Разъяснение Восточного межрегионального управления Гоструда «Об оформлении трудовых отношений при временном отсутствии работника на работе из-за боевых действий» от 24.06.2022Роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці «Щодо оформлення трудових відносин у разі тимчасової відсутності працівника на роботі внаслідок бойових дій» від 24.06.2022

ВОСТОЧНОЕ МЕЖРЕГИОНАЛЬНОЕ УПРАВЛЕНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОЙ
СЛУЖБЫ УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

РАЗЪЯСНЕНИЕ

от 24.06.2022

Об оформлении трудовых отношений при временном отсутствии
работника на работе из-за боевых действий

(Извлечение)

Восточным межрегиональным управлением Государственной службы Украины по вопросам труда было проведено консультирование <…> по вопросу возможности предоставления работнику отпуска за свой счет или оформления простоя на время его отсутствия во время эвакуации семьи с места проведения боевых действий с последующим возвращением на рабочее место и выполнением своих трудовых обязанностей.

Простой — это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами (ч. 1 ст. 34 КЗоТ Украины).

Перечень таких других обстоятельств, приводящих к простою, действующим законодательством не регламентирован. В каждом конкретном случае причина простоя будет своя. По факту это может быть неисправность оборудования или инструментов, нехватка сырья, перебои в энергоснабжении, форс-мажорные ситуации (например, стихийное бедствие), военные действия и т. п.

В результате простоя может быть остановлена работа всего предприятия или его отдельных подразделений или работа отдельно взятого работника. Простой может произойти по вине работодателя или по вине работника или по независящим от них причинам. В зависимости от обстоятельств простой может оказаться непродолжительным (несколько часов/дней) или длительным (несколько месяцев).

В период простоя работник может не выходить на работу, но должен получать заработную плату (однако в меньшем размере).

Статьей 113 КЗоТ Украины предусмотрен такой порядок оплаты времени простоя:

• простой не по вине работника оплачивается из расчета не ниже 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада);

• производственная ситуация, опасная для жизни или здоровья работника либо для окружающих его людей и окружающей природной среды не по его вине — сохраняется средний заработок;

• простой, произошедший по вине работника, не оплачивается.

В коллективном договоре может быть определен и больший уровень оплаты времени простоя.

Во время простоя начисление доплат и надбавок, предусмотренных коллективным договором, не осуществляется, поскольку работники во время простоя не выполняют установленную им норму труда.

Согласно части третьей статьи 12 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136-IX) в течение военного положения работодатель по просьбе работника может предоставлять ему отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.1996 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках).

В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков при условии, что такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры (ч. 2 ст. 12 Закона об отпусках). Это требование касается и неоплачиваемого отпуска.

По семейным обстоятельствам и другим причинам работнику можно предоставить отпуск без сохранения заработной платы. Максимальный срок такого отпуска — 15 календарных дней (к. д.) в год.

Однако на период военного положения срок пребывания в отпуске без сохранения заработной платы не включают в эти 15 к. д. (ст. 26 Закона «Об отпусках»), то есть этот отпуск может быть предоставлен на весь срок введения военного положения. В случае предоставления отпуска не на все время военного положения, а на конкретный период работник указывает в заявлении конкретные даты предоставления отпуска (от и до, но не дольше предельной даты действия военного положения на момент подачи заявления). Соответственно, и в приказе работодатель также указывает конкретный период предоставления отпуска.

Статья 26 Закона об отпусках определяет, что такой отпуск предоставляется на срок, обусловленный соглашением между работником и работодателем.

Таким образом, получив от работника заявление с просьбой предоставить такой отпуск, работодатель имеет право отказать в его предоставлении. Инициировать такой отпуск может только работник, но окончательное решение о его предоставлении остается за работодателем. В вопросах прерывания отпуска без сохранения заработной платы стороны (работник и работодатель) самостоятельно договариваются о периоде и продолжительности такого отпуска. Закон об отпусках не регулирует, можно ли досрочно прекратить отпуск без сохранения зарплаты, а также сколько раз можно предоставлять такой отпуск во время военного положения.

Работник, не появляющийся на работе вследствие ведения боевых действий, не может быть уволен за прогул, но и сохранять за таким работником средний заработок нет оснований. В таком случае возможно табелировать отсутствие такого работника условным обозначением «НЗ» («неявка по невыясненным причинам») или «І» («прочие причины неявки»). После окончания действия военного положения, когда работник вернется к работе, работодатель может потребовать у него предоставить объяснения и определить, является ли причина отсутствия уважительной.

СХІДНЕ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 24.06.2022

Щодо оформлення трудових відносин у разі тимчасової
відсутності працівника на роботі внаслідок бойових дій

Східним міжрегіональним управлінням Державної служби України з питань праці було проведено консультування <…> з питання можливості надання працівнику відпустки за власний рахунок чи оформлення простою на час його відсутності під час евакуації родини з місця проведення бойових дій з подальшим поверненням на робоче місце та виконанням своїх трудових обов’язків.

Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП України).

Перелік таких інших обставин, які призводять до простою, чинним законодавством не регламентований. У кожному конкретному випадку причина простою буде своя. За фактом це може бути несправність обладнання або інструментів, недостача сировини, перебої в енергопостачанні, форс-мажорні ситуації (наприклад, стихійне лихо), військові дії тощо.

У результаті простою може бути зупинена робота всього підприємства, або його окремих підрозділів, або робота окремо взятого працівника. Відбутися простій може з вини роботодавця або з вини працівника чи з незалежних від них причин. Залежно від обставин простій може виявитися нетривалим (декілька годин/днів) або тривалим (декілька місяців).

У період простою працівник може не виходити на роботу, але повинен одержувати заробітну плату (однак у меншому розмірі).

Статтею 113 КЗпП України передбачено такий порядок оплати часу простою:

• простій не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу);
• виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини — зберігається середній заробіток;
• простій, який стався з вини працівника, не оплачується.

У колективному договорі може бути визначений і більший рівень оплати часу простою.

Під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюються, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136-IX) протягом воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток за умови, що такого працівника залучено до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону про відпустки). Ця вимога стосується і неоплачуваної відпустки.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику можна надати відпустку без збереження заробітної плати. Максимальний строк такої відпустки — 15 календарних днів (к. д.) на рік.

Однак на період воєнного стану строк перебування у відпустці без збереження заробітної плати не включають до цих 15 к. д. (ст. 26 Закону «Про відпустки»), тобто ця відпустка може бути надана на весь строк запровадження воєнного стану. В разі надання відпустки не на весь час воєнного стану, а на конкретний період працівник зазначає в заяві конкретні дати надання відпустки (від і до, але не довше за граничну дату дії воєнного стану на момент подання заяви). Відповідно, й у наказі роботодавець також вказує конкретний період надання відпустки.

Стаття 26 Закону про відпустки скеровує, що таку відпустку надають на строк, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем.

Таким чином, отримавши від працівника заяву з проханням надати таку відпустку, роботодавець має право відмовити у її наданні. Ініціювати таку відпустку може лише працівник, але остаточне рішення про її надання залишається за роботодавцем. У питаннях переривання відпустки без збереження заробітної плати сторони (працівник і роботодавець) самостійно домовляються про період і тривалість такої відпустки. Закон про відпустки не регулює, чи можна достроково припинити відпустку без збереження зарплати, а також скільки разів можна надавати таку відпустку протягом воєнного стану.

Працівник, який не з’являється на роботі внаслідок ведення бойових дій, не може бути звільнений за прогул, але й зберігати за таким працівником середній заробіток немає підстав. У такому випадку можливо табелювати відсутність такого працівника умовним позначенням «НЗ» («неявка з нез’ясованих причин») або «І» («інші причини неявки»). Після закінчення дії воєнного стану, коли працівник повернеться до роботи, роботодавець може запросити в нього надати пояснення та визначити, чи є причина відсутності поважною.