«Тринадцята зарплата»: нарахування, виплата, облік, оподаткування

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) складовими заробітної плати є: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Головною і найбільшою частиною заробітної плати є основна заробітна плата, яка встановлюється у вигляді посадових окладів, тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок.

Додаткова заробітна плата включає доплати¹, надбавки², гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.³

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями³, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, однією із складових заробітної плати і одночасно способом заохочення працівників є винагорода за підсумками роботи за рік (далі — річна винагорода, «тринадцята зарплата»), яка не є обов’язковою виплатою, передбаченою актами чинного законодавства, але може виплачуватися на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) або фізичними особами – підприємцями за результатами господарської (підприємницької) діяльності у звітному (календарному) році.

Відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статті 15 Закону про оплату праці умови запровадження та розміри премій, винагород та інших заохочувальних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (далі — профспілка підприємства). Конкретні розміри винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вищевказаних вимог.

Таким чином, умови і порядок нарахування, виплати працівникам винагород, в тому числі річної винагороди, а також їхні розміри госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно.

Установи, які фінансуються з бюджету, винагороди працівникам, в тому числі річну винагороду, нараховують тільки у разі, якщо це передбачено бюджетними асигнуваннями в межах затвердженого фонду оплати праці з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України (ст. 98 КЗпП, ст. 13, 16 Закону про оплату праці).

Документальне оформлення, підстави і джерела виплати річної винагороди

Чинне законодавство не містить норм, які б регулювали порядок нарахування і виплати працівникам винагороди за підсумками роботи за рік для госпрозрахункових підприємств. Тому ці підприємства на підставі вищенаведеної норми статті 97 КЗпП і статті 15 Закону про оплату праці можуть встановити умови нарахування та порядок виплати річної винагороди в колективному договорі, а якщо його на підприємстві не укладено, то в окремому документі, затвердженому наказом керівника підприємства. Таким окремим документом може бути, зокрема:

• Положення про оплату праці;
• Положення про преміювання;
• Положення про винагороду за підсумками роботи за рік.

Вищевказані документи можуть бути оформлені як додаток до колективного договору. Якщо вони затверджені наказом керівника підприємства, то, як і колективний договір, повинні бути погоджені з профспілкою підприємства.

У документі, що встановлює порядок виплати річної винагороди (далі — локальний документ про винагороду), обов’язково повинні бути визначені:

• показники фінансово-господарської діяльності підприємства, при досягненні яких можлива виплата річної винагороди;
• категорії працівників, яким вона виплачується;
• умови та принцип її нарахування по кожній категорії працівників;
• строки її виплати та розміри.⁴

Можливість виплати та розмір «тринадцятої зарплати» залежать не тільки від індивідуальних результатів роботи працівників, а й від кінцевих результатів роботи всього підприємства у звітному році.

Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, отримані в результаті їхньої господарської діяльності (ст. 4 Закону про оплату праці).

Отже, джерелом коштів на виплату річної винагороди працівникам госпрозрахункового підприємства є частина доходу, отриманого таким підприємством у звітному році.

Рішення про виплату річної винагороди приймається керівником госпрозрахункового підприємства, як правило, при виконанні підприємством основних показників фінансово-господарської діяльності у звітному році. У разі невиконання таких показників, наслідком чого є відсутність прибутку у звітному році або його отримання в малому розмірі, рішення про виплату річної винагороди зазвичай не приймається. Тобто підставою для виплати річної винагороди є отримання прибутку підприємством у звітному році, частина якого спрямовується на виплату «тринадцятої зарплати». У той же час з метою заохочення окремих особливо цінних для підприємства працівників в локальному документі про винагороду можна передбачити виплату «тринадцятої зарплати» за рахунок інших джерел, наприклад, за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років.

Що стосується бюджетних установ, то у них джерелом коштів на оплату праці працівників, в тому числі на виплату річної винагороди, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, гранти, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел (ст. 4 Закону про оплату праці).

Якщо керівником підприємства прийнято рішення про виплату працівникам річної винагороди, то воно оформляється відповідним наказом, в якому вказується, зокрема, конкретний розмір винагороди.

Якщо виплата річної винагороди передбачена колективним договором або локальним документом про винагороду, то і в цьому випадку підставою для нарахування бухгалтерією працівникам зазначеної винагороди є наказ керівника підприємства.

Категорії працівників, яким може бути виплачена річна винагорода

Оскільки річна винагорода є складовою заробітної плати, то вона виплачується штатним працівникам підприємства за виконання виробничих завдань і посадових обов’язків, підвищення ефективності та якості роботи у звітному році.

Як правило, вона нараховується в повному обсязі працівникам, які пропрацювали на підприємстві не менше одного календарного року. Іноді річна винагорода в повному обсязі виплачується керівним працівникам підприємства (так званим «топ-менеджерам») і висококваліфікованим фахівцям, які були прийняті на роботу протягом року, але своєю працею зробили значний внесок в отримання прибутку підприємством у звітному році. Також річна винагорода в повному обсязі може бути виплачена працівникам, які були прийняті на роботу протягом року в порядку переведення з інших підприємств, якщо на таких підприємствах їм не була виплачена річна винагорода пропорційно відпрацьованому часу у звітному році (як правило, це стосується випадків, коли у підприємств-роботодавців одні й ті ж засновники).

Пропорційно відпрацьованому часу в календарному році річна винагорода може виплачуватися керівникам середньої ланки, фахівцям і робочим, прийнятим на роботу на підприємство протягом звітного року. Також річна винагорода може бути виплачена пропорційно відпрацьованому часу працівникам, які пропрацювали неповний календарний рік на підприємстві з поважних причин. Такими причинами, зокрема, можуть бути:

• звільнення з роботи у зв’язку із скороченням чисельності або штату працівників, виходом на пенсію (за віком, по інвалідності), переходом на виборну посаду, вступом до закладу вищої освіти (далі — виш) на денну форму навчання з отриманням спеціальності, що відповідає профілю діяльності підприємства;
• призов на військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу;
• прийняття (повернення) на роботу після закінчення військової служби, альтернативної (невійськової) служби, навчання у виші, якщо воно здійснювалося за рахунок підприємства.

Оскільки при звільненні працівника протягом календарного року ще не відомі результати діяльності підприємства за такий рік, при остаточному розрахунку з працівником у день звільнення річна винагорода (її частина), як правило, не виплачується. Однак в локальному документі про винагороду може бути передбачено можливість виплати «тринадцятої зарплати» за результатами звітного року звільненим працівникам за той період, в якому вони були працівниками підприємства (пропорційно відпрацьованому ними часу в календарному році).

Також пропорційно відпрацьованому часу у звітному році річна винагорода може виплачуватися у разі, якщо працівник тривалий період протягом року не працював з поважних причин, наприклад, внаслідок хвороби, призову (прийняття за контрактом) на військову службу на особливий період (ч. третя ст. 119 КЗпП), у разі надання працівникові поспіль відразу декількох щорічних відпусток, які не були ним використані в попередніх роках, або надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років або шести років відповідно до медичного висновку, відпустки без збереження заробітної плати на період карантину. Вичерпний перелік поважних причин тривалої відсутності працівника на роботі, коли річна винагорода виплачується пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, повинен бути визначений в локальному документі про винагороду.

Працівникам, звільненим за власним бажанням (статті 38, 39 КЗпП) або за ініціативою роботодавця за порушення трудової дисципліни (п.п. 3, 4, 7 ст. 40 КЗпП) та з деяких інших причин (п.п. 1, 1-1, 2, 3 ст. 41 КЗпП) протягом календарного року, річна винагорода за такий рік, як правило, не виплачується. Щоб уникнути фінансових претензій з боку працівників, звільнених за вказаними підставами, рекомендуємо норму про невиплату їм «тринадцятої зарплати» відобразити в локальному документі про винагороду.

Крім того, річна винагорода (як вид заохочення) може не виплачуватися працівникам, які мають незняте дисциплінарне стягнення, якщо така норма передбачена в локальному документі про винагороду. Це узгоджується з нормою частини третьої статті 151 КЗпП, відповідно до якої протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.⁵

Розмір річної винагороди

Сума винагороди за підсумками роботи за рік, що виплачується одному працівнику госпрозрахунковим підприємством, граничним розміром не обмежується.

Як зазначалося вище, госпрозрахункові підприємства залежно від своїх фінансових можливостей самостійно визначають розмір річної винагороди працівників. Відсоток річного прибутку госпрозрахункового підприємства, що використовується для виплати зазначеної винагороди, зазвичай становить від 5 до 20%.

Що стосується способу нарахування (визначення розміру) річної винагороди, то локальним документом про винагороду може бути передбачена виплата допомоги:

• у фіксованій сумі;
• в сумі, яку можна обчислити у відсотках від посадового окладу (місячної тарифної ставки), або в сумі, кратній йому;
• в сумі, яку можна обчислити у відсотках від середньої заробітної плати, або в сумі, кратній їй;
• в сумі, кратній будь-якому показнику (наприклад, розміру мінімальної заробітної плати).

Якщо локальним «зарплатним» документом підприємства передбачена виплата річної винагороди у фіксованій сумі, то така сума може бути будь-якою, наприклад 2000, 5000 або 10 000 грн. При цьому розмір зазначеної виплати може бути як однаковим для всіх працівників підприємства, так і диференційованим. Наприклад, для працівників, які приймають рішення про поліпшення ефективності діяльності підприємства, впроваджують раціоналізаторські пропозиції, персонально забезпечують отримання підприємством високого прибутку і т. д., розмір річної винагороди може бути більше ніж у інших працівників.

У більшості випадків розмір річної винагороди «прив’язується» до розміру посадового окладу працівника (іноді — до розміру середньої заробітної плати) і залежить, як правило, від безперервного стажу роботи працівника на підприємстві, показників виконання працівниками виробничих завдань, якості виконаних робіт, раціонального використання сировини і матеріалів, інших показників, що визначаються підприємством.

Якщо виникає потреба у стимулюванні тривалої роботи на підприємстві (щоб уникнути надмірної плинності кадрів), основним критерієм диференціації розмірів річної винагороди повинен стати безперервний стаж роботи на такому підприємстві. В цьому випадку в локальному документі про винагороду слід визначити порядок обчислення безперервного трудового стажу.

Залежно від безперервного стажу роботи на підприємстві «тринадцята зарплата» може виплачуватися, зокрема, в таких розмірах:

• при стажі від 1 до 2 років (включно) — 60% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 3 до 5 років (включно) — 80% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 5 до 10 років (включно) — 100% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• від 10 до 15 років (включно) — 150% посадового окладу (середньої заробітної плати);
• більше 15 років — 200% посадового окладу (середньої заробітної плати).

Для працівників, зайнятих в безперервному виробництві (з багатозмінним режимом роботи), на окремих роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, а також на ділянках, де є особлива необхідність в забезпеченні стабільності кадрів, може встановлюватися окрема шкала, що забезпечує більш швидке зростання розміру винагороди у міру збільшення безперервного стажу роботи, або підвищені розміри винагороди за кожний рік безперервної роботи.

Якщо на підприємстві прийнято рішення про виплату річної винагороди в розмірі середньої заробітної плати (у відсотках від неї або кратному їй розмірі), то необхідно встановити порядок обчислення середньої заробітної плати. Найпростіший спосіб — застосувати механізм, встановлений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100).

Зокрема, можна взяти за основу Порядок № 100, але в колективному договорі (локальному документі про винагороду) встановити, що обчислення середньої заробітної плати здійснюється не за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю нарахування виплати, як це передбачено Порядком № 100 для більшості виплат, а в розрахунковому періоді, що включає 12 календарних місяців звітного року (січень – грудень). Для працівників, які відпрацювали неповний рік, розрахунковий період може включати повністю відпрацьовані календарні місяці у звітному році (тобто розрахунковий період визначається як при нарахуванні відпускних, але до нього включаються тільки фактично відпрацьовані місяці звітного року).

Якщо підприємство самостійно визначає порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування річної винагороди, то необхідно встановити розрахунковий період і перелік виплат, які будуть враховуватися при обчисленні середньої заробітної плати. Рекомендуємо до такого переліку включати тільки ті виплати, які безпосередньо пов’язані з оплатою відпрацьованого часу і свідчать про ефективність роботи працівника. Здебільшого це виплати за виконання виробничих завдань і функцій, які включаються до фонду основної та додаткової заробітної плати згідно з частинами першою і другою статті 2 Закону про оплату праці і зазначені в підпунктах 2.1.1–2.1.7 та 2.2.1–2.2.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Недоцільно включати до зазначеного переліку виплати за невідпрацьований час, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, зазначені в частині третій статті 2 Закону про оплату праці та підпунктах 2.2.9–2.3.4 Інструкції № 5, зокрема: разову матеріальну допомогу; суму оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомогу по тимчасовій непрацездатності (далі разом — «лікарняні»), допомогу по вагітності та пологах (далі — «декретні»); оплату відпусток; оплату простоїв не з вини працівника; винагороду за підсумками роботи за попередній рік; середній заробіток за час виконання державних (громадських) обов’язків, перебування на військовій службі в особливий період і на військових зборах та інші періоди; виплати соціального характеру у грошовій та натуральній формі.

При диференційованому підході до розміру річної винагороди його можна встановити з урахуванням особистих результатів роботи працівника у звітному році. В даному питанні можна керуватися нормами:

• Методичних рекомендацій щодо організації матеріального стимулювання праці працівників підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.2003 № 23;
• Методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 № 186;
• Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.99 № 44.

Порядок визначення особистих результатів роботи працівника у звітному році підприємства можуть розробити самостійно, зазначивши в ньому показники, при досягненні (виконанні) яких працівникові виплачується річна винагорода, а також принцип розрахунку її суми. Такий порядок (принцип розрахунку суми) доцільно відобразити в локальному документі про винагороду.

Залежно від особистих результатів роботи працівника розмір річної винагороди, обчислений в загальному порядку (по загальній шкалі), може бути збільшений або зменшений за погодженням з профспілкою підприємства до 25%, а у випадках, коли працівники протягом року були нагороджені орденом (медаллю), почесною грамотою підприємства або їм було присвоєно почесне звання, розмір річної винагороди може бути збільшений до 50%.

Розміри «тринадцятої зарплати», що виплачується конкретному працівнику, доцільно встановлювати в залежності не тільки від загальних результатів роботи підприємства у звітному році, а й від річних результатів роботи підрозділу (цеху, дільниці, бригади, відділу, служби тощо), в якому він працює. Для цього суму коштів, що виділяється підприємством для виплати річної винагороди працівникам підрозділу, можна поставити в залежність від результатів роботи такого підрозділу (тобто сума, що виділяється, може враховувати трудовий внесок цього підрозділу в загальні результати роботи підприємства за рік). Розподіл коштів між працівниками підрозділу повинен забезпечувати найбільш повне відображення особистого трудового внеску кожного працівника в результати роботи даного підрозділу. В бригадах розмір річної винагороди працівникам (членам бригади) потрібно встановлювати з урахуванням показників їхньої діяльності, які характеризують якість продукції (робіт), скорочення трудових і матеріальних витрат, зниження розрахункової вартості (собівартості) виконаних робіт.

У тих випадках, коли розмір річної винагороди визначається кожному працівнику індивідуально, результати діяльності трудових колективів підрозділів можна враховувати безпосередньо при нарахуванні винагороди конкретному працівнику, підвищуючи (або знижуючи) його до 25% з урахуванням перевиконання (недовиконання) річних планів роботи підрозділу.

Конкретні розміри річної винагороди кожного працівника, обчислені з урахуванням його особистих результатів роботи та підсумків роботи його підрозділу у звітному році, зазначаються в наказі про виплату річної винагороди.

Якщо працівників на підприємстві багато, а розмір річної винагороди визначено в локальному документі про винагороду (наприклад, визначено у відсотках від розміру посадового окладу), то в наказі про її виплату можна не перераховувати всіх працівників із зазначенням конкретного розміру річної винагороди для кожного з них, а послатися на норми локального документа про винагороду.

Звертаємо увагу на такий аспект: оскільки річна винагорода є видом заохочення, в локальному документі про винагороду необхідно передбачити вичерпний перелік випадків, при яких така винагорода працівникам не виплачується або виплачується в меншому розмірі. Зокрема, крім випадків наявності незнятого дисциплінарного стягнення, працівник може бути позбавлений «тринадцятої зарплати» повністю за наявності фактів несвоєчасного або неякісного виконання покладених на нього виробничих завдань і функцій. Річна винагорода може бути виплачена в меншому розмірі, якщо протягом звітного року працівником допускалися виробничі упущення, порушувалися вимоги або неналежним чином дотримувалися норми виробничих і технологічних інструкцій, правил охорони праці тощо.

Для підвищення мотивації до продуктивної праці необхідно пам’ятати, що порядок нарахування та умови виплати річної винагороди повинні бути прозорими і зрозумілими для працівників. Основні показники та умови виплати річної винагороди слід довести до кожного працівника. Тільки в цьому випадку можна очікувати від працівників високої самовіддачі, належної трудової дисципліни і, як наслідок, досягнення необхідних результатів праці.

Орієнтовні розміри річної винагороди можуть встановлюватися і доводитися до відома працівників одночасно з встановленням виробничих завдань (планів) на наступний календарний рік виходячи з наявних коштів.

Строки виплати річної винагороди

Річна винагорода зазвичай нараховується після закінчення звітного року — в першому місяці (в І кварталі, іноді — в І півріччі) наступного року, коли підприємство має повну інформацію про результати господарської діяльності у звітному році, в тому числі про розмір отриманого прибутку (на підставі даних річної податкової декларації з податку на прибуток підприємств, фінансової звітності тощо).

У той же час річна винагорода може нараховуватися і виплачуватися в кінці звітного року, наприклад в кінці грудня, якщо підприємство точно знає, що воно отримало прибуток в цьому році.

Дата виплати річної винагороди зазначається в наказі керівника про виплату такої винагороди. Наприклад, в наказі може бути зазначено, що річна винагорода за 2021 рік виплачується 30 грудня 2021 року або 04 січня 2022 року одночасно з виплатою заробітної плати за другу половину грудня.

Якщо виплата річної винагороди здійснюється після того, як підведено підсумки господарської (фінансової) діяльності підприємства у звітному році, що відображено в податковій декларації з податку на прибуток підприємств та фінансовій звітності за такий звітний рік, то в наказі керівника вказуються або конкретна дата виплати річної винагороди (наприклад, 10 березня), або те, що річна винагорода за звітний рік виплачується разом із заробітною платою за будь-який період (наприклад, разом із заробітною платою за першу половину березня).

Врахування річної винагороди при нарахуванні «середньозарплатних» виплат,
що обчислюються відповідно до Порядку № 100

Річна винагорода враховується при обчисленні середньої заробітної плати, яка розраховується згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, проходження військової служби в особливий період, обстеження в медичних закладах, звільнення працівників-донорів від роботи, вихідна допомога тощо), оскільки вона є заробітною платою і не зазначена в пункті 4 Порядку № 100 (абз. перший п. 3 Порядку № 100).

Звертаємо увагу, що з 04 вересня 2021 року було внесено зміни до Порядку № 100, якими змінено порядок обліку, зокрема, річної винагороди при обчисленні середньої заробітної плати.⁶

Так, згідно з абзацом другим пункту 3 Порядку № 100 суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Абзацом третім пункту 3 Порядку № 100 визначено, що премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Враховуючи вищевикладене, якщо у грудні 2021 року працівнику нараховано річну винагороду за 2021 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — грудня 2021 року, тобто включається в заробіток грудня 2021 року – листопада 2022 року.

Якщо працівнику в січні 2022 року буде нараховано річну винагороду за 2021 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, тобто включається у заробіток січня – грудня 2022 року.

Якщо працівнику в січні 2021 року було нараховано річну винагороду за 2020 рік, що включає 12 місяців із січня по грудень 2020 року, то для цілей обчислення середньої заробітної плати така річна винагорода відноситься до 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається у заробіток січня – грудня 2021 року.⁷

Для того щоб визначити, яка частина річної винагороди належить до відповідного місяця розрахункового періоду, необхідно суму річної винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у році, за який вона нарахована, та отриману суму помножити на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

Таким чином, спочатку потрібно обчислити суму річної винагороди, що припадає на один відпрацьований день у році, за який річну винагороду нараховано, а потім така денна винагорода множиться на кількість відпрацьованих робочих днів у місяці, що включається до розрахункового періоду, починаючи з місяця нарахування премії.

ПРИКЛАД 1

Врахування річної винагороди, нарахованої у січні 2021 року,
при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних у січні 2022 року

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Працівнику, оклад якого у 2021 році становив 8000 грн., з 10 по 19 січня 2022 року надається щорічна відпустка тривалістю 10 календарних днів (далі — к. д.). Перед наданням цієї відпустки працівнику нараховуються та виплачуються відпускні. У розрахунковому періоді (січень – грудень 2021 року) працівнику нараховано дохід (заробітну плату, відпускні, «лікарняні») в сумі 93 500 грн., що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних.

Крім того, в січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 187 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 64 робочих дні, оскільки працівнику з 18 березня по 11 травня надавалась відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 03 по 27 серпня — щорічна відпустка, а з 16 по 27 листопада працівник хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році у розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2020 рік виплачено річну винагороду в сумі 5960,16 грн. (8000 грн. : 251 р. д. х 187 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, то така річна винагорода з метою обчислення середньої заробітної плати включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.⁷

Отже, до заробітку розрахункового періоду (січень – грудень 2021 року) включаються частини річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня – грудня 2021 року.⁷

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, що включаються до заробітку січня – грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

5960,16 грн. : 187 відпрац. д. = 31,87 грн.

Тепер цю суму (далі — денна винагорода) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо в кожному місяці з січня по грудень 2021 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник у 2021 році має: в січні — 8 відпрац. д. (з 08 по 24 січня працівнику надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину тривалістю 17 к. д.), у лютому, червні та жовтні — по 20 відпрац. д., у березні, квітні, липні, вересні, листопаді та грудні — по 22 відпрац. д., у травні — 8 відпрац. д. (з 17 по 28 травня працівник хворів), у серпні — 11 відпрац. д. (з 09 по 22 серпня працівнику надавалася щорічна відпустка тривалістю 14 к. д. за поточний робочий рік).

Виходячи з розміру денної винагороди (31,87 грн.) та відпрацьованого часу працівником у січні – грудні 2021 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до січня: 31,87 грн. х 8 відпрац. д. = 254,96 грн.

– до лютого, червня, жовтня окремо: 31,87 грн. х 20 відпрац. д. = 637,40 грн.;

– до березня, квітня, липня, вересня, листопада, грудня окремо: 31,87 грн. х 22 відпрац. д. = 701,14 грн.;

– до травня: 31,87 грн. х 8 відпрац. д. = 254,96 грн.;

– до серпня: 31,87 грн. х 11 відпрац. д. = 350,57 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня – грудня 2021 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

254,96 грн. + 637,40 грн. х 3 міс. + 701,14 грн. х 6 міс. + 254,96 грн. + 350,57 грн. = 6979,53 грн.

Як видно з розрахунків, сума річної винагороди за 2020 рік, яка включається до заробітку розрахункового періоду та враховується при розрахунку відпускних (6979,53 грн.), не дорівнює фактично нарахованій сумі річної винагороди (5960,16 грн.).

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

93 500 грн. + 6979,53 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) = 100 479,53 грн.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (січень – грудень 2021 року), які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних (не враховуються святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, а також час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток, — п. 7, абз. шостий п. 2 Порядку № 100):

365 к. д. – 11 свят. д. – 17 к. д. (відпустка без збереження заробітної плати) = 337 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

100 479,53 грн. : 337 к. д. = 298,16 грн.

Сума відпускних:

298,16 грн. х 10 к. д. = 2981,60 грн.

Звертаємо увагу, що якщо працівнику в січні (інших місяцях) 2022 року буде нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, то вона не враховуватиметься при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних за відпустку, надану в січні 2021 року (перерахунок відпускних не здійснюється), оскільки місяць нарахування такої річної винагороди не включається до розрахункового періоду (йде після останнього місяця розрахункового періоду). Річна винагорода за 2021 рік буде відноситися до місяця її нарахування і наступних 11 місяців.

ПРИКЛАД 2

Врахування річних винагород, нарахованих у січні 2021 року та січні 2022 року,
при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних у лютому 2022 року

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Працівнику, оклад якого у 2020–2022 роках становить 10 000 грн., з 07 лютого 2022 року надається щорічна відпустка тривалістю 24 календарних дні (далі — к. д.). Перед наданням цієї відпустки працівнику нараховуються та виплачуються відпускні. У розрахунковому періоді (лютий 2021 року – січень 2022 року) працівнику нараховано дохід (заробітну плату, відпускні, «лікарняні») в сумі 115 700 грн., який враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних.

Крім того, в січні 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому він відпрацював 211 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 39 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 05 по 28 липня — щорічна відпустка, а з 08 по 19 листопада він хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 8440 грн. (10 000 грн. : 250 р. д. х 211 відпрац. д.).

Також у січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 205 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 46 робочих днів, оскільки працівнику з 01 по 30 квітня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 03 по 27 серпня надавалася щорічна відпустка, а з 01 по 09 жовтня працівник хворів). Сума річної винагороди за 2020 рік становить 8167,33 грн. (10 000 грн. : 251 р. д. х 205 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2022 року, то така річна винагорода включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2022 року.

Річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середньої заробітної плати включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (лютий 2021 року – січень 2022 року) включаються:

– частини річної винагороди за 2020 рік, що відносяться до лютого – грудня 2021 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до січня 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду, а потім визначимо суму відпускних.

1. Врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, які включаються в заробіток лютого – грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

8167,33 грн. : 205 відпрац. д. = 39,84 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2021 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник у 2021 році має: в лютому, червні та жовтні — по 20 відпрац. д., у березні, квітні, вересні та грудні — по 22 відпрац. д., у травні — 18 відпрац. д., у липні — 4 відпрац. д. (з 05 по 28 липня працівнику надавалася щорічна відпустка за попередній робочий рік), у серпні — 21 відпрац. д., у листопаді — 12 відпрац. д. (з 08 по 19 листопада працівник хворів).

Виходячи з розміру денної винагороди (39,84 грн.) та відпрацьованого часу працівником у лютому – грудні 2021 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до лютого, червня, жовтня окремо: 39,84 грн. х 20 відпрац. д. = 796,80 грн.;

– до березня, квітня, вересня, грудня окремо: 39,84 грн. х 22 відпрац. д. = 876,48 грн.;

– до травня: 39,84 грн. х 18 відпрац. д. = 717,12 грн.;

– до липня: 39,84 грн. х 4 відпрац. д. = 159,36 грн.;

– до серпня: 39,84 грн. х 21 відпрац. д. = 836,64 грн.;

– до листопада: 39,84 грн. х 12 відпрац. д. = 478,08 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до лютого – грудня 2021 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

796,80 грн. х 3 міс. + 876,48 х 4 міс. + 717,12 грн. + 159,36 грн. + 836,64 грн. + 478,08 грн. = 8087,52 грн.

2. Врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

8440 грн. : 211 відпрац. д. = 40 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2022 року (в цьому місяці працівник відпрацював 19 робочих днів), оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

40 грн. х 19 відпрац. д. = 760 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 760 грн.

3. Розрахунок суми відпускних.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду, що враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

115 700 грн. + 8087,52 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) + 760 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік) = 124 547,52 грн.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (лютий 2021 року – січень 2022 року), які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування відпускних:

365 к. д. – 11 свят. д. = 354 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

124 547,52 грн. : 354 к. д. = 351,83 грн.

Сума відпускних:

351,83 грн. х 24 к. д. = 8443,92 грн.

ПРИКЛАД 3

Врахування річної винагороди при обчисленні середньої заробітної плати для оплати «донорських» днів

Працівник 02 та 03 лютого 2022 року (середа та четвер) проходив медичне обстеження та здавав кров, тому за вказані дні та додатковий день відпочинку після дня здачі крові 04 лютого (п’ятниця) йому нараховується середній заробіток (ст. 124 КЗпП). Розрахунковий період для нарахування середнього заробітку включає останні 2 календарні місяці роботи, що передують дню медичного обстеження, дню здачі крові та додатковому дню відпочинку (далі — «донорські» дні): грудень 2021 року – січень 2022 року.

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, тому норма робочого часу становить: у грудні 2021 року – 22 робочих дні, у січні 2022 року — 19 робочих днів. У розрахунковому періоді працівник відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, тому йому нараховано заробітну плату в розмірі окладу: у грудні — 9000 грн., у січні — 9500 грн.

Крім того, у січні 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому він відпрацював 221 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 29 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, а з 09 серпня по 02 вересня надавалася щорічна відпустка). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 7956 грн. (9000 грн. : 250 р. д. х 221 відпрац. д.).

Також у січні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 191 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 60 робочих днів, оскільки працівнику з 18 березня по 11 травня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 27 липня по 19 серпня надавалася щорічна відпустка, а з 14 по 21 вересня він хворів). Сума річної винагороди за 2020 рік становила 6848,61 грн. (9000 грн. : 251 р. д. х 191 відпрац. д.).

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2022 року, то така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2022 року, а саме включається в заробіток січня – грудня 2022 року.

Річну винагороду за 2020 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у січні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — січня 2021 року, тобто включається в заробіток січня – грудня 2021 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (грудень 2021 року – січень 2022 року) включаються:

– частина річної винагороди за 2020 рік, що відноситься до грудня 2021 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до січня 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду, а потім обчислимо середній заробіток за «донорські» дні.

1. Врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2020 рік, яка включається в заробіток грудня 2021 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

6848,61 грн. : 191 відпрац. д. = 35,86 грн.

Тепер цю суму необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у грудні 2021 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

35,86 грн. х 22 відпрац. д. = 788,92 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2020 рік, яка включається до заробітку грудня 2021 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 788,92 грн.

2. Врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається в заробіток січня 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

7956 грн. : 221 відпрац. д. = 36 грн.

Тепер цю суму необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у січні 2022 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

36 грн. х 19 відпрац. д. = 684 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку січня 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 684 грн.

3. Розрахунок середнього заробітку.

Загальна сума заробітної плати розрахункового періоду (грудень 2021 року – січень 2022 року), яка враховується при обчисленні середнього заробітку за «донорські» дні:

9000 грн. (заробітна плата за грудень) + 788,92 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік, що припадає на грудень) + 9500 грн. (заробітна плата за січень) + 684 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік, що припадає на січень) = 19 972,92 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

22 відпрац. д. (грудень) + 19 відпрац. д. (січень) = 41 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

19 972,92 грн. : 41 відпрац. д. = 487,14 грн.

Середній заробіток за 3 «донорських» дні (02, 03 та 04 лютого):

487,14 грн. х 3 р. д. = 1461,42 грн.

ПРИКЛАД 4

Врахування річної винагороди при обчисленні середнього заробітку за час відрядження

На підприємстві, що працює з 5-денним робочим тижнем та вихідними днями в суботу та неділю, працівника направлено у відрядження з 14 по 25 березня 2022 року. Період відрядження включає 10 робочих днів (далі — р. д.). Норма робочого часу для підприємства (у працівника) становить: у січні — 19 р. д., у лютому — 20 р. д., у березні — 22 р. д. Оклад працівника у 2022 році — 12 000 грн., у 2020–2021 роках — 11 500 грн. У розрахунковому періоді (січень – лютий) працівник відпрацював усі робочі дні за графіком роботи, тому щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 12 000 грн.

Крім того, в лютому 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому працівник відпрацював 210 з 250 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 40 робочих днів, оскільки працівнику з 08 по 24 січня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 29 червня по 22 липня надавалася щорічна відпустка, а з 18 по 29 жовтня він хворів). Відповідно до колективного договору річна винагорода виплачується у поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу станом на грудень пропорційно до відпрацьованого часу у звітному році, тому працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 9660 грн. (11 500 грн. : 250 р. д. х 210 відпрац. д.).

Також у березні 2021 року працівнику було нараховано та виплачено річну винагороду за 2020 рік, в якому він відпрацював 212 з 251 робочого дня за графіком роботи підприємства (у 2020 році не відпрацьовано 39 робочих днів, оскільки працівнику з 01 по 30 квітня надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, а з 20 липня по 12 серпня надавалася щорічна відпустка). Сума річної винагороди за 2020 рік становила 9713,15 грн. (11 500 грн. : 251 р. д. х 212 відпрац. д.).

Обчислимо середньоденний заробіток працівника в розрахунковому періоді та його денний заробіток у березні для визначення суми оплати за час відрядження.

1. Визначення середньоденного заробітку.

До виплат розрахункового періоду, що враховуються при обчисленні середнього заробітку за час відрядження, належить нарахована працівнику заробітна плата у січні та лютому в розмірі окладу — по 12 000 грн.

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців з січня по грудень 2021 року, працівнику нараховано та виплачено в лютому 2022 року, то така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — лютого 2022 року, а саме включається в заробіток лютого 2022 року – січня 2023 року.

Річну винагороду за 2020 рік, що включає 12 місяців з січня по грудень 2020 року, працівнику нараховано та виплачено у березні 2021 року, тому така річна винагорода з метою обчислення середнього заробітку включається в заробіток 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — березня 2021 року, тобто включається в заробіток березня 2021 року – лютого 2022 року.

Отже, до заробітку розрахункового періоду (січень – лютий 2022 року) включаються:

– частини річної винагороди за 2020 рік, що відносяться до січня та лютого 2022 року;

– частина річної винагороди за 2021 рік, що відноситься до лютого 2022 року.

Обчислимо частини річних винагород за 2020 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду.

а) врахування річної винагороди за 2020 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2020 рік, які включаються до заробітку січня та лютого 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2020 році:

9713,15 грн. : 212 відпрац. д. = 45,82 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо у січні та лютому 2022 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Виходячи з розміру денної винагороди (45,82 грн.) та відпрацьованого часу працівником у січні та лютому 2022 року, річна винагорода за 2020 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до січня: 45,82 грн. х 19 відпрац. д. = 870,58 грн.;

– до лютого: 45,82 грн. х 20 відпрац. д. = 916,40 грн.

Загальна сума частин річної винагороди за 2020 рік, які відносяться до січня та лютого 2022 року та включаються до заробітку розрахункового періоду:

870,58 + 916,40 = 1786,98 грн.

б) врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частини річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку лютого 2022 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

9660 грн. : 210 відпрац. д. = 46 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у лютому 2022 року, оскільки цей місяць включається до розрахункового періоду:

46 грн. х 20 відпрац. д. = 920 грн.

Таким чином, частина річної винагороди за 2021 рік, яка включається до заробітку лютого 2022 року та до заробітку розрахункового періоду, становить 920 грн.

Загальна заробітна плата розрахункового періоду, що враховується під час обчислення середнього заробітку:

12 000 грн. (заробітна плата за січень) + 1786,98 грн. (частина річної винагороди за 2020 рік) + 12 000 грн. (заробітна плата за лютий) + 920 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік) = 26 706,98 грн.

Кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді:

19 відпрац. д. (січень) + 20 відпрац. д. (лютий) = 39 відпрац. д.

Середньоденний заробіток:

26 706,98 грн. : 39 відпрац. д. = 684,79 грн.

2. Визначення денного заробітку.

Заробітна плата працівника за березень згідно з нормами трудового (колективного) договору включає лише оклад у розмірі 12 000 грн. (інші виплати — премії, надбавки, доплати тощо працівнику не виплачуються).

Оскільки у березні 2022 року за графіком роботи 22 робочих дні, денний заробіток працівника в цьому місяці становить:

12 000 грн. : 22 р. д. = 545,45 грн.

3. Визначення заробітної плати за час відрядження.

З вищенаведених розрахунків видно, що середньоденний заробіток у розрахунковому періоді більший за денний заробіток у березні (684,79 грн. > 545,45 грн.), тому за кожний з 10 робочих днів відрядження у березні працівнику виплачується середньоденний заробіток — 684,79 грн.

Середній заробіток за час відрядження:

684,79 грн. х 10 р. д. = 6847,90 грн.

__________________________________________________________________________

Врахування річної винагороди при нарахуванні страхових виплат,
що обчислюються відповідно до Порядку № 1266

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — єдиний соціальний внесок, ЄСВ), на кількість календарних днів зайнятості у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати.

Як зазначалося вище, винагорода за підсумками роботи за рік належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що включаються до складу заробітної плати.

Підпунктом 2.3.2 Інструкції № 5 встановлено, що винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер, зокрема, винагороди за підсумками роботи за рік, відносяться до інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, річна винагорода як складова заробітної плати (ФОП), з якої в обов’язковому порядку сплачується ЄСВ, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат, які розраховуються відповідно до Порядку № 1266 (в т. ч. «лікарняних» і «декретних»).

При обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат слід враховувати, що річна винагорода в повній сумі включається до заробітку того місяця, в якому її нараховано.

Наприклад, якщо «тринадцята зарплата» за 2021 рік нарахована у грудні 2021 року, то вона всією сумою буде враховуватися при розрахунку страхових виплат за страховими випадками, які настануть у січні – грудні 2022 року, тобто коли грудень 2021 року включатиметься до розрахункового періоду. Якщо «тринадцята зарплата» за 2021 рік буде нарахована працівнику у січні 2022 року, то вона всією сумою буде враховуватися при розрахунку страхових виплат за страховими випадками, які настануть в лютому 2022 року – січні 2023 року, тобто коли січень 2022 року включатиметься до розрахункового періоду.

Якщо працівник весь місяць (з першого до першого числа), в якому йому нарахована річна винагорода, не працював з поважних причин (див. вище), то вказана річна винагорода не враховується при обчисленні розміру страхових виплат, оскільки такий місяць виключається з розрахункового періоду (абз. другий п. 3 Порядку № 1266).

Наприклад, якщо працівнику в січні 2022 року нарахують річну винагороду, але весь цей місяць він не буде працювати з поважних причин, то річна винагорода не враховуватиметься при обчисленні розміру страхових виплат, що будуть нараховані за страховими випадками, які настануть в лютому 2022 року – січні 2023 року, оскільки січень 2022 року виключається з розрахункового періоду (не враховуються і всі виплати, нараховані в січні 2022 року).

Якщо працівник не відпрацює з поважних причин частину місяця, в якому нараховано річну винагороду, то остання буде враховуватися в повному розмірі, якщо такий місяць буде включатися до розрахункового періоду.

Оподаткування та облік річної винагороди

Єдиний соціальний внесок

Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону про оплату праці (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ; далі — Закон про ЄСВ).

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Мінфіну від 21.12.2020 № 790), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Оскільки, як зазначалося вище, винагорода за підсумками роботи за рік згідно з підпунктом 2.3.2 Інструкції № 5 належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (є заробітною платою), то на неї в загальному порядку нараховується ЄСВ.

Нарахована річна винагорода за відпрацьований час (пропорційно відпрацьованим місяцям) у звітному році працівнику, який на момент такого нарахування вже звільнився, також є базою нарахування ЄСВ⁸. Але спочатку суму річної винагороди необхідно розподілити по місяцях, за які її нараховано (які відпрацьовані працівником у календарному році), і тільки після цього в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ на суму «розподіленої» річної винагороди нараховується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ).⁹

Нарахування ЄСВ на суму місячного доходу здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄСВ, яка дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 3 ст. 7 Закону про ЄСВ). Максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить: у січні – листопаді 2021 року — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), у грудні 2021 року – вересні 2022 року — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), у жовні – грудні 2022 року — 100 500 грн. (6700 грн. х 15).

Річна винагорода у додатку 1 (Д1) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок) за місяць кварталу, в якому її нараховано звільненому працівнику, відображається в розрізі місяців, за які її виплачено, з кодом типу нарахувань 1.

Податок на доходи фізичних осіб і військовий збір

Відповідно до підпункту 14.1.48 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) для цілей розділу IV цього Кодексу, тобто для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовим збором (далі — ВЗ), заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Оскільки, як зазначалося вище, річна винагорода відповідно до статті 2 Закону про оплату праці та підпункту 2.3.2 Інструкції № 5 відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до заробітної плати, то в її складі вона обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.1 ПКУ і в розділі І додатка 4ДФ до Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «101».

Якщо річна винагорода нараховується (виплачується) працівнику, який на момент нарахування (виплати) вже звільнився (відсутні відносини трудового найму), то сума такої винагороди обкладається ПДФО і ВЗ відповідно до підпункту 164.2.20 ПКУ в складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ (тобто які підлягають оподаткуванню), та в розділі І додатка 4ДФ до Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «127».¹⁰

Бухгалтерський і податковий облік

У бухгалтерському (податковому) обліку річна винагорода працівників відображається в тому ж порядку, що і заробітна плата. Річна винагорода включається до складу витрат за категоріями працівників, яким вона виплачена.

Сума річної винагороди відображається за кредитом субрахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» в кореспонденції з дебетом рахунків витрат 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» і 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Річна винагорода, що виплачується звільненим працівникам за той період, коли вони ще працювали на підприємстві, також включається до витрат у складі інших витрат операційної діяльності.

ПРИКЛАД 5

Відображення в обліку нарахування та виплати річної винагороди працівнику підприємства

На підставі наказу керівника підприємства і положень колективного договору в лютому 2022 року підприємство нарахувало і виплатило працівнику винагороду за підсумками роботи за 2021 рік у розмірі 9000 грн. Крім того, в лютому 2022 року працівнику нараховано заробітну плату, яка включає посадовий оклад, надбавки і доплати, в розмірі 14 000 грн. Сукупна заробітна плата працівника в лютому 2022 року з урахуванням річної винагороди склала 23 500 грн.

У бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування та виплати працівнику заробітної плати, в тому числі річної винагороди, відображаються таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано зарплату, в т. ч. річну винагороду	23, 91–94	661	23 500,00
2	Нараховано ЄСВ на зарплату: 23 500 грн. х 22%	23, 91–94	651	5170,00
3	Утримано ПДФО із зарплати: 23 500 грн. х 18%	661	641/пдфо	4230,00
4	Утримано військовий збір із зарплати: 23 500 грн. х 1,5%	661	642/вз	352,50
5	Виплачено зарплату, в т. ч. річну винагороду, працівнику: 23 500 – 4230 – 352,50	661	301	18 917,50

ПРИКЛАД 6

Відображення в обліку нарахування та виплати річної винагороди звільненому працівнику

В кінці січня 2022 року підприємство нарахувало і виплатило працівнику, звільненому 30 вересня 2021 року у зв’язку з переведенням на інше підприємство, винагороду за підсумками роботи за 2021 рік, виплата якої передбачена колективним договором, у розмірі 9000 грн. (пропорційно відпрацьованому працівником часу на підприємстві у 2021 році, тобто за 9 відпрацьованих місяців цього року: січень – вересень).

Оскільки річну винагороду нараховано звільненому працівнику за відпрацьований час, з метою обкладення ЄСВ її сума підлягає розподілу по місяцях роботи у 2021 році (всього 9 місяців), при цьому до доходу кожного місяця з січня по вересень включається 1000 грн. (9000 грн. : 9 міс.). Умовно вважаємо, що в результаті такого розподілу суми річної винагороди дохід працівника в кожному з місяців з січня по вересень 2020 року не перевищив максимальну величину бази нарахування ЄСВ в цих місяцях (не перевищив 90 000 грн.), тому вся сума річної винагороди підлягає обкладенню ЄСВ.

В бухгалтерському обліку підприємства операції нарахування та виплати річної винагороди колишньому працівнику відображаються таким чином:

№ з/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн.
		Д-т	К-т
1	Нараховано річну винагороду	949	661	9000,00
2	Нараховано ЄСВ на річну винагороду: 9000 грн. х 22%	23, 91–94	651	1980,00
3	Утримано ПДФО з річної винагороди: 9000 грн. х 18%	661	641/пдфо	1620,00
4	Утримано військовий збір з річної винагороди: 9000 грн. х 1,5%	661	642/вз	135,00
5	Виплачено річну винагороду: 9000 – 1620 – 135	661	301	7245,00

_____________________________________________________________________________

Індексація і річна винагорода

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII та пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, які не мають разового характеру (тобто які мають постійний характер).¹¹

Відповідно до абзацу шостого пункту 3 Порядку № 1078 до об’єктів індексації, визначених у пункті 2 цього Порядку, не відноситься винагорода за підсумками роботи за рік. Це пояснюється тим, що вона є разовою виплатою — виплачується тільки один раз на рік (до того ж, як правило, за наявності у підприємства прибутку у звітному році).