Нововведення в Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат

Одночасно з набуттям чинності новою редакцією Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — новий Закон № 1105)¹ з 1 січня 2023 року набере чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 02.12.2022 № 1350 (далі — Постанова № 1350). Цим документом Кабмін вносить зміни до низки своїх постанов з метою приведення їхніх норм у відповідність з нормами нового Закону № 1105, зокрема, щодо забезпечення реалізації нових функцій Пенсійного фонду України, в тому числі із здійснення страхових виплат застрахованим особам.

Для роботодавців найбільш важливими є зміни, що вносяться Постановою № 1350 до постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266 (далі — Постанова № 1266) та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця» від 26.06.2015 № 440 (далі — Постанова № 440).

Нагадаємо, що Постановою № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок № 1266), а Постановою № 440 затверджено Порядок оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця (далі — Порядок № 440).

Зміни до Постанови № 1266 та Порядку № 1266

У вступній частині Постанови № 1266 слова і цифри «статей 33 та 42» замінено словами і цифрами «статей 25 та 36», оскільки з 1 січня 2023 року саме частиною 2 статті 25 нового Закону № 1105 буде передбачено, що порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України, а частиною 8 статті 36 нового Закону № 1105 буде встановлено, що середньомісячна заробітна плата для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв’язку із втраченою ним заробітною платою (або відповідною її частиною) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, тепер у вступній частині Постанови № 1266 зазначено, що відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і статей 25 та 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок № 1266.

Крім того, у Постанові № 1266 виключено пункт 4, яким надано право Міністерству соціальної політики давати роз’яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Отже, тепер не Мінсоцполітики, а найімовірніше Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) як уповноважений орган управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку буде надавати роз’яснення щодо застосування положень Порядку № 1266.

Частина змін, що вносяться до Порядку № 1266, має організаційний характер, але є й такі, що впливають на обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат.

До організаційних змін у Порядку № 1266 належить заміна тексту, де згадуються права та обов’язки Фонду соціального страхування України, на текст із зазначенням тих самих прав та обов’язків Пенсійного фонду України.

Так, в абзаці першому пункту 14 Порядку № 1266 уточнили, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов’язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України (було — робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), за формулою, наведеною в цьому пункті.

Пункт 18 Порядку № 1266 викладено в новій редакції, згідно з якою відомості про середню заробітну плату працівників, зайнятих в економіці України, за роками та місяцями відповідного року Пенсійний фонд України доводить до відома своїх територіальних органів (було — доводяться до відома робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування виконавчою дирекцією зазначеного Фонду) на підставі даних Держстату.

Що стосується змін, які впливають на обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для нарахування страхових виплат («лікарняних», «декретних» тощо), то розглянемо їх в хронологічному порядку внесення до Порядку № 1266.

1. Оскільки резиденти Дія Сіті є роботодавцями (страхувальниками) для своїх працівників та гіг-спеціалістів (застрахованих осіб), то до абзацу першого пункту 1 Порядку № 1266 внесено доповнення. В цьому абзаці тепер зазначено, що Порядок № 1266 визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (далі — страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації, у тому числі резидента Дія Сіті, або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі — роботодавці).

2. В абзаці третьому пункту 2 Порядку № 1266 виправили некоректну норму, і тепер в ньому зазначено, що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати (було — не може бути меншою ніж розмір мінімальної заробітної плати), встановлений на час настання страхового випадку.

Аналогічну норму містять частина 2 статті 26 чинного Закону № 1105 та частина 2 статті 19 нового Закону № 1105.

3. Також пункт 2 Порядку № 1266 доповнено абзацом четвертим такого змісту:

«Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї), допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (єдиний внесок).».

Аналогічну норму (обмеження суми «лікарняних» та «декретних» для працівників та гіг-спеціалістів резидентів Дія Сіті) містять абзац другий частини 3 статті 24, абзац другий частини 1 статті 26 чинного Закону № 1105 та частина 3 статті 17, частина 1 статті 19 нового Закону № 1105.

4. Пункт 3 Порядку № 1266 викладено в такій новій редакції:

«3. Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, — тимчасова непрацездатність, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі — поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.».

Таким чином, в пункті 3 Порядку № 1266 додано ще одну поважну причину — призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період якого виключається з розрахункового періоду. Про те, що період призупинення дії трудового договору може вважатися періодом, не відпрацьованим з поважних причин, і, відповідно, має виключатися з розрахункового періоду, повідомляло і Мінсоцполітики в листі від 07.07.2022 № 53/0/248-22 (див. ВПЗ № 5/2022, стор. 107), але тепер, а саме з 1 січня 2023 року, для цього є законні підстави. Тому якщо страховий випадок настане 1 січня 2023 року і пізніше, роботодавець при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат зобов’язаний виключити з розрахункового періоду всі календарні дні, не відпрацьовані працівником через призупинення дії трудового договору.

Ще одним нововведенням пункту 3 Порядку № 1266 є поширення його норм стосовно обчислення середньоденної заробітної плати (доходу) на працівників та гіг-спеціалістів резидента Дія Сіті.

Одночасно пункт 3 Порядку № 1266 в новій редакції не містить таких норм свого попередника:

– місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду (скасування цієї норми, яка була в абзаці другому пункту 3 Порядку № 1266, фактично ні на що не вплинуло, оскільки ця норма прямо випливала з абзацу першого пункту 3 Порядку № 1266);

– для військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та інших осіб, які отримують грошове забезпечення, календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами з розрахункового періоду не виключаються (скасування цієї норми означає, що у вказаних осіб календарні дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами тепер виключаються з розрахункового періоду).

5. Пункт 30 Порядку № 1266 викладено в такій новій редакції:

«30. У разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі виданого в установленому порядку листка непрацездатності (у разі видачі листка непрацездатності у формі документа на папері — на підставі його копії, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи) та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.».

Таким чином, особливості обчислення середньої заробітної плати, які були встановлені для сумісників², тепер поширили й на осіб, які виконують роботи (надають послуги) на умовах цивільно-правового договору, провадять підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, тобто обчислення середньої заробітної плати здійснюється за кожним місцем роботи чи діяльності окремо. Про такий підхід повідомляло раніше і Мінсоцполітики в листі від 17.12.2017 № 571/0/86-17/218 (див. ВПЗ № 2/2018, стор. 111).

Крім того, у зв’язку із запровадженням електронних листків непрацездатності (далі — ЛН) уточнили, що страхові виплати нараховуються на підставі виданого в установленому порядку ЛН (фактично — на підставі електронного ЛН), а якщо замість оформлення електронного ЛН видається паперовий ЛН, то, як і раніше, нарахування страхових виплат у разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності здійснюється на підставі копії паперового ЛН, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою (у разі наявності) за основним місцем роботи.³ Таку норму містять також частина 1 статті 31 чинного Закону № 1105 і частина 1 статті 23 нового Закону № 1105. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контрасту), копію паперового ЛН засвідчує установа охорони здоров’я, яка його видає (ч. 1 ст. 31 чинного Закону № 1105, ч. 1 ст. 23 нового Закону № 1105).

6. В пункті 34 Порядку № 1266 виключено абзац другий, яким було встановлено, що приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування затверджуються Мінсоцполітики.

Отже, не виключено, що буде скасовано наказ Мінсоцполітики від 21.10.2015 № 1022, яким затверджено Приклади обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Приклади № 1022). Водночас аналогічні Приклади можуть бути затверджені постановою ПФУ, але до цієї події радимо керуватися Прикладами № 1022.

7. У додатку до Порядку № 1266, де наведено форму Довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, у назві додатка (Довідки) слова «(грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором)» замінено словами «(дохід, грошове забезпечення)», внаслідок чого тепер маємо Довідку про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Аналогічну зміну внесено і до тексту додатка (Довідки), де у третій графі таблиці тепер відображається «Заробітна плата (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески». Також у тексті додатка (Довідки) слова «Фонду соціального страхування України» замінено словами «Пенсійного фонду України», внаслідок чого у другій графі таблиці тепер відображається «Кількість календарних (на вимогу Пенсійного фонду України — робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин».

Зміни до Постанови № 440 та Порядку № 440

У вступній частині Постанови № 440 слова і цифри «частини другої статті 22» замінено словами і цифрами «частини другої статті 15», оскільки з 1 січня 2023 року саме частиною 2 статті 15 нового Закону № 1105 буде передбачено, що оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У пункті 4 Порядку № 440 слово і цифри «статтею 23» замінено словом і цифрами «статтею 16», внаслідок чого в цьому пункті буде зазначено, що дні тимчасової непрацездатності не оплачуються з підстав, передбачених статтею 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Це пояснюється тим, що саме статтею 16 нового Закону № 1105 визначено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

В абзаці першому пункту 5 Порядку № 440 слова і цифри «частиною першою статті 24» замінено словами і цифрами «частиною першою статті 17», внаслідок чого в цьому абзаці буде зазначено, що дні тимчасової непрацездатності оплачуються залежно від страхового стажу в розмірах, визначених частиною першою статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Це пояснюється тим, що саме частиною першою статті 17 нового Закону № 1105 буде передбачено, яким чином розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу застрахованої особи.

В абзаці третьому пункту 5 Порядку № 440 виключено слова «до Фонду соціального страхування». У зв’язку з цим, нагадаємо, що до 1 січня 2023 року згідно з абзацом третім пункту 5 Порядку № 440 сума оплати днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування.

Оскільки Фонд соціального страхування України (далі — ФССУ) з 1 січня 2023 року припиняється шляхом приєднання до ПФУ, то замість сплати страхових внесків до ФССУ страхувальники сплачують ЄСВ, який з 1 січня 2023 року в повному обсязі буде перераховуватися ПФУ та розподілятиметься на відповідні види соціального страхування.

Зміни до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків

Постановою № 1350 внесено також зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» від 17.04.2019 № 337, якою затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі — Порядок № 337).

Так, у пунктах 6, 63, 65, 69 та інших пунктах Порядку № 337 відбудеться заміна тексту, де згадуються права і обов’язки Фонду соціального страхування України та його робочих органів, на текст із зазначенням тих самих прав і обов’язків Пенсійного фонду України та його територіальних органів.

Зокрема, в абзаці третьому пункту 63 Порядку № 337 буде зазначено, що облік нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій ведуть територіальні органи Пенсійного фонду України (було — робочі органи Фонду) — усіх нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), у розслідуванні яких брали участь представники Пенсійного фонду України (було — представники Фонду).