«Больничные»: порядок начисления и выплаты«Лікарняні»: порядок нарахування та виплати

Гарантии работающих граждан по их социальной защите в связи с временной утратой трудоспособности определяет Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 г. № 1105-XIV (далее — Закон № 1105).

Согласно части 2 статьи 22 Закона № 1105 оплата первых 5 дней временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, осуществляется за счет денежных средств работодателя в соответствии с Порядком оплаты первых пяти дней временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, за счет денежных средств работодателя, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 26.06.2015 г. № 440 (далее — Порядок № 440).

Пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве и профессиональным заболеванием, пребывания в учреждениях здравоохранения, а также на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), а также локализацию и ликвидацию ее вспышек и эпидемий, выплачивается Фондом социального страхования Украины (далее — Фонд) застрахованным лицам, начиная с 6-го дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности или до установления медико-социальной экспертной комиссией (далее — МСЭК) инвалидности (установления другой группы, подтверждения ранее установленной группы инвалидности), независимо от увольнения, прекращения предпринимательской или иной деятельности застрахованного лица в период утраты трудоспособности в порядке и размерах, установленных законодательством.

В соответствии с частью 3 статьи 42 Закона № 1105 если вследствие несчастного случая или профессионального заболевания потерпевший временно утратил трудоспособность, пособие по временной нетрудоспособности выплачивается в размере 100% среднего заработка (налогооблагаемого дохода). При этом первые 5 дней временной нетрудоспособности оплачиваются собственником или уполномоченным им органом за счет денежных средств предприятия, учреждения, организации.

Согласно части 1 статьи 31 Закона № 1105 и пункту 3 Порядка № 440 основанием для оплаты дней временной нетрудоспособности является выданный в установленном порядке листок нетрудоспособности (далее — ЛН).

Страховые случаи, при наступлении которых выдается ЛН и застрахованные лица имеют право на материальное обеспечение, детально рассмотрены в статье предыдущего номера журнала¹, поэтому на них останавливаться не будем.

Процедура получения материального обеспечения работником (застрахованным лицом) от предприятия, учреждения, организации, физического лица – предпринимателя (далее вместе — предприятие или работодатель) включает следующие этапы:

1. Предоставление работником ЛН, полученного в учреждении здравоохранения, уполномоченному лицу предприятия (кадровику, табельщику или другому лицу для заполнения оборотной стороны ЛН, в частности, указания в ЛН количества дней нетрудоспособности и страхового стажа работника).

2. Передача ЛН в комиссию (уполномоченному) по социальному страхованию предприятия (принимается решение о предоставлении работнику материального обеспечения с заполнением раздела «Призначена допомога» ЛН).

3. Расчет бухгалтерией предприятия суммы материального обеспечения (с заполнением разделов «Довідка про заробітну плату» и «Належить до виплати» ЛН) и оформление заявления-расчета для получения финансирования от рабочего органа Фонда.

4. Подача предприятием заявления-расчета в рабочий орган Фонда и получение от него финансирования на специальный (отдельный) счет предприятия.

5. Выплата предприятием материального обеспечения работнику и направление уведомления Фонду о такой выплате.

Об этапах 1, 2 и 4 детально рассказано в статье предыдущего номера журнала.¹ Наиболее сложным и важным является этап 3 — расчет бухгалтерией суммы материального обеспечения, который включает исчисление средней заработной платы работника.

Нормативным документом, определяющим механизм расчета средней заработной платы для определения суммы оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности работника, осуществляемой за счет работодателя, и суммы пособия по временной нетрудоспособности, предоставляемого за счет Фонда (далее вместе — «больничные»), является Порядок исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденный постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266 (далее — Порядок № 1266).

Согласно нормам Порядка № 1266 процесс начисления «больничных» работникам включает пять основных этапов:

I — определение расчетного периода (количества календарных дней в нем);

II — определение суммарной заработной платы в расчетном периоде;

III — определение среднедневной заработной платы в расчетном периоде;

IV — определение страхового стажа и корректировка среднедневной заработной платы (при необходимости);

V — расчет суммы «больничных».

Остановимся подробно на каждом из вышеприведенных этапов начисления «больничных».

Расчетный период для начисления «больничных»

В соответствии с пунктами 3, 11, 25 Порядка № 1266 расчетный период для начисления «больничных» (в связи с несчастным случаем на производстве и профессиональным заболеванием, в связи с временной утратой трудоспособности) составляет 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая.

Пунктом 25 Порядка № 1266 определено, что для начисления «больничных» расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата, являются 12 календарных месяцев пребывания в трудовых отношениях (с первого до первого числа) по последнему основному месту работы застрахованного лица, предшествующих месяцу, в котором наступил страховой случай; для лиц, у которых через некоторое время ухудшилось состояние здоровья в связи с ранее полученным повреждением здоровья вследствие несчастного случая на производстве или профессионального заболевания (далее — НСП), — перед наступлением временной нетрудоспособности.

Для начисления страховых выплат по НСП расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата, являются 12 календарных месяцев по месту работы, где произошел страховой случай, начиная с месяца, предшествующего месяцу наступления страхового случая (п. 11 Порядка № 1266).

Следовательно, если работник заболел (получил травму) 31 июля 2020 года, то расчетным периодом будут последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу начала болезни (получения травмы) — июлю 2020 года, а именно период с 1 июля 2019 года по 30 июня 2020 года.

Если застрахованное лицо находилось в трудовых отношениях менее 12 календарных месяцев по последнему основному месту работы (месту работы, где произошел страховой случай), расчетным периодом являются фактически отработанные календарные месяцы (с первого до первого числа) (п.п. 11, 26 Порядка № 1266).

Например, для работника, принятого на работу 9 декабря 2019 года и заболевшего (получившего травму) в июле 2020 года, расчетным периодом является период с 1 января по 30 июня 2020 года (6 календарных месяцев).

Если же работник, принятый на работу 30 июня 2020 года, заболел 3 августа текущего года, то расчетным периодом для исчисления средней заработной платы является период с 1 по 31 июля 2020 года (т. е. один календарный месяц — июль).

В случае, если застрахованное лицо находилось в трудовых отношениях меньше календарного месяца по последнему основному месту работы (месту работы, где произошел страховой случай), расчетным периодом является фактически отработанное время (календарные дни) перед наступлением страхового случая (п.п. 11, 27 Порядка № 1266).

Например, для работника, принятого на работу 9 июня и заболевшего 27 июля этого же года, расчетным периодом будет период с 9 июня по 26 июля (48 календарных дней).

Обращаем внимание, что в случае принятия работника на работу в первый рабочий, но не первый календарный день месяца, такой месяц не считается полностью отработанным месяцем (с первого до первого числа) и не включается в расчетный период для начисления страховых выплат.²

Например, для работника, принятого на работу 2 января 2020 года (не первый календарный, хотя и первый рабочий день января, поскольку 1 января — праздничный день) и заболевшего 10 августа, расчетным периодом является период с 1 февраля по 31 июля. То есть в данном случае январь не включается в расчетный период, поскольку не считается полностью отработанным календарным месяцем (с первого до первого числа), несмотря на то, что работник в январе отработал все рабочие дни по графику работы, а единый социальный взнос (далее — ЕСВ) в этом месяце уплачен с его заработной платы за полный месяц (не ниже минимального страхового взноса).

Праздничные и нерабочие дни, установленные статьей 73 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ), не исключаются из количества календарных дней расчетного периода, поскольку их исключение не предусмотрено нормами Порядка № 1266.³

В то же время, исходя из норм пункта 3 Порядка № 1266, из расчетного периода исключаются календарные дни, не отработанные по уважительным причинам, к которым относятся:

– временная нетрудоспособность;

– отпуск в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск);

– отпуск по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и 6-летнего возраста по медицинскому заключению (далее — отпуск по уходу за ребенком);

– отпуск без сохранения заработной платы.

Согласно пункту 1.3 Положения об экспертизе временной нетрудоспособности, утвержденного приказом Министерства здравоохранения Украины от 09.04.2008 г. № 189, временная нетрудоспособность — это нетрудоспособность лица вследствие заболевания, травмы или по другим причинам, не зависящим от факта утраты трудоспособности (роды, карантин, уход за больным и т. д.), которая имеет временный обратный характер под воздействием лечения и реабилитационных мероприятий, продолжается до восстановления трудоспособности или установления группы инвалидности, а в случае других причин — до окончания причин отстранения от работы. Временная нетрудоспособность застрахованных лиц удостоверяется ЛН.

Таким образом, к календарным дням временной нетрудоспособности, которые исключаются из расчетного периода на основании норм пункта 3 Порядка № 1266, относятся как дни временной нетрудоспособности, подтвержденные ЛН, за которые начислялись «больничные», так и дни временной нетрудоспособности, когда «больничные» не начислялись (например, в случае, когда заболевание или травма произошли вследствие алкогольного, наркотического, токсического опьянения, либо в случаях, когда временная нетрудоспособность подтверждена справкой⁴ медицинского учреждения).

Например, период с даты направления документов на МСЭК и по дату осмотра больного, которые указаны в ЛН, является периодом временной нетрудоспособности застрахованного лица, календарные дни которого не отработаны по уважительной причине «временная нетрудоспособность», поэтому исключаются из расчетного периода.⁵

Если работнику был выдан ЛН по уходу за ребенком в возрасте до 14 лет на максимальный срок (14 календарных дней), а ребенок продолжал болеть, и такому работнику после окончания указанного максимального срока на основании пункта 3.4 Инструкции о порядке выдачи документов, удостоверяющих временную нетрудоспособность граждан, утвержденной приказом Министерства здравоохранения Украины от 13.11.2001 г. № 455 (далее — Инструкция № 455), выдавалась справка с указанием периода ухода за больным ребенком, то такой период, за который работнику не начислялись «больничные», подлежит исключению из расчетного периода как период, не отработанный по уважительной причине «временная нетрудоспособность». То же самое касается периодов прохождения медобследования по поводу установления причинной связи заболевания с условиями труда или по направлению следственных органов, прокуратуры и суда, периода прохождения диагностического обследования в учреждениях здравоохранения, при отсутствии признаков временной нетрудоспособности, когда работникам на основании пунктов 2.17, 2.18 Инструкции № 455 медучреждением выдавалась справка, удостоверенная подписью главного врача (заведующего отделения) и печатью медучреждения.⁶

К отпускам без сохранения заработной платы, которые исключаются из расчетного периода, относятся как отпуска, указанные в статьях 25 и 26 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.96 г. № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках), так и отпуска, предусмотренные другими нормативно-правовыми актами.⁷ Если отпуск без сохранения заработной платы, предусмотренный статьей 26 Закона об отпусках, предоставляется продолжительностью более 15 календарных дней, что является нарушением (кроме предоставления этого отпуска на период карантина), то все календарные дни такого отпуска можно считать не отработанными по уважительной причине и исключать из расчетного периода, поскольку пункт 3 Порядка № 1266 предусматривает исключение из расчетного периода дней отпуска без сохранения заработной платы без уточнения его видов и продолжительности.⁸

Кроме того, по мнению Минсоцполитики⁹, на основании пункта 3 Порядка № 1266 период, когда работник был освобожден от выполнения трудовых обязанностей по основному месту работы на период выполнения своих полномочий в избирательной комиссии на платной основе, должен исключаться из расчетного периода как не отработанный по уважительной причине.

Месяцы расчетного периода (с первого до первого числа), в которых застрахованное лицо не работало по уважительным причинам, исключаются из расчетного периода (абз. второй п. 3 Порядка № 1266).

Например, если работник заболел 6 июля 2020 года, а в расчетном периоде (июль 2019 года – июнь 2020 года) он болел с 28 февраля по 3 апреля 2020 года, т. е. не работал из-за болезни весь март, то этот месяц исключается из расчетного периода.¹⁰

Если работница с 2017 года по 20 марта 2020 года (пятница) находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3 лет, 21 и 22 марта были выходные дни (суббота и воскресенье),  с 23 по 31 марта 2020 года она болела и только 1 апреля вышла на работу, а 20 июля заболела, то из расчетного периода (июль 2019 года – июнь 2020 года) исключается 9 месяцев (июль 2019 года – март 2020 года), в которых работница не работала в связи с пребыванием в отпуске по уходу за ребенком и болезнью. При этом весь март (в т. ч. выходные дни 21 и 22 марта) исключается из расчетного периода, поскольку в этом месяце у работницы нет отработанных рабочих дней по уважительным причинам.¹¹

В то же время не исключаются из расчетного периода календарные дни пребывания в оплачиваемых отпусках (ежегодном, учебном и т. п.) и календарные дни отсутствия на работе по другим причинам, предусмотренным и не предусмотренным законодательством (прогул и т. п., в том числе если работник отсутствовал на работе полный месяц), поскольку такие причины не указаны в пункте 3 Порядка № 1266 как уважительные причины отсутствия на работе в целях начисления страховых выплат.¹²

Кроме того, не исключается из расчетного периода период прохождения военной службы работниками, указанными в части третьей статьи 119 КЗоТ, т. е. призванными (принятыми по контракту) на военную службу в особый период, когда предприятие начисляет им средний заработок, поскольку с такого среднего заработка как из заработной платы в общем порядке уплачивается ЕСВ на основании части 1 статьи 7 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 г. № 2464-VІ (далее — Закон о ЕСВ).

Расчетный период, если у работника два страховых случая подряд

Если у застрахованного лица сразу после окончания одного страхового случая с назначением страховой выплаты наступил другой страховой случай, и у него возникло право на назначение другой страховой выплаты, при исчислении средней заработной платы для определения размера другой страховой выплаты берется новый расчетный период.

Например, если работник был временно нетрудоспособен вследствие НСП в период с 10 марта по 3 июня 2020 года (первый страховой случай), при этом расчетный период по этому страховому случаю включал период с 1 марта 2019 года по 29 февраля 2020 года, а с 4 июня 2020 года у него возникло право на назначение «больничных» по болезни (второй страховой случай), то для расчета «больничных» по этому (второму) страховому случаю расчетным периодом будет период с 1 июня 2019 года по 31 мая 2020 года. При этом для второго страхового случая из расчетного периода исключается период с 10 марта по 31 мая 2020 года, поскольку в это время работник не работал по уважительной причине (временная нетрудоспособность).

Иногда случается, что работник выздоровел и должен приступить к работе, но в первый день работы заболевает другой болезнью. То есть если работнику выданы два ЛН, при этом между первым и вторым ЛН нет календарных дней, а в заключительном выводе первого ЛН указано, что работник должен приступить к работе (код­1), то второй случай заболевания считается другим страховым случаем, поэтому при исчислении средней заработной платы для расчета «больничных» по второму ЛН берется новый расчетный период. Первые 5 дней болезни по второму ЛН (как и по первому ЛН) оплачиваются работодателем.¹³

Также по второму ЛН первые 5 дней болезни оплачиваются работодателем, а с 6-го дня болезни — Фондом в ситуации, когда первый день нетрудоспособности по новому (другому) заболеванию, указанный во втором ЛН, по каким-то причинам совпадает с последним днем нетрудоспособности предыдущего заболевания, указанным в первом ЛН, т. е. новое заболевание является началом нового страхового случая. В указанной ситуации двойного начисления «больничных» за один и тот же календарный день болезни быть не должно — Законом № 1105 это не предусмотрено.¹⁴

Если в заключительном выводе первого ЛН, выданного работнику, указано, что работник продолжает болеть (код­2), то выданный работнику второй ЛН с тем же диагнозом считается продолжением предыдущего и оплачивается за счет Фонда. В таком случае для расчета «больничных» по второму ЛН берется тот же расчетный период, по которому исчислялись «больничные» по первому ЛН.¹⁵

Например, работница в августе 2020 года представила два ЛН:

– в первом ЛН указаны дни болезни с 22 июня по 14 июля 2020 года;

– во втором ЛН с другим диагнозом (код-1) указаны дни болезни с 15 июля по 12 августа 2020 года.

В этом случае по первому ЛН расчетным периодом будет период с 1 июня 2019 года по 31 мая 2020 года, а по второму ЛН — с 1 июля 2019 года по 30 июня 2020 года.

Если бы во втором ЛН был подчеркнут текст «Продовження листка № …», т. е. работник продолжает болеть (код­2) с тем же диагнозом, то расчетным периодом по обоим ЛН был бы период с 1 июня 2019 года по 31 мая 2020 года.

Если работнику выданы два ЛН подряд по одной болезни (одному страховому случаю), но между ними имеются календарные дни (из-за несвоевременной явки работника на прием к врачу), при этом второй ЛН оформлен как продолжение предыдущего (код­2), а в заключении первого ЛН указано, что работник продолжает болеть, то, учитывая, что по ЛН оплачиваются календарные дни нетрудоспособности, для их правильной оплаты необходимо обратиться в медицинское учреждение для надлежащего оформления второго ЛН, а именно в графу о нарушении режима необходимо вписать те дни (даты), в которые пациент не явился на прием к врачу и которые пропущены между двумя ЛН (п. 3.5, 4.1 Инструкции о порядке заполнения листка нетрудоспособности, утвержденной приказом Минздрава, Минтруда, ФСС по ВУТ, ФСС от НСП от 03.11.2004 г. № 532/274/136-ос/1406).¹⁶ В этом случае расчетный период для определения суммы «больничных» по обоим ЛН будет одинаковым, но дни неявки к врачу (нарушения режима) не оплачиваются.

Например, если первый ЛН выдан работнику с 24 июня по 10 июля 2020 года, а второй ЛН выдан с 13 июля 2020 года как продолжение предыдущего, т. е. между двумя ЛН существует два дня перерыва (11 и 12 июля — суббота и воскресенье), то в этом случае правомерным будет провести оплату ЛН, выданного с 13 июля, как продолжение предыдущего ЛН — за счет Фонда (но без оплаты 11 и 12 июля) с единым расчетным периодом: июнь 2019 года – май 2020 года.

Расчетный период при реорганизации и переводе на другое предприятие

Если на предприятии имеет место реорганизация, то необходимо учитывать норму части четвертой статьи 36 КЗоТ, согласно которой в случае изменения собственника предприятия, а также в случае его реорганизации (слияния, присоединения, разделения, выделения, преобразования) действие трудового договора работника продолжается. Прекращение трудового договора по инициативе работодателя возможно только в случае сокращения численности или штата работников (п. 1 ч. первой ст. 40 КЗоТ).

При реорганизации предприятия в трудовые книжки работников вносится запись по аналогии с переименованием предприятия, например, такого содержания: «ТОВ «Венера» с 01.07.2020 реорганизовано в ТОВ «Плутон» (п. 2.15 Инструкции о порядке ведения трудовых книжек работников, утвержденной приказом Минтруда, Минюста, Минсоцзащиты от 29.07.93 г. № 58). Если при реорганизации предприятия некоторые работники болеют, то при проедоставлении материального обеспечения таким лицам исправление названия предприятия в ЛН не осуществляется. То есть если по одному страховому случаю работнику выдан первый ЛН с названием предприятия, которое при реорганизации ликвидировано, а затем во время работы уже на другом предприятии (к которому присоединено ликвидированное предприятие) работнику выдан второй ЛН, который является продолжением предыдущего, и в таком (втором) ЛН указано название уже нового предприятия, на которое переведен работник, то исправлять название предприятий в ЛН (делать его одинаковым в обоих ЛН) не нужно.¹⁷

Если в случае реорганизации предприятия (путем слияния, присоединения к другому предприятию, разделения, выделения, преобразования) действие трудового договора с работником продолжается (трудовые отношения работника с предприятием не прекращаются), то при исчислении средней заработной платы для расчета страховых выплат в расчетный период включается период работы работника до такой реорганизации, т. е. последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу наступления страхового случая.¹⁸

В то же время пунктом 5 статьи 36 КЗоТ предусмотрено, что основанием прекращения трудового договора является перевод работника, с его согласия, на другое предприятие. При таком переводе трудовой договор работника с одним предприятием (бывшим работодателем) прекращается, и работник с него увольняется, а с другим предприятием заключается новый трудовой договор. В этом случае при исчислении средней заработной платы для расчета страховых выплат после перевода расчетный период будет включать только период работы на новом предприятии (последнем основном месте работы).¹⁹

Расчетный период у совместителей

Пунктом 30 Порядка № 1266 установлено, что в случае когда на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, исчисление средней заработной платы осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы и по совместительству. Расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно.²⁰

Определение суммарной заработной платы в расчетном периоде

Согласно пункту 3 Порядка № 1266 среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется путем деления начисленной за расчетный период (12 календарных месяцев) заработной платы (дохода, денежного обеспечения), на которую начислен ЕСВ и/или страховые взносы на соответствующие виды общеобязательного государственного социального страхования, на количество календарных дней занятости (в соответствии с видами страхования — период пребывания в трудовых отношениях, выполнения работ (услуг) по гражданско-правовым договорам, прохождения службы, осуществления предпринимательской или другой деятельности, связанной с получением дохода непосредственно от такой деятельности) в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам.

Пунктом 32 Порядка № 1266 установлено, что средняя заработная плата для расчета «больничных» исчисляется работодателями на основании сведений, которые включаются в отчет о суммах начисленной заработной платы (дохода, денежного обеспечения, помощи, компенсации) застрахованных лиц и суммах начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — Отчет о ЕСВ), которые подаются в ГНСУ.

Таким образом, из норм пунктов 3, 32 Порядка № 1266 следует, что при исчислении средней заработной платы в расчетном периоде учитываются все выплаты, с которых уплачен ЕСВ. Для определения размера выплат, которые были начислены работнику в расчетном периоде и с которых был уплачен ЕСВ, необходимо использовать данные таблицы 6 Отчета о ЕСВ, в которой отражаются сведения о начисленных доходах каждому работнику и уплаченном с этих доходов ЕСВ.

Составляющие фонда оплаты труда (далее — ФОТ), в том числе составляющие заработной платы в целях обложения ЕСВ, определены Инструкцией по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики от 13.01.2004 г. № 5 (далее — Инструкция № 5).

Выплаты, которые не облагаются ЕСВ, и, соответственно, не учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных», приведены в Перечне видов выплат, которые осуществляются за счет денежных средств работодателей, на которые не начисляется единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденном постановлением Кабинета Министров Украины от 22.12.2010 г. № 1170 (далее — Перечень № 1170).

Таким образом, при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» учитываются только те выплаты, на которые начисляется ЕСВ: относятся к заработной плате (ФОТ) согласно Инструкции № 5 и не включены в Перечень № 1170.

Но при исчислении средней заработной платы не учитываются «больничные» и пособие по беременности и родам (далее — «декретные»), поскольку они начисляются за календарные дни, не отработанные по уважительным причинам (временная нетрудоспособность, «декретный» отпуск), которые исключаются из расчетного периода.

Кроме того, при исчислении средней заработной платы не учитываются все выплаты, включая разовые (в том числе с которых уплачен ЕСВ), начисленные в месяцах, которые исключаются из расчетного периода (в которых застрахованное лицо не работало по уважительным причинам полный месяц — с первого до первого числа). То есть если по уважительным причинам из расчетного периода исключается полный календарный месяц, то при исчислении средней заработной платы не учитываются и все выплаты, начисленные в таком месяце.²¹

Отпускные и прочие «среднезарплатные» выплаты, которые исчисляются в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100, а также разовые выплаты, в том числе начисленные в месяце, часть которого работником не отработана по уважительным причинам, в полной сумме (с которой уплачен ЕСВ) учитываются в суммарном заработке расчетного периода, с которого исчисляется средняя заработная плата для начисления «больничных».²¹

Все выплаты для расчета «больничных» учитываются в месяце их начисления (в месяце их отражения в Отчете о ЕСВ), за исключением «переходных» отпускных.

Например, если в конце июня 2020 года работнику начислена и выплачена помощь на оздоровление, предоставляемая к отпуску, начинающемуся 1 июля (понедельник) текущего года, то при начислении «больничных» в августе и последующих месяцах 2020 года указанную помощь на оздоровление следует относить к выплатам июня 2020 года (независимо от периода пребывания работника в отпуске).²²

«Переходные» отпускные (приходящиеся на два и более смежных месяца) относятся к месяцам, за которые они начислены (как и в целях определения базы начисления ЕСВ). Это следует из подпункта 1.6.1 Инструкции № 5, которым установлено, что суммы начислений за время отпусков в отличие от порядка их фактической выплаты, распределяются пропорционально времени, которое приходится на дни отпуска в соответствующем месяце.²³

Что касается учета оплаты простоя не по вине работника (который согласно частям первой и третьей статьи 113 КЗоТ оплачивается из расчета не ниже 2/3 тарифной ставки установленного работнику разряда или в размере среднего заработка), то такая оплата за неотработанное время согласно подпункту 2.2.12 Инструкции № 5 включается в дополнительную заработную плату ФОТ, поэтому с нее уплачивается ЕСВ, и, соответственно, оплату простоя необходимо учитывать при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных».²⁴

Если работник был незаконно уволен с работы, а суд через некоторое время восстановил его на работе с выплатой среднего заработка за все время вынужденного прогула, то поскольку с такого среднего заработка уплачивается ЕСВ (абз. второй ч. 2 ст. 7 Закона о ЕСВ), он учитывается с распределением по месяцам, за которые начислен, при определении суммарной заработной платы в расчетном периоде для начисления «больничных».²⁴

Что касается совместителей, то, как отмечалось выше, в соответствии с пунктом 30 Порядка № 1266 в случае если на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, исчисление средней заработной платы осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы и по совместительству. Страховые выплаты, в том числе «больничные» за счет работодателя, начисляются работнику на основании копии выданного в установленном порядке листка нетрудоспособности, удостоверенной подписью руководителя и скрепленной печатью по основному месту работы, и справки о средней заработной плате по основному месту работы. Если лицо работает на нескольких работах по совместительству, дополнительно прилагаются справки о средней заработной плате по всем местам работы по совместительству. В таком случае суммарная заработная плата, с которой рассчитываются страховые выплаты, по месяцам расчетного периода по основному месту работы и по месту (местам) работы по совместительству не может превышать размера максимальной величины базы начисления ЕСВ.²⁵

Определение среднедневной заработной платы

Исходя из норм пункта 3 Порядка № 1266, при расчете среднедневной заработной платы для начисления «больничных» суммарный заработок расчетного периода делится на количество календарных дней занятости в расчетном периоде без учета календарных дней, не отработанных по уважительным причинам (их перечень см. выше).

При этом не имеет значения режим работы работника, количество отработанных им рабочих дней или часов в расчетном периоде, поскольку для всех работников исчисляется только среднедневная заработная плата.

Обращаем внимание, что при исчислении среднедневной заработной платы из расчетного периода исключаются только календарные дни, не отработанные по уважительным причинам. При этом если работник полностью отработал рабочий день, за который ему начислена заработная плата, но в конце этого дня обратился в больницу и был признан больным с выдачей ЛН с этого дня, то такой день не исключается из расчетного периода, поскольку не является днем, не отработанным по уважительной причине.²⁶

Календарные дни, не отработанные по всем прочим (неуважительным) причинам, не исключаются из расчетного периода.

ПРИМЕР 1

Определение среднедневной заработной платы, если расчетный период составляет 12 месяцев

Работник заболел 20 июля 2020 года. В расчетном периоде (последние 12 календарных месяцев: июль 2019 года – июнь 2020 года), включающем 366 календарных дней (далее — к. д.), он работал, был в ежегодном отпуске 24 к. д., болел в течение 20 к. д. и находился в отпуске без сохранения заработной платы на период карантина 55 к. д. (ст. 26 Закона об отпусках), т. е. отсутствовал на работе по уважительным причинам суммарно в течение 75 (20 + 55) к. д. Общий доход работника в расчетном периоде без учета «больничных», но с учетом отпускных и всех прочих выплат, с которых уплачен ЕСВ, равен 78 546,93 грн.

Среднедневная заработная плата у работника составляет:

78 546,93 грн. : (366 к. д. – 75 к. д.) = 269,92 грн.

ПРИМЕР 2

Определение среднедневной заработной платы, если расчетный период составляет менее 12 месяцев

Работник, принятый на работу 9 сентября 2019 года, заболел 13 июля 2020 года. В расчетном периоде (9 календарных месяцев: октябрь 2019 года – июнь 2020 года), который включает 274 календарных дня, его суммарная заработная плата, с которой уплачен ЕСВ, составляет 51 628,47 грн. В расчетном периоде работник работал, 2 рабочих дня прогулял, 26 рабочих дней не работал по причине простоя не по своей вине (введенного на период карантина) с начислением оплаты в размере 2/3 оклада за все время простоя, а также ему предоставлялся отпуск без сохранения заработной платы продолжительностью 10 календарных дней (как лицу, вступающему в брак — п. 8 ч. первой ст. 25 Закона об отпусках).

Из расчетного периода исключаются только 10 календарных дней пребывания в отпуске без сохранения заработной платы (отсутствие на работе по уважительной причине).

Не отработанные календарные (рабочие) дни вследствие прогула и простоя не исключаются из расчетного периода, поскольку не включены в перечень уважительных причин отсутствия на работе, указанных в пункте 3 Порядка № 1266.

Среднедневная заработная плата составляет:

51 628,47 грн. : (274 к. д. – 10 к. д.) = 195,56 грн.

ПРИМЕР 3

Определение среднедневной заработной платы,
если расчетный период составляет меньше календарного месяца

Работник, принятый на работу 3 июня 2020 года, заболел 20 июля. Этому работнику как студенту вуза в период с 15 по 21 июня 2020 года предоставлялся учебный отпуск для сдачи сессии. Поскольку у работника нет полностью отработанного календарного месяца (с 1-го до 1-го числа), расчетный период включает фактически отработанное время до наступления страхового случая (с 3 июня по 19 июля 2020 года), т. е. 47 календарных дней. В расчетном периоде у работника нет календарных дней, не отработанных по уважительным причинам. Суммарная заработная плата работника, с которой уплачен ЕСВ, в расчетном периоде составляет 9536,42 грн. (в том числе отпускные за период учебного отпуска).

Среднедневная заработная плата составляет:

9536,42 грн. : 47 к. д. = 202,90 грн.

________________________________________________________________________

Отсутствие заработка в расчетном периоде

Согласно пункту 28 Порядка № 1266 если в расчетном периоде перед наступлением страхового случая застрахованное лицо по уважительным причинам не имело заработка или страховой случай наступил в первый день работы (для расчета «больничных», в том числе вследствие НСП), средняя заработная плата определяется исходя из тарифной ставки (должностного оклада) или ее части, установленной на день наступления страхового случая. Если тарифная ставка (должностной оклад) не устанавливается, расчет осуществляется исходя из размера минимальной заработной платы (или ее части), установленного законом на день наступления страхового случая.

Как видно, для лиц, которым месячная тарифная ставка (должностной оклад) не установлена (к ним относятся, в частности, работники, оплата труда которых зависит от выручки), предусмотрено верхнее ограничение для начисления «больничных».

Механизм расчета страховых выплат по НСП, установленный пунктом 12 Порядка № 1266, аналогичен механизму расчета «больничных» в случаях, не связанных с НСП, установленному пунктом 28 Порядка № 1266.

Очень важной для расчета среднедневной заработной платы, в т. ч. c учетом установленных ограничений, является норма пункта 5 Порядка № 1266, которой установлено, что в случае, если средняя заработная плата (доход, денежное обеспечение) исчисляется в соответствии с пунктами 9, 10, 12, 20, 28 и 29 этого Порядка, среднедневная заработная плата за один календарный день определяется путем деления тарифной ставки (должностного оклада), минимальной заработной платы или их части (в случае, если лицо работает в режиме неполного рабочего дня или недели), двукратного размера минимальной заработной платы на среднемесячное количество календарных дней (30,44).²⁷

ПРИМЕР 4

Определение среднедневной заработной платы, если нет заработка в расчетном периоде

Работница с 2017 года по 23 июня 2020 года находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3 лет. Она должна была выйти на работу 24 июня 2020 года, но в этот день заболела, поэтому на работу не вышла. В расчетном периоде (июнь 2019 года – май 2020 года) она не работала и не имела заработка по уважительной причине (отпуск по уходу за ребенком до 3 лет). Должностной оклад работницы в июне — 7000 грн.

Среднедневная заработная плата для начисления «больничных», исчисляемая исходя из должностного оклада, установленного на день наступления страхового случая, составляет:

7000 грн. : 30,44 = 229,96 грн.²⁷

ПРИМЕР 5

Определение среднедневной заработной платы, если болезнь наступила в первый день работы

Работник приказом работодателя, изданным 3 июля 2020 года (пятница), был принят на работу с 6 июля 2020 года (понедельник). Но в этот день работник на работу не вышел, поскольку заболел. Должностной оклад ему не установлен, поскольку работник как страховой агент получает комбинированную заработную плату, размер которой зависит от выручки.

Среднедневная заработная плата для начисления «больничных» исчисляется исходя из размера минимальной заработной платы, установленной в июле 2020 года (месяц наступления страхового случая) и среднемесячного количества календарных дней (30,44):

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

_____________________________________________________________________________

Если работнику установлена почасовая оплата труда, то тарифная ставка в расчете на месяц исчисляется как произведение часовой тарифной ставки в месяце наступления страхового случая на норму рабочего времени в часах в этом месяце.²⁸

Учет страхового стажа работника при исчислении среднедневной заработной платы

Согласно части 1 статьи 21 Закона № 1105 страховой стаж — это период (срок), в течение которого лицо подлежало страхованию в связи с временной утратой трудоспособности и за который ежемесячно уплачены им и работодателем или им страховые взносы в сумме не меньшей, чем минимальный страховой взнос. Период отпуска для ухода за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, получения выплат по отдельным видам социального страхования, кроме пенсий всех видов (за исключением пенсии по инвалидности), включается в страховой стаж как период, за который уплачены страховые взносы исходя из размера минимального страхового взноса.

В соответствии с частью 1 статьи 24 Закона № 1105 и пунктом 5 Порядка № 440 «больничные» в случаях, не связанных с НСП, выплачиваются застрахованным лицам в зависимости от страхового стажа (см. таблицу).

Таблица

Зависимость размера «больничных» от страхового стажа

Страховой стаж застрахованных лиц (категории застрахованных лиц)	Размер «больничных» в процентах к средней заработной плате
Страховой стаж до 3 лет	50%
Страховой стаж от 3 до 5 лет	60%
Страховой стаж от 5 до 8 лет	70%
Страховой стаж свыше 8 лет	100%
Лица, отнесенные к 1–3 категориям лиц, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы	100% (независимо от страхового стажа)
Один из родителей или лицо, которое их заменяет и осуществляет уход за больным ребенком в возрасте до 14 лет, пострадавшим вследствие Чернобыльской катастрофы
Ветераны войны, пострадавшие участники Революции Достоинства и лица, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты» от 22.10.93 г. № 3551-ХІІ
Лица, отнесенные к жертвам нацистских преследований согласно Закону Украины «О жертвах нацистских преследований» от 23.03.2000 г. № 1584-ІІІ
Доноры, имеющие право на льготу, предусмотренную статьей 10 Закона Украины «О донорстве крови и ее компонентов» от 23.06.95 г. № 239/95-ВР *
Лица, реабилитированные в соответствии с Законом Украины «О реабилитации жертв репрессий коммунистического тоталитарного режима 1917 – 1991 годов», из числа тех, которые подверглись репрессиям в форме (формах) лишения свободы (заключения) или ограничения свободы или принудительного безосновательного помещения здорового человека в психиатрическое учреждение по решению внесудебного или иного репрессивного органа

* Донорам, которые в течение года бесплатно сдали кровь и (или) ее компоненты в суммарном количестве, равном двум разовым максимально допустимым дозам (т. е. сдали 900 мл крови — 450 мл х 2), пособие по временной нетрудоспособности выплачивается в размере 100% средней заработной платы донора независимо от стажа работы в течение года после сдачи крови и (или) ее компонентов в указанном количестве.²⁹

Таким образом, для лиц, у которых страховой стаж составляет меньше 8 лет и которые не относятся к указанным в таблице категориям лиц, имеющим право на 100%- ное начисление «больничных», конечная среднедневная заработная плата определяется путем умножения рассчитанной исходя из данных расчетного периода среднедневной заработной платы на процент, зависящий от страхового стажа (п. 2 Порядка № 1266).

Лицам, находящимся в учреждениях здравоохранения, а также на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), «больничные» выплачиваются в размере 50% средней заработной платы (дохода) независимо от страхового стажа, за исключением медицинских работников, которым «больничные» в таких случаях выплачиваются в размере 100% средней заработной платы (дохода) независимо от страхового стажа (ч. 2 ст. 24 Закона № 1105).

Страховой стаж исчисляется по данным, содержащимся в системе персонифицированного учета сведений о застрахованных лицах Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (далее — Госреестр соцстрахования), а за периоды до введения такой системы — в порядке и на условиях, предусмотренных законодательством, действовавшим ранее (ч. 2 ст. 21 Закона № 1105).

В связи с вышеизложенным, напомним, что до 28.02.2001 г. (дата вступления в силу Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными погребением» от 18.01.2001 г. № 2240-III; далее — Закон № 2240) общий трудовой стаж исчислялся согласно записям в трудовой книжке. В соответствии с действовавшими в то время Правилами исчисления общего трудового стажа для назначения работникам пособия по временной нетрудоспособности, утвержденными постановлением Кабинета Министров Украины от 19.10.98 г. № 1658 (далее — Правила № 1658), в общий трудовой стаж для начисления «больничных», кроме периода работы, зачислялись и другие периоды, в частности:

• служба в Вооруженных Силах, Национальной гвардии, Пограничных войсках, СБУ, внутренних войсках МВД, войсках гражданской обороны и других военных формированиях, образованных в соответствии с законами Украины, а также в органах внутренних дел;
• время «декретного» отпуска, частично оплачиваемого отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста и отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению;
• период получения пособия по безработице;
• время обучения в профессионально-техническом учебном заведении;
• время работы или производственной практики на рабочих местах и должностях, которые оплачиваются, в период обучения в высшем учебном заведении (далее — вуз).

В то же время не учитывалось в общем трудовом стаже для назначения «больничных» время обучения в вузе (в том числе на подготовительных отделениях), в аспирантуре, докторантуре и клинической ординатуре с дневной (очной) формой обучения.

С 28.02.2001 г. (дата вступления в силу Закона № 2240) до 01.01.2011 г. к общему трудовому стажу, приобретенному за предыдущие периоды, прибавляется страховой стаж. В страховой стаж в этот период согласно статье 7 Закона № 2240 (в действовавшей тогда редакции) включались период работы с уплатой страховых взносов в ФСС по ВУТ, а также периоды временной утраты трудоспособности, нахождения в «декретном» отпуске, время пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста, а также периоды получения выплат по отдельным видам общеобязательного государственного социального страхования (в частности, по безработице), кроме пенсий всех видов. При этом период обучения в учебных заведениях, отпуска без сохранения заработной платы по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению, а также целый ряд других периодов, которые были указаны в Правилах № 1658, отмененных в 2001 году, в период с 28.02.2001 г. по 31.12.2010 г. не включались в страховой стаж. Исчисление страхового стажа в указанный период необходимо осуществлять по данным, указанным в трудовой книжке работника.

С 01.01.2011 г. (дата введения Госреестра соцстрахования) страховой стаж определяется по данным персонифицированного учета сведений о застрахованных лицах Госреестра соцстрахования. С указанной даты к ранее приобретенному работником страховому (трудовому) стажу прибавляется страховой стаж, который зависит от размера уплаченного за работника (им, его работодателем) ЕСВ, часть которого направляется на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности. В страховой стаж также засчитываются период отпуска по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста, получения выплат по отдельным видам социального страхования и пенсии по инвалидности.³⁰

Исходя из определения страхового стажа (см. выше), полный месяц включается в страховой стаж работника, если сумма уплаченного ЕСВ за такой месяц составляет не меньше минимального страхового взноса (далее — МСВ), исчисляемого как произведение размера минимальной заработной платы и ставки ЕСВ. В 2020 году размер МСВ составляет 1039,06 грн. (4723 грн. х 22%).

Обращаем внимание, что с 01.01.2016 г. (дата введения единой ставки ЕСВ — 22%) размер МСВ стал одинаковым как для работников, работающих по трудовому договору, так и для физических лиц, выполняющих работы (предоставляющих услуги) по гражданско-правовым договорам (далее — ГПД). Поэтому если физическое лицо не состояло в трудовых отношениях (не было наемным работником), но выполняло работы (предоставляло услуги) согласно ГПД, и сумма уплаченного ЕСВ с его вознаграждения по ГПД в месяцах выполнения работ (предоставления услуг) составила не меньше МСВ, то такие месяцы полностью включаются в страховой стаж, исчисляемый для целей начисления «больничных». Это объяснется тем, что часть ЕСВ, уплаченного с вознаграждения за выполненные работы (предоставленные услуги) по ГПД (так же как и часть ЕСВ, уплаченного с заработной платы работников), направляется на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности.

Если сумма уплаченного за соответствующий месяц ЕСВ меньше МСВ, этот месяц засчитывается в страховой стаж по специальной формуле, приведенной в части 3 статьи 21 Закона № 1105. Эта формула позволяет включить в страховой стаж часть месяца пропорционально уплаченной сумме ЕСВ в таком месяце.

Например, если за физическое лицо за июль 2020 года ЕСВ уплачен в сумме 800 грн. при МСВ в этом месяце 1039,06 грн., то страховой стаж такого лица в июле составит:

800 грн. : 1039,06 грн. = 0,77 (месяца)

Страховой стаж, который согласно части 3 статьи 21 Закона № 1105 исчисляется в месяцах, подтверждается справкой Пенсионного фонда Украины (далее — ПФУ), являющегося администратором Госреестра соцстрахования. Справка о страховом стаже для начисления «больничных» выдается застрахованному лицу или страхователю по одной из форм, приведенных в приложениях к Положению о реестре застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования, утвержденному постановлением правления ПФУ от 18.06.2014 г. № 10-1 (далее — Положение № 10-1), в частности:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (приложение 5) — формируется за период, начиная с 2011 года, и содержит сведения о фактических суммах заработка/дохода, с которых уплачен ЕСВ, и страховом стаже (для начисления страховых выплат);

– форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (приложение 4) — формируется за любой период, начиная с 2000 года, и содержит сведения о суммах заработка и страховом стаже (для начисления пенсии);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (приложение 9) — содержит сведения о трудовом и страховом стаже.

Согласно пунктам 2, 8 и 9 раздела V Положения № 10-1 информация (справки) о страховом стаже предоставляются ПФУ в бумажной и/или электронной форме:

• застрахованному лицу, лично обратившемуся в орган ПФУ;
• страхователю о застрахованных лицах, состоящих с ним в трудовых отношениях, исключительно за период пребывания лица в трудовых отношениях со страхователем, о страховом стаже этих лиц для назначения социальных выплат (в т. ч. «больничных»).

Расчет страхового стажа каждого работника (застрахованного лица) должен делать работодатель (страхователь) на основании информации из Госреестра соцстрахования, предоставленной работником в виде справки, выданной органом ПФУ, и/или полученной работодателем самостоятельно от органа ПФУ в бумажном виде или в электронном форме через веб-портал услуг ПФУ.

Таким образом, общий страховой стаж для начисления «больничных» определяется в трех временных периодах (до 28.02.2001 г., с 28.02.2001 г. до 01.01.2011 г., с 01.01.2011 г. по день, предшествующий дню наступления страхового случая) и суммируется, после чего определяется процент, который будет применен к среднедневной заработной плате.

Льготные категории граждан, имеющие право на «больничные» в размере 100% средней заработной платы независимо от страхового стажа (см. выше таблицу), для реализации этого права должны предоставить работодателю копии соответствующих удостоверений или другие документы, подтверждающие право на льготу (ч. 2 ст. 31 Закона № 1105).³¹

ПРИМЕР 6

Определение среднедневной заработной платы с учетом страхового стажа

Работник, который был принят на работу в 2016 году, заболел 6 июля 2020 года. По данным Госреестра соцстрахования по состоянию на 5 июля 2020 года (включительно) страховой стаж работника составляет 4 года и 3,5 месяца, поэтому «больничные» выплачиваются ему в размере 60% средней заработной платы.

В расчетном периоде (июль 2019 года – июнь 2020 года), включающем 366 календарных дней, работник отсутствовал на работе по уважительным причинам 27 календарных дней (далее — к. д.), в том числе 12 к. д. он болел, а 15 к. д. находился в отпуске без сохранения заработной платы. Суммарная заработная плата работника в расчетном периоде, с которой уплачен ЕСВ, составляет 96 852,34 грн. (без учета «больничных»).

Среднедневная заработная плата исходя из данных расчетного периода:

96 852,34 грн. : (366 к. д. – 27 к. д.) = 285,70 грн.

Среднедневная заработная плата с учетом страхового стажа:

285,70 грн. х 60% = 171,42 грн.

Таким образом, для оплаты дней болезни необходимо использовать среднедневную заработную плату в размере 171,42 грн.

_____________________________________________________________________________

В случае временной утраты трудоспособности вследствие НСП выплата «больничных» осуществляется в размере 100% среднего заработка (налогооблагаемого дохода) независимо от страхового стажа работника (ч. 3 ст. 42 Закона № 1105).

Ограничение размера среднедневной заработной платы

При исчислении среднедневной заработной платы необходимо учитывать ряд ограничений, установленных Законом № 1105 и Порядком № 1266.

Так, согласно пункту 4 Порядка № 1266 среднедневная заработная плата (доход, денежное обеспечение) не может превышать максимальную величину базы начисления ЕСВ в расчете на один календарный день (далее — максимальная среднедневная зарплата), которая исчисляется путем деления установленного ее размера в последнем месяце расчетного периода на среднемесячное количество календарных дней (30,44).

Напомним, что максимальная величина базы начисления ЕСВ составляет 15 размеров минимальной заработной платы, поэтому в каждом месяце 2020 года она равна 70 845 грн. (15 х 4723 грн.).

Следовательно, если работник заболел, например, 30 июня 2020 года (расчетный период: июнь 2019 года – май 2020 года), то максимальная среднедневная зарплата, рассчитанная исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в мае 2020 года, который является последним месяцем расчетного периода, составляет:

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Эта максимальная среднедневная зарплата действует для всех страховых случаев, наступивших в феврале 2020 года – январе 2021 года (т. е. когда последним месяцем расчетного периода является любой месяц 2020 года).

Кроме того, согласно пункту 1 части 4 статьи 19 Закона № 1105 застрахованные лица, которые в течение 12 месяцев перед наступлением страхового случая по данным Госреестра соцстрахования имеют страховой стаж менее 6 месяцев, имеют право на материальное обеспечение в соответствии с этим Законом в виде пособия по временной нетрудоспособности в размере, рассчитанном исходя из начисленной заработной платы (дохода), с которой уплачиваются страховые взносы, но не больше размера пособия, исчисленного из минимальной заработной платы, установленной на момент наступления страхового случая.

Аналогичную норму (только в устаревшей редакции) содержат также абзац второй пункта 29 Порядка № 1266 (за исключением расчета страховых выплат по НСП) и абзац второй пункта 5 Порядка № 440.

Таким образом, как Законом № 1105, так и Порядками № 440 и № 1266 введено верхнее ограничение для сумм «больничных» в случае, если работник в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж менее 6 месяцев. При этом для применения указанного ограничения не имеет значения общий страховой стаж работника.

Порядок исчисления 6-месячного страхового стажа в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая аналогичен порядку исчисления общего страхового стажа (в частности, период пребывания застрахованного лица в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста засчитывается в страховой стаж).

Таким образом, для начисления «больничных» без ограничения их суммы минимальной заработной платой работник должен иметь в течение последних 12 месяцев, а именно в течение последних 365 (в високосном году — 366) календарных дней, перед днем наступления страхового случая страховой стаж суммарно не менее 6 месяцев (183 календарных дней). Хотя некоторые региональные отделения Фонда в своих разъяснениях указывают на то, что исчисление 6-месячного страхового стажа необходимо осуществлять в течение последних 12 месяцев перед месяцем (не днем) наступления страхового случая. По нашему мнению, такой вывод неправомерен, поскольку в части 4 статьи 19 Закона № 1105 не идет речь о расчете страхового стажа в течение 12 месяцев перед месяцем наступления страхового случая, а говорится о 12 месяцах перед наступлением страхового случая, что не одно и то же.³² Если календарные дни месяца наступления страхового случая исключать, то искусственно будет уменьшаться страховой стаж работника, что может привести к применению «верхнего» ограничения при расчете суммы «больничных». Хотя учет в страховом стаже работника отработанных им дней в месяце наступления страхового случая требует дополнительных расчетов, такой подход справедлив по отношению к работнику.

Что касается механизма расчета среднедневной заработной платы в случае применения ограничения размера «больничных» минимальной заработной платой, то он определен процитированным выше пунктом 5 Порядка № 1266, т. е. в случае, если средняя заработная плата исчисляется в соответствии с пунктом 29 этого Порядка, среднедневная заработная плата за один календарный день определяется путем деления тарифной ставки (должностного оклада), минимальной заработной платы или их части (в случае, если лицо работает в режиме неполного рабочего дня или недели) на среднемесячное количество календарных дней (30,44).

ПРИМЕР 7

Определение среднедневной заработной платы для начисления
«больничных» исходя из минимальной заработной платы

Работник, принятый на работу 3 февраля 2020 года, заболел 20 июля 2020 года. В течение последних 12 месяцев (366 календарных дней) перед наступлением страхового случая, т. е. в период с 20 июля 2019 года по 19 июля 2020 года, страховой стаж работника по данным Госреестра соцстрахования составил суммарно меньше 6 месяцев, а именно 5 месяцев и 19 календарных дней или 5,61 месяца. Общий страховой стаж работника — 7 лет.

В расчетном периоде (март – июнь 2020 года) работнику начислена заработная плата суммарно в размере 29 200 грн. (7300 грн. х 4 месяца).

Количество календарных дней в расчетном периоде:

31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) + 30 к. д. (июнь) = 122 к. д.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная исходя из начисленной заработной платы в расчетном периоде:

29 200 грн. : 122 к. д. = 239,34 грн.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная с учетом страхового стажа работника:

239,34 грн. х 70% = 167,54 грн.

Поскольку в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая (болезни) страховой стаж у работника составляет меньше 6 месяцев, на него распространяется ограничение суммы «больничных» размером минимальной заработной платы. В этом случае применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается исходя из минимальной заработной платы (4723 грн.), установленной в июле 2020 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.³³

Поскольку максимальная среднедневная зарплата оказалась меньше среднедневной заработной платы, исчисленной в расчетном периоде с учетом страхового стажа работника (155,16 грн. < 167,54 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата (155,16 грн.).

ПРИМЕР 8

Определение среднедневной заработной платы для начисления
«больничных» при работе с неполным рабочим временем

Работник, принятый на работу 18 мая 2020 года, заболел 10 августа. Он работает на условиях неполного рабочего дня — 5 рабочих часов в день при 8-часовом рабочем дне на предприятии, т. е. у работника ставка составляет 0,625 (5/8) должности. Среднедневная заработная плата работника, исчисленная исходя из начисленных ему выплат в расчетном периоде (июнь – июль 2020 года) и его общего страхового стажа, равного 4 годам, составляет 98,36 грн. ((5000 грн. + 5000 грн.) : (30 к. д. + 31 к. д.) х 60%). Страховой стаж работника в течение последних 12 месяцев составляет меньше 6 месяцев, поэтому для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, рассчитываемой из минимальной заработной платы, установленной в августе 2020 года (месяц наступления страхового случая), независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата: 4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата в расчетном периоде оказалась меньше максимальной среднедневной зарплаты (98,36 грн. < 155,16 грн.), для расчета суммы «больничных» используется среднедневная заработная плата в расчетном периоде (98,36 грн.).

_________________________________________________________________________

Определение суммы «больничных»

В соответствии с пунктом 2 Порядка № 1266 сумма «больничных» исчисляется путем умножения суммы дневной выплаты, размер которой устанавливается в процентах среднедневной заработной платы (дохода, денежного обеспечения) в зависимости от страхового стажа, если его наличие предусмотрено законодательством, на количество календарных дней, подлежащих оплате.

Таким образом, «больничные» за счет работодателя и Фонда начисляются за календарные дни, приходящиеся на период страхового случая (временной нетрудоспособности).

Если на период временной нетрудоспособности работника приходятся праздничные и нерабочие дни, установленные статьей 73 КЗоТ, а также дни, в которые работник не работал из-за установления ему неполной рабочей недели или работы вахтовым методом, то за такие дни «больничные» выплачиваются в общем порядке.³⁴

ПРИМЕР 9

Расчет суммы «больничных», если страховой стаж работника составляет более 6 лет

Работник болел с 22 июня по 17 июля 2020 года (26 календарных дней). Среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде (июнь 2019 года – май 2020 года), составляет 205,74 грн. Общий страховой стаж работника — 6,5 лет («больничные» начисляются в размере 70% средней заработной платы). В течение последних 12 месяцев страховой стаж работника составляет более 6 месяцев, поэтому ограничение для суммы «больничных», установленное пунктом 1 части 4 статьи 19 Закона № 1105, к нему не применяется.

Среднедневная заработная плата, рассчитанная с учетом страхового стажа работника:

205,74 грн. х 70% = 144,02 грн.

Общая сумма «больничных»:

144,02 грн. х 26 к. д. болезни = 3744,52 грн., в том числе:

– сумма «больничных» за счет работодателя (первые 5 календарных дней болезни: с 22 по 26 июня): 144,02 грн. х 5 к. д. болезни = 720,10 грн.

– сумма «больничных» за счет Фонда (начиная с 6-го дня болезни: с 27 июня по 17 июля — 21 календарный день): 144,02 грн. х 21 к. д. болезни = 3024,42 грн.

Обращаем внимание, что за праздничный день 28 июня — День Конституции Украины, который пришелся на период болезни работника, «больничные» начисляются в общем порядке.

ПРИМЕР 10

Расчет суммы «больничных», если работник работает на условиях
неполной рабочей недели, а страховой стаж составляет 4 года

Сотрудник, работающий на условиях неполной рабочей недели с 3 рабочими днями в неделю (понедельник, среда, пятница), болел в период с 21 по 25 августа 2020 года (5 календарных дней), на который приходятся по графику работы работника один рабочий день (пятница 21 августа), 3 выходных дня (22, 23 и 25 августа) и один праздничный день — 24 августа — День независимости Украины. Однако за все указанные 5 календарных дней болезни работнику должны быть начислены «больничные», выплачиваемые за счет работодателя.

Среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде (август 2019 года – июль 2020 года), составляет 186,72 грн. Общий страховой стаж работника — 4 года 8 месяцев, поэтому «больничные» начисляются в размере 60% средней заработной платы. В течение последних 12 месяцев страховой стаж работника составляет более 6 месяцев, поэтому ограничение для суммы «больничных», установленное пунктом 1 части 4 статьи 19 Закона № 1105, к нему не применяется.

Общая сумма «больничных» составляет:

186,72 грн. х 60% х 5 к. д. болезни = 560,15 грн.

_________________________________________________________________________

«Больничные» не выплачиваются за дни болезни, которые приходятся на период пребывания работника в отпуске без сохранения заработной платы, творческом и учебном отпусках (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закона № 1105).

Если у работника возник простой по его вине, который не оплачивается (ч. четвертая ст. 113 КЗоТ), то в случае болезни работника «больничные» за этот период ему не начисляются, поскольку согласно части 1 статьи 22 Закона № 1105 «больничные» предоставляются застрахованному лицу в форме материального обеспечения, которое полностью или частично компенсирует потерю заработной платы, но она в данном случае работнику не начисляется. Если же на предприятии оформлен простой не по вине работника и за время такого простоя работнику на основании части первой статьи 113 КЗоТ начисляется оплата в размере не ниже двух третей тарифной ставки (оклада), но в связи с болезнью (уходом за больным ребенком) работник утратил право на указанную выплату (оплату времени простоя), ему начисляются «больничные» на основании выданного в установленном порядке ЛН.³⁵

Если приказом руководителя предприятия работник отстранен от работы без начисления заработной платы в связи с началом по нему досудебного расследования в соответствии с Уголовным кодексом Украины, то «больничные» работнику за дни временной нетрудоспособности, которые приходятся на период такого отстранения от работы, не начисляются, поскольку, как отмечено выше, «больничные» предоставляются застрахованному лицу как компенсация потери заработной платы, которая в указанном случае работнику не начисляется.³⁶

Ограничение суммы «больничных» минимальной заработной платой

Расчет суммы «больничных» в случае, если работник в течение 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж менее 6 месяцев, необходимо осуществлять в такой последовательности:

1) рассчитывается среднедневная заработная плата исходя из фактических выплат;

2) рассчитывается сумма дневной выплаты (среднедневная заработная плата умножается на процент, соответствующий общему страховому стажу);

3) сравнивается сумма дневной выплаты с максимальной среднедневной зарплатой, рассчитанной из минимальной заработной платы;

4) если сумма дневной выплаты не превышает максимальную среднедневную зарплату, рассчитанную из минимальной заработной платы, то сумма «больничных»  определяется путем умножения дневной выплаты на количество дней, подлежащих оплате;

5) если сумма дневной выплаты превышает максимальную среднедневную зарплату, рассчитанную из минимальной заработной платы, то сумма «больничных» определяется путем умножения указанной максимальной среднедневной зарплаты на количество дней, подлежащих оплате, т. е. с учетом ограничения, установленного пунктом 1 части 4 статьи 19 Закона № 1105, но без учета общего страхового стажа работника (на процент, соответствующий общему страховому стажу, сумма максимальной среднедневной зарплаты, рассчитанной из минимальной заработной платы, не умножается).³⁷

Обращаем внимание еще на такой нюанс: если работнику начисляются «больничные», которые рассчитываются исходя из минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая (во исполнение нормы пункта 1 части 4 статьи 19 Закона № 1105, абзаца второго пункта 29 Порядка № 1266 и абзаца второго пункта 5 Порядка № 440), за период болезни, который включает полный месяц (например, за период болезни с 30 июня по 3 августа, включающий полный месяц — июль), и в полном месяце болезни (июле) сумма «больничных» оказывается больше минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая (июне) или полном месяце болезни (июле — это обычно бывает в месяцах, в которых 31 календарный день), то корректировка «больничных», приходящихся на такой месяц (июль), уже не осуществляется, а их сумма размером минимальной заработной платы не ограничивается, поскольку «больничные» уже исчислены из минимальной заработной платы. Это правило действует, начиная с 11 октября 2017 года, когда Законом Украины от 03.10.2017 г. № 2148-VIII были внесены изменения в часть 4 статьи 19 Закона № 1105, но, к сожалению, до сих пор не внесены аналогичные изменения в пункт 29 Порядка № 1266 и абзац второй пункта 5 Порядка № 440, хотя уже прошло более двух лет.³⁸

ПРИМЕР 11

Определение суммы «больничных», рассчитанных из минимальной заработной платы,
если работник болел весь месяц

Работник болел в период с 24 июня по 31 июля 2020 года. Среднедневная заработная плата, рассчитанная исходя из начисленных ему выплат в расчетном периоде, с учетом общего страхового стажа работника составляет 184,57 грн. Работник в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая имеет страховой стаж меньше 6 месяцев. В этом случае для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается из минимальной заработной платы (4723 грн.), установленной в июне 2020 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работника.

Максимальная среднедневная зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Поскольку максимальная среднедневная зарплата оказалась меньше среднедневной заработной платы в расчетном периоде (155,16 грн. < 184,57 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата.

Сумма «больничных», приходящихся на июнь 2020 года (за 7 календарных дней болезни с 24 по 30 июня):

155,16 грн. х 7 к. д. болезни = 1086,12 грн.

Сумма «больничных», приходящихся на июль 2020 года (за 31 календарный день болезни с 1 по 31 июля):

155,16 грн. х 31 к. д. болезни = 4809,96 грн.

Как видно, сумма «больничных», приходящихся на июль, превысила размер минимальной заработной платы, установленный как в июне 2020 года (месяце наступления страхового случая), так и в июле (полном месяце болезни): 4809,96 грн. > 4723 грн. Однако это не является основанием для уменьшения работнику суммы «больничных», приходящихся на июль, и общей суммы «больничных» за весь период болезни.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни (с 24 июня по 31 июля):

1086,12 грн. (за дни болезни в июне) + 4809,96 грн. (за дни болезни в июле) = 5896,08 грн.

ПРИМЕР 12

Определение суммы «больничных», рассчитанных из минимальной заработной платы,
если нет заработка в расчетном периоде

Работница с 2017 года по 10 июля 2020 года (пятница) находилась в отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению. Она должна была выйти на работу в понедельник 13 июля 2020 года, но в этот день заболела и болезнь продолжалась по 27 июля (15 календарных дней). В расчетном периоде (июль 2019 года – июнь 2020 года) она не работала и не имела дохода, с которого уплачивается ЕСВ. Должностной оклад работницы в июле — 7000 грн. Общий страховой стаж работницы на день наступления страхового случая составляет 4 года 9 месяцев и 12 дней, поэтому «больничные» ей выплачиваются в размере 60% средней заработной платы.

Поскольку в расчетном периоде работница не работала по уважительной причине — находилась отпуске по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению, то средняя заработная плата для начисления «больничных» исчисляется исходя из должностного оклада, установленного работнице на день наступления страхового случая (п. 28 Порядка № 1266).³⁹

Среднедневная заработная плата с учетом общего страхового стажа работницы:

7000 грн. : 30,44 х 60% = 137,98 грн.

Учитывая, что в течение последних 12 месяцев перед наступлением страхового случая работница имеет страховой стаж меньше 6 месяцев (период отпуска по уходу за ребенком до достижения им 6-летнего возраста согласно медицинскому заключению не включается в страховой стаж), для начисления «больничных» применяется ограничение в виде максимальной среднедневной зарплаты, которая рассчитывается из минимальной заработной платы (4723 грн.), установленной в июле 2020 года (месяц наступления страхового случая) независимо от общего страхового стажа работницы.

Максимальная среднедневная зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа работницы, оказалась меньше максимальной среднедневной зарплаты (137,98 грн. < 155,16 грн.), для расчета суммы «больничных» используется среднедневная заработная плата в расчетном периоде (137,98 грн.).

Сумма «больничных» за период болезни, подлежащая начислению работнице:

137,98 грн. х 15 к. д. болезни = 2069,70 грн.

__________________________________________________________________________

Обращаем внимание на то, что работники (застрахованные лица), которые по основному месту работы работают меньше 6 месяцев перед наступлением страхового случая, для подтверждения страхового стажа должны предоставить работодателю (страхователю) информацию из Госреестра соцстрахования о страховом стаже за прошедший период в виде справки, выданной органом ПФУ (о формах справок см. выше), если, конечно, работодатель не может (не желает) получить такую информацию (справку) самостоятельно через веб-портал ПФУ.

Если работник не предоставит указанную справку работодателю, то у последнего не будет достоверной информации, подтверждающей наличие у такого работника 6-месячного страхового стажа в 12-месячном периоде перед наступлением страхового случая, поэтому «больничные» работнику необходимо начислить из минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая. Если же работник предоставит указанную справку после начисления ему «больничных» и подтвердит наличие 6-месячного страхового стажа в 12-месячном периоде перед наступлением страхового случая, «больничные» подлежат перерасчету (доначислению) независимо от того, когда работником предоставлена справка: до истечения 12 месяцев со дня восстановления трудоспособности или после истечения этого срока, поскольку обращение за назначением «больничных» поступило вовремя — в срок, предусмотренный частью 5 статьи 32 Закона № 1105 (не позднее 12 календарных месяцев со дня восстановления трудоспособности или установления инвалидности).⁴⁰

Ограничение суммы «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ

Согласно части 3 статьи 24 Закона № 1105 и абзацу второму пункта 2 Порядка № 1266 сумма пособия по временной нетрудоспособности (включая уход за больным ребенком или больным членом семьи) в расчете на месяц не должна превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ, с которой уплачивались страховые взносы в Фонд (фактически — с которой уплачивался ЕСВ).

Абзацем третьим пункта 5 Порядка № 440 также установлено, что сумма оплаты первых 5 дней временной нетрудоспособности в расчете на месяц не должна превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ, с которой уплачивались страховые взносы в Фонд (фактически — с которой уплачивался ЕСВ).

Обращаем внимание, что в части 3 статьи 24 Закона № 1105 и абзаце втором пункта 2 Порядка № 1266,  а также в других нормах этих документов, механизм применения ограничения «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ не разъяснен.

В процитированном выше пункте 5 Порядка № 1266, разъясняющем механизм расчета среднедневной заработной платы, не указано, что этот механизм применяется и для пункта 2 этого Порядка (указано, что он применяется только в соответствии с пунктами 9, 10, 12, 20, 28 и 29 этого Порядка).

Следовательно, для целей реализации норм части 3 статьи 24 Закона № 1105, абзаца второго пункта 2 Порядка № 1266, абзаца третьего пункта 5 Порядка № 440 в части применения ограничения «больничных» максимальной величиной базы начисления ЕСВ нет оснований использовать механизм, приведенный в пункте 5 Порядка № 1266. То есть ограничивать сверху среднедневную заработную плату в месяце наступления страхового случая максимальной среднедневной зарплатой, рассчитываемой путем деления максимальной величины базы начисления ЕСВ в таком месяце на среднемесячное количество календарных дней (30,44) или на количество календарных дней в таком месяце нельзя, поскольку верхнее ограничение для среднедневной заработной платы уже предусмотрено пунктом 4 Порядка № 1266 (см. выше) на основании данных последнего месяца расчетного периода.

Учитывая вышеизложенное, если в полном месяце болезни размер «больничных», исчисленных с учетом норм пункта 4 Порядка № 1266, в расчете на месяц оказался больше максимальной величины базы начисления ЕСВ в последнем месяце расчетного периода (по аналогии с использованием данных этого месяца для исчисления максимальной среднедневной зарплаты), то сумма ее превышения работнику не выплачивается.⁴¹

Сумма «больничных» с учетом ограничения максимальной величиной базы начисления ЕСВ определяется по такому алгоритму:

1) рассчитывается среднедневная заработная плата исходя из фактических выплат;

2) сравнивается рассчитанная среднедневная заработная плата с максимальной среднедневной зарплатой, рассчитанной из максимальной величины базы начисления ЕСВ последнего месяца расчетного периода;

3) если рассчитанная среднедневная заработная плата не превышает максимальную среднедневную зарплату, то первая величина умножается на количество дней, подлежащих оплате;

4) если рассчитанная среднедневная заработная плата превышает максимальную среднедневную зарплату, то последняя величина умножается на количество дней, подлежащих оплате. Если в полном месяце временной нетрудоспособности рассчитанная сумма «больничных» превышает максимальную величину базы начисления ЕСВ последнего месяца расчетного периода, то сумма «больничных» в этом месяце ограничивается указанной максимальной величиной (уменьшается общая сумма «больничных»).⁴¹

Вывод о том, что сумма «больничных» ограничивается максимальной величиной базы начисления ЕСВ, если в полном месяце временной нетрудоспособности рассчитанная сумма «больничных» превышает максимальную величину базы начисления ЕСВ, следует из примера, приведенного в пункте 4 раздела III Примеров исчисления средней заработной платы (дохода) по видам общеобязательного государственного социального страхования, утвержденных приказом Министерства социальной политики Украины от 21.10.2015 г. № 1022 (далее — Примеры № 1022).

ПРИМЕР 13

Начисление «больничных», если их сумма в полном месяце болезни не превышает
максимальную величину базы начисления единого социального взноса

Работник (директор предприятия), принятый на работу с 2 января 2020 года, болел в период с 25 мая по 3 июля 2020 года (40 календарных дней). В расчетном периоде (февраль – апрель 2020 года) работник ежемесячно получал заработную плату в размере оклада — 75 000 грн. и не имеет периодов, не отработанных по уважительным причинам. Общий страховой стаж работника — 25 лет, в течение последних 12 месяцев — более 6 месяцев.

Поскольку заработная плата работника в каждом месяце расчетного периода превышала максимальную величину базы начисления ЕСВ (75 000 грн. > 70 845 грн.), определим суммарную заработную плату работника в расчетном периоде, с которой уплачен ЕСВ:

70 845 грн. (февраль) + 70 845 грн. (март) + 70 845 грн. (апрель) = 212 535 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде:

29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) = 90 к. д.

Среднедневная заработная плата в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа:

212 535 грн. : 90 к. д. х 100% = 2361,50 грн.

Максимальная среднедневная зарплата (исчисляется исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в апреле — последнем месяце расчетного периода):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата, исчисленная в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа работника, оказалась больше максимальной среднедневной зарплаты (2361,50 грн. > 2327,37 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата (2327,37 грн.).

Сумма «больничных», которая приходится на полный месяц болезни — июнь (30 к. д.):

2327,37 грн. х 30 к. д. болезни = 69 821,10 грн.

Поскольку сумма «больничных», приходящихся на июнь, не превысила максимальную величину базы начисления ЕСВ в апреле — последнем месяце расчетного периода (69 821,10 грн. < 70 845 грн.), за дни болезни в июне «больничные» выплачиваются работнику в полной сумме.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни (с 25 мая по 3 июля):

2327,37 грн. х 40 к. д. болезни = 93 094,80 грн., в том числе:

– за счет работодателя (первые 5 дней болезни с 25 по 29 мая):

2327,37 грн. х 5 к. д. болезни = 11 636,85 грн.

– за счет Фонда (за 35 дней болезни с 30 мая по 3 июля):

2327,37 грн. х 35 к. д. болезни = 81 457,95 грн.

ПРИМЕР 14

Начисление «больничных», если в одном из месяцев болезни их сумма превышает
максимальную величину базы начисления единого социального взноса

Работник был принят на работу финансовым директором предприятия 27 января 2020 года. В период с 22 июня по 7 августа 2020 года (47 календарных дней) он болел. В расчетном периоде (февраль – май 2020 года) он отработал все рабочие дни, предусмотренные графиком работы, и получил в каждом месяце заработную плату в размере оклада — 80 000 грн.

Общий страховой стаж работника составляет 30 лет, страховой стаж в течение последних 12 месяцев — более 6 месяцев.

Поскольку заработная плата работника в каждом месяце расчетного периода превышала максимальную величину базы начисления ЕСВ (80 000 грн. > 70 845 грн.), определим суммарную заработную плату работника в расчетном периоде, с которой уплачен ЕСВ:

70 845 грн. х 4 месяца (февраль – май) = 283 380 грн.

Количество календарных дней в расчетном периоде:

29 к. д. (февраль) + 31 к. д. (март) + 30 к. д. (апрель) + 31 к. д. (май) = 121 к. д.

Среднедневная заработная плата в расчетном периоде с учетом общего страхового стажа:

283 380 грн. : 121 к. д. х 100% = 2341,98 грн.

Максимальная среднедневная зарплата (исчисляется исходя из максимальной величины базы начисления ЕСВ в мае  — последнем месяце расчетного периода):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Поскольку среднедневная заработная плата в расчетном периоде оказалась больше максимальной среднедневной зарплаты (2341,98 грн. > 2327,37 грн.), для расчета суммы «больничных» используется максимальная среднедневная зарплата (2327,37 грн.).

Сумма «больничных», которая приходится на июнь (9 к. д.):

2327,37 грн. х 9 к. д. болезни = 20 946,33 грн.

Сумма «больничных», которая приходится на полный месяц болезни — июль (31 к. д.):

2327,37 грн. х 31 к. д. болезни = 72 148,47 грн.

Учитывая, что сумма «больничных», приходящаяся на июль, превысила максимальную величину базы начисления ЕСВ в мае — последнем месяце расчетного периода (72 148,47 грн. > 70 845 грн.), за дни болезни в июле «больничные» выплачиваются работнику в сумме 70 845 грн., а «больничные», превышающие эту сумму, ему не выплачиваются.

Сумма «больничных», которая приходится на август (7 к. д.):

2327,37 грн. х 7 к. д. болезни = 16 291,59 грн.

Общая сумма «больничных» за весь период болезни, подлежащая начислению работнику:

20 946,33 грн. (за дни болезни в июне) + 70 845 грн. (за дни болезни в июле) + 16 291,59 грн. (за дни болезни в августе) = 108 082,92 грн.

_________________________________________________________________________

Сумма «больничных» при увольнении работника

Согласно части 1 статьи 19 Закона № 1105 право на материальное обеспечение и социальные услуги по общеобязательному государственному социальному страхованию в связи с временной утратой трудоспособности возникает у застрахованных лиц с наступлением страхового случая в период работы (включая время испытания и день увольнения), если иное не предусмотрено законодательством.

Учитывая вышеизложенное, если работник увольняется, например, согласно пункту 1 статьи 36 КЗоТ (по соглашению сторон), но в последний день работы (в день увольнения) заболел, то он имеет право на оплату ЛН (получение «больничных») за этот день, поскольку, как указано выше, такое право возникает с наступлением нетрудоспособности в период работы, включая день увольнения.

В случае увольнения работника не по инициативе работодателя во время болезни «больничные» начисляются за первые 5 дней болезни работодателем по день увольнения, а в дальнейшем — с 6-го дня временной нетрудоспособности — за счет Фонда за весь период до восстановления трудоспособности или установления МСЭК инвалидности независимо от увольнения застрахованного лица (ч. 2 ст. 22 Закона № 1105). Количество ЛН, подлежащих оплате при увольнении, должно определяться по принципу, что они выданы по одному страховому случаю, наступившему в период работы.⁴²

Например, если последний день работы и день увольнения работника, которое осуществляется по инициативе работодателя (например, по пункту 1 статьи 40 КЗоТ в связи с сокращением штата), — 30 июня 2020 года, но работник заболел в этот день и болел по 9 июля 2020 года (в данном случае дата увольнения работника переносится на последний день его нетрудоспособности по этому страховому случаю — ч. третья ст. 40 КЗоТ), то работодатель и Фонд обязаны оплатить ЛН, выданный работнику на период болезни с 30 июня по 9 июля 2020 года, а также ЛН, являющийся его продолжением (код-2). Если же работнику будет выдан новый (первичный) ЛН с 10 июля 2020 года по новому страховому случаю (код-1), то он не оплачивается, поскольку выдан после даты увольнения (после 9 июля 2020 года).

Если работник увольняется по соглашению сторон (п. 1 ст. 36 КЗоТ) или по собственному желанию (ст. 38 и 39 КЗоТ), при этом издан приказ о его увольнении, например 31 июля 2020 года, но в этот день работник заболел, и болезнь продолжалась по 11 августа 2020 года, то за счет работодателя оплачивается только день болезни 31 июля, поскольку в этот день работник состоял в трудовых отношениях с работодателем (в данном случае дата увольнения работника не переносится на последний день его нетрудоспособности). Дни болезни работника с 1 по 4 августа, приходящиеся на первые 5 календарных дней временной нетрудоспособности, работодателем не оплачиваются (приходятся на период, когда работник уже не состоит в трудовых отношениях с работодателем), а период болезни с 5 по 11 августа 2020 года оплачивается за счет Фонда, как период, начиная с 6-го дня временной нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности независимо от увольнения работника.⁴³

Сумма «больничных» при доначислении и сторнировании зарплаты

Согласно подпункту 1.6.2 Инструкции № 5 если начисления фонда оплаты труда осуществляются за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, они отражаются в фонде оплаты труда того месяца, в котором были осуществлены начисления.

В соответствии с подпунктом 3 пункта 3 раздела IV Инструкции о порядке начисления и уплаты единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 20.04.2015 г. № 449, в случае начисления заработной платы за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, начисленные суммы в целях обложения ЕСВ включаются в заработную плату того месяца, в котором были осуществлены начисления.

Согласно пункту 9 раздела IV Порядка формирования и представления страхователями отчета относительно сумм начисленного единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование, утвержденного приказом Министерства финансов Украины от 14.04.2015 г. № 435, при заполнении Отчета о ЕСВ если начисление заработной платы осуществляется за предыдущий период, в частности в связи с уточнением количества отработанного времени, выявлением ошибок, суммы доначисленной заработной платы включаются в заработную плату месяца, в котором были осуществлены такие доначисления.

Как отмечалось выше, средняя заработная плата для расчета страховых выплат (в т. ч. «больничных») исчисляется работодателями на основании сведений, включаемых в Отчет о ЕСВ (п. 32 Порядка № 1266).

Следовательно, доначисление заработной платы в текущем месяце за предыдущие месяцы не влияет на сумму (не требует доначисления) «больничных», выплаченных за предыдущие периоды, поскольку при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» учитывается только заработная плата (доход), с которой в расчетном периоде уплачены страховые взносы (ЕСВ).⁴⁴

В то же время если, например, в первом месяце расчетного периода работнику доначислили заработную плату за предыдущий месяц, который не включается в расчетный период, то такая доначисленная заработная плата включается в заработную плату первого месяца расчетного периода (т. е. месяца, в котором осуществлено доначисление), и соответственно включается в состав выплат расчетного периода, которые учитываются при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).

Если в последнем месяце расчетного периода работник болел (например, с 26 по 30 июня), но ему ошибочно за рабочие дни болезни в таком месяце была начислена заработная плата (вместо «больничных») и ее сумма отражена в Отчете о ЕСВ за этот месяц (июнь), то вся сумма такой ошибочно начисленной заработной платы, с которой уплачен ЕСВ, включается в расчет при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» в следующих месяцах (июле, августе и т. д.), но исключаются календарные дни болезни в таком месяце (июне) как не отработанные по уважительной причине (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).⁴⁵

В случае сторнирования заработной платы в месяце расчетного периода при исчислении среднедневной заработной платы для расчета «больничных» учитывается начисленная заработная плата за минусом ее сторнированной суммы в месяце такого сторнирования.

Так, если работник заболел, например, в июне, а в месяце расчетного периода — мае сторнировалась сумма заработной платы из-за допущенной ошибки в предыдущем месяце — апреле, который тоже включается в расчетный период, и в этом месяце (апреле) работник часть месяца не работал из-за болезни, но ему ошибочно начислена заработная плата (вместо «больничных») как за полностью отработанный месяц, то для расчета «больничных» в июне и последующих месяцах (не позднее мая следующего года) в состав выплат месяца исправления ошибки — мая включается сумма, уменьшенная на ошибочно начисленную сумму заработной платы в предыдущем месяце — апреле. Ошибочно начисленная сумма заработной платы в месяце болезни — апреле включается в доходы этого месяца и в их составе учитывается при исчислении средней заработной платы для начисления «больничных» в последующих месяцах (не позднее апреля следующего года). Но из количества календарных дней расчетного периода исключаются календарные дни болезни в таком месяце — апреле, поскольку эти дни не отработаны по уважительной причине (см. пример в п. 6 раздела III Примеров № 1022).

Порядок назначения и выплаты «больничных»

В случае наступления страхового случая у застрахованного лица на основании представленного им ЛН комиссия (уполномоченный) по социальному страхованию предприятия (далее — комиссия по соцстраху предприятия) с учетом требований Положения о комиссии (уполномоченном) по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности, утвержденного постановлением правления ФССУ от 19.07.2018 г. № 13, принимает решение о назначении материального обеспечения застрахованному лицу (ч. 3 ст. 30 Закона № 1105).

Документы (в т. ч. ЛН) для назначения «больничных» рассматриваются не позднее 10 дней со дня их поступления. Уведомление об отказе в назначении «больничных» с указанием причин отказа и порядка обжалования выдается или направляется заявителю (работнику) не позднее 5 дней после вынесения соответствующего решения (ч. 1 ст. 32 Закона № 1105).

На основании решения комиссии по соцстраху предприятия о назначении работнику материального обеспечения согласно представленному им ЛН работодатель за собственный счет оплачивает первые 5 календарных дней временной нетрудоспособности (ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 42 Закона № 1105, п. 1 Порядка № 440).

Что касается выплаты работнику «больничных» за счет денежных средств Фонда, то работодателю-страхователю необходимо пройти определенную процедуру.

В соответствии со статьей 34 Закона № 1105 финансирование страхователей для предоставления материального обеспечения застрахованным лицам осуществляется рабочими органами Фонда согласно Порядку финансирования страхователей для предоставления материального обеспечения застрахованным лицам в связи с временной утратой трудоспособности и отдельных выплат пострадавшим на производстве за счет денежных средств Фонда социального страхования Украины, утвержденному постановлением правления ФССУ от 19.07.2018 г. № 12 (далее — Порядок № 12).

Основанием для финансирования страхователей рабочими органами Фонда является оформленное по установленному образцу заявление-расчет, содержащее информацию о начисленных застрахованным лицам суммах материального обеспечения по их видам. Форма заявления-расчета приведена в приложении 1 к Порядку № 12. Для получения финансирования страхователь обращается в рабочий орган Фонда по своему местонахождению или месту жительства с заявлением-расчетом, подписанным руководителем, главным бухгалтером и удостоверенным печатью (при ее наличии).

Заявление-расчет оформляется страхователем на основании решения комиссии по соцстраху предприятия о назначении материального обеспечения и должно быть передано страхователем в рабочий орган ФССУ не позднее 5 рабочих дней с даты принятия комиссией такого решения (п. 2, 4 Порядка № 12).

ФССУ или направляется в электронном виде с применением электронной цифровой подписи (далее — ЭЦП). При представлении документа в электронном виде с применением ЭЦП распечатанное заявление-расчет вместе с предоставленными застрахованными лицами документами, на основании которых назначались отдельные выплаты и материальное обеспечение, хранится у страхователя (п. 6, 7 Порядка № 12).

Согласно части 1 статьи 34 Закона № 1105 и пункту 8 Порядка № 12 рабочий орган Фонда после поступления заявления-расчета осуществляет проверку информации, приведенной в нем, проверяет правильность заполнения реквизитов, наличие данных о страхователе в Госреестре соцстрахования, данные об уплате им ЕСВ, правильность начисления выплат и при отсутствии замечаний в течение 10 рабочих дней осуществляет финансирование сумм, указанных в заявлении-расчете. Проверка заявления-расчета, предоставление рекомендаций по ее результатам, финансирование заявления-расчета или предоставление обоснованного отказа в его принятии осуществляется рабочими органами Фонда в течение 10 рабочих дней после поступления заявления-расчета.

Страхователь открывает в банке отдельный текущий счет для зачисления страховых денежных средств от Фонда. Страхователь, являющийся бюджетным учреждением, открывает отдельный счет для зачисления страховых денежных средств в соответствующем органе Государственной казначейской службы Украины. Денежные средства Фонда, поступающие на указанный счет, учитываются на отдельном субсчете. Страховые денежные средства, зачисленные на отдельный счет страхователя, могут быть использованы страхователем исключительно на предоставление материального обеспечения и социальных услуг застрахованным лицам (ч. 2 ст. 34 Закона № 1105).

После поступления суммы денежных средств, указанной в заявлении-расчете, на счет страхователя, последний обязан выплатить «больничные» работникам в ближайший после дня их назначения срок, установленный для выплаты заработной платы (ч. 2 ст. 32 Закона № 1105, п. 9 Порядка № 12).

Например, если деньги от Фонда поступили на отдельный счет 15 июля, а ближайший срок выплаты заработной платы на предприятии — 22 июля, то «больничные» необходимо выплатить работникам 22 июля.⁴⁶

Согласно пункту 10 Порядка № 12 в течение месяца со дня проведения выплат за счет денежных средств Фонда страхователь направляет Фонду уведомление о проведении выплат по форме, приведенной в приложении 2 к Порядку № 12 (далее — Уведомление). Формой Уведомления предусмотрено отражение в ней, в частности, суммы и даты выплаты денежных средств застрахованному лицу за счет денежных средств Фонда. Такое уведомление может быть направлено в электронном виде с использованием ЭЦП или письмом с уведомлением о вручении или предоставлено непосредственно в орган Фонда.

Обращаем внимание, что в заявлении-расчете необходимо указывать полную начисленную сумму «больничных» с учетом обязательных удержаний (НДФЛ, военный сбор). Фондом осуществляется финансирование начисленной суммы «больничных» с учетом обязательных удержаний. После поступления от Фонда на отдельный счет суммы денежных средств, указанной в заявлении-расчете, страхователь обязан выплатить «больничные» в вышеуказанный срок, а часть полученных страховых денежных средств направляется в уплату НДФЛ, военного сбора и других обязательных платежей. При этом финансирование (выплата) страхователями за счет собственных денежных средств материального обеспечения застрахованным лицам и уплата из его суммы обязательных удержаний (НДФЛ, военный сбор) с последующим возмещением (погашением этих расходов) Фондом Законом № 1105 не предусмотрены.⁴⁷

В случае если сумма полученных страхователем от Фонда страховых денежных средств превышает фактические расходы на предоставление материального обеспечения, неиспользованные страховые денежные средства возвращаются в рабочий орган Фонда, который осуществил финансирование, в течение 3 рабочих дней (ч. 1 ст. 34 Закона № 1105, п. 12 Порядка № 12).

Гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону № 1105 оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця відповідно до Порядку оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 440 (далі — Порядок № 440).

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, перебування у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, виплачується Фондом соціального страхування України (далі — Фонд) застрахованим особам, починаючи з 6-го дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення, припинення підприємницької чи іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Згідно з частиною 3 статті 42 Закону № 1105 якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу). При цьому перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону № 1105 та пункту 3 Порядку № 440 підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН).

Страхові випадки, при настанні яких видається ЛН і застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення, детально розглянуті у статті попереднього номера журналу, тому на них зупинятися не будемо.

Процедура отримання матеріального забезпечення працівником (застрахованою особою) від підприємства, установи, організації, фізичної особи – підприємця (далі разом — підприємство або роботодавець) включає наступні етапи:

1. Надання працівником ЛН, отриманого в закладі охорони здоров’я, уповноваженій особі підприємства (кадровику, табельнику або іншій особі для заповнення зворотного боку ЛН, зокрема, відображення в ЛН кількості днів непрацездатності та страхового стажу працівника).

2. Передача ЛН в комісію (уповноваженому) із соціального страхування підприємства (нею приймається рішення про надання працівникові матеріального забезпечення із заповненням розділу «Призначена допомога» ЛН).

3. Розрахунок бухгалтерією підприємства суми матеріального забезпечення (із заповненням розділів «Довідка про заробітну плату» і «Належить до виплати» ЛН) та оформлення заяви-розрахунку для отримання фінансування від робочого органу Фонду.

4. Подання підприємством заяви-розрахунку до робочого органу Фонду та отримання від нього фінансування на спеціальний (окремий) рахунок підприємства.

5. Виплата підприємством матеріального забезпечення працівнику і направлення повідомлення Фонду про таку виплату.

Про етапи 1, 2 і 4 детально розказано у статті попереднього номера журналу.¹ Найбільш складним і важливим є етап 3 — розрахунок бухгалтерією суми матеріального забезпечення, який включає обчислення середньої заробітної плати працівника.

Нормативним документом, який визначає механізм розрахунку середньої заробітної плати для визначення суми оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності працівника, що здійснюється за рахунок роботодавця, та суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, що надається за рахунок Фонду (далі разом — «лікарняні»), є Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266).

Згідно з нормами Порядку № 1266 процес нарахування «лікарняних» працівникам включає п’ять основних етапів:

I — визначення розрахункового періоду (кількості календарних днів у ньому);

II — визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді;

III — визначення середньоденної заробітної плати в розрахунковому періоді;

IV — визначення страхового стажу та коригування середньоденної заробітної плати (за необхідності);

V — розрахунок суми «лікарняних».

Зупинимося детальніше на кожному з вищенаведених етапів нарахування «лікарняних».

Розрахунковий період для нарахування «лікарняних»

Відповідно до пункту 25 Порядку № 1266 для нарахування «лікарняних» розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі — НВВ), — перед настанням тимчасової непрацездатності.

Для нарахування страхових виплат внаслідок НВВ розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку (п. 11 Порядку № 1266).

Отже, якщо працівник захворів (отримав травму) 31 липня 2020 року, то розрахунковим періодом будуть останні 12 календарних місяців, що передують місяцю початку хвороби (отримання травми) — липню 2020 року, а саме період з 1 липня 2019 року по 30 червня 2020 року.

Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (п.п. 11, 26 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 9 грудня 2019 року, який захворів (отримав травму) в липні 2020 року, розрахунковим періодом є період з 1 січня по 30 червня 2020 року (6 календарних місяців).

Якщо працівник, прийнятий на роботу 30 червня 2020 року, захворів 3 серпня поточного року, то розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати є період з 1 по 31 липня 2020 року (тобто один календарний місяць — липень).

У разі, якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи (за місцем роботи, де стався страховий випадок), розрахунковим періодом є фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (п.п. 11, 27 Порядку № 1266).

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 9 червня, який захворів (отримав травму) 27 липня цього ж року, розрахунковим періодом буде період з 9 червня по 26 липня (48 календарних днів).

Звертаємо увагу, що в разі прийняття працівника на роботу в перший робочий, але не перший календарний день місяця, такий місяць не вважається повністю відпрацьованим місяцем (з першого до першого числа) і не включається до розрахункового періоду для нарахування страхових виплат.

Наприклад, для працівника, прийнятого на роботу 2 січня 2020 року (не перший календарний, хоча і перший робочий день січня, оскільки 1 січня — святковий день), який захворів (отримав травму) 10 серпня, розрахунковим періодом є період з 1 лютого по 31 липня. Тобто в даному випадку січень не включається до розрахункового періоду, оскільки не вважається повністю відпрацьованим календарним місяцем (з першого до першого числа), незважаючи на те, що працівник в січні відпрацював всі робочі дні за графіком роботи, а єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ) в цьому місяці сплачено з його заробітної плати за повний місяць (не нижче мінімального страхового внеску).

При визначенні кількості календарних днів у розрахунковому періоді святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), не виключаються з розрахункового періоду, оскільки їх виключення не передбачено нормами Порядку № 1266.

У той же час, виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, з розрахункового періоду виключаються календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин, до яких належать:

– тимчасова непрацездатність;

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка);

– відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку та 6-річного віку за медичним висновком (далі — відпустка по догляду за дитиною);

– відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.04.2008 р. № 189, тимчасова непрацездатність — це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин — до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується ЛН.

Таким чином, до календарних днів тимчасової непрацездатності, які виключаються з розрахункового періоду на підставі норм пункту 3 Порядку № 1266, належать як дні тимчасової непрацездатності, підтверджені ЛН, за які нараховувалися «лікарняні», так і дні тимчасової непрацездатності, коли «лікарняні» не нараховувалися (наприклад, у разі, коли захворювання або травма сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, чи у випадках, коли тимчасова непрацездатність підтверджена довідкою медичного закладу).

Наприклад, період з дати направлення документів на МСЕК і по дату огляду хворого, які вказані в ЛН, є періодом тимчасової непрацездатності застрахованої особи, календарні дні якого не відпрацьовані з поважної причини «тимчасова непрацездатність», тому виключаються з розрахункового періоду.

Якщо працівнику було видано ЛН по догляду за дитиною віком до 14 років на максимальний термін (14 календарних днів), а дитина продовжувала хворіти, і такому працівнику після закінчення зазначеного максимального терміну на підставі пункту 3.4 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі — Інструкція № 455), видавалася довідка із зазначенням періоду догляду за хворою дитиною, то такий період, за який працівнику не нараховувалися «лікарняні», підлягає виключенню з розрахункового періоду як період, що не відпрацьований з поважної причини «тимчасова непрацездатність». Те ж саме стосується періодів проходження медичного обстеження з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці або за направленням слідчих органів, прокуратури і суду, періоду проходження діагностичного обстеження в закладах охорони здоров’я, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності, коли працівникам на підставі пунктів 2.17, 2.18 Інструкції № 455 медичним закладом видавалася довідка, засвідчена підписом головного лікаря (завідувача відділення) та печаткою медичного закладу.

До відпусток без збереження заробітної плати, які виключаються з розрахункового періоду, належать як відпустки, зазначені в статтях 25 і 26 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), так і відпустки, передбачені іншими нормативно-правовими актами. При цьому якщо відпустка без збереження заробітної плати, передбачена статтею 26 Закону про відпустки, надається тривалістю більше 15 календарних днів, що є порушенням (крім надання цієї відпустки на період карантину), то всі календарні дні такої відпустки можна вважати не відпрацьованими з поважної причини і виключати з розрахункового періоду, оскільки пункт 3 Порядку № 1266 передбачає виключення з розрахункового періоду днів відпустки без збереження заробітної плати без уточнення її видів та тривалості.

Крім того, на думку Мінсоцполітики, на підставі пункту 3 Порядку № 1266 період, коли працівник був увільнений від виконання трудових обов’язків за основним місцем роботи на період виконання своїх повноважень у виборчій комісії на платній основі, повинен виключатися з розрахункового періоду як не відпрацьований з поважної причини.

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду (абз. другий п. 3 Порядку № 1266).

Наприклад, якщо працівник захворів 6 липня 2020 року, а в розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року) він хворів з 28 лютого по 3 квітня 2020 року, тобто не працював через хворобу весь березень, то цей місяць виключається з розрахункового періоду.

Якщо працівниця з 2017 року по 20 березня 2020 року (п’ятниця) перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, 21 і 22 березня були вихідні дні (субота та неділя), з 23 по 31 березня 2020 року вона хворіла і лише 1 квітня вийшла на роботу, а 20 липня захворіла, то з розрахункового періоду (липень 2019 року – червень 2020 року) виключається 9 місяців (липень 2019 року – березень 2020 року), в яких працівниця не працювала у зв’язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною і хворобою. При цьому весь березень (в т. ч. вихідні дні 21 та 22 березня) виключається з розрахункового періоду, оскільки в цьому місяці у працівниці немає відпрацьованих робочих днів з поважних причин.

Водночас не виключаються з розрахункового періоду календарні дні перебування в оплачуваних відпустках (щорічній, навчальній, творчій та ін.) і календарні дні відсутності на роботі з інших причин, передбачених і не передбачених законодавством (прогул тощо, в тому числі якщо працівник був відсутній на роботі повний місяць), оскільки такі причини не зазначені в пункті 3 Порядку № 1266 як поважні причини відсутності на роботі в цілях нарахування страхових виплат.

Крім того, не виключається з розрахункового періоду період проходження військової служби працівниками, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, тобто призваними (прийнятими за контрактом) на військову службу в особливий період, коли підприємство нараховує їм середній заробіток, оскільки з такого середнього заробітку як із заробітної плати в загальному порядку сплачується ЄСВ на підставі частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VІ (далі — Закон про ЄСВ).

Розрахунковий період, якщо у працівника два страхові випадки поспіль

Якщо у застрахованої особи відразу після закінчення одного страхового випадку з призначенням страхової виплати настав інший страховий випадок, і в нього виникло право на призначення іншої страхової виплати, при обчисленні середньої заробітної плати для визначення розміру іншої страхової виплати береться новий розрахунковий період.

Наприклад, якщо працівник був тимчасово непрацездатний внаслідок НВВ в період з 10 березня по 3 червня 2020 року (перший страховий випадок), при цьому розрахунковий період за цим страховим випадком включав період з 1 березня 2019 року по 29 лютого 2020 року, а з 4 червня 2020 року в нього виникло право на призначення «лікарняних» через хворобу (другий страховий випадок), то для розрахунку «лікарняних» за цим (другим) страховим випадком розрахунковим періодом буде період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року. При цьому для другого страхового випадку з розрахункового періоду виключається період з 10 березня по 31 травня 2020 року, оскільки в цей час працівник не працював з поважної причини (тимчасова непрацездатність).

Іноді трапляється, що працівник одужав і повинен стати до роботи, але в перший день роботи захворює іншою хворобою. Тобто якщо працівнику видано два ЛН, при цьому між першим і другим ЛН немає календарних днів, а в заключному висновку першого ЛН зазначено, що працівник має стати до роботи (код-1), то другий випадок захворювання вважається іншим страховим випадком, тому при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться новий розрахунковий період. Перші 5 днів хвороби за другим ЛН (як і за першим ЛН) оплачуються роботодавцем.

Також по другому ЛН перші 5 днів хвороби оплачуються роботодавцем, а з 6-го дня хвороби — Фондом в ситуації, коли перший день непрацездатності по новому (іншому) захворюванню, зазначений у другому ЛН, з якихось причин збігається з останнім днем непрацездатності попереднього захворювання, зазначеним у першому ЛН, тобто нове захворювання є початком нового страхового випадку. В цій ситуації подвійного нарахування «лікарняних» за один і той же календарний день хвороби бути не повинно — Законом № 1105 це не передбачено.

Якщо в заключному висновку першого ЛН, виданого працівнику, зазначено, що працівник продовжує хворіти (код-2), то виданий працівнику другий ЛН з тим самим діагнозом вважається продовженням попереднього і оплачується за рахунок Фонду. У такому випадку для розрахунку «лікарняних» по другому ЛН береться той же розрахунковий період, за яким обчислювалися «лікарняні» за першим ЛН.

Наприклад, працівниця в серпні 2020 року надала два ЛН:

– в першому ЛН вказані дні хвороби з 22 червня по 14 липня 2020 року;

– у другому ЛН з іншим діагнозом (код-1) вказані дні хвороби з 15 липня по 12 серпня 2020 року.

У цьому випадку за першим ЛН розрахунковим періодом буде період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року, а за другим ЛН — з 1 липня 2019 року по 30 червня 2020 року.

Якби у другому ЛН був підкреслений текст «Продовження листка № …», тобто працівник продовжує хворіти (код-2) з тим самим діагнозом, то розрахунковим періодом за обома ЛН був би період з 1 червня 2019 року по 31 травня 2020 року.

Якщо працівнику видано два ЛН поспіль за однією хворобою (одним страховим випадком), але між ними є календарні дні (через несвоєчасну явку працівника на прийом до лікаря), при цьому другий ЛН оформлений як продовження попереднього (код-2), а у висновку першого ЛН зазначено, що працівник продовжує хворіти, то враховуючи, що по ЛН оплачуються календарні дні непрацездатності, для їх правильної оплати необхідно звернутися до медичного закладу для належного оформлення другого ЛН, а саме у графу про порушення режиму необхідно вписати ті дні (дати), в які пацієнт не з’явився на прийом до лікаря і які пропущені між двома ЛН (п. 3.5, 4.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом МОЗ, Мінпраці, ФСС з ТВП, ФСС від НВВ від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406). В цьому випадку розрахунковий період для визначення суми «лікарняних» за обома ЛН буде однаковим, але дні неявки до лікаря (порушення режиму) працівнику не оплачуються.

Наприклад, якщо перший ЛН видано працівнику з 24 червня по 10 липня 2020 року, а другий ЛН видано з 13 липня 2020 року як продовження попереднього, тобто між двома ЛН існує два дні перерви (11 і 12 липня — субота і неділя), то в цьому випадку правомірним буде провести оплату ЛН, виданого з 13 липня, як продовження попереднього ЛН — за рахунок Фонду (але без оплати 11 і 12 липня) з єдиним розрахунковим періодом: червень 2019 року – травень 2020 року.

Розрахунковий період при реорганізації і переведенні на інше підприємство

Якщо на підприємстві має місце реорганізація, то необхідно враховувати норму частини четвертої статті 36 КЗпП, згідно з якою у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. першої ст. 40 КЗпП).

При реорганізації підприємства до трудових книжок працівників вноситься запис, наприклад, такого змісту: «ТОВ «Венера» з 01.07.2020 реорганізовано в ТОВ «Плутон» із зазначенням у графі 4 підстави реорганізації — наказу (його дати і номера) за аналогією із записом про перейменування підприємства (п. 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці , Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. № 58).

Якщо при реорганізації підприємства деякі працівники хворіють, то при призначенні матеріального забезпечення таким особам виправлення назви підприємства в ЛН не провадиться. Тобто якщо за одним страховим випадком працівнику видано перший ЛН з назвою підприємства, яке при реорганізації ліквідовано, а потім під час роботи вже на іншому підприємстві (до якого приєднано ліквідоване підприємство) працівнику видано другий ЛН, який є продовженням попереднього, і в такому (другому) ЛН вказано назву вже нового підприємства, на яке переведено працівника, то виправляти назву підприємств в ЛН (робити його однаковим в обох ЛН) не потрібно.

Якщо у разі реорганізації підприємства (шляхом злиття, приєднання до іншого підприємства, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору з працівником продовжується (трудові відносини працівника з підприємством не припиняються), то при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат до розрахункового періоду включається період роботи працівника до такої реорганізації, тобто останні 12 календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку.

Водночас пунктом 5 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. При такому переведенні трудовий договір працівника з одним підприємством (колишнім роботодавцем) припиняється, і працівник з нього звільняється, а з іншим підприємством укладається новий трудовий договір. В цьому випадку при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат після переведення розрахунковий період буде включати тільки період роботи на новому підприємстві (за останнім основним місцем роботи).

Розрахунковий період у сумісників

Пунктом 30 Порядку № 1266 встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Розрахунковий період у такому випадку визначається за кожним місцем роботи окремо.

Визначення сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді

Згідно з пунктом 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Пунктом 32 Порядку № 1266 встановлено, що середня заробітна плата для розрахунку «лікарняних» обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Звіт з ЄСВ), які подаються до ДПСУ.

Таким чином, з норм пунктів 3, 32 Порядку № 1266 випливає, що при обчисленні середньої заробітної плати в розрахунковому періоді враховуються всі виплати, з яких сплачено ЄСВ. Для визначення розміру виплат, які були нараховані працівнику в розрахунковому періоді і з яких було сплачено ЄСВ, необхідно використовувати дані таблиці 6 Звіту з ЄСВ, в якій відображаються відомості про нараховані доходи кожному працівнику і сплачений з цих доходів ЄСВ.

Складові фонду оплати праці (далі — ФОП), в тому числі складові заробітної плати з метою обкладення ЄСВ, визначено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики від 13.01.2004 р. № 5 (далі — Інструкція № 5).

Виплати, які не обкладаються ЄСВ, і, відповідно, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», наведені в Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170 (далі — Перелік № 1170).

Таким чином, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховуються лише ті виплати, на які нараховується ЄСВ: належать до заробітної плати (ФОП) згідно з Інструкцією № 5 і не включені до Переліку № 1170. Але при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються «лікарняні» і допомога по вагітності та пологах (далі — «декретні»), оскільки вони нараховуються за календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин (тимчасова непрацездатність, «декретна» відпустка), які виключаються з розрахункового періоду.

Крім того, при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються всі виплати, включаючи разові (в тому числі з яких сплачено ЄСВ), нараховані в місяцях, які виключаються з розрахункового періоду (в яких застрахована особа не працювала з поважних причин повний місяць — з першого до першого числа). Тобто якщо з поважних причин з розрахункового періоду виключається повний календарний місяць, то при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються і всі виплати, нараховані в такому місяці.

Відпускні та інші «середньозарплатні» виплати, які обчислюються відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, а також разові виплати, в тому числі нараховані в місяці, частина якого працівником не відпрацьована з поважних причин, в повній сумі (з якої сплачено ЄСВ) враховуються в сумарному заробітку розрахункового періоду, з якого обчислюється середня заробітна плата для нарахування «лікарняних».²¹

Зокрема, середній заробіток, який відповідно до статті 119 КЗпП зберігається за працівниками, призваними (прийнятими) на військову службу в особливий період, з якого сплачено ЄСВ, враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Всі виплати для розрахунку «лікарняних» враховуються в місяці їх нарахування (в місяці їх відображення у Звіті з ЄСВ), за винятком «перехідних» відпускних.

Наприклад, якщо в кінці червня 2020 року працівнику нараховано і виплачено допомогу на оздоровлення, яка надається до відпустки, що починається 1 липня 2020 року, то при нарахуванні «лікарняних» в липні, серпні і наступних місяцях 2020 року зазначену допомогу на оздоровлення слід відносити до виплат червня 2020 року (незалежно від періоду перебування працівника у відпустці).

«Перехідні» відпускні (що припадають на два і більше суміжні місяці) належать до місяців, за які вони нараховані (як і з метою визначення бази нарахування ЄСВ). Це випливає з підпункту 1.6.1 Інструкції № 5, яким встановлено, що суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці.

Що стосується врахування оплати простою не з вини працівника (який відповідно до частин першої та третьої статті 113 КЗпП оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду або в розмірі середнього заробітку), то така оплата за невідпрацьований час відповідно до підпункту 2.2.12 Інструкції № 5 включається до додаткової заробітної плати ФОП, тому з неї сплачується ЄСВ, і, відповідно, оплату простою необхідно враховувати при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних».

Якщо працівник був незаконно звільнений з роботи, а суд через деякий час відновив його на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, то оскільки з такого середнього заробітку сплачується ЄСВ (абз. другий ч. 2 ст. 7 Закону про ЄСВ), він враховується з розподілом по місяцях, за які нарахований, при визначенні сумарної заробітної плати в розрахунковому періоді для нарахування «лікарняних».²⁴

Що стосується сумісників, то, як зазначалося вище, відповідно до пункту 30 Порядку № 1266 у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи і за сумісництвом. Страхові виплати, в тому числі «лікарняні» за рахунок роботодавця, нараховуються працівнику на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленим печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за всіма місцями роботи за сумісництвом. У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи і за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Визначення середньоденної заробітної плати

Виходячи з норм пункту 3 Порядку № 1266, при розрахунку середньоденної заробітної плати для нарахування «лікарняних» сумарний заробіток розрахункового періоду ділиться на кількість календарних днів зайнятості в розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин (їх перелік див. вище). При цьому не має значення режим роботи працівника, кількість відпрацьованих ним робочих днів або годин у розрахунковому періоді, вид обліку робочого часу, оскільки для всіх працівників обчислюється тільки середньоденна заробітна плата.

Звертаємо увагу, що при обчисленні середньоденної заробітної плати з розрахункового періоду виключаються лише календарні дні, не відпрацьовані з поважних причин. При цьому якщо працівник повністю відпрацював робочий день, за який йому нараховано заробітну плату, але в кінці цього дня звернувся до лікарні та був визнаний хворим з видачею ЛН з цього дня, то такий день не виключається з розрахункового періоду, оскільки не є невідпрацьованим днем з поважної причини.

Календарні дні, не відпрацьовані з усіх інших (неповажних) причин (наприклад, через прогули, роботу на умовах неповного робочого тижня, простій, перебування в оплачуваних відпустках тощо), не виключаються з розрахункового періоду.

ПРИКЛАД 1

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить 12 місяців

Працівник захворів 20 липня 2020 року. В розрахунковому періоді (останні 12 календарних місяців: липень 2019 року – червень 2020 року), що включає 366 календарних днів (далі — к. д.), він працював, перебував у щорічній відпустці 24 к. д., хворів протягом 20 к. д. і перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину 55 к. д. (ст. 26 Закону про відпустки), тобто був відсутній на роботі з поважних причин сумарно протягом 75 (20 + 55) к. д. Загальний дохід працівника в розрахунковому періоді без урахування «лікарняних», але з урахуванням відпускних і всіх інших виплат, з яких сплачено ЄСВ, дорівнює 78 546,93 грн.

Середньоденна заробітна плата у працівника становить:

78 546,93 грн. : (366 к. д. – 75 к. д.) = 269,92 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо розрахунковий період становить менше 12 місяців

Працівник, прийнятий на роботу 9 вересня 2019 року, захворів 13 липня 2020 року. В розрахунковому періоді (9 календарних місяців: жовтень 2019 року – червень 2020 року), який включає 274 календарні дні, його сумарна заробітна плата, з якої сплачено ЄСВ, становить 51 628,47 грн. У розрахунковому періоді працівник працював, 2 робочі дні прогуляв, 26 робочих днів не працював через простій не з власної вини (введений на період карантину) з нарахуванням оплати в розмірі 2/3 окладу за весь час простою, а також йому надавалася відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 10 календарних днів (як особі, яка одружується, — п. 8 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки).

З розрахункового періоду виключаються тільки 10 календарних днів перебування у відпустці без збереження заробітної плати (відсутність на роботі з поважної причини).

Не відпрацьовані календарні (робочі) дні внаслідок прогулу і простою не виключаються з розрахункового періоду, оскільки не включені до переліку поважних причин відсутності на роботі, зазначених у пункті 3 Порядку № 1266.

Середньоденна заробітна плата становить:

51 628,47 грн. : (274 к. д. – 10 к. д.) = 195,56 грн.

ПРИКЛАД 3

Визначення середньоденної заробітної плати,
якщо розрахунковий період становить менше ніж календарний місяць

Працівник, прийнятий на роботу 3 червня 2020 року, захворів 20 липня. Цьому працівникові як студенту вишу в період з 15 по 21 червня 2020 року надавалась навчальна відпустка для здачі сесії. Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця (з 1-го до 1-го числа), розрахунковий період включає фактично відпрацьований час до настання страхового випадку (з 3 червня по 19 липня 2020 року), тобто 47 календарних днів. У розрахунковому періоді працівник не має календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин. Сумарна заробітна плата працівника, з якої сплачено ЄСВ, в розрахунковому періоді становить 9536,42 грн. (в тому числі відпускні за період навчальної відпустки).

Середньоденна заробітна плата становить:

9536,42 грн. : 47 к. д. = 202,90 грн.

________________________________________________________________________

Відсутність заробітку в розрахунковому періоді

Відповідно до пункту 28 Порядку № 1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку «лікарняних», в тому числі внаслідок НВВ), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку.

Як видно, для осіб, яким місячна тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена (до них належать, зокрема, працівники, оплата праці яких залежить від виручки), передбачено верхнє обмеження для нарахування «лікарняних».

Механізм розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ, встановлений пунктом 12 Порядку № 1266, є аналогічним механізму розрахунку «лікарняних» у випадках, не пов’язаних з НВВ, встановленому пунктом 28 Порядку № 1266.

Дуже важливою для розрахунку середньоденної заробітної плати, в т. ч. з урахуванням встановлених обмежень, є норма пункту 5 Порядку № 1266, якою встановлено, що у разі, якщо середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, якщо особа працює у режимі неповного робочого дня або тижня), двократного розміру мінімальної заробітної плати на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 4

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2017 року по 23 червня 2020 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років. Вона повинна була вийти на роботу 24 червня 2020 року, але в цей день захворіла, тому на роботу не вийшла. У розрахунковому періоді (червень 2019 року – травень 2020 року) вона не працювала і не мала заробітку з поважної причини (відпустка по догляду за дитиною до 3 років). Посадовий оклад працівниці в місяці початку хвороби (червні) — 7000 грн.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», що обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого на день настання страхового випадку, становить:

7000 грн. : 30,44 = 229,96 грн.²⁷

ПРИКЛАД 5

Визначення середньоденної заробітної плати, якщо хвороба настала в перший день роботи

Працівник наказом роботодавця, виданим 3 липня 2020 року (п’ятниця), був прийнятий на роботу з 6 липня 2020 року (понеділок). Але в цей день працівник на роботу не вийшов, оскільки захворів. Посадовий оклад йому не встановлений, оскільки працівник як страховий агент отримує комбіновану заробітну плату, розмір якої залежить від виручки.

Середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку) і середньомісячної кількості календарних днів (30,44):

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

_____________________________________________________________________________

Якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці, то тарифна ставка в розрахунку на місяць обчислюється як добуток годинної тарифної ставки в місяці настання страхового випадку і норми робочого часу в годинах в цьому місяці.

Врахування страхового стажу працівника при обчисленні середньоденної заробітної плати

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону № 1105 страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1105 та пунктом 5 Порядку № 440 «лікарняні» у випадках, не пов’язаних з НВВ, виплачуються застрахованим особам залежно від страхового стажу (див. Таблицю).

Таблиця

Залежність розміру «лікарняних» від страхового стажу

Страховий стаж застрахованих осіб (категорії застрахованих осіб)	Розмір «лікарняних» у відсотках до середньої заробітної плати
Страховий стаж до 3 років	50%
Страховий стаж від 3 до 5 років	60%
Страховий стаж від 5 до 8 років	70%
Страховий стаж понад 8 років	100%
Особи, віднесені до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи	100% (незалежно від страхового стажу)
Один з батьків або особа, яка їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи
Ветерани війни, постраждалі учасники Революції Гідності та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 р. № 3551-ХІІ
Особи, віднесені до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000 р. № 1584-ІІІ
Донори, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.95 р. № 239/95-ВР *
Особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу

* Донорам, які протягом року безоплатно здали кров та (або) її компоненти у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам (тобто здали 900 мл крові — 450 мл х 2), допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості.

Таким чином, для осіб, у яких страховий стаж становить менше 8 років і які не належать до зазначених в таблиці категорій осіб, що мають право на 100%-ве нарахування «лікарняних», кінцева середньоденна заробітна плата визначається шляхом множення розрахованої виходячи з даних розрахункового періоду середньоденної заробітної плати на відсоток, який залежить від страхового стажу (п. 2 Порядку № 1266).

Особам, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), «лікарняні» виплачуються у розмірі 50% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу, за винятком медичних працівників, яким «лікарняні» у таких випадках виплачуються в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105).

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр соцстрахування), а за періоди до запровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105).

У зв’язку з вищевикладеним, нагадаємо, що до 28.02.2001 р. (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III; далі — Закон № 2240) загальний трудовий стаж обчислювався згідно із записами у трудовій книжці. Відповідно до чинних на той час Правил обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.98 р. № 1658 (далі — Правила № 1658), до загального трудового стажу для нарахування «лікарняних», крім періоду роботи, зараховувалися й інші періоди, зокрема:

• служба у Збройних Силах, Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ;
• час «декретної» відпустки, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку і відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком;
• період отримання допомоги по безробіттю;
• час навчання в професійно-технічному навчальному закладі;
• час роботи або виробничої практики на робочих місцях і посадах, які оплачуються, в період навчання у вищому навчальному закладі (далі — виш).

Водночас не враховувався в загальному трудовому стажі для призначення «лікарняних» час навчання у виші (в тому числі на підготовчих відділеннях), в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі з денною (очною) формою навчання.

З 28.02.2001 р. (дата набрання чинності Законом № 2240) до 01.01.2011 р. до загального трудового стажу, набутого за попередні періоди, додається страховий стаж. До страхового стажу в цей період згідно зі статтею 7 Закону № 2240 (в редакції, що діяла в той час) включалися період роботи зі сплатою страхових внесків до ФСС з ТВП, а також періоди тимчасової втрати працездатності, перебування в «декретній» відпустці, час перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування (зокрема, по безробіттю), крім пенсій усіх видів. При цьому період навчання в навчальних закладах, відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, а також ціла низка інших періодів, вказаних у Правилах № 1658, скасованих у 2001 році, в період з 28.02.2001 р. по 31.12.2010 р. не включалися до страхового стажу. Обчислення страхового стажу в цей період необхідно здійснювати за даними, вказаними у трудовій книжці працівника.

З 01.01.2011 р. (дата введення Держреєстру соцстрахування) страховий стаж визначається за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Держреєстру соцстрахування. З вказаної дати до раніше набутого працівником страхового (трудового) стажу додається страховий стаж, який залежить від розміру сплаченого за працівника (ним, його роботодавцем) ЄСВ, частина якого спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. До страхового стажу також зараховуються період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування і пенсії по інвалідності.

Виходячи з визначення страхового стажу (див. вище), повний місяць включається до страхового стажу працівника, якщо сума сплаченого ЄСВ за такий місяць становить не менше мінімального страхового внеску (далі — МСВ), що обчислюється як добуток розміру мінімальної заробітної плати та ставки ЄСВ. У 2020 році розмір МСВ становить 1039,06 грн. (4723 грн. х 22%).

Звертаємо увагу, що з 01.01.2016 р. (дата введення єдиної ставки ЄСВ — 22%) розмір МСВ став однаковим як для працівників, які працюють за трудовим договором, так і для фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (далі — ЦПД). Тому якщо фізична особа не перебувала у трудових відносинах (не була найманим працівником), але виконувала роботи (надавала послуги) згідно з ЦПД, і сума сплаченого ЄСВ з її винагороди за ЦПД в місяцях виконання робіт (надання послуг) становила не менше МСВ, то такі місяці повністю включаються до страхового стажу, який обчислюється для цілей нарахування «лікарняних». Це пояснюється тим, що частина ЄСВ, сплаченого з винагороди за виконані роботи (надані послуги) за ЦПД (так само як і частина ЄСВ, сплаченого з заробітної плати працівників), спрямовується на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Якщо сума сплаченого за відповідний місяць ЄСВ менше МСВ, цей місяць зараховується до страхового стажу за спеціальною формулою, наведеною в частині 3 статті 21 Закону № 1105. Ця формула дозволяє зарахувати до страхового стажу частину місяця пропорційно до сплаченої суми ЄСВ у такому місяці.

Наприклад, якщо за фізичну особу за липень 2020 року сплачено ЄСВ в сумі 800 грн. при МСВ в цьому місяці 1039,06 грн., то страховий стаж такої особи в липні складе:

800 грн. : 1039,06 грн. = 0,77 (місяця)

Страховий стаж, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону № 1105 обчислюється в місяцях, підтверджується довідкою Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), що є адміністратором Держреєстру соцстрахування. Довідка про страховий стаж для нарахування «лікарняних» видається застрахованій особі або страхувальнику за однією з форм, наведених у додатках до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 18.06.2014 р. № 10-1 (далі — Положення № 10-1), зокрема:

– форма ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 5) — формується за період, починаючи з 2011 року, і містить відомості про фактичні суми заробітку/доходу, з яких сплачено ЄСВ, і страховий стаж (для нарахування страхових виплат);

– форма ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» (додаток 4) — формується за будь-який період, починаючи з 2000 року, і містить відомості про суми заробітку та страховий стаж (для нарахування пенсії);

– форма «Дані про трудовий та страховий стаж» (додаток 9) — містить відомості про трудовий і страховий стаж.

Згідно з пунктами 2, 8 і 9 розділу V Положення № 10-1 інформація (довідки) про страховий стаж надаються ПФУ в паперовій та/або електронній формі:

• застрахованій особі, яка особисто звернулася до органу ПФУ;
• страхувальнику про застрахованих осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, виключно за період перебування особи у трудових відносинах із страхувальником, про страховий стаж цих осіб для призначення соціальних виплат (в т. ч. «лікарняних»);
• представнику застрахованої особи чи страхувальника при пред’явленні документів, що посвідчують особу представника та її повноваження діяти від імені особи, яку він представляє.

Розрахунок страхового стажу кожного працівника (застрахованої особи) повинен робити роботодавець (страхувальник) на підставі інформації з Держреєстру соцстрахування, наданої працівником у вигляді довідки, виданої органом ПФУ, та/або отриманої роботодавцем самостійно безпосередньо від органу ПФУ в паперовій формі або в електронному вигляді через веб-портал послуг ПФУ.

Таким чином, загальний страховий стаж для нарахування «лікарняних» визначається в трьох часових періодах (до 28.02.2001 р., з 28.02.2001 р. до 01.01.2011 р., з 01.01.2011 р. по день, що передує дню настання страхового випадку) і підсумовується, після чого визначається відсоток, який буде застосований до середньоденної заробітної плати.

Пільгові категорії громадян, які мають право на «лікарняні» в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу (див. вище таблицю), для реалізації цього права повинні надати роботодавцю копії відповідних посвідчень або інші документи, що підтверджують право на пільгу (ч. 2 ст. 31 Закону № 1105).

ПРИКЛАД 6

Визначення середньоденної заробітної плати з урахуванням страхового стажу

Працівник, який був прийнятий на роботу в 2016 році, захворів 6 липня 2020 року. За даними Держреєстру соцстрахування станом на 5 липня 2020 року (включно) страховий стаж працівника становить 4 роки і 3,5 місяця, тому «лікарняні» виплачуються йому в розмірі 60% середньої заробітної плати.

У розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року), що включає 366 календарних днів, працівник був відсутній на роботі з поважних причин 27 календарних днів (далі — к. д.), в тому числі 12 к. д. він хворів, а 15 к. д. перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Сумарна заробітна плата працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ, становить 96 852,34 грн. (без урахування «лікарняних»).

Середньоденна заробітна плата виходячи з даних розрахункового періоду:

96 852,34 грн. : (366 к. д. – 27 к. д.) = 285,70 грн.

Середньоденна заробітна плата з урахуванням страхового стажу:

285,70 грн. х 60% = 171,42 грн.

Таким чином, для оплати днів хвороби необхідно використовувати середньоденну заробітну плату в розмірі 171,42 грн.

_____________________________________________________________________________

У разі тимчасової втрати працездатності внаслідок НВВ виплата «лікарняних» здійснюється в розмірі 100% середнього заробітку (оподатковуваного доходу) незалежно від страхового стажу працівника (ч. 3 ст. 42 Закону № 1105).

Обмеження розміру середньоденної заробітної плати

При обчисленні середньоденної заробітної плати необхідно враховувати декілька обмежень, встановлених Законом № 1105 і Порядком № 1266.

Так, згідно з пунктом 4 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) не може перевищувати максимальну величину бази нарахування ЄСВ з розрахунку на один календарний день (далі — максимальна середньоденна зарплата), яка обчислюється шляхом ділення встановленого її розміру в останньому місяці розрахункового періоду на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

Нагадаємо, що максимальна величина бази нарахування ЄСВ становить 15 розмірів мінімальної заробітної плати, тому в кожному місяці 2020 року вона дорівнює 70 845 грн. (15 х 4723 грн.).

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник захворів, наприклад 30 червня 2020 року (розрахунковий період: червень 2019 року – травень 2020 року), то максимальна середньоденна зарплата, розрахована виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у травні 2020 року, який є останнім місяцем розрахункового періоду, становить:

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Ця максимальна середньоденна зарплата застосовується для всіх страхових випадків, що настали (настануть) в лютому 2020 року – січні 2021 року (тобто коли останнім місяцем розрахункового періоду є будь-який місяць 2020 року).

Крім того, згідно з пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Держреєстру соцстрахування мають страховий стаж менше 6 місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону у вигляді допомоги по тимчасової непрацездатності в розмірі, розрахованому виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Аналогічну норму (тільки в застарілій редакції) містять також абзац другий пункту 29 Порядку № 1266 (за винятком розрахунку страхових виплат внаслідок НВВ) і абзац другий пункту 5 Порядку № 440.

Таким чином, як Законом № 1105, так і Порядками № 440 і № 1266 передбачено верхнє обмеження для сум «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. При цьому для застосування зазначеного обмеження не має значення загальний страховий стаж працівника.

Порядок обчислення 6-місячного страхового стажу протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку аналогічний порядку обчислення загального страхового стажу (зокрема, період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку зараховується до страхового стажу).

Таким чином, для нарахування «лікарняних» без обмеження їхньої суми мінімальною заробітною платою працівник повинен мати протягом останніх 12 місяців, а саме протягом останніх 365 (у високосному році — 366) календарних днів, перед днем настання страхового випадку страховий стаж сумарно не менше 6 місяців (183 календарних днів). Хоча деякі регіональні відділення Фонду в своїх роз’ясненнях вказують на те, що обчислення 6-місячного страхового стажу необхідно здійснювати протягом останніх 12 місяців перед місяцем (не днем) настання страхового випадку. На нашу думку, такий висновок неправомірний, оскільки в частині 4 статті 19 Закону № 1105 не йдеться про розрахунок страхового стажу протягом 12 місяців перед місяцем настання страхового випадку, а йдеться про 12 місяців перед настанням страхового випадку, що не одне і те ж. Якщо календарні дні місяця настання страхового випадку виключати, то штучно буде зменшуватися страховий стаж працівника, що може привести до застосування «верхнього» обмеження при розрахунку суми «лікарняних». Хоча врахування у страховому стажі працівника відпрацьованих ним днів у місяці настання страхового випадку вимагає додаткових розрахунків, такий підхід справедливий по відношенню до працівника.

Що стосується механізму розрахунку середньоденної заробітної плати у випадку застосування обмеження розміру «лікарняних» мінімальною заробітною платою, то він визначений процитованим вище пунктом 5 Порядку № 1266, тобто у разі коли середня заробітна плата обчислюється відповідно до пункту 29 цього Порядку, середньоденна заробітна плата за один календарний день визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), мінімальної заробітної плати або їх частини (у разі, коли особа працює в режимі неповного робочого дня або тижня) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44).

ПРИКЛАД 7

Визначення середньоденної заробітної плати для нарахування
«лікарняних» виходячи з мінімальної заробітної плати

Працівник, прийнятий на роботу 3 лютого 2020 року, захворів 20 липня 2020 року. Протягом останніх 12 місяців (366 календарних днів) перед настанням страхового випадку, тобто в період з 20 липня 2019 року по 19 липня 2020 року, страховий стаж працівника за даними Держреєстру соцстрахування склав сумарно менше 6 місяців, а саме 5 місяців і 19 календарних днів або 5,61 місяця. Загальний страховий стаж працівника — 7 років.

У розрахунковому періоді (березень – червень 2020 року) працівнику нарахована заробітна плата сумарно в розмірі 29 200 грн. (7300 грн. х 4 місяці).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) = 122 к. д.

Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованої заробітної плати в розрахунковому періоді:

29 200 грн. : 122 к. д. = 239,34 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням загального страхового стажу працівника:

239,34 грн. х 70% = 167,54 грн.

Оскільки протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку (хвороби) страховий стаж у працівника становить менше 6 місяців, на нього поширюється обмеження суми «лікарняних» розміром мінімальної заробітної плати. У цьому випадку застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується виходячи з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є нижчою за середньоденну заробітну плату, обчислену в розрахунковому періоді з урахуванням страхового стажу працівника (155,16 грн. < 167,54 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (155,16 грн.).

ПРИКЛАД 8

Визначення середньоденної заробітної плати
для нарахування «лікарняних» при роботі з неповним робочим часом

Працівник, прийнятий на роботу 18 травня 2020 року, захворів 10 серпня. Він працює на умовах неповного робочого дня — 5 робочих годин в день при 8-годинному робочому дні на підприємстві, тобто у працівника ставка становить 0,625 (5/8) посади. Середньоденна заробітна плата працівника, обчислена виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді (червень – липень 2020 року) і його загального страхового стажу — 4 роки, становить 98,36 грн. ((5000 грн. + 5000 грн.) : (30 к. д. + 31 к. д.) х 60%). Страховий стаж працівника протягом останніх 12 місяців становить менше 6 місяців, тому для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, що розраховується з мінімальної заробітної плати, встановленої у серпні 2020 року (місяць настання страхового випадку), незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді є меншою за максимальну середньоденну зарплату (98,36 грн. < 155,16 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата у розрахунковому періоді (98,36 грн.).

_________________________________________________________________________

Визначення суми «лікарняних»

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1266 сума «лікарняних» обчислюється шляхом множення суми денної виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачена законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті.

Таким чином, «лікарняні» за рахунок роботодавця та Фонду нараховуються за календарні дні, що припадають на період страхового випадку (тимчасової непрацездатності).

Якщо на період тимчасової непрацездатності працівника припадають святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 КЗпП, а також дні, в які працівник не працював через встановлення йому неповного робочого тижня або роботи вахтовим методом, то за такі дні «лікарняні» виплачуються в загальному порядку.

ПРИКЛАД 9

Розрахунок суми «лікарняних»,
якщо загальний страховий стаж працівника становить понад 6 років

Працівник хворів з 22 червня по 17 липня 2020 року (26 календарних днів). Середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (червень 2019 року – травень 2020 року), становить 205,74 грн. Загальний страховий стаж працівника — 6,5 років («лікарняні» нараховуються в розмірі 70% середньої заробітної плати). Протягом останніх 12 місяців перед днем настання страхового випадку (хвороби) страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Середньоденна заробітна плата, розрахована з урахуванням страхового стажу працівника:

205,74 грн. х 70% = 144,02 грн.

Загальна сума «лікарняних»:

144,02 грн. х 26 к. д. хвороби = 3744,52 грн., в тому числі:

– сума «лікарняних» за рахунок роботодавця (перші 5 календарних днів хвороби: з 22 по 26 червня): 144,02 грн. х 5 к. д. хвороби = 720,10 грн.

– сума «лікарняних» за рахунок Фонду (починаючи з 6-го дня хвороби: з 27 червня по 17 липня — 21 календарний день): 144,02 грн. х 21 к. д. хвороби = 3024,42 грн.

ПРИКЛАД 10

Розрахунок суми «лікарняних», якщо працівник працює на умовах
неповного робочого тижня, а страховий стаж становить 4 роки

Працівник, який працює на умовах неповного робочого тижня з 3 робочими днями на тиждень (понеділок, середа, п’ятниця), хворів в період з 21 по 25 серпня 2020 року (5 календарних днів), на який припадають за графіком роботи працівника один робочий день (п’ятниця 21 серпня), 3 вихідні дні (22, 23 і 25 серпня) і один святковий день — 24 серпня — День незалежності України. Однак за всі ці 5 календарних днів хвороби працівника повинні бути нараховані «лікарняні», що виплачуються за рахунок роботодавця.

Середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (серпень 2019 року – липень 2020 року), становить 186,72 грн. Загальний страховий стаж працівника — 4 роки 8 місяців, тому «лікарняні» нараховуються в розмірі 60% середньої заробітної плати. Протягом останніх 12 місяців страховий стаж працівника становить понад 6 місяців, тому обмеження для суми «лікарняних», встановлене пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, до нього не застосовується.

Загальна сума «лікарняних» становить:

186,72 грн. х 60% х 5 к. д. хвороби = 560,15 грн.

_________________________________________________________________________

«Лікарняні» не виплачуються за дні хвороби, які припадають на період перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати, творчій та навчальній відпустці (п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону № 1105).

Якщо у працівника виник простій з його вини, який не оплачується (ч. четверта ст. 113 КЗпП), то у разі хвороби працівника в період такого простою «лікарняні» за цей період йому не нараховуються, оскільки згідно з частиною 1 статті 22 Закону № 1105 «лікарняні» надаються застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати, але вона в даному випадку працівнику не нараховується. Якщо ж на підприємстві оформлено простій не з вини працівника (зокрема, на період карантину), і за час такого простою працівнику на підставі частини першої статті 113 КЗпП нараховується оплата в розмірі не нижче двох третин тарифної ставки (окладу), але у зв’язку з хворобою (доглядом за хворою дитиною) працівник втратив право на зазначену виплату (оплату часу простою), йому нараховуються «лікарняні» на підставі виданого в установленому порядку ЛН.

Якщо наказом керівника підприємства працівник відсторонений від роботи без нарахування заробітної плати у зв’язку з початком щодо нього досудового розслідування відповідно до Кримінального кодексу України, то «лікарняні» працівникові за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період такого відсторонення від роботи, не нараховуються, оскільки, як зазначено вище, «лікарняні» виплачуються застрахованій особі як компенсація втрати заробітної плати, яка в зазначеному випадку працівнику не нараховується.

Обмеження суми «лікарняних» мінімальною заробітною платою

Розрахунок суми «лікарняних» у разі, якщо працівник протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців, необхідно здійснювати в такій послідовності:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) розраховується сума денної виплати (середньоденна заробітна плата множиться на відсоток, що відповідає загальному страховому стажу);

3) порівнюється сума денної виплати з максимальною середньоденною зарплатою, розрахованою з мінімальної заробітної плати;

4) якщо сума денної виплати не перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення денної виплати на кількість днів, які підлягають оплаті;

5) якщо сума денної виплати перевищує максимальну середньоденну зарплату, розраховану з мінімальної заробітної плати, то сума «лікарняних» визначається шляхом множення зазначеної максимальної середньоденної зарплати на кількість днів, які підлягають оплаті, тобто з урахуванням обмеження, встановленого пунктом 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, але без урахування загального страхового стажу працівника (на відсоток, що відповідає загальному страхового стажу, сума максимальної середньоденної зарплати, розрахованої з мінімальної заробітної плати, не множиться).

Звертаємо увагу ще на такий нюанс: якщо працівнику нараховуються «лікарняні», які розраховуються виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку (на виконання норми пункту 1 частини 4 статті 19 Закону № 1105, абзацу другого пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440), за період хвороби, який включає повний місяць (наприклад, за період хвороби з 30 червня по 3 серпня, який включає повний місяць — липень), і в повному місяці хвороби (липні) сума «лікарняних» є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений в місяці настання страхового випадку (червні) або повному місяці хвороби (липні — це зазвичай буває в місяцях, які мають 31 календарний день), то коригування «лікарняних», що припадають на такий місяць (липень), вже не провадиться, а їхня сума розміром мінімальної заробітної плати не обмежується, оскільки «лікарняні» вже обчислені з мінімальної заробітної плати. Це правило діє, починаючи з 11 жовтня 2017 року, коли Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни до частини 4 статті 19 Закону № 1105, але, на жаль, донині не внесені аналогічні зміни до пункту 29 Порядку № 1266 та абзацу другого пункту 5 Порядку № 440, хоча вже минуло більше двох років.

ПРИКЛАД 11

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо працівник хворів весь місяць

Працівник хворів у період з 24 червня по 31 липня 2020 року. Середньоденна заробітна плата, розрахована виходячи з нарахованих йому виплат в розрахунковому періоді, з урахуванням загального страхового стажу працівника становить 184,57 грн. Працівник протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку має страховий стаж менше 6 місяців. В цьому випадку для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в червні 2020 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівника.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки максимальна середньоденна зарплата є меншою за середньоденну заробітну плату в розрахунковому періоді (155,16 грн. < 184,57 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата.

Сума «лікарняних», що припадають на червень 2020 року (за 7 календарних днів хвороби з 24 по 30 червня):

155,16 грн. х 7 к. д. хвороби = 1086,12 грн.

Сума «лікарняних», що припадають на липень 2020 року (за 31 календарний день хвороби з 1 по 31 липня):

155,16 грн. х 31 к. д. хвороби = 4809,96 грн.

Як видно, сума «лікарняних», що припадають на липень, перевищила розмір мінімальної заробітної плати, встановлений як в червні 2020 року (місяці настання страхового випадку), так і в липні (повному місяці хвороби): 4809,96 грн. > 4723 грн. Однак це не є підставою для зменшення працівнику суми «лікарняних», що припадають на липень, і загальної суми «лікарняних» за весь період хвороби.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 24 червня по 31 липня):

1086,12 грн. (за дні хвороби в червні) + 4809,96 грн. (за дні хвороби в липні) = 5896,08 грн.

ПРИКЛАД 12

Визначення суми «лікарняних», розрахованих з мінімальної заробітної плати,
якщо немає заробітку в розрахунковому періоді

Працівниця з 2017 року по 10 липня 2020 року (п’ятниця) перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком. Вона повинна була вийти на роботу в понеділок 13 липня 2020 року, але в цей день захворіла і хвороба тривала по 27 липня (15 календарних днів). У розрахунковому періоді (липень 2019 року – червень 2020 року) вона не працювала і не мала доходу, з якого сплачується ЄСВ. Посадовий оклад працівниці в липні — 7000 грн. Загальний страховий стаж працівниці на день настання страхового випадку становить 4 роки 9 місяців і 12 днів, тому «лікарняні» їй виплачуються в розмірі 60% середньої заробітної плати.

Оскільки в розрахунковому періоді працівниця не працювала з поважної причини — перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком, то середня заробітна плата для нарахування «лікарняних» обчислюється виходячи з посадового окладу, встановленого працівниці на день настання страхового випадку (п. 28 Порядку № 1266).

Середньоденна заробітна плата з урахуванням загального страхового стажу працівниці:

7000 грн. : 30,44 х 60% = 137,98 грн.

Враховуючи, що протягом останніх 12 місяців перед настанням страхового випадку працівниця має страховий стаж менше 6 місяців (період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку за медичним висновком не включається до страхового стажу), для нарахування «лікарняних» застосовується обмеження у вигляді максимальної середньоденної зарплати, яка розраховується з мінімальної заробітної плати (4723 грн.), встановленої в липні 2020 року (місяць настання страхового випадку) незалежно від загального страхового стажу працівниці.

Максимальна середньоденна зарплата:

4723 грн. : 30,44 = 155,16 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівниці, є меншою за максимальну середньоденну зарплату (137,98 грн. < 155,16 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді (137,98 грн.).

Сума «лікарняних» за період хвороби, яка підлягає нарахуванню працівниці:

137,98 грн. х 15 к. д. хвороби = 2069,70 грн.

__________________________________________________________________________

Звертаємо увагу на те, що працівники (застраховані особи), які за основним місцем роботи працюють менше 6 місяців перед настанням страхового випадку, для підтвердження страхового стажу повинні надати роботодавцю (страхувальнику) інформацію з Держреєстру соцстрахування про страховий стаж за минулий період у вигляді довідки, виданої органом ПФУ (про форми довідок див. вище), якщо, звичайно, роботодавець не може (не хоче) отримати таку інформацію (довідку) самостійно через веб-портал ПФУ.

Якщо працівник не надасть зазначену довідку роботодавцю, то у останнього не буде достовірної інформації, яка б підтверджувала наявність у такого працівника 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, тому «лікарняні» працівнику необхідно нарахувати з мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку. Якщо працівник надасть зазначену довідку після нарахування йому «лікарняних» і підтвердить наявність 6-місячного страхового стажу в 12-місячному періоді перед настанням страхового випадку, «лікарняні» підлягають перерахунку (донарахуванню) незалежно від того, коли працівником надана довідка: до закінчення 12 місяців з дня відновлення працездатності або після закінчення цього строку, оскільки звернення за призначенням «лікарняних» надійшло вчасно — в строк, передбачений частиною 5 статті 32 Закону № 1105 (не пізніше 12 календарних місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності).

Обмеження суми «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону № 1105 і абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім’ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду (фактично — з якої сплачувався ЄСВ).

Абзацом третім пункту 5 Порядку № 440 також встановлено, що сума оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду (фактично — з якої сплачувався ЄСВ).

Звертаємо увагу, що в частині 3 статті 24 Закону № 1105 і абзаці другому пункту 2 Порядку № 1266, а також в інших нормах цих документів, механізм застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ не роз’яснено.

У процитованому вище пункті 5 Порядку № 1266, що роз’яснює механізм розрахунку середньоденної заробітної плати, не вказано, що цей механізм застосовується і для пункту 2 цього Порядку (вказано, що він застосовується лише відповідно до пунктів 9, 10, 12, 20, 28 і 29 цього Порядку).

Отже, для цілей реалізації норм частини 3 статті 24 Закону № 1105, абзацу другого пункту 2 Порядку № 1266, абзацу третього пункту 5 Порядку № 440 в частині застосування обмеження «лікарняних» максимальною величиною бази нарахування ЄСВ немає підстав використовувати механізм, наведений в пункті 5 Порядку № 1266. Тобто обмежувати зверху середньоденну заробітну плату в місяці настання страхового випадку максимальною середньоденною зарплатою, що розраховується шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ у такому місяці на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) або на кількість календарних днів у такому місяці не можна, оскільки верхнє обмеження для середньоденної заробітної плати вже передбачено пунктом 4 Порядку № 1266 (див. вище) на підставі даних останнього місяця розрахункового періоду.

Враховуючи вищевикладене, якщо в повному місяці хвороби розмір «лікарняних», обчислених з урахуванням норм пункту 4 Порядку № 1266, в розрахунку на місяць є більшим за максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (за аналогією з використанням даних цього місяця для обчислення максимальної середньоденної зарплати), то сума її перевищення працівнику не виплачується.

Сума «лікарняних» з урахуванням обмеження максимальною величиною бази нарахування ЄСВ визначається за таким алгоритмом:

1) розраховується середньоденна заробітна плата виходячи з фактичних виплат;

2) порівнюється розрахована середньоденна заробітна плата з максимальною середньоденною зарплатою, обчисленою з максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду;

3) якщо розрахована середньоденна заробітна плата не перевищує максимальну середньоденну зарплату, то перша величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті;

4) якщо розрахована середньоденна заробітна плата перевищує максимальну середньоденну зарплату, то остання величина множиться на кількість днів, які підлягають оплаті. Якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду, то сума «лікарняних» в цьому місяці обмежується вказаною максимальною величиною (зменшується загальна сума «лікарняних»).⁴¹

Висновок про те, що сума «лікарняних» обмежується максимальною величиною бази нарахування ЄСВ, якщо в повному місяці тимчасової непрацездатності обчислена сума «лікарняних» перевищує максимальну величину бази нарахування ЄСВ, випливає з прикладу, наведеного в пункті 4 розділу III Прикладів обчислення середньої заробітної плати (доходу) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.10.2015 р. № 1022 (далі — Приклади № 1022).

ПРИКЛАД 13

Нарахування «лікарняних», якщо їхня сума в повному місяці хвороби
не перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник (директор підприємства), прийнятий на роботу з 2 січня 2020 року, хворів в період з 25 травня по 3 липня 2020 року (40 календарних днів). У розрахунковому періоді (лютий – квітень 2020 року) працівник щомісяця отримував заробітну плату в розмірі окладу — 75 000 грн. і не має періодів, не відпрацьованих з поважних причин. Загальний страховий стаж працівника — 25 років, протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (75 000 грн. > 70 845 грн.), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

70 845 грн. (лютий) +70 845 грн. (березень) +70 845 грн. (квітень) = 212 535 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) = 90 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

212 535 грн. : 90 к. д. х 100% = 2361,50 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у квітні — останньому місяці розрахункового періоду):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Оскільки середньоденна заробітна плата, обчислена в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу працівника, є більшою за максимальну середньоденну зарплату (2361,50 грн. > 2327,37 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (2327,37 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — червень (30 к. д.):

2327,37 грн. х 30 к. д. хвороби = 69 821,10 грн.

Оскільки сума «лікарняних», яка припадає на червень, не перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у квітні — останньому місяці розрахункового періоду (69 821,10 грн. < 70 845 грн.), за дні хвороби в червні «лікарняні» виплачуються працівникові у повній сумі.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби (з 25 травня по 3 липня):

2327,37 грн. х 40 к. д. хвороби = 93 094,80 грн., в тому числі:

– за рахунок роботодавця (перші 5 днів хвороби з 25 по 29 травня):

2327,37 грн. х 5 к. д. хвороби = 11 636,85 грн.

– за рахунок Фонду (за 35 днів хвороби з 30 травня по 3 липня):

2327,37 грн. х 35 к. д. хвороби = 81 457,95 грн.

ПРИКЛАД 14

Нарахування «лікарняних», якщо в одному з місяців хвороби їхня сума
перевищує максимальну величину бази нарахування єдиного соціального внеску

Працівник був прийнятий на роботу фінансовим директором 27 січня 2020 року. В період з 22 червня по 7 серпня 2020 року (47 календарних днів) він хворів. У розрахунковому періоді (лютий – травень 2020 року) він відпрацював усі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в кожному місяці заробітну плату в розмірі окладу — 80 000 грн.

Загальний страховий стаж працівника становить 30 років, страховий стаж протягом останніх 12 місяців — більше 6 місяців.

Оскільки заробітна плата працівника в кожному місяці розрахункового періоду перевищувала максимальну величину бази нарахування ЄСВ (80 000 грн.> 70 845 грн.), визначимо сумарну заробітну плату працівника в розрахунковому періоді, з якої сплачено ЄСВ:

70 845 грн. х 4 місяці (лютий – травень) = 283 380 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

29 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) = 121 к. д.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді з урахуванням загального страхового стажу:

283 380 грн. : 121 к. д. х 100% = 2341,98 грн.

Максимальна середньоденна зарплата (обчислюється виходячи з максимальної величини бази нарахування ЄСВ у травні — останньому місяці розрахункового періоду):

70 845 грн. : 30,44 = 2327,37 грн.

Враховуючи, що середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді є більшою за максимальну середньоденну зарплату (2341,98 грн. > 2327,37 грн.), для розрахунку суми «лікарняних» використовується максимальна середньоденна зарплата (2327,37 грн.).

Сума «лікарняних», яка припадає на червень (9 к. д.):

2327,37 грн. х 9 к. д. хвороби = 20 946,33 грн.

Сума «лікарняних», яка припадає на повний місяць хвороби — липень (31 к. д.):

2327,37 грн. х 31 к. д. хвороби = 72 148,47 грн.

Оскільки сума «лікарняних», яка припадає на липень, перевищила максимальну величину бази нарахування ЄСВ у травні — останньому місяці розрахункового періоду (72 148,47 грн. > 70 845 грн.), за дні хвороби в липні «лікарняні» виплачуються працівникові в сумі 70 845 грн., а «лікарняні», що перевищують цю суму, йому не виплачуються.

Сума «лікарняних», яка припадає на серпень (7 к. д.):

2327,37 грн. х 7 к. д. хвороби = 16 291,59 грн.

Загальна сума «лікарняних» за весь період хвороби, що підлягає нарахуванню працівнику:

20 946,33 грн. (за дні хвороби в червні) + 70 845 грн. (за дні хвороби в липні) + 16 291,59 грн. (за дні хвороби в серпні) = 108 082,92 грн.

_________________________________________________________________________

Сума «лікарняних» при звільненні працівника

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності виникає у застрахованих осіб з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законодавством.

Враховуючи вищевикладене, якщо працівник звільняється, наприклад, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП (за угодою сторін), але в останній день роботи (в день звільнення) захворів, то він має право на оплату ЛН (отримання «лікарняних») за цей день, оскільки, як зазначено вище, таке право виникає з настанням непрацездатності в період роботи, включаючи день звільнення.

У разі звільнення працівника не з ініціативи роботодавця під час хвороби «лікарняні» нараховуються за перші 5 днів хвороби роботодавцем по день звільнення, а в подальшому — з 6-го дня тимчасової непрацездатності — за рахунок Фонду за весь період до відновлення працездатності або встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи (ч. 2 ст. 22 Закону № 1105). Кількість ЛН, що підлягають оплаті при звільненні, має визначатися за принципом, що вони видані за одним страховим випадком, що настав у період роботи.

Наприклад, якщо останній день роботи і день звільнення працівника, що здійснюється з ініціативи роботодавця (наприклад, за пунктом 1 статті 40 КЗпП у зв’язку із скороченням штату), — 30 червня 2020 року, але працівник захворів у цей день і хворів по 9 липня 2020 року (в даному випадку дата звільнення працівника переноситься на останній день його непрацездатності за цим страховим випадком — ч. третя ст. 40 КЗпП), то роботодавець і Фонд зобов’язані оплатити ЛН, виданий працівнику на період хвороби з 30 червня по 9 липня 2020 року, а також ЛН, що є його продовженням (код-2). Якщо працівнику буде виданий новий (первинний) ЛН з 10 липня 2020 року за новим страховим випадком (код-1), то він не оплачується, оскільки виданий після дати звільнення працівника (після 9 липня 2020 року).

Якщо працівник звільняється за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП) або за власним бажанням (ст. 38 і 39 КЗпП), при цьому видано наказ про його звільнення, наприклад 31 липня 2020 року, але в цей день працівник захворів, і хвороба тривала по 11 серпня 2020 року, то за рахунок роботодавця оплачується тільки день хвороби 31 липня, оскільки в цей день працівник перебував у трудових відносинах з роботодавцем (в даному випадку дата звільнення працівника не переноситься на останній день його непрацездатності). Дні хвороби працівника з 1 по 4 серпня, що припадають на перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності, роботодавцем не оплачуються (припадають на період, коли працівник вже не перебуває у трудових відносинах з роботодавцем), а період хвороби з 5 по 11 серпня 2020 року оплачується за рахунок Фонду, як період, починаючи з 6-го дня тимчасової непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення працівника.

Сума «лікарняних» при донарахуванні та сторнуванні зарплати

Згідно з підпунктом 1.6.2 Інструкції № 5 якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, у разі нарахування заробітної плати за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми з метою обкладення ЄСВ включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

Згідно з пунктом 9 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435, при заповненні Звіту з ЄСВ якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми донарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати місяця, в якому були здійснені такі донарахування.

Як зазначалося вище, середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат (в т. ч. «лікарняних») обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до Звіту з ЄСВ (п. 32 Порядку № 1266).

Отже, донарахування заробітної плати в поточному місяці за попередні місяці не впливає на суму (не вимагає донарахування) «лікарняних», виплачених за попередні періоди, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» враховується тільки заробітна плата (дохід), з якої в розрахунковому періоді сплачені страхові внески (ЄСВ).

Водночас якщо, наприклад, в першому місяці розрахункового періоду працівнику донарахували заробітну плату за попередній місяць, який не включається до розрахункового періоду, то така донарахована заробітна плата включається до заробітної плати першого місяця розрахункового періоду (тобто місяця, в якому здійснено донарахування), і, відповідно, включається до складу виплат розрахункового періоду, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Якщо в останньому місяці розрахункового періоду працівник хворів (наприклад, з 26 по 30 червня), але йому помилково за робочі дні хвороби в такому місяці була нарахована заробітна плата (замість «лікарняних») і її сума відображена у Звіті з ЄСВ за цей місяць (червень), то вся сума такої помилково нарахованої заробітної плати, з якої сплачено ЄСВ, включається до розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (липні, серпні і т. д.), але виключаються календарні дні хвороби в такому місяці (червні) як не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

У разі сторнування заробітної плати в місяці розрахункового періоду при обчисленні середньоденної заробітної плати для розрахунку «лікарняних» включається нарахована заробітна плата за мінусом її сторнованої суми в місяці такого сторнування.

Так, якщо працівник захворів, наприклад, у червні, а в місяці розрахункового періоду — травні сторновано суму заробітної плати через допущену помилку в попередньому місяці — квітні, який теж включається до розрахункового періоду, і в цьому місяці (квітні) працівник частину місяця не працював через хворобу, але йому помилково нараховано заробітну плату (замість «лікарняних») як за повністю відпрацьований місяць, то для розрахунку «лікарняних» в червні і наступних місяцях (не пізніше травня наступного року) до складу виплат місяця виправлення помилки — травня включається сума, зменшена на помилково нараховану суму заробітної плати в попередньому місяці — квітні. Помилково нарахована сума заробітної плати в місяці хвороби — квітні включається до доходів цього місяця і в їхньому складі враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних» в наступних місяцях (не пізніше квітня наступного року). Але з кількості календарних днів розрахункового періоду виключаються календарні дні хвороби в такому місяці — квітні, оскільки ці дні не відпрацьовані з поважної причини (див. приклад в п. 6 розділу III Прикладів № 1022).

Порядок призначення та виплати «лікарняних»

У разі настання страхового випадку в застрахованої особи на підставі наданого нею ЛН комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства (далі — комісія із соцстраху) з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління ФССУ від 19.07.2018 р. № 13, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі (ч. 3 ст. 30 Закону № 1105).

Документи (в т. ч. ЛН) для призначення «лікарняних» розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні «лікарняних» із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові (застрахованій особі) не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення (ч. 1 ст. 32 Закону № 1105).

На підставі рішення комісії з соцстраху про призначення працівнику матеріального забезпечення відповідно до наданого ним ЛН роботодавець за власний рахунок оплачує перші 5 календарних днів тимчасової непрацездатності (ч. 2 ст. 22, ч. 3 ст. 42 Закону № 1105, п. 1 Порядку № 440).

Що стосується виплати працівнику «лікарняних» за рахунок коштів Фонду, то роботодавцю-страхувальнику необхідно пройти певну процедуру.

Відповідно до статті 34 Закону № 1105 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам здійснюється робочими органами Фонду згідно з Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління ФССУ від 19.07.2018 р. № 12 (далі — Порядок № 12).

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до Порядку № 12. Для отримання фінансування страхувальник звертається до робочого органу Фонду за своїм місцезнаходженням із заявою-розрахунком, підписаною керівником, головним бухгалтером та засвідченою печаткою (за її наявності). Заява-розрахунок оформляється страхувальником на підставі рішення комісії з соцстраху про призначення матеріального забезпечення та має бути передана страхувальником до робочого органу ФССУ не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення (п.п. 2, 4 Порядку № 12).

Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу ФССУ або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП). У разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням ЕЦП роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника (п.п. 6, 7 Порядку № 12).

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону № 1105 та пунктом 8 Порядку № 12 робочий орган Фонду після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Держреєстрі соцстрахування, дані про сплату ним ЄСВ, наявність у Фонді зареєстрованого НВВ (у разі виплат потерпілим внаслідок НВВ), правильність нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом 10 робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку. Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Страхувальник відкриває у банку окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів від Фонду. Страхувальник, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок для зарахування страхових коштів у відповідному органі Державної казначейської служби України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок страхувальника, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам (ч. 2 ст. 34 Закону № 1105).

Після надходження суми коштів, зазначеної у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов’язаний виплатити «лікарняні» працівникам у найближчий після дня їх призначення (отримання) строк, встановлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 32 Закону № 1105, п. 9 Порядку № 12).

Наприклад, якщо гроші від Фонду надійшли на окремий рахунок 15 липня, а найближчий строк виплати заробітної плати на підприємстві — 22 липня, то «лікарняні» необхідно виплатити працівникам 22 липня.

Згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення виплат за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає Фонду повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12 (далі — Повідомлення). Формою Повідомлення передбачено відображення в ній, зокрема, суми і дати виплати «лікарняних» застрахованій особі за рахунок коштів Фонду. Таке повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді з використанням ЕЦП або листом з повідомленням про вручення або надано безпосередньо до робочого органу Фонду.

Звертаємо увагу, що в заяві-розрахунку необхідно вказувати повну нараховану суму «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір). Фондом здійснюється фінансування нарахованої суми «лікарняних» з урахуванням обов’язкових утримань. Після надходження від Фонду на окремий рахунок суми коштів, яка зазначена в заяві-розрахунку, страхувальник зобов’язаний виплатити «лікарняні» у вищезазначений строк, а частина отриманих страхових коштів спрямовується на сплату ПДФО, військового збору та інших обов’язкових платежів. При цьому фінансування (виплата) страхувальниками за рахунок власних коштів матеріального забезпечення застрахованим особам і сплата з нього суми обов’язкових утримань (ПДФО, військовий збір) з наступним відшкодуванням (погашенням цих витрат) Фондом Законом № 1105 не передбачено.

У разі якщо сума отриманих страхувальником від Фонду страхових коштів перевищує фактичні витрати на надання матеріального забезпечення, невикористані страхові кошти повертаються до робочого органу Фонду, що здійснив фінансування, протягом 3 робочих днів (ч. 1 ст. 34 Закону № 1105, п. 12 Порядку № 12).