«Трудозарплатные» новшества и «социально-страховые» показатели 2023 года«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2023 року

Наступление 2023 года ознаменовалось вступлением в силу главного финансового документа страны текущего года — Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2023 год» от 03.11.2022 № 2710-IX (далее — Закон о Госбюджете-2023), которым, в частности, установлены социальные стандарты на 2023 год.

Минимальная заработная плата и прожиточный минимум в 2023 году

В соответствии со статьей 8 Закона о Госбюджете-2023 в течение всего 2023 года минимальная заработная плата составляет:

– в месячном размере — 6700 грн.;

– в почасовом размере — 40,46 грн.

Таким образом, минимальная заработная плата в месячном и почасовом размерах в течение всего 2023 года будет такой же, какой она установлена с 1 октября 2022 года.

Напомним, что согласно статье 95 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статье 3 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 № 108/95-ВР (далее — Закон № 108) минимальная заработная плата — это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда. Минимальная заработная плата (далее — МЗП) устанавливается одновременно в месячном и почасовом размерах.

В соответствии со статьей 3-1 Закона № 108 если начисленная заработная плата работника, выполнившего месячную норму труда, ниже законодательно установленного размера МЗП, работодатель проводит доплату до уровня МЗП, которая выплачивается ежемесячно одновременно с выплатой заработной платы.

Если размер заработной платы в связи с периодичностью выплаты ее составляющих ниже размера МЗП, осуществляется доплата до уровня МЗП.

В случае работы на условиях неполного рабочего времени, а также при невыполнении работником в полном объеме месячной (часовой) нормы труда МЗП выплачивается пропорционально выполненной норме труда (далее — «пропорциональная» МЗП). При этом если по каким-то причинам заработная плата за отработанное время оказывается меньше «пропорциональной» МЗП, работнику начисляется доплата до «пропорциональной» МЗП.¹

МЗП в почасовом размере применяется на предприятиях, в учреждениях, организациях независимо от форм собственности и у физических лиц, которые используют наемный труд, в случае применения почасовой оплаты труда.

Учитывая вышеизложенное, при выполнении работником, работающим на условиях полной занятости, месячной нормы труда работодатель должен выплачивать ему месячную заработную плату в 2023 году в размере не менее 6700 грн. Если же работнику установлена почасовая норма (оплата) труда, то необходимо выполнять другую гарантию — оплата за каждый отработанный час должна быть осуществлена в 2023 году в размере не менее 40,46 грн.

Если при выполнении месячной (часовой) нормы труда заработная плата работника оказывается меньше указанных размеров МЗП, то работнику начисляется доплата до МЗП.¹

Что касается прожиточного минимума, то согласно статье 7 Закона о Госбюджете-2023 он установлен в 2023 году для основных социальных и демографических групп населения на уровне декабря 2022 года (см. таблицу).

Размеры прожиточного минимума в 2023 году

грн.

Категории граждан	с 1 января 2023 года
На одного человека в расчете на месяц (в среднем)	2589
Дети в возрасте до 6 лет	2272
Дети в возрасте от 6 до 18 лет	2833
Трудоспособные лица	2684
Лица, утратившие трудоспособность	2093

Кроме вышеприведенных прожиточных минимумов, установлен прожиточный минимум для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ), применяемый для определения:

– базового размера должностного оклада судьи — 2102 грн.;

– должностных окладов работников других государственных органов, оплата труда которых регулируется специальными законами, а также работников налоговых и таможенных органов — 2102 грн. (эта норма не распространяется на работников центрального органа исполнительной власти, который обеспечивает формирование и реализует государственную антикоррупционную политику, и орган досудебного расследования, на который в соответствии с частью пятой статьи 216 Уголовного процессуального кодекса Украины возлагается функция по осуществлению досудебного расследования коррупционных и связанных с коррупцией уголовных преступлений — п. 7 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2023);

– должностного оклада прокурора окружной прокуратуры — 1600 грн.

Напомним, что вышеуказанные размеры ПМТЛ были установлены и в 2022 году.

Обращаем внимание, что пунктом 10 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2023 поручено Кабинету Министров Украины после прекращения или отмены военного положения в Украине проработать, исходя из имеющихся финансовых ресурсов государственного бюджета и оценки обоснованности дополнительной потребности в бюджетных денежных средствах, вопрос увеличения расходов для повышения размеров прожиточного минимума и минимальной заработной платы на 2023 год.

Минимальный должностной оклад в 2023 году

Согласно части шестой статьи 96 КЗоТ и части шестой статьи 6 Закона № 108 минимальный должностной оклад (тарифная ставка) устанавливается в размере не меньше ПМТЛ, установленного на 1 января календарного года.

Следовательно, поскольку ПМТЛ по состоянию на 1 января 2023 года составляет 2684 грн., в течение всего 2023 года минимальный должностной оклад (месячная тарифная ставка) должен составлять не менее 2684 грн.

Предприятия, которые через своих представителей участвовали в подписании Генерального соглашения о регулировании основных принципов и норм реализации социально-экономической политики и трудовых отношений в Украине на 2019 – 2021 годы от 14.05.2019, продолжающего действовать и в настоящее время, должны соблюдать положения пункта 2.3 этого документа, в соответствии с которыми для предприятий отраслей, в которых не заключены отраслевые соглашения или положения заключенных соглашений (согласно реестру, размещенному на сайте Минсоцполитики) не регулируют размер тарифной ставки рабочего I разряда, ее размер устанавливается на уровне не менее чем на 10% выше установленного на законодательном уровне размера ПМТЛ.

Следовательно, для указанных предприятий размер тарифной ставки рабочего I разряда в 2023 году должен составлять не менее 2952 грн. (2684 грн. х 110%).

Оплата труда работников бюджетной сферы в 2023 году

Частью пятой статьи 96 КЗоТ и частью пятой статьи 6 Закона № 108 определено, что схема должностных окладов (тарифных ставок) работников учреждений, заведений и организаций, которые финансируются из бюджета, формируется на основе:

– минимального должностного оклада (тарифной ставки), установленного Кабинетом Министров Украины;

– междолжностных (межквалификационных) соотношений размеров должностных окладов (тарифных ставок) и тарифных коэффициентов.

В настоящее время размеры должностных окладов работников бюджетной сферы определяются согласно постановлению Кабинета Министров Украины «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 30.08.2002 № 1298 (далее — Постановление № 1298). В приложении 1 к Постановлению № 1298 приведена Единая тарифная сетка разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы (далее — Единая тарифная сетка, ЕТС).

В абзаце четвертом пункта 1 примечаний к ЕТС установлено, что должностные оклады (тарифные ставки) с 1 января 2021 г. рассчитываются исходя из размера должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда — 2670 грн., с 1 декабря 2021 г. — 2893 грн.

Учитывая вышеизложенное, в 2023 году в бюджетной сфере минимальный должностной оклад (тарифная ставка, ставка заработной платы), соответствующий размеру должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, составляет 2893 грн. Напомним, что еще при принятии Закона о Госбюджете-2022 предусматривалось, что в бюджетной сфере должностной оклад (тарифная ставка) работника 1 тарифного разряда с 1 октября 2022 года (дата увеличения минимальной заработной платы) должен быть увеличен до 2982 грн., однако из-за существенного уменьшения доходной части госбюджета в 2022 году вследствие вооруженной агрессии против Украины увеличение размера должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда не произошло ни с 1 октября 2022 года, ни с 1 января 2023 года.

Размеры должностных окладов (тарифных ставок) работников 2 – 25 тарифных разрядов ЕТС рассчитываются согласно тарифным коэффициентам, приведенным в приложении 1 к Постановлению № 1298 (в ЕТС).² Размеры должностных окладов (тарифных ставок, ставок заработной платы) работников должны быть отражены в штатном расписании бюджетных учреждений.

Руководители учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы должны обеспечить дифференциацию заработной платы работников, получающих заработную плату на уровне минимальной в пределах фонда оплаты труда, путем установления доплат, надбавок, премий с учетом сложности, ответственности и условий выполняемой работы, квалификации работника, результатов его работы (п. 2 постановления Кабинета Министров Украины «Некоторые вопросы оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 20.01.2021 № 29).

Статьей 22 Закона о Госбюджете-2023 установлено, что в 2023 году для всех категорий работников учреждений, заведений и организаций бюджетной сферы, государственных органов размер заработной платы (денежного обеспечения) может изменяться исключительно в пределах бюджетных назначений на оплату труда, предусмотренных в государственном бюджете.

Пунктом 3 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2023 приостановлено на 2023 год действие части второй статьи 18 Закона Украины «О судебной экспертизе» от 25.02.94 № 4038-XII относительно размера должностных окладов судебных экспертов. Приостановленной нормой предусмотрено, что работникам государственных специализированных учреждений (невоеннослужащим и тем, которые не имеют званий рядового и начальствующего состава), имеющим квалификацию судебного эксперта, должностные оклады устанавливаются в размере не менее 10 размеров ПМТЛ на 1 января календарного года.

Оплата труда педагогических работников

Постановлением Кабинета Министров Украины от 20.12.2022 № 1411 приостановлено до 31 декабря 2023 года действие постановления Кабинета Министров Украины «Об оплате труда педагогических, научно-педагогических и научных работников учреждений образования и науки» от 10.07.2019 № 822. Напомним, что согласно приостановленному постановлению наименьший размер должностного оклада (ставки заработной платы) педагогического работника с 1 января 2023 года составляет 4 размера ПМТЛ на 1 января 2023 года. Кроме того, приостановленным постановлением предусмотрен ряд доплат и надбавок педагогическим работникам.

Таким образом, в течение всего 2023 года размеры должностного оклада (ставки заработной платы), доплат и надбавок педагогических работников будут на уровне размеров, действовавших в 2022 году.

Работа по совместительству на государственных предприятиях

Напомним, что с 19 июля 2022 года из статьи 102-1 КЗоТ была исключена часть вторая, согласно которой условия работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений, организаций определяются Кабинетом Министров Украины. Во исполнение этой нормы Кабинет Министров Украины постановлением от 22.11.2022 № 1306, вступившим в силу 25.11.2022, отменил:

– постановление Кабинета Министров Украины «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» от 03.04.93 № 245;

– постановление Кабинета Министров Украины «О работе по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций, которые перемещаются из районов проведения антитеррористической операции» от 04.03.2015 № 81.

Кроме того, распоряжением от 22.11.2022 № 1047-р Кабинет Министров Украины отменил приказ Министерства труда Украины, Министерства юстиции Украины, Министерства финансов Украины «Об утверждении Положения об условиях работы по совместительству работников государственных предприятий, учреждений и организаций» от 28.06.93 № 43.

Таким образом, отменены все ограничения, которые были установлены на работу по совместительству работникам государственных предприятий, учреждений и организаций вышеуказанными отмененными нормативно-правовыми актами.

Индексация заработной платы в 2023 году

Пунктом 3 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2023 приостановлено на 2023 год действие Закона Украины «Об индексации денежных доходов населения» от 03.07.91 № 1282-XII (далее — Закон об индексации). Следовательно, в течение всего 2023 года индексация доходов, в том числе заработной платы, проводиться не будет. Это объясняется тем, что в 2022 году была большая инфляция (по итогам года составила 26,6%), вследствие чего сумма индексации, подлежащая начислению работникам, которым не повышались должностные оклады (тарифные ставки) в 2022 году, достигла значительной суммы. Большая инфляция ожидается и в 2023 году. Поскольку в настоящее время из-за войны денежных средств у государства недостаточно для повышения должностных окладов (тарифных ставок) или начисления индексации государственным служащим и работникам бюджетной сферы, то было принято решение приостановить действие Закона об индексации на 2023 год.

Обращаем внимание на то, что если работникам в 2022 году на основании положений пункта 5 Порядка проведения индексации денежных доходов населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2003 № 1078 (далее — Порядок № 1078), начислялась «фиксированная» сумма индексации, которая (если бы не было приостановления действия Закона об индексации на 2023 год) должна была начисляться в январе и последующих месяцах 2023 года, то в связи с приостановлением действия Закона об индексации на 2023 год нет оснований для начисления указанной «фиксированной» суммы индексации в 2023 году.

В то же время согласно статье 9-1 КЗоТ предприятия, учреждения, организации в пределах своих полномочий и за счет собственных денежных средств могут устанавливать дополнительные по сравнению с законодательством трудовые и социально-бытовые льготы для работников.

Кроме того, в соответствии с частью третьей статьи 13 КЗоТ коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии, социально-бытовые льготы.

Следовательно, работодатели, которые имеют желание и возможность продолжать начислять работникам индексацию, во избежание уменьшения заработной платы работников с января 2023 года могут в локальном документе (приказе, коллективном договоре) установить, что работникам продолжается начисление «фиксированной» суммы индексации (как вариант — текущей и «фиксированной» сумм индексации) в 2023 году до месяца, в котором вследствие повышения должностных окладов (тарифных ставок) сумма повышения заработной платы в части постоянных составляющих превысит «фиксированную» сумму индексации (как вариант, превысит общую сумму текущей и «фиксированной» индексации). Более того, работодатели в локальном документе (приказе, коллективном договоре) могут установить дополнительную гарантию, согласно которой работникам в течение 2023 года продолжается начисление индексации в порядке, установленном Законом об индексации и Порядком № 1078.³

Поскольку индексация заработной платы осуществляется в пределах ПМТЛ, размер которого в течение всего 2023 года составляет 2684 грн., то работодатели, которые будут продолжать индексировать заработную плату работникам в 2023 году, должны будут начислять индексацию на сумму 2684 грн. (при условии отработки работником полного месяца).⁴

Уплата алиментов с доходов работников в 2023 году

Если работодатель по исполнительному документу из доходов работника отчисляет алименты на ребенка в минимальном размере — 50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста (ч. 2 ст. 182 Семейного кодекса Украины) или на основании заявления одного из родителей ребенка и судебного приказа алименты на ребенка взыскиваются в размере 50% прожиточного минимума для ребенка соответствующего возраста (ч. 3 ст. 184 Семейного кодекса Украины), то сумма таких алиментов в 2023 году составляет:

– для детей в возрасте до 6 лет — 1136 грн. (2272 грн. х 50%);

– для детей в возрасте от 6 до 18 лет — 1416,50 грн. (2833 грн. х 50%).⁴

Поскольку, как отмечалось выше, на 2023 год приостановлено действие Закона об индексации, то в 2023 году индексация алиментов исполнителями (государственной исполнительной службой) не осуществляется.

Предоставление отпусков и дополнительные трудовые гарантии работникам
– членам пожарно-спасательных подразделений

1 января 2023 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины относительно функционирования местной и добровольной пожарной охраны» от 16.11.2022 № 2750-IX (далее — Закон № 2750). Этим Законом внесены изменения, в частности, в Кодекс гражданской защиты Украины (далее — КГЗУ), КЗоТ и Закон Украины «Об отпусках» от 15.11.96 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках), которыми установлен порядок создания пожарно-спасательных подразделений для обеспечения добровольной пожарной охраны, а также дополнительные трудовые гарантии работникам, являющимся членами пожарно-спасательных подразделений для обеспечения добровольной пожарной охраны не менее года.

Так, Законом № 2750 статья 63 «Добровольная пожарная охрана» КГЗУ изложена в новой редакции, согласно которой для осуществления мероприятий по предотвращению возникновения пожаров, их тушения, проведения аварийно-спасательных и других неотложных работ органы местного самоуправления, общественные организации, субъекты хозяйствования, другие юридические лица могут создавать пожарно-спасательные подразделения (далее — ПСП) для обеспечения добровольной пожарной охраны. ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны могут создаваться как юридические лица или их обособленные подразделения. ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны могут создаваться:

– органами местного самоуправления — из числа лиц, постоянно проживающих на соответствующей территории;

– общественными организациями — из числа членов таких организаций;

– субъектами хозяйствования, другими юридическими лицами — из числа их работников.

Членами ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны могут быть лица, которые достигли 18 лет, имеют полную гражданскую дееспособность, способны по состоянию здоровья выполнять возложенные на них обязанности, что подтверждается предварительными и периодическими медицинскими осмотрами, и обратились к субъекту, создавшему ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны, с соответствующим заявлением. Порядок проведения и периодичности медицинских осмотров членов ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны устанавливаются Министерством здравоохранения Украины.

Для участия в тушении пожаров, проведении аварийно-спасательных и других неотложных работ члены ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны снабжаются специальной одеждой, снаряжением и средствами индивидуальной защиты за счет денежных средств субъектов, создавших такие подразделения.

На период привлечения членов ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны к тушению пожаров, проведению аварийно-спасательных и других неотложных работ, прохождения подготовки, переподготовки за ними сохраняется место работы (должность) и средняя заработная плата по основному месту работы (ч. 10 ст. 63 КГЗУ).

Законом № 2750 в часть вторую статьи 119 КЗоТ внесено дополнение, вследствие чего теперь согласно этой части работникам, привлекаемым к выполнению обязанностей, предусмотренных Кодексом гражданской защиты Украины, законами Украины «О воинской обязанности и военной службе» и «Об альтернативной (невоенной) службе», «О мобилизационной подготовке и мобилизации», предоставляются гарантии и льготы в соответствии с этими законами.

Часть вторая статьи 42 КЗоТ дополнена пунктом 11, согласно которому при равных условиях производительности труда и квалификации преимущество в оставлении на работе при сокращении численности или штата работников в связи с изменениями в организации производства и труда предоставляется также работникам, являющимся членами ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны не менее года.

В Законе об отпусках часть четырнадцатая статьи 10 дополнена пунктом 9-1, в соответствии с которым ежегодные отпуска по желанию работника в удобное для них время предоставляются работникам, являющимся членами ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны не менее года.

Часть первая статьи 25 Закона об отпусках дополнена пунктом 19, согласно которому отпуск без сохранения заработной платы по желанию работника предоставляется в обязательном порядке работникам, являющимся членами ПСП для обеспечения добровольной пожарной охраны не менее года, — продолжительностью до 5 календарных дней ежегодно, а членам добровольных формирований гражданской защиты — продолжительностью до 5 календарных дней в год привлечения их к выполнению задач по предотвращению и ликвидации последствий чрезвычайных ситуаций в составе добровольных формирований гражданской защиты.

Трудовой договор с нефиксированным рабочим временем

Как мы уже сообщали (см. ВТЗ № 4/2022, стр. 4), 10.08.2022 вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законодательные акты Украины об урегулировании трудовых отношений с нефиксированным рабочим временем» от 18.07.2022 № 2421-IX (далее — Закон № 2421; см. ВТЗ № 4/2022, стр. 69), которым КЗоТ дополнен статьей 21-1 «Трудовой договор с нефиксированным рабочим временем». Этой статьей КЗоТ установлен новый вид трудового договора — с нефиксированным рабочим временем, который должен заключаться только в письменной форме (п. 6-2 ст. 24 КЗоТ), а также определены особенности выполнения работы в случае заключения такого трудового договора с лицами, желающими выполнять работу на непостоянной основе.

Пунктом 2 раздела II «Заключительные положения» Закона № 2421 поручено Министерству экономики Украины в течение 3 месяцев со дня вступления в силу этого Закона разработать и утвердить примерную форму трудового договора с нефиксированным рабочим временем.

Во исполнение этой нормы Минэкономики приказом от 26.10.2022 № 4179 (далее — Приказ № 4179), вступившим в силу 31.10.2022, утвердило примерную форму трудового договора с нефиксированным рабочим временем (далее — ТДНРВ), которая содержит 12 разделов.

Обращаем внимание, что утвержденная Приказом № 4179 примерная форма ТДНРВ является не обязательной, а рекомендованной, поскольку в пункте 2 Приказа № 4179 указано следующее:

«2. Рекомендовать работодателям при заключении трудового договора с нефиксированным рабочим временем руководствоваться Примерной формой трудового договора с нефиксированным рабочим временем, утвержденной этим приказом».

Следовательно, работодатели могут разработать и использовать свою форму ТДНРВ, но она должна содержать все обязательные условия, указанные в статье 21-1 КЗоТ, в частности:

– способ и минимальный срок уведомления работника о начале выполнения работы, который должен быть достаточным для своевременного начала выполнения работником своих обязанностей;

– способ и максимальный срок уведомления от работника о готовности приступить к работе или об отказе от ее выполнения в случаях, предусмотренных частью восьмой статьи 21-1 КЗоТ (т. е. в случаях, когда работодатель требует выполнения работы вне базовых дней и часов, или если работнику было сообщено о наличии работы с нарушением минимальных сроков, определенных ТДНРВ);

– интервалы, во время которых от работника могут потребовать работать (базовые часы и дни);

– размер оплаты труда за привлечение к работе вне базовых дней или часов.

В ТДНРВ могут устанавливаться дополнительные основания для его прекращения, которые должны быть связаны со способностями или поведением работника либо другими причинами экономического, технологического, структурного или аналогичного характера.

Обращаем внимание: несмотря на то что пункт 6-2 части первой статьи 24 КЗоТ предусматривает соблюдение письменной формы ТДНРВ, в течение действия военного положения работник и работодатель имеют право по согласию заключить такой трудовой договор как в письменной, так и в устной форме, поскольку согласно части 1 статьи 2 Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (далее — Закон № 2136) в период действия военного положения стороны по согласию определяют форму трудового договора.

Следовательно, во время действия военного положения форма ТДНРВ может быть устной, но после прекращения военного положения сторонам необходимо будет заключить ТДНРВ в письменной форме.

В случае заключения во время военного положения ТДНРВ в устной форме, обязательные условия, предусмотренные статьей 21-1 КЗоТ, следует отразить в приказе о принятии на работу с нефиксированным рабочим временем.

Увольнение работника из-за несоответствия занимаемой должности по состоянию здоровья

30 декабря 2022 года вступило в силу постановление Кабинета Министров Украины «Об утверждении Порядка расторжения трудового договора по инициативе работодателя (собственника или уполномоченного им органа, физического лица, использующего труд наемных работников) в связи с выявлением несоответствия работника занимаемой должности по состоянию здоровья при наличии у него права на назначение досрочной пенсии по возрасту» от 27.12.2022 № 1449. Этим постановлением утвержден Порядок расторжения трудового договора по инициативе работодателя (собственника или уполномоченного им органа, физического лица, использующего труд наемных работников) в связи с выявлением несоответствия работника занимаемой должности по состоянию здоровья при наличии у него права на назначение досрочной пенсии по возрасту (далее — Порядок № 1449).

Напомним, что согласно пункту 7 части 1 статьи 115 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 № 1058-IV (далее — Закон № 1058) и части первой статьи 21 Закона Украины «Об основных принципах социальной защиты ветеранов труда и других граждан преклонного возраста в Украине» от 16.12.93 № 3721-XII (далее — Закон № 3721) право на назначение досрочной пенсии по возрасту имеют лица, трудовой договор с которыми расторгнут по инициативе собственника или уполномоченного им органа (далее — работодатель) в связи с выявлением несоответствия работника занимаемой должности по состоянию здоровья в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины, которым на день увольнения осталось не более полутора лет до достижения пенсионного возраста, установленного статьей 26 Закона № 1058, если они имеют страховой стаж, необходимый для назначения пенсии по возрасту в минимальном размере, предусмотренном абзацем первым части 1 статьи 28 Закона № 1058 (у мужчин — 35 лет, у женщин — 30 лет).

Именно во исполнение вышеприведенной нормы утвержден Порядок № 1449, определяющий механизм расторжения трудового договора по инициативе работодателя в связи с выявлением несоответствия работника занимаемой должности по состоянию здоровья в случае, когда на день увольнения работнику осталось не более полутора лет до достижение пенсионного возраста, установленного статьей 26 Закона № 1058, и у работника имеется страховой стаж, необходимый для назначения пенсии по возрасту в минимальном размере (т. е. в размере прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность).

Согласно пункту 2 Порядка № 1449 несоответствие работника занимаемой должности по состоянию здоровья подтверждается одним из следующих документов, содержащих информацию, приведенную в первичной учетной документации учреждения здравоохранения, а именно:

– справкой учреждения здравоохранения, содержащей информацию об окончательном заключении врачебно-консультативной комиссии относительно изменения места работы, указанную в журнале записи заключений такой комиссии;

– уведомлением работодателя о группе инвалидности и ее причине или выпиской из акта осмотра медико-социальной экспертной комиссии, или индивидуальной программой реабилитации (при условии предоставления ее лицом);

– медицинской справкой о прохождении предварительного (периодического) медицинского осмотра работника определенной категории, выданной комиссией по проведению медицинских осмотров учреждений здравоохранения.

На основании одного из вышеприведенных документов работодатель обязан принять меры по переводу работника с его согласия на другую работу временно или без ограничения срока при наличии соответствующих вакансий либо в случае отсутствия соответствующих вакансий составить об этом акт. В случае отказа работника от перевода на другую работу работодатель получает от профсоюзной организации (профсоюзного представителя) согласие на увольнение работника в связи с выявленным несоответствием занимаемой должности по состоянию здоровья (кроме случаев увольнения работника, не являющегося членом первичной профсоюзной организации, действующей на предприятии, в учреждении, организации, или отсутствия на предприятии, в учреждении, организации первичной профсоюзной организации). Выявленное несоответствие работника занимаемой должности по состоянию здоровья в случае его отказа от перевода на другую работу или отсутствия соответствующих вакансий для его перевода может являться основанием для расторжения трудового договора и увольнения работника по инициативе работодателя согласно пункту 2 части первой статьи 40 КЗоТ (п. 3 Порядка № 1449).

Неработающее лицо, имеющее страховой стаж, необходимый для назначения пенсии по возрасту в минимальном размере, уволенное не ранее чем за полтора года до достижения пенсионного возраста, установленного статьей 26 Закона № 1058, по инициативе работодателя в связи с выявленным несоответствием работника занимаемой должности по состоянию здоровья согласно пункту 2 части первой статьи 40 КЗоТ, подает в территориальный орган Пенсионного фонда Украины или в уполномоченный им орган либо уполномоченному лицу заявление о назначении пенсии, к которому прилагается копия документа о выявленном несоответствии работника занимаемой должности по состоянию здоровья, что стало основанием для увольнения согласно пункту 2 части первой статьи 40 КЗоТ, и другие документы, необходимые для назначения досрочной пенсии по возрасту в соответствии с пунктом 7 части 1 статьи 115 Закона № 1058 и статьей 21 Закона № 3721, согласно Порядку подачи и оформления документов для назначения (перерасчета) пенсий в соответствии с Законом Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании», утвержденному постановлением правления Пенсионного фонда Украины от 25.11.2005 № 22-1 (п. 4 Порядка № 1449).

Новшества в «трудовой» статистической отчетности

01.01.2023 вступил в силу Закон Украины «Об официальной статистике» от 16.08.2022 № 2524-IX (далее — Закон № 2524), который пришел на замену действовавшему более 20 лет Закону Украины «О государственной статистике» от 17.09.92 № 2614-XII. Частью 4 статьи 10 Закона № 2524 установлено, что статистическая отчетность и финансовая отчетность респондентами – юридическими лицами, обособленными подразделениями юридических лиц, расположенными на территории Украины, обособленными подразделениями юридических лиц Украины, расположенными за границей, физическими лицами – предпринимателями подаются разработчикам официальной статистики исключительно в электронной форме.

Следовательно, начиная с отчетного периода — январь 2023 года (І квартал, І полугодие 2023 года, 2023 год), вся статистическая и финансовая отчетность подается органам статистики только в электронной форме. Подать статистическую отчетность можно с помощью онлайн-сервиса «Кабинет респондента» на официальном сайте Государственной службы статистики Украины (https://statzvit.ukrstat.gov.ua/). Вход в систему осуществляется круглосуточно и не требует инсталяции каких-либо программ.

Госстат с 2023 года обновил сразу несколько форм государственного статистического наблюдения, которые подают ей работодатели.

Так, приказом Госстата от 12.05.2022 № 87 обновлена форма государственного статистического наблюдения № 1-ПВ (месячная) «Отчет о труде». Эта обновленная форма вводится в действие, начиная с отчета за январь 2023 года, и традиционно подается не позднее 7 числа месяца, следующего за отчетным периодом (месяцем). Ее должны подавать юридические лица и их обособленные подразделения. Ранее действовавшая аналогичная форма, утвержденная приказом Госстата от 25.06.2021 № 135, утрачивает силу с 1 февраля 2023 года. Новая форма отличается от своей предшественницы тем, что в заглавной части теперь указано следующее: «Статистична конфіденційність забезпечується статтею 29 Закону України «Про офіційну статистику» (было — «Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику»). Также в заглавной части уточнено, что респондентами указывается «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Одновременно исключен текст (реквизит) «Код території відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ)». В названии Отчета теперь все буквы заглавные: «ЗВІТ ІЗ ПРАЦІ». Также в новой форме Отчета о труде указаны реквизиты (дата и номер) нового приказа Госстата, которыми она утверждена (12 травня 2022 р. № 87). В табличной части Отчета о труде изменений нет.

Также приказом Госстата от 12.05.2022 № 87 обновлена форма государственного статистического наблюдения № 1-ПВ (квартальная) «Отчет о труде». Эта обновленная форма вводится в действие, начиная с отчета за I квартал 2023 года, и по-прежнему подается не позднее 7 числа месяца, следующего за отчетным периодом (кварталом). Ее должны подавать юридические лица и их обособленные подразделения. Ранее действовавшая аналогичная форма, утвержденная приказом Госстата от 25.06.2021 № 135, утрачивает силу с 1 февраля 2023 года. Новая форма квартального Отчета о труде содержит те же новшества, что и новая форма месячного Отчета о труде, при этом основная (табличная) часть новой формы уже не содержит раздела VІ «Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2021 рік» (у звіті за I квартал).

Приказом от 23.06.2022 № 195 Госстат обновил форму государственного статистического наблюдения № 3-долг (месячная) «Отчет о задолженности по оплате труда» (далее — Отчет о задолженности). Эта новая форма вводится в действие, начиная с отчета за январь 2023 года, и по-прежнему подается не позднее 7 числа месяца, следующего за отчетным периодом (месяцем). Ее должны подавать юридические лица, в том числе те, которые не имеют задолженности по оплате труда. Ранее действовавшая форма № 3-долг (месячная) «Отчет о задолженности по оплате труда», утвержденная приказом Госстата от 25.06.2021 № 136, утрачивает силу с 1 февраля 2023 года. Заглавная часть нового Отчета о задолженности содержит те же новшества, что и заглавная часть нового Отчета о труде. Кроме того, в заглавной части нового Отчета о задолженности указаны реквизиты (дата и номер) нового приказа Госстата, которыми он утвержден (23 червня 2022 р. № 195). Кроме того, подраздел «Інформація щодо відсутності даних» уже не содержит большого перечня причин отсутствия данных, из которого необходимо выбрать только одну причину отсутствия данных, а в строке «Зазначте причину відсутності даних» респондент самостоятельно указывает причину или причины отсутствия данных. В табличной части нового Отчета о задолженности изменений нет.

Кроме того, Госстат приказом от 23.08.2022 № 227 обновил форму государственного статистического наблюдения № 1-РС «Отчет о расходах на содержание рабочей силы» (далее — Отчет о расходах). Эта обновленная форма, которая подается один раз на четыре года, вводится в действие, начиная с 1 января 2023 года, и впервые подается, начиная с отчета за 2022 год, не позднее 7 апреля. Ее должны подавать юридические лица и их обособленные подразделения. Ранее действовавшая аналогичная форма, утвержденная приказом Госстата от 07.08.2014 № 227, утратила силу с 1 января 2023 года. Заглавная часть нового Отчета о расходах содержит те же новшества, что и заглавная часть нового Отчета о труде. Кроме того, в заглавной части нового Отчета о расходах указаны реквизиты (дата и номер) нового приказа Госстата, которыми он утвержден (23 серпня 2022 р. № 227). Также заглавная часть нового Отчета о расходах содержит реквизит «Територіальна громада», где указывается название территориальной общины, а также заполняется реквизит «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Бюджетные учреждения теперь должны заполнять новые реквизиты «Вид економічної діяльності, щодо якого подається звіт» и «Код виду економічної діяльності за КВЕД» (определяется автоматически в случае подачи формы в электронном виде). Также заглавная часть Отчета о расходах дополнена новым подразделом «Інформація щодо відсутності даних», где проставляется соответствующая отметка (в случае отсутствия данных) и указывается одна из приведенных в этом подразделе причин отсутствия данных.

В основной (табличной) части нового Отчета о расходах обновлены разделы I и II. Так, раздел I получил новое название «Кількість та робочий час працівників за звітний рік» (было — «Кількість працівників і оплачений робочий час»). Этот раздел содержит только три строки «Кількість осіб», «Кількість відпрацьованих годин (ряд. 02 ≤ ряд. 03)» и «Кількість оплачених годин» и три графы для заполнения в зависимости от категории работников «Працівники з повною зайнятістю», «Працівники з частковою зайнятістю» и «Учні/стажисти». Раздел II получил более удлиненное название «Витрати на утримання робочої сили за звітний рік» (было — «Витрати на утримання робочої сили»). Этот раздел разделен на две таблицы: в первой таблице отражается информация по категориям работников, во второй таблице — информация в целом по предприятию (обособленному подразделению). В 9 строках и двух графах «Усього (працівники з повною та частковою зайнятістю)» и «Учні/стажисти» первой таблицы раздела II отражается информация о: прямых выплатах, надбавках и доплатах, выплачиваемых в каждом платежном периоде и отдельно не в каждом расчетном периоде работникам; оплата за неотработанное время работникам; заработная плата работников в натуральной форме; заработная плата учеников/стажеров; взносы в фонды сбережений, созданные для работников; взносы работодателя на обязательное социальное страхование работников (включая ЕСВ); взносы на социальное страхование работников; прямые социальные выплаты работодателя. Вторая таблица раздела II, имеющая название «Інформація в цілому по підприємству (відокремленому підрозділу)», содержит четыре строки, где указываются: расходы на профессиональное обучение; другие расходы на содержание рабочей силы; налоги, относящиеся к расходам на содержание рабочей силы; субсидии, которые получает работодатель.

Страховые выплаты работникам в 2023 году

Предельные размеры страховых выплат застрахованным лицам зависят от величины минимальной заработной платы в месячном размере. Поскольку, как отмечалось выше, минимальная заработная плата в месячном размере в течение всего 2023 года составляет 6700 грн., а максимальная величина базы начисления единого социального взноса (далее — ЕСВ), равная 15 размерам минимальной заработной платы, составляет 100 500 грн. (6700 грн. х 15), рассмотрим ограничения в предоставлении страховых выплат (пособий по временной нетрудоспособности, по беременности и родам) работникам в 2023 году с учетом указанных показателей (см. таблицу ниже).

Ограничения при начислении страховых выплат в 2023 году

грн.

Месяцы, в которых наступил страховой случай (начались временная нетрудоспособность или отпуск в связи с беременностью и родами)

Январь – Декабрь

Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособий по временной нетрудоспособности, по беременности и родам 1

3301,58 грн. (100 500 грн. : 30,44)

Максимальная сумма пособия в расчете на месяц 2

100 500 грн.

Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по временной нетрудоспособности, если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев, и минимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по беременности и родам 3

220,11 грн. (6700 грн. : 30,44)

Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по беременности и родам, если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев 4

440,21 грн. (6700 грн. х 2 : 30,44)

¹ Исчисляется путем деления максимальной величины базы начисления единого социального взноса (далее — ЕСВ) в последнем месяце расчетного периода (месяце, предшествующем месяцу наступления страхового случая) на среднемесячное количество календарных дней — 30,44 (п. 4 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 № 1266 (далее — Порядок № 1266), ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV; далее — Закон № 1105).

² Соответствует максимальной величине базы начисления ЕСВ в последнем месяце расчетного периода (месяце, предшествующем месяцу наступления страхового случая) (ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закона № 1105, п.п. 2, 4 Порядка № 1266).

³ Исчисляется путем деления размера минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая, на среднемесячное количество календарных дней — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядка № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 19 Закона № 1105).

⁴ Исчисляется путем деления двукратного размера минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая, на среднемесячное количество календарных дней — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядка № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 12 Закона № 1105).

Новшества в назначении страховых выплат

Законом Украины «О внесении изменений в Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» и Закон Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 21.09.2022 № 2620-IX (далее — Закон № 2620) с 1 января 2023 года в новой редакции изложен Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105). О важных для работодателей нормах Закона № 2620, а также о всех новшествах Закона № 1105 мы детально уже рассказали на страницах журнала⁵, поэтому напомним только основные новшества, действующие с 1 января 2023 года:

– Фонд социального страхования Украины (далее — ФССУ) прекращен путем присоединения к Пенсионному фонду Украины (далее — ПФУ), поэтому все полномочия ФССУ, в том числе по финансированию страховых выплат, с 1 января 2023 года перешли к ПФУ, который отныне является страховщиком, но нормативно-правовые акты ФССУ действуют до утверждения соответствующих нормативно-правовых актов ПФУ;

– отменена оплата за счет денежных средств социального страхования лечения застрахованных лиц в отделениях санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм;

– отменено ограничение 75 календарными днями за календарный год продолжительности выплаты пособия по временной нетрудоспособности застрахованным лицам, работающим на сезонных и временных работах, в том числе в случае осуществления ими ухода за больным ребенком в возрасте до 14 лет;

– уточнено, что по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности предоставляется пособие по временной нетрудоспособности, включая уход за больным ребенком, уход за ребенком до 14 лет или ребенком с инвалидностью в возрасте до 18 лет на весь период предоставления реабилитационной помощи при наличии медицинского заключения о необходимости стороннего ухода за ребенком;

– пособие по временной нетрудоспособности выплачивается застрахованным лицам с инвалидностью, работающим на предприятиях и в организациях обществ УТОГ и УТОС, за счет денежных средств ПФУ не с первого, а с шестого дня нетрудоспособности;

– не предусмотрено создание комиссии по социальному страхованию на предприятии, а решение о назначении страховой выплаты принимает страхователь или уполномоченное им лицо;

– уменьшен с 10 до 3 рабочих дней срок рассмотрения страхователем документов для назначения пособия в связи с беременностью и родами со дня их поступления;

– уменьшен с 10 до 3 рабочих дней срок финансирования страхователей ПФУ после поступления от страхователя заявления-расчета, в том числе в электронной форме;

– несмотря на подачу страхователем заявления-расчета, где указываются суммы начисленной страховой выплаты, определение размера пособия по временной нетрудоспособности, в том числе на льготных условиях, осуществляется путем автоматизированного обмена имеющимися данными между информационно-коммуникационными системами органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций или на основании копии соответствующих удостоверений или других документов, подтверждающих право на льготу (т. е. определение размера «больничных» будет осуществляться ПФУ автоматически исходя из данных, содержащихся в реестре застрахованных лиц и реестре страхователей Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования и других базах данных);

– уточнено, что основанием для назначения пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам является сформированный на основе медицинского заключения о временной нетрудоспособности листок нетрудоспособности;

– в случае создания необоснованного медицинского заключения, на основании которого сформирован листок нетрудоспособности и осуществлена страховая выплата застрахованному лицу, финансовую ответственность несут лица, создавшие такое медицинское заключение, при этом застрахованное лицо или страхователь не обязаны возвращать полученную сумму страховой выплаты. Если же создание необоснованного медицинского заключения выявлено до осуществления страховой выплаты застрахованному лицу, то такую страховую выплату ПФУ не финансирует до устранения нарушения;

– срок обращения застрахованного лица за назначением страховой выплаты сокращен с 12 до 6 календарных месяцев со дня восстановления трудоспособности, окончания отпуска в связи с беременностью и родами, со дня смерти застрахованного лица или члена его семьи;

– увеличен с 5 до 17 календарных дней период оплаты временной нетрудоспособности потерпевшего вследствие несчастного случая на производстве и профессионального заболевания за счет работодателя.

Кроме обновления Закона № 1105, с 1 января 2023 года постановлением Кабинета Министров Украины «О внесении изменений в некоторые постановления Кабинета Министров Украины относительно обеспечения реализации отдельных функций Пенсионного фонда Украины и признании утратившими силу некоторых постановлений Кабинета Министров Украины» от 02.12.2022 № 1350 внесены изменения, в частности, в постановление Кабинета Министров Украины «Об исчислении средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию» от 26.09.2001 № 1266 (далее — Постановление № 1266), которым утвержден Порядок исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию (далее — Порядок № 1266). Детально о новшествах Постановления № 1266 и Порядка № 1266 мы уже детально рассказали на страницах журнала⁶, поэтому напомним только основные новшества указанных документов:

– в пункте 3 Порядка № 1266 перечень уважительных причин, при наличии которых не отработанные календарные дни исключаются из расчетного периода, дополнен еще одной уважительной причиной — приостановление действия трудового договора в связи с военной агрессией Российской Федерации против Украины. Соответственно, теперь период (календарные дни) приостановления действия трудового договора, предусмотренного статьей 13 Закона № 2136, исключается из расчетного периода при исчислении средней заработной платы для начисления страховых выплат;

– действие пункта 3 Порядка № 1266, в котором определен механизм исчисления среднедневной заработной платы, распространен на работников и гиг-специалистов резидента Дия Сити;

– установлено, что сумма пособия по временной нетрудоспособности, пособия по беременности и родам в расчете на месяц, выплачиваемая работникам и гиг-специалистам резидентов Дия Сити, не должна превышать размера заработной платы (дохода) таких лиц, с которого фактически уплачены страховые взносы (ЕСВ). То есть нормы Порядка № 1266 приведены в соответствие с нормами Закона № 1105;

– уточнено, что если на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, на условиях гражданско-правового договора, осуществляет предпринимательскую или другую деятельность, связанную с получением дохода непосредственно от такой деятельности, исчисление средней заработной платы (суммы заработной платы) осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы, по совместительству и по месту (местам) осуществления другого вида (видов) деятельности. Расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно;

– из Постановления № 1266 исключен пункт 4, которым предоставлено право Министерству социальной политики давать разъяснения по применению Порядка № 1266. Следовательно, теперь не Минсоцполитики, а ПФУ как уполномоченный орган управления в системе общеобязательного государственного социального страхования в связи с временной утратой трудоспособности и от несчастного случая будет предоставлять разъяснения по применению положений Порядка № 1266.

Норма рабочего времени в 2023 году

Как мы уже сообщали⁷, согласно части 6 статьи 6 Закона № 2136 в период действия военного положения не применяются нормы статьи 53, части первой статьи 65, частей третьей – пятой статьи 67, статей 71, 73, 78-1 КЗоТ и части второй статьи 5 Закона об отпусках.

Таким образом, в период военного положения, которое в настоящее время продлено до 19 февраля 2023 года, но, судя по ситуации на фронте, будет продлено и после этой даты, не действуют нормы КЗоТ касательно:

– сокращения продолжительности работы на один час как при пятидневной, так и при шестидневной рабочей неделе накануне праздничных и нерабочих дней (ч. первая ст. 53 КЗоТ);

– продолжительности рабочего дня накануне выходных дней при шестидневной рабочей неделе не более 5 часов (ч. вторая ст. 53 КЗоТ);

– ограничения предельных норм сверхурочных работ, а именно 4 часа в течение 2 дней подряд и 120 часов в год (ч. первая ст. 65 КЗоТ);

– перенесения выходного дня на следующий после праздничного или нерабочего дня, если последний совпадает с выходным днем (ч. третья ст. 67 КЗоТ);

– перенесения выходных и рабочих дней в соответствии с рекомендацией Кабинета Министров Украины с целью создания благоприятных условий для использования праздничных и нерабочих дней (ч. четвертая, пятая ст. 67 КЗоТ);

– праздничных и нерабочих дней (ст. 73 КЗоТ);

– запрета привлечения к работам в выходные, праздничные и нерабочие дни (ст. 71 КЗоТ);

– неучета праздничных и нерабочих дней, указанных в статье 73 КЗоТ, при определении продолжительности ежегодных отпусков (ст. 78-1 КЗоТ, ч. вторая ст. 5 Закона об отпусках).

Учитывая вышеизложенное, в период военного положения:

– отсутствуют праздничные и нерабочие дни, соответственно на них не продлеваются ежегодные (основной и дополнительные) отпуска и дополнительный отпуск работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы;

– выходные дни, которые приходятся на праздничные и нерабочие дни, указанные в статье 73 КЗоТ, не переносятся на следующий день после праздничного или нерабочего дня;

– не сокращается на 1 час продолжительность работы при пятидневной и шестидневной рабочей неделе накануне праздничных и нерабочих дней, указанных в статье 73 КЗоТ;

– не ограничивается 5 часами продолжительность рабочего дня накануне выходных дней при шестидневной рабочей неделе;

– не ограничивается количество сверхурочных работ в течение 2 дней подряд и за год.

Таким образом, работодателям необходимо учитывать вышеизложенное при определении нормы рабочего времени в месяцах (кварталах, полугодиях) 2023 года и в целом за 2023 год.⁸

Например, для предприятий, на которых установлена 40-часовая пятидневная рабочая неделя с двумя выходными днями в субботу и воскресенье с одинаковой продолжительностью ежедневной работы, норма рабочего времени в январе 2023 года составляет 176 рабочих часов (22 рабочих дня х 8 рабочих часов).

Кроме того, следует учитывать, что согласно частям 1, 2 статьи 6 Закона № 2136 нормальная продолжительность рабочего времени в период действия военного положения может быть увеличена до 60 часов в неделю для работников, занятых на объектах критической инфраструктуры (в оборонной сфере, сфере обеспечения жизнедеятельности населения и т. п.). Для работников, занятых на объектах критической инфраструктуры, которым в соответствии с законодательством устанавливается сокращенная продолжительность рабочего времени, продолжительность рабочего времени в период действия военного положения не может превышать 40 часов в неделю.

В случае установления работникам, занятым на объектах критической инфраструктуры, нормальной продолжительности рабочего времени в соответствии с частями 1 и 2 статьи 6 Закона № 2136 свыше нормы, установленной в соответствии с законодательством, оплата труда осуществляется в размере, увеличенном пропорционально увеличению нормы труда (ч. 7 ст. 6 Закона № 2136).

Например, если работнику, занятому на объекте критической инфраструктуры, в период действия военного положения установлена нормальная продолжительность рабочего времени — 50 часов в неделю, а до введения военного положения он работал с нормальной продолжительностью рабочего времени — 40 часов в неделю, при этом его оклад по должности составляет 10 000 грн., то заработная плата работника в период действия военного положения должна рассчитываться исходя из оклада, составляющего 12 500 грн. (10 000 грн. : 40 рабочих часов х 50 рабочих часов).

Заметим, что увеличение нормальной и сокращенной продолжительности рабочего времени в период военного положения для работников, занятых на объектах критической инфраструктуры, является правом, а не обязанностью работодателя, к тому же работодатель может увеличить продолжительность рабочего времени не обязательно для всех работников, занятых на объектах критической инфраструктуры (например, он может сделать это для работников только отдельных подразделений или для отдельных работников).

Изменения в Классификаторе профессий

Министерство экономики Украины приказом от 29.12.2022 № 5573 внесло Изменение № 11 в национальный классификатор ГК 003:2010 (далее — Классификатор профессий, КП), утвержденный приказом Госпотребстандарта Украины от 28.07.2010 № 327.

Изменение № 11 предусматривает изменение названий некоторых профессий, отмену ряда устаревших профессий, введение новых профессий и новой позиции в производных словах к профессиям (профессиональным названиям работ), повышение статуса некоторых профессий.

Так, слова «телекоммуникации» и «телекоммуникационный» в названиях классификационных группировок и профессий заменены словами соответственно «электронные коммуникации» и «коммуникационный» в соответствующем падеже. В частности, в классификационных группировках название «Профессионалы в области электроники и телекоммуникаций» заменено названием «Профессионалы в области электроники и электронных коммуникаций» (код КП 2144), название «Научные сотрудники (электроника, телекоммуникации)» — названием «Научные сотрудники (электроника, электронные коммуникации)» (код КП 2144.1), название «Инженеры в области электроники и телекоммуникаций» — названием «Инженеры в области электроники и электронных коммуникаций» (код КП 2144.2), название «Технические специалисты в области электроники и телекоммуникаций» — названием «Технические специалисты в области электроники и электронных коммуникаций» (код КП 3114), название «Операторы радио- и телекоммуникационного оборудования» — названием «Операторы радио- и электронно-коммуникационного оборудования» (код КП 3132). В названиях профессий название «Аналитик по безопасности информационно-телекоммуникационных систем» заменено названием «Аналитик по безопасности информационно-коммуникационных систем» (код КП 2139.2), название «Младший научный сотрудник (электроника, телекоммуникации)» — названием «Младший научный сотрудник (электроника, электронные коммуникации)» (код КП 2144.1).

Также в Классификатор профессий внесена новая классификационная группировка по коду КП 5164 «Военнослужащие (рядовой, сержантский и старшинский состав)», которая включает следующие новые профессии по коду КП 5164: «Боевой медик», «Верхолаз (военная служба)», «Доброволец территориальной обороны», «Инструктор по физической подготовке и спорту (военная служба)», «Контроллер (особо важные государственные объекты)», «Механик-водитель», «Наводчик», «Наводчик-оператор», «Снайпер».

В названиях некоторых профессий заменены слово или слова. Так, слово «Инженер» в трех профессиях по коду КП 2412.2 заменено словом «Специалист», вследствие чего название профессии «Инженер по организации труда» заменено названием «Специалист по организации труда», название «Инженер по подготовке кадров» — названием «Специалист по подготовке кадров», название «Инженер по профадаптации» — названием «Специалист по профадаптации». Название профессии «Заведующий центром (молодежным)» (код КП 1229.6) заменено более универсальным названием профессии «Заведующий центром (по направлению деятельности)» (код КП 1229.6). Название профессии «Аудитор информационных технологий» (код КП 2139.2) заменено более конкретным названием «Аудитор информационных технологий (по кибербезопасности)» (код КП 2139.2).

Кроме того, название классификационной группировки «Рабочие, обслуживающие установки по производству цемента и других минеральных продуктов» заменено названием «Рабочие, обслуживающие установки в волокнистоцементном производстве» (код КП 8212).

Также в названиях профессий слово «асбестоцементные» или слова «асбестоцементные и асбестосилитовые» заменены словом «волокнистоцементные» в соответствующем падеже. В частности, название профессии «Грунтовщик асбестоцементных и асбестосилитовых изделий» заменено названием «Грунтовщик волокнистоцементных изделий» (код КП 8212), название «Съемник-укладчик асбестоцементных изделий» — названием «Съемник-укладчик волокнистоцементных изделий» (код КП 8212), название «Лаборант асбестоцементного производства» — названием «Лаборант волокнистоцементного производства» (код КП 8212), название «Сборщик асбестоцементных плит» — названием «Сборщик волокнистоцементных изделий» (код КП 9321).

Кроме того, название профессии «Инспектор по защите растений» заменено названием «Инспектор фитосанитарный» (код КП 3212), название «Офисный служащий (складское хозяйство)» — названием «Служащий на складе (кладовщик)» (код КП 4131). Одновременно исключена профессия «Кладовщик» (код КП 9411), которая была включена в раздел 9 «Простейшие профессии» Классификатора профессий. Таким образом, вместо названия профессии «Кладовщик» необходимо использовать название «Служащий на складе (кладовщик)» (код КП 4131), но следует учитывать, что последняя профессия приведена в разделе 4 «Технические служащие» Классификатора профессий, то есть статус кладовщика должен быть повышен.

Из раздела 5 «Работники сферы торговли и услуг» Классификатора профессий исключена профессия «Шеф-повар» (код КП 5122), но одновременно профессия с таким же названием включена в раздел 3 «Специалисты» Классификатора профессий, то есть статус профессии «Шеф-повар» должен быть повышен.

Из Классификатора профессий исключены (отменены) следующие профессии: «Инженер по нормированию труда» (код КП 2412.2), «Инженер по организации и нормированию труда» (код КП 2412.2), «Бегунщик» (код КП 8151), «Дозировщик асбеста» (код КП 8151), «Машинист печатной машины (производство асбестоцементных и асбестосилитовых изделий») (код КП 8251), профессии по коду КП 8212 «Гидротермист», «Голендорщик», «Машинист экструзионного пресса», «Машинист прикатывающей машины», «Машинист трубной машины», «Обкатчик труб», «Оператор конвейера отвердения асбестоцементных труб», «Оператор переборщика-увлажнителя асбестоцементных изделий», «Оператор ускорительной установки», «Рекуператорщик», «Разбиратель асбестоцементных изделий», «Токарь по обработке асбестоцементных труб и муфт», «Фрезеровщик асбестоцементных плит», «Волновитель асбестоцементных листов».

В Классификатор профессий включены (внесены) следующие новые профессии: «Директор Национального антикоррупционного бюро Украины» (код КП 1120.1), «Директор территориального управления Национального антикоррупционного бюро Украины» (код КП 1229.7), «Руководитель структурного подразделения по вопросам безопасности информации и киберзащиты» (код КП 1239), «Конструктор систем кибербезопасности» (код КП 2132.2), по коду КП 2139.2 профессии «Аналитик по оценке уязвимостей», «Аудитор программ информационных технологий», «Уполномоченный по авторизации безопасности информации», «Специалист по киберисследованиям и разработке систем безопасности», «Специалист по оценке мер защиты информации (кибербезопасности)», «Специалист по планированию политики и стратегии кибербезопасности», «Специалист по юридическим консультациям и адвокации в сфере кибербезопасности», по коду КП 2149.2 профессии «Эксперт по оценке пожарных рисков», «Эксперт в сфере техногенной и пожарной безопасности», «Инженер по нормированию трудовых процессов», профессии «Специалист по исследованию факторов окружающей среды» (код КП 2225.2), «Профессионал по фармаконадзору» (код КП 2229.2), по коду КП 2445.2 профессии «Клинический психолог» и «Психотерапевт», профессии «Эксперт (по видам деятельности)» (код КП 2490), «Сестра медицинская (брат медицинский) по реабилитации» (код КП 3231), «Государственный фитосанитарный инспектор» (код КП 3449), «Кибероператор» (код КП 4113), по коду КП 7111 профессии «Горняк на очистных работах в шахтах» и «Горняк на подготовительных работах в шахтах», профессии «Машинист технологического оборудования обогатительной фабрики» (код КП 8119), «Изготовитель премиксов» (код КП 8139), «Оператор пульта управления оборудованием дробильно-сортировочной линии» (код КП 8212).

Из вышеизложенного следует, что вместо отмененных профессий «Инженер по нормированию труда» (код КП 2412.2) и «Инженер по организации и нормированию труда» (код КП 2412.2) можно применить название новой професии «Инженер по нормированию трудовых процессов» (код КП 2149.2).

Кроме того, учитывая, что название профессии «Аналитик систем защиты информации и оценки уязвимостей» (код КП 2139.2) заменено названием «Аналитик систем защиты информации» (код КП 2139.2), а также введено новое название профессии «Аналитик по оценке уязвимостей» (код КП 2139.2), то фактически одну бывшую профессию разделили на две отдельные профессии с теми же кодами КП.

Все вышеприведенные новые профессии внесены как в соответствующие разделы приложения А (обязательного), так и в приложение Б (справочное) «Алфавитный указатель профессиональных названий работ» Классификатора профессий.

Приложение В «Производные слова к профессиям (профессиональным названиям работ)» Классификатора профессий дополнено новой позицией «Исполнитель отдельных работ», в сноске к которой указано, что эти производные слова применяются к профессиональным названиям работ разделов 5 – 8 Классификатора профессий, если это не противоречит КП при условии, что к работникам по этим профессиям (профессиональным названиям работ) не определяются личностные, специальные и/или специфические требования. Например, от названия профессии «Монтажник гипсокартонных конструкций» с кодом КП 7129 можно образовать производное название «Исполнитель отдельных работ монтажника гипсокартонных конструкций» с сохранением кода КП (конкретная детализация работ приводится в рабочей инструкции: выполнение монтажа откосов гипсокартоном или выполнение монтажа каркасов гипсокартоном).

Одновременно раздел 3 «Основные положения» Классификатора профессий дополнен двумя абзацами следующего содержания:

«В отдельных случаях при необходимости обозначения видов работ по определенной профессии (профессиональному названию работы) работодатель может применять производные слова «исполнитель отдельных работ». Конкретная детализация работ определяется работодателем в рабочей инструкции или трудовом договоре.

Использование производных слов «исполнитель отдельных работ» применяется работодателем при необходимости: принятия на работу рабочих для выполнения отдельных работ в пределах определенной профессии, не имеющих профессиональной (полной или частичной) квалификации; признания результатов обучения по краткосрочным курсам, семинарам, курсам повышения квалификации в соответствии с номенклатурой профессий (профессиональных названий работ) и потребностями рынка труда.».

Как разъяснило Минсоцполитики в письме от 02.10.2018 № 18921/0/2-18/28 (см. ВТЗ № 1/2019, стр. 113), изменение названий профессий (должностей) без изменения кодов КП не требуют предварительного согласия работников, занимающих соответствующие должности (профессии), поскольку указанные изменения не связаны с изменением задач и обязанностей по должностям (профессиям), квалификационных требований к работнику, оплаты труда и т. д. Если изменение названия должности (профессии) обусловливает изменение должностных (рабочих) обязанностей, разряда, размера оплаты труда и т. д., т. е. влечет изменение существенных условий труда, работник должен быть уведомлен об этом не позднее чем за два месяца.

Таким образом, работодатели должны привести названия должностей (профессий) в штатном расписании в соответствие с положениями обновленного Классификатора профессий путем издания соответствующего приказа. Если изменение названия должности (профессии) влечет изменение обязанностей по должности (профессии), то вносятся изменения в должностные (рабочие) инструкции с уведомлением работников о таких изменениях не позднее чем за два месяца, поскольку согласно части третьей статьи 32 КЗоТ об изменении существенных условий труда, в частности, изменении разрядов и наименования должностей, работник должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца.

1 січня 2023 року набрав чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX (далі — Закон про Держбюджет-2023), яким встановлено соціальні стандарти на 2023 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2023 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2023 протягом всього 2023 року мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі — 6700 грн.;

– у погодинному розмірі — 40,46 грн.

Таким чином, мінімальна заробітна плата у місячному та погодинному розмірах протягом усього 2023 року буде такою самою, якою вона була встановлена з 1 жовтня 2022 року.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата (далі — МЗП) встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Відповідно до статті 3-1 Закону № 108 якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП). При цьому якщо з будь-яких причин заробітна плата за відпрацьований час є нижчою за «пропорційну» МЗП, працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.¹

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі разом — роботодавці), у разі застосування погодинної оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець повинен виплачувати йому місячну заробітну плату у 2023 році в розмірі не менше 6700 грн. Якщо працівнику встановлено погодинну норму (оплату) праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2023 році в розмірі не менше 40,46 грн.

Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є меншою від зазначених розмірів МЗП, то працівнику нараховується доплата до МЗП.

Що стосується прожиткового мінімуму, то статтею 7 Закону про Держбюджет-2023 він встановлений у 2023 році для всіх категорій осіб на рівні грудня 2022 року (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму у 2023 році

грн.

Категорії громадян	з 1 січня 2023 року
На одну особу в розрахунку на місяць (в середньому)	2589
Діти віком до 6 років	2272
Діти віком від 6 до 18 років	2833
Працездатні особи	2684
Особи, які втратили працездатність	2093

Крім того, статтею 7 Закону про Держбюджет-2023 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн.;

посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн. (ця норма не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023);

• посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня — 1600 грн.

Нагадаємо, що вищезазначені розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб були встановлені й у 2022 році.

Звертаємо увагу, що пунктом 10 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 доручено Кабінету Міністрів України після припинення чи скасування воєнного стану в Україні опрацювати, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та оцінювання обґрунтованості додаткової потреби у бюджетних коштах, питання щодо збільшення видатків для підвищення розмірів прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати на 2023 рік.

Мінімальний посадовий оклад у 2023 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2023 року становить 2684 грн., протягом усього 2023 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 2684 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2019, яка продовжує діяти і зараз, повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду протягом 2023 року повинен становити не менше 2952 грн. (2684 грн. х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці працівників бюджетної сфери у 2023 році

Згідно з частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

В абзаці третьому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі ПМПО на 1 січня календарного року.

Але за наявності фінансових можливостей Кабінет Міністрів України окремими своїми постановами затверджує розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який перевищує розмір ПМПО, встановлений на 1 січня календарного року.

В абзаці четвертому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 грн., з 1 грудня 2021 р. — 2893 грн.

Враховуючи вищевикладене, у 2023 році в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2893 грн. Нагадаємо, що ще під час прийняття Закону про Держбюджет-2022 передбачалося, що у бюджетній сфері посадовий оклад (тарифна ставка) працівника 1 тарифного розряду з 1 жовтня 2022 року (дата збільшення МЗП) має бути збільшений до 2982 грн., однак через суттєве зменшення дохідної частини державного бюджету протягом 2022 року внаслідок збройної агресії проти України збільшення розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду не відбулося ані з 1 жовтня 2022 року, ані з 1 січня 2023 року.

Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС).² Розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників повинні бути відображені у штатному розписі бюджетних установ.

Керівники установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери зобов’язані забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи (п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 № 29).

Статтею 22 Закону про Держбюджет-2023 встановлено що у 2023 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 зупинено на 2023 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО на 1 січня календарного року.

Оплата праці педагогічних працівників

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1411 призупинено до 31 грудня 2023 року дію постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки» від 10.07.2019 № 822. Нагадаємо, що згідно із призупиненою постановою найменший розмір посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічного працівника з 1 січня 2023 року становить 4 розміри ПМТЛ на 1 січня 2023 року. Крім того, призупиненою постановою передбачено низку доплат та надбавок педагогічним працівникам.

Таким чином, протягом усього 2023 року розміри посадового окладу (ставки заробітної плати), доплат та надбавок педагогічних працівників будуть на рівні розмірів, що діяли у 2022 році.

Робота за сумісництвом на державних підприємствах

Нагадаємо, що з 19 липня 2022 року зі статті 102-1 КЗпП було виключено частину другу, відповідно до якої умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінет Міністрів України постановою від 22.11.2022 № 1306, що набрала чинності 25.11.2022, скасував:

– постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.93 № 245;

– постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81.

Крім того, Кабінет Міністрів України розпорядженням від 22.11.2022 № 1047-р, яке набрало чинності в день його видання, скасував спільний наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28.06.93 № 43.

Таким чином, скасовано всі обмеження, які були встановлені на роботу за сумісництвом працівникам державних підприємств, установ і організацій вищезгаданими скасованими нормативно-правовими актами.

Водночас певні обмеження на роботу за сумісництвом для своїх працівників можуть встановлюватися безпосередньо державними підприємствами в локальному документі (зокрема, може бути заборонена робота за сумісництвом на підприємствах-конкурентах з метою запобігання розголошенню комерційної інформації).

Індексація заробітної плати у 2023 році

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2023 зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII (далі — Закон про індексацію). Отже, протягом усього 2023 року індексація доходів, у тому числі заробітної плати, не проводиться. Рішення законодавців пояснюється тим, що у 2022 році була велика інфляція (за підсумками року становила 26,6%), внаслідок чого сума індексації, що підлягає нарахуванню працівникам, яким не підвищувалися посадові оклади (тарифні ставки) у 2022 році, досягла значної суми. Велика інфляція очікується і у 2023 році. Оскільки наразі через війну коштів у держави недостатньо для підвищення посадових окладів (тарифних ставок) або нарахування індексації державним службовцям та працівникам бюджетної сфери, то було ухвалено рішення призупинити дію Закону про індексацію на 2023 рік.

Звертаємо увагу на те, що якщо працівникам у 2022 році на підставі положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), нараховувалась «фіксована» сума індексації, яка (якби не було зупинення дії Закону про індексацію на 2023 рік) мала б нараховуватися у січні та наступних місяцях 2023 року, то у зв’язку з призупиненням дії Закону про індексацію на 2023 рік немає підстав для нарахування зазначеної «фіксованої» суми індексації у 2023 році.

Водночас згідно зі статтею 9-1 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 13 КЗпП колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Отже, роботодавці, які мають бажання та можливість продовжувати нараховувати працівникам індексацію, для уникнення зменшення заробітної плати працівників з січня 2023 року можуть у локальному документі (наказі, колективному договорі) встановити, що працівникам продовжується нарахування «фіксованої» суми індексації (як варіант — поточної та «фіксованої» сум індексації) у 2023 році до місяця, в якому внаслідок підвищення посадових окладів (тарифних ставок) сума підвищення заробітної плати в частині постійних складових перевищить «фіксовану» суму індексації (як варіант, перевищить загальну суму поточної та «фіксованої» індексації). Більше того, роботодавці у локальному документі (наказі, колективному договорі) можуть встановити додаткову гарантію, згідно з якою працівникам протягом 2023 року продовжується нарахування індексації у порядку, встановленому Законом про індексацію та Порядком № 1078.³

Оскільки індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, розмір якого протягом усього 2023 року становить 2684 грн., то роботодавці, які продовжуватимуть індексувати заробітну плату працівникам у 2023 році, мають нараховувати індексацію на суму 2684 грн. (за умови відпрацювання працівником повного місяця).⁴

Сплата аліментів з доходів працівників у 2023 році

Якщо роботодавець за виконавчим документом з доходів працівника відраховує аліменти на дитину в мінімальному розмірі — 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України) або на підставі заяви одного з батьків дитини та судового наказу аліменти на дитину стягуються у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України), то сума таких аліментів у 2023 році становить:

– для дітей віком до 6 років — 1136 грн. (2272 грн. х 50%);

– для дітей віком від 6 до 18 років — 1416,50 грн. (2833 грн. х 50%).⁴

Оскільки, як зазначалося вище, на 2023 рік зупинено дію Закону про індексацію, то у 2023 році індексація аліментів виконавцями (державною виконавчою службою) не здійснюється.

Надання відпусток та додаткові трудові гарантії працівникам
– членам пожежно-рятувальних підрозділів

1 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування місцевої та добровільної пожежної охорони» від 16.11.2022 № 2750-IX (далі — Закон № 2750). Цим Законом внесено зміни, зокрема, до Кодексу цивільного захисту України (далі — КЦЗУ), КЗпП та Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), якими встановлено порядок утворення пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони, а також додаткові трудові гарантії працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року. Так, у КЦЗУ внесено зміни, зокрема, до статті 62 «Місцева пожежна охорона», а також в новій редакції викладено статтю 63 «Добровільна пожежна охорона».

Статею 62 КЦЗУ тепер встановлено, що у населених пунктах, в яких відсутні або утворені державні пожежно-рятувальні підрозділи, органи місцевого самоврядування відповідно утворюють або можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи (далі — ПРП) для забезпечення місцевої пожежної охорони. ПРП для забезпечення місцевої пожежної охорони можуть утворюватися як юридичні особи або їх відокремлені підрозділи.

Згідно з викладено в новій редакції статтею 63 «Добровільна пожежна охорона» КЦЗУ для здійснення заходів із запобігання виникненню пожеж, їх гасіння, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт органи місцевого самоврядування, громадські організації, суб’єкти господарювання, інші юридичні особи можуть утворювати пожежно-рятувальні підрозділи (далі — ПРП) для забезпечення добровільної пожежної охорони. ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть утворюватися як юридичні особи або їх відокремлені підрозділи. ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть утворюватися:

– органами місцевого самоврядування — з числа осіб, які постійно проживають на відповідній території;

– громадськими організаціями — з числа членів таких організацій;

– суб’єктами господарювання, іншими юридичними особами — з числа їх працівників.

Членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони можуть бути особи, які досягли 18 років, мають повну цивільну дієздатність, здатні за станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки, що підтверджується попередніми та періодичними медичними оглядами, та звернулися до суб’єкта, який утворив ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони, з відповідною заявою. Порядок проведення та періодичність медичних оглядів членів ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони встановлюються Міністерством охорони здоров’я України.

Для участі в гасінні пожеж, проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт члени ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони забезпечуються спеціальним одягом, спорядженням і засобами індивідуального захисту за рахунок коштів суб’єктів, які утворили такі підрозділи.

На період залучення членів ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони до гасіння пожеж, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, проходження підготовки, перепідготовки за ними зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата за основним місцем роботи (ч. 10 ст. 63 КЦЗУ).

Законом № 2750 до частини другої статті 119 КЗпП внесено доповнення, внаслідок чого тепер працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов’язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Частину другу статті 42 КЗпП доповнено пунктом 11, відповідно до якого при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці надається також працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

У Законі про відпустки частину чотирнадцяту статті 10 доповнено пунктом 9-1, згідно з яким щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для них час надаються працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року.

Частину першу статті 25 Закону про відпустки доповнено пунктом 19, відповідно до якого відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам, які є членами ПРП для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року, — тривалістю до 5 календарних днів щороку, а членам добровільних формувань цивільного захисту — тривалістю до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом

Як ми вже повідомляли (див. ВТЗ № 4/2022, стор. 4), 10.08.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 № 2421-IX (далі — Закон № 2421; див. ВТЗ № 4/2022, стор. 69), яким КЗпП доповнено статтею 21-1 «Трудовий договір з нефіксованим робочим часом». Цією статтею КЗпП встановлено новий вид трудового договору — з нефіксованим робочим часом, який має укладатися тільки у письмовій формі (п. 6-2 ст. 24 КЗпП), а також визначено особливості виконання роботи у разі укладення такого трудового договору з особами, які бажають виконувати роботу на непостійній основі.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону № 2421 доручено Міністерству економіки України протягом 3 місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та затвердити примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом.

На виконання цієї норми Міністерство економіки України наказом від 26.10.2022 № 4179 (далі — Наказ № 4179), що набрав чинності 31.10.2022, затвердило примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом (далі — ТДНРЧ), яка містить 12 розділів.

Звертаємо увагу, що затверджена Наказом № 4179 примірна форма ТДНРЧ є не обов’язковою, а рекомендованою, оскільки в пункті 2 Наказу № 4179 зазначено таке:

«2. Рекомендувати роботодавцям під час укладення трудового договору з нефіксованим робочим часом керуватися Примірною формою трудового договору з нефіксованим робочим часом, затвердженою цим наказом».

Отже, роботодавці можуть розробити та використовувати свою форму ТДНРЧ, але вона має містити всі обов’язкові умови, зазначені у статті 21-1 КЗпП, зокрема:

– спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;

– спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання у випадках, передбачених частиною восьмою статті 21-1 КЗпП (тобто у випадках, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин, або якщо працівнику було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених ТДНРЧ);

– інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні);

– розмір оплати праці за залучення до роботи поза межами базових днів або годин.

У ТДНРЧ можуть встановлюватися додаткові підстави для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру.

Звертаємо увагу: незважаючи на те що пункт 6-2 частини першої статті 24 КЗпП передбачає додержання письмової форми ТДНРЧ, протягом дії воєнного стану працівник та роботодавець мають право за згодою укласти такий трудовий договір як в письмовій, так і в усній формі, оскільки відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

Отже, під час дії воєнного стану форма ТДНРЧ може бути усною, але після припинення воєнного стану сторонам потрібно буде укласти ТДНРЧ у письмовій формі.

У разі укладення під час воєнного стану ТДНРЧ в усній формі, обов’язкові умови, передбачені статтею 21-1 КЗпП, потрібно відобразити у наказі про прийняття на роботу з нефіксованим робочим часом.

Звільнення працівника через невідповідність займаній посаді за станом здоров’я

30 грудня 2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком» від 27.12.2022 № 1449. Цією постановою затверджено Порядок розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я за наявності в нього права на призначення дострокової пенсії за віком (далі — Порядок № 1449).

Нагадаємо, що відповідно до пункту 7 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058) та частини першої статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 № 3721-XII (далі — Закон № 3721) право на призначення дострокової пенсії за віком мають особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини 1 статті 28 Закону № 1058 (у чоловіків — 35 років, у жінок — 30 років).

Саме на виконання вищенаведеної норми затверджено Порядок № 1449, який визначає механізм розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у разі, коли на день звільнення працівникові залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, і у працівника наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі (тобто в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1449 невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я підтверджується одним з таких документів, що містять інформацію, наведену в первинній обліковій документації закладу охорони здоров’я, а саме:

– довідкою закладу охорони здоров’я, яка містить інформацію про заключний висновок лікарсько-консультативної комісії щодо зміни місця роботи, зазначену в журналі запису висновків такої комісії;

– повідомленням роботодавцю щодо групи інвалідності та її причини або випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії, або індивідуальною програмою реабілітації (за умови надання її особою);

– медичною довідкою про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника певної категорії, виданою комісією з проведення медичних оглядів закладів охорони здоров’я.

На підставі одного з вищенаведених документів роботодавець зобов’язаний вжити заходів для переведення працівника за його згодою на іншу роботу тимчасово чи без обмеження строку за наявності відповідних вакансій або у разі відсутності відповідних вакансій скласти про це акт. У разі відмови працівника від переведення на іншу роботу роботодавець отримує від профспілкової організації (профспілкового представника) згоду щодо звільнення працівника у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров’я (крім випадків звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації, або відсутності на підприємстві, в установі, організації первинної профспілкової організації). Виявлена невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я у разі його відмови від переведення на іншу роботу або відсутності відповідних вакансій для його переведення може бути підставою для розірвання трудового договору та звільнення працівника за ініціативою роботодавця згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП (п. 3 Порядку № 1449).

Непрацююча особа, яка має страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, звільнена не раніше ніж за півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, за ініціативою роботодавця у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров’я згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП, подає до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи заяву про призначення пенсії, до якої додається копія документа про виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров’я, що стала підставою для звільнення згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП, та інші документи, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 7 частини 1 статті 115 Закону № 1058 та статті 21 Закону № 3721, відповідно до порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що визначається правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Мінсоцполітики (п. 4 Порядку № 1449).

Нагадаємо, що наразі перелік документів для призначення (перерахунку) пенсії наведено у Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови від 07.07.2014 № 13-1).

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про офіційну статистику» від 16.08.2022 № 2524-IX (далі — Закон № 2524), який прийшов на заміну Закону України «Про державну статистику» від 17.09.92 № 2614-XII, який діяв понад 20 років. Частиною 4 статті 10 Закону № 2524 встановлено, що статистична звітність та фінансова звітність респондентами – юридичними особами, відокремленими підрозділами юридичних осіб, розташованими на території України, відокремленими підрозділами юридичних осіб України, розташованими за кордоном, фізичними особами – підприємцями подаються виробникам офіційної статистики виключно в електронній формі.

Отже, починаючи зі звітного періоду — січень 2023 року (І квартал, І півріччя 2023 року, 2023 рік), вся статистична та фінансова звітність подається до органів статистики лише в електронній формі. Подати статистичну звітність можна за допомогою онлайн-сервісу «Кабінет респондента» на офіційному сайті Державної служби статистики України (https://statzvit.ukrstat.gov.ua/). Доступ в систему здійснюється цілодобово та не потребує інсталяції будь-яких програм.

Держстат оновив відразу декілька форм державного статистичного спостереження, які подають роботодавці.

Так, наказом Держстату від 12.05.2022 № 87 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2023 року і традиційно подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (місяцем). У 2023 році граничні терміни подання форми № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» такі: 9 січня, 7 лютого, 7 березня, 7 квітня, 8 травня, 7 червня, 7 липня, 7 серпня, 7 вересня, 9 жовтня, 7 листопада, 7 грудня. Її повинні подавати юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб. Чинна донині форма № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 135, втрачає чинність з 1 лютого 2023 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що у заголовній частині тепер зазначено таке: «Статистична конфіденційність забезпечується статтею 29 Закону України «Про офіційну статистику» (було — «Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику»). Також у заголовній частині уточнено, що респондентами зазначається «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Одночасно виключено текст (реквізит) «Код території відповідно до Класифікатора об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ)». У назві Звіту тепер усі літери великі: «ЗВІТ ІЗ ПРАЦІ». Також у новій формі Звіту із праці зазначено реквізити (дату та номер) нового наказу Держстату, яким її затверджено (12 травня 2022 р. № 87). У табличній частині форми Звіту із праці змін немає.

Також наказом Держстату від 12.05.2022 № 87 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за I квартал 2023 року та подається, як і раніше, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (кварталом), тобто не пізніше 7 квітня, 7 липня, 9 жовтня 2023 року та 8 січня 2024 року. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині форма № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 135, втрачає чинність з 1 лютого 2022 року. Нова форма квартального Звіту із праці має ті ж самі нововведення, що й нова форма місячного Звіту із праці, при цьому основна (таблична) частина нової форми вже не містить розділу VІ «Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2021 рік» (у звіті за I квартал).

Крім того, Держстат наказом від 23.06.2022 № 195 оновив форму державного статистичного спостереження № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці» (далі — Звіт про заборгованість). Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2022 року, та подається, як і раніше, не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем, юридичними особами, в тому числі тими, що не мають заборгованості з оплати праці. Чинна донині форма № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці», затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 136, втрачає чинність з 1 лютого 2023 року.

Заголовна частина нового Звіту про заборгованість містить ті ж самі нововведення, що і заголовна частина нового Звіту із праці. Крім того, у заголовній частині нового Звіту про заборгованість зазначено реквізити (дату і номер) нового наказу Держстату, яким його затверджено (23 червня 2022 р. № 195). Крім того, підрозділ «Інформація щодо відсутності даних» вже не містить великого переліку причин відсутності даних, з якого необхідно вибрати лише одну причину відсутності даних, а у рядку «Зазначте причину відсутності даних» респондент самостійно вказує причину або причини відсутності даних. У табличній частині нового Звіту про заборгованість змін немає.

Також Держстат наказом від 23.08.2022 № 227 оновив форму державного статистичного спостереження № 1-РС «Звіт про витрати на утримання робочої сили» (далі — Звіт про витрати). Ця оновлена форма, яка подається один раз на чотири роки, вводиться в дію починаючи з 1 січня 2023 року і вперше подається, починаючи зі звіту за 2022 рік, не пізніше 7 квітня. Її мають подавати юридичні особи та їх відокремлені підрозділи. Аналогічна форма, що діяла раніше, затверджена наказом Держстату від 07.08.2014 № 227, втратила чинність з 1 січня 2023 року. Заголовна частина нового Звіту про витрати містить ті ж самі нововведення, що і заголовна частина нового Звіту із праці. Крім того, у заголовній частині нового Звіту про витрати зазначено реквізити (дату і номер) нового наказу Держстату, яким його затверджено (23 серпня 2022 р. № 227). Також заголовна частина нового Звіту про витрати містить реквізит «Територіальна громада», де зазначається назва територіальної громади, а також заповнюється реквізит «Код території відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад (КАТОТТГ) за адресою здійснення діяльності, щодо якої подається форма звітності». Бюджетні установи мають тепер заповнювати нові реквізити «Вид економічної діяльності, щодо якого подається звіт» та «Код виду економічної діяльності за КВЕД» (визначається автоматично в разі подання форми в електронному вигляді). Також заголовна частина Звіту про витрати доповнена новим підрозділом «Інформація щодо відсутності даних», в якому проставляється відповідна позначка (у випадку відсутності даних) та зазначається одна з наведених в цьому підрозділі причин відсутності даних.

В основній (табличній) частині нового Звіту про витрати оновлено розділи I та ІІ. Так, розділ І отримав нову назву «Кількість та робочий час працівників за звітний рік» (було — «Кількість працівників і оплачений робочий час»). Цей розділ має лише три рядки «Кількість осіб», «Кількість відпрацьованих годин (ряд. 02 ≤ ряд. 03)» і «Кількість оплачених годин» та три графи для заповнення залежно від категорії працівників «Працівники з повною зайнятістю», «Працівники з частковою зайнятістю» і «Учні/стажисти». Розділ ІІ отримав більш подовжену назву «Витрати на утримання робочої сили за звітний рік» (було — «Витрати на утримання робочої сили»). Цей розділ розділено на дві таблиці: в першій таблиці відображається інформація за категоріями працівників, в другій таблиці — інформація в цілому по підприємству (відокремленому підрозділу). У дев’яти рядках та двох графах з назвами «Усього (працівники з повною та частковою зайнятістю)» і «Учні/стажисти» першої таблиці розділу ІІ відображається інформація про: прямі виплати, надбавки та доплати, що виплачуються в кожному платіжному періоді працівникам; прямі виплати, надбавки та доплати, що виплачуються не в кожному розрахунковому періоді працівникам; оплата за невідпрацьований час працівникам; заробітна плата працівників у натуральній формі; заробітна плата учнів/стажистів; внески до фондів заощаджень, створених для працівників; внески роботодавця на обов’язкове соціальне страхування працівників (уключаючи ЄСВ); внески на соціальне страхування працівників; прямі соціальні виплати роботодавця. Друга таблиця розділу ІІ, яка має назву «Інформація в цілому по підприємству (відокремленому підрозділу)», містить чотири рядки, де зазначаються такі показники: витрати на професійне навчання; інші витрати на утримання робочої сили; податки, що належать до витрат на утримання робочої сили; субсидії, які одержує роботодавець.

Страхові виплати працівникам у 2023 році

Граничні розміри страхових виплат застрахованим особам залежить від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі. Оскільки, як зазначалося вище, мінімальна заробітна плата у місячному розмірі протягом усього 2023 року становить 6700 грн., а максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ), що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, протягом усього 2023 року становить 100 500 грн. (6700 грн. х 15), розглянемо обмеження в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах працівникам у 2023 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю нижче).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2023 році

грн.

Місяці, в яких настав страховий випадок (почались тимчасова непрацездатність або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами)

Січень – Грудень

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах 1

3301,58 грн. (100 500 грн. : 30,44)

Максимальна сума допомоги в розрахунку на місяць 2

100 500 грн.

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, і мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах 3

220,11 грн. (6700 грн. : 30,44)

Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців 4

440,21 грн. (6700 грн. х 2 : 30,44)

¹ Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105, п.п. 2, 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону № 1105).

Нововведення у призначенні страхових виплат

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX (далі — Закон № 2620) з 1 січня 2023 року в новій редакції викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105). Про важливі для роботодавців положення Закону № 2620, а також про всі нововведення Закону № 1105 ми детально вже розповіли на сторінках журналу⁵, тому нагадаємо лише основні нововведення, які діють з 1 січня 2023 року:

– Фонд соціального страхування України (далі — ФССУ) припинено шляхом приєднання до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), тому всі повноваження ФССУ, у тому числі щодо фінансування страхових виплат, з 1 січня 2023 року перейшли до ПФУ, який відтепер є страховиком, але нормативно-правові акти ФССУ діють до затвердження відповідних нормативно-правових актів ПФУ;

– скасовано оплату за рахунок коштів соціального страхування лікування застрахованих осіб у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм;

– скасовано обмеження 75 календарними днями за календарний рік тривалості виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, в тому числі у разі здійснення ними догляду за хворою дитиною віком до 14 років;

– уточнено, що за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

– допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, за рахунок коштів ПФУ не з першого, а з шостого дня непрацездатності;

– додано ще одну підставу для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності — за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим;

– не передбачено створення комісії із соціального страхування на підприємстві, а рішення про призначення страхової виплати приймає страхувальник або уповноважена ним особа;

– зменшено з 10 до 3 робочих днів строк розгляду страхувальником документів для призначення допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами з дня їх надходження;

– зменшено з 10 до 3 робочих днів строк фінансування страхувальників ПФУ після надходження від страхувальника заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі;

– незважаючи на подання страхувальником заяви-розрахунку, де зазначаються суми нарахованої страхової виплати, визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу (тобто визначення розміру «лікарняних» здійснюється ПФУ автоматично виходячи з даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб і реєстрі страхувальників Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та в інших базах даних);

– уточнено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність листок непрацездатності;

– у разі створення необґрунтованого медичного висновку, на підставі якого сформовано листок непрацездатності і здійснено страхову виплату застрахованій особі, фінансову відповідальність несуть особи, які створили такий медичний висновок, при цьому застрахована особа чи страхувальник не зобов’язані повертати отриману суму страхової виплати. Якщо ж створення необґрунтованого медичного висновку виявлено до здійснення страхової виплати застрахованій особі, то таку страхову виплату ПФУ не фінансує до усунення порушення;

– строк звернення застрахованої особи за призначенням страхової виплати скорочено з 12 до 6 календарних місяців з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї;

– збільшено з 5 до 17 календарних днів період оплати тимчасової непрацездатності потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання за рахунок роботодавця;

Крім оновлення Закону № 1105, з 1 січня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо забезпечення реалізації окремих функцій Пенсійного фонду України та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 02.12.2022 № 1350 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 № 1266 (далі — Постанова № 1266), якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок № 1266). Детально про нововведення Постанови № 1266 та Порядку № 1266 ми вже розповіли на сторінках журналу⁶, тому нагадаємо лише основні нововведення зазначених документів:

– у пункті 3 Порядку № 1266 перелік поважних причин, за наявності яких не відпрацьовані календарні дні виключаються з розрахункового періоду, доповнено ще однією поважною причиною — призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно, тепер період (календарні дні) призупинення дії трудового договору, передбаченого статтею 13 Закону № 2136, виключається з розрахункового періоду при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат;

– дію пункту 3 Порядку № 1266, в якому визначено механізм обчислення середньоденної заробітної плати, поширено на працівників та гіг-спеціалістів резидента Дія Сіті;

– встановлено, що сума допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах в розрахунку на місяць, що виплачується працівникам та гіг-спеціалістам резидентів Дія Сіті, не повинна перевищувати розміру заробітної плати (доходу) таких осіб, з якого фактично сплачено страхові внески (ЄСВ). Тобто норми Порядку № 1266 приведено у відповідність до норм Закону № 1105;

– уточнено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, на умовах цивільно-правового договору, провадить підприємницьку або іншу діяльність, пов’язану з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності, обчислення середньої заробітної плати (суми заробітної плати) здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи, за сумісництвом та за місцем (місцями) провадження іншого виду (видів) діяльності. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо;

– з Постанови № 1266 виключено пункт 4, яким надано право Міністерству соціальної політики давати роз’яснення щодо застосування Порядку № 1266. Отже, тепер не Мінсоцполітики, а ПФУ як уповноважений орган управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку буде надавати роз’яснення щодо застосування положень Порядку № 1266.

Норма робочого часу у 2023 році

Як ми вже повідомляли⁷, згідно з частиною 6 статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону про відпустки.

Таким чином, у період воєнного стану, який наразі продовжено до 19 лютого 2023 року, але судячи з ситуації на фронті буде продовжено і після цієї дати, не діють норми КЗпП щодо:

– скорочення тривалості роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів (ч. перша ст. 53 КЗпП);

– тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин (ч. друга ст. 53 КЗпП);

– обмеження граничних норм надурочних робіт, а саме 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік (ч. перша ст. 65 КЗпП);

– перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого дня, якщо останній збігається з вихідним днем (ч. третя ст. 67 КЗпП);

– перенесення вихідних і робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України з метою створення сприятливих умов для використання святкових і неробочих днів (ч. четверта, п’ята ст. 67 КЗпП);

– святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП);

– заборони залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні (ст. 71 КЗпП);

– неврахування святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 78-1 КЗпП, ч. друга ст. 5 Закону про відпустки).

Враховуючи вищевикладене, у період воєнного стану:

– відсутні святкові та неробочі дні, відповідно, на них не продовжуються щорічні (основна та додаткові) відпустки та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– вихідні дні, які припадають на святкові та неробочі дні, зазначені у статті 73 КЗпП, не переносяться на наступний день після святкового чи неробочого дня;

– не скорочується на 1 годину тривалість роботи при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП;

– не обмежується 5 годинами тривалість робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні;

– не обмежується кількість надурочних робіт протягом 2 днів поспіль та за рік.

Таким чином, роботодавцям необхідно враховувати вищевикладене при визначенні норми робочого часу в місяцях (кварталах, півріччях) 2023 року та загалом за 2023 рік.⁸

Наприклад, для підприємств, на яких встановлено 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю з однаковою тривалістю щоденної роботи, норма робочого часу в січні 2023 року становить 176 робочих годин (22 робочі дні х 8 робочих годин).

Крім того, слід враховувати, що згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу в період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У разі встановлення працівникам, зайнятим на об’єктах критичної інфраструктури, нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці (ч. 7 ст. 6 Закону № 2136).

Наприклад, якщо працівнику, зайнятому на об’єкті критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану встановлено нормальну тривалість робочого часу — 50 годин на тиждень, а до запровадження воєнного стану він працював з нормальною тривалістю робочого часу — 40 годин на тиждень, при цьому його оклад за посадою становить 10 000 грн., то заробітна плата працівника у період дії воєнного стану повинна розраховуватися виходячи з окладу 12 500 грн. (10 000 грн. : 40 робочих годин х 50 робочих годин).

Зауважимо, що збільшення нормальної та скороченої тривалості робочого часу в період воєнного стану для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, є правом, а не обов’язком роботодавця, до того ж роботодавець може збільшити тривалість робочого часу не обов’язково для всіх працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (наприклад, він може це зробити для працівників лише окремих підрозділів або для окремих працівників).

Зміни до Класифікатора професій

Міністерство економіки України наказом від 29.12.2022 № 5573 внесло Зміну № 11 до національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — Класифікатор професій, КП), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327.

Зміна № 11 передбачає зміну назв деяких професій, скасування застарілих професій, запровадження нових професій та нової позиції у похідних словах до професій (професійних назв робіт), підвищення статусу деяких професій.

Так, слова «телекомунікації» та «телекомунікаційний» у назвах класифікаційних угруповань та професій замінено на слова відповідно «електронні комунікації» та «комунікаційний» у відповідному відмінку. Наприклад, у класифікаційних угрупованнях назву «Професіонали в галузі електроніки та телекомунікацій» замінено на назву «Професіонали в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 2144), назву «Наукові співробітники (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Наукові співробітники (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Інженери в галузі електроніки та телекомунікацій» — на назву «Інженери в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 2144.2), назву «Технічні фахівці в галузі електроніки та телекомунікацій» — на назву «Технічні фахівці в галузі електроніки та електронних комунікацій» (код КП 3114), назву «Оператори радіо- та телекомунікаційного устаткування» — на назву «Оператори радіо- та електронно-комунікаційного устаткування» (код КП 3132). У назвах професій назву «Аналітик з безпеки інформаційно-телекомунікаційних систем» замінено на назву «Аналітик з безпеки інформаційно-комунікаційних систем» (код КП 2139.2), назву «Молодший науковий співробітник (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Молодший науковий співробітник (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Науковий співробітник (електроніка, телекомунікації)» — на назву «Науковий співробітник (електроніка, електронні комунікації)» (код КП 2144.1), назву «Фахівець із телекомунікаційної інженерії» на назву «Фахівець із електронно-комунікаційної інженерії» (код КП 3132).

Також до Класифікатора професій у зв’язку з потребами військових частин внесено нове класифікаційне угруповання за кодом КП 5164 «Військовослужбовці (рядовий, сержантський і старшинський склад)», яке включає такі нові професії за кодом КП 5164: «Бойовий медик», «Верхолаз (військова служба)», «Доброволець територіальної оборони», «Інструктор з фізичної підготовки і спорту (військова служба)», «Контролер (особливо важливі державні об’єкти)», «Механік-водій», «Навідник», «Навідник-оператор», «Снайпер».

В назвах деяких професій замінено слово або слова. Так, слово «Інженер» у трьох професіях за кодом КП 2412.2 замінено на слово «Фахівець», внаслідок чого назву професії «Інженер з організації праці» замінено на назву «Фахівець з організації праці», назву «Інженер з підготовки кадрів» — на назву «Фахівець з підготовки кадрів», назву «Інженер з профадаптації» — на назву «Фахівець з профадаптації». Назву професії «Завідувач центру (молодіжного)» (код КП 1229.6) замінено на більш універсальну назву професії «Завідувач центру (за напрямом діяльності)» (код КП 1229.6). Назву професії «Аудитор інформаційних технологій» (код КП 2139.2) замінено на більш конкретну назву «Аудитор інформаційних технологій (з кібербезпеки)» (код КП 2139.2).

Крім того, назву класифікаційного угруповання «Робітники, що обслуговують установки з виробництва цементу та інших мінеральних продуктів» замінено на назву «Робітники, які обслуговують установки у волокнистоцементному виробництві» (код КП 8212).

Також у назвах професій слово «азбестоцементні» або слова «азбестоцементні та азбестосилітові» замінено на слово «волокнистоцементні» у відповідному відмінку. Зокрема, назву професії «Ґрунтувальник азбестоцементних та азбестосилітових виробів» замінено на назву «Ґрунтувальник волокнистоцементних виробів» (код КП 8212), назву «Знімач-укладальник азбестоцементних виробів» — на назву «Знімач-укладальник волокнистоцементних виробів» (код КП 8212), назву «Лаборант азбестоцементного виробництва» — на назву «Лаборант волокнистоцементного виробництва» (код КП 8212), назву «Складальник азбестоцементних плит» — на назву «Складальник волокнистоцементних виробів» (код КП 9321).

Крім того, назву професії «Інспектор із захисту рослин» замінено на назву «Інспектор фітосанітарний» (код КП 3212), назву «Офісний службовець (складське господарство)» — на назву «Службовець на складі (комірник)» (код КП 4131). Одночасно виключено професію «Комірник» (код КП 9411), яка була включена до розділу 9 «Найпростіші професії» Класифікатора професій. Таким чином, замість назви професії «Комірник» потрібно використовувати назву «Службовець на складі (комірник)» (код КП 4131), але слід враховувати, що остання професія наведена у розділі 4 «Технічні службовці» Класифікатора професій, тобто статус комірника має бути підвищено.

З розділу 5 «Працівники сфери торгівлі та послуг» Класифікатора професій виключено професію «Шеф-кухар» (код КП 5122), але одночасно професію з такою самою назвою включено до розділу 3 «Фахівці» Класифікатора професій, тобто статус професії «Шеф-кухар» має бути підвищено.

З Класифікатора професій виключено (скасовано) такі професії: «Інженер з нормування праці» (код КП 2412.2), «Інженер з організації та нормування праці» (код КП 2412.2), «Бігунник» (код КП 8151), «Дозувальник азбесту» (код КП 8151), «Машиніст друкарської машини (виробництво азбестоцементних та азбестосилітових виробів») (код КП 8251), професії за кодом КП 8212 «Гідротерміст», «Голендорник», «Машиніст екструзійного преса», «Машиніст прикочувальної машини», «Машиніст трубної машини», «Обкатник труб», «Оператор конвеєра твердіння азбестоцементних труб», «Оператор перебирача-зволожувача азбестоцементних виробів», «Оператор прискорювальної установки», «Рекуператорник», «Розбирач азбестоцементних виробів», «Токар з оброблення азбестоцементних труб та муфт», «Фрезерувальник азбестоцементних плит», «Хвилювальник азбестоцементних листів».

До Класифікатора професій включено (унесено) такі нові професії: «Директор Національного антикорупційного бюро України» (код КП 1120.1), «Директор територіального управління Національного антикорупційного бюро України» (код КП 1229.7), «Керівник структурного підрозділу з питань безпеки інформації та кіберзахисту» (код КП 1239), «Конструктор систем кібербезпеки» (код КП 2132.2), за кодом КП 2139.2 професії «Аналітик з оцінки вразливостей», «Аудитор програм інформаційних технологій», «Уповноважений з авторизації безпеки інформації», «Фахівець з кібердосліджень та розробок систем безпеки», «Фахівець з оцінки заходів захисту інформації (кібербезпеки)», «Фахівець з планування політики та стратегії кібербезпеки», «Фахівець з юридичних консультацій та адвокації в сфері кібербезпеки», за кодом КП 2149.2 професії «Експерт з оцінки пожежних ризиків», «Експерт у сфері техногенної та пожежної безпеки», «Інженер з нормування трудових процесів», професії «Фахівець з дослідження факторів навколишнього середовища» (код КП 2225.2), «Професіонал з фармаконагляду» (код КП 2229.2), за кодом КП 2445.2 професії «Клінічний психолог» та «Психотерапевт», професії «Експерт (за видами діяльності)» (код КП 2490), «Сестра медична (брат медичний) з реабілітації» (код КП 3231), «Державний фітосанітарний інспектор» (код КП 3449), «Кібероператор» (код КП 4113), за кодом КП 7111 професії «Гірник на очисних роботах в шахтах» та «Гірник на підготовчих роботах в шахтах», професії «Машиніст технологічного обладнання збагачувальної фабрики» (код КП 8119), «Готувач преміксів» (код КП 8139), «Оператор пульта керування устаткуванням дробильно-сортувальної лінії» (код КП 8212).

З вищевикладеного випливає, що замість скасованих професій «Інженер з нормування праці» (код КП 2412.2) та «Інженер з організації та нормування праці» (код КП 2412.2) можна застосувати назву нової професії «Інженер з нормування трудових процесів» (код КП 2149.2).

Крім того, враховуючи, що назву професії «Аналітик систем захисту інформації та оцінки вразливостей» (код КП 2139.2) замінено на назву «Аналітик систем захисту інформації» (код КП 2139.2), а також введено нову назву професії «Аналітик з оцінки вразливостей» (код КП 2139.2), то фактичну одну колишню професію розділили на дві окремі професії з тими ж кодами КП.

Всі вищенаведені нові професії внесено як до відповідних розділів додатка А (обов’язкового), так і до додатка Б (довідкового) «Абетковий покажчик професійних назв робіт» Класифікатора професій.

Додаток В «Похідні слова до професій (професійних назв робіт)» Класифікатора професій доповнено новою позицією «Виконувач окремих робіт», у виносці до якої зазначено, що ці похідні слова застосовуються до професійних назв робіт розділів 5 – 8 Класифікатора професій, якщо це не суперечить КП за умови, що до працівників за цими професіями (професійними назвами робіт) не визначаються особистісні, спеціальні та/чи специфічні вимоги. Наприклад, від назви професії «Монтажник гіпсокартонних конструкцій» з кодом КП 7129 можна утворити похідну назву «Виконавець окремих робіт монтажника гіпсокартонних конструкцій» із збереженням коду КП (конкретна деталізація робіт наводиться у робочій інструкції: виконання монтажу укосів гіпсокартоном або виконання монтажу каркасів гіпсокартоном).

Одночасно розділ 3 «Основні положення» Класифікатора професій доповнено двома абзацами такого змісту:

«В окремих випадках за потреби позначення видів робіт за певною професією (професійною назвою роботи) роботодавець може застосовувати похідні слова «виконувач окремих робіт». Конкретна деталізація робіт визначається роботодавцем у робочій інструкції або трудовому договорі.

Використання похідних слів «виконувач окремих робіт» застосовується роботодавцем за потреби: прийому на роботу робітників для виконання окремих робіт в межах певної професії, які не мають професійної (повної або часткової) кваліфікації; визнання результатів навчання за короткотерміновими курсами, семінарами, курсами підвищення кваліфікації відповідно до номенклатури професій (професійних назв робіт) та потреб ринку праці.».

Як роз’яснило Мінсоцполітики у листі від 02.10.2018 № 18921/0/2-18/28 (див. ВПЗ № 1/2019, стор. 113), зміна назв професій (посад) без зміни кодів КП не потребують попередньої згоди працівників, які обіймають відповідні посади (професії), оскільки зазначені зміни не пов’язані зі зміною завдань та обов’язків за посадами (професіями), кваліфікаційних вимог до працівника, оплати праці тощо. Якщо зміна назви посади (професії) зумовлює зміну посадових (робочих) обов’язків, розряду, розміру оплати праці тощо, працівника має бути повідомлено про це не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, роботодавці мають привести назви посад (професій) у штатному розписі у відповідність з положеннями оновленого Класифікатора професій шляхом видання відповідного наказу. Якщо зміна назви посади (професії) тягне за собою зміну обов’язків за посадою (професією), то вносяться зміни до посадових (робочих) інструкцій з повідомленням працівників про такі зміни не пізніше ніж за два місяці, оскільки відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП про зміну істотних умов праці, зокрема, зміну розрядів і найменування посад, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.