С 1 декабря 2022 года увеличился размер прожиточного минимума
Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2022 год» от 02.12.2021 № 1928-IX
Согласно статье 7 Закона о Госбюджете-2022 с 1 декабря 2022 года увеличился размер прожиточного минимума для основных социальных и демографических групп населения, который теперь составляет:
- усредненный на одного человека в расчете на месяц — 2589 грн.;
- для детей в возрасте до 6 лет — 2272 грн.;
- для детей в возрасте от 6 до 18 лет — 2833 грн.;
- для трудоспособных лиц — 2684 грн.;
- для лиц, утративших трудоспособность, — 2093 грн.
Для работодателей важен размер прожиточного минимума для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ), который с 1 декабря 2022 года, как отмечено выше, увеличился до 2684 грн. (с 1 июля по 30 ноября 2022 года ПМТЛ составлял 2600 грн.).
В связи с этим с 1 декабря 2022 года увеличилась до 2684 грн. сумма заработной платы, подлежащая индексации. Часть заработной платы, превышающая ПМТЛ, не индексируется.
Если работодатель по исполнительному документу из доходов работника отчисляет алименты на ребенка в гарантированном минимальном размере (50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста — ч. 2 ст. 182 Семейного кодекса Украины), то минимальный размер таких алиментов с 1 декабря 2022 года составляет:
- для детей в возрасте до 6 лет — 1136 грн. (2272 грн. х 50%);
- для детей в возрасте от 6 до 18 лет — 1416,50 грн. (2833 грн. х 50%).
Размер всех остальных важных для работодателей «зарплатно-налоговых» показателей, зависящих от ПМТЛ, с 1 декабря 2022 года не изменился, поскольку такие показатели зависят от размера ПМТЛ, установленного на 1 января календарного года.
С 1 января вступает в силу Закон о Госбюджете–2023,
которым установлены социальные стандарты на 2023 год
Закон Украины «О Государственном бюджете Украины на 2023 год» от 03.11.2022 № 2710-IX
Этим Законом (далее — Закон о Госбюджете-2023), вступающим в силу 1 января 2023 года, установлены, в частности, социальные стандарты на 2023 год.
Так, согласно статье 8 Закона о Госбюджете-2023 минимальная заработная плата с 1 января 2023 года составляет:
– в месячном размере — 6700 грн.;
– в почасовом размере — 40,46 грн.
Таким образом, минимальная заработная плата в течение всего 2023 года будет такая же, как и с 1 октября 2022 года.
В соответствии со статьей 7 Закона о Госбюджете-2023 прожиточный минимум с 1 января 2023 года составляет:
– усредненный на одного человека в расчете на месяц — 2589 грн.;
– для детей в возрасте до 6 лет — 2272 грн.;
– для детей в возрасте от 6 до 18 лет — 2833 грн.;
– для трудоспособных лиц — 2684 грн.;
– для трудоспособных лиц, применяемый для определения базового размера должностного оклада судьи — 2102 грн.;
– для трудоспособных лиц, применяемый для определения должностных окладов работников других государственных органов, оплата труда которых регулируется специальными законами, а также работников налоговых и таможенных органов — 2102 грн.;
– для трудоспособных лиц, применяемый для определения должностного оклада прокурора окружной прокуратуры — 1600 грн.;
– для лиц, утративших трудоспособность — 2093 грн.
Таким образом, прожиточный минимум для основных социальных и демографических групп населения в течение всего 2023 года будет таким же, как и с 1 декабря 2022 года.
Учитывая вышеуказанные показатели минимальной заработной платы в месячном размере и прожиточного минимума для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ), в том числе по состоянию на 1 января 2023 года, в течение всего 2023 года важные для работодателей «зарплатно-налогово-страховые» показатели будут следующими:
• минимальный должностной оклад (тарифная ставка) — 2684 грн. (ч. шестая ст. 96 Кодекса законов о труде Украины);
• максимальная величина базы начисления единого социального взноса (далее — ЕСВ) — 100 500 грн. (6700 грн. х 15);
• сумма ЕСВ, которая должна быть уплачена работодателем, если база начисления ЕСВ у застрахованного лица по основному месту работы не превышает размера минимальной заработной платы — 1474 грн. (6700 грн. х 22%);
• размер минимального страхового взноса — 1474 грн. (6700 грн. х 22%);
• сумма налоговой социальной льготы (далее — НСЛ) в течение всего 2023 года, предоставляемой:
– в размере 100% (пп. 169.1.1 Налогового кодекса Украины; далее — НКУ) — 1342 грн. (50% х 2684 грн.);
– в размере 100% на каждого ребенка работнику, содержащему двоих или более детей до 18 лет (пп. 169.1.2 НКУ), — произведение 1342 грн. и количества детей;
– в размере 150% (пп. 169.1.3 НКУ) — 2013 грн. (1342 грн. х 150%);
– в размере 200% (пп. 169.1.4 НКУ) — 2684 грн. (1342 грн. х 200%);
• предельный размер дохода, дающий право на применение НСЛ, — 3760 грн. (2684 грн. х 1,4), а для одного из родителей в случае и в размере, предусмотренных подпунктом 169.1.2 (т. е. для лица, содержащего двоих или более детей в возрасте до 18 лет), подпунктами «а» (для одинокой матери (отца), вдовы (вдовца) или опекуна, попечителя) и «б» (для лица, содержащего ребенка с инвалидностью) подпункта 169.1.3 НКУ, — произведение 3760 грн. и количества детей;
• максимальная сумма нецелевой благотворительной (материальной) помощи суммарно за год, которая не облагается налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военным сбором (далее — ВС), — 3760 грн. (пп. 170.7.3 НКУ);
• максимальная стоимость подарков (призов победителям и призерам спортивных соревнований) в неденежной форме в расчете на месяц, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. 165.1.39 НКУ), — 1675 грн. (6700 грн. х 25%);
• максимальная сумма суточных расходов, понесенных работником в связи с командировкой в пределах Украины, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. «а» пп. 170.9.1 НКУ), — 670 грн. (6700 грн. х 0,1) за каждый календарный день командировки;
• максимальная сумма, уплаченная любым юридическим или физическим лицом в пользу отечественных высших и профессионально-технических учебных заведений за получение образования, за подготовку или переподготовку плательщика налога за каждый полный или неполный месяц обучения, подготовки или переподготовки такого физического лица, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. 165.1.21 НКУ), — 20 100 грн. (6700 грн. х 3);
• максимальная стоимость путевки на отдых, оздоровление и лечение плательщика налога и/или членов его семьи первой степени родства, предоставляемая его работодателем – плательщиком налога на прибыль предприятий бесплатно или со скидкой (в размере такой скидки) один раз на календарный год, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. 165.1.35 НКУ), — 33 500 грн. (6700 грн. х 5).
• максимальная основная сумма долга (кредита) плательщика налога, прощенного (аннулированного) кредитором по его самостоятельному решению, не связанному с процедурой банкротства, до окончания срока исковой давности, в расчете на год, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. «д» пп.164.2.17, пп.165.1.55 НКУ), — 1675 грн. (6700 грн. х 25%);
• максимальная сумма выплат или возмещений (кроме заработной платы или других выплат и возмещений по гражданско-правовым договорам), осуществляемых по решению профессионального союза, его объединения и/или организации профессионального союза, принятому в установленном порядке, в пользу члена такого профессионального союза в течение года суммарно, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. 165.1.47 НКУ), — 3760 грн.;
• максимальная сумма денежных средств или стоимость имущества (услуг), предоставляемых как помощь на погребение плательщика налога (бывшего работника) по его последнему месту работы (в т. ч. перед выходом на пенсию) работодателем такого умершего плательщика налога, которая не облагается НДФЛ и ВС (пп. «б» пп. 165.1.22 НКУ), — 7520 грн. (2 х 3760 грн.);
• максимальная среднедневная заработная плата для начисления «больничных», если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев, и минимальная среднедневная заработная плата для начисления «декретных» — 220,11 грн. (6700 грн. : 30,44);
• максимальная среднедневная заработная плата для начисления «декретных», если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев — 440,21 грн. (6700 грн. х 2 : 30,44).
Обращаем внимание, что согласно пункту 3 «Заключительных положений» Закона о Госбюджете-2023 приостановлено на 2023 год действие, в частности, Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения». Следовательно, в течение всего 2023 года индексация доходов, в том числе заработной платы, проводиться не будет. Соответственно, нет оснований продолжать начислять работникам «фиксированную» сумму индексации в 2023 году, которая начислялась им в 2022 году.
Также пунктом 10 «Заключительных положений» Закона о Госбюджете-2023 поручено Кабинету Министров Украины после прекращения или отмены военного положения в Украине проработать, исходя из имеющихся финансовых ресурсов государственного бюджета, вопрос увеличения расходов для повышения размеров прожиточного минимума и минимальной заработной платы на 2023 год.
С 1 января 2023 года Закон Украины «Об общеобязательном
государственном социальном страховании» будет изложен в новой редакции
Этим Законом (далее — Закон № 2620), вступающим в силу 01.01.2023, в новой редакции будет изложен Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105) и внесены изменения в Закон Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 № 1058-IV.
Главным новшеством Закона № 2620 является объединение с 1 января 2023 года административных структур Пенсионного фонда Украины (далее — ПФУ) и Фонда социального страхования Украины (далее — ФССУ) для сокращения административных расходов и повышения эффективности выполнения ключевых функций, связанных с осуществлением страховых выплат.
Пунктами 2–4 Заключительных и переходных положений Закона № 2620 предусмотрено следующее:
– прекратить ФССУ и управление исполнительной дирекции ФССУ, реорганизовав их путем присоединения к ПФУ с 1 января 2023 года. ПФУ и его территориальные органы являются правопреемниками ФССУ, его исполнительной дирекции, управлений исполнительной дирекции ФССУ и их отделений;
– до завершения мер, связанных с присоединением ФССУ и его рабочих органов к ПФУ, выполнение функций и задач, предусмотренных Законом № 2620, обеспечивают в пределах компетенции исполнительная дирекция и рабочие органы ФССУ;
– нормативно-правовые и распорядительные акты ФССУ действуют до утверждения соответствующих решений ПФУ.
Таким образом, все полномочия ФССУ с 1 января 2023 года переходят к ПФУ, но до завершения всех организационных мероприятий, связанных с присоединением ФССУ к ПФУ, выполнение функций и задач, предусмотренных Законом № 1105, обеспечивают органы ФССУ.
С 1 января 2023 года новая редакция Закона № 1105 (далее — новый Закон № 1105) будет иметь 46 статей в отличие от еще действующего Закона № 1105, который имеет 54 статьи.
В статьях 1 и 4 нового Закона № 1105 установлено, что страховщиком и уполномоченным органом управления в системе общеобязательного государственного социального страхования в связи с временной утратой трудоспособности и от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания является ПФУ. Соответственно, финансирование всех страховых выплат, предусмотренных новым Законом № 1105, будет осуществляться за счет ПФУ.
Новый Закон № 1105 имеет много и других новшеств по сравнению с предшественником, в частности:
– отменена оплата за счет денежных средств социального страхования лечения застрахованных лиц в отделениях санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм;
– отменено ограничение 75 календарными днями за календарный год продолжительности выплаты пособия по временной нетрудоспособности застрахованным лицам, работающим на сезонных и временных работах;
– увеличен до 17 календарных дней период оплаты временной нетрудоспособности потерпевшего вследствие несчастного случая на производстве и профессионального заболевания за счет работодателя;
– не предусмотрено создание комиссии по социальному страхованию на предприятии, а решение о назначении страховой выплаты будет принимать страхователь или уполномоченное им лицо;
– уточнено, что основанием для назначения пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам является сформированный на основе медицинского заключения о временной нетрудоспособности листок нетрудоспособности.
Подробно — см. статью на стр. 34.
С 1 января 2023 года вносятся изменения в Порядок исчисления
средней заработной платы для расчета страховых выплат
Этим документом, вступающим в силу 01.01.2023, Кабинет Министров Украины вносит изменения в ряд своих постановлений с целью приведения их норм в соответствие с нормами новой редакции Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV, в частности, относительно обеспечения реализации новых функций Пенсионного фонда Украины, в том числе по осуществлению страховых выплат застрахованным лицам.
Для работодателей наиболее важны изменения, вносимые в постановление Кабинета Министров Украины «Об исчислении средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию» от 26.09.2001 № 1266, которым утвержден Порядок исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию (далее — Порядок № 1266).
К новшествам Порядка № 1266 относятся, в частности:
– расширен перечень уважительных причин, при наличии которых не отработанные календарные дни исключаются из расчетного периода. Добавленной уважительной причиной является приостановление действия трудового договора в связи с военной агрессией Российской Федерации против Украины;
– установлено, что сумма пособия по временной нетрудоспособности, пособия по беременности и родам в расчете на месяц, выплачиваемая работникам и гиг-специалистам резидентов Дия Сити, не должна превышать размера заработной платы (дохода) таких лиц, с которого фактически уплачены страховые взносы (единый взнос);
– действие пункта 3 Порядка № 1266, в котором определен механизм исчисления среднедневной заработной платы, распространен на работников и гиг-специалистов резидента Дия Сити;
– уточнено, что если на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, на условиях гражданско-правового договора, осуществляет предпринимательскую или другую деятельность, связанную с получением дохода непосредственно от такой деятельности, исчисление средней заработной платы (суммы заработной платы) осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы, по совместительству и по месту (местам) осуществления другого вида (видов) деятельности. Расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно.
Подробно — см. статью на стр. 60.
Отменена отчетность о трудоустройстве инвалидов и расширен перечень сведений
о трудовой деятельности работника в реестре застрахованных лиц
Этим Законом (далее — Закон № 2682), вступившим в силу 06.11.2022, внесены изменения в несколько законодательных актов с целью защиты социальных, трудовых и других прав физических лиц и упрощения учета рабочих мест для лиц с инвалидностью.
Так, в Законе Украины «Об основах социальной защищенности лиц с инвалидностью в Украине» от 21.03.91 № 875-XII (далее — Закон № 875) в новой редакции изложены часть третья статьи 18 и статья 19, которые теперь не содержат обязанности работодателей регистрироваться в отделении Фонда социальной защиты лиц с инвалидностью (далее — ФСЗИ) и отчитываться в ФСЗИ о занятости и трудоустройстве лиц с инвалидностью (далее — инвалиды). Следовательно, отныне работодатели не регистрируются в отделениях ФСЗИ и не подают Отчет № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», в том числе за 2022 год.
Что касается самого норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов, то он не изменился и по-прежнему определен частью первой статьи 19 Закона № 875, поэтому его необходимо выполнять.
Также статьей 19 Закона № 875 теперь установлено, что Пенсионный фонд Украины (далее — ПФУ) предоставляет ФСЗИ информацию:
– о создании работодателями рабочих мест для инвалидов, о занятости и трудоустройстве инвалидов;
– необходимую для исчисления количества рабочих мест для трудоустройства инвалидов работодателями в соответствии с нормативом, установленным частью первой статьи 19 Закона № 875.
Полученная от ПФУ информация, содержащая признаки нарушений законодательства о создании рабочих мест для инвалидов, о занятости и трудоустройстве инвалидов, является основанием для проведения проверки работодателей.
Порядок контроля за выполнением норматива рабочих мест и проверки работодателей относительно выполнения норматива рабочих мест, предназначенных для трудоустройства инвалидов, в том числе путем его зачисления, определяется Кабинетом Министров Украины.
Государственная служба Украины по вопросам труда в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины, осуществляет проверки работодателей по выполнению норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов.
ФСЗИ ежегодно до 10 марта в автоматизированном режиме с использованием данных Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (далее — Госреестр страхования) и Централизованного банка данных по проблемам инвалидности осуществляет определение работодателей, не обеспечивших выполнение в предыдущем году норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов и направляет им расчет сумм административно-хозяйственных санкций, подлежащих уплате в связи с невыполнением норматива рабочих мест для трудоустройства инвалидов за предыдущий год, исчисленных в соответствии со статьей 20 Закона № 875.
Расчет направляется в форме электронного документа через электронные кабинеты работодателей на веб-портале электронных услуг ПФУ в форме и порядке, определенных ФСЗИ совместно с ПФУ.
Также Законом № 2682 внесены изменения в Закон Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI (далее — Закон № 2464).
Так, часть 2 статьи 20 Закона № 2464 дополнена новыми абзацами третьим – шестым следующего содержания:
«С целью учета в электронной форме сведений о трудовой деятельности работника страхователь подает сведения о работнике относительно перевода на другую работу (должность), увольнения, восстановления на работе, приостановления/возобновления действия трудового договора, а также о присвоении, изменении или лишении ранга, разряда, класса, звания, категории, принятии присяги, принадлежности или непринадлежности лиц, которые работают, в том числе предпринимателей, или обеспечивают себя работой самостоятельно, к профессиональным союзам и/или к лицам, подлежащим обязательным медицинским осмотрам.
Персонифицированные сведения при их отсутствии в реестре застрахованных лиц, а также в случае изменения или уточнения указанных сведений подаются через веб-портал электронных услуг Пенсионного фонда с соблюдением требований законов Украины «Об электронных документах и электронном документообороте» и «Об электронных доверительных услугах».
В случае смерти работодателя – физического лица или вступления в законную силу решения суда о признании такого физического лица без вести пропавшим или об объявлении его умершим сведения о прекращении трудового договора подаются Государственной службой занятости».
Пункт 2 части 4 статьи 20 Закона № 2464 дополнен нормой, согласно которой персональная электронная учетная карточка, которая заводится на каждое застрахованное лицо, в той части, где содержатся сведения о трудовой деятельности, теперь также должна содержать сведения о принятии присяги (это касается государственных служащих, военнослужащих и других лиц, принимающих присягу).
Пункт 5 части 4 статьи 20 Закона № 2464 дополнен нормой, которой установлено, что если лицо обязано проходить профилактический медицинский осмотр, в реестр застрахованных лиц вносится информация об обязательности прохождения лицом такого осмотра.
Таким образом, расширен перечень сведений о трудовой деятельности работника, которые должны содержаться в реестре застрахованных лиц Госреестра страхования. Такие новые сведения работодатели или сами работники сейчас могут подать только через веб-портал электронных услуг ПФУ в оцифрованном виде или путем направления копий соответствующих документов (приказов работодателя и т. п.), поскольку они не отражаются в действующей отчетности. В то же время, Заключительными и переходными положениями Закона № 2682 поручено Кабинету Министров Украины в месячный срок со дня опубликования Закона № 2682 обеспечить принятие нормативно-правовых актов, необходимых для реализации этого Закона.
Отменена квота для трудоустройства граждан и введены компенсации
работодателям расходов на оплату труда и ЕСВ трудоустроенных безработных
Этим Законом (далее — Закон № 2622), вступившим в силу 29.10.2022, за исключением отдельных норм, которые вступят в силу через 3 месяца или 6 месяцев со дня вступления в силу Закона № 2622, внесены изменения в несколько законодательных актов, в частности, в Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Закон Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI (далее — Закон о занятости).
Законом № 2622 вместо квотирования трудоустройства граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству (то есть неконкурентоспособных на рынке труда граждан), введена компенсация работодателям части расходов на оплату труда или уплату единого социального взноса (далее — ЕСВ) за трудоустройство некоторых категорий зарегистрированных безработных.
Для этого в КЗоТ исключена статья 196, а в статье 14 Закона о занятости исключены части 2 и 3, которыми для предприятий, учреждений и организаций с численностью штатных работников более 20 человек была установлена квота для трудоустройства указанных в части 1 этой статьи граждан в размере 5% среднеучетной численности штатных работников за предыдущий календарный год, а для трудоустройства лиц, которым до наступления права на пенсию по возрасту осталось 10 и менее лет, предприятиям, учреждениям и организациям с численностью штатных работников от 8 до 20 человек была установлена квота в размере не менее одного человека в среднеучетной численности штатных работников.
Таким образом, работодатели, начиная с 2022 года, не должны выполнять квоту и не должны подавать Информацию о занятости и трудоустройстве граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству, за 2022 год.
С 29.01.2023 и с 29.04.2023 в Законе о занятости будут обновлены действующие условия предоставления и введены новые случаи предоставления работодателям компенсации части расходов на оплату труда или ЕСВ за трудоустройство по направлению центра занятости некоторых категорий зарегистрированных безработных, в частности, внутренне перемещенных лиц, граждан, имеющих дополнительные гарантии в содействии трудоустройству (т. е. тех, которых раньше трудоустраивали по квоте), зарегистрированных безработных на новые рабочие места, созданные для них работодателями, в том числе субъектами малого предпринимательства (теперь независимо от вида экономической деятельности).
В то же время зарегистрированное безработное лицо только один раз в 5 лет будет иметь право на трудоустройство у работодателя с компенсацией за него расходов в соответствии с Законом о занятости (кроме профессионального обучения, переподготовки и повышения квалификации).
Подробно — см. статью на стр. 105.
Обновлена процедура получения или продления действия
разрешения на трудоустройство иностранцев
Этим Законом, вступившим в силу 15.10.2022, внесены изменения, в частности, в Закон Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 № 5067-VI (далее — Закон о занятости).
Путем внесения изменений в Закон о занятости установлены равные условия оплаты труда для граждан Украины и иностранцев, находящихся в Украине на законных основаниях (отменено условие о минимальном размере заработной платы иностранцев), усовершенствованы основания выдачи (отказа в выдаче) или продления действия разрешений на применение труда иностранцев, обновлен перечень документов, которые подаются работодателями для получения или продления действия разрешений на применение труда отдельных категорий иностранных работников, изменен размер платы за выдачу и продление действия таких разрешений, упрощен доступ к указанной административной услуге и предусмотрена возможность ее получения любым удобным для работодателя способом, в том числе через центры предоставления административных услуг, урегулирован вопрос о бесплатной выдаче дубликата разрешения в случаях потери или повреждения ранее выданного разрешения, срок действия которого не истек, создана правовая основа для применения труда иностранцев, находящихся в Украине для обучения в заведениях образования Украины, а также усилен контроль за соблюдением законодательства в сфере трудоустройства иностранцев.
Подробно — см. статью на стр. 91.
Внесены изменения в Кодекс законов о труде Украины, которыми запрещен мобинг (травля)
Этим Законом, вступившим в силу 11.12.2022, внесены изменения в Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Закон Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 № 3356-XII, которые направлены на защиту работника от мобинга (травли).
В частности, КЗоТ дополнен статьей 2-2 «Запрет мобинга (травли)», которая устанавливает, что мобинг (травля) — систематические (повторяющиеся) длительные умышленные действия или бездействие работодателя, отдельных работников или группы работников трудового коллектива, направленные на унижение чести и достоинства работника, его деловой репутации, в том числе с целью приобретения, изменения или прекращения им трудовых прав и обязанностей, которые проявляются в форме психологического и/или экономического давления, в частности с применением средств электронных коммуникаций, создания в отношении работника напряженной, враждебной, оскорбительной атмосферы, в том числе заставляющей его недооценивать свою профессиональную пригодность.
Согласно части второй статьи 2-2 КЗоТ формами психологического и экономического давления являются, в частности, неравная оплата за труд равной ценности, выполняемый работниками одинаковой квалификации, безосновательное лишение работника части выплат (премий, бонусов и других поощрений), необоснованное неравномерное распределение работодателем нагрузки и задач между работниками с одинаковой квалификацией и производительностью труда, выполняющими равноценную работу.
Совершение мобинга (травли) запрещено. Лица, считающие, что они подверглись мобингу (травле), имеют право обратиться с жалобой в Государственную службу Украины по вопросам труда и/или в суд.
В статьях 38, 40 и 41 КЗоТ добавлены основания расторжения трудового договора.
Так, в части третьей статьи 38 «Расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника» КЗоТ определено, что работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если работодатель совершал мобинг (травлю) в отношении работника или не принимал меры по его прекращению, что подтверждено судебным решением, вступившим в законную силу.
Часть первая статьи 40 «Расторжение трудового договора по инициативе работодателя» КЗоТ дополнена пунктом 12, согласно которому трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, а также срочный трудовой договор до окончания срока его действия могут быть расторгнуты работодателем в случае совершения работником мобинга (травли), установленного судебным решением, вступившим в законную силу.
Часть первая статьи 41 «Дополнительные основания расторжения трудового договора по инициативе работодателя с отдельными категориями работников при определенных условиях» КЗоТ дополнена пунктом 1-2, согласно которому трудовой договор по инициативе работодателя может быть расторгнут также в случае совершения руководителем предприятия, учреждения, организации мобинга (травли) независимо от форм проявления и/или непринятия мер по его прекращению, установленного судебным решением, вступившим в законную силу.
Статья 44 КЗоТ дополнена нормой, в соответствии с которой при прекращении трудового договора вследствие совершения мобинга (травли) в отношении работника или непринятия мер по его прекращению (статьи 38 и 39 КЗоТ) работнику выплачивается выходное пособие в размере, предусмотренном коллективным договором, но не менее трехмесячного среднего заработка.
Статья 141 «Обязанности работодателя» КЗоТ дополнена нормой, согласно которой работодатель должен осуществлять меры по предотвращению и противодействию мобингу (травле).
Статья 173 «Возмещение ущерба в случае повреждения здоровья работников» КЗоТ дополнена частью второй, которой установлено, что в случае повреждения здоровья работника, причиной которого стал мобинг (травля), факт которого подтвержден вступившим в законную силу судебным решением, причиненный ущерб возмещается в размере понесенных расходов на лечение.
Часть первая статьи 237-1 «Возмещение работодателем морального ущерба» КЗоТ изложена в новой редакции, согласно которой возмещение работодателем морального ущерба работнику осуществляется в случае, если нарушение его законных прав, в том числе вследствие дискриминации, мобинга (травли), факт которого подтвержден судебным решением, вступившим в законную силу, привели к моральным страданиям, утрате нормальных жизненных связей и требуют от него дополнительных усилий для организации своей жизни.
З 1 грудня 2022 року збільшився розмір прожиткового мінімуму
Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX
Відповідно до статті 7 Закону про Держбюджет–2022 з 1 грудня 2022 року збільшився розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення, який тепер становить:
- усереднений на одну особу в розрахунку на місяць — 2589 грн.;
- для дітей віком до 6 років — 2272 грн.;
- для дітей віком від 6 до 18 років — 2833 грн.;
- для працездатних осіб — 2684 грн.;
- для осіб, які втратили працездатність, — 2093 грн.
Для роботодавців важливий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), який з 1 грудня 2022 року, як зазначено вище, збільшився до 2684 грн. (з 1 липня по 30 листопада 2022 року ПМПО становив 2600 грн.).
У зв’язку з цим з 1 грудня 2022 року збільшилася до 2684 грн. сума заробітної плати, що підлягає індексації. Частина заробітної плати, що перевищує ПМПО, не підлягає індексації.
Якщо роботодавець за виконавчим документом з доходів працівника відраховує аліменти на дитину у гарантованому мінімальному розмірі (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку — ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України), то мінімальний розмір таких аліментів з 1 грудня 2022 року становить:
• для дітей віком до 6 років — 1136 грн. (2272 грн. х 50%);
• для дітей віком від 6 до 18 років — 1416,50 грн. (2833 грн. х 50%).
Розмір всіх інших важливих для роботодавців «зарплатно-податкових» показників, що залежать від ПМПО, з 1 грудня 2022 року не змінився, оскільки такі показники залежать від розміру ПМПО, встановленого на 1 січня календарного року.
З 1 січня набирає чинності Закон про Держбюджет–2023,
яким встановлено соціальні стандарти на 2023 рік
Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX
Цим Законом (далі — Закон про Держбюджет-2023), який набирає чинності 1 січня 2023 року, встановлено, зокрема, соціальні стандарти на 2023 рік.
Так, згідно зі статтею 8 Закону про Держбюджет-2023 мінімальна заробітна плата з 1 січня 2023 року становить:
– у місячному розмірі — 6700 грн.;
– у погодинному розмірі — 40,46 грн.
Таким чином, мінімальна заробітна плата протягом усього 2023 року буде така ж, як і з 1 жовтня 2022 року.
Відповідно до статті 7 Закону про Держбюджет-2023 прожитковий мінімум з 1 січня 2023 року становить:
– усереднений на одну особу в розрахунку на місяць — 2589 грн.;
– для дітей віком до 6 років — 2272 грн.;
– для дітей віком від 6 до 18 років — 2833 грн.;
– для працездатних осіб — 2684 грн.;
– для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн.;
– для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн.;
– для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури — 1600 грн.;
– для осіб, які втратили працездатність — 2093 грн.
Таким чином, прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення протягом усього 2023 року буде таким самим, як і з 1 грудня 2022 року.
Враховуючи вищезазначені показники мінімальної заробітної плати у місячному розмірі та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМТЛ), у тому числі станом на 1 січня 2023 року, протягом усього 2023 року важливі для роботодавців «зарплатно-податково-страхові» показники будуть наступними:
- мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) — 2684 грн. (ч. шоста ст. 96 Кодексу законів про працю України);
- максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) — 100 500 грн. (6700 грн. х 15);
- сума ЄСВ, яка має бути сплачена роботодавцем, якщо база нарахування ЄСВ у застрахованої особи за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати — 1474 грн. (6700 грн. х 22%);
- розмір мінімального страхового внеску — 1474 грн. (6700 грн. х 22%);
- сума податкової соціальної пільги (далі — ПСП) протягом усього 2023 року, яка надається:
– у розмірі 100% (пп. 169.1.1 Податкового кодексу України; далі — ПКУ) — 1342 грн. (50% х 2684 грн.);
– у розмірі 100% на кожну дитину працівнику, який утримує двох чи більше дітей до 18 років (пп. 169.1.2 ПКУ), — добуток 1342 грн. та кількості дітей;
– у розмірі 150% (пп. 169.1.3 ПКУ) — 2013 грн. (1342 грн. х 150%);
– у розмірі 200% (пп. 169.1.4 ПКУ) — 2684 грн. (1342 грн. х 200%);
- граничний розмір доходу, що дає право на застосування ПСП, — 3760 грн. (2684 грн. х 1,4), а для одного з батьків у випадку та у розмірі, передбачених підпунктом 169.1.2 (тобто для особи, яка утримує двох чи більше дітей віком до 18 років), підпунктами «а» (для одинокої матері (батька), вдови (вдівця) або опікуна, піклувальника) та «б» (для особи, яка утримує дитину з інвалідністю) підпункту 169.1.3 ПКУ, — добуток 3760 грн. та кількості дітей;
- максимальна сума нецільової благодійної (матеріальної) допомоги сукупно за рік, яка не оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовим збором (далі — ВЗ), — 3760 грн. (пп. 170.7.3 ПКУ);
- максимальна вартість подарунків (призів переможцям та призерам спортивних змагань) у негрошовій формі у розрахунку на місяць, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.39 ПКУ), — 1675 грн. (6700 грн. х 25%);
- максимальна сума добових витрат, понесених працівником у зв’язку з відрядженням у межах України, яка не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. «а» пп. 170.9.1 ПКУ), — 670 грн. (6700 грн. х 0,1) за кожний календарний день відрядження;
- максимальна сума, сплачена будь-якою юридичною або фізичною особою на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за здобуття освіти, за підготовку чи перепідготовку платника податку за кожний повний або неповний місяць навчання, підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.21 ПКУ), — 20 100 грн. (6700 грн. х 3);
- максимальна вартість путівки на відпочинок, оздоровлення та лікування платника податку та/або членів його сім’ї першого ступеня споріднення, яка надається його роботодавцем — платником податку на прибуток підприємств безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) один раз на календарний рік, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.35 ПКУ), — 33 500 грн. (6700 грн. х 5);
- максимальна основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у розрахунку на рік, що не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. «д» пп. 164.2.17, пп. 165.1.55 ПКУ), — 1675 грн. (6700 грн. х 25%);
- максимальна сума виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються за рішенням професійної спілки, її об’єднання та/або організації професійної спілки, прийнятим в установленому порядку, на користь члена такої профспілки протягом року сукупно, яка не оподатковується ПДФО та ВЗ (пп. 165.1.47 ПКУ), — 3760 грн.;
- максимальна сума коштів або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку (колишнього працівника) за його останнім місцем роботи (у т. ч. перед виходом на пенсію) роботодавцем такого померлого платника податку, які не оподатковуються ПДФО та ВЗ (пп. «б» пп. 165.1.22 ПКУ), — 7520 грн. (2 х 3760 грн.);
- максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, та мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних» — 220,11 грн. (6700 грн. : 30,44);
- максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців — 440,21 грн. (6700 грн. х 2 : 30,44).
Звертаємо увагу, що згідно з пунктом 3 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2023 зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Отже, протягом усього 2023 року індексація доходів, в тому числі заробітної плати, проводитися не буде. Відповідно, немає підстав продовжувати нараховувати працівникам «фіксовану» суму індексації у 2023 році, яка нараховувалась їм у 2022 році.
Також пунктом 10 «Прикінцевих положень» Закону про Держбюджет-2023 доручено Кабінету Міністрів України після припинення чи скасування воєнного стану в Україні опрацювати, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та оцінювання обґрунтованості додаткової потреби у бюджетних коштах, питання щодо збільшення видатків для підвищення розмірів прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати на 2023 рік.
З 1 січня 2023 року Закон України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування» буде викладено в новій редакції
Цим документом (далі — Закон № 2620), який набирає чинності 01.01.2023, в новій редакції буде викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) та внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Головним нововведенням Закону № 2620 є об’єднання з 1 січня 2023 року адміністративних структур Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) та Фонду соціального страхування України (далі — ФССУ) для скорочення адміністративних видатків та підвищення ефективності виконання ключових функцій, пов’язаних із здійсненням страхових виплат.
Пунктами 2–4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2620 передбачено наступне:
– припинити ФССУ та управління виконавчої дирекції ФССУ, реорганізувавши їх шляхом приєднання до ПФУ з 1 січня 2023 року. ПФУ та його територіальні органи є правонаступниками ФССУ, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції ФССУ та їх відділень;
– до завершення заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ та його робочих органів до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 2620, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи ФССУ;
– нормативно-правові та розпорядчі акти ФССУ діють до затвердження відповідних рішень ПФУ.
Таким чином, всі повноваження ФССУ з 1 січня 2023 року переходять до ПФУ, але до завершення всіх організаційних заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 1105, забезпечують органи ФССУ.
З 1 січня 2023 року нова редакція Закону № 1105 (далі — новий Закон № 1105) матиме 46 статей на відміну від ще чинного Закону № 1105, який має 54 статті.
У статтях 1 та 4 нового Закону № 1105 встановлено, що страховиком та уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання є ПФУ. Отже, фінансування всіх страхових виплат, передбачених новим Законом № 1105, здійснюватиметься за рахунок ПФУ.
Новий Закон № 1105 має багато й інших нововведень порівняно з попередником, зокрема:
– скасовано оплату за рахунок коштів соціального страхування лікування застрахованих осіб у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;
– скасовано обмеження 75 календарними днями за календарний рік тривалості виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах;
– збільшено до 17 календарних днів період оплати тимчасової непрацездатності потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за рахунок роботодавця;
– не передбачено створення комісії із соціального страхування на підприємстві, а рішення про призначення страхової виплати буде приймати страхувальник або уповноважена ним особа;
– уточнено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності.
Докладно — див. статтю на стор. 34.
З 1 січня 2023 року вносяться зміни до Порядку обчислення
середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат
Цим документом, який набирає чинності 01.01.2023, Кабінет Міністрів України вносить зміни до низки своїх постанов з метою приведення їхніх норм у відповідність з нормами нової редакції Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV, зокрема, щодо забезпечення реалізації нових функцій Пенсійного фонду України, в тому числі із здійснення страхових виплат застрахованим особам.
Для роботодавців найбільш важливими є зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок № 1266).
До нововведень Порядку № 1266 належать, зокрема:
– розширено перелік поважних причин, за наявності яких не відпрацьовані календарні дні виключаються з розрахункового періоду. Доданою поважною причиною є призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;
– встановлено, що сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок);
– дію пункту 3 Порядку № 1266, в якому визначено механізм обчислення середньоденної заробітної плати, поширено на працівників та гіг-спеціалістів резидента Дія Сіті;
– уточнено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.
Докладно — див. статтю на стор. 60.
Скасовано звітування про працевлаштування інвалідів та розширено перелік відомостей
про трудову діяльність працівника в реєстрі застрахованих осіб
Цим документом (далі — Закон № 2682), який набрав чинності 06.11.2022, внесено зміни до декількох законодавчих актів з метою захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю.
Так, у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі — Закон № 875) в новій редакції викладено частину третю статті 18 та статтю 19, які тепер не містять обов’язку роботодавців реєструватися у відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі — ФСЗІ) та звітувати до ФСЗІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (далі — інваліди). Отже, тепер роботодавці не реєструються у відділеннях ФСЗІ та не подають Звіт № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», в тому числі за 2022 рік.
Що стосується самого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, то він не змінився та, як і раніше, визначений частиною першою статті 19 Закону № 875, тому його потрібно виконувати.
Також статтею 19 Закону № 875 тепер встановлено, що Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) надає ФСЗІ інформацію:
– про створення роботодавцями робочих місць для інвалідів, про зайнятість та працевлаштування інвалідів;
– необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів роботодавцями відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону № 875.
Отримана від ПФУ інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для інвалідів, про зайнятість та працевлаштування інвалідів, є підставою для проведення перевірки роботодавців.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Державна служба України з питань праці у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом його зарахування.
ФСЗІ щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр страхування) та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв’язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону № 875.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети роботодавців на веб-порталі електронних послуг ПФУ у формі та порядку, визначених ФСЗІ спільно з ПФУ.
Також Законом № 2682 внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464).
Так, частину 2 статті 20 Закону № 2464 доповнено новими абзацами третім – шостим такого змісту:
«З метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов’язковим медичним оглядам.
Персоніфіковані відомості у разі їх відсутності в реєстрі застрахованих осіб, а також у разі зміни або уточнення зазначених відомостей подаються через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі смерті роботодавця – фізичної особи або набрання законної сили рішенням суду про визнання такої фізичної особи безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою відомості про припинення трудового договору подаються Державною службою зайнятості».
Пункт 2 частини 4 статті 20 Закону № 2464 доповнено нормою, згідно з якою персональна електронна облікова картка, яка заводиться на кожну застраховану особу, в тій частині, де містяться відомості про трудову діяльність, тепер також повинна містити відомості про складення присяги (це стосується державних службовців, військовослужбовців та інших осіб, які складають присягу).
Пункт 5 частини 4 статті 20 Закону № 2464 доповнено нормою, якою встановлено, що якщо особа зобов’язана проходити профілактичний медичний огляд, до реєстру застрахованих осіб вноситься інформація про обов’язковість проходження особою такого огляду.
Таким чином, розширено перелік відомостей про трудову діяльність працівника, які мають міститися в реєстрі застрахованих осіб Держреєстру страхування. Такі нові відомості роботодавці або самі працівники наразі можуть подати лише через веб-портал електронних послуг ПФУ в оцифрованому вигляді або шляхом направлення скасованих копій відповідних документів (наказів роботодавця тощо), оскільки вони не відображаються в існуючій звітності (зокрема, в додатках Д1, 4ДФ і Д5 Податкового розрахунку, Повідомленні про прийняття на роботу, статистичній звітності, звітності, що подається до Державної служби зайнятості). Водночас Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2682 доручено Кабінету Міністрів України у місячний строк з дня опублікування Закону № 2682 забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.
Скасовано квоту для працевлаштування неконкурентоспроможних
на ринку праці громадян та запроваджено компенсації роботодавцям витрат
на оплату праці та ЄСВ працевлаштованих безробітних
Цим документом (далі — Закон № 2622), який набрав чинності 29.10.2022, за винятком деяких норм, які наберуть чинності через 3 місяці або 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом, внесено зміни до декількох законодавчих актів, зокрема, до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).
Законом № 2622 замість неефективного механізму квотування працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (тобто неконкурентоспроможних на ринку праці громадян), запроваджено компенсацію роботодавцям частини витрат на оплату праці або сплату єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) за працевлаштування деяких категорій зареєстрованих безробітних.
Для цього у КЗпП виключено статтю 196, а у статті 14 Закону про зайнятість виключено частини 2 і 3, якими для підприємств, установ та організацій з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб була встановлена квота для працевлаштування зазначених у частині 1 цієї статті громадян у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік, а для працевлаштування осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося 10 і менше років, підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників від 8 до 20 осіб була встановлена квота у розмірі не менше однієї особи у середньообліковій чисельності штатних працівників.
Таким чином, роботодавці, починаючи з 2022 року, не повинні виконувати квоту та не повинні подавати Інформацію про зайнятість і працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, за 2022 рік.
З 29.01.2023 та з 29.04.2023 у Законі про зайнятість будуть оновлені діючі умови надання та запроваджені нові випадки надання роботодавцям компенсації частини витрат на оплату праці або ЄСВ за працевлаштування за направленням центрів зайнятості деяких категорій зареєстрованих безробітних, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (тобто тих, яких раніше працевлаштовували за квотою), зареєстрованих безробітних на нові робочі місця, створені для них роботодавцями, в тому числі суб’єктами малого підприємництва (тепер незалежно від виду економічної діяльності).
Водночас зареєстрована безробітна особа лише один раз на 5 років матиме право на працевлаштування у роботодавця з компенсацією за неї витрат відповідно до Закону про зайнятість (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації).
Докладно — див. статтю на стор. 105.
Оновлено процедуру отримання або продовження дії дозволу на працевлаштування іноземців
Цим документом, який набрав чинності 15.10.2022, внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).
Шляхом внесення змін до Закону про зайнятість встановлено рівні умови оплати праці для громадян України та іноземців, які перебувають в Україні на законних підставах (скасовано умову щодо мінімального розміру заробітної плати іноземців), удосконалено підстави видачі (відмови у видачі) або продовження дії дозволів на застосування праці іноземців, оновлено перелік документів, які подаються роботодавцями для отримання або продовження дії дозволів на застосування праці окремих категорій іноземних працівників, змінено розмір плати за видачу та продовження дії таких дозволів, спрощено доступ до зазначеної адміністративної послуги та передбачено можливість її отримання будь-яким зручним для роботодавця способом, у тому числі через центри надання адміністративних послуг, врегульовано питання щодо безоплатної видачі дублікату дозволу у випадках втрати чи пошкодження раніше виданого дозволу, термін дії якого не закінчився, створено правове підґрунтя для застосування праці іноземців, які перебувають в Україні для навчання у закладах освіти України, а також посилено контроль за додержанням законодавства у сфері працевлаштування іноземців.
Докладно — див. статтю на стор. 91.
Внесено зміни до Кодексу законів про працю України, якими заборонено мобінг (цькування)
Цим Законом, який набрав чинності 11.12.2022, внесено зміни до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII, які направлені на захист працівника від мобінгу (цькування).
Так, КЗпП доповнено статтею 2-2 «Заборона мобінгу (цькування)», яка встановлює, що мобінг (цькування) — систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
У частині другій статті 2-2 КЗпП визначено, що формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:
– безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
– нерівність можливостей для навчання та кар’єрного росту;
– нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
– безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
– необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
Вчинення мобінгу (цькування) заборонено. Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до Державної служби України з питань праці та/або до суду.
У статтях 38, 40 і 41 КЗпП додано підстави розірвання трудового договору.
Так, частину третю статті 38 «Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника» КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Частину першу статті 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця» КЗпП доповнено пунктом 12, згідно з яким трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадку вчинення працівником мобінгу (цькування), встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.
Частину першу статті 41 «Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов» КЗпП доповнено пунктом 1-2, відповідно до якого трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку вчинення керівником підприємства, установи, організації мобінгу (цькування) незалежно від форм прояву та/або невжиття заходів щодо його припинення, встановленого судовим рішенням, що набрало законної сили.
Статтю 44 КЗпП доповнено положенням, згідно з яким при припиненні трудового договору внаслідок вчинення мобінгу (цькування) стосовно працівника або невжиття заходів щодо його припинення (статті 38 і 39 КЗпП) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Статтю 141 «Обов’язки роботодавця» КЗпП доповнено нормою, відповідно до якої роботодавець повинен здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню).
Статтю 173 «Відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я працівників» КЗпП доповнено частиною другою, якою встановлено, що у разі ушкодження здоров’я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування.
Частину першу статті 237-1 «Відшкодування роботодавцем моральної шкоди» КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.