Щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за невиконання яких передбачена відповідальність роботодавців та посадових осіб
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 26.09.2016 р. № 9695/1/4.3-ДП-16
Щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці,
за невиконання яких передбачена відповідальність роботодавців та посадових осіб
Державна служба України з питань праці розглянула лист <…> щодо надання роз’яснень з питань відповідальності за порушення трудового законодавства та повідомляє.
Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 108/95-ВР), передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.
Згідно з вимогами статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
Голова Р. Чернега
_____________________________________________________________________________
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: У вищенаведеному листі Держпраці роз’яснила, що слід вважати мінімальними державними гарантіями в оплаті праці, за недотримання яких роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу. Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не тільки норми про виплату мінімальної заробітної плати, але й інші норми і гарантії в оплаті праці.
Так, частиною другою статті 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) встановлено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Частину першу статті 12 Закону № 108 процитовано в листі, що коментується, тому всі зазначені в ній норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. При цьому наявність слова «тощо» (повторюється тричі) в частині першій статті 12 Закону № 108 свідчить про те, що перелік норм і гарантій в оплаті праці, наведений в цій частині, не є вичерпним.
Що стосується КЗпП, то він містить главу VII «Оплата праці» (включає статті 94 – 117), тому норми саме цієї глави щодо оплати праці слід вважати мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.
Наприклад, в частині п’ятій статті 95 глави VII «Оплата праці» КЗпП зазначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Отже, нарахування в установлених випадках індексації, яка є додатковою заробітною платою, є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.
Виконання мінімальних державних гарантій в оплаті праці є дуже важливим, оскільки згідно з абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Така відповідальність застосовується до роботодавців, якщо день виявлення порушення (складання акта перевірки, інспекційного відвідування) припадає на період починаючи з 02.02.2020 р. Якщо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці виявлено до 02.02.2020 р., то на роботодавця накладається штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Крім того, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.).