Нововведення у прийнятті на роботу військовозобов’язаних і трудових гарантіях працівників-резервістів

23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 р. № 1357-IX (далі — Закон № 1357). Цим документом  до 43 законодавчих актів внесено зміни, які спрямовано на удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку. Зокрема, зміни внесено до Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).

Нововведення у прийнятті на роботу і трудових відносинах з військовозобов’язаними

Частину другу статті 24 КЗпП доповнено нормою, згідно з якою при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати також відповідний військово-обліковий документ.

Отже, майже всі чоловіки, а також жінки, які перебувають на військовому обліку, у разі працевлаштування зобов’язані подати роботодавцю, крім інших документів, відповідний військово-обліковий документ, що підтверджує їх перебування на військовому обліку (для призовника — посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов’язаного, резервіста — військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов’язаного).

Частину п’яту статті 119 КЗпП викладено в наступній новій редакції:

«Гарантії, визначені у частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими».

Отже, трудові гарантії, визначені у частині третій статті 119 КЗпП (збереження місця роботи, посади і середнього заробітку за місцем роботи на час перебування на військовій службі в особливий період)¹ зберігаються за вищевказаними категоріями працівників до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у вищевказаних органах після їх звільнення з військової служби.

Звертаємо увагу, що Законом № 1357 внесено зміни до всіх законодавчих актів, де згадувалися військові комісаріати, та слова «військові комісаріати» замінено на слова «територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» у відповідних відмінках. Тобто тепер функції колишніх військових комісаріатів виконують територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Тому в питаннях ведення військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях відповідальним особам тепер потрібно співпрацювати з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Нагадаємо, що по працівниках, які перебувають на військовому обліку, ведеться типова форма первинної облікової документації № П-2 «Особова картка працівника», затверджена спільним наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 р. № 495/656. Вона містить розділ ІI «Відомості про військовий облік», де зазначаються дані, зокрема, про групу і категорію обліку, військове звання, військово-облікову спеціальність, придатність до військової служби, назву райвійськкомату (відтепер — територіального центру комплектування та соціальної підтримки) за місцем реєстрації і за місцем фактичного проживання, про перебування на спеціальному обліку.

Особливості ведення військового обліку, в тому числі роботодавцями, визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 р. № 921 (далі — Порядок № 921). Згідно з пунктом 36 цього Порядку підприємства, установи та організації ведуть персональний облік призовників і військовозобов’язаних за місцем їх роботи, у тому числі на умовах трудового договору, якщо вони працюють більш як три місяці.

Наразі готуються зміни до Порядку № 921 та форми № П-2, що передбачено пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1357.

Інші зміни до КЗпП здебільшого стосуються надання додаткових трудових гарантій працівникам, які проходять (проходили) військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, оскільки найближчим часом для доукомплектування Збройних Сил України на військову службу планується призвати багато резервістів.

Хто такі військовослужбовці–резервісти

Законом № 1357 частину 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 р. № 2232-XII (далі — Закон № 2232) доповнено новим видом військової служби — військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно з оновленим абзацом шостим частини 9 статті 1 Закону № 2232 резервісти — особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України можуть проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань. Порядок відбору та прийняття на службу у військовому резерві, строки, умови та порядок її проходження, а також підстави та порядок звільнення із служби визначаються Законом № 2232, відповідними положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (ч. 9 ст. 2 Закону № 2232).

На військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву (ч. 10 ст. 2 Закону № 2232).

Для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, початком проходження військової служби вважається день зарахування до списків особового складу військової частини (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).

Для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону № 2232).

Для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, строк військової служби визначається рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України (абз. восьмий ч. 7 ст. 23 Закону № 2232).

Нагадаємо, що згідно з пунктом 17 статті 106 Конституції України та статтею 7 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.91 р. № 1934-XII Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України є Президент України, тому строк військової служби резервістів в особливий період встановлюється Указом Президента України.

Відповідно до оновленої статті 38 Закону № 2232 центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов’язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (далі разом — центри комплектування) сповістити призовників, військовозобов’язаних та резервістів про їх виклик до центрів комплектування, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні центри комплектування про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Порядок та особливості призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, в тому числі трудові гарантії працівників-резервістів, встановлено новою статтею 39-1 Закону № 2232.

Трудові гарантії працівників–резервістів

Згідно з частиною 10 статті 39-1 Закону № 2232 громадяни України, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП.

Отже, за працівниками–резервістами на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення з військової служби зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Пункт 9 частини другої статті 42 КЗпП доповнено положенням, відповідно до якого при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці надається працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Таким чином, вищевказану трудову гарантію (перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників) тепер поширено на працівників з числа колишніх військовослужбовців, які проходили військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частину третю статті 47 КЗпП викладено в новій редакції, згідно з якою у разі призову власника – фізичної особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період такий власник – фізична особа повинен виконати свої обов’язки, визначені цією статтею, протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів.

Отже, тепер не тільки у разі призову в особливий період власника – фізичної особи на військову службу під час мобілізації, а й у разі призову як резервіста такий власник – фізична особа як роботодавець може не в день звільнення видати найманим працівникам належно оформлену трудову книжку і провести з ними остаточний грошовий розрахунок, а протягом місяця після звільнення з такої військової служби без застосування санкцій та штрафів. Хоча бажано трудову книжку найманим працівникам видати саме в день звільнення, щоб у них не було проблем з працевлаштуванням до іншого роботодавця, поки колишній роботодавець перебуває на військовій службі.

Статтю 196 «Додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню» КЗпП викладено в новій редакції, відповідно до якої для працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання в загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової служби і вперше приймається на роботу, а також осіб, звільнених із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які в добровільному порядку уклали контракт про проходження служби у військовому резерві, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання чи служби), дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу, а також інших категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, підприємствам, установам та організаціям встановлюється квота відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість).

Одночасно пункт 4 частини 1 статті 14 Закону про зайнятість викладено в новій редакції, згідно з якою до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (й відповідно включаються до квоти для працевлаштування зазначених громадян у розмірі 5% середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік), належать молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (протягом 6 місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу.

Звертаємо увагу, що норми вище процитованої статті 196 КЗпП у питанні категорій осіб – колишніх військовослужбовців, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню і включаються до квоти, не зовсім співпадають з вищенаведеними нормами пункту 4 частини 1 статті 14 Закону про зайнятість. Враховуючи, що останній нормативний документ є спеціальним законодавчим актом в зазначеному питанні, то потрібно керуватися саме його нормами.

Законом № 1357 внесено доповнення до статті 197 «Надання молоді першого робочого місця» КЗпП, якою тепер встановлено, що працездатній молоді – громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше 2 років.

Таким чином, тепер гарантія у вигляді надання молоді першого робочого місця на строк не менше 2 років надається також особам, які звільнені з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пункт 5 частини сьомої статті 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР доповнено нормою, згідно з якою щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються особам, звільненим після проходження військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

Нагадаємо, що з 2015 року таку саму трудову гарантію надано особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби.

Сплата єдиного соціального внеску підприємцями – резервістами

Законом № 1357 внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ). Так, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ доповнено новим пунктом 9-18, яким встановлено наступне.

Під час дії особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від  21.10.93 р. № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію), платники єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), зазначені у частині 1 статті 4 Закону про ЄСВ, призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями.

Отже, нероботодавці — фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства — на весь строк їх військової служби звільняються, зокрема, від нарахування і сплати ЄСВ, подання звітності про нарахування ЄСВ, ведення обліку виплат (доходу) для нарахування ЄСВ.

Підставою для такого звільнення є заява платника ЄСВ та копія відповідного військово-облікового документа із зазначенням даних про його призов на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які подаються до податкового органу за місцем обліку платника ЄСВ протягом 10 днів після його звільнення з такої військової служби.

Якщо платник ЄСВ після звільнення з військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків такої служби, заява і копія відповідного військово-облікового документа подаються ним протягом 10 днів після закінчення лікування (реабілітації).

Якщо платник ЄСВ має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені пунктами 1 (крім сплати ЄСВ), 2 – 6, 10 і 12 частини 2 статті 6 Закону про ЄСВ, здійснює така уповноважена особа.

ЄСВ, нарахований уповноваженою особою з таких виплат протягом строку військової служби платника ЄСВ, сплачується звільненим з військової служби платником ЄСВ протягом 180 календарних днів з дня, наступного за днем його звільнення з такої служби, без нарахування штрафних і фінансових санкцій. Платник ЄСВ у вищезгаданій заяві зазначає дані про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суму таких виплат.

Протягом строку військової служби платника ЄСВ звітність про нарахований уповноваженою особою ЄСВ на суми виплат найманим працівникам подається платником ЄСВ, звільненим із військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, у порядку та строки, встановлені Законом про ЄСВ, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.

Під час дії особливого періоду, визначеного Законом про мобілізацію, до платників ЄСВ, зазначених у частині 1 статті 4 Закону про ЄСВ, призваних на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, протягом строку такої військової служби заходи впливу та стягнення, передбачені статтею 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.

Підставою для незастосування зазначених заходів впливу та стягнень є копія відповідного військово-облікового документа із зазначенням даних про призов платника ЄСВ на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, що подається до податкових органів керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини в 10-денний строк після призову.

Отже, фізична особа – роботодавець, призвана на військову службу як резервіст в особливий період, має повідомити керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командира військової частини про необхідність виконання ними вищевказаного обов’язку в 10-денний строк після призову такого резервіста.