«Лікарняні»: порядок нарахування та виплати

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону № 1105 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440 (далі — Порядок № 440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом соціального страхування України (далі — Фонд) застрахованим особам, починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької чи іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону № 1105 якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 1105 та пункту 3 Порядку № 440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН).

Страхові випадки, при настанні яких видається ЛН і застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення, детально розглянуті у статті попереднього номера журналу, тому на них зупинятися не будемо.

Процедура отримання матеріального забезпечення працівником (застрахованою особою) від підприємства, установи, організації, фізичної особи – підприємця (далі разом — підприємство або роботодавець) включає наступні етапи:

1. Надання працівником ЛН, отриманого в закладі охорони здоров’я, уповноваженій особі підприємства (кадровику, табельнику або іншій особі для заповнення зворотного боку ЛН, зокрема, відображення в ЛН кількості днів непрацездатності та страхового стажу працівника).

2. Передача ЛН в комісію (уповноваженому) із соціального страхування підприємства (нею приймається рішення про надання працівникові матеріального забезпечення із заповненням розділу «Призначена допомога» ЛН).

3. Розрахунок бухгалтерією підприємства суми матеріального забезпечення (із заповненням розділів «Довідка про заробітну плату» і «Належить до виплати» ЛН) та оформлення заяви-розрахунку для отримання фінансування від робочого органу Фонду.

4. Подання підприємством заяви-розрахунку до робочого органу Фонду та отримання від нього фінансування на спеціальний (окремий) рахунок підприємства.

5. Виплата підприємством матеріального забезпечення працівнику і направлення повідомлення Фонду про таку виплату.

Про етапи 1, 2 і 4 детально розказано у статті попереднього номера журналу.¹ Найбільш складним і важливим є етап 3 — розрахунок бухгалтерією суми матеріального забезпечення, який включає обчислення середньої заробітної плати працівника.

Нормативним документом, який визначає механізм розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності працівника, що здійснюється за рахунок роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, що надається за рахунок Фонду (далі разом — «лікарняні»), є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з нормами Порядку № 1266 процес нарахування «лікарняних» працівникам включає п’ять основних етапів:

I — визначення розрахункового періоду (кількості календарних днів у ньому);

II — визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді;

III — визначення середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді;

IV — визначення страхового стажу та коригування середньоденної заробітної плати (за необхідності);

V — розрахунок суми «лікарняних».

Зупинимося детальніше на кожному з вищенаведених етапів нарахування «лікарняних».

Розрахунковий період для нарахування «лікарняних»

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1266 для нарахування «лікарняних» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі — НВВ), — перед настанням тимчасової непрацездатності.

Для нарахування страхових виплат внаслідок НВВ розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266).

Отже, якщо працівник захворів (отримав травму) 31 липня 2020 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку хвороби (отримання травми) — липню 2020 року, а саме період з 1 липня 2019 року по 30 червня 2020 року.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п.п. 11, 26 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 9 грудня 2019 року, який захворів (отримав травму) в липні 2020 року, розрахунковим періодом є період з 1 січня по 30 червня 2020 року (6 календарних місяців).

Якщо працівник, прийнятий на роботу 30 червня 2020 року, захворів 3 серпня поточного року, то розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є період з 1 по 31 липня 2020 року (тобто один календарний місяць — липень).

У разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (п.п. 11, 27 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 9 червня, який захворів (отримав травму) 27 липня цього ж року, розрахунковим періодом буде період з 9 червня по 26 липня (48 календарних днів).

Звертаємо увагу, що в разі прийняття працівника на роботу в перший робочий, але не перший календарний день місяця, такий місяць не вважається повністю відпрацьованим місяцем (з першого до першого числа) і не включається до розрахункового періоду для нарахування страхових виплат.

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 2 січня 2020 року (не перший календарний, хоча і перший робочий день січня, оскільки 1 січня — святковий день), який захворів (отримав травму) 10 серпня, розрахунковим періодом є період з 1 лютого по 31 липня. Тобто в даному випадку січень не включається до розрахункового періоду, оскільки не вважається повністю відпрацьованим календарним місяцем (з першого до першого числа), незважаючи на те, що працівник в січні відпрацював всі робочі дні за графіком роботи, а єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) в цьому місяці сплачено з його заробітної плати за повний місяць (не нижче мінімального страхового внеску).

При визначенні кількості календарних днів у розрахунковому періоді святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), не виключаються з розрахункового періоду, оскільки їх виключення не передбачено нормами Порядку № 1266.

У той же час, виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, з розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, до яких належать:

– тимчасова непрацездатність;

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка);

– відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком (далі — відпустка по догляду за дитиною);

– відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 р. № 189, тимчасова непрацездатність — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин — до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується ЛН.

Таким чином, до календарних днів тимчасової непрацездатності, які виключаються з розрахункового періоду на підставі норм пункту 3 Порядку № 1266, належать як дні тимчасової непрацездатності, підтверджені ЛН, за які нараховувалися «лікарняні», так і дні тимчасової непрацездатності, коли «лікарняні» не нараховувалися (наприклад, у разі, коли захворювання або травма сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, чи у випадках, коли тимчасова непрацездатність підтверджена довідкою медичного закладу).

Наприклад, період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які вказані в ЛН, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність», тому виключаються з розрахункового періоду.

Якщо працівнику було видано ЛН по догляду за дитиною віком до 14 років на максимальний термін (14 календарних днів), а дитина продовжувала хворіти, і такому працівнику після закінчення зазначеного максимального терміну на підставі пункту 3.4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455), видавалася довідка із зазначенням періоду догляду за хворою дитиною, то такий період, за який працівнику не нараховувалися «лікарняні», підлягає виключенню з розрахункового періоду як період, що не відпрацьований з поважної причини «тимчасова непрацездатність». Те ж саме стосується періодів проходження медичного обстеження з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці або за направленням слідчих органів, прокуратури і суду, періоду проходження діагностичного обстеження в закладах охорони здоров’я, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності, коли працівникам на підставі пунктів 2.17, 2.18 Інструкції № 455 медичним закладом видавалася довідка, засвідчена підписом головного лікаря (завідувача відділення) та печаткою медичного закладу.

До відпусток без збереження заробітної плати, які виключаються з розрахункового періоду, належать як відпустки, зазначені в статтях 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), так і відпустки, передбачені іншими нормативно-правовими актами. При цьому якщо відпустка без збереження заробітної плати, передбачена статтею 26 Закону про відпустки, надається тривалістю більше 15 календарних днів, що є порушенням (крім надання цієї відпустки на період карантину), то всі календарні дні такої відпустки можна вважати не відпрацьованими з поважної причини і виключати з розрахункового періоду, оскільки пункт 3 Порядку № 1266 передбачає виключення з розрахункового періоду днів відпустки без збереження заробітної плати без уточнення її видів та тривалості.

Крім того, на думку Мінсоцполітики, на підставі пункту 3 Порядку № 1266 період, коли працівник був увільнений від виконання трудових обов’язків за основним місцем роботи на період виконання своїх повноважень у виборчій комісії на платній основі, повинен виключатися з розрахункового періоду як не відпрацьований з поважної причини.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду (абз. другий п. 3 Порядку № 1266).

Наприклад, якщо працівник захворів 6 липня 2020 року, а в розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року) він хворів з 28 лютого по 3 квітня 2020 року, тобто не працював через хворобу весь березень, то цей місяць виключається з розрахункового періоду.

Якщо працівниця з 2017 року по 20 березня 2020 року (п’ятниця) перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, 21 і 22 березня були вихідні дні (субота та неділя), з 23 по 31 березня 2020 року вона хворіла і лише 1 квітня вийшла на роботу, а 20 липня захворіла, то з розрахункового періоду (липень 2019 року – червень 2020 року) виключається 9 місяців (липень 2019 року – березень 2020 року), в яких працівниця не працювала у зв’язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною і хворобою. При цьому весь березень (в т. ч. вихідні дні 21 та 22 березня) виключається з розрахункового періоду, оскільки в цьому місяці у працівниці немає відпрацьованих робочих днів з поважних причин.

Водночас не виключаються з розрахункового періоду календарні дні перебування в оплачуваних відпустках (щорічній, навчальній, творчій та ін.) і календарні дні відсутності на роботі з інших причин, передбачених і не передбачених законодавством (прогул тощо, в тому числі якщо працівник був відсутній на роботі повний місяць), оскільки такі причини не зазначені в пункті 3 Порядку № 1266 як поважні причини відсутності на роботі в цілях нарахування страхових виплат.

Крім того, не виключається з розрахункового періоду період проходження військової служби працівниками, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, тобто призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період, коли підприємство нараховує їм середній заробіток, оскільки з такого середнього заробітку як із заробітної плати в загальному порядку сплачується ЄСВ на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі — Закон про ЄСВ).

Розрахунковий період, якщо у працівника два страхові випадки поспіль

Якщо у застрахованої особи відразу після закінчення одного страхового випадку з призначенням страхової виплати настав інший страховий випадок, і в нього виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться новий розрахунковий період.

Наприклад, якщо працівник був тимчасово непрацездатний внаслідок НВВ в період з 10 березня по 3 червня 2020 року (перший страховий випадок), при цьому розрахунковий період за цим страховим випадком включав період з 1 березня 2019 року по 29 лютого 2020 року, а з 4 червня 2020 року в нього виникло право на призначення «лікарняних» через хворобу (другий страховий випадок), то для розрахунку «лікарняних» за цим (другим) страховим випадком розрахунковим періодом буде період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року. При цьому для другого страхового випадку з розрахункового періоду виключається період з 10 березня по 31 травня 2020 року, оскільки в цей час працівник не працював з поважної причини (тимчасова непрацездатність).

Іноді трапляється, що працівник одужав і повинен стати до роботи, але в перший день роботи захворює іншою хворобою. Тобто якщо працівнику видано два ЛН, при цьому між першим і другим ЛН немає календарних днів, а в заключному висновку першого ЛН зазначено, що працівник має стати до роботи (код-1), то другий випадок захворювання вважається іншим страховим випадком, тому при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться новий розрахунковий період. Перші 5 днів хвороби за другим ЛН (як і за першим ЛН) оплачуються роботодавцем.

Також по другому ЛН перші 5 днів хвороби оплачуються роботодавцем, а з 6-го дня хвороби — Фондом в ситуації, коли перший день непрацездатності по новому (іншому) захворюванню, зазначений у другому ЛН, з якихось причин збігається з останнім днем непрацездатності попереднього захворювання, зазначеним у першому ЛН, тобто нове захворювання є початком нового страхового випадку. В цій ситуації подвійного нарахування «лікарняних» за один і той же календарний день хвороби бути не повинно — Законом № 1105 це не передбачено.

Якщо в заключному висновку першого ЛН, виданого працівнику, зазначено, що працівник продовжує хворіти (код-2), то виданий працівнику другий ЛН з тим самим діагнозом вважається продовженням попереднього і оплачується за рахунок Фонду. У такому випадку для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться той же розрахунковий період, за яким обчислювалися «лікарняні» за першим ЛН.

Наприклад, працівниця в серпні 2020 року надала два ЛН:

– в першому ЛН вказані дні хвороби з 22 червня по 14 липня 2020 року;

– у другому ЛН з іншим діагнозом (код-1) вказані дні хвороби з 15 липня по 12 серпня 2020 року.

У цьому випадку за першим ЛН розрахунковим періодом буде період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року, а за другим ЛН — з 1 липня 2019 року по 30 червня 2020 року.

Якби у другому ЛН був підкреслений текст «Продовження листка № …», тобто працівник продовжує хворіти (код-2) з тим самим діагнозом, то розрахунковим періодом за обома ЛН був би період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року.

Якщо працівнику видано два ЛН поспіль за однією хворобою (одним страховим випадком), але між ними є календарні дні (через несвоєчасну явку працівника на прийом до лікаря), при цьому другий ЛН оформлений як продовження попереднього (код-2), а у висновку першого ЛН зазначено, що працівник продовжує хворіти, то враховуючи, що по ЛН оплачуються календарні дні непрацездатності, для їх правильної оплати необхідно звернутися до медичного закладу для належного оформлення другого ЛН, а саме у графу про порушення режиму необхідно вписати ті дні (дати), в які пацієнт не з’явився на прийом до лікаря і які пропущені між двома ЛН (п. 3.5, 4.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП, ФСС від НВВ від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406). В цьому випадку розрахунковий період для визначення суми «лікарняних» за обома ЛН буде однаковим, але дні неявки до лікаря (порушення режиму) працівнику не оплачуються.

Наприклад, якщо перший ЛН видано працівнику з 24 червня по 10 липня 2020 року, а другий ЛН видано з 13 липня 2020 року як продовження попереднього, тобто між двома ЛН існує два дні перерви (11 і 12 липня — субота і неділя), то в цьому випадку правомірним буде провести оплату ЛН, виданого з 13 липня, як продовження попереднього ЛН — за рахунок Фонду (але без оплати 11 і 12 липня) з єдиним розрахунковим періодом: червень 2019 року – травень 2020 року.

Розрахунковий період при реорганізації і переведенні на інше підприємство

Якщо на підприємстві має місце реорганізація, то необхідно враховувати норму частини четвертої статті 36 КЗпП, згідно з якою у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. першої ст. 40 КЗпП).

При реорганізації підприємства до трудових книжок працівників вноситься запис, наприклад, такого змісту: «ТОВ «Венера» з 01.07.2020 реорганізовано в ТОВ «Плутон» із зазначенням у графі 4 підстави реорганізації — наказу (його дати і номера) за аналогією із записом про перейменування підприємства (п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці , Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).

Якщо при реорганізації підприємства деякі працівники хворіють, то при призначенні матеріального забезпечення таким особам виправлення назви підприємства в ЛН не провадиться. Тобто якщо за одним страховим випадком працівнику видано перший ЛН з назвою підприємства, яке при реорганізації ліквідовано, а потім під час роботи вже на іншому підприємстві (до якого приєднано ліквідоване підприємство) працівнику видано другий ЛН, який є продовженням попереднього, і в такому (другому) ЛН вказано назву вже нового підприємства, на яке переведено працівника, то виправляти назву підприємств в ЛН (робити його однаковим в обох ЛН) не потрібно.

Якщо у разі реорганізації підприємства (шляхом злиття, приєднання до іншого підприємства, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору з працівником продовжується (трудові відносини працівника з підприємством не припиняються), то при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат до розрахункового періоду включається період роботи працівника до такої реорганізації, тобто останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Водночас пунктом 5 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. При такому переведенні трудовий договір працівника з одним підприємством (колишнім роботодавцем) припиняється, і працівник з нього звільняється, а з іншим підприємством укладається новий трудовий договір. В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат після переведення розрахунковий період буде включати тільки період роботи на новому підприємстві (за останнім основним місцем роботи).

Розрахунковий період у сумісників

Пунктом 30 Порядку № 1266 встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Розрахунковий період у такому випадку визначається за кожним місцем роботи окремо.

Визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Пунктом 32 Порядку № 1266 встановлено, що середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт з ЄСВ), які подаються до ДПСУ.

Таким чином, з норм пунктів 3, 32 Порядку № 1266 випливає, що при обчисленні середньої заробітної плати в розрахунковому періоді враховуються всі виплати, з яких сплачено ЄСВ. Для визначення розміру виплат, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді і з яких було сплачено ЄСВ, необхідно використовувати дані таблиці 6 Звіту з ЄСВ, в якій відображаються відомості про нараховані доходи кожному працівнику і сплачений з цих доходів ЄСВ.

Складові фонду оплати праці (далі — ФОП), в тому числі складові заробітної плати з метою обкладення ЄСВ, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Виплати, які не обкладаються ЄСВ, і, відповідно, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», наведені в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховуються лише ті виплати, на які нараховується ЄСВ: належать до заробітної плати (ФОП) згідно з Інструкцією № 5 і не включені до Переліку № 1170. Але при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються «лікарняні» і допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), оскільки вони нараховуються за календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (тимчасова непрацездатність, «декретна» відпустка), які виключаються з розрахункового періоду.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються всі виплати, включаючи разові (в тому числі з яких сплачено ЄСВ), нараховані в місяцях, які виключаються з розрахункового періоду (в яких застрахована особа не працювала з поважних причин повний місяць — з першого до першого числа). Тобто якщо з поважних причин з розрахункового періоду виключається повний календарний місяць, то при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються і всі виплати, нараховані в такому місяці.

Відпускні та інші «середньозарплатні» виплати, які обчислюються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, а також разові виплати, в тому числі нараховані в місяці, частина якого працівником не відпрацьована з поважних причин, в повній сумі (з якої сплачено ЄСВ) враховуються в сумарному заробітку розрахункового періоду, з якого обчислюється середня заробітна плата для нарахування «лікарняних».²¹

Зокрема, середній заробіток, який відповідно до статті 119 КЗпП зберігається за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу в особливий період, з якого сплачено ЄСВ, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Всі виплати для розрахунку «лікарняних» враховуються в місяці їх нарахування (в місяці їх відображення у Звіті з ЄСВ), за винятком «перехідних» відпускних.

Наприклад, якщо в кінці червня 2020 року працівнику нараховано і виплачено допомогу на оздоровлення, яка надається до відпустки, що починається 1 липня 2020 року, то при нарахуванні «лікарняних» в липні, серпні і наступних місяцях 2020 року зазначену допомогу на оздоровлення слід відносити до виплат червня 2020 року (незалежно від періоду перебування працівника у відпустці).

«Перехідні» відпускні (що припадають на два і більше суміжні місяці) належать до місяців, за які вони нараховані (як і з метою визначення бази нарахування ЄСВ). Це випливає з підпункту 1.6.1 Інструкції № 5, яким встановлено, що суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.

Що стосується врахування оплати простою не з вини працівника (який відповідно до частин першої та третьої статті 113 КЗпП оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду або в розмірі середнього заробітку), то така оплата за невідпрацьований час відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції № 5 включається до додаткової заробітної плати ФОП, тому з неї сплачується ЄСВ, і, відповідно, оплату простою необхідно враховувати при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Якщо працівник був незаконно звільнений з роботи, а суд через деякий час відновив його на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то оскільки з такого середнього заробітку сплачується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ), він враховується з розподілом по місяцях, за які нарахований, при визначенні сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді для нарахування «лікарняних».²⁴

Що стосується сумісників, то, як зазначалося вище, відповідно до пункту 30 Порядку № 1266 у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Страхові виплати, в тому числі «лікарняні» за рахунок роботодавця, нараховуються працівнику на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленим печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за всіма місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Визначення середньоденної заробітної плати

Виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, при розрахунку середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» сумарний заробіток розрахункового періоду ділиться на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (їх перелік див. вище). При цьому не має значення режим роботи працівника, кількість відпрацьованих ним робочих днів або годин у розрахунковому періоді, вид обліку робочого часу, оскільки для всіх працівників обчислюється тільки середньоденна заробітна плата.

Звертаємо увагу, що при обчисленні середньоденної заробітної плати з розрахункового періоду виключаються лише календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. При цьому якщо працівник повністю відпрацював робочий день, за який йому нараховано заробітну плату, але в кінці цього дня звернувся до лікарні та був визнаний хворим з видачею ЛН з цього дня, то такий день не виключається з розрахункового періоду, оскільки не є невідпрацьованим днем з поважної причини.

Календарні дні, не відпрацьовані з усіх інших (неповажних) причин (наприклад, через прогули, роботу на умовах неповного робочого тижня, простій, перебування в оплачуваних відпустках тощо), не виключаються з розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 1

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить 12 місяців

Працівник захворів 20 липня 2020 року. В розрахунковому періоді (останні 12 календарних місяців: липень 2019 року – червень 2020 року), що включає 366 календарних днів (далі — к. д.), він працював, перебував у щорічній відпустці 24 к. д., хворів протягом 20 к. д. і перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину 55 к. д. (ст. 26 Закону про відпустки), тобто був відсутній на роботі з поважних причин сумарно протягом 75 (20 + 55) к. д. Загальний дохід працівника в розрахунковому періоді без урахування «лікарняних», але з урахуванням відпускних і всіх інших виплат, з яких сплачено ЄСВ, дорівнює 78 546,93 грн.

Середньоденна заробітна плата у працівника становить:

78 546,93 грн. : (366 к. д. – 75 к. д.) = 269,92 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить менше 12 місяців

Працівник, прийнятий на роботу 9 вересня 2019 року, захворів 13 липня 2020 року. В розрахунковому періоді (9 календарних місяців: жовтень 2019 року – червень 2020 року), який включає 274 календарні дні, його сумарна заробітна плата, з якої сплачено ЄСВ, становить 51 628,47 грн. У розрахунковому періоді працівник працював, 2 робочі дні прогуляв, 26 робочих днів не працював через простій не з власної вини (введений на період карантину) з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу за весь час простою, а також йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів (як особі, яка одружується, — п. 8 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).

З розрахункового періоду виключаються тільки 10 календарних днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати (відсутність на роботі з поважної причини).

Не відпрацьовані календарні (робочі) дні внаслідок прогулу і простою не виключаються з розрахункового періоду, оскільки не включені до переліку поважних причин відсутності на роботі, зазначених у пункті 3 Порядку № 1266.

Середньоденна заробітна плата становить:

51 628,47 грн. : (274 к. д. – 10 к. д.) = 195,56 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення середньоденної заробітної плати,
якщо розрахунковий період становить менше ніж календарний місяць

Працівник, прийнятий на роботу 3 червня 2020 року, захворів 20 липня. Цьому працівникові як студенту вишу в період з 15 по 21 червня 2020 року надавалась навчальна відпустка для здачі сесії. Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), розрахунковий період включає фактично відпрацьований час до настання страхового випадку (з 3 червня по 19 липня 2020 року), тобто 47 календарних днів. У розрахунковому періоді працівник не має календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Сумарна заробітна плата працівника, з якої сплачено ЄСВ, в розрахунковому періоді становить 9536,42 грн. (в тому числі відпускні за період навчальної відпустки).

Середньоденна заробітна плата становить:

9536,42 грн. : 47 к. д. = 202,90 грн.

________________________________________________________________________

Відсутність заробітку в розрахунковому періоді

Відповідно до пункту 28 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку «лікарняних», в тому числі внаслідок НВВ), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Як видно, для осіб, яким місячна тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена (до них належать, зокрема, працівники, оплата праці яких залежить від виручки), передбачено верхнє обмеження для нарахування «лікарняних».

Механізм розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ, встановлений пунктом 12 Порядку № 1266, є аналогічним механізму розрахунку «лікарняних» у випадках, не пов’язаних з НВВ, встановленому пунктом 28 Порядку № 1266.

Дуже важливою для розрахунку середньоденної заробітної плати, в т. ч. з урахуванням встановлених обмежень, є норма пункту 5 Порядку № 1266, якою встановлено, що у разі, якщо середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, якщо особа працює у режимі неповного робочого дня або тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 4

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2017 року по 23 червня 2020 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Вона повинна була вийти на роботу 24 червня 2020 року, але в цей день захворіла, тому на роботу не вийшла. У розрахунковому періоді (червень 2019 року – травень 2020 року) вона не працювала і не мала заробітку з поважної причини (відпустка по догляду за дитиною до 3 років). Посадовий оклад працівниці в місяці початку хвороби (червні) — 7000 грн.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», що обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого на день настання страхового випадку, становить:

7000 грн. : 30,44 = 229,96 грн.²⁷

ПРИКЛАД 5

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала в перший день роботи

Працівник наказом роботодавця, виданим 3 липня 2020 року (п’ятниця), був прийнятий на роботу з 6 липня 2020 року (понеділок). Але в цей день працівник на роботу не вийшов, оскільки захворів. Посадовий оклад йому не встановлений, оскільки працівник як страховий агент отримує комбіновану заробітну плату, розмір якої залежить від виручки.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку) і середньомісячної кількості календарних днів (30,44):

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то тарифна ставка в розрахунку на місяць обчислюється як добуток годинної тарифної ставки в місяці настання страхового випадку і норми робочого часу в годинах в цьому місяці.

Врахування страхового стажу працівника при обчисленні середньоденної заробітної плати

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1105 та пунктом 5 Порядку № 440 «лікарняні» у випадках, не пов’язаних з НВВ, виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу (див. Таблицю).

Таблиця

Залежність розміру «лікарняних» від страхового стажу

Страховий стаж застрахованих осіб (категорії застрахованих осіб)	Розмір «лікарняних» у відсотках до середньої заробітної плати
Страховий стаж до 3 років	50%
Страховий стаж від 3 до 5 років	60%
Страховий стаж від 5 до 8 років	70%
Страховий стаж понад 8 років	100%
Особи, віднесені до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	100% (незалежно від страхового стажу)
Один з батьків або особа, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи
Ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-ХІІ
Особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ
Донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР *
Особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу

* Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (тобто здали 900 мл крові — 450 мл х 2), допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Таким чином, для осіб, у яких страховий стаж становить менше 8 років і які не належать до зазначених в таблиці категорій осіб, що мають право на 100%-ве нарахування «лікарняних», кінцева середньоденна заробітна плата визначається шляхом множення розрахованої виходячи з даних розрахункового періоду середньоденної заробітної плати на відсоток, який залежить від страхового стажу (п. 2 Порядку № 1266).

Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), «лікарняні» виплачуються у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким «лікарняні» у таких випадках виплачуються в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105).

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр соцстрахування), а за періоди до запровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105).

У зв’язку з вищевикладеним, нагадаємо, що до 28.02.2001 р. (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III; далі — Закон № 2240) загальний трудовий стаж обчислювався згідно із записами у трудовій книжці. Відповідно до чинних на той час Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 р. № 1658 (далі — Правила № 1658), до загального трудового стажу для нарахування «лікарняних», крім періоду роботи, зараховувалися й інші періоди, зокрема:

• служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
• час «декретної» відпустки, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком;
• період отримання допомоги по безробіттю;
• час навчання в професійно-технічному навчальному закладі;
• час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, які оплачуються, в період навчання у вищому навчальному закладі (далі — виш).

Водночас не враховувався в загальному трудовому стажі для призначення «лікарняних» час навчання у виші (в тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання.

З 28.02.2001 р. (дата набрання чинності Законом № 2240) до 01.01.2011 р. до загального трудового стажу, набутого за попередні періоди, додається страховий стаж. До страхового стажу в цей період згідно зі статтею 7 Закону № 2240 (в редакції, що діяла в той час) включалися період роботи зі сплатою страхових внесків до ФСС з ТВП, а також періоди тимчасової втрати працездатності, перебування в «декретній» відпустці, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (зокрема, по безробіттю), крім пенсій усіх видів. При цьому період навчання в навчальних закладах, відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, а також ціла низка інших періодів, вказаних у Правилах № 1658, скасованих у 2001 році, в період з 28.02.2001 р. по 31.12.2010 р. не включалися до страхового стажу. Обчислення страхового стажу в цей період необхідно здійснювати за даними, вказаними у трудовій книжці працівника.

З 01.01.2011 р. (дата введення Держреєстру соцстрахування) страховий стаж визначається за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування. З вказаної дати до раніше набутого працівником страхового (трудового) стажу додається страховий стаж, який залежить від розміру сплаченого за працівника (ним, його роботодавцем) ЄСВ, частина якого спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. До страхового стажу також зараховуються період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування і пенсії по інвалідності.

Виходячи з визначення страхового стажу (див. вище), повний місяць включається до страхового стажу працівника, якщо сума сплаченого ЄСВ за такий місяць становить не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ), що обчислюється як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ. У 2020 році розмір МСВ становить 1039,06 грн. (4723 грн. х 22%).

Звертаємо увагу, що з 01.01.2016 р. (дата введення єдиної ставки ЄСВ — 22%) розмір МСВ став однаковим як для працівників, які працюють за трудовим договором, так і для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД). Тому якщо фізична особа не перебувала у трудових відносинах (не була найманим працівником), але виконувала роботи (надавала послуги) згідно з ЦПД, і сума сплаченого ЄСВ з її винагороди за ЦПД в місяцях виконання робіт (надання послуг) становила не менше МСВ, то такі місяці повністю включаються до страхового стажу, який обчислюється для цілей нарахування «лікарняних». Це пояснюється тим, що частина ЄСВ, сплаченого з винагороди за виконані роботи (надані послуги) за ЦПД (так само як і частина ЄСВ, сплаченого з заробітної плати працівників), спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менше МСВ, цей місяць зараховується до страхового стажу за спеціальною формулою, наведеною в частині 3 статті 21 Закону № 1105. Ця формула дозволяє зарахувати до страхового стажу частину місяця пропорційно до сплаченої суми ЄСВ у такому місяці.

Наприклад, якщо за фізичну особу за липень 2020 року сплачено ЄСВ в сумі 800 грн. при МСВ в цьому місяці 1039,06 грн., то страховий стаж такої особи в липні складе:

800 грн. : 1039,06 грн. = 0,77 (місяця)

Страховий стаж, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону № 1105 обчислюється в місяцях, підтверджується довідкою Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), що є адміністратором Держреєстру соцстрахування. Довідка про страховий стаж для нарахування «лікарняних» видається застрахованій особі або страхувальнику за однією з форм, наведених у додатках до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 р. № 10-1 (далі — Положення № 10-1), зокрема:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 5) — формується за період, починаючи з 2011 року, і містить відомості про фактичні суми заробітку/доходу, з яких сплачено ЄСВ, і страховий стаж (для нарахування страхових виплат);

– форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 4) — формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, і містить відомості про суми заробітку та страховий стаж (для нарахування пенсії);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (додаток 9) — містить відомості про трудовий і страховий стаж.

Згідно з пунктами 2, 8 і 9 розділу V Положення № 10-1 інформація (довідки) про страховий стаж надаються ПФУ в паперовій та/або електронній формі:

• застрахованій особі, яка особисто звернулася до органу ПФУ;
• страхувальнику про застрахованих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, про страховий стаж цих осіб для призначення соціальних виплат (в т. ч. «лікарняних»);
• представнику застрахованої особи чи страхувальника при пред’явленні документів, що посвідчують особу представника та її повноваження діяти від імені особи, яку він представляє.

Розрахунок страхового стажу кожного працівника (застрахованої особи) повинен робити роботодавець (страхувальник) на підставі інформації з Держреєстру соцстрахування, наданої працівником у вигляді довідки, виданої органом ПФУ, та/або отриманої роботодавцем самостійно безпосередньо від органу ПФУ в паперовій формі або в електронному вигляді через веб-портал послуг ПФУ.

Таким чином, загальний страховий стаж для нарахування «лікарняних» визначається в трьох часових періодах (до 28.02.2001 р., з 28.02.2001 р. до 01.01.2011 р., з 01.01.2011 р. по день, що передує дню настання страхового випадку) і підсумовується, після чого визначається відсоток, який буде застосований до середньоденної заробітної плати.

Пільгові категорії громадян, які мають право на «лікарняні» в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (див. вище таблицю), для реалізації цього права повинні надати роботодавцю копії відповідних посвідчень або інші документи, що підтверджують право на пільгу (ч. 2 ст. 31 Закону № 1105).

ПРИКЛАД 6

Визначення середньоденної заробітної плати з урахуванням страхового стажу

Працівник, який був прийнятий на роботу в 2016 році, захворів 6 липня 2020 року. За даними Держреєстру соцстрахування станом на 5 липня 2020 року (включно) страховий стаж працівника становить 4 роки і 3,5 місяця, тому «лікарняні» виплачуються йому в розмірі 60% середньої заробітної плати.

У розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року), що включає 366 календарних днів, працівник був відсутній на роботі з поважних причин 27 календарних днів (далі — к. д.), в тому числі 12 к. д. він хворів, а 15 к. д. перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Сумарна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ, становить 96 852,34 грн. (без урахування «лікарняних»).

Середньоденна заробітна плата виходячи з даних розрахункового періоду:

96 852,34 грн. : (366 к. д. – 27 к. д.) = 285,70 грн.

Середньоденна заробітна плата з урахуванням страхового стажу:

285,70 грн. х 60% = 171,42 грн.

Таким чином, для оплати днів хвороби необхідно використовувати середньоденну заробітну плату в розмірі 171,42 грн.

_____________________________________________________________________________

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок НВВ виплата «лікарняних» здійснюється в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу працівника (ч. 3 ст. 42 Закону № 1105).

Обмеження розміру середньоденної заробітної плати

При обчисленні середньоденної заробітної плати необхідно враховувати декілька обмежень, встановлених Законом № 1105 і Порядком № 1266.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ з розрахунку на один календарний день (далі — максимальна середньоденна зарплата), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Нагадаємо, що максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, тому в кожному місяці 2020 року вона дорівнює 70 845 грн. (15 х 4723 грн.).

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник захворів, наприклад 30 червня 2020 року (розрахунковий період: червень 2019 року – травень 2020 року), то максимальна середньоденна зарплата, розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у травні 2020 року, який є останнім місяцем розрахункового періоду, становить:

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Ця максимальна середньоденна зарплата застосовується для всіх страхових випадків, що настали (настануть) в лютому 2020 року – січні 2021 року (тобто коли останнім місяцем розрахункового періоду є будь-який місяць 2020 року).

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру соцстрахування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону у вигляді допомоги по тимчасової непрацездатності в розмірі, розрахованому виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Аналогічну норму (тільки в застарілій редакції) містять також абзац другий пункту 29 Порядку № 1266 (за винятком розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ) і абзац другий пункту 5 Порядку № 440.

Таким чином, як Законом № 1105, так і Порядками № 440 і № 1266 передбачено верхнє обмеження для сум «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. При цьому для застосування зазначеного обмеження не має значення загальний страховий стаж працівника.

Порядок обчислення 6-місячного страхового стажу протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку аналогічний порядку обчислення загального страхового стажу (зокрема, період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу).

Таким чином, для нарахування «лікарняних» без обмеження їхньої суми мінімальною заробітною платою працівник повинен мати протягом останніх 12 місяців, а саме протягом останніх 365 (у високосному році — 366) календарних днів, перед днем настання страхового випадку страховий стаж сумарно не менше 6 місяців (183 календарних днів). Хоча деякі регіональні відділення Фонду в своїх роз’ясненнях вказують на те, що обчислення 6-місячного страхового стажу необхідно здійснювати протягом останніх 12 місяців перед місяцем (не днем) настання страхового випадку. На нашу думку, такий висновок неправомірний, оскільки в частині 4 статті 19 Закону № 1105 не йдеться про розрахунок страхового стажу протягом 12 місяців перед місяцем настання страхового випадку, а йдеться про 12 місяців перед настанням страхового випадку, що не одне і те ж. Якщо календарні дні місяця настання страхового випадку виключати, то штучно буде зменшуватися страховий стаж працівника, що може привести до застосування «верхнього» обмеження при розрахунку суми «лікарняних». Хоча врахування у страховому стажі працівника відпрацьованих ним днів у місяці настання страхового випадку вимагає додаткових розрахунків, такий підхід справедливий по відношенню до працівника.

Що стосується механізму розрахунку середньоденної заробітної плати у випадку застосування обмеження розміру «лікарняних» мінімальною заробітною платою, то він визначений процитованим вище пунктом 5 Порядку № 1266, тобто у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює в режимі неповного робочого дня або тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 7

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування
«лікарняних» виходячи з мінімальної заробітної плати

Працівник, прийнятий на роботу 3 лютого 2020 року, захворів 20 липня 2020 року. Протягом останніх 12 місяців (366 календарних днів) перед настанням страхового випадку, тобто в період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2020 року, страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування склав сумарно менше 6 місяців, а саме 5 місяців і 19 календарних днів або 5,61 місяця. Загальний страховий стаж працівника — 7 років.

У розрахунковому періоді (березень – червень 2020 року) працівнику нарахована заробітна плата сумарно в розмірі 29 200 грн. (7300 грн. х 4 місяці).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) = 122 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

29 200 грн. : 122 к. д. = 239,34 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

239,34 грн. х 70% = 167,54 грн.

Оскільки протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку (хвороби) страховий стаж у працівника становить менше 6 місяців, на нього поширюється обмеження суми «лікарняних» розміром мінімальної заробітної плати. У цьому випадку застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є нижчою за середньоденну заробітну плату, обчислену в розрахунковому періоді з урахуванням страхового стажу працівника (155,16 грн. < 167,54 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (155,16 грн.).

ПРИКЛАД 8

Визначення середньоденної заробітної плати
для нарахування «лікарняних» при роботі з неповним робочим часом

Працівник, прийнятий на роботу 18 травня 2020 року, захворів 10 серпня. Він працює на умовах неповного робочого дня — 5 робочих годин в день при 8-годинному робочому дні на підприємстві, тобто у працівника ставка становить 0,625 (5/8) посади. Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді (червень – липень 2020 року) і його загального страхового стажу — 4 роки, становить 98,36 грн. ((5000 грн. + 5000 грн.) : (30 к. д. + 31 к. д.) х 60%). Страховий стаж працівника протягом останніх 12 місяців становить менше 6 місяців, тому для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, що розраховується з мінімальної заробітної плати, встановленої у серпні 2020 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді є меншою за максимальну середньоденну зарплату (98,36 грн. < 155,16 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді (98,36 грн.).

_________________________________________________________________________

Визначення суми «лікарняних»

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1266 сума «лікарняних» обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Таким чином, «лікарняні» за рахунок роботодавця та Фонду нараховуються за календарні дні, що припадають на період страхового випадку (тимчасової непрацездатності).

Якщо на період тимчасової непрацездатності працівника припадають святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, а також дні, в які працівник не працював через встановлення йому неповного робочого тижня або роботи вахтовим методом, то за такі дні «лікарняні» виплачуються в загальному порядку.

ПРИКЛАД 9

Розрахунок суми «лікарняних»,
якщо загальний страховий стаж працівника становить понад 6 років

Працівник хворів з 22 червня по 17 липня 2020 року (26 календарних днів). Середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (червень 2019 року – травень 2020 року), становить 205,74 грн. Загальний страховий стаж працівника — 6,5 років («лікарняні» нараховуються в розмірі 70% середньої заробітної плати). Протягом останніх 12 місяців перед днем настання страхового випадку (хвороби) страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням страхового стажу працівника:

205,74 грн. х 70% = 144,02 грн.

Загальна сума «лікарняних»:

144,02 грн. х 26 к. д. хвороби = 3744,52 грн., в тому числі:

– сума «лікарняних» за рахунок роботодавця (перші 5 календарних днів хвороби: з 22 по 26 червня): 144,02 грн. х 5 к. д. хвороби = 720,10 грн.

– сума «лікарняних» за рахунок Фонду (починаючи з 6-го дня хвороби: з 27 червня по 17 липня — 21 календарний день): 144,02 грн. х 21 к. д. хвороби = 3024,42 грн.

ПРИКЛАД 10

Розрахунок суми «лікарняних», якщо працівник працює на умовах
неповного робочого тижня, а страховий стаж становить 4 роки

Працівник, який працює на умовах неповного робочого тижня з 3 робочими днями на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця), хворів в період з 21 по 25 серпня 2020 року (5 календарних днів), на який припадають за графіком роботи працівника один робочий день (п’ятниця 21 серпня), 3 вихідні дні (22, 23 і 25 серпня) і один святковий день — 24 серпня — День незалежності України. Однак за всі ці 5 календарних днів хвороби працівника повинні бути нараховані «лікарняні», що виплачуються за рахунок роботодавця.

Середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (серпень 2019 року – липень 2020 року), становить 186,72 грн. Загальний страховий стаж працівника — 4 роки 8 місяців, тому «лікарняні» нараховуються в розмірі 60% середньої заробітної плати. Протягом останніх 12 місяців страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Загальна сума «лікарняних» становить:

186,72 грн. х 60% х 5 к. д. хвороби = 560,15 грн.

_________________________________________________________________________

«Лікарняні» не виплачуються за дні хвороби, які припадають на період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій та навчальній відпустці (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105).

Якщо у працівника виник простій з його вини, який не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП), то у разі хвороби працівника в період такого простою «лікарняні» за цей період йому не нараховуються, оскільки згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 1105 «лікарняні» надаються застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, але вона в даному випадку працівнику не нараховується. Якщо ж на підприємстві оформлено простій не з вини працівника (зокрема, на період карантину), і за час такого простою працівнику на підставі частини першої статті 113 КЗпП нараховується оплата в розмірі не нижче двох третин тарифної ставки (окладу), але у зв’язку з хворобою (доглядом за хворою дитиною) працівник втратив право на зазначену виплату (оплату часу простою), йому нараховуються «лікарняні» на підставі виданого в установленому порядку ЛН.

Якщо наказом керівника підприємства працівник відсторонений від роботи без нарахування заробітної плати у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування відповідно до Кримінального кодексу України, то «лікарняні» працівникові за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період такого відсторонення від роботи, не нараховуються, оскільки, як зазначено вище, «лікарняні» виплачуються застрахованій особі як компенсація втрати заробітної плати, яка в зазначеному випадку працівнику не нараховується.

Обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою

Розрахунок суми «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців, необхідно здійснювати в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата множиться на відсоток, що відповідає загальному страховому стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з максимальною середньоденною зарплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;

4) якщо сума денної виплати не перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення денної виплати на кількість днів, які підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення зазначеної максимальної середньоденної зарплати на кількість днів, які підлягають оплаті, тобто з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, але без урахування загального страхового стажу працівника (на відсоток, що відповідає загальному страхового стажу, сума максимальної середньоденної зарплати, розрахованої з мінімальної заробітної плати, не множиться).

Звертаємо увагу ще на такий нюанс: якщо працівнику нараховуються «лікарняні», які розраховуються виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку (на виконання норми пункту 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, абзацу другого пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440), за період хвороби, який включає повний місяць (наприклад, за період хвороби з 30 червня по 3 серпня, який включає повний місяць — липень), і в повному місяці хвороби (липні) сума «лікарняних» є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в місяці настання страхового випадку (червні) або повному місяці хвороби (липні — це зазвичай буває в місяцях, які мають 31 календарний день), то коригування «лікарняних», що припадають на такий місяць (липень), вже не провадиться, а їхня сума розміром мінімальної заробітної плати не обмежується, оскільки «лікарняні» вже обчислені з мінімальної заробітної плати. Це правило діє, починаючи з 11 жовтня 2017 року, коли Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни до частини 4 статті 19 Закону № 1105, але, на жаль, донині не внесені аналогічні зміни до пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440, хоча вже минуло більше двох років.

ПРИКЛАД 11

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо працівник хворів весь місяць

Працівник хворів у період з 24 червня по 31 липня 2020 року. Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді, з урахуванням загального страхового стажу працівника становить 184,57 грн. Працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. В цьому випадку для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в червні 2020 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є меншою за середньоденну заробітну плату в розрахунковому періоді (155,16 грн. < 184,57 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата.

Сума «лікарняних», що припадають на червень 2020 року (за 7 календарних днів хвороби з 24 по 30 червня):

155,16 грн. х 7 к. д. хвороби = 1086,12 грн.

Сума «лікарняних», що припадають на липень 2020 року (за 31 календарний день хвороби з 1 по 31 липня):

155,16 грн. х 31 к. д. хвороби = 4809,96 грн.

Як видно, сума «лікарняних», що припадають на липень, перевищила розмір мінімальної заробітної плати, встановлений як в червні 2020 року (місяці настання страхового випадку), так і в липні (повному місяці хвороби): 4809,96 грн. > 4723 грн. Однак це не є підставою для зменшення працівнику суми «лікарняних», що припадають на липень, і загальної суми «лікарняних» за весь період хвороби.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 24 червня по 31 липня):

1086,12 грн. (за дні хвороби в червні) + 4809,96 грн. (за дні хвороби в липні) = 5896,08 грн.

ПРИКЛАД 12

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2017 року по 10 липня 2020 року (п’ятниця) перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком. Вона повинна була вийти на роботу в понеділок 13 липня 2020 року, але в цей день захворіла і хвороба тривала по 27 липня (15 календарних днів). У розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року) вона не працювала і не мала доходу, з якого сплачується ЄСВ. Посадовий оклад працівниці в липні — 7000 грн. Загальний страховий стаж працівниці на день настання страхового випадку становить 4 роки 9 місяців і 12 днів, тому «лікарняні» їй виплачуються в розмірі 60% середньої заробітної плати.

Оскільки в розрахунковому періоді працівниця не працювала з поважної причини — перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, то середня заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого працівниці на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

Середньоденна заробітна плата з урахуванням загального страхового стажу працівниці:

7000 грн. : 30,44 х 60% = 137,98 грн.

Враховуючи, що протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку працівниця має страховий стаж менше 6 місяців (період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком не включається до страхового стажу), для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівниці.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівниці, є меншою за максимальну середньоденну зарплату (137,98 грн. < 155,16 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (137,98 грн.).

Сума «лікарняних» за період хвороби, яка підлягає нарахуванню працівниці:

137,98 грн. х 15 к. д. хвороби = 2069,70 грн.

__________________________________________________________________________

Звертаємо увагу на те, що працівники (застраховані особи), які за основним місцем роботи працюють менше 6 місяців перед настанням страхового випадку, для підтвердження страхового стажу повинні надати роботодавцю (страхувальнику) інформацію з Держреєстру соцстрахування про страховий стаж за минулий період у вигляді довідки, виданої органом ПФУ (про форми довідок див. вище), якщо, звичайно, роботодавець не може (не хоче) отримати таку інформацію (довідку) самостійно через веб-портал ПФУ.

Якщо працівник не надасть зазначену довідку роботодавцю, то у останнього не буде достовірної інформації, яка б підтверджувала наявність у такого працівника 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, тому «лікарняні» працівнику необхідно нарахувати з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку. Якщо працівник надасть зазначену довідку після нарахування йому «лікарняних» і підтвердить наявність 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, «лікарняні» підлягають перерахунку (донарахуванню) незалежно від того, коли працівником надана довідка: до закінчення 12 місяців з дня відновлення працездатності або після закінчення цього строку, оскільки звернення за призначенням «лікарняних» надійшло вчасно — в строк, передбачений частиною 5 статті 32 Закону № 1105 (не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності).

Обмеження суми «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1105 і абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду (фактично — з якої сплачувався ЄСВ).

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 440 також встановлено, що сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду (фактично — з якої сплачувався ЄСВ).

Звертаємо увагу, що в частині 3 статті 24 Закону № 1105 і абзаці другому пункту 2 Порядку № 1266, а також в інших нормах цих документів, механізм застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ не роз’яснено.

У процитованому вище пункті 5 Порядку № 1266, що роз’яснює механізм розрахунку середньоденної заробітної плати, не вказано, що цей механізм застосовується і для пункту 2 цього Порядку (вказано, що він застосовується лише відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку).

Отже, для цілей реалізації норм частини 3 статті 24 Закону № 1105, абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266, абзацу третього пункту 5 Порядку № 440 в частині застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ немає підстав використовувати механізм, наведений в пункті 5 Порядку № 1266. Тобто обмежувати зверху середньоденну заробітну плату в місяці настання страхового випадку максимальною середньоденною зарплатою, що розраховується шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ у такому місяці на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) або на кількість календарних днів у такому місяці не можна, оскільки верхнє обмеження для середньоденної заробітної плати вже передбачено пунктом 4 Порядку № 1266 (див. вище) на підставі даних останнього місяця розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, якщо в повному місяці хвороби розмір «лікарняних», обчислених з урахуванням норм пункту 4 Порядку № 1266, в розрахунку на місяць є більшим за максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (за аналогією з використанням даних цього місяця для обчислення максимальної середньоденної зарплати), то сума її перевищення працівнику не виплачується.

Сума «лікарняних» з урахуванням обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ визначається за таким алгоритмом:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) порівнюється розрахована середньоденна заробітна плата з максимальною середньоденною зарплатою, обчисленою з максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду;

3) якщо розрахована середньоденна заробітна плата не перевищує максимальну середньоденну зарплату, то перша величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті;

4) якщо розрахована середньоденна заробітна плата перевищує максимальну середньоденну зарплату, то остання величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті. Якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду, то сума «лікарняних» в цьому місяці обмежується вказаною максимальною величиною (зменшується загальна сума «лікарняних»).⁴¹

Висновок про те, що сума «лікарняних» обмежується максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, випливає з прикладу, наведеного в пункті 4 розділу III Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 р. № 1022 (далі — Приклади № 1022).

ПРИКЛАД 13

Нарахування «лікарняних», якщо їхня сума в повному місяці хвороби
не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник (директор підприємства), прийнятий на роботу з 2 січня 2020 року, хворів в період з 25 травня по 3 липня 2020 року (40 календарних днів). У розрахунковому періоді (лютий – квітень 2020 року) працівник щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 75 000 грн. і не має періодів, не відпрацьованих з поважних причин. Загальний страховий стаж працівника — 25 років, протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (75 000 грн. > 70 845 грн.), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

70 845 грн. (лютий) +70 845 грн. (березень) +70 845 грн. (квітень) = 212 535 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) = 90 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

212 535 грн. : 90 к. д. х 100% = 2361,50 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у квітні — останньому місяці розрахункового періоду):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівника, є більшою за максимальну середньоденну зарплату (2361,50 грн. > 2327,37 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (2327,37 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — червень (30 к. д.):

2327,37 грн. х 30 к. д. хвороби = 69 821,10 грн.

Оскільки сума «лікарняних», яка припадає на червень, не перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у квітні — останньому місяці розрахункового періоду (69 821,10 грн. < 70 845 грн.), за дні хвороби в червні «лікарняні» виплачуються працівникові у повній сумі.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 25 травня по 3 липня):

2327,37 грн. х 40 к. д. хвороби = 93 094,80 грн., в тому числі:

– за рахунок роботодавця (перші 5 днів хвороби з 25 по 29 травня):

2327,37 грн. х 5 к. д. хвороби = 11 636,85 грн.

– за рахунок Фонду (за 35 днів хвороби з 30 травня по 3 липня):

2327,37 грн. х 35 к. д. хвороби = 81 457,95 грн.

ПРИКЛАД 14

Нарахування «лікарняних», якщо в одному з місяців хвороби їхня сума
перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник був прийнятий на роботу фінансовим директором 27 січня 2020 року. В період з 22 червня по 7 серпня 2020 року (47 календарних днів) він хворів. У розрахунковому періоді (лютий – травень 2020 року) він відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в кожному місяці заробітну плату в розмірі окладу — 80 000 грн.

Загальний страховий стаж працівника становить 30 років, страховий стаж протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (80 000 грн.> 70 845 грн.), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

70 845 грн. х 4 місяці (лютий – травень) = 283 380 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) = 121 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

283 380 грн. : 121 к. д. х 100% = 2341,98 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у травні — останньому місяці розрахункового періоду):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді є більшою за максимальну середньоденну зарплату (2341,98 грн. > 2327,37 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (2327,37 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на червень (9 к. д.):

2327,37 грн. х 9 к. д. хвороби = 20 946,33 грн.

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — липень (31 к. д.):

2327,37 грн. х 31 к. д. хвороби = 72 148,47 грн.

Оскільки сума «лікарняних», яка припадає на липень, перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у травні — останньому місяці розрахункового періоду (72 148,47 грн. > 70 845 грн.), за дні хвороби в липні «лікарняні» виплачуються працівникові в сумі 70 845 грн., а «лікарняні», що перевищують цю суму, йому не виплачуються.

Сума «лікарняних», яка припадає на серпень (7 к. д.):

2327,37 грн. х 7 к. д. хвороби = 16 291,59 грн.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби, що підлягає нарахуванню працівнику:

20 946,33 грн. (за дні хвороби в червні) + 70 845 грн. (за дні хвороби в липні) + 16 291,59 грн. (за дні хвороби в серпні) = 108 082,92 грн.

_________________________________________________________________________

Сума «лікарняних» при звільненні працівника

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає у застрахованих осіб з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник звільняється, наприклад, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін), але в останній день роботи (в день звільнення) захворів, то він має право на оплату ЛН (отримання «лікарняних») за цей день, оскільки, як зазначено вище, таке право виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення.

У разі звільнення працівника не з ініціативи роботодавця під час хвороби «лікарняні» нараховуються за перші 5 днів хвороби роботодавцем по день звільнення, а в подальшому — з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок Фонду за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (ч. 2 ст. 22 Закону № 1105). Кількість ЛН, що підлягають оплаті при звільненні, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, що настав у період роботи.

Наприклад, якщо останній день роботи і день звільнення працівника, що здійснюється з ініціативи роботодавця (наприклад, за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв’язку із скороченням штату), — 30 червня 2020 року, але працівник захворів у цей день і хворів по 9 липня 2020 року (в даному випадку дата звільнення працівника переноситься на останній день його непрацездатності за цим страховим випадком — ч. третя ст. 40 КЗпП), то роботодавець і Фонд зобов’язані оплатити ЛН, виданий працівнику на період хвороби з 30 червня по 9 липня 2020 року, а також ЛН, що є його продовженням (код-2). Якщо працівнику буде виданий новий (первинний) ЛН з 10 липня 2020 року за новим страховим випадком (код-1), то він не оплачується, оскільки виданий після дати звільнення працівника (після 9 липня 2020 року).

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням (ст. 38 і 39 КЗпП), при цьому видано наказ про його звільнення, наприклад 31 липня 2020 року, але в цей день працівник захворів, і хвороба тривала по 11 серпня 2020 року, то за рахунок роботодавця оплачується тільки день хвороби 31 липня, оскільки в цей день працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем (в даному випадку дата звільнення працівника не переноситься на останній день його непрацездатності). Дні хвороби працівника з 1 по 4 серпня, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, роботодавцем не оплачуються (припадають на період, коли працівник вже не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем), а період хвороби з 5 по 11 серпня 2020 року оплачується за рахунок Фонду, як період, починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення працівника.

Сума «лікарняних» при донарахуванні та сторнуванні зарплати

Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, у разі нарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми з метою обкладення ЄСВ включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Згідно з пунктом 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, при заповненні Звіту з ЄСВ якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, в якому були здійснені такі донарахування.

Як зазначалося вище, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат (в т. ч. «лікарняних») обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Звіту з ЄСВ (п. 32 Порядку № 1266).

Отже, донарахування заробітної плати в поточному місяці за попередні місяці не впливає на суму (не вимагає донарахування) «лікарняних», виплачених за попередні періоди, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховується тільки заробітна плата (дохід), з якої в розрахунковому періоді сплачені страхові внески (ЄСВ).

Водночас якщо, наприклад, в першому місяці розрахункового періоду працівнику донарахували заробітну плату за попередній місяць, який не включається до розрахункового періоду, то така донарахована заробітна плата включається до заробітної плати першого місяця розрахункового періоду (тобто місяця, в якому здійснено донарахування), і, відповідно, включається до складу виплат розрахункового періоду, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Якщо в останньому місяці розрахункового періоду працівник хворів (наприклад, з 26 по 30 червня), але йому помилково за робочі дні хвороби в такому місяці була нарахована заробітна плата (замість «лікарняних») і її сума відображена у Звіті з ЄСВ за цей місяць (червень), то вся сума такої помилково нарахованої заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ, включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (липні, серпні і т. д.), але виключаються календарні дні хвороби в такому місяці (червні) як не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

У разі сторнування заробітної плати в місяці розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для розрахунку «лікарняних» включається нарахована заробітна плата за мінусом її сторнованої суми в місяці такого сторнування.

Так, якщо працівник захворів, наприклад, у червні, а в місяці розрахункового періоду — травні сторновано суму заробітної плати через допущену помилку в попередньому місяці — квітні, який теж включається до розрахункового періоду, і в цьому місяці (квітні) працівник частину місяця не працював через хворобу, але йому помилково нараховано заробітну плату (замість «лікарняних») як за повністю відпрацьований місяць, то для розрахунку «лікарняних» в червні і наступних місяцях (не пізніше травня наступного року) до складу виплат місяця виправлення помилки — травня включається сума, зменшена на помилково нараховану суму заробітної плати в попередньому місяці — квітні. Помилково нарахована сума заробітної плати в місяці хвороби — квітні включається до доходів цього місяця і в їхньому складі враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (не пізніше квітня наступного року). Але з кількості календарних днів розрахункового періоду виключаються календарні дні хвороби в такому місяці — квітні, оскільки ці дні не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Порядок призначення та виплати «лікарняних»

У разі настання страхового випадку в застрахованої особи на підставі наданого нею ЛН комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства (далі — комісія із соцстраху) з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління ФССУ від 19.07.2018 р. № 13, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі (ч. 3 ст. 30 Закону № 1105).

Документи (в т. ч. ЛН) для призначення «лікарняних» розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні «лікарняних» із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові (застрахованій особі) не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ч. 1 ст. 32 Закону № 1105).

На підставі рішення комісії з соцстраху про призначення працівнику матеріального забезпечення відповідно до наданого ним ЛН роботодавець за власний рахунок оплачує перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності (ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 42 Закону № 1105, п. 1 Порядку № 440).

Що стосується виплати працівнику «лікарняних» за рахунок коштів Фонду, то роботодавцю-страхувальнику необхідно пройти певну процедуру.

Відповідно до статті 34 Закону № 1105 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду згідно з Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління ФССУ від 19.07.2018 р. № 12 (далі — Порядок № 12).

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до Порядку № 12. Для отримання фінансування страхувальник звертається до робочого органу Фонду за своїм місцезнаходженням із заявою-розрахунком, підписаною керівником, головним бухгалтером та засвідченою печаткою (за її наявності). Заява-розрахунок оформляється страхувальником на підставі рішення комісії з соцстраху про призначення матеріального забезпечення та має бути передана страхувальником до робочого органу ФССУ не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення (п.п. 2, 4 Порядку № 12).

Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу ФССУ або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП). У разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника (п.п. 6, 7 Порядку № 12).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону № 1105 та пунктом 8 Порядку № 12 робочий орган Фонду після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Держреєстрі соцстрахування, дані про сплату ним ЄСВ, наявність у Фонді зареєстрованого НВВ (у разі виплат потерпілим внаслідок НВВ), правильність нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом 10 робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку. Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Страхувальник відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів від Фонду. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державної казначейської служби України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок страхувальника, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам (ч. 2 ст. 34 Закону № 1105).

Після надходження суми коштів, зазначеної у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов’язаний виплатити «лікарняні» працівникам у найближчий після дня їх призначення (отримання) строк, встановлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 32 Закону № 1105, п. 9 Порядку № 12).

Наприклад, якщо гроші від Фонду надійшли на окремий рахунок 15 липня, а найближчий строк виплати заробітної плати на підприємстві — 22 липня, то «лікарняні» необхідно виплатити працівникам 22 липня.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення виплат за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає Фонду повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12 (далі — Повідомлення). Формою Повідомлення передбачено відображення в ній, зокрема, суми і дати виплати «лікарняних» застрахованій особі за рахунок коштів Фонду. Таке повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді з використанням ЕЦП або листом з повідомленням про вручення або надано безпосередньо до робочого органу Фонду.

Звертаємо увагу, що в заяві-розрахунку необхідно вказувати повну нараховану суму «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір). Фондом здійснюється фінансування нарахованої суми «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань. Після надходження від Фонду на окремий рахунок суми коштів, яка зазначена в заяві-розрахунку, страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» у вищезазначений строк, а частина отриманих страхових коштів спрямовується на сплату ПДФО, військового збору та інших обов’язкових платежів. При цьому фінансування (виплата) страхувальниками за рахунок власних коштів матеріального забезпечення застрахованим особам і сплата з нього суми обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір) з наступним відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом Законом № 1105 не передбачено.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом 3 робочих днів (ч. 1 ст. 34 Закону № 1105, п. 12 Порядку № 12).