Работа с ненормированным рабочим днемРобота з ненормованим робочим днем

Работа с ненормированным рабочим временем законодательными актами практически не регламентируется. В Кодексе законов о труде Украины (далее — КЗоТ) нет даже упоминания о работе с таким режимом.

Единственным нормативным документом, разъясняющим порядок применения указанного режима труда, является приказ Министерства труда Украины от 10.10.1997 № 7 (далее — Приказ № 7), которым утверждены Рекомендации относительно порядка предоставления работникам с ненормированным рабочим днем ежегодного дополнительного отпуска за особый характер труда (далее — Рекомендации № 7).

Поскольку Приказ № 7 не проходил регистрацию в Министерстве юстиции Украины, то он не имеет силы нормативно-правового акта, положения которого являются обязательными для всех предприятий, учреждений, организаций (далее — предприятия) и физических лиц, имеющих наемных работников (далее вместе — работодатели). Соответственно, и положения Рекомендаций № 7 могут использоваться только в качестве практической и методологической помощи для работодателей, принявших решение о введении для работников или структурных подразделений предприятия режима работы с ненормированным рабочим днем.

Учитывая, что других документов, которые разъясняют порядок применения указанного режима работы, не существует, рассмотрим различные аспекты труда работников с ненормированным рабочим днем с учетом положений Рекомендаций № 7.

Что такое работа с ненормированным рабочим днем

Ненормированный рабочий день — это особый режим рабочего времени, который устанавливается для определенной категории работников в случае невозможности нормирования времени трудового процесса. В случае необходимости эта категория работников выполняет работу свыше нормальной продолжительности рабочего времени, но такая работа не является сверхурочной (п. 1 Рекомендаций № 7).

Напомним, что согласно статье 50 КЗоТ нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю. При этом предприятия в коллективном договоре могут устанавливать и меньшую продолжительность рабочего времени работников.

Одним из основных условий для установления работнику ненормированного рабочего дня является периодическое выполнение работы свыше установленной продолжительности рабочего времени, т. е. более 40 часов в неделю.¹

Например, если на предприятии установлена 40-часовая 5-дневная рабочая неделя с продолжительностью рабочего дня 8 часов, но отдельные работники в силу специфики работы иногда выполняют ее в течение времени, превышающего 8 часов в день (т. е. превышающего установленную на предприятии норму рабочего времени на день), что затем приводит к превышению установленной на предприятии продолжительности рабочей недели (превышению нормальной продолжительности рабочей недели, установленной законодательством), то для таких работников возможно введение ненормированного рабочего дня, если, конечно, работники на это согласны.

При ненормированном рабочем дне мера труда определяется не только продолжительностью рабочего времени, но также кругом обязанностей и объемом выполненных работ (нагрузкой) (п. 1 Рекомендаций № 7). То есть при таком режиме работы руководство предприятия контролирует не столько соблюдение работником норм времени на выполнение определенной работы, сколько результат работы, предусмотренной должностными обязанностями работника или заключенным с ним трудовым договором.

В то же время на работников с ненормированным рабочим днем распространяется установленный на предприятии режим рабочего времени (п. 4 Рекомендаций № 7).

Например, если правилами внутреннего распорядка предприятия установлено, что рабочий день длится с 9.00 до 18.00 (обед с 13.00 до 14.00), работник с ненормированным рабочим днем должен находиться на работе с 9.00 до 13.00 и с 14.00 до 18.00 (в течение всего рабочего дня) и не может себе позволить прийти на работу, например в 11.00 с последующей отработкой 2 часов работы после окончания рабочего дня (после 18.00). Этим, в частности, работа с ненормированным рабочим днем отличается от работы с гибким режимом рабочего времени, когда работник может и не находиться на работе в изменяемое рабочее время.²

Порядок введения работы с ненормированным рабочим днем

В пункте 5 Рекомендаций № 7 указано, что ненормированный рабочий день может применяться для руководителей, специалистов и работников на предприятиях независимо от форм собственности, а именно для:

– лиц, работа которых не поддается точному учету во времени (к таким лицам можно отнести руководителей предприятий и структурных подразделений, водителей, журналистов, аудиторов, аналитиков, фотографов, дизайнеров, системных администраторов, программистов, инструкторов, консультантов, переводчиков, телохранителей (охранников), маркетологов, работников творческих профессий и т. д.);

– лиц, рабочее время которых по характеру работы распределяется на части не определенной продолжительности (сельское хозяйство);

– лиц, распределяющих время для работы по своему усмотрению (агенты, брокеры, мерчендайзеры, риэлторы и т. п.).

Действующее законодательство не содержит условия относительно утверждения в централизованном порядке перечней работ, профессий и должностей работников с ненормированным рабочим днем. Министерства и другие центральные органы исполнительной власти могут по согласованию с соответствующими отраслевыми профсоюзами (как правило, это делается в отраслевых соглашениях) утверждать ориентировочные перечни работ, профессий и должностей работников с ненормированным рабочим днем (п. 6 Рекомендаций № 7).

Так, Ориентировочный перечень работ, профессий и должностей работников с ненормированным рабочим днем приведен, в частности:

– в приложении 7 к Отраслевому соглашению между Министерством регионального развития, строительства и жилищно-коммунального хозяйства Украины, Объединением организаций работодателей «Всеукраинская конфедерация работодателей жилищно-коммунальной отрасли Украины» и Центральным комитетом профсоюза работников жилищно-коммунального хозяйства, местной промышленности, бытового обслуживания населения Украины на 2017–2021 годы, подписанному 10.01.2017, с изменениями от 23.11.2018 (далее — Отраслевое соглашение в ЖКХ);

– в приложении 7 к Отраслевому соглашению между Министерством здравоохранения Украины, Объединением организаций работодателей медицинской и микробиологической промышленности Украины и Центральным советом профсоюза работников химических и нефтехимических отраслей промышленности Украины на 2017–2020 годы, подписанному 11.08.2017 (далее — Отраслевое соглашение в медицинской и микробиологической промышленности), которое действует и в настоящее время.

Особенности труда с ненормированным рабочим днем могут устанавливаться и нормативными актами различных государственных органов по отдельным отраслям.

В частности, особенности применения указанного режима работы в сфере водного хозяйства изложены в разделе IX Методических рекомендаций относительно правового регулирования рабочего времени, утвержденных приказом Государственного комитета Украины по водному хозяйству от 03.03.2004 № 47.

Возможность установления ненормированного рабочего дня для водителей, осуществляющих внутренние перевозки пассажиров и/или грузов колесными транспортными средствами, предусмотрена пунктом 2.10 Положения о рабочем времени и времени отдыха водителей колесных транспортных средств, утвержденного приказом Министерства транспорта и связи Украины от 07.06.2010 № 340 (далее — Порядок № 340).

Конкретный список (перечень) профессий и должностей, для которых может применяться ненормированный рабочий день, определяется коллективным договором и может расширяться или уменьшаться по сравнению с ориентировочным перечнем, приведенным в отраслевом соглашении (п. 7 Рекомендаций № 7).³

Таким образом, возможность и условия (основания) применения ненормированного рабочего дня, а также список (перечень) профессий и должностей, для которых может применяться такой режим работы, устанавливаются в коллективном договоре. Кроме того, норму о возможности работы с ненормированным рабочим днем можно отражать в трудовых договорах с работниками.

Необходимо также учитывать, что введение ненормированного рабочего дня является изменением режима работы работников. Поскольку режим работы является одним из существенных условий труда, о его изменении (введении ненормированного рабочего дня) работники должны быть уведомлены не позднее чем за два месяца (ч. третья ст. 32 КЗоТ).

Введение ненормированного рабочего дня с конкретной даты (на конкретный срок) и список (перечень) профессий и должностей (или конкретных работников), для которых он вводится, оформляется приказом руководителя предприятия (образец приказа см. ниже).

Поскольку работники, которым установлен ненормированный рабочий день, должны соблюдать установленный на предприятии режим рабочего времени, работодатель не имеет права систематически привлекать их к работе свыше установленной продолжительности рабочего времени (п. 4 Рекомендаций № 7).

Учитывая, что ни Рекомендаций № 7, ни другие действующие нормативные документы не конкретизируют, что следует понимать под словами «систематически привлекать к (сверхнормативной; — Авт.) работе» (один раз, два – три раза в неделю, месяц, квартал), а также то, что согласно статьям 13, 97 КЗоТ режим работы и нормы труда устанавливаются предприятиями самостоятельно в коллективном договоре, в этом документе (или другом локальном документе предприятия, которым вводится ненормированный рабочий день) работодатели могут установить ограничения по количеству привлечений к сверхнормативной работе. Например, можно установить, что работника нельзя привлекать к сверхнормативной работе в течение трех рабочих дней подряд.

Что касается возможности вводить ненормированный рабочий день для работников, работающих с неполным рабочим днем, то, учитывая норму пункта 2 Рекомендаций № 7, Минсоцполитики (Минтруда) долгое время считало⁴, что для работников, работающих с неполным рабочим днем, нельзя применять ненормированный рабочий день, поскольку работа на условиях неполного рабочего дня предусматривает четко определенную продолжительность рабочего дня.

Однако затем Минсоцполитики изменило свою точку зрения и в новых письмах⁵ разъяснило, что если в связи со спецификой работы работник с неполным рабочим днем периодически выполняет основную работу за пределами рабочего времени, ему может быть установлен ненормированный рабочий день.

По нашему мнению, новая позиции Минсоцполитики — не истина в последней инстанции. В этом вопросе  не все так однозначно, поскольку работа на условиях неполного рабочего дня предусматривает отработку строго установленного в индивидуальном графике работы количества рабочих часов в день с оплатой труда пропорционально отработанному времени (ст. 56 КЗоТ), а работа свыше продолжительности неполного рабочего дня имеет признаки сверхурочной работы (ст. 62 КЗоТ), которая на основании статьи 106 КЗоТ должна оплачиваться в двойном размере за каждый сверхурочно отработанный час. Поэтому работодателям лучше не рисковать и не вводить ненормированный рабочий день для работников, работающих с неполным рабочим днем.

Для работников, работающих на условиях неполной рабочей недели, ненормированный рабочий день может применяться (п. 2 Рекомендаций № 7).

Если работник после окончания работы по основной должности (где работает, например, с 9.00 до 18.00) сразу приступает к выполнению работы по совместительству (например, в 18.00) на одном предприятии, то у него нет возможности периодически выполнять работу свыше установленной продолжительности рабочего времени, поэтому нет оснований для установления ему ненормированного рабочего дня по основной должности.⁶

Отпуск за работу с ненормированным рабочим днем

В соответствии со статьей 76 КЗоТ и статьей 8 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.1996 № 504/96-ВР (далее — Закон об отпусках) работникам с ненормированным рабочим днем за особый характер труда предоставляется ежегодный дополнительный отпуск до 7 календарных дней. Конкретная продолжительность этого оплачиваемого ежегодного дополнительного отпуска (в пределах от 1 до 7 календарных дней) устанавливается коллективным или трудовым договором в зависимости от времени занятости работника в указанных условиях.

В пунктах 3 и 8 Рекомендаций № 7 указано, что дополнительный отпуск за ненормированный рабочий день предоставляется работникам в качестве компенсации за выполненный объем работ, степень напряженности, сложность и самостоятельность в работе, необходимость периодического выполнения служебных задач свыше установленной продолжительности рабочего времени. Такой отпуск предоставляется пропорционально времени, отработанному на работе (должности), дающей право на этот отпуск.

Например, если по должности работника коллективным договором (приказом руководителя) предприятия предусмотрено предоставление ежегодного дополнительного отпуска за работу с ненормированным рабочим днем продолжительностью 6 календарных дней за отработанный рабочий год, но работник, работавший с указанным режимом, отработал только 8 из 12 месяцев такого рабочего года и увольняется, то он имеет право на указанный отпуск продолжительностью 4 календарных дня (6 х 8/12). При увольнении работнику по его желанию должны быть предоставлены эти дни отпуска или должна быть выплачена (перечислена на новое место работы) денежная компенсация за такие дни неиспользованного ежегодного отпуска.

Согласно части первой статьи 10 Закона об отпусках ежегодный дополнительный отпуск, предусмотренный статьей 7 (за работу с вредными и тяжелыми условиями труда) и статьей 8 (за особый характер труда) этого Закона, предоставляется сверх ежегодного основного отпуска только по одному из оснований, избранному работником.

Следовательно, если работник имеет право на ежегодный дополнительный отпуск в связи с работой с вредными и тяжелыми условиями труда и на ежегодный дополнительный отпуск в связи с ненормированным рабочим днем, то ему может быть предоставлен за отработанный рабочий год только один из этих дополнительных отпусков.⁷

Что касается предоставления дополнительного ежегодного отпуска за работу с ненормированным рабочим днем работникам, работающим на условиях неполного рабочего времени, то необходимо учитывать следующее. Если работникам, которым установлен неполный рабочий день или которым установлена неполная рабочая неделя с одновременным уменьшением продолжительности рабочего дня, введен ненормированный рабочий день, то такие работники имеют право на получение ежегодного дополнительного отпуска за работу с ненормированным рабочим днем.⁸

Работники, которым неполное рабочее время установлено только путем уменьшения продолжительности рабочей недели, также имеют право на получение ежегодного дополнительного отпуска за особый характер работы в случае введения им режима работы с ненормированным рабочим днем.

Например, если работник, который принят на работу бухгалтером на 0,6 должности (24-часовая рабочая неделя), работает на условиях неполной рабочей недели — по 8 часов в течение 3 рабочих дней, то он имеет право на дополнительный ежегодный отпуск за работу с ненормированным рабочим днем.⁹

Оплата труда и учет рабочего времени при работе с ненормированным рабочим днем

Поскольку работники, которым установлен ненормированный рабочий день, обязаны соблюдать установленный на предприятии распорядок рабочего дня, их рабочее время обычно учитывается не в фактически отработанных ими рабочих часах, а в рабочих днях с указанием их продолжительности согласно установленной на предприятии норме рабочего времени.

Часы, отработанные свыше нормальной продолжительности рабочего времени при ненормированном рабочем дне, в табеле учета рабочего времени не отражаются.¹⁰ Типовая форма № П-5 «Табель учета использования рабочего времени», утвержденная приказом Государственного комитета статистики Украины от 05.12.2008 № 489, не содержит условного обозначения (кода) для отражения сверхнормативных часов работы, отработанных работником при ненормированном рабочем дне.

Обращаем также внимание на такой нюанс: поскольку, как отмечалось выше, часы работы, отработанные свыше нормальной продолжительности рабочего времени при работе с ненормированным рабочим днем, не считаются сверхурочными, то работники, которым установлен ненормированный рабочий день, не могут рассчитывать на оплату таких часов работы как сверхурочных в порядке, установленном статьей 106 КЗоТ, т. е. в двойном размере.¹¹

Пленум Верховного Суда Украины в пункте 16 постановления  «О практике применения судами законодательства об оплате труда» от 24.12.1999 № 13 разъяснил, что не считается сверхурочной работа с ненормированным рабочим днем свыше установленной нормы рабочего времени, кроме случаев выполнения по поручению работодателя работы, не входившей в обязанности работника.

Следовательно, если работодатель привлек работника, которому установлен ненормированный рабочий день, к работе, не входящей в его должностные (трудовые) обязанности, в нерабочее время (после окончания рабочего дня), то часы такой работы будут считаться сверхурочными и подлежат оплате согласно статье 106 КЗоТ.

Часы, отработанные работником при выполнении должностных обязанностей  свыше нормальной продолжительности рабочего времени при ненормированном рабочем дне, не оплачиваются.¹² То есть, работнику с указанным режимом работы оплачиваются только те часы, которые отработаны в пределах установленной ему нормы рабочего времени.

Что касается возможности осуществления работникам доплаты за работу с ненормированным рабочим днем, то несколькими нормативными актами и отраслевыми соглашениями предусмотрена выплата такой доплаты водителям.

В соответствии с пунктом 2.10 Порядка № 340 водителям с ненормированным рабочим днем предоставляется в форме компенсации ежегодный дополнительный отпуск и в случаях, предусмотренных законодательством, осуществляется соответствующая оплата за выполненный объем работ, степень напряженности, сложность и самостоятельность в работе, необходимость выполнения служебных заданий свыше установленной продолжительности рабочего времени.

В частности, руководителям местных органов исполнительной власти, органов местного самоуправления, при которых созданы централизованные бухгалтерии, руководителям бюджетных учреждений, заведений и организаций в пределах фонда заработной платы, утвержденного в сметах доходов и расходов, предоставлено право выплачивать водителям автотранспортных средств доплату за ненормированный рабочий день в размере 25% тарифной ставки за отработанное время (пп. 4 п. 3 постановления Кабинета Министров Украины «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 30.08.2002 № 1298).

Согласно п. 2 примечания приложения 3 к приказу Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины «Об условиях оплаты труда рабочих, занятых обслуживанием органов исполнительной власти, местного самоуправления и их исполнительных органов, органов прокуратуры, судов и других органов» от 23.03.2021 № 609 водителям автомобилей (легковых и грузовых) и автобусов, занятым в сфере обслуживания органов исполнительной власти, местного самоуправления и их исполнительных органов, органов прокуратуры, судов и других государственных органов, устанавливается доплата за ненормированный рабочий день в размере 25% тарифной ставки за отработанное время.

Подпунктом 3.4.4 Условий оплаты труда работников учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения, утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины, Министерства здравоохранения Украины от 05.10.2005 № 308/519, установлено, что руководители учреждений здравоохранения и учреждений социальной защиты населения по согласованию с профсоюзными комитетами могут устанавливать ненормированный рабочий день для водителей легковых и санитарных автомобилей, автомобилей скорой медицинской помощи с доплатой в размере 25% тарифной ставки за отработанное время. При этом водителям автомобилей с ненормированным рабочим днем доплата за работу в ночное время осуществляется на общих основаниях.

Кроме того, приложением 6 к Отраслевому соглашению в ЖКХ предусмотрена доплата за ненормированный рабочий день водителям легковых автомобилей в размере до 25% установленной месячной тарифной ставки за отработанное время водителем. Приложением 6 к Отраслевому соглашению в медицинской и микробиологической промышленности предусмотрена доплата за ненормированный рабочий день водителям автотранспортных средств в размере до 25% месячной тарифной ставки за отработанное время водителем. Следовательно, предприятия, находящиеся в сфере действия указанных Отраслевых соглашений, обязаны осуществлять водителям, работающим с ненормированным рабочим днем, доплату в размере до 25% месячной тарифной ставки за отработанное водителем время, при этом конкретные размеры таких доплат устанавливаются в коллективных договорах.

Таким образом, в вышеперечисленных случаях водители автотранспортных средств, работающие с ненормированным рабочим днем, имеют право на получение ежегодного дополнительного (оплачиваемого) отпуска и одновременно доплаты за ненормированный рабочий день.¹³

Что касается возможности выплаты доплаты (повышенной оплаты) за работу с ненормированным рабочим днем работникам других категорий (не водителям), то необходимо учитывать следующее.

Согласно статье 97 КЗоТ и статье 15 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.1995 № 108/95-ВР условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощрительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются хозрасчетными предприятиями самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным и отраслевыми (региональными) соглашениями (если коллективный договор на предприятии не заключен — в другом локальном документе, согласованном с органом профсоюза или трудового коллектива предприятия). Конкретные размеры тарифных ставок (окладов) работникам, а также надбавок, доплат устанавливаются работодателем с соблюдением указанных требований.

Коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии (ст. 13 КЗоТ, ст. 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.1993 № 3356-XII).

Учитывая изложенное, работникам с ненормированным рабочим днем в качестве компенсации за особый режим работы и необходимость периодического выполнения служебных заданий свыше установленной продолжительности рабочего времени в коллективных договорах может быть предусмотрено не только предоставление дополнительного отпуска, но и установление повышенных должностных окладов или доплат за работу с таким режимом. Доплата за работу с ненормированным рабочим днем выплачивается обычно в виде процентной ставки к окладу (месячной тарифной ставке) работника (как правило, до 25% оклада) независимо от количества сверхнормативно отработанных часов.

Что касается возможности выплаты доплаты за работу с ненормированным рабочим днем в виде процентов к тарифной часовой ставке за каждый сверхнормативный час работы (по принципу начисления доплаты за работу в ночное время), то законодательством такое исчисление размера доплаты прямо не запрещено. Но для такого исчисления необходимо организовать ведение учета сверхнормативно отработанных часов, что, во-первых, довольно сложно (порой и невозможно), а во-вторых, требует дополнительных финансовых расходов со стороны предприятия (оплата труда работника, которому поручено ведение такого учета, и т. д.).

Рассмотрим на примерах порядок начисления доплаты за работу с ненормированным рабочим днем, которая как составляющая заработной платы облагается единым социальным взносом, НДФЛ и военным сбором.

ПРИМЕР 1

Оплата труда водителя, которому установлен ненормированный рабочий день

Коллективным договором предприятия для водителей установлен ненормированный рабочий день, а в качестве компенсации за работу с таким режимом предусмотрены ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью 7 календарных дней за отработанный рабочий год и доплата в размере 25% оклада за отработанное время водителем (т. е. время, отработанное работником непосредственно «за рулем»). Оклад работника — 9000 грн. Норма его рабочего времени в сентябре 2021 года — 176 часов (22 р. д. х 8 р. ч.). Фактически в сентябре работник отработал в качестве водителя 168 часов (21 р. д. х 8 р. ч.), а остальные 8 часов (1 рабочий день) отработал, занимаясь текущим ремонтом автомобиля.

Определим часовую ставку работника в сентябре:

9000 грн. : 176 р. ч. = 51,14 грн.

Оплата за часы, отработанные работником в качестве водителя:

168 отраб. ч. х 51,14 грн. = 8591,52 грн.

Доплата за работу с ненормированным рабочим днем:

8591,52 грн. х 25% = 2147,88 грн.

Суммарная заработная плата работника в сентябре:

9000 + 2147,88 = 11 147,88 грн.

ПРИМЕР 2

Оплата работы с ненормированным рабочим днем,
если работником отработаны не все рабочие дни месяца

Коллективным договором предприятия для должности «главный инженер» установлен ненормированный рабочий день, а в качестве компенсации за работу с таким режимом предусмотрены ежегодный дополнительный отпуск продолжительностью 7 календарных дней за отработанный рабочий год и доплата в размере 10% должностного оклада за отработанное время. Оклад работника — 30 000 грн. В сентябре 2021 года у работника по графику работы — 22 рабочих дня, но из-за болезни он отработал только 14 рабочих дней.

Заработная плата работника за отработанные дни в сентябре исходя из оклада:

30 000 грн. : 22 р. д. х 14 отраб. д. = 19 090,91 грн.

Доплата за работу с ненормированным рабочим днем исходя из отработанного работником времени в сентябре:

19 090,91 грн. х 10% = 1909,09 грн.

Суммарная заработная плата работника в сентябре (без учета «больничных»):

19 090,91 + 1909,09 = 21 000 грн.

_________________________________________________________________________

В даний час робота з ненормованим робочим часом законодавчими актами практично не регламентується. В головному «трудовому» документі — Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) взагалі не згадується про роботу з таким режимом.

Єдиним нормативним документом, який роз’яснює порядок застосування зазначеного режиму роботи, є наказ Міністерства праці України від 10.10.1997 № 7 (далі — Наказ № 7), яким затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації № 7).

Оскільки Наказ № 7 не проходив реєстрацію в Міністерстві юстиції України, то він не має сили нормативно-правового акту, положення якого є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій (далі — підприємства) та фізичних осіб, які мають найманих працівників (далі разом — роботодавці). Відповідно, і положення Рекомендацій № 7, затверджених Наказом № 7, можуть використовуватися тільки як практична та методологічна допомога (посібник) для роботодавців, які прийняли рішення про запровадження для працівників або структурних підрозділів підприємства режиму роботи з ненормованим робочим днем.

Враховуючи те, що інших документів, які так детально роз’яснюють порядок застосування зазначеного режиму роботи, не існує, розглянемо різні аспекти роботи працівників з ненормованим робочим днем з урахуванням положень Рекомендацій № 7.

Що таке робота з ненормованим робочим днем

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, але така робота не вважається надурочною (п. 1 Рекомендацій № 7).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому підприємства в колективному договорі (за його відсутності — іншому локальному документі) можуть встановлювати і меншу тривалість робочого часу працівників.

Однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу, тобто більше 40 годин на тиждень.¹

Наприклад, якщо на підприємстві встановлений 40-годинний 5-денний робочий тиждень з щоденною тривалістю робочого дня 8 годин, але окремі працівники через специфіку роботи іноді виконують її протягом часу, що перевищує 8 годин на день (тобто перевищує встановлену на підприємстві норму робочого часу на день), що потім призводить до перевищення встановленої на підприємстві тривалості робочого тижня (перевищення нормальної тривалості робочого тижня, встановленої законодавством), то для таких працівників можливе введення ненормованого робочого дня, якщо працівники на це погоджуються.

При ненормованому робочому дні міра праці визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій № 7). Отже, при такому режимі роботи керівництво підприємства контролює не стільки дотримання працівником норм часу на виконання певної роботи, скільки результат роботи, передбаченої посадовими обов’язками працівника або укладеним з ним трудовим договором.

Водночас на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

Наприклад, якщо правилами внутрішнього розпорядку підприємства встановлено, що робочий день триває з 9.00 до 18.00 (обід з 13.00 до 14.00), то працівник з ненормованим робочим днем повинен знаходитися на роботі з 9.00 до 13.00 та з 14.00 до 18.00 і не може собі дозволити прийти на роботу, наприклад в 11.00 з подальшим відпрацюванням 2 годин роботи після закінчення робочого дня (після 18.00). Цим, зокрема, робота з ненормованим робочим днем відрізняється від роботи з гнучким режимом робочого часу, коли працівник може і не перебувати на роботі у змінний робочий час.²

Порядок запровадження роботи з ненормованим робочим днем

В пункті 5 Рекомендацій № 7 зазначено, що ненормований робочий день може застосовуватися на підприємствах для керівників, спеціалістів і працівників незалежно від форм власності, а саме для:

– осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі (до таких осіб можна віднести керівників підприємств і структурних підрозділів, водіїв, журналістів, аудиторів, аналітиків, фотографів, дизайнерів, системних адміністраторів, програмістів, інструкторів, консультантів, перекладачів, охоронців, маркетологів, працівників творчих професій тощо);

– осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

– осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд (агенти, брокери, мерчендайзери, ріелтери тощо).

Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть за погодженням з відповідними галузевими профспілками (як правило, це робиться в галузевих угодах) затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем (п. 6 Рекомендацій № 7).

Так, Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наведено, зокрема:

– в додатку 7 до Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об’єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017–2021 роки, підписаної сторонами 10.01.2017, із змінами від 23.11.2018 (далі — Галузева угода в ЖКГ);

– в додатку 7 до Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров’я України, Об’єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2017–2020 роки, підписаної сторонами 11.08.2017 (далі — Галузева угода в медичній та мікробіологічній промисловості), що продовжує діяти і в даний час (до прийняття нової).

Особливості праці з ненормованим робочим днем можуть встановлюватися і нормативними актами різних державних органів по окремих галузях.

Зокрема, особливості застосування ненормованого робочого дня на підприємствах, що належать до сфери водного господарства, викладені в розділі IX Методичних рекомендацій щодо правового регулювання робочого часу, затверджених наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.03.2004 № 47.

Можливість встановлення ненормованого робочого дня для водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, передбачена пунктом 2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (далі — Порядок № 340).

Конкретний список (перелік) професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором і може розширюватися або зменшуватися в порівнянні з орієнтовним переліком, наведеним в галузевій угоді (п. 7 Рекомендацій № 7).³

Таким чином, можливість і умови (підстави) застосування ненормованого робочого дня, а також список (перелік) професій і посад, для яких може застосовуватися такий режим роботи, встановлюються в колективному договорі. Крім того, норму про можливість роботи з ненормованим робочим днем можна відображати в трудових договорах з працівниками.

Також слід враховувати, що запровадження ненормованого робочого дня є зміною режиму роботи працівників. Оскільки режим роботи є одним з істотних умов праці, то про його зміну (запровадження ненормованого робочого дня) працівники повинні бути повідомлені не пізніше ніж за два місяці (ч. третя ст. 32 КЗпП).

Запровадження ненормованого робочого дня з конкретної дати (на конкретний строк) і список (перелік) професій і посад (або конкретних працівників), для яких він запроваджується, оформляється наказом керівника підприємства (зразок наказу див. нижче).

Оскільки працівники, яким встановлено ненормований робочий день, повинні дотримуватися встановленого на підприємстві режиму робочого часу, роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи понад встановлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

Враховуючи те, що ні Рекомендації № 7, ні інші діючі нормативні документи не конкретизують, що слід розуміти під словами «систематично залучати до (понаднормативної; — Авт.) роботи» (один раз, два – три рази на тиждень, місяць, квартал), а також те, що згідно зі статтями 13, 97 КЗпП режим роботи і норми праці встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі, в цьому документі (або іншому локальному документі підприємства, яким запроваджується ненормований робочий день) роботодавці можуть встановити обмеження за кількістю залучень до понаднормативної роботи.

Наприклад, можна визначити, що працівник не може залучатися до понаднормативної роботи протягом трьох робочих днів поспіль або чотирьох робочих днів на тиждень.

Що стосується можливості запровадження ненормованого робочого дня працівникам, які працюють з неповним робочим днем, то, з огляду на норму пункту 2 Рекомендацій № 7, Мінсоцполітики (Мінпраці) тривалий час вважало⁴, що для працівників, які працюють з неповним робочим днем, не можна застосовувати ненормований робочий день, оскільки робота на умовах неповного робочого дня передбачає чітко визначену тривалість робочого дня. При цьому не мають значення тривалість роботи працівника, якому встановлено неповний робочий день, і підстави встановлення такого режиму роботи.

Однак потім Мінсоцполітики змінило свою думку і в нових листах⁵ роз’яснило, що якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу за межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день.

На нашу думку, нова позиція Мінсоцполітики не є істиною в останній інстанції. В цьому питанні не все так однозначно, оскільки робота на умовах неповного робочого дня передбачає відпрацювання лише встановленої індивідуальним графіком роботи кількості робочих годин в день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП), а робота понад встановлену тривалість неповного робочого дня має ознаки надурочної роботи (ст. 62 КЗпП), яка на підставі статті 106 КЗпП повинна оплачуватися в подвійному розмірі за кожну надурочно відпрацьовану годину. Щоб уникнути такої подвійної оплати, роботодавцям краще не ризикувати і не запроваджувати ненормований робочий день для працівників з неповним робочим днем.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (п. 2 Рекомендацій № 7).

Якщо працівник після закінчення роботи за основною посадою (де працює, наприклад, з 9.00 до 18.00) відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом (наприклад, о 18.00) на одному підприємстві, то у нього немає можливості періодично виконувати роботу понад встановлену тривалість робочого часу, тому немає підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основною посадою.⁶

Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем

Відповідно до статті 76 КЗпП і статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї оплачуваної щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (в межах від 1 до 7 календарних днів) встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

У пунктах 3 і 8 Рекомендацій № 7 зазначено, що додаткова відпустка за ненормований робочий день надається працівникам як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу. Така відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Наприклад, якщо за посадою працівника колективним договором (наказом керівника) підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 6 календарних днів за відпрацьований робочий рік, але працівник, якому встановлено зазначений режим, відпрацював лише 8 з 12 місяців такого робочого року і звільняється, то він має право на вказану відпустку тривалістю 4 календарних дні (6 к. д. х 8/12). При звільненні працівнику за його бажанням має бути надано ці дні відпустки або виплачена (перерахована на нове місце роботи) грошова компенсація за такі дні невикористаної щорічної додаткової відпустки.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці) та статтею 8 (за особливий характер праці) цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Отже, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку у зв’язку з роботою із шкідливими і важкими умовами праці та на щорічну додаткову відпустку у зв’язку з ненормованим робочим днем, то йому може бути надано за відпрацьований робочий рік тільки одну з цих додаткових відпусток.⁷

Що стосується надання додаткової щорічної відпустки за роботу з ненормованим робочим днем працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу, то слід враховувати таке. Якщо працівникам, яким встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, введено ненормований робочий день (див. вище думку Мінсоцполітики), то такі працівники мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем.⁸

Працівники, яким неповний робочий час встановлено лише шляхом зменшення тривалості робочого тижня, також мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи у разі введення для них режиму роботи з ненормованим робочим днем.

Наприклад, якщо працівник, який прийнятий на роботу бухгалтером на 0,6 посади (24-годинний робочий тиждень), працює на умовах неповного робочого тижня — по 8 годин 3 робочі дні на тиждень, то він має право на щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем.⁹

Оплата праці та облік робочого часу при роботі з ненормованим робочим днем

Оскільки працівники, яким встановлено ненормований робочий день, зобов’язані дотримуватися встановленого на підприємстві розпорядку робочого дня, їхній робочий час зазвичай обліковується не в фактично відпрацьованих ними робочих годинах, а в робочих днях із зазначенням їхньої тривалості відповідно до встановленої на підприємстві норми робочого часу.

Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу при ненормованому робочому дні, в табелі обліку робочого часу не відображаються.¹⁰ Зокрема, типова форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, не містить умовного позначення (коду) для відображення понаднормативних годин роботи, відпрацьованих працівником при ненормованому робочому дні.

Звертаємо також увагу на такий нюанс: оскільки, як зазначалося вище, години роботи, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу при роботі з ненормованим робочим днем, не вважаються надурочними, то працівники, яким встановлено ненормований робочий день, не можуть розраховувати на оплату таких годин роботи як надурочних в порядку, встановленому статтею 106 КЗпП, тобто в подвійному розмірі.¹⁰

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз’яснив, що не є надурочною робота з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола обов’язків працівника.

Отже, якщо роботодавець залучив працівника, якому встановлено ненормований робочий день, до роботи, що не входить до його посадових (трудових) обов’язків, в неробочий час (після закінчення робочого дня), то години такої роботи вважатимуться надурочними і підлягатимуть оплаті відповідно до статті 106 КЗпП.¹¹

Години, відпрацьовані працівником при виконанні посадових (трудових) обов’язків понад нормальну тривалість робочого часу при ненормованому робочому дні, не оплачуються.¹⁰ Тобто, працівнику із зазначеним режимом роботи оплачуються тільки ті години, які відпрацьовані в межах встановленої йому норми робочого часу.

Що стосується можливості здійснення працівникам доплати за роботу з ненормованим робочим днем, то декількома нормативними актами та галузевими угодами передбачена виплата такої доплати водіям.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 340 водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.

Зокрема, керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право виплачувати водіям автотранспортних засобів доплату за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час (пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298).

Згідно з пунктом 2 примітки додатка 3 до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 № 609 водіям автомобілів (легкових і вантажних) та автобусів, зайнятим у сфері обслуговування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їхніх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших державних органів, установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час.

Підпунктом 3.4.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519, встановлено, що керівники закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою в розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час. При цьому водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час проводиться на загальних підставах.

Крім того, додатком 6 до Галузевої угоди в ЖКГ передбачена доплата за ненормований робочий день водіям легкових автомобілів в розмірі до 25% встановленої місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм. Додатком 6 до Галузевої угоди в медичній та мікробіологічній промисловості передбачена доплата за ненормований робочий день водіям автотранспортних засобів в розмірі до 25% місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм.

Отже, підприємства, на які поширюється дія вищезазначених Галузевих угод, зобов’язані здійснювати водіям, які працюють з ненормованим робочим днем, доплату в розмірі до 25% місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм, при цьому конкретні розміри таких доплат встановлюються в колективних договорах.

У вищезазначених випадках водії автотранспортних засобів, що працюють з ненормованим робочим днем, мають право на отримання одночасно щорічної додаткової (оплачуваної) відпустки і доплати за ненормований робочий день.¹²

Що стосується можливості нарахування доплати (підвищеної оплати) за роботу з ненормованим робочим днем працівникам інших категорій (не водіям), то необхідно враховувати таке.

Згідно зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами (якщо колективний договір на підприємстві не укладено — в іншому локальному документі, погодженому з виборним органом профспілки підприємства, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом). Конкретні розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з дотриманням вищезазначених вимог.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII).

Враховуючи вищевикладене, працівникам з ненормованим робочим днем як компенсація за особливий режим роботи та необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу в колективних договорах може бути передбачено не тільки надання додаткової відпустки, але і встановлення підвищених посадових окладів або доплат за роботу з таким режимом. Доплата за роботу з ненормованим робочим днем виплачується зазвичай у вигляді процентної ставки до окладу (місячної тарифної ставки) працівника (як правило, до 25% окладу) незалежно від кількості понаднормативно відпрацьованих годин.

Що стосується можливості нарахування доплати за роботу з ненормованим робочим днем у вигляді відсотків до тарифної годинної ставки за кожну понаднормативну годину роботи (за принципом нарахування доплати за роботу в нічний час), то законодавством таке обчислення розміру доплати прямо не заборонено. Але для такого обчислення необхідно організувати ведення обліку понаднормативно відпрацьованих годин, що, по-перше, досить складно (потрібно вести облік всіх понаднормативно відпрацьованих годин кожним працівником за межами робочого часу), а по-друге, вимагає додаткових фінансових витрат з боку підприємства (зокрема, на оплату праці працівника, якому доручено ведення такого обліку).

Що стосується оподаткування та обліку доплати за роботу з ненормованим робочим днем, то оскільки така доплата є додатковою заробітною платою, то з неї в «зарплатному» порядку сплачуються податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, а в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства її сума включається до витрат у складі витрат на оплату праці за категоріями працівників.

На завершення розглянемо на прикладах порядок нарахування доплати за роботу з ненормованим робочим днем.

ПРИКЛАД 1

Оплата праці водія, якому встановлено ненормований робочий день

Колективним договором підприємства для водіїв встановлено ненормований робочий день, а як компенсація за роботу з таким режимом передбачені щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік і доплата в розмірі 25% встановленого окладу за відпрацьований час водієм (тобто час, відпрацьований працівником безпосередньо «за кермом»). Оклад працівника — 9000 грн. Норма його робочого часу у вересні 2021 року — 176 годин (22 р. д. х 8 р. г.). Фактично у вересні працівник відпрацював безпосередньо водієм 168 годин (21 р. д. х 8 р. г.), а решту — 8 годин (1 робочий день) відпрацював, займаючись поточним ремонтом автомобіля.

Визначимо годинну ставку працівника у вересні:

9000 грн. : 176 р. г. = 51,14 грн.

Оплата за години, відпрацьовані працівником як водієм:

168 відпрац. г. х 51,14 грн. = 8591,52 грн.

Доплата за роботу з ненормованим робочим днем:

8591,52 грн. х 25% = 2147,88 грн.

Сукупна заробітна плата працівника у вересні:

9000 + 2147,88 = 11 147,88 грн.

ПРИКЛАД 2

Оплата роботи з ненормованим робочим днем,
якщо працівником відпрацьовано не всі робочі дні місяця

Колективним договором підприємства для посади «головний інженер» встановлено ненормований робочий день, а як компенсація за роботу з таким режимом передбачені щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік і доплата в розмірі 10% посадового окладу за відпрацьований час. Оклад працівника — 30 000 грн. У вересні 2021 року у працівника за графіком роботи — 22 робочих дні, але через хворобу він відпрацював лише 14 робочих днів.

Заробітна плата працівника за відпрацьовані дні у вересні виходячи з окладу:

30 000 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д. = 19 090,91 грн.

Доплата за роботу з ненормованим робочим днем виходячи з відпрацьованого часу працівником у вересні:

19 090,91 грн. х 10% = 1909,09 грн.

Сумарна заробітна плата працівника у вересні (без урахування «лікарняних»):

19 090,91 + 1909,09 = 21 000 грн.

_________________________________________________________________________