Денежная компенсация за неиспользованный отпускГрошова компенсація за невикористану відпустку

В соответствии с частью третьей статьи 2 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) право на отпуска обеспечивается:

• гарантированным предоставлением отпуска определенной продолжительности с сохранением на его период места работы (должности), заработной платы (пособия) в случаях, предусмотренных этим Законом;
• запретом замены отпуска денежной компенсацией, кроме случаев, предусмотренных статьей 24 этого Закона.

Статьей 83 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статьей 24 Закона об отпусках определены условия и порядок выплаты денежной компенсации за неиспользованный отпуск. В частности, этими статьями предусмотрена выплата денежной компенсации за неиспользованный отпуск в двух случаях:

1) работникам при увольнении;

2) работникам, продолжающим работать на предприятии и использовавшим определенную часть отпуска.

Остановимся подробно на каждом из указанных случаев выплаты денежной компенсации за неиспользованный отпуск (далее — денежная компенсация).

Выплата денежной компенсации за неиспользованный отпуск при увольнении работника

Согласно статье 83 КЗоТ и статье 24 Закон об отпусках в случае увольнения работника ему выплачивается денежная компенсация за все неиспользованные им дни:

• ежегодного отпуска;
• дополнительного отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью (далее — инвалид) с детства подгруппы А I группы.

В случае увольнения руководящих, педагогических, научных, научно-педагогических работников, специалистов учебных заведений, которые до увольнения отработали не менее 10 месяцев, денежная компенсация выплачивается за не использованные ими дни ежегодных отпусков из расчета полной их продолжительности.

Напомним, что в соответствии со статьей 4 Закона об отпусках к ежегодным отпускам относятся:

• основной отпуск — предоставляется работникам продолжительностью не менее 24 календарных дней за отработанный рабочий год, который отсчитывается со дня заключения трудового договора (ст. 6 Закона об отпусках);
• дополнительный отпуск за работу с вредными и тяжелыми условиями труда — конкретная продолжительность такого отпуска устанавливается коллективным или трудовым договором (в зависимости от результатов аттестации рабочих мест и времени занятости работника в этих условиях) и не должна превышать 35 календарных дней (ст. 7 Закона об отпусках);
• дополнительный отпуск за особый характер труда — конкретная продолжительность такого отпуска устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в этих условиях (ст. 8 Закона об отпусках);
• прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством.¹

Дополнительный отпуск работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – инвалида с детства подгруппы А I группы (далее — дополнительный отпуск на детей), относится к социальным отпускам (ст. 4, 19 Закона об отпусках). Этот оплачиваемый отпуск предоставляется ежегодно продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (ст. 73 КЗоТ) следующим лицам:

– женщине, работающей и имеющей двоих или более детей в возрасте до 15 лет, либо ребенка-инвалида, или усыновившей ребенка;

– матери инвалида с детства подгруппы А I группы;

– одинокой матери;

– отцу ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы, воспитывающему ребенка без матери (в т. ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном заведении);

– лицу, взявшему под опеку ребенка или инвалида с детства подгруппы А I группы;

– одному из приемных родителей;

– одному из родителей-воспитателей.

При наличии нескольких оснований для предоставления этого социального отпуска его общая продолжительность не может превышать 17 календарных дней (ст. 182-1 КЗоТ, ст. 19 Закона об отпусках).²

Дополнительный отпуск на детей предоставляется полной продолжительности в любое время в течение календарного года независимо от отработанного времени на предприятии (но оно должно быть в календарном году) и независимо от даты рождения ребенка — до или после этой даты.³

В случае если работник по каким-либо причинам не воспользовался своим правом на ежегодный отпуск или дополнительный отпуск на детей за несколько предыдущих лет, он имеет право использовать их, а в случае увольнения, независимо от оснований, ему должна быть выплачена денежная компенсация за все неиспользованные дни таких отпусков, поскольку действующим законодательством не предусмотрен срок давности, по истечении которого утрачивается право на указанные отпуска.⁴

Выплата денежной компенсации осуществляется в последний день работы работника (день увольнения), поскольку согласно статьям 47, 116 КЗоТ собственник или уполномоченный им орган (далее — работодатель) обязан в день увольнения выдать работнику должным образом оформленную трудовую книжку и выплатить все суммы, надлежащие ему от предприятия (в т. ч. денежную компенсацию). Если работник в день увольнения не работал, то указанные суммы (в т. ч. денежная компенсация), должны быть выплачены не позднее следующего дня после предъявления уволенным работником требования о расчете. О начисленных суммах, надлежащих работнику при увольнении, работодатель должен в письменном виде уведомить работника перед выплатой таких сумм. При наличии спора о размере сумм, надлежащих работнику при увольнении (в т. ч о размере денежной компенсации), предприятие должно в вышеуказанный срок выплатить не оспариваемую работником сумму.⁵

Обращаем внимание, что для начисления денежной компенсации при увольнении не имеют значения особенности работы (испытательный срок, сезонные и временные работы, совместители и т. п.), а также причина (основание) увольнения работника. Поэтому даже если работника увольняют за систематическое невыполнение должностных обязанностей (п. 3 ст. 40 КЗоТ), длительный прогул без уважительных причин (п. 4 ст. 40 КЗоТ), появление на работе в нетрезвом состоянии (п. 7 ст. 40 КЗоТ), совершение по месту работы кражи имущества собственника (п. 8 ст. 40 КЗоТ), предприятие обязано начислить ему денежную компенсацию за неиспользованные дни вышеуказанных отпусков.

В случае увольнения работника за нарушение трудовой дисциплины он не имеет права на получение неиспользованного отпуска с последующим увольнением (ст. 3 Закона об отпусках). Но это ограничение не может рассматриваться как отсутствие права на получение денежной компенсации за неиспользованный отпуск, т. е. при увольнении работника за нарушение трудовой дисциплины ему должна быть выплачена денежная компенсация на общих основаниях.⁶

В случае если работник был уволен работодателем, и в день увольнения ему была выплачена денежная компенсация, но впоследствии по решению суда он был восстановлен на работе, то денежную компенсацию работник не обязан возвращать предприятию (она не отчисляется из заработной платы, выплачиваемой предприятием работнику за время вынужденного прогула по решению суда), поскольку законодательством (КЗоТ, Законом об отпусках) не предусмотрен возврат работником денежной компенсации в указанном случае.⁷

Перечисление денежной компенсации за неиспользованный отпуск
на другое предприятие при переводе работника

В случае перевода работника на работу на другое предприятие денежная компенсация за не использованные им дни ежегодных отпусков по его желанию должна быть перечислена на счет предприятия, на которое перешел работник (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).

Обращаем внимание, что в вышеприведенной норме речь идет о перечислении на новое место работы денежной компенсации только за неиспользованный работником ежегодный отпуск, поэтому денежная компенсация за неиспользованный дополнительный отпуск на детей на новое место работника не перечисляется, а выплачивается при увольнении работника.⁸

Предприятие, с которого работник увольняется, на основании заявления работника и предоставленных банковских реквизитов предприятия, на которое работник переводится, осуществляет перечисление денежных средств за неиспользованный отпуск на счет нового предприятия работника.⁹ При этом желательно, чтобы по новому месту работы работник предоставил справку из бухгалтерии прежнего работодателя о сумме начисленной и перечисленной денежной компенсации, количестве дней неиспользованного отпуска, рабочем годе, за который не использован отпуск, а также суммах единого социального взноса, налога на доходы физических лиц и военного сбора, уплаченных с суммы денежной компенсации.

В случае если работник на предыдущем месте работы воспользовался своим правом на ежегодный отпуск или при увольнении ему была выплачена денежная компенсация, то стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, на новом месте работы исчисляется со дня заключения трудового договора.

Если же работник, переведенный на работу на другое предприятие, полностью или частично не использовал ежегодные основной и дополнительные отпуска и не получил за них денежную компенсацию (поскольку она была перечислена прежним работодателем работника новому работодателю), то в стаж работы, дающий право на ежегодные основной и дополнительные отпуска, засчитывается время, за которое он не использовал эти отпуска по предыдущему месту работы (ч. третья ст. 9 Закона об отпусках).¹⁰

Работник, который был переведен на другое предприятие с перечислением на счет такого предприятия денежной компенсации за неиспользованные им дни ежегодных отпусков, имеет право на использование ежегодного отпуска полной продолжительности до истечения 6 месяцев непрерывной работы на новом предприятии (п. 8 ч. седьмой ст. 10 Закона об отпусках), а в случае увольнения на новом месте работы — на получение указанной денежной компенсации.¹⁰

Выплата денежной компенсации за неиспользованный отпуск работнику,
который не увольняется

Согласно части четвертой статьи 83 КЗоТ и части четвертой статьи 24 Закона об отпусках по желанию работника часть ежегодного отпуска может быть заменена денежной компенсацией. При этом продолжительность предоставленных работнику ежегодного и дополнительных отпусков не должна быть менее 24 календарных дней.

Обращаем внимание, что в вышеприведенной норме не конкретизируется, о каких именно дополнительных отпусках идет речь, но текстовое разделение «ежегодного и дополнительных отпусков» позволяет сделать вывод, что в обязательные 24 календарных дня отпуска, которые работник обязан использовать в течение рабочего (календарного) года, включаются как ежегодные (основной и дополнительные) отпуска, так и дополнительные отпуска, которые не относятся к ежегодным. Хотя Минсоцполитики и Гоструда в некоторых своих разъяснениях сообщили, что в обязательные 24 календарных дня отпуска включаются только дни ежегодных (основного и дополнительных) отпусков. Но выше процитированные нормы статьи 83 КЗоТ и статьи 24 Закона об отпусках говорят об ином, и к дополнительным отпускам, упомянутым в них, могут быть отнесены, например, дополнительный отпуск на детей (ст. 19 Закона об отпусках), дополнительный отпуск отдельным категориям граждан (в т. ч. участникам боевых действий, инвалидам вследствие войны, реабилитированным лицам) и пострадавшим участникам Революции Достоинства (ст. 16-2 Закона об отпусках), прочие дополнительные отпуска, предусмотренные законодательством, коллективным договором, соглашением и трудовым договором (ч. вторая ст. 4 Закона об отпусках), в частности, дополнительный отпуск лицам, отнесенным к категории 1 и 2 пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы (далее — «чернобыльцы»), предоставляемый согласно пункту 22 части первой статьи 20 и пункту 1 части первой статьи 21 Закона Украины «О статусе и социальной защите граждан, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы» от 28.02.91 г. № 796-XII. Этот «чернобыльский» дополнительный отпуск не относится к ежегодным отпускам, оплачивается не за счет предприятия, а за счет денежных средств государственного бюджета органами социальной защиты населения.¹¹

Таким образом, основным условием для получения денежной компенсации за неиспользованную часть ежегодного отпуска за соответствующий рабочий год является использование работником в обязательном порядке 24 календарных дней ежегодного и дополнительных отпусков за этот рабочий (календарный) год. И только после использования такого количества дней указанных отпусков работник может рассчитывать на получение денежной компенсации за остальные неиспользованные дни ежегодного отпуска за этот же рабочий год.

Например, если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет 28 календарных дней, при этом он использовал за рабочий год 24 календарных дня такого отпуска, то за 4 (28 – 24) неиспользованных календарных дня указанного отпуска он может получить компенсацию.

Если же у работника суммарная продолжительность ежегодного отпуска составляет 31 календарный день (24 к. д. — ежегодный основной отпуск и 7 к. д. — ежегодный дополнительный отпуск за работу с ненормированным рабочим днем), то при использовании работником за соответствующий рабочий год части ежегодного основного отпуска продолжительностью 17 календарных дней и ежегодного дополнительного отпуска полной продолжительности — 7 календарных дней (всего за рабочий год использовано 24 (17 + 7) календарных дня ежегодного отпуска), за оставшиеся 7 (31 – 24) календарных дней неиспользованного ежегодного основного отпуска он имеет право получить денежную компенсацию.¹²

Также следует помнить, что работнику может быть выплачена денежная компенсация за неиспользованные дни ежегодного отпуска только в случае, если он использовал за рабочий год не менее 14 календарных дней ежегодного основного отпуска, поскольку исходя из норм статьи 12 Закона об отпусках основная непрерывная часть такого отпуска, которую работник обязан использовать при делении отпуска на части, должна составлять не менее 14 календарных дней.

Например, если суммарная продолжительность ежегодного отпуска работника составляет 42 календарных дня (24 к. д. — ежегодный основной отпуск и 18 к. д. — ежегодный дополнительный отпуск за особый характер труда — работа в условиях повышенного риска для здоровья), то при использовании работником за соответствующий рабочий год ежегодного дополнительного отпуска полной продолжительности — 18 к. д. и части ежегодного основного отпуска продолжительностью 6 календарных дня (всего за рабочий год использовано 24 (18 + 6) календарных дня ежегодного отпуска) работнику нельзя выплачивать денежную компенсацию за 18 (42 – 24) календарных дней неиспользованного ежегодного основного отпуска. В данной ситуации работнику необходимо предоставить еще не меньше 14 календарных дней непрерывного неиспользованного ежегодного основного отпуска и только после этого можно выплатить денежную компенсацию за оставшиеся неиспользованными дни ежегодного основного отпуска, т. е. максимум за 4 (42 – 18 – 6 – 14) календарных дня такого отпуска.

Обращаем внимание на то, что хотя в обязательные для использования 24 календарных дня отпуска включаются дни как ежегодных (основного и дополнительных) отпусков, так и дополнительных отпусков, денежная компенсация, если работник не увольняется (продолжает работать), выплачивается ему только за часть ежегодного отпуска. За неиспользованный дополнительный отпуск на детей денежная компенсация выплачивается работнику только при увольнении.¹³

Например, если работница имеет право на 30 календарных дней ежегодного основного отпуска и 10 календарных дней дополнительного отпуска на детей (т. е. всего на 40 к. д. отпуска), при этом она использовала 14 календарных дней ежегодного основного отпуска и 10 календарных дней дополнительного отпуска на детей, т. е. всего за рабочий год использовала 24 (14 + 10) календарных дня ежегодного и дополнительного отпусков, то ей можно выплатить денежную компенсацию за 16 (40 – 24) календарных дней неиспользованного ежегодного основного отпуска.

Если же работница имеет право на 28 календарных дней ежегодного основного отпуска и 17 календарных дней дополнительного отпуска на детей, который предоставляется по двум основаниям (т. е. всего на 44 к. д. отпуска), при этом она использовала 24 календарных дня ежегодного основного отпуска и не использовала за текущий календарный год дополнительный отпуск на детей, то ей можно выплатить компенсацию только за 4 (28 – 24) календарных дня неиспользованного ежегодного основного отпуска, а компенсацию за 17 календарных дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей можно выплатить только при увольнении работницы.

Выплата денежной компенсации осуществляется работодателем на основании заявления работника, в котором он должен указать, за сколько календарных дней неиспользованного ежегодного отпуска он желает получить компенсацию. Такое заявление является основанием для издания руководителем предприятия приказа о начислении и выплате работнику денежной компенсации.

На основании заявления работника в приказе о предоставлении части ежегодного отпуска может быть указано о выплате денежной компенсации за дни этого отпуска, оставшиеся неиспользованными.¹⁴

Если работник не представил работодателю заявление с просьбой выплатить ему денежную компенсацию, то согласно статье 79 КЗоТ и статье 12 Закона об отпусках неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск.

Кроме того, статьей 80 КЗоТ установлено, что запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение двух лет подряд.

Из вышеприведенной нормы следует, что если работник за текущий рабочий год не использовал часть ежегодного (основного или дополнительного) отпуска, за которую ему была выплачена денежная компенсация, то уже в следующем рабочем году ежегодный отпуск (как основной, так и дополнительный) ему должен быть предоставлен полной продолжительности, и, соответственно, у работника в следующем рабочем году не должно быть неиспользованных дней ежегодного отпуска, за которые можно выплатить денежную компенсацию.

Кроме того, если в текущем рабочем году, который длится, например, с 25.01.2020 г. по 24.01.2021 г., работнику предоставлен с 8 по 31 июля 2020 года неиспользованный полный ежегодный основной отпуск продолжительностью 24 календарных дня за предыдущий рабочий год (который длился с 25.01.2019 г. по 24.01.2020 г.), то работнику не может быть выплачена денежная компенсация за 24 календарных дня ежегодного основного отпуска за текущий рабочий год. То есть денежная компенсация выплачивается исходя из количества неиспользованных дней ежегодного отпуска за конкретный рабочий год.¹⁵

Случаи, когда денежная компенсация за неиспользованный отпуск не выплачивается

Согласно статье 80 КЗоТ запрещается непредоставление ежегодных отпусков полной продолжительности в течение рабочего года лицам до 18 лет и работникам, имеющим право на ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда.

Лицам до 18 лет замена всех видов отпусков денежной компенсацией не допускается (ст. 83 КЗоТ, ст. 24 Закона об отпусках).

Таким образом, денежная компенсация (кроме случаев увольнения) не выплачивается за:

– все виды отпусков работникам моложе 18 лет;

– ежегодные дополнительные отпуска за работу с вредными и тяжелыми условиями или с особым характером труда работникам, имеющим право на такие отпуска (даже если эти работники использовали за рабочий год ежегодный основной отпуск продолжительностью не менее 24 календарных дней).

Также денежная компенсация не выплачивается за все другие неиспользованные отпуска, которые не являются ежегодными отпусками или дополнительными отпусками на детей, а также в случае, когда работник перед увольнением решит использовать все надлежащие ему дни ежегодных отпусков.

Напомним, что в соответствии со статьей 3 Закона об отпусках по желанию работника в случае его увольнения (кроме увольнения за нарушение трудовой дисциплины) ему должен быть предоставлен неиспользованный отпуск с последующим увольнением. Датой увольнения в этом случае является последний день отпуска.

В случае смерти работника денежная компенсация за не использованные им дни ежегодных отпусков, а также дополнительного отпуска на детей выплачивается наследникам (ст. 24 Закона об отпусках).

Определение стажа, дающего право на ежегодный отпуск,
за который выплачивается денежная компенсация

Если денежную компенсацию необходимо выплатить при увольнении работника, то прежде чем приступить к расчету ее суммы, необходимо определить количество календарных дней отпуска, на которые работник имеет право. В свою очередь, количество дней отпуска зависит от стажа, дающего право на ежегодный отпуск.

Периоды, которые включаются в стаж работы, дающий право на ежегодные основной или дополнительные отпуска, определены статьей 82 КЗоТ и статьей 9 Закона об отпусках.

В стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск, засчитываются, в частности:

– время фактической работы (в том числе на условиях неполного рабочего времени) в течение рабочего года, за который предоставляется отпуск;

– время, когда работник фактически не работал, но за ним согласно законодательству сохранялись место работы (должность) и заработная плата полностью или частично (в том числе время оплаченного вынужденного прогула, вызванного незаконным увольнением или переводом на другую работу);

– время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему выплачивалось пособие по государственному социальному страхованию («больничные», «декретные»);

– время, когда работник фактически не работал, но за ним сохранялось место работы (должность) и ему не выплачивалась заработная плата в порядке, определенном статьями 25 и 26 Закона об отпусках (т. е. период пребывания в отпусках без сохранения заработной платы).¹⁶

Обращаем внимание, что в соответствии с нормами статей 82, 181 КЗоТ и статьи 9 Закона об отпусках в стаж работы, дающий право на ежегодный отпуск, не включаются:

– время отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;

– время отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком продолжительностью, определенной в медицинском заключении, но не более чем до достижения ребенком 6-летнего возраста, а в случае если ребенок болен сахарным диабетом I типа (инсулинозависимый) или если ребенок, которому не установлена инвалидность, болен тяжелым перинатальным поражением нервной системы, тяжелым врожденным пороком развития, редким орфанным заболеванием, онкологическим, онкогематологическим заболеваниями, детским церебральным параличем, тяжелым психическим расстройством, острым или хроническим заболеванием почек IV степени, — до достижения ребенком 16-летнего возраста, а если ребенку установлена категория «ребенок с инвалидностью подгруппы А» или ребенок, которому не установлена инвалидность, получил тяжелую травму, требует трансплантации органа, требует паллиативной помощи — до достижения ребенком 18-летнего возраста.

– время (календарные дни) невыхода на работу по неуважительным причинам (прогул и т. п.).

Расчет количества дней неиспользованного отпуска

Количество неиспользованных дней ежегодного отпуска, за которые работнику необходимо выплатить денежную компенсацию, зависит от продолжительности ежегодного отпуска работника, установленного внутренним документом предприятия (например, коллективным договором), и имеющегося у работника стажа, дающего право на ежегодный отпуск (пропорционально отработанному им времени).

Общего нормативно-правового акта, который бы определял порядок расчета количества неиспользованных дней ежегодного отпуска, на сегодняшний день нет. Поэтому при подсчете дней ежегодного отпуска пропорционально отработанному времени целесообразно пользоваться механизмом начисления оплаты за дни отпуска, изложенным в Порядке исчисления средней заработной платы, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100), т. е. привязку расчета дней отпуска необходимо делать к календарным дням рабочего года, в котором работал сотрудник.¹⁷ При этом по каждому виду отпусков, подлежащих компенсации при увольнении, расчет неиспользованных дней осуществляется отдельно.

ПРИМЕР 1

Определение количества дней неиспользованного отпуска,
если отработано несколько месяцев в рабочем году

Ежегодный основной отпуск по должности работника составляет 24 календарных дня. Текущий рабочий год, за который должен предоставляться ежегодный основной отпуск полной продолжительности, у работника длится с 20.01.2020 г. по 19.01.2021 г. Однако работник увольняется 17.07.2020 г. (последний день работы), не отработав полный рабочий год.

Рассчитаем количество отработанных работником календарных дней (далее — к. д.) в текущем рабочем году за период с 20.01.2020 г. по 17.07.2020 г. (включительно) без учета праздничных и нерабочих дней (далее — празд. д.) в этом периоде:

12 к. д. (январь) + 29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) + 17 к. д. (июль) – 6 празд. д. (8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня) = 174 к. д.

Для расчета продолжительности (календарных дней) ежегодного основного отпуска пропорционально отработанному времени определяем количество дней ежегодного основного отпуска, приходящихся на один календарный день без учета праздничных и нерабочих дней в целом за год (июль 2019 года – июнь 2020 года):

24 к. д. отпуска : (366 к. д. в году – 11 празд. д.) = 0,0676 к. д.

Этот результат для определения количества дней ежегодного основного отпуска, на которые работник имеет право, умножаем на количество календарных дней, отработанных работником в период с 20.01.2020 г. по 17.07.2020 г. без учета праздничных и нерабочих дней:

0,0676 к. д. х 174 к. д. = 11,8 ≈ 12 к. д.

Таким образом, работник по состоянию на день увольнения имеет право на 12 календарных дней ежегодного основного отпуска, поэтому в день увольнения ему необходимо выплатить денежную компенсацию за эти неиспользованные дни ежегодного отпуска.

ПРИМЕР 2

Определение количества дней неиспользованного отпуска,
если работница находилась в «декретном» отпуске и отпусках по уходу за ребенком

Работница, принятая на работу 23.03.2015 г. и имевшая на тот период двоих детей в возрасте до 15 лет (одному ребенку было 7 лет, второму ребенку в апреле 2015 года исполнилось 15 лет), увольняется 24.07.2020 г. по собственному желанию, находясь в отпуске по уходу за (третьим) ребенком до достижения им 6-летнего возраста, без выхода на работу. За период работы на предприятии ежегодный основной отпуск и дополнительный отпуск на детей работнице не предоставлялись. Продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работницы — 30 календарных дней.

За время работы на предприятии (в период с 23.03.2015 г. по 24.07.2020 г. включительно) у работницы произошли следующие события:

– с 23.03.2015 г. по 16.09.2015 г. — работала в обычном режиме;

– с 17.09.2015 г. по 20.01.2016 г. (126 календарных дней) — находилась в отпуске в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск);

– с 21.01.2016 г. по 24.11.2018 г. — находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста;

– с 25.11.2018 г. по 24.07.2020 г. — находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению.

Таким образом, в период с 23.03.2015 г. по 24.07.2020 г. работница фактически работала только в период с 23.03.2015 г. по 16.09.2015 г.

В стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, включаются периоды:

– с 23.03.2015 г. по 16.09.2015 г. (178 календарных дней, в т. ч. 7 празд. д.) — время фактической работы до предоставления «детских» отпусков;

– с 17.09.2015 г. по 20.01.2016 г. (126 календарных дней, в т. ч. 3 празд. д.) — время пребывания в «декретном» отпуске.

Период с 21.01.2016 г. по 24.07.2020 г. (время пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и время пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению) не включается в стаж работы, дающий право на ежегодный основной отпуск.

Следовательно, общий стаж, дающий право работнице на ежегодный основной отпуск, за вычетом праздничных и нерабочих дней составляет:

(178 к. д. + 126 к. д.) – (7 празд. д. + 3 празд. д.) = 294 к. д.

Определим количество дней ежегодного основного отпуска, приходящихся на один календарный день без учета праздничных и нерабочих дней в целом за год (июль 2019 года – июнь 2020 года):

30 к. д. отпуска : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 0,0845 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска работницы по состоянию на день увольнения (24.07.2020 г.) включительно:

0,0845 к. д. х 294 к. д. = 24,8 ≈ 25 к. д.

Таким образом, по состоянию на день увольнения (24.07.2020 г.) работница имеет право на ежегодный основной отпуск продолжительностью 25 календарных дней, за который ей необходимо выплатить денежную компенсацию в день увольнения.

Кроме того, поскольку работница в 2015 году работала, имея двоих детей в возрасте до 15 лет, за этот календарный год она имеет право на дополнительный отпуск на детей продолжительностью 10 календарных дней (основание — женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет), поэтому при увольнении ей должна быть выплачена денежная компенсация еще и за 10 дней указанного социального отпуска. В 2016–2020 годах работница не работала и права на такой отпуск за эти годы не имеет.

ПРИМЕР 3

Определение количества дней неиспользованного отпуска,
если отработано больше 2 лет, а ежегодный отпуск ни разу не предоставлялся

Работник принят на работу 12.02.2018 г., но 21.08.2020 г. увольняется. За все это время он ни разу не был в ежегодном основном отпуске. Продолжительность этого отпуска для должности работника составляет 28 календарных дней.

Периоды, за которые работник имеет право на полный ежегодный основной отпуск:

– с 12.02.2018 г. по 11.02.2019 г. (первый рабочий год) — 28 к. д. отпуска;

– с 12.02.2019 г. по 11.02.2020 г. (второй рабочий год) — 28 к. д. отпуска.

Определим количество отработанных работником календарных дней в третьем рабочем году — периоде с 12.02.2020 г. по 21.08.2020 г. (день увольнения) включительно без учета праздничных и нерабочих дней:

18 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) + 31 к. д. (июль) + 21 к. д. (август) – 6 празд. д. (8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня) = 186 к. д.

Количество дней ежегодного основного отпуска, приходящихся на один календарный день без учета праздничных и нерабочих дней в целом за год (август 2019 года – июль 2020 года):

28 к. д. отпуска : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 0,0789 к. д.

Количество дней ежегодного основного отпуска, на которые работник имеет право, за отработанный период с 12.02.2020 г. по 21.08.2020 г. без учета праздничных и нерабочих дней:

0,0789 к. д. х 186 к. д. = 14,7 ≈ 15 к. д.

Общее количество неиспользованных дней ежегодного основного отпуска за весь период работы на предприятии (с 12.02.2018 г. по 21.08.2020 г.):

28 к. д. + 28 к. д. + 15 к. д. = 71 к. д.

Таким образом, предприятие при окончательном расчете с работником должно выплатить ему денежную компенсацию за 71 календарный день ежегодного основного отпуска.

________________________________________________________________________

Расчет суммы денежной компенсации за неиспользованный отпуск

Сумма денежной компенсации определяется в том же порядке, что и сумма отпускных, т. е. исчисляется исходя из размера средней заработной платы в соответствии с Порядком № 100.¹⁸

Исчисление средней заработной платы для начисления денежной компенсации за неиспользованные отпуска, независимо от того, за какой временной период они предоставляются (за текущий рабочий (календарный) год или за последние 5 лет), осуществляется исходя из выплат за последние 12 календарных месяцев работы, предшествующих месяцу выплаты денежной компенсации (абз. первый п. 2 Порядка № 100).¹⁹

Если работник проработал на предприятии меньше года, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за фактическое время работы — с 1-го числа месяца после оформления на работу до 1-го числа месяца, в котором выплачивается денежная компенсация (абз. второй п. 2 Порядка № 100).

Если по каким­либо уважительным причинам или в соответствии с действующим законодательством работник не работал и за ним не сохранялась заработная плата или сохранялась частично, то такой период (календарные дни) исключается из расчетного периода (абз. шестой п. 2 Порядка № 100). Эта норма касается, в частности, случаев, когда работникам предоставляются отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3 лет и отпуска без сохранения заработной платы согласно статьям 25 и 26 Закона об отпусках.²⁰

Если работник не имел заработка не по своей вине в расчетном периоде (например, был в отпуске по уходу за ребенком до 3 лет или до 6 лет согласно медзаключению), расчет средней заработной платы осуществляется исходя из установленных ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада (абз. третий п. 4 Порядка № 100).¹⁹

Выплаты, включаемые в расчет средней заработной платы, определены в пункте 3, а не включаемые в расчет — в пункте 4 Порядка № 100.²¹

Для определения среднедневной заработной платы необходимо просуммировать всю заработную плату работника в расчетном периоде (последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу выплаты денежной компенсации, или меньший фактически отработанный период с 1-го числа месяца после оформления на работу до 1-го числа месяца, в котором выплачивается денежная компенсация), и разделить ее на количество календарных дней в расчетном периоде за вычетом праздничных и нерабочих дней (п. 7 Порядка № 100). Затем полученный результат (среднедневную заработную плату) необходимо умножить на количество неиспользованных дней отпуска, за которые выплачивается денежная компенсация.²²

ПРИМЕР 4

Выплата денежной компенсации за неиспользованный отпуск при увольнении работника,
если им отработано несколько месяцев

Работник, принятый на работу 02.01.2020 г., увольняется 31.07.2020 г. В январе работник принят на работу с первого рабочего дня месяца, поэтому январь включается в расчетный период. Несмотря на то, что июль отработан работником полностью, этот месяц в расчетный период не включается (это месяц увольнения и начисления денежной компенсации). Продолжительность ежегодного основного отпуска по должности работника за отработанный рабочий год составляет 24 календарных дня. Работник в июне использовал 10 календарных дней ежегодного основного отпуска. В расчетном периоде (январь – июнь) для начисления денежной компенсации работник имеет доход в сумме 42 738,15 грн., участвующий в расчете средней заработной платы, включая сумму отпускных за 10 календарных дней использованного ежегодного отпуска (абз. четвертый п. 3 Порядка № 100).

Сначала определим продолжительность отпуска работника за отработанный период с 02.01.2020 г. по 31.07.2020 г. (день увольнения) включительно.

Для расчета «отпускного» стажа исчислим количество календарных дней в этом периоде, кроме праздничных и нерабочих дней:

30 к. д. (январь) + 29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) + 31 к. д. (июль) – 7 празд. д. (7 января, 8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня) = 205 к. д.

Количество дней ежегодного отпуска, приходящихся на один календарный день без учета праздничных и нерабочих дней в целом за год (июль 2019 года – июнь 2020 года):

24 к. д. отпуска : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 0,0676 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска работника за отработанный период с 02.01.2020 г. по 31.07.2020 г. включительно:

0,0676 к. д. х 205 к. д. = 14 к. д.

Поскольку работник уже использовал 10 календарных дней ежегодного основного отпуска, то он имеет право еще на 4 календарных дня такого отпуска (14 к. д. – 10 к. д.). Следовательно, при окончательном расчете с работником предприятие должно выплатить ему денежную компенсацию за 4 календарных дня неиспользованного ежегодного отпуска.

Количество календарных (кроме праздничных и нерабочих) дней в расчетном периоде:

31 к. д. (январь) + 29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) – 8 празд. д. (1 и 7 января, 8 марта, 19 апреля, 1 и 9 мая, 7 и 28 июня) = 174 к. д.

Среднедневная заработная плата для начисления денежной компенсации:

42 738,15 грн. : 174 к. д. = 245,62 грн.

Сумма денежной компенсации за неиспользованный отпуск:

245,62 грн. х 4 к. д. = 982,48 грн.

ПРИМЕР 5

Выплата денежной компенсации при увольнении работника,
если им отработано меньше календарного месяца

Работник принят на работу 04.06.2020 г., но уже 24.07.2020 г. увольняется, не отработав полного календарного месяца. Должностной оклад работника — 5400 грн. Продолжительность отпуска по должности работника — 26 календарных дней.

Количество календарных дней в отработанном периоде с 04.06.2020 г. по 24.07.2020 г. за исключением праздничных и нерабочих дней:

27 к. д. (июнь) + 24 к. д. (июль) – 2 празд. д. (7 и 28 июня) = 49 к. д.

Количество дней ежегодного отпуска, приходящихся на один календарный день без учета праздничных и нерабочих дней в целом за год (июль 2019 года – июнь 2020 года):

26 к. д. отпуска : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 0,0732 к. д.

Продолжительность ежегодного основного отпуска работника за отработанный период с 04.06.2020 г. по 24.07.2020 г.:

0,0732 к. д. х 49 к. д. = 3,6 ≈ 4 к. д.

Поскольку у работника нет ни одного полностью отработанного календарного месяца (отсутствует расчетный период), то среднедневная заработная плата исчисляется исходя из установленного ему должностного оклада (абз. третий п. 4 Порядка № 100).²³

Среднедневная заработная плата для начисления денежной компенсации:

(5400 грн. х 12 мес.) : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 182,54 грн.

Сумма денежной компенсации:

182,54 грн. х 4 к. д. = 730,16 грн.

ПРИМЕР 6

Выплата денежной компенсации за неиспользованный дополнительный отпуск
на детей при увольнении работницы

Работница, принятая на работу 18.04.2016 г., увольняется 30.06.2020 г. по собственному желанию. Перед увольнением ей предоставлены все неиспользованные дни ежегодного отпуска. У работницы двое детей в возрасте до 15 лет (первый ребенок родился в 2005 году, второй — в 2011 году), но ни разу за время работы на предприятии она не воспользовалась своим правом на дополнительный отпуск на детей. Как женщина, которая работает и имеет двоих детей в возрасте до 15 лет, она имеет право на такой отпуск с 2016 года по 2020 год. Заработная плата работницы в расчетном периоде (июнь 2019 года – май 2020 года) составляет 67 584,39 грн.

Определим, за какое количество дней неиспользованного дополнительного отпуска на детей работнице необходимо выплатить денежную компенсацию при увольнении, а также исчислим сумму такой компенсации.

Продолжительность дополнительного отпуска на детей у работницы (женщины, имеющей двоих детей в возрасте до 15 лет), в 2016 – 2020 годах составляет по 10 календарных дней за каждый календарный год, т. е. работнице должна быть выплачена денежная компенсация за 50 календарных дней (5 лет х 10 к. д.) дополнительного отпуска на детей, которые не были использованы ею с 2016 по 2020 год включительно.

Среднедневная заработная плата для начисления денежной компенсации:

67 584,39 грн. : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 190,38 грн.

Сумма денежной компенсации:

190,38 грн. х 50 к. д. = 9519 грн.

ПРИМЕР 7

Выплата денежной компенсации на основании заявления работника,
не использовавшего часть ежегодного отпуска

По должности работника предусмотрен ежегодный основной отпуск продолжительностью 30 календарных дней. За текущий рабочий год (с 25.07.2019 г. по 24.07.2020 г.) работник использовал 24 календарных дня ежегодного основного отпуска в период с 8 по 31 июля 2020 года (пятница). После отпуска 3 августа 2020 года (понедельник) он вышел на работу и написал заявление с просьбой выплатить ему денежную компенсацию за неиспользованные 6 (30 – 24) календарных дней ежегодного основного отпуска, на основании которого руководителем предприятия 04.08.2020 г. издан приказ о начислении работнику в августе указанной денежной компенсации.

В расчетном периоде (август 2019 года – июль 2020 года) работник имеет суммарную заработную плату в размере 95 376,82 грн., включая сумму отпускных за 24 календарных дня использованного ежегодного основного отпуска в июле за текущий рабочий год.

Среднедневная заработная плата для начисления денежной компенсации:

95 376,82 грн. : (366 к. д. – 11 празд. д.) = 268,67 грн.

Сумма денежной компенсации:

268,67 грн. х 6 к. д. = 1612,02 грн.

___________________________________________________________________

Корректировка при начислении денежной компенсации

В случае повышения тарифных ставок и должностных окладов на предприятии в соответствии с актами законодательства, а также по решениям, предусмотренным в коллективных договорах (соглашениях), как в расчетном периоде, так и в периоде, в течение которого за работником сохраняется средний заработок, заработная плата, включая премии и другие выплаты, учитываемые при исчислении средней заработной платы, за промежуток времени до повышения корректируются на коэффициент их повышения (п. 10 Порядка № 100).²⁴

Касательно применения вышеприведенной нормы следует учитывать, что денежная компенсация за неиспользованные отпуска является разовой выплатой, которая только рассчитывается из средней заработной платы, но не является сохранением среднего заработка за определенный период времени (в отличие от отпускных). Поэтому если повышение должностного оклада (тарифной ставки) произошло у работника в месяце выплаты денежной компенсации, нет оснований проводить корректировку средней заработной платы на коэффициент повышения должностного оклада (тарифной ставки) в таком месяце.²⁵

При начислении денежной компенсации проводится только корректировка заработной платы в расчетном периоде, если в нем состоялось повышение должностных окладов (тарифных ставок) на предприятии.²⁵

Налогообложение денежной компенсации за неиспользованный отпуск

Структура заработной платы определена статьей 2 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР (далее — Закон № 108) и детализирована в Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5).

Согласно статье 2 Закона № 108 к дополнительной заработной плате относятся, в частности, гарантийные и компенсационные выплаты, предусмотренные действующим законодательством.

Действующим законодательством, а именно статьей 83 КЗоТ и статьей 24 Закона об отпусках предусмотрена выплата денежной компенсации за неиспользованный отпуск в вышерассмотренных случаях. Следовательно, такая компенсация является гарантийной выплатой, поэтому на основании статьи 2 Закона № 108 она относится к дополнительной заработной плате.

В подпункте 2.2.12 Инструкции № 5 также указано, что суммы денежных компенсаций в случае неиспользования ежегодных (основного и дополнительных) отпусков и дополнительных отпусков работникам, имеющим детей, в размерах, предусмотренных законодательством, как оплата за неотработанное время относятся к дополнительной заработной плате фонда оплаты труда (далее — ФОТ).

Следовательно, с денежной компенсации за неиспользованный отпуск как составляющей заработной платы (ФОТ) в общем порядке уплачиваются единый социальный взнос (далее — ЕСВ), налог на доходы физических лиц  и военный сбор.²⁶

ЕСВ уплачивается только с денежной компенсации, начисленной работодателем работнику во время работы или при увольнении работника (при его переводе на другое предприятие) во время окончательного расчета. Если денежная компенсация начисляется и выплачивается работнику после его увольнения (после смерти), то, по мнению ГФСУ²⁷, ЕСВ на нее не начисляется (не уплачивается), поскольку работодатель уже не является страхователем (плательщиком ЕСВ) по отношению к бывшему работнику (трудовые отношения прекращены), а денежная компенсация является платой за неотработанное время (после увольнения работника ЕСВ может начисляться только на выплаты, начисленные ему за отработанное время — абз. второй ч. 2 ст. 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 г. № 2464-VІ).

Денежная компенсация, выплачиваемая работнику во время работы, при увольнении или перечисляемая при переводе работника его новому работодателю, отражается в месяце и квартале ее начисления (выплаты, перечисления) в составе заработной платы как в Налоговом расчете ф. № 1ДФ, так и в таблицах 1 и 6 Отчета о ЕСВ.²⁸

Учет денежной компенсации при начислении «среднезарплатных» выплат

Сумма денежной компенсации за неиспользованный отпуск как одноразовая выплата не учитывается при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения (для начисления всех «среднезарплатных» выплат, исчисляемых) согласно Порядку № 100, в т. ч. при расчете отпускных (пп. «б» п. 4 Порядка № 100).

Поскольку денежная компенсация за неиспользованный отпуск согласно Инструкции № 5 относится к ФОТ и с ее суммы уплачивается ЕСВ, она учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат (в т. ч. «больничных» и «декретных»), рассчитываемых согласно Порядку исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденному постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266.

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;
• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статтею 24 Закону про відпустки визначено умови і порядок виплати грошової компенсації за невикористану відпустку. Зокрема, зазначеними статтями передбачено виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в двох випадках:

1) працівникам при звільненні;

2) працівникам, які продовжують працювати на підприємстві і використали певну частину відпустки.

Зупинимося детально на кожному із зазначених випадків виплати грошової компенсації за невикористану відпустку (далі — грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника

Відповідно до статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:

• щорічної відпустки;
• додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю (далі — інвалід) з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Нагадаємо, що відповідно до статті 4 Закону про відпустки до щорічних відпусток належать:

• основна відпустка — надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором (залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах) і не повинна перевищувати 35 календарних днів (ст. 7 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за особливий характер праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), належить до соціальних відпусток (ст. 4, 19 Закону про відпустки). Ця оплачувана відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) таким особам:

– жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину;

– матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одинокій матері;

– батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує дитину без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одному із прийомних батьків;

– одному із батьків-вихователів.

За наявності декількох підстав для надання цієї соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182-1 КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки).

Додаткова відпустка на дітей надається повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу на підприємстві (але відпрацьований час повинен бути в календарному році) і незалежно від дати народження дитини — до чи після цієї дати.

У разі якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку або додаткову відпустку на дітей за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні таких відпусток, оскільки чинним законодавством не передбачено терміну давності, після закінчення якого втрачається право на зазначені відпустки.

Виплата грошової компенсації здійснюється в останній день роботи працівника (день звільнення), оскільки відповідно до статей 47, 116 КЗпП власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і виплатити всі суми, що належать йому від підприємства (в т. ч. грошову компенсацію). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми (в т. ч. грошова компенсація) мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. За наявності спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні (в т. ч. про розмір грошової компенсації), роботодавець повинен у вищевказаний строк виплатити не оспорювану працівником суму.

Звертаємо увагу, що для нарахування грошової компенсації при звільненні не мають значення особливості роботи (випробувальний строк, сезонні і тимчасові роботи, сумісники тощо), а також причина (підстава) звільнення працівника. Тому навіть якщо працівника звільняють за систематичне невиконання посадових обов’язків (п. 3 ст. 40 КЗпП), тривалий прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП), появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП), вчинення за місцем роботи розкрадання майна власника (п. 8 ст. 40 КЗпП), підприємство зобов’язане нарахувати йому грошову компенсацію за невикористані дні вищевказаних відпусток.

У разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни він не має права на отримання невикористаної відпустки з подальшим звільненням (ст. 3 Закону про відпустки). Але це обмеження не може розглядатися як відсутність права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку, тобто при звільненні працівника за порушення трудової дисципліни йому повинна бути виплачена грошова компенсація на загальних підставах.

У разі якщо працівник був звільнений роботодавцем, і в день звільнення йому була виплачена грошова компенсація, але згодом за рішенням суду він був поновлений на роботі, то працівник не зобов’язаний повертати підприємству грошову компенсацію (вона не відраховується із заробітної плати, яка виплачується підприємством працівникові за час вимушеного прогулу за рішенням суду), оскільки законодавством (КЗпП, Законом про відпустки) не передбачено повернення працівником грошової компенсації в зазначеному випадку  (в цій ситуації «відпускний» стаж працівника починає обчислюватися з дати поновлення на роботі).

Перерахування грошової компенсації за невикористану відпустку
на інше підприємство при переведенні працівника

У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Звертаємо увагу, що у вищенаведеній нормі йдеться про перерахування на нове місце роботи грошової компенсації тільки за невикористану працівником щорічну відпустку, тому грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку на дітей на нове місце працівника не перераховується, а виплачується при звільненні працівника.

Підприємство, з якого працівник звільняється, на підставі заяви працівника та наданих банківських реквізитів підприємства, на яке працівник переводиться, здійснює перерахування коштів за невикористану відпустку на рахунок нового підприємства працівника. При цьому бажано, щоб за новим місцем роботи працівник надав довідку з бухгалтерії колишнього роботодавця про суму нарахованої та перерахованої грошової компенсації, кількість днів невикористаної відпустки, робочий рік, за який не використано відпустку, а також суми єдиного соціального внеску, податку на доходи фізичних осіб і військового збору, сплачених з суми грошової компенсації.

У разі якщо працівник на попередньому місці роботи скористався своїм правом на щорічну відпустку або при звільненні йому була виплачена грошова компенсація, то стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку, на новому місці роботи обчислюється з дня укладення трудового договору.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію (оскільки вона була перерахована колишнім роботодавцем працівника новому роботодавцю), то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи (ч. третя ст. 9 Закону про відпустки).

Працівник, який був переведений на інше підприємство з перерахуванням на рахунок такого підприємства грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи на новому підприємстві (п. 8 ч. сьомої ст. 10 Закону про відпустки), а в разі звільнення на новому місці роботи — на отримання зазначеної грошової компенсаціі.¹⁰

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку працівнику, який не звільняється

Відповідно до частини четвертої статті 83 КЗпП і частини четвертої статті 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Звертаємо увагу, що у вищенаведеній нормі не конкретизується, про які саме додаткові відпустки йдеться, але текстове розділення «щорічної та додаткових відпусток» дозволяє зробити висновок, що в обов’язкові 24 календарні дні відпустки, які працівник зобов’язаний використати протягом робочого (календарного) року, включаються як щорічні (основна та додаткові) відпустки, так і додаткові відпустки, які не належать до щорічних. Хоча Мінсоцполітики та Держпраці в деяких своїх роз’ясненнях повідомили, що в обов’язкові 24 календарні дні відпустки включають лише дні щорічних (основної та додаткових) відпусток. Але вище процитовані норми статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки говорять про інше, і до додаткових відпусток, про які йдеться в них, можуть бути віднесені, наприклад, додаткова відпустка на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додаткова відпустка окремим категоріям громадян (в т. ч. учасникам бойових дій, інвалідам внаслідок війни, реабілітованим особам) і постраждалим учасникам Революції Гідності (ст. 16-2 Закону про відпустки), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором (ч. друга ст. 4 Закону про відпустки).

До додаткових відпусток, передбачених законодавством, які можуть бути включені в обов’язкові 24 календарні дні відпустки, належить також додаткова відпустка особам, віднесеним до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі — «чорнобильці»), що надається згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII. Ця «чорнобильська» додаткова відпустка не належить до щорічних відпусток, оплачується не за рахунок підприємства, а за рахунок коштів державного бюджету органами соціального захисту населення.

Таким чином, основною умовою для отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за відповідний робочий рік є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток за цей робочий (календарний) рік. І тільки після використання такої кількості календарних днів зазначених відпусток працівник може розраховувати на отримання грошової компенсації за інші невикористані дні щорічної відпустки за цей же робочий рік.

Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 28 календарних днів, при цьому він використовував за робочий рік 24 календарні дні такої відпустки, то за 4 (28 – 24) невикористані календарні дні зазначеної відпустки він може отримати грошову компенсацію.

Якщо ж у працівника сумарна тривалість щорічної відпустки становить 31 календарний день (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 7 к. д. — щорічна додаткова відпустка за роботу з ненормованим робочим днем), то при використанні працівником за відповідний робочий рік частини щорічної основної відпустки тривалістю 17 календарних днів та щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 7 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (17 + 7) календарні дні щорічної відпустки), за ті, що залишилися, 7 (31 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки він має право отримати грошову компенсацію.

Також слід пам’ятати, що працівнику може бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки тільки у випадку, якщо він використав за робочий рік не менше 14 календарних днів щорічної основної відпустки, оскільки виходячи з норм статті 12 Закону про відпустки основна безперервна частина такої відпустки, яку працівник зобов’язаний використати у разі поділу відпустки на частини, повинна становити не менше ніж 14 календарних днів.

Наприклад, якщо сумарна тривалість щорічної відпустки працівника становить 42 календарні дні (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 18 к. д. — щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці — робота в умовах підвищеного ризику для здоров’я), то при використанні працівником за відповідний робочий рік щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 18 к. д. і частини щорічної основної відпустки тривалістю 6 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (18 + 6) календарні дні щорічної відпустки) працівнику не можна виплачувати грошову компенсацію за 18 (24 – 6 або 42 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. У даній ситуації працівникові необхідно надати ще не менше 14 календарних днів безперервної невикористаної щорічної основної відпустки і тільки після цього можна виплатити грошову компенсацію за ті, що залишилися невикористаними, дні щорічної основної відпустки, тобто максимум за 4 (24 – 6 – 14 або 42 – 18 – 6 – 14) календарні дні такої відпустки.

Звертаємо увагу на те, що хоча в обов’язкові для використання 24 календарні дні відпустки включаються дні як щорічних (основної та додаткових) відпусток, так і додаткових відпусток, грошова компенсація, якщо працівник не звільняється (продовжує працювати), виплачується йому тільки за частину щорічної відпустки. За невикористану додаткову відпустку на дітей грошова компенсація виплачується працівнику лише при звільненні.

Наприклад, якщо працівниця має право на 30 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей (тобто всього на 40 к. д. відпустки), при цьому вона вже використала 14 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей, тобто всього за робочий (календарний) рік використала 24 (14 + 10) календарні дні щорічної та додаткової відпусток, то їй можна виплатити грошову компенсацію за 16 (30 – 14 або 40 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Якщо працівниця має право на 28 календарних днів щорічної основної відпустки і 17 календарних днів додаткової відпустки на дітей, яка надається за двома підставами (тобто всього на 44 к. д. відпустки), при цьому вона використала 24 календарні дні щорічної основної відпустки і не використовувала за поточний календарний рік додаткову відпустку на дітей, то їй можна виплатити компенсацію лише за 4 (28 – 24) календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки, а компенсацію за 17 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей можна виплатити тільки при звільненні працівниці.

Виплата грошової компенсації здійснюється роботодавцем на підставі заяви працівника, в якій він повинен вказати, за скільки календарних днів невикористаної щорічної відпустки він бажає отримати компенсацію. Така заява є підставою для видання керівником підприємства наказу про нарахування та виплату працівникові грошової компенсації.

На підставі заяви працівника в наказі про надання частини щорічної відпустки може бути зазначено про виплату грошової компенсації за дні цієї відпустки, що залишилися невикористаними.

Якщо працівник не подав роботодавцю заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію, то згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 12 Закону про відпустки невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Крім того, статтею 80 КЗпП встановлено, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.

З вищенаведеної норми випливає, що якщо працівник за поточний робочий рік не використав частину щорічної (основної чи додаткової) відпустки, за яку йому була виплачена грошова компенсація, то вже в наступному робочому році щорічна відпустка (як основна, так і додаткова) має бути надана йому повної тривалості, і, відповідно, у працівника в наступному робочому році не повинно бути невикористаних днів щорічної відпустки, за які можна виплатити грошову компенсацію.

Крім того, якщо в поточному робочому році, який триває, наприклад, з 25.01.2020 р. по 24.01.2021 р., працівнику надано з 8 по 31 липня 2020 року невикористану повну щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за попередній робочий рік (який тривав з 25.01.2019 р. по 24.01.2020 р.), то працівникові не може бути виплачена грошова компенсація за 24 календарні дні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. Тобто грошова компенсація виплачується виходячи з кількості невикористаних днів щорічної відпустки за конкретний робочий рік.

Випадки, коли грошова компенсація за невикористану відпустку не виплачується

Згідно зі статтею 80 КЗпП забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається (ст. 83 КЗпП, ст. 24 Закону про відпустки).

Таким чином, грошова компенсація (крім випадків звільнення) не виплачується за:

– всі види відпусток працівникам віком до 18 років;

– щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці працівникам, які мають право на такі відпустки (навіть якщо ці працівники використали за робочий рік щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів).

Також грошова компенсація не виплачується за всі інші невикористані відпустки, які не є щорічними відпустками або додатковими відпустками на дітей, а також у разі, коли працівник перед звільненням вирішить використати всі належні йому дні щорічних відпусток.

Нагадаємо, що відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки на дітей виплачується спадкоємцям (ст. 24 Закону про відпустки).

Визначення стажу, що дає право на щорічну відпустку,
за яку виплачується грошова компенсація

Якщо грошову компенсацію необхідно виплатити при звільненні працівника, то перш ніж приступити до розрахунку її суми, потрібно визначити кількість календарних днів відпустки, на які працівник має право. У свою чергу, кількість днів відпустки залежить від стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню («лікарняні», «декретні»);
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки (тобто період перебування у відпустках без збереження заробітної плати);
  • інші періоди роботи, передбачені законодавством.

Звертаємо увагу, що відповідно до норм статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку.

– час (календарні дні) невиходу на роботу з неповажних причин (прогул тощо).

Розрахунок кількості днів невикористаної відпустки

Кількість невикористаних днів щорічної відпустки, за які працівнику необхідно виплатити грошову компенсацію, залежить від тривалості щорічної відпустки працівника, встановленої внутрішнім документом підприємства (наприклад, колективним договором), і наявного у працівника стажу, що дає право на щорічну відпустку (пропорційно відпрацьованому часу працівником).

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості невикористаних днів щорічної відпустки, на сьогоднішній день немає. Тому при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно робити до календарних днів робочого року, в якому працював працівник. При цьому за кожним видом відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів здійснюється окремо.

ПРИКЛАД 1

Визначення кількості днів невикористаної відпустки,
якщо відпрацьовано кілька місяців в робочому році

Щорічна основна відпустка за посадою працівника становить 24 календарні дні. Поточний робочий рік, за який повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості, у працівника триває з 20.01.2020 р. по 19.01.2021 р. Однак працівник звільняється 17.07.2020 р. (останній день роботи), не відпрацювавши повний робочий рік.

Визначимо кількість відпрацьованих працівником календарних днів (далі — к. д.) в поточному робочому році за період з 20.01.2020 р. по 17.07.2020 р. (день звільнення) включно без урахування святкових і неробочих днів (далі — святк. д.) в цей період:

12 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 17 к. д. (липень) – 6 святк. д. (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 174 к. д.

Для розрахунку тривалості (календарних днів) щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованому часу визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (липень 2019 року – червень 2020 року):

24 к. д. відпустки : (366 к. д. на рік – 11 святк. д.) = 0,0676 к. д.

Цей результат для визначення кількості днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право, множимо на кількість календарних днів, відпрацьованих працівником у період з 20.01.2020 р. по 17.07.2020 р. без урахування святкових і неробочих днів:

0,0676 к. д. х 174 к. д. = 11,8 ≈ 12 к. д.

Таким чином, працівник за станом на день звільнення має право на 12 календарних днів щорічної основної відпустки, тому в день звільнення йому необхідно виплатити грошову компенсацію за ці невикористані дні щорічної відпустки.

ПРИКЛАД 2

Визначення кількості днів невикористаної відпустки,
якщо працівниця перебувала у «декретній» відпустці та відпустках для догляду за дитиною

Працівниця, яка прийнята на роботу 23.03.2015 р. і яка мала на той період двох дітей віком до 15 років (одній дитині було 7 років, другій дитині в квітні 2015 року виповнилося 15 років), звільняється 24.07.2020 р. за власним бажанням, перебуваючи у відпустці для догляду за (третьою) дитиною до досягнення нею 6-річного віку, без виходу на роботу. За період роботи на підприємстві щорічна основна відпустка і додаткова відпустка на дітей працівниці не надавалися. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 30 календарних днів.

За час роботи на підприємстві (в період з 23.03.2015 р. по 24.07.2020 р. включно) у працівниці відбулися наступні події:

– з 23.03.2015 р. по 16.09.2015 р. — працювала у звичайному режимі;

– з 17.09.2015 р. по 20.01.2016 р. (126 календарних днів) — перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка);

– з 21.01.2016 р. по 24.11.2018 р. — перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 25.11.2018 р. по 24.07.2020 р. — перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком.

Таким чином, в період з 23.03.2015 р. по 24.07.2020 р. працівниця фактично працювала тільки в період з 23.03.2015 р. по 16.09.2015 р.

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 23.03.2015 р. по 16.09.2015 р. (178 календарних днів, в т. ч. 7 святк. д.) — час фактичної роботи до надання «дитячих» відпусток;

– з 17.09.2015 р. по 20.01.2016 р. (126 календарних днів, в т. ч. 3 святк. д.) — час перебування у «декретній» відпустці.

Період з 21.01.2016 р. по 24.07.2020 р. (час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком) не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Отже, загальний стаж, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку (за виключенням святкових і неробочих днів) становить:

(178 к. д. + 126 к. д.) – (7 святк. д. + 3 святк. д.) = 294 к. д.

Визначимо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (липень 2019 року – червень 2020 року):

30 к. д. відпустки : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 0,0845 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівниці за станом на день звільнення (24.07.2020 р.) включно:

0,0845 к. д. х 294 к. д. = 24,8 ≈ 25 к. д.

Таким чином, за станом на день звільнення (24.07.2020 р.) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 25 календарних днів, за яку їй необхідно виплатити грошову компенсацію в день звільнення.

Крім того, оскільки працівниця у 2015 році працювала, маючи двох дітей віком до 15 років, за цей календарний рік вона має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів (підстава — жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років), тому при звільненні їй повинна бути виплачена грошова компенсація ще й за 10 днів зазначеної соціальної відпустки. У 2016 – 2020 роках працівниця не працювала і права на таку відпустку за ці роки не має.

ПРИКЛАД 3

Визначення кількості днів невикористаної відпустки,
якщо відпрацьовано більше 2 років, а щорічна відпустка жодного разу не надавалася

Працівника прийнято на роботу 12.02.2018 р., а 21.08.2020 р. він звільняється. За весь цей час він жодного разу не був у щорічній основній відпустці. Тривалість цієї відпустки для посади працівника становить 28 календарних днів.

Періоди, за які працівник має право на повну щорічну основну відпустку:

– з 12.02.2018 р. по 11.02.2019 р. (перший робочий рік) — 28 к. д. відпустки;

– з 12.02.2019 р. по 11.02.2020 р. (другий робочий рік) — 28 к. д. відпустки.

Визначимо кількість відпрацьованих працівником календарних днів у третьому робочому році — періоді з 12.02.2020 р. по 21.08.2020 р. (день звільнення) включно без урахування святкових і неробочих днів:

18 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 21 к. д. (серпень) – 6 святк. д. (8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 186 к. д.

Кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (серпень 2019 року – липень 2020 року):

28 к. д. відпустки : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 0,0789 к. д.

Кількість днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право, за відпрацьований період з 12.02.2020 р. по 21.08.2020 р. без урахування святкових і неробочих днів:

0,0789 к. д. х 186 к. д. = 14,7 ≈ 15 к. д.

Загальна кількість невикористаних днів щорічної основної відпустки за весь період роботи на підприємстві (з 12.02.2018 р. по 21.08.2020 р.):

28 к. д. + 28 к. д. + 15 к. д. = 71 к. д.

Таким чином, підприємство при остаточному розрахунку з працівником повинно виплатити йому грошову компенсацію за 71 календарний день щорічної основної відпустки.

________________________________________________________________________

Розрахунок суми грошової компенсації за невикористану відпустку

Сума грошової компенсації визначається в тому ж порядку, що і сума відпускних, тобто обчислюється виходячи з розміру середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за невикористані відпустки, незалежно від того, за який часовий період вони надаються (за поточний робочий (календарний) рік або за останні 5 років), провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати грошової компенсації (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи — з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується грошова компенсація (абз. другий п. 2 Порядку № 100).

Якщо з будь-яких поважних причин або відповідно до чинного законодавства працівник не працював і за ним не зберігалася заробітна плата або зберігалася частково, то такий період (календарні дні) виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100). Ця норма стосується, зокрема, випадків, коли працівникам надаються відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років і відпустки без збереження заробітної плати згідно зі статтями 25 і 26 Закону про відпустки.

Якщо працівник не мав заробітку не зі своєї вини в розрахунковому періоді (наприклад, перебував у відпустці для догляду за дитиною до 3 років або до 6 років відповідно до медичного висновку), розрахунок середньої заробітної плати провадиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).¹⁹

Виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати, визначені в пункті 3, а ті, що не включаються до розрахунку, — в пункті 4 Порядку № 100.

Для визначення середньоденної заробітної плати необхідно підсумувати всю заробітну плату працівника в розрахунковому періоді (останні 12 календарних місяців, що передують місяцю виплати грошової компенсації, або менший фактично відпрацьований період з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується грошова компенсація), і розділити її на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів. Потім одержаний результат (середньоденну заробітну плату) необхідно помножити на кількість невикористаних днів відпустки, за які виплачується грошова компенсація (п. 7 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 4

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
якщо ним відпрацьовано кілька місяців

Працівник, прийнятий на роботу 02.01.2020 р., звільняється 31.07.2020 р. У січні працівник прийнятий на роботу з першого робочого дня місяця, тому січень включається до розрахункового періоду. Незважаючи на те, що липень відпрацьований працівником повністю, цей місяць до розрахункового періоду не включається (це місяць звільнення і нарахування грошової компенсації). Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівника за відпрацьований робочий рік становить 24 календарні дні. Працівник у червні використав 10 календарних днів щорічної основної відпустки. У розрахунковому періоді (січень – червень) для нарахування грошової компенсації працівник має дохід в сумі 42 738,15 грн., що бере участь у розрахунку середньої заробітної плати, включаючи суму відпускних за 10 календарних днів використаної щорічної відпустки у червні (абз. четвертий п. 3 Порядку № 100).

Спочатку визначимо тривалість відпустки працівника за відпрацьований період з 02.01.2020 р. по 31.07.2020 р. (день звільнення) включно.

Для розрахунку «відпускного» стажу обчислимо кількість календарних днів в цьому періоді, крім святкових і неробочих днів:

30 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) – 7 святк. д. (7 січня, 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 205 к. д.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (липень 2019 року – червень 2020 року):

24 к. д. відпустки : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 0,0676 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 02.01.2020 р. по 31.07.2020 р. включно:

0,0676 к. д. х 205 к. д. = 14 к. д.

Оскільки працівник вже використав 10 календарних днів щорічної основної відпустки, то він має право ще на 4 календарні дні такої відпустки (14 к. д. – 10 к. д.). Отже, при остаточному розрахунку з працівником підприємство повинно виплатити йому грошову компенсацію за 4 календарні дні невикористаної щорічної відпустки.

Кількість календарних (крім святкових та неробочих) днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (січень) + 29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) – 8 святк. д. (1 і 7 січня, 8 березня, 19 квітня, 1 і 9 травня, 7 і 28 червня) = 174 к. д.

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

42 738,15 грн. : 174 к. д. = 245,62 грн.

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку:

245,62 грн. х 4 к. д. = 982,48 грн.

ПРИКЛАД 5

Виплата грошової компенсації при звільненні працівника,
якщо ним відпрацьовано менше ніж календарний місяць

Працівника прийнято на роботу 04.06.2020 р., а вже 24.07.2020 р. він звільняється, не відпрацювавши повного календарного місяця. Посадовий оклад працівника — 5400 грн. Тривалість відпустки за посадою працівника — 26 календарних днів.

Кількість календарних днів у відпрацьованому періоді з 04.06.2020 р. по 24.07.2020 р. за винятком святкових і неробочих днів:

27 к. д. (червень) + 24 к. д. (липень) – 2 святк. д. (7 і 28 червня) = 49 к. д.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за рік (липень 2019 року – червень 2020 року):

26 к. д. відпустки : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 0,0732 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 04.06.2020 р. по 24.07.2020 р.:

0,0732 к. д. х 49 к. д. = 3,6 ≈ 4 к. д.

Оскільки у працівника немає жодного повністю відпрацьованого календарного місяця (відсутній розрахунковий період), то середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з встановленого йому посадового окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

(5400 грн. х 12 міс.) : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 182,54 грн.

Сума грошової компенсації:

182,54 грн. х 4 к. д. = 730,16 грн.

ПРИКЛАД 6

Виплата грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей при звільненні працівниці

Працівниця, прийнята на роботу 18.04.2016 р., звільняється 30.06.2020 р. за власним бажанням. Перед звільненням їй надано всі невикористані дні щорічної відпустки. У працівниці двоє дітей віком до 15 років (перша дитина народилася у 2005 році, друга — у 2011 році), але жодного разу за час роботи на підприємстві вона не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей. Як жінка, яка працює і має двох дітей віком до 15 років, вона має право на таку відпустку з 2016 року по 2020 рік. Заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (червень 2019 року – травень 2020 року) становить 67 584,39 грн.

Визначимо, за скільки днів невикористаної додаткової відпустки на дітей працівниці необхідно виплатити грошову компенсацію при звільненні, а також обчислимо суму такої компенсації.

Тривалість додаткової відпустки на дітей у працівниці (жінки, яка має двох дітей віком до 15 років), у 2016 – 2020 роках становить по 10 календарних днів за кожен календарний рік, тому працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 50 календарних днів (5 років х 10 к. д.) додаткової відпустки на дітей, які не були використані нею з 2016 по 2020 рік включно.

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

67 584,39 грн. : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 190,38 грн.

Сума грошової компенсації:

190,38 грн. х 50 к. д. = 9519 грн.

ПРИКЛАД 7

Виплата грошової компенсації на підставі заяви працівника,
який не використав частину щорічної відпустки

За посадою працівника передбачена щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів. За поточний робочий рік (з 25.07.2019 р. по 24.07.2020 р.) працівник використав 24 календарні дні щорічної основної відпустки в період з 8 по 31 липня 2020 року (п’ятниця). Після відпустки 3 серпня 2020 року (понеділок) він вийшов на роботу і написав заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 6 (30 – 24) календарних днів щорічної основної відпустки, на підставі якої керівником підприємства 04.08.2020 р. видано наказ про нарахування працівникові в серпні зазначеної грошової компенсації.

У розрахунковому періоді (серпень 2019 року – липень 2020 року) працівник має сумарну заробітну плату в розмірі 95 376,82 грн., включаючи суму відпускних за 24 календарні дні використаної щорічної основної відпустки в липні за поточний робочий рік.

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

95 376,82 грн. : (366 к. д. – 11 святк. д.) = 268,67 грн.

Сума грошової компенсації:

268,67 грн. х 6 к. д. = 1612,02 грн.

___________________________________________________________________

Коригування при нарахуванні грошової компенсації

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення (п. 10 Порядку № 100).

При застосуванні вищенаведеної норми слід враховувати, що грошова компенсація за невикористані відпустки є разовою виплатою, яка тільки розраховується із середньої заробітної плати, але не є збереженням середнього заробітку за певний період часу (на відміну від відпускних). Тому якщо підвищення посадового окладу (тарифної ставки) відбулося у працівника в місяці виплати грошової компенсації, немає підстав проводити коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу (тарифної ставки) в такому місяці.

При нарахуванні грошової компенсації здійснюється тільки коригування заробітної плати в розрахунковому періоді, якщо в ньому відбулося підвищення посадових окладів (тарифних ставок) на підприємстві.²⁵

Оподаткування грошової компенсації за невикористану відпустку

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) і деталізована в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Згідно зі статтею 2 Закону № 108 до додаткової заробітної плати належать, зокрема, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Чинним законодавством, а саме статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки, передбачена виплата грошової компенсації за невикористану відпустку у вищерозглянутих випадках. Отже, така компенсація є гарантійною виплатою, тому на підставі статті 2 Закону № 108 вона належить до додаткової заробітної плати.

У підпункті 2.2.12 Інструкції № 5 також зазначено, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, як оплата за невідпрацьований час належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, з грошової компенсації за невикористану відпустку як складової заробітної плати (ФОП) в загальному порядку сплачуються єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), податок на доходи фізичних осіб і військовий збір.

ЄСВ сплачується тільки з грошової компенсації, нарахованої роботодавцем працівнику під час роботи або при звільненні працівника (при його переведенні на інше підприємство) під час остаточного розрахунку. Якщо грошова компенсація нараховується і виплачується працівникові після його звільнення (після його смерті), то, на думку ДФСУ, ЄСВ на неї не нараховується, оскільки роботодавець вже не є страхувальником (платником ЄСВ) по відношенню до колишнього працівника (трудові відносини припинені), а грошова компенсація є платою за невідпрацьований час (після звільнення працівника ЄСВ може нараховуватися тільки на виплати, нараховані йому за відпрацьований час — абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ).

Грошова компенсація, що виплачується працівнику під час роботи, при звільненні або перераховується при переведенні працівника його новому роботодавцю, відображається у кварталі і в місяці її нарахування (виплати, перерахування) у складі заробітної плати як у Податковому розрахунку ф. № 1ДФ, так і в таблицях 1 і 6 Звіту з ЄСВ. Для відображення в таблиці 6 Звіту з ЄСВ грошової компенсації окремого коду застрахованої особи або окремого коду типу нарахувань не передбачено («відпускна» грошова компенсація — це не відпускні).

Врахування грошової компенсації при нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку як одноразова виплата не враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (для нарахування всіх «середньозарплатних» виплат, що обчислюються) згідно з Порядком № 100, в т. ч. при розрахунку відпускних (пп. «б» п. 4 Порядку № 100).

Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку відповідно до Інструкції № 5 належить до ФОП (заробітної плати) і з її суми сплачується ЄСВ, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат (в т. ч. «лікарняних» і «декретних»), що розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266.