Робота у вечірній та нічний час: особливості виконання і оплати

Головним «трудовим» документом — Кодексом законів про працю України (далі — КЗпП) різним аспектам виконання роботи вночі та її оплати присвячено кілька статей.

Так, статтею 54 КЗпП встановлено, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Отже, роботою в нічний час вважається робота, яка виконується в часовому проміжку з 22.00 до 6.00.

Роботу у вечірній час чинні нормативно-правові акти не регламентують, тому в цьому питанні застосовуються загальні норми законодавства про працю.

У той же час вечірня робота згадується у додатку 3 до Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2019 – 2021 роки, укладеної 14.05.2019 (далі — Генеральна угода), яка продовжує діяти і зараз (до ухвалення нової).

З таблиці додатку 3 до Генеральної угоди, в якому наведено перелік і розміри доплат та надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, випливає, що роботою у вечірній час вважається робота з 18 до 22 години.

Нагадаємо, що положення Генеральної угоди діють безпосередньо і є обов’язковими для всіх суб’єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали таку угоду (ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII; далі — Закон про колдоговори). Тобто норми Генеральної угоди про роботу у вечірній та нічний час є обов’язковими для суб’єктів, представники яких як зі сторони власників, так і зі сторони профспілок (об’єднань профспілок, іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу) брали участь в її підписанні.¹

Запровадження роботи в нічний та вечірній час

Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства (далі — профспілка підприємства) на основі типових правил з додержанням встановленої статтями 50 і 51 КЗпП тривалості робочого тижня (ст. 52, 142 КЗпП).

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності із законодавством (ст. 57 КЗпП).

Зазвичай правила внутрішнього трудового розпорядку є додатком до колективного договору, а за його відсутності на підприємстві затверджуються наказом керівника, погодженим з профспілкою підприємства.

Згідно зі статтею 13 КЗпП і статтею 7 Закону про колдоговори у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих і трудових відносин, зокрема щодо режиму роботи і тривалості робочого часу.

Отже, порядок і умови запровадження, особливості виконання та скасування роботи в нічний та вечірній час на підприємстві повинні бути обумовлені в колективному договорі, а за його відсутності — в правилах внутрішнього трудового розпорядку, затверджених наказом керівника підприємства. Якщо на підприємстві працівники працюють позмінно, то робота в нічний (вечірній) час повинна бути передбачена графіками змінності, які затверджуються наказом керівника підприємства. Крім того, можливість і особливості виконання, а також порядок оплати роботи в нічний (вечірній) час можуть бути відображені у трудових договорах з працівниками.

Запровадження нічної (вечірньої) роботи здійснюється, як правило, коли на підприємстві відбуваються зміни в організації виробництва і праці. Це може бути, наприклад, у разі, коли на підприємстві вводиться новий вид господарської діяльності, який вимагає виконання працівниками деяких структурних підрозділів (цехів, дільниць, бригад тощо) роботи в нічний (вечірній ) час (в т. ч. при введенні безперервного виробництва). Також робота у вечірній (нічний) час може бути введена, якщо на підприємстві планується збільшити кількість продукції, що виробляється (збільшити час надання послуг), а досягти цього можна лише шляхом введення додаткової робочої зміни. Наприклад, раніше на підприємстві був звичайний 8-годинний робочий день, а тепер вводяться 2 робочі зміни по 8 робочих годин: І зміна — з 7.00 до 15.00; ІІ зміна — з 15.00 до 23.00 з відпрацюванням 4 годин у вечірній час і 1 години вночі.

Якщо роботодавець у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці планує для працівників деяких структурних підрозділів або окремих категорій працівників ввести (скасувати) роботу в нічний (вечірній) час, то в мирний період він зобов’язаний повідомити їх про це не пізніше ніж за два місяці. Це випливає з норм частини третьої статті 32 КЗпП, згідно з якою зміна режиму роботи (в т. ч. введення або скасування нічної і вечірньої роботи) є зміною істотних умов праці, про яку працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Під час воєнного стану необхідно враховувати норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Частиною 2 статті 3 цього Закону встановлено, що у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 КЗпП, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Отже, у період дії воєнного стану повідомити працівника про запровадження нічної (вечірньої) роботи необхідно не пізніше дня, що передує дню запровадження нічної (вечірньої) роботи.

Повідомлення про запровадження (скасування) роботи в нічний (вечірній) час у мирний період може бути оформлено як у вигляді наказу керівника, так і без нього, але в будь-якому випадку рекомендуємо його оформити в письмовому вигляді, при цьому працівник повинен поставити в такому повідомленні свій підпис, що буде свідчити про те, що він з повідомленням ознайомлений.

Під час воєнного стану оптимальним варіантом повідомлення працівника є видання керівником підприємства наказу про запровадження (скасування) роботи у нічний (вечірній) час, ознайомлення з яким під підпис одночасно буде для працівника повідомленням про запровадження для нього нічної (вечірньої) роботи.

Якщо працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах (на роботу в нічний (вечірній) час або на роботу без нічної (вечірньої) роботи), то трудовий договір з ним припиняється на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП — відмова працівника від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці (ч. четверта ст. 32 КЗпП).

Обмеження щодо залучення до роботи в нічний та вечірній час

Чинні нормативні акти не містять будь-яких обмежень щодо залучення до роботи у вечірній час. У той же час КЗпП встановлено обмеження на залучення до роботи в нічний час працівників окремих категорій.

Так, у мирний період згідно зі статтею 55 КЗпП забороняється залучення до роботи в нічний час:

• вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (ст. 176 КЗпП);
• осіб віком до 18 років (ст. 192 КЗпП);
• інших категорій працівників, передбачених законодавством.

Гарантія про заборону залучення до роботи в нічний час, встановлена для вищевказаних жінок статтею 176 КЗпП, поширюється також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 186-1 КЗпП).

Статтею 55 КЗпП також встановлено, що не допускається робота жінок в нічний час, за винятком випадків, передбачених статтею 175 КЗпП. Згідно з частинами першою та другою статті 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час не допускається, за винятком тих галузей економіки України, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей (тобто в яких дозволена робота жінок у нічний час) і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.

Однак до теперішнього часу Кабміном вищезазначений Перелік не затверджений, і, відповідно, відсутні (не визначені) галузі економіки України, де, як тимчасовий захід, дозволяється робота жінок у нічний час. Тому виходить, що залучати жінок до роботи в нічний час у всіх галузях економіки України наразі не можна. Але історично так склалося, що праця жінок у нічний час в нашій країні (як і в колишньому СРСР) застосовується в багатьох галузях економіки України (зокрема, жінки — основний персонал закладів охорони здоров’я (лікарень, санаторіїв, профілакторіїв), аптек, торгових мереж, закладів громадського харчування (ресторанів, барів тощо), які працюють цілодобово або частково в нічний час). Крім того, Україна не приєднувалася до Конвенцій Міжнародної організації праці № 4, № 41, № 89 про нічну працю жінок у промисловості, якими забороняється застосування праці жінок у нічний час в будь-якому промисловому секторі, в приватних і державних господарствах. Таким чином, Кабінету Міністрів України необхідно або, нарешті, затвердити перелік галузей (видів робіт), де дозволена нічна робота жінок, або ініціювати прийняття закону про скасування фактично не діючих наразі норм частин першої і другої статті 175 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене, рекомендуємо роботодавцям, які залучають жінок до роботи вночі, цього не робити або за можливості робити це якомога рідше, зважаючи також на соціально-біологічний фактор, оскільки такий режим роботи негативно впливає на здоров’я жінок (нічна робота порушує природні біоритми людського організму, які регулюються сонячним світлом, що негативно впливає, зокрема, на репродуктивну функцію жінок дітородного віку, а також перешкоджає виконанню ними сімейних обов’язків, зокрема догляду за дітьми тощо).

Обмеження щодо заборони роботи вночі не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї (ч. третя ст. 175 КЗпП).

Також робота інвалідів у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. друга ст. 55, ч. друга ст. 172 КЗпП).

Крім того, залучення до роботи в нічний час громадян похилого віку (тобто осіб, які досягли пенсійного віку — 60 років, а також осіб, яким до досягнення зазначеного пенсійного віку залишилося не більш як 1,5 року) можливе тільки за їх згодою і за умови, коли це не протипоказано їм за станом здоров’я (ст. 10, 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16.12.93 № 3721-XII).

Усі вищезгадані обмеження щодо залучення працівників до нічної роботи стосуються мирного часу і не діють під час воєнного стану. Статтею 8 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки та жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

Отже, крім вищезгаданих осіб, у період дії воєнного стану можуть залучатися до роботи в нічний час інші категорії працівників, зокрема працюючі жінки, які мають дітей віком від одного до 3 років, особи віком до 18 років, громадяни похилого віку незалежно від їхньої згоди.

Тривалість роботи в нічний та вечірній час

Обмежень щодо тривалості роботи у вечірній час чинне законодавство не містить.

Що стосується обмежень при роботі вночі, то в мирний період згідно з частиною першою статті 54 КЗпП при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину.

Наприклад, якщо на підприємстві тривалість денної роботи (зміни) становить 8 годин, то при роботі вночі тривалість роботи (зміни) повинна бути не більше 7 годин. Однак це не дає підстав для скорочення встановленої тривалості робочого часу працівника за певний період (тиждень, місяць, квартал тощо). Тому при скороченні тривалості нічної роботи (зміни) на одну годину працівник повинен відпрацювати цю годину в денний час (в інші робочі дні тижня) для збереження балансу робочого часу за період. Тобто скорочення тривалості роботи в нічний час здійснюється в межах встановленої працівнику норми робочого часу за період, при цьому графіки змінності повинні забезпечити відпрацювання 40-годинного робочого тижня або робочого тижня іншої тривалості, встановленої на підприємстві (для структурного підрозділу працівника).²

Вищенаведена норма про скорочення на одну годину роботи в нічний час у порівнянні з денною роботою не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення тривалості робочого часу відповідно до пункту 2 частини першої та частини третьої статті 51 КЗпП, тобто не поширюється на:

• працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці³, для яких тривалість робочого часу не може перевищувати 36 годин на тиждень;
• працівників окремих категорій, яким законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу (вчителі, лікарі та інші).

Відповідно до частини другої статті 54 КЗпП тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в таких випадках:

• якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах (наприклад, коли на підприємстві робота здійснюється в 4 зміни по 6 годин або в 3 зміни по 8 годин або в 2 зміни по 12 годин);
• на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем.

Вищевикладені норми частин першої та другої статті 54 КЗпП не застосовуються в період дії воєнного стану (ч. 2 ст. 8 Закону № 2136). Це пояснюється тим, що у період дії воєнного стану час початку і закінчення щоденної роботи, зміни (у тому числі якщо така робота (зміна) повністю або частково припадає на нічний час) визначається роботодавцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2136).

Обмеження при виконанні цілодобової роботи

На деяких підприємствах працівники безперервно працюють по 12–16 годин (наприклад, бармени, офіціанти, кухарі в ресторанах і барах працюють з 9.00 (10.00, 11.00, 12.00) та до останнього «нічного» клієнта). В окремих випадках працівники працюють цілодобово — 24 години поспіль, в т. ч. 4 години у вечірній час і 8 годин в нічний час (такий режим роботи вводиться, зокрема, для охоронців і сторожів, які зазвичай працюють з режимом: добу працюю — дві (три) доби відпочиваю). Чинне трудове законодавство не містить прямої заборони на роботу з таким режимом.

У той же час роботодавцям необхідно дотримуватися норми статті 50 КЗпП, відповідно до якої нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. В період дії воєнного стану відповідно до частини 1 статті 6 Закону № 2136 нормальна тривалість робочого часу може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).

Отже, якщо нормальна тривалість робочого часу становить 40 годин на тиждень, то для дотримання цієї норми працівник, який працює подобово (його зміна триває 24 години), повинен відпрацювати протягом тижня одну повну добу (24 години) і тільки частину (16 годин) другої доби, щоб не було перевищення 40 годин на тиждень. Якщо працівник протягом тижня відпрацює дві повні доби, тобто 48 годин (2 х 24 р. г.), то він перевищить обмеження в 40 годин на тиждень, що є порушенням норми статті 50 КЗпП. Для того щоб уникнути зазначеного порушення (перевищення 40-годинної (під час воєнного стану для працівників критичної інфраструктури — 60-годинної) норми робочого часу на тиждень), рекомендуємо для працівників, які працюють подобово, запроваджувати підсумований облік робочого часу, передбачений статтею 61 КЗпП, при якому робочий час підсумовується за певний період, що називається обліковим (місяць, квартал, півріччя, рік).

При підсумованому обліку робочого часу щоденна або щотижнева тривалість робочого часу може коливатися протягом облікового періоду, але загальна кількість годин роботи за обліковий період, встановлений графіком, має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді, розрахованої з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, встановленої статтями 50 і 51 КЗпП, а під час воєнного стану для працівників критичної інфраструктури — статтею 6 Закону № 2136 (ст. 61 КЗпП, п. 3, 6 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 № 138; далі — Методрекомендації № 138).⁴

Таким чином, якщо для структурного підрозділу працівника запроваджено підсумований облік робочого часу, виходячи з 40-годинного робочого тижня, з обліковим періодом — місяць, то працівник з «подобовим» режимом роботи в окремі тижні місяця може відпрацювати більше 40 годин (наприклад, дві повні доби на тиждень), а в інші тижні місяця — менше 40 годин (наприклад, одну добу на тиждень або одну повну добу і частину доби на тиждень), але загальна кількість відпрацьованих годин роботи за місяць має дорівнювати нормі робочого часу в місяці, розрахованої для 40-годинного робочого тижня.

Наприклад, якщо на підприємстві встановлено 40-годинний робочий тиждень з обліковим періодом — місяць і в одному місяці норма робочого часу⁵ працівника становить 160 робочих годин, то в цьому місяці працівник повинен відпрацювати 6 повних діб (6 діб х 24 р. г. = 144 р. г.), в тому числі 48 годин вночі (6 діб х 8 ніч. г.) і 24 години у вечірній час (6 діб х 4 веч. г.), а також частину доби тривалістю 16 годин, щоб не було перевищення планової норми робочого часу за обліковий період (144 р. г. + 16 р. г. = 160 р. г.).

Все вищевикладене стосується і режиму роботи, коли працівники безперервно працюють менше доби (наприклад, по 18, 16, 15 і 12 робочих годин на день або зміну), в т. ч. у вечірній та нічний час.

При введенні для працівників тривалих за часом робочих змін (з тривалістю зміни більше 12 робочих годин), які припадають в тому числі на нічний (вечірній) час, роботодавцям не варто забувати, що такий режим роботи призводить до перевтоми працівників, яка може негативно вплинути на якість їхньої роботи в останні робочі години зміни.

Хоча Методрекомендації № 138 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт і їхні норми не є нормами прямої дії, важливим є пункт 4 цього документа, згідно з яким тривалість роботи працівника протягом дня за підсумованим обліком робочого часу може становити до 12 годин робочого часу за зміну, якщо цього вимагають виробничі потреби підприємства. При цьому не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

При складанні графіків змінності та визначенні тривалості робочої зміни необхідно враховувати характер і умови праці, а також те, що перевтома працівника може становити не лише загрозу його життю і здоров’ю, а й загрозу життю і здоров’ю оточуючих його людей (п. 5 Методрекомендацій № 138).

Свого часу на запит Мінпраці Інститут медицини праці в своєму листі від 27.05.2003 № 11/392 зазначив, що «графіки з 12-годинними змінами можуть бути привабливими як для працюючих, так і для роботодавців з тієї причини, що при їх використанні значно більше часу відводиться на відпочинок між змінами в порівнянні, наприклад, з 8-годинними графіками роботи. Однак встановлення подовженої тривалості робочого дня працівникам не рекомендується, оскільки така тривалість роботи призводить до значного напруження організму і, як наслідок, до швидкого розвитку втоми. Тому більш довга зміна може мати негативні наслідки для працездатності та стану здоров’я працюючих. Особливо це стосується тих випадків, коли графік передбачає роботу як в денних, так і в нічних змінах».⁶

Облік роботи в нічний та вечірній час

Частиною другою статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) встановлено, що роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці.

Наведена норма поширюється і на облік роботи (відпрацьованих годин), що виконується працівником в нічний (вечірній) час, оскільки за роботу в нічний час (у встановлених випадках — у вечірній час) передбачена додаткова оплата праці. Облік відпрацьованих годин в зазначений час необхідно вести по кожному працівнику.

У табелі обліку використання робочого часу типової форми № П-5, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, відображається виконана працівником робота:

• у вечірні години — за кодом «ВЧ» (03);
• у нічні години — за кодом «РН» (04).

Оплата роботи в нічний та вечірній час

Згідно зі статтею 108 КЗпП робота в нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Оскільки відповідно до статті 12 Закону про оплату праці норми і гарантії в оплаті праці, передбачені КЗпП, в тому числі в оплаті роботи в нічний час, є мінімальними державними гарантіями, то всі підприємства незалежно від форм власності і господарювання, які використовують працю працівників у нічний час, зобов’язані нараховувати працівникам доплату в розмірі не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.⁷

Що стосується доплати за роботу у вечірній час, то її виплата не є державною гарантією в оплаті праці (у КЗпП та статті 12 Закону про оплату праці вона не згадується). Але підприємства, що перебувають у сфері дії Генеральної або галузевої (територіальної) угод, повинні нараховувати цю доплату в розмірах, передбачених такими угодами.

Доплата, передбачена Генеральною і галузевими угодами

Підприємства, що брали участь через своїх представників у підписанні Генеральної угоди, зобов’язані виконувати норми додатка 3 до цього документа, згідно з яким розмір доплати становить:

– за роботу у вечірній час (з 18 до 22 години) — 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в такий час (при багатозмінному режимі роботи);

– за роботу в нічний час — 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Звертаємо увагу, що чинне законодавство не дає визначення терміну «багатозмінний режим роботи», який використовується в додатку 3 до Генеральної угоди як підстава для нарахування доплати за роботу у вечірній час. Введення багатозмінного режиму роботи передбачалося ще «союзним» документом — постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 12.02.87 № 194, пунктом 3 якого пояснювався механізм введення багатозмінного режиму роботи у вигляді переведення ділянок, цехів, виробництв на роботу в дві або три зміни, а пунктом 9 вводилися доплати за роботу у вечірню та нічну зміну, додаткові відпустки робітникам, майстрам, керівникам дільниць та інших підрозділів, спеціалістам і службовцям, які працюють в багатозмінному (дво- і тризмінному) режимі. Про це йшлося і в роз’ясненні Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 17.03.89 № 6/6-140.

Нагадаємо, що згідно з постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 р. № 1545-XII до прийняття відповідних актів законодавства України застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Під змінною роботою розуміється метод організації праці у дві, три або чотири зміни, який може бути безперервним або з перервами, при якому працівники послідовно змінюють один одного на одних і тих же робочих місцях відповідно до графіка змінності (роботи). Такий режим роботи вводиться у випадках, коли тривалість виробничого процесу перевищує допустиму тривалість щоденної роботи, а також з метою більш ефективного використання обладнання, збільшення обсягів продукції, що випускається, або послуг, що надаються.⁸

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що багатозмінний режим роботи — це такий режим, коли на підприємстві робота протягом доби виконується в дві і більше змін, тривалість кожної з яких не може бути меншою за встановлену законодавством тривалість робочого дня.⁸

Наприклад, багатозмінним вважається режим роботи, коли на підприємстві з 5-денним 40-годинним робочим тижнем запроваджено 2 або 3 зміни по 8 годин або на підприємстві з 36-годинним робочим тижнем запроваджено 3 або 4 зміни по 6 годин.⁹

Звертаємо увагу, що при багатозмінному режимі на підприємстві (у структурному підрозділі) робота не обов’язково повинна виконуватися цілодобово (24 години на добу).⁸

Якщо на підприємстві, що перебуває у сфері дії Генеральної угоди, багатозмінний режим роботи не введено, але позмінно працюють окремі працівники (охоронці, сторожа та інші), то їм доплата за роботу у вечірній час не виплачується¹⁰, якщо, звичайно, внутрішнім документом підприємства не встановлено інше.

Деякими галузевими угодами, дія яких поширюється на підприємства, представники яких як зі сторони роботодавців, так і зі сторони трудових колективів брали участь в їх підписанні¹¹, розмір доплати за роботу вночі встановлено в більшому розмірі, ніж визначено Генеральною угодою, зокрема, в розмірі від 35 до 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Так, доплата в розмірі до 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час передбачена додатком 7 до Галузевої угоди авіаційної промисловості України на 2019 – 2020 роки (зареєстрована Мінсоцполітики 28.03.2019 № 7), яка продовжує діяти й зараз.

Що стосується доплати за роботу у вечірній час, то багатьма галузевими угодами вона передбачена в розмірі 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час при багатозмінному режимі роботи. Але деякими галузевими угодами може бути передбачена виплата зазначеної доплати не тільки працівникам, які працюють позмінно (тобто без вказівки на те, що вона виплачується лише при багатозмінному режимі роботи).

Доплата, передбачена колективним і трудовим договорами

Госпрозрахункові підприємства розміри доплат встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (територіальними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з профспілкою підприємства. Конкретні розміри доплат на госпрозрахункових підприємствах встановлюються роботодавцем з урахуванням зазначених вимог (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону про колдоговори).

Наприклад, колективним договором може бути передбачена доплата за роботу в нічний час в розмірі 45% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час, а за роботу у вечірній час — в розмірі 25% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у вечірній час при багатозмінному режимі роботи. Крім того, колективним договором може бути передбачена доплата за роботу у вечірній час незалежно від того, запроваджено чи ні на підприємстві багатозмінний режим роботи.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов’язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і їх забороняється включати до договорів і угод (ст. 16 КЗпП, ст. 5 Закону про колдоговори).

Наприклад, колективним договором не може бути встановлено, що доплата за нічну роботу провадиться в розмірі 15% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Звертаємо увагу, що законодавство з питань колективно-договірного регулювання трудових відносин не містить норм про заборону підприємствам при укладанні колективного договору враховувати норми тієї галузевої угоди, до якої підприємство належить за характером виробництва. При цьому роботодавець і профспілка підприємства (трудовий колектив) можуть в межах повноважень прийняти узгоджене рішення керуватися положеннями такої «профільної» галузевої угоди.¹²

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час можна встановити в іншому локальному документі — Положенні про оплату праці або Положенні про доплати і надбавки, які затверджуються наказом керівника підприємства. Зазначені локальні документи, як і колективний договір, необхідно узгодити з профспілкою підприємства (представником трудового колективу).

Також розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час можна встановити у трудових договорах з працівниками, які залучаються до такої роботи. При цьому слід пам’ятати, що забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (ст. 5 Закону про колдоговори). Умови трудових договорів, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством про працю, є недійсними (ст. 9 КЗпП).

Якщо підприємство не перебуває у сфері дії Генеральної та галузевих (територіальних) угод, то воно, виходячи зі своїх фінансових можливостей, самостійно встановлює розмір доплати за роботу в нічний час, але не нижче мінімального, встановленого статтею 108 КЗпП (20% тарифної ставки за кожну годину роботи в нічний час), а також приймає рішення про виплату працівникам доплати за роботу у вечірній час.¹³

У разі введення «вечірньої» доплати її розмір і категорії працівників, яким вона буде виплачуватися, необхідно встановити в локальному документі підприємства (колективному договорі, Положенні про оплату праці, Положенні про доплати і надбавки).

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.99 № 13 при вирішенні спорів про доплату за роботу в нічний час судам належить виходити з положень статей 54, 108 КЗпП і враховувати, що роботу в нічний час роботодавець має оплачувати в підвищеному розмірі, встановленому генеральною, галузевою, регіональною угодами або колективним договором, але в будь-якому разі не нижче 20% тарифної ставки (окладу) працівника за кожну годину роботи в нічний час. Оплата в зазначеному розмірі провадиться незалежно від того, скільки годин робочого часу припадає на нічний час.

Якщо у зв’язку з фінансовими труднощами роботодавець хоче зменшити розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час, який встановлений колективним договором або іншим локальним документом підприємства, то необхідно пам’ятати, що згідно зі статтею 97 КЗпП і статтею 22 Закону про оплату праці роботодавець не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Тобто зменшення розміру доплати за роботу в нічний (вечірній) час необхідно узгодити з профспілкою підприємства (представником трудового колективу), проте в будь-якому випадку розмір зазначеної доплати не може бути нижчим за розмір, встановлений статтею 108 КЗпП, а також нижчим за розмір, встановлений угодами — для їх підписантів.

Крім того, в мирний час, як визначено статтею 103 КЗпП і статтею 29 Закону про оплату праці, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за 2 місяці до їх запровадження або зміни. Під час дії воєнного стану таке повідомлення здійснюється не пізніш як до запровадження нових (погіршених) умов оплати праці (ч. 2 ст. 3 Закону № 2136).

Визначення розміру доплати

Розмір доплати за роботу в нічний (вечірній) час в конкретному місяці визначається шляхом множення кількості відпрацьованих в такому місяці нічних (вечірніх) годин на годинну ставку і встановлений відсоток доплати.

Годинна ставка для оплати годин роботи в нічний (вечірній) час в певному місяці у працівників, яким встановлено посадові оклади (місячні тарифні ставки), визначається шляхом ділення розміру посадового окладу (місячної тарифної ставки) на норму робочого часу в годинах, встановлену в цьому місяці для працівника графіком роботи. Тобто при визначенні годинної ставки в конкретному місяці використовується не фактична кількість відпрацьованих працівником годин у цьому місяці, а планова кількість робочих годин, встановлена йому графіком роботи на цей місяць (див. приклади 1, 4 нижче).

У працівників з відрядною системою оплати праці годинна ставка дорівнює годинній тарифній ставці, яка відповідає розряду на виконувану роботу (див. приклад 3 нижче).

Розглянемо порядок нарахування доплати за роботу в нічний (вечірній) час на конкретних прикладах.

ПРИКЛАД 1

Нарахування доплати за роботу в нічний час, якщо на підприємстві
немає колективного договору, а працівнику встановлено місячний оклад

На підприємстві, яке не перебуває у сфері дії Генеральної та галузевих (територіальних) угод, немає колективного договору, але Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника, встановлена доплата за роботу в нічний час у розмірі 20% за кожну годину роботи вночі (згідно зі статтею 108 КЗпП). Нарахування доплати за роботу у вечірній час Положенням про оплату праці не передбачено.

Працівник, який працює сторожем з режимом роботи: добу працюю — три доби відпочиваю, та якому встановлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — квартал, в лютому 2023 року відпрацював всі встановлені графіком його роботи 160 робочих годин (далі — р. г.), в тому числі 6 змін по 24 робочих години (144 години) і частину зміни тривалістю 16 годин. У лютому працівник відпрацював в нічний час 56 годин (7 змін х 8 ніч. г.) і у вечірній час — 28 годин (7 змін х 4 веч. г.). Оклад працівника — 8000 грн.

Годинна ставка працівника в лютому для нарахування доплати за нічну роботу:

8000 грн. : 160 р. г. = 50 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години в нічний час:

56 ніч. г. х 50 грн. х 20% = 560 грн.

Оскільки режим роботи працівника не вважається багатозмінним і на підприємство працівника не поширюються норми Генеральної, галузевої, територіальної угод, а локальним документом підприємства не передбачена доплата за роботу у вечірній час, то така доплата працівнику не нараховується, незважаючи на наявність відпрацьованих годин у вечірній час.

Сумарна заробітна плата працівника в лютому:

8000 + 560 = 8560 грн.

ПРИКЛАД 2

Нарахування доплати за роботу в нічний та вечірній час, якщо вона передбачена
колективним договором, а працівнику встановлена погодинна оплата праці

Працівнику, який працює позмінно, в т. ч. в нічний та вечірній час, встановлена погодинна оплата праці з годинною тарифною ставкою в розмірі 45 грн. Підприємство не перебуває у сфері дії Генеральної, галузевої, територіальної угод, але колективним договором підприємства передбачено доплату за роботу в нічний час в розмірі 25% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи вночі, а за роботу у вечірній час працівникам, які працюють позмінно, — 15% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в цей час.

У березні 2023 року працівник повністю виконав встановлену йому місячну норму праці — відпрацював 184 робочих години, в т. ч. 80 годин вночі і 40 годин у вечірній час.

Розмір доплати за відпрацьовані години в нічний час:

80 ніч. г. х 45 грн. х 25% = 900 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години у вечірній час:

40 веч. г. х 45 грн. х 15% = 270 грн.

Сумарна заробітна плата працівника у березні:

184 відпрац. г. х 45 грн. + 900 + 270 = 9450 грн.

ПРИКЛАД 3

Нарахування доплати за роботу в нічний та вечірній час, якщо працівнику встановлена відрядна система оплати праці

Для працівника VІ розряду виробничого цеху підприємства встановлена відрядна система оплати праці з відрядною розцінкою — 45 грн. за виготовлений виріб. Годинна тарифна ставка VІ розряду на виконувану роботу становить 55 грн. при нормі виробітку, розрахованій на 8-годинну робочу зміну, — 10 виробів. Працівник працює позмінно згідно з графіком змінності, в тому числі у вечірній та нічний час. Підприємство перебуває у сфері дії Генеральної та галузевої угод, тому колективним договором встановлено доплату за роботу в нічний час в розмірі 35% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи вночі, а за роботу у вечірній час при багатозмінному режимі роботи — 20% годинної тарифної ставки за кожну годину роботи в цей час.

У лютому 2023 року працівник виконав місячну норму робочого часу, відпрацювавши 160 годин, в тому числі 64 години в нічний час і 32 години у вечірній час. За місяць він виготовив 207 виробів.

Розмір оплати за виготовлені вироби в лютому:

207 вир. х 45 грн. = 9315 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години в нічний час:

64 ніч. г. х 55 грн. х 35% = 1232 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години у вечірній час:

32 веч. г. х 55 грн. х 20% = 352 грн.

Сумарна заробітна плата працівника в лютому:

9315 + 1232 + 352 = 10 899 грн.

_____________________________________________________________________________

Іноді працівників підприємства залучають до роботи в надурочний час або у вихідні дні у випадках, передбачених законодавством, наприклад для ліквідації наслідків виробничої аварії (ст. 62, 72 КЗпП) або для заміни колеги з іншої зміни, який не вийшов на роботу (зокрема, через хворобу). Така робота може припадати повністю або частково на нічний (вечірній) час. Враховуючи те, що стаття 108 КЗпП не ставить нарахування доплати за роботу в нічний час в залежність від причин виконання роботи в такий час, можна зробити висновок, що незалежно від причин, через які працівник залучався роботодавцем до роботи в нічний час, за всі відпрацьовані години вночі працівнику потрібно нарахувати «нічну» доплату — в розмірі не нижче 20% годинної тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

ПРИКЛАД 4

Нарахування доплати за роботу в нічний та вечірній час, якщо працівник залучався до надурочної роботи

На безперервно працюючому підприємстві, що перебуває у сфері дії Генеральної та галузевої угод, колективним договором встановлено доплату за роботу в нічний час в розмірі 40% посадового окладу за кожну годину роботи вночі, а за роботу у вечірній час при багатозмінному режимі роботи — 20% посадового окладу за кожну годину роботи у вечірній час.

Працівнику, який працює позмінно з підсумованим обліком робочого часу з обліковим періодом — квартал, графіком змінності на березень 2023 року встановлено норму робочого часу — 168 годин, в т. ч. 56 годин вночі і 28 годин у вечірній час. Працівник виконав зазначену норму робочого часу на березень, а також після закінчення однієї зі змін, що тривала з 14.00 до 22.00, був залучений до роботи надурочно через хворобу змінника, відпрацювавши 2 години, в тому числі 2 години в нічний час (з 22.00 до 24.00). Тому всього в березні працівник відпрацював 170 (168 + 2) годин, в тому числі 58 (56 + 2) годин вночі і 28 годин у вечірній час. В обліковому періоді — І кварталі працівник відпрацював надурочно 5 годин, тому в березні, який є останнім місяцем облікового періоду, йому оплачуються ці надурочно відпрацьовані години. Середньомісячна кількість годин в обліковому періоді (І кварталі) — 173,33 р. г. (520 р. г. : 3 міс.). Оклад працівника — 8500 грн.

Визначимо годинну ставку працівника в березні для оплати нічної і вечірньої роботи:

8500 грн. : 168 р. г. = 50,60 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години в нічний час:

58 ніч. г. х 50,60 грн. х 40% = 1173,92 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години у вечірній час:

28 веч. г. х 50,60 грн. х 20% = 283,36 грн.

Годинна ставка працівника для оплати надурочної роботи в обліковому періоді¹⁴:

8500 грн. : 173,33 р. г. = 49,04 грн.

Розмір оплати надурочної роботи в обліковому періоді:

5 надур. г. х 49,04 грн. х 2 = 490,40 грн.

Сумарна заробітна плата працівника в березні:

8500 + 1173,92 + 283,36 + 490,40 = 10 447,68 грн.

ПРИКЛАД 5

Нарахування доплати за роботу в нічний час при залученні до роботи у вихідний день

На підприємстві встановлено 5-денний 40-годинний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем з вихідними днями в суботу та неділю. Підприємство не перебуває у сфері дії Генеральної, галузевої, територіальної угод, на ньому немає колективного договору, але Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника підприємства, передбачено дотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених КЗпП, в тому числі щодо нарахування доплати за роботу в нічний час в розмірі 20% за кожну годину роботи вночі (згідно зі статтею 108 КЗпП). Нарахування доплати за роботу у вечірній час Положенням про оплату праці не передбачено.

У зв’язку з виробничою аварією на підприємстві для ліквідації її наслідків на підставі наказу керівника працівника було залучено до роботи у свій вихідний день — суботу 11 березня. В цей вихідний день працівник відпрацював 5 годин з 19.00 до 24.00, в тому числі 2 години в нічний час (з 22.00 до 24.00). У березні норма робочого часу — 184 робочих години. Оклад працівника — 9000 грн.

За роботу у вихідний день працівнику як компенсація нараховується оплата в подвійному розмірі відповідно до статті 107 КЗпП, оскільки робота у вихідний день проводилась працівником понад встановлену місячну норму робочого часу.¹⁵

Звертаємо увагу, незважаючи на подвійну оплату годин роботи у вихідний день, доплата за кожну відпрацьовану годину в нічний час нараховується в розмірі 20% одинарної (а не подвійної) годинної ставки.¹⁶

Годинна ставка працівника у березні:

9000 грн. : 184 р. г. = 48,91 грн.

Розмір оплати за роботу у вихідний день:

5 відпрац. г. вих. х 48,91 грн. х 2 = 489,10 грн.

Розмір доплати за відпрацьовані години в нічний час:

2 ніч. г. х 48,91 грн. х 20% = 19,56 грн.

Сумарна заробітна плата працівника у березні:

9000 + 489,10 + 19,56 = 9508,66 грн.

_______________________________________________________________________

Якщо працівник, який працює позмінно (при багатозмінному режимі роботи) на підприємстві, що перебуває у сфері дії Генеральної угоди, у встановлених законодавством випадках залучався до роботи в надурочний час або у вихідні дні для виконання своїх безпосередніх обов’язків (наприклад, для заміни колеги, який не вийшов на свою зміну через хворобу), і така робота припала на вечірній час, то працівнику має бути нарахована доплата за години роботи у вечірній час у розмірі, передбаченому колективним договором, але не нижче 20% годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час.

Також звертаємо увагу на такий нюанс: якщо працівник залучався до роботи вночі, коли відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення часу на території України» від 13.05.96 № 509 здійснювалося переведення часу на 1 годину вперед або назад, то доплата здійснюється за фактично відпрацьовані працівником години в нічний час. Тобто за 1 годину, на яку стрілки годинника щороку в останню неділю березня о 3 годині переводяться вперед, доплата за роботу в нічний час не нараховується, оскільки така 1 година вночі працівником не відпрацьовується. Але за 1 годину, на яку стрілки годинника щороку в останню неділю жовтня о 4 годині переводяться назад, доплата за роботу в нічний час нараховується, оскільки така 1 година працівником вночі відпрацьовується.

Доплата за роботу в нічний час в бюджетній сфері

Деякими нормативно-правовими актами, що регулюють оплату праці працівників в бюджетній сфері, встановлені конкретні або граничні розміри доплати за роботу в нічний час.

Так, відповідно до підпункту «б» пп. 3 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298 (далі — Постанова № 1298) працівникам бюджетних установ, закладів та організацій (далі — бюджетні установи) виплачується доплата в розмірі до 40% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за роботу в нічний час, якщо вищий розмір не визначено законодавством, за кожну годину роботи з 10 години вечора до 6 години ранку.

Право встановлювати конкретні розміри зазначеної доплати надано керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків (пп. «а» п. 4 Постанови № 1298).

Згідно з підпунктом «ґ» підпункту 2 пункту 2.1 наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 № 609 керівнику державного органу, на якого поширюється дія цього наказу, в межах установленого фонду оплати праці надано право встановлювати робітникам, зайнятим в обслуговуванні державних органів, доплати за роботу в нічний час у розмірі до 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи з 22 до 6 години ранку.

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519 (далі — Умови № 308/519), працівникам закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення (у т. ч. водіям санітарних автомобілів, які є у штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), які залучаються до роботи в нічний час, здійснюється доплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Згідно з підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 Умов № 308/519 працівникам, зайнятим наданням екстреної, швидкої та невідкладної медичної допомоги (у т. ч. водіям санітарних автомобілів швидкої, невідкладної медичної допомоги, які є в штаті автотранспортних підприємств та інших організацій), а також тим, хто працює у відділеннях (палатах) анестезіології та інтенсивної терапії, для новонароджених дітей, у пологових (акушерських) відділеннях, провадиться доплата в розмірі 50% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Перелік посад та підрозділів, за роботу на (в) яких проводиться доплата за роботу вночі, затверджується керівником закладу за погодженням з профспілковим комітетом (цей перелік не підлягає щорічному перезатвердженню, а в разі потреби до нього можуть уноситися зміни та доповнення).

Відповідно до пункту 94 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 № 102, працівникам установ освіти, які за графіком роботи працюють в нічний час, здійснюється додаткова оплата в розмірі 35% годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Відповідальність за невиплату доплати за роботу в нічний та вечірній час

Якщо роботодавець не нараховує працівникам доплату за роботу в нічний час в розмірах, встановлених законодавством, то це є порушенням законодавства про працю, а саме недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці, встановлених КЗпП та статтею 12 Закону про оплату праці.

За недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП передбачено накладення штрафу на роботодавців (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Цей штраф накладається у разі невиконання припису органу Державної служби України з питань праці та неусунення виявленого порушення у визначені приписом строки (ч. шоста ст. 265 КЗпП).

Крім того, оскільки невиплата доплати за роботу в нічний час є виплатою заробітної плати не в повному обсязі, винні посадові особи роботодавця і громадяни-СПД відповідно до статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП) можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі — нмдг), тобто від 510 до 1700 грн. Повторне протягом року вчинення зазначеного порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда, — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб та громадян-СПД від 100 до 300 нмдг, тобто від 1700 до 5100 грн.

Що стосується відповідальності за невиплату доплати за роботу у вечірній час, то оскільки виплата такої доплати не є державною гарантією (не передбачена нормативними актами), а здійснюється відповідно до норм Генеральної та галузевих (територіальних) угод, колективного договору, контроль за дотриманням цих норм повинні здійснювати сторони, які брали участь у підписанні зазначених угод або колективного договору, в порядку, встановленому такими угодами або колективним договором.

Згідно зі статтею 41-2 КпАП і статтею 18 Закону про колдоговори на осіб, які представляють роботодавця, з вини яких порушено чи не виконано зобов’язання щодо колективного договору, угоди, накладається адміністративний штраф від 50 до 100 нмдг (тобто від 850 до 1700 грн.), і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. На вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу роботодавець зобов’язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов’язання щодо колективного договору, угоди.

Справи з цих питань (спорів) розглядаються судом за поданням однієї із сторін колективного договору, угоди або відповідних комісій (ст. 20 Закону про колдоговори).¹⁷

Що стосується відповідальності роботодавців за несвоєчасну виплату доплати за нічну роботу в період воєнного стану, то згідно з частинами 3 та 4 статті 10 Закону № 2136 роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці (у тому числі за несвоєчасну виплату доплати за нічну роботу; — Авт.) не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Крім того, якщо колективним договором передбачено доплату за роботу у вечірній час або доплату за роботу в нічний час у більшому розмірі, ніж це передбачено законодавством (статтею 108 КЗпП), то роботодавець на період воєнного стану може призупинити дію таких норм колективного договору, оскільки згідно зі статтею 11 Закону № 2136 на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Оподаткування доплати за роботу в нічний та вечірній час

Згідно зі статтею 2 Закону про оплату праці складовою заробітної плати є додаткова заробітна плата, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Відповідно до підпункту 2.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5), доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, зокрема за роботу в нічний час, включаються до фонду додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, на суму доплати за роботу в нічний час як складову заробітної плати (ФОП) нараховується єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), а також з суми зазначеної доплати утримуються податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовий збір.

Що стосується доплати за роботу у вечірній час, то її виплата, як зазначено вище, законодавством не передбачена, а здійснюється відповідно до норм Генеральної та галузевих (територіальних) угод, колективного договору. Хоча в Інструкції № 5 доплати, передбачені Генеральним і галузевими (територіальними) угодами, колективним договором, прямо не згадуються, відповідно до частини третьої статті 2 Закону про оплату праці та пункту 2.3 Інструкції № 5 до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП належать компенсаційні та інші грошові виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Таким чином, на підставі наведених норм Закону про оплату праці та Інструкції № 5 доплата за роботу у вечірній час належить до заробітної плати (ФОП) у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно, на неї нараховується ЄСВ і з неї утримуються ПДФО і військовий збір.

У бухгалтерському та податковому обліку доплата за роботу в нічний час, що входить до складу додаткової заробітної плати, і доплата за роботу у вечірній час, що належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат ФОП, включаються до витрат у складі витрат на оплату праці за категоріями працівників.

Врахування доплати за роботу в нічний та вечірній час
при нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Доплати за роботу в нічний та вечірній час не зазначені у пункті 4 Порядку № 100, тому вони враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування виплат, що розраховуються згідно з Порядком № 100 (відпускні, середній заробіток за час відрядження, оплата за час виконання державних і громадських обов’язків, вихідна допомога, оплата вимушеного прогулу тощо). Крім того, доплата за роботу в нічний (вечірній) час, що виплачується на новому місці роботи при переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу, враховується при обчисленні денного заробітку на новому місці роботи, який порівнюється із середньоденним заробітком.

Що стосується розрахунку страхових виплат, то згідно з пунктом 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 (далі — Порядок № 1266), середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований ЄСВ та/або страхові внески на відповідні види загальнообов’язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування — період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов’язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин.

Отже, оскільки на доплату за роботу в нічний та вечірній час як на «зарплатну» виплату нараховується ЄСВ, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат за Порядком № 1266 («лікарняні», «декретні» та інші).

Індексація доплати за роботу в нічний та вечірній час

Якщо роботодавець, незважаючи на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 № 1282-XII (далі — Закон № 1282) на 2023 рік, продовжує нараховувати індексацію заробітної плати працівникам згідно із вказаним Законом та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі — Порядок № 1078), то необхідно враховувати наступне.

Індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру (ст. 2 Закону № 1282, п. 2 Порядку № 1078).

Якщо доплата за роботу в нічний (вечірній) час виплачується працівникам (наприклад, працюючим позмінно) регулярно, то вона має постійний характер і підлягає індексації у складі заробітної плати.

Якщо доплата за роботу в нічний (вечірній) час виплачується працівникові одноразово (наприклад, тільки в одному місяці, коли він залучався до ліквідації наслідків виробничої аварії з виконанням роботи в нічний або вечірній час), то таку доплату немає підстав вважати постійною виплатою, і, відповідно, не можна індексувати.

Також слід враховувати, що «базовий» місяць змінюється тільки в разі підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати (п. 5 Порядку № 1078).

Отже, якщо в місяці посадовий оклад (тарифна ставка) не підвищується, а підвищується відсоток доплати за роботу в нічний (вечірній) час (наприклад, з 20 до 25% годинної ставки) або збільшується сума доплати за роботу в нічний (вечірній) час за рахунок збільшення кількості відпрацьованих нічних (вечірніх) годин в такому місяці, то це не змінює «базовий» місяць.¹⁸

У разі якщо відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), в місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абз. п’ятий п. 5 Порядку № 1078).¹⁹

Оскільки доплата за роботу в нічний (вечірній) час обчислюється у відсотках від посадового окладу (місячної тарифної ставки), то в разі збільшення в будь-якому місяці посадового окладу (місячної тарифної ставки) автоматично збільшується розмір зазначеної доплати.

Якщо доплата за роботу в нічний (вечірній) час виплачується працівнику регулярно (тобто має постійний характер), то вона враховується в загальній сумі підвищення доходу, яка порівнюється з сумою індексації, що склалася в місяці підвищення тарифної ставки (окладу).

Для визначення в місяці підвищення тарифної ставки (окладу) суми підвищення заробітної плати (до якої включається сума підвищення доплати за роботу в нічний та вечірній час), яка порівнюється з сумою індексації, що склалася в такому місяці, необхідно використовувати дані про кількість нічних (вечірніх) годин в місяці підвищення тарифної ставки (окладу).

Наприклад, якщо для працівників установлено підсумований облік робочого часу з обліковим періодом — місяць, то для визначення суми збільшення «нічної» («вечірньої») доплати в місяці підвищення окладу необхідно використовувати кількість нічних (вечірніх) годин, передбачену графіком роботи (змінності) на цей місяць.²⁰