Працівники-донори на підприємстві: оновлені трудові гарантії

25 жовтня 2020 року набрав чинності, але тільки через 3 місяці — з 26 січня 2021 року введено в дію Закон України «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові» від 30.09.2020 р. № 931-IX (далі — Закон № 931). Одночасно з 26 січня 2021 року втратив чинність Закон України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР (далі — Закон № 239). Крім того, Законом № 931 з 26 січня 2021 року у новій редакції викладено статтю 124 «Гарантії для донорів» Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону № 931 донорство крові та компонентів крові (далі — донорство крові) — це добровільний акт людини, що полягає у донації крові та/або компонентів крові для подальшого використання їх для трансфузії, виготовлення лікарських засобів, медичних виробів або використання у наукових дослідженнях.

Частиною 1 статті 14 Закону № 931 встановлено, що донором крові та/або компонентів крові (далі — донор) може бути будь-який дієздатний громадянин, який пройшов відповідне медичне обстеження в порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України (далі — МОЗ), за результатами якого підтверджена відсутність показань до постійного чи тимчасового відсторонення від донорства відповідно до переліку показань, затверджених МОЗ, з яким проведено співбесіду перед донацією крові та/або компонентів крові (далі — донація крові), під час якої йому надано вичерпну інформацію щодо донації, та який надав письмову згоду на забір у нього крові та/або компонентів крові (далі — кров), а також (за потреби) на застосування до нього допоміжних медичних технологій за формою, встановленою МОЗ.

Особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові, може звернутися до будь-якого суб’єкта системи крові, який здійснює заготівлю, переробку, тестування, зберігання, розподіл та реалізацію донорської крові та компонентів крові (далі — суб’єкт системи крові), незалежно від реєстрації місця проживання.

За особистим рішенням донора донація крові може здійснюватися безоплатно або з оплатою, розмір якої визначається відповідно до норм Порядку оплати давання донорами крові та (або) її компонентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. № 1821 (далі — Порядок № 1821). Однак суб’єкти системи крові, зокрема приватної форми власності, можуть здійснювати оплату донації крові і в більшому розмірі, ніж визначено Порядком № 1821.

Статус донора підтверджується посвідченням донора крові та компонентів крові (далі — посвідчення донора), яке видається керівником структурного підрозділу суб’єкта системи крові з відбору або комплектування донорів крові та компонентів крові безпосередньо донору за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2021 р. № 193. Цією ж постановою затверджено Порядок вручення посвідчення донора крові та компонентів крові, згідно з яким посвідчення донора вручається не раніше ніж через 6 місяців після першої донації крові, повторного медичного обстеження з донацією і скринінгом на наявність інфекцій, що передаються трансфузійним шляхом.

Обов’язки керівників підприємств щодо сприяння донорства крові

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону № 931 керівники підприємств, установ, закладів, організацій, командири (начальники) військових частин зобов’язані:

1) в межах своїх повноважень сприяти суб’єктам крові та суб’єктам, що надають послуги з трансфузії крові, в їхній роботі щодо залучення громадян до добровільного безоплатного донорства;

2) безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання осіб, які є або виявили бажання стати донорами крові, у дні відповідного медичного обстеження і донації крові (крім випадків, якщо відсутність донора на його робочому місці або місці служби в ці дні може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до значної матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків) на підставі відповідних заяв, поданих керівництву не пізніш як за один робочий день до дня донації крові;

3) надавати на загальних підставах необхідні приміщення з доступом до комунікацій для забору крові;

4) вирішувати віднесені цим Законом до їхньої компетенції питання про надання добровільним безоплатним донорам крові компенсацій, передбачених законом (про такі компенсації та пільги йдеться нижче).

Гарантії та пільги, встановлені працівникам-донорам

Гарантії донорам

Гарантії працівникам-донорам встановлено статтею 124 КЗпП і статтею 20 Закону № 931.

Відповідно до статті 124 КЗпП у дні медичного обстеження та донації крові особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності (далі — підприємство), із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів власника відповідного підприємства, установи, організації або уповноваженого органу (далі — роботодавець). Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки.

Згідно з абзацом першим пункту 2 статті 20 Закону № 931 у день донації особа, яка виявила бажання здійснити донацію крові, звільняється від роботи на підприємстві із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця.

Такій особі безпосередньо після кожного дня здійснення донації крові надається день відпочинку із збереженням за нею середнього заробітку за рахунок коштів роботодавця. За бажанням такої особи цей день приєднується до щорічної відпустки (абз. другий п. 2 ст. 20 Закону № 931).

У разі якщо за погодженням із керівництвом підприємства, командуванням військової частини в день безоплатної донації крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку. У разі донації крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день (абз. третій п. 2 ст. 20 Закону № 931).

Підставою для звільнення від роботи або служби відповідно до статті 20 Закону № 931 є довідка, видана донору за місцем медичного обстеження чи донації крові за формою та в порядку, затвердженими МОЗ (абз. четвертий п. 2 ст. 20 Закону № 931).

Згідно з пунктом 2.8 Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів, затвердженого наказом МОЗ від 01.08.2005 р. № 385 (далі — Порядок № 385), донору після здавання крові для надання пільг (компенсацій) видається довідка за формою № 435/о «Довідка щодо надання донорам пільг», а в разі проходження медичного обстеження, в тому числі якщо після проходження медичного обстеження або за технічними причинами донація не відбулась, видається довідка за формою № 436/о «Довідка щодо обстеження донора». Форми зазначених довідок затверджено наказом МОЗ від 07.07.2003 р. № 301.

Таким чином, для того щоб роботодавець мав підстави для звільнення працівника від роботи в день донації крові, працівник повинен подати відповідну заяву роботодавцю не пізніш як за один робочий день до дня донації крові (п. 2 ч. 2 ст. 12 Закону № 931). Враховуючи, що перед донацією крові працівник повинен пройти медичне обстеження, то для звільнення працівника від роботи в день медичного обстеження йому також необхідно подати заяву роботодавцю із зазначенням дати такого обстеження. Оскільки нормативно-правовими актами дата подання такої заяви не визначена, рекомендуємо встановити її в локальному документі підприємства, наприклад, не пізніш як за один робочий день до дня медичного обстеження (за аналогією з подачею заяви для звільнення від роботи в день донації крові). Після дня медичного обстеження і дня донації крові працівник повинен надати роботодавцю довідки, видані медичною установою за місцем медичного обстеження і донації крові. Якщо донація крові припала на період щорічної відпустки, то працівник повинен надати роботодавцю лише одну довідку медичного закладу, що підтверджує донацію, яка є підставою для продовження відпустки працівнику на один день.

Звертаємо увагу, що законодавство не містить норми про обов’язкове видання роботодавцем наказу про звільнення працівника від роботи в день медичного обстеження або в день донації крові на підставі його заяви (керівник підприємства замість видання наказу може поставити свою резолюцію на заяві працівника). Крім того, в законодавстві немає норми про необхідність видання наказу про оплату дня медичного обстеження, дня донації крові та додаткового дня відпочинку після дня донації крові (далі — «донорські» дні). Однак рекомендуємо роботодавцям видавати два такі накази (або хоча б один наказ про оплату), оскільки перший наказ (про звільнення від роботи) допоможе правильно табелювати працівника-донора (за кодом «ІН» або «22» — інший невідпрацьований час, передбачений законодавством), а другий наказ (про оплату) буде підставою для нарахування працівнику бухгалтерією середнього заробітку за «донорські» дні.

Розрахунок середнього заробітку за «донорські» дні здійснюється відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). У підпункті «і» пункту 1 цього Порядку зазначено, що встановлений ним механізм обчислення середньої заробітної плати застосовується і у випадках звільнення працівників-донорів від роботи.

Середній заробіток за «донорські» дні обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата (в нашому випадку — що передують місяцю, на які припадають «донорські» дні) (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

В абзаці першому пункту 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи (в тому числі розрахунок середнього заробітку за «донорські» дні), провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Отже, середній заробіток може бути нарахований лише за «донорські» дні, які припадають на робочий день працівника згідно з графіком його роботи або за робочі години, що припадають згідно з графіком роботи (змінності) на «донорські» дні. Якщо «донорський» день припав на вихідний день працівника, то за такий день середній заробіток працівнику не нараховується.

Враховуючи вищевикладене, на підставі поданих працівником заяв і виданого роботодавцем наказу працівник звільняється від роботи в робочий день із збереженням середнього заробітку:

– в день медичного обстеження (ст. 124 КЗпП, абз. четвертий п. 2 ст. 20 Закону № 931);

– в день донації крові (ст. 124 КЗпП, абз. перший п. 2 ст. 20 Закону № 931);

– в додатковий день відпочинку, який безпосередньо настає за днем донації крові (ст. 124 КЗпП, абз. другий п. 2 ст. 20 Закону № 931).

Якщо день, який безпосередньо настає за днем донації крові, є для працівника вихідним днем, то за такий день середній заробіток працівнику не нараховується. Для того щоб не «втратити» додатковий день відпочинку з оплатою за середнім заробітком, працівникові потрібно подати заяву роботодавцю, в якій повідомити про бажання приєднати такий день відпочинку до щорічної відпустки (щоб не подавати окрему заяву, про це можна вказати в заяві про звільнення від роботи в день донації крові). На підставі вказаної заяви керівник підприємства видає наказ про приєднання додаткового дня відпочинку до щорічної відпустки працівника.

Додатковий день відпочинку може бути наданий працівнику як безпосередньо перед щорічною відпусткою (перед першим днем відпустки), так і відразу після неї (після останнього дня відпустки). Але приєднання додаткового дня відпочинку до щорічної відпустки не означає, що такий день відпочинку стає днем щорічної відпустки, тому розрахунок середнього заробітку за додатковий день відпочинку здійснюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, а відпускні обчислюються виходячи з останніх 12 календарних місяців роботи (абзаци перший, третій п. 2 Порядку № 100).

Звертаємо увагу, що до введення в дію Закону № 931 (до 26 січня 2021 року), коли діяв «старий донорський» Закон № 239, частиною другою статті 9 цього Закону працівнику дозволялося за бажанням використовувати додатковий день відпочинку не тільки відразу після дня давання крові або шляхом його приєднання до щорічної відпустки, а й в інший час протягом року після дня давання крові. Тобто за бажанням працівника і за згодою роботодавця додатковий день відпочинку працівник міг використати в будь-який робочий день протягом року після дня давання крові. З дня введення в дію Закону № 931 (починаючи з 26 січня 2021 року) це стало неможливим.

Також в Законі № 931 не роз’яснюється, які трудові гарантії працівника, якщо він давав кров у вихідні, святкові та неробочі дні. Раніше в частині другій статті 9 Закону № 239 було зазначено, що після кожного дня давання крові, в тому числі у разі давання її у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднаний до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

Стосовно вищенаведених норм Закону № 239 Міністерство праці та соціальної політики України (далі — Мінпраці) в листі від 06.04.2011 р. № 76/13/133-11 (див. ВПЗ № 3/2011, стор. 121) та листі від 21.09.2007 р. № 303/13/116-07 повідомляло, що в разі давання крові працівником у свій вихідний день цей день йому не оплачується, а надається один день відпочинку із збереженням за працівником середнього заробітку або за його бажанням цей день може бути приєднаний до щорічної відпустки або використаний в інший час протягом року після дня давання крові.

Після введення в дію Закону № 931 вищевикладене роз’яснення Мінпраці застосовувати не можна, оскільки в зазначеному Законі вже не передбачено надання працівнику дня відпочинку в разі, якщо він здійснив донацію у вихідний день. Крім того, як зазначалося вище, за донацію у вихідний день середній заробіток працівнику не нараховується.

Водночас якщо донація припала на вихідний день працівника (наприклад, на неділю), а наступний за ним день є робочим днем за графіком роботи працівника (понеділок), то в цей день, який безпосередньо настає за днем донації крові, працівникові може бути надано день відпочинку із збереженням середнього заробітку або ж на підставі його заяви такий день може бути приєднаний до щорічної відпустки (абз. другий п. 2 ст. 20 Закону № 931).

Якщо донація припала на вихідний день працівника (наприклад, на суботу), а наступний за ним день теж є вихідним днем за графіком роботи працівника (неділя), то ні за день донації, ні за наступний за ним день середній заробіток працівнику не нараховується. Однак, щоб не «втратити» додатковий день відпочинку з оплатою за середнім заробітком, який надається за день, що безпосередньо настає за днем донації, працівник може подати заяву роботодавцю з проханням приєднати такий день відпочинку до щорічної відпустки.

Що стосується трудових гарантій працівника-донора при донації в період щорічної відпустки, то до 26 січня 2021 року в частині четвертій статті 9 Закону № 239 було встановлено, що у разі давання крові у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові. Ця норма Закону № 239 у випадку разового (в один день) давання крові у період щорічної відпустки давала право продовжувати щорічну відпустку на два дні — на день давання крові та на додатковий день відпочинку після дня давання крові (листи Мінпраці від 06.04.2011 р. № 76/13/133-11, від 02.04.2010 р. № 90/13/116-10 та від 21.09.2007 р. № 303/13/116-07).

З дня введення в дію Закону № 931 (з 26 січня 2021 року) в другому реченні абзацу третього пункту 2 статті 20 Закону № 931 прописано дещо інше: у разі донації крові у період щорічної відпустки така відпустка продовжується на один день. Тобто тепер у разі донації крові в період щорічної відпустки така відпустка продовжується лише на один день — на день донації крові і не продовжується на додатковий день відпочинку після дня донації крові.¹ При цьому якщо працівник двічі (два дні) під час щорічної відпустки здійснював донацію, то все одно щорічна відпустка продовжується тільки на один день.

Ще однією відмінністю норм статті 20 Закону № 931 від норм скасованого Закону № 239 є те, що тепер лише у разі безоплатної донації крові працівник, який був залучений до роботи в день донації, може розраховувати на надання іншого дня відпочинку із збереженням середнього заробітку (абз. третій п. 2 ст. 20 Закону № 931). Ця норма, як і низка інших норм в Законі № 931, запроваджена для популяризації безоплатного донорства крові. Відповідно, якщо донація крові була оплачена працівнику медичним закладом, то інший день відпочинку із збереженням середнього заробітку йому не надається.

У зв’язку з вищевикладеним скасуванням деяких гарантій, нагадаємо, що згідно зі статтею 9-1 КЗпП підприємства в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові пільги для працівників.

Крім того, у частині третій статті 13 КЗпП визначено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії.

Отже, в локальному документі підприємства (наприклад, в Положенні про гарантії та пільги працівників-донорів, яке може бути затверджено наказом керівника підприємства або оформлено як додаток до колективного договору) можна встановити, що працівникам-донорам надається додатковий день відпочинку з оплатою за середнім заробітком, зокрема:

– в разі донації крові у вихідний день;

– за кожний день донації крові в щорічній відпустці;

– в разі залучення до роботи в день донації крові незалежно від факту оплати донації.

В останньому випадку, коли за погодженням з керівництвом підприємства в день донації крові працівник-донор був залучений до роботи (абз. третій п. 2 ст. 20 Закону № 931), то йому за виконану роботу в цей день нараховується заробітна плата, а також він має право на додатковий день відпочинку із збереженням середнього заробітку, який може бути йому наданий в будь-який день за домовленістю з роботодавцем.

Звертаємо увагу, що в цьому випадку працівник також не втрачає права на отримання додаткового дня відпочинку, який надається безпосередньо після кожного дня донації крові із збереженням середнього заробітку або за бажанням працівника приєднується до щорічної відпустки (абз. другий п. 2 ст. 20 Закону № 931).

Наприклад, якщо працівник в робочий день — середу о 9.00 здійснив донацію крові, а потім в цей же день за погодженням з керівництвом вийшов на роботу і відпрацював свою зміну з 14.00 до 22.00, то йому в наступний робочий день — четвер (день, що безпосередньо настає за днем донації крові) має бути наданий день відпочинку із збереженням середнього заробітку, а за день донації йому необхідно надати ще один день відпочинку із збереженням середнього заробітку в погоджений з роботодавцем день. Як варіант, працівник замість використання дня відпочинку в четвер може написати заяву про приєднання двох днів відпочинку (за день донації і за день відпочинку після дня донації) із збереженням середнього заробітку до щорічної відпустки.

Якщо працівник не подавав заяву про звільнення його від роботи в день донації (наприклад, донація була платною), йому надається один додатковий день відпочинку із збереженням середнього заробітку відразу після дня донації або такий день на підставі заяви працівника приєднується до щорічної відпустки.

Звертаємо увагу, що якщо працівник своєчасно подав заяву про звільнення його від роботи в день донації і роботодавець звільнив його від роботи в цей день (наприклад, наклавши свою резолюцію на заяві працівника або видавши відповідний наказ), то працівникові за середнім заробітком оплачуються всі робочі години, які згідно з графіком роботи припадають на день донації, а також всі робочі години, що припадають на день відпочинку, який надано безпосередньо відразу після дня донації (якщо, звичайно, працівник не подав заяву про приєднання дня відпочинку, що настає за днем донації, до щорічної відпустки).

Наприклад, якщо за графіком змінності робоча зміна тривалістю 12 годин повністю припадає на день донації, то незалежно від того, в який час протягом цього дня працівник здійснював донацію, і на який час протягом дня у нього припадає зміна, йому оплачуються всі 12 годин цієї зміни за середнім заробітком (за кожний робочий час зміни нараховується середньогодинний заробіток).

Якщо працівник подав заяву про звільнення його від роботи в день донації — 23 березня (вівторок) з наданням дня відпочинку в наступний за ним день — 24 березня (середа), а роботодавець задовольнив його прохання, при цьому робоча зміна працівника тривалістю 12 годин починається в день донації — о 20 годині 23 березня, а закінчується на наступний день — о 8 годині 24 березня, то працівник звільняється від роботи на всю цю зміну. Перші 4 години цієї зміни — з 20 до 24 години 23 березня оплачуються за середнім заробітком як робочі години, що припадають на день донації, а решта 8 годин зміни, які припадають на наступний день — з 0 до 8 години 24 березня, оплачуються за середнім заробітком як робочі години, що припадають на день відпочинку (24 березня), наданий працівнику відразу після дня донації. Якщо в цей же день відпочинку (24 березня) у працівника за графіком змінності є ще одна зміна тривалістю 12 годин, яка починається о 20 годині 24 березня і закінчується на наступний день — о 8 годині 25 березня, то він звільняється від роботи на всю цю зміну (оскільки вона починається в день відпочинку працівника, а вихід на роботу посередині зміни не передбачений), але оплаті за середнім заробітком підлягають лише перші 4 години цієї зміни — з 20 до 24 години 24 березня. Решта невідпрацьовані 8 годин цієї зміни — з 0 до 8 години 25 березня працівнику не оплачуються (на цей день гарантії не поширюються).

Якщо при роботі з вищенаведеним графіком змінності працівник подав заяву про звільнення його від роботи тільки в день донації — 23 березня (вівторок) з приєднанням додаткового дня відпочинку за день, що безпосередньо настає за днем донації, до щорічної відпустки, а роботодавець задовольнив його прохання, то працівник звільняється від роботи на всю зміну тривалістю 12 годин, яка починається в день донації — о 20 годині 23 березня, а закінчується на наступний день — о 8 годині 24 березня (зміна починається в день донації, а вихід на роботу посередині зміни не передбачений). Однак оплаті за середнім заробітком підлягають лише перші 4 години цієї зміни — з 20 до 24 години 23 березня, які припадають на день донації. Решта невідпрацьовані 8 годин цієї зміни — з 0 до 8 години 24 березня працівнику не оплачуються, оскільки на цей день гарантії не поширюються (замість використання дня відпочинку в цей день з оплатою за середнім заробітком працівник вибрав приєднання дня відпочинку до щорічної відпустки). У цей день — 24 березня працівник має вийти на роботу на зміну, яка починається о 20 годині 24 березня і закінчується на наступний день — о 8 годині 25 березня і відпрацювати її у звичайному режимі. За роботу в цю зміну працівникові нараховується заробітна плата в загальновстановленому порядку.

Що стосується розрахунку середнього заробітку за «донорські дні», то, як зазначалося вище, розрахунковим періодом є останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, на які припадають «донорські дні». Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо протягом і цих місяців працівник не працював і в нього не було заробітної плати (відсутній розрахунковий період), то середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку (п.п. 2, 4 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 Порядку № 100 (п. 3 Порядку № 100).

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці (в тому числі за «донорські» дні) не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу, «донорських» днів, військової служби в особливий період, проходження медогляду тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абз. шостий п. 2 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) за цей період.

ПРИКЛАД

Розрахунок середньої заробітної плати за дні медичного обстеження,
донації крові та додатковий день відпочинку

Працівник підприємства, оклад якого 9000 грн., в свої робочі дні в 2021 році пройшов медичне обстеження 26 лютого і здав кров 2 березня, що підтверджено відповідними довідками, виданими медичним закладом. За заявою працівника день відпочинку із збереженням середнього заробітку, який надається після дня донації крові, приєднується до його щорічної відпустки, а саме в день 30 квітня (відпустка надавалася з 6 по 29 квітня). На підприємстві 5-денний робочий тиждень (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинний робочий день.

Протягом грудня 2020 року – березня 2021 року працівник відпрацював і отримав:

– в грудні відпрацював 17 днів (далі — відпрац. д.) з 22 робочих днів (далі — р. д.), передбачених графіком роботи на цей місяць, і отримав заробітну плату в сумі 6954,55 грн. (9000 грн. : 22 р. д. х 17 відпрац. д.). В період з 7 по 11 грудня працівник хворів;

– в січні відпрацював всі робочі дні (19 відпрац. д.), передбачені графіком роботи на цей місяць, і отримав заробітну плату в розмірі окладу — 9000 грн.;

– в лютому відпрацював 19 днів з 20 р. д., тому отримав заробітну плату в сумі 8550 грн. (9000 грн. : 20 р. д. х 19 відпрац. д.) без урахування оплати за день медичного обстеження;

– в березні відпрацював 21 день з 22 р. д., тому отримав заробітну плату в сумі 8590,91 грн. (9000 грн. : 22 р. д. х 21 відпрац. д.) без урахування оплати за день донації крові.

Середній заробіток, нарахований за день медичного обстеження в лютому, не враховується при обчисленні середнього заробітку за день донації крові в березні, і обидва ці середні заробітки не враховуються при обчисленні середнього заробітку за додатковий день відпочинку, що надається в квітні (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Визначимо середній заробіток, який підприємство має виплатити працівнику за день медичного обстеження, день донації крові та день відпочинку, який приєднується до щорічної відпустки.

1. Обчислення середнього заробітку за день медичного обстеження 26 лютого.

Розрахунковий період: грудень 2020 року – січень 2021 року. Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (оплата дня медичного обстеження):

(6954,55 грн. + 9000 грн.) : (17 відпрац. д. + 19 відпрац. д.) = 443,18 грн.

2. Обчислення середнього заробітку за день донації крові 2 березня.

Розрахунковий період: січень – лютий 2021 року. Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (оплата дня донації крові):

(9000 грн. + 8550 грн.) : (19 відпрац. д. + 19 відпрац. д.) = 461,84 грн.

3. Обчислення середнього заробітку за додатковий день відпочинку 30 квітня.

Розрахунковий період: лютий – березень 2021 року. Середньоденна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (оплата додаткового дня відпочинку):

(8550 грн. + 8590,91 грн.) : (19 відпрац. д. + 21 відпрац. д.) = 428,52 грн.

Таким чином, працівнику-донору необхідно нарахувати середню заробітну плату за:

– день медичного обстеження 26 лютого в сумі 443,18 грн.;

– день донації крові 2 березня в сумі 461,84 грн.;

– додатковий день відпочинку 30 квітня в сумі 428,52 грн.

____________________________________________________________________________

Оподаткування середнього заробітку працівників-донорів

Відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5, оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові, або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки, включається до фонду додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, середній заробіток, що зберігається за працівником-донором за дні медичного обстеження, дні донації крові та дні відпочинку, що надаються після кожного дня донації крові, або приєднуються за бажанням працівника до щорічної відпустки, у складі заробітної плати (ФОП) обкладається податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України та єдиним соціальним внеском на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI.

Інші гарантії донорам, які систематично здійснюють донацію

Частиною 4 статті 20 Закону № 931 встановлено додаткові пільги, що надаються працівникам-донорам у зв’язку із систематичною безоплатною донацією крові. Так, донорам, які протягом року безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 2 разовим максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 4 разовим максимально допустимим дозам (максимально допустима доза крові становить 450 мл, для плазми — 600 мл; п. 3.1 Порядку № 385), заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів у 2 разових донаціях методом аферезу, допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням (далі — «лікарняні») виплачується у розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи. Така пільга надається протягом року після здійснення донації крові та/або компонентів крові у зазначених кількостях.

Норму про виплату «лікарняних» в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону № 931, містить і стаття 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV. Документом, що підтверджує право донора на зазначену пільгу, є довідка медичної установи про безоплатну донацію ним крові у відповідній кількості (форма № 435/о).

Донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 40 максимально допустимим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 60 максимально допустимим дозам, заготовленим методом аферезу, або 40 максимально допустимим дозам клітин крові, заготовлених методом аферезу (еритроцити, тромбоцити, лейкоцити), незалежно від часу здійснення таких донаций, набувають статусу Почесного донора України. Таким особам видається посвідчення і вручається нагрудний знак «Почесний донор України» (ч. 2 ст. 21 Закону № 931).

Донори, які безоплатно здійснили донацію крові в сумарній кількості, що дорівнює 100 і більше разовим дозам, або плазми крові в сумарній кількості, що дорівнює 120 і більше разовим дозам, заготовленим методом аферезу, або тромбоцитів в 100 і більше разових донаціях методом аферезу, можуть бути нагороджені державними нагородами України (ч. 3 ст. 21 Закону № 931).

Крім пільг, визначених законодавством, роботодавці за рахунок власних коштів можуть встановлювати працівникам-донорам й інші трудові та соціальні пільги (ст. 9-1, ч. третя ст. 13 КЗпП).