Квалификация работников: присвоение, повышение и снижение разрядовКваліфікація працівників: присвоєння, підвищення і зниження розрядів

Постановлением Кабинета Министров Украины от 23.11.2011 г. № 1341 (в редакции постановления от 25.06.2020 г. № 519) утверждена Национальная рамка квалификаций (далее — НРК) — системное и структурированное по компетентностям описание квалификационных уровней.

НРК предназначена для использования органами государственной власти и органами местного самоуправления, учреждениями и организациями, заведениями образования, работодателями, другими юридическими и физическими лицами с целью разработки, идентификации, соотнесения, признания, планирования и развития квалификаций.

НРК базируется на европейских и национальных стандартах и принципах обеспечения качества образования, учитывает требования рынка труда к компетентностям работников и внедряется с целью гармонизации норм законодательства в сферах образования и социально-трудовых отношений, содействия национальному и международному признанию квалификаций, полученных в Украине, налаживанию эффективного взаимодействия сферы образования и рынка труда.

В НРК приведены термины касательно профессиональных качеств работника:

– образовательная квалификация — признанная заведением образования или другим уполномоченным субъектом образовательной деятельности и удостоверенная соответствующим документом об образовании совокупность установленных стандартом образования и полученных лицом результатов обучения и компетентностей;

– профессиональная квалификация — признанная квалификационным центром, субъектом образовательной деятельности, другим уполномоченным субъектом и удостоверенная соответствующим документом стандартизированная совокупность полученных лицом результатов обучения и компетентностей, позволяющих выполнять определенный вид работы или осуществлять профессиональную деятельность;

– компетентность — динамическая комбинация знаний, умений, навыков, способов мышления, взглядов, ценностей, других личных качеств, которая определяет способность лица успешно социализироваться, осуществлять профессиональную и/или дальнейшую учебную деятельность;

– уровень — структурная единица НРК, которая определяется совокупностью результатов обучения, которые являются характерными для квалификаций соответствующего уровня.

НРК содержит Описание квалификационных уровней — всего восемь уровней от 1 до 8, каждому из которых соответствуют детально определенные в документе знания, умения/навыки, коммуникация, ответственность и автономия.

Согласно части восьмой статьи 96 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и части восьмой статьи 6 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР требования к квалификационным и специальным знаниям работников, их задачи, обязанности и специализация определяются профессиональными стандартами или квалификационными характеристиками профессий работников.

Для реализации приведенной нормы постановлением Кабинета Министров Украины от 31.05.2017 г. № 373 утвержден Порядок разработки и утверждения профессиональных стандартов (далее — Порядок № 373), а приказом Министерства социальной политики Украины от 22.01.2018 г. № 74 утверждена Методика разработки профессиональных стандартов (далее — Методика № 74).

Порядок № 373 устанавливает общие требования к процедуре разработки, общественного обсуждения, утверждения, введения в действие и пересмотра профессиональных стандартов.

Методика № 74 определяет общие требования разработки профессиональных стандартов с целью предоставления методической помощи работодателям, их организациям и объединениям, отраслевым (межотраслевым) советам, центральным органам исполнительной власти, научным учреждениям, другим заинтересованным субъектам в обеспечении единого подхода и соблюдения объективности при разработке профессиональных стандартов и обеспечения качества проведения их проверки.

Профессиональные стандарты

В Методике № 74 даны определения терминам, которые важны для определения профессионализма (квалификации, компетентности) работников и используются при  разработке профессиональных стандартов. В контексте рассматриваемой темы, кроме терминов, приведенных в НРК (см. выше), для нас важны следующие термины:

– профессиональный стандарт (далее — профстандарт) — это утвержденные в установленном порядке требования к компетентностям работников, которые служат основой для формирования профессиональных квалификаций;

– квалификация полная — полный перечень компетентностей соответствующего уровня НРК, определенных соответствующим стандартом, которые лицо приобрело и способно продемонстрировать;

– квалификация частичная — часть компетентностей соответствующего уровня НРК, определенных соответствующим стандартом, которые лицо приобрело и способно продемонстрировать;

– профессиональные компетентности — совокупность знаний, умений и навыков, профессионально значимых качеств личности, которые обеспечивают способность выполнять на определенном уровне трудовые функции, определенные соответствующим профстандартом.

Разработка профстандарта осуществляется в зависимости от потребности работодателей в квалифицированной рабочей силе, ее распределения по рабочим местам (должностям), форм занятости и условий труда для отдельной профессии, по которой присваивается полная квалификация, или для группы родственных профессий (профессиональных названий работ, должностей) в определенной сфере профессиональной деятельности или для отдельных (одной или нескольких) трудовых функций, по которым присваиваются частичные квалификации. Профстандарты разрабатываются по наиболее перспективным, востребованным видам трудовой (профессиональной) деятельности, профессиям и квалификациям, которые пользуются спросом на рынке труда (п. 4 Методики № 74).

Разработчиками профстандартов являются работодатели, их организации и объединения, отраслевые (межотраслевые) советы, профессиональные ассоциации, центральные органы исполнительной власти (включая Минэкономики), научные учреждения, другие заинтересованные субъекты.

В настоящее время на всех уровнях (от работодателей до Минэкономики) продолжается разработка профстандартов по наиболее востребованным профессиям (должностям), во время которой происходит общественное обсуждение, проверка и утверждение профстандарта уполномоченными органами по процедуре, установленной Порядком № 373. Утвержденный по определенной профессии (должности) профстандарт вносится Минэкономики в Реестр профессиональных стандартов (далее — Реестр), который ведется Минэкономики (п. 28 Порядка № 373).

Внесенные в Реестр профстандарты используются работодателями в сфере управления персоналом, в частности, для:

– определения требований к квалификационным и специальным знаниям работников, их задачам, обязанностям и специализации;

– создания условий для профессионального развития работников и повышения качества их труда;

– нормирования труда;

– определения должностных (рабочих) задач и обязанностей работников, планирования их профессионального роста, разработки должностных (рабочих) инструкций (при необходимости);

– организации подготовки, переподготовки и повышения квалификации работников, в том числе путем неформального обучения и подтверждения результатов неформального обучения;

– обоснования решений, принимаемых по результатам аттестации, сертификации работников;

– тарификации, категорирования должностей и профессий (при необходимости);

– формирования систем по мотивации и стимулированию персонала.

В приложениях 3 и 4 к Методике № 74 приведены примеры оформления профстандартов «повар» и «электрогазосварщик», а в приложении 5 — образец оформления и наполнения профстандарта.

Составляющими раздела 1 «Общие сведения профессионального стандарта» профстандарта являются, в частности:

– название профессии (профессиональное название работы) — указывается код профессии (профессионального названия работы) согласно Классификатору профессий ГК 003:2010, утвержденному приказом Госпотребстандарта от 28.07.2010 г. № 327 (далее — КП). Профессиональное название работы (приведено в одноименной графе таблиц соответствующего раздела КП) является составляющей профессии и, как правило, совпадает с одной или несколькими трудовыми функциями (единицами профессионального стандарта). Например, «повар» — профессия, а «повар судовой» или «шеф-повар» — профессиональные названия работы, имеющие одинаковый код КП — 5122;

– профессиональная квалификация — указывается профессиональная квалификация или профессиональная квалификация по разряду (классу, категории, группе) или название профессиональной квалификации. Например, профессиональная квалификация для профессии «повар» — повар 3, 4, 5 разряда, старший повар, шеф-повар, заведующий производством (в заведениях питания), для профессии «электрогазосварщик» — электрогазосварщик 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 разряда.

– документы, подтверждающие профессиональную и образовательную квалификации (диплом, свидетельство, удостоверение, сертификат и т. п.), их отнесение к уровню НРК. Например, для повара: диплом о присвоении образовательной квалификации «квалифицированный рабочий» и профессиональной квалификации «повар 3 (4, 5) разряда». Для этой профессии исходя из компетентностей, указанных в профстандарте, и из описаний (дескрипторов) НРК, «повар 4 разряда» относится к 3 уровню НРК, а «повар 5 разряда» — к 4 уровню НРК.

Также профстандарт, кроме вышеуказанного раздела 1, содержит такие разделы:

2 «Обучение и профессиональное развитие» — указываются (где это необходимо) частичные профессиональные квалификации и соответствующие им уровни НРК;

3 «Нормативно-правовая база, регулирующая соответствующую профессиональную деятельность»;

4 «Общие компетентности». К общим компетентностям, присущим всем трудовым функциям по определенной профессии, относятся социальные, экологические и т. п., например: внимательность; развитая зрительная и слуховая память; эмоциональная устойчивость; стрессоустойчивость; ответственность; развитая ориентация в пространстве; способность к адаптации; способность действовать в нестандартных ситуациях; способность работать в команде; предотвращение конфликтных ситуаций.

5 «Перечень трудовых функций» — приводятся условные обозначения и названия трудовых функций профессионального стандарта. Такие обозначения устанавливает рабочая группа. Это может быть цифровое (1, 2, 3, …), буквенное (А, Б, В, …) или смешанное обозначение. Например, по профессии «повар» выбрано буквенное обозначение: А — проводить подготовку к технологическому процессу приготовления блюд, кулинарных изделий и напитков; В — проводить технологический процесс приготовления блюд, кулинарных изделий и напитков.

6 «Описание трудовых функций» — приводятся условные обозначения и названия трудовых функций, компетентностей, знаний, умений и навыков. Такие обозначения устанавливает рабочая группа. Это может быть цифровое (1, 2, 3, …), буквенное (А, Б, В, …) или смешанное обозначение. Например, по профессии «повар» выбрано смешанное условное обозначение: трудовая функция обозначается буквой (например, А), компетентность — цифрой после буквы, обозначающей трудовую функцию (например, А.1), позиция относительно необходимых знаний — буквой В, а после нее цифрой (А.1.В.1), необходимое умение или навык — буквой У или Н соответственно, а после нее порядковой цифрой (А.1.У.1 или А.1.Н.1).

После утверждения (внесения в Реестр) профстандарта по определенной профессии (должности) установленная в нем профессиональная квалификация по этой профессии (должности) используется всеми работодателями (субъектами), а разработка по одной и той же профессии (должности) второго профстандарта не предусмотрено.

Поскольку профессиональная квалификация работника напрямую зависит от присвоенного ему квалификационного разряда (класса, категории, группы), остановимся на нем детально.

Квалификационный разряд

Понятия квалификационный разряд (тарифный разряд), класс, категория являются элементами тарифного нормирования труда и призваны отражать уровень сложности выполняемых работ (трудовых функций, должностных обязанностей), профессиональной подготовки, навыков, стажа работы по специальности и т. п. Их установление связано со спецификой труда той или иной группы персонала.

Квалификационный разряд — это показатель в виде порядкового номера (первый разряд, второй и т. д.), который определяет уровень квалификации работника конкретной профессии. Квалификационный разряд характеризует степень сложности работ, выполняемых работником, и дает возможность установить отличия в профессиональной квалификации работников.

В соответствии со сложившейся практикой квалификационный разряд устанавливается преимущественно рабочим в соответствии с требованиями тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих. Он обычно присваивается при окончании профессионально-технического учебного заведения, а затем во время работы может повышаться по итогам проведенной аттестации квалификационной комиссией, создаваемой для этих целях на предприятиях, в учреждениях, организациях (далее — предприятия).

Тарифный разряд по оплате труда без его личностного присвоения может быть установлен при применении Единой тарифной сетки, в том числе для руководителей, специалистов и технических служащих.

Класс присваивается представителям такой специфической группы рабочих, как водители транспортных средств¹ (автомобилей, автобусов, троллейбусов, трамваев, локомотивов на железной дороге и метрополитене), а также летно-подъемному и плавающему составу на воздушных, морских и речных судах.

Класс, так же как и тарифный разряд, устанавливается (присваивается) работникам в момент окончания профессионального учебного заведения и периодически подтверждается (повышается) в процессе прохождения работником тарифно-квалификационной (аттестационной) комиссии.

Категории (классы) квалификации устанавливаются специалистам и техническим служащим, занимающим ряд должностей. В производственной сфере экономики это такие должности, в частности, как конструктор, технолог, инженер, экономист, механик, техник. В учреждениях социально-культурной сферы — учитель, врач, фармацевт, фельдшер, библиотекарь, артист и т. д. Кроме того, квалификационные категории могут быть присвоены специалистам государственных органов и различных служб.

Поскольку в рамках данной статьи нас интересуют только квалификационные разряды, ниже остановимся детально на порядке их присвоения, повышения, снижения, восстановления и оплаты.

С целью приведения квалификационных характеристик профессий работников, которые являются общими для всех видов экономической деятельности, в соответствие с требованиями законодательства в сфере образования и Классификатором профессий приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 29.12.2004 г. № 336 утвержден Справочник квалификационных характеристик профессий работников (далее — Справочник № 336). Этот Справочник включает Выпуск 1 «Профессии работников, являющиеся общими для всех видов экономической деятельности», который в свою очередь имеет Раздел 1 «Профессии руководителей, профессионалов, специалистов, и технических служащих» и Раздел 2 «Профессии рабочих».

Во вступительной части Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336 определено, что квалификационные характеристики рабочих разработаны по 6-разрядной сетке (обычно считается, что I–II разряды соответствуют низкой квалификации, III–IV разряды — средней квалификации, V–VI разряды — высокой квалификации). Квалификационные разряды устанавливаются в соответствии со сложностью работ, как правило, без учета условий труда.

Общими положениями Раздела 2 «Профессии рабочих» установлено, что Справочник № 336 определяет перечень основных работ, которые присущи той или иной профессии, и обеспечивает единство в определении квалификационных требований в отношении определенных категорий, разрядов и профессий.

Квалификационная характеристика профессии рабочего имеет следующие разделы: «Задания и обязанности», «Должен знать», «Квалификационные требования». В разделе «Квалификационные требования» определен уровень профессиональной подготовки работника, который необходимо иметь для выполнения возложенных на него обязанностей, и требования к стажу работы.

В подпункте «г» пункта 4 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» указано, что Справочник № 336 служит основой для присвоения и повышения квалификационных разрядов по профессии согласно овладению лицом определенным объемом знаний, умений и навыков в учебном заведении или на производстве по результатам квалификационной аттестации.

Кем, кому и при каких условиях может быть установлен квалификационный разряд

Согласно части седьмой статьи 96 КЗоТ отнесение выполняемых работ к определенным тарифным разрядам и присвоение квалификационных разрядов рабочим осуществляется собственником или уполномоченным им органом (далее — работодатель) в соответствии с профессиональными стандартами (квалификационными характеристиками) по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем).

В соответствии с пунктами 10, 11 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336 квалификационные разряды повышаются прежде всего тем работникам, которые успешно выполняют профессиональные задания и обязанности, нормы труда, требования рабочих инструкций и прошли соответствующее профессиональное обучение. Присвоение и повышение квалификационных разрядов рабочим осуществляют квалификационные комиссии в ходе квалификационной аттестации. Присвоение рабочему квалификационного разряда или его повышение осуществляется с учетом сложности выполняемых им работ, которые имеют место в цехе, на участке, в строительно-монтажной, ремонтно-строительной организации.

Порядок присвоения квалификационных разрядов работникам может регламентироваться положением, оформленным как приложение к коллективному договору или утвержденным приказом руководителя, согласованным с профсоюзным органом предприятия.

Алгоритм действий работодателя для присвоения или повышения квалификационного разряда работникам следующий:

1. Разработка Положения о порядке присвоения квалификационных разрядов, которое утверждается приказом руководителя предприятия.

2. Создание квалификационной комиссии, состав которой утверждается приказом руководителя предприятия.

3. Представление работником заявления с просьбой о повышении ему квалификационного разряда.

4. Руководитель структурного подразделения, в котором работает работник, готовит представление на присвоение квалификационного разряда работнику.

5. Квалификационная комиссия рассматривает представление, проверяет уровень знаний и навыков работника, и свое решение (результат аттестации работника) оформляет протоколом.

6. На основании протокола квалификационной (аттестационной) комиссии руководитель предприятия издает приказ о присвоении квалификационного разряда работнику.

Инициатором получения (присвоения) или повышения квалификационного разряда может быть как работник, так и работодатель. Если работник желает получить (повысить) квалификационный разряд, то он должен подать заявление в квалификационную комиссию (при ее отсутствии — на имя руководителя предприятия). В заявлении может быть указано следующее:

«Прошу принять экзамен на V квалификационный разряд. С Положением о Порядке присвоения квалификационных разрядов рабочим в ООО «Аметист» ознакомлен. Имею IV квалификационный разряд. Основанием для повышения квалификационного разряда считаю следующие результаты моей работы: …. . Сообщаю о себе следующие сведения: образование — средне-специальное, токарь; стаж работы по данной профессии — 8 лет, стаж работы с IV квалификационным разрядом — 4 года».

Если инициатором присвоения или повышения квалификационного разряда работникам является работодатель, то он может уведомить об этом работников в устной или письменной форме, а окончательное решение о начале прохождения указанной процедуры после его согласования с работниками оформляется приказом руководителя предприятия, в котором должны быть отражены порядок прохождения профессионального обучения и квалификационной аттестации.

Профессиональное обучение в целях повышения разряда

Профессиональное обучение работников проводится в соответствии с нормами Закона Украины «О профессиональном развитии работников» от 12.01.2012 г. № 4312-VI (далее — Закон № 4312) и Положения о профессиональном обучении работников на производстве, утвержденного приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства образования и науки Украины от 26.03.2001 г. № 127/151 (далее — Положение № 127).

Согласно статье 6 Закона № 4312 профессиональное обучение работников осуществляется непосредственно у работодателя и на договорной основе в профессионально-технических и высших учебных заведениях, на предприятиях, в учреждениях или организациях.

Работодатели могут осуществлять формальное и неформальное профессиональное обучение работников.

Формальное профессиональное обучение работников рабочим профессиям включает первичную профессиональную подготовку, переподготовку и повышение квалификации рабочих и может осуществляться непосредственно у работодателя или организовываться на договорных условиях в профессионально-технических учебных заведениях, на предприятиях, в учреждениях, организациях. По результатам формального профессионального обучения работнику выдается документ об образовании установленного образца (образцы документов утверждены постановлениями Кабинета Министров Украины «О документах о профессиональном (профессионально-техническом) образовании государственного образца и приложениях к ним» от 22.07.2015 г. № 645 и «О документах о высшем образовании (научных степенях)» от 09.09.2020 г. № 811).

Неформальное профессиональное обучение работников осуществляется с их согласия непосредственно у работодателя согласно решению работодателя за счет его денежных средств с учетом потребностей собственной хозяйственной или иной деятельности.²

Статьей 7 Закона № 4312 определено, что профессиональное обучение работников осуществляется с отрывом и без отрыва от производства и по индивидуальным учебным планам.

Профессиональное обучение работников по рабочим профессиям обеспечивается путем:

• курсового обучения, которое предусматривает формирование учебных групп и осуществляется в учебных классах (лабораториях);
• индивидуального обучения, которое предусматривает обучение на рабочем месте под руководством квалифицированных рабочих – инструкторов производственного обучения.

В соответствии со статьей 9 Закона № 4312 профессиональное обучение работников непосредственно у работодателя осуществляют преподаватели, мастера производственного обучения, инструкторы производственного обучения, которые привлекаются на условиях договора по предоставлению образовательных услуг. Преподаватели, привлекаемые к осуществлению профессионального обучения непосредственно у работодателя, должны иметь высшее образование по соответствующему направлению и стаж работы по соответствующей специальности не менее 3 лет. Мастера производственного обучения должны иметь высшее образование и стаж работы по соответствующей специальности не менее 3 лет. Инструкторы производственного обучения из состава квалифицированных рабочих должны иметь стаж работы по профессии не менее 3 лет и уровень квалификации (разряд, класс, категория) не ниже, чем предусмотрено учебными планами и программами, по которым проводится обучение работников.

Поскольку профессиональный уровень рабочих, которые желают получить (повысить) квалификационный разряд, может быть разным, существует несколько видов профессионального обучения.

Согласно пункту 2.2 Положения № 127 профессиональное обучение рабочих на производстве включает такие его виды:

• первичная профессиональная подготовка;
• переподготовка;
• повышение квалификации.³

Все три вышеперечисленных вида профессионального обучения рабочих завершаются квалификационной аттестацией. Квалификационная аттестация проводится в соответствии с Положением о порядке квалификационной аттестации и присвоения квалификации лицам, получающим профессионально-техническое образование, утвержденным приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства образования Украины от 31.12.98 г. № 201/469 (далее — Положение об аттестации). Лицам, которые успешно прошли квалификационную аттестацию, присваивается квалификация «квалифицированный рабочий» по приобретенной профессии соответствующего разряда (класса, категории, группы) и выдается свидетельство о присвоении (повышении) рабочей квалификации (его образец утвержден вышеупомянутым постановлением Кабинета Министров Украины от 22.07.2015 г. № 645).

Квалификационная аттестация в учебном заведении

Согласно пункту 2 Положения об аттестации квалификационная аттестация является выходным или промежуточным контролем соответственно в форме государственных квалификационных экзаменов или квалификационных экзаменов на завершающем этапе определенной промежуточной ступени обучения и имеет целью установление готовности лиц, получающих профессионально-техническое образование, самостоятельно выполнять комплекс работ или определенную работу по избранной профессии, специальности и специализации соответствующего разряда (класса, категории).

Для проведения государственных квалификационных экзаменов в учебном заведении создается государственная квалификационная комиссия или несколько государственных квалификационных комиссий в зависимости от перечня профессий, специальностей и специализаций, по которым осуществляется подготовка, переподготовка и повышение квалификации рабочих и технических служащих (п. 4 Положения об аттестации).

В соответствии с пунктом 12 Положения об аттестации государственные квалификационные экзамены включают:

• квалификационную пробную работу;
• письменную экзаменационную работу (творческую работу, которая ее заменяет) или дипломную работу, проект для выпускников высшей ступени высшего профессионального училища, другого профессионально-технического учебного заведения третьего аттестационного уровня;
• экзамен или защиту дипломной работы, проекта в пределах требований квалификационных характеристик.

Квалификационные экзамены включают:

• квалификационную пробную работу;
• экзамены или зачеты по предметам профессионально-теоретической подготовки.

Порядок сдачи государственных квалификационных экзаменов и квалификационных экзаменов определяется Положением об организации учебно-производственного процесса в профессионально-технических учебных заведениях, утвержденным приказом Министерства образования и науки Украины от 30.05.2006 г. № 419.

Объемы и уровень знаний, умений и практических навыков лиц, прошедших обучение по профессии, специальности и специализации, должны соответствовать требованиям квалификационной характеристики профессии работника или квалификационной характеристики выпускника и содержанию учебных планов, программ (п. 13 Положения об аттестации).

Государственная квалификационная комиссия определяет, руководствуясь квалификационными характеристиками профессий работников или квалификационными характеристиками выпускников, фактический уровень квалификации и готовности выпускников учебного заведения к самостоятельному выполнению работ по приобретенным профессиям, специальностям и специализациям и присваивает соответствующие разряды (классы, категории) (п. 9 Положения об аттестации).

Лицам, которые получают профессионально-техническое образование, завершили полный курс первичной профессиональной подготовки и успешно прошли квалификационную аттестацию, по решению государственной квалификационной комиссии присваивается квалификация «квалифицированный рабочий» по приобретенной профессии, специальности, специализации соответствующего разряда (класса, категории) и выдается диплом установленного образца (п. 16 Положения об аттестации).

Лицам, завершившим курс профессионально-технического обучения по программам курсовой или индивидуальной подготовки, переподготовки, повышения квалификации с присвоением разрядов (классов, категорий) и успешно прошли квалификационную аттестацию, а также тем, которые не завершили полный курс обучения, но по результатам квалификационной аттестации им присвоена рабочая квалификация, по решению государственной квалификационной комиссии выдается свидетельство установленного образца о присвоении или повышении рабочей квалификации соответствующего разряда (класса, категории) (п. 17 Положения об аттестации).

Пунктом 18 Положения об аттестации установлено, что квалификационные разряды (классы, категории) по приобретенным профессиям, специальностям и специализациям, присвоенные лицам по результатам квалификационной аттестации, являются обязательными для всех предприятий, учреждений и организаций.

Таким образом, для того чтобы получить (повысить) квалификационный разряд, работник должен пройти соответствующее профессиональное обучение (теоретическое и производственное) у работодателя и/или в учебном заведении, а также успешно сдать квалификационные экзамены во время квалификационной аттестации, после чего ему выдается свидетельство установленного образца о присвоении (повышении) рабочей квалификации соответствующего разряда. Полученный работником квалификационный разряд, подтвержденный свидетельством установленного образца, признается на всех предприятиях и сохраняется до получения очередного разряда.

Квалификационная аттестация на предприятии

Порядок проведения аттестации работников на предприятии определен статьей 11 Закона № 4312 и Положением об аттестации. Согласно нормам этих документов и исходя из вышеприведенной нормы части седьмой статьи 96 КЗоТ о том, что присвоение квалификационных разрядов рабочим осуществляется работодателем, квалификационную аттестацию может проводить квалификационная (аттестационная) комиссия, созданная на предприятии на основании приказа руководителя предприятия.

Квалификационная (аттестационная) комиссия формируется из высококвалифицированных специалистов предприятия и представителя профсоюзной организации.

В состав квалификационной комиссии могут быть также включены:

• работники, осуществляющие профессиональное обучение рабочих на производстве;
• начальник отдела труда и заработной платы;
• инженер по охране труда;
• руководитель соответствующего (профильного) подразделения предприятия.

Непосредственный руководитель работника, подлежащего аттестации, не может быть членом указанной комиссии.

Нормы, регламентирующие работу квалификационной комиссии, могут составлять отдельный локальный документ (например, Положение о квалификационной комиссии) или быть частью другого внутреннего документа (например, Положения об аттестации работников). При этом Положение о квалификационной комиссии должно включать следующую информацию, в частности:

• количественный и персональный состав комиссии;
• ее полномочия;
• порядок подготовки и проведения квалификационных экзаменов;
• перечень решений, принимаемых по результатам аттестации.

На небольших предприятиях, где нет возможности создать квалификационную комиссию, присвоение разрядов рабочим лучше поручить квалификационным комиссиям, созданным в учебных заведениях соответствующего профиля.

Если же квалификационная комиссия создана на предприятии на постоянной основе, то обычно основанием для начала ее непосредственной работы являются подача заявления работником и подача представления на него руководителем соответствующего подразделения (отдела, цеха, участка). В представлении необходимо отразить следующие сведения: период работы по профессии, достижения в работе, профессиональные навыки, личностно-деловые качества (характеристика), ходатайство о присвоении или повышении квалификационного разряда, наличие вакансии в штатном расписании по предлагаемому разряду.

Присвоение квалификационных разрядов рабочим, на которых наряду с основной работой возложено выполнение функций по руководству бригадой, осуществляется на общих условиях. Назначение рабочего бригадиром не может быть основанием для повышения его разряда (п. 15 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336).

Если квалификационной комиссией принято решение о проведении процедуры присвоения (повышения) квалификационного разряда работникам, то приказом руководителя определяются все аспекты прохождения ими профессионального обучения и проведения квалификационной аттестации.

Квалификационная аттестация на предприятии, как и в учебном заведении, проводится в виде квалификационных экзаменов. Цель квалификационных экзаменов — определить соответствие полученных экзаменуемыми знаний, умений и навыков программе обучения и требованиям квалификационной характеристики и на этой основе установить им квалификационные разряды. Для того чтобы участвовать в сдаче квалификационных экзаменов, работник должен успешно пройти полный курс теоретического и производственного обучения.

Обычно квалификационные экзамены проводятся на предприятии один раз в полгода или один раз в год в соответствии с утвержденным графиком. В течение этого времени секретарю квалификационной комиссии (или в отдел кадров на имя руководителя предприятия) поступают заявления от работников, желающих повысить разряд по своей профессии.

Квалификационная комиссия может проводить оценку теоретических знаний рабочего посредством устного или письменного опроса (теста), а практических умений и навыков — на примере отдельного выполненного рабочим практического (пробного) задания. Для проведения квалификационных экзаменов утверждаются экзаменационные билеты, которые обычно содержат не более 4 теоретических вопросов. Краткое наименование и характеристика практического (пробного) задания представляется в квалификационную комиссию в письменном виде за определенное время до проведения квалификационного экзамена за подписью руководителя подразделения и исполнителя задания. Заседание квалификационной комиссии проводится по мере необходимости и считается правомочным, если на нем присутствует не менее двух третей ее состава.

Рабочий, которому присваивается или повышается квалификационный разряд, должен в соответствии с квалификационной характеристикой соответствующего разряда правильно ответить на вопросы по разделу «Должен знать» и самостоятельно выполнить отдельные работы, приведенные в разделах «Задания и обязанности» и «Примеры работ». В разделе «Должен знать» излагаются основные требования к квалификации рабочего, необходимые для качественного выполнения работ, приведенных в разделе «Задания и обязанности». При этом квалификационной комиссией учитывается также результат прохождения работником курсов повышения квалификации.

По ряду профессий рабочих, выполняющих работы повышенной сложности и тарифицируемых, как правило, 6-м разрядом и выше, в разделе «Должен знать» установлены требования к наличию среднего специального образования, а по отдельным профессиям — требования к стажу работы и наличию специальной подготовки.

Работник при присвоении более высокой квалификации, кроме работ, перечисленных в его квалификационной характеристике, должен владеть знаниями, навыками и умением выполнять работы, предусмотренные квалификационными характеристиками рабочих более низкой квалификации этой же профессии (п. 3.3 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336).

За две недели до начала экзамена мастер, начальник цеха выдает претенденту наряд-документ, который устанавливает задание на выполнение работ и содержит их перечень, нормы расходования времени на их выполнение и т. д.

В качестве пробных выбирают работы, которые: соответствуют определенным параметрам (уровню заявленной квалификации, нормам выработки, принятым на предприятии); характерны для данного предприятия; по своей продолжительности не превышают одной смены и т. д.

Прежде чем работник приступит к квалификационной работе, мастер должен разъяснить порядок и условия ее выполнения. Затем в наряде указывается время ее начала, а после выполнения фиксируется время ее окончания.

Задания рабочему должны даваться в соответствии с квалификационными требованиями, указанными в разделе «Примеры работ». Если в нем предусмотрено несколько видов работ по одной и той же профессии, проба проводится по той, которую выбрал работник.

После устной проверки знаний работника квалификационная комиссия выполняет следующие действия:

• оценивает уровень профессиональной подготовки работника, основываясь на квалификационных требованиях по рассматриваемому квалификационному разряду;
• определяет уровень сложности выполняемых работ и конкретные условия труда этого работника;
• определяет степень участия работника в решении задач, поставленных перед соответствующим структурным подразделением;
• оценивает эффективность выполняемой работы;
• оценивает личностные качества работника.

Квалификационный экзамен считается несданным претендентом на присвоение (повышение) разряда в следующих случаях:

• если работник не продемонстрировал знания, требуемые квалификационной характеристикой;
• если не были выполнены нормы выработки (времени) во время пробной работы;
• если был допущен брак по вине экзаменуемого;
• не были выполнены установленные производственные требования и показатели в период сдачи экзаменов;
• если были нарушены требования безопасности труда или отсутствовали знания о них.

Решение об оценке деятельности рабочего и рекомендации комиссии принимаются открытым голосованием простым большинством голосов присутствующих на заседании членов комиссии. При равенстве голосов членов комиссии решение принимается в пользу экзаменуемого работника.

По итогам экзамена квалификационная комиссия оформляет на каждого экзаменуемого экзаменационный лист и заключение о достигнутом им уровне квалификации. Решение квалификационной комиссии, ход заседания и результаты голосования отражаются в протоколе заседания, который оформляет секретарь комиссии.

По результатам вышеуказанных оценок с учетом представленных документов квалификационная комиссия принимает одно из следующих решений:

• о соответствии работника требованиям тарифно-квалификационных характеристик заявленного квалификационного разряда и присвоении работнику данного квалификационного разряда;
• о несоответствии работника требованиям тарифно-квалификационных характеристик заявленного квалификационного разряда.

Решение квалификационной комиссии доводится до сведения работника и работодателя в течение 3 дней после его принятия (ч. 12 ст. 11 Закона № 4312).

Окончательное решение о присвоении (повышении) работнику квалификационного разряда принимает руководитель предприятия, в том числе в зависимости от добросовестного отношения работника к выполнению трудовых обязанностей, успешного выполнения установленных норм труда, наличия на предприятии работы и должности в штатном расписании, соответствующих новой квалификации работника, имеющегося фонда оплаты труда, поскольку заработная плата работника должна увеличиться. В то же время на основании решения квалификационной комиссии о присвоении (повышении) квалификационного разряда работнику руководитель может принять решение о внесении соответствующих изменений в штатное расписание.

В случае положительного решения руководитель предприятия издает приказ о присвоении (повышении) квалификационного разряда рабочему на основании решения квалификационной комиссии.

Работнику, получившему неудовлетворительную итоговую оценку, могут быть установлены дополнительные сроки производственного обучения, по истечении которых решается вопрос о повторном допуске к сдаче квалификационного экзамена.

Что касается заполнения трудовой книжки, то если работник принимается на работу с уже присвоенным квалификационным разрядом, в графе 3 «Сведения о работе» пишется, например: «Принят на работу в ремонтный цех электрогазосварщиком 5 разряда». О присвоение разряда по профессии, а также присвоении нового разряда в период работы вносится запись в трудовую книжку работника (п. 2.14 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом Минтруда, Минюста, Минсоцзащиты от 29.07.93 г. № 58). Например, запись в трудовой книжке может иметь следующий вид: «Присвоена квалификация: лаборант электромеханических испытаний и измерений 5 разряда» (п. 17 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336).

Обращаем внимание, что присвоение повышенного квалификационного разряда может (но не обязательно) сопровождаться переводом работника на другую (более квалифицированную) работу (должность). В этом случае издается приказ о переводе работника на другую работу (должность), и в случае изменения трудовой функции необходимо внести изменения в трудовой договор.

Если работнику присвоен более высокий разряд, но это не сопровождается переводом на другую работу (должность), то изменения в трудовой договор не вносятся, за исключением случаев, когда присвоение нового разряда изменяет трудовые обязанности (трудовую функцию) работника. Если работник после присвоения более высокого разряда начал выполнять другую трудовую функцию, нежели та, которая была прописана у него в трудовом договоре, то необходимо составить дополнительное соглашение к трудовому договору, где будут указаны новые условия (квалификация, содержание работы, размер заработной платы и т. п.).

Если присвоение повышенного квалификационного разряда сопровождается переводом работника на другую работу (должность), то в его трудовую книжку должна быть внесена запись о переводе, например, следующего содержания: «Переведен в инструментальный цех токарем 6 разряда».

Если работнику присвоен более высокий разряд, но это не сопровождается переводом на другую работу (должность), то в его трудовую книжку вносится запись о присвоении нового квалификационного разряда (см. выше). В этом случае присвоение повышенной квалификации рассматривается как подтверждение нового уровня знаний и навыков, не имеющее отношения к изменению трудовой функции.

Порядок снижения квалификационного разряда

В соответствии с пунктом 12 Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336 за грубое нарушение технологической дисциплины и другие серьезные нарушения, повлекшие ухудшение качества продукции или работ, рабочему может быть снижена квалификация на один разряд.

Перечень грубых нарушений технологической дисциплины и других серьезных нарушений, повлекших ухудшение качества продукции или работ, за которые рабочему может быть снижен квалификационный разряд, ни Справочник № 336, ни другие нормативно-правовые акты не содержат, поэтому этот вопрос относится к компетенции работодателя. При этом о таком снижении разряда работодатель не должен предупреждать работника за два месяца.

Снижение квалификации на один разряд за грубое нарушение технологической дисциплины осуществляется при наличии таких документов:

• объяснительная записка рабочего, допустившего грубое нарушение технологической дисциплины;
• докладная записка мастера производственного участка с предложением снизить квалификацию рабочему на один разряд за грубое нарушение технологической дисциплины;
• приказ руководителя предприятия с уведомлением рабочего о предстоящем снижении разряда;
• приказ руководителя предприятия о снижении разряда рабочему.

Кроме вышеуказанного прямого снижения квалификационного разряда, возможны ситуации, когда квалифицированный работник может остаться не на прежней работе с последующей утратой или снижением квалификационного разряда. Это может произойти:

• в результате перевода работника с его согласия на другую работу при выявленном несоответствии работника выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации (часть первая ст. 32 КЗоТ);
• без согласия работника в связи с изменениями в организации производства и труда (часть третья ст. 32 КЗоТ).

Снижение квалификационного разряда рабочему с применением части первой статьи 32 КЗоТ допускается только с его согласия при переводе на другую работу в том случае, если рабочий вследствие выявленной недостаточной квалификации не может выполнять порученную ему работу. В случае отказа рабочего от такого перевода работодатель имеет право по предварительному согласию выборного органа первичной профсоюзной организации (ст. 43 КЗоТ) уволить рабочего по пункту 2 статьи 40 КЗоТ в связи с несоответствием выполняемой работе. Но, обращаем внимание, что увольнение рабочего моложе 18 лет осуществляется лишь в исключительных случаях и не допускается без трудоустройства, поскольку статьей 198 КЗоТ не предусмотрено увольнение вследствие недостаточной квалификации указанных работников.

Несоответствие рабочего присвоенному квалификационному разряду должно быть определено по результатам анализа работы за определенный период и подтверждено заключением квалификационной комиссии на основании проведенной квалификационной аттестации.

Перевод рабочего с его согласия на другую работу, которая тарифицируется по более низкому разряду, должен сопровождаться снижением разряда, присвоенного рабочему. Но при таком переводе за работником сохраняется его прежний средний заработок в течение двух недель со дня перевода (ст. 114 КЗоТ).⁴

Примерный порядок действий по снижению квалификационного разряда в случае перевода работника на основании части первой статьи 32 КЗоТ с его согласия на другую, менее сложную работу (с учетом положений установленного порядка присвоения или повышения разряда), может выглядеть так:

1. Мастер участка подает служебную записку в квалификационную комиссию по проведению квалификационной аттестации с предложением дать заключение о несоответствии рабочего выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации на основании предоставленных мастером сведений (документов) о систематическом невыполнении норм выработки (нормированных заданий), частом браке в работе;

2. Квалификационная комиссия дает заключение о несоответствии рабочего выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации;

3. Руководителем предприятия издается приказ об утверждении заключения квалификационной комиссии;

4. Рабочий подает заявление с просьбой о переводе его на работу более низкого разряда и о снижении присвоенного ему квалификационного разряда (как альтернатива увольнению по пункту 2 статьи 40 КЗоТ);

5. Руководителем предприятия издается приказ о снижении разряда рабочему в порядке перевода с его согласия на другую работу в связи с несоответствием выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации.

Что касается снижения квалификационного разряда рабочему в связи с изменениями в организации производства и труда, о которых говорится в части третьей статьи 32 КЗоТ, то согласно этой части изменение разрядов является изменением существенных условий труда (при продолжении работы по той же специальности, квалификации или должности). Об этом работник должен быть предупрежден не позднее чем за 2 месяца. Если прежние существенные условия труда не могут быть сохранены (в частности, и прежний разряд), а работник не согласен на продолжение работы в новых условиях, то трудовой договор с ним прекращается по пункту 6 статьи 36 КЗоТ (часть четвертая статьи 32 КЗоТ). В этом случае маловероятно возникновение спора, если работнику повышается разряд, а вместе с ним повышается и оплата труда. Но в случае снижения разряда работнику, которое влечет уменьшение оплаты труда, спор может возникнуть.

В связи с этим отметим, что под изменениями в организации производства и труда следует понимать рационализацию рабочих мест, введение новых форм организации труда, в том числе переход на бригадную форму организации труда и, наоборот, внедрение передовых методов, технологий и т. д. (п. 10 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.92 г. № 9). Без изменения в организации производства и труда изменение существенных условий труда, в том числе и снижение разрядов, в соответствии с частью третьей статьи 32 КЗоТ будет неправомерным.

Основанием для снижения разрядов рабочим при любых изменениях в организации производства и труда может быть снижение разряда работы и возникающая потребность в рабочих более низких разрядов. Такая потребность может возникнуть у предприятия, которое, например, для улучшения качества и удешевления ремонтных работ заказывает сторонним специализированным организациям проведение капитального ремонта особо сложного технологического оборудования, при этом исчезает необходимость в использовании на предприятии своих рабочих-ремонтников высоких разрядов.

Такой отказ от самостоятельного проведения ремонтных работ (фактически отказ от вида деятельности) как раз и является изменением в организации производства и труда, при котором может быть изменено существенное условие труда — разряд работ, а вместе с ним разряды рабочих с приведением их в соответствие с утвержденными на предприятии разрядами работ.

Снижение квалификационного разряда как изменение существенных условий труда в соответствии с частью третьей статьи 32 КЗоТ может быть осуществлено при наличии следующих документов:

• приказ руководителя предприятия о внесении изменений в организацию производства и труда с предупреждением рабочих о предстоящем изменении в связи с этим существенных условий труда — снижении разрядов;
• заявления рабочих о согласии продолжать работу после снижения разрядов или об отказе от продолжения работы;
• приказ руководителя предприятия о снижении разрядов рабочим.

Информация о снижении разряда (как и о вышерассмотренном присвоении, повышении разряда) вносится в трудовую книжку работника. Например, если рабочему понизили разряд с 7-го до 6-го, то запись в его трудовой книжке может иметь следующий вид: «Снижена квалификация: слесарь-инструментальщик 6 разряда» (п. 17 Общих положений Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336).

Порядок восстановления квалификационного разряда

В соответствии с пунктом 12 Раздела 2 «Профессии рабочих» Справочника № 336 восстановление разряда осуществляется в соответствии с действующим трудовым законодательством.

На самом деле сейчас трудовым законодательством не определен минимальный срок, по истечении которого работнику может быть восстановлен разряд (до 1 января 2017 года такой срок составлял не менее 3 месяцев после снижения разряда).

Таким образом, восстановить разряд работник может только по общей процедуре, установленной для присвоения (повышения) квалификационных разрядов — путем прохождения профессионального обучения и квалификационной аттестации со сдачей квалификационных экзаменов. При этом восстановление разряда работнику не гарантируется (к моменту, когда работник будет иметь право на восстановление разряда, на предприятии уже могут отсутствовать работы, тарифицированные по более высокому разряду, т. е. по разряду, который раньше был у работника и был снижен). 

Оплата труда в зависимости от квалификационного разряда

В соответствии со статьей 96 КЗоТ системами оплаты труда являются тарифная и другие системы, которые формируются на оценках сложности выполняемых работ и квалификации работников. Тарифная система оплаты труда включает: тарифные сетки, тарифные ставки, схемы должностных окладов и профессиональные стандарты (квалификационные характеристики).

Тарифная система оплаты труда используется при распределении работ в зависимости от их сложности, а работников — в зависимости от квалификации и по разрядам тарифной сетки. Она является основой для формирования и дифференциации размеров заработной платы.

Тарифная сетка (схема должностных окладов) формируется на основе тарифной ставки рабочего I разряда и межквалификационных (междолжностных) соотношений размеров тарифных ставок (должностных окладов).

Схема должностных окладов (тарифных ставок) работников учреждений, заведений и организаций, финансируемых из бюджета, формируется на основе минимального должностного оклада (тарифной ставки), установленного Кабинетом Министров Украины, и междолжностных (межквалификационных) соотношений размеров должностных окладов (тарифных ставок) и тарифных коэффициентов.

Минимальный должностной оклад (тарифная ставка) устанавливается в размере не менее прожиточного минимума, установленного для трудоспособных лиц на 1 января календарного года.

Таким образом, тарифная система оплаты труда предусматривает, что чем сложнее работа, т. е. чем выше разряд работ, тем выше должен быть квалификационный разряд, соответствующий указанной работе. Одновременно чем сложнее по квалификации работа, тем выше должен быть размер тарифной ставки за выполнение такой работы.

Согласно Методическим рекомендациям по оплате труда работников малых предприятий, утвержденным приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 13.08.2004 г. № 186 (далее — Методрекомендации № 186), и приложению 2 к Рекомендациям относительно определения заработной платы работающих в зависимости от личного вклада работника в конечные результаты работы предприятия, утвержденным приказом Министерства труда Украины от 31.03.99 г. № 44 (далее — Рекомендации № 44), рабочие в зависимости от квалификации (присвоенного квалификационного разряда) делятся на три группы:

– малоквалифицированные рабочие — рабочие, имеющие краткосрочную (1 – 3 месяца) подготовку на производстве, незначительный (до 3 лет) стаж работы по приобретенной профессии и выполняющие простые по сложности работы, которые, как правило, тарифицируются по 2 – 3 тарифным разрядам;

– квалифицированные рабочие — рабочие, имеющие краткосрочную (1 – 3 месяца) подготовку на производстве, но значительный стаж работы по приобретенной профессии (более 3 лет) или специальную профессиональную подготовку (1 – 2 года) и стаж работы до 3 лет, выполняющие сложные работы и обслуживающие (ремонт и наладка) простое оборудование, которые тарифицируются по 3 – 4 тарифным разрядам;

– высококвалифицированные рабочие — рабочие, имеющие специальную профессиональную (от 1 до 3 лет) подготовку и значительный (более 5 лет) опыт работы по приобретенной профессии, выполняющие сложные, особо сложные работы и обслуживающие сложное и особо сложное оборудование, приборы и т. п., которые тарифицируются по 5, 6 и более высоким тарифным разрядам.

Таким образом, самой простой (неквалифицированной) работе соответствует I тарифный разряд. Более сложной работе соответствует II тарифный разряд, еще более сложной — III тарифный разряд и т. д.

Каждому тарифному разряду соответствует свой тарифный коэффициент, который позволяет исчислить тарифную ставку. Тарифные ставки определяются путем умножения тарифной ставки рабочего I тарифного разряда на соответствующий тарифный коэффициент.

Следовательно, чем сложнее работа, тем выше тарифный разряд и соответствующий ему тарифный коэффициент, и тем больше размер тарифной ставки. Наименьшему — I тарифному разряду соответствует тарифная ставка рабочего I разряда.

Согласно статье 97 КЗоТ оплата труда работников осуществляется по почасовой, сдельной или другим системам оплаты труда. Формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, ставки, схемы должностных окладов устанавливаются хозрасчетными предприятиями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями. Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок рабочим устанавливаются работодателем с учетом указанных требований.

Наличие работ разной сложности и соответствующих им тарифных (разрядных) коэффициентов, а также нескольких квалификационных разрядов приводит к необходимости формирования тарифной сетки, в которой приводится соотношение тарифных ставок по разрядам.

Тарифная сетка — это совокупность квалификационных (тарифных) разрядов и соответствующих им тарифных (разрядных) коэффициентов, по которым определяется размер тарифных ставок оплаты труда работников в зависимости от сложности выполняемых работ и квалификации работников. Тарифная сетка представляет собой таблицу соответствия квалификации рабочего, выраженной через его квалификационный разряд, тарифным коэффициентам — множителям, применяемым к тарифному значению оплаты труда рабочего І разряда.

На большинстве предприятий применяется 6-разрядная сетка, где І разряд соответствует самым простым работам, то есть низшему заработку, а VI разряд — самому высокому. В то же время на предприятиях применяются также 8-разрядная и 10-разрядные тарифные сетки.

Тарифная сетка определяет правила оплаты труда для работников различной квалификации в пределах группы, на которую распространяется данная тарифная сетка. На предприятии одновременно могут применяться несколько тарифных сеток. Например, обычная и «горячая» — для работников с тяжелыми условиями производства (например, в цехах с повышенной температурой на рабочих местах).

Тарифная ставка — элемент тарифной сетки, который определяет размер оплаты за выполненный объем работ в единицу времени (час, день, месяц) в зависимости от сложности работ или квалификации работника (присвоенного ему квалификационного разряда).

Тарифный коэффициент — это элемент поразрядной дифференциации тарифных ставок тарифной сетки, который является отношением размера тарифной ставки каждого следующего разряда тарифной сетки к размеру тарифной ставки I разряда.

Исходя из тарифных (разрядных) коэффициентов определяются межразрядные коэффициенты — это коэффициенты, которые исчисляются по отношению к предыдущему разряду для определения уровня роста оплаты труда при росте квалификации на один разряд. Обычно ряд межразрядных коэффициентов близок по значению между собой.

Рассмотрим 6-разрядную тарифную сетку с указанием размера оплаты труда для всех квалификационных разрядов, если тарифная ставка для работника I разряда составляет 40 грн. (см. таблицу):

Тарифная сетка

Квалификационный разряд	I	II	III	IV	V	VI
Оплата труда (тарифная ставка), грн.	40,00	44,00	54,00	60,00	68,00	80,00
Тарифный (разрядный) коэффициент	1,0	1,1	1,35	1,5	1,7	2,0
Межразрядный коэффициент	–	1,1	1,23	1,11	1,13	1,18

Как видно из таблицы, размер оплаты труда (тарифной ставки) между I и VI квалификационными разрядами, исходя из установленных тарифных (разрядных) коэффициентов, отличается в 2 раза.

Диапазон тарифной сетки (показатель соотношения тарифных коэффициентов последнего и первого квалификационных разрядов тарифной сетки) определяется наличием работ разной сложности и на большинстве предприятий производственного профиля с 6-разрядной тарифной сеткой колеблется в пределах от 1,0:1,5 до 1,0:2,0. На предприятиях, где выполняются особо сложные, высокотехнологичные и высокоточные работы, а также где рабочие обслуживают особо сложное оборудование и приборы, применяются 7- и 8-разрядные тарифные сетки с соотношением тарифных коэффициентов крайних разрядов 1,0:2,25 и 1,0:2,5 (п. 2.1 Методрекомендаций № 186).

В зависимости от диапазона тарифной сетки может устанавливаться разное количество разрядов, но, как показывает практика, от 5 до 10 разрядов является вполне достаточным для обоснованной дифференциации ставок заработной платы.

При определении тарифных и межразрядных коэффициентов следует соблюдать некоторые требования:

– межразрядная разность должна составлять не менее 10%;

– шкала тарифных коэффициентов строится равномерной или прогрессивной, когда тарифный коэффициент каждого следующего разряда повышается более чем на 10%;

– шкала тарифных коэффициентов строится прогрессивно-регрессивной (где выходные диапазоны более 1:2,0), когда до IV–V разрядов идет прогрессивный рост тарифных коэффициентов, а дальше их рост уменьшается.

Для расчета системы тарифных ставок может быть взята тарифная сетка и с другими параметрами, изменения которых по разрядам зависят от задач, решаемых предприятием при помощи дифференциации тарифных ставок.

Из практики построения тарифных сеток относительно межразрядной дифференциации тарифных коэффициентов применяются четыре их основных варианта, отличающихся по характеру изменения тарифных коэффициентов от разряда к разряду:

1. Прогрессивное абсолютное и прогрессивное относительное (в процентах) возрастание тарифных коэффициентов.

2. Прогрессивное абсолютное и постоянное относительное возрастание тарифных коэффициентов.

3. Постоянное абсолютное и регрессивное относительное возрастание тарифных коэффициентов.

4. Регрессивное абсолютное и регрессивное относительное возрастание тарифных коэффициентов.

Вышеперечисленные типы тарифных сеток могут быть изменены предприятием в необходимом для него направлении: может быть увеличен или уменьшен диапазон сетки (т. е. соотношение тарифных коэффициентов крайних разрядов), может быть взят смешанный характер построения параметров сетки, использующий сочетание прогрессивного, регрессивного и равного относительного и абсолютного возрастания тарифных коэффициентов.

Примеры тарифных сеток в зависимости от категорий работников и единой тарифной сетки по оплате труда всех работников предприятия для различных случаев приведены в разделе 2 Методрекомендаций № 186 и в приложениях 1 – 3 к Рекомендациям № 44.

Для оплаты труда работников бюджетной сферы применяется Единая тарифная сетка разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и орга- низаций отдельных отраслей бюджетной сферы (далее — ЕТС), приведенная в приложении 1 к постановлению Кабинета Министров Украины от 30.08.2002 г. № 1298.

ЕТС имеет 25 тарифных разрядов и 25 тарифных коэффициентов (от 1 до 4,51). Должностные оклады (тарифные ставки) по разрядам ЕТС определяются путем умножения оклада (ставки) работника 1 тарифного разряда на соответствующий тарифный коэффициент.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1341 (в редакції постанови від 25.06.2020 р. № 519) затверджено Національну рамку кваліфікацій (далі — НРК) — системний і структурований за компетентностями опис кваліфікаційних рівнів.

НРК призначена для використання органами державної влади та органами місцевого самоврядування, установами та організаціями, закладами освіти, роботодавцями, іншими юридичними та фізичними особами з метою розроблення, ідентифікації, співвіднесення, визнання, планування і розвитку кваліфікацій.

НРК базується на європейських і національних стандартах та принципах забезпечення якості освіти, враховує вимоги ринку праці до компетентностей працівників та впроваджується з метою гармонізації норм законодавства у сферах освіти і соціально-трудових відносин, сприяння національному та міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні, налагодження ефективної взаємодії сфери освіти і ринку праці.

У НРК наведено терміни щодо професійних якостей працівника:

– освітня кваліфікація — визнана закладом освіти чи іншим уповноваженим суб’єктом освітньої діяльності та засвідчена відповідним документом про освіту сукупність встановлених стандартом освіти та здобутих особою результатів навчання та компетентностей;

– професійна кваліфікація — визнана кваліфікаційним центром, суб’єктом освітньої діяльності, іншим уповноваженим суб’єктом та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою результатів навчання та компетентностей, що дають змогу виконувати певний вид роботи або провадити професійну діяльність;

– компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність;

– рівень — структурна одиниця НРК, що визначається певною сукупністю результатів навчання, які є характерними для кваліфікацій відповідного рівня.

НРК містить Опис кваліфікаційних рівнів — всього вісім рівнів від 1 до 8, кожному з яких відповідають детально визначені в документі знання, уміння/навички, комунікація, відповідальність і автономія.

Згідно з частиною восьмою статті 96 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та частиною восьмою статті 6 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР вимоги до кваліфікаційних та спеціальних знань працівників, їх завдання, обов’язки та спеціалізація визначаються професійними стандартами або кваліфікаційними характеристиками професій працівників.

Для реалізації наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2017 р. № 373 затверджено Порядок розроблення та затвердження професійних стандартів (далі — Порядок № 373), а наказом Міністерства соціальної політики України від 22.01.2018 р. № 74 затверджено Методику розроблення професійних стандартів (далі — Методика № 74).

Порядок № 373 встановлює загальні вимоги до процедури розроблення, громадського обговорення, затвердження, введення в дію та перегляду професійних стандартів.

Методика № 74 визначає загальні вимоги розроблення професійних стандартів з метою надання методичної допомоги роботодавцям, їхнім організаціям та об’єднанням, галузевим (міжгалузевим) радам, центральним органам виконавчої влади, науковим установам, іншим заінтересованим суб’єктам у забезпеченні єдиного підходу та дотримання об’єктивності під час розроблення професійних стандартів та забезпечення якості проведення їх перевірки.

Професійні стандарти

У Методиці № 74 дано визначення термінам, які важливі для визначення професіоналізму (кваліфікації, компетентності) працівників і використовуються при розробці професійних стандартів. В контексті даної теми, крім термінів, наведених в НРК (див. вище), для нас важливі такі терміни:

– професійний стандарт (далі — профстандарт) — це затверджені в установленому порядку вимоги до компетентностей працівників, що слугують основою для формування професійних кваліфікацій;

– кваліфікація повна — повний перелік компетентностей відповідного рівня НРК, що визначені відповідним стандартом, які особа набула та здатна продемонструвати;

– кваліфікація часткова — частина компетентностей відповідного рівня НРК, що визначені відповідним стандартом, які особа набула та здатна продемонструвати;

– професійні компетентності — сукупність знань, умінь і навичок, професійно значущих якостей особистості, що забезпечують здатність виконувати на певному рівні трудові функції, визначені відповідним профстандартом.

Розроблення профстандарту запроваджується залежно від потреби роботодавців у кваліфікованій робочій силі, її розподілу за робочими місцями (посадами), форм зайнятості та умов праці для окремої професії, за якою присвоюється повна кваліфікація, або для групи споріднених професій (професійних назв робіт, посад) у певній сфері професійної діяльності, або для окремих (однієї чи декількох) трудових функцій, за якими присвоюються часткові кваліфікації. Профстандарти розробляються за найбільш перспективними, запитуваними видами трудової (професійної) діяльності, професіями та кваліфікаціями, які користуються попитом на ринку праці (п. 4 Методики № 74).

Розробниками профстандартів є роботодавці, їхні організації та об’єднання, галузеві (міжгалузеві) ради, професійні асоціації, центральні органи виконавчої влади (включаючи Мінекономіки та інші міністерства), наукові установи, інші заінтересовані суб’єкти.

В даний час на всіх рівнях (від роботодавців до Мінекономіки) триває розроблення профстандартів за найбільш запитуваними професіями (посадами), під час якого відбувається громадське обговорення, перевірка та затвердження профстандарту уповноваженими органами за процедурою, встановленою Порядком № 373. Затверджений за певною професією (посадою) профстандарт вноситься Мінекономіки до Реєстру професійних стандартів (далі — Реєстр), який ведеться Мінекономіки (п. 28 Порядку № 373). Профстандарт вважається таким, що введений в дію, з моменту його внесення до Реєстру (п. 29 Порядку № 373).

Затверджені (внесені до Реєстру) профстандарти використовуються роботодавцями у сфері управління персоналом, зокрема, для:

– визначення вимог до кваліфікаційних і спеціальних знань працівників, їхніх завдань, обов’язків та спеціалізації;

– створення умов для професійного розвитку працівників та підвищення якості їхньої праці;

– нормування праці;

– визначення посадових (робочих) завдань та обов’язків працівників, планування їхнього професійного зростання, розроблення посадових (робочих) інструкцій (за потреби);

– організації підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, у тому числі шляхом неформального навчання та підтвердження його результатів;

– обґрунтування рішень, що ухвалюються за результатами атестації, сертифікації працівників;

– тарифікації, категоріювання посад і професій (за потреби).

У додатках 3 і 4 до Методики № 74 наведено приклади оформлення профстандартів «кухар» та «електрогазозварник», а в додатку 5 — зразок оформлення і наповнення профстандарту.

Складовими розділу 1 «Загальні відомості професійного стандарту» профстандарту є, зокрема:

– назва професії (професійна назва роботи) — зазначається код професії (професійної назви роботи) згідно з Класифікатором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. № 327 (далі — КП). Професійна назва роботи (її наведено в однойменній графі таблиць відповідного розділу КП) є складовою професії та, як правило, збігається з однією чи декількома трудовими функціями (одиницями професійного стандарту). Наприклад, «кухар» — професія, а «кухар судновий» чи «шеф-кухар» — професійні назви роботи, які мають однаковий код КП — 5122;

– професійна кваліфікація — зазначається професійна кваліфікація чи професійна кваліфікація за розрядом (класом, категорією, групою) або назва професійної кваліфікації. Наприклад, професійна кваліфікація: для професії «кухар» — кухар 3, 4, 5 розряду, старший кухар, шеф-кухар, завідувач виробництвом (в закладах харчування), для професії «електрогазозварник» — електрогазозварник 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 розряду;

– документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікації (диплом, свідоцтво, посвідчення, сертифікат тощо), їх віднесення до рівня НРК. Наприклад, для кухаря: диплом про присвоєння освітньої кваліфікації «кваліфікований робітник» та професійної кваліфікації «кухар 3 (4, 5) розряду». Для цієї професії виходячи з компетентностей, зазначених у профстандарті, та з описів (дескрипторів) НРК, «кухар 4 розряду» належить до 3 рівня НРК, а «кухар 5 розряду» — до 4 рівня НРК.

Також профстандарт, крім вищевказаного розділу 1, містить наступні розділи:

2 «Навчання та професійний розвиток» — зазначаються (де це необхідно) часткові професійні кваліфікації та рівні НРК, які їм відповідають;

3 «Нормативно-правова база, що регулює відповідну професійну діяльність»;

4 «Загальні компетентності». До загальних компетентностей, притаманних усім трудовим функціям за певною професією, належать соціальні, екологічні тощо, наприклад: уважність; розвинена зорова та слухова пам’ять; емоційна стійкість; стресостійкість; відповідальність; розвинена орієнтація в просторі; здатність до адаптації; здатність діяти в нестандартних ситуаціях; здатність працювати в команді; запобігання конфліктним ситуаціям. Зокрема, для професії «кухар» загальними компетентностями є здатність відповідально ставитися до професійної діяльності; володіння професійною лексикою; здатність діяти в нестандартних ситуаціях; здатність працювати в команді; дотримання професійної етики; запобігання конфліктним ситуаціям; здатність прогнозувати результати діяльності;

5 «Перелік трудових функцій» — наводяться умовні позначення та назви трудових функцій професійного стандарту. Такі позначення встановлює робоча група. Це може бути цифрове (1, 2, 3, …), літерне (А, Б, В, …) чи змішане позначення. Наприклад, за професією «кухар» вибрано літерне позначення: А — проводити підготовку до технологічного процесу приготування страв, кулінарних виробів та напоїв; В — проводити технологічний процес приготування страв, кулінарних виробів і напоїв;

6 «Опис трудових функцій» — наводяться умовні позначення та назви трудових функцій, компетентностей, знань, умінь і навичок. Такі позначення встановлює робоча група. Це може бути цифрове (1, 2, 3, …), літерне (А, Б, В, …) чи змішане позначення. Наприклад, за професією «кухар» вибрано змішане умовне позначення: трудова функція позначається літерою (наприклад, А), компетентність — цифрою після літери, яка позначає трудову функцію (наприклад, А.1), позиція щодо необхідних знань — літерою В, а після неї цифрою (А.1.В.1), необхідне уміння чи навичка — літерою У чи Н відповідно, а після неї порядковою цифрою (А.1.У.1 чи А.1.Н.1).

Після затвердження (внесення до Реєстру) профстандарту за певною професією (посадою) встановлена в ньому професійна кваліфікація за цією професією (посадою) використовується всіма роботодавцями (суб’єктами), а розроблення за однією і тією ж професією (посадою) другого профстандарту не передбачено.

Оскільки професійна кваліфікація працівника безпосередньо залежить від присвоєного йому кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи), зупинимося на ньому детально.

Кваліфікаційний розряд

Поняття кваліфікаційний розряд (тарифний розряд), клас, категорія є елементами тарифного нормування праці і покликані відображати рівень складності виконуваних робіт (трудових функцій, посадових обов’язків), професійної підготовки, навичок, стажу роботи за спеціальністю тощо. Їхнє встановлення пов’язано зі специфікою праці тієї чи іншої групи персоналу.

Кваліфікаційний розряд — це показник у вигляді порядкового номера (перший розряд, другий тощо), який визначає рівень кваліфікації працівника конкретної професії. Кваліфікаційний розряд характеризує ступінь складності робіт, виконуваних працівником, і дає можливість встановити відмінності у професійній кваліфікації працівників.

У відповідності зі сформованою практикою кваліфікаційний розряд встановлюється переважно робітникам відповідно до вимог тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників. Він зазвичай присвоюється при закінченні професійно-технічного навчального закладу, а потім під час роботи може підвищуватися за підсумками проведеної атестації кваліфікаційною комісією, яка створюється з цією метою на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства).

Тарифний розряд з оплати праці без його особистісного присвоєння може бути встановлений при застосуванні Єдиної тарифної сітки, в тому числі для керівників, фахівців і технічних службовців.

Клас присвоюється представникам такої специфічної групи робочих, як водії транспортних засобів¹ (автомобілів, автобусів, тролейбусів, трамваїв, локомотивів на залізниці і метрополітені), а також льотно-підйомному та плаваючому складу на повітряних, морських і річкових суднах.

Клас, так само як і тарифний розряд, встановлюється (присвоюється) працівникам в момент закінчення професійного навчального закладу і періодично підтверджується (підвищується) в процесі проходження працівником тарифно-кваліфікаційної (атестаційної) комісії.

Категорії (класи) кваліфікації встановлюються фахівцям і технічним службовцям, які обіймають низку посад. У виробничій сфері економіки це такі посади, зокрема, як конструктор, технолог, інженер, економіст, механік, технік. В установах соціально-культурної сфери — вчитель, лікар, фармацевт, фельдшер, бібліотекар, артист тощо. Крім того, кваліфікаційні категорії можуть бути присвоєні фахівцям державних органів і різних служб.

Оскільки в рамках даної статті нас цікавлять тільки кваліфікаційні розряди, нижче зупинимося детально на порядку їх присвоєння, підвищення, зниження, поновлення і оплати.

З метою приведення кваліфікаційних характеристик професій працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, у відповідність до вимог законодавства у сфері освіти та Класифікатора професій наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336 затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (далі — Довідник № 336). Цей Довідник включає Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», який в свою чергу має Розділ 1 «Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців» і Розділ 2 «Професії робітників».

У вступній частині Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336 визначено, що кваліфікаційні характеристики робітників розроблено за 6-розрядною сіткою (зазвичай вважається, що I–II розряди відповідають низькій кваліфікації, III–IV розряди — середній кваліфікації, V–VI розряди — високій кваліфікації). Кваліфікаційні розряди встановлюються відповідно до складності робіт, як правило, без урахування умов праці.

Загальними положеннями Розділу 2 «Професії робітників» встановлено, що Довідник № 336 визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій професії, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних категорій, розрядів та професій.

Кваліфікаційна характеристика професії робітника має такі розділи: «Завдання та обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні вимоги». У розділі «Кваліфікаційні вимоги» визначено рівень професійної підготовки робітника, який необхідно мати для виконання покладених на нього обов’язків, і вимоги до стажу роботи.

У підпункті «г» пункту 4 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» зазначено, що Довідник № 336 служить основою для присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів за професією відповідно до оволодіння особою певним обсягом знань, вмінь та навичок у навчальному закладі або на виробництві за результатами кваліфікаційної атестації.

Ким, кому і за яких умов може бути встановлений кваліфікаційний розряд

Відповідно до частини сьомої статті 96 КЗпП віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, (далі — роботодавець) згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Відповідно до пунктів 10, 11 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336 кваліфікаційні розряди підвищуються насамперед тим робітникам, які успішно виконують професійні завдання та обов’язки, норми праці, вимоги робочих інструкцій та пройшли відповідне професійне навчання. Присвоєння і підвищення кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюють кваліфікаційні комісії в ході кваліфікаційної атестації. Присвоєння робітнику кваліфікаційного розряду або його підвищення здійснюється з урахуванням складності виконуваних ним робіт, які мають місце в цеху, на ділянці, у будівельно-монтажній, ремонтно-будівельній організації.

Порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів працівникам може регламентуватися положенням, оформленим як додаток до колективного договору або затвердженим наказом керівника, погодженим з профспілковим органом підприємства.

Алгоритм дій роботодавця для присвоєння або підвищення кваліфікаційного розряду працівникам наступний:

1. Розробка Положення про порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів, яке затверджується наказом керівника підприємства.

2. Створення кваліфікаційної комісії, склад якої затверджується наказом керівника підприємства.

3. Подання працівником заяви з проханням про підвищення йому кваліфікаційного розряду.

4. Керівник структурного підрозділу, в якому працює працівник, готує подання на присвоєння кваліфікаційного розряду працівнику.

5. Кваліфікаційна комісія розглядає подання, перевіряє рівень знань і навичок працівника, і своє рішення (результат атестації працівника) оформляє протоколом.

6. На підставі протоколу кваліфікаційної (атестаційної) комісії керівник підприємства видає наказ про присвоєння кваліфікаційного розряду працівнику.

Ініціатором отримання (присвоєння) або підвищення кваліфікаційного розряду може бути як працівник, так і роботодавець. Якщо працівник бажає отримати (підвищити) кваліфікаційний розряд, то він має подати заяву до кваліфікаційної комісії (за її відсутності — на ім’я керівника підприємства). У заяві може бути зазначено наступне:

«Прошу прийняти іспит на V кваліфікаційний розряд. З Положенням про Порядок присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам в ТОВ «Аметист» ознайомлений. Маю IV кваліфікаційний розряд. Підставою для підвищення кваліфікаційного розряду вважаю такі результати моєї роботи: …. . Повідомляю про себе такі відомості: освіта — середньо-спеціальна, токар; стаж роботи за даною професією — 8 років, стаж роботи з IV кваліфікаційним розрядом — 4 роки».

Якщо ініціатором присвоєння або підвищення кваліфікаційного розряду працівникам є роботодавець, то він може повідомити про це працівників в усній або письмовій формі, а остаточне рішення про початок проходження зазначеної процедури після її узгодження з працівниками оформляється наказом керівника підприємства, в якому повинні бути відображені порядок проходження професійного навчання та кваліфікаційної атестації.

Професійне навчання з метою підвищення розряду

Професійне навчання працівників проводиться відповідно до норм Закону України «Про професійний розвиток працівників» від 12.01.2012 р. № 4312-VI (далі — Закон № 4312) та Положення про професійне навчання працівників на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 р. № 127/151 (далі — Положення № 127).

Згідно зі статтею 6 Закону № 4312 професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях.

Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників.

Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка (зразки документів затверджені постановами Кабінету Міністрів України «Про документи про професійну (професійно-технічну) освіту державного зразка і додатки до них» від 22.07.2015 р. № 645 і «Про документи про вищу освіту (наукові ступені)» від 09.09.2020 р. № 811).

Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.²

Що стосується форм професійного навчання працівників, то згідно зі статтею 7 Закону № 4312 професійне навчання працівників здійснюється з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.

Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:

• курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
• індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників – інструкторів виробничого навчання.

Відповідно до статті 9 Закону № 4312 професійне навчання працівників безпосередньо у роботодавця здійснюють викладачі, майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, які залучаються на умовах договору з надання освітніх послуг. Викладачі, які залучаються до здійснення професійного навчання безпосередньо у роботодавця, повинні мати вищу освіту за відповідним напрямом і стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як 3 роки. Майстри виробничого навчання повинні мати вищу освіту та стаж роботи за відповідною спеціальністю не менш як 3 роки. Інструктори виробничого навчання зі складу кваліфікованих робітників повинні мати стаж роботи за професією не менш як 3 роки та рівень кваліфікації (розряд, клас, категорія) не нижчий, ніж передбачено навчальними планами і програмами, за якими здійснюється навчання робітників.

Оскільки професійний рівень робітників, які бажають отримати (підвищити) кваліфікаційний розряд, може бути різним, існує кілька видів професійного навчання.

Згідно з пунктом 2.2 Положення № 127 професійне навчання робітників на виробництві включає такі його види:

• первинна професійна підготовка;
• перепідготовка;
• підвищення кваліфікації.³

Усі три перераховані вище види професійного навчання робітників завершуються кваліфікаційною атестацією. Кваліфікаційна атестація проводиться відповідно до Положення про порядок кваліфікаційної атестації та присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти України від 31.12.98 р. № 201/469 (далі — Положення про атестацію). Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (класу, категорії, групи) та видається свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації (його зразок затверджений вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2015 р. № 645).

Кваліфікаційна атестація в навчальному закладі

Згідно з пунктом 2 Положення про атестацію кваліфікаційна атестація є вихідним або проміжним контролем відповідно у формі державних кваліфікаційних іспитів або кваліфікаційних іспитів на завершальному етапі певного проміжного ступеня навчання й має на меті встановлення готовності осіб, які здобувають професійно-технічну освіту, самостійно виконувати комплекс робіт чи певну роботу з обраної професії, спеціальності та спеціалізації відповідного розряду (класу, категорії).

Для проведення державних кваліфікаційних іспитів у навчальному закладі створюється державна кваліфікаційна комісія або кілька державних кваліфікаційних комісій у залежності від переліку професій, спеціальностей та спеціалізацій, за якими здійснюється підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітників і технічних службовців (п. 4 Положення про атестацію).

Відповідно до пункту 12 Положення про атестацію державні кваліфікаційні іспити включають:

• кваліфікаційну пробну роботу;
• письмову екзаменаційну роботу (творчу роботу, що її замінює) або дипломну роботу, проект для випускників вищого ступеня вищого професійного училища, іншого професійно-технічного навчального закладу третього атестаційного рівня;
• іспит або захист дипломної роботи, проекту в межах вимог кваліфікаційних характеристик.

Кваліфікаційні іспити включають:

• кваліфікаційну пробну роботу;
• іспити або заліки з предметів професійно-теоретичної підготовки.

Порядок складання державних кваліфікаційних іспитів та кваліфікаційних іспитів визначається Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2006 р. № 419.

Державна кваліфікаційна комісія визначає, керуючись кваліфікаційними характеристиками професій працівників або кваліфікаційними характеристиками випускників, фактичний рівень кваліфікації й готовності випускників навчального закладу до самостійного виконання робіт з набутих професій, спеціальностей та спеціалізацій і присвоює відповідні розряди (класи, категорії) (п. 9 Положення про атестацію).

Обсяги й рівень знань, умінь та практичних навичок осіб, які пройшли навчання з професії, спеціальності та спеціалізації, повинні відповідати вимогам кваліфікаційної характеристики професії працівника або кваліфікаційної характеристики випускника та змісту навчальних планів, програм (п. 13 Положення про атестацію).

Особам, які здобувають професійно-технічну освіту, завершили повний курс первинної професійної підготовки й успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, за рішенням державної кваліфікаційної комісії присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії, спеціальності, спеціалізації відповідного розряду (класу, категорії) і видається диплом встановленого зразка (п. 16 Положення про атестацію).

Особам, які завершили курс професійно-технічного навчання за програмами курсової чи індивідуальної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з присвоєнням розрядів (класів, категорій) і успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, а також тим, що не завершили повного курсу навчання, але за результатами кваліфікаційної атестації їм присвоєно робітничу кваліфікацію, за рішенням державної кваліфікаційної комісії видається свідоцтво встановленого зразка про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації відповідного розряду (класу, категорії) (п. 17 Положення про атестацію).

Пунктом 18 Положення про атестацію встановлено, що кваліфікаційні розряди (класи, категорії) з набутих професій, спеціальностей та спеціалізацій, що присвоєні особам за результатами кваліфікаційної атестації, є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій.

Таким чином, для того щоб отримати (підвищити) кваліфікаційний розряд, працівник повинен пройти відповідне професійне навчання (теоретичне і виробниче), а також успішно скласти кваліфікаційні іспити під час кваліфікаційної атестації, після чого йому видається свідоцтво встановленого зразка про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації відповідного розряду. Отриманий працівником кваліфікаційний розряд, що підтверджується свідоцтвом, визнається на всіх підприємствах і зберігається до отримання чергового розряду.

Кваліфікаційна атестація на підприємстві

Порядок проведення атестації працівників на підприємстві визначено статтею 11 Закону № 4312 та Положенням про атестацію. Згідно з нормами цих документів і виходячи з вищенаведеної норми частини сьомої статті 96 КЗпП про те, що присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам здійснюється роботодавцем, кваліфікаційну атестацію може проводити кваліфікаційна (атестаційна) комісія, створена на підприємстві на підставі наказу керівника підприємства.

Кваліфікаційна (атестаційна) комісія формується з висококваліфікованих фахівців підприємства та представника профспілкової організації.

До складу кваліфікаційної комісії можуть бути також включені:

• працівники, які здійснюють професійне навчання робітників на виробництві;
• начальник відділу праці та заробітної плати;
• інженер з охорони праці;
• керівник відповідного (профільного) підрозділу підприємства.

Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом зазначеної комісії.

Норми, які регламентують роботу кваліфікаційної комісії, можуть складати окремий локальний документ (наприклад, Положення про кваліфікаційну комісію) або бути частиною іншого внутрішнього документа (наприклад, Положення про атестацію працівників). При цьому Положення про кваліфікаційну комісію має включати наступну інформацію, зокрема:

• кількісний та персональний склад комісії;
• її повноваження;
• порядок підготовки та проведення кваліфікаційних іспитів;
• перелік рішень, що приймаються за результатами атестації.

На невеликих підприємствах, де немає можливості створити кваліфікаційну комісію, присвоєння розрядів робітникам краще доручити кваліфікаційним комісіям, створеним у навчальних закладах відповідного профілю.

Якщо кваліфікаційна комісія створена на підприємстві на постійній основі, то зазвичай підставою для початку її безпосередньої роботи є подання до неї заяви працівником. Керівник підрозділу (відділу, цеху, дільниці), де працює працівник, оформлює подання на такого працівника і надає його кваліфікаційній комісії. У поданні необхідно відобразити такі відомості щодо працівника: період роботи за професією, досягнення в роботі, професійні навички, особистісно-ділові якості (характеристика), клопотання про присвоєння або підвищення кваліфікаційного розряду, наявність вакансії в штатному розписі за кваліфікаційним розрядом, отримати який бажає працівник.

Присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам, на яких разом з основною роботою покладено виконання функцій з керівництва бригадою, здійснюється на загальних умовах. Призначення робітника бригадиром не може бути підставою для підвищення його розряду (п. 15 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336).

Якщо кваліфікаційною комісією прийнято рішення про проведення процедури присвоєння (підвищення) кваліфікаційного розряду працівникам, то наказом керівника визначаються всі аспекти проходження ними професійного навчання та проведення кваліфікаційної атестації.

Кваліфікаційна атестація на підприємстві, як і в навчальному закладі, проводиться у вигляді кваліфікаційних іспитів. Мета кваліфікаційних іспитів — визначити відповідність отриманих екзаменованими працівниками знань, умінь і навичок програмі навчання і вимогам кваліфікаційної характеристики і на цій основі встановити їм кваліфікаційні розряди. Для того щоб брати участь у складання кваліфікаційних іспитів, працівник повинен успішно пройти повний курс теоретичного і виробничого навчання.

Зазвичай кваліфікаційні іспити проводяться на підприємстві один раз на півроку або один раз на рік відповідно до затвердженого графіка. Протягом цього часу секретарю кваліфікаційної комісії (або до відділу кадрів на ім’я керівника підприємства) надходять заяви від працівників, які бажають підвищити розряд за своєю професією.

Кваліфікаційна комісія може проводити оцінку теоретичних знань робітника шляхом усного або письмового опитування (тесту), а практичних умінь і навичок — на прикладі окремого виконаного робітником практичного (пробного) завдання. Для проведення кваліфікаційних іспитів затверджуються екзаменаційні квитки, які зазвичай містять не більше 4 теоретичних питань. Скорочене найменування і характеристика практичного (пробного) завдання подається в кваліфікаційну комісію в письмовому вигляді за певний час до проведення кваліфікаційного іспиту за підписом керівника підрозділу та виконавця завдання. Засідання кваліфікаційної комісії проводиться у разі потреби і є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини її складу.

Робітник, якому присвоюється або підвищується кваліфікаційний розряд, повинен згідно з кваліфікаційною характеристикою відповідного розряду правильно відповісти на запитання з розділу «Повинен знати» і самостійно виконати окремі роботи, наведені в розділах «Завдання та обов’язки» і «Приклади робіт». У розділі «Повинен знати» містяться основні вимоги до кваліфікації робітника, необхідні для якісного виконання робіт, наведених у розділі «Завдання та обов’язки». При цьому кваліфікаційною комісією враховується також результат проходження працівником курсів підвищення кваліфікації.

За низкою професій робітників, які виконують роботи підвищеної складності і тарифікуються, як правило, 6-м розрядом і вище, в розділі «Повинен знати» встановлені вимоги до наявності середньої спеціальної освіти, а по окремих професіях — вимоги до стажу роботи і наявності спеціальної підготовки.

Робітник більш високої кваліфікації, окрім робіт, зазначених у кваліфікаційній характеристиці присвоєного йому розряду, повинен володіти знаннями, навичками та вмінням виконувати роботи, передбачені кваліфікаційними характеристиками робітників нижчої кваліфікації цієї ж професії (п. 3.3 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336).

За два тижні до початку іспиту майстер, начальник цеху видає претенденту наряд-документ, який встановлює завдання на виконання робіт і містить їхній перелік, норми витрачання часу на їхнє виконання тощо.

Як пробні вибирають роботи, які: відповідають певним параметрам (рівню заявленої кваліфікації, нормам виробітку, що діють на підприємстві); характерні для даного підприємства; за своєю тривалістю не перевищують однієї зміни тощо.

Перш ніж працівник приступить до кваліфікаційної роботи, майстер повинен роз’яснити порядок і умови її виконання. Потім в наряді зазначається час початку виконання роботи, а після виконання фіксується час її закінчення.

Завдання робітнику повинні даватися відповідно до кваліфікаційних вимог, зазначених в розділі «Приклади робіт». Якщо в ньому передбачено декілька видів робіт по одній і тій самій професії, проба проводиться за тією, яку вибрав працівник.

Після усної перевірки знань працівника кваліфікаційна комісія виконує такі дії:

• оцінює рівень професійної підготовки працівника, ґрунтуючись на кваліфікаційних вимогах за даним кваліфікаційним розрядом;
• визначає рівень складності виконуваних робіт і конкретні умови праці даного працівника;
• визначає ступінь участі працівника у виконанні завдань, поставлених перед відповідним структурним підрозділом;
• оцінює ефективність виконуваної роботи;
• оцінює особисті якості працівника.

Кваліфікаційний іспит вважається незданим претендентом на присвоєння (підвищення) розряду в наступних випадках:

• якщо працівник не продемонстрував знання, що вимагаються кваліфікаційною характеристикою;
• якщо не були виконані норми виробітку (часу) під час пробної роботи;
• якщо був допущений брак з вини працівника, який здавав іспит;
• не були виконані встановлені виробничі вимоги і показники в період здачі іспитів;
• якщо були порушені вимоги безпеки праці або були відсутні знання про них.

Рішення про оцінку діяльності робітника і рекомендації комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. У разі рівного розподілу голосів членів комісії рішення приймається на користь працівника, який здавав іспит.

За підсумками іспиту кваліфікаційна комісія оформляє на кожного працівника екзаменаційний лист і висновок про досягнутий ним рівень кваліфікації. Рішення кваліфікаційної комісії, хід засідання і результати голосування відображаються в протоколі засідання, який оформляє секретар комісії.

За результатами вищевказаних оцінок з урахуванням поданих документів кваліфікаційна комісія приймає одне з таких рішень:

• про відповідність працівника вимогам тарифно-кваліфікаційних характеристик заявленого кваліфікаційного розряду і присвоєння працівнику даного кваліфікаційного розряду;
• про невідповідність працівника вимогам тарифно-кваліфікаційних характеристик заявленого кваліфікаційного розряду.

Рішення кваліфікаційної комісії доводиться до відома працівника та роботодавця протягом 3 днів після його прийняття (ч. 12 ст. 11 Закону № 4312).

Остаточне рішення про присвоєння (підвищення) працівнику кваліфікаційного розряду приймає керівник підприємства, в тому числі залежно від сумлінного ставлення працівника до виконання трудових обов’язків, успішного виконання встановлених норм праці, наявності на підприємстві роботи і посади в штатному розписі, що відповідають новій кваліфікації працівника, наявного фонду оплати праці, оскільки заробітна плата працівника повинна збільшитися. Водночас на підставі рішення кваліфікаційної комісії про присвоєння (підвищення) кваліфікаційного розряду працівнику керівник може прийняти рішення про внесення відповідних змін до штатного розпису.

У разі позитивного рішення керівник підприємства видає наказ про присвоєння (підвищення) кваліфікаційного розряду робітнику на підставі рішення кваліфікаційної комісії.

Працівнику, який одержав незадовільну підсумкову оцінку, можуть бути встановлені додаткові строки виробничого навчання, після закінчення яких вирішується питання про повторний допуск до складання кваліфікаційного іспиту.

Що стосується заповнення трудової книжки, то якщо працівник приймається на роботу з вже присвоєним кваліфікаційним розрядом, у графі 3 «Відомості про роботу» пишеться, наприклад: «Прийнятий на роботу в ремонтний цех електрогазозварником 5 розряду». Про присвоєння розряду за професією, а також присвоєння нового розряду в період роботи вноситься запис до трудової книжки працівника (п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58). Наприклад, записи у трудовій книжці можуть мати такий вигляд: «Присвоєно кваліфікацію: слюсар-інструментальник 7 розряду», «Присвоєно кваліфікацію: лаборант електромеханічних випробувань та вимірювань 5 розряду» (п. 17 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336).

Звертаємо увагу, що присвоєння підвищеного кваліфікаційного розряду може (але не обов’язково) супроводжуватися переведенням працівника на іншу (більш кваліфіковану) роботу (посаду). В цьому випадку видається наказ про переведення працівника на іншу роботу (посаду), і в разі зміни трудової функції необхідно внести зміни до трудового договору.

Якщо працівнику присвоєно вищий розряд, але це не супроводжується переведенням на іншу роботу (посаду), то зміни до трудового договору не вносяться, за винятком випадків, коли присвоєння нового розряду змінює трудові обов’язки (трудову функцію) працівника. Якщо працівник після присвоєння вищого розряду почав виконувати іншу трудову функцію, ніж та, яка була прописана у нього в трудовому договорі, то необхідно скласти додаткову угоду до трудового договору, де будуть вказані нові умови (кваліфікація, зміст роботи, розмір заробітної плати тощо).

Якщо присвоєння підвищеного кваліфікаційного розряду супроводжується переведенням працівника на іншу роботу (посаду), то до його трудової книжки має бути внесено запис про переведення, наприклад, такого змісту: «Переведений в інструментальний цех токарем 6 розряду».

Якщо працівнику присвоєно вищий розряд, але це не супроводжується переведенням на іншу роботу (посаду), то до його трудової книжки вноситься запис про присвоєння нового кваліфікаційного розряду (див. вище). В цьому випадку присвоєння підвищеної кваліфікації розглядається як підтвердження нового рівня знань та навичок, що не має відношення до зміни трудової функції.

Порядок зниження кваліфікаційного розряду

Відповідно до пункту 12 Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336 за грубе порушення технологічної дисципліни та інші серйозні порушення, які спричинили погіршення якості продукції або робіт, робітникові може бути знижена кваліфікація на один розряд.

Перелік грубих порушень технологічної дисципліни та інших серйозних порушень, що призвели до погіршення якості продукції або робіт, за які робітникові може бути знижений кваліфікаційний розряд, ані Довідник № 336, ані інші нормативно-правові акти не містять, тому це питання належить до компетенції роботодавця. При цьому про таке зниження розряду роботодавець не повинен попереджати працівника за два місяці.

Зниження кваліфікації на один розряд за грубе порушення технологічної дисципліни здійснюється за наявності таких документів:

• пояснювальна записка робітника, який допустив грубе порушення технологічної дисципліни;
• доповідна записка майстра виробничої дільниці з пропозицією знизити кваліфікацію робітника на один розряд за грубе порушення технологічної дисципліни;
• наказ керівника підприємства з повідомленням робітника про майбутнє зниження розряду;
• наказ керівника підприємства про зниження розряду робітнику.

Крім вищевказаного прямого зниження кваліфікаційного розряду, можливі ситуації, коли кваліфікований працівник може залишитися не на колишній роботі з подальшою втратою або зниженням кваліфікаційного розряду. Це може статися:

• у разі переведення працівника за його згодою на іншу роботу при виявлені невідповідності працівника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації (частина перша ст. 32 КЗпП);
• без згоди працівника у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці (частина третя ст. 32 КЗпП).

Зниження кваліфікаційного розряду робітнику із застосуванням частини першої статті 32 КЗпП допускається лише за його згодою при переведенні на іншу роботу в тому випадку, якщо робітник внаслідок виявленої недостатньої кваліфікації не може виконувати доручену йому роботу. У разі відмови робітника від такого переведення роботодавець має право за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (ст. 43 КЗпП) звільнити робітника за пунктом 2 статті 40 КЗпП у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі. Але, звертаємо увагу, що звільнення працівника віком до 18 років здійснюється лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування, оскільки статтею 198 КЗпП не передбачено звільнення внаслідок недостатньої кваліфікації зазначених працівників.

Невідповідність робітника присвоєному кваліфікаційному розряду має бути визначено за результатами аналізу роботи за певний період і підтверджено висновком кваліфікаційної комісії на підставі проведеної кваліфікаційної атестації.

Переведення робітника за його згодою на іншу роботу, яка тарифікується за нижчим розрядом, має супроводжуватися зниженням розряду, присвоєного робітнику. Але при такому переведенні за працівником зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення (ст. 114 КЗпП).⁴

Приблизний порядок дій щодо зниження кваліфікаційного розряду в разі переведення працівника на підставі частини першої статті 32 КЗпП за його згодою на іншу, менш складну роботу (з урахуванням положень встановленого порядку присвоєння або підвищення розряду), може виглядати так:

1. Майстер ділянки подає службову записку до кваліфікаційної комісії щодо проведення кваліфікаційної атестації з пропозицією надати висновок про невідповідність робітника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації на підставі поданих майстром відомостей (документів) про систематичне невиконання норм виробітку (нормованих завдань), частий брак в роботі;

2. Кваліфікаційна комісія дає висновок про невідповідність робітника виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації;

3. Керівником підприємства видається наказ про затвердження висновку кваліфікаційної комісії;

4. Робітник подає заяву з проханням про його переведення на роботу нижчого розряду і про зниження присвоєного йому кваліфікаційного розряду (як альтернатива звільненню за пунктом 2 статті 40 КЗпП);

5. Керівником підприємства видається наказ про зниження розряду робітнику в порядку переведення за його згодою на іншу роботу у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації.

Що стосується зниження кваліфікаційного розряду робітникові у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, про які йдеться у частині третій статті 32 КЗпП, то згідно з цією частиною зміна розрядів є зміною істотних умов праці (при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою). Про це працівник повинен бути повідомлений роботодавцем не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено (зокрема, і колишній розряд), а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір з ним припиняється за пунктом 6 статті 36 КЗпП (частина четверта статті 32 КЗпП). В цьому випадку малоймовірно виникнення спору, якщо працівнику підвищується розряд, а разом з ним підвищується і оплата праці. Але в разі зниження розряду працівнику, яке спричиняє зменшення оплати праці, суперечка може виникнути.

У зв’язку з цим відзначимо, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти раціоналізацію робочих місць, введення нових форм організації праці, в тому числі перехід на бригадну форму організації праці і, навпаки, впровадження передових методів, технологій тощо (п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9). Без зміни в організації виробництва і праці зміна істотних умов праці, в тому числі і зниження розрядів, відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП буде неправомірною.

Підставою для зниження розрядів робітникам при будь-яких змінах в організації виробництва і праці може бути зниження розряду роботи, внаслідок чого виникає потреба в робітниках нижчих розрядів. Така потреба може виникнути у підприємства, яке, наприклад, для поліпшення якості і здешевлення ремонтних робіт замовляє стороннім спеціалізованим організаціям проведення капітального ремонту особливо складного технологічного обладнання, при цьому зникає потреба у використанні на підприємстві своїх робітників-ремонтників високих розрядів. Зазначена відмова від самостійного проведення ремонтних робіт (фактично відмова від виду діяльності) якраз і є зміною в організації виробництва і праці, за наявності якої може бути змінено істотну умову праці — розряд робіт, а разом з ним розряди робітників з приведенням їх у відповідність до затверджених на підприємстві розрядів робіт.

Зниження кваліфікаційного розряду як зміна істотних умов праці відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП може бути здійснено за наявності таких документів:

• наказ керівника підприємства про внесення змін в організацію виробництва і праці з повідомленням робітників про майбутню зміну через це істотних умов праці — зниження розрядів;
• заяви робітників про згоду продовжувати роботу після зниження розрядів або про відмову від продовження роботи;
• наказ керівника підприємства про зниження розрядів робітникам.

Інформація про зниження розряду (як і про вищерозглянуте присвоєння, підвищення розряду) вноситься до трудової книжки працівника. Наприклад, якщо робітнику знизили розряд з 7-го до 6-го, то запис до його трудової книжки може мати такий вигляд: «Знижено кваліфікацію: слюсар-інструментальник 6 розряду» (п. 17 Загальних положень Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336).

Порядок поновлення кваліфікаційного розряду

Відповідно до пункту 12 Розділу 2 «Професії робітників» Довідника № 336 поновлення розряду провадиться у відповідності до чинного трудового законодавства.

Насправді зараз трудовим законодавством не визначений мінімальний строк, після закінчення якого працівнику може бути поновлений розряд (до 1 січня 2017 року такий строк становив не менше 3 місяців після зниження розряду).

Таким чином, поновити розряд працівник може лише за загальною процедурою, встановленою для присвоєння (підвищення) кваліфікаційних розрядів — шляхом проходження професійного навчання та кваліфікаційної атестації зі здачею кваліфікаційних іспитів. При цьому поновлення розряду працівника не гарантується (до моменту, коли працівник матиме право на поновлення розряду, на підприємстві вже можуть бути відсутні роботи, тарифіковані за вищим розрядом, тобто за розрядом, який раніше був у працівника і був знижений).

Оплата праці залежно від кваліфікаційного розряду

Відповідно до статті 96 КЗпП системами оплати праці є тарифна та інші системи, що формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і професійні стандарти (кваліфікаційні характеристики).

Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника I розряду і міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, і міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Таким чином, тарифна система оплати праці передбачає, що чим складніше робота, тобто чим вище розряд робіт, тим вище повинен бути кваліфікаційний розряд, що відповідає зазначеній роботі. Одночасно чим складніше за кваліфікацією робота, тим вище повинен бути розмір тарифної ставки за виконання такої роботи.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 р. № 186 (далі — Методрекомендації № 186), та додатку 2 до Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 р. № 44 (далі — Рекомендації № 44), робітники залежно від кваліфікації (присвоєного кваліфікаційного розряду) діляться на три групи:

– малокваліфіковані робітники — робітники, які мають короткотермінову (1 – 3 місяці) підготовку на виробництві, незначний (до 3 років) стаж роботи за набутою професією і виконують прості за складністю роботи (зокрема, обслуговування виробництва та переробка вантажу на складах), які, як правило, тарифікуються за 2 – 3 тарифними розрядами;

– кваліфіковані робітники — робітники, які мають короткотермінову (1 – 3 місяці) підготовку на виробництві, але значний стаж роботи за набутою професією (більше 3 років) або спеціальну професійну підготовку (1 – 2 роки) та стаж роботи до 3 років і виконують як нескладні роботи (ремонт, налагодження нескладного устаткування, механізовані вантажно-розвантажувальні роботи), так і складні роботи (ремонт, налагодження та обслуговування складного устаткування та приладів), які тарифікуються за 3 – 4 тарифними розрядами;

– висококваліфіковані робітники — робітники, які мають спеціальну професійну (від 1 до 3 років) підготовку та значний (більше 5 років) досвід роботи за набутою професією, виконують складні, особливо складні роботи та обслуговують складне і особливо складне (високотехнологічне) устаткування, пристрої, прилади тощо, які тарифікуються за 5, 6 і більш високими тарифними розрядами.

Таким чином, найпростішій (некваліфікованій) роботі відповідає I тарифний розряд. Складнішій роботі відповідає II тарифний розряд, ще більш складнішій — III тарифний розряд і т. д.

Кожному тарифному розряду відповідає свій тарифний коефіцієнт, який дозволяє обчислити тарифну ставку. Тарифні ставки визначаються шляхом множення тарифної ставки робітника I тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, чим складніше робота, тим вище тарифний розряд і відповідний йому тарифний коефіцієнт, і тим більше розмір тарифної ставки. Найменшому — I тарифному розряду відповідає тарифна ставка робітника I розряду.

Згідно зі статтею 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам встановлюються роботодавцем з урахуванням зазначених вимог.

Наявність робіт різної складності та відповідних їм тарифних (розрядних) коефіцієнтів, а також декількох кваліфікаційних розрядів призводить до необхідності формування тарифної сітки, в якій наводиться співвідношення тарифних ставок за розрядами.

Тарифна сітка — це сукупність кваліфікаційних (тарифних) розрядів і відповідних їм тарифних (розрядних) коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівників залежно від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників. Тарифна сітка представляє собою таблицю відповідності кваліфікації робітника, вираженої через його кваліфікаційний розряд, тарифним коефіцієнтам — множникам, що застосовуються до тарифного значення оплати праці робітника І розряду.

На більшості підприємств застосовується 6-розрядна сітка, де І розряд відповідає найпростішим роботам, за які виплачується найнижчий заробіток, а VI розряд відповідає найскладнішим роботам, за які виплачується найвищий заробіток. У той же час на підприємствах застосовуються також 8-розрядна і 10-розрядні тарифні сітки.

Тарифна сітка визначає правила оплати праці для працівників різної кваліфікації в межах групи, на яку поширюється ця тарифна сітка. На підприємстві одночасно можуть застосовуватися декілька тарифних сіток. Наприклад, звичайна і «гаряча» — для працівників з важкими умовами виробництва (наприклад, в цехах з підвищеною температурою на робочих місцях).

Тарифна ставка — елемент тарифної сітки, який визначає розмір оплати за виконаний обсяг робіт в одиницю часу (годину, день, місяць) залежно від складності робіт або кваліфікації працівника (присвоєного йому кваліфікаційного розряду).

Тарифний коефіцієнт — це елемент порозрядної диференціації тарифних ставок тарифної сітки, який є відношенням розміру тарифної ставки кожного наступного розряду тарифної сітки до розміру тарифної ставки I розряду.

Виходячи з тарифних (розрядних) коефіцієнтів визначаються міжрозрядні коефіцієнти — це коефіцієнти, які обчислюються по відношенню до попереднього розряду для визначення рівня зростання оплати праці при зростанні кваліфікації на один розряд. Зазвичай ряд міжрозрядних коефіцієнтів близький за значенням між собою.

Розглянемо 6-розрядну тарифну сітку із зазначенням розміру оплати праці для всіх кваліфікаційних розрядів, якщо тарифна ставка для робітника I розряду становить 40 грн. (див. таблицю):

Тарифна сітка

Кваліфікаційний розряд	I	II	III	IV	V	VI
Оплата праці (тарифна ставка), грн.	40,00	44,00	54,00	60,00	68,00	80,00
Тарифний (розрядний) коефіцієнт	1,0	1,1	1,35	1,5	1,7	2,0
Міжрозрядний коефіцієнт	–	1,1	1,23	1,11	1,13	1,18

Як видно з таблиці, розмір оплати праці (тарифної ставки) між I і VI кваліфікаційними розрядами, виходячи із встановлених тарифних (розрядних) коефіцієнтів, відрізняється в 2 рази.

Діапазон тарифної сітки (показник співвідношення тарифних коефіцієнтів останнього та першого кваліфікаційних розрядів тарифної сітки) визначається наявністю робіт різної складності і на більшості підприємств виробничого профілю з 6-розрядною тарифною сіткою коливається в межах від 1,0:1,5 до 1,0:2,0. На підприємствах, де виконуються особливо складні, високотехнологічні та високоточні роботи, а також де робітники обслуговують особливо складне устаткування і прилади, застосовуються 7- і 8-розрядні тарифні сітки із співвідношенням тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів 1,0:2,25 і 1,0:2,5 (п. 2.1 Методрекомендацій № 186).

Залежно від діапазону тарифної сітки може встановлюватися різна кількість розрядів, але, як показує практика, від 5 до 10 розрядів є цілком достатнім для обґрунтованої диференціації ставок заробітної плати.

При визначенні тарифних і міжрозрядних коефіцієнтів слід дотримуватися деяких вимог:

– міжрозрядна різниця повинна становити не менше 10%;

– шкала тарифних коефіцієнтів будується рівномірною або прогресивною, коли тарифний коефіцієнт кожного наступного розряду підвищується більш ніж на 10%;

– шкала тарифних коефіцієнтів будується прогресивно-регресивною (де вихідні діапазони більше 1:2,0), коли до IV–V розрядів йде прогресивне зростання тарифних коефіцієнтів, а далі їх зростання зменшується.

Для розрахунку системи тарифних ставок може бути взята тарифна сітка і з іншими параметрами, зміни яких за розрядами залежать від завдань, що вирішуються підприємством за допомогою диференціації тарифних ставок.

З практики побудови тарифних сіток щодо міжрозрядної диференціації тарифних коефіцієнтів застосовуються чотири їх основні варіанти, що відрізняються за характером зміни тарифних коефіцієнтів від розряду до розряду:

1. Прогресивне абсолютне та прогресивне відносне (у відсотках) зростання тарифних коефіцієнтів.

2. Прогресивне абсолютне та постійне відносне зростання тарифних коефіцієнтів.

3. Постійне абсолютне та регресивне відносне зростання тарифних коефіцієнтів.

4. Регресивне абсолютне і регресивне відносне зростання тарифних коефіцієнтів.

Перераховані вище типи тарифних сіток можуть бути змінені підприємством в необхідному для нього напрямку: може бути збільшено або зменшено діапазон сітки (тобто співвідношення тарифних коефіцієнтів крайніх розрядів), може бути застосовано змішаний характер побудови параметрів сітки, який використовує поєднання прогресивного, регресивного та рівного відносного та абсолютного зростання тарифних коефіцієнтів.

Приклади тарифних сіток залежно від категорій працівників і єдиної тарифної сітки з оплати праці усіх працівників підприємства для різних випадків наведено в розділі 2 Методрекомендацій № 186⁵ та в додатках 1 – 3 до Рекомендацій № 44.

Для оплати праці працівників бюджетної сфери застосовується Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — ЄТС), наведена в додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298. ЄТС має 25 тарифних розрядів і 25 тарифних коефіцієнтів (від 1 до 4,51). Посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами ЄТС визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт.