Несмотря на войну, многие отечественные предприятия продолжают вести хозяйственную деятельность, а работники — выполнять свою работу. И хотя из-за войны в текущем году наступившее лето не будет порой массовых ежегодных отпусков, многим работникам такие отпуска все равно будут предоставляться. Каковы условия и порядок предоставления работникам ежегодных отпусков, в том числе во время военного положения? Какие периоды включаются в стаж, дающий право на предоставление ежегодного отпуска? Как правильно рассчитать продолжительность ежегодного отпуска, на которую работник имеет право? Каким категориям работников ежегодный отпуск предоставляется в удобное для них время? Можно ли делить на части ежегодный отпуск? В каких случаях возможно перенесение ежегодного отпуска и отзыв работника из отпуска? Какова продолжительность ежегодных основного и дополнительных отпусков? Каков порядок документального оформления предоставления отпусков?Незважаючи на війну, багато вітчизняних підприємств продовжують вести господарську діяльність, а працівники — виконувати свою роботу. І хоча через війну в поточному році літо не буде періодом масових щорічних відпусток, багатьом працівникам такі відпустки все одно будуть надаватися. Які умови і порядок надання працівникам щорічних відпусток, у тому числі під час воєнного стану? Які періоди включаються до стажу роботи, що дає право на надання щорічної відпустки? Як правильно розрахувати тривалість щорічної відпустки, на яку працівник має право? Яким категоріям працівників щорічна відпустка надається у зручний для них час? Чи можна ділити на частини щорічну відпустку? В яких випадках можливе перенесення щорічної відпустки та відкликання працівника з відпустки? Яка тривалість щорічних основної та додаткових відпусток? Який порядок документального оформлення надання працівникам відпусток?
Порядок предоставления ежегодных отпусковПорядок надання щорічних відпусток
В соответствии со статьей 45 Конституции Украины каждый, кто работает, имеет право на отдых. Это право обеспечивается предоставлением, в частности, оплачиваемого ежегодного отпуска. Минимальная продолжительность оплачиваемого ежегодного отпуска определяется законом.
Порядок предоставления ежегодных отпусков регулируется статьями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Законом Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках). Кроме того, рядом других нормативных документов для отдельных категорий работников (государственных служащих, педагогов, медицинских работников, инвалидов и т. д.) установлены особенности предоставления ежегодных отпусков.
В период военного положения ежегодные отпуска предоставляются с учетом норм Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136).
Ежегодные отпуска предоставляются гражданам Украины, иностранцам и лицам без гражданства, которые состоят в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица (далее вместе — предприятия) с сохранением на их период места работы (должности) и заработной платы. Запрещается замена отпуска денежной компенсацией, кроме случаев, предусмотренных статьей 83 КЗоТ и статьей 24 Закона об отпусках (ст. 74 КЗоТ, ст. 2 Закона об отпусках).
Виды ежегодных отпусков
Законодательством, а именно статьей 4 Закона об отпусках установлены четыре вида ежегодных отпусков:
– основной отпуск;
– дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда;
– дополнительный отпуск за особый характер труда;
– прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством.
Условия и порядок предоставления ежегодных отпусков
Ежегодный отпуск предоставляется за отработанный рабочий год, который отсчитывается со дня заключения трудового договора (ст. 75 КЗоТ, ст. 6 Закона об отпусках). Например, если работник был принят на работу 20.05.2021, то первым отработанным рабочим годом у него является период с 20.05.2021 по 19.05.2022, вторым рабочим годом — период с 20.05.2022 по 19.05.2023.
Согласно статье 79 КЗоТ и статье 10 Закона об отпусках право работника на ежегодные основной и дополнительные отпуска полной продолжительности в первый год работы наступает после окончания 6 месяцев непрерывной работы на данном предприятии. В случае предоставления работнику указанных отпусков до окончания 6-месячного срока непрерывной работы их продолжительность определяется пропорционально отработанному времени, за исключением отдельных случаев.
Ежегодные отпуска полной продолжительности до окончания 6 месяцев непрерывной работы в первый год работы на предприятии по желанию предоставляются:
– женщинам — перед отпуском в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск) или после него, а также женщинам, которые имеют двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью (далее — ребенок-инвалид);
– лицам с инвалидностью (далее — инвалиды);
– лицам в возрасте до 18 лет;
– мужчинам, жены которых находятся в «декретном» отпуске;
– лицам, уволенным после прохождения срочной военной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц из числа резервистов в особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы, если после увольнения со службы они были приняты на работу в течение трех месяцев, не считая времени переезда к месту жительства;
– совместителям — одновременно с отпуском по основному месту работы;
– работникам, которые успешно обучаются в учебных заведениях и желают присоединить отпуск ко времени сдачи экзаменов, зачетов, написания дипломных, курсовых, лабораторных и других работ, предусмотренных учебной программой;
– работникам, не использовавшим по предыдущему месту работы полностью или частично ежегодный основной отпуск и не получившим за него денежную компенсацию;
– работникам, имеющим путевку (курсовку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лечения;
– родителям-воспитателям детских домов семейного типа;
– в других случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.
Ежегодные отпуска за второй и последующие годы работы могут быть предоставлены работнику в любое время соответствующего рабочего года.
Например, если у работника первый отработанный рабочий год на предприятии закончился 14.06.2022, и работник уже использовал ежегодный основной отпуск за этот год, то уже с 15.06.2022 ему может быть предоставлен указанный отпуск полной продолжительности за второй рабочий год — с 15.06.2022 по 14.06.2023.
Кроме вышеизложенных условий, для получения права на ежегодный отпуск работник должен иметь стаж, дающий право на такой отпуск.
Стаж, дающий право на ежегодный отпуск
Периоды, которые включаются в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска (далее — «отпускной» стаж), определены статьей 82 КЗоТ и статьей 9 Закона об отпусках (см. таблицу 1).
Таблица 1
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ежегодные отпуска
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ОСНОВНОЙ отпуск |
Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ отпуск |
Время фактической работы (в том числе на условиях неполного и сокращенного рабочего времени) в течение рабочего года, за который предоставляется отпуск |
Время фактической работы с вредными, тяжелыми условиями или с особым характером труда, если работник занят в этих условиях не менее половины продолжительности рабочего дня, установленной для работников данного производства, цеха, профессии или должности |
Время, когда работник фактически не работал, но за ним согласно законодательству сохранялись место работы (должность) и заработная плата полностью или частично (в том числе время оплаченного вынужденного прогула, вызванного незаконным увольнением или переводом на другую работу, время простоя, оплаченного в размере не ниже 2/3 тарифной ставки, время оплачиваемых отпусков, командировки, выполнения государственных и общественных обязанностей, пребывания на военной службе в особый период и т. п.) |
|
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему выплачивалось пособие по общеобязательному государственному социальному страхованию (в т. ч. период временной нетрудоспособности, период пребывания в «декретном» отпуске), за исключением отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста |
|
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата в связи с пребыванием в отпуске без сохранения заработной платы (ст. 25 и 26 Закона об отпусках), за исключением отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста, а в случае если ребенок болен сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый) или если ребенок, которому не установлена инвалидность, болен тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16-летнего возраста, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А» или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, требует паллиативной помощи — до достижения ребенком 18-летнего возраста |
Время ежегодных основного и дополнительных отпусков за работу с вредными, тяжелыми условиями и за особый характер труда |
Время обучения с отрывом от производства продолжительностью менее 10 месяцев по дневной форме обучения в заведениях профессионального (профессионально-технического) образования |
Время работы беременных женщин, переведенных на основании медицинского заключения на более легкую работу, на которой они не испытывают влияния неблагоприятных производственных факторов |
Время обучения новым профессиям (специальностям) лиц, уволенных в связи с изменениями в организации производства и труда, в том числе с ликвидацией, реорганизацией или перепрофилированием предприятия, сокращением численности или штата работников |
|
Другие периоды работы, предусмотренные законодательством |
Исходя из статей 82, 181 КЗоТ и статьи 9 Закона об отпусках в стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, не включаются:
– время отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;
– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста;
– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком, больным сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый), или за ребенком, которому не установлена инвалидность, больным тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16 лет, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А», или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, паллиативной помощи — до достижения ребенком 18 лет;
– время (календарные дни) отсутствия работника на работе по его вине (прогул, отстранение от работы в случаях, предусмотренных статьей 46 КЗоТ, невыход на работу во время военного положения по самостоятельному решению и т. д.);
– период приостановления действия трудового договора во время военного положения.
Обращаем внимание, что общего нормативно-правового акта, определяющего порядок расчета количества дней ежегодного отпуска, в настоящее время нет. Однако, по мнению Минсоцполитики1, учитывая, что согласно части первой статьи 5 Закона об отпусках продолжительность отпусков независимо от режимов и графиков работы рассчитывается в календарных днях, при подсчете дней ежегодного отпуска пропорционально отработанному времени целесообразно использовать механизм начисления оплаты за дни отпуска, изложенный в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100), то есть привязку расчета дней отпуска необходимо осуществлять к календарным дням рабочего года, в котором работал работник.
1 Алгоритм определения продолжительности ежегодного отпуска разъяснен в письмах Минсоцполитики от 28.10.2016 № 616/13/116-16, от 27.03.2013 № 321/13/84-13 и письме Минтруда от 24.06.2011 № 208/13/116-11 — см. журнал «Все о труде и зарплате» соответственно № 5/2017, стр. 117, № 6/2013, стр. 121, и № 1/2011, стр. 120.
Поскольку согласно статье 78-1 КЗоТ и пункту 7 Порядка № 100 праздничные и нерабочие дни (статья 73 КЗоТ) не учитываются при определении продолжительности ежегодного отпуска, то указанные дни не учитываются и при расчете календарных дней стажа работы, дающего право на ежегодный отпуск (далее — «отпускной» стаж).1
Также необходимо помнить, что в соответствии с частью 6 статьи 6 Закона № 2136, вступившего в силу 24 марта 2022 года, в период действия военного положения не применяются нормы, в частности, статьи 73 КЗоТ, т. е. отсутствуют праздничные и нерабочие дни. Следовательно, «отпускной» стаж не уменьшается на праздничные и нерабочие дни, определенные статьей 73 КЗоТ, которые приходятся на период, начиная с 24 марта 2022 года и заканчивая последним днем военного положения.
Так, из количества дней «отпускного» стажа не исключаются праздничные и нерабочие дни, определенные статьей 73 КЗоТ, которые приходятся на период, начиная с 24 марта 2022 года, а именно календарные дни 24 апреля (Пасха), 1 мая (День труда), 9 мая (День победы), 12 июня (Троица), 28 июня (День Конституции Украины). Также эти дни включаются в продолжительность ежегодного отпуска (на эти дни ежегодный отпуск не продлевается).
Кроме того, частью 1 статьи 12 Закона № 2136 установлено, что в период действия военного положения ежегодный основной оплачиваемый отпуск предоставляется работникам продолжительностью 24 календарных дня.
По мнению Минэкономики и Гоструда2, если работник имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью более 24 календарных дней, то неиспользованная часть (разность дней) отпуска не утрачивается, а должна быть предоставлена работнику после окончания военного положения.
2 См. комментарий Минэкономики к Закону № 2136 и разъяснение Гоструда «Трудовые отношения в условиях военного положения» в журнале «Все о труде и зарплате» № 2/2022, стр. 77 и 104.
ПРИМЕР 1
Определение продолжительности ежегодного основного отпуска
Работница принята на работу 18.05.2017. Ежегодный основной отпуск согласно графику отпусков будет впервые ей предоставлен с 20.06.2022. Продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работницы — 24 календарных дня (далее — к. д.).
За весь период работы на предприятии с 18.05.2017 по 19.06.2022 (включает 5 полных рабочих лет) у работницы произошли следующие события:
– с 18.05.2017 по 02.12.2017 — работа в обычном режиме;
– с 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — отпуск в связи с беременностью и родами;
– с 08.04.2018 по 02.02.2021 — отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;
– с 03.02.2021 по 02.02.2022 — отпуск без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста (п. 3 ч. первой ст. 25 Закона об отпусках);
– с 03.02.2022 по 24.02.2022 — работа в обычном режиме;
– с 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — отпуск без сохранения заработной платы (ст. 26 Закона об отпусках);
– с 12.03.2022 по 31.03.2022 — работа в обычном режиме;
– с 01.04.2022 по 30.04.2022 — простой не по вине работника с начислением оплаты простоя в размере 2/3 оклада;
– с 01.05.2022 по 31.05.2022 — приостановление действия трудового договора;
– с 01.06.2022 по 19.06.2022 — работа в обычном режиме.
Из вышеуказанных периодов в стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, не включаются периоды с 08.04.2018 по 02.02.2021 (отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста), с 03.02.2021 по 02.02.2022 (отпуск по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению) и с 01.05.2022 по 31.05.2022 (период приостановления действия трудового договора).
В стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, включаются периоды:
– с 18.05.2017 по 02.12.2017 (199 к. д.) — время фактической работы, в т. ч. 4 праздничных и нерабочих дня — 4 июня (Троица), 28 июня (День Конституции Украины), 24 августа (День независимости Украины), 14 октября (День защитника Украины);
– с 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — время пребывания в отпуске в связи с беременностью и родами, в т. ч. 4 праздничных и нерабочих дня — 25 декабря (Рождество Христово), 1 января (Новый год), 7 января (Рождество Христово), 8 марта (Международный женский день);
– с 03.02.2022 по 24.02.2022 (22 к. д.) — время фактической работы;
– с 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — время отпуска без сохранения заработной платы (ст. 26 Закона об отпусках), в т. ч. 1 праздничный день — 8 марта (Международный женский день);
– с 12.03.2022 по 31.03.2022 (20 к. д.) — время фактической работы;
– с 01.04.2022 по 30.04.2022 (30 к. д.) — время простоя не по вине работника с начислением оплаты простоя в размере 2/3 оклада (без праздничных и нерабочих дней, поскольку их нет с 24 марта 2022 года и до отмены военного положения, в т. ч. 24 апреля (Пасха) не является нерабочим днем);
– с 01.06.2022 по 19.06.2022 (19 к. д.) — время фактической работы (без праздничных и нерабочих дней, поскольку их нет с 24 марта 2022 года и до отмены военного положения, в т. ч. 12 июня (Троица) не является нерабочим днем).
Общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, составляет:
199 к. д. + 126 к. д. + 22 к. д. + 15 к. д. + 20 к. д. + 30 к. д. + 19 к. д. = 431 к. д.
Количество праздничных и нерабочих дней, приходящихся на общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск:
4 празд. д. + 4 празд. д. + 1 празд. д. = 9 празд. д.
Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работницы по состоянию на 19.06.2022 включительно (из общего стажа исключаются праздничные и нерабочие дни)3:
24 к. д. : (365 к. д. – 8 празд. д.) х (431 к. д. – 9 празд. д.) = 28,4 к. д. ≈ 28 к. д.,
где: 24 к. д. — количество календарных дней отпуска по должности работницы;
365 к. д. — количество календарных дней в течение последнего рабочего года работницы (в течение 12 месяцев: с 18.05.2021 по 17.05.2022);
8 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в течение последнего рабочего года работницы (12 месяцев: с 18.05.2021 по 17.05.2022): 20 и 28 июня, 24 августа, 14 октября, 25 декабря 2021 года, 1 и 7 января, 8 марта 2022 года;
431 к. д. — количество календарных дней в периоде, который соответствует общему стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск;
9 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в периоде, который соответствует общему стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск.
3 Алгоритм определения продолжительности ежегодного отпуска разъяснен в письмах Минсоцполитики от 28.10.2016 № 616/13/116-16, от 27.03.2013 № 321/13/84-13 и письме Минтруда от 24.06.2011 № 208/13/116-11 — см. журнал «Все о труде и зарплате» соответственно № 5/2017, стр. 117, № 6/2013, стр. 121, и № 1/2011, стр. 120.
Таким образом, по состоянию на 19.06.2022 (включительно) работница имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью 28 календарных дней, однако с 20.06.2022 ей может быть предоставлен ежегодный основной отпуск продолжительностью только 24 календарных дня во время военного положения, а неиспользованные 4 календарных дня указанного отпуска будут предоставлены работнице после окончания военного положения.
ПРИМЕР 2
Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда
Работник принят на работу 14.06.2021, а с 01.08.2021 ему был установлен ненормированный рабочий день. Ежегодный дополнительный отпуск за работу с таким режимом (за особый характер труда) впервые ему предоставляется с 14.06.2022.
Коллективным договором предприятия предусмотрено предоставление ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда (ненормированный рабочий день) продолжительностью 7 календарных дней за отработанный рабочий год с указанными условиями труда. Конкретная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда устанавливается в зависимости от времени занятости работника (пропорционально отработанному им времени) в этих условиях.
В отработанном рабочем году с 14.06.2021 по 13.06.2022 работник с ненормированным рабочим днем работал только в период с 01.08.2021 по 13.06.2022, включающий 317 календарных дней, поэтому общий стаж работы, дающий право работнику на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, составляет 317 календарных дней. На этот общий стаж (с 01.08.2021 по 13.06.2022) приходится 6 праздничных и нерабочих дней (24 августа, 14 октября, 25 декабря 2021 года, 1 и 7 января, 8 марта 2022 года).
На рабочий год работника (с 14.06.2021 по 13.06.2022) приходится 365 календарных дней, в том числе 8 праздничных и нерабочих дней (20 и 28 июня, 24 августа, 14 октября, 25 декабря 2021 года, 1 и 7 января, 8 марта 2022 года).
Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда, на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (с 14.06.2021 по 13.06.2022), учитывая время занятости работника в этих условиях:
7 к. д. : (365 к. д. – 8 празд. д.) х (317 к. д. – 6 празд. д.) = 6,1 к. д. ≈ 6 к. д.
Таким образом, за отработанный рабочий год работнику необходимо предоставить ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью 6 календарных дней.
ПРИМЕР 3
Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска
за работу с вредными и тяжелыми условиями труда
Работнику, работающему с вредными и тяжелыми условиями труда, за отработанный рабочий год с 23.06.2021 по 22.06.2022 предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за работу с указанными условиями труда с 23.06.2022.
Согласно коллективному договору и Списку производств, цехов, профессий и должностей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость работников на работах в которых дает право на ежегодный дополнительный отпуск, приведенному в приложении 1 к постановлению Кабинета Министров Украины от 17.11.97 № 1290 (далее — Список № 1), по профессии работника максимальная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями труда составляет 14 календарных дней.
Поскольку в стаж, дающий право на ежегодный дополнительный отпуск, включается время фактической работы с вредными и тяжелыми условиями труда, если работник занят в этих условиях не менее половины продолжительности рабочего дня, то для определения коэффициента, на который необходимо умножать плановую (максимальную) продолжительность указанного отпуска, установленную в коллективном договоре (Списке 1), целесообразно использовать количество не календарных, а рабочих дней.
Работник в последнем рабочем году с 23.06.2021 по 22.06.2022, включающем 254 рабочих дня по графику работы, отработал с вредными и тяжелыми условиями труда 203 рабочих дня (в эти дни время работы с вредными и тяжелыми условиями труда составляла не менее половины продолжительности рабочего дня), а также находился в ежегодном основном отпуске за текущий рабочий год в период с 10.01.2022 по 02.02.2022, на который приходится 18 рабочих дней (время ежегодного основного отпуска включается в стаж, дающий право на ежегодный дополнительный отпуск).
Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями труда, на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (с 23.06.2021 по 22.06.2022):
14 к. д. : 254 р. д. х (203 отраб. р. д. + 18 р. д.) = 12,2 к. д. ≈ 12 к. д.
Таким образом, за отработанный рабочий год работнику необходимо предоставить ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью 12 календарных дней.
_________________________________________________________
Если работник, который переводится на работу на другое предприятие, полностью или частично не использовал ежегодные основной и дополнительные отпуска и не получил за них денежную компенсацию (по желанию работника такая компенсация перечисляется на его новое место работы), то в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска, засчитывается время, за которое он не использовал эти отпуска по предыдущему месту работы (ст. 9 Закона об отпусках).
Сроки и периоды предоставления ежегодных отпусков
Согласно статье 79 КЗоТ и статье 10 Закона об отпусках ежегодные отпуска предоставляются работникам в соответствии с графиком отпусков, который утверждается работодателем по согласованию с профсоюзным органом (профсоюзным представителем) и доводится до сведения всех работников. При составлении графика отпусков учитываются интересы производства, личные интересы работников и возможности для их отдыха. Конкретный период предоставления ежегодных отпусков в пределах, установленных графиком отпусков, согласовывается между работником и работодателем.4
Работодатель обязан в письменном виде уведомить работника о дате начала отпуска не позднее чем за 2 недели до установленного графиком срока (это может быть сделано в виде обычного письменного уведомления или путем издания приказа о предоставлении отпуска).
Частью тринадцатой статьи 10 Закона об отпусках определены категории работников, которым ежегодные отпуска должны предоставляться в удобное для них время. К таким категориям работников относятся:
– лица в возрасте до 18 лет;
– инвалиды;
– женщины перед «декретным» отпуском или после него;
– женщины, имеющие двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида;
– одинокая мать (отец), воспитывающая ребенка без отца (матери); опекуны, попечители или другие одинокие лица, фактически воспитывающие одного или более детей в возрасте до 15 лет при отсутствии родителей;
– жены (мужья) военнослужащих;
– ветераны труда и лица, имеющие особые трудовые заслуги перед Отчизной;
– ветераны войны, лица, имеющие особые заслуги перед Отчизной, а также члены семей погибших (умерших) ветеранов войны, члены семей погибших (умерших) Защитников и Защитниц Украины;
– родители-воспитатели детских домов семейного типа;
– другие лица в случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.
Кроме того, законодательством определены категории работников, которым ежегодные отпуска предоставляются в определенные периоды, в т. ч. по их желанию (см. таблицу 2 ниже).
Таким образом, работодателям при предоставлении ежегодных отпусков необходимо учесть пожелания вышеуказанных лиц.
Таблица 2
Периоды предоставления ежегодных отпусков отдельным категориям работников
Категории работников |
Периоды предоставления ежегодных отпусков |
Нормативный документ |
Руководящие, педагогические, научные, научно-педагогические работники, специалисты учебных заведений |
Отпуска полной продолжительности в первый и последующие рабочие годы предоставляются в период летних каникул независимо от времени принятия их на работу |
часть четырнадцатая статьи 10 Закона об отпусках |
Работники, которые обучаются в учебных заведениях без отрыва от производства |
Отпуска по желанию присоединяются ко времени проведения установочных занятий, выполнения лабораторных работ, сдачи зачетов и экзаменов, времени подготовки и защиты дипломного проекта и других работ, предусмотренных учебной программой |
часть пятнадцатая статьи 10 Закона об отпусках |
Работники, которые обучаются в средних общеобразовательных вечерних (сменных) школах, классах, группах с очной, заочной формами обучения при общеобразовательных школах |
Отпуска по желанию предоставляются с таким расчетом, чтобы они могли быть использованы до начала обучения в указанных заведениях |
часть шестнадцатая статьи 10 Закона об отпусках |
Работники художественно-постановочной части и творческие работники театров |
Отпуска полной продолжительности предоставляются в летний период в конце театрального сезона независимо от времени принятия их на работу |
часть семнадцатая статьи 10 Закона об отпусках |
Работники, дети которых в возрасте до 18 лет поступают в учебные заведения, расположенные в другой местности |
Отпуск или его часть (не менее 12 календарных дней) предоставляется по желанию для сопровождения ребенка к месту расположения учебного заведения и в обратном направлении. При наличии двоих или более детей указанного возраста такой отпуск предоставляется отдельно для сопровождения каждого ребенка |
часть восьмая статьи 10 Закона об отпусках |
Работники противотуберкулезных заведений в случае возникновения профессионального заболевания |
Ежегодный отпуск предоставляется в летнее или другое удобное для них время |
ч. 3 ст. 23 Закона Украины «О противодействии заболеванию туберкулезом» от 05.07.2001 № 2586-III |
Родители ВИЧ-инфицированных детей и детей, страдающих болезнью, обусловленной ВИЧ, и лица, их заменяющие |
Дополнительный ежегодный отпуск предоставляется в летнее или другое удобное для них время до достижения детьми 18-летнего возраста |
Деление ежегодного отпуска на части
Ежегодный отпуск по просьбе работника может быть разделен на части любой продолжительности при условии, что основная непрерывная его часть будет составлять не менее 14 календарных дней (ст. 12 Закона об отпусках). При этом такая основная непрерывная часть отпуска не обязательно должна быть первой. Например, если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет 24 календарных дня (далее — к. д.), то работнику сначала может быть предоставлен отпуск продолжительностью 3 к. д., затем — 7 к. д. и только после этого — 14 к. д.
Обращаем внимание, что законодательство не содержит норм о предоставлении неиспользованной части отпуска со дня недели, следующего за днем окончания предыдущей использованной части отпуска, поэтому отпуск или его часть могут предоставляться с любого календарного дня, в том числе с выходного дня.5
5 См. также письма Минтруда от 13.05.2010 № 140/13/116-10 и от 26.02.2008 № 87/13/84-08.
Окончательное решение о предоставлении работнику отпуска частями принимает работодатель, поэтому, учитывая производственные обстоятельства, он может не согласиться разделить отпуск так, как того желает работник, и предложить свои условия деления отпуска на части или не делить его вообще.6
6 См. письмо Минсоцполитики от 05.07.2013 № 290/13/116-13 в журнале «Все о труде и зарплате» № 9/2013, стр. 117, а также письма Минтруда от 13.05.2010 № 140/13/116-10, от 26.02.2008 № 87/13/84-08 и от 17.11.2006 № 413/13/116-06.
Перенесение ежегодного отпуска
Переносить ежегодный отпуск работника на другой период, отличный от утвержденного графиком отпусков, можно при наличии оснований, определенных в статье 80 КЗоТ и статье 11 Закона об отпусках. Перенесение ежегодных отпусков может быть вызвано обстоятельствами, которые условно можно разделить на три группы.
1. Обстоятельства, возникающие по инициативе работника.
Согласно части первой статьи 80 КЗоТ и части первой статьи 11 Закона об отпусках ежегодный отпуск по требованию работника должен быть перенесен на другой период в случае:
- нарушения работодателем срока письменного уведомления работника о времени предоставления отпуска (то есть работник уведомляется о дате начала отпуска меньше чем за две недели до установленного графиком отпусков срока);
- несвоевременной выплаты работодателем заработной платы работнику за время ежегодного отпуска (согласно части четвертой ст. 115 КЗоТ и части первой ст. 21 Закона об отпусках заработная плата за время отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска).
2. Обстоятельства, возникающие по инициативе работодателя.
Ежегодный отпуск по инициативе работодателя, в порядке исключения, может быть перенесен на другой период только с письменного согласия работника и по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом в случае, когда предоставление ежегодного отпуска в ранее обусловленный период может неблагоприятно отразиться на нормальном ходе работы предприятия, и при условии, что часть отпуска продолжительностью не менее 24 календарных дня будет использована работником в текущем рабочем году (ч. третья ст. 80 КЗоТ, ч. третья ст. 11 Закона об отпусках).
3. Обстоятельства, связанные с наступлением непредвиденных событий.
В соответствии с частью второй статьи 80 КЗоТ и частью второй статьи 11 Закона об отпусках ежегодный отпуск должен быть перенесен на другой период или продлен в случаях:
- временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке;
- выполнения работником государственных или общественных обязанностей, если согласно законодательству он подлежит освобождению на это время от основной работы с сохранением заработной платы;
- наступления срока «декретного» отпуска;
- совпадения ежегодного отпуска с отпуском в связи с обучением.
Для всех вышеперечисленных обстоятельств, при которых возможно перенесение ежегодного отпуска (его части) на более поздний период, частью четвертой статьи 80 КЗоТ и частью четвертой статьи 11 Закона об отпусках установлены следующие нормы:
- новый срок предоставления ежегодного отпуска устанавливается по согласию между работником и работодателем (если работник самостоятельно решит продлить свой отпуск без издания работодателем соответствующего приказа и не выйдет на работу в установленный срок, то такой невыход может быть расценен работодателем как прогул, за который работник может быть привлечен к дисциплинарной ответственности согласно статье 147 КЗоТ);
- если причины, обусловившие перенесение отпуска на другой период, наступили во время его использования, то неиспользованная часть ежегодного отпуска предоставляется после окончания действия причин, его прервавших, или с согласия сторон переносится на другой период с соблюдением требований статьи 12 Закона об отпусках (неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск).
Что касается перенесения ежегодного отпуска вследствие временной нетрудоспособности работника, то если работник заболел до начала отпуска и уведомил об этом руководство предприятия, то начало отпуска должно быть перенесено на другой срок — сразу после окончания болезни или на более поздний срок. Если временная нетрудоспособность наступила у работника в период отпуска, что подтверждено оформленным по работнику электронным листком нетрудоспособности (далее — ЛН) с днями болезни, приходящимися на период отпуска, и работник уведомил об этом работодателя (в устной или письменной форме), то отпуск подлежит продлению на количество календарных дней болезни, указанных в ЛН, на основании приказа руководителя предприятия.7
7 См. постановление Большой Палаты Верховного Суда от 13.10.2020 по делу № 712/9213/18, письма Минсоцполитики от 25.07.2019 № 1115/0/206-19, от 21.03.2019 № 369/0/206-19 и от 11.07.2018 № 1213/0/101-18/284 в журнале «Все о труде и зарплате» № 8/2019, стр. 114, № 4/2019, стр. 122, и № 8/2018, стр. 121, письмо Минтруда от 20.08.2010 № 233/18/99-10.
Если в указанной ситуации работник, по которому оформлен ЛН, подаст заявление с просьбой о перенесении на более поздний срок неиспользованной части ежегодного отпуска (продолжительность этой части отпуска соответствует количеству календарных дней болезни, приходящихся на период отпуска), то с согласия работодателя такое перенесение возможно. В этом случае конкретный срок предоставления работнику неиспользованной части ежегодного отпуска устанавливается по договоренности сторон.7
7 См. постановление Большой Палаты Верховного Суда от 13.10.2020 по делу № 712/9213/18, письма Минсоцполитики от 25.07.2019 № 1115/0/206-19, от 21.03.2019 № 369/0/206-19 и от 11.07.2018 № 1213/0/101-18/284 в журнале «Все о труде и зарплате» № 8/2019, стр. 114, № 4/2019, стр. 122, и № 8/2018, стр. 121, письмо Минтруда от 20.08.2010 № 233/18/99-10.
Дни временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке, а также «декретного» отпуска в ежегодные отпуска не включаются (ст. 78 КЗоТ).
Оформленный по работнику ЛН является основанием для продления или перенесения ежегодного отпуска независимо от причин нетрудоспособности работника8, но в случае оформления ЛН по уходу за больным ребенком ежегодный отпуск не продлевается и на другой период не переносится.
8 См. также письмо Минсоцполитики от 17.07.2017 № 1922/0/101-17/284 в журнале «Все о труде и зарплате» № 8/2017, стр. 118.
Если вышерассмотренные обстоятельства, обусловившие перенесение отпуска на другой период, наступили во время его использования, и неиспользованная часть ежегодного отпуска по согласию сторон переносится на более поздний срок, то необходимо отчислить излишне выплаченные работнику отпускные (за неиспользованные им дни ежегодного отпуска).9 За дни болезни работнику выплачиваются «больничные».
9 Подробно отчисление излишне выплаченных отпускных в случае перенесения или продления отпуска рассмотрено в примере 19 статьи «Отпускные: порядок начисления и выплаты» этого номера.
Предельные сроки предоставления ежегодных отпусков
Ежегодные основной и дополнительные отпуска предоставляются работнику с таким расчетом, чтобы они были использованы, как правило, до окончания рабочего года (ч. четвертая ст. 10 Закона об отпусках).
Если отпуск предоставлялся частями, то неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск (ст. 79 КЗоТ, ст. 12 Закона об отпусках). Например, если работник не использовал ежегодный отпуск (его часть) за рабочий год с 15.07.2020 по 14.07.2021, то предельным сроком предоставления указанного отпуска (оставшейся его части) является 14.07.2022.
Согласно статье 80 КЗоТ запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение 2 лет подряд, а также непредоставление их в течение рабочего года лицам в возрасте до 18 лет и работникам, имеющим право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда.
Невыполнение вышеуказанных требований законодательства является нарушением законодательства о труде, за которое абзацем девятым части второй статьи 265 КЗоТ предусмотрена финансовая ответственность работодателей (юридических лиц и физических лиц – предпринимателей) как за нарушение прочих требований законодательства о труде в виде наложения штрафа в размере минимальной заработной платы. Кроме того, статьей 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях предусмотрена административная ответственность виновных должностных лиц предприятия и ФЛП в виде наложения штрафа в размере от 30 до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (т. е. штраф в размере от 510 до 1700 грн.).
Законодательством не предусмотрен срок давности, после которого работник утрачивает право на ежегодные отпуска. Если работник по каким-либо причинам не воспользовался своим правом на ежегодный отпуск за несколько предыдущих лет, он имеет право использовать его в текущем рабочем году10. В заявлении работника на отпуск и приказе работодателя следует указать периоды, за которые предоставляется отпуск, и количество дней отпуска.
10 См. разъяснение Управления Гоструда в Кировоградской области от 16.07.2019 и письмо Минтруда от 17.06.2011 № 190/13/116-11 в журнале «Все о труде и зарплате» № 7/2019, стр. 108, и № 3/2011, стр. 122, письмо Минсоцполитики от 21.06.2012 № 207/13/116-12, письма Минтруда от 17.06.2011 № 9/242пд и от 22.02.2008 № 33/13/116-08.
По желанию работника в случае его увольнения (кроме увольнения за нарушение трудовой дисциплины) ему должен быть предоставлен неиспользованный отпуск с последующим увольнением. В случае увольнения работника в связи с окончанием срока трудового договора неиспользованный отпуск может по его желанию предоставляться и тогда, когда время отпуска полностью или частично превышает срок трудового договора. В этом случае действие трудового договора продлевается до окончания отпуска (ст. 3 Закона об отпусках).
Законодательство не содержит запрета на предоставление работодателем ежегодных отпусков в случае их неиспользования работниками. Если работник отказывается использовать ежегодный отпуск в вышеуказанные сроки, работодатель (как лицо, несущее ответственность за непредоставление отпуска) имеет право в пределах, установленных графиком отпусков, без заявления работника издать приказ о предоставлении ему ежегодного отпуска.10 При этом работник обязан выполнить такой приказ работодателя, иначе он может быть привлечен к дисциплинарной ответственности (ст. 139, 147 КЗоТ).
10 См. разъяснение Управления Гоструда в Кировоградской области от 16.07.2019 и письмо Минтруда от 17.06.2011 № 190/13/116-11 в журнале «Все о труде и зарплате» № 7/2019, стр. 108, и № 3/2011, стр. 122, письмо Минсоцполитики от 21.06.2012 № 207/13/116-12, письма Минтруда от 17.06.2011 № 9/242пд и от 22.02.2008 № 33/13/116-08.
Обращаем внимание, что по желанию работника часть ежегодного отпуска заменяется денежной компенсацией. При этом продолжительность предоставленных работнику ежегодного и дополнительных отпусков не должна быть менее 24 календарных дней (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).
Если работник по каким-либо причинам не воспользовался своим правом на ежегодный отпуск за несколько предыдущих лет, то в случае увольнения, независимо от оснований, ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодных отпусков (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).
Отзыв работника из ежегодного отпуска
Согласно части восьмой статьи 79 КЗоТ и части третьей статьи 12 Закона об отпусках отзыв из ежегодного отпуска допускается с согласия работника только для предотвращения стихийного бедствия, производственной аварии или немедленного устранения их последствий, для предотвращения несчастных случаев, простоя, гибели или порчи имущества предприятия, учреждения, организации и в других случаях, предусмотренных законодательством. В случае отзыва работника из отпуска его труд оплачивают с учетом той суммы, которая была начислена на оплату неиспользованной части отпуска.11
11 См. письмо Минсоцполитики от 17.10.2016 № 576/13/116-16 в журнале «Все о труде и зарплате» № 11/2016, стр. 119, а порядок отчисления излишне выплаченных отпускных в случае отзыва работника из отпуска рассмотрен в примере 20 статьи «Отпускные: порядок начисления и выплаты» этого номера.
Основанием для отзыва работника из отпуска и отчисления излишне выплаченных отпускных является приказ руководителя предприятия.
Продолжительность ежегодных отпусков
В соответствии со статьей 5 Закона об отпусках продолжительность отпусков, в т. ч. ежегодных, независимо от режимов и графиков работы рассчитывается в календарных днях. Праздничные и нерабочие дни, перечень которых установлен статьей 73 КЗоТ, при определении продолжительности ежегодных отпусков не учитываются (на них ежегодный отпуск продлевается). Однако, как отмечалось выше, с 24 марта и до отмены военного положения действие статьи 73 КЗоТ приостановлено (ч. 6 ст. 6 Закона № 2136), т. е. нет праздничных и нерабочих дней.
Что касается выходных дней, то они включаются в продолжительность ежегодного отпуска, поэтому на количество выходных дней, приходящихся на период отпуска, такой отпуск не продлевается.
Если законодательством продолжительность отпуска определена в рабочих днях (например, для судей), то она переводится из рабочих в календарные дни по такой формуле:
Nк. д. = Nр. д. х 7
6
где:
Nк. д. — продолжительность отпуска в календарных днях;
Nр. д. — продолжительность отпуска в рабочих днях;
7 — продолжительность недели в календарных днях;
6 — продолжительность недели в рабочих днях, по которой исчислялась продолжительность отпуска до принятия Закона об отпусках.12
12 См. также разъяснение Минтруда от 12.02.97 № 10/2-493.
Продолжительность ежегодного основного отпуска
Статьей 6 Закона об отпусках определена минимальная продолжительность ежегодного основного отпуска для всех работников — 24 календарных дня, а также продолжительность ежегодного основного отпуска для работников отдельных категорий.
Для некоторых категорий работников (педагогические работники, помощники воспитателей дошкольных учебных заведений, государственные служащие, должностные лица органов местного самоуправления, народные депутаты, дипломаты, судьи, прокуроры и др.) продолжительность ежегодного основного отпуска установлена нормативными актами, регулирующими сферу их деятельности.
Как отмечалось выше, в период военного положения продолжительность ежегодного основного отпуска для всех работников составляет 24 календарных дня (ч. 1 ст. 12 Закона № 2136), т. е. это максимальная продолжительность указанного отпуска (независимо от рабочего года) в период военного положения, а разность в днях отпуска (при ее наличии) будет предоставлена после отмены военного положения.
Рассмотрим установленную законодательством продолжительность ежегодного основного отпуска для работников разных категорий (см. таблицу 3).
Таблица 3
Продолжительность ежегодного основного отпуска
№ п/п |
Категории работников |
Продолжительность отпуска в календарных днях (к. д.) |
Нормативныйдокумент |
1 |
Все категории работников |
не менее 24 к. д. |
ч. первая ст. 6 Закона об отпусках |
2 |
Промышленно-производственный персонал угольной, сланцевой, металлургической, электроэнергетической промышленности, а также персонал, занятый на открытых горных работах, на работах на поверхности шахт, разрезов, карьеров и рудников, на строительно-монтажных работах в шахтном строительстве, на транспортировке и обогащении полезных ископаемых |
24 к. д. с увеличением за каждые два отработанных года на 2 к. д., но не более 28 к. д. Формулировка «за каждые два отработанных года» означает, что время выполнения указанных работ должно суммироваться независимо от наличия перерывов в работе, в том числе и их продолжительности, а также от того, на одном или нескольких предприятиях выполнялись эти работы. |
ч. вторая ст. 6 Закона об отпусках |
3 |
Работники, занятые на: – подземных горных работах и в разрезах, карьерах и рудниках глубиной 150 метров и ниже; – разрезах, карьерах и рудниках глубиной до 150 метров |
28 к. д. независимо от стажа работы 24 к. д. с увеличением на 4 к. д. при стаже работы на данном предприятии 2 года и более |
ч. третья ст. 6 Закона об отпусках |
4 |
Работники лесной промышленности и лесного хозяйства, государственных заповедников, национальных парков, имеющих лесные площади, лесоохотничьих хозяйств, постоянных лесозаготовительных и лесохозяйственных подразделений других предприятий, а также лесничеств |
28 к. д. |
ч. четвертая ст. 6 Закона об отпусках |
5 |
Состав горноспасательных частей: – военизированный личный состав; – невоенизированные работники |
30 к. д. 24 к. д. с увеличением за каждые два отработанных года на 2 к. д., но не более 28 к. д. |
ч. пятая ст. 6 Закона об отпусках |
6 |
Руководящие работники учебных заведений и учреждений образования, учебных (педагогических) частей (подразделений) других учреждений и заведений, педагогические, научно-педагогические и научные работники |
до 56 к. д. согласно Порядку предоставления ежегодного основного отпуска |
ч. шестая ст. 6 Закона об отпусках |
7 |
Педагогические работники заведений профессионального (профессионально-технического) образования и учреждений профессионального (профессионально-технического) образования |
не менее 42 к. д. согласно Порядку № 346 |
ч. вторая ст. 47 Закона Украины «О профессио-нальном (профессионально-техническом) образовании» от 10.02.98 № 103/98-ВР |
8 |
Помощники воспитателей заведений дошкольного образования |
28 к. д. |
ч. 4 ст. 30 Закона Украины «О дошкольном образовании» |
9 |
Инвалиды: – I и II групп – III группы |
30 к. д. 26 к. д. |
ч. седьмая ст. 6 Закона об отпусках |
10 |
Лица в возрасте до 18 лет |
31 к. д. |
ч. восьмая ст. 6 Закона об отпусках |
11 |
Сезонные и временные работники |
Отпуск предоставляется пропорционально отработанному времени |
ч. девятая ст. 6 Закона об отпусках |
12 |
Государственные служащие |
30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск) |
ст. 57 Закона Украины от 10.12.2015 № 889-VIII (далее — Закон о госслужбе) |
13 |
Должностные лица органов местного самоуправления |
30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск) |
ч. четвертая ст. 21 Закона Украины «О службе в органах местного самоуправления» от 07.06.2001 № 2493-III |
14 |
Должностные лица дипломатической службы |
30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск) |
ч. 1 ст. 41 Закона Украины «О дипломатической службе» ст. 57 Закона о госслужбе |
15 |
Члены центральной избирательной комиссии |
45 к. д. |
ч. 4 ст. 37 Закона Украины «О центральной избирательной комиссии» |
16 |
Судьи |
30 рабочих дней (35 к. д.) |
ч. 1 ст. 136 Закона Украины |
17 |
Прокуроры |
30 к. д. |
ч. 1 ст. 82 Закона Украины |
18 |
Народные депутаты |
45 к. д. |
ч. 8 ст. 20 Закона Украины «О статусе народного депутата Украины» от 17.11.92 № 2790-XII |
19 |
Помощник-консультант народного депутата, работающий по срочному трудовому договору на постоянной основе |
30 к. д. (если законодательством не установлено иное) |
|
20 |
Журналисты |
36 к. д. |
ч. третья ст. 13 Закона Украины «О государственной поддержке средств массовой информации и социальной защите журналистов» |
21 |
Работники противотуберкулезных заведений, которые предоставляют медицинскую помощь больным туберкулезом, работают с живыми возбудителями туберкулеза или материалами, которые их содержат, осуществляют уход за больными туберкулезом и/или уборку помещений, в которых находятся такие больные |
36 к. д. |
ч. 1 ст. 23 Закона Украины «О противодействии заболеванию туберкулезом» от 05.07.2001 № 2586-III (далее — Закон № 2586) |
22 |
Работники противотуберкулезных заведений в случае возникновения профессионального заболевания |
45 к. д. с использованием отпуска в летнее или другое удобное для них время |
ч. 3 ст. 23 Закона № 2586 |
23 |
Лица, работающие (находящиеся в командировке) на территориях радиоактивного загрязнения: – в зонах отчуждения и безусловного (обязательного) отселения; – в зоне гарантированного добровольного отселения; – в зоне усиленного радиологического контроля (за работу до 01.01.2015, а с 01.01.2015 — отпуск не предоставляется) |
пропорционально отработанному времени на территориях радиоактивного загрязнения 44 к. д. (общая продолжительность не более 56 к. д.) 37 к. д.15 (общая продолжительность не более 49 к. д.) 30 к. д.15 (общая продолжительность не более 42 к. д.) |
ст. 47 Закона Украины «О статусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы» от 28.02.91 № 796-XII (далее — Закон № 796) |
24 |
Военнослужащие срочной военной службы, пострадавшие вследствие Чернобыльской катастрофы |
не менее 30 к. д. без учета времени проезда |
ст. 25 Закона № 796 |
25 |
Граждане во время прохождения альтернативной службы |
15 к. д. (за первый год альтернативной службы отпуск предоставляется после отработанных 11 календарных месяцев) |
ч. пятая ст. 16 Закона Украины «Об альтернативной (невоенной) службе» от 12.12.91 № 1975-XII |
26 |
Военнослужащие (кроме военнослужащих срочной военной службы), имеющие выслугу в календарном исчислении: – до 10 лет – от 10 до 15 лет – от 15 до 20 лет – свыше 20 лет |
30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без учета времени, необходимого для проезда к месту проведения отпуска и обратно, но не более 2 суток в один конец |
ч. 1 ст. 10-1 Закона Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей» от 20.11.91 № 2011-XII |
27 |
Лица рядового и начальствующего состава службы гражданской защиты в зависимости от выслуги лет (в календарном исчислении): – до 10 лет – от 10 до 15 лет – от 15 до 20 лет – 20 и более лет Участники боевых действий и приравненные к ним лица независимо от выслуги лет |
30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без учета времени, необходимого для проезда к месту проведения отпуска и обратно. 45 к. д. в удобное для них время |
ч. 2 – 5 ст. 129 Кодекса гражданской защиты Украины от 02.10.2012 № 5403-VI |
Если работник имеет право на основной ежегодный отпуск по двум и более основаниям с разной его продолжительностью (например, как инвалид ІІІ группы и журналист), то отпуск предоставляется по одному основанию, которое работник выбирает самостоятельно.
Работа на условиях неполного рабочего времени (ст. 56 КЗоТ), в т. ч. по совместительству, или с сокращенным рабочим временем (ст. 51 КЗоТ) не влечет за собой ограничения объема трудовых прав работников, поэтому работники с указанными режимами работы имеют право на ежегодный основной отпуск полной продолжительности.
Продолжительность ежегодных дополнительных отпусков
Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда, а также общая продолжительность этого отпуска определены статьей 7 Закона об отпусках. Конкретная продолжительность такого отпуска устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от результатов аттестации рабочих мест по условиям труда и времени занятости работника в этих условиях и базируется на результатах гигиенической оценки условий труда по показателям и критериям, утвержденным совместным приказом Министерства здравоохранения и Министерства труда и социальной политики Украины «Об утверждении Показателей и критериев условий труда, по которым будут предоставляться ежегодные дополнительные отпуска работникам, занятым на работах, связанных с негативным влиянием на здоровье вредных производственных факторов» от 31.12.97 № 383/55.
Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, и продолжительность такого отпуска определены статьей 8 Закона об отпусках. Конкретная продолжительность отпуска за особый характер труда устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в этих условиях.
Продолжительность ежегодных прочих дополнительных отпусков, предусмотренных законодательством, а также категории лиц, которым предоставляются такие отпуска, устанавливаются законами и подзаконными актами.
Рассмотрим продолжительность ежегодных дополнительных отпусков, а также категории лиц, которым они предоставляются (см. таблицу 4).
Таблица 4
Продолжительность ежегодных дополнительных отпусков
№ п/п |
Категории работников |
Продолжительность отпуска в календарных днях (к. д.) |
Нормативный документ |
1. Дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда |
|||
1 |
Работники, занятые на работах, связанных с негативным воздействием на здоровье вредных производственных факторов |
до 35 к. д. согласно Списку производств, цехов, профессий и должностей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость работников на работах в которых дает право на ежегодный дополнительный отпуск (далее — Список № 1), утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 17.11.97 № 1290 (далее — Постановление № 1290). Порядок применения Списка № 1 утвержден приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 30.01.98 № 16 (далее — Приказ № 16) |
ч. первая ст. 7 Закона об отпусках, приложение 1 |
2. Дополнительный отпуск за особый характер труда |
|||
1 |
Работники, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых природных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья |
до 35 к. д. согласно Списку производств, работ, профессий и должностей работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых природных географических и геологических условиях или условиях повышенного риска для здоровья, что дает право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда (далее — Список № 2), утвержденному Постановлением № 1290. Порядок применения Списка № 2 утвержден Приказом № 16 |
п. 1 ч. первой ст. 8 Закона об отпусках, приложение 2 |
2 |
Работники заведений дошкольного образования (яслей-садиков) компенсирующего типа, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной нагрузкой, в частности: – няни в детских яслях и ясельных группах яслей-садиков |
до 35 к. д. согласно Списку № 2 7 к. д. |
ч. 4 ст. 30 Закона Украины «О дошкольном образовании» приложение 2 п. 134а р. XVII Списка № 2 (приложение 2 |
3 |
Работники с ненормированным рабочим днем (профессии и должности таких работников устанавливаются коллективным договором, соглашением) |
до 7 к. д. |
п. 2 ч. первой ст. 8 Закона об отпусках, п. 3 Рекомендаций |
3. Прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством |
|||
1 |
Государственные служащие в зависимости от стажа государственной службы |
За каждый год государственной службы по достижении 5-летнего стажа государственной службы предоставляется один календарный день ежегодного дополнительного оплачиваемого отпуска, но не более 15 к. д. |
ч. 1 ст. 58 Закона о госслужбе, постановление Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка предоставления государственным служащим дополнительных оплачиваемых отпусков» от 06.04.2016 № 270 (далее — Постановление № 270) |
2 |
Должностные лица местного самоуправления в зависимости от стажа службы в органах местного самоуправления |
5 к. д. при наличии стажа службы свыше 10 лет, а начиная с 11-го года службы этот отпуск увеличивается на 2 к. д. за каждый следующий год, но не более 15 к. д. |
ч. пятая ст. 21 Закона Украины |
3 |
Должностные лица дипломатической службы |
до 15 к. д. в порядке, установленном Постановлением № 270 |
ч. 1 ст. 41 Закона Украины «О дипломатической службе» от 07.06.2018 № 2449-VIII, ч. 1 ст. 58 Закона о госслужбе |
4 |
Судьи, имеющие стаж работы более 10 лет |
15 к. д. |
ч. 1 ст. 136 Закона Украины |
5 |
Прокуроры, имеющие стаж работы в органах прокуратуры более 10 лет |
15 к. д. |
ч. 2, 3 ст. 82 Закона Украины |
6 |
Работники, занятые в сфере предоставления медицинской помощи людям, живущим с ВИЧ, лабораторной диагностикой ВИЧ-инфекции, проведением научных исследований с использованием инфицированного материала, производством биологических препаратов для диагностики, лечения и профилактики ВИЧ-инфекции |
Согласно Списку № 2 |
ч. 1 ст. 21 Закона Украины «О противодействии распространению болезней, обусловленных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ), и правовой и социальной защите людей, которые живут с ВИЧ» от 12.12.91 № 1972-XII (далее — Закон № 1972) |
7 |
Родители ВИЧ-инфицированных детей и детей, страдающих болезнью, обусловленной ВИЧ, и лица, их заменяющие |
10 к. д. в летнее или другое удобное для них время до достижения детьми 18-летнего возраста |
п. 2 ч. 1 ст. 18 Закона № 1972 |
Согласно статье 10 Закона об отпусках ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда и ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда предоставляются свыше ежегодного основного отпуска только по одному основанию, выбранному работником.
Ежегодные дополнительные отпуска по желанию работника могут предоставляться одновременно с ежегодным основным отпуском или отдельно от него.
Общая продолжительность ежегодных основного и дополнительных отпусков не может превышать 59 календарных дней, а для работников, занятых на подземных горных работах — 69 календарных дней (за один и тот же рабочий год).13
13 См. письмо Минсоцполитики от 08.07.2019 № 793/0/204-19 в журнале «Все о труде и зарплате» № 8/2019, стр. 113.
В соответствии со статьей 9-1 КЗоТ и частью 6 статьи 69 Хозяйственного кодекса Украины предприятия за счет собственных денежных средств могут устанавливать дополнительные по сравнению с законодательством трудовые и социально-бытовые льготы для работников. Поэтому если на предприятии коллективным договором предусмотрено предоставление работникам ежегодных основного или дополнительных отпусков бо́льшей продолжительности, чем предусмотрено законодательством (кроме ежегодного основного отпуска в период военного положения), либо ежегодных дополнительных отпусков, работники имеют право на такие отпуска на условиях, определенных коллективным договором.
В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении ежегодного отпуска, если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры (ч. 2 ст. 12 Закона № 2136).
Кроме того, необходимо помнить, что некоторые дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством, не относятся к ежегодным дополнительным отпускам. В частности, это касается дополнительного отпуска, предоставляемого «чернобыльцам» согласно пункту 22 части первой статьи 20 и пункту 1 части первой статьи 21 Закона № 796. Этот отпуск оплачивается не за счет предприятия, а за счет денежных средств государственного бюджета, которые органы социальной защиты перечисляют работодателям.14
14 См. письма Минсоцполитики от 11.10.2019 № 131/0/205-19, от 10.10.2019 № 136/0/205-19, от 29.08.2016 № 584/20/112-16 и от 18.08.2017 № 454/13/116-16, письмо Минтруда от 18.05.2011 № 164/13/116-11 в журнале «Все о труде и зарплате» соответственно № 2/2020, стр. 113, № 10/2019, стр. 111, № 2/2019, стр. 122, № 9/2016, стр. 117, и № 4/2011, стр. 124, а также письмо Минсоцполитики от 23.03.2015 № 279/20/112-15, письма Минтруда от 17.11.2006 № 415/13/116-06 и от 10.06.2008 № 149/13/116-08.
Документальное оформление предоставления отпусков
Законодательство не обязывает работника подавать заявление о предоставлении ежегодного отпуска, дата предоставления которого отражена в графике отпусков и указана в уведомлении работодателя о начале отпуска.15 Если работник желает уйти в ежегодный отпуск с другой даты, то он подает заявление (согласно приказу о документообороте на предприятии в период военного положения заявление может быть направлено по почте18 или в электронной форме) с указанием даты начала и продолжительности ежегодного отпуска (см. ниже). На основании графика отпусков (заявления работника с положительной резолюцией) работодатель издает приказ о предоставлении отпуска по типовой форме № П-3, которая утверждена приказом Государственного комитета статистики Украины от 05.12.2008 № 489. Согласно типовой форме в приказе о предоставлении отпуска должны быть указаны фамилия, имя и отчество работника, которому предоставляется отпуск, название структурного подразделения, название профессии (должности), вид и период отпуска. Приказ о предоставлении отпуска может быть издан и по самостоятельно разработанной предприятием форме, но в ней должны быть отражены все необходимые реквизиты (см. ниже).
15 См. письмо Минэкономики от 31.03.2020 № 3512-06/21620-07 в журнале «Все о труде и зарплате» № 7/2020, стр. 117.
Приказ о предоставлении отпуска является основанием для начисления работнику отпускных16 и внесения записи об отпуске в раздел V «Отпуска» Личной карточки работника типовой формы № П-2, утвержденной совместным приказом Государственного комитета статистики Украины и Министерства обороны Украины от 25.12.2009 № 495/656.
16 См. статью «Отпускные: порядок начисления и выплаты» в этом номере.
В табеле учета использования рабочего времени типовой формы № П-5 период (календарные дни) пребывания работника в ежегодном основном отпуске отражается под кодом «В» или «08», в ежегодном дополнительном отпуске — под кодом «Д» или «09».
Образец заявления о предоставлении отпуска
Директору ООО «Венера»
Александру САВЧЕНКО
слесаря
Карпова Андрея Сергеевича
Заявление
Прошу предоставить мне ежегодный основной отпуск за рабочий год с 15.11.2021 по 14.11.2022 продолжительностью 24 календарных дня с 04.07.2022.
17.06.2022 Карпов
Образец приказа о предоставлении отпуска
ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ «ВЕНЕРА»
(ООО «ВЕНЕРА»)
ПРИКАЗ
22.06.2022 г. Днепр № 35-отп
О предоставлении отпуска Карпову А. С.
В соответствии со статьей 6 Закона Украины «Об отпусках»
ПРИКАЗЫВАЮ:
КАРПОВУ Андрею Сергеевичу, слесарю, табельный номер 45, предоставить ежегодный основной отпуск за рабочий год с 15.11.2021 по 14.11.2022 продолжительностью 24 календарных дня с 04.07.2022 по 27.07.2022.
Основание: заявление Карпова А. С. от 17.06.2022.
Директор Савченко Александр САВЧЕНКО
Начальник цеха Костенко Владимир КОСТЕНКО
С приказом ознакомлен:
Карпов Андрей КАРПОВ
23.06.2022
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.
Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.
У період воєнного стану щорічні відпустки надаються з урахуванням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).
Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).
Види щорічних відпусток
Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:
– основна відпустка;
– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
– додаткова відпустка за особливий характер праці;
– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Умови та порядок надання щорічних відпусток
Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник був прийнятий на роботу 20.05.2021, то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2021 по 19.05.2022, другим робочим роком — період з 20.05.2022 по 19.05.2023.
Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.
Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — дитина-інвалід);
– особам з інвалідністю (далі — інваліди);
– особам віком до 18 років;
– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;
– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 14.06.2022, і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 15.06.2022 йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 15.06.2022 по 14.06.2023.
Крім вищевикладених умов, для отримання права на щорічну відпустку працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.
Стаж, що дає право на щорічну відпустку
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки (далі — «відпускний» стаж), визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку |
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку |
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка |
Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади |
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час простою, оплаченого в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), час оплачуваних відпусток, відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, перебування на військовій службі в особливий період тощо) |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування в «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25 і 26 Закону про відпустки), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку |
Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці |
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти |
Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників |
|
Інші періоди роботи, передбачені законодавством |
Виходячи зі статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:
– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;
– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку;
– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням тощо);
– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану.
Звертаємо увагу, що загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, наразі немає. Проте, на думку Мінсоцполітики1, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
1 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Оскільки згідно зі статтею 78-1 КЗпП та пунктом 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, то зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (далі — «відпускний» стаж).1
1 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Також слід пам’ятати, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136, який набрав чинності 24 березня 2022 року, у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статті 73 КЗпП, тобто відсутні святкові та неробочі дні. Отже, «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період, починаючи з 24 березня 2022 року і закінчуючи останнім днем воєнного стану.
Так, із кількості днів «відпускного» стажу не виключаються святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період, починаючи з 24 березня 2022 року, а саме календарні дні 24 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 9 травня (День перемоги), 12 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України). Також ці дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на ці дні щорічна відпустка не продовжується).
Крім того, частиною 1 статті 12 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.
На думку Мінекономіки та Держпраці2, якщо працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю більше 24 календарних днів, то невикористана частина (різниця днів) відпустки не втрачається, а має бути надана працівникові після закінчення воєнного стану або за ці невикористані дні щорічної відпустки їй за бажанням може бути виплачена грошова компенсація (ч. четверта ст. 24 Закону про відпустки).
2 Див. коментар Мінекономіки до Закону № 2136 та роз’яснення Держпраці «Трудові відносини в умовах воєнного стану» в журналі «Все про працю і зарплату» № 2/2022, стор. 77 та 104.
ПРИКЛАД 1
Визначення тривалості щорічної основної відпустки
Працівницю прийнято на роботу 18.05.2017. Щорічна основна відпустка згідно з графіком відпусток буде вперше їй надана з 20.06.2022. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарних дні (далі — к. д.).
За весь період роботи на підприємстві з 18.05.2017 по 19.06.2022 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:
– з 18.05.2017 по 02.12.2017 — робота у звичайному режимі;
– з 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
– з 08.04.2018 по 02.02.2021 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
– з 03.02.2021 по 02.02.2022 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);
– з 03.02.2022 по 24.02.2022 — робота у звичайному режимі;
– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону про відпустки);
– з 12.03.2022 по 31.03.2022 — робота у звичайному режимі;
– з 01.04.2022 по 30.04.2022 — простій не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;
– з 01.05.2022 по 31.05.2022 — призупинення дії трудового договору;
– з 01.06.2022 по 19.06.2022 — робота у звичайному режимі.
З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди з 08.04.2018 по 02.02.2021 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), з 03.02.2021 по 02.02.2022 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком) та з 01.05.2022 по 31.05.2022 (період призупинення дії трудового договору).
До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:
– з 18.05.2017 по 02.12.2017 (199 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 4 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);
– з 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);
– з 03.02.2022 по 24.02.2022 (22 к. д.) — час фактичної роботи;
– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — час відпустки без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону про відпустки), у т. ч. 1 святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день);
– з 12.03.2022 по 31.03.2022 (20 к. д.) — час фактичної роботи;
– з 01.04.2022 по 30.04.2022 (30 к. д.) — час простою не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу (без святкових і неробочих днів, оскільки їх немає з 24 березня 2022 року та до скасування воєнного стану, у т. ч. 24 квітня (Пасха) не є неробочим днем);
– з 01.06.2022 по 19.06.2022 (19 к. д.) — час фактичної роботи (без святкових та неробочих днів, оскільки їх немає з 24 березня 2022 року та до скасування воєнного стану, у т. ч. 12 червня (Трійця) не є неробочим днем).
Загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, становить:
199 к. д. + 126 к. д. + 22 к. д. + 15 к. д. + 20 к. д. + 30 к. д. + 19 к. д. = 431 к. д.
Кількість святкових і неробочих днів, які припадають на загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку:
4 святк. д. + 4 святк. д. + 1 святк. д. = 9 святк. д.
Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 19.06.2022 включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні)3:
24 к. д. : (365 к. д. – 8 святк. д.) х (431 к. д. – 9 святк. д.) = 28,4 к. д. ≈ 28 к. д.,
де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;
365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівниці (протягом 12 місяців: з 18.05.2021 по 17.05.2022);
8 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (12 місяців: з 18.05.2021 по 17.05.2022): 20 та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року;
431 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку;
9 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.
3 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Таким чином, станом на 19.06.2022 (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів, проте з 20.06.2022 їй може бути надано щорічну основну відпустку тривалістю лише 24 календарних дні під час воєнного стану, а невикористані 4 календарних дні зазначеної відпустки будуть надані працівниці після закінчення воєнного стану або за ці дні їй за бажанням може бути виплачена грошова компенсація.
ПРИКЛАД 2
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці
Працівника прийнято на роботу 14.06.2021, а з 01.08.2021 йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше надається з 14.06.2022.
Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік із зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється залежно від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.
У відпрацьованому робочому році з 14.06.2021 по 13.06.2022 працівник з ненормованим робочим днем працював тільки в період з 01.08.2021 по 13.06.2022, що включає 317 календарних днів, тому загальний стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 317 календарних днів. На цей загальний стаж (з 01.08.2021 по 13.06.2022) припадає 6 святкових і неробочих днів (24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року).
На робочий рік працівника (з 14.06.2021 по 13.06.2022) припадає 365 календарних днів, у тому числі 8 святкових і неробочих днів (20 та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 14.06.2021 по 13.06.2022), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:
7 к. д. : (365 к. д. – 8 святк. д.) х (317 к. д. – 6 святк. д.) = 6,1 к. д. ≈ 6 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку тривалістю 6 календарних днів.
ПРИКЛАД 3
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
із шкідливими та важкими умовами праці
Працівнику, який працює із шкідливими і важкими умовами праці, за відпрацьований робочий рік з 23.06.2021 по 22.06.2022 надається щорічна додаткова відпустка за роботу із зазначеними умовами праці з 23.06.2022.
Відповідно до колективного договору та Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведеному у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Список № 1), за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці становить 14 календарних днів.
Оскільки до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, включається час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку 1), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.
Працівник в останньому робочому році з 23.06.2021 по 22.06.2022, що включає 254 робочих дні за графіком роботи, відпрацював із шкідливими і важкими умовами праці 203 робочих дні (у ці дні час роботи із шкідливими і важкими умовами праці становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 10.01.2022 по 02.02.2022, на яку припадає 18 робочих днів (час щорічної основної відпустки включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 23.06.2021 по 22.06.2022):
14 к. д. : 254 р. д. х (203 відпрац. р. д. + 18 р. д.) = 12,2 к. д. ≈ 12 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку тривалістю 12 календарних днів.
_____________________________________________________________________________
Якщо працівник, який переводиться на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію (за бажанням працівника така компенсація перераховується на його нове місце роботи), то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. третя ст. 9 Закону про відпустки).
Терміни та періоди надання щорічних відпусток
Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки щорічні відпустки надаються працівникам відповідно до графіка відпусток, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем.4
Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну (це може бути зроблено у вигляді звичайного письмового повідомлення або шляхом видання наказу про надання відпустки).
Частиною тринадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час. До таких категорій працівників належать:
– особи віком до 18 років;
– інваліди;
– жінки перед «декретною» відпусткою або після неї;
– жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
– одинока мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;
– дружини (чоловіки) військовослужбовців;
– ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;
– ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
– батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;
– інші особи у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Крім того, законодавством визначені категорії працівників, яким щорічні відпустки надаються в певні періоди, в т. ч. за їхнім бажанням (див. таблицю 2).
Таблиця 2
Періоди надання щорічних відпусток окремим категоріям працівників
Категорії працівників |
Періоди надання щорічних відпусток |
Нормативний документ |
Керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти навчальних закладів |
Відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу |
частина чотирнадцята статті 10 Закону про відпустки |
Працівники, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва |
Відпустки за бажанням працівників приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою |
частина п’ятнадцята статті 10 Закону про відпустки |
Працівники, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах |
Відпустки за бажанням працівників надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в зазначених закладах |
частина шістнадцята статті 10 Закону про відпустки |
Працівники художньо-постановочної частини і творчі працівники театрів |
Відпустки повної тривалості надаються працівникам в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу |
частина сімнадцята статті 10 Закону про відпустки |
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості |
Відпустка або її частина (не менше 12 календарних днів) надається за бажанням працівника для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку. При наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини |
частина восьма статті 10 Закону про відпустки |
Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання |
Щорічна відпустка надається в літній чи інший зручний для працівників час |
ч. 3 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III |
Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють |
Додаткова щорічна відпустка надається працівникам у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку |
Таким чином, роботодавцям при наданні щорічних відпусток необхідно врахувати бажання вищевказаних осіб.
Поділ щорічної відпустки на частини
Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки). При цьому така основна безперервна частина щорічної відпустки не обов’язково повинна бути першою.
Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарних дні (далі — к. д.), то працівникові спочатку може бути надана відпустка тривалістю 3 к. д., потім — 7 к. д. і тільки після цього — 14 к. д.
Звертаємо увагу, що законодавство не містить норм про надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, наступного за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, тому відпустка (її частина) може надаватися з будь-якого календарного дня, в тому числі з вихідного дня.5
5 Див. також листи Мінпраці від 13.05.2010 № 140/13/116-10 та від 26.02.2008 № 87/13/84-08.
Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки частинами приймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, і запропонувати свої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.6
6 Див. лист Мінсоцполітики від 05.07.2013 № 290/13/116-13 в журналі «Все про працю і зарплату» № 9/2013, стор. 117, листи Мінпраці від 13.05.2010 № 140/13/116-10, від 26.02.2008 № 87/13/84-08 та від 17.11.2006 № 413/13/116-06.
Перенесення щорічної відпустки
Переносити щорічну відпустку працівника на інший період, що відрізняється від періоду, затвердженого графіком відпусток, можна за наявності підстав, визначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки. Перенесення щорічних відпусток може бути викликано обставинами, які умовно можна розділити на три групи.
1. Обставини, що виникають з ініціативи працівника.
Відповідно до частини першої статті 80 КЗпП і частини першої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:
- порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (тобто працівник повідомляється роботодавцем про дату початку відпустки менше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну);
- несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною четвертою статті 115 КЗпП і частиною першою статті 21 Закону про відпустки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).
2. Обставини, що виникають з ініціативи роботодавця.
Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана працівником в поточному робочому році (ч. третя ст. 80 КЗпП, ч. третя ст. 11 Закону про відпустки).
3. Обставини, пов’язані з настанням непередбачених подій.
Відповідно до частини другої статті 80 КЗпП та частини другої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:
- тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
- виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
- настання строку «декретної» відпустки;
- збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.
Для всіх перерахованих вище обставин, за яких можливе перенесення щорічної відпустки (її частини) на більш пізній період, частиною четвертою статті 80 КЗпП та частиною четвертою статті 11 Закону про відпустки встановлено такі норми:
- новий термін надання відпустки встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (якщо працівник самостійно вирішить продовжити свою відпустку без видання роботодавцем відповідного наказу і не вийде на роботу у встановлений термін, то такий невихід може бути розцінений роботодавцем як прогул, за який працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП);
- якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону про відпустки (невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).
Що стосується перенесення щорічної відпустки внаслідок тимчасової непрацездатності працівника, то якщо працівник захворів до початку відпустки і повідомив про це керівництво підприємства, то початок відпустки має бути перенесено на інший термін — відразу після закінчення хвороби або на більш пізній термін. Якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника в період відпустки, що підтверджено оформленим по працівнику електронним листком непрацездатності (далі — ЛН), і працівник повідомив про це роботодавця (в усній чи письмовій формі), то відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів хвороби, зазначених у ЛН, на підставі наказу керівника підприємства.7
7 Див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, листи Мінсоцполітики від 25.07.2019 № 1115/0/206-19, від 21.03.2019 № 369/0/206-19 та від 11.07.2018 № 1213/0/101-18/284 в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2019, стор. 114, № 4/2019, стор. 122, та № 8/2018, стор. 121, лист Мінпраці від 20.08.2010 № 233/18/99-10.
Якщо в цій ситуації працівник, по якому оформлено ЛН, подасть заяву з проханням про перенесення на більш пізній термін невикористаної частини щорічної відпустки (тривалість такої частини відпустки відповідає кількості календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки), то за згодою роботодавця вказане перенесення можливе. В цьому випадку конкретний термін надання працівникові невикористаної частини щорічної відпустки встановлюється за домовленістю сторін.7
7 Див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, листи Мінсоцполітики від 25.07.2019 № 1115/0/206-19, від 21.03.2019 № 369/0/206-19 та від 11.07.2018 № 1213/0/101-18/284 в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2019, стор. 114, № 4/2019, стор. 122, та № 8/2018, стор. 121, лист Мінпраці від 20.08.2010 № 233/18/99-10.
Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також «декретної» відпустки до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП).
Належним чином оформлений по працівнику ЛН є підставою для продовження або перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності працівника8, але в разі оформлення ЛН по догляду за хворою дитиною щорічна відпустка не продовжується і на інший період не переноситься.
8 Див. також лист Мінсоцполітики від 17.07.2017 № 1922/0/101-17/284 в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2017, стор. 118.
Якщо вищерозглянуті обставини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, і невикористана частина щорічної відпустки за згодою сторін переноситься на більш пізній термін, то необхідно відрахувати надміру виплачені працівнику відпускні (за невикористані ним дні щорічної відпустки).9 За дні хвороби працівнику в загальному порядку виплачуються «лікарняні».
9 Детально відрахування надміру виплачених відпускних у разі перенесення або продовження відпустки розглянуто у прикладі статті 19 «Відпускні: порядок нарахування та виплати» цього номера.
Граничні терміни надання щорічних відпусток
Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ч. четверта ст. 10 Закону про відпустки).
Якщо відпустка надавалася частинами, то невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 79 КЗпП, ст. 12 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник не використав щорічну відпустку (її частину) за робочий рік з 15.07.2020 по 14.07.2021, то граничним терміном надання зазначеної відпустки (її частини, що залишилася) є 14.07.2022.
Згідно зі статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Невиконання вищевказаних вимог законодавства є порушенням законодавства про працю, за яке абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) як за порушення інших вимог законодавства про працю у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (у випадку невиконання у встановленій термін вимог припису Держпраці). Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб підприємства та ФОП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).
Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її в поточному робочому році.10 У заяві працівника на відпустку і наказі роботодавця слід вказати періоди, за які надається відпустка, і кількість календарних днів відпустки.
10 Див. роз’яснення Управління Держпраці в Кіровоградській області від 16.07.2019 та лист Мінпраці від 17.06.2011 № 190/13/116-11 в журналі «Все про працю і зарплату» № 7/2019, стор. 108, та № 3/2011, стор. 122, а також лист Мінсоцполітики від 21.06.2012 № 207/13/116-12, листи Мінпраці від 17.06.2011 № 9/242пд та від 22.02.2008 № 33/13/116-08.
За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).
Законодавство не містить заборони на надання роботодавцем щорічних відпусток у разі їх невикористання працівниками. Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у вищевказані терміни, роботодавець (як особа, що несе відповідальність за ненадання відпустки) має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки.8 При цьому працівник зобов’язаний виконати такий наказ роботодавця, інакше він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП).
8 Див. також лист Мінсоцполітики від 17.07.2017 № 1922/0/101-17/284 в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2017, стор. 118.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).
Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).
Відкликання працівника із щорічної відпустки
Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпП і частини третьої статті 12 Закону про відпустки відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.11
11 Див. лист Мінсоцполітики від 17.10.2016 № 576/13/116-16 в журналі «Все про працю і зарплату» № 11/2016, стор. 119, а порядок відрахування надміру виплачених відпускних у разі відкликання працівника з відпустки розглянуто у прикладі 20 статті «Відпускні: порядок нарахування та виплати» цього номера.
Підставою для відкликання працівника з відпустки і відрахування надміру виплачених відпускних є наказ керівника підприємства.
Тривалість щорічних відпусток
Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (на них щорічна відпустка продовжується). Проте, як зазначалося вище, з 24 березня і до скасування військового стану дію статті 73 КЗпП призупинено (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136), тобто немає святкових і неробочих днів.
Вихідні дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на кількість вихідних днів щорічна відпустка не продовжується).
Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:
Nк. д. = Nр. д. х 7
6
де:
Nк. д. — тривалість відпустки в календарних днях;
Nр. д. — тривалість відпустки в робочих днях;
7 — тривалість тижня в календарних днях;
6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.12
12 Див. також роз’яснення Мінпраці від 12.02.97 № 10/2-493.
Тривалість щорічної основної відпустки
Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників — 24 календарних дні, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.
Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена нормативно-правовими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності.
Як зазначалося вище, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136), тобто це максимальна тривалість зазначеної відпустки (незалежно від робочого року) під час воєнного стану, а різниця в днях відпустки (за її наявності) має бути надана після скасування воєнного стану.
Розглянемо встановлену законодавством тривалість щорічної основної відпустки для працівників (див. таблицю 3).
Таблиця 3
Тривалість щорічної основної відпустки
№ з/п |
Категорії працівників |
Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.) |
Нормативний документ |
1 |
Всі категорії працівників |
не менше 24 к. д. |
ч. перша ст. 6 Закону про відпустки |
2 |
Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин |
24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д. Формулювання «за кожних два відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт має підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі, у т. ч. і їх тривалості, та незалежно від того, в одному чи на декількох підприємствах виконувалися ці роботи |
ч. друга ст. 6 Закону про відпустки |
3 |
Працівники, зайняті на: – підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче; – розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів |
28 к. д. незалежно від стажу роботи 24 к. д. із збільшенням на 4 к. д. при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше |
ч. третя ст. 6 Закону про відпустки |
4 |
Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв |
28 к. д. |
ч. четверта ст. 6 Закону про відпустки |
5 |
Склад гірничорятувальних частин: – воєнізований особовий склад; – невоєнізовані працівники |
30 к. д. 24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д. |
ч. п’ята ст. 6 Закону про відпустки |
6 |
Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники |
до 56 к. д. |
ч. шоста ст. 6 Закону про відпустки |
7 |
Педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти |
не менше 42 к. д. згідно з Порядком № 346 |
ч. друга ст. 47 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.98 № 103/98-ВР |
8 |
Помічники вихователів закладів дошкільної освіти |
28 к. д. |
ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» |
9 |
Інваліди: – I та II груп – III групи |
30 к. д. 26 к. д. |
ч. сьома ст. 6 Закону про відпустки |
10 |
Особи віком до 18 років |
31 к. д. |
ч. восьма ст. 6 Закону про відпустки |
11 |
Сезонні та тимчасові працівники |
Відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу |
ч. дев’ята ст. 6 Закону про відпустки |
12 |
Державні службовці |
30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки) |
ст. 57 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) |
13 |
Посадові особи органів місцевого самоврядування |
30 к. д. (якщо законами не передбачено більш тривалої відпустки) |
ч. четверта ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III |
14 |
Посадові особи дипломатичної служби |
30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки) |
ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» ст. 57 Закону про держслужбу |
15 |
Члени Центральної виборчої комісії |
45 к. д. |
ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» |
16 |
Судді |
30 робочих днів (35 к. д.) |
ч. 1 ст. 136 Закону України |
17 |
Прокурори |
30 к. д. |
ч. 1 ст. 82 Закону України |
18 |
Народні депутати |
45 к. д. |
ч. 8 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 № 2790-XII |
19 |
Помічник-консультант народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі |
30 к. д. (якщо законодавством не передбачено інше) |
|
20 |
Журналісти |
36 к. д. |
ч. третя ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» |
21 |
Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі |
36 к. д. |
ч. 1 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III (далі — Закон № 2586) |
22 |
Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання |
45 к. д. з використанням відпустки у літній або інший зручний для працівників час |
ч. 3 ст. 23 Закону № 2586 |
23 |
Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення: – у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; – у зоні гарантованого добровільного відселення; – у зоні посиленого радіологічного контролю (за роботу до 01.01.2015, а з 01.01.2015 — відпустка не надається) |
пропорційно відпрацьованому часу на територіях радіоактивного забруднення 44 к. д. (загальна тривалість не більше 56 к. д.) 37 к. д.13 (загальна тривалість не більше 49 к. д.) 30 к. д.13 (загальна тривалість не більше 42 к. д.) |
ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII (далі — Закон № 796) |
24 |
Військовослужбовці строкової військової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи |
не менш 30 к. д. без урахування часу проїзду |
ст. 25 Закону № 796 |
25 |
Громадяни під час проходження альтернативної служби |
15 к. д. (за перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих 11 календарних місяців) |
ч. п’ята ст. 16 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 № 1975-XII |
26 |
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають вислугу в календарному обчисленні: – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – понад 20 років |
30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше 2 діб в один кінець |
ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.91 № 2011-XII |
27 |
Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту залежно від вислуги років (у календарному обчисленні): – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – 20 і більше років Учасники бойових дій та прирівняні до них особи незалежно від вислуги років |
30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. 45 к. д. у зручний для них час |
ч. 2 – 5 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI |
Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.
Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
Тривалість щорічних додаткових відпусток
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 № 383/55.
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки. Конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.
Розглянемо тривалість щорічних додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким вони надаються (див. таблицю 4).
Таблиця 4
Тривалість щорічних додаткових відпусток
№ з/п |
Категорії працівників |
Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.) |
Нормативний документ |
1. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці |
|||
1 |
Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів |
до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290). Порядок застосування Списку № 1 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16) |
ч. перша ст. 7 Закону про відпустки, додаток 1 до Постанови № 1290 |
2. Додаткова відпустка за особливий характер праці |
|||
1 |
Працівники, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я |
до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290. Порядок застосування Списку № 2 затверджено Наказом № 16 |
п. 1 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, додаток 2 до Постанови № 1290 |
2 |
Працівники закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, зокрема: – няньки у дитячих яслах та ясельних групах ясел-садків |
до 35 к. д. згідно зі Списком № 2 7 к. д. |
ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» додаток 2 до Постанови № 1290 п. 134а XVII Списку № 2 (додаток 2 до Постанови № 1290) |
3 |
Працівники з ненормованим робочим днем (професії та посади таких працівників встановлюються колективним договором, угодою) |
до 7 к. д. |
п. 2 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, п. 3 Рекомендацій |
3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством |
|||
1 |
Державні службовці залежно від стажу державної служби |
За кожний рік державної служби після досягнення 5-річного стажу державної служби надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більше 15 к. д. |
п. 1 ст. 58 Закону про держслужбу, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» від 06.04.2016 № 270 (далі — Постанова № 270) |
2 |
Посадові особи місцевого самоврядування залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування |
5 к. д. при наявності стажу служби понад 10 років, а починаючи з 11-го року служби ця відпустка збільшується на 2 к. д. за кожний наступний рік, але не більше 15 к. д. |
ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, |
3 |
Посадові особи дипломатичної служби |
до 15 к. д. в порядку, встановленому Постановою № 270 |
ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 № 2449-VIII, ч. 1 ст. 58 Закону про держслужбу |
4 |
Судді, які мають стаж роботи понад 10 років |
15 к. д. |
ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII |
5 |
Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років |
15 к. д. |
ч. 2, 3 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII |
6 |
Працівникі, зайняті у сфері надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції |
Згідно зі Списком № 2 |
ч. 1 ст. 21 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII (далі — Закон № 1972) |
7 |
Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють |
10 к. д. у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку |
п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972 |
Згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.
Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (за один і той самий робочий рік).13
13 Див. лист Мінсоцполітики від 08.07.2019 № 793/0/204-19 в журналі «Все про працю і зарплату» № 8/2019, стор. 113.
Відповідно до статті 9-1 КЗпП та частини 6 статті 69 Господарського кодексу України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, в тому числі щорічні додаткові відпустки та щорічні відпустки більшої тривалості. Тому якщо на підприємстві колективним договором передбачено надання працівникам щорічних основної або додаткових відпусток більшої тривалості, ніж передбачено законодавством (крім щорічної основної відпустки під час воєнного стану), чи щорічних додаткових відпусток, працівники мають право на такі відпустки на умовах, визначених колективним договором.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Крім того, необхідно пам’ятати, що деякі додаткові відпустки, передбачені законодавством, не належать до щорічних додаткових відпусток. Зокрема, це стосується додаткової відпустки, що надається «чорнобильцям» згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796. Ця відпустка оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету, які органи соціального захисту населення перераховують роботодавцям.14
14 Див. листи Мінсоцполітики від 11.10.2019 № 131/0/205-19, від 10.10.2019 № 136/0/205-19, від 29.08.2016 № 584/20/112-16 та від 18.08.2017 № 454/13/116-16, лист Мінпраці від 18.05.2011 № 164/13/116-11 в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 2/2020, стор. 113, № 10/2019, стор. 111, № 2/2019, стор. 122, № 9/2016, стор. 117, та № 4/2011, стор. 124, а також лист Мінсоцполітики від 23.03.2015 № 279/20/112-15, листи Мінпраці від 10.06.2008 № 149/13/116-08 та від 17.11.2006 № 415/13/116-06.
Документальне оформлення надання відпусток
Законодавство не зобов’язує працівника подавати заяву про надання щорічної відпустки, дата надання якої відображена в графіку відпусток і зазначена в повідомленні роботодавця про початок відпустки.15 Але якщо працівник бажає піти у відпустку з іншої дати, то він подає заяву (згідно з наказом про документообіг на підприємстві в період воєнного стану заява може бути направлена поштою або в електронній формі) із зазначенням дати початку та тривалості щорічної відпустки (див. нижче). На підставі графіка відпусток (заяви працівника с позитивною резолюцією) роботодавець видає наказ про надання відпустки за типовою формою № П-3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. Згідно з типовою формою у наказі про надання відпустки мають бути зазначені прізвище, ім’я та по батькові працівника, якому надається відпустка, назва структурного підрозділу, назва професії (посади), вид і період відпустки. Наказ про надання відпустки може бути виданий і за розробленою підприємством формою, але в ній повинні бути відображені всі необхідні реквізити (див. нижче).
15 Див. лист Мінекономіки від 31.03.2020 № 3512-06/21620-07 в журналі «Все про працю і зарплату» № 7/2020, стор. 117.
Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівникові оплати за час відпустки16 та внесення запису про відпустку до розділу V «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.
16 Див. статтю «Відпускні: порядок нарахування та виплати» в цьому номері.
У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у щорічній основній відпустці відображається з кодом «В» або «08», у щорічній додатковій відпустці — з кодом «Д» або «09».
Зразок заяви про надання відпустки
Директору ТОВ «Венера»
Олександру САВЧЕНКУ
слюсаря
Карпова Андрія Сергійовича
Заява
Прошу надати мені щорічну основну відпустку за робочий рік з 15.11.2021 по 14.11.2022 тривалістю 24 календарні дні з 04.07.2022.
17.06.2022 Карпов
Зразок наказу про надання відпустки
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕНЕРА»
(ТОВ «ВЕНЕРА»)
НАКАЗ
22.06.2022 м. Дніпро № 35-відп
Про надання відпустки Карпову А. С.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки»
НАКАЗУЮ:
КАРПОВУ Андрію Сергійовичу, слюсарю, табельний номер 45, надати щорічну основну відпустку за робочий рік з 15.11.2021 по 14.11.2022 тривалістю 24 календарні дні з 04.07.2022 по 27.07.2022.
Підстава: заява Карпова А. С. від 17.06.2022.
Директор Савченко Олександр САВЧЕНКО
Начальник цеху Костенко Володимир КОСТЕНКО
З наказом ознайомлений:
Карпов Андрій КАРПОВ
23.06.2022