Робота на комп’ютері: особливості виконання і трудові гарантії

Відповідно до статті 153 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) на всіх підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємства) створюються безпечні та нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Роботодавець повинен забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників. Роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.92 № 2694-XII (далі — Закон про охорону праці) та частиною третьою статті 153 КЗпП умови праці на робочому місці, безпека машин, устаткування та інших засобів виробництва, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства (нормативних актів) про охорону праці.

Вище наведені вимоги не є вибірковими для певних категорій професій або робіт, а стосуються всіх учасників трудового процесу.

В даний час діють такі нормативні документи, що встановлюють норми щодо охорони праці працівників, робота яких пов’язана з використанням персональних комп’ютерів:

– Вимоги щодо безпеки та захисту здоров’я працівників під час роботи з екранними пристроями, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 14.02.2018 № 207 (далі — Вимоги № 207), норми яких поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності, організаційно-правової форми і видів діяльності та встановлюють мінімальні вимоги безпеки та захисту здоров’я під час здійснення роботи, пов’язаної з використанням екранних пристроїв незалежно від їхнього типу та моделі;

– Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин ДСанПіН 3.3.2.007-98, затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 № 7 (далі — Санітарні правила), дія яких поширюється на умови і організацію праці при роботі з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) усіх типів вітчизняного та зарубіжного виробництва на основі електронно-променевих трубок (ЕПТ), що використовуються в електронно-обчислювальних машинах (ЕОМ) колективного використання та персональних ЕОМ (ПЕОМ).

Вимоги № 207 розроблено на основі Директиви 90/270/ЄЕС від 29 травня 1990 року про мінімальні вимоги безпеки та здоров’я при роботі з екранними пристроями (п’ята рамкова Директива у значенні частини 1 статті 16 Директиви 89/391/ЄЕС).

Вимоги № 207 не обмежують права роботодавця встановлювати більш жорсткі та/або спеціальні вимоги безпеки і захисту здоров’я та життя працівників під час роботи з екранними пристроями, якщо це не суперечить чинному законодавству.

Вимоги № 207, крім загальних положень, містять:

– загальні обов’язки роботодавців щодо створення належних умов праці для роботи з екранними пристроями;

– вимоги безпеки до робочих місць працівників з екранними пристроями;

– мінімальні вимоги безпеки під час роботи з екранними пристроями;

– мінімальні вимоги безпеки до екранних пристроїв.

У Вимогах № 207 терміни вживаються в такому значенні:

• екранні пристрої — електронні засоби для відтворення будь-якої графічної або алфавітно-цифрової інформації (на основі електронно-променевої трубки, рідкокристалічні, плазмові, проекційні, органічні світлодіодні монітори та інші новітні розробки у сфері інформаційних технологій);
• робоче місце (робоча станція) — сукупність обладнання, що включає екранний пристрій, який може доповнюватися клавіатурою або пристроєм введення та/або програмним забезпеченням, що представляє інтерфейс «оператор-дисплей», іншими приладами (периферійні пристрої, що включають пристрої для електронних носіїв, телефон, модем, друкувальний пристрій, тримач документів, робоче крісло, робочий стіл або робоча поверхня «розумного» столу, а також інше необхідне виробниче середовище).

Санітарні правила призначені для запобігання несприятливої дії на працівників шкідливих факторів, які супроводжують роботу з екранними пристроями (ВДТ), пов’язану із зоровим і нервово-емоційним напруженням, що виконується у вимушеній робочій позі при локальному напруженні верхніх кінцівок на фоні обмеженої загальної м’язової активності (гіподинамії) під впливом комплексу фізичних факторів шуму, електростатичного поля, неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань.

Санітарні правила містять гігієнічні й ергономічні вимоги до організації робочих приміщень та робочих місць, параметрів робочого середовища, дотримання яких дасть змогу запобігти порушенням у стані здоров’я користувачів ЕОМ та ПЕОМ.

Дотримання Вимог № 207 та Санітарних правил дозволить запобігти негативному впливу персональних комп’ютерів, ЕОМ і ПЕОМ (далі разом — персональний комп’ютер, ПК) на здоров’я користувачів ПК.

Режим праці та відпочинку при роботі на комп’ютері

Відповідно до статті 66 КЗпП працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше 2 годин. Ця перерва не включається в робочий час і повинна надаватися, як правило, через 4 години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Пунктом 5.3 Санітарних правил встановлено, що при виконанні протягом дня робіт, що належать до різних видів трудової діяльності, основною роботою з ВДТ ПК слід вважати таку, що займає не менше 50% часу впродовж робочої зміни. При виконанні такої роботи повинні передбачатися:

• перерви для відпочинку і вживання їжі (обідні перерви);
• перерви для відпочинку і особистих потреб (згідно з трудовими нормами);
• додаткові перерви, що вводяться для окремих професій з урахуванням особливостей трудової діяльності.

При зазначеному виді роботи тривалість обідньої перерви визначається відповідно до статті 66 КЗпП і Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства.

Згідно з пунктом 5.1 Санітарних правил при організації праці, що пов’язана з використанням ВДТ ПК, для збереження здоров’я працюючих, запобігання професійним захворюванням і підтримки працездатності слід передбачити внутрішньозмінні регламентовані перерви для відпочинку.

Внутрішньозмінні режими праці та відпочинку мають передбачати додаткові нетривалі перерви в періоди, що передують появі об’єктивних і суб’єктивних ознак втомлення і зниження працездатності (п. 5.2 Санітарних правил).

Санітарними правилами визначено внутрішньозмінні режими праці та відпочинку при роботі з ВДТ ПК з урахуванням характеру трудової діяльності, напруженості і важкості праці диференційовано для певних професій.

Професії, для яких визначені обов’язкові норми відпочинку

Пунктом 5.7 Санітарних правил за характером трудової діяльності виділено три професійні групи працівників, які працюють на ПК:

1) розробники програм (інженери-програмісти) — виконують роботу переважно з відеотерміналом та документацією при необхідності, з інтенсивного обміну інформацією з ПК і високою частотою прийняття рішень. Робота характеризується інтенсивною розумовою творчою працею з підвищеним напруженням зору, концентрацією уваги на фоні нервово-емоційного напруження, вимушеною робочою позою, загальною гіподинамією, періодичним навантаженням на кисті верхніх кінцівок. Робота виконується в режимі діалогу з ПК у вільному темпі з періодичним пошуком помилок в умовах дефіциту часу;

2) оператори ПК — виконують роботу, яка пов’язана з обліком інформації, одержаної з ВДТ ПК за попереднім запитом, або тієї, що надходить з нього, супроводжується перервами різної тривалості, пов’язана з виконанням іншої роботи і характеризується як робота з напруженням зору, невеликими фізичними зусиллями, нервовим напруженням середнього ступеня та виконується у вільному темпі;

3) оператори комп’ютерного набору — виконують одноманітні за характером роботи з документацією та клавіатурою і нечастими нетривалими переключеннями погляду на екран дисплея, з введенням даних з високою швидкістю, робота характеризується як фізична праця з підвищеним навантаженням на кисті верхніх кінцівок на фоні загальної гіподинамії з напруженням зору (фіксація зору переважно на документи), нервово-емоційним напруженням.

Звертаємо увагу, що Санітарні правила затверджувалися тоді, коли діяв Національний класифікатор України «Класифікатор професій» ДК 003:2005, затверджений наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 № 375. Однак цей документ скасований і замість нього з 01.01.2011 діє Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327 (далі — Класифікатор професій). У цьому новому Класифікаторі професій (з урахуванням внесених до нього змін) значно розширено перелік професій (посад), пов’язаних з розробкою програм.

Крім того, слід враховувати, що Санітарні правила не визначають точно, працівники яких професій (посад) згідно з Класифікатором професій належать до операторів ПК, а містять тільки загальну інформацію про роботу, яку вони виконують.

Враховуючи вищевикладене, для визначення конкретних професій (посад) працівників, про яких йдеться в пункті 5.7 Санітарних правил (тобто для яких встановлено норми роботи і відпочинку при роботі на ПК), необхідно керуватися положеннями чинного Класифікатора професій, положеннями чинних в даний час довідників характеристик професій, зокрема, Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності»), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 (далі — Довідник № 336), а також посадовими інструкціями працівників.

Розглянемо, які професії (посади) працівників відповідно до чинного в даний час Класифікатора професій з урахуванням норм Довідника № 336 можуть бути віднесені до кожної з груп працівників, які працюють на ПК, визначених пунктом 5.7 Санітарних правил.

1. Розробники програм. До розробників програм згідно з розділом 2 «Професіонали» Класифікатора професій можна віднести наступні професії (коди):

1) 2131 — Професіонали в галузі обчислювальних систем:

– 2131.1 — наукові співробітники (обчислювальні системи). До них належать: молодший науковий співробітник (обчислювальні системи), науковий співробітник (обчислювальні системи), науковий співробітник-консультант (обчислювальні системи);

– 2131.2 — розробники обчислювальних систем (адміністратор бази даних, адміністратор веб-ресурсів, адміністратор даних, адміністратор доступу, адміністратор доступу (груповий), адміністратор задач, адміністратор системи; аналітик бізнесу (інформаційні системи), аналітик комп’ютерних систем, аналітик даних, аналітик мобільних додатків, аналітик програмного забезпечення, аналітик продукту, аналітик процесів автоматизації, інженер з автоматизації робототехнічних процесів, інженер з автоматизованих систем керування виробництвом, інженер з комп’ютерних систем, інженер з даних, інженер з інтеграції (інформаційні технології), інженер з контролю якості програмного продукту, інженер з підтримки, інженер з програмного забезпечення, інженер зі штучного інтелекту, інженер інтернету речей, інженер систем знань, інженер-конструктор з розробки апаратного забезпечення, інженер-тестувальник, розробник штучного інтелекту, розробник робототехніки (інженер-робототехнік)) — визначають потреби користувачів в базах даних, проводять організацію, настройку та тестування баз даних, координують їхню модифікацію, забезпечують ефективність роботи систем, впроваджують системи підтримки і підключають нових користувачів до системи бази даних, розробляють і впроваджують системи безпеки при роботі з базами даних для захисту від спроб доступу до секретної інформації та вірусних атак, займаються розробкою, тестуванням і оцінкою різних мережевих систем (наприклад, які об’єднують два окремих приміщення або офіси в одній будівлі, які з’єднують в одне ціле різні системи в різних містах, які забезпечують передачу даних за допомогою електронного зв’язку), забезпечують взаємодію комп’ютера з різним комунікаційним обладнанням, займаються конструюванням систем передачі даних з використанням голосу або іншими способами, контролюють встановлення відповідних систем і надають різні послуги користувачам, пов’язані з експлуатацією, ремонтом, обслуговуванням цих систем.

2) 2132 — Професіонали в галузі програмування:

2132.1 — наукові співробітники (програмування). До них належать: молодший науковий співробітник (програмування); науковий співробітник (програмування); науковий співробітник-консультант (програмування);

2132.2 — розробники комп’ютерних програм (інженер-програміст, конструктор систем кібербезпеки, програміст, розробник архітектури бізнес напряму (інформаційні технології), розробник архітектури програмного забезпечення (інформаційні технології), розробник архітектури технічних рішень (інформаційні технології), розробник програмного забезпечення, розробник систем захисту інформації, розробник хмарної архітектури) — займаються розробкою та установкою комп’ютерних програм для виконання специфічних завдань (забезпечення обліку і руху майна, ресурсів на підприємстві), для керування самою комп’ютерною системою (для операційних і мережевих систем та систем баз даних), модернізують існуюче спеціалізоване програмне забезпечення, адаптують програми загального призначення до специфічних потреб конкретних користувачів.

3) 2139 — Професіонали в інших галузях обчислень (комп’ютеризації):

2139.1 — наукові співробітники (інші галузі обчислень). До них належать: молодший науковий співробітник (галузь обчислень); науковий співробітник (галузь обчислень); науковий співробітник-консультант (галузь обчислень);

2139.2 — професіонали в інших галузях обчислень (адміністратор безпеки мереж і систем, аналітик загроз безпеки, аналітик з безпеки інформаційно-комунікаційних систем, аналітик з оцінки вразливостей, аналітик систем захисту інформації, аудитор інформаційних технологій (з кібербезпеки), аудитор програм інформаційних технологій, дизайнер (інформаційні технології), дізнавач (сфера кібербезпеки та захисту інформації), експерт з управління інформаційними технологіями, експерт-криміналіст (сфера кібербезпеки та захисту інформації), експерт з цифрової криміналістики (сфера кібербезпеки та захисту інформації), інженер системний видавничо-поліграфічного виробництва, слідчий з кіберзлочинів, уповноважений з авторизації безпеки інформації, фахівець з безпеки електронних комунікацій, фахівець з кібердосліджень та розробок систем безпеки, фахівець з криптографічного захисту інформації, фахівець з оцінки заходів захисту інформації (кібербезпеки), фахівець з питань безпеки (інформаційно-комунікаційні технології), фахівець з підтримки інфраструктури кіберзахисту, фахівець з планування ефективності електронних комунікацій, фахівець з планування політики та стратегії кібербезпеки, фахівець з реагування на інциденти кібербезпеки, фахівець з розробки та тестування програмного забезпечення, фахівець з тестування систем безпеки та захисту інформації, фахівець з технічного захисту інформації, фахівець з юридичних консультацій та адвокації в сфері кібербезпеки, фахівець сфери захисту інформації).

2. Оператори ПК. До операторів ПК з урахуванням норм розділу 4 «Технічні службовці», розділу 8 «Робітники з обслуговування, експлуатації та контролю за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин» Класифікатора професій, а також норм Довідника № 336 можна віднести наступні професії (коди):

1) 4112 — Оператори машин для оброблення текстів і подібні професії (оператор інформаційно-комунікаційних мереж; оператор комп’ютерної верстки — працює в текстовому редакторі з введенням тексту, який містить спеціальну термінологію, багаторядкові математичні, хімічні формули, здійснює набирання таблиць; оперує з файлами; виконує правку тексту; створює макет для верстки; виконує верстку тексту, підготовленого з використанням текстового редактора та інших прикладних програм верстки, графічний дизайн; сканує та опрацьовує ілюстративний матеріал, виконує художній дизайн);

2) 4113 — Оператори із збору даних (оператор з обробки інформації та програмного забезпечення — виконує підготовку, апаратне та програмне підключення до ПК периферійних пристроїв, офісного та комутаційного обладнання; здійснює установку пакетів програм згідно з профілем діяльності підрозділу, перенесення інформації з одного носія на інший, технологічні операції з обробки інформації у відповідному програмному середовищі (текстовому редакторі та верстки, електронних таблицях, базах даних, графічних редакторах, програмах звуку, відеомонтажу, анімаційної та тривимірної графіки); розробляє, розміщує і супроводжує веб-сайти, здійснює пошук інформації в інформаційних мережах);

3) 4114 — Оператори лічильних машин (оператор з уведення даних в ЕОМ або ОМ);

4) 8290 — Оператори електронно-обчислювальних та обчислювальних машин — здійснюють, зокрема, арифметичну обробку первинних документів на обчислювальних машинах різного типу з друкуванням вихідних даних і результатів підрахунку на паперовій стрічці та без неї; ведуть процес обробки інформації на ЕОМ за робочими інструкціями з пульта керування; вводять інформацію в ЕОМ з технічних носіїв інформації та каналів зв’язку і виводять її з машини; забезпечують проведення обчислювального процесу згідно з робочими програмами; готують технічні носії інформації на пристроях підготовки даних та контролюють їх; записують, зчитують і перезаписують інформацію з одного виду носіїв на інший; стежать за роботою ЕОМ та установлюють причини збоїв роботи ЕОМ у процесі оброблення інформації).

3. Оператори комп’ютерного набору. Професія (посада) «оператор комп’ютерного набору» має код 4112 за Класифікатором професій (наведена в ньому в групі «Оператори машин для оброблення текстів і подібні професії» розділу 4 «Технічні службовці»).

Згідно з Довідником № 336 оператор комп’ютерного набору виконує операції з базами даних на комп’ютерному устаткуванні (введення, опрацювання, накопичення, систематизація, виведення інформації) відповідно до затверджених процедур та інструкцій з використанням периферійного обладнання, систем передавання (приймання) даних; працює в текстовому редакторі з введенням тексту та його редагуванням; виконує інші операції технологічного процесу опрацювання інформації (приймає і контролює вхідні дані, готує, виводить та передає вихідні дані тощо); керує режимами роботи периферійного обладнання згідно із робочими завданнями (підготовка текстових і графічних документів, розрахунків таблиць, переліків, списків тощо); здійснює передавання (приймання) інформації по мережі відповідно до вимог програмного забезпечення.

Звертаємо увагу, що вирішальним фактором у питанні віднесення професії працівника до тієї чи іншої категорії має запис в офіційних кадрових документах підприємства (наказі про прийняття на роботу, штатному розписі, трудовій книжці). При цьому назви професій (посад) працівників в кадрових документах повинні відповідати наведеним у Класифікаторі професій.

Якщо суб’єкт господарювання має сумніви в питанні права на додаткові перерви у окремих категорій працівників, для отримання роз’яснень з цього питання можна направити запит до Міністерства охорони здоров’я України (далі — МОЗ), в якому вказати категорії посад працівників згідно з Класифікатором професій. Про це повідомив МОЗ у листі від 07.03.2007 № 05.03.01-Д-1/455.

Додаткові перерви в роботі

Якщо професії працівників належать до перерахованих вище професій, то такі працівники мають право на додаткові перерви в роботі.

Пунктом 5 розділу ІІ Вимог № 207 встановлено, що роботодавець повинен за рахунок тривалості робочої зміни організувати внутрішні регламентовані перерви для відпочинку відповідно до Санітарних правил.

Так, згідно з пунктом 5.8 Санітарних правил при 8-годинній денній робочій зміні повинні бути встановлені регламентовані перерви для відпочинку наступної тривалості:

• для розробників програм із застосуванням ПК — 15 хвилин через кожну годину роботи за ВДТ ПК;
• для операторів із застосування ПК — 15 хвилин через кожні дві години;
• для операторів комп’ютерного набору — 10 хвилин після кожної години роботи за ВДТ ПК.

Якщо виробничі обставини не дозволяють застосувати зазначені регламентовані перерви, тривалість безперервної роботи з ВДТ ПК не повинна перевищувати 4 годин. З метою зменшення негативного впливу монотонності на робочий процес є доцільним застосовувати чергування операцій усвідомленого тексту і числових даних (зміна змісту роботи), чередування вводу даних та редагування текстів (п.п. 5.9, 5.11 Санітарних правил).

При роботі з ВДТ ПК впродовж 12-годинної робочої зміни регламентовані перерви повинні встановлюватися в перші 8 годин аналогічно перервам при 8-годинній робочій зміні, а протягом останніх 4 годин — через кожну годину роботи незалежно від характеру трудової діяльності тривалістю 15 хвилин (п. 5.10 Санітарних правил).

Для зниження нервово-емоційного напруження, стомлення зорового аналізатора, поліпшення мозкового кровообігу, подолання несприятливих наслідків гіподинамії (відновлення функцій фізіологічних систем і працездатності), запобігання втоми (в цілях м’язового розслаблення) доцільно деякі перерви використовувати для виконання комплексу гімнастичних вправ, наведених в додатку 8 до Санітарних правил (п.п. 5.12, 5.14 Санітарних правил). При цьому не виключається можливість використання на свій розсуд часу зазначених внутрішніх регламентованих перерв для відпочинку.

За умови високого рівня напруженості робіт з ВДТ показане психологічне розвантаження у спеціально обладнаних приміщеннях (в кімнатах психологічного розвантаження) під час регламентованих перерв або в кінці робочого дня (п. 5.15 Санітарних правил).

Пунктом 5.13 Санітарних правилл визначено, що в окремих випадках (при хронічних скаргах працюючих з ВДТ ПК на зорове втомлення, незважаючи на дотримання санітарно-гігієнічних вимог до режимів праці та відпочинку, а також застосування засобів локального захисту очей), допускаються індивідуальний підхід до обмеження часу робіт з ВДТ ПК, зміна характера праці, чергування з іншими видами діяльності (робіт), не пов’язаними з використанням ВДТ ПК.

Що стосується питання, чи включаються вищевказані додаткові перерви в робочий час працівника, то зазначимо таке.

Статтею 142 КЗпП передбачено, що трудовий розпорядок на підприємствах визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил.

Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 12.03.2007 № 40/13/133-07 повідомило таке. Час перерви в роботі, зумовлений технологічними факторами чи фізіологічними потребами, відноситься до часу для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб, який є складовою частиною робочого часу. Час для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб не є часом для відпочинку і споживання їжі (обідньої перерви); час обідньої перерви до складу робочого часу не включається. Час для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб при відрядній формі оплати праці закладається до норм виробітку (норм праці), які знижуються з урахуванням того, що протягом робочого дня (зміни) працівник не працює безперервно, а має право на виділення йому часу для внутрішньозмінного відпочинку і особистих потреб. Враховуючи те, що перерви для внутрішньозмінного відпочинку є складовою частиною робочого часу і зумовлені технологією роботи, вони не можуть бути підсумовані та відпрацьовані працівником у будь-який інший час.

Звертаємо увагу, що відповідальність за виконання Санітарних правил покладається на посадових осіб, фізичних осіб – підприємців, які здійснюють застосування ПК в адміністративних і промислових приміщеннях (п. 1.7 Санітарних правил).

Отже, вищевикладені норми Санітарних правил про додаткові перерви для працівників, які працюють тривалий час з ВДТ ПК, є обов’язковими для підприємств усіх форм власності, а їх невиконання може стати причиною притягнення роботодавця органами Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) до фінансової відповідальності, передбаченої абзацом десятим частини другої статті 265 КЗпП, за порушення інших вимог законодавства про працю з накладенням штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення, а винних посадових осіб — до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною п’ятою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці з накладенням штрафу в розмірі від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 340 до 680 грн.

Вимоги до робочого місця

Статтею 13 Закону про охорону праці визначено, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Вимог № 207 роботодавець повинен вжити відповідних заходів, щоб забезпечити відповідність робочого місця працівника до цих Вимог.

Відповідно до пункту 1.8 Санітарних правил керівники підприємств зобов’язані впорядкувати робочі місця користувачів ПК з ВДТ відповідно до вимог цих Правил.

Вимоги до робочого місця користувача ПК встановлені в розділі ІІІ Вимог № 207 та в розділі 4 (пунктах 4.1 – 4.20) Санітарних правил.

Площа і об’єм для одного робочого місця повинні бути не менше відповідно 6 кв. м. і 20 куб. м. (п. 2.3 Санітарних правил). Конструкція робочого місця користувача ПК з ВДТ має забезпечити підтримання оптимальної робочої пози. Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світових прорізів, щоб природнє світло падало збоку, переважно зліва (п.п. 4.2, 4.3 Санітарних правил).

При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані: між бічними поверхнями ВДТ — 1,2 м, від тильної (задньої) поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ — 2,5 м (п. 4.4 Санітарних правил). За потреби особливої концентрації уваги під час виконання робіт суміжні робочі місця працівників необхідно відділяти одне від одного перегородками висотою 1,5 – 2 м.

Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів (п. 4.5 Санітарних правил).

Висота робочої поверхні робочого столу з ВДТ має регулюватися в межах 680…800 мм, а ширина і глибина — забезпечувати можливість виконання операцій у зоні досяжності моторного поля, рекомендовані розміри: 600…1400 мм, глибина — 800…1000 мм (п. 4.6 Санітарних правил).

Робочий стіл повинен мати простір для ніг заввишки не менше ніж 600 мм, завширшки не менше ніж 500 мм, завглибшки (на рівні колін) не менше ніж 450 мм, на рівні простягнутої ноги — ніж 650 мм (п. 4.7 Санітарних правил).

Робочий стілець має бути стійким, підйомно-поворотним, регульованим за висотою (спинка сидіння — й по нахилу в межах 1…30° від вертикального положення), дозволяти легко рухатися та займати зручне положення. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400…500 мм, а ширина і глибина становити не менше ніж 400 мм. Кут нахилу сидіння — до 15° вперед і до 5° назад. Висота спинки стільця має становити не менше 300 ± 20 мм, ширина — не менше ніж 380 мм, радіус кривизни горизонтальної площини — 400 мм. Кут нахилу спинки має регулюватися в межах 1…30° від вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння має регулюватися в межах 260…400 мм. Для зниження статичного напруження м’язів рук слід використовувати стаціонарні або змінні підлокітники. Для тих, кому це необхідно для зручності, слід передбачати підніжку. Поверхність сидіння і спинки стільця має бути напівм’якою з нековзним, повітронепроникним покриттям, що легко чиститься і не електризується (п. 7 р. ІІІ Вимог № 207, п.п. 4.8–4.12 Санітарних правил).

Екран ВДТ має розташовуватися на оптимальній відстані від очей користувача, що становить 600…700 мм, але не ближче 600 мм з урахуванням розміру літерно-цифрових знаків і символів. Розташування екрана ВДТ має забезпечувати зручність зорового спостереження у вертикальній площині під кутом +30° до нормальної лінії погляду працюючого, тобто потрібно дивитися на монітор зверху вниз (п.п. 4.14, 4.15 Санітарних правил).

Для забезпечення захисту і досягнення нормованих рівнів комп’ютерних випромінювань необхідно застосування приекранних фільтрів, локальних світлофільтрів (засобів індивідуального захисту очей) та інших засобів захисту, що пройшли випробування в акредитованих лабораторіях і мають щорічний гігієнічний сертифікат (п. 4.19 Санітарних правил). Для забезпечення безпеки і захисту здоров’я працівників усе випромінювання від екранних пристроїв має бути зведене до гранично допустимого рівня (п. 2 р. ІІІ Вимог № 207).

Організація робочого місця працівника з екранними пристроями має забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним, антропологічним, психофізіологічним вимогам, а також характеру виконуваних робіт (п. 3 р. ІІІ Вимог № 207).

Роботодавець зобов’язаний за необхідності проводити лабораторні дослідження умов праці працівників (зокрема щодо виявлення ризиків, пов’язаних із погіршенням зору, порушенням фізичного стану, стресом) та вживати заходів щодо усунення виявлених ризиків відповідно до статті 13 Закону про охорону праці (п. 7 р. ІІ Вимог № 207).¹

Медичні огляди

Пунктом 6 розділу ІІ Вимог № 207 встановлено, що роботодавець має забезпечити за свій рахунок проведення медичних оглядів працівників відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ від 21.05.2007 № 246 (далі — Порядок № 246).

Згідно з пунктами 6.1 – 6.6 Санітарних правил працюючі з ВДТ ПК підлягають обов’язковим медичним оглядам: попереднім — при влаштуванні на роботу і періодичним — протягом трудової діяльності відповідно до Порядку № 246.²

Періодичні медичні огляди мають проводитися один раз на 2 роки комісією у складі терапевта, невропатолога та офтальмолога, а при необхідності (за наявності медичних показань) можуть залучатися до оглядів лікарі інших спеціальностей.

Основними критеріями оцінки придатності до роботи з ВДТ ПК мають бути показники стану органів зору: гострота зору, показники рефракції, акомодації, стану бінокулярного апарату ока тощо. При цьому необхідно враховувати також стан організму в цілому.

Жінки, які працюють з ВДТ ПК, обов’язково оглядаються лікарем – акушером-гінекологом один раз на 2 роки. Жінки з часу встановлення вагітності та в період годування дитини грудьми до виконання всіх робіт, пов’язаних з використанням ВДТ ПК, не допускаються.

Якщо працівник, який працює з ВДТ ПК, відмовляється (ухиляється) від проходження обов’язкового медичного огляду, то роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути такого працівника до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати (ст. 46 КЗпП, ч. друга ст. 17 Закону про охорону праці, п.п. 3.6, 3.9 Порядку № 246).

Надання щорічної додаткової відпустки

Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) за особливий характер праці надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 35 календарних днів окремим категоріям працівників за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — Список № 2), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290.

Пунктом 58 розділу ХХІІ «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку № 2 працівникам, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

Згідно з пунктом 2 Порядку застосування Списку № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Порядок № 16), працівникам, професії і посади яких передбачені в розділі «Загальні професії за всіма галузями господарства», додаткова відпустка за особливий характер праці надається незалежно від того, у яких виробництвах або цехах вони працюють, якщо ці професії і посади спеціально не передбачені у відповідних розділах або підрозділах Списку № 2.

Таким чином, працівники, які працюють на ПК, мають право на щорічну додаткову відпустку тривалістю до 4 календарних днів незалежно від того, який код має професія працівника за Класифікатором професій, а також незалежно від виду монітора і технічних характеристик ПК, які в своїй роботі використовують працівники. Тобто право на таку відпустку мають не тільки вище розглянуті категорії працівників, а й всі інші працівники, які працюють на ПК, в т. ч. бухгалтери, інженери та інші фахівці³, однак для отримання зазначеної відпустки необхідно мати «відпускний» стаж, який визначається згідно з нормами частини другої статті 9 Закону про відпустки.⁴

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ч. друга ст. 8 Закону про відпустки).

Згідно з пунктами 6 і 7 Порядку № 16 щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на вказану додаткову відпустку, тобто до «відпускного» стажу, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня.

Облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснюється роботодавцем (п. 5 Порядку № 16). Отже, підприємство самостійно встановлює порядок (механізм) обліку часу, відпрацьованого працівниками на ПК, а також наказом керівника призначаються особи, відповідальні за ведення такого обліку.³

Якщо працівник був тимчасово непрацездатний, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, відпустці у зв’язку з навчанням тощо або певну кількість робочих днів працював на ПК менше половини тривалості робочого дня, то ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці (далі — «комп’ютерна» відпустка).

Наприклад, якщо згідно з колективним (трудовим) договором тривалість «комп’ютерної» відпустки за відпрацьований робочий рік становить 4 календарних дні, норма робочого часу за робочий рік — 262 робочих дні, а працівник на ПК в робочому році відпрацював 220 робочих днів, в які тривалість роботи на ПК становила не менше половини тривалості робочого дня, то тривалість «комп’ютерної» відпустки працівника становить (для коректності розрахунку визначаємо робочі дні відпустки):

4 р. д. : 262 р. д. х 220 відпрац. д. = 3 р. д.

Перелік працівників (посад), які у своїй роботі використовують ПК (згідно з посадовими обов’язками, визначеними посадовими інструкціями) і мають право на «комп’ютерну» відпустку, зазначається в наказі керівника або колективному договорі.

В мирний час «комп’ютерна» відпустка надається працівникам в обов’язковому порядку, в т. ч. якщо колективний договір на підприємстві не укладено або в ньому не встановлено гарантію щодо надання працівникам зазначеної відпустки.⁵ Якщо роботодавець не надає працівникам «комп’ютерну» відпустку, на яку вони мають право, то на роботодавця органом Держпраці може бути накладений штраф у розмірі мінімальної заробітної плати у разі неусунення такого порушення у визначений приписом строк (абз. десятий ч. другої, ч. шоста ст. 265 КЗпП). Крім того, за ненадання працівникам «комп’ютерної» відпустки (за порушення законодавства про працю) винні посадові особи (наприклад, керівник підприємства) можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 41 КпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі від 30 до 100 нмдг (від 510 до 1700 грн).

Відповідно до абзацу третього частини 1 статі 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Таким чином, у період дії воєнного стану роботодавець за власним рішенням може надати працівнику «комп’ютерну» відпустку без нарахування оплати за цю відпустку.

Частиною 2 статі 12 Закону № 2136 встановлено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику в наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).

Отже, у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити в наданні «комп’ютерної» відпустки працівнику, який залучений до виконання вищезазначених робіт.

За умови дотримання вимог Санітарних правил і норм Вимог № 207, умови праці працівників, які у своїй роботі застосовують ПК з ВДТ, незалежно від його виду, не належать до категорії із шкідливими і важкими умовами праці.⁶

Отже, для надання «комп’ютерної» відпустки (тобто за роботу на ПК, яка не є роботою із шкідливими і важкими умовами праці), яка є щорічною додатковою відпусткою за особливий характер праці, передбаченою статтею 8 Закону про відпустки, не потрібно проводити атестацію робочих місць, яка обов’язково проводиться для отримання права на щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, передбачену статтею 7 Закону про відпустки.

Якщо працівник має право на щорічну додаткову відпустку за двома підставами (наприклад, на «комп’ютерну» відпустку і відпустку за ненормований робочий день), то щорічна додаткова відпустка надається лише за однією підставою, обраною працівником (ст. 10 Закону про відпустки).⁷