Робота з ненормованим робочим днем

В даний час робота з ненормованим робочим часом законодавчими актами практично не регламентується. В головному «трудовому» документі — Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) взагалі не згадується про роботу з таким режимом.

Єдиним нормативним документом, який роз’яснює порядок застосування зазначеного режиму роботи, є наказ Міністерства праці України від 10.10.1997 № 7 (далі — Наказ № 7), яким затверджено Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації № 7).

Оскільки Наказ № 7 не проходив реєстрацію в Міністерстві юстиції України, то він не має сили нормативно-правового акту, положення якого є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій (далі — підприємства) та фізичних осіб, які мають найманих працівників (далі разом — роботодавці). Відповідно, і положення Рекомендацій № 7, затверджених Наказом № 7, можуть використовуватися тільки як практична та методологічна допомога (посібник) для роботодавців, які прийняли рішення про запровадження для працівників або структурних підрозділів підприємства режиму роботи з ненормованим робочим днем.

Враховуючи те, що інших документів, які так детально роз’яснюють порядок застосування зазначеного режиму роботи, не існує, розглянемо різні аспекти роботи працівників з ненормованим робочим днем з урахуванням положень Рекомендацій № 7.

Що таке робота з ненормованим робочим днем

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу, але така робота не вважається надурочною (п. 1 Рекомендацій № 7).

Нагадаємо, що згідно зі статтею 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. При цьому підприємства в колективному договорі (за його відсутності — іншому локальному документі) можуть встановлювати і меншу тривалість робочого часу працівників.

Однією з основних умов для встановлення працівнику ненормованого робочого дня є періодичне виконання роботи понад встановлену тривалість робочого часу, тобто більше 40 годин на тиждень.¹

Наприклад, якщо на підприємстві встановлений 40-годинний 5-денний робочий тиждень з щоденною тривалістю робочого дня 8 годин, але окремі працівники через специфіку роботи іноді виконують її протягом часу, що перевищує 8 годин на день (тобто перевищує встановлену на підприємстві норму робочого часу на день), що потім призводить до перевищення встановленої на підприємстві тривалості робочого тижня (перевищення нормальної тривалості робочого тижня, встановленої законодавством), то для таких працівників можливе введення ненормованого робочого дня, якщо працівники на це погоджуються.

При ненормованому робочому дні міра праці визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням) (п. 1 Рекомендацій № 7). Отже, при такому режимі роботи керівництво підприємства контролює не стільки дотримання працівником норм часу на виконання певної роботи, скільки результат роботи, передбаченої посадовими обов’язками працівника або укладеним з ним трудовим договором.

Водночас на працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

Наприклад, якщо правилами внутрішнього розпорядку підприємства встановлено, що робочий день триває з 9.00 до 18.00 (обід з 13.00 до 14.00), то працівник з ненормованим робочим днем повинен знаходитися на роботі з 9.00 до 13.00 та з 14.00 до 18.00 і не може собі дозволити прийти на роботу, наприклад в 11.00 з подальшим відпрацюванням 2 годин роботи після закінчення робочого дня (після 18.00). Цим, зокрема, робота з ненормованим робочим днем відрізняється від роботи з гнучким режимом робочого часу, коли працівник може і не перебувати на роботі у змінний робочий час.²

Порядок запровадження роботи з ненормованим робочим днем

В пункті 5 Рекомендацій № 7 зазначено, що ненормований робочий день може застосовуватися на підприємствах для керівників, спеціалістів і працівників незалежно від форм власності, а саме для:

– осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі (до таких осіб можна віднести керівників підприємств і структурних підрозділів, водіїв, журналістів, аудиторів, аналітиків, фотографів, дизайнерів, системних адміністраторів, програмістів, інструкторів, консультантів, перекладачів, охоронців, маркетологів, працівників творчих професій тощо);

– осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

– осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд (агенти, брокери, мерчендайзери, ріелтери тощо).

Чинне законодавство не містить умови щодо затвердження в централізованому порядку переліків робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади можуть за погодженням з відповідними галузевими профспілками (як правило, це робиться в галузевих угодах) затверджувати орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем (п. 6 Рекомендацій № 7).

Так, Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наведено, зокрема:

– в додатку 7 до Галузевої угоди між Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Об’єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017–2021 роки, підписаної сторонами 10.01.2017, із змінами від 23.11.2018 (далі — Галузева угода в ЖКГ);

– в додатку 7 до Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров’я України, Об’єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2017–2020 роки, підписаної сторонами 11.08.2017 (далі — Галузева угода в медичній та мікробіологічній промисловості), що продовжує діяти і в даний час (до прийняття нової).

Особливості праці з ненормованим робочим днем можуть встановлюватися і нормативними актами різних державних органів по окремих галузях.

Зокрема, особливості застосування ненормованого робочого дня на підприємствах, що належать до сфери водного господарства, викладені в розділі IX Методичних рекомендацій щодо правового регулювання робочого часу, затверджених наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.03.2004 № 47.

Можливість встановлення ненормованого робочого дня для водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами, передбачена пунктом 2.10 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340 (далі — Порядок № 340).

Конкретний список (перелік) професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором і може розширюватися або зменшуватися в порівнянні з орієнтовним переліком, наведеним в галузевій угоді (п. 7 Рекомендацій № 7).³

Таким чином, можливість і умови (підстави) застосування ненормованого робочого дня, а також список (перелік) професій і посад, для яких може застосовуватися такий режим роботи, встановлюються в колективному договорі. Крім того, норму про можливість роботи з ненормованим робочим днем можна відображати в трудових договорах з працівниками.

Також слід враховувати, що запровадження ненормованого робочого дня є зміною режиму роботи працівників. Оскільки режим роботи є одним з істотних умов праці, то про його зміну (запровадження ненормованого робочого дня) працівники повинні бути повідомлені не пізніше ніж за два місяці (ч. третя ст. 32 КЗпП).

Запровадження ненормованого робочого дня з конкретної дати (на конкретний строк) і список (перелік) професій і посад (або конкретних працівників), для яких він запроваджується, оформляється наказом керівника підприємства (зразок наказу див. нижче).

Оскільки працівники, яким встановлено ненормований робочий день, повинні дотримуватися встановленого на підприємстві режиму робочого часу, роботодавець не має права систематично залучати їх до роботи понад встановлену тривалість робочого часу (п. 4 Рекомендацій № 7).

Враховуючи те, що ні Рекомендації № 7, ні інші діючі нормативні документи не конкретизують, що слід розуміти під словами «систематично залучати до (понаднормативної; — Авт.) роботи» (один раз, два – три рази на тиждень, місяць, квартал), а також те, що згідно зі статтями 13, 97 КЗпП режим роботи і норми праці встановлюються підприємствами самостійно в колективному договорі, в цьому документі (або іншому локальному документі підприємства, яким запроваджується ненормований робочий день) роботодавці можуть встановити обмеження за кількістю залучень до понаднормативної роботи.

Наприклад, можна визначити, що працівник не може залучатися до понаднормативної роботи протягом трьох робочих днів поспіль або чотирьох робочих днів на тиждень.

Що стосується можливості запровадження ненормованого робочого дня працівникам, які працюють з неповним робочим днем, то, з огляду на норму пункту 2 Рекомендацій № 7, Мінсоцполітики (Мінпраці) тривалий час вважало⁴, що для працівників, які працюють з неповним робочим днем, не можна застосовувати ненормований робочий день, оскільки робота на умовах неповного робочого дня передбачає чітко визначену тривалість робочого дня. При цьому не мають значення тривалість роботи працівника, якому встановлено неповний робочий день, і підстави встановлення такого режиму роботи.

Однак потім Мінсоцполітики змінило свою думку і в нових листах⁵ роз’яснило, що якщо у зв’язку зі специфікою роботи працівник з неповним робочим днем періодично виконує основну роботу за межами робочого часу, йому може бути встановлено ненормований робочий день.

На нашу думку, нова позиція Мінсоцполітики не є істиною в останній інстанції. В цьому питанні не все так однозначно, оскільки робота на умовах неповного робочого дня передбачає відпрацювання лише встановленої індивідуальним графіком роботи кількості робочих годин в день з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу (ст. 56 КЗпП), а робота понад встановлену тривалість неповного робочого дня має ознаки надурочної роботи (ст. 62 КЗпП), яка на підставі статті 106 КЗпП повинна оплачуватися в подвійному розмірі за кожну надурочно відпрацьовану годину. Щоб уникнути такої подвійної оплати, роботодавцям краще не ризикувати і не запроваджувати ненормований робочий день для працівників з неповним робочим днем.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день може застосовуватись (п. 2 Рекомендацій № 7).

Якщо працівник після закінчення роботи за основною посадою (де працює, наприклад, з 9.00 до 18.00) відразу приступає до виконання роботи за сумісництвом (наприклад, о 18.00) на одному підприємстві, то у нього немає можливості періодично виконувати роботу понад встановлену тривалість робочого часу, тому немає підстав для встановлення йому ненормованого робочого дня за основною посадою.⁶

Відпустка за роботу з ненормованим робочим днем

Відповідно до статті 76 КЗпП і статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер праці надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї оплачуваної щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (в межах від 1 до 7 календарних днів) встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

У пунктах 3 і 8 Рекомендацій № 7 зазначено, що додаткова відпустка за ненормований робочий день надається працівникам як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу. Така відпустка надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.

Наприклад, якщо за посадою працівника колективним договором (наказом керівника) підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 6 календарних днів за відпрацьований робочий рік, але працівник, якому встановлено зазначений режим, відпрацював лише 8 з 12 місяців такого робочого року і звільняється, то він має право на вказану відпустку тривалістю 4 календарних дні (6 к. д. х 8/12). При звільненні працівнику за його бажанням має бути надано ці дні відпустки або виплачена (перерахована на нове місце роботи) грошова компенсація за такі дні невикористаної щорічної додаткової відпустки.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону про відпустки щорічна додаткова відпустка, передбачена статтею 7 (за роботу із шкідливими і важкими умовами праці) та статтею 8 (за особливий характер праці) цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку тільки за однією підставою, обраною працівником.

Отже, якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку у зв’язку з роботою із шкідливими і важкими умовами праці та на щорічну додаткову відпустку у зв’язку з ненормованим робочим днем, то йому може бути надано за відпрацьований робочий рік тільки одну з цих додаткових відпусток.⁷

Що стосується надання додаткової щорічної відпустки за роботу з ненормованим робочим днем працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу, то слід враховувати таке. Якщо працівникам, яким встановлено неповний робочий день або неповний робочий тиждень з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, введено ненормований робочий день (див. вище думку Мінсоцполітики), то такі працівники мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за роботу з ненормованим робочим днем.⁸

Працівники, яким неповний робочий час встановлено лише шляхом зменшення тривалості робочого тижня, також мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за особливий характер роботи у разі введення для них режиму роботи з ненормованим робочим днем.

Наприклад, якщо працівник, який прийнятий на роботу бухгалтером на 0,6 посади (24-годинний робочий тиждень), працює на умовах неповного робочого тижня — по 8 годин 3 робочі дні на тиждень, то він має право на щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем.⁹

Оплата праці та облік робочого часу при роботі з ненормованим робочим днем

Оскільки працівники, яким встановлено ненормований робочий день, зобов’язані дотримуватися встановленого на підприємстві розпорядку робочого дня, їхній робочий час зазвичай обліковується не в фактично відпрацьованих ними робочих годинах, а в робочих днях із зазначенням їхньої тривалості відповідно до встановленої на підприємстві норми робочого часу.

Години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу при ненормованому робочому дні, в табелі обліку робочого часу не відображаються.¹⁰ Зокрема, типова форма № П-5 «Табель обліку використання робочого часу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, не містить умовного позначення (коду) для відображення понаднормативних годин роботи, відпрацьованих працівником при ненормованому робочому дні.

Звертаємо також увагу на такий нюанс: оскільки, як зазначалося вище, години роботи, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу при роботі з ненормованим робочим днем, не вважаються надурочними, то працівники, яким встановлено ненормований робочий день, не можуть розраховувати на оплату таких годин роботи як надурочних в порядку, встановленому статтею 106 КЗпП, тобто в подвійному розмірі.¹⁰

Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 роз’яснив, що не є надурочною робота з ненормованим робочим днем понад установлену норму робочого часу, крім випадків виконання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола обов’язків працівника.

Отже, якщо роботодавець залучив працівника, якому встановлено ненормований робочий день, до роботи, що не входить до його посадових (трудових) обов’язків, в неробочий час (після закінчення робочого дня), то години такої роботи вважатимуться надурочними і підлягатимуть оплаті відповідно до статті 106 КЗпП.¹¹

Години, відпрацьовані працівником при виконанні посадових (трудових) обов’язків понад нормальну тривалість робочого часу при ненормованому робочому дні, не оплачуються.¹⁰ Тобто, працівнику із зазначеним режимом роботи оплачуються тільки ті години, які відпрацьовані в межах встановленої йому норми робочого часу.

Що стосується можливості здійснення працівникам доплати за роботу з ненормованим робочим днем, то декількома нормативними актами та галузевими угодами передбачена виплата такої доплати водіям.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 340 водіям з ненормованим робочим днем надається у формі компенсації щорічна додаткова відпустка та у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.

Зокрема, керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право виплачувати водіям автотранспортних засобів доплату за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час (пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 № 1298).

Згідно з пунктом 2 примітки додатка 3 до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 23.03.2021 № 609 водіям автомобілів (легкових і вантажних) та автобусів, зайнятим у сфері обслуговування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їхніх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших державних органів, установлюється доплата за ненормований робочий день у розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час.

Підпунктом 3.4.4 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519, встановлено, що керівники закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення за погодженням з профспілковими комітетами можуть установлювати ненормований робочий день для водіїв легкових та санітарних автомобілів, автомобілів швидкої медичної допомоги з доплатою в розмірі 25% тарифної ставки за відпрацьований час. При цьому водіям автомобілів з ненормованим робочим днем доплата за роботу в нічний час проводиться на загальних підставах.

Крім того, додатком 6 до Галузевої угоди в ЖКГ передбачена доплата за ненормований робочий день водіям легкових автомобілів в розмірі до 25% встановленої місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм. Додатком 6 до Галузевої угоди в медичній та мікробіологічній промисловості передбачена доплата за ненормований робочий день водіям автотранспортних засобів в розмірі до 25% місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм.

Отже, підприємства, на які поширюється дія вищезазначених Галузевих угод, зобов’язані здійснювати водіям, які працюють з ненормованим робочим днем, доплату в розмірі до 25% місячної тарифної ставки за відпрацьований час водієм, при цьому конкретні розміри таких доплат встановлюються в колективних договорах.

У вищезазначених випадках водії автотранспортних засобів, що працюють з ненормованим робочим днем, мають право на отримання одночасно щорічної додаткової (оплачуваної) відпустки і доплати за ненормований робочий день.¹²

Що стосується можливості нарахування доплати (підвищеної оплати) за роботу з ненормованим робочим днем працівникам інших категорій (не водіям), то необхідно враховувати таке.

Згідно зі статтею 97 КЗпП та статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються госпрозрахунковими підприємствами самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами (якщо колективний договір на підприємстві не укладено — в іншому локальному документі, погодженому з виборним органом профспілки підприємства, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом). Конкретні розміри надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з дотриманням вищезазначених вимог.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії (ст. 13 КЗпП, ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII).

Враховуючи вищевикладене, працівникам з ненормованим робочим днем як компенсація за особливий режим роботи та необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу в колективних договорах може бути передбачено не тільки надання додаткової відпустки, але і встановлення підвищених посадових окладів або доплат за роботу з таким режимом. Доплата за роботу з ненормованим робочим днем виплачується зазвичай у вигляді процентної ставки до окладу (місячної тарифної ставки) працівника (як правило, до 25% окладу) незалежно від кількості понаднормативно відпрацьованих годин.

Що стосується можливості нарахування доплати за роботу з ненормованим робочим днем у вигляді відсотків до тарифної годинної ставки за кожну понаднормативну годину роботи (за принципом нарахування доплати за роботу в нічний час), то законодавством таке обчислення розміру доплати прямо не заборонено. Але для такого обчислення необхідно організувати ведення обліку понаднормативно відпрацьованих годин, що, по-перше, досить складно (потрібно вести облік всіх понаднормативно відпрацьованих годин кожним працівником за межами робочого часу), а по-друге, вимагає додаткових фінансових витрат з боку підприємства (зокрема, на оплату праці працівника, якому доручено ведення такого обліку).

Що стосується оподаткування та обліку доплати за роботу з ненормованим робочим днем, то оскільки така доплата є додатковою заробітною платою, то з неї в «зарплатному» порядку сплачуються податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок, а в бухгалтерському (податковому) обліку підприємства її сума включається до витрат у складі витрат на оплату праці за категоріями працівників.

На завершення розглянемо на прикладах порядок нарахування доплати за роботу з ненормованим робочим днем.

ПРИКЛАД 1

Оплата праці водія, якому встановлено ненормований робочий день

Колективним договором підприємства для водіїв встановлено ненормований робочий день, а як компенсація за роботу з таким режимом передбачені щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік і доплата в розмірі 25% встановленого окладу за відпрацьований час водієм (тобто час, відпрацьований працівником безпосередньо «за кермом»). Оклад працівника — 9000 грн. Норма його робочого часу у вересні 2021 року — 176 годин (22 р. д. х 8 р. г.). Фактично у вересні працівник відпрацював безпосередньо водієм 168 годин (21 р. д. х 8 р. г.), а решту — 8 годин (1 робочий день) відпрацював, займаючись поточним ремонтом автомобіля.

Визначимо годинну ставку працівника у вересні:

9000 грн. : 176 р. г. = 51,14 грн.

Оплата за години, відпрацьовані працівником як водієм:

168 відпрац. г. х 51,14 грн. = 8591,52 грн.

Доплата за роботу з ненормованим робочим днем:

8591,52 грн. х 25% = 2147,88 грн.

Сукупна заробітна плата працівника у вересні:

9000 + 2147,88 = 11 147,88 грн.

ПРИКЛАД 2

Оплата роботи з ненормованим робочим днем,
якщо працівником відпрацьовано не всі робочі дні місяця

Колективним договором підприємства для посади «головний інженер» встановлено ненормований робочий день, а як компенсація за роботу з таким режимом передбачені щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік і доплата в розмірі 10% посадового окладу за відпрацьований час. Оклад працівника — 30 000 грн. У вересні 2021 року у працівника за графіком роботи — 22 робочих дні, але через хворобу він відпрацював лише 14 робочих днів.

Заробітна плата працівника за відпрацьовані дні у вересні виходячи з окладу:

30 000 грн. : 22 р. д. х 14 відпрац. д. = 19 090,91 грн.

Доплата за роботу з ненормованим робочим днем виходячи з відпрацьованого часу працівником у вересні:

19 090,91 грн. х 10% = 1909,09 грн.

Сумарна заробітна плата працівника у вересні (без урахування «лікарняних»):

19 090,91 + 1909,09 = 21 000 грн.

_________________________________________________________________________