Дополнительный отпуск работникам, имеющим детейДодаткова відпустка працівникам, які мають дітей

В соответствии с пунктом 4 части первой статьи 4 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) одним из видов социальных отпусков является дополнительный отпуск работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.

Порядок предоставления указанного социального отпуска определен статьей 19 Закона об отпусках и статьей 182-1 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ).

Порядок предоставления дополнительного отпуска работникам, имеющим детей

Согласно статье 182-1 КЗоТ и статье 19 Закона об отпусках одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью (далее — инвалид), или которые усыновили ребенка, матери (отцу) инвалида с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, воспитывающему их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, либо одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (ст. 73 КЗоТ). При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней.

Частью седьмой статьи 20 Закона об отпусках определено, что дополнительные отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – инвалида с детства подгруппы А I группы  (далее — дополнительный отпуск на детей), предоставляются свыше ежегодных отпусков, предусмотренных статьями 6 – 8 Закона об отпусках, а также свыше ежегодных отпусков, установленных другими законами и нормативно-правовыми актами, и переносятся на другой период или продлеваются в порядке, определенном статьей 11 этого Закона (т. е. в порядке, установленном для ежегодных отпусков). Аналогичные нормы содержит и часть третья статьи 182-1 КЗоТ.

Учитывая вышеизложенное и положения статьи 11 Закона об отпусках, дополнительный отпуск на детей (как и ежегодный отпуск) должен быть перенесен на другой период или продлен в случае:

1) временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке;

2) выполнения работником государственных или общественных обязанностей, если согласно законодательству он подлежит освобождению на это время от основной работы с сохранением заработной платы;

3) наступления срока отпуска в связи с беременностью и родами;

4) совпадения дополнительного отпуска на детей с отпуском в связи с обучением.

Следовательно, если болезнь работника наступила во время дополнительного отпуска на детей, этот отпуск должен быть продлен на количество календарных дней болезни или перенесен на другой период, а листок нетрудоспособности подлежит оплате.¹

Учитывая, что дополнительный отпуск на детей является социальным отпуском и не относится к ежегодным отпускам, он может предоставляться в любое время в течение календарного года, независимо от отработанного времени на предприятии и даты рождения ребенка — до или после.²

В случае если работник, имеющий право на дополнительный отпуск на детей, по каким-либо причинам не воспользовался этим правом в году достижения ребенком определенного возраста (15 или 18 лет) или же за несколько предыдущих лет, он имеет право использовать этот отпуск, и в случае увольнения, независимо от оснований, ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные дни такого отпуска (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках). Законодательством не предусмотрен срок давности, после которого утрачивается право на дополнительный отпуск на детей.³ Но замена такого отпуска денежной компенсацией в случае, если работник продолжает работать (не увольняется), законодательством не предусмотрена.⁴

Также не предусмотрен отзыв работника из дополнительного отпуска на детей.

Изменения в законодательстве относительно предоставления
дополнительного отпуска работникам, имеющим детей

Поскольку условия предоставления, продолжительность и получатели указанного социального отпуска неоднократно в предыдущие годы менялись, для правильного определения количества неиспользованных работниками дней такого отпуска рассмотрим хронологию законодательных изменений.

До 01.01.97, т. е. до вступления в силу Закона об отпусках, работающим женщинам, имеющим двоих и более детей в возрасте до 12 лет, предоставлялся дополнительный 3-дневный оплачиваемый отпуск, и общая продолжительность отпуска работницам, которые пользовались указанным дополнительным отпуском, не должна была превышать 28 календарных дней (п. 3 постановления ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 22.01.81 № 235).

С 01.01.97, т. е. с даты вступления в силу Закона об отпусках, согласно части первой статьи 19 этого Закона женщине, которая работала и имела двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида, по ее желанию ежегодно предоставлялся дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 5 календарных дней без учета выходных, который не включался в общую продолжительность ежегодного отпуска.

Указанная норма распространялась также на женщину, усыновившую ребенка, отца, воспитывавшего ребенка без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицо, взявшее под опеку ребенка.

С 01.03.2003 Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно отпусков» от 06.02.2003 № 490-IV статья 19 Закона об отпусках была изложена в следующей редакции:

«Женщине, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка-инвалида, или которая усыновила ребенка, отцу, который воспитывает ребенка без матери (в том числе и в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, которое взяло ребенка под опеку, предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 7 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 Кодекса законов о труде Украины).

При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 14 календарных дней».

С 18.11.2004 Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно отпусков» от 22.10.2004 № 2128-IV перечень лиц, которые имеют право на дополнительный отпуск на детей, дополнен категорией «одинокая мать».

С 01.01.2010 вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по вопросам социальной защиты многодетных семей» от 19.05.2009 № 1343-VI, которым увеличена продолжительность дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, на 3 календарных дня (т. е. с 7 до 10 календарных дней, а при наличии нескольких оснований для такого отпуска — с 14 до 17 календарных дней).

С 30.03.2010 Законом Украины от 10.03.2010 № 1959-VI перечень лиц, имеющих право на дополнительный отпуск на детей, дополнен категорией «один из приемных родителей».

С 01.02.2015 Законом Украины от 15.01.2015 № 120-VIII право на дополнительный отпуск на детей получили также:

– мать инвалида с детства подгруппы А I группы;

– отец инвалида с детства подгруппы А I группы, воспитывающий его без матери;

– лицо, которое взяло под опеку инвалида с детства подгруппы А I группы.

С 09.05.2021 и по настоящее время статья 19 Закона об отпусках имеет следующую редакцию:

«Одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка, матери (отцу) лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, воспитывающему их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка или лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, либо одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 Кодекса законов о труде Украины).

При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней.».

Аналогичную редакцию с 09.05.2021 имеют части первая и вторая статьи 182-1 КЗоТ.

Таким образом, с 09.05.2021 не только мать, но и отец двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида, или которые усыновили ребенка, а также не только мать, но и отец инвалида с детства подгруппы А I группы имеют право на дополнительный отпуск на детей. При этом исключение слова «работает» из части первой статьи 19 Закона об отпусках и части первой статьи 182-1 КЗоТ означает, что такой отпуск на детей предоставляется одному из родителей ежегодно независимо от того, работал или нет он в календарном году.

Согласно статье 186-1 КЗоТ гарантия статьи 182-1 КЗоТ (статьи 19 Закона об отпусках) о предоставлении дополнительного отпуска на детей распространяется также с 09.10.98 на попечителей, а с 11.06.2016 — на одного из родителей-воспитателей.

Таким образом, вышеизложенную хронологию изменений в законодательстве необходимо учитывать в случае предоставления работникам дополнительного отпуска на детей за предыдущие годы или выплаты денежной компенсации за указанный отпуск при увольнении (в части определения количества дней такого отпуска и перечня категорий работников, имеющих на него право).

Также следует помнить, что в соответствии со статьей 58 Конституции Украины законы и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени. Поэтому продолжительность неиспользованного дополнительного отпуска на детей за предыдущие годы, должна определяться согласно нормам законодательства, действовавшим в то время.

Обращаем внимание, что согласно части 2 статьи 12 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX в период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста), если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

Следовательно, лицам, которые привлечены к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры, работодатель в период военного положения может отказать в предоставлении дополнительного отпуска на детей (такой отпуск будет им предоставлен после отмены военного положения).

Рассмотрим на конкретных примерах определение продолжительности дополнительного отпуска на детей.

ПРИМЕР 1

Предоставление в 2022 году дополнительного отпуска на детей за 2011 – 2022 годы

Работница, имеющая двоих детей в возрасте 14 лет (родился 20.09.2007) и 11 лет (родился 05.02.2011), не использовала дополнительные отпуска на детей за 2011 – 2022 годы, поэтому написала заявление об их предоставлении в сентябре 2022 года – январе 2023 года. Определим суммарную продолжительность такого отпуска.

Продолжительность дополнительного отпуска на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет» в 2011 – 2022 годах (в течение 12 лет) ежегодно составляла по 10 календарных дней. Работница в период с 2011 по 2022 год имела отработанные дни в каждом календарном году. За 2021 и 2022 годы ее мужу по месту работы дополнительный отпуск на детей не предоставлялся.

Суммарная продолжительность дополнительного отпуска на детей у работницы за 2011 – 2022 годы составляет:

10 к. д. х 12 лет (за 2011 – 2022 годы) = 120 к. д.

Таким образом, работница имеет право на 120 к. д. дополнительного отпуска на детей за 2011 – 2022 годы, поэтому работодатель может их предоставить работнице как подряд в сентябре 2022 года – январе 2023 года, так и в согласованное сторонами время.

ПРИМЕР 2

Исчисление количества неиспользованных дней дополнительного отпуска на детей
за предыдущие годы при увольнении женщины, имеющей двоих детей

Работница, у которой двое детей, в сентябре 2022 года увольняется по собственному желанию. Первый ребенок у нее родился 01.01.2000 (01.01.2015 ему исполнилось 15 лет), второй ребенок родился 18.11.2002. Женщина работает на предприятии с 21.01.2002 и ни разу не воспользовалась своим правом на дополнительный отпуск на детей. Как женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет, она имела право на такой отпуск с 2002 года по 2015 год (во всех этих годах она имела отработанные дни). Определим, за какое количество дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей работнице необходимо выплатить денежную компенсацию при увольнении.

Продолжительность отпуска работающим женщинам, имеющим двоих детей в возрасте до 15 лет, который предоставляется по одному основанию, составляла:

– в 2002 году — 5 календарных дней;

– в 2003 – 2009 годах — по 7 календарных дней за каждый год — всего 49 к. д. за 7 лет;

– в 2010 – 2015 годах — по 10 календарных дней за каждый год — всего 60 к. д. за 6 лет.

Поскольку 01.01.2015 старшему ребенку работницы исполнилось 15 лет, она в 2015 году еще имела право на дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет».⁵ С 2016 года она утратила право на указанный отпуск, поскольку по состоянию на 01.01.2016 ее старшему ребенку было уже 16 лет. Соответственно, за 2016 – 2022 годы указанный отпуск ей не предоставляется.

Таким образом, при увольнении в 2022 году женщине должна быть выплачена денежная компенсация за 114 календарных дней (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) дополнительного отпуска на детей, которые не были ею использованы с 2002 по 2015 год включительно.

__________________________________________________________________________

Что касается права на дополнительный отпуск на детей за период пребывания работника в отпуске в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск), в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и в отпуске без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им шестилетнего возраста на основании медицинского заключения (далее — отпуск по уходу за ребенком до 3(6) лет), то до 09.05.2021 для получения дополнительного отпуска на детей женщине недостаточно было иметь детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида и т. д. — она еще должна была работать (выполнять свои трудовые обязанности) в календарном году, а не только состоять в трудовых отношениях. Право на получение дополнительного отпуска на детей у работницы наступало только после фактического выхода на работу и отработки в календарном году хотя бы одного дня. То есть до 09.05.2021 за календарные годы, в которых работница весь год находилась в «декретном» отпуске и/или в отпуске по уходу за ребенком до 3(6) лет (в которых работница не отработала ни одного рабочего дня), дополнительный отпуск на детей ей не предоставлялся и, соответственно, за него за эти годы при увольнении денежная компенсация не выплачивается.⁶

С 09.05.2021 в связи с исключением слова «работает» из части первой статьи 19 Закона об отпусках и части первой статьи 182-1 КЗоТ дополнительный отпуск на детей предоставляется одному из родителей за календарный год независимо от того, работал или нет он в календарном году, в том числе за календарный год пребывания в «декретном» отпуске и/или в отпуске по уходу за ребенком до 3(6) лет. Хотя Минэкономики в нескольких письмах⁷ сообщило о том, что законодательством о труде не предусмотрено предоставление двух социальных отпусков одновременно, а также за один и тот же период.

Однако следует помнить, что дополнительный отпуск на детей может быть использован не обязательно в календарном году, за который он предоставляется, то есть работник имеет право использовать этот отпуск за предыдущие годы в следующих годах, в частности, после окончания отпуска по уходу за ребенком до 3(6) лет. Кроме того, на основании заявления работника можно в любое время прервать неоплачиваемый отпуск по уходу за ребенком до 3(6) лет и предоставить оплачиваемый дополнительный отпуск на детей, а затем снова подать заявление о предоставлении отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста. Но Минэкономики в своих письмах почему-то умалчивает о таком праве работника.

Что касается невозможности предоставления социальных отпусков за один и тот же период, то, как отмечалось выше, дополнительный отпуск на детей предоставляется за календарный год, а «декретный» отпуск и отпуск по уходу за ребенком до 3(6) лет предоставляются не за календарный год, а при наличии определенного события (беременность и роды, необходимость ухода за ребенком до 3(6) лет). Поэтому независимо от того, на какой календарный год припадает такое событие, за этот календарный год работник имеет право получить дополнительный отпуск на детей (несмотря на то что весь такой календарный год работник находился в «декретном» отпуске и/или отпуске по уходу за ребенком до 3(6) лет).

Учитывая вышеизложенное, по нашему мнению, дополнительный отпуск на детей одному из родителей, имеющих двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида, или усыновивших ребенка, предоставляется в том числе за календарный год, в котором работник полностью находился в «декретном» отпуске и/или в отпуске по уходу за ребенком до 3(6) лет.

ПРИМЕР 3

Предоставление дополнительного отпуска женщине, имеющей двоих детей
в возрасте до 15 лет, если она находилась в отпусках по уходу за ребенком

Женщина работает на предприятии с 11.01.2012. На момент принятия на работу у нее был один ребенок, родившийся 22.05.2004. С 06.06.2013 по 09.10.2013 ей предоставлялся «декретный» отпуск, во время пребывания в котором — 15.08.2013 она родила второго ребенка. Сразу после окончания «декретного» отпуска работнице в период с 10.10.2013 по 15.08.2016 был предоставлен отпуск по уходу за (вторым) ребенком до 3 лет, а сразу после него в период с 16.08.2016 по 15.08.2019 — отпуск по уходу за ребенком до 6 лет. Работница вышла на работу 16.08.2019 и работала по 09.12.2020. С 10.12.2020 по 14.04.2021 ей был предоставлен «декретный» отпуск, во время пребывания в котором — 17.02.2021 она родила третьего ребенка. Сразу после окончания «декретного» отпуска работнице с 15.04.2021 предоставлен отпуск по уходу за (третьим) ребенком до 3 лет, в котором она пребывает до настоящего времени.

Определим, за какие календарные годы работнице может быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет», действовавшему до 09.05.2021, и по основанию «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет», действующему с 09.05.2021.

Поскольку в 2013 году у работницы родился второй ребенок и в этом календарном году она работала (с 01.01.2013 по 05.06.2013), то за 2013 год ей должен быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет» продолжительностью 10 календарных дней.

В 2014 – 2018 годах работница не отработала ни одного рабочего дня, поскольку все эти годы находилась в отпусках по уходу за ребенком до 3 лет и до 6 лет. Следовательно, за эти годы дополнительный отпуск на детей ей не предоставляется.

22.05.2020 старшему ребенку работницы исполнилось 16 лет, но по состоянию на 01.01.2020 ему было 15 лет. Поскольку работница вышла на работу 16.08.2019 и работала в 2019 и 2020 годах, то за 2019 и 2020 годы ей должен быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет» продолжительностью по 10 календарных дней.

По состоянию на 01.01.2021 старшему (первому) ребенку работницы было 16 лет, поэтому если бы у нее не родился в 2021 году третий ребенок, она бы с 2021 года утратила право на дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет». Однако в связи с тем, что у женщины 17.02.2021 родился третий ребенок, и в 2021 году у нее было двое детей в возрасте до 15 лет, то в 2021 году она имеет право на дополнительный отпуск на детей по основанию «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет» (несмотря на то что весь 2021  год работница находилась в «декретном» отпуске и отпуске по уходу за ребенком до 3 лет) продолжительностью 10 календарных дней, если муж работницы в 2021 году не воспользовался правом на указанный отпуск по месту своей работы. Аналогично в 2022 году работница имеет право на дополнительный отпуск на детей по основанию «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет» (несмотря на то что весь 2022 год работница находится в отпуске по уходу за ребенком до 3 лет) продолжительностью 10 календарных дней, если муж работницы в 2022 году не воспользовался правом на указанный отпуск по месту своей работы.

Таким образом, работнице в 2022 году может быть предоставлен дополнительный отпуск на детей за пять календарных лет — 2013, 2019, 2020, 2021 и 2022 годы общей продолжительностью 50 (10 к. д. х 5 лет) календарных дней. Для этого работнице необходимо написать заявление о прекращении отпуска по уходу за ребенком до 3 лет и предоставлении дополнительного отпуска на детей.

__________________________________________________________________________

Дополнительный отпуск на детей предоставляется как по основному месту работы, так и по месту работы по совместительству, поскольку с совместителем заключается отдельный трудовой договор (внутренний совместитель также имеет право на указанный отпуск по двум местам работы, который может быть ему предоставлен как одновременно по двум местам работы, так и в разное время). ⁸

Если совместитель работает на условиях неполного рабочего времени, то он имеет право на дополнительный отпуск на детей⁸, поскольку согласно части третьей статьи 56 КЗоТ работа на условиях неполного рабочего времени не влечет за собой каких-либо ограничений объема трудовых прав работников.

Зависимость права на дополнительный социальный отпуск от возраста детей

В целях предоставления дополнительного отпуска на детей статьей 182-1 КЗоТ и статьей 19 Закона об отпусках определен возраст детей только для такой категории, как «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет». Возраст ребенка-инвалида, усыновленного ребенка, ребенка под опекой, попечительством, ребенка одного из приемных родителей, одного из родителей-воспитателей, ребенка одинокой матери (отца) КЗоТ и Законом об отпусках не установлен, поэтому в этом вопросе следует руководствоваться общими нормами законодательства.⁹

Согласно статье 1 Закона Украины «Об охране детства» от 26.04.2001 № 2402-ІІІ и статье 2 Закона Украины «О государственной помощи семьям с детьми» от 21.11.92 № 2811-ХII ребенок — это лицо в возрасте до 18 лет (совершеннолетие), если согласно закону, применяемому к нему, оно не приобретает права совершеннолетнего раньше.

Следовательно, один из родителей, которые имеют ребенка-инвалида, усыновленного ребенка; одинокая мать, воспитывающая ребенка без отца; отец, воспитывающий ребенка без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении); один из приемных родителей, один из родителей-воспитателей имеют право на этот отпуск до достижения ребенком совершеннолетия (18 лет). При этом указанные лица имеют право использовать дополнительный отпуск на детей полностью и за календарный год, в котором их ребенку (детям) исполняется 18 лет. Право на такой отпуск утрачивается с календарного года, следующего за годом, в котором ребенку исполняется 18 лет.⁹

Согласно части 2 статьи 243 Семейного кодекса Украины (далее — СКУ) опека устанавливается над ребенком, который не достиг 14 лет, а попечительство — над ребенком в возрасте от 14 до 18 лет.

Следовательно, лицо, которое взяло ребенка под опеку, имеет право на дополнительный отпуск на детей до достижения ребенком 14 лет, а лицо, которое в установленном порядке признано попечителем — с даты достижения ребенком возраста 14 лет и до исполнения ему 18 лет.¹⁰ При этом опекун имеет право на дополнительный отпуск на детей как за календарный год, в котором ребенок был взят под опеку, так и за календарный год, в котором ребенку, взятому под опеку, исполняется 14 лет. Попечитель имеет право на дополнительный отпуск на детей как за календарный год, в котором было оформлено попечительство над ребенком, так и за календарный год, в котором такому ребенку исполняется 18 лет.

ПРИМЕР 4

Исчисление количества неиспользованных дней дополнительного отпуска
на детей за предыдущие годы при увольнении одинокой матери

Работница — одинокая мать, самостоятельно воспитывающая ребенка, родившегося в июле 2000 года, увольняется в сентябре 2022 года с предприятия, на котором работает с 2003 года. За период работы на предприятии ей ни разу не предоставлялся дополнительный отпуск работникам, имеющим детей. Определим, за какое количество дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей работнице необходимо выплатить денежную компенсацию при увольнении.

Перечень лиц, которые имеют право на дополнительный отпуск на детей, в статье 19 Закона об отпусках дополнен категорией «одинокая мать» в 2004 году (см. выше). Следовательно, работница имеет право на указанный отпуск, начиная с 2004 года.

Продолжительность дополнительного отпуска на детей работницы, имеющей на него право по одному основанию, составляет:

– в 2004 – 2009 годах — по 7 календарных дней за каждый год — всего 42 к. д. за 6 лет;

– в 2010 – 2018 годах — по 10 календарных дней за каждый год — всего 90 к. д. за 9 лет.

Поскольку дополнительный отпуск на детей предоставляется одинокой матери за каждый календарный год до достижения ребенком совершеннолетия (18 лет), а ребенок, который родился в 2000 году, стал совершеннолетним в 2018 году, то в 2019 – 2022 годах одинокая мать уже не имеет права на предоставление указанного отпуска.

Таким образом, при увольнении в 2022 году работнице должна быть выплачена денежная компенсация за 132 календарных дня (42 к. д. + 90 к. д.) дополнительного отпуска на детей, которые не были ею использованы с 2004 по 2018 год включительно.

__________________________________________________________________________

Также следует учитывать, что согласно части 1 статьи 34 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) полную гражданскую дееспособность имеет физическое лицо, достигшее 18 лет (совершеннолетие).

В случае регистрации брака физического лица, не достигшего совершеннолетия, такое лицо приобретает полную гражданскую дееспособность с момента регистрации брака (ч. 2 ст. 34 ГКУ).

Полная гражданская дееспособность может быть предоставлена физическому лицу, которое достигло 16 лет и работает по трудовому договору, а также несовершеннолетнему лицу, которое записано матерью или отцом ребенка (ч. 1 ст. 35 ГКУ).

Предоставление полной гражданской дееспособности осуществляется по решению органа опеки и попечительства по заявлению заинтересованного лица с письменного согласия родителей (усыновителей) или попечителя, а при отсутствии такого согласия полная гражданская дееспособность может быть предоставлена по решению суда (ч. 2 ст. 35 ГКУ).

Таким образом, одинокая мать, воспитывающая дочь в возрасте до 18 лет, утрачивает право на дополнительный отпуск на детей со дня регистрации дочерью брака или при наличии решения органа опеки и попечительства либо суда о предоставлении ей полной гражданской дееспособности.¹¹

Одинокая мать, дочь которой в возрасте до 18 лет родила ребенка и получила решение органа опеки и попечительства либо суда о предоставлении ей полной гражданской дееспособности, утрачивает право на дополнительный отпуск на детей по основанию «одинокая мать», поскольку ее дочь, для ухода за которой она получала этот социальный дополнительный отпуск по основанию «одинокая мать», приобрела полную гражданскую дееспособность в связи с рождением ею ребенка. Одинокая мать, дочь которой в возрасте до 18 лет родила ребенка, но не получила решение органа опеки и попечительства либо суда о предоставлении ей полной гражданской дееспособности, не утрачивает право на дополнительный отпуск на детей по основанию «одинокая мать».¹¹

Так, если у работницы – одинокой матери дочь в возрасте 17 лет родила ребенка и получила решение органа опеки и попечительства (суда) о предоставлении ей полной гражданской дееспособности в 2022 году, то работница утрачивает право на дополнительный отпуск на детей по основанию «одинокая мать», начиная с 2023 года, но за 2022 год она имеет право на получение указанного отпуска (в том числе после даты рождения дочерью ребенка и приобретения ею полной гражданской дееспособности).¹²

Один из родителей, усыновивших одного ребенка, которому 1 января 2022 года исполнилось 18 лет, имеет право на дополнительный отпуск на детей за 2022 год по основанию «один из родителей, усыновивших ребенка» продолжительностью 10 календарных дней, если второй из родителей в 2022 году не воспользовался правом на указанный отпуск по месту своей работы.¹³

Право на дополнительный отпуск на детей имеет также работник, ребенок которого умер в календарном году, в котором такой работник имел право на указанный отпуск.¹⁴

Дополнительный отпуск работникам, имеющим детей,
при наличии нескольких оснований для его предоставления

Как отмечалось выше, при наличии нескольких оснований для предоставления дополнительного отпуска на детей его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней (ч. вторая ст. 19 Закона об отпусках, ч. вторая ст. 182-1 КЗоТ).

Поскольку статьей 19 Закона об отпусках и статьей 182-1 КЗоТ четко не определена совокупность нескольких оснований для приобретения права на дополнительный отпуск на детей продолжительностью свыше 10 календарных дней, то с учетом правовой экспертизы этого вопроса, проведенной Министерством социальной политики Украины совместно с Министерством юстиции Украины и Главным научно-экспертным управлением Аппарата Верховной Рады Украины, каждое основание, определенное частью первой статьи 19 Закона об отпусках и частью первой статьи 182-1 (с учетом статьи 186-1) КЗоТ, правомерно считать отдельным основанием, а именно:¹³

– один из родителей, имеющих двоих или более детей в возрасте до 15 лет;

– один из родителей, имеющих ребенка-инвалида;

– один из родителей, усыновивших ребенка;

– мать (отец) инвалида с детства подгруппы А I группы;

– одинокая мать;

– отец ребенка, которого он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении);

– отец инвалида с детства подгруппы А I группы, которого он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) ребенка;

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) инвалида с детства подгруппы А I группы;

– один из приемных родителей;

– один из родителей-воспитателей.

Следовательно, работница, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет, один из которых ребенок-инвалид, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет» и «один из родителей, имеющих ребенка-инвалида», если ее муж не воспользовался правом на такой отпуск в этом календарном году. Поэтому общая продолжительность указанного отпуска работницы составляет 17 календарных дней (далее — к. д.).¹⁵

Работница, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет, один из которых ею усыновлен, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет» и «один из родителей, усыновивших ребенка». Таким образом, общая продолжительность указанного социального отпуска у работницы составляет 17 к. д.

Одинокая мать, у которой ребенок-инвалид, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «один из родителей, имеющих ребенка-инвалида» и «одинокая мать». Общая продолжительность такого отпуска работницы составляет 17 к. д.¹⁵

Отец, воспитывающий ребенка-инвалида (не инвалида с детства подгруппы А I группы) без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «один из родителей, имеющих ребенка-инвалида» и «отец ребенка, которого он воспитывает без матери». Соответственно, общая продолжительность указанного отпуска у работника составляет 17 к. д. Если у одинокого отца ребенок является инвалидом с детства подгруппы А I группы, то такой отец имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «отец ребенка, которого он воспитывает без матери» и «отец инвалида с детства подгруппы А I группы, которого он воспитывает без матери». В таком случае общая продолжительность указанного социального отпуска составляет 17 к. д.

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте до 15 лет, дополнительный отпуск на детей предоставляется ей по двум основаниям: «один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет» и «одинокая мать». Общая продолжительность указанного отпуска работницы составляет 17 к. д.¹⁵

Работница, которая усыновила ребенка и стала вдовой, пользуется правом на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «один из родителей, усыновивших ребенка» и «одинокая мать». Соответственно, у нее продолжительность такого социального отпуска составляет 17 к. д.¹⁵

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте 16 и 17 лет, она имеет право на дополнительный отпуск на детей по одному основанию «одинокая мать» (10 календарных дней). Для предоставления работнице такого отпуска по двум основаниям продолжительностью 17 к. д. не выполняется основание «один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет».¹⁵

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте до 15 лет, один из которых ребенок-инвалид, она имеет право на социальный отпуск по трем основаниям: «одинокая мать», «один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет» и «один из родителей, имеющих ребенка-инвалида». Несмотря на наличие трех оснований для предоставления работнице дополнительного отпуска на детей его общая продолжительность все равно составляет 17 к. д. (поскольку это максимальная продолжительность указанного отпуска), т. е. работнице не может быть предоставлен отпуск бо́льшей продолжительности, например 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Деление отпуска на части

Хотя законодательством это прямо не установлено, но, по мнению Минсоцполитики¹⁶, если работник имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум и более основаниям общей продолжительностью 17 к. д., то он может использовать указанный отпуск частями, например, сначала по одному основанию продолжительностью 10 к. д., а через некоторое время по другому основанию продолжительностью 7 к. д. Других вариантов деления на части дополнительного отпуска на детей не предусмотрено.

Документы, подтверждающие право работника
на получение дополнительного отпуска на детей

Кроме заявления, для получения дополнительного отпуска на детей работник должен предъявить работодателю свидетельство о рождении ребенка. Если детей двое и больше, то на каждого из них работником предъявляется свидетельство о рождении ребенка (для категории «один из родителей, имеющих двоих или более детей в возрасте до 15 лет»).

Кроме свидетельства о рождении ребенка, лица, претендующие на получение рассматриваемого отпуска, в зависимости от статуса родителя и ребенка предъявляют:

– один из родителей, имеющих ребенка-инвалида — документ, подтверждающий инвалидность ребенка (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– один из родителей, усыновивших ребенка — решение суда об усыновлении ребенка;

– мать инвалида с детства подгруппы А I группы — документ, подтверждающий наличие у сына (дочери) инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– отец ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, которых он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении) — документ, подтверждающий отсутствие участия матери в воспитании ребенка (свидетельство о смерти матери, решение суда о лишении материнских прав, решение суда (органа опеки или попечительства) о том, что ребенок остается жить с отцом, а мать не принимает участия в воспитании ребенка, и т. п.); документ (справка) медицинского учреждения, подтверждающий длительное лечение матери в лечебном учреждении; документ, подтверждающий наличие у сына (дочери) инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) ребенка — решение об установлении опеки (попечительства);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) инвалида с детства подгруппы А I группы — решение об установлении опеки (попечительства); документ, подтверждающий наличие у лица, взятого под опеку (попечительство), инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– один из приемных родителей — решение о создании приемной семьи; договор об устройстве ребенка на воспитание и совместное проживание в приемную семью;

– один из родителей-воспитателей — решение местного государственного органа об устройстве ребенка в дом семейного типа; документ, подтверждающий статус ребенка.

При предъявлении работником вышеуказанных документов, подтверждающих право на получение дополнительного отпуска на детей, работодатель должен иметь у себя их копии.

Обращаем внимание, что в настоящее время существует проблема с подтверждением права на дополнительный отпуск на детей для категорий «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка», «один из приемных родителей», «один из родителей-воспитателей», поскольку КЗоТ, Закон об отпусках и другие нормативно-правовые акты не разъясняют, каким образом один из родителей должен подтвердить тот факт, что другой родитель не использовал дополнительный отпуск на детей по месту (местам) своей работы за определенный календарный год. Поэтому в этой ситуации возможны два варианта:

1. После того как родители согласовали между собой, кто из них будет получать дополнительный отпуск на детей за календарный год, один из родителей по месту своей работы подает заявление о предоставлении такого отпуска, в котором указывает, что другой из родителей по месту (местам) своей работы не получал дополнительный отпуск на детей за этот календарный год или вообще не работает по трудовым договорам, при этом никаких справок с места (мест) работы другого родителя или от каких-либо государственных органов не предъявляет своему работодателю, поскольку это не предусмотрено действующим законодательством.

2. Один из родителей, желающий получить дополнительный отпуск на детей, кроме подачи заявления о предоставлении такого отпуска, предъявляет своему работодателю, как рекомендует Минэкономики в нескольких своих письмах¹⁷, любой надлежаще оформленный и удостоверенный в установленном порядке документ, в котором с достаточной достоверностью подтверждается, что другому из родителей не предоставлялся дополнительный отпуск на детей. Хотя Минэкономики в своих письмах¹⁷ не называет конкретных документов, которые работник может предъявить работодателю, по нашему мнению, ими могут быть, в частности:

– справка с места (справки с мест) работы другого родителя, что последний по месту (местам) своей работы не получал дополнительный отпуск на детей за этот календарный год. Но здесь возможна ситуация, при которой другой из родителей, имеющий два места работы, предъявит справку с места работы по совместительству, что по такому месту работы он дополнительный отпуск на детей не получал, а по основному месту работы, с которого не предъявит справку, может уже использовать дополнительный отпуск на детей;

– копия документа (свидетельства о государственной регистрации физического лица – предпринимателя), подтверждающего, что другой родитель является физическим лицом – предпринимателем (далее — ФЛП), то есть не имеет права на получение каких-либо отпусков. Но и здесь возможна ситуация, при которой другой из родителей предъявит копию свидетельства о государственной регистрации ФЛП, но одновременно он может иметь место работы по трудовому договору, по которому уже использовал дополнительный отпуск на детей;

– справка из центра занятости, что другой из родителей состоит на учете как безработный с указанием даты взятия на учет, что является подтверждением отсутствия работы по трудовому договору.

Также Минэкономики в своих письмах¹⁷ делает вывод, что решение о предоставлении дополнительного отпуска на детей принимается руководителем с учетом предъявленных документов.

Если работодатель считает необходимым предоставлять дополнительный отпуск на детей по варианту 2 (с предъявлением работником документа, подтверждающего, что другому из родителей этот отпуск не предоставлялся), то об этом должно быть указано в локальном документе, например в Положении о предоставлении социальных отпусков на предприятии. Но оптимальный вариант — законодателям внести изменения в статью 182-1 КЗоТ и статью 19 Закона об отпусках, которыми обязать Кабмин утвердить Порядок предоставления дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, в том числе установить исчерпывающий перечень документов, которые должны предъявлять работники для получения указанного отпуска (по аналогии с предоставлением отпуска при рождении ребенка, предусмотренного статьей 77-3 КЗоТ и статьей 19-1 Закона об отпусках, когда предъявляемые документы определены Порядком предоставления отпуска при рождении ребенка, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 07.07.2021 № 693).

До внесения вышеуказанных изменений в статью 182-1 КЗоТ и статью 19 Закона об отпусках рекомендуем в локальном документе предприятия установить исчерпывающий перечень документов, которые должны предъявлять работники для получения дополнительного отпуска на детей.

По мнению Минэкономики¹⁸, если работник, имевший право на дополнительный отпуск на детей на основании «один из родителей, имеющих двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка» увольняется, то денежная компенсация за все не использованные им дни дополнительного отпуска на детей выплачивается ему в случае подтверждения, что второй из родителей не воспользовался правом на указанный отпуск за каждый календарный год в отдельности.

Обращаем внимание также на то, что имеется коллизия в вопросе предоставления дополнительного отпуска на детей одному из родителей ребенка (детей), вызванная небольшим различием в текстах частей первых статьи 182-1 КЗоТ и статьи 19 Закона об отпусках (несмотря на то что изменения в них вносились с 09.05.2021 одновременно Законом Украины от 15.04.2021 № 1401-IX).

Так, в части первой статьи 182-1 КЗоТ указано, что дополнительный отпуск на детей предоставляется «одному из родителей, который имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка».

В части первой статьи 19 Закона об отпусках указано, что дополнительный отпуск на детей предоставляется  «одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка».

По нашему мнению, указанное различие (см. текст, выделенный жирным шрифтом) приводит к тому, что если работник – мужчина имеет двоих детей в возрасте до 15 лет от разных браков (первый ребенок — от одного брака, второй ребенок — от другого брака), то такой мужчина имеет право на дополнительный отпуск на детей на основании части первой статьи 182-1 КЗоТ как «один из родителей, который имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет», но не имеет права на дополнительный отпуск на детей на основании части первой статьи 19 Закона об отпусках, поскольку он не имеет двоих детей от одного брака, т. е. не относится к категории «один из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет». Последняя формулировка подразумевает, что двое или более детей должны быть у мужчины от одного брака, т. е. оба родителя должны иметь двое или более общих детей. В этой ситуации дополнительный отпуск на детей все равно должен быть предоставлен мужчине — на основании части первой статьи 182-1 КЗоТ, о чем указывается в приказе о предоставлении такого отпуска. При этом для предоставления такому мужчине дополнительного отпуска на детей на основании «один из родителей, который имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет» нет смысла требовать от него предъявления справок с мест работы женщин (жены, бывшей жены) о том, что они не воспользовалась правом на этот отпуск по указанному основанию за календарный год, поскольку у таких женщин имеется только по одному ребенку от брака с этим мужчиной.

Аналогично на основании части первой статьи 182-1 КЗоТ должен быть предоставлен дополнительный отпуск на детей женщине, имеющей двоих детей в возрасте до 15 лет от разных браков (первый ребенок — от одного брака, второй ребенок — от другого брака), при этом нет смысла требовать от нее предъявления справок с мест работы мужчин (мужа, бывшего мужа) о том, что они не воспользовалась правом на такой отпуск по указанному основанию за календарный год.

Что касается документальных оснований для предоставления дополнительного отпуска на детей одинокой матери (отцу), то остановимся на них детально.

Дополнительный отпуск на детей одинокой матери (отцу)

В статье 19 Закона об отпусках и статье 182-1 КЗоТ не конкретизировано, кто является одинокой матерью в целях предоставления дополнительного отпуска на детей.

В то же время пунктом 5 части четырнадцатой статьи 10 Закона об отпусках определено, что ежегодные отпуска по желанию работника в удобное для него время предоставляются, в частности, одинокой матери (отцу), которая воспитывает ребенка без отца (матери). Поскольку указанный пункт Закона об отпусках определяет одинокую мать как воспитывающую ребенка без отца, факт содержания ребенка отцом (выплата алиментов матери ребенка, перечисление денежных средств на счет ребенка и т. п.) для предоставления дополнительного отпуска на детей значения не имеет.¹⁹

Кроме того, в пункте 2 Порядка предоставления отпуска при рождении ребенка, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 07.07.2021 № 693, указано, что термины, употребляемые в этом Порядке, имеют следующее значение:

одинокая мать — мать, в актовой записи о рождении ребенка которой сведения о муже как отце ребенка внесены в установленном порядке по ее указанию; мать ребенка, отец которого умер, согласно решению суда лишен родительских прав, признан без вести пропавшим или объявлен умершим, если этот ребенок не был усыновлен другим мужчиной;

одинокий отец — отец ребенка, мать которого умерла, согласно решению суда лишена родительских прав, признана без вести пропавшей или объявлена умершей, если этот ребенок не был усыновлен другой женщиной.

Согласно пункту 9 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.92 № 9 одинокой матерью следует считать женщину, которая не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери; вдову; другую женщину, которая воспитывает и содержит ребенка сама.

Учитывая вышеизложенное, право на дополнительный отпуск на детей имеют следующие одинокие матери:

– женщина, не состоящая в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери;

– вдова;

– женщина, которая воспитывает ребенка сама (без отца).

Законодательством не определена такая категория, как «женщина, которая воспитывает ребенка сама (без отца)». По мнению Минэкономики и Минсоцполитики²⁰, к такой категории женщин относятся, в частности:

– разведенная женщина, которая воспитывает ребенка без отца (в т. ч. в случае лишения отца родительских прав);

– женщина, родившая ребенка, не состоя в браке, при этом отец признал ребенка, но не участвует в его воспитании;

– женщина, которая вышла замуж, но ее ребенок новым мужем не усыновлен, поскольку отец у ребенка есть.

Минэкономики и Минсоцполитики также разъяснили²¹, что вступление женщины в новый брак с мужчиной, который не усыновил ребенка (детей) женщины от предыдущего брака, не является основанием для уменьшения продолжительности дополнительного отпуска на детей или его непредоставления, поскольку согласно статье 260 СКУ если мачеха, отчим проживают одной семьей с малолетними, несовершеннолетними пасынком, падчерицей, они имеют право принимать участие в их воспитании. То есть указанной нормой предусмотрено право, а не обязанность мачехи, отчима участвовать в воспитании малолетних, несовершеннолетних пасынка, падчерицы. Поэтому женщина (в том числе вдова), воспитывающая двоих детей до 15 лет (в том числе отец которых умер) и повторно вступившая в брак с мужчиной, который не усыновил ее детей, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям («один из родителей, имеющих двоих детей в возрасте до 15 лет» и «одинокая мать») продолжительностью 17 к. д.

Для получения дополнительного отпуска на детей одинокая мать — женщина, которая не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери, предъявляет работодателю копию свидетельства о рождении ребенка и справку органов записи актов гражданского состояния об основаниях внесения в книгу записей рождений сведений об отце ребенка, а одинокая мать — вдова предъявляет работодателю копию свидетельства о рождении ребенка, копию свидетельства о заключении брака и копию свидетельства о смерти мужа.

Следовательно, статус «одинокая мать» женщина подтверждает документами (свидетельствами, справками и т. п.), выданными органами регистрации актов гражданского состояния.

Предоставление отпуска разведенной женщине

Учитывая, что согласно пункту 5 части четырнадцатой статьи 10 Закона об отпусках одинокой матерью считается мать, воспитывающая ребенка без отца, до настоящего времени остается неурегулированным вопрос предоставления дополнительного отпуска на детей разведенной женщине, т. е. женщине, которая родила ребенка, находясь в зарегистрированном браке с отцом ребенка, но потом брак был расторгнут, ребенок остался с матерью, но отец жив, или женщине, которая родила ребенка, не находясь в зарегистрированном браке, но при этом отец признал ребенка. Такие женщины не всегда считаются одинокими матерями, поскольку отец у ребенка есть и во многих случаях общается с ребенком и принимает участие в его воспитании.

В соответствии со статьей 141 СКУ мать, отец имеют равные права и обязанности в отношении ребенка, независимо от того, состояли ли они в браке между собой. Расторжение брака между родителями, проживание их отдельно от ребенка не влияет на объем их прав и не освобождает от обязанностей по отношению к ребенку.

Согласно статье 157 СКУ вопрос воспитания ребенка решается родителями совместно. Тот из родителей, который проживает отдельно от ребенка, обязан принимать участие в его воспитании и имеет право на личное общение с ним. При этом тот из родителей, с кем проживает ребенок, не имеет права препятствовать тому из родителей, который проживает отдельно, общаться с ребенком и принимать участие в его воспитании, если такое общение не препятствует нормальному развитию ребенка.

По заявлению матери, отца ребенка орган опеки и попечительства определяет способы участия в воспитании ребенка и общения с ним того из родителей, который проживает отдельно от него. Решение об этом орган опеки и попечительства принимает на основании изучения условий жизни родителей, их отношения к ребенку, других обстоятельств, имеющих существенное значение (ст. 158 СКУ).

Если тот из родителей, с кем проживает ребенок, препятствует тому из родителей, который проживает отдельно, в общении с ребенком и в его воспитании, в частности если он уклоняется от выполнения решения органа опеки и попечительства, второй из родителей имеет право обратиться в суд с иском об устранении этих препятствий. Суд определяет способы участия одного из родителей в воспитании ребенка (периодические или систематические свидания, возможность общего отдыха, посещение ребенком места его проживания и т. п.), место и время их общения (ст. 159 СКУ).

В случае уклонения отца от выполнения своих обязанностей по воспитанию ребенка мать имеет право обратиться в суд с иском о лишении его родительских прав.

Действующее законодательство не содержит конкретного перечня документов, которые необходимо предъявить женщине, воспитывающей ребенка без отца, для получения дополнительного отпуска на детей. Поэтому для подтверждения права на такой отпуск работница должна предъявить работодателю любой официально составленный, оформленный и удостоверенный в установленном порядке документ, в котором с достаточной достоверностью подтверждается отсутствие участия отца в воспитании ребенка. Такими документами могут быть, в частности²²:

– решение суда о лишении ответчика (отца ребенка) родительских прав;

– решение органов опеки и попечительства или суда об отсутствии факта участия отца в воспитании ребенка;

– постановление суда или постановление следователя о розыске ответчика в деле по иску о взыскании алиментов;

– акт, составленный социально-бытовой комиссией, созданной первичной профсоюзной организацией, или любой другой комиссией, созданной на предприятии;

– акт исследования комитетом самоорганизации населения, в котором со слов соседей (при наличии их подписей в акте) подтверждается факт отсутствия участия отца в воспитании ребенка;

– справка из школы (детского сада) о том, что отец не принимает участия в воспитании ребенка (не общается с учителями (воспитателями), не забирает ребенка из школы (детского сада) домой, не принимает участия в родительских собраниях).

Предоставление разведенной женщиной работодателю только копии свидетельства о расторжении брака и справки о регистрации местожительства ребенка, подтверждающей, что ребенок проживает с матерью, а не с отцом, не дает оснований утверждать, что отец не принимает участия в воспитании ребенка.²³

Таким образом, разведенная женщина, которая действительно воспитывает ребенка сама (без отца), для получения дополнительного отпуска на детей должна предъявить свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о расторжении брака и документ, который бы достоверно подтверждал, что отец не принимает участия в воспитании ребенка.

Отец только тогда может быть признан принимающим участие в воспитании ребенка, когда он проживает вместе с ребенком или имеются другие достоверные доказательства постоянного участия отца в воспитании ребенка.²⁴

Женщина, которая повторно вышла замуж, но ее ребенок от первого брака новым мужем не усыновлен, для получения дополнительного отпуска на детей как одинокая мать должна предоставить свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о заключении нового брака и документ, который бы достоверно подтверждал, что отец ребенка не принимает участия в воспитании ребенка.²⁵

Вдова, которая вступила в новый брак, но ее ребенок новым мужем не усыновлен, для получения дополнительного отпуска на детей должна предоставить работодателю свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о смерти отца ребенка и свидетельство о заключении нового брака.²⁵

В вышеуказанных двух случаях подтверждением того, что ребенок женщины от первого брака новым мужем не усыновлен, является несовпадение фамилии, имени, отчества (далее — ФИО) лица, указанного как отец ребенка в свидетельстве о рождении ребенка, и ФИО лица, указанного как муж в свидетельстве о заключении нового брака, а также отсутствие информации (актовой записи гражданского состояния) об усыновлении ребенка женщины в Государственном реестре актов гражданского состояния граждан.

По мнению Минтруда²⁵, женщина, имеющая ребенка (детей) от мужчины, с которым она не состояла и не состоит в зарегистрированном браке, но с которым (т. е. с отцом своего ребенка (детей)) она ведет совместное хозяйство, вместе проживает и воспитывает ребенка (детей), права на получение дополнительного социального отпуска как одинокая мать не имеет, поскольку не выполняется условие «женщина, которая воспитывает ребенка сама (без отца)».

По мнению Минсоцполитики²⁶, учитывая, что дополнительный отпуск на детей предоставляется один раз в течение календарного года и за это время может измениться статус одинокой матери, работодатель вправе требовать обновления вышеуказанных документов один раз в год.

Если работницей, претендующей на статус одинокой матери, не будет доказан факт, что она действительно воспитывает ребенка сама (без отца), работодатель может отказать ей в предоставлении дополнительного отпуска на детей.²⁵

Предоставление отпуска одинокому отцу

Вышеизложенные условия и порядок предоставления дополнительного отпуска на детей применяются и к отцу, который воспитывает ребенка без матери (далее — одинокий отец), в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении.

По аналогии с одинокой матерью одиноким отцом следует считать: мужчину, который не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка записан как его отец; вдовца; разведенного мужчину, воспитывающего ребенка без матери; мужчину, женившегося повторно, но ребенок которого новой женой не усыновлен.²⁷

Для получения дополнительного отпуска на детей одинокий отец должен предъявить работодателю документы, аналогичные тем, которые должна предъявить одинокая мать (см. выше), в том числе подтверждающие отсутствие участия матери в воспитании ребенка.²⁷

Предоставление дополнительного отпуска на детей при трудоустройстве на другое предприятие в течение календарного года

Если работник увольняется, в том числе в период действия военного положения, то ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные дни дополнительного отпуска на детей за предыдущие и текущий календарные годы (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках). При этом на новом месте работы работник уже не имеет права на получение указанного отпуска за текущий календарный год, поскольку он уже получил за него денежную компенсацию.²⁸

Если работник в текущем календарном году не работал у другого работодателя по трудовому договору (это видно из справок ОК-5, ОК-7), или если работник на предыдущем месте работы не имел права на дополнительный отпуск на детей за текущий календарный год (например, работник усыновил ребенка после увольнения с предыдущего места работы), то он имеет право на получение такого отпуска за текущий календарный год на новом месте работы.²⁹

Перечисление денежной компенсации за неиспользованные дни дополнительного отпуска на детей на счет предприятия, на которое переводится работник при увольнении по переводу (по п. 6 ст. 36 КЗоТ), действующим законодательством не предусмотрено.

Документальное оформление и оплата дополнительного отпуска на детей

На основании поданных работником заявления и подтвердающих документов работодатель издает приказ о предоставлении ему дополнительного отпуска на детей с указанием его продолжительности, дат начала и окончания. В табеле учета использования рабочего времени типовой формы № П-5 период (календарные дни) пребывания работника в дополнительном отпуске на детей отражается под кодом «ДО» или «15».

Дополнительный отпуск на детей оплачивается за счет денежных средств работодателя (ст. 23 Закона об отпусках).

Согласно статье 21 Закона об отпусках заработная плата работникам за все время отпуска выплачивается до начала отпуска, если иное не предусмотрено законодательством, трудовым или коллективным договором.

Отпускные за период дополнительного отпуска на детей начисляются в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100). Среднедневная заработная плата определяется путем деления суммарного заработка за последние перед предоставлением отпуска 12 месяцев (меньший фактически отработанный период) на количество календарных дней года (меньшего отработанного периода), за исключением праздничных и нерабочих дней (п. 7 Порядка № 100). Сумма отпускных рассчитывается путем умножения среднедневной заработной платы, исчисленной в расчетном периоде, на количество календарных дней отпуска (см. примеры 5 и 6 ниже).³⁰

При определении продолжительности дополнительного отпуска на детей праздничные и нерабочие дни не учитываются (ч. вторая ст. 5 Закона об отпусках). То есть на такие дни отпуск продлевается, но они не оплачиваются (п. 7 Порядка № 100).

Однако в период военного положения действие части второй статьи 5 Закона об отпусках и статьи 73 КЗоТ приостановлено, поэтому праздничные и нерабочие дни включаются в продолжительность дополнительного отпуска на детей и оплачиваются.

ПРИМЕР 5

Начисление отпускных за дополнительный отпуск на детей,
который предоставляется работнице за несколько предыдущих лет

Используем данные примера 3: работница, которая имеет троих детей и с 15.04.2021 пребывает в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, написала заявление о предоставлении ей неиспользованного дополнительного отпуска на детей за пять календарных лет — 2013, 2019, 2020, 2021 и 2022 годы общей продолжительностью 50 (10 к. д. х 5 лет) календарных дней. На основании приказа руководителя предприятия у работницы 28.09.2022 заканчивается (прерывается) отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и с 29.09.2022 по 17.11.2022 ей предоставляется дополнительный отпуск на детей общей продолжительностью 50 календарных дней.

В расчетном периоде — последние 12 календарных месяцев (сентябрь 2021 года – август 2022 года) у работницы не было заработной платы из-за пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, поэтому для расчета среднедневной заработной платы используется размер должностного оклада (абз. третий п. 4 Порядка № 100), который у работницы в сентябре 2022 года составляет 8000 грн.

Заработная плата работницы в условном расчетном периоде (12 календарных месяцев):

8000 грн. х 12 мес. = 96 000 грн.

Количество календарных дней в условном расчетном периоде (сентябрь 2021 года – август 2022 года), за исключением праздничных и нерабочих дней (с 24.03.2022 они отсутствуют):

365 к. д. – 5 празд. д. (14 октября, 25 декабря 2021 года, 1 и 7 января, 8 марта 2022 года) = 360 к. д.

Среднедневная заработная плата: 96 000 грн. : 360 к. д. = 266,67 грн.

Сумма отпускных: 266,67 грн. х 50 к. д. = 13 333,50 грн.

ПРИМЕР 6

Начисление денежной компенсации за неиспользованные дни
дополнительного отпуска на детей при увольнении работницы

Используем данные примера 4: работница – одинокая мать, самостоятельно воспитывавшая ребенка, родившегося в июле 2000 года, увольняется 28 сентября 2022 года с предприятия, на котором работает с 2003 года. За период работы на предприятии ей ни разу не предоставлялся дополнительный отпуск на детей, поэтому она имеет право на денежную компенсацию за 132 календарных дня этого неиспользованного отпуска за 2004 – 2018 годы по основанию «одинокая мать». Единственный ребенок работницы достиг совершеннолетия (18 лет) в 2018 году, поэтому в 2019 – 2022 годах она уже не имела права на предоставление указанного отпуска. Заработная плата работницы в расчетном периоде — последние 12 календарных месяцев (сентябрь 2021 года – август 2022 года) составляет 73 569,48 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде, за исключением праздничных и нерабочих дней (с 24.03.2022 они отсутствуют) и 91 календарного дня пребывания в отпуске без сохранения заработной платы (с 01.04.2022 по 30.06.2022):

365 к. д. – 5 празд. д. (14 октября, 25 декабря 2021 года, 1 и 7 января, 8 марта 2022 года) – 91 к. д. = 269 к. д.

Среднедневная заработная плата:

73 569,48 грн. : 269 к. д. = 273,49 грн.

Сумма денежной компенсации за неиспользованный дополнительный отпуск на детей:

273,49 грн. х 132 к. д. = 36 100,68 грн.

Таким образом, работодатель должен выплатить работнице при увольнении денежную компенсацию за неиспользованный дополнительный отпуск на детей в сумме 36 100,68 грн.

__________________________________________________________________________

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок надання зазначеної соціальної відпустки визначено статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Згідно зі статтею 182-1 КЗпП і статтею 19 Закону про відпустки одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — інвалід), або які усиновили дитину, матері (батьку) інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною сьомою статті 20 Закону про відпустки визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6 – 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (тобто в порядку, встановленому для щорічних відпусток). Аналогічні норми містить і частина третя статті 182-1 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 11 Закону про відпустки, додаткова відпустка на дітей (як і щорічна відпустка) повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Отже, якщо хвороба працівника настала під час додаткової відпустки на дітей, ця відпустка має бути продовжена на кількість календарних днів хвороби або перенесена на інший період, а листок непрацездатності підлягає оплаті.¹

Враховуючи, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу на підприємстві та дати народження дитини — до чи після.²

У разі якщо працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку (15 або 18 років) або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей.³ Але заміна такої відпустки грошовою компенсацією у разі, якщо працівник продовжує працювати (не звільняється), законодавством не передбачена.⁴

Також не передбачено відкликання працівника з додаткової відпустки на дітей.

Зміни в законодавстві щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Оскільки умови надання, тривалість та одержувачі додаткової відпустки на дітей неодноразово в попередні роки змінювалися, для правильного визначення кількості невикористаних працівниками днів такої відпустки розглянемо хронологію законодавчих змін.

До 01.01.97 р., тобто до набуття чинності Закону про відпустки, працюючим жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова 3-денна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів (п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22.01.81 № 235).

З 01.01.97 р., тобто з дати набуття чинності Закону про відпустки, згідно з частиною першою статті 19 цього Закону жінці, яка працювала і мала двох чи більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, яка не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалася також на жінку, яка усиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особу, яка взяла під опіку дитину.

З 01.03.2003 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 06.02.2003 № 490-IV стаття 19 Закону про відпустки була викладена в такій редакції:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».

З 18.11.2004 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22.10.2004 № 2128-IV перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «одинока мати».

З 01.01.2010 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 № 1343-VI, яким збільшено тривалість додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, на 3 календарні дні (тобто з 7 до 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для такої відпустки — з 14 до 17 календарних днів).

З 30.03.2010 Законом України від 10.03.2010 № 1959-VI перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «один із прийомних батьків».

З 01.02.2015 Законом України від 15.01.2015 № 120-VIII право на додаткову відпустку на дітей отримали також:

– мати інваліда з дитинства підгрупи А І групи;

– батько інваліда з дитинства підгрупи А І групи, який виховує його без матері;

– особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А І групи.

З 09.05.2021 і до теперішнього часу стаття 19 Закону про відпустки має таку редакцію:

«Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.».

Аналогічну редакцію з 09.05.2021 мають частини перша та друга статті 182-1 КЗпП.

Таким чином, з 09.05.2021 не тільки мати, а й батько двох або більше дітей віком до 15 років, або дитини-інваліда, або які усиновили дитину, а також не тільки мати, а й батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи мають право на додаткову відпустку на дітей. При цьому виключення слова «працює» з частини першої статті 19 Закону про відпустки та з частини першої статті 182-1 КЗпП означає, що така відпустка на дітей надається одному з батьків щорічно незалежно від того, чи працював він у календарному році.

Відповідно до статті 186-1 КЗпП гарантія статті 182-1 КЗпП (статті 19 Закону про відпустки) про надання додаткової відпустки на дітей поширюється також з 09.10.98 на піклувальників, а з 11.06.2016 — на одного з батьків-вихователів.

Таким чином, вищевикладену хронологію змін у законодавстві необхідно враховувати у разі надання працівникам додаткової відпустки на дітей за попередні роки або виплати грошової компенсації за зазначену відпустку при звільненні (в частині визначення кількості днів додаткової відпустки на дітей та переліку категорій працівників, які мають на неї право).

Також слід пам’ятати, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (тобто не поширюються на попередні періоди). Тому тривалість невикористаної додаткової відпустки на дітей за попередні роки, повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяло в той час.⁵

Звертаємо увагу, що згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівникові у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Отже, особам, зазначеним у статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП, які залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, роботодавець у період дії воєнного стану може відмовити у наданні додаткової відпустки на дітей (така відпустка буде їм надана після скасування воєнного стану).

Розглянемо на конкретних прикладах визначення тривалості додаткової відпустки дітей.

ПРИКЛАД 1

Надання у 2022 році додаткової відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки

Працівниця, яка має двох дітей віком 14 років (народилася 20.09.2007) та 11 років (народилася 05.02.2011), не використала додаткові відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки, тому написала заяву про їх надання у вересні 2022 року – січні 2023 року. Визначимо сумарну тривалість такої відпустки.

Тривалість додаткової відпустки на дітей на підставі «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» у 2011 – 2022 роках (протягом 12 років) щорічно становила по 10 календарних днів. Працівниця у період з 2011 по 2022 рік мала відпрацьовані дні у кожному календарному році. За 2021 та 2022 роки її чоловіку за місцем роботи додаткова відпустка на дітей не надавалась.

Сумарна тривалість додаткової відпустки на дітей у працівниці за 2011 – 2022 роки становить:

10 к. д. х 12 років (за 2011 – 2022 роки) = 120 к. д.

Таким чином, працівниця має право на 120 к. д. додаткової відпустки на дітей за 2011 – 2022 роки, тому роботодавець може їх надати працівниці як поспіль у вересні 2022 року – січні 2023 року, так і в погоджений сторонами час.

ПРИКЛАД 2

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні жінки, яка має двох дітей

Працівниця, яка має двох дітей, у вересні 2022 року звільняється за власним бажанням. Перша дитина у неї народилася 01.01.2000 (01.01.2015 їй виповнилося 15 років), друга дитина у неї народилася 18.11.2002. Жінка працює на підприємстві з 21.01.2002 і жодного разу не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, вона мала право на таку відпустку з 2002 року по 2015 рік (в цих роках у неї були відпрацьовані дні). Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Тривалість відпустки працюючим жінкам, які мають двох дітей віком до 15 років, що надається за однією підставою, становила:

– у 2002 році — 5 календарних днів;

– у 2003 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 49 к. д. за 7 років;

– у 2010 – 2015 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 60 к. д. за 6 років.

Оскільки 01.01.2015 старшій дитині працівниці виповнилося 15 років, то вона у 2015 році ще мала право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».⁶ З 2016 року вона втратила право на зазначену відпустку, оскільки за станом на 01.01.2016 її старшій дитині було вже 16 років. Відповідно, за 2016 – 2022 роки зазначена відпустка працівниці не надається.

Таким чином, при звільненні у 2022 році працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 114 календарних днів (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2002 по 2015 рік включно.

__________________________________________________________________________

Що стосується права на додаткову відпустку на дітей за період перебування працівника у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі медичного висновку (далі — відпустка для догляду за дитиною до 3(6) років), то до 09.05.2021 для отримання додаткової відпустки на дітей жінці недостатньо було мати дітей віком до 15 років або дитину-інваліда тощо — вона ще мала працювати (виконувати свої трудові обов’язки) у календарному році, а не лише перебувати у трудових відносинах. Право на отримання додаткової відпустки на дітей у працівниці наступало тільки після фактичного виходу на роботу та відпрацювання у календарному році хоча б одного дня. Тобто до 09.05.2021 за календарні роки, в яких працівниця весь рік перебувала у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років (у яких працівниця не відпрацювала жодного робочого дня), додаткова відпустка на дітей їй не надавалася і, відповідно, за неї за ці роки при звільненні грошова компенсація не виплачується.⁷

З 09.05.2021 у зв’язку з виключенням слова «працює» з частини першої статті 19 Закону про відпустки та з частини першої статті 182-1 КЗпП додаткова відпустка на дітей надається одному з батьків за календарний рік незалежно від того, чи працював він у календарному році, у тому числі за календарний рік перебування у «декретній» відпустці та/або у відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років. Хоча Мінекономіки у декількох листах⁸ повідомило про те, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток одночасно та за той самий період.

Однак слід пам’ятати, що додаткова відпустка на дітей може бути використана не обов’язково у календарному році, за який вона надається, тобто працівник має право використати цю відпустку за попередні роки у наступних роках, зокрема, після закінчення відпустки для догляду за дитиною до 3(6) років. Крім того, на підставі заяви працівника можна в будь-який час перервати неоплачувану відпустку для догляду за дитиною до 3(6) років і надати оплачувану додаткову відпустку на дітей, а потім знову подати заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3(6) років. Але Мінекономіки у своїх листах чомусь не згадує про таке право працівника.

Що стосується неможливості надання соціальних відпусток за один і той самий період, то, як зазначалося вище, додаткова відпустка на дітей надається за календарний рік, а «декретна» відпустка та відпустка для догляду за дитиною до 3(6) років надаються не за календарний рік, а за наявності певної події (вагітність та пологи, необхідність догляду за дитиною до 3(6) років). Тому незалежно від того, на який календарний рік припадає така подія, за цей календарний рік працівник має право отримати додаткову відпустку на дітей (незважаючи на те, що весь такий календарний рік працівник перебував у «декретній» відпустці та/або відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років).

Враховуючи вищевикладене, на нашу думку, додаткова відпустка на дітей одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, або усиновили дитину, надається у тому числі за календарний рік, в якому працівник повністю перебував у «декретній» відпустці та/або відпустці для догляду за дитиною до 3(6) років і не має відпрацьованих днів.

ПРИКЛАД 3

Надання додаткової відпустки жінці, яка має двох дітей віком до 15 років,
якщо вона перебувала у відпустках для догляду за дитиною

Жінка працює на підприємстві з 11.01.2012. На момент прийняття на роботу в неї була одна дитина, яка народилася 22.05.2004. З 06.06.2013 по 09.10.2013 їй надавалася «декретна» відпустка, під час перебування в якій — 15.08.2013 вона народила другу дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці в період з 10.10.2013 по 15.08.2016 була надана відпустка для догляду за (другою) дитиною до 3 років, а відразу після неї в період з 16.08.2016 по 15.08.2019 — відпустка для догляду за дитиною до 6 років. Працівниця вийшла на роботу 16.08.2019 та працювала по 09.12.2020. З 10.12.2020 по 14.04.2021 їй було надано «декретну» відпустку, під час перебування в якій — 17.02.2021 вона народила третю дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці з 15.04.2021 надано відпустку для догляду за (третьою) дитиною до 3 років, в якій вона перебуває до теперішнього часу.

Визначимо, за які календарні роки працівниці може бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років», що діяла до 09.05.2021, та за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років», що діє з 09.05.2021.

Оскільки у 2013 році у працівниці народилася друга дитина і в цьому календарному році вона працювала (з 01.01.2013 по 05.06.2013), то за 2013 рік їй має бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю 10 календарних днів.

У 2014 – 2018 роках працівниця не відпрацювала жодного робочого дня, оскільки всі ці роки перебувала у відпустках для догляду за дитиною до 3 років та до 6 років. Отже, за ці роки додаткова відпустка на дітей їй не надається.

22.05.2020 старшій дитині працівниці виповнилося 16 років, але станом на 01.01.2020 їй було 15 років. Оскільки працівниця вийшла на роботу 16.08.2019 і працювала у 2019 та 2020 роках, то за 2019 та 2020 роки їй має бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю по 10 календарних днів.

Станом на 01.01.2021 старшій (першій) дитині працівниці було 16 років, тому якби у неї не народилася у 2021 році третя дитина, вона б з 2021 року втратила право на додаткову відпустку на дітей на підставі «жінка, яка працює та має двох дітей віком до 15 років». Однак у зв’язку з тим, що у жінки 17.02.2021 народилася третя дитина, і у 2021 році у неї було двоє дітей віком до 15 років, то у 2021 році вона має право на додаткову відпустку на дітей за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» (незважаючи на те, що весь 2021 рік працівниця перебувала у «декретній» відпустці та відпустці для догляду за дитиною до 3 років) тривалістю 10 календарних днів, якщо чоловік працівниці у 2021 році не скористався правом на вказану відпустку за місцем своєї роботи. Аналогічно у 2022 році працівниця має право на додаткову відпустку на дітей за підставою «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» (незважаючи на те, що весь 2022 рік працівниця перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 3 років) тривалістю 10 календарних днів, якщо чоловік працівниці у 2022 році не скористався правом на зазначену відпустку за місцем своєї роботи.

Таким чином, працівниці у 2022 році може бути надано додаткову відпустку на дітей за п’ять календарних років — 2013, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки загальною тривалістю 50 (10 к. д. х 5 років) календарних днів. Для цього працівниці необхідно написати заяву про припинення (фактично переривання) відпустки для догляду за дитиною до 3 років та надання додаткової відпустки на дітей.

__________________________________________________________________________

Відпустка сумісникам

Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом, оскільки з сумісником укладається окремий трудовий договір (сумісник має ті ж самі трудові права, що і «основний» працівник).⁹ При цьому якщо сумісник є внутрішнім, то він за двома місцями роботи (основним та за сумісництвом) має право на отримання додаткової відпустки на дітей (її можна надати як одночасно за двома місцями роботи, так і в різний час).

Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то він також має право на додаткову відпустку на детей⁹, оскільки згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Залежність права на додаткову соціальну відпустку від віку дітей

З метою надання додаткової відпустки на дітей статтею 182-1 КЗпП та статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою (піклуванням), дитини одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів, дитини одинокої матері (батька) КЗпП і Законом про відпустки не встановлено, тому в цьому питанні слід керуватися загальними нормами законодавства.¹⁰

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 № 2402-ІІІ та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 № 2811-ХІІ дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Таким чином, один з батьків, які мають дитину-інваліда, усиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі); один з прийомних батьків; один з батьків-вихователів мають право на зазначену соціальну відпустку до досягнення дитиною повноліття (18 років). При цьому зазначені особи мають право використати додаткову відпустку на дітей повністю і за календарний рік, в якому їхній дитині (дітям) виповнюється 18 років. Право на таку відпустку втрачається з календарного року, наступного за роком, в якому дитині виповнюється 18 років.¹⁰

Відповідно до частини 2 статті 243 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову відпустку на дітей до досягнення дитиною 14 років, а особа, яку в установленому порядку визнано піклувальником, — з дати досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років.¹¹

При цьому опікун має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому дитина була взята під опіку, так і за календарний рік, в якому дитині, взятій під опіку, виповнюється 14 років. Піклувальник має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому було оформлено піклування над дитиною (але не раніше календарного року виповнення дитині 14 років), так і за календарний рік, в якому такій дитині виповнюється 18 років.

ПРИКЛАД 4

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні одинокої матері

Працівниця — одинока мати, яка сама виховує дитину, що народилася в липні 2000 року, звільняється у вересні 2022 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Визначимо, за скільки календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей необхідно виплатити грошову компенсацію працівниці при звільненні.

Перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, у статті 19 Закону про відпустки доповнено категорією «одинока мати» у 2004 році (див. вище). Отже, працівниця має право на зазначену відпустку починаючи з 2004 року.

Тривалість додаткової відпустки на дітей працівниці, яка має на неї право за однією підставою, становить:

– у 2004 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожний рік — всього 42 к. д. за 6 років;

– у 2010 – 2018 роках — по 10 календарних днів за кожний рік — всього 90 к. д. за 9 років.

Оскільки додаткова відпустка на дітей надається одинокій матері за кожний календарний рік до досягнення дитиною повноліття (18 років), а дитина, яка народилася у 2000 році, стала повнолітньою у 2018 році, то у 2019 – 2022 роках одинока мати вже не має права на отримання зазначеної відпустки.

Таким чином, при звільненні у 2022 році працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 132 календарні дні (42 к. д. + 90 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2004 по 2018 рік включно.

__________________________________________________________________________

Також слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 34 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, така особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦКУ).

Згідно з частиною 1 статті 35 ЦКУ повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини.

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦКУ).

Таким чином, одинока мати, яка виховує доньку віком до 18 років, втрачає право на додаткову відпустку на дітей з дня реєстрації дочкою шлюбу або за наявності рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності.¹²

Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину та отримала рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності, втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», оскільки її дочка, для догляду за якою вона отримувала цю соціальну додаткову відпустку за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності у зв’язку з народженням нею дитини.

Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину, але не отримала рішення органу опіки та піклування або суду про надання їй повної цивільної дієздатності, не втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати».¹²

Наприклад, якщо у працівниці – одинокої матері дочка віком 17 років народила дитину і отримала рішення органу опіки та піклування (рішення суду) про надання їй повної цивільної дієздатності у 2022 році, то працівниця втрачає право на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», починаючи з 2023 року, але за 2022 рік вона має право на отримання зазначеної відпустки (у тому числі після дати народження дочкою дитини та набуття нею повної цивільної дієздатності).¹³

Один з батьків, які усиновили одну дитину, якій 01.01.2022 виповнилося 18 років, має право на додаткову відпустку на дітей за 2022 рік за підставою «один з батьків, які усиновили дитину» тривалістю 10 календарних днів, якщо другий з батьків у 2022 році не скористався правом на вказану відпустку за місцем своєї роботи.¹⁴

Право на додаткову відпустку на дітей має також працівник, дитина якого померла в календарному році, в якому такий працівник мав право на зазначену відпустку.¹⁵

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, за наявності декількох підстав для її надання

Як зазначалося вище, за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ч. друга ст. 19 Закону про відпустки, ч. друга ст. 182-1 КЗпП).

Оскільки статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 КЗпП чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову відпустку на дітей тривалістю понад 10 календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Міністерством соціальної політики України спільно з Міністерством юстиції України і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки та частиною першою статті 182-1 (з урахуванням статті 186-1) КЗпП, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:¹⁴

– один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років;

– один з батьків, які мають дитину-інваліда;

– один з батьків, які усиновили дитину;

– мати (батько) інваліда з дитинства підгрупи А І групи;

– одинока мати;

– батько дитини, яку він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину;

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– один з прийомних батьків;

– один з батьків-вихователів.

Отже, працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які мають дитину-інваліда», якщо її чоловік не скористався правом на таку відпустку в цьому календарному році. Тому в неї загальна тривалість зазначеної відпустки становить 17 календарних днів (далі — к. д.).¹⁶

Працівниця, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких нею усиновлена, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які усиновили дитину». Отже, загальна тривалість зазначеної соціальної відпустки працівниці становить 17 к. д.

Одинока мати, в якої дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають дитину-інваліда» і «одинока мати». Відповідно, загальна тривалість зазначеної відпустки працівниці становить 17 к. д.¹⁶

Батько, який виховує дитину-інваліда (не інваліда з дитинства підгрупи А I групи) без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які мають дитину-інваліда» і «батько дитини, яку він виховує без матері». Отже, загальна тривалість зазначеної відпустки становить 17 к. д. Якщо в одинокого батька дитина є інвалідом з дитинства підгрупи А I групи, то такий батько має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «батько дитини, яку він виховує без матері» і «батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері». Тому в нього загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 к. д.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, додаткова відпустка на дітей надається їй за двома підставами: «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати». Тривалість додаткової відпустки на дітей в цьому випадку становить 17 к. д.¹⁶

Працівниця, яка усиновила дитину і стала вдовою, користується правом на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «один з батьків, які усиновили дитину» та «одинока мати». Відповідно, у неї тривалість такої соціальної відпустки становить 17 к. д.¹⁶

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «одинока мати» тривалістю 10 к. д. Для надання працівниці такої відпустки за двома підставами тривалістю 17 к. д. не виконується підстава «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років».¹⁶

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, вона має право на соціальну додаткову відпустку за трьома підставами: «одинока мати», «один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років» і «один з батьків, які мають дитину-інваліда». Незважаючи на наявність трьох підстав для надання працівниці додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість все одно становить 17 к. д. (оскільки це максимальна тривалість зазначеної відпустки), тобто працівниці не може бути надана відпустка більшої тривалості, наприклад 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Поділ відпустки на частини

Хоча законодавством прямо не передбачений поділ на частини додаткової відпустки на дітей, але, на думку Мінсоцполітики¹⁷, якщо працівниця (працівник) має право на додаткову відпустку на дітей за двома і більше підставами загальною тривалістю 17 к. д., вона (він) може використати зазначену відпустку частинами, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. д., а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 к. д. Інших варіантів поділу на частини додаткової відпустки на дітей не передбачено.

Документи, що підтверджують право працівника на отримання додаткової відпустки на дітей

Крім заяви, для отримання додаткової відпустки на дітей працівник, який має право на таку відпустку, повинен надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини. Якщо дітей двоє і більше, то на кожного з них працівником надається свідоцтво про народження дитини (це актуально для категорії «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років»).

Крім того, працівники, які претендують на отримання додаткової відпустки на дітей, залежно від статусу батьків та дитини надають:

– один з батьків, які мають дитину-інваліда — документ, що підтверджує інвалідність дитини (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з батьків, які усиновили дитину — рішення суду про усиновлення дитини;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи — документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яких він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) — документ, що підтверджує відсутність участі матері у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері, рішення суду про позбавлення материнських прав, рішення суду (органу опіки чи піклування) про те, що дитина залишається жити з батьком, а мати не приймає участі у вихованні дитини, тощо); документ (довідка) медичного закладу, який підтверджує тривале лікування матері в лікувальному закладі; документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину — рішення про встановлення опіки (піклування);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи — рішення про встановлення опіки (піклування); документ, що підтверджує наявність у особи, взятої під опіку (піклування), інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з прийомних батьків — рішення про створення прийомної сім’ї; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї;

– один з батьків-вихователів — рішення місцевого державного органу про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу; документ, що підтверджує статус дитини.

При наданні працівником вищевказаних документів, що підтверджують право на отримання додаткової відпустки на дітей, роботодавець повинен мати у себе копії таких документів.

Звертаємо увагу, що наразі існує проблема з підтвердженням права на додаткову відпустку на дітей для категорій «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину», «один з прийомних батьків», «один з батьків-вихователів», оскільки КЗпП, Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти не роз’яснюють, яким чином один з батьків повинен підтвердити той факт, що інший батько не використав додаткову відпустку на дітей за місцем (місцями) своєї роботи за певний календарний рік. Тому в цій ситуації можливі два варіанти:

1. Після того як батьки погодили між собою, хто з них отримуватиме додаткову відпустку на дітей за календарний рік, один з батьків за місцем своєї роботи подає заяву про надання такої відпустки, в якій вказує, що інший з батьків за місцем (місцями) своєї роботи не отримував додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік або взагалі не працює за трудовими договорами, при цьому жодних довідок з місця (місць) роботи іншого з батьків або від будь-яких державних органів не надає своєму роботодавцю, оскільки це не передбачено чинним законодавством (якщо про це йдеться в листах Мінекономіки, то останні не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний (рекомендаційний) характер і не встановлюють нових правових норм).

2. Один з батьків, який бажає отримати додаткову відпустку на дітей, крім подання заяви про надання такої відпустки, надає своєму роботодавцю, як рекомендує Мінекономіки у кількох своїх листах¹⁸, будь-який належно оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків не надавалася додаткова відпустка на дітей. Хоча Мінекономіки у своїх листах¹⁸ не називає конкретних документів, які працівник може надати роботодавцю, на нашу думку, ними можуть бути, зокрема:

– довідка з місця (довідки з місць) роботи іншого з батьків, що останній за місцем (місцями) своєї роботи не отримував додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік. Але тут можлива ситуація, за якої інший з батьків, який має два місця роботи, надасть довідку з місця роботи за сумісництвом, що за таким місцем роботи він додаткову відпустку на дітей не отримував, а за основним місцем роботи, з якого не надасть довідку, може використати додаткову відпустку на дітей;

– копія документа (свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця), який підтверджує, що інший батько є фізичною особою – підприємцем (далі — ФОП), тобто не має права на отримання будь-яких відпусток. Але і тут можлива ситуація, за якої інший з батьків надасть копію свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, але одночасно він може мати місце роботи за трудовим договором, за яким вже використав додаткову відпустку на дітей;

– довідка з центру зайнятості, що інший з батьків перебуває на обліку як безробітний із зазначенням дати взяття на облік, що є підтвердженням відсутності роботи за трудовим договором.

Також Мінекономіки у своїх листах¹⁸ робить висновок, що рішення про надання працівнику додаткової відпустки на дітей приймається керівником з урахуванням наданих документів.

Якщо роботодавець вважає за необхідне надавати додаткову відпустку на дітей за варіантом 2 (з наданням працівником документа, який підтверджує, що іншому з батьків ця відпустка не надавалася), то про це має бути зазначено у локальному документі, наприклад, у Положенні про надання соціальних відпусток на підприємстві. Але оптимальний варіант — законодавцям внести зміни до статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки, якими зобов’язати Кабмін затвердити Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, у тому числі встановити вичерпний перелік документів, які мають надати працівники для отримання зазначеної відпустки (за аналогією з наданням відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 77-3 КЗпП та статтею 19-1 Закону про відпустки, коли документи, що надаються, визначено Порядком надання відпустки при народженні дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693).

До внесення вищезгаданих змін до статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки рекомендуємо у локальному документі (Положенні про надання соціальних відпусток на підприємстві) встановити вичерпний перелік документів, які мають надати працівники для отримання додаткової відпустки на дітей.

На думку Мінекономіки¹⁹, якщо працівник, який мав право на додаткову відпустку на дітей на підставі «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину» звільняється, то грошова компенсація за всі не використані ним дні додаткової відпустки на дітей виплачується йому в разі підтвердження, що інший з батьків не скористався правом на зазначену відпустку за кожний календарний рік окремо.

Звертаємо увагу також на те, що є певна колізія у питанні надання додаткової відпустки на дітей одному з батьків дитини (дітей), викликана відмінністю в текстах частин перших статті 182-1 КЗпП та статті 19 Закону про відпустки (незважаючи на те, що зміни до них вносилися з 09.05.2021 одночасно Законом України від 15.04.2021 № 1401-IX).

Так, у частині першій статті 182-1 КЗпП зазначено, що додаткова відпустка на дітей надається «одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину».

У частині першій статті 19 Закону про відпустки зазначено, що додаткова відпустка на дітей надається «одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину».

На нашу думку, зазначена відмінність (див. текст, позначений жирним шрифтом) призводить до того, що якщо працівник – чоловік має двох дітей віком до 15 років від різних шлюбів (перша дитина — від одного шлюбу, друга дитина — від іншого шлюбу), то такий чоловік має право на додаткову відпустку на дітей на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП як «один з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років», але не має права на додаткову відпустку на дітей на підставі частини першої статті 19 Закону про відпустки, оскільки він не має двох дітей від одного шлюбу, тобто не належить до категорії «один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років». Останнє формулювання передбачає, що двоє або більше дітей повинні бути у чоловіка від одного шлюбу, тобто обидва батьки повинні мати двох або більше спільних дітей. У цій ситуації додаткова відпустка на дітей все одно має бути надана чоловіку — на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП, про що вказується у наказі про надання такої відпустки. При цьому для надання такому чоловікові додаткової відпустки на дітей на підставі «один з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років» немає сенсу вимагати від нього надання довідок з місць роботи жінок (дружини, колишньої дружини) про те, що вони не скористалися правом на цю відпустку за вказаною підставою за календарний рік, оскільки такі жінки мають лише по одній дитині від шлюбу з цим чоловіком.

Аналогічно на підставі частини першої статті 182-1 КЗпП має бути надано додаткову відпустку на дітей жінці, яка має двох дітей віком до 15 років від різних шлюбів (перша дитина — від одного шлюбу, друга дитина — від іншого шлюбу), при цьому немає сенсу вимагати від неї надання довідок з місць роботи чоловіків (чоловіка, колишнього чоловіка) про те, що вони не скористалися правом на таку відпустку за вказаною підставою за календарний рік.

Що стосується документальних підстав для надання додаткової відпустки на дітей одинокій матері (батьку), то зупинимося на них детальніше.

Додаткова відпустка на дітей одинокій матері (батьку)

У статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП не конкретизовано, хто є одинокою матір’ю з метою надання додаткової відпустки на дітей.

Водночас пунктом 5 частини чотирнадцятої статті 10 Закону про відпустки визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема, одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері). Оскільки зазначений пункт Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання дитини батьком (виплата аліментів матері дитини, перерахування коштів на рахунок дитини) для надання додаткової відпустки на дітей значення не має.²⁰

Крім того, у пункті 2 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693, зазначено, що терміни, які вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:

одинока мати — мати, у актовому записі про народження дитини якої відомості про чоловіка як батька дитини внесені в установленому порядку за її вказівкою; мати дитини, батько якої помер, відповідно до рішення суду позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим, якщо ця дитина не була усиновлена іншим чоловіком;

одинокий батько — батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Отже, право на додаткову відпустку на дітей мають такі одинокі матері:

– жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

– вдова;

– жінка, яка виховує дитину сама (без батька).

Законодавством не визначено таку категорію, як «жінка, яка виховує дитину сама (без батька)». На думку Мінекономіки та Мінсоцполітики²¹, до такої категорії жінок належать, зокрема:

– розлучена жінка, яка виховує дитину без батька (у т. ч. у разі позбавлення батька батьківських прав);

– жінка, яка народила дитину, не перебуваючи у шлюбі, при цьому батько визнав дитину, але не бере участі в її вихованні;

– жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, оскільки батько у дитини є.

Мінекономіки та Мінсоцполітики у своїх листах²² роз’яснили, що укладення жінкою нового шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей) жінки від попереднього шлюбу, не є підставою для зменшення тривалості додаткової відпустки на дітей чи її ненадання, оскільки статтею 260 СКУ передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тобто зазначеною нормою передбачено право, а не обов’язок мачухи, вітчима брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Тому жінка (в тому числі вдова), яка виховує двох дітей віком до 15 років (в тому числі батько яких помер) та яка повторно уклала шлюб з чоловіком, який не усиновив її дітей, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами («один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років» та «одинока мати») тривалістю 17 к. д.

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинока мати — жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а одинока мати — вдова надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу і копію свідоцтва про смерть чоловіка.

Отже, статус «одинока мати» жінка підтверджує документами (свідоцтвами, довідками тощо), виданими органами реєстрації актів цивільного стану.

Надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці

Враховуючи те, що згідно з пунктом 5 частини чотирнадцятої статті 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається мати, яка виховує дитину без батька, до теперішнього часу залишається неврегульованим питання надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці, тобто жінці, яка народила дитину, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, але потім шлюб був розірваний, дитина (діти) залишилася з матір’ю, але батько живий, або жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину. Такі жінки не завжди вважаються одинокими матерями, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з дитиною і бере участь в її вихованні.

Відповідно до статті 141 СКУ мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов’язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ст. 158 СКУ).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ст. 159 СКУ).

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової відпустки на дітей. Тому для підтвердження права на таку відпустку працівниця повинна пред’явити роботодавцю будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Такими документами можуть бути, зокрема²³:

– рішення суду про позбавлення відповідача (батька дитини) батьківських прав;

– рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність факту участі батька у вихованні дитини;

– постанова суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

– акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві;

– акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

– довідка зі школи (дитсадка) про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями (вихователями), не забирає дитину зі школи (дитсадка) додому, не бере участі в батьківських зборах).

Надання розлученою жінкою роботодавцю тільки копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки про реєстрацію місця проживання дитини, яка підтверджує, що дитина проживає з матір’ю, а не з батьком, не дає підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.²⁴

Таким чином, розлучена жінка, яка дійсно виховує дитину сама (без батька), для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу та документ, який би достовірно підтверджував, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він проживає разом з дитиною або є інші достовірні докази постійної участі батька у вихованні дитини.²⁵

Жінка, яка повторно вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей як одинока мати повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення нового шлюбу і документ, який би достовірно підтверджував, що батько дитини не бере участі у вихованні дитини.²⁶

Вдова, яка уклала новий шлюб, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть батька дитини і свідоцтво про укладення нового шлюбу.²⁶

У вищевказаних двох випадках підтвердженням того, що дитина жінки від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, є розбіжність прізвища, імені, по батькові (далі — ПІБ) особи, яка зазначена як батько дитини у свідоцтві про народження дитини, та ПІБ особи, яка зазначена як чоловік у свідоцтві про укладення нового шлюбу, а також відсутність інформації (актового запису цивільного стану) про усиновлення дитини жінки у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян.

На думку Мінпраці²⁶, жінка, яка має дитину (дітей) від чоловіка, з яким вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі (тобто з батьком своєї дитини (дітей)), але з яким вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дитину (дітей), права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має, оскільки не виконується умова «жінка, яка виховує дитину сама (без батька)».

На думку Мінсоцполітики²⁷, враховуючи те, що додаткова відпустка на дітей надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення вищезазначених документів один раз на рік.

Якщо працівницею, яка претендує на статус одинокої матері, не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама (без батька), роботодавець може відмовити їй у наданні додаткової відпустки на дітей.²⁶

Надання відпустки одинокому батьку

Вищевикладені умови та порядок надання додаткової відпустки на дітей застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (далі — одинокий батько), в тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі.

За аналогією з одинокою матір’ю одиноким батьком слід вважати: чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця; розлученого чоловіка, який виховує дитину без матері; чоловіка, який одружився повторно, але дитина якого новою дружиною не усиновлена.²⁸

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинокий батько повинен пред’явити роботодавцю документи, аналогічні тим, які має пред’явити одинока мати (див. вище), у тому числі які підтверджують відсутність участі матері у вихованні дитини.²⁸

Зокрема, для отримання додаткової відпустки на дітей вдівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не усиновлена, має надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть матері дитини та свідоцтво про укладення нового шлюбу (у свідоцтві про народження дитини ПІБ матері дитини мають відрізнятися від ПІБ нової дружини чоловіка, а також не має бути інформації про усиновлення дитини новою дружиною у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян).

Надання додаткової відпустки на дітей при переведенні на інше підприємство

Якщо працівник звільняється (у тому числі під час воєнного стану), то йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки на дітей за попередні та поточний календарні роки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). При цьому на новому місці роботи працівник вже не має права на одержання зазначеної відпустки за поточний рік, оскільки він вже отримав за неї грошову компенсацію на попередньому місці роботи (така відпустка надається один раз протягом календарного року).²⁹

Якщо працівник у поточному календарному році не працював у іншого роботодавця за трудовим договором (це видно з довідок ОК-5, ОК-7), або якщо працівник на попередньому місці роботи не мав права на додаткову відпустку на дітей за поточний календарний рік (наприклад, працівник усиновив дитину після звільнення з попереднього місця роботи), то він має право на одержання такої відпустки за поточний календарний рік на новому місці роботи.³⁰

Перерахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на рахунок підприємства, на яке перевівся працівник, чинним законодавством не передбачено.

Документальне оформлення та оплата додаткової відпустки на дітей

На підставі поданих працівником заяви та підтверджуючих документів роботодавець видає наказ про надання йому додаткової відпустки на дітей із зазначенням її тривалості, дат початку та закінчення. У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у додатковій відпустці на дітей відображається за кодом «ДО» або «15».

Додаткова відпустка на дітей оплачується за рахунок коштів роботодавця (ст. 23 Закону про відпустки).

Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором (ст. 21 Закону про відпустки).

Нарахування відпускних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100). Згідно з пунктом 7 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на кількість календарних днів року (чи меншого відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів. Сума відпускних розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати, обчисленої в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів відпустки³¹ (див. приклади 5 і 6 нижче).

При визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей святкові і неробочі дні не враховуються (ч. друга ст. 5 Закону про відпустки). Тобто на такі дні відпустка продовжується, але вони не оплачуються (п. 7 Порядку № 100). Однак у період воєнного стану дію частини другої статті 5 Закону про відпустки та статті 73 КЗпП призупинено, тому святкові та неробочі дні включаються до тривалості додаткової відпустки на дітей та оплачуються.

ПРИКЛАД 5

Нарахування відпускних за додаткову відпустку на дітей,
яка надається працівниці за декілька попередніх років

Використовуємо дані прикладу 3: працівниця, яка має трьох дітей і з 15.04.2021 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, написала заяву про надання їй невикористаної додаткової відпустки на дітей за п’ять календарних років — 2013, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки загальною тривалістю 50 (10 к. д. х 5 років) календарних днів. На підставі наказу керівника підприємства у працівниці 28.09.2022 закінчується (переривається) відпустка для догляду за дитиною до 3 років і з 29.09.2022 по 17.11.2022 їй надається додаткова відпустка на дітей загальною тривалістю 50 календарних днів.

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (вересень 2021 року – серпень 2022 року) у працівниці не було заробітної плати через перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому для розрахунку середньоденної заробітної плати використовується розмір посадового окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100), який у працівниці у вересні 2022 року становить 8000 грн.

Заробітна плата працівниці в умовному розрахунковому періоді (12 календарних місяців):

8000 грн. х 12 міс. = 96 000 грн.

Кількість календарних днів в умовному розрахунковому періоді (вересень 2021 року – серпень 2022 року), за винятком святкових і неробочих днів (з 24.03.2022 вони відсутні):

365 к. д. – 5 свят. д. (14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 і 7 січня, 8 березня 2022 року) = 360 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

96 000 грн. : 360 к. д. = 266,67 грн.

Сума відпускних:

266,67 грн. х 50 к. д. = 13 333,50 грн.

ПРИКЛАД 6

Нарахування грошової компенсації за невикористані дні
додаткової відпустки на дітей при звільненні працівниці

Використовуємо дані прикладу 4: працівниця — одинока мати, яка самостійно виховувала дитину, що народилася у липні 2000 року, звільняється 28 вересня 2022 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві працівниці жодного разу не надавалася додаткова відпустка на дітей, тому вона має право на грошову компенсацію за 132 календарні дні цієї невикористаної відпустки за 2004 – 2018 роки за підставою «одинока мати». Єдина дитина працівниці досягла повноліття (18 років) у 2018 році, тому у 2019 – 2022 роках вона вже не мала права на отримання зазначеної відпустки. Заробітна плата працівниці у розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (вересень 2021 року – серпень 2022 року) становить 73 569,48 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів (з 24.03.2022 вони відсутні) та 91 календарного дня перебування у відпустці без збереження заробітної плати (з 01.04.2022 по 30.06.2022):

365 к. д. – 5 свят. д. (14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 і 7 січня, 8 березня 2022 року) – 91 к. д. = 269 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

73 569,48 грн. : 269 к. д. = 273,49 грн.

Сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей:

273,49 грн. х 132 к. д. = 36 100,68 грн.

__________________________________________________________________________