Ежегодные отпуска: виды, порядок предоставления, продолжительностьЩорічні відпустки: види, порядок надання, тривалість

Статья 45 Конституции Украины гласит: каждый, кто работает, имеет право на отдых. Это право обеспечивается предоставлением, в частности, оплачиваемого ежегодного отпуска. Минимальная продолжительность оплачиваемого ежегодного отпуска определяется законом.

Порядок предоставления ежегодных отпусков регулируется статьями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и Законом Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках). Кроме того, рядом других нормативных документов для отдельных категорий работников (государственных служащих, педагогов, медицинских работников, инвалидов и т. д.) установлены особенности предоставления ежегодных отпусков.

Ежегодные отпуска предоставляются гражданам Украины, иностранцам и лицам без гражданства, которые состоят в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица (далее вместе — предприятия) (ст. 74 КЗоТ, ст. 2 Закона об отпусках).

На период предоставления ежегодного отпуска работнику гарантируется сохранение места работы (должности) и заработной платы. При этом запрещается замена отпуска денежной компенсацией, кроме случаев, предусмотренных статьей 83 КЗоТ и статьей 24 Закона об отпусках (ст. 74 КЗоТ, ст. 2 Закона об отпусках).

Виды ежегодных отпусков

Законодательством, а именно статьей 4 Закона об отпусках установлены четыре вида ежегодных отпусков:

– основной отпуск;

– дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда;

– дополнительный отпуск за особый характер труда;

– прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством.

Условия и порядок предоставления ежегодных отпусков

Ежегодный отпуск предоставляется за отработанный рабочий год, который отсчитывается со дня заключения трудового договора (ст. 75 КЗоТ, ст. 6 Закона об отпусках). Например, если работник принят на работу 20.05.2019 г., то первым отработанным рабочим годом у него является период с 20.05.2019 г. по 19.05.2020 г., вторым рабочим годом — период с 20.05.2020 г. по 19.05.2021 г.

Согласно статье 79 КЗоТ и статье 10 Закона об отпусках право работника на ежегодные основной и дополнительные отпуска полной продолжительности в первый год работы наступает после окончания 6 месяцев непрерывной работы на данном предприятии. В случае предоставления работнику указанных отпусков до окончания 6-месячного срока непрерывной работы их продолжительность определяется пропорционально отработанному времени, за исключением отдельных случаев.

Ежегодные отпуска полной продолжительности до окончания 6 месяцев непрерывной работы в первый год работы на предприятии по желанию предоставляются:

– женщинам — перед отпуском в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск) или после него, а также женщинам, которые имеют двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью (далее — ребенок-инвалид);

– лицам с инвалидностью (далее — инвалиды);

– лицам в возрасте до 18 лет;

– мужчинам, жены которых находятся в «декретном» отпуске;

– лицам, уволенным после прохождения срочной военной службы, военной службы по призыву во время мобилизации, на особый период, военной службы по призыву лиц офицерского состава или альтернативной (невоенной) службы, если после увольнения со службы они были приняты на работу в течение трех месяцев, не считая времени переезда к месту жительства;

– совместителям — одновременно с отпуском по основному месту работы;

– работникам, которые успешно обучаются в учебных заведениях и желают присоединить отпуск ко времени сдачи экзаменов, зачетов, написания дипломных, курсовых, лабораторных и других работ, предусмотренных учебной программой;

– работникам, которые не использовали по предыдущему месту работы полностью или частично ежегодный основной отпуск и не получили за него денежную компенсацию;

– работникам, которые имеют путевку (курсовку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лечения;

– родителям-воспитателям детских домов семейного типа;

– в других случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.

Ежегодные отпуска за второй и последующие годы работы могут быть предоставлены работнику в любое время соответствующего рабочего года.

Например, если у работника первый отработанный рабочий год на предприятии закончился 19.05.2020 г., и работник уже использовал ежегодный основной отпуск за этот год, то уже с 20.05.2020 г. ему может быть предоставлен указанный отпуск полной продолжительности за второй рабочий год — с 20.05.2020 г. по 19.05.2021 г.

Кроме вышеизложенных условий, для получения права на ежегодный отпуск работник должен иметь стаж, дающий право на такой отпуск.

Стаж, дающий право на ежегодный отпуск

Периоды, которые включаются в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска (далее — «отпускной» стаж), определены статьей 82 КЗоТ и статьей 9 Закона об отпусках (см. таблицу 1 ниже).

Таблица 1

Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ежегодные отпуска

Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ОСНОВНОЙ отпуск	Периоды, которые включаются в стаж, дающий право на ДОПОЛНИТЕЛЬНЫЙ отпуск
Время фактической работы (в том числе на условиях неполного и сокращенного рабочего времени) в течение рабочего года, за который предоставляется отпуск	Время фактической работы с вредными, тяжелыми условиями или с особым характером труда, если работник занят в этих условиях не менее половины продолжительности рабочего дня, установленной для работников данного производства, цеха, профессии или должности
Время, когда работник фактически не работал, но за ним согласно законодательству сохранялись место работы (должность) и заработная плата полностью или частично (в том числе время оплаченного вынужденного прогула, вызванного незаконным увольнением или переводом на другую работу, время частично оплачиваемого простоя — в размере не ниже 2/3 тарифной ставки, оплаченное время выполнения государственных и общественных обязанностей, время оплачиваемых отпусков, пребывания в командировке и т. п.)
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему выплачивалось материальное обеспечение по общеобязательному государственному социальному страхованию (в т. ч. период временной нетрудоспособности, период пребывания в «декретном» отпуске), за исключением отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста
Время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата в связи с пребыванием в отпуске без сохранения заработной платы (ст. 25 и 26 Закона об отпусках), за исключением отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста, а в случае если ребенок болен сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый) или если ребенок, которому не установлена инвалидность, болен тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16-летнего возраста, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А» или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, требует паллиативной помощи — до достижения ребенком 18-летнего возраста	Время ежегодных основного и дополнительных отпусков за работу с вредными, тяжелыми условиями и за особый характер труда
Время обучения с отрывом от производства продолжительностью менее 10 месяцев на дневных отделениях профессионально-технических учебных заведений	Время работы беременных женщин, переведенных на основании медицинского заключения на более легкую работу, на которой они не испытывают влияния неблагоприятных производственных факторов
Время обучения новым профессиям (специальностям) лиц, уволенных в связи с изменениями в организации производства и труда, в том числе с ликвидацией, реорганизацией или перепрофилированием предприятия, сокращением численности или штата работников
Другие периоды работы, предусмотренные законодательством

Согласно статьям 82, 181 КЗоТ и статье 9 Закона об отпусках в стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, не включаются:

– время отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;

– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста;

– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком, больным сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый), или за ребенком, которому не установлена инвалидность, больным тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16 лет, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А», или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, паллиативной помощи — до достижения ребенком 18 лет.

Также не включается в «отпускной» стаж время (календарные дни) отсутствия работника на работе по его вине без уважительной причины (прогул и т. д.).

ПРИМЕР 1

Определение продолжительности ежегодного основного отпуска

Работница принята на работу 18.05.2015 г. Ежегодный основной отпуск будет впервые ей предоставлен с 22.06.2020 г. Продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работницы — 24 календарных дня (далее — к. д.).

За весь период работы на предприятии с 18.05.2015 г. по 21.06.2020 г. (включает 5 полных рабочих лет) у работницы произошли следующие события:

– с 18.05.2015 г. по 02.12.2015 г. — работа в обычном режиме;

– с 03.12.2015 г. по 06.04.2016 г. (126 к. д.) — отпуск в связи с беременностью и родами;

– с 07.04.2016 г. по 10.02.2019 г. — отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;

– с 11.02.2019 г. по 10.02.2020 г. — отпуск без сохранения заработной платы по уходу за ребенком согласно медицинскому заключению;

– с 11.02.2020 г. по 21.06.2020 г. — работа в обычном режиме.

Таким образом, со дня принятия на работу и до момента предоставления ежегодного отпуска (в период с 18.05.2015 г. по 21.06.2020 г.) работница фактически работала в периоды с 18.05.2015 г. по 02.12.2015 г. и с 11.02.2020 г. по 21.06.2020 г.

В стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, включаются периоды:

– с 18.05.2015 г. по 02.12.2015 г. (199 к. д.) — время фактической работы до отпусков (в т. ч. 4 праздничных и нерабочих дня — 31 мая, 28 июня, 24 августа, 14 октября);

– с 03.12.2015 г. по 06.04.2016 г. (126 к. д.) — время пребывания в отпуске в связи с беременностью и родами (в т. ч. 3 праздничных и нерабочих дня — 1 и 7 января, 8 марта);

– с 11.02.2020 г. по 21.06.2020 г. (132 к. д.) — время фактической работы после отпусков (в т. ч. 5 праздничных и нерабочих дней — 8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 июня).

Общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, составляет:

199 к. д. + 126 к. д. + 132 к. д. = 457 к. д.

Период с 07.04.2016 г. по 10.02.2020 г. (пребывание в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и в отпуске без сохранения заработной платы по уходу за ребенком согласно медицинскому заключению) не включается в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск.

Определим продолжительность ежегодного основного отпуска работницы по состоянию на 21.06.2020 г. включительно (из общего стажа исключаются праздничные и нерабочие дни)¹:

24 к. д. : (366 к. д. – 11 празд. д.) х (457 к. д. – 12 празд. д.) = 30,08 к. д. ≈ 30 к. д.,

где: 24 к. д. — количество календарных дней отпуска по должности работницы;

366 к. д. — количество календарных дней в течение последнего рабочего года работницы (в течение 12 месяцев: с 18.05.2019 г. по 17.05.2020 г.);

11 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в течение последнего рабочего года работницы (12 месяцев: с 18.05.2019 г. по 17.05.2020 г.): 16 и 28 июня, 24 августа, 14 октября, 25 декабря 2019 года, 1 и 7 января, 8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая 2020 года;

457 к. д. — количество календарных дней в периоде, который соответствует стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск (период с 18.05.2015 г. по 06.04.2016 г. и с 11.02.2020 г. по 21.06.2020 г.);

12 празд. д. — количество праздничных и нерабочих дней в периоде, который соответствует стажу, дающему право на ежегодный основной отпуск (с 18.05.2015 г. по 06.04.2016 г. и с 11.02.2020 г. по 21.06.2020 г.): 31.05.2015 г. — Троица, 28.06.2015 г. — День Конституции Украины, 24.08.2015 г. — День независимости Украины, 14.10.2015 г. — День защитника Отечества, 01.01.2016 г. — Новый год, 07.01.2016 г. — Рождество Христово, 08.03.2016 г. и 08.03.2020 г. — Международный женский день, 19.04.2020 г. — Пасха, 01.05.2020 г. — День труда, 09.05.2020 г. — День победы, 07.06.2020 г. — Троица.

Таким образом, по состоянию на 21.06.2020 г. (включительно) работница имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью 30 календарных дней.

ПРИМЕР 2

Определение продолжительности ежегодного дополнительного отпуска

Работник принят на работу 10.06.2019 г., а с 01.07.2019 г. ему был установлен ненормированный рабочий день. Ежегодный дополнительный отпуск за работу с таким режимом (за особый характер труда) впервые ему предоставляется с 09.06.2020 г.

Коллективным договором предприятия предусмотрено предоставление ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда (ненормированный рабочий день) продолжительностью 7 календарных дней за отработанный рабочий год с указанными условиями труда. Конкретная продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда устанавливается в зависимости от времени занятости работника (пропорционально отработанному им времени) в этих условиях.

В отработанном периоде с 10.06.2019 г. по 08.06.2020 г. работник работал с ненормированным рабочим днем только в период с 01.07.2019 г. по 08.06.2020 г., включающий 344 календарных дня, поэтому стаж работы, дающий право работнику на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, составляет 344 календарных дня. На этот стаж (с 01.07.2019 г. по 08.06.2020 г.) приходится 10 праздничных и нерабочих дней.

Определим продолжительность ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда, на которую работник имеет право в отработанном рабочем году (по состоянию на 08.06.2020 г. включительно), учитывая время занятости работника в этих условиях:

7 к. д. : (366 к. д. – 11 празд. д.) х (344 к. д. – 10 празд. д.) = 6,6 к. д. ≈ 7 к. д.

Таким образом, по состоянию на 08.06.2020 г. (включительно) работник имеет право на ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью 7 календарных дней.

_________________________________________________________

Если работник, который переводится на работу на другое предприятие, полностью или частично не использовал ежегодные основной и дополнительные отпуска и не получил за них денежную компенсацию (по желанию работника такая компенсация перечисляется на его новое место работы), то в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска, засчитывается время, за которое он не использовал эти отпуска по предыдущему месту работы (ст. 9 Закона об отпусках).²

Сроки и периоды предоставления ежегодных отпусков

Согласно статье 79 КЗоТ и статье 10 Закона об отпусках ежегодные отпуска предоставляются работникам в соответствии с графиком отпусков, который утверждается собственником или уполномоченным им органом (далее — работодатель) по согласованию с профсоюзным органом (профсоюзным представителем) и доводится до сведения всех работников. При составлении графика отпусков учитываются интересы производства, личные интересы работников и возможности для их отдыха. Конкретный период предоставления ежегодных отпусков в пределах, установленных графиком отпусков, согласовывается между работником и работодателем. Последний обязан в письменном виде уведомить работника о дате начала отпуска не позднее чем за 2 недели до установленного графиком срока (это может быть сделано в виде обычного письменного уведомления или путем издания приказа о предоставлении отпуска).

Частью тринадцатой статьи 10 Закона об отпусках определены категории работников, которым ежегодные отпуска должны предоставляться в удобное для них время. К таким категориям работников относятся:

– лица в возрасте до 18 лет;

– инвалиды;

– женщины перед «декретным» отпуском или после него;

– женщины, имеющие двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка-инвалида;

– одинокая мать (отец), воспитывающая ребенка без отца (матери); опекуны, попечители или другие одинокие лица, фактически воспитывающие одного или более детей в возрасте до 15 лет при отсутствии родителей;

– жены (мужья) военнослужащих;

– ветераны труда и лица, имеющие особые трудовые заслуги перед Родиной;

– ветераны войны, лица, имеющие особые заслуги перед Родиной, а также лица, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» от 22.10.93 г. № 3551-XII;

– родители-воспитатели детских домов семейного типа;

– другие лица в случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.

Кроме того, законодательством определены категории работников, которым ежегодные отпуска предоставляются в определенные периоды, в т. ч. по их желанию (см. таблицу 2 ниже).

Таблица 2

Периоды предоставления ежегодных отпусков отдельным категориям работников

Категории работников	Периоды предоставления ежегодных отпусков	Нормативный документ
Руководящие, педагогические, научные, научно-педагогические работники, специалисты учебных заведений	Отпуска полной продолжительности в первый и последующие рабочие годы предоставляются в период летних каникул независимо от времени принятия их на работу	часть четырнадцатая статьи 10 Закона об отпусках
Работники, которые обучаются в учебных заведениях без отрыва от производства	Отпуска по желанию присоединяются ко времени проведения установочных занятий, выполнения лабораторных работ, сдачи зачетов и экзаменов, времени подготовки и защиты дипломного проекта и других работ, предусмотренных учебной программой	часть пятнадцатая статьи 10 Закона об отпусках
Работники, которые обучаются в средних общеобразовательных вечерних (сменных) школах, классах, группах с очной, заочной формами обучения при общеобразовательных школах	Отпуска по желанию предоставляются с таким расчетом, чтобы они могли быть использованы до начала обучения в указанных заведениях	часть шестнадцатая статьи 10 Закона об отпусках
Работники художественно-постановочной части и творческие работники театров	Отпуска полной продолжительности предоставляются в летний период в конце театрального сезона независимо от времени принятия их на работу	часть семнадцатая статьи 10 Закона об отпусках
Работники, дети которых в возрасте до 18 лет поступают в учебные заведения, расположенные в другой местности	Отпуск или его часть (не менее 12 календарных дней) предоставляется по желанию для сопровождения ребенка к месту расположения учебного заведения и в обратном направлении. При наличии двоих или более детей указанного возраста такой отпуск предоставляется отдельно для сопровождения каждого ребенка	часть восьмая статьи 10 Закона об отпусках
Работники противотуберкулезных заведений в случае возникновения профессионального заболевания	Ежегодный отпуск предоставляется в летнее или другое удобное для них время	ч. 3 ст. 23 Закона Украины «О противодействии заболеванию туберкулезом» от 05.07.2001 г. № 2586-III
Родители ВИЧ-инфицированных детей и детей, страдающих болезнью, обусловленной ВИЧ, и лица, их заменяющие	Дополнительный ежегодный отпуск предоставляется в летнее или другое удобное для них время до достижения детьми 18-летнего возраста	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закона Украины «О противодействии распространению болезней, обусловленных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ), и правовой и социальной защите людей, которые живут с ВИЧ» от 12.12.91 г. № 1972-XII

Таким образом, работодателям при предоставлении ежегодных отпусков необходимо учесть пожелания вышеуказанных лиц.

Деление ежегодного отпуска на части

Ежегодный отпуск по просьбе работника может быть разделен на части любой продолжительности при условии, что основная непрерывная его часть будет составлять не менее 14 календарных дней (ст. 12 Закона об отпусках). При этом такая основная непрерывная часть отпуска не обязательно должна быть первой. Например, если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет 24 календарных дня (далее — к. д.), то работнику сначала может быть предоставлен отпуск продолжительностью 3 к. д., затем — 7 к. д. и только после этого — 14 к. д.

Обращаем внимание, что законодательство не содержит норм о предоставлении неиспользованной части отпуска со дня недели, следующего за днем окончания предыдущей использованной части отпуска, поэтому отпуск или его часть могут предоставляться с любого календарного дня, в том числе с выходного дня.³

Окончательное решение о предоставлении работнику отпуска частями принимает работодатель, поэтому, учитывая производственные обстоятельства, он может и не согласиться разделить отпуск так, как того желает работник, и предложить свои условия деления отпуска на части или не делить его вообще.⁴

Перенесение ежегодного отпуска

Переносить ежегодный отпуск работника на другой период, отличный от утвержденного  графиком отпусков, можно при наличии оснований, определенных в статье 80 КЗоТ и статье 11 Закона об отпусках. Перенесение ежегодных отпусков может быть вызвано обстоятельствами, которые условно можно разделить на три группы.

1. Обстоятельства, возникающие по инициативе работника.

Согласно части первой статьи 80 КЗоТ и части первой статьи 11 Закона об отпусках ежегодный отпуск по требованию работника должен быть перенесен на другой период в случае:

• нарушения работодателем срока письменного уведомления работника о времени предоставления отпуска (то есть работник уведомляется о дате начала отпуска меньше чем за две недели до установленного графиком отпусков срока);
• несвоевременной выплаты работодателем заработной платы работнику за время ежегодного отпуска (согласно части четвертой ст. 115 КЗоТ и части первой ст. 21 Закона об отпусках заработная плата за время отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до начала отпуска).

2. Обстоятельства, возникающие по инициативе работодателя.

Ежегодный отпуск по инициативе работодателя, в порядке исключения, может быть перенесен на другой период только с письменного согласия работника и по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом в случае, когда предоставление ежегодного отпуска в ранее обусловленный период может неблагоприятно отразиться на нормальном ходе работы предприятия, и при условии, что часть отпуска продолжительностью не менее 24 календарных дня будет использована работником в текущем рабочем году (ч. третья ст. 80 КЗоТ, ч. третья ст. 11 Закона об отпусках).

3. Обстоятельства, связанные с наступлением непредвиденных событий.

В соответствии с частью второй статьи 80 КЗоТ и частью второй статьи 11 Закона об отпусках ежегодный отпуск должен быть перенесен на другой период или продлен в случаях:

• временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке;
• выполнения работником государственных или общественных обязанностей, если согласно законодательству он подлежит освобождению на это время от основной работы с сохранением заработной платы;
• наступления срока «декретного» отпуска;
• совпадения ежегодного отпуска с отпуском в связи с обучением.

Для всех вышеперечисленных обстоятельств, при которых возможно перенесение ежегодного отпуска (его части) на более поздний период, частью четвертой статьи 80 КЗоТ и частью четвертой статьи 11 Закона об отпусках установлены следующие нормы:

• новый срок предоставления отпуска устанавливается по согласию между работником и работодателем (если работник самостоятельно решит продлить свой отпуск без издания работодателем соответствующего приказа и не выйдет на работу в установленный срок, то такой невыход может быть расценен работодателем как прогул, за который работник может быть привлечен к дисциплинарной ответственности согласно статье 147 КЗоТ);
• если причины, обусловившие перенесение отпуска на другой период, наступили во время его использования, то неиспользованная часть ежегодного отпуска предоставляется после окончания действия причин, его прервавших, или с согласия сторон переносится на другой период с соблюдением требований статьи 12 Закона об отпусках (неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск).

Что касается перенесения ежегодного отпуска вследствие временной нетрудоспособности работника, то если работник заболел до начала отпуска и уведомил об этом руководство предприятия, то начало отпуска должно быть перенесено на другой срок — сразу после окончания болезни или на более поздний срок. Если временная нетрудоспособность наступила у работника в период отпуска, и он во время отпуска или сразу после его окончания представил листок нетрудоспособности (далее — ЛН) с днями болезни, приходящимися на период отпуска, то отпуск подлежит продлению на количество календарных дней болезни, указанных в ЛН, на основании заявления работника и приказа руководителя предприятия.⁵

Если в такой ситуации работник вместе с ЛН подаст заявление с просьбой о перенесении на более поздний срок неиспользованной части ежегодного отпуска (продолжительность такой части отпуска соответствует количеству календарных дней болезни, приходящихся на период отпуска), то с согласия работодателя указанное перенесение возможно. В этом случае конкретный срок предоставления работнику неиспользованной части ежегодного отпуска устанавливается по договоренности сторон.⁵

Дни временной нетрудоспособности работника, удостоверенной в установленном порядке, а также «декретного» отпуска в ежегодные отпуска не включаются (ст. 78 КЗоТ).

Выданный работнику и надлежащим образом оформленный ЛН является основанием для продления или перенесения ежегодного отпуска независимо от причин нетрудоспособности работника⁶, но в случае выдачи работнику ЛН по уходу за больным ребенком ежегодный отпуск не продлевается и на другой период не переносится.

Если вышерассмотренные обстоятельства, обусловившие перенесение отпуска на другой период, наступили во время его использования, и неиспользованная часть ежегодного отпуска по согласию сторон переносится на более поздний срок, то необходимо отчислить излишне выплаченные работнику отпускные (за неиспользованные им дни ежегодного отпуска).⁷ За дни болезни работнику выплачиваются «больничные».

Предельные сроки предоставления ежегодных отпусков

Ежегодные основной и дополнительные отпуска предоставляются работнику с таким расчетом, чтобы они были использованы, как правило, до окончания рабочего года (ч. четвертая ст. 10 Закона об отпусках).

Если отпуск предоставлялся частями, то неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск (ст. 79 КЗоТ, ст. 12 Закона об отпусках). Например, если работник не использовал ежегодный отпуск (его часть) за  рабочий год с 15.07.2018 г. по 14.07.2019 г., то предельным сроком предоставления указанного отпуска (оставшейся его части) является 14.07.2020 г.

Согласно статье 80 КЗоТ запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение 2 лет подряд, а также непредоставление их в течение рабочего года лицам в возрасте до 18 лет и работникам, имеющим право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда.

Невыполнение вышеуказанных требований законодательства является нарушением законодательства о труде, за которое абзацем девятым части второй статьи 265 КЗоТ предусмотрена финансовая ответственность работодателей (юридических лиц и физических лиц – предпринимателей) как за нарушение прочих требований трудового законодательства в виде наложения штрафа в размере минимальной заработной платы (в случае невыполнения в установленной срок требований предписания Гоструда). Кроме того, статьей 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях предусмотрена административная ответственность виновных должностных лиц предприятия и ФЛП в виде наложения штрафа в размере от 30 до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (то есть от 510 до 1700 грн.).

Законодательством не предусмотрен срок давности, после которого работник утрачивает право на ежегодные отпуска. Если работник по каким-либо причинам не воспользовался своим правом на ежегодный отпуск за несколько предыдущих лет, он имеет право использовать его в текущем рабочем году.⁸ В заявлении работника на отпуск и приказе работодателя следует указать периоды, за которые предоставляется отпуск, и количество дней отпуска.

По желанию работника в случае его увольнения (кроме увольнения за нарушение трудовой дисциплины) ему должен быть предоставлен неиспользованный отпуск с последующим увольнением. В случае увольнения работника в связи с окончанием срока трудового договора неиспользованный отпуск может по его желанию предоставляться и тогда, когда время отпуска полностью или частично превышает срок трудового договора. В этом случае действие трудового договора продлевается до окончания отпуска (ст. 3 Закона об отпусках).

Законодательство не содержит запрет на предоставление работодателем ежегодных отпусков в случае их неиспользования работниками. Если работник отказывается использовать ежегодный отпуск в вышеуказанные сроки, работодатель (как лицо, несущее ответственность за непредоставление отпуска) имеет право в пределах, установленных графиком отпусков, без заявления работника издать приказ о предоставлении ему ежегодного отпуска.⁹ При этом работник обязан выполнить такой приказ работодателя, иначе он может быть привлечен к дисциплинарной ответственности (ст. 139, 147 КЗоТ).

По желанию работника часть ежегодного отпуска заменяется денежной компенсацией. При этом продолжительность предоставленных работнику ежегодного и дополнительных отпусков не должна быть менее 24 календарных дней (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).

Если работник по каким-либо причинам не воспользовался своим правом на ежегодный отпуск за несколько предыдущих лет, то в случае увольнения, независимо от оснований, ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные им дни ежегодных отпусков (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).

Отзыв работника из ежегодного отпуска

Согласно части восьмой статьи 79 КЗоТ и части третьей статьи 12 Закона об отпусках отзыв из ежегодного отпуска допускается с согласия работника только для предотвращения стихийного бедствия, производственной аварии или немедленного устранения их последствий, для предотвращения несчастных случаев, простоя, гибели или порчи имущества предприятия, учреждения, организации и в других случаях, предусмотренных законодательством. В случае отзыва работника из отпуска его труд оплачивают с учетом той суммы, которая была начислена на оплату неиспользованной части отпуска.¹⁰

Основанием для отзыва работника из отпуска и отчисления излишне выплаченных отпускных является приказ руководителя предприятия.

Продолжительность ежегодных отпусков

Согласно статье 5 Закона об отпусках продолжительность отпусков, в т. ч. ежегодных, независимо от режимов и графиков работы рассчитывается в календарных днях. Праздничные и нерабочие дни, перечень которых определен статьей 73 КЗоТ, при определении продолжительности ежегодных отпусков не учитываются.

Таким образом, ежегодный отпуск продлевается на праздничные и нерабочие дни, приходящиеся на период такого отпуска. Что касается выходных дней, то они включаются в продолжительность ежегодного отпуска, поэтому на количество выходных дней, приходящихся на период отпуска, такой отпуск не продлевается.

Если законодательством продолжительность отпуска определена в рабочих днях (например, для судей), то она переводится из рабочих в календарные дни по такой формуле:

N_{к. д.} =  N_{р. д.} х 7

6,

где:

N_{к. д.} — продолжительность отпуска в календарных днях;

N_{р. д.} — продолжительность отпуска в рабочих днях;

7 — продолжительность недели в календарных днях;

6 — продолжительность недели в рабочих днях, по которой исчислялась продолжительность отпуска до принятия Закона об отпусках.¹¹

Продолжительность ежегодного основного отпуска

Статьей 6 Закона об отпусках определена минимальная продолжительность ежегодного основного отпуска для всех работников, а также продолжительность ежегодного основного отпуска для работников отдельных категорий.

Для некоторых категорий работников (педагогические работники, помощники воспитателей дошкольных учебных заведений, государственные служащие, должностные лица органов местного самоуправления, народные депутаты, дипломаты, судьи, прокуроры и др.) продолжительность ежегодного основного отпуска установлена законодательными актами, регулирующими сферу их деятельности. Но она в любом случае не должна быть меньше предусмотренной частями первой (для всех работников), седьмой (для работников-инвалидов) и восьмой (для лиц в возрасте до 18 лет) статьи 6 Закона об отпусках.

Рассмотрим установленную законодательством продолжительность ежегодного основного отпуска для работников (см. таблицу 3 ниже).

Таблица 3

Продолжительность ежегодного основного отпуска

№  п/п	Категории работников	Продолжительность отпуска в календарных днях (к. д.)	Нормативный документ
1	Все категории работников	не менее 24 к. д.	ч. первая ст. 6 Закона об отпусках
2	Промышленно-производственный персонал угольной, сланцевой, металлургической, электроэнергетической промышленности, а также персонал, занятый на открытых горных работах, на работах на поверхности шахт, разрезов, карьеров и рудников, на строительно-монтажных работах в шахтном строительстве, на транспортировке и обогащении полезных ископаемых	24 к. д. с увеличением за каждые два отработанных года на 2 к. д., но не более 28 к. д. Формулировка «за каждые два отработанных года» означает, что время выполнения указанных работ должно суммироваться независимо от наличия перерывов в работе, в том числе и их продолжительности, а также от того, на одном или нескольких предприятиях выполнялись эти работы.12	ч. вторая ст. 6 Закона об отпусках
3	Работники, занятые на: – подземных горных работах и в разрезах, карьерах и рудниках глубиной 150 метров и ниже; – разрезах, карьерах и рудниках глубиной до 150 метров	28 к. д. независимо от стажа работы 24 к. д. с увеличением на 4 к. д. при стаже работы на данном предприятии 2 года и более	ч. третья ст. 6 Закона об отпусках
4	Работники лесной промышленности и лесного хозяйства, государственных заповедников, национальных парков, имеющих лесные площади, лесоохотничьих хозяйств, постоянных лесозаготовительных и лесохозяйственных подразделений других предприятий, а также лесничеств (Список работ, профессий и должностей указанных работников, а также Порядок применения такого Списка утверждены постановлением Кабинета Министров Украины от 09.06.97 г. № 570)	28 к. д.	ч. четвертая ст. 6 Закона об отпусках
5	Состав горноспасательных частей: – военизированный личный состав; – невоенизированные работники	30 к. д. 24 к. д. с увеличением за каждые два отработанных года на 2 к. д., но не более 28 к. д.	ч. пятая ст. 6 Закона об отпусках
6	Руководящие работники учебных заведений и учреждений образования, учебных (педагогических) частей (подразделений) других учреждений и заведений, педагогические, научно-педагогические и научные работники	до 56 к. д. согласно Порядку предоставления ежегодного основного отпуска продолжительностью до 56 календарных дней руководящим работникам заведений и учреждений образования, учебных (педагогических) частей (подразделений) других учреждений и заведений, педагогическим, научно-педагогическим работникам и научным работникам, утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 14.04.97 г. № 346 (далее — Порядок № 346)	ч. шестая ст. 6 Закона об отпусках
7	Педагогические работники заведений и учреждений профессионального (профессионально-технического) образования	не менее 42 к. д. согласно Порядку № 346	ч. вторая ст. 47 Закона Украины «О профессиональном (профессионально-техническом) образовании» от 10.02.98 г. № 103/98-ВР
8	Помощники воспитателей заведений дошкольного образования	28 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закона Украины «О дошкольном образовании» от 11.07.2001 г. № 2628-III
9	Инвалиды: – I и II групп – III группы	30 к. д. 26 к. д.	ч. седьмая ст. 6 Закона об отпусках
10	Лица в возрасте до 18 лет	31 к. д.	ч. восьмая ст. 6 Закона об отпусках
11	Сезонные и временные работники (Список сезонных работ и сезонных отраслей утвержден постановлением Кабинета Министров Украины от 28.03.97 г. № 278)	Отпуск предоставляется пропорционально отработанному времени	ч. девятая ст. 6 Закона об отпусках
12	Государственные служащие	30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск)	ст. 57 Закона Украины «О государственной службе» от 10.12.2015 г. № 889-VIII (далее — Закон о госслужбе)
13	Должностные лица органов местного самоуправления	30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск)	ч. четвертая ст. 21 Закона Украины «О службе в органах местного самоуправления» от 07.06.2001 г. № 2493-III
14	Должностные лица дипломатической службы	30 к. д. (если законодательством не установлен более продолжительный отпуск)	ч. 1 ст. 41 Закона Украины «О дипломатической службе» от 07.06.2018 г. № 2449-VIII, ст. 57 Закона о госслужбе
15	Члены центральной избирательной комиссии	45 к. д.	ч. 4 ст. 37 Закона Украины «О центральной избирательной комиссии» от 30.06.2004 г. № 1932-IV
16	Судьи	30 рабочих дней (35 к. д.)	ч. 1 ст. 136 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» от 02.06.2016 г. № 1402-VIII
17	Прокуроры	30 к. д.	ч. 1 ст. 82 Закона Украины «О прокуратуре» от 14.10.2014 г. № 1697-VII
18	Народные депутаты	45 к. д.	ч. 8 ст. 20 Закона Украины «О статусе народного депутата Украины» от 17.11.92 г. № 2790-XII
19	Помощник-консультант народного депутата, работающий по срочному трудовому договору	30 к. д. (если законодательством не установлено иное)	ч. 1 ст. 4.4 Положения о помощнике-консультанте народного депутата Украины, утвержденного постановлением Верховной Рады Украины от 13.10.95 г. № 379/95-ВР
20	Журналисты	36 к. д.	ч. третья ст. 13 Закона Украины «О государственной поддержке средств массовой информации и социальной защите журналистов» от 23.09.97 г. № 540/97-ВР
21	Работники противотуберкулезных заведений, которые предоставляют медицинскую помощь больным туберкулезом, работают с живыми возбудителями туберкулеза или материалами, которые их содержат, осуществляют уход за больными туберкулезом и/или уборку помещений, в которых находятся такие больные	36 к. д.	ч. 1 ст. 23 Закона Украины «О противодействии заболеванию туберкулезом» от 05.07.2001 г. № 2586-III (далее — Закон № 2586)
22	Работники противотуберкулезных заведений в случае возникновения профессионального заболевания	45 к. д. с использованием отпуска в летнее или другое удобное для них время	ч. 3 ст. 23 Закона № 2586
23	Лица, работающие (находящиеся в командировке) на территориях радиоактивного загрязнения: – в зонах отчуждения и безусловного (обязательного) отселения; – в зоне гарантированного добровольного отселения; – в зоне усиленного радиологического контроля (за работу до 01.01.2015 г., а с 01.01.2015 г. — отпуск не предоставляется)13	пропорционально отработанному времени на территориях радиоактивного загрязнения 44 к. д.14 (общая продолжительность не более 56 к. д.) 37 к. д.14 (общая продолжительность не более 49 к. д.) 30 к. д.14 (общая продолжительность не более 42 к. д.)	ст. 47 Закона Украины «О статусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы» от 28.02.91 г. № 796-XII (далее — Закон № 796)
24	Военнослужащие срочной военной службы, пострадавшие вследствие Чернобыльской катастрофы	не менее 30 к. д. без учета времени проезда	ст. 25 Закона № 796
25	Граждане во время прохождения альтернативной службы	15 к. д. (за первый год альтернативной службы отпуск предоставляется после отработанных 11 календарных месяцев)	ч. пятая ст. 16 Закона Украины «Об альтернативной (невоенной) службе» от 12.12.91 г. № 1975-XII
26	Военнослужащие (кроме военнослужащих срочной военной службы), имеющие выслугу в календарном исчислении: – до 10 лет – от 10 до 15 лет – от 15 до 20 лет – свыше 20 лет	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без учета времени, необходимого для проезда к месту проведения отпуска и обратно, но не более 2 суток в один конец	ч. 1 ст. 10-1 Закона Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей» от 20.11.91 г. № 2011-XII
27	Лица рядового и начальствующего состава службы гражданской защиты в зависимости от выслуги лет (в календарном исчислении): – до 10 лет – от 10 до 15 лет – от 15 до 20 лет – 20 и более лет Участники боевых действий и приравненные к ним лица независимо от выслуги лет	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без учета времени, необходимого для проезда к месту проведения отпуска и обратно. 45 к. д. в удобное для них время	ч. 2 – 5 ст. 129 Кодекса гражданской защиты Украины от 02.10.2012 г. № 5403-VI

Если работник имеет право на основной ежегодный отпуск по двум и более основаниям с разной его продолжительностью (например, как инвалид ІІІ группы и помощник воспитателя дошкольного учебного заведения), то отпуск предоставляется по одному основанию, которое работник выбирает самостоятельно.

Работа на условиях неполного рабочего времени (ст. 56 КЗоТ), в т. ч. по совместительству, или с сокращенным рабочим временем (ст. 51 КЗоТ) не влечет за собой ограничения объема трудовых прав работников, поэтому работники с указанными режимами работы имеют право на ежегодный основной отпуск полной продолжительности.

Продолжительность ежегодных дополнительных отпусков

Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда, а также общая продолжительность этого отпуска определены статьей 7 Закона об отпусках. Конкретная продолжительность такого отпуска устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от результатов аттестации рабочих мест по условиям труда и времени занятости работника в этих условиях и базируется на результатах гигиенической оценки условий труда по показателям и критериям, утвержденным совместным приказом Министерства здравоохранения и Министерства труда и социальной политики Украины «Об утверждении Показателей и критериев условий труда, по которым будут предоставляться ежегодные дополнительные отпуска работникам, занятым на работах, связанных с негативным влиянием на здоровье вредных производственных факторов» от 31.12.97 г. № 383/55.

Категории работников, которым предоставляется ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда, и продолжительность такого отпуска определены статьей 8 Закона об отпусках. Конкретная продолжительность отпуска за особый характер труда устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в этих условиях.

Продолжительность ежегодных прочих дополнительных отпусков, предусмотренных законодательством, а также категории лиц, которым предоставляются такие отпуска, устанавливаются законами и подзаконными актами.

Рассмотрим продолжительность ежегодных дополнительных отпусков, а также категории лиц, которым они предоставляются (см. таблицу 4 ниже).

Таблица 4

Продолжительность ежегодных дополнительных отпусков

№  п/п	Категории работников	Продолжительность отпуска в календарных днях (к. д.)	Нормативный документ
1. Дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда
1	Работники, занятые на работах, связанных с негативным воздействием на здоровье вредных производственных факторов	до 35 к. д. согласно Списку производств, цехов, профессий и должностей с вредными и тяжелыми условиями труда, занятость работников на работах в которых дает право на ежегодный дополнительный отпуск (далее — Список № 1), утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 17.11.97 г. № 1290 (далее — Постановление № 1290). Порядок применения Списка № 1 утвержден приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 30.01.98 г. № 16 (далее — Приказ № 16)	ч. первая ст. 7 Закона об отпусках, приложение 1 к Постановлению № 1290
2. Дополнительный отпуск за особый характер труда
1	Работники, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых природных географических и геологических условиях и условиях повышенного риска для здоровья	до 35 к. д. согласно Списку производств, работ, профессий и должностей работников, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной и интеллектуальной нагрузкой или выполняется в особых природных географических и геологических условиях или условиях повышенного риска для здоровья, что дает право на ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда (далее — Список № 2), утвержденному Постановлением № 1290. Порядок применения Списка № 2 утвержден Приказом № 16	п. 1 ч. первой ст. 8 Закона об отпусках, приложение 2 к Постановлению № 1290
2	Работники заведений дошкольного образования (яслей-садиков) компенсирующего типа, работа которых связана с повышенной нервно-эмоциональной нагрузкой, в частности: – няни в детских яслях и ясельных группах яслей-садиков	до 35 к. д. согласно Списку № 2 7 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закона Украины «О дошкольном образовании» от 11.07.2001 г. № 2628-III, приложение 2 к Постановлению № 1290 п. 134а р. XVII Списка № 2 (приложение 2 к Постановлению № 1290)
3	Работники с ненормированным рабочим днем (профессии и должности таких работников устанавливаются коллективным договором, соглашением)	до 7 к. д.	п. 2 ч. первой ст. 8 Закона об отпусках, п. 3 Рекомендаций о порядке предоставления работникам с ненормированным рабочим днем ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики от 10.10.97 г. № 7
3. Прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством
1	Государственные служащие в зависимости от стажа государственной службы	За каждый год государственной службы по достижении 5-летнего стажа государственной службы предоставляется один календарный день ежегодного дополнительного оплачиваемого отпуска, но не более 15 к. д.	ч. 1 ст. 58 Закона о госслужбе, постановление Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка предоставления государственным служащим дополнительных оплачиваемых отпусков» от 06.04.2016 г. № 270 (далее — Постановление № 270)
2	Должностные лица местного самоуправления в зависимости от стажа службы в органах местного самоуправления	5 к. д. при наличии стажа службы свыше 10 лет, а начиная с 11-го года службы этот отпуск увеличивается на 2 к. д. за каждый следующий год, но не более 15 к. д.	ч. пятая ст. 21 Закона Украины «О службе в органах местного самоуправления» от 07.06.2001 г. № 2493-III, п. 1 постановления Кабинета Министров Украины «О порядке и условиях предоставления государственным служащим, должностным лицам местного самоуправления дополнительных оплачиваемых отпусков» от 27.04.94 г. № 250
3	Должностные лица  дипломатической службы	до 15 к. д. в порядке, установленном Постановлением № 270	ч. 1 ст. 41 Закона Украины «О дипломатической службе» от 07.06.2018 г. № 2449-VIII, ч. 1 ст. 58 Закона о госслужбе
4	Судьи, имеющие стаж работы более 10 лет	15 к. д.	ч. 1 ст. 136 Закона Украины «О судоустройстве и статусе судей» от 02.06.2016 г. № 1402-VIII
5	Прокуроры, имеющие стаж работы в органах прокуратуры более 10 лет	15 к. д.	ч. 2 ст. 82 Закона Украины «О прокуратуре» от 14.10.2014 г. № 1697-VII
6	Работники, занятые в сфере предоставления медицинской помощи людям, живущим с ВИЧ, лабораторной диагностикой ВИЧ-инфекции, проведением научных исследований с использованием инфицированного материала, производством биологических препаратов для диагностики, лечения и профилактики ВИЧ-инфекции	Согласно Списку № 2	ч. 1 ст. 21 Закона Украины «О противодействии распространению болезней, обусловленных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ), и правовой и социальной защите людей, которые живут с ВИЧ» от 12.12.91 г. № 1972-XII (далее — Закон № 1972)
7	Родители ВИЧ-инфицированных детей и детей, страдающих болезнью, обусловленной ВИЧ, и лица, их заменяющие	10 к. д. в летнее или другое удобное для них время до достижения детьми 18-летнего возраста	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закона № 1972

Согласно статье 10 Закона об отпусках ежегодный дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда и ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда предоставляются свыше ежегодного основного отпуска только по одному основанию, выбранному работником.

Ежегодные дополнительные отпуска по желанию работника могут предоставляться одновременно с ежегодным основным отпуском или отдельно от него.

Общая продолжительность ежегодных основного и дополнительных отпусков не может превышать 59 календарных дней, а для работников, занятых на подземных горных работах — 69 календарных дней (за один и тот же рабочий год).¹⁵

В соответствии со статьей 9-1 КЗоТ и частью 6 статьи 69 Хозяйственного кодекса Украины предприятия за счет собственных денежных средств могут устанавливать дополнительные по сравнению с законодательством трудовые и социально-бытовые льготы для работников, в том числе ежегодные дополнительные отпуска и ежегодные отпуска бо́льшей продолжительности. Поэтому если на предприятии коллективным договором предусмотрено предоставление работникам ежегодного дополнительного отпуска или ежегодного отпуска бо́льшей продолжительности, чем предусмотрено законодательством, работники имеют право на такие отпуска на условиях, определенных коллективным договором.

Кроме того, необходимо помнить, что некоторые дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством, не относятся к ежегодным дополнительным отпускам. В частности, это касается дополнительного отпуска, предоставляемого «чернобыльцам» согласно пункту 22 части первой статьи 20 и пункту 1 части первой статьи 21 Закона № 796. Этот вид отпуска не относится к ежегодным отпускам, оплачивается не за счет предприятия, а за счет денежных средств государственного бюджета органами социальной защиты.¹⁶

Документальное оформление предоставления отпусков

Законодательство не обязывает работника подавать заявление о предоставлении ежегодного отпуска, дата предоставления которого отражена в графике отпусков и указана в уведомлении работодателя о начале отпуска. Но если указанных документов нет, или это определено приказом о документообороте на предприятии, то работник подает такое заявление с указанием даты начала и продолжительности ежегодного отпуска (см. ниже). На основании графика отпусков и/или заявления работника работодатель издает приказ о предоставлении отпуска по типовой форме № П-3, которая утверждена приказом Государственного комитета статистики Украины от 05.12.2008 г. № 489. Приказ о предоставлении отпуска может быть издан и по разработанной предприятием форме, но в ней должны быть отражены все необходимые реквизиты (см. ниже).¹⁷

Приказ о предоставлении отпуска является основанием для начисления работнику оплаты за время отпуска¹⁸ и внесения записи об отпуске в раздел V «Отпуска» Личной карточки работника типовой формы № П-2, утвержденной совместным приказом Государственного комитета статистики Украины и Министерства обороны Украины от 25.12.2009 г. № 495/656.

В табеле учета использования рабочего времени типовой формы № П-5 период (календарные дни) пребывания работника в ежегодном основном отпуске отражается под кодом «В» или «08», в ежегодном дополнительном отпуске — под кодом «Д» или «09».

Образец заявления о предоставлении отпуска

Образец приказа о предоставлении отпуска

Стаття 45 Конституції України встановлює: кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням, зокрема, оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.

Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.

Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

На період надання щорічної відпустки працівнику гарантується збереження місця роботи (посади) і заробітної плати. При цьому забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).

Види щорічних відпусток

Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:

– основна відпустка;

– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

– додаткова відпустка за особливий характер праці;

– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Умови та порядок надання щорічних відпусток

Щорічна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 КЗпП, ст. 6 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник прийнятий на роботу 20.05.2019 р., то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2019 р. по 19.05.2020 р., другим робочим роком — період з 20.05.2020 р. по 19.05.2021 р.

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.

Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:

– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю (далі — дитина-інвалід);

– особам з інвалідністю (далі — інваліди);

– особам віком до 18 років;

– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;

– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;

– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

– працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;

– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 19.05.2020 р., і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 20.05.2020 р. йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 20.05.2020 р. по 19.05.2021 р.

Крім вищевикладених умов, для отримання права на щорічну відпустку працівник повинен мати стаж, що дає право на таку відпустку.

Стаж, що дає право на щорічну відпустку

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки (далі — «відпускний» стаж), визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю 1 нижче).

Таблиця 1

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки

Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку	Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка	Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час частково оплачуваного простою — в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), оплачений час виконання державних і громадських обов’язків, час оплачуваних відпусток, перебування у відрядженні тощо)
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування в «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 25 і 26 Закону про відпустки), за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку	Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів	Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників
Інші періоди роботи, передбачені законодавством

Згідно зі статтями 82, 181 КЗпП та статтею 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку.

Також не включається до «відпускного» стажу час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини без поважної причини (прогул тощо).

ПРИКЛАД 1

Визначення тривалості щорічної основної відпустки

Працівниця прийнята на роботу 18.05.2015 р. Щорічну основну відпустку буде вперше їй надано з 22.06.2020 р. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарні дні (далі — к. д.).

За весь період роботи на підприємстві з 18.05.2015 р. по 21.06.2020 р. (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2015 р. по 06.04.2016 р. (126 к. д.) — «декретна» відпустка;

– з 07.04.2016 р. по 10.02.2019 р. — відпустка для  догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 11.02.2019 р. по 10.02.2020 р. — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку;

– з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р. — робота у звичайному режимі.

Таким чином, з дня прийняття на роботу і до моменту надання щорічної відпустки (у період з 18.05.2015 р. по 21.06.2020 р.) працівниця фактично працювала в періоди з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. та з 11.02 .2020 р. по 21.06.2020 р.

До стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, зараховуються періоди:

– з 18.05.2015 р. по 02.12.2015 р. (199 к. д.) — час фактичної роботи до відпусток (в т. ч. 4 святкові та неробочі дні — 31 травня, 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня);

– з 03.12.2015 р. по 06.04.2016 р. (126 к. д.) — час перебування у «декретній» відпустці (в т. ч. 3 святкові та неробочі дні — 1 і 7 січня, 8 березня);

– з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р. (132 к. д.) — час фактичної роботи після відпусток (в т. ч. 5 святкових і неробочих днів — 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 червня).

Загальний стаж роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, становить:

199 к. д. + 126 к. д. + 132 к. д. = 457 к. д.

Період з 07.04.2016 р. по 10.02.2020 р. (перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку) не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 21.06.2020 р. включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні):

24 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х (457 к. д. – 12 святк. д.) = 30,08 к. д. ≈ 30 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

366 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівниці (протягом 12 місяців: з 18.05.2019 р. по 17.05.2020 р.);

11 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (12 місяців: з 18.05.2019 р. по 17.05.2020 р.): 16 і 28 червня, 24 серпня, 14 жовтня, 25 грудня 2019 року, 1 і 7 січня, 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня 2020 року;

457 к. д. — кількість календарних днів в періоді, який відповідає стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (період з 18.05.2015 р. по 06.04.2016 р. та з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р.);

12 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів в періоді, який відповідає стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (з 18.05.2015 р. по 06.04.2016 р. та з 11.02.2020 р. по 21.06.2020 р.): 31.05.2015 р. — Трійця, 28.06.2015 р. — День Конституції України, 24.08.2015 р. — День незалежності України, 14.10.2015 р. — День захисника України, 01.01.2016 р. — Новий рік, 07.01.2016 р. . — Різдво Христове, 08.03.2016 р. і 08.03.2020 р. — Міжнародний жіночий день, 19.04.2020 р. — Великдень, 01.05.2020 р. — День праці, 09.05.2020 р. — День перемоги, 07.06.2020 р. — Трійця.

Таким чином, за станом на 21.06.2020 р. (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів.

ПРИКЛАД 2

Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки

Працівника прийнято на роботу 10.06.2019 р., а з 01.07.2019 р. йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше йому надається з 09.06.2020 р.

Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік з зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється в залежності від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.

У відпрацьованому періоді з 10.06.2019 р. по 08.06.2020 р. працівник працював з ненормованим робочим днем лише в період з 01.07.2019 р. по 08.06.2020 р., який включає 344 календарні дні, тому стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 344 календарні дні. На цей стаж (з 01.07.2019 р. по 08.06.2020 р.) припадає 10 святкових і неробочих днів.

Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (станом на 08.06.2020 р. включно), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:

7 к. д. : (366 к. д. – 11 святк. д.) х (344 к. д. – 10 святк. д.) = 6,6 к. д. ≈ 7 к. д.

Таким чином, за станом на 08.06.2020 р. (включно) працівник має право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівник, який переводиться на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію (за бажанням працівника така компенсація перераховується на його нове місце роботи), то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ст. 9 Закону про відпустки).

Терміни та періоди надання щорічних відпусток

Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки щорічні відпустки надаються працівникам відповідно до графіка відпусток, що затверджується власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем. Останній зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за 2 тижні до встановленого графіком терміну (це може бути зроблено у вигляді звичайного письмового повідомлення або шляхом видання наказу про надання відпустки).

Частиною тринадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час. До таких категорій працівників належать:

– особи віком до 18 років;

– інваліди;

– жінки перед «декретною» відпусткою або після неї;

– жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

– одинока мати (батько), яка виховує дитину без батька (матері); опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

– дружини (чоловіки) військовослужбовців;

– ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

– ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-XII;

– батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

– інші особи у випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Крім того, законодавством визначені категорії працівників, яким щорічні відпустки надаються в певні періоди, в т. ч. за їхнім бажанням (див. таблицю 2 нижче).

Таблиця 2

Періоди надання щорічних відпусток окремим категоріям працівників

Категорії працівників	Періоди надання щорічних відпусток	Нормативний документ
Керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти навчальних закладів	Відпустки повної тривалості у перший та наступні робочі роки надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина чотирнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в навчальних закладах без відриву від виробництва	Відпустки за бажанням працівників приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою	частина п’ятнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах	Відпустки за бажанням працівників надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використані до початку навчання в зазначених закладах	частина шістнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники художньо-постановочної частини і творчі працівники театрів	Відпустки повної тривалості надаються працівникам в літній період у кінці театрального сезону незалежно від часу прийняття їх на роботу	частина сімнадцята статті 10 Закону про відпустки
Працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості	Відпустка або її частина (не менше 12 календарних днів) надається за бажанням працівника для супроводження дитини до місця розташування навчального закладу та у зворотному напрямку. При наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини	частина восьма статті 10 Закону про відпустки
Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання	Щорічна відпустка надається в літній чи інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III
Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють	Додаткова щорічна відпустка надається працівникам у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 р. № 1972-XII

Таким чином, роботодавцям при наданні щорічних відпусток необхідно врахувати бажання вищевказаних осіб.

Поділ щорічної відпустки на частини

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів (ст. 12 Закону про відпустки). При цьому така основна безперервна частина відпустки не обов’язково повинна бути першою. Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарні дні (далі — к. д.), то працівникові спочатку може бути надана відпустка тривалістю 3 к. д., потім — 7 к. д. і тільки після цього — 14 к. д.

Звертаємо увагу, що законодавство не містить норм про надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, наступного за днем закінчення попередньої використаної частини відпустки, тому відпустка або її частина можуть надаватися з будь-якого календарного дня, в тому числі з вихідного дня.

Остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки частинами приймає роботодавець, тому, враховуючи виробничі обставини, він може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, і запропонувати свої умови поділу відпустки на частини або не ділити її взагалі.

Перенесення щорічної відпустки

Переносити щорічну відпустку працівника на інший період, що відрізняється від періоду, затвердженого графіком відпусток, можна за наявності підстав, визначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки. Перенесення щорічних відпусток може бути викликано обставинами, які умовно можна розділити на три групи.

1. Обставини, що виникають з ініціативи працівника.

Відповідно до частини першої статті 80 КЗпП і частини першої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

• порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки (тобто працівник повідомляється роботодавцем про дату початку відпустки менше ніж за два тижні до встановленого графіком відпусток терміну);
• несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (згідно з частиною четвертою ст. 115 КЗпП і частиною першої ст. 21 Закону про відпустки заробітна плата за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки).

2. Обставини, що виникають з ініціативи роботодавця.

Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана працівником в поточному робочому році (ч. третя ст. 80 КЗпП, ч. третя ст. 11 Закону про відпустки).

3. Обставини, пов’язані з настанням непередбачених подій.

Відповідно до частини другої статті 80 КЗпП та частини другої статті 11 Закону про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі:

• тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;
• виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;
• настання строку «декретної» відпустки;
• збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв’язку з навчанням.

Для всіх перерахованих вище обставин, за яких можливе перенесення щорічної відпустки (її частини) на більш пізній період, частиною четвертою статті 80 КЗпП та частиною четвертою статті 11 Закону про відпустки встановлено такі норми:

• • новий термін надання відпустки встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем (якщо працівник самостійно вирішить продовжити свою відпустку без видання роботодавцем відповідного наказу і не вийде на роботу у встановлений термін, то такий невихід може бути розцінений роботодавцем як прогул, за який працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 147 КЗпП);
  • якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону про відпустки (невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка).

Що стосується перенесення щорічної відпустки внаслідок тимчасової непрацездатності працівника, то якщо працівник захворів до початку відпустки і повідомив про це керівництво підприємства, то початок відпустки має бути перенесено на інший термін — відразу після закінчення хвороби або на більш пізній термін. Якщо тимчасова непрацездатність настала у працівника в період відпустки, і він під час відпустки або відразу після її закінчення надав листок непрацездатності (далі — ЛН) з днями хвороби, що припадають на період відпустки, то відпустка підлягає продовженню на кількість календарних днів хвороби, зазначених у ЛН , на підставі заяви працівника та наказу керівника підприємства.

Якщо в такій ситуації працівник разом з ЛН подасть заяву з проханням про перенесення на більш пізній термін невикористаної частини щорічної відпустки (тривалість такої частини відпустки відповідає кількості календарних днів хвороби, що припадають на період відпустки), то за згодою роботодавця вказане перенесення можливе. В цьому випадку конкретний термін надання працівникові невикористаної частини щорічної відпустки встановлюється за домовленістю сторін.⁵

Дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, а також «декретної» відпустки до щорічних відпусток не включаються (ст. 78 КЗпП).

Виданий працівникові і належним чином оформлений ЛН є підставою для продовження або перенесення щорічної відпустки незалежно від причин непрацездатності працівника, але в разі видачі працівникові ЛН по догляду за хворою дитиною щорічна відпустка не продовжується і на інший період не переноситься.

Якщо вищерозглянуті обставини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, і невикористана частина щорічної відпустки за згодою сторін переноситься на більш пізній термін, то необхідно відрахувати надміру виплачені працівнику відпускні (за невикористані ним дні щорічної відпустки). За дні хвороби працівнику в загальному порядку виплачуються «лікарняні».

Граничні терміни надання щорічних відпусток

Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року (ч. четверта ст. 10 Закону про відпустки).

Якщо відпустка надавалася частинами, то невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 79 КЗпП, ст. 12 Закону про відпустки). Наприклад, якщо працівник не використав щорічну відпустку (її частину) за робочий рік з 15.07.2018 р. по 14.07.2019 р., то граничним терміном надання зазначеної відпустки (її частини, що залишилася) є 14.07.2020 р.

Згідно зі статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Невиконання вищевказаних вимог законодавства є порушенням законодавства про працю, за яке абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено фінансову відповідальність роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) як за порушення інших вимог трудового законодавства у вигляді накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (у випадку невиконання у встановленій термін вимог припису Держпраці). Крім того, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність винних посадових осіб підприємства та ФОП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто від 510 до 1700 грн.).

Законодавством не передбачено строку давності, після спливу якого працівник втрачає право на щорічні відпустки. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, він має право використати її в поточному робочому році. У заяві працівника на відпустку і наказі роботодавця слід вказати періоди, за які надається відпустка, і кількість календарних днів відпустки.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки (ст. 3 Закону про відпустки).

Законодавство не містить заборони на надання роботодавцем щорічних відпусток у разі їх невикористання працівниками. Якщо працівник відмовляється використати щорічну відпустку у вищевказані терміни, роботодавець (як особа, що несе відповідальність за ненадання відпустки) має право в межах, установлених графіком відпусток, без заяви працівника видати наказ про надання йому щорічної відпустки.⁸ При цьому працівник зобов’язаний виконати такий наказ роботодавця, інакше він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (ст. 139, 147 КЗпП).

За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше 24 календарних днів (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку за кілька попередніх років, то в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Відкликання працівника із щорічної відпустки

Відповідно до частини восьмої статті 79 КЗпП і частини третьої статті 12 Закону про відпустки відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Підставою для відкликання працівника з відпустки і відрахування надміру виплачених відпускних є наказ керівника підприємства.

Тривалість щорічних відпусток

Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких визначено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються.

Таким чином, щорічна відпустка продовжується на святкові та неробочі дні, що припадають на період такої відпустки. Що стосується вихідних днів, то вони включаються до тривалості щорічної відпустки, тому на кількість вихідних днів, що припадають на період такої відпустки, вона не продовжується.

Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:

N_{к. д.} =  N_{р. д.} х 7

6,

де:

N_{к. д.} — тривалість відпустки в календарних днях;

N_{р. д.} — тривалість відпустки в робочих днях;

7 — тривалість тижня в календарних днях;

6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.

Тривалість щорічної основної відпустки

Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.

Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена законодавчими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності. Але вона в будь-якому разі не повинна бути меншою за передбачену частинами першою (для всіх працівників), сьомою (для працівників-інвалідів) та восьмою (для осіб віком до 18 років) статті 6 Закону про відпустки.

Розглянемо встановлену законодавством тривалість щорічної основної відпустки для працівників (див. таблицю 3 нижче).

Таблиця 3

Тривалість щорічної основної відпустки

№ з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1	Всі категорії працівників	не менше 24 к. д.	ч. перша ст. 6 Закону про відпустки
2	Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також персонал, зайнятий на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар’єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д. Формулювання «за кожних два відпрацьованих роки» означає, що час виконання зазначених робіт має підсумовуватися незалежно від наявності перерв у роботі, у т. ч. і їх тривалості, та незалежно від того, в одному чи на декількох підприємствах виконувалися ці роботи	ч. друга ст. 6 Закону про відпустки
3	Працівники, зайняті на: – підземних гірничих роботах та в розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче; – розрізах, кар’єрах і рудниках глибиною до 150 метрів	28 к. д. незалежно від стажу роботи 24 к. д. із збільшенням на 4 к. д. при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше	ч. третя ст. 6 Закону про відпустки
4	Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв (Список робіт, професій і посад зазначених працівників, а також Порядок застосування такого Списку затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 р. № 570)	28 к. д.	ч. четверта ст. 6 Закону про відпустки
5	Склад гірничорятувальних частин: – воєнізований особовий склад; – невоєнізовані працівники	30 к. д. 24 к. д. із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 к. д., але не більше 28 к. д.	ч. п’ята ст. 6 Закону про відпустки
6	Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники	до 56 к. д. згідно з Порядком надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. № 346 (далі — Порядок № 346)	ч. шоста ст. 6 Закону про відпустки
7	Педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти	не менше 42 к. д. згідно з Порядком № 346	ч. друга ст. 47 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.98 р. № 103/98-ВР
8	Помічники вихователів закладів дошкільної освіти	28 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III
9	Інваліди: – I та II груп – III групи	30 к. д. 26 к. д.	ч. сьома ст. 6 Закону про відпустки
10	Особи віком до 18 років	31 к. д.	ч. восьма ст. 6 Закону про відпустки
11	Сезонні та тимчасові працівники (Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.97 р. № 278)	Відпустка надається пропорційно до відпрацьованого часу	ч. дев’ята ст. 6 Закону про відпустки
12	Державні службовці	30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки)	ст. 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу)
13	Посадові особи органів місцевого самоврядування	30 к. д. (якщо законами не передбачено більш тривалої відпустки)	ч. четверта ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III
14	Посадові особи дипломатичної служби	30 к. д. (якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки)	ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р. № 2449-VIII, ст. 57 Закону про держслужбу
15	Члени Центральної виборчої комісії	45 к. д.	ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» від 30.06.2004 р. № 1932-IV
16	Судді	30 робочих днів (35 к. д.)	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII
17	Прокурори	30 к. д.	ч. 1 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII
18	Народні депутати	45 к. д.	ч. 8 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17.11.92 р. № 2790-XII
19	Помічник-консультант народного депутата, який працює за строковим трудовим договором на постійній основі	30 к. д. (якщо законодавством не передбачено інше)	ч. 1 ст. 4.4 Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 13.10.95 р. № 379/95-ВР
20	Журналісти	36 к. д.	ч. третя ст. 13 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.97 р. № 540/97-ВР
21	Працівники протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі	36 к. д.	ч. 1 ст. 23 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 р. № 2586-III (далі — Закон № 2586)
22	Працівники протитуберкульозних закладів у разі виникнення професійного захворювання	45 к. д. з використанням відпустки у літній або інший зручний для працівників час	ч. 3 ст. 23 Закону № 2586
23	Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення: – у зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення; – у зоні гарантованого добровільного відселення; – у зоні посиленого радіологічного контролю (за роботу до 01.01.2015 р., а з 01.01.2015 р. — відпустка не надається)	пропорційно відпрацьованому часу на територіях радіоактивного забруднення 44 к. д. (загальна тривалість не більше 56 к. д.) 37 к. д.13 (загальна тривалість не більше 49 к. д.) 30 к. д.13 (загальна тривалість не більше 42 к. д.)	ст. 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII (далі — Закон № 796)
24	Військовослужбовці строкової військової служби, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	не менш 30 к. д. без урахування часу проїзду	ст. 25 Закону № 796
25	Громадяни під час проходження альтернативної служби	15 к. д. (за перший рік альтернативної служби відпустка надається після відпрацьованих 11 календарних місяців)	ч. п’ята ст. 16 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.91 р. № 1975-XII
26	Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають вислугу в календарному обчисленні: – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – понад 20 років	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше 2 діб в один кінець	ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.11.91 р. № 2011-XII
27	Особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту залежно від вислуги років (у календарному обчисленні): – до 10 років – від 10 до 15 років – від 15 до 20 років – 20 і більше років Учасники бойових дій та прирівняні до них особи незалежно від вислуги років	30 к. д. 35 к. д. 40 к. д. 45 к. д. без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки і повернення назад. Не враховується зазначений час також у разі поділу відпустки на дві частини та відкликання працівника з відпустки 45 к. д. у зручний для них час	ч. 2 – 5 ст. 129 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 р. № 5403-VI

Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.

Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.

Тривалість щорічних додаткових відпусток

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими спільним наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 р. № 383/55.

Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки. Конкретна тривалість відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, передбачених законодавством, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.

Розглянемо тривалість щорічних додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким вони надаються (див. таблицю 4 нижче).

Таблиця 4

Тривалість щорічних додаткових відпусток

№  з/п	Категорії працівників	Тривалість відпустки в календарних днях (к. д.)	Нормативний документ
1. Додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці
1	Працівники, зайняті на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (далі — Список № 1), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (далі — Постанова № 1290). Порядок застосування Списку № 1 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16 (далі — Наказ № 16)	ч. перша ст. 7 Закону про відпустки, додаток 1 до Постанови № 1290
2. Додаткова відпустка за особливий характер праці
1	Працівники, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я	до 35 к. д. згідно зі Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим Постановою № 1290. Порядок застосування Списку № 2 затверджено Наказом № 16	п. 1 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, додаток 2 до Постанови № 1290
2	Працівники закладів дошкільної освіти (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням, зокрема: – няньки у дитячих яслах та ясельних групах ясел-садків	до 35 к. д. згідно зі Списком № 2 7 к. д.	ч. 4 ст. 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. № 2628-III, додаток 2 до Постанови № 1290 п. 134а р. XVII Списку № 2 (додаток 2 до Постанови № 1290)
3	Працівники з ненормованим робочим днем (професії та посади таких працівників встановлюються колективним договором, угодою)	до 7 к. д.	п. 2 ч. першої ст. 8 Закону про відпустки, п. 3 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.10.97 р. № 7
3. Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством
1	Державні службовці залежно від стажу державної служби	За кожний рік державної служби після досягнення 5-річного стажу державної служби надається один календарний день щорічної додаткової оплачуваної відпустки, але не більше 15 к. д.	п. 1 ст. 58 Закону про держслужбу, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток» від 06.04.2016 р. № 270 (далі — Постанова № 270)
2	Посадові особи місцевого самоврядування залежно від стажу служби в органах місцевого самоврядування	5 к. д. при наявності стажу служби понад 10 років, а починаючи з 11-го року служби ця відпустка збільшується на 2 к. д. за кожний наступний рік, але не більше 15 к. д.	ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 р. № 2493-III, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» від 27.04.94 р. № 250
3	Посадові особи дипломатичної служби	до 15 к. д. в порядку, встановленому Постановою № 270	ч. 1 ст. 41 Закону України «Про дипломатичну службу» від 07.06.2018 р. № 2449-VIII, ч. 1 ст. 58 Закону про держслужбу
4	Судді, які мають стаж роботи понад 10 років	15 к. д.	ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII
5	Прокурори, які мають стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років	15 к. д. (також можуть надаватися інші додаткові відпустки, передбачені законом)	ч. 2, 3 ст. 82 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII
6	Працівникі, зайняті у сфері надання медичної допомоги людям, які живуть з ВІЛ, лабораторною діагностикою ВІЛ-інфекції, проведенням наукових досліджень з використанням інфікованого матеріалу, виробництвом біологічних препаратів для діагностики, лікування та профілактики ВІЛ-інфекції	Згідно зі Списком № 2	ч. 1 ст. 21 Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» від 12.12.91 р. № 1972 XII (далі — Закон № 1972)
7	Батьки ВІЛ-інфікованих дітей і дітей, які страждають на хворобу, зумовлену ВІЛ, та особи, які їх замінюють	10 к. д. у літній чи інший зручний для них час до досягнення дітьми 18-річного віку	п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону № 1972

Згідно зі статтею 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надаються понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (за один і той самий робочий рік).

Відповідно до статті 9-1 КЗпП та частини 6 статті 69 Господарського кодексу України підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників, в тому числі щорічні додаткові відпустки та щорічні відпустки більшої тривалості. Тому якщо на підприємстві колективним договором передбачено надання працівникам щорічної додаткової відпустки або щорічної відпустки більшої тривалості, ніж передбачено законодавством, працівники мають право на такі відпустки на умовах, визначених колективним договором.

Крім того, необхідно пам’ятати, що деякі додаткові відпустки, передбачені законодавством, не належать до щорічних додаткових відпусток. Зокрема, це стосується додаткової відпустки, що надається «чорнобильцям» згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796. Цей вид відпустки не належить до щорічних відпусток, оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету органами соціального захисту.

Документальне оформлення надання відпусток

Законодавство не зобов’язує працівника подавати заяву про надання щорічної відпустки, дата надання якої відображена в графіку відпусток і зазначена в повідомленні роботодавця про початок відпустки. Але якщо вказаних документів немає, або це визначено наказом про документообіг на підприємстві, то працівник подає таку заяву із зазначенням дати початку та тривалості щорічної відпустки (див. нижче). На підставі графіка відпусток та/або заяви працівника роботодавець видає наказ про надання відпустки за типовою формою № П-3, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489. Згідно з типовою формою у наказі про надання відпустки мають бути зазначені прізвище, ім’я та по батькові працівника, якому надається відпустка, назва структурного підрозділу, назва професії (посади), вид і період відпустки. Наказ про надання відпустки може бути виданий і за розробленою підприємством формою, але в ній повинні бути відображені всі необхідні реквізити (див. нижче).

Наказ про надання відпустки є підставою для нарахування працівникові оплати за час відпустки та внесення запису про відпустку до розділу V «Відпустки» Особової картки працівника типової форми № П-2, затвердженої спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 період (календарні дні) перебування працівника у щорічній основній відпустці відображається під кодом «В» або «08», у щорічній додатковій відпустці — під кодом «Д» або «09».

Зразок заяви про надання відпустки

 

Зразок наказу про надання відпустки