«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2024 року

1 січня 2024 року набрав чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX (далі — Закон про Держбюджет-2024), яким встановлено соціальні стандарти на 2024 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2024 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2024 протгом 2024 року мінімальна заробітна плата становитиме:

– у місячному розмірі: з 1 січня — 7100 грн, з 1 квітня — 8000 грн;

– у погодинному розмірі: з 1 січня — 42,60 грн, з 1 квітня — 48 грн.

Крім того, розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначено на рівні 1600 грн.

Таким чином, з 1 січня 2024 року в порівнянні з груднем 2023 року мінімальна заробітна плата в місячному розмірі збільшилась на 400 грн (7100 – 6700), а в погодинному розмірі — на 2,14 грн (42,60 – 40,46) і ще буде збільшена з 1 квітня 2024 року.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата (далі — МЗП) встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах.

Відповідно до статті 3-1 Закону № 108 якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір МЗП, роботодавець проводить доплату до рівня МЗП, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір МЗП, проводиться доплата до рівня МЗП.

У разі роботи на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці МЗП виплачується пропорційно до виконаної норми праці (далі — «пропорційна» МЗП). При цьому якщо з будь-яких причин заробітна плата за відпрацьований час є нижчою за «пропорційну» МЗП, працівникові нараховується доплата до «пропорційної» МЗП.¹

МЗП у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю (далі разом — роботодавці), у разі застосування погодинної оплати праці.

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець у 2024 році повинен виплачувати йому місячну заробітну плату в січні – березні в сумі не менше 7100 грн, у квітні – грудні — не менше 8000 грн. Якщо працівнику встановлено погодинну норму (оплату) праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2024 році в січні – березні в сумі не менше 42,60 грн, у квітні – грудні — не менше 48 грн. Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є меншою від зазначених розмірів МЗП, то працівнику нараховується доплата до МЗП.

Що стосується прожиткового мінімуму, то статтею 7 Закону про Держбюджет-2024 він встановлений на весь 2024 рік в таких розмірах (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму у 2024 році

грн.

Категорії громадян	з 1 січня 2024 року
На одну особу в розрахунку на місяць (в середньому)	2920
Діти віком до 6 років	2563
Діти віком від 6 до 18 років	3196
Працездатні особи	3028
Особи, які втратили працездатність	2361

Крім того, статтею 7 Закону про Держбюджет-2024 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді — 2102 грн;

посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів — 2102 грн (ця норма не поширюється на працівників Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Державного бюро розслідувань (ДБР). Оплата праці працівників НАЗК здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб — 3028 грн. Оплата праці, грошове забезпечення працівників НАБУ та ДБР, посадові оклади яких визначено у трьох розмірах до посадового окладу, встановленого Кабінетом Міністрів України для працівників, які займають відповідні посади в центральних органах виконавчої влади, здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, — п. 20 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2024);

• посадового окладу прокурора окружної прокуратури — 1600 грн.

Мінімальний посадовий оклад у 2024 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2024 року становить 3028 грн, протягом усього 2024 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 3028 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2019, яка продовжує діяти і зараз, повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду протягом 2024 року повинен становити не менше 3331 грн. (3028 грн. х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці працівників бюджетної сфери у 2023 році

Згідно з частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

В абзаці третьому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі ПМПО на 1 січня календарного року.

Але за наявності фінансових можливостей Кабінет Міністрів України окремими своїми постановами затверджує розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який перевищує розмір ПМПО, встановлений на 1 січня календарного року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 12.01.2024 № 23 (далі — Постанова № 23), яка набрала чинності 16.01.2024, але застосовується з 1 січня 2024 року, пункт 1 примітки 1 до ЄТС доповнено новим абзацом п’ятим такого змісту:

«Посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2024 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 3195 гривень.».

Таким чином, з 1 січня 2024 року в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 3195 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС).² Розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників повинні бути відображені у штатному розписі бюджетних установ.

Також пунктом 2 Постанови № 23 доручено керівникам установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити:

– диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи;

– виконання цієї Постанови виключно в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисі.

Пунктом 3 Постанови № 23 доручено міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, органам державної влади, іншим державним органам привести власні нормативно-правові акти з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із цією Постановою.

Також рекомендовано органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо приведення власних нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 23.

Статтею 22 Закону про Держбюджет-2024 встановлено що у 2024 році для всіх категорій працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери, державних органів розмір заробітної плати (грошового забезпечення) може змінюватися виключно в межах бюджетних призначень на оплату праці, передбачених у державному бюджеті.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2024 зупинено на 2024 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО на 1 січня календарного року.

Оплата праці державних службовців

Пунктами 10–23 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2024 визначено особливості встановлення розмірів посадових окладів та здійснення інших виплат у 2024 році в державних органах. Оплата праці державних службовців (далі — держслужбовці) у 2024 році залежить від того, чи проведена класифікація посад державної служби в державному органі (це не стосується державних органів, зазначених у пунктах 20 – 22 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2024, а саме НАЗК, НАБУ, ДБР, Міноборони, МВС, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі — НКРЕКП), апарату органу законодавчої влади).

Зокрема, встановлено, що у 2024 році заробітна плата держслужбовця державного органу, який провів класифікацію посад державної служби, складається з посадового окладу, надбавки за ранг держслужбовця, надбавки за вислугу років, місячної або квартальної премії, компенсації за додаткове навантаження та за вакантною посадою, грошової допомоги, що виплачується з наданням щорічної основної оплачуваної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших доплат, передбачених законами України.

Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 2% посадового окладу держслужбовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу.

Грошова допомога, що виплачується держслужбовцю під час надання щорічної основної відпустки, визначається у розмірі суми посадового окладу, надбавки за вислугу років та надбавки за ранг держслужбовця станом на останній день місяця, що передує першому дню такої відпустки, незалежно від фактично відпрацьованого часу в місяці.

Норми Закону України «Про державну службу» щодо умов та порядку оплати праці держслужбовців застосовуються в частині, що не суперечить Закону про Держбюджет-2024. Умови оплати праці держслужбовців, передбачені Законом про Держбюджет-2024, не застосовуються для держслужбовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких держслужбовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік, при цьому стимулюючі виплати можуть бути нараховані в граничному розмірі до 50% посадового окладу на місяць.

У державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, визначені спеціальними законами підвищувальні коефіцієнти та кратні розміри посадових окладів держслужбовців у 2024 році не застосовуються. Оплата праці працівників Міноборони, МВС, НКРЕКП здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік.

Оплата праці педагогічних працівників

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1381 (далі — Постанова № 1381), яка набрала чинності 1 січня 2024 року, зупинено до 31 грудня 2024 року дію постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки» від 10.07.2019 № 822 (далі — Постанова № 822). Нагадаємо, що відповідно до зупиненої Постанови № 822 найменший розмір посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічного працівника дорівнює 4 розмірам ПМПО, встановленого на 1 січня календарного року. Крім того, зупиненою постановою передбачено низку доплат та надбавок педагогічним працівникам.

Отже, у 2024 році не відбудеться збільшення окладів педагогічних працівників за Постановою № 822, дію якої відтерміновано до 2025 року. Більш того, пунктом 3 Постанови № 1381 доручено Міністерству освіти і науки разом із заінтересованими міністерствами здійснити протягом 2024 року комплексний перегляд системи оплати праці педагогічних та науково-педагогічних працівників з урахуванням положень статті 61 Закону України «Про освіту», а також системи надбавок, доплат та інших виплат з метою забезпечення прозорості, передбачуваності та справедливості формування розмірів заробітної плати таких працівників у межах наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів.

Зарплата працівників, які працюють на територіях активних бойових дій під час інтенсивних обстрілів

30 грудня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення оплати праці працівників на територіях активних бойових дій під час інтенсивних обстрілів» від 29.12.2023 № 1414 (далі — Постанова № 1414). Цим документом внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» від 25.04.2023 № 391 (далі — Постанова № 391) та постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників підприємств, установ, закладів та організацій під час воєнного стану» від 25.08.2023 № 928 (далі — Постанова № 928). Змінами передбачено підвищення заробітних плат тим, хто працює в умовах інтенсивних обстрілів на території активних бойових дій.

Так, у Постанові № 391 підпункт 1 пункту 1 доповнено новим абзацом третім, згідно з яким на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі — РФ), затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі — Мінреінтеграції), посадові оклади працівників державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження в особливих умовах під час інтенсивних обстрілів, визначаються з урахуванням коефіцієнта 3 у розрахунку на місяць пропорційно робочим дням, коли відбувалися обстріли.

Підпункт 3 пункту 1 Постанови № 391 доповнено новими абзацами другим – третім, якими встановлено таке:

– перелік працівників державних органів, яким встановлюються посадові оклади з урахуванням коефіцієнта 3, погоджується з відповідною обласною військовою адміністрацією за поданням керівника відповідного державного органу (керівника державної служби, суб’єкта призначення);

– перелік працівників територіальних органів, яким встановлюються посадові оклади з урахуванням коефіцієнта 3, погоджується з відповідною обласною військовою адміністрацією за поданням керівника територіального органу.

Підпункт 4 пункту 1 Постанови № 391 доповнено новим абзацом другим, відповідно до якого у разі підвищення працівникам державних органів, які безпосередньо здійснюють свої повноваження в особливих умовах на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Мінреінтеграції, посадових окладів відповідно до абзацу третього підпункту 1 цього пункту (тобто з урахуванням коефіцієнта 3 у розрахунку на місяць пропорційно робочим дням, коли відбувалися обстріли), за такі дні коефіцієнт 2 не встановлюється.

У Постанові № 928 пункт 1 доповнено підпунктом 3, згідно з яким на період воєнного стану працівникам, визначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту, розмір надбавки може бути збільшений до 200% посадового окладу за виконання роботи під час інтенсивних обстрілів на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, включених до переліку територій, у розрахунку на місяць пропорційно робочим дням, коли відбувалися обстріли.

Таким чином, право на надбавку за виконання роботи під час інтенсивних обстрілів в розмірі до 200% посадового окладу отримали:

1) працівники установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету, які безпосередньо виконують обов’язки та завдання:

– на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затвердженого Мінреінтеграції (далі — перелік територій), для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій;

– на територіях активних бойових дій, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій;

2) працівники надавачів соціальних послуг комунального сектору, що розташовані та безпосередньо надають соціальні послуги відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про соціальні послуги» (за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), у приміщенні надавача соціальних послуг, за місцем перебування отримувача соціальних послуг поза межами місця проживання та приміщення надавача соціальних послуг, у тому числі на вулиці) на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, включених до переліку територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій (дата припинення можливих бойових дій).

Пункт 2 Постанови № 928 доповнено новим абзацом третім такого змісту:

«Перелік працівників, яким виплачується надбавка, передбачена підпунктом 3 пункту 1 цієї постанови, погоджується з відповідною обласною військовою адміністрацією за поданням керівника відповідної установи, закладу та організації.».

Пунктом 2 Постанови № 1414 доручено обласним військовим адміністраціям разом з центральними органами виконавчої влади, іншими державними органами та Міністерством фінансів України забезпечити визначення джерел покриття видатків для реалізації цієї Постанови.

Індексація заробітної плати у 2024 році

У 2024 році відновлено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII (далі — Закон про індексацію), при цьому статтею 39 Закону про Держбюджет-2024 встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, «базовим» місяцем для обчислення величини приросту індексу споживчих цін (далі — ІСЦ) є грудень 2023 року (місяць, що передує місяцю, з якого починається обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком).

Якщо у зв’язку із збільшенням ПМПО та мінімального посадового окладу або за окремим рішенням роботодавця відбулося збільшення посадових окладів (тарифних ставок) працівників у січні 2024 року, то цей місяць стає «базовим», а обчислення ІСЦ наростаючим підсумком починається з 1 лютого 2024 року.³

Докладно про індексацію заробітної плати у 2024 році йдеться у листі Мінсоцполітики від 04.01.2024 № 2/0/214-24 та коментарі редакції до нього (див. стор. 109 цього номера).

Нагадаємо, що індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, тому за умови відпрацювання повного місяця сума заробітної плати, що підлягає індексації, у всіх місяцях 2024 року становить 3028 грн.

Сплата аліментів з доходів працівників у 2024 році

Якщо роботодавець за виконавчим документом з доходів працівника відраховує аліменти на дитину в мінімальному гарантованому розмірі — 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України) або на підставі заяви одного з батьків дитини та судового наказу аліменти на дитину стягуються у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 184 Сімейного кодексу України), то у 2024 році сума таких аліментів на дитину становить:

– для дітей віком до 6 років — 1281,50 грн. (2563 грн. х 50%);

– для дітей віком від 6 до 18 років — 1598 грн. (3196 грн. х 50%).⁴

Оскільки, як зазначалося вище, у 2024 році відновлено дію Закону про індексацію, то у поточному році виконавці (державна виконавча служба) мають проводити індексацію аліментів виходячи з «базового» місяця — грудень 2023 року.

Надання відпусток у 2024 році

Оскільки у попередньому номері журналу ми детально розглянули нововведення в наданні відпусток⁵, передбачені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» від 22.11.2023 № 3494-IX, яким з 24 грудня 2023 року внесено зміни до КЗпП, Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136), то в цій статті на них зупинятися не будемо, а розглянемо лише нововведення в наданні відпусток, що «запрацювали» з 1 січня 2024 року.

Так, статтею 33 Закону про Держбюджет-2024 визначено, що у 2024 році щорічні відпустки, на які працівник державного органу набув право за останній відпрацьований робочий рік, мають бути використані таким працівником до кінця 2024 року. У разі невикористання працівником державного органу зазначених щорічних відпусток йому в межах затверджених видатків на оплату праці відповідного державного органу має бути виплачено грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, на які він набув право за останній відпрацьований робочий рік.

Таким чином, держава хоче уникнути додаткових витрат, коли працівники державних органів (державні службовці) не використовують повністю щорічні відпустки за відпрацьований робочий рік, а потім в наступних роках при наданні працівникам невикористаних днів щорічних відпусток за попередні робочі роки відпускні за них або грошову компенсацію при звільненні потрібно виплачувати зі збільшеної заробітної плати.

Також у 2024 році всім роботодавцям при виплаті грошової компенсації за невикористані відпустки слід враховувати положення абзацу другого пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100, відповідно до якого обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.⁶

Надання роботодавцям компенсації витрат на оплату праці
за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб

30 грудня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо врегулювання окремих питань зайнятості населення» від 27.12.2023 № 1390, якою Уряд вніс зміни до декількох своїх постанов. Роботодавців стосуються лише зміни, внесені до Порядку надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за працевлаштування внутрішньо переміщених осіб внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 331 (далі — Порядок № 331).

Нагадаємо, що Порядок № 331 визначає умови, механізм виплати та порядок використання коштів для надання роботодавцю компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб (зокрема тих працівників, які отримали довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи після працевлаштування) внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану в Україні (далі — компенсація витрат) за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі — Фонд) та інших джерел, не заборонених законодавством.

Пункт 3 Порядку № 331 викладено в такій новій редакції:

«3. Компенсація витрат надається у розмірі мінімальної заробітної плати, установленої законом, або обчисленої з неї відповідної суми у разі, коли особа, визначена пунктом 1 цього Порядку, працювала неповний місяць, щомісяця протягом тривалості надання компенсації витрат, що визначається абзацом третім цього пункту, за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після його скасування або припинення.

У разі коли компенсація витрат надається за неповний місяць, розмір компенсації за такий період обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом, на кількість робочих днів місяця (або кількість годин у разі погодинного обліку робочого часу), встановлених законодавством, та множення отриманого в результаті ділення розміру на кількість робочих днів (або кількість годин), за які надається компенсація витрат.

Загальна тривалість надання компенсації витрат не може перевищувати трьох місяців, а для осіб з інвалідністю з числа внутрішньо переміщених осіб — шести місяців з дня працевлаштування особи на умовах, передбачених пунктом 2 цього Порядку.

Фінансування компенсації витрат здійснюється в межах коштів, передбачених на зазначені цілі в бюджеті Фонду, а також за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.».

Таким чином, розмір компенсації витрат на оплату праці за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб (далі — ВПО) встановлено на рівні МЗП (раніше було — 6700 гривень), а якщо ВПО відпрацювала неповний місяць, розмір такої компенсації обчислюється з МЗП пропорційно відпрацьованому часу. Крім того, збільшено з двох до трьох місяців загальну тривалість надання компенсації, а також встановлено окремий строк виплати компенсації для осіб з інвалідністю з числа ВПО — 6 місяців. При цьому працевлаштована ВПО не обов’язково має бути зареєстрованим безробітним.

Як наслідок, в разі працевлаштування ВПО (без інвалідності), яка отримала такий статус після 24 лютого 2022 року, з 1 січня 2024 року роботодавець має право на компенсацію витрат на оплату її праці у розмірі 7100 грн за місяць протягом 3 місяців, тобто загальна сума компенсації за січень – березень може становити 21 300 грн (3 міс. х 7100 грн). З 1 квітня 2024 року, коли МЗП зросте до 8000 грн, загальна сума компенсації витрат на оплату праці ВПО становитиме 24 000 грн (3 міс. х 8000 грн).

В абзаці першому пункту 4 Порядку № 331 уточнено, що для прийняття рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації витрат роботодавець не раніше ніж через 5 календарних днів після працевлаштування ВПО та не пізніше 6 місяців з дня працевлаштування ВПО подає до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості або філії регіонального центру зайнятості (далі — центри зайнятості) заяву про компенсацію витрат (далі — заява):

– в електронній формі — через Єдиний державний вебпортал електронних послуг (Портал Дія);

– в паперовій формі — особисто під час відвідування центру зайнятості або на адресу електронної пошти відповідного центру зайнятості.

У пункті 5 Порядку № 331 до переліку документів, що надаються роботодавцем центру зайнятості для отримання компенсації витрат, додано копію документа, в якому зазначена інформація про інвалідність працевлаштованої особи (у разі працевлаштування особи з інвалідністю — форма № 080/о, затверджена наказом МОЗ від 04.12.2001 № 482, або форма № 157-1/о, затверджена наказом МОЗ від 30.07.2012 № 577).

Пункт 9 Порядку № 331 викладено в новій редакції, яка включає більше підстав, за наявності яких регіональним центром зайнятості може бути прийнято рішення про відмову в наданні роботодавцю компенсації витрат, при цьому достатньо наявності однієї з таких підстав.

Так, рішення щодо відмови у наданні компенсації витрат приймається регіональним центром зайнятості у разі наявності однієї з таких підстав:

– невідповідність роботодавця умовам, зазначеним у пункті 2 Порядку № 331;

– непідтвердження станом на дату подання заяви факту працевлаштування особи на умовах, передбачених абзацом першим пункту 2 Порядку № 331;

– відсутність станом на дату подання заяви у працевлаштованої особи довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

– отримання особою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64;

– подання роботодавцем неповного пакета документів, передбачених пунктами 4 і 5 Порядку № 331;

– подання роботодавцем заяви з порушенням строку, передбаченого абзацом першим пункту 4 Порядку № 331;

– подання роботодавцем у заяві недостовірних відомостей та/або недостовірних документів, визначених пунктом 5 Порядку № 331, та/або підтвердження факту невідповідності роботодавця або працевлаштованої ним особи вимогам цього Порядку;

– працевлаштування роботодавцем особи, за яку компенсація витрат вже була виплачена або виплачується такому або іншому роботодавцю станом на дату подання заяви;

– підтвердження регіональним центром зайнятості за результатами додаткової перевірки факту невідповідності роботодавця або працівника вимогам Порядку № 331, встановленого за результатами верифікації, здійсненої Мінфіном;

– працевлаштована особа станом на дату подання заяви не була застрахованою особою.

Надання роботодавцям компенсації єдиного соціального внеску
за працевлаштування осіб на нові робочі місця

1 січня 2024 року набрав чинності Порядок компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання роботодавцям компенсації єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування на нові робочі місця» від 18.04.2023 № 338 (далі — Порядок № 338). Цей Порядок був прийнятий на виконання норми частини 2 статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), згідно з якою роботодавцю, який протягом 12 календарних місяців забезпечував створення нових робочих місць, працевлаштовував на них працівників і упродовж цього періоду щомісяця здійснював їм виплату заробітної плати в розмірі не менше ніж три МЗП за кожну особу, протягом наступних 12 календарних місяців за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три МЗП за кожну таку особу щомісяця за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, компенсуються фактичні витрати у розмірі 50% суми нарахованого єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі зменшення штатної чисельності працівників та/або фонду оплати праці роботодавець втрачає право на компенсацію.

Вищенаведені норми частини 2 статті 27 Закону про зайнятість з певною деталізацією містить й Порядок № 338.

Згідно з Порядком № 338 компенсація частини фактичних витрат, пов’язаних із сплатою ЄСВ за працевлаштування на нові робочі місця (далі — компенсація) надається роботодавцям у розмірі 50% суми нарахованого ЄСВ за кожну особу, працевлаштовану на нове робоче місце, за місяць, за який він сплачений. Виплата компенсації здійснюється центрами зайнятості.

Дія Порядку № 338 поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які:

– створюють нові робочі місця та працевлаштовують на них працівників шляхом укладення трудового договору;

– протягом 12 місяців з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, щомісяця здійснюють виплату їй заробітної плати в розмірі не менше ніж три МЗП.

Якщо роботодавець дотримався вищенаведених вимог, він має право протягом наступних 12 місяців на компенсацію фактичних витрат у розмірі 50% суми нарахованого ЄСВ за відповідну особу за місяць, за який він сплачений, за умови збереження рівня заробітної плати в розмірі не менше ніж три МЗП за кожну таку особу.

Дія Порядку № 338 не поширюється на роботодавців, які є суб’єктами господарювання, утвореними в результаті припинення іншої юридичної особи протягом 12 місяців, що передували створенню нового робочого місця, бюджетними установами або фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Робочі місця, які створені у зв’язку з утворенням нового суб’єкта господарювання (крім тих, що утворені шляхом припинення), вважаються новими протягом 12 місяців з моменту утворення нового суб’єкта господарювання.

У разі створення нового робочого місця шляхом збільшення штатної чисельності працівників за умови відсутності зменшення середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців збільшенням штатної чисельності у звітному періоді вважається:

– для юридичних осіб — збільшення штатної чисельності працівників, які працюють на умовах трудових договорів, порівняно з попереднім звітним періодом за умови, що кількість вакансій залишається незмінною або збільшується;

– для фізичних осіб – підприємців — збільшення чисельності найманих працівників, які працюють на умовах зареєстрованих трудових договорів.

Для підтвердження фактів відсутності зменшення штатної чисельності працівників та/або розміру фонду оплати праці середньооблікова кількість штатних працівників та/або розмір фонду оплати праці за місяць, у якому перевіряються такі факти, порівнюються відповідно із середнім значенням середньооблікової кількості штатних працівників та середнім значенням розміру фонду оплати праці за 12 місяців, що передують місяцю проведення перевірки.

Компенсація не надається роботодавцю у разі наявності одного з таких випадків:

1) роботодавець має заборгованість:

– із сплати ЄСВ;

– із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

– з виплати заробітної плати;

– перед державним (місцевим) бюджетом понад 6 місяців;

2) до роботодавця застосовуються судові процедури банкрутства (неплатоспроможності), передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, або суб’єкт господарювання перебуває на стадії ліквідації.

Зареєстрований безробітний може бути працевлаштований у роботодавця з виплатою компенсації за нього один раз на 5 років за умови, що він у відповідному 5-річному періоді не був працевлаштований будь-яким роботодавцем з наданням такому роботодавцю компенсацій, передбачених Законом про зайнятість (крім професійного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітного).

Для отримання компенсації роботодавець не пізніше 45 календарних днів з дати закінчення 12-місячного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, подає до центру зайнятості за місцем провадження господарської діяльності заяву про надання компенсації (далі — заява) за формою, наведеною в додатку 1 до Порядку № 338. Заява може бути подана особисто або уповноваженою особою роботодавця до центру зайнятості, або за допомогою технічних засобів електронних комунікацій чи через електронний кабінет роботодавця.

Центр зайнятості не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня надходження заяви подає запит до Пенсійного фонду України та Державної податкової служби з метою підтвердження відповідності роботодавця умовам надання компенсації. Рішення щодо надання або відмови у наданні компенсації приймається центром зайнятості протягом 5 календарних днів після отримання відповідної інформації з ПФУ та ДПС. Повідомлення про прийняте рішення щодо надання компенсації або відмови у її наданні надсилається роботодавцю протягом 3 календарних днів у спосіб, зазначений роботодавцем в заяві.

Розрахунок розміру компенсації здійснюється на підставі даних Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування про суми нарахованого ЄСВ, сплаченого роботодавцем за конкретного працівника. Виплата компенсації здійснюється щомісяця протягом 12 місяців після завершення аналогічного періоду з дня укладення трудового договору з особою, працевлаштованою на нове робоче місце, шляхом перерахування коштів з рахунка центру зайнятості на банківський рахунок роботодавця, зазначений у заяві. У разі зміни місця провадження господарської діяльності роботодавця компенсацію виплачує центр зайнятості, який розпочав її виплату.

У період воєнного стану та протягом 3 місяців після припинення чи скасування воєнного стану строки виплати компенсації залежать від наявності коштів державного бюджету, передбачених на відповідні цілі.

Роботодавець зобов’язаний повідомити центру зайнятості про припинення трудових відносин з працівником, за працевлаштування якого виплачується компенсація, протягом 5 робочих днів з дня звільнення працівника.

Роботодавець втрачає право на отримання компенсації та її виплата припиняється починаючи з місяця, у якому не було дотримано вимог, за яких вона надається, або з відповідною особою були припинені трудові відносини.

Нововведення в Порядку бронювання військовозобов’язаних

19 січня 2024 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76» від 16.01.2024 № 47, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час» від 27.01.2023 № 76 (далі — Постанова № 76).

Так, пункт 8 Порядку бронювання військовозобов’язаних за списком військовозобов’язаних під час дії воєнного стану, затвердженого Постановою № 76 (далі — Порядок бронювання), доповнено новим абзацом восьмим такого змісту:

«Військовозобов’язані керівники, їх заступники та працівники, які задіяні у виробництві товарів, виконанні робіт і наданні послуг оборонного призначення з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин та працюють на підприємствах, в установах і організаціях, які визначені Мінстратегпромом критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу, підлягають бронюванню незалежно від військового звання, віку та військово-облікової спеціальності.».

Абзац десятий пункту 8 Порядку бронювання викладено в такій новій редакції:

«До підприємств, установ і організацій паливно-енергетичного комплексу, перелік яких затверджується Міненерго, та до підприємств, установ і організацій, які визначені Мінстратегпромом критично важливими для функціонування економіки в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу та які задіяні у виробництві товарів, виконанні робіт і наданні послуг оборонного призначення з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин, а також до зазначених в абзаці другому цього пункту підприємств, установ і організацій не застосовується обмеження щодо кількості військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, зазначені в абзаці дев’ятому цього пункту.».

Таким чином, на вищезазначені підприємства, установи та організації не поширюється обмеження, зазначене в абзаці дев’ятому пункту 8 Порядку бронювання, згідно з яким кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, повинна становити 50% кількості військовозобов’язаних підприємства, установи і організації на дату подання списку, а у разі наявності обґрунтованої потреби кількість військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, може перевищувати 50% кількості військовозобов’язаних підприємства, установи і організації на дату подання списку.

Пункт 2 Порядку та критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених Постановою № 76 (далі — Порядок № 76), доповнено абзацом десятим такого змісту:

«Підприємства, установи і організації, які виробляють товари, виконують роботи і надають послуги з розроблення, виготовлення, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки, боєприпасів, їх складових частин та інших товарів оборонного призначення для задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, визначаються Мінстратегпромом як критично важливі для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у разі відповідності критерію, визначеному підпунктом 4 цього пункту.».

Зауважимо, що згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 76 одним з критеріїв визначення підприємства критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період є те, що підприємство має важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади. Критерії, за якими здійснюється визначення підприємства, яке має важливе значення для галузі національної економіки чи задоволення потреб територіальної громади, встановлюються органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, за сферою їх управління чи галуззю національної економіки або обласною, Київською міською держадміністрацією, або обласною, Київською міською військовими/військово-цивільними адміністраціями (у разі їх утворення) з урахуванням потреб територіальної громади.

Таким чином, відтепер підприємства оборонно-промислового комплексу можуть бронювати своїх військовозобов’язаних працівників без обмежень по кількості та без врахування рівня дефіцитності їхньої військової спеціальності. Зміни, внесені до Постанови № 76, дозволять посилити потенціал оборонно-промислового комплексу та забезпечити оборонним підприємствам можливість стабільно працювати і нарощувати обсяги виробництва. Це рішення — спільна позиція Міноборони, Мінстратегпрому та Мінекономіки, а першочергове завдання — забезпечити наших захисників і захисниць всім необхідним для здобуття перемоги.

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

Державна служба статистики України (далі — Держстат) оновила деякі форми державного статистичного спостереження, які подають роботодавці.

Так, наказом Держстату від 30.03.2023 № 128 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2024 року і традиційно подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (місяцем). У 2024 році граничні терміни подання форми № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці» такі: 8 січня, 7 лютого, 7 березня, 8 квітня, 7 травня, 7 червня, 8 липня, 7 серпня, 9 вересня, 7 жовтня, 7 листопада, 9 грудня. Її повинні подавати юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб. Чинна донині форма № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 12.05.2022 № 87, втрачає чинність з 1 лютого 2024 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що у заголовній частині, де зазначається «Код виду економічної діяльності за КВЕД структурного підрозділу» під комірками текст тепер такий: «(код виду економічної діяльності визначається автоматично)», а до цього був «(код виду економічної діяльності визначається автоматично в разі подання форми в електронному вигляді)». Також у заголовній частині в розділі «Інформація щодо відсутності даних» під текстом «Зазначте одну з наведених нижче причин відсутності даних:» виключено текст (причину) «Не здійснюється вид економічної діяльності, який спостерігається». Також у новій формі Звіту із праці зазначено реквізити (дату та номер) нового наказу Держстату, яким її затверджено (30 березня 2023 р. № 128). У табличній частині форми Звіту із праці змін немає.

Також наказом Держстату від 30.03.2023 № 128 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за I квартал 2024 року та подається, як і раніше, не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (кварталом), тобто не пізніше 8 квітня, 8 липня, 7 жовтня 2024 року та 7 січня 2025 року. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині форма № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 12.05.2022 № 87, втрачає чинність з 1 лютого 2024 року. Нова форма квартального Звіту із праці має ті ж самі нововведення, що й нова форма місячного Звіту із праці. Крім того, в основній таблиці назви всіх розділів вже не містять слова «Розділ» (назви всіх розділів починаються одразу з римської цифри). Також назва розділу V вже не має конкретного звітного року, а має текст «V. Інформація про укладання колективних договорів станом на 31 грудня звітного року (раз на рік у звіті за IV квартал)», а до цього був текст «Розділ V. Інформація про укладання колективних договорів станом на 31 грудня 2023 року (у звіті за IV квартал)».

Крім того, Держстат наказом від 30.03.2023 № 127 оновив форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (умови праці) (один раз на два роки) «Звіт про умови праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці». Ця оновлена форма, що подається один раз на два роки, вводиться в дію, починаючи зі звіту за 2023 рік, не пізніше 28 лютого. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині аналогічна форма, затверджена наказом Держстату від 25.06.2021 № 170, втратила чинність з 1 січня 2024 року.

Нова форма Звіту про умови праці відрізняється від своєї попередниці тим, що у заголовній частині тепер зазначено таке: «Статистична конфіденційність забезпечується статтею 29 Закону України «Про офіційну статистику» (було — «Конфіденційність статистичної інформації забезпечується статтею 21 Закону України «Про державну статистику»). Також у заголовній частині в розділі «Інформація щодо відсутності даних» під текстом «Зазначте одну з наведених нижче причин відсутності даних:» виключено 3 причини: «Не здійснюється вид економічної діяльності, який спостерігається», «Здійснюється сезонна діяльність або економічна діяльність, пов’язана з тривалим циклом виробництва», «Відсутнє явище, яке спостерігається». Також у новій формі Звіту про умови праці зазначено реквізити (дату і номер) нового наказу Держстату, яким її затверджено (30 березня 2023 р. № 127).

В основній таблиці назви обох розділів вже не містять слова «Розділ» (назви обох розділів починаються одразу з римської цифри). Також у назвах розділів І та ІІ вже не передбачено зазначення конкретного звітного року, оскільки текст «на 31 грудня 20___ року» замінено на текст «на 31 грудня звітного року».

В розділі І перший рядок для заповнення тепер має такий текст: «Усього (незалежно від умов праці) (якщо ряд. 10010 гр. 1 > 0, то ряд. 10170  гр. 1 > 0)». Для конкретизації інформації з другого рядка з кодом 10020 нижче нього вже відсутній рядок «Із них в умовах перевищення гігієнічних нормативів за шкідливими виробничими факторами (із рядка 10020)», але цей текст тепер розміщено зліва напроти (як об’єднання) рядків з кодами від 10030 до 10140. Для конкретизації інформації з рядка з кодом 10010 вже відсутній рядок з текстом «З рядка 10010:», але цей текст тепер розміщено зліва напроти (як об’єднання) рядків з кодами 10160 та 10170. Останній рядок розділу І тепер має такий текст: «Довідково: рік останньої атестації робочих місць (якщо ряд. 10020 гр. 1 > 0, то ряд. 10180 > 0)».

В розділі ІІ для конкретизації інформації із рядка з кодом 10020 вже немає першого рядка з назвою «За роботу зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць (із рядка 10020)», але цей текст тепер розміщено зліва напроти (як об’єднання) рядків з кодами від 11010 до 11060. В рядку з кодом 11050 до тексту «отримання безкоштовно молока або інших рівноцінних харчових продуктів» додано текст «(≤ ряд. 10110)». Для конкретизації інформації з рядка з кодом 10010 вже відсутній рядок «За особливий характер праці (із рядка 10010)», але цей текст тепер розміщено зліва напроти (як об’єднання) рядків з кодами 11070 та 11080. Також вже відсутній рядок «Пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», але цей текст тепер розміщено зліва напроти (як об’єднання) рядків з кодами від 11090 до 11130.

Зміни до Класифікатора професій

16 січня 2024 року набрав чинності наказ Міністерства економіки України «Про затвердження Зміни № 13 до національного класифікатора ДК 003:2010» від 16.01.2024 № 1410. Цим Наказом затверджено Зміну № 13 до національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — Зміна № 13), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327 (далі — Класифікатор професій, КП).

Зміна № 13 містить нововведення в Класифікаторі професій, які здебільшого стосуються посад (професій) в ІТ-галузі.

Нововведення полягають в наступному:

1. Унесено 2 нових класифікаційних угруповання професій до розділу 5 «Класифікації професій»:

– Менеджери (управителі) інформаційних технологій (код КП — 1497);

– Військовослужбовці (офіцерський склад) (військові формування з правоохоронними функціями) (код КП — 2425).

2. Скасовано 9 професійних назв робіт:

– Аналітик з комп’ютерних комунікацій (код КП — 2131.2);

– Аналітик програмного забезпечення та мультимедіа (код КП — 2131.2);

– Інженер-дослідник з комп’ютеризованих систем та автоматики (код КП — 2131.2);

– Програміст прикладний (код КП — 2132.2);

– Програміст системний (код КП — 2132.2);

– Інженер із застосування комп’ютерів (код КП — 2139.2);

– Фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення (код КП — 3121);

– Контролер роботів (код КП — 3123);

– Технік-фотограмметрист (код КП — 3123).

3. Змінено 11 професійних назв робіт (одна на іншу без зміни коду КП):

– Аналітик комп’ютерного банку даних — на Аналітик даних (код КП — 2131.2);

– Аналітик операційного та прикладного програмного забезпечення — на Аналітик програмного забезпечення (код КП — 2131.2);

– Інженер з програмного забезпечення комп’ютерів — на Інженер з програмного забезпечення (код КП — 2131.2);

– Конструктор комп’ютерних систем — на Інженер-конструктор з розробки апаратного забезпечення (код КП — 2131.2);

– Програміст (база даних) — на Програміст (код КП — 2132.2);

– Адміністратор мереж і систем — на Адміністратор безпеки мереж і систем (код КП — 2139.2);

– Експерт-криміналіст (сфера кібербезпеки та захисту інформації) — на Експерт з цифрової криміналістики (сфера кібербезпеки та захисту інформації) (код КП — 2139.2);

– Фахівець з тестування систем захисту інформації — на Фахівець з тестування систем безпеки та захисту інформації (код КП — 2139.2);

– Фахівець інфокомунікацій — на Фахівець електронних комунікацій (код КП — 3114);

– Організатор із збуту — на Організатор зі збуту (код КП — 3419);

– Артист балету (з дипломом молодшого спеціаліста) — на Артист балету (з дипломом молодшого бакалавра) (код КП — 3479);

4. Унесено (додано) 42 професійні назви робіт:

• з кодом КП — 2131.2: Менеджер (управитель) інформаційних технологій;
• з кодом КП — 2131.2:

– Адміністратор веб-ресурсів;

– Аналітик бізнесу (інформаційні системи);

– Аналітик мобільних додатків;

– Аналітик продукту;

– Аналітик процесів автоматизації;

– Інженер з автоматизації робототехнічних процесів;

– Інженер з даних;

– Інженер з інтеграції (інформаційні технології);

– Інженер з контролю якості програмного продукту;

– Інженер з підтримки;

– Інженер зі штучного інтелекту;

– Інженер інтернету речей;

– Інженер систем знань;

– Інженер-тестувальник;

– Розробник штучного інтелекту;

– Розробник робототехніки (інженер-робототехнік);

• з кодом КП — 2132.2:

– Розробник архітектури бізнес напряму (інформаційні технології);

– Розробник архітектури програмного забезпечення (інформаційні технології);

– Розробник архітектури технічних рішень (інформаційні технології);

– Розробник програмного забезпечення;

– Розробник хмарної архітектури;

• з кодом КП — 2139.2:

– Дизайнер (інформаційні технології);

– Фахівець з безпеки електронних комунікацій;

– Фахівець з планування ефективності електронних комунікацій;

– Фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення;

• з кодом КП — 2229.2: Протезист-ортезист;
• з кодом КП — 2419.2:

– Головний інспектор будівельного нагляду;

– Фінансовий аналітик;

• з кодом КП — 2425: Офіцер (військові формування з правоохоронними функціями);
• з кодом КП — 2441.2: Аналітик у сфері віртуальних активів;
• з кодом КП — 2490: Аудитор (за видами діяльності);
• з кодом КП — 3114:

– Фахівець з питань обслуговування мережі;

– Фахівець з планування мереж радіодоступу;

– Фахівець з технічної підтримки електронних комунікацій;

• з кодом КП — 3117: Фахівець з розмінування;
• з кодом КП — 3119: Оператор Служби 112;
• з кодом КП — 3121: Адміністратор веб-сайту;
• з кодом КП — 3460: Інструктор з просторового орієнтування та мобільності;
• з кодом КП — 5169: Черговий підрозділу Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту;
• з кодом КП — 7239: Майстер з монтажу, обслуговування, ремонту та налагодження теплових насосів;
• з кодом КП — 8211: Оператор установок дробометного очищення.

Таким чином, підприємствам, які у штатному розписі мають професії (посади), що відповідно до Зміни № 13 мають бути скасовані або змінені, потрібно наказом керівника внести відповідні зміни до штатного розпису, а також до особових карток працівників (типова форма № П-2), особових справ та посадових інструкцій. На вимогу працівника запис про зміну назви його професії (посади) внести до його паперової трудової книжки.

Зауважимо, що якщо змінюється лише назва посади (професії) працівника, то ані переведення працівника на іншу посаду, ані переміщення його до іншого структурного підрозділу не відбувається, тому відображати працівників, у яких змінилася назва посади (професії), в додатку 5 до Податкового розрахунку (Д5) немає підстав.

Норма робочого часу у 2024 році

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону про відпустки.

Таким чином, у період воєнного стану, який наразі встановлено до 14 лютого 2024 року, але, судячи з ситуації на фронті, буде продовжено і після цієї дати, не діють норми КЗпП щодо:

– святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП);

– скорочення тривалості роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів (ч. перша ст. 53 КЗпП);

– тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин (ч. друга ст. 53 КЗпП);

– обмеження граничних норм надурочних робіт, а саме 4 години протягом 2 днів поспіль і 120 годин на рік (ч. перша ст. 65 КЗпП);

– перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого дня, якщо останній збігається з вихідним днем (ч. третя ст. 67 КЗпП);

– заборони залучення до робіт у вихідні, святкові та неробочі дні (ст. 71 КЗпП);

– неврахування святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 78-1 КЗпП, ч. друга ст. 5 Закону про відпустки).

Отже, у період воєнного стану:

– відсутні святкові та неробочі дні, відповідно, на них не продовжуються щорічні (основна та додаткові) відпустки та додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи;

– вихідні дні, які припадають на святкові та неробочі дні, зазначені у статті 73 КЗпП, не переносяться на наступний день після святкового чи неробочого дня;

– не скорочується на 1 годину тривалість роботи при п’ятиденному та шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів, зазначених у статті 73 КЗпП;

– не обмежується 5 годинами тривалість робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні;

– не обмежується кількість надурочних робіт протягом 2 днів поспіль та за рік.

Таким чином, роботодавцям необхідно враховувати вищевикладене при визначенні норми робочого часу в місяцях (кварталах, півріччях) 2024 року та загалом за 2024 рік.⁷

Наприклад, для підприємств, на яких встановлено 40-годинний п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями у суботу та неділю з однаковою тривалістю щоденної роботи, норма робочого часу в січні 2024 року становить 184 робочих години (23 робочих дні х 8 робочих годин).

Крім того, слід враховувати, що згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу в період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо). Для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, в період дії воєнного стану тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

У разі встановлення працівникам, зайнятим на об’єктах критичної інфраструктури, нормальної тривалості робочого часу відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону № 2136 понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці (ч. 7 ст. 6 Закону № 2136).

Наприклад, якщо працівнику, зайнятому на об’єкті критичної інфраструктури, у період дії воєнного стану встановлено нормальну тривалість робочого часу — 50 годин на тиждень, а до запровадження воєнного стану він працював з нормальною тривалістю робочого часу — 40 годин на тиждень, при цьому його оклад за посадою становить 10 000 грн., то заробітна плата працівника у період дії воєнного стану повинна розраховуватися виходячи з окладу 12 500 грн. (10 000 грн. : 40 робочих годин х 50 робочих годин).

Також слід враховувати, що з 24 грудня 2023 року скасовано колишні частини четверту і п’яту статті 67 КЗпП, які передбачали перенесення вихідних і робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України з метою створення сприятливих умов для використання святкових і неробочих днів. Водночас новою частиною четвертою статті 67 КЗпП встановлено, що перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків, встановлених КЗпП, визначається трудовим та/або колективним договором. У разі відсутності відповідного положення у трудовому та/або колективному договорі перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а в разі відсутності первинної профспілкової організації — з вільно обраними та уповноваженими представниками (представником) працівників.

Таким чином, тепер роботодавці незалежно від наявності (відсутності) рекомендацій Кабінету Міністрів України мають право встановити порядок перенесення вихідних та робочих днів (у т. ч. граничні терміни повідомлення працівників про це) у колективному договорі або трудових договорах з працівниками, а за відсутності такого порядку в них перенесення вихідних та робочих днів здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця, погодженим з профспілковим органом (представником працівників).

Страхові виплати працівникам у 2024 році

Граничні розміри страхових виплат застрахованим особам залежать від мінімальної заробітної плати (МЗП) у місячному розмірі. Оскільки, як зазначалося вище, МЗП у місячному розмірі у 2024 році становить у січні – березні 7100 грн, у квітні – грудні — 8000 грн, а максимальна величина бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 15 розмірам МЗП, у 2024 році у січні – березні становить 106 500 грн (7100 грн х 15), у квітні – грудні — 120 000 грн (8000 грн х 15), розглянемо обмеження в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах працівникам у 2024 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю нижче).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2024 році

грн.

Місяці, в яких настав страховий випадок (почались тимчасова непрацездатність або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами)
Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах 1
3301,58 (100 500 : 30,44)	3498,69 (106 500 : 30,44)			3942,18 (120 000 : 30,44)
Максимальна сума допомоги в розрахунку на повний місяць 2
100 500	106 500			120 000
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, і мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах 3
233,25 (7100 : 30,44)			262,81 (8000 : 30,44)
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців 4
466,49 (7100 х 2 : 30,44)			525,62 (8000 х 2 : 30,44)

¹ Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105, п.п. 2, 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 12, ч. 2 ст. 19 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів — 30,44 (п.п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 12 Закону № 1105).