Порядок надання щорічних відпусток

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.

Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.

У період воєнного стану щорічні відпустки надаються з урахуванням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

Види щорічних відпусток

Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:

– основна відпустка;

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Умови та порядок надання щорічних відпусток

Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник був прийнятий на роботу 20.05.2021, то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2021 по 19.05.2022, другим робочим роком — період з 20.05.2022 по 19.05.2023.

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.

Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — дитина-інвалід);

– особам з інвалідністю (далі — інваліди);

– особам віком до 18 років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;

– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 14.06.2022, і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 15.06.2022 йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 15.06.2022 по 14.06.2023.

Крім вищевикладених умов, для отримання права на щорічну відпустку працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.

Стаж, що дає право на щорічну відпустку

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки (далі — «відпускний» стаж), визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки

Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку	Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка	Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час простою, оплаченого в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), час оплачуваних відпусток, відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, перебування на військовій службі в особливий період тощо)
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування в «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25 і 26 Закону про відпустки), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку	Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти	Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників
Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Виходячи зі статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку;

– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням тощо);

– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану.

Звертаємо увагу, що загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, наразі немає. Проте, на думку Мінсоцполітики¹, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.

Оскільки згідно зі статтею 78-1 КЗпП та пунктом 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, то зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (далі — «відпускний» стаж).¹

Також слід пам’ятати, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136, який набрав чинності 24 березня 2022 року, у період дії воєнного стану не застосовуються норми, зокрема, статті 73 КЗпП, тобто відсутні святкові та неробочі дні. Отже, «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період, починаючи з 24 березня 2022 року і закінчуючи останнім днем воєнного стану.

Так, із кількості днів «відпускного» стажу не виключаються святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період, починаючи з 24 березня 2022 року, а саме календарні дні 24 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 9 травня (День перемоги), 12 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України). Також ці дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на ці дні щорічна відпустка не продовжується).

Крім того, частиною 1 статті 12 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

На думку Мінекономіки та Держпраці², якщо працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю більше 24 календарних днів, то невикористана частина (різниця днів) відпустки не втрачається, а має бути надана працівникові після закінчення воєнного стану або за ці невикористані дні щорічної відпустки їй за бажанням може бути виплачена грошова компенсація (ч. четверта ст. 24 Закону про відпустки).

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної основної відпустки

Працівницю прийнято на роботу 18.05.2017. Щорічна основна відпустка згідно з графіком відпусток буде вперше їй надана з 20.06.2022. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарних дні (далі — к. д.).

За весь період роботи на підприємстві з 18.05.2017 по 19.06.2022 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 18.05.2017 по 02.12.2017 — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

– з 08.04.2018 по 02.02.2021 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 03.02.2021 по 02.02.2022 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 03.02.2022 по 24.02.2022 — робота у звичайному режимі;

– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону про відпустки);

– з 12.03.2022 по 31.03.2022 — робота у звичайному режимі;

– з 01.04.2022 по 30.04.2022 — простій не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.05.2022 по 31.05.2022 — призупинення дії трудового договору;

– з 01.06.2022 по 19.06.2022 — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди з 08.04.2018 по 02.02.2021 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку), з 03.02.2021 по 02.02.2022 (відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком) та з 01.05.2022 по 31.05.2022 (період призупинення дії трудового договору).

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 18.05.2017 по 02.12.2017 (199 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 4 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);

– з 03.12.2017 по 07.04.2018 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 03.02.2022 по 24.02.2022 (22 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 25.02.2022 по 11.03.2022 (15 к. д.) — час відпустки без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону про відпустки), у т. ч. 1 святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 12.03.2022 по 31.03.2022 (20 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 01.04.2022 по 30.04.2022 (30 к. д.) — час простою не з вини працівника з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу (без святкових і неробочих днів, оскільки їх немає з 24 березня 2022 року та до скасування воєнного стану, у т. ч. 24 квітня (Пасха) не є неробочим днем);

– з 01.06.2022 по 19.06.2022 (19 к. д.) — час фактичної роботи (без святкових та неробочих днів, оскільки їх немає з 24 березня 2022 року та до скасування воєнного стану, у т. ч. 12 червня (Трійця) не є неробочим днем).

Загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, становить:

199 к. д. + 126 к. д. + 22 к. д. + 15 к. д. + 20 к. д. + 30 к. д. + 19 к. д. = 431 к. д.

Кількість святкових і неробочих днів, які припадають на загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку:

4 святк. д. + 4 святк. д. + 1 святк. д. = 9 святк. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 19.06.2022 включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні)³:

24 к. д. : (365 к. д. – 8 святк. д.) х (431 к. д. – 9 святк. д.) = 28,4 к. д. ≈ 28 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівниці (протягом 12 місяців: з 18.05.2021 по 17.05.2022);

8 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (12 місяців: з 18.05.2021 по 17.05.2022): 20 та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року;

431 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку;

9 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає загальному стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Таким чином, станом на 19.06.2022 (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів, проте з 20.06.2022 їй може бути надано щорічну основну відпустку тривалістю лише 24 календарних дні під час воєнного стану, а невикористані 4 календарних дні зазначеної відпустки будуть надані працівниці після закінчення воєнного стану або за ці дні їй за бажанням може бути виплачена грошова компенсація.

ПРИКЛАД 2

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці

Працівника прийнято на роботу 14.06.2021, а з 01.08.2021 йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше надається з 14.06.2022.

Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік із зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється залежно від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.

У відпрацьованому робочому році з 14.06.2021 по 13.06.2022 працівник з ненормованим робочим днем працював тільки в період з 01.08.2021 по 13.06.2022, що включає 317 календарних днів, тому загальний стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 317 календарних днів. На цей загальний стаж (з 01.08.2021 по 13.06.2022) припадає 6 святкових і неробочих днів (24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року).

На робочий рік працівника (з 14.06.2021 по 13.06.2022) припадає 365 календарних днів, у тому числі 8 святкових і неробочих днів (20 та 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2021 року, 1 та 7 січня, 8 березня 2022 року).

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 14.06.2021 по 13.06.2022), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:

7 к. д. : (365 к. д. – 8 святк. д.) х (317 к. д. – 6 святк. д.) = 6,1 к. д. ≈ 6 к. д.

Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку тривалістю 6 календарних днів.

ПРИКЛАД 3

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
із шкідливими та важкими умовами праці

Працівнику, який працює із шкідливими і важкими умовами праці, за відпрацьований робочий рік з 23.06.2021 по 22.06.2022 надається щорічна додаткова відпустка за роботу із зазначеними умовами праці з 23.06.2022.

Відповідно до колективного договору та Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведеному у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Список № 1), за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці становить 14 календарних днів.

Оскільки до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, включається час фактичної роботи із шкідливими і важкими умовами праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку 1), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.

Працівник в останньому робочому році з 23.06.2021 по 22.06.2022, що включає 254 робочих дні за графіком роботи, відпрацював із шкідливими і важкими умовами праці 203 робочих дні (у ці дні час роботи із шкідливими і важкими умовами праці становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 10.01.2022 по 02.02.2022, на яку припадає 18 робочих днів (час щорічної основної відпустки включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 23.06.2021 по 22.06.2022):

14 к. д. : 254 р. д. х (203 відпрац. р. д. + 18 р. д.) = 12,2 к. д. ≈ 12 к. д.

Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку тривалістю 12 календарних днів.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівник, який переводиться на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію (за бажанням працівника така компенсація перераховується на його нове місце роботи), то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. третя ст. 9 Закону про відпустки).

Терміни та періоди надання щорічних відпусток

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки щорічні відпустки надаються працівникам відповідно до графіка відпусток, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем.⁴

Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну (це може бути зроблено у вигляді звичайного письмового повідомлення або шляхом видання наказу про надання відпустки).

Частиною тринадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час. До таких категорій працівників належать:

– особи віком до 18 років;

– інваліди;

– жінки перед «декретною» відпусткою або після неї;

– жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

– одинока мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

– дружини (чоловіки) військовослужбовців;

– ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;

– батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

– інші особи у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, законодавством визначені категорії працівників, яким щорічні відпустки надаються в певні періоди, в т. ч. за їхнім бажанням (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Періоди надання щорічних відпусток окремим категоріям працівників

Категорії працівників	Періоди надання щорічних відпусток	Нормативний документ
Керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти навчальних закладів	Відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина чотирнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва	Відпустки за бажанням працівників приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою	частина п’ятнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах	Відпустки за бажанням працівників надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в зазначених закладах	частина шістнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники художньо-постановочної частини і творчі працівники театрів	Відпустки повної тривалості надаються працівникам в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина сімнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості	Відпустка або її частина (не менше 12 календарних днів) надається за бажанням працівника для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку. При наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини	частина восьма статті 10 Закону про відпустки
Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання	Щорічна відпустка надається в літній чи інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III
Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють	Додаткова щорічна відпустка надається працівникам у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII

Таким чином, роботодавцям при наданні щорічних відпусток необхідно врахувати бажання вищевказаних осіб.

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки). При цьому така основна безперервна частина щорічної відпустки не обов’язково повинна бути першою.

Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарних дні (далі — к. д.), то працівникові спочатку може бути надана відпустка тривалістю 3 к. д., потім — 7 к. д. і тільки після цього — 14 к. д.

Звертаємо увагу, що законодавство не містить норм про надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, наступного за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, тому відпустка (її частина) може надаватися з будь-якого календарного дня, в тому числі з вихідного дня.⁵

Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки частинами приймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, і запропонувати свої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.⁶

Перенесення щорічної відпустки

Переносити щорічну відпустку працівника на інший період, що відрізняється від періоду, затвердженого графіком відпусток, можна за наявності підстав, визначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки. Перенесення щорічних відпусток може бути викликано обставинами, які умовно можна розділити на три групи.

1. Обставини, що виникають з ініціативи працівника.

Відповідно до частини першої статті 80 КЗпП і частини першої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

• порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (тобто працівник повідомляється роботодавцем про дату початку відпустки менше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну);
• несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною четвертою статті 115 КЗпП і частиною першою статті 21 Закону про відпустки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

2. Обставини, що виникають з ініціативи роботодавця.

Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана працівником в поточному робочому році (ч. третя ст. 80 КЗпП, ч. третя ст. 11 Закону про відпустки).

3. Обставини, пов’язані з настанням непередбачених подій.

Відповідно до частини другої статті 80 КЗпП та частини другої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку «декретної» відпустки;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Для всіх перерахованих вище обставин, за яких можливе перенесення щорічної відпустки (її частини) на більш пізній період, частиною четвертою статті 80 КЗпП та частиною четвертою статті 11 Закону про відпустки встановлено такі норми:

• новий термін надання відпустки встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (якщо працівник самостійно вирішить продовжити свою відпустку без видання роботодавцем відповідного наказу і не вийде на роботу у встановлений термін, то такий невихід може бути розцінений роботодавцем як прогул, за який працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП);
• якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону про відпустки (невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).

Що стосується перенесення щорічної відпустки внаслідок тимчасової непрацездатності працівника, то якщо працівник захворів до початку відпустки і повідомив про це керівництво підприємства, то початок відпустки має бути перенесено на інший термін — відразу після закінчення хвороби або на більш пізній термін. Якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника в період відпустки, що підтверджено оформленим по працівнику електронним листком непрацездатності (далі — ЛН), і працівник повідомив про це роботодавця (в усній чи письмовій формі), то відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів хвороби, зазначених у ЛН, на підставі наказу керівника підприємства.⁷

Якщо в цій ситуації працівник, по якому оформлено ЛН, подасть заяву з проханням про перенесення на більш пізній термін невикористаної частини щорічної відпустки (тривалість такої частини відпустки відповідає кількості календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки), то за згодою роботодавця вказане перенесення можливе. В цьому випадку конкретний термін надання працівникові невикористаної частини щорічної відпустки встановлюється за домовленістю сторін.⁷

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також «декретної» відпустки до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП).

Належним чином оформлений по працівнику ЛН є підставою для продовження або перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності працівника⁸, але в разі оформлення ЛН по догляду за хворою дитиною щорічна відпустка не продовжується і на інший період не переноситься.

Якщо вищерозглянуті обставини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, і невикористана частина щорічної відпустки за згодою сторін переноситься на більш пізній термін, то необхідно відрахувати надміру виплачені працівнику відпускні (за невикористані ним дні щорічної відпустки).⁹ За дні хвороби працівнику в загальному порядку виплачуються «лікарняні».

Граничні терміни надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ч. четверта ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо відпустка надавалася частинами, то невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 79 КЗпП, ст. 12 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник не використав щорічну відпустку (її частину) за робочий рік з 15.07.2020 по 14.07.2021, то граничним терміном надання зазначеної відпустки (її частини, що залишилася) є 14.07.2022.

Згідно зі статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Невиконання вищевказаних вимог законодавства є порушенням законодавства про працю, за яке абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) як за порушення інших вимог законодавства про працю у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (у випадку невиконання у встановленій термін вимог припису Держпраці). Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб підприємства та ФОП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).

Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її в поточному робочому році.¹⁰ У заяві працівника на відпустку і наказі роботодавця слід вказати періоди, за які надається відпустка, і кількість календарних днів відпустки.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).

Законодавство не містить заборони на надання роботодавцем щорічних відпусток у разі їх невикористання працівниками. Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у вищевказані терміни, роботодавець (як особа, що несе відповідальність за ненадання відпустки) має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки.⁸ При цьому працівник зобов’язаний виконати такий наказ роботодавця, інакше він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП).

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Відкликання працівника із щорічної відпустки

Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпП і частини третьої статті 12 Закону про відпустки відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.¹¹

Підставою для відкликання працівника з відпустки і відрахування надміру виплачених відпускних є наказ керівника підприємства.

Тривалість щорічних відпусток

Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (на них щорічна відпустка продовжується). Проте, як зазначалося вище, з 24 березня і до скасування військового стану дію статті 73 КЗпП призупинено (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136), тобто немає святкових і неробочих днів.

Вихідні дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на кількість вихідних днів щорічна відпустка не продовжується).

Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:

де:

N_{к. д.} — тривалість відпустки в календарних днях;

N_{р. д.} — тривалість відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.¹²

Тривалість щорічної основної відпустки

Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників — 24 календарних дні, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.

Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена нормативно-правовими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності. 

Як зазначалося вище, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні (ч. 1 ст. 12 Закону № 2136), тобто це максимальна тривалість зазначеної відпустки (незалежно від робочого року) під час воєнного стану, а різниця в днях відпустки (за її наявності) має бути надана після скасування воєнного стану.

Розглянемо встановлену законодавством тривалість щорічної основної відпустки для працівників (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Тривалість щорічної основної відпустки

№ з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1	Всі категорії працівників	не менше 24 к. д.	ч. перша ст. 6 Закону про відпустки
2	Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д. Формулювання «за кожних два відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт має підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі, у т. ч. і їх тривалості, та незалежно від того, в одному чи на декількох підприємствах виконувалися ці роботи	ч. друга ст. 6 Закону про відпустки
3	Працівники, зайняті на: – підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче; – розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів	28 к. д.  незалежно від стажу роботи 24 к. д. із збільшенням на 4 к. д. при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше	ч. третя ст. 6 Закону про відпустки
4	Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (Список робіт, професій і посад зазначених працівників, а також Порядок застосування такого Списку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 570)	28 к. д.	ч. четверта ст. 6 Закону про відпустки
5	Склад гірничорятувальних частин: – воєнізований особовий склад; – невоєнізовані працівники	30 к. д. 24 к. д.  із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д.	ч. п’ята ст. 6 Закону про відпустки
6	Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники	до 56 к. д. згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 № 346 (далі — Порядок № 346)	ч. шоста ст. 6 Закону про відпустки
7	Педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти	не менше 42 к. д. згідно з Порядком № 346	ч. друга ст. 47 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.98 № 103/98-ВР
8	Помічники вихователів закладів дошкільної освіти	28 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III
9	Інваліди: – I та II груп – III групи	30 к. д. 26 к. д.	ч. сьома ст. 6 Закону про відпустки
10	Особи віком до 18 років	31 к. д.	ч. восьма ст. 6 Закону про відпустки
11	Сезонні та тимчасові працівники (Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 № 278)	Відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу	ч. дев’ята ст. 6 Закону про відпустки
12	Державні службовці	30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки)	ст. 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу)
13	Посадові особи органів місцевого самоврядування	30 к. д. (якщо законами не передбачено більш тривалої відпустки)	ч. четверта ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III
14	Посадові особи дипломатичної служби	30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки)	ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 № 2449-VIII, ст. 57 Закону про держслужбу
15	Члени Центральної виборчої комісії	45 к. д.	ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 № 1932-IV
16	Судді	30 робочих днів (35 к. д.)	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII
17	Прокурори	30 к. д.	ч. 1 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII
18	Народні депутати	45 к. д.	ч. 8 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 № 2790-XII
19	Помічник-консультант народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі	30 к. д. (якщо законодавством не передбачено інше)	ч. 1 ст. 4.4 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.95 № 379/95-ВР
20	Журналісти	36 к. д.	ч. третя ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 № 540/97-ВР
21	Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі	36 к. д.	ч. 1 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 № 2586-III (далі — Закон № 2586)
22	Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання	45 к. д. з використанням відпустки у літній або інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону № 2586
23	Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення: – у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; – у зоні гарантованого добровільного відселення; – у зоні посиленого радіологічного контролю (за роботу до 01.01.2015, а з 01.01.2015 — відпустка не надається)	пропорційно відпрацьованому часу на територіях радіоактивного забруднення 44 к. д. (загальна тривалість не більше 56 к. д.) 37 к. д.13 (загальна тривалість не більше 49 к. д.) 30 к. д.13 (загальна тривалість не більше 42 к. д.)	ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII (далі — Закон № 796)
24	Військовослужбовці строкової військової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	не менш 30 к. д. без урахування часу проїзду	ст. 25 Закону № 796
25	Громадяни під час проходження альтернативної служби	15 к. д. (за перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих 11 календарних місяців)	ч. п’ята ст. 16 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 № 1975-XII
26	Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають вислугу в календарному обчисленні: – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – понад 20 років	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше 2 діб в один кінець	ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.91 № 2011-XII
27	Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту залежно від вислуги років (у календарному обчисленні): – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – 20 і більше років Учасники бойових дій та прирівняні до них особи незалежно від вислуги років	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д.  без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. 45 к. д. у зручний для них час	ч. 2 – 5 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI

Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.

Тривалість щорічних додаткових відпусток

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 № 383/55.

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки. Конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.

Розглянемо тривалість щорічних додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким вони надаються (див. таблицю 4).

Таблиця 4

Тривалість щорічних додаткових відпусток

№  з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
1	Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290). Порядок застосування Списку № 1 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16)	ч. перша ст. 7 Закону про відпустки, додаток 1 до Постанови № 1290
2. Додаткова відпустка за особливий характер праці
1	Працівники, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290. Порядок застосування Списку № 2 затверджено Наказом № 16	п. 1 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, додаток 2 до Постанови № 1290
2	Працівники закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, зокрема: – няньки у дитячих яслах та ясельних групах ясел-садків	до 35 к. д. згідно зі Списком № 2 7 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III, додаток 2 до Постанови № 1290 п. 134а XVII Списку № 2 (додаток 2 до Постанови № 1290)
3	Працівники з ненормованим робочим днем (професії та посади таких працівників встановлюються колективним договором, угодою)	до 7 к. д.	п. 2 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.10.97 № 7
3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
1	Державні службовці залежно від стажу державної служби	За кожний рік державної служби після досягнення 5-річного стажу державної служби надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більше 15 к. д.	п. 1 ст. 58 Закону про держслужбу, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» від 06.04.2016 № 270 (далі — Постанова № 270)
2	Посадові особи місцевого самоврядування залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування	5 к. д. при наявності стажу служби понад 10 років, а починаючи з 11-го року служби ця відпустка збільшується на 2 к. д. за кожний наступний рік, але не більше 15 к. д.	ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 № 250
3	Посадові особи дипломатичної служби	до 15 к. д. в порядку, встановленому Постановою № 270	ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 № 2449-VIII, ч. 1 ст. 58 Закону про держслужбу
4	Судді, які мають стаж роботи понад 10 років	15 к. д.	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII
5	Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років	15 к. д.	ч. 2, 3 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII
6	Працівникі, зайняті у сфері надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції	Згідно зі Списком № 2	ч. 1 ст. 21 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 № 1972-XII (далі — Закон № 1972)
7	Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють	10 к. д. у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972

Згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (за один і той самий робочий рік).¹³

Відповідно до статті 9-1 КЗпП та частини 6 статті 69 Господарського кодексу України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, в тому числі щорічні додаткові відпустки та щорічні відпустки більшої тривалості. Тому якщо на підприємстві колективним договором передбачено надання працівникам щорічних основної або додаткових відпусток більшої тривалості, ніж передбачено законодавством (крім щорічної основної відпустки під час воєнного стану), чи щорічних додаткових відпусток, працівники мають право на такі відпустки на умовах, визначених колективним договором.

У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).

Крім того, необхідно пам’ятати, що деякі додаткові відпустки, передбачені законодавством, не належать до щорічних додаткових відпусток. Зокрема, це стосується додаткової відпустки, що надається «чорнобильцям» згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796. Ця відпустка оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету, які органи соціального захисту населення перераховують роботодавцям.¹⁴

Документальне оформлення надання відпусток

Законодавство не зобов’язує працівника подавати заяву про надання щорічної відпустки, дата надання якої відображена в графіку відпусток і зазначена в повідомленні роботодавця про початок відпустки.¹⁵ Але якщо працівник бажає піти у відпустку з іншої дати, то він подає заяву (згідно з наказом про документообіг на підприємстві в період воєнного стану заява може бути направлена поштою або в електронній формі) із зазначенням дати початку та тривалості щорічної відпустки (див. нижче). На підставі графіка відпусток (заяви працівника с позитивною резолюцією) роботодавець видає наказ про надання відпустки за типовою формою № П-3, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489. Згідно з типовою формою у наказі про надання відпустки мають бути зазначені прізвище, ім’я та по батькові працівника, якому надається відпустка, назва структурного підрозділу, назва професії (посади), вид і період відпустки. Наказ про надання відпустки може бути виданий і за розробленою підприємством формою, але в ній повинні бути відображені всі необхідні реквізити (див. нижче).

Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівникові оплати за час відпустки¹⁶ та внесення запису про відпустку до розділу V «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у щорічній основній відпустці відображається з кодом «В» або «08», у щорічній додатковій відпустці — з кодом «Д» або «09».

Зразок заяви про надання відпустки

Зразок наказу про надання відпустки