Матеріальна допомога працівникам

У житті будь-якого працівника може статися ситуація, коли йому не виплачується заробітна плата або її недостатньо, але терміново потрібні кошти для покриття поточних чи непередбачуваних витрат. Допомогти працівнику в цьому випадку може роботодавець шляхом надання йому одноразової матеріальної допомоги.

Головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), а також головний «зарплатний» документ — Закон України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) не містять норм про необхідність виплати роботодавцями всім або більшості працівників матеріальної допомоги. Єдиний виняток зроблено для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 14 років або дітей з інвалідністю, яким відповідно до статті 185 КЗпП роботодавець повинен в разі необхідності надавати матеріальну допомогу. На жаль, в яких випадках і в якій сумі повинна надаватися матеріальна допомога зазначеним жінкам, ні КЗпП, ні інші нормативно-правові акти не визначають.

Водночас статтею 9-1 КЗпП встановлено, що підприємства, установи, організації (далі — підприємства) в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Крім того, відповідно до статті 13 КЗпП та статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, встановлення гарантій, компенсацій, пільг, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників. При цьому колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Таким чином, підприємства та фізичні особи – підприємці (далі — роботодавці) за рахунок власних коштів можуть виплачувати працівникам матеріальну допомогу, а у випадках, передбачених законодавством, про які йдеться нижче, зобов’язані це робити.

Види матеріальної допомоги

Виходячи з норм законодавства і практики виплати матеріальної допомоги працівникам, можна зробити висновок, що існує кілька її видів залежно від критеріїв надання (див. таблицю).

Види матеріальної допомоги та їх характеристика

Види матеріальної допомоги	Коротка характеристика
Періодичність надання
Систематична	Надається регулярно один раз за певний період часу (як правило, один раз на рік). Законодавством передбачена виплата окремим категоріям працівників при наданні щорічної відпустки.
Одноразова	Надається нерегулярно за наявності фінансових можливостей (як правило, один раз на декілька років) або при настанні певних подій у працівника, що тягнуть за собою фінансові витрати (наприклад, необхідність оплати лікування у закладі охорони здоров’я)
Обов’язковість надання
Обов’язкова	Передбачена законодавством або колективним договором і не залежить від фінансового стану підприємства
Необов’язкова	Виплачується в окремих випадках за рішенням керівника підприємства за наявності фінансових можливостей
Кількість (категорії) працівників, яким надається
Для всіх або більшості працівників	Категорії працівників визначені законодавством або колективним договором
Окремим працівникам	Виплачується лише окремій категорії працівників, визначеній колективним договором (керівникам різних рівнів), або окремим працівникам (на підставі їхніх заяв) за рішенням керівника підприємства
Напрями використання
Цільова	Надається на конкретні цілі (наприклад, на лікування, оздоровлення, поховання)
Нецільова	Використовується працівником на власний розсуд
Розмір і порядок обчислення
Залежно від рівня заробітної плати	Надається в розмірі посадового окладу (його частини) або середньомісячного заробітку (його частини)
Залежно від потреб	Надається в розмірі, зазначеному в заяві працівника (наприклад, в розмірі вартості лікування або медичного обслуговування працівника або члена його сім’ї, підтвердженої рахунком установи охорони здоров’я)
Форма виплати (надання)
Грошова	Виплачується працівнику з каси підприємства або перераховується на його рахунок в банку
Натуральна	Надається у негрошовій формі (наприклад, у вигляді оплати послуг з лікування або медичного обслуговування працівника, що надаються закладом охорони здоров’я, якому підприємство безпосередньо перераховує кошти)
Фонд оплати праці (ФОП)
Включається до ФОП	Належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5)
Не включається до ФОП	Не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5

Виплата матеріальної допомоги на госпрозрахункових підприємствах

Умови запровадження та розміри різних виплат працівникам госпрозрахункові підприємства встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Таким чином, якщо госпрозрахункове підприємство планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, то умови, розмір і порядок її виплати встановлюються в колективному договорі.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то всі аспекти надання такої допомоги можна обумовити в локальному документі підприємства, погодженому з представниками трудового колективу, наприклад, в Положенні про соціальне забезпечення або Положенні про матеріальну допомогу, затвердженому наказом керівника підприємства.¹

Якщо підприємство не планує надавати всім або більшості своїх працівників систематичну матеріальну допомогу, але за рішенням керівника готове виплачувати в окремих випадках разову матеріальну допомогу працівникам, яким вона особливо потрібна, то це також доцільно прописати в колективному договорі (Положенні про соціальне забезпечення).

Найчастіше госпрозрахунковими підприємствами в колективному договорі передбачається виплата матеріальної допомоги на оздоровлення всім працівникам підприємства або окремим категоріям працівників (наприклад, керівникам структурних підрозділів та посадовим особам, які належать до керівництва підприємства). Зазвичай допомога на оздоровлення надається в розмірі посадового окладу або у відсотках від нього (наприклад, в розмірі 50% окладу). Також зазначена допомога може надаватися і в розмірі середньомісячної заробітної плати або у відсотках від неї.

Як правило, матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівникам перед наданням щорічної основної відпустки разом з відпускними (в тому числі якщо працівник ще не відпрацював 6 місяців на цьому підприємстві після прийняття на роботу).¹

Якщо відпустка працівникові надається частинами², то госпрозрахункові підприємства повинні обумовити в колективному договорі (локальному документі) порядок виплати допомоги на оздоровлення: разово (всією сумою) при наданні однієї з частин щорічної відпустки (зазвичай більшої) згідно із заявою працівника або частинами, наприклад, пропорційно наданим дням відпустки. У другому випадку необхідно встановити порядок розрахунку суми частини допомоги на оздоровлення, якщо протягом року відбувається зміна розміру окладу працівника (для випадку, якщо допомога на оздоровлення виплачується в розмірі окладу або у відсотках від нього).

Щоб уникнути непорозумінь з працівниками в колективному договорі (локальному документі) необхідно також обумовити порядок визначення розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, якщо така допомога виплачується в одному місяці, а відпустка надається на початку наступного місяця. Зазвичай встановлюється, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент надання (перший день) щорічної відпустки. В цьому випадку якщо відпустка надається працівникові, наприклад, з 1 грудня, а матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу разом з відпускними виплачується йому напередодні — 26 листопада, і на підприємстві з 1 грудня підвищуються посадові оклади всіх працівників, то зазначена матеріальна допомога повинна бути виплачена в розмірі посадового окладу, що діє з 1 грудня, оскільки початок відпустки припадає на грудень.

Якщо госпрозрахункове підприємство планує виплачувати працівникам матеріальну допомогу на оздоровлення саме до щорічної основної відпустки, то в колективному договорі (локальному документі) слід обумовити, що подією, з якою пов’язане надання зазначеної допомоги, є щорічна основна відпустка, а не конкретний робочий або календарний рік. В цьому випадку якщо працівник з якихось причин не використає таку відпустку за робочий рік і, відповідно, не отримає матеріальну допомогу на оздоровлення до цієї відпустки, то при наданні йому такої невикористаної відпустки в наступному робочому році (наступних робочих роках), він не втратить своє право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаної відпустки, яка надається за минулий робочий рік, а також матиме право на отримання зазначеної допомоги при наданні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік.

Наприклад, якщо працівник не використав щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2020 року по 4 квітня 2021 року, а використає її в листопаді 2021 року, а також захоче використати в грудні 2021 року щорічну основну відпустку за робочий рік з 5 квітня 2021 року по 4 квітня 2022 року (тобто будуть використані поспіль дві щорічні основні відпустки за два робочих роки), то матеріальну допомогу на оздоровлення підприємство повинно виплатити до відпустки, використаної в листопаді 2021 року, за минулий робочий рік і до відпустки, використаної працівником в грудні 2021 року, за поточний робочий рік.

Водночас госпрозрахункові підприємства в колективному договорі (локальному документі) можуть встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в будь-який час протягом календарного року (тобто не обов’язково при наданні щорічної основної відпустки) на підставі заяви працівника, а в разі її неотримання в минулому календарному році з вини працівника (наприклад, ним не подавалася заява про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення) на наступний календарний рік вона не переноситься або може бути виплачена в наступному календарному році за наявності фінансової можливості (не виключена ситуація, коли в минулому календарному році у підприємства була можливість виплатити працівнику матеріальну допомогу на оздоровлення, а в поточному календарному році через фінансові труднощі такої можливості немає).

Також можна встановити, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачується до відпустки, надається в розмірі посадового окладу (його частини), встановленого на момент (день) її виплати, а не на момент надання (перший день) щорічної основної відпустки.

Крім виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, госпрозрахункове підприємство, враховуючи свої фінансові можливості, може виплачувати окремим працівникам на підставі їхніх заяв разову матеріальну допомогу у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Крім того, можлива разова або систематична (наприклад, щорічна) виплата підприємством матеріальної допомоги працівникам, у яких народилась дитина, або працівникам, які виходять на пенсію, мають неповнолітніх дітей та/або дитину з інвалідністю, перебувають у відпустці для догляду за дитиною, або працівникам для оплати навчання у виші тощо.

Вищеперелічені види матеріальної допомоги найчастіше є нецільовою виплатою, коли роботодавець не відстежує, на що працівник витратив надані йому кошти. Водночас підприємство може надати працівнику і цільову матеріальну допомогу, наприклад, на лікування, перерахувавши кошти безпосередньо закладу охорони здоров’я за лікування (медичне обслуговування) працівника (його родичів) на підставі наданого вказаним закладом рахунку (рахунків)³, або на навчання, сплативши його вартість безпосередньо навчальному закладу за навчання працівника (його дитини).⁴

Що стосується граничних розмірів матеріальної допомоги, то госпрозрахунковими підприємствами така допомога може надаватися працівникам в будь-якій сумі та залежить лише від фінансових можливостей підприємства.

Якщо надання матеріальної допомоги працівникам передбачено в колективному договорі як обов’язкова виплата, але роботодавець її з якихось причин не надає, то це є порушенням положень колективного договору.

Згідно зі статтею 18 Закону про колдоговори на осіб, які представляють роботодавця і з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, накладається штраф до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору.

Виплата матеріальної допомоги працівникам в бюджетній сфері

Умови та порядок виплати, розмір, категорії отримувачів матеріальної допомоги, зокрема на оздоровлення і на соціально-побутові потреби, в установах і організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), встановлені законами України, постановами Кабінету Міністрів України та наказами центральних органів виконавчої влади (міністерств тощо).

В бюджетній сфері законодавством передбачена як обов’язкова виплата допомоги на оздоровлення окремим категоріям працівників при наданні їм щорічної відпустки, так і виплата зазначеної допомоги, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за наявності фінансових можливостей.

Так, відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон про держслужбу) державним службовцям (далі — держслужбовці) надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 54 Закону про держслужбу держслужбовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, порядок надання та розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Згідно з цим Порядком держслужбовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік в розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви. Рішення про надання матеріальної допомоги держслужбовцям приймається керівником державної служби (далі — держслужба) у державному органі (далі — держорган) в межах затвердженого фонду оплати праці. Рішення про надання керівнику держслужби у держоргані та його заступникам матеріальної допомоги приймається керівником відповідного держоргану за погодженням із відповідним органом вищого рівня (у разі наявності такого органу). Держслужбовцям, переведеним з одного держоргану в інший, матеріальна допомога надається за умови, що вони не отримували її за попереднім місцем роботи у році, в якому були переведені.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 09.03.2006 № 268 (далі — Постанова № 268), підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників патронатних служб в державних органах та підпунктом 3 пункту 3, пунктом 4 Умов оплати праці працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, і працівників Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів  України, Управління адміністративними будинками Державного управління справами, Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1112 (далі — Постанова № 1112), керівникам держорганів, на які поширюється дія зазначених нормативних документів, надано право в межах затвердженого ФОП виплачувати працівникам матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника, та допомогу для оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. При цьому фактичний розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам держорганів, на які поширюється дія Постанови № 268 та Постанови № 1112, визначається керівниками цих держорганів виходячи з обставин, викладених у заяві працівника, і фінансових можливостей таких держорганів.

Крім держслужбовців, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу в обов’язковому порядку виплачується посадовим особам місцевого самоврядування (ч. п’ята ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III). При цьому на підставі підпункту 3 пункту 2 Постанови № 268 допомога на оздоровлення, а також матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за наявності коштів (в межах встановленого ФОП) може виплачуватися посадовим особам місцевого самоврядування в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника.

Крім вище зазначених категорій працівників, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати) та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за рішенням керівника установи в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на рік в межах ФОП, затвердженого для установи на відповідний рік, виплачується:

• працівникам державних і комунальних бібліотек, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних бібліотек, які провадять культурну, освітню, інформаційну, науково-дослідну, методичну діяльність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек» від 22.01.2005 № 84 (п. 3 цієї постанови);
• працівникам державних і комунальних музеїв, які обіймають посади, включені до Переліку посад працівників державних і комунальних музеїв, які провадять культурно-освітню та науково-дослідну діяльність, пов’язану з комплектуванням музейних зібрань, експозиційною, фондовою, видавничою, реставраційною, пам’яткоохоронною роботою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 22.01.2005 № 82 (п.п. 2 – 4 цієї постанови, абз. восьмий і дев’ятий ч. другої ст. 28 Закону України «Про музеї та музейну справу» від 29.06.95 № 249/95-ВР);
• працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів, які обіймають посади, включені до Переліку посад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» від 09.12.2015 № 1026 (пп. 2, 3 п. 2 цієї постанови).

Допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу обов’язково виплачується медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ) під час надання щорічної основної відпустки (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524).

Працівники, які обіймають посади, включені до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, мають право на отримання допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) в обов’язковому порядку за основним місцем роботи при наданні щорічної відпустки (ч. 1 ст. 57 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII, п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 31.01.2001 № 78). Крім цієї допомоги, зазначені працівники мають право на отримання матеріальної допомоги в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298). 

Згідно з підпунктом «б» пункту 4 Постанови № 1298 керівники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівники бюджетних установ, закладів та організацій в межах ФОП, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, мають право надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік (крім матеріальної допомоги на поховання).

Що стосується ситуації, коли працівник бюджетної установи (держоргану) отримав матеріальну допомогу в поточному році, але, не відпрацювавши повний поточний рік, звільняється, то чинним законодавством не передбачено повернення матеріальної допомоги, в тому числі на оздоровлення, виплаченої згідно з Постановою № 1298.

Також не передбачено повернення коштів, виплачених як допомога на оздоровлення, у разі невикористання повної щорічної основної відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та подальшим звільненням.⁵

Розрахунок суми матеріальної допомоги

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання щорічної відпустки (якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше).

Якщо працівнику виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі посадового окладу (його частини), то сума такої допомоги повинна дорівнювати розміру посадового окладу (його частини), встановленому працівнику в місяці надання матеріальної допомоги (якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше).

Якщо матеріальна допомога (допомога для оздоровлення) виплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати, то розрахунок суми такої допомоги здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), якщо колективним договором госпрозрахункового підприємства не передбачено інше.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 середня заробітна плата (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки) обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.

У нашому випадку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують місяцю надання матеріальної допомоги, а якщо передбачена виплата матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати, то остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують місяцю надання відпустки (подією, у зв’язку з якою нараховується матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна відпустка), якщо на госпрозрахунковому підприємстві не передбачено інше.⁶

Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи (абз. четвертий п. 2 Порядку № 100). Якщо і протягом цих 2 місяців працівник не працював, то в нього немає розрахункового періоду.

Абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100), тобто пропорційно до виконаної норми праці або відпрацьованого часу в місяці.

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.⁷

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період (див. приклади 1, 2, 3 нижче).⁸

При обчисленні середньої заробітної плати за останні 2 місяці не враховуються виплати, зазначені в пункті 4 Порядку № 100. До них здебільшого належать одноразові виплати (за виконання окремих доручень, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога тощо).

Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час відрядження, щорічної і додаткових відпусток, виконання державних і громадських обов’язків, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 якщо середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, встановленим з дотриманням вимог законодавства (якщо працівнику встановлено індивідуальний графік роботи, то середньомісячна кількість робочих днів визначається згідно з графіком роботи працівника).⁹

ПРИКЛАД 1

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється із середньої заробітної плати,
а в розрахунковому періоді один місяць відпрацьований не повністю

Колективним договором підприємства передбачено надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати. Одному з працівників з 01 грудня 2021 року надається щорічна основна відпустка повної тривалості, тому підприємство нараховує йому зазначену матеріальну допомогу і виплачує її напередодні відпустки разом з відпускними 26 листопада.

Колективним договором також визначено, що подією, з якою пов’язане надання матеріальної допомоги на оздоровлення, є щорічна відпустка, і розрахунок середньої заробітної плати здійснюється згідно з Порядком № 100. Отже, розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати є останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю надання відпустки.

В розрахунковому періоді (жовтень – листопад 2021 року) працівник, якому встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, хворів в період з 18 по 23 жовтня, тому в жовтні з 20 робочих днів (далі — д.), передбачених графіком роботи, відпрацював лише 14 днів (далі — відпрац. д.). У листопаді та вересні працівник виконав норму робочого часу — відпрацював по 22 робочі дні, передбачені графіком роботи.

Кількість робочих днів в розрахунковому періоді:

20 р. д. (жовтень) + 22 р. д. (листопад) = 42 р. д.

Кількість відпрацьованих днів працівником в розрахунковому періоді:

14 відпрац. д. (жовтень) + 22 відпрац. д. (листопад) = 36 відпрац. д.

Оклад працівника — 8000 грн. Згідно з Положенням про преміювання працівнику виплачується щомісячна виробнича премія у поточному місяці за попередній (звітний) місяць у розмірі 25% окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному місяці.

В розрахунковому періоді працівнику було нараховано та виплачено:

• у жовтні:

– заробітна плата за відпрацьований час виходячи з окладу в сумі 5600 грн. (8000 грн. : 20 р. д. х 14 відпрац. д.);

– виробнича премія за вересень в сумі 2000 грн. (8000 грн. х 25%);

– «лікарняні» в сумі 1578,08 грн. за 6 календарних днів хвороби в жовтні.

• у листопаді:

– заробітна плата в сумі 8000 грн. (оклад);

– виробнича премія за жовтень в сумі 1400 грн. (8000 грн. х 25% : 20 р. д. х 14 відпрац. д.).

«Лікарняні», нараховані в жовтні, при обчисленні середньомісячної заробітної плати не враховуються (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Щомісячні премії, нараховані у поточному місяці за попередній місяць, включаються до заробітку місяця, в якому вони нараховані, у частині, що визначається діленням суми премії на кількість відпрацьованих робочих днів місяця, за який вона нарахована, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів місяця, в якому вона нарахована і який припадає на розрахунковий період (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

Щомісячна премія за вересень, нарахована у жовтні, з метою обчислення середньої заробітної плати відноситься до заробітку жовтня в такій сумі:

2000 грн. : 22 відпрац. д. (у вересні) х 14 відпрац. д. (у жовтні) = 1272,73 грн.

Щомісячна премія за жовтень, нарахована у листопаді, з метою обчислення середньої заробітної плати відноситься до заробітку листопада в такій сумі:

1400 грн. : 14 відпрац. д. (у жовтні) х 22 відпрац. д. (у листопаді) = 2200 грн.

Сума виплат, що враховуються в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги:

5600 + 1272,73 + 8000 + 2200 = 17 072,73 грн.

Середньоденна заробітна плата:

17 072,73 грн. : 36 відпрац. д. = 474,24 грн.

Середньомісячне число робочих днів в розрахунковому періоді згідно з графіком роботи:

(20 р. д. (жовтень) + 22 р. д. (листопад)) : 2 = 21 р. д.

Сума матеріальної допомоги:

474,24 грн. х 21 р. д. = 9959,04 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється із середньої заробітної плати,
а в розрахунковому періоді два місяці відпрацьовані не повністю

Працівнику госпрозрахункового підприємства з 06 грудня 2021 року надається щорічна основна відпустка. Перед відпусткою працівнику виплачується допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено колективним договором підприємства. Оклад працівника становить 10 000 грн. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

В розрахунковому періоді (жовтень – листопад) працівник з 15 по 29 жовтня (15 к. д.) перебував у відпустці без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону України «Про відпустки»), тому відпрацював у жовтні лише 9 з 20 робочих днів. У листопаді працівник хворів у період з 22 по 30 листопада, тому відпрацював у цьому місяці лише 15 з 22 робочих днів.

Заробітна плата працівника, обчислена з окладу, становила у жовтні 4500 грн. (10 000 грн. : 20 р. д. х 9 відпрац. д.), у листопаді — 6818,18 грн. (10 000 грн. : 22 р. д. х 15 відпрац. д.). Крім того, згідно з колективним договором працівнику виплачується щомісяця виробнича премія в поточному місяці за поточний місяць у розмірі 30% окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному місяці, тому йому були нараховані щомісячні премії у жовтні в розмірі 1350 грн. (10 000 грн. х 30% : 20 р. д. х 9 відпрац. д.) та в листопаді в розмірі 2045,45 грн. (10 000 грн. х 30% : 22 р. д. х 15 відпрац. д.). Ці щомісячні виробничі премії при обчисленні середньої заробітної плати враховуються у фактично нарахованому розмірі, оскільки нараховані в поточному місяці за поточний місяць пропорційно відпрацьованому часу в місяці (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

«Лікарняні», нараховані працівнику в листопаді за дні хвороби, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді, яка включається до розрахунку:

4500 + 1350 + 6818,18 + 2045,45 = 14 713,63 грн.

Кількість відпрацьованих днів працівником у розрахунковому періоді:

9 відпрац. д. (жовтень) + 15 відпрац. д. (листопад) = 24 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

14 713,63 грн. : 24 відпрац. д. = 613,07 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства (працівника):

(20 р. д. (жовтень) + 22 р. д. (листопад)) : 2 = 21 р. д.

Сума допомоги на оздоровлення:

613,07 грн. х 21 р. д. = 12 874,47 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо вона обчислюється із середньої заробітної плати,
а в розрахунковому періоді нараховано квартальну премію

Працівнику госпрозрахункового підприємства з 20 грудня 2021 року надається щорічна основна відпустка. Перед відпусткою працівнику виплачується допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати, що передбачено колективним договором підприємства. Оклад працівника — 9000 грн. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

В розрахунковому періоді (жовтень – листопад) працівник хворів у періоди з 04 по 13 жовтня та з 15 по 19 листопада, тому відпрацював у жовтні 12 з 20 робочих днів, у листопаді — 17 з 22 робочих днів за графіком роботи.

Колективним договором підприємства передбачено нарахування виробничої премії за відпрацьований квартал у першому місяці наступного кварталу в розмірі окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному кварталі. У ІІІ кварталі (липень, серпень, вересень) працівник відпрацював 60 з 65 робочих днів, передбачених графіком роботи (5 робочих днів не відпрацьовано через хворобу).

В розрахунковому періоді працівнику були нараховані та виплачені:

• у жовтні:

– заробітна плата за відпрацьований час виходячи з окладу в розмірі 5400 грн. (9000 грн. : 20 р. д. х 12 відпрац. д.);

– виробнича премія за ІІІ квартал у розмірі 8307,69 грн. (9000 грн. : 65 р. д. х 60 відпрац. д.);

– «лікарняні» в розмірі 2958,90 грн. за 10 календарних днів хвороби у жовтні.

• у листопаді:

– заробітна плата за відпрацьований час виходячи з окладу в розмірі 6954,55 грн. (9000 грн. : 22 р. д. х 17 відпрац. д.);

– «лікарняні» в розмірі 1479,45 грн. за 5 календарних днів хвороби у листопаді;

– матеріальна допомога разового характеру на підставі заяви працівника в розмірі 3000 грн.

«Лікарняні» не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (абз. другий п. 4 Порядку № 100). Матеріальна допомога разового характеру також не враховується при обчисленні середньої заробітної плати (пп. «б» п. 4 Порядку № 100).

Премія за ІІІ квартал, що нарахована за 3 місяці (липень, серпень, вересень) цього кварталу в жовтні 2021 року, з метою обчислення середньої заробітної плати відноситься до 3 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — жовтня, тобто включається до заробітку жовтня, листопада та грудня. Оскільки грудень не включається до розрахункового періоду (жовтень – листопад), то частина зазначеної премії, що відноситься до грудня, не враховується при обчисленні середньої заробітної плати. Жовтень та листопад включаються до розрахункового періоду, тому частини премії за ІІІ квартал, що відносяться до жовтня і листопада, враховуються при обчисленні середньої заробітної плати (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

Визначимо розмір денної премії за ІІІ квартал, враховуючи, що працівник відпрацював у цьому кварталі 60 робочих днів:

8307,69 грн. : 60 відпрац. д. = 138,46 грн.

Частини премії за ІІІ квартал з метою обчислення середньої заробітної плати відносяться до місяців розрахункового періоду — жовтня і листопада (виходячи з кількості відпрацьованих робочих днів у зазначених місяцях) таким чином:

– до жовтня: 138,46 грн. х 12 відпрац. д. = 1661,52 грн.;

– до листопада: 138,46 грн. х 17 відпрац. д. = 2353,82 грн.

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати враховується частина премії за ІІІ квартал у загальній сумі 4015,34 грн. (1661,52 + 2353,82).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді, яка включається до розрахунку:

5400 грн. (зарплата за жовтень) + 6954,55 грн. (зарплата за листопад) + 4015,34 грн. (частина премії за ІІІ квартал) = 16 369,89 грн.

Кількість відпрацьованих днів працівником у розрахунковому періоді:

12 відпрац. д. (жовтень) + 17 відпрац. д. (листопад) = 29 відпрац. д.

Середньоденна заробітна плата:

16 369,89 грн. : 29 відпрац. д. = 564,48 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді згідно з графіком роботи підприємства (працівника):

(20 р. д. (жовтень) + 22 р. д. (листопад)) : 2 = 21 р. д.

Сума допомоги на оздоровлення:

564,48 грн. х 21 р. д. = 11 854,08 грн.

__________________________________________________________________________

Документальне оформлення надання матеріальної допомоги

Для отримання матеріальної допомоги працівник має подати роботодавцю відповідну заяву, в якій необхідно зазначити підстави для надання допомоги (сімейні обставини, соціально-побутові потреби, оздоровлення особисте або дітей тощо), напрямок її використання (якщо допомога цільового характеру, наприклад на лікування, навчання) і бажаний розмір допомоги (якщо він не встановлений законодавством або колективним договором).

В деяких випадках заяву можна не подавати (наприклад, при виплаті держслужбовцю передбаченої законодавством допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки, яка надається повної тривалості).

Виплата працівнику матеріальної допомоги здійснюється на підставі наказу керівника, в якому повинні бути зазначені сума такої допомоги і підстава для її виплати (норма законодавства, колективний договір, заява працівника).

Якщо допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної основної відпустки, то про необхідність її виплати можна вказати в наказі про надання відпустки.

Матеріальна допомога і заробітна плата (ФОП)

Від того, відноситься чи ні матеріальна допомога до заробітної плати (ФОП), залежить порядок її оподаткування, відображення в обліку та звітності, тому розглянемо види матеріальної допомоги в контексті Закону про оплату праці та розробленої відповідно до нього Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону про оплату праці, згідно з якою заробітна плата має такі складові: основну заробітну плату; додаткову заробітну плату; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Аналіз переліку виплат, що включаються до складових заробітної плати, визначених у статті 2 Закону про оплату праці, дозволяє зробити висновок, що жоден з видів матеріальної допомоги не включається до складу основної та додаткової заробітної плати. Водночас до інших заохочувальних та компенсаційних виплат включаються виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, деякі види матеріальної допомоги можуть бути віднесені до заробітної плати у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Більш детально структура заробітної плати викладена в Інструкції № 5 (в тексті цього документа замість терміна «заробітна плата» використовується термін «фонд оплати праці»). В Інструкції № 5 матеріальна допомога залежно від її виду згадується двічі: у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП та у складі виплат, які не належать до ФОП.

Так, згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто до заробітної плати) належить матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у пункті 3.31 Інструкції № 5, тобто крім матеріальної допомоги разового характеру, яка надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання).

Департамент статистики праці Державного комітету статистики України в листі від 23.02.2010 № 09/3-16/35 (далі — лист Держкомстату № 09/3-16/35) роз’яснив, що виплата зазначеної у підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 матеріальної допомоги (тобто яка належить до ФОП) повинна бути передбачена чинним законодавством або колективним договором підприємства. Підстави, періодичність (систематичність) виплати і розміри цієї допомоги також повинні бути обумовлені в колективному договорі. Прикладом таких нарахувань може служити матеріальна допомога на оздоровлення при наданні відпустки, що здійснюється раз на рік.

Хоча Інструкції № 5 не конкретизує, як часто має виплачуватися матеріальна допомога, щоб вважати її систематичною, логічним буде висновок, що для віднесення до ФОП вона повинна виплачуватися як мінімум щороку. Крім того, для віднесення матеріальної допомоги до ФОП необхідно, щоб вона була передбачена в колективному договорі в розділі «Оплата праці» (тобто не в розділі «Соціальне забезпечення»), а при відсутності колективного договору — в Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства.

Прикладами передбаченої законодавством матеріальної допомоги, що належить до ФОП, є вищерозглянуті допомога на оздоровлення до щорічної відпустки, яка надається один раз на рік держслужбовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, іншим посадовим особам держорганів відповідно до Постанови № 268 та Постанови № 1112, педагогічним і науково-педагогічним працівникам, працівникам державних і комунальних бібліотек, працівникам державних і комунальних музеїв, працівникам державних і комунальних клубних і аналогічних закладів, медичним і фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів (установ), і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, що надається зазначеним особам і працівникам бюджетних установ відповідно до Постанови № 1298.

Не належать до ФОП (заробітної плати) наступні види допомоги:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 3.31 Інструкції № 5);
• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 3.4 Інструкції № 5);
• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію, згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 3.6 Інструкції № 5);
• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я, крім матеріальної допомоги, яка має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (п. 3.30 Інструкції № 5);
• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Можливість виплати вищезазначених видів матеріальної допомоги бажано відобразити в колективному договорі підприємства в розділі «Соціальне забезпечення».

Крім вищенаведеної класифікації видів матеріальної допомоги, для цілей її включення до ФОП на підставі підпункту 2.3.3 Інструкції № 5 або невключення до ФОП на підставі пункту 3.31 Інструкції № 5 можна використовувати ще й такий критерій класифікації, як «передбачуваність виплати» матеріальної допомоги. Згідно з цим критерієм розрізняють наступні два види виплат:

• матеріальна допомога, виплата якої передбачена чинним законодавством або локальними документами підприємства, тобто яка планується — має певну періодичність (систематичність) виплати, встановлений розмір та інші ознаки і характеристики, які підлягають плануванню;

• матеріальна допомога, що виплачується підприємством негайно в непередбачених випадках (підставою для її виплати є заява працівника), тобто коли необхідність виплати і розмір такої допомоги заздалегідь невідомі, оскільки обставини, що вимагають фінасової допомоги, виникають раптово.

Саме перший вид матеріальної допомоги повинен включатися до ФОП, а другий, відповідно, — ні (лист Держкомстату № 09/3-16/35).

Пунктом 3.33 Інструкції № 5 передбачено ще один вид матеріальної допомоги, яка не включається до ФОП — матеріальна допомога як у грошовій, так і натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв’язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами. Оскільки таку допомогу виплачує не роботодавець, а уповноважені органи державної влади (фонди) громадянам, то в цій статті на ній зупинятися не будемо.

Оподаткування ПДФО матеріальної допомоги

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) існує кілька видів матеріальної допомоги.

1. Нецільова систематична допомога всім або більшості працівників.

Якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників (наприклад, допомога на оздоровлення до щорічної відпустки), при цьому її виплата передбачена законодавством або колективним договором (Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника підприємства, галузевою (територіальною) угодою, прийнятою відповідно до норм трудового законодавства), то така матеріальна допомога з метою оподаткування ПДФО прирівнюється до заробітної плати і в її складі вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу працівника на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) і обкладається ПДФО за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).¹⁰

Вищезазначена матеріальна допомога є тією, яка згідно з підпунктом 2.3.3 Інструкції № 5 належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП, тому вона обкладається ПДФО.

В місяці нарахування сума такої матеріальної допомоги враховується у складі заробітної плати працівника, тому може впливати на отримання (неотримання) ним права на застосування податкової соціальної пільги.

У Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.12.2020 № 773), сума такої «зарплатної» матеріальної допомоги в розділі І додатка 4ДФ відображається за ознакою доходу «101».

2. Нецільова разова допомога окремим працівникам.

Якщо роботодавець надає окремим працівникам на підставі їхніх заяв у зв’язку з особистими обставинами нецільову благодійну (матеріальну) допомогу, що має разовий характер, наприклад на соціально-побутові потреби, то її оподаткування регулюється пунктом 170.7 ПКУ.

Згідно з абзацом третім підпункту 170.7.1 ПКУ нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення умов або напрямів її використання.

Відповідно до абзацу першого підпункту 170.7.3 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, який не перевищує суми граничного розміру доходу, що дає право на застосування податкової соціальної пільги (у 2021 році — 3180 грн.). Сума нецільової благодійної допомоги, що перевищує зазначений розмір, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з підпунктом 164.2.20 ПКУ у складі інших доходів, крім зазначених у статті 165 ПКУ, і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставкою 18% (п. 167.1 ПКУ).¹¹

Вищезазначена нецільова благодійна допомога фактично є тією матеріальною допомогою разового характеру, яка надається підприємством окремим працівникам і не включається до ФОП згідно з пунктом 3.31 Інструкції № 5.

Звертаємо увагу, щоб уникнути помилкового оподаткування нецільової благодійної (разової) допомоги необхідно враховувати суми всіх виплат такої допомоги протягом календарного (податкового) року.

Наприклад, якщо працівникові протягом 2021 року нецільову (матеріальну) допомогу надали в лютому в розмірі 800 грн., в серпні в розмірі 1500 грн. і в листопаді в розмірі 1000 грн., то в листопаді сукупний розмір зазначеної допомоги за рік перевищив не оподатковуваний ПДФО розмір допомоги (3180 грн.), тому з частини цієї допомоги, наданої в листопаді, яка дорівнює 120 грн. (800 +1500 + 1000 – 3180), необхідно утримати ПДФО.

Наразі, на думку ДПСУ¹², як не оподатковувана, так і оподатковувана ПДФО нецільова благодійна допомога в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за однією ознакою доходу «169».

3. Цільова благодійна допомога працівникам на лікування.

Цільова благодійна допомога надається під визначені умови та напрями її витрачання (абз. третій пп. 170.7.1 ПКУ). Фізична особа, яка отримала цільову благодійну допомогу, повинна використовувати її за призначенням і згідно з умовами, визначеними в документах, на підставі яких вона надавалася.

Перелік виплат, які є цільовою благодійною допомогою, і умови їх звільнення від оподаткування ПДФО наведені в підпунктах 170.7.4 – 170.7.6 ПКУ.

Підпунктом «а» пп. 170.7.4 ПКУ визначено, що не включається до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі, закладу охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення (до них належать батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені, — пп. 14.1.263 ПКУ), особи з інвалідністю (далі — інвалід), дитини-інваліда або дитини, в якої хоча б один із батьків є інвалідом; дитини-сироти, напівсироти; дитини з багатодітної чи малозабезпеченої родини; дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів) у розмірах, які не перекриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім витрат на:

• косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов’язане з медичними показаннями);
• водолікування та геліотерапію, не пов’язані з хронічними захворюваннями;
• лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;
• аборти (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування);
• операції з переміни статі;
• лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування);
• лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
• придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, які не включені до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України (наразі перелік з такою назвою Кабінетом Міністрів України не затверджений, проте ДФСУ вказує¹³ на необхідність застосовувати в даному випадку Національний перелік основних лікарських засобів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 № 333, в редакціі постанови від 13.12.2017 № 1081).

До запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування норми підпункту «а» пп. 170.7.4 ПКУ поширюються на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням вищевказаних обмежень).

Звертаємо увагу, що при наданні цільової благодійної допомоги кошти працівнику «на руки» не видаються. Вони перераховуються підприємством на розрахунковий рахунок закладу охорони здоров’я на підставі заяви працівника, в якій зазначається заклад, де буде здійснюватися лікування, і  рахунку (рахунків), наданого таким закладом.

Набувач цільової благодійної допомоги у вигляді коштів має право на її використання протягом строку, встановленого умовами такої допомоги, але не більше 12 календарних місяців, наступних за місяцем отримання такої допомоги, крім допомоги, наданої на лікування, право на використання якої становить не більше 24 календарних місяців. Якщо така допомога не використовується її набувачем (працівником) протягом зазначеного строку та не повертається благодійнику (роботодавцю) до його закінчення, то набувач допомоги (працівник) зобов’язаний включити невикористану суму такої допомоги до складу загального річного оподатковуваного доходу та сплатити з неї ПДФО (пп. 170.7.5 ПКУ). Набувач цільової благодійної допомоги (працівник) має право звернутися до контролюючого органу з поданням щодо продовження строку використання такої цільової благодійної допомоги з наведенням обставин, які свідчать про неможливість її повного використання у зазначені строки, а керівник контролюючого органу має право прийняти рішення про таке продовження (пп. 170.7.6 ПКУ).

Цільова благодійна допомога в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «169».

4. Допомога працівникам на лікування та медичне обслуговування.

На підставі підпункту 165.1.19 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку (працівника) або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, дитини, яка перебуває під опікою або піклуванням платника податку (працівника), за умови документального підтвердження витрат, пов’язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів), у тому числі, але не виключно, для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних виробів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів, за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обов’язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань в період загрози епідемій відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та документів благополуччя населення», за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, які компенсуються виплатами з фонду загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування (наразі цей фонд не створений).

На думку¹⁴ головного податкового органу, норми підпункту 165.1.19 ПКУ повинні бути застосовані роботодавцем за наявності відповідних підтвердних документів, тобто за фактом проведення лікування та медичного обслуговування платника податків (працівника). При цьому роботодавці для підтвердження фактично проведених ними витрат, пов’язаних з лікуванням та медичним обслуговуванням працівника (члена його сім’ї), повинні мати документи, що дозволяють ідентифікувати постачальника послуг (продавця товарів) та їх одержувача (покупця) і підтверджують обсяги і вартість послуг (товарів): договори на медичне обслуговування (обстеження), акти наданих послуг, платіжні та розрахункові документи тощо.

Документами, що підтверджують необхідність проведення лікування (медичного обслуговування) працівника, можуть бути будь-які документи, надані медичними закладами, що підтверджують необхідність проведення конкретного лікування (медичного обслуговування) працівника: довідки, виписки з амбулаторних (медичних) карт, рецепти тощо.¹⁵

Допомога на лікування та медичне обслуговування працівника, зазначена в підпункті 165.1.19 ПКУ, в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку відображається за ознакою доходу «143».

5. Допомога на поховання.

Згідно з підпунктом 165.1.22 ПКУ не обкладаються ПДФО кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на поховання платника податку:

• будь-якою фізичною особою, благодійною організацією, Пенсійним фондом України, відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації, фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування України або професійною спілкою;
• роботодавцем такого померлого платника податку (працівника) за його останнім місцем роботи (у тому числі перед виходом на пенсію) у розмірі, що не перевищує подвійний розмір суми, що дає право на застосування податкової соціальної пільги. Сума перевищення за її наявності остаточно оподатковується під час її нарахування (виплати, надання).

Таким чином, у 2021 році не обкладається ПДФО допомога на поховання платника податку (працівника), надана в розмірі, що не перевищує 6360 грн. (2 х 3180 грн.). Перевищення зазначеної суми обкладається ПДФО. Якщо роботодавець померлого платника податку за його останнім місцем роботи виплачує його родичам (іншим особам, які здійснюють поховання) допомогу на поховання, частина якої обкладається ПДФО (у 2021 році — частина допомоги, що перевищує 6360 грн.), то така оподатковувана частина допомоги на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ як інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ, відображається в розділі І додатка 4ДФ Податкового розрахунку за ознакою доходу «127», а не оподатковувана ПДФО допомога на поховання — за ознакою доходу «146».

Якщо допомога на поховання надається родичам померлого працівника його останнім роботодавцем у негрошовій формі, то з метою визначення бази оподаткування ПДФО до її сумі застосовується «натуральний» коефіцієнт, встановлений пунктом 164.5 ПКУ.

ДПАУ і Федерація професійних спілок України у спільному листі від 16.02.2011 № 4284/7/17-0717, 3071/6/17-0715 та від 15.02.2011 № 58/01-16/330 роз’яснили, що профспілка може надати без оподаткування допомогу на поховання платника податку (коштами або вартістю майна чи послугами) у будь-якому розмірі. При цьому не має значення членство особи, якій буде надана зазначена допомога, в даній профспілці.

Сплата ПДФО з оподатковуваних видів (частин) матеріальної допомоги здійснюється податковим агентом в день виплати матеріальної допомоги (пп. 168.1.2 ПКУ).

Оподаткування матеріальної допомоги військовим збором

Все вищевикладене щодо оподаткування ПДФО матеріальної допомоги всіх видів стосується і військового збору (далі — ВЗ), оскільки згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ об’єктом оподаткування ВЗ є доходи, визначені статтею 163 ПКУ.

У статті 163 ПКУ зазначено, що об’єктом оподаткування є, зокрема: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються ПДФО під час їх нарахування (виплати, надання).

Звільняються від оподаткування ВЗ доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (пп. 1.7 п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ).

Таким чином, всі вищезгадані види (розміри) матеріальної допомоги, які обкладаються ПДФО, обкладаються і ВЗ.

Нарахована сума ВЗ на матеріальну допомогу (допомогу на оздоровлення) або на її частину та перерахована сума ВЗ до бюджету відображаються у графах 5а та 5 розділу І додатка 4ДФ Податкового розрахунку.

Матеріальна допомога і єдиний соціальний внесок

Базою нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) для роботодавців відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Згідно з підпунктом 5 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (в редакції наказу Мінфіну від 21.12.2020 № 790), визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні ЄСВ передбачено Інструкцією № 5.

Як зазначалося вище, в підпункті 2.3.3 Інструкції № 5 у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП (тобто заробітної плати) вказана матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом).

Отже, якщо підприємство виплачує матеріальну допомогу, що має систематичний характер, всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), яка надається відповідно до нормативно-правових актів або колективного договору (як за умови подання заяви працівником, так і без неї) , то така допомога, як складова заробітної плати, є базою нарахування ЄСВ.¹⁶

Матеріальна допомога, яка не включається до ФОП згідно з Інструкцією № 5, а також вказана в Переліку видів виплат, які здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 (далі — Перелік № 1170), не є базою нарахування ЄСВ.

Зокрема, до матеріальної допомоги, що не є базою нарахування ЄСВ, належать:

• матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання (п. 14 р. I Переліку № 1170, п. 3.31 Інструкції № 5).¹⁷ Зазначена допомога не обкладається ЄСВ незалежно від того, скільки разів на рік вона виплачується працівнику на підставі його заяв;

• соціальна допомога та виплати за рахунок коштів підприємства, встановлені колективним договором: працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми (п. 1 р. I Переліку № 1170, п. 3.4 Інструкції № 5);

• одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно з діючим законодавством та колективними договорами, включаючи грошову допомогу держслужбовцям та науковим (науково-педагогічним) працівникам (п. 2 р. I Переліку № 1170, п. 3.6 Інструкції № 5);

• оплата послуг з лікування працівників, наданих установами охорони здоров’я (п. 13 р. ІІ Переліку № 1170, п. 3.30 Інструкції № 5);¹⁸

• матеріальна та благодійна допомога, виплачена особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Інструкції № 5).

Бухгалтерський і податковий облік матеріальної допомоги

В даний час податковий облік ведеться за правилами, встановленими для бухгалтерського обліку, з урахуванням різниць для осіб, які їх застосовують (пп. 134.1.1 ПКУ).

Оскільки для матеріальної допомоги ПКУ не передбачає різниці, суми матеріальної допомоги, які включаються до витрат у бухгалтерському обліку, автоматично потрапляють і до «податкових» витрат.¹⁹

В бухгалтерському обліку матеріальна допомога включається до витрат у складі витрат операційної діяльності як витрати на оплату праці (п. 23 НП(С)БО 16 «Витрати»).

«Зарплатна» матеріальна допомога відображається на рахунку 661 «Розрахунки за заробітною платою» (Дт 949 Кт 661), а «незарплатна» — на рахунку 663 «Розрахунки за іншими виплатами» (Дт 949 Кт 663).