Працівники-студенти на підприємстві: навчальна відпустка, трудові гарантії та податкові пільги

Відповідно до статті 202 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам, які навчаються в закладах освіти без відриву від виробництва, роботодавець повинен створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.

Якщо працівник підприємства вступив до закладу вищої освіти (далі — виш) без відриву від виробництва на заочну або вечірню форми навчання, то, як правило, йому не змінюється режим роботи, якщо він сам цього не бажає. У такому випадку він продовжує отримувати попередню заробітну плату відповідно до умов укладеного з роботодавцем трудового договору. Якщо працівник потребує зменшення тривалості робочого часу з метою отримання додаткового часу для навчання, роботодавець на його прохання зазвичай встановлює йому неповний робочий час, після чого заробітна плата виплачується працівникові пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).¹

Що стосується працівників, які вступили до вишу на денну форму навчання, то законодавство не вимагає припинення з ними трудових відносин. Так, згідно зі статтею 53 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII (далі — Закон про освіту) та статтею 62 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 № 1556-VII (далі — Закон про вищу освіту) особи, які навчаються у вишах (студенти, курсанти, аспіранти, ад’юнкти, асистенти-стажисти, слухачі, лікарі (провізори)-інтерни, лікарі-резиденти) мають право на трудову діяльність у позанавчальний час, додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники, що вступили до вишу на денну форму навчання, як правило, потребують зменшення тривалості робочого часу, з огляду на специфіку такого навчання.

Статтею 51 КЗпП передбачено встановлення скороченого робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років скорочений робочий час становить 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини вказаної максимальної тривалості робочого часу. Тобто для учнів (студентів) віком від 16 до 18 років, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, скорочений робочий час не може перевищувати 18 годин на тиждень, а віком від 15 до 16 років — 12 годин на тиждень.²

Працівникам, які навчаються у вишах за денною формою навчання та вік яких понад 18 років, роботодавець на їхнє прохання може встановити неповний робочий час, при цьому години роботи повинні бути визначені у позанавчальний час.

Крім гарантій у вигляді встановлення скороченого або неповного робочого часу, законодавством передбачені й інші трудові гарантії працівникам, які навчаються. Однією з таких гарантій є надання додаткової відпустки у зв’язку з навчанням.

Порядок надання навчальних відпусток

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним з видів відпусток є додаткові відпустки у зв’язку з навчанням (далі — навчальні відпустки). Надання цих відпусток регулюється статтями 211, 213, 215, 216 КЗпП та статтями 13, 14, 15 Закону про відпустки.

Залежно від статусу закладу освіти, в якому навчається працівник, виду навчання, порядку оплати тощо навчальні відпустки студентів бувають наступних видів:

– відпустка у зв’язку з навчанням у закладах фахової передвищої, вищої освіти, закладах післядипломної освіти та аспірантурі;

– відпустка у зв’язку з навчанням без збереження заробітної плати;

– відпустка у зв’язку з навчанням для працівників, які навчаються у закладах вищої освіти, де навчальний процес має свої особливості.

Розглянемо порядок надання та оплати навчальних відпусток студентам вишів, а також трудові гарантії, пов’язані з навчанням працівників у вишах.

Підстава для надання навчальних відпусток

Підставою для надання навчальної відпустки є довідка-виклик навчального закладу на сесію (заняття) та заява працівника про надання навчальної відпустки. Зазначені довідку і заяву працівник повинен подати роботодавцю завчасно (хоча б за декілька днів до дати початку сесії або занять), щоб підприємство могло визначити суму оплату за час навчальної відпустки і своєчасно її нарахувати та виплатити.

У довідці-виклику повинні бути вказані: форма навчання (вечірня, заочна, денна); тип та рівень закладу освіти; курс, на якому навчається працівник; тривалість (дата початку та закінчення) сесії (занять), встановлена закладом освіти; підстава для надання навчальної відпустки (наприклад, складання заліків та іспитів).³

Звертаємо увагу, що згідно з частиною 3 статті 26 Закону про освіту організація діяльності закладу освіти та забезпечення організації освітнього процесу знаходяться в компетенції керівника закладу освіти, тобто йому належить право встановлювати час проведення та тривалість сесії, а, відповідно, і розподіляти установлену законом тривалість навчальної відпустки протягом навчального року. Тому роботодавець зобов’язаний надавати працівникові навчальну відпустку саме в той час, який визначено в довідці-виклику закладу освіти. Ненадання працівнику навчальної відпустки в цей час не може бути обґрунтовано виробничими потребами для підприємства або простоєм, оскільки стаття 202 КЗпП, як зазначено вище, покладає на роботодавця обов’язок створювати працівникам необхідні умови для поєднання роботи з навчанням.⁴ На підставі довідки-виклику закладу освіти і заяви працівника роботодавець видає наказ про надання навчальної відпустки. Типова форма № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки» затверджена наказом Державного комітету статистики України (далі — Держкомстат) від 05.12.2008 № 489.

Наказ про надання навчальної відпустки є підставою для нарахування працівнику оплати за час цієї відпустки та внесення запису про таку відпустку до розділу 5 «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої наказом Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 № 495/656.

Роботодавцям слід враховувати, що навчальна відпустка надається незалежно від щорічних основної та додаткових відпусток. При цьому, на відміну від щорічних відпусток⁵, навчальні відпустки не діляться на частини, не переносяться на інший період, не продовжуються на святкові (неробочі) дні та дні хвороби. Крім того, за невикористані дні навчальних відпусток не виплачується грошова компенсація.

Відпустка і трудові гарантії при навчанні у  закладах фахової передвищої,
вищої освіти, закладах післядипломної освіти та аспірантурі

Стаття 216 КЗпП та стаття 15 Закону про відпустки визначають право працівників на відпустку у зв’язку з навчанням у закладах фахової передвищої, вищої освіти, закладах післядипломної освіти та аспірантурі.

Типи вишів наведено у статті 28 Закону про вищу освіту: 1) університет; 2) академія, інститут; 3) коледж.

Згідно зі статтею 61 Закону про вищу освіту особами, які навчаються у вишах, є:

1) здобувачі вищої освіти, до яких належать: студенти, курсанти, аспіранти, ад’юнкти, асистенти-стажисти;

2) інші особи, які навчаються у вишах, до яких належать: слухачі, лікарі (провізори)-інтерни, лікарі-резиденти.

Відпустка у зв’язку з навчанням у закладах фахової передвищої, вищої освіти, закладах післядипломної освіти та аспірантурі надається працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вишах з вечірньою та заочною формами навчання.

Для роботодавця підтвердженням успішного навчання працівника-студента (тобто у якого немає академічної заборгованості) є довідка-виклик закладу освіти.

Вимоги адміністрації підприємства щодо отримання від закладу освіти або працівника-студента довідок про відсутність у нього академічної заборгованості, ненадання працівнику навчальної відпустки в разі ненадання таких довідок, а також вимоги про повернення студентом на підприємство другої відрізної частини довідки-виклику є неправомірними.⁶

Тривалість зазначеної навчальної відпустки залежить від таких критеріїв: форма навчання; тип (рівень) вишу; курс, на якому навчається працівник, підстава для надання відпустки та інші (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Тривалість відпустки у зв’язку з навчанням у виші та аспірантурі

Навчальні відпустки, зазначені в пунктах 1, 2 і 6 таблиці 1, надаються працівникам протягом навчального року в строки, що визначаються закладами освіти.

Відпустка, яка надається на період підготовки та захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи (п. 4 таблиці 1), має цільове призначення. Тому в разі захисту дипломного проекту, дипломної чи творчої роботи до закінчення встановленого строку навчальної відпустки працівник зобов’язаний вийти на роботу наступного дня після захисту (з урахуванням можливості виїхати до місця роботи).

Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у закладах післядипломної та вищої освіти, наукових установах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на III і наступних курсах у закладах фахової передвищої, вищої освіти.

Якщо працівник одночасно навчається на заочному відділенні двох (або більше) вишів або в одному виші на вечірньому, а в другому на заочному відділенні, то при наданні йому навчальної відпустки необхідно враховувати наступне.

Згідно зі статтею 6 Закону про освіту засадами і принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина всіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; свобода у виборі видів, форм і темпу здобуття освіти, освітньої програми, закладу освіти; рівний доступ до освіти без дискримінації за будь-якими ознаками.

Отже, громадянин, у т. ч. працюючий, має право на здобуття вищої освіти одночасно в декількох вишах.

Оскільки право на оплачувані навчальні відпустки, що передбачені статтею 216 КЗпП і статтею 15 Закону про відпустки, не обмежується навчанням в одному закладі освіти, то працівник має право на зазначені відпустки для здачі сесії (відвідування занять) при навчанні як в одному, так і в іншому виші. Якщо час сесій (занять) у закладах освіти, в яких працівник навчається одночасно (на заочних відділеннях або на заочному і вечірньому відділеннях), відрізняється, то роботодавець зобов’язаний надати працівникові навчальну відпустку на час сесій (занять) у кожному з таких закладів освіти на підставі виданих ними довідок-викликів.

Наприклад, працівник, який навчається на ІV курсі одного вишу і на I курсі іншого вишу за заочною формою навчання, протягом 2024–2025 навчального року має право на оплачувані навчальні відпустки тривалістю відповідно 40 і 30 календарних днів.

Обмеження на кількість днів навчальної відпустки для працівників, які одночасно отримують першу і другу (другу і наступну) вищу освіту в декількох закладах освіти, чинним законодавством не передбачено.

Крім відпустки, працівникам, які навчаються у вишах та аспірантурі, передбачено надання додаткових днів відпочинку.

Відповідно до статті 218 КЗпП працівникам, які навчаються на останніх курсах вишів, протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів надається щотижнево при 6-денному робочому тижні один вільний від роботи день для підготовки до занять з оплатою його в розмірі 50% одержуваної заробітної плати, але не нижче мінімального розміру заробітної плати.

При 5-денному робочому тижні кількість вільних від роботи днів змінюється залежно від тривалості робочої зміни за умови збереження загальної кількості вільних від роботи годин.

Протягом 10 навчальних місяців перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів працівникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один–два вільних від роботи дні на тиждень без збереження заробітної плати.

Працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі, за їх бажанням протягом 4 років навчання надається один вільний від роботи день на тиждень з оплатою його в розмірі 50% середньої заробітної плати працівника. Крім того, таким працівникам протягом четвертого року навчання за їх бажанням додатково надається ще один вільний від роботи день на тиждень без збереження заробітної плати (ст. 218 КЗпП, ч. друга ст. 25 Закону про відпустки).

Статтею 219 КЗпП визначено, що роботодавець оплачує працівникам, які навчаються у вишах з вечірньою та заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження вишу і назад один раз на рік на настановні заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів у розмірі 50% вартості проїзду.

У такому ж розмірі (50% вартості проїзду) провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних іспитів.

Навчальна відпустка для працівників, які навчаються у вишах, де навчальний процес має особливості

Для працівників, які навчаються у закладах фахової передвищої, вищої освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може встановлюватися інша тривалість відпусток у зв’язку з навчанням (ч. п’ята ст. 216 КЗпП, ч. п’ята ст. 15 Закону про відпустки).

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97 № 634 затверджено Порядок, тривалість та умови надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості (далі — Порядок № 634).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 634 для працівників, які успішно навчаються у вишах усіх рівнів акредитації за вечірньою та заочною формами навчання, за певними напрямами підготовки, де навчальний процес має свої особливості, понад відпустки, передбачені статтею 216 КЗпП і статтею 15 Закону про відпустки, надаються додаткові навчальні відпустки (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Тривалість додаткових навчальних відпусток для працівників,
які навчаються у вишах, де навчальний процес має свої особливості

Вищенаведені відпустки надаються відповідно на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, державних іспитів, підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) (п. 2 Порядку № 634).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 634 вишам, де навчальний процес має свої особливості, дозволено у разі потреби здійснювати перерозподіл додаткових відпусток між курсами навчання в межах загальної тривалості навчального процесу.

Навчальна відпустка при навчанні працівника у виші за кордоном

Працівникам, які навчаються в навчальних закладах за кордоном, додаткові оплачувані навчальні відпустки надаються тільки за умови, що навчання здійснюється у порядку, встановленому законодавством відповідної держави, і закінчується видачою диплома, еквівалентного диплому українського вищого навчального закладу, тобто який визнається в Україні.

Якщо працівник навчається у вишах за кордоном, і таке навчання закінчується видачою диплома, не еквівалентного диплому українського вишу (тобто Україною з державою, в якій знаходиться виш, не укладена угода про визнання еквівалентними в обох країнах диплома про вищу освіту), то немає законодавчої підстави для надання навчальних оплачуваних відпусток працівникам. Водночас питання надання такої відпустки може бути врегульовано колективним договором. У ньому ж може бути вирішене питання про оплату проїзду до місця знаходження вишу за кордоном, оскільки норми статті 219 КЗпП діють лише у разі навчання у вишах України.⁷

Надання навчальних відпусток під час воєнного стану

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) встановлено деякі особливості надання відпусток під час дії воєнного стану.

Так, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні навчальної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення) (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).⁸

Також у період дії воєнного стану надання працівнику навчальної відпустки понад щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати (тобто без нарахування та виплати відпускних). Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. Ця норма не застосовується до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

Порядок оплати навчальних відпусток

Порядок оплати навчальних відпусток встановлено статтею 217 КЗпП і статтею 21 Закону про відпустки. Згідно зі статтею 217 КЗпП на час навчальних відпусток, наданих працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вишах з вечірньою та заочною формами навчання (ст. 216 КЗпП), за працівниками за основним місцем роботи зберігається середня заробітна плата.

Заробітна плата за час навчальної відпустки (далі — відпускні) нараховується згідно з наказом керівника про надання відпустки і виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором (ч. п’ята ст. 115 КЗпП, ч. перша ст. 21 Закону про відпустки).

Наприклад, якщо на підприємстві з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю у працівника перший день навчальної відпустки — 25 жовтня (п’ятниця), то останнім днем виплати відпускних є 24 жовтня (четвер), якщо ж перший день відпустки — 28 жовтня (понеділок), то останній день виплати відпускних — 25 жовтня (п’ятниця).

Порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування відпускних за дні навчальної відпустки нічим не відрізняється від порядку нарахування відпускних за дні щорічної відпустки та здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 календарних місяців або за менший фактично відпрацьований період (далі — розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду (за виключенням святкових і неробочих днів, встановлених статтею 73 КЗпП). Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки.⁹

При наданні навчальної відпустки оплачуються всі (календарні) дні цієї відпустки згідно з довідкою-викликом на сесію, в тому числі святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати або відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому тарифної ставки (посадового окладу) або з мінімальної заробітної плати, якщо остання більше тарифної ставки (посадового окладу) на час розрахунку (абз. третій, четвертий п. 4 Порядку № 100). Це стосується, наприклад, випадку, коли працівника-студента прийнято на роботу 9 вересня 2024 року, а вже 28 жовтня 2024 року йому надається навчальна відпустка (немає повністю відпрацьованого календарного місяця).

Якщо працівнику на підставі довідки-виклику вишу була надана і оплачена навчальна відпустка, але працівник за власною ініціативою вийшов з такої відпустки достроково і став до роботи, то, на думку Мінсоцполітики¹⁰, відпускні за невикористані працівником дні навчальної відпустки, не відраховуються (відраховуються лише надміру виплачені відпускні за щорічну відпустку при відкликанні з неї та при звільненні — ч. восьма ст. 79, п. 2 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП) або із скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники із зазначеними режимами роботи мають право на оплачувану навчальну відпустку за основним місцем роботи.

Що стосується сумісників, то виходячи з норми статті 217 КЗпП оплаті підлягають навчальні відпустки, що надаються тільки за основним місцем роботи. Працівникам, які уклали трудовий договір за сумісництвом, оплата часу навчальних відпусток не передбачена, тому неможливо і надати їм навчальну відпустку. Але на період навчальної відпустки, що надається за основним місцем роботи, за місцем (місцями) роботи за сумісництвом працівнику, за його бажанням, в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи (п. 14 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).¹¹

Надання навчальної відпустки під час перебування у відпустці для догляду за дитиною

Статтею 18 Закону про відпустки визначено, що після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (далі — відпустка по догляду за дитиною).

Чинним законодавством не передбачено підстав для відмови жінці в перериванні за основним місцем роботи відпустки по догляду за дитиною для отримання навчальної відпустки, право на яку підтверджено довідкою-викликом вишу. Тобто жінка, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною, має право перервати цю відпустку з метою отримання навчальної відпустки. При цьому роботодавець не має права вимагати від жінки, щоб вона певний період (наприклад, один робочий день) відпрацювала перед наданням їй навчальної відпустки.

Для отримання навчальної відпустки жінка повинна подати відповідну заяву на ім’я керівника підприємства. На підставі цієї заяви керівник повинен видати наказ про припинення відпустки по догляду за дитиною і надання жінці навчальної відпустки. Після закінчення навчальної відпустки жінка може знову оформити відпустку по догляду за дитиною до дня виповнення їй 3-річного віку (включно), подавши відповідну заяву. При цьому відпустка по догляду за дитиною не подовжується на кількість днів, протягом яких жінка перебувала у навчальній відпустці (навчальних відпустках).¹²

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 календарні дні перебування працівника в оплачуваній навчальній відпустці (ст. 13, 14, 15 Закону про відпустки) відображаються за кодом «Н» або «12».

Надання соціальних відпусток працівникам, які навчаються

Якщо під час навчання у працівника виникло право на отримання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3 або 6 років, то такі соціальні відпустки надаються працівникові в загальному порядку, передбаченому КЗпП і Законом про відпустки¹³, а за місцем навчання студенту за його бажанням може бути надано академічну відпустку ректором (директором) вишу на підставі висновку лікарсько-консультативної комісії (ЛКК) студентської поліклініки, а там, де вона відсутня, — головного лікаря лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), яке проводить медичне обслуговування студентів.¹⁴

Надання щорічних відпусток працівникам, які навчаються

Згідно зі статтею 212 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки працівникам, які навчаються у закладах освіти без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, заліків та іспитів (екзаменів), часу підготовки і захисту дипломної роботи, дипломного проекту чи творчої роботи та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівникам, які навчаються у закладах освіти без відриву від виробництва та бажають приєднати відпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання атестацій, оцінювань, заліків та іспитів (екзаменів), часу підготовки і захисту дипломної роботи, дипломного проекту чи творчої роботи та інших робіт, передбачених навчальною програмою, щорічні відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються до настання 6-місячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві.

Ведення трудових книжок працівників, які навчаються

Згідно зі статтею 48 КЗпП облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше 5 днів після прийняття на роботу. Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок встановлено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 (далі — Інструкція № 58).

Для працівників, які продовжували працювати на підприємстві після вступу до закладу освіти, після закінчення навчання за їх бажанням роботодавцем в їхні трудові книжки відповідно до підпункту «в» пункту 2.19 Інструкції № 58 вносяться окремим рядком (з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів) записи про час навчання у вишах та про час перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі. Для внесення таких записів працівнику необхідно подати із закладу освіти, де він навчався, довідку з необхідними для зазначеного запису даними, засвідчену підписом керівника (уповноваженої особи) та печаткою закладу освіти.¹⁵

Якщо студент не мав трудової книжки, вступив до вишу на денну форму навчання і під час навчання працевлаштувався з роботою в позанавчальний час, то за місцем роботи на його вимогу оформляється трудова книжка.¹⁶

Працевлаштування (робота за трудовим договором) під час навчання у виші на денній формі не є сумісництвом (п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13). Таке місце роботи, якщо воно єдине, вважається основним місцем роботи. Навчальні заклади не зобов’язані оформляти (заводити) і вести трудові книжки на своїх студентів (учнів), оскільки відносини між навчальним закладом і студентом (учнем) не є трудовими, а місце навчання не є місцем роботи студента (учня).¹⁷

Оплата праці, страхові виплати, стипендія
та індексація доходів працівників, які навчаються

Оплата праці працюючого студента здійснюється в загальновстановленому порядку за фактично відпрацьований час.

Що стосується страхових виплат («лікарняних», «декретних» та інших), то вони надаються працівникам-студентам за основним місцем роботи або за місцем роботи за сумісництвом в загальному порядку на підставі сформованого в електронній формі або виданого в паперовій формі листка непрацездатності.¹⁷

Стосовно стипендії слід враховувати, що джерела її виплати можуть бути різними і залежать від форми навчання особи. Так, якщо особа навчається за державним замовленням, стипендія виплачується із загального фонду державного бюджету. Якщо особа навчається згідно з договором, укладеним між закладом освіти і юридичною (фізичною) особою, то стипендія може виплачуватися за рахунок коштів цієї юридичної (фізичної) особи, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

Для осіб, які навчаються в закладах освіти та наукових установах за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, в закладах освіти, що знаходяться в комунальній власності, за рахунок коштів відповідних бюджетів, умови і порядок виплати стипендії встановлені Порядком призначення і виплати стипендій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 № 882 (далі — Порядок № 882).

Згідно з пунктами 1, 4 і 6 Порядку № 882 академічні стипендії за результатами навчання і виявленої при цьому успішності призначаються студентам денної форми навчання закладів фахової передвищої, вищої освіти (наукових установ). Періодичність виплати стипендії — один раз на місяць. На час проходження практики або провадження іншої трудової діяльності з дозволу закладу освіти стипендіат зберігає право на отримання стипендії.

Розміри стипендій, виплачуваних за рахунок бюджету, встановлені постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри стипендій у державних та комунальних закладах освіти, наукових установах» від 28.12.2016 № 1047. Згідно з пунктом 1 Розмірів стипендій, затверджених цією постановою, мінімальна ординарна (звичайна) академічна стипендія встановлена в розмірі:

• для студентів закладів фахової передвищої освіти, які здобувають освітній рівень або ступінь «молодший спеціаліст», «фаховий молодший бакалавр» або «бакалавр» — 1510 грн на місяць, а з окремих спеціальностей — 1930 грн на місяць;
• для студентів закладів вищої освіти, наукових установ, які здобувають освітній або освітньо-професійний ступінь «молодший бакалавр», «бакалавр», «спеціаліст» або «магістр» — 2000 грн на місяць, а з окремих спеціальностей — 2550 грн на місяць.

Стипендія (як і заробітна плата) є об’єктом індексації, при цьому спочатку індексується стипендія за місцем її виплати, а якщо сума проіндексованої стипендії менше прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), то виш на вимогу студента видає йому довідку про розмір проіндексованої стипендії, на підставі якої за місцем роботи індексується сума заробітної плати, що дорівнює різниці між розміром ПМПО і розміром проіндексованої стипендії (п.п. 4, 8, 10-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).¹⁸

Оподаткування доходів працівників, які навчаються

Для працюючих студентів (учнів) основними видами доходу є заробітна плата і стипендія (у разі її отримання).

Оподаткування стипендії

Згідно з підпунктом 165.1.26 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) не включається до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку сума стипендії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка виплачується учню, студенту, курсанту військових навчальних закладів, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, але не вище ніж сума, визначена в абзаці першому підпункту 169.4.1 ПКУ (тобто не вище ніж сума, що дає право на застосування податкової соціальної пільги, яка у 2024 році становить 4240 грн). Сума перевищення за її наявності підлягає оподаткуванню під час її нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 ПКУ (18%).

Таким чином, щомісячна стипендія, що виплачується студенту вишу в межах 4240 грн у 2024 році, не обкладається податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ). Перевищення цієї суми обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ (інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ).

Що стосується сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) зі стипендій, то у статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, що визначає базу нарахування ЄСВ, стипендії відсутні.

Крім того, згідно з пунктом 3.24 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 № 5, витрати на підготовку і перепідготовку кадрів у вигляді стипендії слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим підприємствами на навчання з відривом від виробництва у виші, не включаються до фонду оплати праці. Ця ж стипендія вказана в пункті 9 розділу II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170.

Отже, стипендії, які виплачуються вишами, роботодавцями та іншими особами студентам, не обкладаються ЄСВ.

Оподаткування заробітної плати

Сплата ЄСВ, ВЗ і ПДФО із заробітної плати працюючих студентів здійснюється в загальновстановленому порядку. Водночас від того, з яких джерел такі особи отримують стипендію (якщо взагалі вони її отримують), залежить порядок застосування податкової соціальної пільги (далі — ПСП) до їхньої заробітної плати.

Підпунктом 169.2.3 ПКУ встановлено, що ПСП не може бути застосована до:

• доходів платника податку, інших ніж заробітна плата (в т. ч. до стипендії);

• заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового чи майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.

З цієї норми випливає, що якщо працівник отримує стипендію не з бюджету (наприклад, від приватного закладу освіти або від роботодавця, що оплачує навчання працівника) або не отримує її взагалі, то він має право на застосування ПСП при дотриманні інших вимог, встановлених статтею 169 ПКУ.

Згідно з підпунктом «г» пп. 169.1.3 ПКУ розмір ПСП для учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів становить 150% загальної ПСП, тобто у 2024 році дорівнює 2271 грн. Зазначені особи (незалежно від форми навчання — денна, вечірня, заочна) мають право на підвищену ПСП лише за таких умов:

– якщо розмір нарахованої заробітної плати у 2024 році не перевищує 4240 грн;

– якщо подано заяву на застосування ПСП і надано довідку із закладу освіти про те, що студент навчається і не отримує стипендію з бюджету.

ПРИКЛАД

Оподаткування заробітної плати працівників-студентів

На підприємстві на умовах неповного робочого часу — 4 робочі години на день працюють два працівники, які є студентами:

Антонов А. А. навчається у державному виші та отримує стипендію з бюджету;

Борисов Б. Б. навчається у приватному виші та не отримує стипендію.

Заробітна плата кожного працівника у вересні 2024 року становить 4000 грн.

Розглянемо порядок оподаткування заробітної плати працівників:

грн

Як видно з таблиці, відсутність факту отримання стипендії з бюджету і наявність підстав для застосування ПСП до заробітної плати (її розмір не перевищує 4240 грн) дозволяють працівнику Борисову Б. Б., який навчається у приватному виші, отримувати заробітну плату «на руки» більше, ніж у працівника Антонова А. А., який отримує стипендію з бюджету.

_____________________________________________________________________________