Дополнительный отпуск работникам, имеющим детейДодаткова відпустка працівникам, які мають дітей

В соответствии с пунктом 4 части первой статьи 4 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) одним из видов социальных отпусков является дополнительный отпуск работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы.

Порядок предоставления указанного социального отпуска определен статьей 19 Закона об отпусках и статьей 182-1 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ).

Порядок предоставления дополнительного отпуска работникам, имеющим детей

Согласно статье 19 Закона об отпусках женщине, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью (далее — инвалид), или которая усыновила ребенка, матери инвалида с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, воспитывающему их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, или одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (ст. 73 КЗоТ). При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней.

Частью седьмой статьи 20 Закона об отпусках определено, что дополнительные отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – инвалида с детства подгруппы А I группы (далее — дополнительный отпуск на детей), предоставляются свыше ежегодных отпусков, предусмотренных статьями 6 – 8 Закона об отпусках, а также свыше ежегодных отпусков, установленных другими законами и нормативно-правовыми актами, и переносятся на другой период или продлеваются в порядке, определенном статьей 11 этого Закона (т. е. в порядке, установленном для ежегодных отпусков). Аналогичные нормы содержит и часть третья статьи 182-1 КЗоТ.

Учитывая вышеизложенное и положения статьи 11 Закона об отпусках, дополнительный отпуск на детей (как и ежегодный отпуск) должен быть перенесен на другой период или продлен в случае:

1) временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке;

2) выполнения работником государственных или общественных обязанностей, если согласно законодательству он подлежит освобождению на это время от основной работы с сохранением заработной платы;

3) наступления срока отпуска в связи с беременностью и родами;

4) совпадения дополнительного отпуска на детей с отпуском в связи с обучением.

Следовательно, если болезнь работника наступила во время дополнительного отпуска на детей, этот отпуск должен быть продлен на количество календарных дней болезни или перенесен на другой период, а листок нетрудоспособности подлежит оплате.¹

Учитывая, что дополнительный отпуск на детей является социальным отпуском и не относится к ежегодным отпускам, он может предоставляться в любое время в течение календарного года, независимо от отработанного времени (но оно должно быть в году) и даты рождения ребенка — до или после.²

В случае если работник, имеющий право на дополнительный отпуск на детей, по каким-либо причинам не воспользовался этим правом в году достижения ребенком определенного возраста (15 или 18 лет) или же за несколько предыдущих лет, он имеет право использовать этот отпуск, и в случае увольнения, независимо от оснований, ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные дни такого отпуска (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках). Законодательством не предусмотрен срок давности, после которого утрачивается право на дополнительный отпуск на детей.³ Но замена такого отпуска денежной компенсацией в случае, если работник продолжает работать (не увольняется), законодательством не предусмотрена.⁴

Также не предусмотрен отзыв работника из дополнительного отпуска на детей.

Поскольку условия предоставления, продолжительность и получатели указанного социального отпуска неоднократно в предыдущие годы менялись, для правильного определения количества неиспользованных работниками дней такого отпуска рассмотрим хронологию законодательных изменений.

Изменения в законодательстве относительно предоставления дополнительного отпуска работникам, имеющим детей

До 01.01.97 г., т. е. до вступления в силу Закона об отпусках, работающим женщинам, имеющим двоих и более детей в возрасте до 12 лет, предоставлялся дополнительный 3-дневный оплачиваемый отпуск, и общая продолжительность отпуска работницам, которые пользовались указанным дополнительным отпуском, не должна была превышать 28 календарных дней (п. 3 постановления ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 22.01.81 г. № 235).

С 01.01.97 г., т. е. с даты вступления в силу Закона об отпусках, согласно части первой статьи 19 этого Закона женщине, которая работала и имела двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида, по ее желанию ежегодно предоставлялся дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 5 календарных дней без учета выходных, который не включался в общую продолжительность ежегодного отпуска.

Указанная норма распространялась также на женщину, усыновившую ребенка, отца, воспитывавшего ребенка без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицо, взявшее под опеку ребенка.

С 01.03.2003 г. Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно отпусков» от 06.02.2003 г. № 490-IV статья 19 Закона об отпусках была изложена в следующей редакции:

«Женщине, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет, или ребенка-инвалида, или которая усыновила ребенка, отцу, который воспитывает ребенка без матери (в том числе и в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, которое взяло ребенка под опеку, предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 7 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 Кодекса законов о труде Украины).

При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 14 календарных дней».

С 18.11.2004 г. Законом Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно отпусков» от 22.10.2004 г. № 2128-IV перечень лиц, которые имеют право на дополнительный отпуск на детей, дополнен категорией «одинокая мать».

С 01.01.2010 г. вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины по вопросам социальной защиты многодетных семей» от 19.05.2009 г. № 1343-VI, которым увеличена продолжительность дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, на 3 календарных дня (т. е. с 7 до 10 календарных дней, а при наличии нескольких оснований для такого отпуска — с 14 до 17 календарных дней).

С 30.03.2010 г. Законом Украины от 10.03.2010 г. № 1959-VI перечень лиц, имеющих право на дополнительный отпуск на детей, дополнен категорией «один из приемных родителей».

С 01.02.2015 г. и по настоящее время статья 19 Закона об отпусках имеет следующую редакцию:

«Женщине, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью, или которая усыновила ребенка, матери лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, одинокой матери, отцу ребенка или лица с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, который воспитывает их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, которое взяло под опеку ребенка или лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы, или одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 Кодекса законов о труде Украины).

При наличии нескольких оснований для предоставления этого отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней».

Аналогичные нормы содержит сейчас и статья 182-1 КЗоТ (правда, без упоминания об одном из приемных родителей), но с учетом положений статьи 186-1 КЗоТ норма статьи 182-1 КЗоТ о предоставлении дополнительного отпуска на детей распространяется также на попечителей, одного из приемных родителей, одного из родителей-воспитателей.

Таким образом, вышеизложенную хронологию изменений в законодательстве необходимо учитывать в случае предоставления работникам дополнительных отпусков на детей за предыдущие годы или выплаты денежной компенсации за указанные отпуска при увольнении (в части определения количества дней такого отпуска и перечня категорий работников, имеющих на него право).

Также следует помнить, что в соответствии со статьей 58 Конституции Украины законы и другие нормативно-правовые акты не имеют обратного действия во времени. Поэтому продолжительность неиспользованных дополнительных отпусков на детей за предыдущие годы, должна определяться согласно нормам законодательства, действовавшим в то время.⁵

ПРИМЕР 1

Предоставление в 2020 году дополнительного отпуска на детей за 2009 – 2019 годы

Работница, имеющая двоих детей в возрасте 14 лет (родился 20.09.2005 г.) и 11 лет (родился 05.02.2009 г.), не использовала дополнительные отпуска на детей за 2009 – 2019 годы, поэтому написала заявление об их предоставлении в июле – декабре 2020 года. Определим суммарную продолжительность такого отпуска.

Продолжительность дополнительного отпуска на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет», в 2009 году составляла 7 календарных дней, а в 2010 – 2019 годах (в течение 10 лет) — по 10 календарных дней.

Работница в 2009 – 2019 годах имела отработанные дни, поэтому у нее суммарная продолжительность дополнительного отпуска на детей за 2009 – 2019 годы составляет:

7 к. д. (за 2009 год) + 10 к. д. х 10 лет (за 2010 – 2019 годы) = 107 к. д.

Таким образом, работница имеет право на 107 к. д. дополнительного отпуска на детей за 2009 – 2019 годы, а также на 10 к. д. этого отпуска за текущий (2020) год.

ПРИМЕР 2

Исчисление количества неиспользованных дней дополнительного отпуска на детей
за предыдущие годы при увольнении женщины, имеющей двоих детей

Работница, у которой двое детей, в июне 2020 года увольняется по собственному желанию. Первый ребенок у нее родился 1 января 2000 года (1 января 2015 года ему исполнилось 15 лет), второй — 18 ноября 2002 года. Женщина работает на предприятии с 21 января 2002 года и ни разу не воспользовалась своим правом на дополнительный отпуск на детей. Как женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет, она имела право на такой отпуск с 2002 года по 2015 год (в этих годах она имеет отработанные дни). Определим, за какое количество дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей работнице необходимо выплатить денежную компенсацию при увольнении.

Продолжительность отпуска работающим женщинам, имеющим двоих детей в возрасте до 15 лет, который предоставляется по одному основанию, составляла:

– в 2002 году — 5 календарных дней;

– в 2003 – 2009 годах — по 7 календарных дней за каждый год — всего 49 к. д. за 7 лет;

– в 2010 – 2015 годах — по 10 календарных дней за каждый год — всего 60 к. д. за 6 лет.

Поскольку 1 января 2015 года старшему ребенку работницы исполнилось 15 лет, то она в 2015 году еще имела право на дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет».⁶ С 2016 года она утратила право на указанный отпуск, поскольку по состоянию на 1 января 2016 года ее старшему ребенку было уже 16 лет. Соответственно, за 2016 – 2019 годы указанный отпуск ей не предоставляется.

Таким образом, при увольнении в 2020 году женщине должна быть выплачена денежная компенсация за 114 календарных дней (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) дополнительного отпуска на детей, которые не были ею использованы с 2002 по 2015 год включительно.

__________________________________________________________________________

Что касается права на дополнительный отпуск на детей за период пребывания работника в отпуске в связи с беременностью и родами и в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста (шестилетнего возраста — на основании медицинского заключения), то, как следует из нормы части первой статьи 19 Закона об отпусках, для получения такого отпуска женщине недостаточно иметь детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида и т. д., она еще должна работать (выполнять свои трудовые обязанности) в календарном году, а не только состоять в трудовых отношениях.

Дополнительный отпуск на детей является компенсацией за период работы лицам, сочетающим семейные и трудовые обязанности, и предоставляется как дни непрерывного отдыха для воспитания детей и ухода за ними, поэтому работник не получает право на такой социальный отпуск за период пребывания в других социальных отпусках. То есть за календарные годы, в которых работница весь год находилась в отпуске в связи с беременностью и родами и/или в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста (т. е. за календарные годы, в которых работница не отработала ни одного рабочего дня), дополнительный отпуск на детей ей не предоставляется и, соответственно, за него за эти годы при увольнении денежная компенсация не выплачивается.⁷

Право на получение дополнительного отпуска на детей у работницы наступает только после фактического выхода на работу и отработки в календарном году хотя бы одного дня.⁷

ПРИМЕР 3

Предоставление дополнительного отпуска женщине, имеющей двоих детей в возрасте до 15 лет,
которая находилась в отпусках по уходу за ребенком

Женщина работает на предприятии с 11 января 2010 года. На момент принятия на работу у нее был один ребенок, родившийся 22 мая 2002 года. С 6 июня по 9 октября 2011 года ей был предоставлен отпуск в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск), во время пребывания в котором — 15 августа 2011 года она родила второго ребенка. Сразу после окончания «декретного» отпуска работнице в период с 10 октября 2011 года по 15 августа 2014 года был предоставлен отпуск по уходу за (вторым) ребенком до достижения им трехлетнего возраста, а сразу после него в период с 16 августа 2014 года по 15 августа 2017 года — отпуск без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им шестилетнего возраста на основании медицинского заключения. 16 августа 2017 года работница вышла на работу. Определим, за какие календарные годы работнице может быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет».

Поскольку в 2011 году у женщины родился второй ребенок и в этом календарном году она работала (с 1 января по 5 июня 2011 года), то за 2011 год ей должен быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет» продолжительностью 10 календарных дней.

В 2012 – 2016 годах женщина не отработала ни одного рабочего дня, поскольку все эти годы находилась в отпусках по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего и шестилетнего возраста. Следовательно, за эти годы дополнительный отпуск на детей по рассматриваемому основанию ей не предоставляется.

22 мая 2018 года старшему ребенку работницы исполнилось 16 лет, но по состоянию на 1 января 2018 года ему было 15 лет. Поскольку работница вышла на работу 16 августа 2017 года и работала в 2017 и 2018 годах, то за 2017 и 2018 годы ей должен быть предоставлен дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет» продолжительностью по 10 календарных дней.

По состоянию на 1 января 2019 года старшему (первому) ребенку работницы было 16 лет, поэтому с 2019 года она утратила право на дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет».

Таким образом, женщине в 2020 году может быть предоставлен дополнительный отпуск на детей только за три календарных года (2011, 2017 и 2018 годы) общей продолжительностью 30 (10 + 10 + 10) календарных дней.

__________________________________________________________________________

Отпуск совместителям

Дополнительный отпуск на детей предоставляется как по основному месту работы, так и по месту работы по совместительству, поскольку с совместителем заключается отдельный трудовой договор (совместитель имеет такие же трудовые права, что и «основной» работник).⁸

Если совместитель работает на условиях неполного рабочего времени, то он также имеет право на дополнительный отпуск на детей⁸, поскольку согласно части третьей статьи 56 КЗоТ работа на условиях неполного рабочего времени не влечет за собой каких-либо ограничений объема трудовых прав работников.

Зависимость права на дополнительный социальный отпуск от возраста детей

В целях предоставления дополнительного отпуска на детей статьей 19 Закона об отпусках определен возраст детей только для такой категории, как «женщина, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет». Возраст ребенка-инвалида, усыновленного ребенка, ребенка под опекой, ребенка одного из приемных родителей, одного из родителей-воспитателей, ребенка одинокой матери (отца) Законом об отпусках не установлен, поэтому в этом вопросе следует руководствоваться общими нормами законодательства.⁹

В соответствии со статьей 1 Закона Украины «Об охране детства» от 26.04.2001 г. № 2402-ІІІ и статьей 2 Закона Украины «О государственной помощи семьям с детьми» от 21.11.92 г. № 2811-ХII ребенок — это лицо в возрасте до 18 лет (совершеннолетие), если согласно закону, применяемому к нему, оно не приобретает права совершеннолетнего раньше.

Следовательно, женщина, которая работает и имеет ребенка-инвалида, усыновленного ребенка; одинокая мать, воспитывающая ребенка без отца; отец, воспитывающий ребенка без матери; один из приемных родителей, один из родителей-воспитателей имеют право на этот отпуск до достижения ребенком совершеннолетия. При этом указанные лица имеют право использовать дополнительный отпуск на детей полностью и за календарный год, в котором их ребенку (детям) исполняется 18 лет. Право на такой отпуск утрачивается с календарного года, следующего за годом, в котором ребенку исполняется 18 лет.⁹

Согласно части 2 статьи 243 Семейного кодекса Украины (далее — СКУ) опека устанавливается над ребенком, который не достиг 14 лет, а попечительство — над ребенком в возрасте от 14 до 18 лет.

Следовательно, лицо, которое взяло ребенка под опеку, имеет право на дополнительный социальный отпуск до достижения ребенком 14 лет, а лицо, которое в установленном порядке признано попечителем — с даты достижения ребенком возраста 14 лет и до исполнения ему 18 лет.¹⁰

При этом опекун имеет право на дополнительный отпуск на детей как за календарный год, в котором ребенок был взят под опеку, так и за календарный год, в котором ребенку, взятому под опеку, исполняется 14 лет. Попечитель имеет право на дополнительный отпуск на детей как за календарный год, в котором было оформлено попечительство над ребенком, так и за календарный год, в котором такому ребенку исполняется 18 лет.

ПРИМЕР 4

Исчисление количества неиспользованных дней дополнительного отпуска на детей
за предыдущие годы при увольнении одинокой матери

Работница — одинокая мать, самостоятельно воспитывающая ребенка, родившегося в сентябре 1999 года, увольняется в июле 2020 года с предприятия, на котором работает с 2003 года. За период работы на предприятии ей ни разу не предоставлялся дополнительный отпуск работникам, имеющим детей. Определим, за какое количество дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей работнице необходимо выплатить денежную компенсацию при увольнении.

Перечень лиц, которые имеют право на дополнительный отпуск на детей, в статье 19 Закона об отпусках дополнен категорией «одинокая мать» в 2004 году (см. выше). Следовательно, работница имеет право на указанный отпуск, начиная с 2004 года.

Продолжительность дополнительного отпуска на детей работницы, имеющей на него право по одному основанию, составляет:

– в 2004 – 2009 годах — по 7 календарных дней за каждый год — всего 42 к. д. за 6 лет;

– в 2010 – 2017 годах — по 10 календарных дней за каждый год — всего 80 к. д. за 8 лет.

Поскольку дополнительный отпуск на детей предоставляется одинокой матери за каждый календарный год до достижения ребенком совершеннолетия (18 лет), а ребенок, который родился в 1999 году, стал совершеннолетним в 2017 году, то в 2018 – 2020 годах одинокая мать уже не имеет права на предоставление указанного отпуска.

Таким образом, при увольнении в 2020 году женщине должна быть выплачена денежная компенсация за 122 календарных дня (42 к. д. + 80 к. д.) дополнительного отпуска на детей, которые не были ею использованы с 2004 по 2017 год включительно.

__________________________________________________________________________

Также следует учитывать, что согласно части 1 статьи 34 Гражданского кодекса Украины (далее — ГКУ) полную гражданскую дееспособность имеет физическое лицо, достигшее 18 лет (совершеннолетия).

В случае регистрации брака физического лица, не достигшего совершеннолетия, такое лицо приобретает полную гражданскую дееспособность с момента регистрации брака (ч. 2 ст. 34 ГКУ).

Полная гражданская дееспособность может быть предоставлена физическому лицу, которое достигло 16 лет и работает по трудовому договору, а также несовершеннолетнему лицу, которое записано матерью или отцом ребенка (ч. 1 ст. 35 ГКУ).

Предоставление полной гражданской дееспособности осуществляется по решению органа опеки и попечительства по заявлению заинтересованного лица с письменного согласия родителей (усыновителей) или попечителя, а при отсутствии такого согласия полная гражданская дееспособность может быть предоставлена по решению суда (ч. 2 ст. 35 ГКУ).

Таким образом, одинокая мать, воспитывающая дочь в возрасте до 18 лет, утрачивает право на дополнительный отпуск на детей со дня регистрации дочерью брака или при наличии соответствующего решения о предоставлении ей полной гражданской дееспособности. Одинокая мать, дочь которой в возрасте до 18 лет родила ребенка, не имеет права на дополнительный отпуск на детей по основанию «одинокая мать», поскольку ее дочь, для ухода за которой она получала этот социальный дополнительный отпуск по основанию «одинокая мать», приобрела полную гражданскую дееспособность в связи с рождением ею ребенка.¹¹

Женщина, усыновившая одного ребенка, которому 1 января 2019 года исполнилось 18 лет, имеет право на дополнительный отпуск на детей за 2019 год по основанию «женщина, которая усыновила ребенка» продолжительностью 10 календарных дней.¹²

Право на дополнительный отпуск на детей имеет также женщина, ребенок которой умер в календарном году, в котором такая женщина имела право на указанный отпуск.¹¹

Дополнительный отпуск работникам, имеющим детей,
при наличии нескольких оснований для его предоставления

Как отмечалось выше, при наличии нескольких оснований для предоставления дополнительного отпуска на детей его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней (ч. вторая ст. 19 Закона об отпусках, ч. вторая ст. 182-1 КЗоТ).

Поскольку статьей 19 Закона об отпусках и статьей 182-1 КЗоТ четко не определена совокупность нескольких оснований для приобретения права на дополнительный отпуск на детей продолжительностью свыше 10 календарных дней, то с учетом правовой экспертизы этого вопроса, проведенной Министерством социальной политики Украины совместно с Министерством юстиции Украины и Главным научно-экспертным управлением Аппарата Верховной Рады Украины, каждое основание, определенное частью первой статьи 19 Закона об отпусках и частью первой статьи 182-1 (с учетом статьи 186-1) КЗоТ, правомерно считать отдельным основанием, а именно:¹³

– женщина, имеющая двоих или более детей в возрасте до 15 лет;

– женщина, имеющая ребенка-инвалида;

– женщина, усыновившая ребенка;

– мать инвалида с детства подгруппы А I группы;

– одинокая мать;

– отец ребенка, которого он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении);

– отец инвалида с детства подгруппы А I группы, которого он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) ребенка;

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) инвалида с детства подгруппы А I группы;

– один из приемных родителей;

– один из родителей-воспитателей.

Следовательно, женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет, один из которых ребенок-инвалид, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет» и «женщина, имеющая ребенка-инвалида». Поэтому у нее общая продолжительность этого социального отпуска составляет 17 календарных дней (далее — к. д.).¹⁴

Одинокая мать, у которой ребенок-инвалид, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «женщина, имеющая ребенка-инвалида» и «одинокая мать». Соответственно, общая продолжительность ее дополнительного отпуска на детей составляет 17 к. д.¹⁴

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте до 15 лет, дополнительный отпуск на детей предоставляется ей по двум основаниям: «женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет» и «одинокая мать». Продолжительность дополнительного отпуска на детей в этом случае составляет 17 к. д.¹⁴

Женщина, которая усыновила ребенка и стала вдовой, пользуется правом на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям: «женщина, усыновившая ребенка» и «одинокая мать». Соответственно, у нее продолжительность такого социального отпуска составляет 17 к. д.¹⁴

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте 16 и 17 лет, она имеет право на дополнительный отпуск на детей по одному основанию «одинокая мать» (10 календарных дней). Для предоставления работнице такого отпуска по двум основаниям продолжительностью 17 к. д. не выполняется основание «женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет».¹⁴

Если одинокая мать воспитывает двоих детей в возрасте до 15 лет, один из которых ребенок-инвалид, она имеет право на социальный отпуск по трем основаниям: «одинокая мать», «женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет» и «женщина, имеющая ребенка-инвалида». Несмотря на наличие трех оснований для предоставления работнице дополнительного отпуска на детей его общая продолжительность все равно составляет 17 к. д. (поскольку это максимальная продолжительность указанного отпуска), т. е. работнице не может быть предоставлен отпуск бо́льшей продолжительности, например 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Деление отпуска на части

Если работница имеет право на дополнительный отпуск работникам, имеющим детей, по двум и более основаниям общей продолжительностью 17 к. д., она может использовать указанный отпуск частями, например, сначала по одному основанию продолжительностью 10 к. д., а через некоторое время по другому основанию продолжительностью 7 к. д.¹⁵ Других вариантов деления на части дополнительного отпуска на детей не предусмотрено.

Документы, подтверждающие право работника на получение
дополнительного отпуска на детей

Для получения дополнительного отпуска на детей лица, имеющие право на такой отпуск, должны предоставить работодателю свидетельство о рождении ребенка. Если детей двое и больше, то на каждого из них предоставляется свидетельство о рождении ребенка (это актуально для категории «женщина, имеющая двоих или более детей в возрасте до 15 лет»).

Кроме свидетельства о рождении ребенка, лица, претендующие на получение рассматриваемого отпуска, в зависимости от статуса родителя и ребенка предоставляют:

– женщина, которая имеет ребенка-инвалида — документ, подтверждающий инвалидность ребенка (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– женщина, усыновившая ребенка — решение суда об усыновлении ребенка;

– мать инвалида с детства подгруппы А I группы — документ, подтверждающий наличие у сына (дочери) инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– отец ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, которых он воспитывает без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении) — документ, подтверждающий отсутствие участия матери в воспитании ребенка (свидетельство о смерти матери, решение суда о лишении материнских прав, решение суда (органа опеки или попечительства) о том, что ребенок остается жить с отцом, а мать не принимает участия в воспитании ребенка, и т. п.); документ (справка) медицинского учреждения, подтверждающий длительное лечение матери в лечебном учреждении; документ, подтверждающий наличие у сына (дочери) инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) ребенка — решение об установлении опеки (попечительства);

– лицо, взявшее под опеку (попечительство) инвалида с детства подгруппы А I группы — решение об установлении опеки (попечительства); документ, подтверждающий наличие у лица, взятого под опеку (попечительство), инвалидности с детства подгруппы А I группы (справка МСЭК, медицинское заключение и т. п.);

– один из приемных родителей — решение о создании приемной семьи; договор об устройстве ребенка на воспитание и совместное проживание в приемную семью; справка с места работы супруга о том, что он не использует рассматриваемый отпуск;

– один из родителей-воспитателей — решение местного государственного органа об устройстве ребенка в дом семейного типа; документ, подтверждающий статус ребенка; справка с места работы супруга о том, что он не использует рассматриваемый отпуск.

При предоставлении работником вышеуказанных документов, подтверждающих право на получение дополнительного отпуска на детей, работодатель должен иметь у себя копии таких документов.

Что касается документальных оснований для предоставления рассматриваемого отпуска одинокой матери (отцу), то остановимся на них детально.

Дополнительный отпуск на детей одинокой матери (отцу)

В статье 19 Закона об отпусках и статье 182-1 КЗоТ не конкретизировано, кто является одинокой матерью в целях предоставления дополнительного отпуска на детей.

В то же время пунктом 5 части тринадцатой статьи 10 Закона об отпусках определено, что ежегодные отпуска по желанию работника в удобное для него время предоставляются, в частности, одинокой матери (отцу), которая воспитывает ребенка без отца (матери). Поскольку указанный пункт Закона об отпусках определяет одинокую мать как воспитывающую ребенка без отца, факт содержания ребенка отцом (алименты и т. п.) для предоставления дополнительного отпуска на детей значения не имеет.¹⁶

Согласно пункту 9 постановления Пленума Верховного Суда Украины «О практике рассмотрения судами трудовых споров» от 06.11.92 г. № 9 одинокой матерью следует считать женщину, которая не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери; вдову; другую женщину, которая воспитывает и содержит ребенка сама.

Учитывая вышеизложенное, право на дополнительный отпуск на детей имеют следующие одинокие матери:

– женщина, не состоящая в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери;

– вдова;

– женщина, воспитывающая ребенка без отца (в т. ч. и разведенная женщина, которая воспитывает ребенка без отца, несмотря на факт получения алиментов, и женщина, которая вышла замуж, но ее ребенок новым мужем не усыновлен).¹⁷

Минсоцполитики в одном из своих писем разъяснило¹⁸, что вступление женщины в новый брак с мужчиной, который не усыновил ребенка (детей) женщины от предыдущего брака, не является основанием для уменьшения продолжительности дополнительного отпуска на детей или его непредоставления, поскольку согласно статье 260 СКУ если мачеха, отчим проживают одной семьей с малолетними, несовершеннолетними пасынком, падчерицей, они имеют право принимать участие в их воспитании. То есть указанной нормой предусмотрено право мачехи, отчима, а не обязанность участвовать в воспитании малолетних, несовершеннолетних пасынка, падчерицы. Поэтому женщина, которая воспитывает двоих детей до 15 лет (отец которых умер) и которая повторно вступила в брак с мужчиной, который не усыновил ее детей, имеет право на дополнительный отпуск на детей по двум основаниям («женщина, имеющая двоих детей в возрасте до 15 лет» и «одинокая мать») продолжительностью 17 к. д.

Для получения дополнительного отпуска на детей одинокая мать — женщина, которая не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка которой отсутствует запись об отце ребенка или запись об отце сделана в установленном порядке по указанию матери, предоставляет работодателю копию свидетельства о рождении ребенка и справку органов записи актов гражданского состояния об основаниях внесения в книгу записей рождений сведений об отце ребенка, а одинокая мать — вдова предоставляет работодателю копию свидетельства о рождении ребенка, копию свидетельства о заключении брака и копию свидетельства о смерти мужа.

Следовательно, если женщина действительно является одинокой матерью, она подтверждает это справкой из органов регистрации актов гражданского состояния.

Предоставление отпуска разведенной женщине

Учитывая, что согласно пункту 5 части тринадцатой статьи 10 Закона об отпусках одинокой матерью считается мать, воспитывающая ребенка без отца, остается неурегулированным вопрос предоставления дополнительного отпуска на детей разведенной женщине, т. е. женщине, которая родила ребенка, находясь в зарегистрированном браке с отцом ребенка, но потом брак был расторгнут, ребенок (дети) остался с матерью, но отец жив, или женщине, которая родила ребенка, не находясь в зарегистрированном браке, но при этом отец признал ребенка. Такие женщины не всегда считаются одинокими матерями, поскольку отец у ребенка есть и во многих случаях общается с ребенком и принимает участие в его воспитании.

Согласно статье 157 СКУ вопрос воспитания ребенка решается родителями совместно. Тот из родителей, который проживает отдельно от ребенка, обязан принимать участие в его воспитании и имеет право на личное общение с ним. При этом тот из родителей, с кем проживает ребенок, не имеет права препятствовать тому из родителей, который проживает отдельно, общаться с ребенком и принимать участие в его воспитании, если такое общение не препятствует нормальному развитию ребенка.

По заявлению матери, отца ребенка орган опеки и попечительства определяет способы участия в воспитании ребенка и общения с ним того из родителей, который проживает отдельно от него. Решение об этом орган опеки и попечительства принимает на основании изучения условий жизни родителей, их отношения к ребенку, других обстоятельств, имеющих важное значение (ст. 158 СКУ).

Если тот из родителей, с кем проживает ребенок, препятствует тому из родителей, который проживает отдельно, в общении с ребенком и в его воспитании, в частности если он уклоняется от выполнения решения органа опеки и попечительства, второй из родителей имеет право обратиться в суд с иском об устранении этих препятствий. Суд определяет способы участия одного из родителей в воспитании ребенка (периодические или систематические свидания, возможность общего отдыха, посещение ребенком места его проживания и т. п.), место и время их общения (ст. 159 СКУ).

В случае уклонения отца от выполнения своих обязанностей по воспитанию ребенка мать имеет право обратиться в суд с иском о лишении его родительских прав.

Действующее законодательство не содержит конкретного перечня документов, которые необходимо предъявить женщине, воспитывающей ребенка без отца, для получения дополнительного отпуска на детей. Поэтому для подтверждения права на такой отпуск работница должна предъявить работодателю любой официально составленный, оформленный и удостоверенный в установленном порядке документ, в котором с достаточной достоверностью подтверждается отсутствие участия отца в воспитании ребенка. Такими документами могут быть, в частности¹⁸:

– решение суда о лишении ответчика (отца ребенка) родительских прав;

– решение органов опеки и попечительства или суда об отсутствии факта участия отца в воспитании ребенка;

– постановление суда или постановление следователя о розыске ответчика в деле по иску о взыскании алиментов;

– акт, составленный социально-бытовой комиссией, созданной первичной профсоюзной организацией, или любой другой комиссией, созданной на предприятии;

– акт исследования комитетом самоорганизации населения, в котором со слов соседей (при наличии их подписей в акте) подтверждается факт отсутствия участия отца в воспитании ребенка;

– справка из школы о том, что отец не принимает участия в воспитании ребенка (не общается с учителями, не забирает ребенка из школы домой, не принимает участия в родительских собраниях) и т. п.

Предоставление разведенной женщиной работодателю только копии свидетельства о расторжении брака и справки о регистрации местожительства ребенка, подтверждающей, что ребенок проживает не с отцом, а с матерью, не дает оснований утверждать, что отец не принимает участия в воспитании ребенка.²⁰

Таким образом, разведенная женщина, которая действительно воспитывает ребенка сама (без отца), для получения дополнительного отпуска на детей должна предоставить свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о расторжении брака и документ, который бы достоверно подтверждал, что отец не принимает участия в воспитании ребенка.

Отец только тогда может быть признан принимающим участие в воспитании ребенка, когда он проживает вместе с ребенком или имеются другие достоверные доказательства постоянного участия отца в воспитании ребенка.²¹

Женщина, которая повторно вышла замуж, но ее ребенок от первого брака новым мужем не усыновлен, для получения дополнительного отпуска на детей как одинокая мать должна предоставить свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о заключении нового брака и документ, который бы достоверно подтверждал, что отец ребенка не принимает участия в воспитании ребенка.²⁰

Вдова, которая вступила в новый брак, но ее ребенок новым мужем не усыновлен, для получения дополнительного отпуска на детей должна предоставить работодателю свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о смерти отца ребенка и свидетельство о заключении нового брака.²⁰

В вышеуказанных двух случаях подтверждением того, что ребенок женщины от первого брака новым мужем не усыновлен, является несовпадение фамилии, имени, отчества (далее — ФИО) лица, указанного как отец ребенка в свидетельстве о рождении ребенка, и ФИО лица, указанного как муж в свидетельстве о заключении нового брака.

Женщина, имеющая детей от лица, с которым она не состояла и не состоит в зарегистрированном браке, но с которым она ведет совместное хозяйство, вместе проживает и воспитывает детей, права на получение дополнительного социального отпуска как одинокая мать не имеет.²⁰

По мнению Минсоцполитики²², поскольку дополнительный отпуск на детей предоставляется один раз в течение календарного года и за это время может измениться статус одинокой матери, работодатель вправе требовать обновления вышеуказанных документов один раз в год.

Если работницей, претендующей на статус одинокой матери, не будет доказан факт, что она действительно воспитывает ребенка сама, без участия отца, работодатель может отказать ей в предоставлении дополнительного отпуска на детей.²⁰

Предоставление отпуска одинокому отцу

Вышеизложенные условия и порядок предоставления дополнительного отпуска на детей применяются и к отцу, который воспитывает ребенка без матери (одинокий отец).

По аналогии с одинокой матерью одиноким отцом следует считать: мужчину, который не состоит в браке и в свидетельстве о рождении ребенка записан как его отец; вдовца; разведенного мужчину, воспитывающего ребенка без матери.

Для получения дополнительного отпуска на детей вдовец, который вступил в брак, но его ребенок новой женой не усыновлен, должен предоставить работодателю свидетельство о рождении ребенка, свидетельство о смерти матери ребенка и свидетельство о заключении нового брака.²³

Предоставление дополнительного отпуска на детей при трудоустройстве
на другое предприятие в течение календарного года

Если работник увольняется с работы и имеет неиспользованный дополнительный отпуск на детей за предыдущие и текущий календарные годы, ему должна быть выплачена за него денежная компенсация (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках). При этом на новом месте работы работник уже не имеет права на получение указанного отпуска за текущий год, поскольку он уже получил за него денежную компенсацию (такой отпуск предоставляется один раз в течение календарного года).

Если работник на «старом» предприятии не имел права на дополнительный отпуск на детей за текущий календарный год (например, с начала года и по день увольнения он находился в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста и не имеет отработанных дней), то он имеет право на получение такого отпуска в текущем году на новом месте работы (на основании справки со «старого» предприятия).²⁴

Перечисление денежной компенсации за неиспользованные дни дополнительного отпуска на детей на счет предприятия, на которое перешел работник при увольнении по переводу (по п. 6 ст. 36 КЗоТ), действующим законодательством не предусмотрено.²⁵

Табелирование и оплата дополнительного отпуска на детей

В табеле учета использования рабочего времени типовой формы № П-5 период (календарные дни) пребывания работника в дополнительном отпуске на детей отражается под кодом «ДО» или «15».

Дополнительный отпуск на детей оплачивается за счет денежных средств работодателя (ст. 23 Закона об отпусках).

Согласно статье 115 КЗоТ и статье 21 Закона об отпусках заработная плата работникам за время отпуска выплачивается не позднее чем за три (календарных²⁶) дня до начала отпуска.

Начисление работникам отпускных осуществляется в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100).

Согласно пункту 7 Порядка № 100 среднедневная заработная плата определяется путем деления суммарного заработка за последние перед предоставлением отпуска 12 месяцев (или меньший фактически отработанный период) на количество календарных дней года (или меньшего отработанного периода), за исключением праздничных и нерабочих дней. Сумма отпускных рассчитывается путем умножения среднедневной заработной платы, исчисленной в расчетном периоде, на количество календарных дней отпуска (см. примеры 5 и 6 ниже).²⁷

При определении продолжительности дополнительного отпуска на детей праздничные и нерабочие дни не учитываются (ст. 5 Закона об отпусках). То есть на такие дни отпуск продлевается, но они не оплачиваются (п. 7 Порядка № 100).

ПРИМЕР 5

Начисление отпускных за дополнительный отпуск на детей,
который предоставляется работнице за несколько предыдущих лет

Используем данные примера 3: женщина, имеющая двоих детей, не использовала дополнительный отпуск на детей за три календарных года (2011, 2017 и 2018 годы) общей продолжительностью 30 (10 + 10 + 10) календарных дней. По состоянию на 1 января 2019 года старшему (первому) ребенку работницы было уже 16 лет, поэтому с 2019 года она утратила право на дополнительный отпуск на детей по основанию «женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет». В конце июня 2020 года женщина написала заявление о предоставлении ей неиспользованного дополнительного отпуска на детей за 2011, 2017 и 2018 календарные годы общей продолжительностью 30 календарных дней. На основании приказа руководителя ей с 6 июля 2020 года предоставляется дополнительный отпуск на детей указанной продолжительности. Заработная плата работницы в расчетном периоде — последние 12 календарных месяцев (июль 2019 года – июнь 2020 года) составляет 84 756,12 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде, за исключением праздничных и нерабочих дней:

366 к. д. – 11 празд. д. = 355 к. д.

Среднедневная заработная плата:

84 756,12 грн. : 355 к. д. = 238,75 грн.

Сумма отпускных:

238,75 грн. х 30 к. д. = 7162,50 грн.

ПРИМЕР 6

Начисление денежной компенсации за неиспользованные дни дополнительного отпуска
на детей при увольнении работницы

Используем данные примера 4: работница – одинокая мать, самостоятельно воспитывающая ребенка, родившегося в сентябре 1999 года, увольняется 26 июня 2020 года с предприятия, на котором работает с 2003 года. За период работы на предприятии ей ни разу не предоставлялся дополнительный отпуск работникам, имеющим детей, поэтому она имеет право на денежную компенсацию за 122 календарных дня этого неиспользованного отпуска за 2004 – 2017 годы по основанию «одинокая мать». Единственный ребенок женщины достиг совершеннолетия (18 лет) в 2017 году, поэтому в 2018 – 2020 годах она уже не имела права на предоставление указанного отпуска. Заработная плата работницы в расчетном периоде — последние 12 календарных месяцев (июнь 2019 года – май 2020 года) составляет 95 364,78 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде, за исключением праздничных и нерабочих дней:

366 к. д. – 11 празд. д. = 355 к. д.

Среднедневная заработная плата:

95 364,78 грн. : 355 к. д. = 268,63 грн.

Сумма денежной компенсации за неиспользованный дополнительный отпуск на детей:

268,63 грн. х 122 к. д. = 32 772,86 грн.

Таким образом, работодатель должен выплатить работнице при увольнении денежную компенсацию за неиспользованный дополнительный отпуск на детей в сумме 32 772,86 грн.

__________________________________________________________________________

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) одним із видів соціальних відпусток є додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Порядок надання зазначеної соціальної відпустки визначено статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Порядок надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

Згідно зі статтею 19 Закону про відпустки жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — інвалід), або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Частиною сьомою статті 20 Закону про відпустки визначено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6 – 8 Закону про відпустки, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (тобто в порядку, встановленому для щорічних відпусток). Аналогічні норми містить і частина третя статті 182-1 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене та положення статті 11 Закону про відпустки, додаткова відпустка на дітей (як і щорічна відпустка) повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

4) збігу додаткової відпустки на дітей з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Отже, якщо хвороба працівника настала під час додаткової відпустки на дітей, ця відпустка має бути продовжена на кількість календарних днів хвороби або перенесена на інший період, а листок непрацездатності підлягає оплаті.¹

Враховуючи, що додаткова відпустка на дітей є соціальною відпусткою і не належить до щорічних відпусток, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу (але він повинен бути у році) і дати народження дитини — до чи після.²

У разі якщо працівник, який має право на додаткову відпустку на дітей, з будь-яких причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку (15 або 18 років) або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку, і у випадку звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні такої відпустки (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей.³ Але заміна такої відпустки грошовою компенсацією у разі, якщо працівник продовжує працювати (не звільняється), законодавством не передбачена.⁴

Також не передбачено відкликання працівника з додаткової відпустки на дітей.

Оскільки умови надання, тривалість та одержувачі зазначеної соціальної відпустки неодноразово в попередні роки змінювалися, для правильного визначення кількості невикористаних працівниками днів такої відпустки розглянемо хронологію законодавчих змін.

Зміни в законодавстві щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей

До 01.01.97 р., тобто до набуття чинності Закону про відпустки, працюючим жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 12 років, надавалася додаткова 3-денна оплачувана відпустка, і загальна тривалість відпустки працівницям, які користувалися зазначеною додатковою відпусткою, не повинна була перевищувати 28 календарних днів (п. 3 постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22.01.81 р. № 235).

З 01.01.97 р., тобто з дати набуття чинності Закону про відпустки, згідно з частиною першою статті 19 цього Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням щорічно надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без урахування вихідних, яка не включалася до загальної тривалості щорічної відпустки.

Зазначена норма поширювалася також на жінку, яка усиновила дитину, батька, який виховував дитину без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особу, яка взяла під опіку дитину.

З 01.03.2003 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 06.02.2003 р. № 490-IV стаття 19 Закону про відпустки була викладена в такій редакції:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 14 календарних днів».

З 18.11.2004 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток» від 22.10.2004 р. № 2128-IV перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «одинока мати».

З 01.01.2010 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05.2009 р. № 1343-VI, яким збільшено тривалість додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, на 3 календарні дні (тобто з 7 до 10 календарних днів, а за наявності декількох підстав для такої відпустки — з 14 до 17 календарних днів).

З 30.03.2010 р. Законом України від 10.03.2010 р. № 1959-VI перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, доповнено категорією «один із прийомних батьків».

З 01.02.2015 р. і по теперішній час стаття 19 Закону про відпустки має таку редакцію:

«Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів».

Аналогічні норми містить зараз і стаття 182-1 КЗпП (щоправда, без згадки про одного із прийомних батьків), але з урахуванням положень статті 186-1 КЗпП норма статті 182-1 КЗпП про надання додаткової відпустки на дітей поширюється також на піклувальників, одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Таким чином, вищевикладену хронологію змін у законодавстві необхідно враховувати у разі надання працівникам додаткових відпусток на дітей за попередні роки або виплати грошової компенсації за зазначені відпустки при звільненні (в частині визначення кількості днів такої відпустки та переліку категорій працівників, які мають на неї право).

Також слід пам’ятати, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі (тобто не поширюються на попередні періоди). Тому тривалість невикористаних додаткових відпусток на дітей за попередні роки, повинна визначатися відповідно до норм законодавства, що діяло в той час.⁵

ПРИКЛАД 1

Надання у 2020 році додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки

Працівниця, яка має двох дітей віком 14 років (народилася 20.09.2005 р.) та 11 років (народилася 05.02.2009 р.), не використала додаткові відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки, тому написала заяву про їх надання в липні – грудні 2020 року. Визначимо сумарну тривалість такої відпустки.

Тривалість додаткової відпустки на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років», у 2009 році становила 7 календарних днів, а в 2010 – 2019 роках (протягом 10 років) — по 10 календарних днів.

Працівниця у 2009 – 2019 роках мала відпрацьовані дні, тому в неї сумарна тривалість додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки становить:

7 к. д. (за 2009 рік) + 10 к. д. х 10 років (за 2010 – 2019 роки) = 107 к. д.

Таким чином, працівниця має право на 107 к. д. додаткової відпустки на дітей за 2009 – 2019 роки, а також на 10 к. д. цієї відпустки за поточний (2020) рік.

ПРИКЛАД 2

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні жінки, яка має двох дітей

Працівниця, яка має двох дітей, в червні 2020 року звільняється за власним бажанням. Перша дитина у неї народилася 1 січня 2000 року (1 січня 2015 року їй виповнилося 15 років), друга — 18 листопада 2002 року. Жінка працює на підприємстві з 21 січня 2002 року і жодного разу не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, вона мала право на таку відпустку з 2002 року по 2015 рік (в цих роках у неї були відпрацьовані дні). Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Тривалість відпустки працюючим жінкам, які мають двох дітей віком до 15 років, що надається за однією підставою, становила:

– у 2002 році — 5 календарних днів;

– у 2003 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 49 к. д. за 7 років;

– у 2010 – 2015 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 60 к. д. за 6 років.

Оскільки 1 січня 2015 року старшій дитині працівниці виповнилося 15 років, то вона у 2015 році ще мала право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».⁶ З 2016 року вона втратила право на зазначену відпустку, оскільки за станом на 1 січня 2016 року її старшій дитині було вже 16 років. Відповідно, за 2016 – 2019 роки зазначена відпустка працівниці не надається.

Таким чином, при звільненні у 2020 році жінці повинна бути виплачена грошова компенсація за 114 календарних днів (5 к. д. + 49 к. д. + 60 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2002 по 2015 рік включно.

__________________________________________________________________________

Що стосується права на додаткову відпустку на дітей за період перебування працівника у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (шестирічного віку — на підставі медичного висновку), то, як випливає з норми частини першої статті 19 Закону про відпустки, для отримання такої відпустки жінці недостатньо мати дітей віком до 15 років або дитину-інваліда і т. д., вона ще повинна працювати (виконувати свої трудові обов’язки) в календарному році, а не тільки перебувати у трудових відносинах.

Додаткова відпустка на дітей є компенсацією за період роботи особам, які поєднують сімейні та трудові обов’язки, і надається як дні безперервного відпочинку для виховання дітей і догляду за ними, тому працівник не отримує право на таку соціальну відпустку за період перебування в інших соціальних відпустках. Тобто за календарні роки, в яких працівниця весь рік перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами та/або у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку (тобто за календарні роки, в яких працівниця не відпрацювала жодного робочого дня), додаткова відпустка на дітей їй не надається і, відповідно, за неї за ці роки при звільненні грошова компенсація не виплачується.⁷

Право на отримання додаткової відпустки на дітей у працівниці настає тільки після фактичного виходу на роботу і відпрацювання в календарному році хоча б одного дня.⁷

ПРИКЛАД 3

Надання додаткової відпустки жінці, яка має двох дітей
віком до 15 років, якщо вона перебувала у відпустках для догляду за дитиною

Жінка працює на підприємстві з 11 січня 2010 року. На момент прийняття на роботу в неї була одна дитина, яка народилася 22 травня 2002 року. З 6 червня по 9 жовтня 2011 року їй було надано відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка), під час перебування в якій — 15 серпня 2011 року вона народила другу дитину. Відразу після закінчення «декретної» відпустки працівниці в період з 10 жовтня 2011 року по 15 серпня 2014 року було надано відпустку для догляду за (другою) дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відразу після неї в період з 16 серпня 2014 року по 15 серпня 2017 року — відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку на підставі медичного висновку. 16 серпня 2017 року працівниця вийшла на роботу. Визначимо, за які календарні роки працівниці може бути надано додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».

Оскільки у 2011 році у жінки народилася друга дитина і в цьому календарному році вона працювала (з 1 січня по 5 червня 2011 року), то за 2011 рік їй необхідно надати додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю 10 календарних днів.

У 2012 – 2016 роках жінка не відпрацювала жодного робочого дня, оскільки всі ці роки перебувала у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного і шестирічного віку. Отже, за ці роки додаткова відпустка на дітей за вищевказаною підставою працівниці не надається.

22 травня 2018 року старшій дитині працівниці виповнилося 16 років, але за станом на 1 січня 2018 року їй було 15 років. Оскільки працівниця вийшла на роботу 16 серпня 2017 року і працювала у 2017 і 2018 роках, то за 2017 і 2018 роки їй необхідно надати додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років» тривалістю по 10 календарних днів.

За станом на 1 січня 2019 року старшій (першій) дитині працівниці було 16 років, тому з 2019 року вона втратила право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років».

Таким чином, жінці у 2020 році може бути надано додаткову відпустку на дітей тільки за три календарні роки (2011, 2017 і 2018 роки) загальною тривалістю 30 (10 + 10 + 10) календарних днів.

__________________________________________________________________________

Відпустка сумісникам

Додаткова відпустка на дітей надається як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом, оскільки з сумісником укладається окремий трудовий договір (сумісник має ті ж самі трудові права, що і «основний» працівник).⁸

Якщо сумісник працює на умовах неповного робочого часу, то він також має право на додаткову відпустку на детей⁸, оскільки згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Залежність права на додаткову соціальну відпустку від віку дітей

З метою надання додаткової відпустки на дітей статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей тільки для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою (піклуванням), дитини одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів, дитини одинокої матері (батька) Законом про відпустки не встановлено, тому в цьому питанні слід керуватися загальними нормами законодавства.⁹

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. № 2402-ІІІ та статті 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.92 р. № 2811-ХІІ дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Таким чином, жінка, яка працює і має дитину-інваліда, усиновлену дитину; одинока мати, яка виховує дитину без батька; батько, який виховує дитину без матері; один з прийомних батьків; один з батьків-вихователів мають право на зазначену соціальну відпустку до досягнення дитиною повноліття. При цьому зазначені особи мають право використати додаткову відпустку на дітей повністю і за календарний рік, в якому їхній дитині (дітям) виповнюється 18 років. Право на таку відпустку втрачається з календарного року, наступного за роком, в якому дитині виповнюється 18 років.⁹

Відповідно до частини 2 статті 243 Сімейного кодексу України (далі — СКУ) опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років.

Отже, особа, яка взяла дитину під опіку, має право на додаткову соціальну відпустку до досягнення дитиною 14 років, а особа, яку в установленому порядку визнано піклувальником, — з дати досягнення дитиною віку 14 років і до виповнення їй 18 років.¹⁰

При цьому опікун має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому дитина була взята під опіку, так і за календарний рік, в якому дитині, взятій під опіку, виповнюється 14 років. Піклувальник має право на додаткову відпустку на дітей як за календарний рік, в якому було оформлено піклування над дитиною (але не раніше календарного року виповнення дитині 14 років), так і за календарний рік, в якому такій дитині виповнюється 18 років.

ПРИКЛАД 4

Обчислення кількості невикористаних днів додаткової відпустки на дітей
за попередні роки при звільненні одинокої матері

Працівниця — одинока мати, яка сама виховує дитину, що народилася у вересні 1999 року, звільняється в липні 2020 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні.

Перелік осіб, які мають право на додаткову відпустку на дітей, у статті 19 Закону про відпустки доповнено категорією «одинока мати» у 2004 році (див. вище). Отже, працівниця має право на зазначену відпустку починаючи з 2004 року.

Тривалість додаткової відпустки на дітей працівниці, яка має на неї право за однією підставою, становить:

– у 2004 – 2009 роках — по 7 календарних днів за кожен рік — всього 42 к. д. за 6 років;

– у 2010 – 2017 роках — по 10 календарних днів за кожен рік — всього 80 к. д. за 8 років.

Оскільки додаткова відпустка на дітей надається одинокій матері за кожен календарний рік до досягнення дитиною повноліття (18 років), а дитина, яка народилася у 1999 році, стала повнолітньою у 2017 році, то у 2018 – 2020 роках одинока мати вже не має права на надання зазначеної відпустки.

Таким чином, при звільненні у 2020 році жінці повинна бути виплачена грошова компенсація за 122 календарні дні (42 к. д. + 80 к. д.) додаткової відпустки на дітей, що не були нею використані з 2004 по 2017 рік включно.

__________________________________________________________________________

Також слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 34 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років (повноліття).

У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, така особа набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу (ч. 2 ст. 34 ЦКУ).

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУ).

Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі відсутності такої згоди повна цивільна дієздатність може бути надана за рішенням суду (ч. 2 ст. 35 ЦКУ).

Таким чином, одинока мати, яка виховує доньку віком до 18 років, втрачає право на додаткову відпустку на дітей з дня реєстрації дочкою шлюбу або за наявності відповідного рішення про надання їй повної цивільної дієздатності. Одинока мати, дочка якої віком до 18 років народила дитину, не має права на додаткову відпустку на дітей за підставою «одинока мати», оскільки її дочка, для догляду за якою вона отримувала цю соціальну додаткову відпустку за підставою «одинока мати», набула повної цивільної дієздатності у зв’язку з народженням нею дитини.¹¹

Жінка, яка усиновила одну дитину, якій 1 січня 2019 року виповнилося 18 років, має право на додаткову відпустку на дітей за 2019 рік за підставою «жінка, яка усиновила дитину» тривалістю 10 календарних днів.¹²

Право на додаткову відпустку на дітей має також жінка, дитина якої померла в календарному році, в якому така жінка мала право на зазначену відпустку.¹¹

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей,
за наявності декількох підстав для її надання

Як зазначалося вище, за наявності декількох підстав для надання додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ч. друга ст. 19 Закону про відпустки, ч. друга ст. 182-1 КЗпП).

Оскільки статтею 19 Закону про відпустки та статтею 182-1 КЗпП чітко не визначена сукупність декількох підстав для набуття права на додаткову відпустку на дітей тривалістю понад 10 календарних днів, то з урахуванням правової експертизи цього питання, проведеної Міністерством соціальної політики України спільно з Міністерством юстиції України і Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, кожну підставу, визначену частиною першою статті 19 Закону про відпустки та частиною першою статті 182-1 (з урахуванням статті 186-1) КЗпП, є правомірним вважати окремою підставою, а саме:¹³

– жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;

– жінка, яка має дитину-інваліда;

– жінка, яка усиновила дитину;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одинока мати;

– батько дитини, яку він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину;

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– один з прийомних батьків;

– один з батьків-вихователів.

Отже, жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка має дитину-інваліда». Тому в неї загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 календарних днів (далі — к. д.).¹⁴

Жінка, яка має двох дітей віком до 15 років, одна з яких нею усиновлена, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка усиновила дитину». Отже, загальна тривалість зазначеної соціальної відпустки у жінки становить 17 к. д.

Одинока мати, у якої дитина-інвалід, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка має дитину-інваліда» і «одинока мати». Відповідно, загальна тривалість її додаткової відпустки на дітей становить 17 к. д.¹⁴

Батько, який виховує дитину-інваліда (не інваліда з дитинства підгрупи А I групи) без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «батько дитини, яку він виховує без матері» тривалістю 10 к. д. Це пояснюється тим, що, на відміну від жінок, статтею 19 Закону про відпустку не передбачена така окрема підстава для надання соціальної відпустки як «чоловік (батько), який має дитину-інваліда». Але якщо в одинокого батька дитина є інвалідом з дитинства підгрупи А I групи, то такий батько має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «батько дитини, яку він виховує без матері» і «батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері». Тому в нього загальна тривалість цієї соціальної відпустки становить 17 к. д.

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, додаткова відпустка на дітей надається їй за двома підставами: «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «одинока мати». Тривалість додаткової відпустки на дітей в цьому випадку становить 17 к. д.¹⁴

Жінка, яка усиновила дитину і стала вдовою, користується правом на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: «жінка, яка усиновила дитину» та «одинока мати». Відповідно, у неї тривалість такої соціальної відпустки становить 17 к. д.¹⁴

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком 16 і 17 років, вона має право на додаткову відпустку на дітей за однією підставою «одинока мати» (10 календарних днів). Для надання працівниці такої відпустки за двома підставами тривалістю 17 к. д. не виконується підстава «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років».¹⁴

Якщо одинока мати виховує двох дітей віком до 15 років, одна з яких дитина-інвалід, вона має право на соціальну додаткову відпустку за трьома підставами: «одинока мати», «жінка, яка має двох дітей віком до 15 років» і «жінка, яка має дитину-інваліда». Незважаючи на наявність трьох підстав для надання працівниці додаткової відпустки на дітей її загальна тривалість все одно становить 17 к. д. (оскільки це максимальна тривалість зазначеної відпустки), тобто працівниці не може бути надана відпустка більшої тривалості, наприклад 24 к. д. (10 + 7 + 7).

Поділ відпустки на частини

Якщо працівниця (працівник) має право на додаткову відпустку на дітей за двома і більше підставами загальною тривалістю 17 к. д., вона (він) може використати зазначену відпустку частинами, наприклад, спочатку за однією підставою тривалістю 10 к. д., а через деякий час за іншою підставою тривалістю 7 к. д.¹⁵ Інших варіантів поділу на частини додаткової відпустки на дітей не передбачено.

Документи, що підтверджують право працівника на отримання додаткової відпустки на дітей

Для отримання додаткової відпустки на дітей особи, які мають право на таку відпустку, повинні надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини. Якщо дітей двоє і більше, то на кожного з них надається свідоцтво про народження дитини (це актуально для категорії «жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років»).

Крім свідоцтва про народження дитини, особи, які претендують на отримання даної відпустки, залежно від статусу батьків та дитини надають:

– жінка, яка має дитину-інваліда — документ, що підтверджує інвалідність дитини (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– жінка, яка усиновила дитину — рішення суду про усиновлення дитини;

– мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи — документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– батько дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, яких він виховує без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) — документ, що підтверджує відсутність участі матері у вихованні дитини (свідоцтво про смерть матері, рішення суду про позбавлення материнських прав, рішення суду (органу опіки чи піклування) про те, що дитина залишається жити з батьком, а мати не приймає участі у вихованні дитини, тощо); документ (довідка) медичного закладу, який підтверджує тривале лікування матері в лікувальному закладі; документ, що підтверджує наявність у сина (дочки) інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) дитину — рішення про встановлення опіки (піклування);

– особа, яка взяла під опіку (піклування) інваліда з дитинства підгрупи А I групи — рішення про встановлення опіки (піклування); документ, що підтверджує наявність у особи, взятої під опіку (піклування), інвалідності з дитинства підгрупи А I групи (довідка МСЕК, медичний висновок тощо);

– один з прийомних батьків — рішення про створення прийомної сім’ї; договір про влаштування дитини на виховання та спільне проживання в прийомній сім’ї; довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує цю відпустку;

– один з батьків-вихователів — рішення місцевого державного органу про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу; документ, що підтверджує статус дитини; довідка з місця роботи другого з подружжя про те, що він не використовує цю відпустку.

При наданні працівником вищевказаних документів, що підтверджують право на отримання додаткової відпустки на дітей, роботодавець повинен мати у себе копії таких документів.

Що стосується документальних підстав для надання додаткової відпустки на дітей одинокій матері (батьку), то зупинимося на них детальніше.

Додаткова відпустка на дітей одинокій матері (батьку)

У статті 19 Закону про відпустки та статті 182-1 КЗпП не конкретизовано, хто є одинокою матір’ю з метою надання додаткової відпустки на дітей.

У той же час пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону про відпустки визначено, що щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються, зокрема, одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері). Оскільки зазначений пункт Закону про відпустки визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання дитини батьком (аліменти тощо) для надання додаткової відпустки на дітей значення не має.¹⁶

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.92 р. № 9 одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.

Враховуючи вищевикладене, право на додаткову відпустку на дітей мають такі одинокі матері:

– жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері;

– вдова;

– жінка, яка виховує дитину без батька (в т. ч. і розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).¹⁷

Мінсоцполітики в одному зі своїх листів роз’яснило¹⁸, що укладення жінкою нового шлюбу з чоловіком, який не усиновив дитину (дітей) жінки від попереднього шлюбу, не є підставою для зменшення тривалості додаткової відпустки на дітей чи її ненадання, оскільки статтею 260 СКУ передбачено, що якщо мачуха, вітчим проживають однією сім’єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні. Тобто зазначеною нормою передбачено право мачухи, вітчима, а не обов’язок брати участь у вихованні малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерки. Тому жінка, яка виховує двох дітей до 15 років (батько яких помер) та яка повторно уклала шлюб з чоловіком, який не усиновив її дітей, має право на соціальну додаткову відпустку за двома підставами («жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років» та «одинока мати») тривалістю 17 к. д.

Для отримання додаткової відпустки на дітей одинока мати — жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини і довідку органів реєстрації актів цивільного стану про підстави внесення до книги записів народжень відомостей про батька дитини, а одинока мати — вдова надає роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини, копію свідоцтва про укладення шлюбу і копію свідоцтва про смерть чоловіка.

Отже, якщо жінка дійсно є одинокою матір’ю, вона підтверджує це довідкою з органів реєстрації актів цивільного стану.

Надання відпустки розлученій жінці

Враховуючи те, що згідно з пунктом 5 частини тринадцятої статті 10 Закону про відпустки одинокою матір’ю вважається мати, яка виховує дитину без батька, залишається неврегульованим питання надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці, тобто жінці, яка народила дитину, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з батьком дитини, але потім шлюб був розірваний, дитина (діти) залишилися з матір’ю, але батько живий, або жінці, яка народила дитину, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, але при цьому батько визнав дитину. Такі жінки не завжди вважаються одинокими матерями, оскільки батько у дитини є і в багатьох випадках спілкується з дитиною і бере участь в її вихованні.

Згідно зі статтею 157 СКУ питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. При цьому той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення (ст. 158 СКУ).

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (ст. 159 СКУ).

У разі ухилення батька від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.

Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які необхідно подати жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової відпустки на дітей. Тому для підтвердження права на таку відпустку працівниця повинна пред’явити роботодавцю будь-який офіційно складений, оформлений і засвідчений в установленому порядку документ, в якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини. Такими документами можуть бути, зокрема¹⁹:

– рішення суду про позбавлення відповідача (батька дитини) батьківських прав;

– рішення органів опіки та піклування або суду про відсутність факту участі батька у вихованні дитини;

– постанова суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;

– акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією, або будь-якою іншою комісією, створеною на підприємстві;

– акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;

– довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину зі школи додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.

Надання розлученою жінкою роботодавцю тільки копії свідоцтва про розірвання шлюбу та довідки про реєстрацію місця проживання дитини, яка підтверджує, що дитина проживає не з батьком, а з матір’ю, не дає підстав стверджувати, що батько не бере участі у вихованні дитини.²⁰

Таким чином, розлучена жінка, яка дійсно виховує дитину сама (без батька), для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про розірвання шлюбу та документ, який би достовірно підтверджував, що батько не бере участі у вихованні дитини.

Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він проживає разом з дитиною або є інші достовірні докази постійної участі батька у вихованні дитини.²¹

Жінка, яка повторно вийшла заміж, але її дитина від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей як одинока мати повинна надати свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про укладення нового шлюбу і документ, який би достовірно підтверджував, що батько дитини не бере участі у вихованні дитини.²⁰

Вдова, яка уклала новий шлюб, але її дитина новим чоловіком не усиновлена, для отримання додаткової відпустки на дітей повинна надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть батька дитини і свідоцтво про укладення нового шлюбу.²⁰

У вищевказаних двох випадках підтвердженням того, що дитина жінки від першого шлюбу новим чоловіком не усиновлена, є розбіжність прізвища, імені, по батькові (далі — ПІБ) особи, яка зазначена як батько дитини у свідоцтві про народження дитини, та ПІБ особи, яка зазначена як чоловік у свідоцтві про укладення нового шлюбу.

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання додаткової соціальної відпустки як одинока мати не має.²⁰

На думку Мінсоцполітики²², оскільки додаткова відпустка на дітей надається один раз протягом календарного року і за цей час може змінитися статус одинокої матері, роботодавець має право вимагати поновлення вищезазначених документів один раз на рік.

Якщо працівницею, яка претендує на статус одинокої матері, не буде доведено факт, що вона дійсно виховує дитину сама, без участі батька, роботодавець може відмовити їй у наданні додаткової відпустки на дітей.²⁰

Надання відпустки одинокому батьку

Вищевикладені умови та порядок надання додаткової відпустки на дітей застосовуються і до батька, який виховує дитину без матері (одинокий батько).

За аналогією з одинокою матір’ю одиноким батьком слід вважати: чоловіка, який не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини записаний як її батько; вдівця; розведеного чоловіка, який виховує дитину без матері.

Для отримання додаткової відпустки на дітей вдівець, який одружився, але його дитина новою дружиною не усиновлена, має надати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть матері дитини та свідоцтво про укладення нового шлюбу.²³

Надання додаткової відпустки на дітей при переведенні на інше підприємство

Якщо працівник звільняється з роботи і має невикористану додаткову відпустку на дітей за попередні і поточний календарні роки, йому повинна бути виплачена за неї грошова компенсація (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки). При цьому на новому місці роботи працівник вже не має права на одержання зазначеної відпустки за поточний рік, оскільки він вже отримав за неї грошову компенсацію (така відпустка надається один раз протягом календарного року).

Якщо працівник на «старому» підприємстві не мав права на додаткову відпустку на дітей за поточний календарний рік (наприклад, з початку року і по день звільнення він перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку і не має відпрацьованих днів), то він має право на отримання такої відпустки в поточному році на новому місці роботи (на підставі довідки зі «старого» підприємства).²⁴

Перерахування грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на дітей на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник при звільненні за переведенням (за п. 6 ст. 36 КЗпП), чинним законодавством не передбачено.²⁵

Табелювання та оплата додаткової відпустки на дітей

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у додатковій відпустці на дітей відображається за кодом «ДО» або «15».

Додаткова відпустка на дітей оплачується за рахунок коштів роботодавця (ст. 23 Закону про відпустки).

Згідно зі статтею 115 КЗпП і статтею 21 Закону про відпустки заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три (календарні²⁶) дні до початку відпустки.

Нарахування працівникам відпускних здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 100 середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) на кількість календарних днів року (чи меншого фактично відпрацьованого періоду), за винятком святкових і неробочих днів. Сума відпускних розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати, обчисленої в розрахунковому періоді, на кількість календарних днів відпустки (див. приклади 5 і 6 на стор. 50).²⁷

При визначенні тривалості додаткової відпустки на дітей святкові і неробочі дні не враховуються (ст. 5 Закону про відпустки). Тобто на такі дні відпустка продовжується, але вони не оплачуються (п. 7 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 5

Нарахування відпускних за додаткову відпустку на дітей,
яка надається працівниці за декілька попередніх років

Використовуємо дані прикладу 3: жінка, яка має двох дітей, не використала додаткову відпустку на дітей за три календарні роки (2011, 2017 і 2018 роки) загальною тривалістю 30 (10 + 10 + 10) календарних днів. За станом на 1 січня 2019 року старшій (першій) дитині працівниці було вже 16 років, тому з 2019 року вона втратила право на додаткову відпустку на дітей за підставою «жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років». В кінці червня 2020 року жінка написала заяву про надання їй невикористаної додаткової відпустки на дітей за 2011, 2017 і 2018 календарні роки загальною тривалістю 30 календарних днів. На підставі наказу керівника їй з 6 липня 2020 року надається додаткова відпустка на дітей зазначеної тривалості. Заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (липень 2019 року – червень 2020 року) становить 84 756,12 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів:

366 к. д. – 11 святк. д. = 355 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

84 756,12 грн. : 355 к. д. = 238,75 грн.

Сума відпускних:

238,75 грн. х 30 к. д. = 7162,50 грн.

ПРИКЛАД 6

Нарахування грошової компенсації за невикористані дні
додаткової відпустки на дітей при звільненні працівниці

Використовуємо дані прикладу 4: працівниця – одинока мати, яка самостійно виховує дитину, що народилася у вересні 1999 року, звільняється 26 червня 2020 року з підприємства, на якому працює з 2003 року. За період роботи на підприємстві їй жодного разу не надавалася додаткова відпустка на дітей, тому вона має право на грошову компенсацію за 122 календарні дні цієї невикористаної відпустки за 2004 – 2017 роки за підставою «одинока мати». Єдина дитина жінки досягла повноліття (18 років) у 2017 році, тому у 2018 – 2020 роках вона вже не мала права на надання зазначеної відпустки. Заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (червень 2019 року – травень 2020 року) становить 95 364,78 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді, за винятком святкових і неробочих днів:

366 к. д. – 11 святк. д. = 355 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

95 364,78 грн. : 355 к. д. = 268,63 грн.

Сума грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей:

268,63 грн. х 122 к. д. = 32 772,86 грн.

Таким чином, роботодавець повинен виплатити працівниці при звільненні грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей в сумі 32 772,86 грн.

__________________________________________________________________________