«Трудозарплатные» новшества и «социально-страховые» показатели 2021 года«Трудозарплатні» нововведення і «соціально-страхові» показники 2021 року

Наступление 2021 года ознаменовалось вступлением в силу главного финансового документа страны текущего года — Закона Украины «О Государственном бюджете Украины на 2021 год» от 15.12.2020 г. № 1082-ІХ (далее — Закон о Госбюджете-2021), которым, в частности, установлены социальные стандарты на 2021 год.

Минимальная заработная плата и прожиточный минимум в 2021 году

В соответствии со статьей 8 Закона о Госбюджете-2021 в течение 2021 года минимальная заработная плата составляет:

– в месячном размере: с 1 января — 6000 грн., с 1 декабря — 6500 грн.;

– в почасовом размере: с 1 января — 36,11 грн., с 1 декабря — 39,12 грн.

Таким образом, по сравнению с декабрем 2020 года увеличение в январе 2021 года минимальной заработной платы в месячном размере составило 1000 грн. (6000 – 5000) или 20%, в почасовом размере — 6,91 грн. (36,11 – 29,20) или 24%.

Напомним, что согласно статье 95 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и статье 3 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР (далее — Закон № 108) минимальная заработная плата — это установленный законом минимальный размер оплаты труда за выполненную работником месячную (часовую) норму труда.

В соответствии со статьей 3-1 Закона № 108 если начисленная заработная плата работника, выполнившего месячную норму труда, ниже законодательно установленного размера минимальной заработной платы, работодатель проводит доплату до уровня минимальной заработной платы, которая выплачивается ежемесячно одновременно с выплатой заработной платы.

Если размер заработной платы в связи с периодичностью выплаты ее составляющих ниже размера минимальной заработной платы, осуществляется доплата до уровня минимальной заработной платы.

Минимальная заработная плата в почасовом размере применяется на предприятиях, в учреждениях, организациях независимо от форм собственности и у физических лиц, которые используют наемный труд, в случае применения почасовой оплаты труда.

Учитывая вышеизложенное, при выполнении работником, работающим на условиях полной занятости, месячной нормы труда работодатель должен выплачивать ему месячную заработную плату в 2021 году в размере не менее: в январе – ноябре — 6000 грн., в декабре — 6500 грн. Если же работнику установлена почасовая норма труда, то необходимо выполнять другую гарантию — оплата за каждый отработанный час должна быть осуществлена в 2021 году в размере не менее: в январе – ноябре — 36,11 грн., в декабре — 39,12 грн.

Если при выполнении месячной (часовой) нормы труда заработная плата работника оказывается меньше указанных размеров минимальной заработной платы, то работнику начисляется доплата до минимальной заработной платы.¹

Что касается прожиточного минимума, то согласно статье 7 Закона о Госбюджете-2021 он установлен в текущем году для всех категорий лиц в январе – июне на уровне декабря 2020 года, а в июле и декабре предусмотрено его повышение (см. таблицу).

Размеры прожиточного минимума в 2021 году

грн.

Категории граждан	с 1 января	с 1 июля	с 1 декабря
На одного человека в расчете на месяц (в среднем)	2189	2294	2393
Дети в возрасте до 6 лет	1921	2013	2100
Дети в возрасте от 6 до 18 лет	2395	2510	2618
Трудоспособные лица	2270	2379	2481
Лица, утратившие трудоспособность	1769	1854	1934

Кроме того, статьей 7 Закона о Госбюджете-2021 дополнительно установлен прожиточный минимум для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ), который применяется для определения:

– базового размера должностного оклада судьи: с 1 января — 2102 грн.;

– должностных окладов работникам других государственных органов, оплата труда которых регулируется специальными законами: с 1 января — 2102 грн.;

– должностного оклада прокурора окружной прокуратуры: с 1 января — 1600 грн.

Минимальный должностной оклад в 2021 году

В соответствии с частями шестыми статьи 96 КЗоТ и статьи 6 Закона № 108 минимальный должностной оклад (тарифная ставка) устанавливается в размере не меньше ПМТЛ, установленного на 1 января календарного года.

Следовательно, поскольку ПМТЛ по состоянию на 1 января 2021 года составляет 2270 грн., в течение всего 2021 года минимальный должностной оклад (месячная тарифная ставка) должен составлять не менее 2270 грн.

Если в коллективном договоре (другом внутреннем «зарплатном» документе) предприятия установлено, что минимальный должностной оклад (тарифная ставка рабочего І тарифного разряда) устанавливается на уровне ПМТЛ (без привязки к его размеру по состоянию на 1 января), то на таком предприятии минимальный должностной оклад (тарифная ставка рабочего І тарифного разряда) должен составлять с 1 июля 2021 года — не менее 2379 грн., с 1 декабря 2021 года — не менее 2481 грн.

Предприятия, которые через своих представителей участвовали в подписании Генерального соглашения о регулировании основных принципов и норм реализации социально-экономической политики и трудовых отношений в Украине на 2019 – 2021 годы от 14.05.2019 г. (далее — Генеральное соглашение), должны соблюдать норму пункта 2.3 этого документа, согласно которой для предприятий отраслей, в которых не заключены отраслевые соглашения или положения заключенных соглашений (согласно реестру, размещенному на сайте Минсоцполитики) не регулируют размер тарифной ставки рабочего I разряда, ее размер устанавливается на уровне, не менее чем на 10% выше установленного на законодательном уровне размера ПМТЛ.

Следовательно, для указанных предприятий размер тарифной ставки рабочего I разряда с 1 декабря 2020 года должен составлять не менее 2497 грн. (2270 грн. х 110%).

Оплата труда и обеспечение работников бюджетной сферы в 2021 году

Частью пятой статьи 96 КЗоТ и частью пятой статьи 6 Закона № 108 определено, что схема должностных окладов (тарифных ставок) работников учреждений, заведений и организаций, которые финансируются из бюджета, формируется на основе:

– минимального должностного оклада (тарифной ставки), установленного Кабинетом Министров Украины;

– междолжностных (межквалификационных) соотношений размеров должностных окладов (тарифных ставок) и тарифных коэффициентов.

В настоящее время размеры должностных окладов работников бюджетной сферы определяются согласно постановлению Кабинета Министров Украины «Об оплате труда работников на основе Единой тарифной сетки разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 30.08.2002 г. № 1298 (далее — Постановление № 1298). В приложении 1 к Постановлению № 1298 приведена Единая тарифная сетка разрядов и коэффициентов по оплате труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» (далее — Единая тарифная сетка, ЕТС).

В абзаце третьем пункта 1 примечаний к ЕТС установлено, что должностные оклады (тарифные ставки, ставки заработной платы) с 1 января 2017 года рассчитываются исходя из размера должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, установленного в размере ПМТЛ на 1 января календарного года.

Но при наличии финансовых возможностей Кабинет Министров Украины отдельными своими постановлениями утверждает размер должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, который превышает размер ПМТЛ, установленный на 1 января календарного года.

Так, 21 января 2021 года вступило в силу, но применяется с 1 января 2021 года постановление Кабинета Министров Украины «Некоторые вопросы оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» от 20.01.2021 г. № 29 (далее — Постановление № 29), которым пункт 1 примечаний к ЕТС дополнен новым абзацем четвертым следующего содержания:

«Должностные оклады (тарифные ставки) с 1 января 2021 года рассчитываются исходя из размера должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда — 2670 гривен, с 1 декабря 2021 года — 2893 гривны.».

Учитывая вышеизложенное, с 1 января 2021 года в бюджетной сфере минимальный должностной оклад (тарифная ставка, ставка заработной платы), соответствующий размеру должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, составляет 2670 грн. Размеры должностных окладов (тарифных ставок) работников 2 – 25 тарифных разрядов ЕТС рассчитываются согласно тарифным коэффициентам, приведенным в приложении 1 к Постановлению № 1298 (в ЕТС). Новые размеры должностных окладов (тарифных ставок, ставок заработной платы) работников должны быть отражены в штатном расписании бюджетных учреждений.

В пункте 2 Постановления № 29 Кабмин обязал руководителей учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы обеспечить дифференциацию заработной платы работников, получающих заработную плату на уровне минимальной в пределах фонда оплаты труда, путем установления доплат, надбавок, премий с учетом сложности, ответственности и условий выполняемой работы, квалификации работника, результатов его работы.

Кроме того, Кабмин в пункте 3 Постановления № 29:

– поручил министерствам, другим центральным органам исполнительной власти, органам государственной власти, другим государственным органам привести собственные нормативно-правовые акты по вопросам оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций, относящихся к сфере их управления, в соответствие с Постановлением № 29;

– рекомендовал органам местного самоуправления принять меры к приведению собственных нормативно-правовых актов по вопросам оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций, относящихся к сфере их управления, в соответствие с Постановлением № 29.

Что касается оплаты труда работников государственных органов, то в соответствии со статьей 26 Закона о Госбюджете-2021 в 2021 году для всех категорий работников государственных органов применяются размеры и условия оплаты труда, которые действовали на 1 сентября 2020 года.

Таким образом, размеры должностных окладов и прочих составляющих заработной платы работников государственных органов остаются такими же, какими они были установлены с 1 сентября 2020 года, когда состоялось повышение минимальной заработной платы до 5000 грн., и были увеличены должностные оклады в госорганах

Единственный нюанс — Кабинет Министров Украины постановлением от 13.01.2021 г. № 15 внес изменения в свое постановление «Вопросы оплаты труда работников государственных органов» от 18.01.2017 г. № 15, а именно утвердил Схему должностных окладов на должностях государственной службы с учетом категорий, подкатегорий и уровней государственных органов в 2021 году (далее — Схема). От своей предшественницы, действовавшей в 2020 году, новая Схема отличается только тем, что в ней увеличен размер должностного оклада с 4394 грн. до 4540 грн. специалиста государственного органа (подкатерия В3 категории В), юрисдикция которого распространяется на территорию одного или нескольких районов, районов в городах, городов областного значения. Такое увеличение оклада объясняется тем, что согласно пункту 1 примечаний к Схеме должностной оклад на должностях государственной службы подкатегории В3 в указанном государственном органе составляет два размера ПМТЛ, то есть с 1 января 2021 года должен составлять 4540 грн. (2270 грн. х 2).

Касательно условий оплаты труда рабочих, занятых обслуживанием органов местного самоуправления, в 2021 году Минэкономики в «свежем» письме от 11.01.2021 г. № 3511-06/912-09 разъяснило, что согласно приказу Министерства труда Украины «Об условиях оплаты труда рабочих, занятых обслуживанием органов исполнительной власти, местного самоуправления и их исполнительных органов, органов прокуратуры, судов и других органов» от 02.10.96 г. № 77 размеры месячных окладов (тарифных ставок), указанных в приложениях 1 – 3 к этому приказу, изменяются в установленном порядке пропорционально повышению должностного оклада (тарифной ставки) работника 1 тарифного разряда, размер которого определен в примечании 1 приложения 1 к Постановлению № 1298 (т. е. в примечании к ЕТС). Поскольку рабочие, занятые обслуживанием органов исполнительной власти, местного самоуправления и их исполнительных органов и других органов, являются одной из категорий работников государственных органов, то в 2021 году по ним применяются размеры и условия оплаты труда, действующие на 1 сентября 2020 года.

Ограничения по размерам оплаты труда и обеспечению отдельных категорий работников бюджетных учреждений и государственных органов установлены Законом о Госбюджете-2021.

Так, пунктом 3 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2021 приостановлено на 2021 год действие части второй статьи 18 Закона Украины «О судебной экспертизе» от 25.02.94 г. № 4038-XII относительно размера должностных окладов судебных экспертов. Приостановленной нормой предусмотрено, что работникам государственных специализированных учреждений (невоеннослужащим и тем, которые не имеют званий рядового и начальствующего состава), имеющим квалификацию судебного эксперта, должностные оклады устанавливаются в размере не менее 10 размеров ПМТЛ на 1 января календарного года.

Пунктом 4 Заключительных положений Закона о Госбюджете-2021 определено, что в 2021 году в порядке и размерах, установленных Кабинетом Министров Украины, с учетом имеющихся финансовых ресурсов государственного и местных бюджетов применяются нормы, в частности:

– статей 11, 12 Закона Украины «О социальной и правовой защите военнослужащих и членов их семей» от 20.12.91 г. № 2011-XII, части 5 статьи 21 Закона Украины «О Национальной гвардии Украины» от 13.03.2014 г. № 876-VII (их нормами определено, что обеспечение военнослужащих путевками для санаторно-курортного лечения, жилыми помещениями или денежной компенсацией за надлежащее им для получения жилое помещение, выплата военнослужащим денежной компенсации за поднаем (наем) жилого помещения определяются Кабинетом Министров Украины);

– части 5 статьи 23 Закона Украины «О Государственной уголовно-исполнительной службе Украины» от 23.06.2005 г. № 2713-IV (согласно этой части на лиц рядового и начальствующего состава уголовно-исполнительной службы распространяется социальная защита полицейских, определенная Законом Украины «О Национальной полиции». Условия и размеры денежного обеспечения лиц рядового и начальствующего состава и оплаты труда работников уголовно-исполнительной службы определяются Кабинетом Министров Украины);

– частей 3, 7 и 11 статьи 119 Кодекса гражданской защиты Украины (этими частями предусмотрено обеспечение лиц рядового и начальствующего состава службы гражданской защиты и спасателей жильем или денежной компенсацией за поднаем (наем) жилого помещения, в том числе за счет бюджетных денежных средств);

– статей 95, 96 Закона Украины «О Национальной полиции» от 02.07.2015 г. № 580-VIII (этими статьями предусмотрено медицинское обслуживание, в том числе обеспечение путевками для санаторно-курортного лечения, и жилищное обеспечение полицейских за счет госбюджета).

Индексация заработной платы в 2021 году

Кроме влияния на минимальный должностной оклад, ПМТЛ влияет еще и на сумму заработной платы, подлежащей индексации.

Поскольку индексация заработной платы осуществляется в пределах ПМТЛ, а его размер в течение 2021 года будет меняться, сумма заработной платы, подлежащей индексации, в 2021 году будет составлять: в январе – июне — 2270 грн.; в июле – ноябре — 2379 грн.; в декабре — 2481 грн.

Кроме того, необходимо учитывать, что если в связи с увеличением минимальной заработной платы и ПМТЛ в январе 2020 года на предприятии состоялось увеличение окладов (тарифных ставок), то этот месяц становится «базовым».

Напомним, что сумма индексации в «базовом» месяце — месяце повышения окладов (тарифных ставок) не начисляется, если размер повышения денежного дохода превышает сумму индексации, которая сложилась в месяце повышения дохода (в месяце повышения дохода учитываются все составляющие заработной платы, не имеющие разового характера).

Если размер повышения денежного дохода не превышает сумму индексации, которая сложилась в месяце повышения дохода, сумма индексации в этом месяце определяется с учетом размера повышения дохода и рассчитывается как разность между суммой индексации и размером повышения дохода.²

Например, если до января 2021 года «базовым» месяцем (месяцем последнего повышения оклада) был январь 2020 года, то сумма индексации в январе 2021 года при условии выполнения месячной нормы труда составляет 86,26 грн. (2270 грн. х 3,8%). Если в январе 2021 года сумма повышения заработной платы (за счет увеличения оклада и других постоянных составляющих заработной платы) превысила 86,26 грн., то индексация в этом месяце не начисляется, а со следующего месяца — февраля 2021 года начинается новое исчисление индекса потребительских цен нарастающим итогом, пока не будет превышен порог индексации, равный 103%.

Если же в январе 2021 года сумма повышения заработной платы (за счет увеличения оклада и других постоянных составляющих заработной платы) не превысила 86,26 грн., например, составила 80 грн., то сумма индексации в этом месяце определяется как разность между суммой индексации и размером повышения дохода, т. е. составляет 6,26 грн. (86,26 – 80). Указанная «фиксированная» сумма индексации выплачивается работнику до следующего повышения оклада (тарифной ставки).

Ответственность за нарушение законодательства о труде и проверки работодателей

Поскольку с 1 января 2021 года размер минимальной заработной платы увеличился до 6000 грн., с указанной даты увеличились и размеры штрафов за нарушение законодательства о труде, которые могут быть наложены на работодателей.

Так, согласно части второй статьи 265 КЗоТ юридические и физические лица – предприниматели, использующие наемный труд, несут ответственность в виде штрафа в случае:

– фактического допуска работника к работе без оформления трудового договора (контракта), оформления работника на неполное рабочее время в случае фактического выполнения работы полное рабочее время, установленное на предприятии, и выплаты заработной платы (вознаграждения) без начисления и уплаты единого социального взноса (далее — ЕСВ) и налогов — в 10-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение (с 1 января 2021 года указанный штраф составляет 60 000 грн. (10 х 6000 грн.)), а к юридическим лицам и физическим лицам – предпринимателям, которые используют наемный труд и являются плательщиками единого налога первой – третьей групп, применяется предупреждение. Но совершение этих нарушений повторно в течение двух лет со дня выявления нарушения независимо от категорий работодателей влечет наложение штрафа в 30-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение (абзацы второй, третий ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф за повторное нарушение составляет 180 000 грн. (30 х 6000 грн.);

– нарушения установленных сроков выплаты заработной платы работникам, других выплат, предусмотренных законодательством о труде, более чем за один месяц, выплаты их не в полном объеме — в 3-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения (абзац четвертый ч. второй ст. 265 КЗоТ), т. е. с 1 января 2021 года — 18 000 грн. (3 х 6000 грн.);

– несоблюдения минимальных государственных гарантий в оплате труда — в 2-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение (абзац пятый ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф составляет 12 000 грн. (2 х 6000 грн.);

– несоблюдения установленных законом гарантий и льгот работникам, привлекаемым к выполнению обязанностей, предусмотренных законами Украины «О воинской обязанности и военной службе», «Об альтернативной (невоенной) службе», «О мобилизационной подготовке и мобилизации», — в 4-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение (с 1 января 2021 года указанный штраф составляет 24 000 грн. (4 х 6000 грн.)), а к юридическим лицам и физическим лицам – предпринимателям, которые используют наемный труд и являются плательщиками единого налога первой – третьей групп, применяется предупреждение (абзац шестой ч. второй ст. 265 КЗоТ);

– недопуска к проведению проверки по вопросам соблюдения законодательства о труде, создания препятствий в ее проведении — в 3-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения (абзац седьмой ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф составляет 18 000 грн. (3 х 6000 грн.).

– недопуска к проведению проверки по вопросам выявления нарушений в виде фактического допуска работника к работе без оформления трудового договора (контракта), оформления работника на неполное рабочее время в случае фактического выполнения работы полное рабочее время, установленное на предприятии, и выплаты заработной платы (вознаграждения) без начисления и уплаты единого социального взноса и налогов, — в 16-кратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения (абзац восьмой ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф составляет 96 000 грн. (16 х 6000 грн.);

– нарушения прочих требований законодательства о труде, кроме предусмотренных абзацами вторым – восьмым части второй статьи 265 КЗоТ, — в размере минимальной заработной платы за каждое такое нарушение (абзац девятый ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф составляет 6000 грн. Совершение этих нарушений повторно в течение года со дня выявления нарушения влечет наложение штрафа в 2-кратном размере минимальной заработной платы за каждое такое нарушение (абзац десятый ч. второй ст. 265 КЗоТ). С 1 января 2021 года указанный штраф составляет 12 000 грн. (2 х 6000 грн.).

Напомним, что частью шестой статьи 265 КЗоТ определены нарушения, при устранении которых в установленный в предписании срок штрафы не налагаются. Так, в случае выполнения предписания Государственной службы Украины по вопросам труда (далее — Гоструда) и устранения выявленных нарушений, предусмотренных абзацами четвертым – шестым, девятым части второй статьи 265 КЗоТ, в определенные предписанием сроки меры по привлечению работодателя к ответственности не применяются.

Таким образом, в случае своевременного выполнения предписания Гоструда и устранения выявленных нарушений, касающихся сроков выплаты и объемов (размеров) заработной платы, минимальных гарантий в оплате труда, гарантий работников, призванных (принятых) на военную службу, и прочих требований законодательства о труде (кроме указанных в абзацах втором, третьем, седьмом, восьмом, десятом части второй статьи 265 КЗоТ), ответственность работодателя не наступает.

В то же время частью седьмой статьи 265 КЗоТ установлено, что меры по привлечению к ответственности за совершение нарушения, предусмотренного абзацами вторым, третьим, седьмым, восьмым, десятым части второй этой статьи, применяются одновременно с вынесением предписания независимо от факта устранения выявленных при проведении проверки нарушений.

Следовательно, штрафы налагаются сразу за допуск к работе неоформленных работников, оформление работника на неполное рабочее время в случае выполнения работы полное рабочее время, выплату заработной платы без уплаты ЕСВ, налогов и повторное совершение этих видов нарушений в течение двух лет со дня выявления первого такого нарушения, недопуск инспекторов труда к проведению проверки, за повторное нарушение прочих требований законодательства о труде в течение года со дня выявления первого нарушения.

Вышеуказанные штрафы налагаются Гоструда в соответствии с Порядком наложения штрафов за нарушение законодательства о труде и занятости населения, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2013 г. № 509 (ч. четвертая ст. 265 КЗоТ).

Проведение проверок в 2021 году

В соответствии с пунктом 3 Заключительных и переходных положений Закона Украины «О внесении изменений в Налоговый кодекс Украины и другие законы Украины относительно поддержки налогоплательщиков на период осуществления мероприятий, направленных на предупреждение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19)» от 17.03.2020 г. № 533-IX временно, по последний календарный день месяца (включительно), в котором завершается действие карантина, установленного Кабинетом Министров Украины на всей территории Украины с целью предотвращения распространения на территории Украины коронавирусной болезни (COVID-19), но не ранее 30 июня 2020 года, запрещается проведение органами государственного надзора (контроля) плановых мероприятий по осуществлению государственного надзора (контроля) в сфере хозяйственной деятельности, кроме государственного надзора (контроля):

– за деятельностью субъектов хозяйствования (далее — СХ), которые в соответствии с утвержденными Кабинетом Министров Украины критериями оценки степени риска от осуществления хозяйственной деятельности отнесены к СХ с высокой степенью риска;

– в сфере соблюдения требований по формированию, установлению и применению государственных регулируемых цен;

– в сфере санитарного и эпидемического благополучия населения.

Таким образом, в настоящее время органам Гоструда запрещено проводить плановые проверки СХ, за исключением тех из них, которые согласно критериям, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 20.05.2020 г. № 383, отнесены к СХ с высокой степенью риска.

В то же время органы Гоструда имеют право проводить инспекционные посещения работодателей с целью выявления неоформленных трудовых отношений, что предусмотрено Порядком осуществления государственного контроля за соблюдением законодательства о труде, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 21.08.2019 г. № 823.

Обращаем внимание, что 6 января 2021 года вступил в силу приказ Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины «Об утверждении форм документов, которые составляются при осуществлении мероприятий государственного надзора и контроля Государственной службой Украины по вопросам труда» от 27.10.2020 г. № 2161. Этим приказом утверждены, в частности, формы предписания об устранении выявленных нарушений законодательства о труде, акта проведения планового (внепланового) мероприятия государственного надзора (контроля) и прочих документов.

Занятость работников и предоставление пособия
по частичной безработице на период карантина

20 декабря 2020 года вступил в силу Закон Украины «О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно социальной защиты населения на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения коронавирусной болезни (COVID-19)» от 02.12.2020 г. № 1030-IX (далее — Закон № 1030) , которым внесены изменения в Закон Украины «О занятости населения» от 05.07.2012 г. № 5067-VI (далее — Закон о занятости), в частности, в статью 47 «Пособие по частичной безработице» этого Закона.

Так, согласно обновленной части 1 статьи 47 Закона о занятости пособие по частичной безработице предоставляется территориальным органом центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере занятости населения и трудовой миграции, застрахованным лицам в случае потери ими части заработной платы вследствие вынужденного сокращения предусмотренной законодательством продолжительности рабочего времени в связи с остановкой (сокращением) производства продукции без прекращения трудовых отношений в случае, если:

• остановка (сокращение) производства на предприятии или в цехе, участке (структурное подразделение предприятия, в котором осуществляется производство определенного вида продукции в пределах такого подразделения), имеет неотвратимый и временный характер, длится не менее 3 месяцев и не превышает 6 месяцев, не зависит от работников и работодателя, охватило не менее 20% численности работников предприятия или цеха, участка, в которых сокращение рабочего времени составляет 30% и более в месяц;
• остановка (сокращение) производства и продолжительности рабочего времени работников является вынужденной:

– поскольку исчерпаны все возможные меры ее предупреждения, что подтверждается согласованным решением работодателя и выборного органа профсоюзной организации, с которой заключен коллективный договор, по результатам консультаций между ними;

– на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения особо опасных инфекционных болезней.

Таким образом, теперь пособие по частичной безработице, предусмотренное статьей 47 Закона о занятости, может предоставляться на период действия любого карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения особо опасных инфекционных болезней, при этом получить его имеет право любой работодатель (в отличие от предусмотренного статьей 47-1 Закона о занятости пособия по частичной безработице на период карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, которое предоставляется только работодателям из числа субъектов малого и среднего предпринимательства).

Обновленной частью 2 статьи 47 Закона о занятости установлено, что право на пособие по частичной безработице имеют застрахованные лица, состоящие в трудовых отношениях с предприятием, обратившимся за получением пособия по частичной безработице, за которых в течение последних 6 месяцев, предшествующих месяцу, в котором началось сокращение предусмотренной законодательством продолжительности рабочего времени, этим предприятием уплачен единый взнос на общеобязательное государственное социальное страхование и у которых сокращение продолжительности рабочего времени составляет 50% и более в месяц. Право на пособие по частичной безработице на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения особо опасных инфекционных болезней, имеют все застрахованные лица, с которыми работодателем оформлены трудовые отношения.

Часть 5 статьи 47 Закона о занятости дополнена абзацем вторым, согласно которому выплата работникам пособия по частичной безработице на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения особо опасных инфекционных болезней, осуществляется предприятием с первого дня сокращения продолжительности их рабочего времени в пределах срока остановки (сокращения) производства, но не более 30 календарных дней после завершения карантина.

Период выплаты пособия по частичной безработице на период действия карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения особо опасных инфекционных болезней, не учитывается при рассмотрении обращения за следующим получением пособия по частичной безработице по причинам остановки (сокращения) производства (абзац второй ч. 7 ст. 47 Закона о занятости).

Обновленной частью 8 статьи 47 Закона о занятости установлено, что порядок предоставления пособия по частичной безработице определяется Кабинетом Министров Украины (раньше определялся центральным органом исполнительной власти, обеспечивающим формирование государственной политики в сфере занятости населения и трудовой миграции). Следовательно, теперь правительство должно разработать и утвердить порядок предоставления пособия по частичной безработице, предусмотренного статьей 47 Закона о занятости.

Законом № 1030 внесены изменения также в статью 47-1 «Пособие по частичной безработице на период карантина, установленного Кабинетом Министров Украины с целью предотвращения распространения на территории Украины острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2» Закона о занятости.

Так, из части 3 статьи 47-1 Закона о занятости исключены слова «(кроме лиц, которые получают пенсию)», поэтому теперь право на пособие по частичной безработице на период карантина в соответствии с этой статьей имеют застрахованные лица, в том числе работники, с которыми работодателем оформлены трудовые отношения, включая пенсионеров.

Кроме того, часть 7 статьи 47 и часть 7 статьи 47-1 Закона о занятости уже не содержат норм, согласно которым только в случае, если работодателем принимались меры по предотвращению распространения эпидемии (коронавирусной болезни), период выплаты пособия по частичной безработице не учитывается при рассмотрении обращения за следующим получением пособия по частичной безработице по причинам производственного характера. Это объясняется тем, что законодательством не определен перечень мер (мероприятий), которые обязан принимать (проводить) работодатель по предотвращению распространения эпидемии (коронавирусной болезни).

В пункте 4 части 3 статьи 50 Закона о занятости уточнено, что работодатели обязаны подавать территориальным органам центрального органа исполнительной власти, реализующего государственную политику в сфере занятости населения и трудовой миграции, информацию о запланированном массовом высвобождении работников в связи с изменениями в организации производства и труда, в том числе ликвидацией, реорганизацией или перепрофилированием предприятий, учреждений, организаций, сокращением численности или штата работников предприятия, учреждения, организации независимо от формы собственности, вида деятельности и хозяйствования не позднее чем за два месяца до высвобождения (не позднее чем за 30 календарных дней до высвобождения в случае увольнения государственных служащих в соответствии с пунктами 1 и 1-1 части 1 статьи 87 Закона Украины «О государственной службе»).

Таким образом, вышеприведенная норма касательно информирования о высвобождении государственных служащих теперь согласуется с нормами части шестой статьи 49-2 КЗоТ и части 3 статьи 87 Закона Украины «О государственной службе», согласно которым работодатель предупреждает государственного служащего о предстоящем увольнении не позднее чем за 30 календарных дней.

Норма рабочего времени в 2021 году

Как мы уже сообщали (см. ВТЗ № 8/2020, стр. 5), Кабинет Министров Украины распоряжением «О перенесении рабочих дней в 2021 году» от 30.09.2020 г. № 1191-р с целью обеспечения рационального использования рабочего времени и создания благоприятных условий для празднования в 2021 году 7 января — Рождества Христова, 24 августа — Дня независимости Украины и 14 октября — Дня защитника Украины рекомендовал руководителям предприятий, учреждений и организаций (кроме органов ПФУ, УГППС «Укрпочта», Государственного казначейства и банковских учреждений) для работников, которым установлена 5-дневная рабочая неделя с двумя выходными днями в субботу и воскресенье, перенести в 2021 году в порядке и на условиях, определенных законодательством, рабочие дни:

– с пятницы 8 января — на субботу 16 января;

– с понедельника 23 августа — на субботу 28 августа;

– с пятницы 15 октября — на субботу 23 октября.

Принятое работодателем решение о перенесении рабочих дней изменяет график работы предприятия, поэтому все действия по предоставлению отпусков, выхода на работу и т. п. должны осуществляться по измененному в связи с перенесением рабочих дней графику работы предприятия.

Также следует учитывать, что в случае перенесения рабочего дня, предшествующего праздничному или нерабочему дню, на другой день для сохранения баланса рабочего времени за год продолжительность работы в этот перенесенный рабочий день должна соответствовать продолжительности предпраздничного рабочего дня, как это предусмотрено статьей 53 КЗоТ.

Следовательно, при перенесении рабочего дня согласно Распоряжению № 1191-р с 23 на 28 августа продолжительность работы в перенесенный рабочий день 28 августа сокращается на 1 час (как и в предпраздничный рабочий день 23 августа).

Кроме того, необходимо помнить, что на основании нормы части третьей статьи 67 КЗоТ у предприятий с 5-дневной рабочей неделей и выходными днями в субботу и воскресенье в 2021 году переносятся:

– выходные дни в субботу 1 мая (День труда) и воскресенье 2 мая (Пасха) — на понедельник и вторник 3 и 4 мая;

– выходной день в воскресенье 9 мая (День победы) — на понедельник 10 мая;

– выходной день в воскресенье 20 июня (Троица) — на понедельник 21 июня;

– выходной день в субботу 25 декабря (Рождество Христово) — на понедельник 27 декабря.

Новшества в «трудовой» статистической отчетности

Государственная служба статистики Украины (далее — Госстат) обновила сразу несколько несколько форм государственного статистического наблюдения, которые подают ей работодатели.

Так, приказом Госстата от 17.06.2020 г. № 179 обновлена форма государственного статистического наблюдения № 1-ПВ (месячная) «Отчет о труде». Эта обновленная форма вводится в действие, начиная с отчета за январь 2021 года, и представляется не позднее 7 числа месяца, следующего за отчетным периодом (месяцем). Ее должны представлять юридические лица и их обособленные подразделения. Ранее действовавшая форма № 1-ПВ (месячная) «Отчет о труде», утвержденная приказом Госстата от 10.06.2016 г. № 90, утрачивает силу с 1 февраля 2021 года. Новая форма отличается от своей предшественницы тем, что она не содержит раздела «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування». Однако этот отмененный раздел в несколько сокращенном виде перекочевал в другую форму государственного статистического наблюдения.

Так, Госстат приказом от 21.07.2020 г. № 222 утвердил новую форму государственного статистического наблюдения № 3-долг (месячная) «Отчет о задолженности по оплате труда». Эта форма вводится в действие, начиная с отчета за январь 2021 года, и представляется не позднее 7 числа каждого месяца, следующего за отчетным месяцем, юридическими лицами независимо от наличия задолженности по оплате труда. Эта форма содержит два раздела:

– «Розділ 1. Інформація про відсутність заборгованості з оплати праці» — в этом разделе предусмотрено проставление отметки в специальном поле (клеточке) графы 1 при наличии задолженности по выплате заработной платы и по выплатам в связи с временной нетрудоспособностью. Если указанной задолженности нет, то отметка не проставляется и дальше отчет не заполняется;

– «Розділ 2. Обсяги заборгованості з оплати праці на підприємстві (установі, організації)» — этот раздел заполняется при наличии задолженности и содержит 5 основных строк, которые являются точной копией первых 5 основных строк раздела «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування» отменненой с 1 февраля 2021 года формы № 1-ПВ (месячная) «Отчет о труде», утвержденной приказом Госстата от 10.06.2016 г. № 90.

Кроме того, Госстат приказом от 17.06.2020 г. № 178 обновил форму государственного статистического наблюдения № 1-ПВ (квартальная) «Отчет о труде». Эта обновленная форма вводится в действие, начиная с отчета за I квартал 2021 года, и представляется не позднее 7 числа месяца, следующего за отчетным периодом (кварталом). Ее должны представлять юридические лица и их обособленные подразделения. Ранее действовавшая форма № 1-ПВ (квартальная) «Отчет о труде», утвержденная приказом Госстата от 31.07.2019 г. № 259, утрачивает силу с 1 февраля 2021 года. Новая форма отличается от своей предшественницы тем, что в ней нет бывшего раздела «IV. Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати», а бывшие разделы «V. Кількість і фонд оплати праці окремих категорій працівників» и «VI. Інформація про укладання колективних договорів» стали соответственно разделами IV (но без строки 7020, в которой раньше бюджетными учреждениями отражались данные по работникам, оплата труда которых финансируется за счет государственного и местного бюджета) и V. Новым является раздел «VІ. Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2020 рік». В этом разделе, который заполняется только в Отчете за I квартал, отражаются в отдельных строках расходы предприятия на социальное обеспечение работников (строка 9020), на культурно-бытовое обслуживание работников (строка 9030), на обеспечение работников жильем (строка 9040), на профессиональное обучение (строка 9050), прочие расходы на рабочую силу (строка 9060). Суммарно все указанные расходы отражаются в строке 9010, а также в строке 9070 указывается среднеучетная численность штатных работников предприятия.

Также Госстат приказом от 17.06.2020 г. № 183 обновил форму государственного статистического наблюдения № 7-ПВ (один раз на четыре года) «Отчет о заработной плате по професиям отдельных работников». Эта обновленная форма вводится в действие, начиная с 1 января 2021 года, и впервые подается за 2020 год не позднее 31 марта 2021 года. Ее должны представлять юридические лица и их обособленные подразделения. Эта форма включает 3 раздела: «Розділ I. Загальна інформація щодо організації оплати праці», «Розділ ІI. Загальні відомості щодо кількості працівників та їх відбору для обстеження», «Розділ IІІ. Відомості щодо відібраних працівників».

Страховые выплаты работникам в 2021 году

Поскольку минимальная заработная плата в 2021 году составляет в январе – ноябре — 6000 грн., в декабре — 6500 грн., а максимальная величина базы начисления ЕСВ, равная 15 размерам минимальной заработной платы, составляет в январе – ноябре — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), в декабре — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), рассмотрим ограничения в предоставлении страховых выплат (пособий по временной нетрудоспособности, по беременности и родам) работникам в 2021 году с учетом указанных показателей (см. таблицу).

Ограничения при начислении страховых выплат в 2021 году

Месяцы, в которых наступил страховой случай (начались временная нетрудоспособность или отпуск в связи с беременностью и родами)
Январь	Февраль – Ноябрь	Декабрь
Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособий по временной нетрудоспособности, по беременности и родам 1
2463,86 грн. (75 000 грн. : 30,44)	2956,64 грн. (90 000 грн. : 30,44)
Максимальная сумма пособия в расчете на месяц 2
75 000 грн.	90 000 грн.
Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по временной нетрудоспособности, если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев, и минимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по беременности и родам 3
197,11 грн.  (6000 грн. : 30,44)		213,53 грн. (6500 грн. : 30,44)
Максимальная среднедневная заработная плата для начисления пособия по беременности и родам, если страховой стаж составляет менее 6 месяцев за последние 12 месяцев 4
394,22 грн. (6000 грн. х 2 : 30,44)		427,07 грн. (6500 грн. х 2 : 30,44)

Исчисляется путем деления максимальной величины базы начисления ЕСВ в последнем месяце расчетного периода (месяце, предшествующем месяцу наступления страхового случая) на среднемесячное количество календарных дней (30,44) (п. 4 Порядка исчисления средней заработной платы (дохода, денежного обеспечения) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266 (далее — Порядок № 1266), ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 г. № 1105-XIV; далее — Закон № 1105).

² Соответствует максимальной величине базы начисления ЕСВ в последнем месяце расчетного периода (месяце, предшествующем месяцу наступления страхового случая) (ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закона № 1105, п. 2, п. 4 Порядка № 1266).

³ Исчисляется путем деления размера минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая, на среднемесячное количество календарных дней (30,44) (п. 5, 29 Порядка № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закона № 1105).

⁴ Исчисляется путем деления двукратного размера минимальной заработной платы, установленной в месяце наступления страхового случая, на среднемесячное количество календарных дней (30,44) (п. 5, 29 Порядка № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 19 Закона № 1105).

1 січня 2021 року набув чинності головний фінансовий документ країни поточного року — Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 р. № 1082-ІХ (далі — Закон про Держбюджет-2021), яким встановлено соціальні стандарти на 2021 рік.

Мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум у 2021 році

Відповідно до статті 8 Закону про Держбюджет-2021 протягом 2021 року мінімальна заробітна плата становить:

– у місячному розмірі: з 1 січня — 6000 грн., з 1 грудня — 6500 грн.;

– у погодинному розмірі: з 1 січня — 36,11 грн., з 1 грудня — 39,12 грн.

Таким чином, у порівнянні з вереснем – груднем 2020 року збільшення мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 1000 грн. (6000 – 5000) або 20%, у погодинному розмірі — 6,91 грн. (36,11 – 29,20) або 24%.

Нагадаємо, що згідно зі статтею 95 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та статтею 3 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) мінімальна заробітна плата — це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці.

Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, роботодавець проводить доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати (ч. третя ст. 3-1 Закону № 108).

Якщо розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, проводиться доплата до рівня мінімальної заробітної плати (ч. четверта ст. 3-1 Закону № 108).

Мінімальна заробітна плата у погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці (ч. шоста ст. 3-1 Закону № 108).

Враховуючи вищевикладене, при виконанні працівником, який працює на умовах повної зайнятості, місячної норми праці роботодавець повинен виплачувати йому місячну заробітну плату у 2021 році в розмірі не менше: у січні – листопаді — 6000 грн., у грудні — 6500 грн. Якщо ж працівнику встановлена погодинна норма праці, то необхідно виконувати іншу гарантію — оплата за кожну відпрацьовану годину повинна бути здійснена у 2021 році в розмірі не менше: у січні – листопаді — 36,11 грн., у грудні — 39,12 грн.

Якщо при виконанні місячної (годинної) норми праці заробітна плата працівника є менше вище зазначених розмірів мінімальної заробітної плати, то працівникові нараховується доплата до мінімальної заробітної плати.¹

Що стосується прожиткового мінімуму, то згідно зі статтею 7 Закону про Держбюджет-2021 він встановлений в поточному році для всіх категорій осіб в січні – червні на рівні грудня 2020 року, а в липні і грудні передбачено його підвищення (див. таблицю).

Розміри прожиткового мінімуму в 2021 році

грн.

Категорії громадян	з 1 січня	з 1 липня	з 1 грудня
На одну особу в розрахунку на місяць (в середньому)	2189	2294	2393
Діти віком до 6 років	1921	2013	2100
Діти віком від 6 до 18 років	2395	2510	2618
Працездатні особи	2270	2379	2481
Особи, які втратили працездатність	1769	1854	1934

Крім того, статтею 7 Закону про Держбюджет-2021 додатково встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб (далі — ПМПО), який застосовується для визначення:

• базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня — 2102 грн.;
• посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня — 2102 грн.;
• посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня — 1600 грн.

Мінімальний посадовий оклад у 2021 році

Відповідно до частин шостих статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб (далі — ПМПО) на 1 січня календарного року.

Отже, оскільки ПМПО станом на 1 січня 2021 року становить 2270 грн., протягом всього 2021 року мінімальний посадовий оклад (місячна тарифна ставка) має становити не менше 2270 грн.

Якщо в колективному договорі (іншому внутрішньому «зарплатному» документі) підприємства встановлено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка робітника І тарифного розряду) встановлюється на рівні ПМПО (без прив’язки до його розміру за станом на 1 січня), то на такому підприємстві мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка робітника І тарифного розряду) має становити з 1 липня 2021 року — не менше 2379 грн., з 1 грудня 2021 року — не менше 2481 грн.

Підприємства, які через своїх представників як з боку роботодавця, так і з боку трудового колективу брали участь у підписанні Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2020 – 2021 роки від 14.05.2020 р. (далі — Генеральна угода), повинні виконувати пункт 2.3 цього документу, відповідно до якого для підприємств галузей, в яких не укладено галузеві угоди або положення укладених угод (згідно з реєстром, розміщеним на сайті Мінсоцполітики) не регулюють розмір тарифної ставки робітника I розряду, її розмір встановлюється на рівні, що не менше як на 10% вище встановленого на законодавчому рівні розміру ПМПО.

Таким чином, оскільки ПМПО з 1 грудня 2020 року становить 2270 грн., то для зазначених підприємств розмір тарифної ставки робітника I розряду повинен становити з 1 грудня 2020 року не менше 2497 грн. (2270 грн. х 110%). Для інших підприємств небюджетної сфери незалежно від форми власності тарифна ставка робітника I розряду встановлюється відповідною галузевою (міжгалузевою), територіальною угодою та на їх основі колективним договором.

Оплата праці та забезпечення працівників бюджетної сфери у 2021 році

Частинами п’ятими статті 96 КЗпП та статті 6 Закону № 108 визначено, що схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі:

– мінімального посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України;

– міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів.

В даний час розміри посадових окладів працівників бюджетної сфери визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 30.08.2002 р. № 1298 (далі — Постанова № 1298). В додатку 1 до Постанови № 1298 наведено Єдину тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери (далі — Єдина тарифна сітка, ЄТС).

В абзаці третьому пункту 1 приміток до ЄТС встановлено, що посадові оклади (тарифні ставки, ставки заробітної плати) з 1 січня 2017 року розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, встановленого у розмірі ПМПО на 1 січня календарного року.

Але за наявності фінансових можливостей Кабінет Міністрів України окремими своїми постановами затверджує розмір посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який перевищує розмір ПМПО, встановлений на 1 січня календарного року.

Так, 21 січня 2021 року набула чинності, але застосовується з 1 січня 2021 року постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» від 20.01.2021 р. № 29 (далі — Постанова № 29), якою пункт 1 приміток до ЄТС доповнено новим абзацом четвертим такого змісту:

«Посадові оклади (тарифні ставки) з 1 січня 2021 р. розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду — 2670 гривень, з 1 грудня 2021 р. — 2893 гривні.».

Враховуючи вищевикладене, з 1 січня 2021 року в бюджетній сфері мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка, ставка заробітної плати), що відповідає розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, становить 2670 грн. Розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються згідно з тарифними коефіцієнтами, наведеними у додатку 1 до Постанови № 1298 (в ЄТС). Нові розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників повинні бути відображені у штатному розписі бюджетних установ.

У пункті 2 Постанови № 29 Кабінет Міністрів України зобов’язав керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної у межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.

Крім того, в пункті 3 Постанови № 29 Кабінет Міністрів України:

– доручив міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, органам державної влади, іншим державним органам привести власні нормативно-правові акти з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 29;

– рекомендував органам місцевого самоврядування вжити заходів до приведення власних нормативно-правових актів з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, у відповідність із Постановою № 29.

Що стосується розмірів оплати праці працівників державних органів, то згідно зі статтею 26 Закону про Держбюджет-2021 у 2021 році для всіх категорій працівників державних органів застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 року.

Єдиний нюанс — Кабінет Міністрів України постановою від 13.01.2021 р. № 15 вніс зміни до своєї постанови «Питання оплати праці працівників державних органів» від 18.01.2017 р. № 15, а саме затвердив Схему посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році (далі — Схема). Від своєї попередниці, що діяла у 2020 році, нова Схема відрізняється лише тим, що в ній збільшено розмір посадового окладу з 4394 грн. до 4540 грн. спеціаліста державного органу (подкатерія В3 категорії В), юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. Таке збільшення окладу пояснюється тим, що згідно з пунктом 1 приміток до Схем посадовий оклад на посадах державної служби підкатегорії В3 у зазначеному державному органі становить два розміри ПМПО, тобто з 1 січня 2021 року має становити 4540 грн. (2270 грн. х 2).

Стосовно умов оплати праці у 2021 році робітників, зайнятих обслуговуванням органів місцевого самоврядування, Мінекономіки у «свіжому» листі від 11.01.2021 р. № 3511-06/912-09 роз’яснило, що згідно з наказом Міністерства праці України «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» від 02.10.96 р. № 77 розміри місячних окладів (тарифних ставок), зазначених у додатках 1 – 3 до цього наказу, змінюються в установленому порядку пропорційно підвищенню посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, розмір якого визначено у примітці 1 додатка 1 до Постанови № 1298 (тобто у примітці 1 до ЄТС). Оскільки робітники, зайняті обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів та інших органів, є однією з категорій працівників державних органів, то у 2021 році щодо них застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 року.

Обмеження по розмірах оплати праці та по деяких видах забезпечення окремих категорій працівників бюджетних установ та державних органів встановлені Законом про Держбюджет-2021.

Так, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2021 зупинено на 2021 рік дію частини другої статті 18 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.94 р. № 4038-XII щодо розміру посадових окладів судових експертів. Зупиненою нормою передбачено, що працівникам державних спеціалізованих установ (невійськовослужбовцям і тим, які не мають звань рядового і начальницького складу), які мають кваліфікацію судового експерта, посадові оклади встановлюються у розмірі не менше 10 розмірів ПМПО на 1 січня календарного року.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону про Держбюджет-2021 визначено, що у 2021 році у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів застосовуються норми, зокрема:

• статей 11 і 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 р. № 2011-XII, частини 5 статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України» (їхніми нормами визначено, що забезпечення військовослужбовців путівками для санаторно-курортного лікування, жилими приміщеннями або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, виплата військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України);
• частини 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 р. № 2713-IV (згідно із цією частиною на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію». Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України);
• частин 3, 7 і 11 статті 119 Кодексу цивільного захисту України (цими частинами передбачено забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальників житлом або грошовою компенсацією за піднайом (найом) жилого приміщення, в тому числі за рахунок бюджетних коштів);
• статей 95 і 96 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (цими статтями передбачено медичне обслуговування, в тому числі забезпечення путівками для санаторно-курортного лікування, і житлове забезпечення поліцейських за рахунок держбюджету).

Індексація заробітної плати у 2021 році

Крім впливу на мінімальний посадовий оклад, ПМПО впливає ще й на суму заробітної плати, що підлягає індексації.

Оскільки індексація заробітної плати здійснюється в межах ПМПО, а його розмір протягом 2021 року буде змінюватися, сума заробітної плати, що підлягає індексації, у 2021 році становитиме: в січні – червні — 2270 грн., в липні – листопаді — 2379 грн., в грудні — 2481 грн.

Крім того, слід враховувати, що якщо на підприємстві у січні 2021 року через збільшення мінімальної заробітної плати та ПМПО або за окремим рішенням роботодавця відбулося збільшення окладів (тарифних ставок), то цей місяць стає «базовим».

Нагадаємо, що якщо розмір підвищення грошового доходу (у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то сума індексації у «базовому» місяці — місяці підвищення окладів (тарифних ставок) не нараховується.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.²

Наприклад, якщо до січня 2021 року «базовим» місяцем (місяцем останнього підвищення окладу) був січень 2020 року, то сума індексації в січні 2021 року за умови виконання місячної норми праці становить 86,26 грн. (2270 грн. х 3,8%). Якщо в січні 2021 року сума підвищення заробітної плати (за рахунок збільшення окладу та інших постійних складових заробітної плати) перевищила 86,26 грн., то індексація в цьому місяці не нараховується, а з наступного місяця — лютого 2021 року починається нове обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, поки не буде перевищено поріг індексації, який дорівнює 103%.

Якщо ж в січні 2021 року сума підвищення заробітної плати (за рахунок збільшення окладу та інших постійних складових заробітної плати) не перевищила 86,26 грн., наприклад, склала 80 грн., то сума індексації в цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу, тобто становить 6,26 грн. (86,26 – 80). Зазначена «фіксована» сума індексації виплачується працівнику до наступного підвищення окладу (тарифної ставки).

Відповідальність за порушення законодавства про працю і перевірки роботодавців

Оскільки з 1 січня 2021 року розмір мінімальної заробітної плати збільшився до 6000 грн., з вказаної дати збільшились і розміри штрафів за порушення законодавства про працю, які можуть бути накладені на роботодавців.

Так, згідно з частиною другою статті 265 КЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

– фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) та податків — у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 60 000 грн. (10 х 6000 грн.)), а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження. Вчинення цих порушень повторно протягом двох років з дня виявлення порушення незалежно від категорій роботодавців (в т. ч. платниками єдиного податку) тягне за собою накладення штрафу у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзаци другий, третій ч. другої ст. 265 КЗпП). Цей штраф за повторне порушення з 1 січня 2021 року становить 180 000 грн. (30 х 6000 грн.);

– порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплату їх не в повному обсязі — у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац четвертий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року цей штраф становить 18 000 грн. (3 х 6000 грн.);

– недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (абзац п’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 12 000 грн. (2 х 6000 грн.);

– недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — у 4-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (з 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 24 000 грн. (4 х 6000 грн.)), а до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп, застосовується попередження (абзац шостий ч. другої ст. 265 КЗпП);

– недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні — у 3-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац сьомий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року цей штраф становить 18 000 грн. (3 х 6000 грн.);

– недопущення до проведення перевірки з питань виявлення порушень у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ і податків — у 16-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абзац восьмий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 96 000 грн. (16 х 6000 грн.);

– порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – восьмим частини другої статті 265 КЗпП, — у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац дев’ятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 6000 грн. Вчинення цих порушень повторно протягом року з дня виявлення порушення тягне за собою накладення штрафу у 2-кратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення (абзац десятий ч. другої ст. 265 КЗпП). З 1 січня 2021 року зазначений штраф становить 12 000 грн. (2 х 6000 грн.).

Нагадаємо, що частиною шостою статті 265 КЗпП визначено порушення, при усуненні яких у визначений приписом строк штрафи не накладаються. Так, у разі виконання припису Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці) та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим – шостим, дев’ятим частини другої статті 265 КЗпП, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.

Таким чином, у разі своєчасного виконання припису Держпраці і усунення виявлених порушень, що стосуються строків виплати і обсягів (розмірів) заробітної плати, мінімальних гарантій в оплаті праці, гарантій працівників, призваних (прийнятих) на військову службу, та інших вимог законодавства про працю (крім зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому, восьмому, десятому частини другої статті 265 КЗпП), відповідальність роботодавця не настає.

Водночас частиною сьомою статті 265 КЗпП встановлено, що заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно з винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Отже, штрафи накладаються відразу за допуск до роботи неоформлених працівників, оформлення працівника на неповний робочий час у разі виконання роботи повний робочий час, виплату заробітної плати без сплати ЄСВ і податків та повторне вчинення цих видів порушень протягом двох років з дня виявлення першого такого порушення, недопущення інспекторів праці до проведення перевірки, за повторне порушення інших вимог законодавства про працю протягом року з дня виявлення першого порушення.

Вищевказані штрафи накладаються Держпраці відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. № 509 (ч. четверта ст. 265 КЗпП).

Проведення перевірок у 2021 році

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 р. № 533-IX тимчасово, по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), але не раніше 30 червня 2020 року, забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, крім державного нагляду (контролю):

– за діяльністю суб’єктів господарювання, які відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику;

– у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;

– у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Таким чином, наразі органам Держпраці заборонено проводити планові перевірки суб’єктів господарювання, за винятком тих з них, які відповідно до критеріїв, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 р. № 383, віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Водночас органи Держпраці мають право проводити інспекційні відвідування роботодавців з метою виявлення неоформлених трудових відносин, що передбачено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823.

Звертаємо увагу, що 6 січня 2021 року набрав чинності наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці» від 27.10.2020 р. № 2161. Цим наказом затверджено форми припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю, акта проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду та інших документів.

Зайнятість працівників та надання допомоги
по частковому безробіттю на період карантину

20 грудня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо соціального захисту населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 02.12.2020 р. № 1030-IX (далі — Закон № 1030), яким внесено зміни до Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI (далі — Закон про зайнятість), зокрема, до статті 47 «Допомога по частковому безробіттю» зазначеного Закону.

Так, відповідно до оновленої частини 1 статті 47 Закону про зайнятість допомога по частковому безробіттю надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції без припинення трудових відносин у разі, якщо:

• зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві або в цеху, дільниці (структурний підрозділ підприємства, у якому здійснюється виробництво певного виду продукції у межах такого підрозділу), що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких скорочення робочого часу становить 30 і більше відсотків на місяць;
• зупинення (скорочення) виробництва та тривалості робочого часу працівників є вимушеним:

– оскільки вичерпано всі можливі заходи запобігання йому, що підтверджується узгодженим рішенням роботодавця та виборного органу профспілкової організації, з якою укладено колективний договір, за результатами консультацій між ними;

– на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Таким чином, тепер допомога по частковому безробіттю, передбачена статтею 47 Закону про зайнятість, може надаватися на період дії будь-якого карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, при цьому отримати її має право будь-який роботодавець (на відміну від передбаченої статтею 47-1 Закону про зайнятість допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка надається лише роботодавцям із числа суб’єктів малого та середнього підприємництва).

Оновленою частиною 2 статті 47 Закону про зайнятість встановлено, що право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, що звернулося за отриманням допомоги по частковому безробіттю, за яких протягом останніх 6 місяців, що передують місяцю, у якому почалося скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу, цим підприємством сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та у яких скорочення тривалості робочого часу становить 50 і більше відсотків на місяць. Право на допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, мають усі застраховані особи, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини.

Частину 5 статті 47 Закону про зайнятість доповнено абзацом другим, згідно з яким виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, здійснюється підприємством з першого дня скорочення тривалості їхнього робочого часу в межах строку зупинення (скорочення) виробництва, але не більше 30 календарних днів після завершення карантину.

Період виплати допомоги по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин зупинення (скорочення) виробництва (абзац другий ч. 7 ст. 47 Закону про зайнятість).

Оновленою частиною 8 статті 47 Закону про зайнятість встановлено, що порядок надання допомоги по частковому безробіттю визначається Кабінетом Міністрів України (раніше цей порядок визначався центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції). Отже, тепер Уряд має розробити та затвердити порядок та умови надання допомоги по частковому безробіттю, передбаченої статтею 47 Закону про зайнятість.

Законом № 1030 внесено зміни також до статті 47-1 «Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Закону про зайнятість.

Так, із частини 3 статті 47-1 Закону про зайнятість виключено слова «(крім осіб, які отримують пенсію)», тому тепер право на допомогу по частковому безробіттю на період карантину відповідно до цієї статті мають застраховані особи, в тому числі працівники, з якими роботодавцем оформлено трудові відносини, включаючи пенсіонерів.

Крім того, частина 7 статті 47 та частина 7 статті 47-1 Закону про зайнятість вже не містять норм, згідно з якими лише у разі, якщо роботодавцем вживалися заходи щодо запобігання поширенню епідемії (коронавірусної хвороби), період виплати допомоги по частковому безробіттю не враховується при розгляді звернення за наступним одержанням допомоги по частковому безробіттю з причин виробничого характеру. Це пояснюється тим, що законодавством не визначений перелік заходів, які зобов’язаний проводити роботодавець щодо запобігання поширенню епідемії (коронавірусної хвороби).

У пункті 4 частини 3 статті 50 Закону про зайнятість уточнено, що роботодавці зобов’язані подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»).

Таким чином, вищенаведена норма щодо інформування про вивільнення працівників, які мають статус державних службовців, тепер узгоджується з нормами частини шостої статті 49-2 КЗпП та частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до яких роботодавець попереджає державного службовця про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Законом № 1030 внесено також доповнення до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.91 р. № 875-XII, згідно з яким підприємствам, установам, організаціям, у тому числі фізичним особам, які використовують найману працю, за працевлаштування осіб з інвалідністю за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть надаватися компенсації, визначені Законом про зайнятість.

Нагадаємо, що статтями 26, 27 Закону про зайнятість передбачена виплата роботодавцям компенсації ЄСВ, сплаченого із заробітної плати осіб (в т. ч. інвалідів), працевлаштованих ним за направленням державної служби зайнятості. Компенсація ЄСВ, сплаченого із заробітної плати інваліда, виплачується роботодавцю протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального захисту інвалідів.

Норма робочого часу у 2021 році

Як ми вже повідомляли (див. ВТЗ № 8/2020, с. 5), Кабінет Міністрів України розпорядженням «Про перенесення робочих днів у 2021 році» від 30.09.2020 р. № 1191-р з метою забезпечення раціонального використання робочого часу та створення сприятливих умов для святкування у 2021 році 7 січня — Різдва Христового, 24 серпня — Дня незалежності України та 14 жовтня — Дня захисника України рекомендував керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів ПФУ, АТ «Укрпошта», Державної казначейської служби та банківських установ) для працівників, яким встановлено 5-денний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2021 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні:

– з п’ятниці 8 січня — на суботу 16 січня;

– з понеділка 23 серпня — на суботу 28 серпня;

– з п’ятниці 15 жовтня — на суботу 23 жовтня.

Прийняте роботодавцем рішення про перенесення робочих днів змінює графік роботи підприємства, тому всі дії щодо надання відпусток, виходу на роботу тощо мають здійснюватися по зміненому у зв’язку з перенесенням робочих днів графіку роботи підприємства.

Також слід враховувати, що у разі перенесення робочого дня, який передує святковому чи неробочому дню, на інший день для збереження балансу робочого часу за рік тривалість роботи в цей перенесений робочий день має відповідати тривалості передсвяткового робочого дня, як це передбачено статтею 53 КЗпП.

Таким чином, при перенесенні робочого дня згідно з Розпорядженням № 1191-р з понеділка 23 серпня на суботу 28 серпня тривалість роботи в перенесений робочий день 28 серпня має бути скорочена на 1 годину (як і в передсвятковий робочий день 23 серпня).

Крім того, необхідно пам’ятати, що на підставі норми частини третьої статті 67 КЗпП у підприємств з 5-денним робочим тижнем і вихідними днями в суботу та неділю у 2021 році переносяться:

– вихідні дні у суботу 1 травня (День праці) та неділю 2 травня (Пасха) — на понеділок та вівторок 3 і 4 травня;

– вихідний день у неділю 9 травня (День перемоги) — на понеділок 10 травня;

– вихідний день у неділю 20 червня (Трійця) — на понеділок 21 червня;

– вихідний день у суботу 25 грудня (Різдво Христове) — на понеділок 27 грудня.

Нововведення у «трудовій» статистичній звітності

Державна служба статистики України (далі — Держстат) оновила відразу декілька форм державного статистичного спостереження, які подають їй роботодавці.

Так, наказом Держстату від 17.06.2020 р. № 179 оновлено форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2021 року і подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (місяцем). Її повинні подавати юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб. Чинна донині форма № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 10.06.2016 р. № 90, втрачає чинність з 1 лютого 2021 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що вона не містить розділу «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування». Однак цей розділ в дещо скороченому вигляді тепер є в іншій формі державного статистичного спостереження.

Так, Держстат наказом від 21.07.2020 р. № 222 затвердив нову форму державного статистичного спостереження № 3-борг (місячна) «Звіт про заборгованість з оплати праці». Ця нова форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за січень 2021 року, і подається не пізніше 7 числа кожного місяця, наступного за звітним місяцем, юридичними особами незалежно від наявності заборгованості з оплати праці. Ця нова форма містить два розділи:

– «Розділ 1. Інформація про відсутність заборгованості з оплати праці» — в цьому розділі передбачено проставлення позначки в спеціальному полі (клітинці) графи 1 за наявності заборгованості з виплати заробітної плати та з виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Якщо зазначеної заборгованості немає, то позначка не ставиться і далі звіт не заповнюється;

– «Розділ 2. Обсяги заборгованості з оплати праці на підприємстві (установі, організації)» — цей розділ заповнюється за наявності заборгованості та містить 5 основних рядків, які є точною копією перших 5 основних рядків розділу «II. Заборгованість перед працівниками із заробітної плати та виплат із соціального страхування» скасованої з 1 лютого 2021 року форми № 1-ПВ (місячна) «Звіт із праці», затвердженої наказом Держстату від 10.06.2016 р. № 90.

Крім того, Держстат наказом від 17.06.2020 р. № 178 оновив форму державного статистичного спостереження № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи зі звіту за I квартал 2021 року та подається не пізніше 7 числа місяця, наступного за звітним періодом (кварталом). Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Чинна донині форма № 1-ПВ (квартальна) «Звіт із праці», затверджена наказом Держстату від 31.07.2019 р. № 259, втрачає чинність з 1 лютого 2021 року. Нова форма відрізняється від своєї попередниці тим, що в ній немає колишнього розділу «IV. Розподіл штатних працівників за розмірами заробітної плати», а колишні розділи «V. Кількість і фонд оплати праці окремих категорій працівників» та «VI. Інформація про укладання колективних договорів» стали відповідно розділами IV (але без рядка 7020, в якому раніше бюджетними установами відображалися дані по працівниках, оплата праці яких фінансується коштом державного та місцевого бюджету) та V. Новим є розділ «VІ. Витрати на утримання робочої сили, що не входять до складу фонду оплати праці за 2020 рік». В цьому розділі, який заповнюється тільки у Звіті за I квартал, відображаються в окремих рядках витрати підприємства на соціальне забезпечення працівників (рядок 9020), на культурно-побутове обслуговування працівників (рядок 9030), на забезпечення працівників житлом (рядок 9040), на професійне навчання (рядок 9050), інші витрати на робочу силу (рядок 9060). Сумарно всі зазначені витрати відображаються в рядку 9010, а в рядку 9070 вказується середньооблікова кількість штатних працівників підприємства.

Також Держстат наказом від 17.06.2020 р. № 183 оновив форму державного статистичного спостереження № 7-ПВ (один раз на чотири роки) «Звіт про заробітну плату за професіями окремих працівників». Ця оновлена форма вводиться в дію, починаючи з 1 січня 2021 року, і вперше подається за 2020 рік не пізніше 31 березня 2021 року. Її повинні подавати юридичні особи та їхні відокремлені підрозділи. Ця форма включає 3 розділи: «Розділ I. Загальна інформація щодо організації оплати праці», «Розділ ІI. Загальні відомості щодо кількості працівників та їх відбору для обстеження», «Розділ IІІ. Відомості щодо відібраних працівників».

Страхові виплати працівникам у 2021 році

Оскільки мінімальна заробітна плата у 2021 році становить у січні – листопаді — 6000 грн., у грудні — 6500 грн., а максимальна величина бази нарахування ЄСВ, що дорівнює 15 розмірам мінімальної заробітної плати, у 2021 році становить у січні – листопаді — 90 000 грн. (6000 грн. х 15), у грудні — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), розглянемо обмеження в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах працівникам у 2021 році з урахуванням зазначених показників (див. таблицю).

Обмеження при нарахуванні страхових виплат у 2021 році

Місяці, в яких настав страховий випадок (почались тимчасова непрацездатність або відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами)
Січень	Лютий – Листопад	Грудень
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах 1
2463,86 грн. (75 000 грн. : 30,44)	2956,64 грн. (90 000 грн. : 30,44)
Максимальна сума допомоги в розрахунку на місяць 2
75 000 грн.	90 000 грн.
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, і мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах 3
197,11 грн. (6000 грн. : 30,44)		213,53 грн. (6500 грн. : 30,44)
Максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування допомоги по вагітності та пологах, якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців 4
394,22 грн. (6000 грн. х 2 : 30,44)		427,07 грн. (6500 грн. х 2 : 30,44)

Обчислюється шляхом ділення максимальної величини бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 (далі — Порядок № 1266), ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105-XIV; далі — Закон № 1105).

² Відповідає максимальній величині бази нарахування ЄСВ в останньому місяці розрахункового періоду (місяці, що передує місяцю настання страхового випадку) (ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 26 Закону № 1105, п. 2, п. 4 Порядку № 1266).

³ Обчислюється шляхом ділення розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 1 ч. 4 ст. 19, ч. 2 ст. 26 Закону № 1105).

⁴ Обчислюється шляхом ділення двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої в місяці настання страхового випадку, на середньомісячну кількість календарних днів (30,44) (п. 5, 29 Порядку № 1266, п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105).