Роз’яснення Державної податкової служби України «Щодо оподаткування відшкодованої роботодавцем працівнику вартості квитка, в якому місцем вибуття у відрядження є місце дистанційної роботи, що не відповідає місцю його постійної роботи»
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
РОЗ’ЯСНЕННЯ
(підкатегорія 103.17 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу)
Щодо оподаткування відшкодованої роботодавцем працівнику
вартості квитка, в якому місцем вибуття у відрядження є місце
дистанційної роботи, що не відповідає місцю його постійної роботи
Питання:
Чи буде вважатися додатковим благом найманого працівника, направленого у відрядження, відшкодована юридичною особою, яка не фінансується за рахунок бюджетних коштів, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи такого працівника, яке не відповідає місцю його постійної роботи, про що зазначено в наказі?
Відповідь:
Статтею 60-2 Кодексу законів про працю України визначено, що дистанційна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі.1
1 Докладно про порядок запровадження та особливості дистанційної роботи йдеться у статті «Дистанційна робота: особливості виконання» журналу «Все про працю і зарплату» № 3/2025, стор. 88, а стосовно відряджень дистанційних працівників див. новину «Внесено зміни до Інструкції про службові відрядження, які стосуються дистанційних та надомних працівників» на стор. 9 цього номера. (Ред.)
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV Податкового кодексу України (далі — ПКУ), згідно з пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 ПКУ.
Підпунктом «а» пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ передбачено, що не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, зокрема, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті). Зазначені витрати не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат.
При цьому будь-які витрати на відрядження не включаються до оподатковуваного доходу платника податку за наявності документів, що підтверджують зв’язок такого відрядження з господарською діяльністю роботодавця/сторони, що відряджає.
Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа не фінансується за рахунок бюджетних коштів, то відшкодована найманому працівнику, направленому у відрядження, вартість квитка, в якому місцем вибуття є місце дистанційної роботи такого працівника, яке не відповідає місцю його постійної роботи, не є доходом у вигляді додаткового блага платника податку та не оподатковується податком на доходи фізичних осіб за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 ПКУ.