«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2021 року

1 січня 2021 року набув чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ (далі — Закон про Держбюджет-2021), яким встановлено соціальні стандарти на 2021 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2021 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2021 протягом 2021 року мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі: з 1 січня — 6000 грн., з 1 грудня — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: з 1 січня — 36,11 грн., з 1 грудня — 39,12 грн.

Таким чином, у порівнянні з вереснем – груднем 2020 року збільшення мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 1000 грн. (6000 – 5000) або 20%, у погодинному розмірі — 6,91 грн. (36,11 – 29,20) або 24%.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону № 108).

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець повинен виплачувати йому місячну заробітну плату у 2021 році в розмірі не менше: у січні – листопаді — 6000 грн., у грудні — 6500 грн. Якщо ж працівнику встановлена погодинна норма праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2021 році в розмірі не менше: у січні – листопаді — 36,11 грн., у грудні — 39,12 грн.

Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є менше вище зазначених розмірів мінімальної заробітної плати, то працівникові нараховується доплата до мінімальної заробітної плати.¹

Що стосується прожиткового мінімуму, то згідно зі статтею 7 Закону про Держбюджет-2021 він встановлений в поточному році для всіх категорій осіб в січні – червні на рівні грудня 2020 року, а в липні і грудні передбачено його підвищення (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму в 2021 році

грн.

Крім того, статтею 7 Закону про Держбюджет-2021 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб (далі — ПМПО), який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня — 2102 грн.;
• посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня — 2102 грн.;
• посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня — 1600 грн.

Мінімальний посадовий оклад у 2021 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., протягом всього 2021 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 2270 грн.

Якщо в колективному договорі (іншому внутрішньому «зарплатному» документі) підприємства встановлено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка робітника І тарифного розряду) встановлюється на рівні ПМПО (без прив’язки до його розміру за станом на 1 січня), то на такому підприємстві мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка робітника І тарифного розряду) має становити з 1 липня 2021 року — не менше 2379 грн., з 1 грудня 2021 року — не менше 2481 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2020 р. (далі — Генеральна угода), повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, оскільки ПМПО з 1 грудня 2020 року становить 2270 грн., то для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду повинен становити з 1 грудня 2020 року не менше 2497 грн. (2270 грн. х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці та забезпечення працівників бюджетної сфери у 2021 році

Частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 визначено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

В абзаці третьому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі ПМПО на 1 січня календарного року.

Але за наявності фінансових можливостей Кабінет Міністрів України окремими своїми постановами затверджує розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який перевищує розмір ПМПО, встановлений на 1 січня календарного року.

Так, 21 січня 2021 року набула чинності, але застосовується з 1 січня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 р. № 29 (далі — Постанова № 29), якою пункт 1 приміток до ЄТС доповнено новим абзацом четвертим такого змісту:

«Посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 гривень, з 1 грудня 2021 р. — 2893 гривні.».

Враховуючи вищевикладене, з 1 січня 2021 року в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2670 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС). Нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників повинні бути відображені у штатному розписі бюджетних установ.

У пункті 2 Постанови № 29 Кабінет Міністрів України зобов’язав керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Крім того, в пункті 3 Постанови № 29 Кабінет Міністрів України:

– доручив міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, органам державної влади, іншим державним органам привести власні нормативно-правові акти з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 29;

– рекомендував органам місцевого самоврядування вжити заходів до приведення власних нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 29.

Що стосується розмірів оплати праці працівників державних органів, то згідно зі статтею 26 Закону про Держбюджет-2021 у 2021 році для всіх категорій працівників державних органів застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 року.

Єдиний нюанс — Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.2021 р. № 15 вніс зміни до своєї постанови «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р. № 15, а саме затвердив Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році (далі — Схема). Від своєї попередниці, що діяла у 2020 році, нова Схема відрізняється лише тим, що в ній збільшено розмір посадового окладу з 4394 грн. до 4540 грн. спеціаліста державного органу (подкатерія В3 категорії В), юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Таке збільшення окладу пояснюється тим, що згідно з пунктом 1 приміток до Схем посадовий оклад на посадах державної служби підкатегорії В3 у зазначеному державному органі становить два розміри ПМПО, тобто з 1 січня 2021 року має становити 4540 грн. (2270 грн. х 2).

Стосовно умов оплати праці у 2021 році робітників, зайнятих обслуговуванням органів місцевого самоврядування, Мінекономіки у «свіжому» листі від 11.01.2021 р. № 3511-06/912-09 роз’яснило, що згідно з наказом Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.96 р. № 77 розміри місячних окладів (тарифних ставок), зазначених у додатках 1 – 3 до цього наказу, змінюються в установленому порядку пропорційно підвищенню посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, розмір якого визначено у примітці 1 додатка 1 до Постанови № 1298 (тобто у примітці 1 до ЄТС). Оскільки робітники, зайняті обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів та інших органів, є однією з категорій працівників державних органів, то у 2021 році щодо них застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 року.

Обмеження по розмірах оплати праці та по деяких видах забезпечення окремих категорій працівників бюджетних установ та державних органів встановлені Законом про Держбюджет-2021.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2021 зупинено на 2021 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 р. № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО на 1 січня календарного року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2021 визначено, що у 2021 році у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів застосовуються норми, зокрема:

• статей 11 і 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII, частини 5 статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» (їхніми нормами визначено, що забезпечення військовослужбовців путівками для санаторно-курортного лікування, жилими приміщеннями або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, виплата військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України);
• частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. № 2713-IV (згідно із цією частиною на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію». Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України);
• частин 3, 7 і 11 статті 119 Кодексу цивільного захисту України (цими частинами передбачено забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальників житлом або грошовою компенсацією за піднайом (найом) жилого приміщення, в тому числі за рахунок бюджетних коштів);
• статей 95 і 96 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (цими статтями передбачено медичне обслуговування, в тому числі забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування, і житлове забезпечення поліцейських за рахунок держбюджету).

Індексація заробітної плати у 2021 році

Крім впливу на мінімальний посадовий оклад, ПМПО впливає ще й на суму заробітної плати, що підлягає індексації.

Оскільки індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, а його розмір протягом 2021 року буде змінюватися, сума заробітної плати, що підлягає індексації, у 2021 році становитиме: в січні – червні — 2270 грн., в липні – листопаді — 2379 грн., в грудні — 2481 грн.

Крім того, слід враховувати, що якщо на підприємстві у січні 2021 року через збільшення мінімальної заробітної плати та ПМПО або за окремим рішенням роботодавця відбулося збільшення окладів (тарифних ставок), то цей місяць стає «базовим».

Нагадаємо, що якщо розмір підвищення грошового доходу (у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то сума індексації у «базовому» місяці — місяці підвищення окладів (тарифних ставок) не нараховується.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.²

Наприклад, якщо до січня 2021 року «базовим» місяцем (місяцем останнього підвищення окладу) був січень 2020 року, то сума індексації в січні 2021 року за умови виконання місячної норми праці становить 86,26 грн. (2270 грн. х 3,8%). Якщо в січні 2021 року сума підвищення заробітної плати (за рахунок збільшення окладу та інших постійних складових заробітної плати) перевищила 86,26 грн., то індексація в цьому місяці не нараховується, а з наступного місяця — лютого 2021 року починається нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, поки не буде перевищено поріг індексації, який дорівнює 103%.

Якщо ж в січні 2021 року сума підвищення заробітної плати (за рахунок збільшення окладу та інших постійних складових заробітної плати) не перевищила 86,26 грн., наприклад, склала 80 грн., то сума індексації в цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу, тобто становить 6,26 грн. (86,26 – 80). Зазначена «фіксована» сума індексації виплачується працівнику до наступного підвищення окладу (тарифної ставки).

Відповідальність за порушення законодавства про працю і перевірки роботодавців

Оскільки з 1 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати збільшився до 6000 грн., з вказаної дати збільшились і розміри штрафів за порушення законодавства про працю, які можуть бути накладені на роботодавців.

Так, згідно з частиною другою статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

– фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) та податків — у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 60 000 грн. (10 х 6000 грн.)), а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження. Вчинення цих порушень повторно протягом двох років з дня виявлення порушення незалежно від категорій роботодавців (в т. ч. платниками єдиного податку) тягне за собою накладення штрафу у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзаци другий, третій ч. другої ст. 265 КЗпП). Цей штраф за повторне порушення з 1 січня 2021 року становить 180 000 грн. (30 х 6000 грн.);

– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі — у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац четвертий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року цей штраф становить 18 000 грн. (3 х 6000 грн.);

– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзац п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 12 000 грн. (2 х 6000 грн.);

– недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — у 4-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 24 000 грн. (4 х 6000 грн.)), а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження (абзац шостий ч. другої ст. 265 КЗпП);

– недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац сьомий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року цей штраф становить 18 000 грн. (3 х 6000 грн.);

– недопущення до проведення перевірки з питань виявлення порушень у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків — у 16-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац восьмий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 96 000 грн. (16 х 6000 грн.);

– порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – восьмим частини другої статті 265 КЗпП, — у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 6000 грн. Вчинення цих порушень повторно протягом року з дня виявлення порушення тягне за собою накладення штрафу у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац десятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 12 000 грн. (2 х 6000 грн.).

Нагадаємо, що частиною шостою статті 265 КЗпП визначено порушення, при усуненні яких у визначений приписом строк штрафи не накладаються. Так, у разі виконання припису Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим – шостим, дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Таким чином, у разі своєчасного виконання припису Держпраці і усунення виявлених порушень, що стосуються строків виплати і обсягів (розмірів) заробітної плати, мінімальних гарантій в оплаті праці, гарантій працівників, призваних (прийнятих) на військову службу, та інших вимог законодавства про працю (крім зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому, восьмому, десятому частини другої статті 265 КЗпП), відповідальність роботодавця не настає.

Водночас частиною сьомою статті 265 КЗпП встановлено, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно з винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Отже, штрафи накладаються відразу за допуск до роботи неоформлених працівників, оформлення працівника на неповний робочий час у разі виконання роботи повний робочий час, виплату заробітної плати без сплати ЄСВ і податків та повторне вчинення цих видів порушень протягом двох років з дня виявлення першого такого порушення, недопущення інспекторів праці до проведення перевірки, за повторне порушення інших вимог законодавства про працю протягом року з дня виявлення першого порушення.

Вищевказані штрафи накладаються Держпраці відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (ч. четверта ст. 265 КЗпП).

Проведення перевірок у 2021 році

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):

– за діяльністю суб’єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику;

– у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

– у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, наразі органам Держпраці заборонено проводити планові перевірки суб’єктів господарювання, за винятком тих з них, які відповідно до критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. № 383, віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Водночас органи Держпраці мають право проводити інспекційні відвідування роботодавців з метою виявлення неоформлених трудових відносин, що передбачено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823.

Звертаємо увагу, що 6 січня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці» від 27.10.2020 р. № 2161. Цим наказом затверджено форми припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, акта проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду та інших документів.

Зайнятість працівників та надання допомоги
по частковому безробіттю на період карантину

20 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 02.12.2020 р. № 1030-IX (далі — Закон № 1030), яким внесено зміни до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), зокрема, до статті 47 «Допомога по частковому безробіттю» зазначеного Закону.

Так, відповідно до оновленої частини 1 статті 47 Закону про зайнятість допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин у разі, якщо:

• зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюється виробництво певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць;
• зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним:

– оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборного органу профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними;

– на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Таким чином, тепер допомога по частковому безробіттю, передбачена статтею 47 Закону про зайнятість, може надаватися на період дії будь-якого карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, при цьому отримати її має право будь-який роботодавець (на відміну від передбаченої статтею 47-1 Закону про зайнятість допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка надається лише роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва).

Оновленою частиною 2 статті 47 Закону про зайнятість встановлено, що право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, що звернулося за отриманням допомоги по частковому безробіттю, за яких протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, у якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, цим підприємством сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць. Право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

Частину 5 статті 47 Закону про зайнятість доповнено абзацом другим, згідно з яким виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, здійснюється підприємством з першого дня скорочення тривалості їхнього робочого часу в межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин зупинення (скорочення) виробництва (абзац другий ч. 7 ст. 47 Закону про зайнятість).

Оновленою частиною 8 статті 47 Закону про зайнятість встановлено, що порядок надання допомоги по частковому безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України (раніше цей порядок визначався центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції). Отже, тепер Уряд має розробити та затвердити порядок та умови надання допомоги по частковому безробіттю, передбаченої статтею 47 Закону про зайнятість.

Законом № 1030 внесено зміни також до статті 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Закону про зайнятість.

Так, із частини 3 статті 47-1 Закону про зайнятість виключено слова «(крім осіб, які отримують пенсію)», тому тепер право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, включаючи пенсіонерів.

Крім того, частина 7 статті 47 та частина 7 статті 47-1 Закону про зайнятість вже не містять норм, згідно з якими лише у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо запобігання поширенню епідемії (коронавірусної хвороби), період виплати допомоги по частковому безробіттю не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин виробничого характеру. Це пояснюється тим, що законодавством не визначений перелік заходів, які зобов’язаний проводити роботодавець щодо запобігання поширенню епідемії (коронавірусної хвороби).

У пункті 4 частини 3 статті 50 Закону про зайнятість уточнено, що роботодавці зобов’язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином, вищенаведена норма щодо інформування про вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, тепер узгоджується з нормами частини шостої статті 49-2 КЗпП та частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до яких роботодавець попереджає державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Законом № 1030 внесено також доповнення до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII, згідно з яким підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом про зайнятість.

Нагадаємо, що статтями 26, 27 Закону про зайнятість передбачена виплата роботодавцям компенсації ЄСВ, сплаченого із заробітної плати осіб (в т. ч. інвалідів), працевлаштованих ним за направленням державної служби зайнятості. Компенсація ЄСВ, сплаченого із заробітної плати інваліда, виплачується роботодавцю протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів.

Норма робочого часу у 2021 році

Як ми вже повідомляли (див. ВТЗ № 8/2020, с. 5), Кабінет Міністрів України розпорядженням «Про перенесення робочих днів у 2021 році» від 30.09.2020 р. № 1191-р з метою забезпечення раціонального використання робочого часу та створення сприятливих умов для святкування у 2021 році 7 січня — Різдва Христового, 24 серпня — Дня незалежності України та 14 жовтня — Дня захисника України рекомендував керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів ПФУ, АТ «Укрпошта», Державної казначейської служби та банківських установ) для працівників, яким встановлено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2021 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні:

– з п’ятниці 8 січня — на суботу 16 січня;

– з понеділка 23 серпня — на суботу 28 серпня;

– з п’ятниці 15 жовтня — на суботу 23 жовтня.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу тощо мають здійснюватися по зміненому у зв’язку з перенесенням робочих днів графіку роботи підприємства.

Також слід враховувати, що у разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Таким чином, при перенесенні робочого дня згідно з Розпорядженням № 1191-р з понеділка 23 серпня на суботу 28 серпня тривалість роботи в перенесений робочий день 28 серпня має бути скорочена на 1 годину (як і в передсвятковий робочий день 23 серпня).

Крім того, необхідно пам’ятати, що на підставі норми частини третьої статті 67 КЗпП у підприємств з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю у 2021 році переносяться:

– вихідні дні у суботу 1 травня (День праці) та неділю 2 травня (Пасха) — на понеділок та вівторок 3 і 4 травня;

– вихідний день у неділю 9 травня (День перемоги) — на понеділок 10 травня;

– вихідний день у неділю 20 червня (Трійця) — на понеділок 21 червня;

– вихідний день у суботу 25 грудня (Різдво Христове) — на понеділок 27 грудня.

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

Державна служба статистики України (далі — Держстат) оновила відразу декілька форм державного статистичного спостереження, які подають їй роботодавці.

Так, наказом Держстату від 17.06.2020 р. № 179 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2021 року і подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (місяцем). Її повинні подавати юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб. Чинна донині форма № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 10.06.2016 р. № 90, втрачає чинність з 1 лютого 2021 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що вона не містить розділу «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування». Однак цей розділ в дещо скороченому вигляді тепер є в іншій формі державного статистичного спостереження.

Так, Держстат наказом від 21.07.2020 р. № 222 затвердив нову форму державного статистичного спостереження № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці». Ця нова форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2021 року, і подається не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем, юридичними особами незалежно від наявності заборгованості з оплати праці. Ця нова форма містить два розділи:

– «Розділ 1. Інформація про відсутність заборгованості з оплати праці» — в цьому розділі передбачено проставлення позначки в спеціальному полі (клітинці) графи 1 за наявності заборгованості з виплати заробітної плати та з виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Якщо зазначеної заборгованості немає, то позначка не ставиться і далі звіт не заповнюється;

– «Розділ 2. Обсяги заборгованості з оплати праці на підприємстві (установі, організації)» — цей розділ заповнюється за наявності заборгованості та містить 5 основних рядків, які є точною копією перших 5 основних рядків розділу «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування» скасованої з 1 лютого 2021 року форми № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затвердженої наказом Держстату від 10.06.2016 р. № 90.

Крім того, Держстат наказом від 17.06.2020 р. № 178 оновив форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за I квартал 2021 року та подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (кварталом). Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині форма № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 31.07.2019 р. № 259, втрачає чинність з 1 лютого 2021 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що в ній немає колишнього розділу «IV. Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати», а колишні розділи «V. Кількість і фонд оплати праці окремих категорій працівників» та «VI. Інформація про укладання колективних договорів» стали відповідно розділами IV (але без рядка 7020, в якому раніше бюджетними установами відображалися дані по працівниках, оплата праці яких фінансується коштом державного та місцевого бюджету) та V. Новим є розділ «VІ. Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2020 рік». В цьому розділі, який заповнюється тільки у Звіті за I квартал, відображаються в окремих рядках витрати підприємства на соціальне забезпечення працівників (рядок 9020), на культурно-побутове обслуговування працівників (рядок 9030), на забезпечення працівників житлом (рядок 9040), на професійне навчання (рядок 9050), інші витрати на робочу силу (рядок 9060). Сумарно всі зазначені витрати відображаються в рядку 9010, а в рядку 9070 вказується середньооблікова кількість штатних працівників підприємства.

Також Держстат наказом від 17.06.2020 р. № 183 оновив форму державного статистичного спостереження № 7-ПВ (один раз на чотири роки) «Звіт про заробітну плату за професіями окремих працівників». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи з 1 січня 2021 року, і вперше подається за 2020 рік не пізніше 31 березня 2021 року. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Ця форма включає 3 розділи: «Розділ I. Загальна інформація щодо організації оплати праці», «Розділ ІI. Загальні відомості щодо кількості працівників та їх відбору для обстеження», «Розділ IІІ. Відомості щодо відібраних працівників».

Страхові виплати працівникам у 2021 році

Оскільки мінімальна заробітна плата у 2021 році становить у січні – листопаді — 6000 грн., у грудні — 6500 грн., а максимальна величина бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, у 2021 році становить у січні – листопаді — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), у грудні — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), розглянемо обмеження в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах працівникам у 2021 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2021 році

Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону № 1105, п. 2, п. 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105).