Внесено зміни до Порядку надання відпустки при народженні дитини
Цим документом, який набрав чинності 03.04.2024, внесено зміни до Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693 (далі — Порядок № 693), якими уточнено документи, які потрібно подавати для отримання відпустки при народженні дитини. Зміни обумовлено приведенням норм Порядку № 693 у відповідність до норм статті 77-3 «Відпустка при народженні дитини» Кодексу законів про працю України та статті 19-1 «Відпустка при народженні дитини» Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР, до яких з 24.12.2023 були внесені зміни (див. статтю «Нововведення в наданні відпусток і трудових гарантіях працівників» у ВПЗ № 9/2023, стор. 10).
Згідно з оновленими підпунктами 2 і 3 пункту 3 Порядку № 693, крім чоловіка, дружина якого народила дитину, право на відпустку при народженні дитини також мають:
– батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, що підтверджується письмовою заявою матері дитини та свідоцтвом про народження дитини, в якому зазначена відповідна інформація про батька дитини;
– баба або дід, або інший повнолітній родич дитини, які фактично здійснюють догляд за дитиною, мати (батько) якої є одинокою матір’ю (одиноким батьком), на підставі письмової заяви одинокої матері (одинокого батька) дитини.
Крім того, викладеним у новій редакції пунктом 7 Порядку № 693 тепер визначено, що особи, зазначені у підпункті 2 пункту 3 цього Порядку, під час подання письмової заяви про надання відпустки повинні пред’явити свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена відповідна інформація про батька дитини (раніше було — документ, необхідний для державної реєстрації народження дитини, або свідоцтво про народження дитини), та письмову заяву матері дитини про те, що вони з батьком дитини спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
Таким чином, тепер батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, за умови, що вони спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, для отримання відпустки при народження дитини має подати роботодавцю свідоцтво про народження дитини, у якому зазначена відповідна інформація про батька дитини, та письмову заяву матері дитини про те, що вони з батьком дитини спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. При цьому пункт 7 Порядку № 693 вже не містить норму про те, що батько дитини має також подати довідку про реєстрацію місця проживання. Про недоцільність подання такої довідки ми повідомляли у статті «Надання відпустки при народженні дитини» (див. ВПЗ № 3/2024, стор. 63) і добре, що Кабмін скасував норму про її подання.
З 4 квітня 2024 року призивний вік знижено з 27 до 25 років
Цим документом (далі — Закон № 3127), який набрав чинності 04.04.2024, у Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі — Закон № 2232) текст «27-річного віку» замінено текстом «25-річного віку».
Таким чином, з 04 квітня 2024 року:
– взяттю на військовий облік військовозобов’язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України (далі разом — ТЦКСП) підлягають громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232);
– взяттю на військовий облік призовників у ТЦКСП підлягають громадяни України, звільнені зі служби у військовому резерві, які не виконали обов’язків служби у військовому резерві протягом строків першого та другого контрактів, не проходили строкову військову службу та не досягли 25-річного віку (п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232).
У пояснювальній записці до Закону № 3127 зазначено, зокрема, що тривале перебування громадян на військовому обліку призовників під час дії воєнного стану вважається недоцільним, враховуючи те, що значна чисельність придатних до військової служби громадян, які не мають статусу військовозобов’язаних, не може бути залучена до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з 04 квітня 2024 року взяттю на військовий облік військовозобов’язаних підлягають громадяни України, які досягли 25-річного (було — 27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232). Зазначені особи після взяття на військовий облік військовозобов’язаних можуть бути мобілізовані, якщо вони не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації (ч. 1 ст. 39 Закону № 2232).
Враховуючи вищевикладене, якщо на підприємстві є працівники віком від 25 до 27 років, які були на військовому обліку як призовники, а стали військовозобов’язаними, для запобігання їхньої мобілізації підприємства мають оновити списки військовозобов’язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час (докладно про бронювання працівників та ведення військового обліку на підприємстві йдеться у статтях «Бронювання працівників під час воєнного стану» та «Військовий облік військовозобов’язаних на підприємстві» — див. ВПЗ № 2/2023, стор. 80 та 94).
з 18 травня 2024 року до низки законодавчих актів вносяться зміни,
спрямовані на удосконалення проведення заходів мобілізації
Цим документом (далі — Закон № 3633), який набирає чинності 18.05.2024, вносяться зміни до низки законодавчих актів України, зокрема, до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII (далі — Закон про мобілізацію).
У пояснювальній записці до Закону № 3633 зазначено, що він розроблений з метою законодавчого удосконалення процедур проведення заходів мобілізації, удосконалення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, а також окремих питань проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройної агресії проти України. Завданням Закону № 3633 є уточнення питань військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, обов’язків органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій, підприємств, установ і організацій та громадян України під час проведення мобілізації, уточнення підстав для надання відстрочки та звільнення від призову на військову службу, а також підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.
Так, змінами, які вносяться до статті 21 Закону про мобілізацію, передбачено, що підприємства, установи і організації зобов’язані, зокрема, забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В новій редакції викладається стаття 25 «Організація і порядок бронювання військовозобов’язаних» Закону про мобілізацію, якою, зокрема, передбачено, що бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють або проходять службу:
1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах:
– державної служби категорії «А», голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів — усі військовозобов’язані;
– державної служби категорій «Б», «В», в органах місцевого самоврядування — не більше 50% кількості військовозобов’язаних цих категорій у зазначених органах;
2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, НАБУ, ДБР, органах прокуратури, БЕБ, ДСНС, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування, а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;
3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень);
4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України (наразі такі критерії та порядок затверджено постановою Кабміну від 27.01.2023 № 76, але до неї готуються зміни; — Ред.).
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, у разі перебування на території України зобов’язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти (за її наявності) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до ТЦКСП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет військовозобов’язаного (за наявності), а у разі перебування за кордоном — шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті ТЦКСП за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет військовозобов’язаного (за наявності).
У період дії воєнного стану громадяни України – чоловіки віком від 18 до 60 років зобов’язані мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред’являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) ТЦКСП або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі та на пунктах пропуску через державний кордон України (ч. 4 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII).