Робота із скороченим робочим часом

На кожному підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) власник або уповноважений ним орган (далі — роботодавець) встановлює робочий час — тривалість робочого дня (тижня, місяця тощо) або робочої зміни, протягом яких працівники мають виконувати доручену їм роботу.

Існує два види робочого часу: нормований і ненормований. У свою чергу нормований робочий час поділяється на три види:

1. робочий час нормальної тривалості;
2. скорочений робочий час;
3. неповний робочий час.

Для більшості працівників встановлюється робочий час нормальної тривалості — це час, тривалість якого обмежена законодавством та протягом якого працівник може нормально (тобто якісно, з повною зайнятістю і без негативних наслідків для його здоров’я) виконувати свої обов’язки, передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією). 

Нормальна тривалість робочого часу визначена законодавством як норма тривалості робочого тижня для працівників, зайнятих у звичайних умовах праці, і відображається в колективному договорі або правилах внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі статтею 50 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства при укладенні колективного договору можуть встановлювати і меншу норму тривалості робочого часу.

Скорочений робочий час — це робочий час, тривалість якого менше нормальної тривалості робочого часу, встановленої на підприємстві, і який встановлюється для окремих категорій працівників з метою надання їм додаткового відпочинку.

На відміну від неповного робочого часу¹, коли тривалість робочого дня (тижня) встановлюється за згодою сторін трудового договору, скорочена тривалість робочого часу визначається нормативно-правовими актами, тобто встановлена законодавством.²

Тривалість скороченого робочого часу

Статтею 51 КЗпП визначено категорії працівників, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу, а також визначена максимальна тривалість їх роботи на тиждень (див. таблицю).

Категорії працівників, яким встановлюється скорочена тривалість робочого часу

Крім вищевказаних категорій працівників, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників, зокрема, для вчителів, лікарів та інших (ч. друга ст. 51 КЗпП).

Також особам, які постійно працюють в зоні відчуження, встановлюється скорочена тривалість робочого часу — не більше 36 годин на тиждень згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10.09.2008 № 831.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі (ч. третя ст. 51 КЗпП).

Зупинимося докладніше на особливостях встановлення скороченого робочого часу для вищевказаних категорій працівників.

Порядок встановлення скороченого робочого часу для окремих категорій працівників

Працівники із шкідливими умовами праці

Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 (далі — Перелік № 163).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 № 122 затверджено Порядок застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня (далі — Порядок № 122).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 122 скорочена тривалість робочого тижня за роботу із шкідливими умовами праці встановлюється працівникам виробництв, цехів, професій і посад, передбачених відповідними розділами Переліку № 163, незалежно від відомчого підпорядкування цих виробництв, цехів, а також від форм власності підприємств, організацій і установ.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені в Переліку № 163, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу у  виробництвах, цехах, за професіями і на посадах, зазначених у Переліку № 163, скорочена тривалість робочого часу встановлюється у ці дні тієї самої тривалості, як і працівникам, постійно зайнятим на цій роботі (п. 2 Порядку № 122).

Бригадирам, помічникам і підручним робітникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється тієї ж тривалості, як і робітникам відповідних професій, зазначених у Переліку № 163 (п. 4 Порядку № 122).

Працівникам, професії та посади яких передбачені в розділі «Загальні професії» Переліку № 163, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється незалежно від того, в яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Переліку № 163 (п. 3 Порядку № 122).

Якщо виробництва та цехи зазначені в Переліку № 163 без найменувань конкретних професій і посад, то правом на скорочену тривалість робочого тижня користуються всі працівники цих виробництв, цехів незалежно від назви професії, посади, яку вони займають (п. 5 Порядку № 122).

У тих випадках, коли працівники протягом робочого часу були зайняті на роботах із шкідливими умовами праці в різних виробництвах, цехах, за професіями та посадами, де встановлено скорочений робочий тиждень різної тривалості, і відпрацювали на цих роботах більше половини максимальної тривалості скороченого робочого часу, їхній робочий день не повинен перевищувати 6 годин. Облік часу, відпрацьованого за кожним видом робіт, здійснюється роботодавцем (п. 6 Порядку № 122).

Якщо в Переліку № 163 зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», скорочена тривалість робочого часу відповідно до вказаної в Переліку № 163 тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом всього скороченого робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад. У разі відсутності таких записів скорочена тривалість робочого часу згідно із зазначеною в Переліку № 163 тривалістю встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад (п. 7 Порядку № 122).

Якщо в Переліку № 163 вказані розділи та підрозділи у вигляді найменувань робіт («Малярні роботи», «Зварювальні роботи» і т. п.), робітники, які виконують відповідні роботи, мають право на скорочений робочий тиждень незалежно від того, в якому виробництві або цеху виконуються ці роботи (п. 8 Порядку № 122).

Звертаємо увагу, що скорочена тривалість робочого тижня встановлюється колективним договором (правилами внутрішнього трудового розпорядку) залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442. Остаточне рішення про встановлення скороченої тривалості робочого тижня працівникові приймається тільки при віднесенні його робочого місця до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці (п. 9 Порядку № 122).³

Для визначення права працівників на скорочений робочий час необхідно правильно встановити і вказати в наказі по підприємству (колективному договорі, штатному розписі підприємства) професію або посаду, до якої належить відповідне робоче місце. Назви професій і посад повинні відповідати назвам професій і посад, зазначеним в Класифікаторі професій ДК 003:2010, який затверджено наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327.⁴

Працівники установ охорони здоров’я

Норми робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я незалежно від відомчого підпорядкування і форм власності затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження норм робочого часу для працівників закладів та установ охорони здоров’я» від 25.05.2006 № 319 (далі — Наказ № 319).⁵

Відповідно до пункту 1 Наказу № 319 норми робочого часу, зокрема, становлять:

– 38,5 години на тиждень — для керівників структурних підрозділів (відділень, відділів, лабораторій, кабінетів тощо) з числа лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою освітою, керівників закладів охорони здоров’я з числа фахівців з базовою та неповною вищою освітою, лікарів та фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою (середнього медичного персоналу), медичних реєстраторів, дезінфекторів закладів охорони здоров’я (структурних підрозділів) за винятком тих, хто працює у шкідливих умовах праці;

– 33 години на тиждень — для лікарів, зайнятих виключно амбулаторним прийомом хворих, амбулаторно-поліклінічних закладів; амбулаторно-поліклінічних підрозділів лікувально-профілактичних закладів, пунктів охорони здоров’я (здоровпунктів), фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів (у тому числі сільських та селищних рад); центрів (бюро) медико-соціальної експертизи, лікарсько-консультаційних комісій; лікарів та середнього медичного персоналу, які працюють на протязі всього робочого часу на медичних генераторах ультракороткохвильової частоти потужністю більше ніж 200 ват. У ті дні, коли згідно з графіком роботи або правилами внутрішнього трудового розпорядку ці лікарі працюють у стаціонарі (чергування), на дільниці, проводять санітарно-просвітню та профілактичну роботу, диспансеризацію, тривалість їх робочого дня становить 38,5 години на тиждень;

– 36 годин на тиждень — для вихователів-методистів закладів охорони здоров’я;

– 30 годин на тиждень — для вихователів закладів охорони здоров’я та будинків дитини. Для педагогічних працівників норма робочого часу на тиждень встановлена з урахуванням педагогічної (викладацької) роботи, що відповідає тарифній ставці;

– 25 годин на тиждень — для вихователів будинків дитини (груп) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

– 24 години на тиждень — для музичних керівників, концертмейстерів, акомпаніаторів, культорганізаторів;

– 20 годин на тиждень — для завідувачів логопедичних пунктів, логопедів, вчителів-логопедів будинків дитини;

– 18 годин на тиждень — для вчителів I – XII класів шкіл, вчителів-дефектологів та логопедів, вчителів-логопедів закладів охорони здоров’я (крім будинків дитини).

Деякі з вищевказаних професій і посад медичних і педагогічних працівників включені до розділу 32 «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» Переліку № 163.

Працівники закладів освіти

Відповідно до статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 № 463-IX педагогічне навантаження (тобто час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу) в закладі загальної середньої освіти становить для:

– вчителя — 18 годин на тиждень;

– вихователя закладу загальної середньої освіти — 30 годин на тиждень;

– вихователя спеціального закладу загальної середньої освіти та асистента вчителя у закладі загальної середньої освіти — 25 годин на тиждень.

Вищевказана кількість годин становить тарифну ставку. Оплата за інші види педагогічної діяльності вчителів (за класне керівництво, перевірку навчальних робіт учнів, завідування навчальними кабінетами, майстернями, навчально-дослідними ділянками, лабораторіями тощо) встановлюється у відсотках до тарифної ставки.

Відповідно до ч. 3 статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-III педагогічне навантаження на тиждень, що відповідає тарифній ставці, педагогічного працівника закладу дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності становить:

 вихователя групи загального типу, інструктора з фізкультури — 30 годин;

– вихователя інклюзивної групи, групи компенсуючого типу — 25 годин;

– соціального педагога, практичного психолога — 40 годин;

– практичного психолога закладу дошкільної освіти (ясел-садка) компенсуючого типу та з інклюзивними групами, вчителя-дефектолога, вчителя-логопеда — 20 годин;

– вихователя-методиста, асистента вихователя інклюзивної групи — 36 годин;

– музичного керівника — 24 години;

– керівник гуртка — 18 годин.

Статтею 22 Закону України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 № 1841-III визначено, що норма годин на одну тарифну ставку керівників гуртків, секцій, студій, клубів, творчих об’єднань закладу позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, а також педагогічних працівників шкіл мистецтва становить 18 навчальних годин на тиждень. За іншими видами педагогічної діяльності (завідування навчальними кабінетами, майстернями, відділами, відділеннями, лабораторіями, паспортизованими музеями, навчально-дослідними ділянками, теплицями тощо) робочий час не унормовано і визначається керівником закладу позашкільної освіти.⁶

Працівники, які працюють з пестицидами і агрохімікатами

Статтею 21 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР встановлено, що працівники, безпосередньо зайняті на роботах з пестицидами та небезпечними агрохімікатами, мають право на скорочений робочий день згідно з чинним законодавством. Перелік категорій працівників, які мають пільги, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зауважимо, що на виконання вищенаведеної законодавчої норми Перелік вказаних категорій працівників Кабінет Міністрів України донині не затвердив, тому рекомендуємо керуватися Переліком № 163.

Інваліди I та II груп

На думку Мінпраці⁷, для інвалідів I і II груп встановлюється 6-годинний робочий день (36 годин на тиждень). Це передбачено пунктом 6 постанови Ради Міністрів СРСР від 14.09.1973 № 674, яка в частині, що не суперечить законодавству України, діє дотепер відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-XII.

Працюючі в зоні відчуження

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження» від 10.09.2008 № 831 особам, які постійно працюють в зоні відчуження, запроваджується скорочена тривалість робочого часу — не більше 36 годин на тиждень.

Працівники, які мають дітей

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємства (тобто за рішенням роботодавця) для працівників, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі (ч. третя ст. 51 КЗпП). Такий режим роботи для вказаних працівників бажано передбачити в колективному договорі. Конкретний режим роботи для цих працівників узгоджується між ними і роботодавцем та вводиться наказом керівника підприємства.

Введення скороченого робочого часу

Оскільки встановлення для вищезазначених категорій працівників скороченої тривалості робочого часу передбачено законодавством (тобто не залежить від бажання працівника або роботодавця), то для введення такого режиму роботи (на відміну від введення неповного робочого часу) працівники не зобов’язані подавати відповідну заяву роботодавцю, а останньому немає потреби видавати додатковий наказ (крім випадків, зазначених у частині третій статті 51 КЗпП).

У той же час в колективному договорі (за його наявності на підприємстві) і в правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства, що затверджуються наказом керівника, необхідно вказати конкретний режим роботи для працівників, яким встановлюється скорочений робочий час, із зазначенням тривалості роботи в певні робочі дні. Це дозволить уникнути конфліктів з працівниками в питанні необхідності їхнього перебуваннях на роботі у встановлені робочі години відповідних робочих днів.

Якщо працівник, який має право на скорочену тривалість робочого часу, бажає працювати за індивідуальним графіком, то роботодавець може (але не зобов’язаний) піти йому назустріч і окремим наказом затвердити для нього персональний графік роботи.

Якщо ж скорочена тривалість робочого часу встановлюється за рішенням роботодавця (тобто за рахунок власних коштів підприємства) для працівників, які мають дітей (тобто зазначених у частині третій статті 51 КЗпП), то керівник підприємства має видати відповідний наказ, в якому необхідно вказати категорії працівників, для яких вводиться скорочений робочий час, конкретний режим їхньої роботи (індивідуальний графік роботи працівника, якщо такий для нього передбачений), дату, з якої вводиться новий режим роботи (із скороченим робочим часом).

Табелювання роботи із скороченим робочим часом

Працівників, для яких встановлено скорочений робочий час, в разі відпрацювання ними всіх годин за графіком роботи необхідно табелювати (в тому числі в дні, коли кількість робочих годин скорочено) як виконуючих повну норму робочого часу.

У табелі обліку робочого часу типової форми № 5-П, що затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, таким працівникам проставляються фактично відпрацьовані години з кодами «Р» або «01» (не плутати з неповним робочим часом, коли використовуються коди «РС» або «02»).

Оплата праці при скороченому робочому часі

Незважаючи на те, що при встановленні скороченої тривалості робочого часу зменшується час, протягом якого виконуються трудові обов’язки, працівники з таким режимом роботи мають право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки (повного окладу). Цим робота із скороченим робочим часом відрізняється від роботи з неповним робочим часом, коли оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).

Таким чином, незалежно від того, якої тривалості законодавством (роботодавцем) встановлено скорочений робочий час (36, 30, 24, 18 годин тощо) для працівника (його посади чи професії), при виконанні місячної норми праці заробітна плата повинна нараховуватися йому в розмірі повної тарифної ставки (повного окладу).

ПРИКЛАД 1

Нарахування заробітної плати неповнолітньому працівнику

9 серпня 2021 року на посаду агента рекламного прийнятий на роботу працівник віком 17 років. Розмір окладу по вказаній посаді згідно із штатним розписом становить 6000 грн. На підприємстві 40-годинний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю з тривалістю щоденної роботи 8 годин. Прийнятому працівнику згідно зі статтею 51 КЗпП встановлено скорочений робочий час тривалістю 36 годин на тиждень: у понеділок — 8-годинний робочий день, з вівторка по п’ятницю — 7-годинний робочий день. За такого режиму роботи працівник з 9 по 31 серпня відпрацював всі встановлені йому графіком роботи 16 робочих днів (далі — відпрац. д.). Всього в серпні — 21 робочий день (далі — р. д.).

Оскільки неповнолітній працівник, якому встановлено скорочений робочий час, має право на оплату праці в розмірі повного окладу, його заробітна плата в серпні (місяці прийняття на роботу) становить:

6000 грн. : 21 р. д. х 16 відпрац. д. = 4571,43 грн.

У наступних місяцях роботи (вересні, жовтні тощо) при відпрацюванні всіх установлених графіком роботи робочих днів (годин) щомісячна нарахована заробітна плата неповнолітнього працівника повинна становити 6000 грн. Після досягнення працівником віку 18 років з дня, наступного за днем народження, працівник втратить право на встановлення скороченого робочого часу на підставі пункту 1 частини першої статті 51 КЗпП і буде працювати з нормальною тривалістю робочого тижня, встановленою на підприємстві (40 годин на тиждень).

ПРИКЛАД 2

Нарахування заробітної плати працівнику, якому встановлено
скорочений робочий час у зв’язку із шкідливими умовами праці

На гірничому підприємстві, яке займається видобуванням залізної руди, правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено 40-годинний робочий тиждень. Для посади працівника — прохідник (на поверхневих роботах, зайнятий на проходці шурфів глибиною більш як 5 метрів) штатним розписом встановлено оклад у розмірі 7000 грн. Оскільки згідно з підрозділом «Видобування залізної руди та руд кольорових і рідкісних металів» розділу 1 «Добувна промисловість» Переліку № 163 прохідники мають право на скорочений робочий тиждень тривалістю 36 годин на тиждень, працівникові, який займає посаду прохідника, встановлено скорочений робочий час тривалістю 36 годин на тиждень: 5-денний робочий тиждень з тривалістю кожного робочого дня (зміни) 7,2 години (7 годин 12 хвилин).

З огляду на те, що працівникові скорочений робочий тиждень установлений згідно із законодавством (за роботу із шкідливими умовами праці), він має право на оплату праці в розмірі повного місячного окладу, встановленого для його посади. Відповідно, йому щомісяця в разі відпрацювання всіх установлених графіком роботи робочих днів (змін) необхідно виплачувати заробітну плату в розміру окладу — 7000 грн.

_________________________________________________________________________

Трудові гарантії та особливості роботи працівників,
яким встановлено скорочений робочий час

Крім повного окладу, працівникам із скороченим робочим часом у звичайному порядку нараховуються і всі інші виплати, передбачені законодавством, угодами і колективним договором підприємства. При цьому нарахування доплат, надбавок, премій, розрахунок середньої заробітної плати для нарахування «лікарняних», «декретних», відпускних та інших «середньозарплатних» виплат здійснюється виходячи з повного окладу при відпрацюванні всіх установлених графіком роботи робочих днів (годин).

Робота із скороченим робочим часом не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників. Тому працівникам з таким режимом роботи надаються всі передбачені законодавством відпустки повної тривалості. Зокрема, більшість працівників, які працюють із шкідливими умовами праці і виконують роботи, включені до Переліку № 163, мають право також на щорічні додаткові відпустки згідно із Списками № 1 та № 2, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290.

Водночас при роботі із скороченим робочим часом працівникам не скорочується на 1 годину тривалість роботи в день, що передує святковому і неробочому дню (ст. 53 КЗпП), а також не скорочується на 1 годину тривалість роботи (зміни) у нічний час працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці згідно з Переліком № 163, і працюючим із скороченим робочим часом працівникам, які мають дітей, що зазначені у частині третій статті 51 КЗпП (ст. 54 КЗпП).