«Тринадцатая зарплата»: начисление, выплата, учет, налогообложение«Тринадцята зарплата»: нарахування, виплата, облік, оподаткування

В соответствии со статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР (далее — Закон об оплате труда) составляющими заработной платы являются: основная заработная плата, дополнительная заработная плата, прочие поощрительные и компенсационные выплаты.

Главной и большей частью заработной платы является основная заработная плата, которая устанавливается в виде должностных окладов, тарифных ставок (окладов), сдельных расценок.

Дополнительная заработная плата включает доплаты¹, надбавки², гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством; премии, связанные с выполнением производственных заданий и функций.³

К прочим поощрительным и компенсационным выплатам относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, премии по специальным системам и положениям³, выплаты в рамках грантов, компенсационные и другие денежные и материальные выплаты, которые не предусмотрены актами действующего законодательства, или которые осуществляются сверх установленных указанными актами нормы.

Таким образом, одной из составляющих заработной платы и одновременно способом поощрения работников является вознаграждение по итогам работы за год (далее — годовое вознаграждение, «тринадцатая зарплата»), которое не является обязательной выплатой, предусмотренной актами действующего законодательства, но может выплачиваться на предприятиях, в учреждениях, организациях (далее — предприятия) или физическими лицами – предпринимателями по результатам хозяйственной (предпринимательской) деятельности в отчетном (календарном) году.

В соответствии со статьей 97 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статьей 15 Закона об оплате труда условия введения и размеры премий, вознаграждений и прочих поощрительных выплат устанавливаются хозрасчетными предприятиями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевыми (межотраслевыми) и территориальными соглашениями. Если коллективный договор на предприятии не заключен, собственник или уполномоченный им орган органом (далее — работодатель) обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), представляющим интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом (далее — профсоюз предприятия). Конкретные размеры премий и вознаграждений устанавливаются работодателем с учетом вышеуказанных требований.

Таким образом, условия и порядок начисления, выплаты работникам вознаграждений, в том числе годового вознаграждения, а также их размеры хозрасчетные предприятия устанавливают самостоятельно.

Что касается учреждений, которые финансируются из бюджета, то они начисляют вознаграждения работникам, в том числе годовое вознаграждение, только в случае, если это предусмотрено бюджетными ассигнованиями в пределах утвержденного фонда оплаты труда с учетом условий, установленных Кабинетом Министров Украины (ст. 98 КЗоТ, ст. 13, 16 Закона об оплате труда).

Документальное оформление, основания и источники выплаты годового вознаграждения

Действующее законодательство не содержит норм, которые бы регулировали порядок начисления и выплаты работникам вознаграждения по итогам работы за год для хозрасчетных предприятий. Поэтому такие предприятия на основании вышеприведенной нормы статьи 97 КЗоТ и статьи 15 Закона об оплате труда могут установить условия начисления и порядок выплаты годового вознаграждения в коллективном договоре, а если он на предприятии не заключен, то в отдельном документе, утвержденном приказом руководителя предприятия. Таким отдельным документом может быть, в частности:

• Положение об оплате труда;
• Положение о премировании;
• Положение о вознаграждении по итогам работы за год.

Вышеперечисленные документы могут быть оформлены как приложение к коллективному договору. Если же они утверждены приказом руководителя предприятия, то, как и коллективный договор, должны быть согласованы с профсоюзом предприятия.

В документе, устанавливающем порядок выплаты годового вознаграждения (далее — локальный документ о вознаграждении), обязательно должны быть определены:

• показатели финансово-хозяйственной деятельности предприятия, при достижении которых возможна выплата годового вознаграждения;
• категории работников, которым оно выплачивается;
• условия и принцип его начисления по каждой категории работников;
• сроки его выплаты и размеры.⁴

Возможность выплаты, а также размер «тринадцатой зарплаты» зависят не только от индивидуальных результатов труда работников, но и от конечных результатов работы всего предприятия в отчетном году.

Источником денежных средств на оплату труда работников хозрасчетных предприятий является часть дохода и другие денежные средства, полученные в результате их хозяйственной деятельности (ст. 4 Закона об оплате труда). Следовательно, источником денежных средств на выплату годового вознаграждения работникам хозрасчетного предприятия является часть дохода, полученного таким предприятием в отчетном году.

Решение о выплате годового вознаграждения принимается руководителем хозрасчетного предприятия, как правило, при выполнении предприятием основных показателей финансово-хозяйственной деятельности в отчетном году. В случае их невыполнения, следствием чего является отсутствие прибыли в отчетном году или ее получение в малом размере, решение о выплате годового вознаграждения обычно не принимается. То есть основанием для выплаты годового вознаграждения является получение прибыли предприятием в отчетном году, часть которой направляется на выплату «тринадцатой зарплаты». В то же время с целью поощрения отдельных особо ценных для предприятия работников в локальном документе о вознаграждении можно предусмотреть выплату «тринадцатой зарплаты» за счет других источников, например, за счет нераспределенной прибыли прошлых лет.

Что касается бюджетных учреждений, то у них источником денежных средств на оплату труда работников, в том числе на выплату годового вознаграждения, являются денежные средства, которые выделяются из соответствующих бюджетов, гранты, а также часть дохода, полученного в результате хозяйственной деятельности и из других источников (ст. 4 Закона об оплате труда).

Если руководителем предприятия принято решение о выплате работникам годового вознаграждения, то оно оформляется соответствующим приказом, в котором указывается, в частности, конкретный размер вознаграждения. Если выплата годового вознаграждения предусмотрена коллективным договором или локальным документом о вознаграждении, то и в этом случае основанием для начисления бухгалтерией работникам указанного вознаграждения является приказ руководителя предприятия.

Категории работников, которым может быть выплачено годовое вознаграждение

Поскольку годовое вознаграждение является одной из составляющих заработной платы, то оно выплачивается штатным работникам предприятия за качественное выполнение производственных задач и должностных (трудовых) обязанностей в отчетном году.

Как правило, «тринадцатая зарплата» начисляется в полном объеме работникам, которые проработали на предприятии не менее одного календарного года. Иногда годовое вознаграждение в полном объеме выплачивается руководящим работникам предприятия (так называемым «топ-менеджерам») и высококвалифицированным специалистам, которые были приняты на работу в течение года, но своим трудом внесли значительный вклад в получение прибыли предприятием в отчетном году. Также годовое вознаграждение в полном объеме может быть выплачено работникам, которые были приняты на работу в течение года в порядке перевода с других предприятий, если на таких предприятиях им не было выплачено годовое вознаграждение пропорционально отработанному времени в отчетном году (как правило, это касается случаев, когда у предприятий-работодателей одни и те же учредители).

Пропорционально отработанному времени в календарном году годовое вознаграждение может выплачиваться руководителям среднего звена, специалистам и рабочим, принятым на работу на предприятие в течение отчетного года. Также годовое вознаграждение может быть выплачено пропорционально отработанному времени работникам, проработавшим неполный календарный год на предприятии по уважительным причинам. Такими причинами, в частности, могут быть:

• увольнение в связи с сокращением численности или штата работников, выходом на пенсию (по возрасту, по инвалидности), переходом на выборную должность, поступлением в учреждение высшего образования (далее — вуз) на дневную форму обучения с получением специальности, соответствующей профилю деятельности предприятия;
• призыв на военную службу или направление на альтернативную (невоенную) службу;
• принятие (возвращение) на работу после окончания военной службы, альтернативной (невоенной) службы, обучения в вузе, если оно осуществлялось за счет предприятия.

Поскольку при увольнении работника в течение календарного года еще не известны результаты деятельности предприятия за такой год, при окончательном расчете с работником в день увольнения годовое вознаграждение (его часть), как правило, не выплачивается. Однако в локальном документе о вознаграждении может быть предусмотрена возможность выплаты «тринадцатой зарплаты» по результатам отчетного года уволенным работникам за тот период, в котором они являлись работниками предприятия (пропорционально отработанному ими времени в календарном году).

Также пропорционально отработанному времени в отчетном году годовое вознаграждение может выплачиваться в случае, если работник длительный период в течение года не работал по уважительным причинам, например, вследствие болезни, призыва (принятия по контракту) на военную службу на особый период (ч. третья ст. 119 КЗоТ), в случае предоставления работнику подряд сразу нескольких ежегодных отпусков, которые не были им использованы в предыдущих годах, или предоставления отпуска по уходу за ребенком до достижения им трех лет или шести лет согласно медицинскому заключению, отпуска без сохранения заработной платы на период карантина. Исчерпывающий перечень уважительных причин длительного отсутствия работника на работе, когда годовое вознаграждение выплачивается пропорционально отработанному времени в отчетном году, должен быть определен в локальном документе о вознаграждении.

Работникам, уволенным по собственному желанию (ст. 38, 39 КЗоТ) или по инициативе работодателя за нарушение трудовой дисциплины (п. 3, 4, 7 ст. 40 КЗоТ) и по некоторым другим причинам (п. 1, 1-1, 2, 3 ст. 41 КЗоТ) в течение календарного года, годовое вознаграждение за такой год, как правило, не выплачивается. Во избежание финансовых претензий со стороны работников, уволенных по указанным основаниям, рекомендуем норму о невыплате им «тринадцатой зарплаты» отразить в локальном документе о вознаграждении.

Кроме того, годовое вознаграждение (как вид поощрения) может не выплачиваться работникам, имеющим неснятое дисциплинарное взыскание, если такая норма предусмотрена в локальном документе о вознаграждении. Это согласуется с нормой части третьей статьи 151 КЗоТ, в соответствии с которой в течение срока действия дисциплинарного взыскания меры поощрения к работнику не применяются.⁵

Размер годового вознаграждения

Сумма вознаграждения по итогам работы за год, выплачиваемого одному работнику хозрасчетным предприятием, предельным размером не ограничивается.

Как отмечалось выше, хозрасчетные предприятия в зависимости от своих финансовых возможностей самостоятельно определяют размер годового вознаграждения работников. Процент годовой прибыли хозрасчетного предприятия, использующийся для выплаты указанного вознаграждения, обычно составляет от 5 до 20%.

Что касается способа начисления (определения размера) годового вознаграждения, то локальным документом о вознаграждении может быть предусмотрена его выплата:

• в фиксированной сумме;
• в сумме, исчисляемой в процентах от должностного оклада (месячной тарифной ставки) или кратной ему;
• в сумме, исчисляемой в процентах от средней заработной платы или кратной ей;
• в сумме, кратной какому-либо показателю (например, размеру минимальной заработной платы).

Если локальным «зарплатным» документом предприятия предусмотрена выплата годового вознаграждения в фиксированной сумме, то такая сумма может быть любой, например 2000, 5000 или 10 000 грн. При этом размер указанной выплаты может быть как одинаковым для всех работников предприятия, так и дифференцированным. Например, для работников, которые принимают решения об улучшении эффективности деятельности предприятия, внедряют рационализаторские предложения, персонально обеспечивают получение предприятием высокой прибыли и т. д., размер годового вознаграждения может быть больше чем у остальных работников.

В большинстве случаев размер годового вознаграждения «привязывается» к размеру должностного оклада работника (иногда — к размеру средней заработной платы) и зависит, как правило, от непрерывного стажа работы работника на предприятии, показателей выполнения работниками производственных задач, качества выполненных работ, рационального использования сырья и материалов, других показателей, определяемых предприятием.

Если возникает необходимость в стимулировании продолжительной работы на предприятии (во избежание чрезмерной текучести кадров), основным критерием дифференциации размеров годового вознаграждения должен стать непрерывный стаж работы на таком предприятии. В этом случае в локальном документе о вознаграждении следует определить порядок исчисления непрерывного трудового стажа.

В зависимости от непрерывного стажа работы на предприятии «тринадцатая зарплата» может выплачиваться, в частности,  в следующих размерах:

• при стаже от 1 до 2 лет (включительно) — 60% должностного оклада (средней заработной платы);
• от 3 до 5 лет (включительно) — 80% должностного оклада (средней заработной платы);
• от 5 до 10 лет (включительно) — 100% должностного оклада (средней заработной платы);
• от 10 до 15 лет (включительно) — 150% должностного оклада (средней заработной платы);
• более 15 лет — 200% должностного оклада (средней заработной платы).

Для работников, занятых в непрерывном производстве (с многосменным режимом работы), на отдельных работах с особо тяжелыми и особо вредными условиями труда, а также на участках, где имеется особая необходимость в обеспечении стабильности кадров, может устанавливаться отдельная шкала, обеспечивающая более быстрый рост размера вознаграждения по мере увеличения непрерывного стажа работы, или повышенные размеры вознаграждения за каждый год непрерывной работы.

Если на предприятии принято решение о выплате годового вознаграждения в размере средней заработной платы (в процентах от нее или кратно ей), то необходимо установить порядок исчисления средней заработной платы. Самый простой способ — применить механизм, установленный Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 № 100 (далее — Порядок № 100).

В частности, можно взять за основу Порядок № 100, но в коллективном договоре (локальном документе о вознаграждении) установить, что исчисление средней заработной платы осуществляется не за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих месяцу начисления выплаты, а в расчетном периоде, включающем 12 календарных месяцев отчетного года (январь – декабрь). Для работников, отработавших отчетный год не полностью, расчетный период может включать полностью отработанные календарные месяцы в отчетном году (т. е. расчетный период определяется как при начислении отпускных, но в него включаются только фактически отработанные месяцы отчетного года).

Если предприятие самостоятельно определяет порядок исчисления средней заработной платы для начисления годового вознаграждения, то необходимо установить расчетный период и перечень выплат, которые будут учитываться при исчислении средней заработной платы. Рекомендуем в такой перечень включать только те выплаты, которые непосредственно связаны с оплатой отработанного времени и свидетельствуют об эффективном труде работника. В основном это выплаты за выполнение производственных заданий и функций, которые включаются в фонд основной и дополнительной заработной платы согласно частям первой и второй статьи 2 Закона об оплате труда и перечислены в подпунктах 2.1.1–2.1.7 и 2.2.1–2.2.8 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 № 5 (далее — Инструкция № 5).

Нецелесообразно включать в указанный перечень выплаты за неотработанное время, а также прочие поощрительные и компенсационные выплаты, которые указаны в части третьей статьи 2 Закона об оплате труда и подпунктах 2.2.9–2.3.4 Инструкции № 5, в частности: разовую материальную помощь; сумму оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности, осуществляемой за счет денежных средств работодателя, и пособие по временной нетрудоспособности (далее — «больничные»), пособие по беременности и родам (далее — «декретные»); оплату отпусков; вознаграждение по итогам работы за предыдущий год; средний заработок за время выполнения государственных (общественных) обязанностей, время пребывания на военной службы в особый период и на военных сборах; выплаты социального характера в денежной и натуральной форме.

При дифференцированном подходе к размеру годового вознаграждения его можно установить с учетом личных результатов труда работника в отчетном году. В данном вопросе можно руководствоваться нормами:

• Методических рекомендаций по организации материального стимулирования труда работников предприятий и организаций, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 29.01.2003 № 23;
• Методических рекомендаций относительно оплаты труда работников малых предприятий, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 13.08.2004 № 186;
• Рекомендаций относительно определения заработной платы работающих в зависимости от личного вклада работника в конечные результаты работы предприятия, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 31.03.99 № 44.

Порядок определения личных результатов труда работника в отчетном году предприятия могут разработать самостоятельно, указав в нем  показатели, при достижении (выполнении) которых работнику выплачивается годовое вознаграждение, а также принцип расчета его суммы. Такой порядок (принцип расчета суммы) целесообразно отразить в локальном документе о вознаграждении.

В зависимости от личных результатов труда работника размер годового вознаграждения, исчисленный в общем порядке (по общей шкале), может быть увеличен или уменьшен по согласованию с профсоюзом предприятия до 25%, а в случаях, когда работники в течение года были награждены орденом (медалью), почетной грамотой предприятия или им было присвоено почетное звание, размер годового вознаграждения может быть увеличен до 50%.

Размеры «тринадцатой зарплаты», выплачиваемой отдельному работнику, целесообразно устанавливать в зависимости не только от общих результатов работы предприятия в отчетном году, но и от годовых результатов работы подразделения, в котором он работает (цеха, участка, бригады, отдела, службы и т. д.). Для этого сумму денежных средств, выделяемую предприятием для выплаты вознаграждения работникам подразделения, можно поставить в зависимость от результатов работы такого подразделения (т. е. выделяемая сумма может учитывать трудовой вклад этого подразделения в общие результаты работы предприятия за год). Распределение денежных средств между работниками подразделения должно обеспечивать наиболее полное отражение личного трудового вклада каждого работника в результаты работы данного подразделения. В бригадах размер годового вознаграждения работникам (членам бригады) следует устанавливать с учетом показателей их деятельности, которые характеризуют качество продукции (работ), сокращение трудовых и материальных затрат, снижение расчетной стоимости (себестоимости) выполненных работ.

В тех случаях, когда размер годового вознаграждения определяется каждому работнику индивидуально, результаты деятельности трудовых коллективов подразделений можно учитывать непосредственно при начислении вознаграждения конкретному работнику, повышая (или понижая) его до 25% с учетом перевыполнения (недовыполнения) годовых планов работы подразделения.

Конкретные размеры годового вознаграждения каждого работника, исчисленные с учетом его личных результатов труда и итогов работы его подразделения в отчетном году, указываются в приказе о выплате годового вознаграждения.

Если работников на предприятии много, а размер годового вознаграждения определен в локальном документе о вознаграждении (например, определен в процентах от размера должностного оклада), то в приказе о его выплате можно не перечислять всех работников с указанием конкретного размера годового вознаграждения для каждого из них, а сослаться на нормы локального документа о вознаграждении.

Обращаем внимание на такой аспект: поскольку годовое вознаграждение является видом поощрения, в локальном документе о вознаграждении необходимо предусмотреть исчерпывающий перечень случаев, при которых такое вознаграждение работникам не выплачивается или выплачивается в меньшем размере. В частности, кроме случаев наличия неснятого дисциплинарного взыскания, работник может быть лишен «тринадцатой зарплаты» полностью при наличии фактов несвоевременного или некачественного выполнения возложенных на него производственных заданий и функций. Годовое вознаграждение может быть выплачено в меньшем размере, если в течение отчетного года работником допускались производственные упущения, нарушались требования или ненадлежащим образом соблюдались нормы производственных и технологических инструкций, правил охраны труда и т. п.

Для повышения мотивации к производительной работе необходимо помнить, что порядок начисления и условия выплаты годового вознаграждения должны быть прозрачными и понятными для работников. Основные показатели и условия выплаты годового вознаграждения следует довести до каждого работника. Только в этом случае можно ожидать от работников высокой самоотдачи, надлежащей трудовой дисциплины и, как следствие, достижения необходимых результатов труда.

Ориентировочные размеры годового вознаграждения могут устанавливаться и доводиться до сведения работников одновременно с установлением производственных заданий (планов) на следующий календарный год исходя из денежных средств, предусмотренных в смете расходования планового фонда материального поощрения.

Сроки выплаты годового вознаграждения

Годовое вознаграждение обычно начисляется после окончания отчетного года — в первом месяце (І квартале, иногда — І полугодии) следующего года, когда предприятие имеет полную информацию о результатах хозяйственной (финансовой) деятельности в отчетном году, в том числе о размере полученной прибыли (на основании данных годовой налоговой декларации по налогу на прибыль предприятий, финансовой отчетности и т. п.).

В то же время годовое вознаграждение может начисляться и выплачиваться в конце отчетного года, например в конце декабря, если предприятие точно знает, что оно получило прибыль в этом году.

Дата выплаты годового вознаграждения указывается в приказе руководителя о выплате такого вознаграждения. Например, в приказе может быть установлено, что годовое вознаграждение за 2021 год выплачивается 30 декабря 2021 года или 4 января 2022 года одновременно с выплатой заработной платы за вторую половину декабря.

Если годовое вознаграждение выплачивается после того, как подведены итоги хозяйственной (финансовой) деятельности предприятия в отчетном году, что отражено в налоговой декларации по налогу на прибыль предприятий и финансовой отчетности за такой отчетный год, то в приказе руководителя указываются либо конкретная дата выплаты годового вознаграждения (например, 10 марта), либо то, что годовое вознаграждение за отчетный год выплачивается вместе с заработной платой за какой-либо период (например, вместе с заработной платой за первую половину марта).

Учет годового вознаграждения при начислении
«среднезарплатных» выплат, исчисляемых согласно Порядку № 100

Годовое вознаграждение учитывается при исчислении средней заработной платы, рассчитываемой в соответствии с Порядком № 100 (отпускные, средний заработок за период командировки, выполнения государственных и общественных обязанностей, прохождения военной службы в особый период,  вынужденного прогула, выходное пособие и т. д.), поскольку оно является заработной платой и не указано в пункте 4 Порядка № 100 (абз. первый п. 3 Порядка № 100).

Обращаем внимание, что с 04 сентября 2021 года были внесены изменения в Порядок № 100, которыми был изменен порядок учета, в частности, годового вознаграждения при исчислении средней заработной платы.⁶

Так, согласно абзацу второму пункта 3 Порядка № 100 суммы начисленной заработной платы, кроме премий (в том числе за месяц) и других поощрительных выплат по итогам работы за определенный период, учитываются в том месяце, за который они начислены, и в размерах, в которых они начислены.

Абзацем третьим пункта 3 Порядка № 100 определено, что премии (в том числе за месяц) и другие поощрительные выплаты по итогам работы за определенный период во время исчисления средней заработной платы учитываются в заработок периода, который соответствует количеству месяцев, за которые они начислены, начиная с месяца, в котором они начислены. Для этого к заработку соответствующих месяцев расчетного периода прибавляется часть, которая определяется делением суммы премии или другой поощрительной выплаты по итогам работы за определенный период на количество отработанных рабочих дней периода, за который они начислены, и умножением на количество отработанных рабочих дней соответствующего месяца, который приходится на расчетный период.

Учитывая вышеизложенное, если в декабре 2021 года работнику начислено годовое вознаграждение за 2021 год, включающий 12 месяцев с января по декабрь 2021 года, то для целей исчисления средней заработной платы такое годовое вознаграждение относится к 12 месяцам, начиная с месяца, в котором оно начислено, — декабря 2021 года, т. е. включается в заработок декабря 2021 года – ноября 2022 года.

Если работнику в январе 2022 года будет начислено годовое вознаграждение за 2021 год, включающий 12 месяцев с января по декабрь 2021 года, то для целей исчисления средней заработной платы такое годовое вознаграждение относится к 12 месяцам, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2022 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2022 года.

Если работнику в январе 2021 года было начислено годовое вознаграждение за 2020 год, включающий 12 месяцев с января по декабрь 2020 года, то для целей исчисления средней заработной платы такое годовое вознаграждение относится к 12 месяцам, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2021 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2021 года.⁷

Для того чтобы определить, какая часть годового вознаграждения относится к соответствующему месяцу расчетного периода, необходимо сумму годового вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в году, за который оно начислено, и полученную сумму умножить на количество отработанных рабочих дней соответствующего месяца, приходящегося на расчетный период.

Таким образом, сначала необходимо исчислить сумму годового вознаграждения, приходящуюся на один отработанный день в году, за который годовое вознаграждения начислено, а потом такое дневное вознаграждение умножается на количество отработанных рабочих дней в месяце, который включается в расчетный период, начиная с месяца начисления премии.

ПРИМЕР 1

Учет годового вознаграждения, начисленного в январе 2021 года,
при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных в январе 2022 года

На предприятии установлена 5-дневная 40-часовая рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье. Работнику, оклад которого в 2021 году составлял 8000 грн., с 10 по 19 января 2022 года предоставляется ежегодный отпуск продолжительностью 10 календарных дней (далее — к. д.). Перед предоставлением этого отпуска работнику начисляются и выплачиваются отпускные. В расчетном периоде (январь – декабрь 2021 года) работнику начислен доход (заработная плата, отпускные, «больничные») в сумме 93 500 грн., который учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных.

Кроме того, в январе 2021 года работнику было начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2020 год, в котором он отработал 187 из 251 рабочего дня по графику работы предприятия (в 2020 году не отработано 64 рабочих дня, поскольку работнику с 18 марта по 11 мая предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, с 3 по 27 августа — ежегодный отпуск, а с 16 по 27 ноября работник болел). Согласно коллективному договору годовое вознаграждение выплачивается в текущем году по итогам работы в предыдущем году в размере оклада по состоянию на декабрь пропорционально отработанному времени в отчетном году, поэтому работнику за 2020 год выплачено годовое вознаграждение в сумме 5960,16 грн. (8000 грн. : 251 р. д. х 187 отраб. д.).

Поскольку годовое вознаграждение за 2020 год, включающий 12 месяцев с января по декабрь 2020 года, работнику начислено и выплачено в январе 2021 года, то такое годовое вознаграждение в целях исчисления средней заработной платы включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2021 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2021 года.⁷

Следовательно, в заработок расчетного периода (январь – декабрь 2021 года) включаются части годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к январю – декабрю 2021 года.⁷

Для определения частей годового вознаграждения за 2020 год, которые включаются в заработок января – декабря 2021 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2020 году:

5960,16 грн. : 187 отраб. д. = 31,87 грн.

Теперь эту сумму (далее — дневное вознаграждение) необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней отдельно в каждом месяце с января по декабрь 2021 года, поскольку эти месяцы включаются в расчетный период.

Работник в 2021 году имеет: в январе — 8 отраб. д. (с 08 по 24 января работнику предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина продолжительностью 17 к. д.), в феврале, июне и октябре — по 20 отраб. д., в марте, апреле, июле, сентябре, ноябре и декабре — по 22 отраб. д., в мае — 8 отраб. д. (с 17 по 28 мая работник болел), в августе — 11 отраб. д. (с 09 по 22 августа работнику предоставлялся ежегодный отпуск продолжительностью 14 к. д. за текущий рабочий год).

Исходя из размера дневного вознаграждения (31,87 грн.) и отработанного времени работником в январе – декабре 2021 года, годовое вознаграждение за 2020 год относится к указанным месяцам следующим образом:

– к январю: 31,87 грн. х 8 отраб. д. = 254,96 грн.

– к февралю, июню, октябрю отдельно: 31,87 грн. х 20 отраб. д. = 637,40 грн.;

– к марту, апрелю, июлю, сентябрю, ноябрю, декабрю отдельно: 31,87 грн. х 22 отраб. д. = 701,14 грн.;

– к маю: 31,87 грн. х 8 отраб. д. = 254,96 грн.;

– к августу: 31,87 грн. х 11 отраб. д. = 350,57 грн.

Общая сумма частей годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к январю – декабрю 2021 года и включаются в заработок расчетного периода:

254,96 грн. + 637,40 грн. х 3 мес. + 701,14 грн. х 6 мес. + 254,96 грн. + 350,57 грн. = 6979,53 грн.

Как видно, сумма годового вознаграждения за 2020 год, которая включается в заработок расчетного периода и учитывается при расчете отпускных (6979,53 грн.), не равна фактически начисленной сумме годового вознаграждения (5960,16 грн.).

Общая сумма заработной платы расчетного периода, которая учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных:

93 500 грн. + 6979,53 грн. (часть годового вознаграждения за 2020 год) = 100 479,53 грн.

Количество календарных дней расчетного периода (январь – декабрь 2021 года), которые учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных:

365 к. д. – 11 празд. д. – 17 к. д. (отпуск без сохранения заработной платы) = 337 к. д.

Среднедневная заработная плата:

100 479,53 грн. : 337 к. д. = 298,16 грн.

Сумма отпускных:

298,16 грн. х 10 к. д. = 2981,60 грн.

Обращаем внимание, если работнику в январе (других месяцах) 2022 года будет начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2021 год, то оно не будет учитываться при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных за отпуск, предоставленный в январе 2021 года (перерасчет отпускных не делается), поскольку месяц начисления такого годового вознаграждения не включается в расчетный период (следует после последнего месяца расчетного периода). Годовое вознаграждение за 2021 год будет относится к месяцу его начисления и последующим 11 месяцам.

ПРИМЕР 2

Учет годовых вознаграждений, начисленных в январе 2021 года и январе 2022 года,
при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных в феврале 2022 года

На предприятии установлена 5-дневная 40-часовая рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье. Работнику, оклад которого в 2020–2022 годах составляет 10 000 грн., с 07 февраля 2022 года предоставляется ежегодный отпуск продолжительностью 24 календарных дня (далее — к. д.). Перед предоставлением этого отпуска работнику начисляются и выплачиваются отпускные. В расчетном периоде (февраль 2021 года – январь 2022 года) работнику начислен доход (заработная плата, отпускные, «больничные») в сумме 115 700 грн., который учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных.

Кроме того, в январе 2022 года работнику начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2021 год, в котором работник отработал 211 из 250 рабочих дней по графику работы предприятия (в 2021 году не отработано 39 рабочих дней, поскольку работнику с 08 по 24 января предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, с 05 по 28 июля — ежегодный отпуск, а с 08 по 19 ноября он болел). Согласно коллективному договору годовое вознаграждение выплачивается в текущем году по итогам работы в предыдущем году в размере оклада по состоянию на декабрь пропорционально отработанному времени в отчетном году, поэтому работнику за 2021 год выплачено годовое вознаграждение в сумме 8440 грн. (10 000 грн. : 250 р. д. х 211 отраб. д.).

Также в январе 2021 года работнику было начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2020 год, в котором он отработал 205 из 251 рабочего дня по графику работы предприятия (в 2020 году не отработано 46 рабочих дней, поскольку работнику с 01 по 30 апреля предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, с 03 по 27 августа предоставлялся ежегодный отпуск, а с 01 по 09 октября работник болел). Сумма годового вознаграждения за 2020 год составила 8167,33 грн. (10 000 грн. : 251 р. д. х 205 отраб. д.).

Поскольку годовое вознаграждение за 2021 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2021 года, работнику начислено и выплачено в январе 2022 года, то такое годовое вознаграждение включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2022 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2022 года.

Годовое вознаграждение за 2020 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2020 года, работнику начислено и выплачено в январе 2021 года, поэтому такое годовое вознаграждение в целях исчисления средней заработной платы включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2021 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2021 года.

Следовательно, в заработок расчетного периода (февраль 2021 года – январь 2022 года) включаются:

– части годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к февралю – декабрю 2021 года;

– часть годового вознаграждения за 2021 год, которая относится к январю 2022 года.

Исчислим части годовых вознаграждений за 2020 и 2021 годы, которые включаются в заработок расчетного периода, а затем определим сумму отпускных.

1. Учет годового вознаграждения за 2020 год.

Для определения частей годового вознаграждения за 2020 год, которые включаются в заработок февраля – декабря 2021 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2020 году:

8167,33 грн. : 205 отраб. д. = 39,84 грн.

Теперь эту сумму (дневное вознаграждение) необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней отдельно в феврале, марте, апреле, мае, июне, июле, августе, сентябре, октябре, ноябре и декабре 2021 года, поскольку эти месяцы включаются в расчетный период.

Работник в 2021 году имеет: в феврале, июне и октябре — по 20 отраб. д., в марте, апреле, сентябре и декабре — по 22 отраб. д., в мае — 18 отраб. д., в июле — 4 отраб. д. (с 05 по 28 июля работнику предоставлялся ежегодный отпуск за предыдущий рабочий год), в августе — 21 отраб. д., в ноябре — 12 отраб. д. (с 08 по 19 ноября работник болел).

Исходя из размера дневного вознаграждения (39,84 грн.) и отработанного времени работником в феврале – декабре 2021 года, годовое вознаграждение за 2020 год относится к указанным месяцам следующим образом:

– к февралю, июню, октябрю отдельно: 39,84 грн. х 20 отраб. д. = 796,80 грн.;

– к марту, апрелю, сентябрю, декабрю отдельно: 39,84 грн. х 22 отраб. д. = 876,48 грн.;

– к маю: 39,84 грн. х 18 отраб. д. = 717,12 грн.;

– к июлю: 39,84 грн. х 4 отраб. д. = 159,36 грн.;

– к августу: 39,84 грн. х 21 отраб. д. = 836,64 грн.;

– к ноябрю: 39,84 грн. х 12 отраб. д. = 478,08 грн.

Общая сумма частей годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к февралю – декабрю 2021 года и включаются в заработок расчетного периода:

796,80 грн. х 3 мес. + 876,48 х 4 мес. + 717,12 грн. + 159,36 грн. + 836,64 грн. + 478,08 грн. = 8087,52 грн.

2. Учет годового вознаграждения за 2021 год.

Для определения части годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок января 2022 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2021 году:

8440 грн. : 211 отраб. д. = 40 грн.

Теперь эту сумму (дневное вознаграждение) необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней в январе 2022 года (в этом месяце работник отработал 19 рабочих дней), поскольку этот месяц включается в расчетный период:

40 грн. х 19 отраб. д. = 760 грн.

Таким образом, часть годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок января 2022 года и в заработок расчетного периода, составляет 760 грн.

3. Расчет суммы отпускных.

Общая сумма заработной платы расчетного периода, которая учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных:

115 700 грн. + 8087,52 грн. (часть годового вознаграждения за 2020 год) + 760 грн. (часть годового вознаграждения за 2021 год) = 124 547,52 грн.

Количество календарных дней расчетного периода (февраль 2021 года – январь 2022 года), которые учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления отпускных:

365 к. д. – 11 празд. д. = 354 к. д.

Среднедневная заработная плата:

124 547,52 грн. : 354 к. д. = 351,83 грн.

Сумма отпускных:

351,83 грн. х 24 к. д. = 8443,92 грн.

ПРИМЕР 3

Учет годового вознаграждения при исчислении
средней заработной платы для оплаты «донорских» дней

Работник 02 и 03 февраля 2022 года (среда и четверг) проходил медицинское обследование и сдавал кровь, поэтому за указанные дни и дополнительный день отдыха после дня сдачи крови 04 февраля (пятница) ему начисляется средний заработок (ст. 124 КЗоТ). Расчетный период для начисления среднего заработка включает последние 2 календарных месяца работы, предшествующих дню медицинского обследования, дню сдачи крови и дополнительному дню отдыха (далее — «донорские» дни): декабрь 2021 года – январь 2022 года.

На предприятии установлена 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье, поэтому норма рабочего времени составляет: в декабре 2021 года — 22 рабочих дня, в январе 2022 года — 19 рабочих дней. В расчетном периоде работник отработал все рабочие дни, предусмотренные графиком работы, поэтому ему начислена заработная плата в размере оклада: в декабре — 9000 грн., в январе — 9500 грн.

Кроме того, в январе 2022 года работнику начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2021 год, в котором он отработал 221 из 250 рабочих дней по графику работы предприятия (в 2021 году не отработано 29 рабочих дней, поскольку работнику с 08 по 24 января предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, а с 09 августа по 02 сентября предоставлялся ежегодный отпуск). Согласно коллективному договору годовое вознаграждение выплачивается в текущем году по итогам работы в предыдущем году в размере оклада по состоянию на декабрь пропорционально отработанному времени в отчетном году, поэтому работнику за 2021 год выплачено годовое вознаграждение в сумме 7956 грн. (9000 грн. : 250 р. д. х 221 отраб. д.).

Также в январе 2021 года работнику было начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2020 год, в котором он отработал 191 из 251 рабочего дня по графику работы предприятия (в 2020 году не отработано 60 рабочих дней, поскольку работнику с 18 марта по 11 мая предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, с 27 июля по 19 августа предоставлялся ежегодный отпуск, а с 14 по 21 сентября он болел). Сумма годового вознаграждения за 2020 год составила 6848,61 грн. (9000 грн. : 251 р. д. х 191 отраб. д.).

Поскольку годовое вознаграждение за 2021 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2021 года, работнику начислено и выплачено в январе 2022 года, то такое годовое вознаграждение в целях исчисления среднего заработка включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2022 года, а именно включается в заработок января – декабря 2022 года.

Годовое вознаграждение за 2020 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2020 года, работнику начислено и выплачено в январе 2021 года, поэтому такое годовое вознаграждение в целях исчисления среднего заработка включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — января 2021 года, т. е. включается в заработок января – декабря 2021 года.

Следовательно, в заработок расчетного периода (декабрь 2021 года – январь 2022 года) включаются:

– часть годового вознаграждения за 2020 год, которая относится к декабрю 2021 года;

– часть годового вознаграждения за 2021 год, которая относится к январю 2022 года.

Исчислим части годовых вознаграждений за 2020 и 2021 годы, которые включаются в заработок расчетного периода, а затем исчислим средний заработок за «донорские» дни.

1. Учет годового вознаграждения за 2020 год.

Для определения части годового вознаграждения за 2020 год, которая включается в заработок декабря 2021 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2020 году:

6848,61 грн. : 191 отраб. д. = 35,86 грн.

Теперь эту сумму необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней в декабре 2021 года, поскольку этот месяц включается в расчетный период:

35,86 грн. х 22 отраб. д. = 788,92 грн.

Таким образом, часть годового вознаграждения за 2020 год, которая включается в заработок декабря 2021 года и в заработок расчетного периода, составляет 788,92 грн.

2. Учет годового вознаграждения за 2021 год.

Для определения части годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок января 2022 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2021 году:

7956 грн. : 221 отраб. д. = 36 грн.

Теперь эту сумму необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней в январе 2022 года, поскольку этот месяц включается в расчетный период:

36 грн. х 19 отраб. д. = 684 грн.

Таким образом, часть годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок января 2022 года и в заработок расчетного периода, составляет 684 грн.

3. Расчет среднего заработка.

Общая сумма заработной платы расчетного периода (декабрь 2021 года – январь 2022 года), которая учитывается при исчислении среднего заработка за «донорские» дни:

9000 грн. (зарплата за декабрь) + 788,92 грн. (часть годового вознаграждения за 2020 год, приходящаяся на декабрь) + 9500 грн. (зарплата за январь) + 684 грн. (часть годового вознаграждения за 2021 год, приходящаяся на январь) = 19 972,92 грн.

Количество отработанных дней в расчетном периоде:

22 отраб. д. (декабрь) + 19 отраб. д. (январь) = 41 отраб. д.

Среднедневная заработная плата:

19 972,92 грн. : 41 отраб. д. = 487,14 грн.

Средний заработок за 3 «донорских» дня (02, 03 и 04 февраля):

487,14 грн. х 3 р. д. = 1461,42 грн.

ПРИМЕР 4

Учет годового вознаграждения при исчислении среднего заработка за период командировки

На предприятии, работающем с 5-дневной рабочей неделей и выходными днями в субботу и воскресенье, работник направлен в командировку с 14 по 25 марта 2022 года. Период командировки включает 10 рабочих дней (далее — р. д.). Норма рабочего времени на предприятии (у работника) составляет: в январе — 19 р. д., в феврале — 20 р. д., в марте — 22 р. д. Оклад работника в 2022 году — 12 000 грн., в 2020–2021 годах — 11 500 грн. В расчетном периоде (январь – февраль) работник отработал все рабочие дни по графику работы, поэтому в каждом месяце получил заработную плату в размере оклада — 12 000 грн.

Кроме того, в феврале 2022 года работнику начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2021 год, в котором работник отработал 210 из 250 рабочих дней по графику работы предприятия (в 2021 году не отработано 40 рабочих дней, поскольку работнику с 08 по 24 января предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, с 29 июня по 22 июля — ежегодный отпуск, а с 18 по 29 октября он болел). Согласно коллективному договору годовое вознаграждение выплачивается в текущем году по итогам работы в предыдущем году в размере оклада по состоянию на декабрь пропорционально отработанному времени в отчетном году, поэтому работнику за 2021 год выплачено годовое вознаграждение в сумме 9660 грн. (11 500 грн. : 250 р. д. х 210 отраб. д.).

Также в марте 2021 года работнику было начислено и выплачено годовое вознаграждение за 2020 год, в котором он отработал 212 из 251 рабочего дня по графику работы предприятия (в 2020 году не отработано 39 рабочих дней, поскольку работнику с 01 по 30 апреля предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы на период карантина, а с 20 июля по 12 августа предоставлялся ежегодный отпуск). Сумма годового вознаграждения за 2020 год составила 9713,15 грн. (11 500 грн. : 251 р. д. х 212 отраб. д.).

Исчислим среднедневной заработок работника в расчетном периоде и его дневной заработок в марте для определения суммы оплаты за время командировки.

1. Определение среднедневного заработка.

К выплатам расчетного периода, которые учитываются при исчислении среднего заработка за время командировки, относится начисленная работнику заработная плата в январе и феврале в размере оклада — по 12 000 грн.

Поскольку годовое вознаграждение за 2021 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2021 года, работнику начислено и выплачено в феврале 2022 года, то такое годовое вознаграждение в целях исчисления среднего заработка включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — февраля 2022 года, а именно включается в заработок февраля 2022 года – января 2023 года.

Годовое вознаграждение за 2020 год, который включает 12 месяцев с января по декабрь 2020 года, работнику начислено и выплачено в марте 2021 года, поэтому такое годовое вознаграждение в целях исчисления среднего заработка включается в заработок 12 месяцев, начиная с месяца, в котором оно начислено, — марта 2021 года, т. е. включается в заработок марта 2021 года – февраля 2022 года.

Следовательно, в заработок расчетного периода (январь – февраль 2022 года) включаются:

– части годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к январю и февралю 2022 года;

– часть годового вознаграждения за 2021 год, которая относится к февралю 2022 года.

Исчислим части годовых вознаграждений за 2020 и 2021 годы, которые включаются в заработок расчетного периода.

а) учет годового вознаграждения за 2020 год.

Для определения частей годового вознаграждения за 2020 год, которые включаются в заработок января и февраля 2022 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2020 году:

9713,15 грн. : 212 отраб. д. = 45,82 грн.

Теперь эту сумму (дневное вознаграждение) необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней отдельно в январе и феврале 2022 года, поскольку эти месяцы включаются в расчетный период.

Исходя из размера дневного вознаграждения (45,82 грн.) и отработанного времени работником в январе и феврале 2022 года, годовое вознаграждение за 2020 год относится к указанным месяцам следующим образом:

– к январю: 45,82 грн. х 19 отраб. д. = 870,58 грн.;

– к февралю: 45,82 грн. х 20 отраб. д. = 916,40 грн.

Общая сумма частей годового вознаграждения за 2020 год, которые относятся к январю и февралю 2022 года и включаются в заработок расчетного периода:

870,58 + 916,40 = 1786,98 грн.

б) учет годового вознаграждения за 2021 год.

Для определения части годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок февраля 2022 года, необходимо сначала сумму этого вознаграждения разделить на количество отработанных рабочих дней в 2021 году:

9660 грн. : 210 отраб. д. = 46 грн.

Теперь эту сумму необходимо умножить на количество отработанных рабочих дней в феврале 2022 года, поскольку этот месяц включается в расчетный период:

46 грн. х 20 отраб. д. = 920 грн.

Таким образом, часть годового вознаграждения за 2021 год, которая включается в заработок февраля 2022 года и в заработок расчетного периода, составляет 920 грн.

Общая заработная плата расчетного периода, учитываемая при исчислении среднего заработка:

12 000 грн. (зарплата за январь) + 1786,98 грн. (часть годового вознаграждения за 2020 год) + 12 000 грн. (зарплата за февраль) + 920 грн. (часть годового вознаграждения за 2021 год) = 26 706,98 грн.

Количество отработанных дней в расчетном периоде:

19 отраб. д. (январь) + 20 отраб. д. (февраль) = 39 отраб. д.

Среднедневной заработок:

26 706,98 грн. : 39 отраб. д. = 684,79 грн.

2. Определение дневного заработка.

Заработная плата работника за март согласно нормам трудового (коллективного) договора включает только оклад в размере 12 000 грн. (другие выплаты — премии, надбавки, доплаты и т. п. работнику не выплачиваются).

Поскольку в марте 2022 года по графику работы 22 рабочих дня, дневной заработок работника в этом месяце составляет:

12 000 грн. : 22 р. д. = 545,45 грн.

3. Определение заработной платы за время командировки.

Из проведенных расчетов видно, что среднедневной заработок в расчетном периоде больше дневного заработка в марте (684,79 грн. > 545,45 грн.), поэтому за каждый из 10 рабочих дней командировки в марте работнику выплачивается среднедневной заработок — 684,79 грн.

Средний заработок за время командировки:

684,79 грн. х 10 р. д. = 6847,90 грн.

__________________________________________________________________________

Учет годового вознаграждения при начислении страховых выплат,
исчисляемых согласно Порядку № 1266

В соответствии с пунктом 3 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266 (далее — Порядок № 1266), среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется путем деления начисленной за расчетный период (12 календарных месяцев) заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на которую начислен единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — единый социальный взнос, ЕСВ), на количество календарных дней занятости (период пребывания в трудовых отношениях) в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам — временная нетрудоспособность, отпуск в связи с беременностью и родами, отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и шестилетнего возраста по медицинскому заключению, отпуск без сохранения заработной платы.

Как отмечалось выше, вознаграждение по итогам работы за год относится к прочим поощрительным и компенсационным выплатам, включающимся в состав заработной платы.

Подпунктом 2.3.2 Инструкции № 5 установлено, что вознаграждения и поощрения, которые осуществляются раз в год или имеют одноразовый характер, в частности, вознаграждения по итогам работы за год, относятся к прочим поощрительным и компенсационным выплатам фонда оплаты труда (далее — ФОТ).

Следовательно, годовое вознаграждение как составляющая заработной платы (ФОТ), с которой в обязательном порядке уплачивается ЕСВ, учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат, рассчитываемых согласно Порядку № 1266 (в т. ч. «больничных» и «декретных»).

При исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат следует учитывать, что годовое вознаграждение включается в заработок того месяца, в котором оно начислено.

Например, если «тринадцатая зарплата» начислена за 2021 год в декабре 2021 года, то она всей суммой будет учитываться при расчете страховых выплат по страховым случаям, которые наступят в январе – декабре 2022 года, т. е. когда декабрь 2021 года включается в расчетный период. Если же «тринадцатая зарплата» начислена работнику за 2021 год в январе 2022 года, то она всей суммой будет учитываться при расчете страховых выплат по страховым случаям, наступившим в феврале 2022 года – январе 2023 года, т. е. когда январь 2022 года включается в расчетный период.

Также необходимо помнить, что если работник весь месяц (с первого до первого числа), в котором ему начислено годовое вознаграждение, не работал по уважительным причинам (см. выше), то годовое вознаграждение не учитывается при исчислении размера страховых выплат, поскольку такой месяц исключается из расчетного периода (абз. второй п. 3 Порядка № 1266).

Например, если работнику в январе 2022 года начислят годовое вознаграждение, но весь этот месяц он не будет работать по уважительным причинам, то такое годовое вознаграждение не будет учитываться при исчислении размера страховых выплат, начисленных по страховым случаям, которые наступят в феврале 2022 года – январе 2023 года, поскольку январь 2022 года исключается из расчетного периода (не учитываются и все выплаты, начисленные в январе 2022 года).

Если же работник не отработает по уважительным причинам часть месяца, в котором начислено годовое вознаграждение, то последнее будет учитываться в полном размере, если такой месяц будет включаться в расчетный период.

Налогообложение и учет годового вознаграждения

Единый социальный взнос

Базой начисления ЕСВ является сумма начисленной каждому застрахованному лицу заработной платы по видам выплат, включающим основную и дополнительную заработную плату, прочие поощрительные и компенсационные выплаты, в т. ч. в натуральной форме, которые определяются согласно Закону об оплате труда (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VІ; далее — Закон о ЕСВ).

Согласно подпункту 2 пункта 2 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 № 449 (в редакции приказа Минфина от 21.12.2020 № 790), определение видов выплат, которые относятся к основной, дополнительной заработной плате, прочим поощрительным и компенсационным выплатам, при начислении ЕСВ предусмотрено Инструкцией № 5.

Поскольку вознаграждение по итогам работы за год согласно подпункту 2.3.2 Инструкции № 5 относится к прочим поощрительным и компенсационным выплатам ФОТ (является заработной платой), то на него в общем порядке начисляется ЕСВ.

Начисленное годовое вознаграждение за отработанное время (пропорционально отработанным месяцам) в отчетном году работнику, который на момент такого начисления уже уволился, также подлежит обложению ЕСВ.⁸ Но сначала сумму годового вознаграждения необходимо распределить по месяцам, за которые оно начислено (которые отработаны работником в календарном году), и только после этого в пределах максимальной величины базы начисления ЕСВ на сумму «распределенного» годового вознаграждения начисляется ЕСВ (абз. второй ч. 2 ст. 7 Закона о ЕСВ).⁹

Максимальная величина базы начисления ЕСВ равна 15 размерам минимальной заработной платы (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 Закона о ЕСВ). Эта сумма составляет: в январе – ноябре 2021 года — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), в декабре 2021 года – сентябре 2022 года — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), в октябре – декабре 2022 года — 100 500 грн. (6700 грн. х 15).

Годовое вознаграждение в приложении 1 (Д1) к Налоговому расчету сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет) за месяц квартала, в котором оно начислено уволенному работнику, отражается в разрезе месяцев, за которые оно выплачено, с кодом типа начислений 1.

Налог на доходы физических лиц и военный сбор

Согласно подпункту 14.1.48 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ) для целей раздела IV НКУ, то есть для целей обложения налогом на доходы физических лиц (далее — НДФЛ) и военным сбором (далее — ВС), заработная плата — это основная и дополнительная заработная плата, прочие поощрительные и компенсационные выплаты, которые выплачиваются (предоставляются) налогоплательщику в связи с отношениями трудового найма согласно закону.

Поскольку годовое вознаграждение согласно Закону об оплате труда относится к прочим поощрительным и компенсационным выплатам, которые являются заработной платой, то в ее составе оно облагается НДФЛ и ВС на основании подпункта 164.2.1 НКУ и в разделе І приложения 4ДФ к Налоговому расчету в месяце его начисления отражается с признаком дохода «101».

Если годовое вознаграждение начисляется (выплачивается) работнику, который на момент начисления (выплаты) уже уволился, то сумма такого вознаграждения облагается НДФЛ и ВС согласно подпункту 164.2.20 НКУ в составе прочих доходов, подлежащих налогообложению, и в разделе І приложения 4ДФ к Налоговому расчету отражается с признаком дохода «127».¹⁰

Бухгалтерский и налоговый учет

В бухгалтерском (налоговом) учете годовое вознаграждение работников отражается в том же порядке, что и заработная плата. Годовое вознаграждение включается в состав расходов по категориям работников, которым оно выплачено.

Сумма годового вознаграждения отражается по кредиту субсчета 661 «Расчеты по заработной плате» счета 66 «Расчеты по выплатам работникам» в корреспонденции с дебетом счетов расходов 23 «Производство», 91 «Общепроизводственные расходы», 92 «Административные расходы», 93 «Расходы на сбыт» и 94 «Прочие расходы операционной деятельности». 

Годовое вознаграждение, выплачиваемое уволенным работникам за тот период, когда они работали, также включается в расходы в составе прочих расходов операционной деятельности.

ПРИМЕР 5

Отражение в учете начисления и выплаты годового вознаграждения работнику предприятия

На основании приказа руководителя предприятия и положений коллективного договора в феврале 2022 года предприятие начислило и выплатило работнику вознаграждение по итогам работы за 2021 год в сумме 9500 грн. Кроме того, в феврале 2022 года работнику начислена заработная плата, включающая должностной оклад, надбавки и доплаты, в сумме 14 000 грн. Суммарная заработная плата работника в феврале 2022 года с учетом годового вознаграждения составила 23 500 грн.

В бухгалтерском учете предприятия операции начисления и выплаты работнику заработной платы, в том числе годового вознаграждения, отражаются следующим образом:

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Начислена зарплата, в т. ч. годовое вознаграждение	23, 91–94	661	23 500,00
2	Начислен ЕСВ на зарплату: 23 500 грн. х 22%	23, 91–94	651	5170,00
3	Удержан НДФЛ из зарплаты: 23 500 грн. х 18%	661	641/ндфл	4230,00
4	Удержан военный сбор из зарплаты: 23 500 грн. х 1,5%	661	642/вс	352,50
5	Выплачена зарплата, в т. ч. годовое вознаграждение, работнику: 23 500 – 4230 – 352,50	661	301	18 917,50

ПРИМЕР 6

Отражение в учете начисления и выплаты годового вознаграждения уволенному работнику

В конце января 2022 года предприятие начислило и выплатило работнику, уволенному 30 сентября 2021 года в связи с переводом на другое предприятие, вознаграждение по итогам работы за 2021 год, выплата которого предусмотрена коллективным договором, в сумме 9000 грн. (пропорционально отработанному работником времени на предприятии в 2021 году, т. е. за 9 отработанных месяцев этого года: январь – сентябрь).

Поскольку годовое вознаграждение начислено уволенному работнику за отработанное время, с целью обложения ЕСВ его сумма подлежит распределению по месяцам работы в 2021 году (всего 9 месяцев), при этом в доход каждого месяца с января по сентябрь включается 1000 грн. (9000 грн. : 9 мес.). Условно считаем, что в результате такого распределения суммы годового вознаграждения доход работника в каждом из месяцев с января по сентябрь 2021 года не превысил максимальную величину базы начисления ЕСВ в этих месяцах (не превысил 90 000 грн.), поэтому вся сумма годового вознаграждения облагается ЕСВ.

В бухгалтерском учете предприятия операции начисления и выплаты годового вознаграждения бывшему работнику отражаются следующим образом:

№ п/п	Содержание операции	Бухгалтерский учет		Сумма, грн.
		Д-т	К-т
1	Начислено годовое вознаграждение	949	661	9000,00
2	Начислен ЕСВ на годовое вознаграждение: 9000 грн. х 22%	23, 91–94	651	1980,00
3	Удержан НДФЛ из годового вознаграждения: 9000 грн. х 18%	661	641/ндфл	1620,00
4	Удержан военный сбор из годового вознаграждения: 9000 грн. х 1,5%	661	642/вс	135,00
5	Выплачено годовое вознаграждение: 9000 – 1620 – 135	661	301	7245,00

___________________________________________________________________________

Индексация и годовое вознаграждение

Согласно статье 2 Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» от 03.07.91 № 1282-XII и пункту 2 Порядка проведения индексации денежных доходов населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2003 № 1078 (далее — Порядок № 1078), индексации подлежат денежные доходы граждан, которые не имеют разового характера (т. е. которые имеют постоянный характер).¹¹

Согласно абзацу шестому пункта 3 Порядка № 1078 к объектам индексации, определенным в пункте 2 этого Порядка, не относится вознаграждение по итогам работы за год. Это объясняется тем, что оно является разовой выплатой — выплачивается только один раз в год (к тому же, как правило, при наличии у предприятия прибыли в отчетном году).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) складовими заробітної плати є: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Головною і найбільшою частиною заробітної плати є основна заробітна плата, яка встановлюється у вигляді посадових окладів, тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата включає доплати¹, надбавки², гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.³

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями³, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, однією із складових заробітної плати і одночасно способом заохочення працівників є винагорода за підсумками роботи за рік (далі — річна винагорода, «тринадцята зарплата»), яка не є обов’язковою виплатою, передбаченою актами чинного законодавства, але може виплачуватися на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) або фізичними особами – підприємцями за результатами господарської (підприємницької) діяльності у звітному (календарному) році.

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 15 Закону про оплату праці умови запровадження та розміри премій, винагород та інших заохочувальних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (далі — профспілка підприємства). Конкретні розміри винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вищевказаних вимог.

Таким чином, умови і порядок нарахування, виплати працівникам винагород, в тому числі річної винагороди, а також їхні розміри госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно.

Установи, які фінансуються з бюджету, винагороди працівникам, в тому числі річну винагороду, нараховують тільки у разі, якщо це передбачено бюджетними асигнуваннями в межах затвердженого фонду оплати праці з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 98 КЗпП, ст. 13, 16 Закону про оплату праці).

Документальне оформлення, підстави і джерела виплати річної винагороди

Чинне законодавство не містить норм, які б регулювали порядок нарахування і виплати працівникам винагороди за підсумками роботи за рік для госпрозрахункових підприємств. Тому ці підприємства на підставі вищенаведеної норми статті 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці можуть встановити умови нарахування та порядок виплати річної винагороди в колективному договорі, а якщо його на підприємстві не укладено, то в окремому документі, затвердженому наказом керівника підприємства. Таким окремим документом може бути, зокрема:

• Положення про оплату праці;
• Положення про преміювання;
• Положення про винагороду за підсумками роботи за рік.

Вищевказані документи можуть бути оформлені як додаток до колективного договору. Якщо вони затверджені наказом керівника підприємства, то, як і колективний договір, повинні бути погоджені з профспілкою підприємства.

У документі, що встановлює порядок виплати річної винагороди (далі — локальний документ про винагороду), обов’язково повинні бути визначені:

• показники фінансово-господарської діяльності підприємства, при досягненні яких можлива виплата річної винагороди;
• категорії працівників, яким вона виплачується;
• умови та принцип її нарахування по кожній категорії працівників;
• строки її виплати та розміри.⁴

Можливість виплати та розмір «тринадцятої зарплати» залежать не тільки від індивідуальних результатів роботи працівників, а й від кінцевих результатів роботи всього підприємства у звітному році.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, отримані в результаті їхньої господарської діяльності (ст. 4 Закону про оплату праці).

Отже, джерелом коштів на виплату річної винагороди працівникам госпрозрахункового підприємства є частина доходу, отриманого таким підприємством у звітному році.

Рішення про виплату річної винагороди приймається керівником госпрозрахункового підприємства, як правило, при виконанні підприємством основних показників фінансово-господарської діяльності у звітному році. У разі невиконання таких показників, наслідком чого є відсутність прибутку у звітному році або його отримання в малому розмірі, рішення про виплату річної винагороди зазвичай не приймається. Тобто підставою для виплати річної винагороди є отримання прибутку підприємством у звітному році, частина якого спрямовується на виплату «тринадцятої зарплати». У той же час з метою заохочення окремих особливо цінних для підприємства працівників в локальному документі про винагороду можна передбачити виплату «тринадцятої зарплати» за рахунок інших джерел, наприклад, за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років.

Що стосується бюджетних установ, то у них джерелом коштів на оплату праці працівників, в тому числі на виплату річної винагороди, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, гранти, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (ст. 4 Закону про оплату праці).

Якщо керівником підприємства прийнято рішення про виплату працівникам річної винагороди, то воно оформляється відповідним наказом, в якому вказується, зокрема, конкретний розмір винагороди.

Якщо виплата річної винагороди передбачена колективним договором або локальним документом про винагороду, то і в цьому випадку підставою для нарахування бухгалтерією працівникам зазначеної винагороди є наказ керівника підприємства.

Категорії працівників, яким може бути виплачена річна винагорода

Оскільки річна винагорода є складовою заробітної плати, то вона виплачується штатним працівникам підприємства за виконання виробничих завдань і посадових обов’язків, підвищення ефективності та якості роботи у звітному році.

Як правило, вона нараховується в повному обсязі працівникам, які пропрацювали на підприємстві не менше одного календарного року. Іноді річна винагорода в повному обсязі виплачується керівним працівникам підприємства (так званим «топ-менеджерам») і висококваліфікованим фахівцям, які були прийняті на роботу протягом року, але своєю працею зробили значний внесок в отримання прибутку підприємством у звітному році. Також річна винагорода в повному обсязі може бути виплачена працівникам, які були прийняті на роботу протягом року в порядку переведення з інших підприємств, якщо на таких підприємствах їм не була виплачена річна винагорода пропорційно відпрацьованому часу у звітному році (як правило, це стосується випадків, коли у підприємств-роботодавців одні й ті ж засновники).

Пропорційно відпрацьованому часу в календарному році річна винагорода може виплачуватися керівникам середньої ланки, фахівцям і робочим, прийнятим на роботу на підприємство протягом звітного року. Також річна винагорода може бути виплачена пропорційно відпрацьованому часу працівникам, які пропрацювали неповний календарний рік на підприємстві з поважних причин. Такими причинами, зокрема, можуть бути:

• звільнення з роботи у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників, виходом на пенсію (за віком, по інвалідності), переходом на виборну посаду, вступом до закладу вищої освіти (далі — виш) на денну форму навчання з отриманням спеціальності, що відповідає профілю діяльності підприємства;
• призов на військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу;
• прийняття (повернення) на роботу після закінчення військової служби, альтернативної (невійськової) служби, навчання у виші, якщо воно здійснювалося за рахунок підприємства.

Оскільки при звільненні працівника протягом календарного року ще не відомі результати діяльності підприємства за такий рік, при остаточному розрахунку з працівником у день звільнення річна винагорода (її частина), як правило, не виплачується. Однак в локальному документі про винагороду може бути передбачено можливість виплати «тринадцятої зарплати» за результатами звітного року звільненим працівникам за той період, в якому вони були працівниками підприємства (пропорційно відпрацьованому ними часу в календарному році).

Також пропорційно відпрацьованому часу у звітному році річна винагорода може виплачуватися у разі, якщо працівник тривалий період протягом року не працював з поважних причин, наприклад, внаслідок хвороби, призову (прийняття за контрактом) на військову службу на особливий період (ч. третя ст. 119 КЗпП), у разі надання працівникові поспіль відразу декількох щорічних відпусток, які не були ним використані в попередніх роках, або надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років або шести років відповідно до медичного висновку, відпустки без збереження заробітної плати на період карантину. Вичерпний перелік поважних причин тривалої відсутності працівника на роботі, коли річна винагорода виплачується пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, повинен бути визначений в локальному документі про винагороду.

Працівникам, звільненим за власним бажанням (статті 38, 39 КЗпП) або за ініціативою роботодавця за порушення трудової дисципліни (п.п. 3, 4, 7 ст. 40 КЗпП) та з деяких інших причин (п.п. 1, 1-1, 2, 3 ст. 41 КЗпП) протягом календарного року, річна винагорода за такий рік, як правило, не виплачується. Щоб уникнути фінансових претензій з боку працівників, звільнених за вказаними підставами, рекомендуємо норму про невиплату їм «тринадцятої зарплати» відобразити в локальному документі про винагороду.

Крім того, річна винагорода (як вид заохочення) може не виплачуватися працівникам, які мають незняте дисциплінарне стягнення, якщо така норма передбачена в локальному документі про винагороду. Це узгоджується з нормою частини третьої статті 151 КЗпП, відповідно до якої протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.⁵

Розмір річної винагороди

Сума винагороди за підсумками роботи за рік, що виплачується одному працівнику госпрозрахунковим підприємством, граничним розміром не обмежується.

Як зазначалося вище, госпрозрахункові підприємства залежно від своїх фінансових можливостей самостійно визначають розмір річної винагороди працівників. Відсоток річного прибутку госпрозрахункового підприємства, що використовується для виплати зазначеної винагороди, зазвичай становить від 5 до 20%.

Що стосується способу нарахування (визначення розміру) річної винагороди, то локальним документом про винагороду може бути передбачена виплата допомоги:

• у фіксованій сумі;
• в сумі, яку можна обчислити у відсотках від посадового окладу (місячної тарифної ставки), або в сумі, кратній йому;
• в сумі, яку можна обчислити у відсотках від середньої заробітної плати, або в сумі, кратній їй;
• в сумі, кратній будь-якому показнику (наприклад, розміру мінімальної заробітної плати).

Якщо локальним «зарплатним» документом підприємства передбачена виплата річної винагороди у фіксованій сумі, то така сума може бути будь-якою, наприклад 2000, 5000 або 10 000 грн. При цьому розмір зазначеної виплати може бути як однаковим для всіх працівників підприємства, так і диференційованим. Наприклад, для працівників, які приймають рішення про поліпшення ефективності діяльності підприємства, впроваджують раціоналізаторські пропозиції, персонально забезпечують отримання підприємством високого прибутку і т. д., розмір річної винагороди може бути більше ніж у інших працівників.

У більшості випадків розмір річної винагороди «прив’язується» до розміру посадового окладу працівника (іноді — до розміру середньої заробітної плати) і залежить, як правило, від безперервного стажу роботи працівника на підприємстві, показників виконання працівниками виробничих завдань, якості виконаних робіт, раціонального використання сировини і матеріалів, інших показників, що визначаються підприємством.

Якщо виникає потреба у стимулюванні тривалої роботи на підприємстві (щоб уникнути надмірної плинності кадрів), основним критерієм диференціації розмірів річної винагороди повинен стати безперервний стаж роботи на такому підприємстві. В цьому випадку в локальному документі про винагороду слід визначити порядок обчислення безперервного трудового стажу.

Залежно від безперервного стажу роботи на підприємстві «тринадцята зарплата» може виплачуватися, зокрема, в таких розмірах:

• при стажі від 1 до 2 років (включно) — 60% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 3 до 5 років (включно) — 80% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 5 до 10 років (включно) — 100% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 10 до 15 років (включно) — 150% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• більше 15 років — 200% посадового окладу (середньої заробітної плати).

Для працівників, зайнятих в безперервному виробництві (з багатозмінним режимом роботи), на окремих роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, а також на ділянках, де є особлива необхідність в забезпеченні стабільності кадрів, може встановлюватися окрема шкала, що забезпечує більш швидке зростання розміру винагороди у міру збільшення безперервного стажу роботи, або підвищені розміри винагороди за кожний рік безперервної роботи.

Якщо на підприємстві прийнято рішення про виплату річної винагороди в розмірі середньої заробітної плати (у відсотках від неї або кратному їй розмірі), то необхідно встановити порядок обчислення середньої заробітної плати. Найпростіший спосіб — застосувати механізм, встановлений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100).

Зокрема, можна взяти за основу Порядок № 100, але в колективному договорі (локальному документі про винагороду) встановити, що обчислення середньої заробітної плати здійснюється не за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю нарахування виплати, як це передбачено Порядком № 100 для більшості виплат, а в розрахунковому періоді, що включає 12 календарних місяців звітного року (січень – грудень). Для працівників, які відпрацювали неповний рік, розрахунковий період може включати повністю відпрацьовані календарні місяці у звітному році (тобто розрахунковий період визначається як при нарахуванні відпускних, але до нього включаються тільки фактично відпрацьовані місяці звітного року).

Якщо підприємство самостійно визначає порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування річної винагороди, то необхідно встановити розрахунковий період і перелік виплат, які будуть враховуватися при обчисленні середньої заробітної плати. Рекомендуємо до такого переліку включати тільки ті виплати, які безпосередньо пов’язані з оплатою відпрацьованого часу і свідчать про ефективність роботи працівника. Здебільшого це виплати за виконання виробничих завдань і функцій, які включаються до фонду основної та додаткової заробітної плати згідно з частинами першою і другою статті 2 Закону про оплату праці і зазначені в підпунктах 2.1.1–2.1.7 та 2.2.1–2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Недоцільно включати до зазначеного переліку виплати за невідпрацьований час, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зазначені в частині третій статті 2 Закону про оплату праці та підпунктах 2.2.9–2.3.4 Інструкції № 5, зокрема: разову матеріальну допомогу; суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомогу по тимчасовій непрацездатності (далі разом — «лікарняні»), допомогу по вагітності та пологах (далі — «декретні»); оплату відпусток; оплату простоїв не з вини працівника; винагороду за підсумками роботи за попередній рік; середній заробіток за час виконання державних (громадських) обов’язків, перебування на військовій службі в особливий період і на військових зборах та інші періоди; виплати соціального характеру у грошовій та натуральній формі.

При диференційованому підході до розміру річної винагороди його можна встановити з урахуванням особистих результатів роботи працівника у звітному році. В даному питанні можна керуватися нормами:

• Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2003 № 23;
• Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 № 186;
• Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 № 44.

Порядок визначення особистих результатів роботи працівника у звітному році підприємства можуть розробити самостійно, зазначивши в ньому показники, при досягненні (виконанні) яких працівникові виплачується річна винагорода, а також принцип розрахунку її суми. Такий порядок (принцип розрахунку суми) доцільно відобразити в локальному документі про винагороду.

Залежно від особистих результатів роботи працівника розмір річної винагороди, обчислений в загальному порядку (по загальній шкалі), може бути збільшений або зменшений за погодженням з профспілкою підприємства до 25%, а у випадках, коли працівники протягом року були нагороджені орденом (медаллю), почесною грамотою підприємства або їм було присвоєно почесне звання, розмір річної винагороди може бути збільшений до 50%.

Розміри «тринадцятої зарплати», що виплачується конкретному працівнику, доцільно встановлювати в залежності не тільки від загальних результатів роботи підприємства у звітному році, а й від річних результатів роботи підрозділу (цеху, дільниці, бригади, відділу, служби тощо), в якому він працює. Для цього суму коштів, що виділяється підприємством для виплати річної винагороди працівникам підрозділу, можна поставити в залежність від результатів роботи такого підрозділу (тобто сума, що виділяється, може враховувати трудовий внесок цього підрозділу в загальні результати роботи підприємства за рік). Розподіл коштів між працівниками підрозділу повинен забезпечувати найбільш повне відображення особистого трудового внеску кожного працівника в результати роботи даного підрозділу. В бригадах розмір річної винагороди працівникам (членам бригади) потрібно встановлювати з урахуванням показників їхньої діяльності, які характеризують якість продукції (робіт), скорочення трудових і матеріальних витрат, зниження розрахункової вартості (собівартості) виконаних робіт.

У тих випадках, коли розмір річної винагороди визначається кожному працівнику індивідуально, результати діяльності трудових колективів підрозділів можна враховувати безпосередньо при нарахуванні винагороди конкретному працівнику, підвищуючи (або знижуючи) його до 25% з урахуванням перевиконання (недовиконання) річних планів роботи підрозділу.

Конкретні розміри річної винагороди кожного працівника, обчислені з урахуванням його особистих результатів роботи та підсумків роботи його підрозділу у звітному році, зазначаються в наказі про виплату річної винагороди.

Якщо працівників на підприємстві багато, а розмір річної винагороди визначено в локальному документі про винагороду (наприклад, визначено у відсотках від розміру посадового окладу), то в наказі про її виплату можна не перераховувати всіх працівників із зазначенням конкретного розміру річної винагороди для кожного з них, а послатися на норми локального документа про винагороду.

Звертаємо увагу на такий аспект: оскільки річна винагорода є видом заохочення, в локальному документі про винагороду необхідно передбачити вичерпний перелік випадків, при яких така винагорода працівникам не виплачується або виплачується в меншому розмірі. Зокрема, крім випадків наявності незнятого дисциплінарного стягнення, працівник може бути позбавлений «тринадцятої зарплати» повністю за наявності фактів несвоєчасного або неякісного виконання покладених на нього виробничих завдань і функцій. Річна винагорода може бути виплачена в меншому розмірі, якщо протягом звітного року працівником допускалися виробничі упущення, порушувалися вимоги або неналежним чином дотримувалися норми виробничих і технологічних інструкцій, правил охорони праці тощо.

Для підвищення мотивації до продуктивної праці необхідно пам’ятати, що порядок нарахування та умови виплати річної винагороди повинні бути прозорими і зрозумілими для працівників. Основні показники та умови виплати річної винагороди слід довести до кожного працівника. Тільки в цьому випадку можна очікувати від працівників високої самовіддачі, належної трудової дисципліни і, як наслідок, досягнення необхідних результатів праці.

Орієнтовні розміри річної винагороди можуть встановлюватися і доводитися до відома працівників одночасно з встановленням виробничих завдань (планів) на наступний календарний рік виходячи з наявних коштів.

Строки виплати річної винагороди

Річна винагорода зазвичай нараховується після закінчення звітного року — в першому місяці (в І кварталі, іноді — в І півріччі) наступного року, коли підприємство має повну інформацію про результати господарської діяльності у звітному році, в тому числі про розмір отриманого прибутку (на підставі даних річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, фінансової звітності тощо).

У той же час річна винагорода може нараховуватися і виплачуватися в кінці звітного року, наприклад в кінці грудня, якщо підприємство точно знає, що воно отримало прибуток в цьому році.

Дата виплати річної винагороди зазначається в наказі керівника про виплату такої винагороди. Наприклад, в наказі може бути зазначено, що річна винагорода за 2021 рік виплачується 30 грудня 2021 року або 04 січня 2022 року одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину грудня.

Якщо виплата річної винагороди здійснюється після того, як підведено підсумки господарської (фінансової) діяльності підприємства у звітному році, що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємств та фінансовій звітності за такий звітний рік, то в наказі керівника вказуються або конкретна дата виплати річної винагороди (наприклад, 10 березня), або те, що річна винагорода за звітний рік виплачується разом із заробітною платою за будь-який період (наприклад, разом із заробітною платою за першу половину березня).

Врахування річної винагороди при нарахуванні «середньозарплатних» виплат,
що обчислюються відповідно до Порядку № 100

Річна винагорода враховується при обчисленні середньої заробітної плати, яка розраховується згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, проходження військової служби в особливий період, обстеження в медичних закладах, звільнення працівників-донорів від роботи, вихідна допомога тощо), оскільки вона є заробітною платою і не зазначена в пункті 4 Порядку № 100 (абз. перший п. 3 Порядку № 100).

Звертаємо увагу, що з 04 вересня 2021 року було внесено зміни до Порядку № 100, якими змінено порядок обліку, зокрема, річної винагороди при обчисленні середньої заробітної плати.⁶

Так, згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 100 суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 визначено, що премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Враховуючи вищевикладене, якщо у грудні 2021 року працівнику нараховано річну винагороду за 2021 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — грудня 2021 року, тобто включається в заробіток грудня 2021 року – листопада 2022 року.

Якщо працівнику в січні 2022 року буде нараховано річну винагороду за 2021 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, тобто включається у заробіток січня – грудня 2022 року.

Якщо працівнику в січні 2021 року було нараховано річну винагороду за 2020 рік, що включає 12 місяців із січня по грудень 2020 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається у заробіток січня – грудня 2021 року.⁷

Для того щоб визначити, яка частина річної винагороди належить до відповідного місяця розрахункового періоду, необхідно суму річної винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у році, за який вона нарахована, та отриману суму помножити на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Таким чином, спочатку потрібно обчислити суму річної винагороди, що припадає на один відпрацьований день у році, за який річну винагороду нараховано, а потім така денна винагорода множиться на кількість відпрацьованих робочих днів у місяці, що включається до розрахункового періоду, починаючи з місяця нарахування премії.

ПРИКЛАД 1

Врахування річної винагороди, нарахованої у січні 2021 року,
при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних у січні 2022 року

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Працівнику, оклад якого у 2021 році становив 8000 грн., з 10 по 19 січня 2022 року надається щорічна відпустка тривалістю 10 календарних днів (далі — к. д.). Перед наданням цієї відпустки працівнику нараховуються та виплачуються відпускні. У розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року) працівнику нараховано дохід (заробітну плату, відпускні, «лікарняні») в сумі 93 500 грн., що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних.

Крім того, в січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 187 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 64 робочих дні, оскільки працівнику з 18 березня по 11 травня надавалась відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 03 по 27 серпня — щорічна відпустка, а з 16 по 27 листопада працівник хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році у розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2020 рік виплачено річну винагороду в сумі 5960,16 грн. (8000 грн. : 251 р. д. х 187 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, то така річна винагорода з метою обчислення середньої заробітної плати включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.⁷

Отже, до заробітку розрахункового періоду (січень – грудень 2021 року) включаються частини річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня – грудня 2021 року.⁷

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, що включаються до заробітку січня – грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

5960,16 грн. : 187 відпрац. д. = 31,87 грн.

Тепер цю суму (далі — денна винагорода) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо в кожному місяці з січня по грудень 2021 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник у 2021 році має: в січні — 8 відпрац. д. (з 08 по 24 січня працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину тривалістю 17 к. д.), у лютому, червні та жовтні — по 20 відпрац. д., у березні, квітні, липні, вересні, листопаді та грудні — по 22 відпрац. д., у травні — 8 відпрац. д. (з 17 по 28 травня працівник хворів), у серпні — 11 відпрац. д. (з 09 по 22 серпня працівнику надавалася щорічна відпустка тривалістю 14 к. д. за поточний робочий рік).

Виходячи з розміру денної винагороди (31,87 грн.) та відпрацьованого часу працівником у січні – грудні 2021 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до січня: 31,87 грн. х 8 відпрац. д. = 254,96 грн.

– до лютого, червня, жовтня окремо: 31,87 грн. х 20 відпрац. д. = 637,40 грн.;

– до березня, квітня, липня, вересня, листопада, грудня окремо: 31,87 грн. х 22 відпрац. д. = 701,14 грн.;

– до травня: 31,87 грн. х 8 відпрац. д. = 254,96 грн.;

– до серпня: 31,87 грн. х 11 відпрац. д. = 350,57 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня – грудня 2021 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

254,96 грн. + 637,40 грн. х 3 міс. + 701,14 грн. х 6 міс. + 254,96 грн. + 350,57 грн. = 6979,53 грн.

Як видно з розрахунків, сума річної винагороди за 2020 рік, яка включається до заробітку розрахункового періоду та враховується при розрахунку відпускних (6979,53 грн.), не дорівнює фактично нарахованій сумі річної винагороди (5960,16 грн.).

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

93 500 грн. + 6979,53 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) = 100 479,53 грн.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (січень – грудень 2021 року), які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних (не враховуються святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, а також час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток, — п. 7, абз. шостий п. 2 Порядку № 100):

365 к. д. – 11 свят. д. – 17 к. д. (відпустка без збереження заробітної плати) = 337 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

100 479,53 грн. : 337 к. д. = 298,16 грн.

Сума відпускних:

298,16 грн. х 10 к. д. = 2981,60 грн.

Звертаємо увагу, що якщо працівнику в січні (інших місяцях) 2022 року буде нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, то вона не враховуватиметься при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних за відпустку, надану в січні 2021 року (перерахунок відпускних не здійснюється), оскільки місяць нарахування такої річної винагороди не включається до розрахункового періоду (йде після останнього місяця розрахункового періоду). Річна винагорода за 2021 рік буде відноситися до місяця її нарахування і наступних 11 місяців.

ПРИКЛАД 2

Врахування річних винагород, нарахованих у січні 2021 року та січні 2022 року,
при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних у лютому 2022 року

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Працівнику, оклад якого у 2020–2022 роках становить 10 000 грн., з 07 лютого 2022 року надається щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні (далі — к. д.). Перед наданням цієї відпустки працівнику нараховуються та виплачуються відпускні. У розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року) працівнику нараховано дохід (заробітну плату, відпускні, «лікарняні») в сумі 115 700 грн., який враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних.

Крім того, в січні 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому він відпрацював 211 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 39 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 05 по 28 липня — щорічна відпустка, а з 08 по 19 листопада він хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 8440 грн. (10 000 грн. : 250 р. д. х 211 відпрац. д.).

Також у січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 205 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 46 робочих днів, оскільки працівнику з 01 по 30 квітня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 03 по 27 серпня надавалася щорічна відпустка, а з 01 по 09 жовтня працівник хворів). Сума річної винагороди за 2020 рік становить 8167,33 грн. (10 000 грн. : 251 р. д. х 205 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2022 року, то така річна винагорода включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2022 року.

Річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середньої заробітної плати включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (лютий 2021 року – січень 2022 року) включаються:

– частини річної винагороди за 2020 рік, що відносяться до лютого – грудня 2021 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до січня 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду, а потім визначимо суму відпускних.

1. Врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, які включаються в заробіток лютого – грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

8167,33 грн. : 205 відпрац. д. = 39,84 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2021 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник у 2021 році має: в лютому, червні та жовтні — по 20 відпрац. д., у березні, квітні, вересні та грудні — по 22 відпрац. д., у травні — 18 відпрац. д., у липні — 4 відпрац. д. (з 05 по 28 липня працівнику надавалася щорічна відпустка за попередній робочий рік), у серпні — 21 відпрац. д., у листопаді — 12 відпрац. д. (з 08 по 19 листопада працівник хворів).

Виходячи з розміру денної винагороди (39,84 грн.) та відпрацьованого часу працівником у лютому – грудні 2021 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до лютого, червня, жовтня окремо: 39,84 грн. х 20 відпрац. д. = 796,80 грн.;

– до березня, квітня, вересня, грудня окремо: 39,84 грн. х 22 відпрац. д. = 876,48 грн.;

– до травня: 39,84 грн. х 18 відпрац. д. = 717,12 грн.;

– до липня: 39,84 грн. х 4 відпрац. д. = 159,36 грн.;

– до серпня: 39,84 грн. х 21 відпрац. д. = 836,64 грн.;

– до листопада: 39,84 грн. х 12 відпрац. д. = 478,08 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до лютого – грудня 2021 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

796,80 грн. х 3 міс. + 876,48 х 4 міс. + 717,12 грн. + 159,36 грн. + 836,64 грн. + 478,08 грн. = 8087,52 грн.

2. Врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

8440 грн. : 211 відпрац. д. = 40 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2022 року (в цьому місяці працівник відпрацював 19 робочих днів), оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

40 грн. х 19 відпрац. д. = 760 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 760 грн.

3. Розрахунок суми відпускних.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

115 700 грн. + 8087,52 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) + 760 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік) = 124 547,52 грн.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (лютий 2021 року – січень 2022 року), які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

365 к. д. – 11 свят. д. = 354 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

124 547,52 грн. : 354 к. д. = 351,83 грн.

Сума відпускних:

351,83 грн. х 24 к. д. = 8443,92 грн.

ПРИКЛАД 3

Врахування річної винагороди при обчисленні середньої заробітної плати для оплати «донорських» днів

Працівник 02 та 03 лютого 2022 року (середа та четвер) проходив медичне обстеження та здавав кров, тому за вказані дні та додатковий день відпочинку після дня здачі крові 04 лютого (п’ятниця) йому нараховується середній заробіток (ст. 124 КЗпП). Розрахунковий період для нарахування середнього заробітку включає останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню медичного обстеження, дню здачі крові та додатковому дню відпочинку (далі — «донорські» дні): грудень 2021 року – січень 2022 року.

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому норма робочого часу становить: у грудні 2021 року – 22 робочих дні, у січні 2022 року — 19 робочих днів. У розрахунковому періоді працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, тому йому нараховано заробітну плату в розмірі окладу: у грудні — 9000 грн., у січні — 9500 грн.

Крім того, у січні 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому він відпрацював 221 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 29 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, а з 09 серпня по 02 вересня надавалася щорічна відпустка). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 7956 грн. (9000 грн. : 250 р. д. х 221 відпрац. д.).

Також у січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 191 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 60 робочих днів, оскільки працівнику з 18 березня по 11 травня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 27 липня по 19 серпня надавалася щорічна відпустка, а з 14 по 21 вересня він хворів). Сума річної винагороди за 2020 рік становила 6848,61 грн. (9000 грн. : 251 р. д. х 191 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2022 року, то така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, а саме включається в заробіток січня – грудня 2022 року.

Річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (грудень 2021 року – січень 2022 року) включаються:

– частина річної винагороди за 2020 рік, що відноситься до грудня 2021 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до січня 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду, а потім обчислимо середній заробіток за «донорські» дні.

1. Врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2020 рік, яка включається в заробіток грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

6848,61 грн. : 191 відпрац. д. = 35,86 грн.

Тепер цю суму необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у грудні 2021 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

35,86 грн. х 22 відпрац. д. = 788,92 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2020 рік, яка включається до заробітку грудня 2021 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 788,92 грн.

2. Врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається в заробіток січня 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

7956 грн. : 221 відпрац. д. = 36 грн.

Тепер цю суму необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2022 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

36 грн. х 19 відпрац. д. = 684 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 684 грн.

3. Розрахунок середнього заробітку.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду (грудень 2021 року – січень 2022 року), яка враховується при обчисленні середнього заробітку за «донорські» дні:

9000 грн. (заробітна плата за грудень) + 788,92 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік, що припадає на грудень) + 9500 грн. (заробітна плата за січень) + 684 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік, що припадає на січень) = 19 972,92 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

22 відпрац. д. (грудень) + 19 відпрац. д. (січень) = 41 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

19 972,92 грн. : 41 відпрац. д. = 487,14 грн.

Середній заробіток за 3 «донорських» дні (02, 03 та 04 лютого):

487,14 грн. х 3 р. д. = 1461,42 грн.

ПРИКЛАД 4

Врахування річної винагороди при обчисленні середнього заробітку за час відрядження

На підприємстві, що працює з 5-денним робочим тижнем та вихідними днями в суботу та неділю, працівника направлено у відрядження з 14 по 25 березня 2022 року. Період відрядження включає 10 робочих днів (далі — р. д.). Норма робочого часу для підприємства (у працівника) становить: у січні — 19 р. д., у лютому — 20 р. д., у березні — 22 р. д. Оклад працівника у 2022 році — 12 000 грн., у 2020–2021 роках — 11 500 грн. У розрахунковому періоді (січень – лютий) працівник відпрацював усі робочі дні за графіком роботи, тому щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 12 000 грн.

Крім того, в лютому 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому працівник відпрацював 210 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 40 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 29 червня по 22 липня надавалася щорічна відпустка, а з 18 по 29 жовтня він хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 9660 грн. (11 500 грн. : 250 р. д. х 210 відпрац. д.).

Також у березні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 212 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 39 робочих днів, оскільки працівнику з 01 по 30 квітня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, а з 20 липня по 12 серпня надавалася щорічна відпустка). Сума річної винагороди за 2020 рік становила 9713,15 грн. (11 500 грн. : 251 р. д. х 212 відпрац. д.).

Обчислимо середньоденний заробіток працівника в розрахунковому періоді та його денний заробіток у березні для визначення суми оплати за час відрядження.

1. Визначення середньоденного заробітку.

До виплат розрахункового періоду, що враховуються при обчисленні середнього заробітку за час відрядження, належить нарахована працівнику заробітна плата у січні та лютому в розмірі окладу — по 12 000 грн.

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено в лютому 2022 року, то така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — лютого 2022 року, а саме включається в заробіток лютого 2022 року – січня 2023 року.

Річну винагороду за 2020 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у березні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — березня 2021 року, тобто включається в заробіток березня 2021 року – лютого 2022 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (січень – лютий 2022 року) включаються:

– частини річної винагороди за 2020 рік, що відносяться до січня та лютого 2022 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до лютого 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду.

а) врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, які включаються до заробітку січня та лютого 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

9713,15 грн. : 212 відпрац. д. = 45,82 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо у січні та лютому 2022 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Виходячи з розміру денної винагороди (45,82 грн.) та відпрацьованого часу працівником у січні та лютому 2022 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до січня: 45,82 грн. х 19 відпрац. д. = 870,58 грн.;

– до лютого: 45,82 грн. х 20 відпрац. д. = 916,40 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня та лютого 2022 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

870,58 + 916,40 = 1786,98 грн.

б) врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку лютого 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

9660 грн. : 210 відпрац. д. = 46 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у лютому 2022 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

46 грн. х 20 відпрац. д. = 920 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку лютого 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 920 грн.

Загальна заробітна плата розрахункового періоду, що враховується під час обчислення середнього заробітку:

12 000 грн. (заробітна плата за січень) + 1786,98 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) + 12 000 грн. (заробітна плата за лютий) + 920 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік) = 26 706,98 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

19 відпрац. д. (січень) + 20 відпрац. д. (лютий) = 39 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

26 706,98 грн. : 39 відпрац. д. = 684,79 грн.

2. Визначення денного заробітку.

Заробітна плата працівника за березень згідно з нормами трудового (колективного) договору включає лише оклад у розмірі 12 000 грн. (інші виплати — премії, надбавки, доплати тощо працівнику не виплачуються).

Оскільки у березні 2022 року за графіком роботи 22 робочих дні, денний заробіток працівника в цьому місяці становить:

12 000 грн. : 22 р. д. = 545,45 грн.

3. Визначення заробітної плати за час відрядження.

З вищенаведених розрахунків видно, що середньоденний заробіток у розрахунковому періоді більший за денний заробіток у березні (684,79 грн. > 545,45 грн.), тому за кожний з 10 робочих днів відрядження у березні працівнику виплачується середньоденний заробіток — 684,79 грн.

Середній заробіток за час відрядження:

684,79 грн. х 10 р. д. = 6847,90 грн.

__________________________________________________________________________

Врахування річної винагороди при нарахуванні страхових виплат,
що обчислюються відповідно до Порядку № 1266

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — єдиний соціальний внесок, ЄСВ), на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Як зазначалося вище, винагорода за підсумками роботи за рік належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що включаються до складу заробітної плати.

Підпунктом 2.3.2 Інструкції № 5 встановлено, що винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, винагороди за підсумками роботи за рік, відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, річна винагорода як складова заробітної плати (ФОП), з якої в обов’язковому порядку сплачується ЄСВ, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, які розраховуються відповідно до Порядку № 1266 (в т. ч. «лікарняних» і «декретних»).

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат слід враховувати, що річна винагорода в повній сумі включається до заробітку того місяця, в якому її нараховано.

Наприклад, якщо «тринадцята зарплата» за 2021 рік нарахована у грудні 2021 року, то вона всією сумою буде враховуватися при розрахунку страхових виплат за страховими випадками, які настануть у січні – грудні 2022 року, тобто коли грудень 2021 року включатиметься до розрахункового періоду. Якщо «тринадцята зарплата» за 2021 рік буде нарахована працівнику у січні 2022 року, то вона всією сумою буде враховуватися при розрахунку страхових виплат за страховими випадками, які настануть в лютому 2022 року – січні 2023 року, тобто коли січень 2022 року включатиметься до розрахункового періоду.

Якщо працівник весь місяць (з першого до першого числа), в якому йому нарахована річна винагорода, не працював з поважних причин (див. вище), то вказана річна винагорода не враховується при обчисленні розміру страхових виплат, оскільки такий місяць виключається з розрахункового періоду (абз. другий п. 3 Порядку № 1266).

Наприклад, якщо працівнику в січні 2022 року нарахують річну винагороду, але весь цей місяць він не буде працювати з поважних причин, то річна винагорода не враховуватиметься при обчисленні розміру страхових виплат, що будуть нараховані за страховими випадками, які настануть в лютому 2022 року – січні 2023 року, оскільки січень 2022 року виключається з розрахункового періоду (не враховуються і всі виплати, нараховані в січні 2022 року).

Якщо працівник не відпрацює з поважних причин частину місяця, в якому нараховано річну винагороду, то остання буде враховуватися в повному розмірі, якщо такий місяць буде включатися до розрахункового періоду.

Оподаткування та облік річної винагороди

Єдиний соціальний внесок

Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ; далі — Закон про ЄСВ).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Мінфіну від 21.12.2020 № 790), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Оскільки, як зазначалося вище, винагорода за підсумками роботи за рік згідно з підпунктом 2.3.2 Інструкції № 5 належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (є заробітною платою), то на неї в загальному порядку нараховується ЄСВ.

Нарахована річна винагорода за відпрацьований час (пропорційно відпрацьованим місяцям) у звітному році працівнику, який на момент такого нарахування вже звільнився, також є базою нарахування ЄСВ⁸. Але спочатку суму річної винагороди необхідно розподілити по місяцях, за які її нараховано (які відпрацьовані працівником у календарному році), і тільки після цього в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ на суму «розподіленої» річної винагороди нараховується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).⁹

Нарахування ЄСВ на суму місячного доходу здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, яка дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 Закону про ЄСВ). Максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить: у січні – листопаді 2021 року — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), у грудні 2021 року – вересні 2022 року — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), у жовні – грудні 2022 року — 100 500 грн. (6700 грн. х 15).

Річна винагорода у додатку 1 (Д1) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) за місяць кварталу, в якому її нараховано звільненому працівнику, відображається в розрізі місяців, за які її виплачено, з кодом типу нарахувань 1.

Податок на доходи фізичних осіб і військовий збір

Відповідно до підпункту 14.1.48 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) для цілей розділу IV цього Кодексу, тобто для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ), заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки, як зазначалося вище, річна винагорода відповідно до статті 2 Закону про оплату праці та підпункту 2.3.2 Інструкції № 5 відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до заробітної плати, то в її складі вона обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 ПКУ і в розділі І додатка 4ДФ до Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «101».

Якщо річна винагорода нараховується (виплачується) працівнику, який на момент нарахування (виплати) вже звільнився (відсутні відносини трудового найму), то сума такої винагороди обкладається ПДФО і ВЗ відповідно до підпункту 164.2.20 ПКУ в складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ (тобто які підлягають оподаткуванню), та в розділі І додатка 4ДФ до Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «127».¹⁰

Бухгалтерський і податковий облік

У бухгалтерському (податковому) обліку річна винагорода працівників відображається в тому ж порядку, що і заробітна плата. Річна винагорода включається до складу витрат за категоріями працівників, яким вона виплачена.

Сума річної винагороди відображається за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» в кореспонденції з дебетом рахунків витрат 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Річна винагорода, що виплачується звільненим працівникам за той період, коли вони ще працювали на підприємстві, також включається до витрат у складі інших витрат операційної діяльності.

ПРИКЛАД 5

Відображення в обліку нарахування та виплати річної винагороди працівнику підприємства

На підставі наказу керівника підприємства і положень колективного договору в лютому 2022 року підприємство нарахувало і виплатило працівнику винагороду за підсумками роботи за 2021 рік у розмірі 9000 грн. Крім того, в лютому 2022 року працівнику нараховано заробітну плату, яка включає посадовий оклад, надбавки і доплати, в розмірі 14 000 грн. Сукупна заробітна плата працівника в лютому 2022 року з урахуванням річної винагороди склала 23 500 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування та виплати працівнику заробітної плати, в тому числі річної винагороди, відображаються таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано зарплату, в т. ч. річну винагороду	23, 91–94	661	23 500,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату: 23 500 грн. х 22%	23, 91–94	651	5170,00
3	Утримано ПДФО із зарплати: 23 500 грн. х 18%	661	641/пдфо	4230,00
4	Утримано військовий збір із зарплати: 23 500 грн. х 1,5%	661	642/вз	352,50
5	Виплачено зарплату, в т. ч. річну винагороду, працівнику: 23 500 – 4230 – 352,50	661	301	18 917,50

ПРИКЛАД 6

Відображення в обліку нарахування та виплати річної винагороди звільненому працівнику

В кінці січня 2022 року підприємство нарахувало і виплатило працівнику, звільненому 30 вересня 2021 року у зв’язку з переведенням на інше підприємство, винагороду за підсумками роботи за 2021 рік, виплата якої передбачена колективним договором, у розмірі 9000 грн. (пропорційно відпрацьованому працівником часу на підприємстві у 2021 році, тобто за 9 відпрацьованих місяців цього року: січень – вересень).

Оскільки річну винагороду нараховано звільненому працівнику за відпрацьований час, з метою обкладення ЄСВ її сума підлягає розподілу по місяцях роботи у 2021 році (всього 9 місяців), при цьому до доходу кожного місяця з січня по вересень включається 1000 грн. (9000 грн. : 9 міс.). Умовно вважаємо, що в результаті такого розподілу суми річної винагороди дохід працівника в кожному з місяців з січня по вересень 2020 року не перевищив максимальну величину бази нарахування ЄСВ в цих місяцях (не перевищив 90 000 грн.), тому вся сума річної винагороди підлягає обкладенню ЄСВ.

В бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування та виплати річної винагороди колишньому працівнику відображаються таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано річну винагороду	949	661	9000,00
2	Нараховано ЄСВ на річну винагороду: 9000 грн. х 22%	23, 91–94	651	1980,00
3	Утримано ПДФО з річної винагороди: 9000 грн. х 18%	661	641/пдфо	1620,00
4	Утримано військовий збір з річної винагороди: 9000 грн. х 1,5%	661	642/вз	135,00
5	Виплачено річну винагороду: 9000 – 1620 – 135	661	301	7245,00

_____________________________________________________________________________

Індексація і річна винагорода

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII та пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру (тобто які мають постійний характер).¹¹

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 Порядку № 1078 до об’єктів індексації, визначених у пункті 2 цього Порядку, не відноситься винагорода за підсумками роботи за рік. Це пояснюється тим, що вона є разовою виплатою — виплачується тільки один раз на рік (до того ж, як правило, за наявності у підприємства прибутку у звітному році).