ВОЄННИЙ СТАН В УКРАЇНІ ПРОДОВЖЕНО ДО 25 ТРАВНЯ 2022 РОКУ
Цим документом, який набрав чинності 22.04.2022 та затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 21.04.2022 № 2212-IX, у зв’язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Таким чином, воєнний стан в Україні продовжено до 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року, відповідно, всі заходи, обмеження, «трудозарплатні» та податкові норми, встановлені законодавством на період дії воєнного стану, діятимуть до 25 травня 2022 року.
Нагадаємо, що первісно воєнний стан вводився із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, потім він був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб — до 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року, але, на жаль, ворог продовжує військову агресію проти України.
НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ ВСТАНОВЛЕНО
ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX
Цим документом (далі — Закон № 2136), який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану встановлено особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Одночасно главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) доповнено пунктом 2, яким встановлено, що під час дії воєнного стану діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом № 2136.
Таким чином, норми Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх роботодавців в Україні. Норми законодавства про працю, які суперечать положенням Закону № 2136, на період дії воєнного стану не застосовуються. Водночас норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136, мають застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Закон № 2136 в період воєнного стану передбачає оперативне оформлення трудових відносин при прийнятті на роботу нових працівників з метою усунення кадрового дефіциту і нестачі робочої сили роботодавцями, які продовжують працювати, та оперативне припинення або призупинення трудових відносин з працівниками роботодавцями, які не можуть продовжувати господарську діяльність або здійснюють її обмежено.
Також Закон № 2136 врегулював деякі питання встановлення режиму роботи, оплати праці, переведення працівників на іншу роботу, надання відпусток, зміни істотних умов праці, ведення кадрового діловодства, застосування положень колективного договору в умовах воєнного стану.
Документ — на стор. 77 цього номера.
Докладно — див. статтю в цьому номері.
ВИЗНАЧЕНО ОСОБЛИВОСТІ СПЛАТИ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ, ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ ТА ПОДАННЯ ПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ НА ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Протягом березня – квітня 2022 року були прийняті наступні законодавчі акти:
– Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX (далі — Закон № 2120), який набрав чинності 17 березня 2022 року;
– Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» від 24.03.2022 № 2142-IX (далі — Закон № 2142), який набрав чинності 05 квітня 2022 року;
– Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» від 01.04.2022 № 2173-IX (далі — Закон № 2173), який набрав чинності 16 квітня 2022 року.
Вищезазначеними Законами внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПКУ), Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон про ЄСВ) та інших законодавчих актів. Зміни направлені на зниження податкового тиску на суб’єктів господарювання (платників податків) в період дії воєнного стану і протягом певного періоду після його скасування.
Зокрема, Законом № 2118 з 07 березня 2022 року підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ був доповнений пунктом 69, після цього Законом № 2120 з 17 березня 2022 року його підпункт 69.2 був викладений в новій редакції, а Законом № 2142 з 05 квітня 2022 року внесено зміни до підпунктів 69.1 та 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ. Законом № 2173 з 16 квітня 2022 року внесено зміни до підпункту 69.2 підрозділу 10 розділу XX ПКУ.
Наразі пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.
Так, у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, платники податків звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом 6 місяців після скасування воєнного стану.
У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення фактичних перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з ПКУ, законами, контроль за якими покладено на контролюючі органи, а вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у такому випадку не застосовуються.
Платники податків, які у зв’язку з наслідками їх безпосередньої участі у воєнних діях не дотрималися визначених цим пунктом термінів виконання податкових обов’язків, звільняються від відповідальності, передбаченої ПКУ за невиконання податкових обов’язків, за умови виконання таких обов’язків протягом одного місяця з дня закінчення дії наслідків, які унеможливили виконання таких обов’язків.
Таким чином, якщо в період воєнного стану роботодавці (податкові агенти) не мають можливості своєчасно виконати свій податковий обов’язок, а саме сплатити податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) та військовий збір (далі — ВЗ) з доходів фізичних осіб і подати Податковий розрахунок, то вони звільняються від передбаченої ПКУ відповідальності з обов’язковим виконанням таких обов’язків протягом 6 місяців після скасування воєнного стану в Україні.
Законом № 2120 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ЄСВ доповнено новими пунктами 9-19 – 9-23, які встановлюють порядок сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) окремими платниками та з окремих видів доходів, відповідальність та порядок проведення перевірок платників ЄСВ під час воєнного стану.
Так, згідно з пунктом 9-20 розділу VIII Закону про ЄСВ під час періоду мобілізації, визначеного Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022, роботодавці – платники єдиного податку, які обрали спрощену систему оподаткування — фізичні особи – підприємці, які належать до ІІ та ІІІ груп платників єдиного податку, а також юридичні особи, які належать до ІІІ групи платників єдиного податку, мають право за власним рішенням не сплачувати ЄСВ за найманих працівників, призваних під час мобілізації на військову службу до Збройних Сил України. Суми ЄСВ, нараховані та не сплачені вказаними роботодавцями, сплачуються за рахунок державного бюджету, крім періодів, у яких зазначені наймані працівники отримували доходи у вигляді грошового забезпечення, з яких було сплачено ЄСВ за рахунок державного бюджету. Для визначення суми ЄСВ, що підлягає сплаті за рахунок державного бюджету, платник ЄСВ розраховує та відображає у звітності суму ЄСВ за таких найманих працівників у розмірах, передбачених частинами 5 і 14 статті 8 Закону про ЄСВ. Для розрахунку використовуються дані звітності стосовно найманих працівників щодо суми нарахованого доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується ЄСВ, суми нарахованого ЄСВ, суми донарахованого та зменшеного нарахування ЄСВ таких найманих працівників. Вимоги щодо нарахування ЄСВ на заробітну плату (дохід), що не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, не застосовуються до заробітної плати (доходу) за останній календарний місяць (включно), у якому відбулася фактична демобілізація такого працівника.
Відповідно до пункту 9-21 розділу VIII Закону про ЄСВ тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом 3 місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 Закону про ЄСВ, не застосовуються.
Згідно з пунктом 9-22 розділу VIII Закону про ЄСВ тимчасово, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану та протягом 3 місяців після припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану, платникам ЄСВ не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Докладно — див. статтю в цьому номері.
ПРИЙНЯТО ЗАКОН, ЯКИМ ДОЗВОЛЕНО ПОДАННЯ НЕПОДАТКОВОЇ ЗВІТНОСТІ
ПРОТЯГОМ ТРЬОХ МІСЯЦІВ ПІСЛЯ СКАСУВАННЯ ВОЄННОГО СТАНУ
Цим документом, який набрав чинності 07.03.2022, передбачено, зокрема, що:
– юридичні особи, фізичні особи – підприємці, фізичні особи подають облікові, фінансові, бухгалтерські, розрахункові, аудиторські звіти та будь-які інші документи, подання яких вимагається відповідно до норм чинного законодавства в документальній та/або в електронній формі, протягом 3 місяців після припинення чи скасування воєнного стану або стану війни за весь період неподання звітності чи обов’язку подати документи;
– у період дії воєнного стану або стану війни, а також протягом 3 місяців після його завершення до юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців, фізичних осіб не застосовується адміністративна та/або кримінальна відповідальність за неподання чи несвоєчасне подання вищезазначених звітності та/або документів;
– у період дії воєнного стану або стану війни будь-які перевірки щодо своєчасності та повноти подання будь-яких звітів чи документів звітового характеру уповноваженими органами не здійснюються.
Документ — на стор. 87 цього номера.
Докладно — див. статтю в цьому номері.
УРЯД НАДАВ ПРАВО КЕРІВНИКАМ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ВИЗНАЧАТИ
РОЗМІР ОПЛАТИ ПРОСТОЮ ПРАЦІВНИКІВ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ
Цією постановою, яка набрала чинності 08.03.2022, надано право керівникам державних органів, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні в межах фонду заробітної плати, передбаченого у кошторисі, самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові тарифного розряду (посадового окладу).
Таким чином, в бюджетній сфері встановлено нижнє обмеження оплати простою на час воєнного стану, що узгоджується з частиною першою статті 113 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Документ — на стор. 88 цього номера.
НА ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ ВДВІЧІ ЗБІЛЬШЕНО ГРАНИЧНУ СУМУ ВИТРАТ
НА НАЙМ ЖИТЛА ПРИ ВІДРЯДЖЕННЯХ В МЕЖАХ УКРАЇНИ
ПРАЦІВНИКІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ
Цією постановою, яка набрала чинності 23.03.2022, встановлено, що на період дії воєнного стану відшкодування фактичних витрат, що перевищують граничну суму витрат на найм житлового приміщення за добу, визначену для України додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.02.2011 № 98 (далі — Постанова № 98), здійснюється з дозволу керівника згідно з підтвердними документами та не може перевищувати 1800 гривень (без урахування витрат на оплату податку на додану вартість).
Нагадаємо, що з 01.01.2022 згідно з додатком 1 до Постанови № 98 гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу при відрядженнях в межах України, що підлягає відшкодуванню державним службовцям, працівникам підприємств, установ та організацій, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, становить 900 гривень.
Таким чином, на період дії воєнного стану фактично вдвічі підвищено (з 900 до 1800 грн.) граничну суму витрат на найм житла за добу при відрядженнях в межах України держслужбовців і працівників бюджетних установ.
Документ — на стор. 88 цього номера.
ВНЕСЕНО ЗМІНИ ДО ПОРЯДКУ ОБЧИСЛЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ
Цією постановою, яка набрала чинності 29.04.2022, внесено два доповнення до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100).
Так, абзац шостий пункту 2 Порядку № 100 доповнено другим реченням такого змісту: «З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану».
Нагадаємо, що в першому реченні абзацу шостого пункту 2 Порядку № 100 зазначено, що час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду.
Таким чином, при нарахуванні «середньозарплатних» виплат, які обчислюються за Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, виконання державних і громадських обов’язків, перебування на військовій службі в особливий період, проходження медичних оглядів тощо), час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану, виключається з розрахункового періоду. До цього часу належить, зокрема, час, протягом якого працівником була виконана певна робота, але через проведення бойових дій за місцезнаходженням підприємства кадрова служба (уповноважена особа) не мала можливості належним чином відобразити відпрацьований час (виконану роботу) працівником в табелі обліку робочого часу (іншому документі) або бухгалтерія не мала можливості нарахувати працівнику заробітну плату за відпрацьований час (виконану роботу).
Таке нововведення вигідне працівникам, оскільки дозволяє уникнути штучного заниження середньоденної заробітної плати (коли відпрацьовані календарні або робочі дні є, а нарахованої заробітної плати за них немає).
Водночас якщо в майбутньому кадровий та/або бухгалтерський облік буде відновлено, весь відпрацьований час (виконана робота) працівником буде відображений у документах роботодавця (табелі тощо) і за нього буде нарахована заробітна плата, то такий час не виключається з розрахункового періоду, а раніше нарахована «середньозарплатна» виплата має бути перерахована.
Абзац третій пункту 3 Порядку № 100 доповнено третім реченням такого змісту: «Якщо період, за який нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату, працівником відпрацьовано частково, під час обчислення середньої заробітної плати враховується сума у розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати».
Нагадаємо, що згідно з першими двома реченнями абзацу третього пункту 3 Порядку № 100 премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.
Таким чином, тепер сума премії чи іншої заохочувальної виплати, що нарахована за період (місяць, квартал, півріччя, рік тощо), який працівником відпрацьований не повністю (частково), має включатися до заробітку розрахункового періоду в розмірі не більше фактично нарахованої суми премії чи іншої заохочувальної виплати. Тобто вже не буде штучно завишатися заробіток місяців розрахункового періоду (починаючи з місяця, в якому нараховано премію чи іншу заохочувальну виплату) через різну кількість відпрацьованих днів у місяці, за який нараховано премію, і у місяці, до якого відноситься премія (місяці, що припадає на розрахунковий період).
Приклад: Працівника призвали на військову службу під час мобілізації 05 травня 2022 року. Для обчислення середнього заробітку за час проходження військової служби розрахунковий період включає останні 2 календарні місяці: березень – квітень 2022 року. Працівнику щомісяця нараховується виробнича премія в поточному місяці за попередній місяць в розмірі 20% окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному місяці.
У березні працівник відпрацював лише 12 з 21 робочого дня, оскільки з 1 по 15 березня перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Заробітна плата за березень становить 4571,43 грн. (8000 грн. : 21 р. д. х 12 відпрац. д.). Також у березні працівнику нараховано виробничу премію в сумі 1600 грн. (8000 грн. х 20%) за лютий, в якому працівник відпрацював всі 20 робочих днів.
У квітні працівник відпрацював всі 22 робочих дні та отримав заробітну плату в розмірі окладу — 8000 грн. Також у квітні йому нарахували виробничу премію за березень в сумі 914,29 грн. (8000 грн. х 20% : 21 р. д. х 12 відпрац. д.).
Сума премії, нарахована у березні за лютий, яка відноситься до березня і включається до розрахунку середнього заробітку:
1600 грн. : 20 відпрац. д. (лютий) х 12 відпрац. д. (березень) = 960 грн.
Сума премії, нарахована у квітні за березень, яка відноситься до квітня:
914,29 грн. : 12 відпрац. д. (березень) х 22 відпрац. д. (квітень) = 1676,20 грн.
Оскільки березень відпрацьований працівником частково, а фактично нарахована сума премії за березень (914,29 грн.) менше суми цієї премії, що розрахунково відноситься до квітня (1676,20 грн.), то для обчислення середнього заробітку враховується фактично нарахована суми премії за березень — 914,29 грн.
Сумарний заробіток розрахункового періоду, що враховується для обчислення середнього заробітку за час військової служби:
4571,43 грн. (зарплата за березень) + 960 грн. (частина премії за лютий, нарахована у березні) + 8000 грн. (зарплата за квітень) + 914,29 грн. (премія за березень, нарахована у квітні) = 14 445,72 грн.
Кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді:
12 відпрац. д. (березень) + 22 відпрац. д. (квітень) = 34 відпрац. д.
Середньоденна заробітна плата:
14 445,72 грн. : 34 відпрац. д. = 424,87 грн.
Середній заробіток за час військової служби у травні (з 05 по 31 число), на який припадає 19 робочих днів:
424,87 грн. х 19 р. д. = 8072,53 грн.