Щодо можливості працівника, з яким призупинено трудовий договір, працевлаштуватися на інше підприємство як на основне місце роботи

Це можливе тільки у випадку, якщо основне місце роботи, на якому призупинено дію трудового договору, стане неосновним.

Сутність та порядок призупинення дії трудового договору визначені статтею 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).

Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв’язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов’язки, передбачені трудовим договором.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Отже, якщо з працівником призупинено дію трудового договору за основним місцем роботи, то трудові відносини сторін продовжуються, в тому числі вважається, що працівник має основне місце роботи.

Згідно з частиною другою статті 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Враховуючи, що законодавство (в тому числі стаття 13 Закону № 2136) не містить обмежень на працевлаштування за іншим трудовим договором працівника, з яким призупинено дію трудового договору, такий працівник може працевлаштуватися в іншого роботодавця на умовах повної зайнятості, оскільки він жодної роботи не виконує за місцем роботи, де з ним призупинено дію трудового договору.

Водночас слід пам’ятати, що у працівника може бути тільки одне основне місце роботи, а всі інші місця роботи за трудовим договором вважаються місцями роботи за сумісництвом.¹ Тому якщо у працівника місце роботи, де з ним призупинено дію трудового договору, є основним, він може працевлаштуватися в іншого роботодавця лише за сумісництвом (у працівника не може бути одночасно два основних місця роботи).

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві або у роботодавця – фізичної особи (ст. 102-1 КЗпП).

Відповідно до пункту 3-1 частини 2 статті 16 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV застрахована особа зобов’язана повідомляти страхувальника, в якого особа працює за основним місцем роботи, про визначення особою такого місця роботи як основного згідно з поданою нею заявою (до її відкликання).

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування на її підставі.

Таким чином, працівник, який працевлаштовується на роботу, повинен подати заяву про прийняття на роботу, в якій має бути зазначено, на яке місце роботи (основне чи за сумісництвом) він працевлаштовується. Аналогічно в наказі про прийняття працівника на роботу зазначається, на яке місце роботи (основне чи за сумісництвом) його прийнято.²

Якщо працівник вже має основне місце роботи, але бажає працевлаштуватися до іншого роботодавця за основним місцем роботи, то він повинен спочатку за першим (основним) місцем роботи відкликати свою заяву, де зазначено про основне місце роботи (або подати нову заяву, де зазначити, що це місце роботи стає місцем роботи за сумісництвом), а потім за іншим місцем роботи подати заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи.³