Робота у вихідні та святкові дні: залучення, виконання, компенсації

Згідно зі статтею 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується, зокрема, наданням днів щотижневого відпочинку. Вихідні та святкові дні, а також інші умови релізації цього права визначаються законом.

Законодавчим актом, яким встановлені святкові та неробочі дні, є Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП). Цим же документом визначено порядок встановлення вихідних днів на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства).

Вихідні, святкові та неробочі дні

Главою V «Час відпочинку» КЗпП визначено порядок встановлення вихідних днів на підприємстві та їх пересення на інші дні, підстави для залучення до роботи у вихідний день, види компенсації за роботу у вихідний день, перелік святкових і неробочих днів.

Встановлення вихідних днів

Трудовий розпорядок (графік роботи) на підприємстві (для структурних підрозділів, окремих груп працівників або окремих працівників), в т. ч. робочі та вихідні дні, час початку і закінчення щоденної роботи (зміни), визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які погоджуються власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець) з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (далі — профспілка підприємства), після чого затверджуються наказом керівника підприємства і доводяться до відома всіх працівників (ст. 52, 57, 142 КЗпП).

Нормальна і максимальна тривалість робочого тижня визначена статтями 50 і 51 КЗпП, а встановлення кількості вихідних днів регламентується статтями 67–69 КЗпП.

Згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати і меншу норму тривалості робочого часу. Для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу, визначена статтею 51 КЗпП.¹

Відповідно до статті 67 КЗпП при 5-денному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при 6-денному робочому тижні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при 5-денному робочому тижні встановлюється графіком роботи підприємства, погодженим з профспілкою підприємства. Як правило, другий вихідний день надається разом з загальним вихідним днем.

Для більшості підприємств з 5-денним робочим тижнем другим вихідним днем є субота. У таких підприємств у 2021 році має бути 104 вихідні дні.²

На підприємствах, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день (неділя) у зв’язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї та інші), вихідні дні встановлюються місцевими радами (ст. 68 КЗпП). В цьому випадку вихідними днями можуть бути, наприклад, понеділок і вівторок.

На підприємствах, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов’язаних з роботою транспорту, вихідні дні надаються в різні дні тижня почергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності, що затверджується роботодавцем за погодженням з профспілкою підприємства (ст. 69 КЗпП).

На підприємствах з безперервним циклом виробництва вихідні дні надаються згідно з графіками роботи таким чином, щоб працівники могли щотижня використовувати, як правило, два вихідних дня. При цьому не обов’язково, щоб один з них припадав на загальний вихідний день (неділю).³

При складанні графіка роботи підприємствам необхідно враховувати, що тривалість щотижневого безперервного відпочинку працівників повинна бути не менше 42 годин (ст. 70 КЗпП).

Наприклад, якщо на підприємстві 6-денний робочий тиждень з вихідним днем у неділю і початком роботи в понеділок о 9.00, то робочий день в суботу повинен бути закінчений не пізніше ніж о 15.00.

Святкові і неробочі дні

Святкові і неробочі дні визначені статтею 73 КЗпП. Згідно з частиною першою цієї статті святковими днями є:

• 1 січня — Новий рік;
• 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове;
• 8 березня — Міжнародний жіночий день;
• 1 травня — День праці;
• 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);
• 28 червня — День Конституції України;
• 24 серпня — День незалежності України;
• 14 жовтня — День захисника України.

Відповідно до частини другої статті 73 КЗпП робота також не провадиться в дні релігійних свят (далі — неробочі дні):

• 7 січня і 25 грудня — Різдво Христове;
• один день (неділя) — Пасха (Великдень);
• один день (неділя) — Трійця.

У 2021 році Пасха і Трійця припадають відповідно на 2 травня і 20 червня.

Таким чином, встановлено 11 святкових і неробочих днів, робота в які не проводиться.

Частиною третьою статті 73 КЗпП визначено, що за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

Перенесення вихідних і робочих днів

Згідно з частиною третьою статті 67 КЗпП у випадку, коли святковий або неробочий день, встановлений статтею 73 КЗпП, збігається з вихідним днем, то вихідний день переноситься на наступний день після святкового або неробочого.

На підставі цієї норми у 2021 році на підприємствах з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю переносяться:

• вихідні дні у суботу 1 травня (День праці) та неділю 2 травня (Пасха) — на понеділок та вівторок 3 і 4 травня;
• вихідний день у неділю 9 травня (День перемоги) — на понеділок 10 травня;
• вихідний день у неділю 20 червня (Трійця) — на понеділок 21 червня;
• вихідний день у суботу 25 грудня (Різдво Христове) — на понеділок 27 грудня.

Таким чином, у підприємств з 5–денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю у зв’язку з перенесенням вихідних днів в першому з вищевказаних випадків буде поспіль 4, в інших випадках — 3 святково-вихідні дні.

Звертаємо увагу, що перенесення вихідних днів, які збігаються зі святковими або неробочими днями, передбачено законодавством, тобто є обов’язковим до виконання, тому не вимагає видання додаткових наказів (розпоряджень) роботодавця.

Крім вищевказаного обов’язкового перенесення вихідного дня, можливе перенесення вихідних (робочих) днів і в інших випадках.

З метою створення сприятливих умов для використання святкових та неробочих днів, а також раціонального використання робочого часу Кабінет Міністрів України не пізніше ніж за три місяці до таких днів може рекомендувати керівникам підприємств перенести вихідні та робочі дні у порядку і на умовах, встановлених законодавством, для працівників, яким встановлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями (ч. четверта ст. 67 КЗпП).

У разі застосування рекомендації Кабінету Міністрів України роботодавець не пізніше ніж за два місяці видає наказ (розпорядження) про перенесення вихідних та робочих днів на підприємстві, погоджений з профспілкою підприємства (ч. п’ята ст. 67 КЗпП).

Що стосується перенесення вихідних та робочих днів у 2021 році, то Кабінет Міністрів України розпорядженням «Про перенесення робочих днів у 2021 році» від 30.09.2020 р. № 1191-р (далі — Розпорядження № 1191-р) з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2021 році 7 січня — Різдва Христового, 24 серпня — Дня незалежності України та 14 жовтня — Дня захисника України рекомендував керівникам підприємств перенести у 2021 році для працівників, яким встановлено 5–денний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, робочі дні:

• з п’ятниці 8 січня — на суботу 16 січня;
• з понеділка 23 серпня — на суботу 28 серпня;
• з п’ятниці 15 жовтня — на суботу 23 жовтня.

За такого перенесення робочих днів у підприємств з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю тривалий 4-денний святково-вихідний період у 2021 році буде тричі:

• з 7 по 10 січня (з четверга по неділю);
• з 21 по 24 серпня (з суботи по вівторок);
• з 14 по 17 жовтня (з четверга по неділю).

Оскільки уряд тільки рекомендує перенести робочі дні в зазначеному порядку, остаточне рішення про таке перенесення роботодавці приймають самостійно.

Крім того, підприємства можуть самостійно і в інших випадках переносити робочі (вихідні) дні на інші дні з метою створення нормальних умов для виробничого процесу або надання працівникам більш тривалого відпочинку.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства і може змінювати норму тривалості робочого часу в місяцях, в яких здійснено таке перенесення (наприклад, якщо роботодавець переносить робочий день з одного на інший місяць, то змінюється норма тривалості робочого часу в цих двох місяцях).

При перенесенні робочих днів відповідно до рекомендацій Кабінету Міністрів України річна норма тривалості робочого часу не змінюється. Про дотримання річної норми тривалості робочого часу не слід забувати і тоді, коли роботодавець переносить робочі дні в інших випадках, не зазначених в рекомендаціях уряду.

Норма робочого часу на 2021 рік при 5-денному робочому тижні з двома вихідними днями в суботу та неділю при однаковій тривалості часу роботи за день протягом робочого тижня та відповідним зменшенням тривалості роботи напередодні святкових та неробочих днів наведена в роз’ясненні Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14.08.2020 р.⁴

У наказі про перенесення робочих днів обов’язково вказуються дати, з яких і на які переносяться робочі та вихідні дні, а також причина такого перенесення. Наказ про перенесення робочих днів необхідно довести до відома всіх працівників, в т. ч. до тих, які перебувають у відпустці, відрядженні, на «лікарняному», які виконують державні обов’язки тощо.

Також слід враховувати, що всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу, залучення до роботи у вихідні дні, а також оплата днів перебування працівників у відрядженні тощо повинні здійснюватися на підставі виданого наказу про перенесення робочих днів, тобто згідно із зміненим графіком роботи підприємства у зв’язку з таким перенесенням.⁵

Наприклад, якщо роботодавець в поточному році відповідним наказом переніс робочий день з понеділка 23 серпня на суботу 28 серпня, то працівникові, направленому у відрядження з 16 по 23 серпня, за день перебування у відрядженні 23 серпня нараховувати заробітну плату (середній заробіток) не потрібно, оскільки цей день на підприємстві є вихідним, але в суботу 28 серпня працівник повинен вийти на роботу. Якщо ж при зазначеному перенесенні робочого дня працівник з 25 по 31 серпня перебував у відрядженні, то за день перебування у відрядженні 28 серпня (субота) йому необхідно нарахувати заробітну плату (середній заробіток), оскільки цей день є робочим днем на підприємстві та робота в цей день підлягає оплаті.

Якщо працівник був відсутній на роботі у встановлений (після перенесення) робочий день без поважної причини, то це може бути кваліфіковано як прогул. Відсутність працівника на роботі в робочі дні з поважної причини має підтверджуватися відповідним документом (листок непрацездатності, наказ про надання відпустки тощо).⁵

Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів

Частиною першою статті 53 КЗпП встановлено, що напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП) тривалість роботи працівників (крім тих, яким статтею 51 КЗпП встановлена скорочена тривалість робочого часу) скорочується на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.

У наведеній нормі під словом «напередодні» мається на увазі останній календарний день роботи підприємства, що безпосередньо передує святковому (неробочому) дня. Тобто якщо святковому чи неробочому дню передує день (дні) щотижневого відпочинку, скорочення тривалості робочого дня (робочої зміни) перед таким днем відпочинку не здійснюється.

Наприклад, якщо на підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, то у 2021 році в п’ятниці 5 березня, 7 травня, 18 і 25 червня, які є останніми робочими, але не останніми календарними днями перед неробочими і святковими днями відповідно Міжнародним жіночим днем (8 березня), Днем перемоги (9 травня), Трійцею (20 червня) і Днем Конституції України (28 червня), робочий день на одну годину не скорочується.

Якщо ж на підприємстві встановлено 6-денний робочий тиждень з вихідним днем у неділю, то у 2021 році в суботи 8 травня і 19 червня, які є останніми робочими та календарними днями перед святковим і неробочим днями відповідно Днем перемоги (9 травня) і Трійцею (20 червня), робочий день скорочується на одну годину.

У 2021 році на підприємствах з 5-денним і 6-денним робочими тижнями скорочується на 1 годину тривалість роботи в середу 6 січня, п’ятницю 30 квітня, понеділок 23 серпня (суботу 28 серпня, якщо на цей день відповідно до Розпорядження № 1191-р буде перенесений робочий день з 23 серпня), середу 13 жовтня, п’ятницю 24 грудня, п’ятницю 31 грудня, оскільки ці дні безпосередньо передують святковим дням відповідно 7 січня — Різдво Христове, 1 травня — День праці, 24 серпня — День незалежності України, 14 жовтня — День захисника України, 25 грудня — Різдво Христове, 1 січня — Новий рік.

Звертаємо увагу, що вищевказане скорочення робочого дня напередодні святкових (неробочих) днів передбачено законодавством, тому роботодавцю не потрібно видавати додатковий наказ про скорочення тривалості роботи в передсвятковий (переднеробочий) день.

У разі перенесення роботодавцем робочого дня, який безпосередньо передує святковому чи неробочому дню, на інший (вихідний) день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено частиною першою статті 53 КЗпП.⁶

Наприклад, якщо робочий день з понеділка 23 серпня, який безпосередньо передує святковому дню 24 серпня (День незалежності України), буде перенесений відповідно до Розпорядження № 1191-р на суботу 28 серпня, то в цей новий робочий день тривалість роботи повинна бути скорочена на одну годину.

На підприємстві загальна норма робочого часу в місяці, на який припадає передсвятковий день, зменшується⁷, але це не є підставою для зменшення працівникам в такому місяці заробітної плати, що обчислюється виходячи з посадових окладів (тарифних ставок), оскільки працівники виконують встановлену на цей місяць норму праці (обсяг робіт). Відповідно, якщо на виконання частини першої статті 53 КЗпП тривалість роботи у передсвятковий день скорочується на одну годину, то оплата праці осіб, яким встановлені посадові оклади (місячні тарифні ставки), за такий скорочений робочий день не зменшується, тобто за такий день працівникам виплачується повна денна ставка⁸. Наприклад, у квітні, на який припадає передсвятковий робочий день — 30 квітня (п’ятниця у 2021 році), робота в який скорочується на одну годину, не зменшується місячна заробітна плата осіб, оплата праці яких здійснюється за посадовими окладами (місячними тарифними ставками).

Якщо працівникам встановлена погодинна або відрядна оплата праці, то за роботу в передсвятковий день оплата здійснюється за фактично відпрацьований час або виконаний обсяг робіт.

Що стосується скорочення тривалості робочого часу на одну годину напередодні святкових і неробочих днів працівникам, яким встановлено неповний робочий час, то слід враховувати, що згідно зі статтею 56 КЗпП неповний робочий час встановлюється за угодою між працівником і роботодавцем і оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Норма частини першої статті 53 КЗпП поширюється на працівників, які працюють за 5–денним або 6–денним робочим тижнем на умовах повної зайнятості зі встановленою внутрішнім документом підприємства нормальною тривалістю робочого часу — 40 або менше годин (наприклад, 39) на тиждень. На працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня (тобто мають 4, 3, 2, 1 робочих дні на тиждень), норма частини першої статті 53 КЗпП не поширюється. Однак колективним договором для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня з тривалістю робочого дня — 8 годин (тобто повний робочий день), може бути передбачено скорочення тривалості робочого дня на 1 годину в передсвятковий день. Але це неминуче спричинить за собою зменшення розміру оплати праці за такий день, оскільки працівником буде відпрацьовано не 8, а 7 годин за день (оплачується фактично відпрацьований час — ст. 56 КЗпП).⁸

Що стосується скорочення тривалості роботи напередодні вихідних днів, то для підприємств з 5–денним робочим тижнем таке скорочення не передбачено законодавством, але може бути передбачено графіком роботи (правилами внутрішнього трудового розпорядку) підприємства.

Напередодні вихідних днів тривалість роботи при 6–денному робочому тижні не може перевищувати 5 годин (ч. друга ст. 53 КЗпП).

Порядок залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні

Залучення до роботи у вихідний, святковий або неробочий день, який не є робочим згідно з графіком роботи (змінності), зазвичай стосується тільки окремих працівників, присутність яких на роботі в зазначений день вкрай необхідна, лише у виняткових випадках

Залучення до роботи у вихідний день

Згідно зі статтею 71 КЗпП робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу профспілки підприємства і лише у виняткових випадках, а саме для:

• відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їхніх наслідків;

• відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна;

• виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у подальшому нормальна робота підприємства в цілому або його окремих підрозділів;

• виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Вищенаведений перелік випадків залучення до роботи у вихідні дні є вичерпним, тому підприємство не може його розширити. Якщо залучення працівників до роботи у вихідні дні відбулося у випадках, які не належать до перерахованих вище випадків, то це є порушенням законодавства про працю, за яке роботодавці (юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю) згідно з абзацом дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП притягуються до фінансової відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати (у 2021 році — 6000 грн). Крім того, відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) винні посадові особи підприємств (зокрема, керівник підприємства) несуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) роботодавця (ч. третя ст. 71 КЗпП). Такий наказ повинен бути виданий напередодні (за один і більше днів до вихідного дня, в який працівники залучаються до роботи), щоб працівники (за потреби — їхні безпосередні керівники) мали можливість підготуватися до виконання поставленого завдання або спланувати виробничий процес. У наказі про залучення до роботи у вихідні дні обов’язково вказуються дата виходу на роботу, час роботи (якщо його можна заздалегідь визначити), а також особи, на яких цей наказ поширюється: на всіх працівників підприємства або на всіх працівників структурного підрозділу або на окремих працівників. В останньому випадку в наказі потрібно зазначити поіменно (ПІБ, посада) всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день.

Наказ про залучення до роботи у вихідний день може мати такий вигляд:

Всіх працівників, які залучаються до роботи у вихідний день, необхідно ознайомити з наказом. Тільки в цьому випадку виконання наказу про роботу у вихідний день є обов’язковим для працівників (за відсутності, звичайно, поважних причин, що не дозволяють вийти працівникові на роботу в такий день, наприклад, хвороба).

Невихід працівника на роботу у вихідний день згідно з наказом керівника підприємства є порушенням трудової дисципліни, за яке на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення, передбачене статтею 147 КЗпП (догана, звільнення) або положенням про дисципліну підприємства.⁹

Крім того, слід пам’ятати, що відсутність працівника на роботі більше 3 годин без поважних причин розцінюється як прогул, за який працівника можна звільнити на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП.¹⁰

У разі залучення конкретного працівника до роботи у вихідний день під останнім слід розуміти вихідний день саме цього працівника, встановлений йому правилами внутрішнього розпорядку або графіками змінності, а не вихідний день підприємства. Якщо робочі дні конкретного працівника припадають на загальні вихідні дні підприємства (субота, неділя), то додатковий наказ про залучення цього працівника до роботи в такі дні не видається.

Звертаємо увагу, що до роботи у вихідні дні заборонено залучати:

– вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);

– батьків, які виховують дітей без матері (в т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186-1 КЗпП);

– осіб віком до 18 років (ст. 192 КЗпП).

Вищевказаних осіб забороняється залучати до роботи у вихідні дні навіть у виняткових випадках, перелік яких наведено у статті 71 КЗпП.

Залучення до роботи у вихідні дні громадян похилого віку (тобто які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в загальному випадку — 60 років), або яким до досягнення пенсійного віку залишилося не більше 1,5 року) можливе лише за їх згодою і за умови, що це не протипоказано їм за станом здоров’я (ст. 13, 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 р. № 3721-XII).

Залучення до роботи у святковий (неробочий) день

На безперервно діючих підприємствах робочі дні (зміни) працівників можуть припадати на святкові (неробочі) дні. Оскільки в цьому випадку святковий (неробочий) день є звичайним робочим днем для працівника, то видавати наказ про його залучення до роботи в такий день не потрібно. Наприклад, якщо за графіком роботи (змінності) працівника неділя 20 червня (Трійця) є його робочим днем, то наказ про залучення працівника до роботи в такий день не видається.

Умови і порядок залучення працівників до роботи у святкові (неробочі) дні такі ж, як і при залученні до роботи у вихідні дні (ч. четверта ст. 73 КЗпП).

Що стосується залучення до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні державних службовців, то це питання регулюється також Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII. Частиною 4 статті 56 цього Закону встановлено, що для виконання невідкладних або непередбачуваних завдань держслужбовці, для яких законом не передбачено обмежень щодо роботи, на підставі наказу (розпорядження) керівника державної служби, про який повідомляється виборний орган первинної профспілкової організації (за наявності), зобов’язані з’явитися на службу і працювати, зокрема, у вихідні, святкові та неробочі дні. За роботу в зазначені дні держслужбовцям надається грошова компенсація у розмірі та порядку, визначених законодавством про працю, або протягом місяця надаються відповідні дні відпочинку за заявами державних службовців. Забороняється залучати до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні держслужбовців — вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років.

Компенсація за роботу у вихідні дні

За роботу у вихідний день законодавством передбачено надання працівнику компенсації.

Відповідно до статті 72 КЗпП робота у вихідний день компенсується за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку (так званого відгулу) або у грошовій формі у подвійному розмірі (далі — компенсація).

Отже, у разі залучення працівника згідно із законодавством до роботи в його вихідний день (який визначений графіком роботи працівника), робота в такий день компенсується одним з двох способів: оплатою в подвійному розмірі або наданням іншого дня відпочинку.

Вид компенсації за роботу у вихідний день визначається за згодою між роботодавцем і працівником (далі — сторони трудового договору), і відображається в наказі (розпорядженні) керівника про залучення працівника до роботи у вихідний день.¹¹ Вид компенсації працівник може вказати в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства, яка і буде підставою для відображення виду компенсації в наказі.

Компенсація у вигляді іншого дня відпочинку

Якщо як компенсацію обрано інший день відпочинку, то питання про терміни його надання законодавством не врегульовано. Оскільки при залученні до роботи у вихідний день можливе недотримання норми статті 70 КЗпП про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (становить не менше 42 годин), то інший день відпочинку в порядку компенсації доцільно надавати (якщо це можливо) через найкоротший проміжок часу після роботи у вихідний день, наприклад, в найближчий робочий день після роботи у вихідний день. Але сторони трудового договору можуть домовитися про надання працівникові іншого дня відпочинку в будь-який інший день або про його приєднання до початку або закінчення відпустки¹². Рекомендуємо роботодавцям порядок надання іншого дня відпочинку відобразити в колективному договорі, оскільки згідно зі статтею 13 КЗпП та статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Якщо як компенсацію за роботу у вихідний день працівник обрав інший день відпочинку, то бажану дату його надання працівник може вказати в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства (дата надання іншого дня відпочинку може бути вказана в заяві з видом обраної компенсації).

Заява працівника про надання іншого дня відпочинку (приєднання іншого дня відпочинку до відпустки) за роботу у вихідний день може бути такою:

Керівник, розглянувши заяву працівника, може як задовольнити його прохання, так і запропонувати інші варіант компенсації або дату надання іншого дня відпочинку. Незгода керівника з проханням працівника надати день відпочинку в певну дату повинна бути аргументована із зазначенням поважних причин, за якими прохання не може бути задоволено. Поважними можуть бути причини, наприклад, виробничого або організаційного характеру (безперервне виробництво, відпустки або відсутність з інших причин інших працівників цієї ж професії тощо). Результати розгляду заяви керівником негайно доводяться до відома працівника. У разі незгоди з пропозицією керівника працівник може написати нову заяву з іншою своєю пропозицією і подати її на розгляд керівнику. У разі згоди з пропозицією керівника працівник може вказати про це на тому ж аркуші, на якому ним написано заяву, або на аркуші з альтернативною пропозицією керівника.

Якщо дата надання працівнику іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день узгоджена сторонами трудового договору до видання наказу про залучення працівника до роботи у вихідний день, то вона відображається в такому наказі. У цьому випадку один з пунктів наказу (наприклад, пункт 4 вищенаведеного наказу) може мати такий текст: «Савченку К. Н. за роботу у вихідний день 29.05.2021 надати інший день відпочинку 31.05.2021 з оплатою роботи 29.05.2021 в одинарному розмірі».

Якщо заяву з бажаною датою надання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день подано працівником після роботи у вихідний день, то дата надання іншого дня відпочинку вказується в окремому наказі роботодавця.

Наказ про надання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день на підставі поданої працівником заяви (див. заяву вище) може мати такий вигляд:

Якщо дата надання працівнику іншого дня відпочинку не узгоджена і не визначена в наказі роботодавця, то працівник не має права самовільно визначати (встановлювати собі) інший день відпочинку.¹³ Якщо працівник без узгодження з роботодавцем використає в робочий день на свій розсуд день відпочинку за роботу у вихідний день, то невихід на роботу в такий робочий день може бути розцінений як порушення трудової дисципліни (в тому числі як прогул) і на працівника може бути накладено дисциплінарне стягнення відповідно до статті 147 КЗпП (в тому числі він може бути звільнений за прогул на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП).

При наданні працівнику компенсації у вигляді іншого дня відпочинку також слід враховувати, що ні КЗпП, ні інші законодавчі акти не містять норми, згідно з якою інший день відпочинку може надаватися працівнику тільки в разі, якщо він у вихідний день відпрацював повний робочий день. Тому за роботу у вихідний день інший день відпочинку надається на повний робочий день незалежно від тривалості роботи (кількості відпрацьованих годин) у вихідний день.

Якщо як компенсація за роботу у вихідний день працівнику надається інший день відпочинку, то оплата всіх годин роботи у вихідний день здійснюється в одинарному розмірі, а інший день відпочинку не оплачується.¹⁴ Якщо в цьому випадку кількість відпрацьованих працівником годин у вихідний день буде менше або більше кількості годин роботи за графіком в день, в якому працівнику надається інший день відпочинку, то місячна заробітна плата, що розраховується з розміру окладу (місячної тарифної ставки), обчислюється пропорційно відпрацьованим годинам в місяці залучення до роботи у вихідний день (див. приклади 1–4 нижче).

Компенсація у вигляді оплати в подвійному розмірі

Якщо як компенсація за роботу у вихідний день обрана оплата в подвійному розмірі, то відповідно до частини другої статті 72 КЗпП така оплата здійснюється за правилами статті 107 КЗпП (див. приклади 5–7 нижче). Також в порядку, встановленому статтею 107 КЗпП, здійснюється оплата праці (надається компенсація) за роботу у святковий (неробочий) день (ч. п’ята ст. 73 КЗпП).

Про обраний вид компенсації за роботу у вихідний день — оплату в подвійному розмірі працівник може повідомити в заяві, поданій на ім’я керівника підприємства, на підставі якої вид компенсації відображається в наказі (розпорядженні) про залучення до роботи у вихідний день.

Заява працівника може мати такий вигляд:

Якщо на загальний вихідний день — неділю (ч. друга ст. 67 КЗпП) припадає робочий день працівника згідно з його графіком роботи (змінності), то оплата за роботу в такий день повинна здійснюватися як за звичайний робочий день в одинарному розмірі, а не як за роботу у вихідний день.

Оплата в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП працівникам, які працюють позмінно (наприклад, на підприємствах з безперервним циклом роботи), здійснюється тільки в тому випадку, якщо вони залучалися до роботи безпосередньо в свій вихідний день, визначений для них графіком змінності. Це може бути понеділок, вівторок тощо.¹⁵

Компенсація за роботу у святкові та неробочі дні

На відміну від роботи у вихідний день, коли працівник за домовленістю з роботодавцем може вибрати вид компенсації, робота у святковий (неробочий) день в обов’язковому порядку компенсується оплатою у подвійному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 107 КЗпП робота у святковий і неробочий день (а також у вихідний день, якщо працівник вибрав «оплатний» вид компенсації — ч. друга ст. 72 КЗпП) оплачується у подвійному розмірі (див. таблицю).

Порядок оплати роботи у святковий, неробочий і вихідний день

Категорії працівників	Розмір оплати роботи у святковий, неробочий і вихідний день
Працівники з відрядною системою оплати праці	за подвійними відрядними розцінками
Працівники, робота яких оплачується за годинними або денними ставками	у розмірі подвійної годинної або денної ставки
Працівники, які отримують місячний оклад	– у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий (вихідний) день провадилася у межах місячної норми робочого часу;  – у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий (вихідний) день провадилася понад місячну норму робочого часу.

Частиною другою статті 107 КЗпП встановлено, що оплата в подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані працівником у святковий і неробочий (вихідний) день (див. приклади 8–15 нижче).

Для працівників, яким встановлено місячний оклад (місячна тарифна ставка), розмір денної (годинної) ставки визначається шляхом ділення величини місячного посадового окладу (місячної тарифної ставки) на кількість робочих днів (годин) згідно з графіком роботи працівника у відповідному місяці (місяці залучення до роботи у святковий або неробочий або вихідний день).¹⁶

Крім подвійної оплати, за бажанням працівника, який працював у святковий (неробочий) день, йому може бути наданий інший день відпочинку (ч. третя ст. 107 КЗпП). Цей день відпочинку працівнику не оплачується і є для нього вихідним днем (див. приклади 10–15 нижче). Заміна підвищеної оплати за роботу у святкові (неробочі) дні наданням іншого дня відпочинку законодавством не передбачена.¹⁷

Звертаємо увагу, що у працівника, який відпрацював у святковий (неробочий) день, є право на отримання іншого дня відпочинку, яким працівник може і не скористатися (наприклад, зважаючи на те, що такий день відпочинку оплаті не підлягає).

Дата надання іншого дня відпочинку узгоджується між працівником і роботодавцем. Інший день відпочинку за роботу у святковий (неробочий) день надається працівнику за його бажанням тільки за згодою роботодавця на підставі наказу керівника у встановлений таким наказом день і працівник не має права самовільно визначати (використовувати) інший день відпочинку (в іншому випадку він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, як і в разі самовільного використання іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день).

Якщо роботодавець не проти надати працівнику, крім подвійної оплати, інший день відпочинку за роботу у святковий (неробочий) день, то, як і у випадку з наданням іншого дня відпочинку за роботу у вихідний день, законодавство не містить норм, згідно з якими інший день відпочинку може надаватися працівнику тільки в разі, якщо він у святковий (неробочий) день відпрацював повний робочий день. Тому за роботу у святковий (неробочий) день інший день відпочинку може надаватися на повний робочий день незалежно від тривалості роботи (кількості відпрацьованих годин) у святковий (неробочий) день (див. приклади 10–15 нижче).

Крім того, роботодавці можуть врахувати рекомендацію судам, наведену в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 р. № 13, згідно з якою працівнику може бути наданий інший день відпочинку за роботу у святковий (неробочий) день за умови, що робота в такий день виконувалася ним понад встановлену місячну норму робочого часу.

Отже, в колективному договорі (іншому локальному «зарплатному» документі) підприємство може встановити, що за бажанням працівника інший день відпочинку за роботу у святковий (неробочий) день надається тільки за умови, що робота в такий день виконувалася ним понад встановлену місячну норму робочого часу.

Для працівників, у яких робота у святкові (неробочі) дні включається в місячну норму робочого часу згідно з графіком роботи (змінності), оплата праці здійснюється в розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, але не може бути замінена іншим днем відпочинку, оскільки в цьому випадку працівником не буде повністю виконана (відпрацьована) встановлена йому місячна норма робочого часу.¹⁸

Табелювання при роботі у вихідні та святкові дні

В табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5 (далі — табель), яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 р. № 489 (далі — Наказ № 489), фактично відпрацьовані години у вихідні та святкові (неробочі) дні відображаються за кодом «РВ» або «06».

Дні відпочинку, що надаються як компенсація (якщо обрано інший день відпочинку за роботу у вихідний день або якщо за роботу у святковий (неробочий) день за бажанням працівника надається інший день відпочинку) і не підлягають оплаті, необхідно відображати в табелі як інший невідпрацьований час, передбачений законодавством, за кодом «ІН» або «22».¹⁹

Для відображення в табелі звичайних вихідних днів Наказом № 489 спеціальний код не встановлено, тому підприємства можуть самостійно його встановити і використовувати (наприклад, до набрання чинності Наказом № 489 використовувався код «ВЩ» або 35).

Гарантії в оплаті праці при роботі у вихідні, святкові та неробочі дні

Статтею 97 КЗпП та статтею 22 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) встановлено, що роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Отже, встановлені статтею 107 КЗпП гарантії в оплаті праці працівників у разі виконання ними роботи у вихідні та святкові (неробочі) дні є мінімальними державними гарантіями.

Умови колективних (трудових) договорів або угод, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, їх забороняється включати в договори і угоди (ст. 9 КЗпП, ст. 5 Закону про колдоговори).

Госпрозрахункові підприємства мають право в колективному договорі (за його відсутності — в Положенні про оплату праці, трудових договорах з працівниками) встановлювати розмір оплати праці за роботу у вихідний або святковий (неробочий) день вище розміру, встановленого статтею 107 КЗпП (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Наприклад, за роботу у святковий день 1 січня (Новий рік) або, як варіант, за роботу в період з 00.00 до 6.00  1 січня в колективному договорі можна передбачити оплату в розмірі потрійної денної або годинної ставки.

Звертаємо увагу, що нарахування працівнику подвійної оплати за роботу у святковий (неробочий) день або нарахування працівнику подвійної оплати за роботу у вихідний день, якщо такий вид компенсації узгоджений сторонами, є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (ст. 12 Закону про оплату праці).

Невиконання (недотримання) зазначеної мінімальної державної гарантії в оплаті праці тягне за собою накладення штрафу на роботодавців у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абз. п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП), а винні посадові особи підприємств відповідно до статті 41 КпАП несуть адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн.).

Не виплачена своєчасно роботодавцем оплата за роботу у вихідний, святковий, неробочий день обов’язково підлягає виплаті працівнику при остаточному розрахунку з ним в день звільнення. Якщо цього не зробити, то роботодавець ризикує бути притягнутим до відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, у вигляді нарахування такому працівнику середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.²⁰

Нарахування заробітної плати при роботі у вихідні, святкові та неробочі дні

При нарахуванні заробітної плати працівникам необхідно враховувати, що норма про подвійну оплату за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, що наведена в частині першій статті 107 КЗпП, поширюється тільки на годинні/денні ставки або відрядні розцінки і не поширюється на інші виплати працівникам (різні доплати, надбавки тощо).

Водночас такі інші виплати, які обчислюються виходячи з розміру тарифної ставки (посадового окладу), виплачуються в загальному порядку і нараховуються на одинарну тарифну ставку (посадовий оклад) працівника²¹ (див. приклад 18 нижче).

Премії можуть нараховуватися на подвійну оплату, виплачену працівнику за роботу у вихідні та святкові (неробочі) дні, якщо колективним договором (Положенням про преміювання) передбачено нарахування премії не тільки на посадовий оклад (тарифну ставку), а й на інші види виплат за відпрацьований час.

Працівникам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, оплата за роботу у вихідні та святкові дні здійснюється в подвійному розмірі з урахуванням доплати, встановленої за роботу в зоні відчуження (ст. 39, 44 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. № 796-XII). Нагадаємо, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10.09.2008 р. № 831 особам, які постійно працюють, а також поліцейським, особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів служби цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державного агентства з управління зоною відчуження, військовослужбовцям Національної гвардії, Служби безпеки, Державної прикордонної служби та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, які постійно виконують службові обов’язки в зоні відчуження, встановлюється доплата у розмірі 150% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, пропорційно відпрацьованому часу.

Отже, на вказану доплату також нараховується «святкова-вихідна» оплата в подвійному розмірі.

Звертаємо увагу, що оплата (доплата) за роботу у святкові, неробочі та вихідні дні включається до складу заробітної плати, яка порівнюється з мінімальною заробітною платою, оскільки зазначена виплата є оплатою відпрацьованого часу і не включена до переліку виплат, які не включаються до мінімальної заробітної плати, наведеного в частині другій статті 3-1 Закону про оплату праці (див. нижче приклади 1 і 10).²²

Розглянемо на конкретних прикладах порядок нарахування заробітної плати при роботі у вихідні, святкові та неробочі дні в різних випадках.

ПРИКЛАД 1

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день менше
тривалості робочого дня, в який працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю тривалість робочого дня становить 8 годин. Норма робочого часу в травні 2021 року при 40-годинному робочому тижні становить 18 робочих днів (далі — р. д.) або 144 робочі години (далі — р. г.).²³

Працівник, місячний оклад якого становить 5400 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — суботу 22 травня і відпрацював в цей день 6 годин (далі — відпрац. г.). За домовленістю сторін як компенсація за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку в п’ятницю 28 травня.

Визначимо годинну ставку працівника в травні:

5400 грн. : 144 р. г. = 37,50 грн.

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення до роботи у вихідний день (у травні).

Сума оплати за відпрацьовані 6 годин у вихідний день (22 травня):

6 відпрац. г. х 37,50 грн. = 225 грн.

Враховуючи, що працівник не працював у п’ятницю 28 травня, заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник, без урахування роботи у вихідний день, в травні відпрацював тільки 17 з 18 робочих днів або 136 з 144 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день у п’ятницю 28 травня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати за цей відпрацьований час у травні в нього становить:

5400 грн. : 18 р. д. х 17 відпрац. д. = 300 грн. х 17 відпрац. д. = 5100 грн.

або

5400 грн. : 144 р. г. х 136 відпрац. г. = 37,50 грн. х 136 відпрац. г. = 5100 грн.

В даному випадку немає розбіжностей в сумі заробітної плати за місяць, розрахованої з денної та годинної ставок, але таке буває не завжди. Якщо така розбіжність буде через необхідність округлення розмірів денної та годинної ставок (див. приклад 2), то для більш точного розрахунку рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах²⁴, якщо, звичайно, на підприємстві не введена внутрішнім «зарплатним» документом оплата праці за денними ставками.

Враховуючи, що працівник в травні, крім відпрацювання робочих днів, установлених графіком, працював також в свій вихідний день (22 травня), загальна сума його заробітної плати за травень становить²⁵:

5100 + 225 = 5325 грн. (І спосіб)

Оскільки всі 142 відпрацьовані години (136 відпрац. г. за графіком + 6 відпрац. г. у вихідний день) у травні підлягають оплаті в одинарному розмірі, а вище розрахована годинна ставка працівника в цьому місяці становить 37,50 грн., розрахунок загальної суми заробітної плати за травень можна зробити і таким чином:

5400 грн. : 144 р. г. х 142 відпрац. г. = 37,50 грн. х 142 відпрац. г. = 5325 грн. (ІІ спосіб)

Як видно, І та ІІ способи розрахунку дають однакову загальну місячну заробітну плату працівника в травні. Це викликано тим, що при розрахунку суми заробітної плати спочатку обчислювалася годинна ставка з округленням до двох знаків після коми (до копійок), і тільки потім вона множилася на кількість відпрацьованих годин. У більшості випадків саме такий розрахунок місячної заробітної плати рекомендуємо застосовувати на практиці, хоча бувають і винятки (див. приклад 3).

Звертаємо увагу, що місячна заробітна плата працівника в травні є меншою за розмір його окладу (5325 грн. < 5400 грн.), оскільки працівником не виконана місячна норма праці — відпрацьовано всього 142 робочі години (136 годин в робочі дні і 6 годин у вихідний день) замість передбачених графіком роботи 144 робочих годин.

Відповідно, мінімальна заробітна плата працівника в цьому місяці обчислюється пропорційно відпрацьованому часу (виконаній нормі праці), що передбачено частиною п’ятою статті 3-1 Закону про оплату праці.

Визначимо «пропорційну» мінімальну заробітну плату працівника в травні:

6000 грн. : 144 р. г. х 142 відпрац. г. = 5916,67 грн.

Оскільки нарахована працівнику в травні заробітна плата за відпрацьований час (з урахуванням оплати за роботу у вихідний день, яка включається до заробітної плати для її порівняння з мінімальною заробітною платою) менше «пропорційної» мінімальної заробітної плати (5325 грн. < 5916,67 грн.), працівнику необхідно нарахувати доплату до зазначеної «пропорційної» мінімальної заробітної плати в розмірі:

5916,67 – 5325 = 591,67 грн.

Загальна сума заробітної плати, що підлягає нарахуванню працівнику в травні:

5325 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 591,67 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) = 5916,67 грн.²⁶

ПРИКЛАД 2

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день більше тривалості робочого дня,
в який працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня — 8 годин. У квітні 2021 року норма робочого часу становить 22 робочі дні або 175 робочих годин. Працівник, місячний оклад якого становить 6500 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — неділю 25 квітня для ліквідації наслідків аварії та відпрацював в цей день 10 годин. На підставі заяви працівника як компенсація за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в найближчий робочий день — понеділок 26 квітня.

Визначимо годинну ставку працівника в квітні:

6500 грн. : 175 р. г. = 37,14 грн.

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення працівника до роботи у вихідний день (у квітні).

Розмір оплати за відпрацьовані 10 годин у вихідний день (25 квітня):

10 відпрац. г. х 37,14 грн. = 371,40 грн.

Враховуючи, що працівник не відпрацював робочий день у понеділок 26 квітня (в цей день йому надано день відпочинку за роботу у вихідний день), заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник, без урахування роботи у вихідний день, в квітні відпрацював 21 з 22 робочих днів або 167 з 175 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в понеділок 26 квітня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати за цей відпрацьований час в квітні у нього становить:

6500 грн. : 22 р. д. х 21 відпрац. д. = 295,45 грн. х 21 відпрац. д. = 6204,45 грн.

або

6500 грн. : 175 р. г. х 167 відпрац. г. = 37,14 грн. х 167 відпрац. г. = 6202,38 грн.

Невелика розбіжність в сумі заробітної плати за місяць, розрахованої з денної та годинної ставок, пояснюється округленням при визначенні розмірів зазначених ставок, а також тим, що в квітні один з робочих днів є передсвятковим днем (30 квітня), робота в який скорочується на одну годину, внаслідок чого денна ставка в цей день така ж, як і в усі інші дні, хоча тривалість роботи в цей день на одну годину менше (становить 7 робочих годин). Для більш точного розрахунку заробітної плати в даній ситуації рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах, якщо, звичайно, внутрішнім «зарплатним» документом підприємства не введена оплата праці за денними ставками.

Оскільки працівник в квітні, крім роботи в робочі дні, передбачені графіком, працював також в свій вихідний день, загальна сума його заробітної плати за квітень (при використанні годинної ставки для розрахунків) становить:

6202,38 + 371,40 = 6573,78 грн. (І спосіб)

Враховуючи, що кожна з 177 відпрацьованих годин в квітні (167 відпрац. г. за графіком + 10 відпрац. г. у вихідний день) підлягає оплаті в одинарному розмірі, а також те, що вище розрахована годинна ставка працівника в цьому місяці становить 37,14 грн., розрахунок загальної суми заробітної плати за квітень можна зробити також наступним способом:

6500 грн. : 175 р. г. х 177 відпрац. г. = 37,14 грн. х 177 відпрац. г. = 6573,78 грн. (ІІ спосіб).

Як видно, І та ІІ способи розрахунку дають однакову місячну заробітну плату працівника в квітні, оскільки для розрахунків використовувалася годинна (не денна) ставка.

Звертаємо увагу, що місячна заробітна плата працівника в квітні більше розміру його окладу (6573,78 грн. > 6500 грн.), оскільки працівником перевиконана місячна норма праці: відпрацьовано 177 годин замість передбачених графіком роботи 175 робочих годин.

ПРИКЛАД 3

Оплата праці, якщо тривалість роботи у вихідний день відповідає тривалості робочого дня,
в який працівнику надається інший день відпочинку

Працівнику (вантажнику) встановлений 6-денний 35-годинний робочий тиждень з робочими днями в понеділок–п’ятницю — по 6 робочих годин, в суботу — 5 робочих годин і вихідним днем в неділю (скорочений робочий тиждень — ст. 51 КЗпП). На підставі наказу керівника для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт працівник був залучений до роботи у вихідний день — неділю 16 травня 2021 року. В цей день працівник відпрацював 6 годин. Враховуючи, що у працівника тільки один вихідний день на тиждень, як компенсація за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в найближчий робочий день — понеділок 17 травня, тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 6 годин. Норма робочого часу працівника в травні — 128 робочих годин (18 р. д. х 6 р. г. + 4 р. д. х 5 р. г.). Оклад працівника — 6200 грн.

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в місяці залучення до роботи у вихідний день (у травні).

Визначимо годинну ставку працівника в травні:

6200 грн. : 128 р. г. = 48,4375 ≈ 48,44 грн.

Сума оплати за відпрацьовані 6 годин у вихідний день (16 травня):

6 відпрац. г. х 48,44 грн. = 290,64 грн.

Оскільки працівник не відпрацював робочий день в понеділок 17 травня, за цей день заробітна плата йому не нараховується.

Враховуючи, що працівник, без урахування роботи у вихідний день, в травні відпрацював 122 з 128 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в понеділок 17 травня тривалістю 6 робочих годин), сума заробітної плати за ці відпрацьовані години в травні у нього становить:

6200 грн. : 128 р. г. х 122 відпрац. г. = 48,44 грн. х 122 відпрац. г. = 5909,68 грн.

Працівник в травні, крім відпрацювання робочих днів згідно з графіком, працював також у свій вихідний день, тому загальна сума його заробітної плати за травень становить:

5909,68 + 290,64 = 6200,32 грн.

Оскільки працівником виконана місячна норма праці в травні — всього відпрацьовано 128 робочих годин (122 години в робочі дні і 6 годин у вихідний день), і всі години роботи підлягають оплаті в одинарному розмірі, то фактично працівнику належить виплатити в цьому місяці заробітну плату в розмірі окладу.

Вище розрахована місячна заробітна плата більше окладу на 0,32 грн. (6200,32 – 6200), оскільки застосовувалось округлення розміру годинної ставки в бік збільшення до сотих (з 48,4375 до 48,44 грн.). В даному випадку округлення рекомендуємо робити не на етапі визначення годинної ставки, а в кінці, тоді працівникові необхідно виплатити заробітну плату за травень в розмірі окладу — 6200 грн. (6200 грн. : 128 р. г. х 128 відпрац. г.).

ПРИКЛАД 4

Оплата праці, якщо за роботу у вихідний день
працівнику надається інший день відпочинку в наступному місяці

На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня — 8 годин. При 40-годинному робочому тижні у 2021 році норма робочого часу становить: у травні — 144 робочі години або 18 робочих днів; у червні — 160 робочих годин або 20 робочих днів.

Працівник, місячний оклад якого становить 8300 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у вихідний день — суботу 29 травня і відпрацював в цей день 5 годин. На підставі заяви працівника як компенсація за роботу у вихідний день йому надано інший день відпочинку в наступному місяці — 4 червня (п’ятница).

Визначимо заробітну плату працівника у травні та червні, якщо в цих місяцях працівник відпрацював всі інші робочі дні, передбачені графіком роботи.

Оскільки за роботу у вихідний день працівнику надано інший день відпочинку, відпрацьовані години у вихідний день в травні оплачуються в розмірі одинарної годинної ставки, встановленої в цьому місяці.

Годинна ставка працівника в травні:

8300 грн. : 144 р. г. = 57,64 грн.

Сума оплати за роботу у вихідний день 29 травня:

5 відпрац. г. х 57,64 грн. = 288,20 грн.

Заробітна плата працівника в травні:

8300 + 288,20 = 8588,20 грн.

В червні працівник не відпрацював робочий день в п’ятницю 4 червня тривалістю 8 робочих годин (в цей день йому надано день відпочинку за роботу у вихідний день в травні), тому заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник в червні відпрацював 19 з 20 робочих днів або 152 з 160 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в п’ятницю 4 червня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати в червні у нього становить:

8300 грн. : 20 р. д. х 19 відпрац. д. = 415 грн. х 19 відпрац. д. = 7885 грн.

або

8300 грн. : 160 р. г. х 152 відпрац. г. = 51,88 грн. х 152 відпрац. г. = 7885,76 грн.

Невелика розбіжність на 0,76 грн. (7885,76 – 7885) в загальній сумі заробітної плати за червень, розрахованої з денної та годинної ставок, пояснюється округленням в бік збільшення до сотих (з 51,875 до 51,88 грн.) розміру годинної ставки.

В даному випадку рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах, якщо, звичайно, на підприємстві внутрішнім «зарплатним» документом не введена оплата праці за денними ставками.

ПРИКЛАД 5

Оплата роботи у вихідний день, якщо як компенсація обрана подвійна оплата
(працівнику встановлено місячний оклад)

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Працівник, місячний оклад якого становить 9000 грн., виконав норму робочого часу в травні 2021 року — 144 робочі години. Крім того, на підставі наказу керівника він був залучений до роботи у свій вихідний день — суботу 15 травня і відпрацював в цей день 7 годин. Всі ці години відпрацьовано понад встановлену місячну норму робочого часу. Як компенсація за роботу у вихідний день працівнику виплачується подвійна годинна ставка за кожну годину роботи у вихідний день.

Визначимо годинну ставку працівника в травні: 

9000 грн. : 144 р. г. = 62,50 грн.

Сума оплати за відпрацьовані години у вихідний день:

7 відпрац. г. х 62,50 грн. х 2 = 875 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень:

9000 + 875 = 9875 грн.

ПРИКЛАД 6

Оплата роботи у вихідний день в подвійному розмірі при погодинній оплаті праці

На підприємстві 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу в червні 2021 року — 160 робочих годин. Для працівників структурного підрозділу підприємства встановлена погодинна оплата праці з годинною ставкою — 45 грн. Працівник цього структурного підрозділу згідно з наказом керівника був залучений до роботи у вихідний день — понеділок 21 червня 2021 року (цей день є вихідним, оскільки на нього перенесений вихідний день з неділі 20 червня, на який в поточному році припав неробочий день — Трійця), і відпрацював в цей день 5 годин. Крім того, працівник в червні відпрацював всі встановлені графіком роботи 160 робочих годин.

Сума оплати за роботу у вихідний день:

5 відпрац. г. х 45 грн. х 2 = 450 грн.

Загальна сума заробітної плати за червень:

160 відпрац. г. х 45 грн. +450 грн. = 7650 грн.

ПРИКЛАД 7

Оплата роботи у вихідний день в подвійному розмірі при відрядній оплаті праці

На підприємстві 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Для працівника виробничого цеху підприємства встановлена відрядна оплата праці — 30 грн. за виготовлену одиницю продукції. У травні 2021 року працівник згідно з наказом керівника був залучений до роботи у свій вихідний день — суботу 29 травня, і виготовив в цей день 15 одиниць продукції. Крім того, відпрацювавши у травні 18 робочих днів, передбачених графіком роботи, працівник виготовив за ці дні 280 одиниць продукції (далі — од.).

Сума оплати за роботу у вихідний день:

15 од. х 30 грн. х 2 = 900 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень:

280 од. х 30 грн. + 900 грн. = 9300 грн.

ПРИКЛАД 8

Оплата роботи в неробочий день, яка виконувалась в межах місячної норми робочого часу,
якщо інший день відпочинку працівнику не надається

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями, які працівникам структурного підрозділу надаються відповідно до індивідуального графіка роботи. Для працівниці цього структурного підрозділу згідно з її графіком роботи неділя 2 травня, на яку припадає загальнодержавний неробочий день Пасха, є робочим днем. В цей день працівниця відпрацювала встановлений графіком роботи повний робочий день тривалістю 8 годин, який включається до норми робочого часу травня, яка становить 18 робочих днів або 144 робочі години. Інший день відпочинку за роботу в неробочий день (Пасха) їй не надається. Працівниці встановлений оклад у розмірі 7500 грн.

Оскільки робота в неділю 2 травня (неробочий день — Пасха) виконувалась працівницею в межах місячної норми робочого часу, вона оплачується в розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу.

Визначимо суму доплати за роботу в неробочий день виходячи з годинної ставки у травні:

7500 грн. : 144 р. г. х 8 відпрац. г. = 52,08 грн. х 8 відпрац. г. = 416,64 грн. (І спосіб)

Сума доплати за роботу в неробочий день виходячи з денної ставки у травні:

7500 грн. : 18 р. д. х 1 відпрац. д.= 416,67 грн. (ІІ спосіб)

Невелика розбіжність на 0,03 грн. (416,67 – 416,64) в розмірі доплати за роботу в неробочий день за двома способам розрахунку пояснюється округленням при визначенні розмірів годинної та денної ставок. В даному випадку рекомендуємо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах (І спосіб), якщо, звичайно, на підприємстві внутрішнім «зарплатним» документом не введена оплата праці за денними ставками.

Загальна сума заробітної плати за травень при застосуванні годинної ставки:

7500 грн. + 416,64 грн. = 7916,64 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень при застосуванні денної ставки:

7500 грн. + 416,67 грн. = 7916,67 грн.

ПРИКЛАД 9

Оплата роботи у святковий день, яка виконувалась понад місячну норму робочого часу,
якщо інший день відпочинку працівнику не надається

На підприємстві для структурного підрозділу встановлено 5-денний 39-годинний робочий тиждень з робочими днями в понеділок–четвер (по 8 робочих годин) і п’ятницю (7 робочих годин) з вихідними днями в суботу та неділю (скорочений робочий тиждень — ст. 51 КЗпП). Працівник цього підрозділу, місячний оклад якого становить 8000 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у святковий день 9 травня (День перемоги) і відпрацював в цей день 6 годин. Робота у святковий день виконувалась працівником понад встановлену місячну норму робочого часу, при цьому інший день відпочинку за роботу у святковий день йому не надається.

Норма робочого часу працівника у травні 2021 року — 140 робочих годин.

Визначимо годинну ставку працівника в травні:

8000 грн. : 140 р. г. = 57,14 грн.

Сума оплати за відпрацьовані години у святковий день:

6 відпрац. г. х 57,14 грн. х 2 = 685,68 грн.

Загальна сума заробітної плати за травень:

8000 + 685,68 = 8685,68 грн.

ПРИКЛАД 10

Оплата праці, якщо тривалість роботи у святковий день відповідає тривалості робочого дня,
і працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і тривалістю робочого дня — 8 годин. Працівник, місячний оклад якого становить 5500 грн., для ліквідації наслідків аварії на підставі наказу керівника був залучений до роботи у святковий день 24 серпня (День незалежності України). У цей день працівник відпрацював 8 годин (фактично повний робочий день). За роботу у святковий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку 30 серпня (понеділок). Норма робочого часу в серпні 2021 року — 21 робочий день або 167 робочих годин (на підприємстві не переносився робочий день з 23 на 28 серпня).

У серпні 2021 року один з робочих днів є передсвятковим днем (23 серпня), робота в який скорочується на одну годину, внаслідок чого денна ставка в цей день така ж, як і в усі інші дні, хоча тривалість роботи в цей день на одну годину менше (становить 7 робочих годин). У внутрішніх «зарплатних» документах підприємства норма про обов’язкове застосування денних ставок для оплати праці відсутня, тому для розрахунків будемо використовувати годинну ставку і норму робочого часу в годинах.

Годинна ставка працівника в серпні:

5500 грн. : 167 р. г. = 32,93 грн.

Незважаючи на те, що працівнику в серпні надавався інший день відпочинку і в цьому місяці ним виконана місячна норма робочого часу — відпрацьовано 167 годин (159 годин за графіком і 8 годин у святковий день), з самого початку робота у святковий день виконувалась поза графіком роботи і понад місячну норму робочого часу, тому оплата за таку роботу нараховується в розмірі подвійної годинної ставки зверх окладу²⁷ і становить:

8 відпрац. г. х 32,93 грн. х 2 = 526,88 грн.

За інший день відпочинку, наданий працівнику у понеділок 30 серпня, заробітна плата не нараховується, оскільки в цей день працівник не працював.

Загальна сума заробітної плати за відпрацьований час у серпні (159 годин за графіком і 8 годин у святковий день, за які нараховується 526,88 грн.) у працівника становить:

159 відпрац. г. х 32,93 грн. + 526,88 грн. = 5762,75 грн.

Нарахована працівнику в серпні заробітна плата за відпрацьований час (з урахуванням оплати за роботу у святковий день²⁸) менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі (5762,75 грн. < 6000 грн.), при цьому працівник виконав норму робочого часу, встановлену йому на цей місяць, відпрацювавши в травні 167 годин. Отже, працівнику в серпні необхідно нарахувати доплату до мінімальної заробітної плати в сумі:

6000 – 5762,75 = 237,25 грн.

Загальна сума заробітної плати, що підлягає нарахуванню працівнику в серпні:

5762,75 грн. (зарплата за відпрацьований час) + 237,25 грн. (доплата до мінімальної заробітної плати) = 6000 грн.²⁹

ПРИКЛАД 11

Оплата праці, якщо тривалість роботи у святковий день менше тривалості робочого дня,
і працівнику надається інший день відпочинку, а також був прогул

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Працівник, місячний оклад якого становить 9000 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у святковий день 1 травня (День праці). У цей день він відпрацював 5 годин. За роботу у святковий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку 17 травня (понеділок), тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 8 годин. У травні працівник один робочий день — 31 травня (понеділок) прогуляв. На підприємстві (для працівника) норма робочого часу в травні становить 144 робочі години.

Визначимо годинну ставку працівника в травні:

9000 грн. : 144 р. г. = 62,50 грн.

Незважаючи на те, що працівнику в травні надавався інший день відпочинку, один день він прогуляв, і в цьому місяці ним не виконана місячна норма робочого часу — відпрацьовано 133 години (128 годин (144 – 8 – 8) за графіком і 5 годин у святковий день), з самого початку робота у святковий день виконувалась поза графіком роботи і понад місячну норму робочого часу, тому оплата за таку роботу нараховується в розмірі подвійної годинної ставки зверх окладу ²⁸ і становить:

5 відпрац. г. х 62,50 грн. х 2 = 625 грн.

Інший день відпочинку за роботу у святковий день, який надано працівникові в понеділок 17 травня, оплаті не підлягає.

Оскільки працівник у травні, без урахування роботи у святковий день, відпрацював лише 128 з 144 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (через інший день відпочинку і прогул у травні не відпрацьовано два робочі дні 17 і 31 травня загальною тривалістю 16 (8 + 8) робочих годин), сума заробітної плати працівника в травні за ці відпрацьовані години за графіком становить:

9000 грн. : 144 р. г. х 128 відпрац. г. = 62,50 грн. х 128 відпрац. г. = 8000 грн.

Враховуючи, що в травні працівник також працював у святковий день, за що йому належить виплатити 625 грн., загальна сума заробітної плати за травень у нього становить:

8000 + 625 = 8625 грн.

ПРИКЛАД 12

Оплата праці, якщо тривалість роботи в неробочий день більше тривалості робочого дня,
і працівнику надається інший день відпочинку

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Працівник, місячний оклад якого становить 8500 грн, в поточному році на підставі наказу керівника для ліквідації наслідків аварії був залучений до роботи в загальнодержавний неробочий день 20 червня (Трійця). В цей день працівник відпрацював 10 годин. За вихід на роботу в неробочий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку 25 червня (п’ятниця), тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 8 годин. На підприємстві (для працівника) норма робочого часу в червні становить 160 робочих годин.

Визначимо годинну ставку працівника в червні:

8500 грн. : 160 р. г. = 53,13 грн.

Сума оплати за роботу в неробочий день:

10 відпрац. г. х 53,13 грн. х 2 = 1062,60 грн.

Інший день відпочинку за роботу в неробочий день, який надано працівнику в п’ятницю 25 червня, оплаті не підлягає.

Враховуючи, що працівник в червні, без урахування роботи в неробочий день, відпрацював 152 з 160 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в п’ятницю 25 червня тривалістю 8 робочих годин), загальна сума заробітної плати в червні за ці відпрацьовані години за графіком у нього становить:

8500 грн. : 160 р. г. х 152 відпрац. г. = 53,13 грн. х 152 відпрац. г. = 8075,76 грн.

Оскільки працівник в червні працював також в неробочий день, за що йому належить виплатити 1062,60 грн., загальна сума заробітної плати за червень у нього становить:

8075,76 + 1062,60 = 9138,36 грн.

ПРИКЛАД 13

Оплата праці, якщо за роботу в святковий день, крім подвійної оплати,
працівнику надається інший день відпочинку в наступному місяці

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Працівник, місячний оклад якого становить 8000 грн., на підставі наказу керівника був залучений до роботи у святковий день 28 червня (День Конституції України), в який відпрацював 5 годин. За роботу у святковий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку в наступному місяці — 9 липня (п’ятниця), тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 8 годин. На підприємстві норма робочого часу в червні становить 160 робочих годин, в липні — 176 робочих годин.

Визначимо заробітну плату працівника в червні та липні, якщо в цих місяцях працівник відпрацював всі інші робочі дні, передбачені графіком роботи.

Оскільки робота у святковий день виконувалась працівником понад місячну норму робочого часу, вона оплачується в розмірі подвійної годинної ставки зверх окладу.

Визначимо годинну ставку працівника в червні:

8000 грн. : 160 р. г. = 50 грн.

Сума оплати за роботу у святковий день:

5 відпрац. г. х 50 грн. х 2 = 500 грн.

Заробітна плата працівника в червні:

8000 + 500 = 8500 грн.

Враховуючи, що в липні працівник не відпрацював робочий день в п’ятницю 9 липня (в цей день йому надано день відпочинку за роботу у святковий день в червні), заробітна плата за цей день йому не нараховується.

Оскільки працівник в липні відпрацював 168 з 176 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в п’ятницю 9 липня тривалістю 8 робочих годин), сума заробітної плати в липні у нього становить:

8000 грн. : 176 р. г. х 168 відпрац. г. = 45,45 грн. х 168 відпрац. г. = 7635,60 грн.

ПРИКЛАД 14

Компенсація за роботу у святковий день з наданням іншого дня відпочинку,
якщо працівнику встановлена погодинна оплата праці

На підприємстві працівнику, який працює з 5-денним 30-годинним робочим тижнем з вихідними днями в суботу та неділю (тривалість робочого дня — 6 годин), встановлена погодинна оплата праці з годинною ставкою в розмірі 60 грн. В травні 2021 року норма робочого часу у працівника — 108 робочих годин (18 р. д. х 6 р. г.). Згідно з наказом керівника працівник був залучений до роботи у святковий день 9 травня (День перемоги) і відпрацював в цей день 7 годин. За роботу в святковий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку 31 травня (понеділок), тривалість робочого дня в який за графіком роботи становить 6 годин.

Сума оплати за роботу у святковий день:

7 відпрац. г. х 60 грн. х 2 = 840 грн.

Оскільки працівник в травні відпрацював 102 з 108 робочих годин, передбачених графіком роботи на цей місяць (не відпрацьований один робочий день в понеділок 31 травня тривалістю 6 робочих годин), а також працював у святковий день, за що йому належить виплатити 840 грн., його загальна заробітна плата за травень становить:

102 відпрац. г. х 60 грн. + 840 грн. = 6960 грн.

ПРИКЛАД 15

Компенсація за роботу у святковий день з наданням іншого дня відпочинку,
якщо працівнику встановлена відрядна оплата праці

На підприємстві з 5-денним робочим тижнем (вихідні дні в суботу та неділю) і 8-годинним робочим днем для працівника з відрядною системою оплати праці встановлена відрядна розцінка — 40 грн. за виготовлений один виріб і норма виробітку, розрахована на 8-годинний робочий день — 10 виробів. Працівник згідно з наказом керівника був залучений до роботи у святковий день 1 травня (День праці). В цей день працівник виготовив 11 виробів. За роботу у святковий день працівнику, крім подвійної оплати, за згодою роботодавця надано інший день відпочинку 7 травня (п’ятниця).

Працівник в травні, крім роботи у святковий день, відпрацював 17 робочих днів (не відпрацьований тільки один робочий день, передбачений графіком роботи на цей місяць — 7 травня), в які виготовив 185 виробів (далі — вир.).

Сума оплати за роботу у святковий день:

11 вир. х 40 грн. х 2 = 880 грн.

Заробітна плата працівника за травень:

185 вир. х 40 грн. + 880 грн. = 8280 грн.

__________________________________________________________________________________

Оплата роботи у вихідні, святкові та неробочі дні при нарахуванні
працівникам доплат, надбавок і премій

Крім тарифної складової заробітної плати, працівникам у встановлених випадках нараховуються заохочувальні та компенсаційні виплати: доплати, надбавки, премії, винагороди тощо. Такі виплати здійснюються також працівникам, які залучаються до роботи у вихідні, святкові та неробочі дні, за що їм нараховується оплата (доплата) у вищерозглянутому порядку.

Як зазначалося вище, при виконанні роботи у вихідні, святкові, неробочі дні доплати і надбавки нараховуються на одинарну (не подвійну) годинну ставку.

Якщо працівник залучається до роботи у вихідний або святковий (неробочий) день, і при цьому така робота виконується частково або повністю в нічний (вечірній) час (наприклад, у разі ліквідації наслідків аварії або коли позмінна робота припадає на нічні (вечірні) години у святковий день згідно з графіком роботи), то працівникові, крім оплати за відпрацьовані години у вихідний або святковий (неробочий) день, нараховується доплата за роботу в нічний (вечірній) час в порядку, встановленому колективним договором з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (територіальними) угодами.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 108 КЗпП робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.³⁰

Звертаємо увагу, що стаття 108 КЗпП в питанні здійснення підвищеної оплати за роботу вночі не містить винятків щодо роботи у вихідний, святковий або неробочий день, тому нарахування працівнику такої підвищеної оплати при роботі вночі в зазначені дні також є обов’язковим.

Якщо підприємство через своїх представників приймало участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки від 14.05.2019 р. (далі — Генеральна угода)³¹, то доплата за роботу в нічний час повинна виплачуватися працівникам в розмірі не нижче 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час, а за роботу у вечірній час (з 18 до 22 годин) при багатозмінному режимі роботи — не нижче 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час (додаток 3 до Генеральної угоди).

Якщо підприємство перебуває в сфері дії галузевої (територіальної) угоди, то розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час в колективному договорі повинен бути встановлений в розмірі не нижче, ніж визначено такою угодою (ст. 9 Закону про колдоговори).³²

Вищерозглянута доплата за роботу в нічний (вечірній) час, якщо така робота виконувалася у вихідний (святковий, неробочий) день, нараховується на одинарну (не подвійну) годинну ставку працівника в місяці її нарахування.³³

ПРИКЛАД 16

Оплата праці працівника, залученого до роботи у вихідний день,
яка частково виконувалась в нічний час (працівнику встановлено місячний оклад)

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем і вихідними днями в суботу та неділю. Норма робочого часу в квітні 2021 року — 175 робочих годин. Працівник, оклад якого становить 7500 грн., виконав місячну норму робочого часу, встановлену на квітень, і, крім того, для ліквідації наслідків аварії на підставі наказу керівника був залучений до роботи у свій вихідний день — неділю 25 квітня. В цей день він працював з 19.00 до 24.00, тобто всього працівник відпрацював 5 годин, в тому числі 2 години в нічний час (з 22.00 до 24.00). За роботу у вихідний день як компенсація йому нараховується оплата в розмірі подвійної годинної ставки зверх окладу за кожну годину роботи у вихідний день.

Визначимо годинну ставку працівника в квітні:

7500 грн. : 175 р. г. = 42,86 грн.

Сума оплати за відпрацьовані години у вихідний день:

5 відпрац. г. х 42,86 грн. х 2 = 428,60 грн.

Оскільки працівник у вихідний день 25 квітня відпрацював 2 години в нічний час, йому необхідно нарахувати доплату за роботу вночі, яка на підприємстві виплачується в розмірі 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Сума доплати за роботу в нічний час:

2 відпрац. г. х 42,86 грн. х 20% = 17,14 грн.

Загальна сума заробітної плати за квітень:

7500 + 428,60 + 17,14 = 7945,74 грн.

ПРИКЛАД 17

Оплата праці, якщо робочі зміни припадають на святкові дні,
нічний і вечірній час (працівнику встановлено погодинну оплату праці)

На безперервно працюючому підприємстві працівник, годинна ставка якого становить 55 грн., працює позмінно. Згідно з графіком роботи він відпрацював зміну з 22.00  30 квітня до 6.00  1 травня (День праці) і зміну з 14.00 до 22.00  9 травня (День перемоги). Працівник в травні виконав свою норму робочого часу — 144 години, в тому числі відпрацював 48 годин в нічний час і 24 години у вечірній час.

В даному випадку 6 годин роботи з 0.00 до 6.00  1 травня і 8 годин роботи з 14.00 до 22.00  9 травня, тобто всього 14 годин (6 + 8), припали на святкові дні.

Оскільки робота у святкові дні виконувалася в межах місячної норми робочого часу, то за всі години роботи в зазначені дні працівнику здійснюється доплата в розмірі одинарної годинної ставки зверх окладу.

Сума доплати за відпрацьовані години у святкові дні:

55 грн. х 14 відпрац. г. = 770 грн.

На підприємстві доплата за роботу в нічний час виплачується в розмірі 40% годинної тарифної ставки, а за роботу у вечірній час — в розмірі 20% годинної тарифної ставки.

Сума доплати за відпрацьовані працівником у травні 48 годин в нічний час (в тому числі за відпрацьовані 6 годин з 0.00 до 6.00  1 травня):

48 відпрац. г. х 55 грн. х 40% = 1056 грн.

Сума доплати за відпрацьовані працівником у травні 24 години у вечірній час (в тому числі за відпрацьовані 4 години з 18.00 до 22.00  9 травня):

24 відпрац. г. х 55 грн. х 20% = 264 грн.

Загальна заробітна плата працівника в травні:

144 відпрац. г. х 55 грн. + 770 грн. + 1056 грн. + 264 грн. = 10 010 грн.

ПРИКЛАД 18

Оплата праці, якщо в місяці залучення до роботи
в неробочий день працівнику виплачувались доплата, надбавка і премія

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю. Тривалість робочого дня — 8 годин. Норма робочого часу в червні 2021 року — 160 робочих годин. Працівнику, місячний оклад якого становить 7000 грн., в червні виплачуються надбавка за високі досягнення у праці в розмірі 10% окладу, виробнича премія в розмірі 20% окладу і доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі 30% окладу. На підставі наказу керівника працівник був залучений до роботи в неробочий день 20 червня (Трійця) і відпрацював в цей день 4 години, виконуючи посадові обов’язки за своєю посадою без виконання обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника. Робота в неробочий день виконувалась працівником понад місячну норму робочого часу, при цьому додатковий день відпочинку за роботу в неробочий день йому не надається. Всього в червні працівник відпрацював 164 години (160 годин в робочі дні і 4 години в неробочий день). Положенням про преміювання встановлено, що виробнича премія нараховується на одинарну (не подвійну) оплату за роботу у вихідний (святковий, неробочий) день.

Годинна ставка працівника в червні:

7000 грн. : 160 р. г. = 43,75 грн.

Сума оплати за відпрацьовані години в неробочий день:

4 відпрац. г. х 43,75 грн. х 2 = 350 грн.

Оскільки працівник працював в неробочий день і виконував в цей день посадові обов’язки за своєю посадою без виконання обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, то надбавка за високі досягнення у праці і виробнича премія в червні нараховуються йому з урахуванням відпрацьованого часу в неробочий день, при цьому нарахування надбавки і премії за відпрацьовані години в неробочий день здійснюється на одинарну годинну ставку. Доплата за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника нараховується без урахування відпрацьованого часу в неробочий день.

Сума надбавки за високі досягнення у праці в червні:

164 відпрац. г. х 43,75 грн. х 10% = 717,50 грн.

Сума премії в червні:

164 відпрац. г. х 43,75 грн. х 20% = 1435 грн.

Сума доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника в червні:

7000 грн. х 30% = 2100 грн.

Загальна сума заробітної плати за червень:

7000 грн. (оклад) + 350 грн. (оплата за роботу в неробочий день) + 717,50 грн. (надбавка) + 1435 грн. (премія) + 2100 грн. (доплата) = 11 602,50 грн.

________________________________________________________________________________

Оплата роботи у вихідні, святкові та неробочі дні
при підсумованому обліку робочого часу

Вихідні дні працівників, які працюють позмінно з підсумованим обліком робочого часу, можуть припадати на будь-які дні тижня. Якщо працівник, який працює позмінно, наказом роботодавця був залучений до роботи у свій вихідний день (не загальновстановлений, а встановлений для цього працівника графіком змінності), а також якщо робота у святковий день не планувалася, але працівника було залучено до неї на підставі наказу роботодавця, то така робота вважається виконаною понад місячну норму робочого часу.

При підсумованому обліку робочого часу години роботи у святкові (неробочі) дні за графіком роботи підприємства (працівника) включаються в норму робочого часу за обліковий період (місяць, квартал, півріччя, рік), встановлений на підприємстві. Години роботи, що перевищують норму робочого часу за обліковий період, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі відповідно до статті 106 КЗпП.

Якщо працівники з підсумованим обліком робочого часу залучалися до роботи у святковий (неробочий) день, яка не передбачалась графіком їхньої роботи (працівників залучали до роботи в їхній вихідний день на підставі наказу керівника), то години такої роботи, що перевищують норму робочого часу за обліковий період, повинні бути оплачені в подвійному розмірі як години роботи у святкові та неробочі дні згідно із статтею 107 КЗпП і не підлягають оплаті в подвійному розмірі відповідно до статті 106 КЗпП у складі надурочних годин, які визначаються в кінці облікового періоду (п. 11 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2006 р. № 138).³⁴

При визначенні годинної ставки для оплати фактично відпрацьованих годин у святкові, неробочі, вихідні дні працівникам з підсумованим обліком робочого часу необхідно місячний оклад, встановлений працівнику в місяці залучення до роботи у вказані дні, розділити на місячну норму робочого часу, встановлену на цей місяц правилами внутрішнього трудового розпорядку для даного підрозділу (працівника) або графіком змінності.³⁵

Оплата роботи у вихідні, святкові та неробочі дні у відрядженні

Для працівників, які направляються у відрядження, законодавством, зокрема статтею 121 КЗпП та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. № 59 (далі — Інструкція № 59), норми якої поширюються тільки на державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів (далі — бюджетні установи), встановлено, зокрема, такі гарантії:

– оплата праці за виконану роботу у відрядженні здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим від середнього заробітку (ст. 121 КЗпП). Працівнику, направленому у відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється за всі робочі дні тижня за графіком, установленим за місцем постійної роботи (п. 13 р. I Інструкції № 59); 

– якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства (п. 9 р. I Інструкції № 59), тобто відповідно до статті 107 КЗпП — в подвійному розмірі.³⁶ Норма про те, що працівник направляється у відрядження спеціально для роботи у вихідні (святкові, неробочі) дні, повинна бути відображена в наказі про відрядження. Якщо працівник був направлений у відрядження із завданням виконувати роботу тільки в робочі дні, що припадають на період відрядження, а у вихідні (святкові, неробочі) дні він у відрядженні не працював, то вважається, що він використав свої вихідні дні за призначенням як щотижневий відпочинок (після повернення з відрядження додаткові вихідні дні працівнику не надаються). При цьому дні вибуття або прибуття з відрядження, які збігаються з вихідними (святковими, неробочими) днями, не вважаються такими, в які працівник спеціально відряджений для роботи у ці дні, тому і оплата в подвійному розмірі за роботу в ці дні працівникам бюджетних установ не виплачується;³⁷

– якщо працівник відбуває у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження надається інший день відпочинку (п. 10 р. I Інструкції № 59). Тобто надання працівникові іншого дня відпочинку в цьому випадку є обов’язком бюджетної установи³⁷, але такий день відпочинку оплаті не підлягає;

– якщо наказом про відрядження передбачено повернення працівника з відрядження у вихідний день, то працівникові може надаватися інший день відпочинку відповідно до законодавства у сфері регулювання трудових відносин (п. 11 р. I Інструкції № 59). Тобто питання надання іншого дня відпочинку повинно бути врегульоване внутрішнім документом бюджетної установи³⁷, але такий день відпочинку оплаті не підлягає.

Вищенаведені гарантії, які передбачені Інструкцією № 59 для працівників бюджетних установ, можуть відобразити в колективному договорі (Положенні про відрядження, трудових договорах з працівниками) і підприємства, які не фінансуються з бюджетів (далі — госпрозрахункові підприємства), що випливає зі статті 121 КЗпП.³⁶ При цьому такі гарантії можуть бути ними збільшені. Наприклад, за вибуття у відрядження (прибуття з відрядження) у вихідний (святковий, неробочий) день може бути передбачена компенсація у вигляді нарахування оплати в розмірі одинарної (подвійної) денної ставки або, як варіант, оплати в розмірі одинарної (подвійної) годинної ставки тільки за години, в які працівник перебував у дорозі до місця відрядження або з місця відрядження до місця постійної роботи. Крім того, за прибуття з відрядження у вихідний день може бути передбачено обов’язкове надання іншого дня відпочинку або за вибором працівника — інший день відпочинку або оплата, якщо вона передбачена на підприємстві.

Звертаємо увагу, незважаючи на те, що госпрозрахункові підприємства самостійні в питаннях оплати праці працівників, вони, як і бюджетні установи, оплату за дні роботи у відрядженні у вихідні (святкові, неробочі) дні, обумовленої в наказі про відрядження, здійснюють працівникам в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП.³⁶ Це узгоджується з нормою частини третьої статті 71 (частини четвертої статті 73) КЗпП, згідно з якою залучення працівників до роботи у вихідні (святкові, неробочі) дні здійснюється за письмовим наказом