З 1 ГРУДНЯ 2021 РОКУ ЗБІЛЬШИЛИСЯ РОЗМІРИ
МІНІМАЛЬНОЇ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ І ПРОЖИТКОВОГО МІНІМУМУ
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-ІХ (далі — Закон про Держбюджет-2021) мінімальна заробітна плата з 1 грудня 2021 року збільшилася і становить:
- у місячному розмірі — 6500 грн. (з 1 січня до 30 листопада становила 6000 грн.);
- у погодинному розмірі — 39,12 грн. (з 1 січня до 30 листопада становила 36,11 грн.).
Враховуючи вищевикладене, з 1 грудня 2021 року працівникам, яким встановлено посадові оклади (оклади, місячні тарифні ставки), за повністю виконану місячну норму праці роботодавці мають виплачувати заробітну плату у розмірі не менше 6500 грн., а працівникам, яким встановлено погодинну оплату праці, за повністю виконану годинну норму праці — у розмірі не менше 39,12 грн. При роботі на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ст. 3-1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР).
У зв’язку із збільшенням мінімальної заробітної плати збільшилися розміри важливих для роботодавців «податково-страхових» показників, які з 1 грудня 2021 року становлять:
- максимальна величина бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) — 97 500 грн. (6500 грн. х 15), у січні – листопаді вона становила 90 000 грн. (6000 грн. х 15). Відповідно, максимальна сума ЄСВ, що підлягає сплаті за місяць, тепер становить 21 450 грн. (97 500 грн. х 22%), у січні – листопаді вона становила 19 800 грн. (90 000 грн. х 22%);
- сума ЄСВ, яка має бути сплачена роботодавцем, якщо база нарахування ЄСВ в місяці у застрахованої особи за основним місцем роботи не перевищує розміру мінімальної заробітної плати — 1430 грн. (6500 грн. х 22%), у січні – листопаді вона становила 1320 грн. (6000 грн. х 22%);
- розмір мінімального страхового внеску — 1430 грн. (6500 грн. х 22%), у січні – листопаді цей розмір становив 1320 грн. (6000 грн. х 22%);
- максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «лікарняних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців, та мінімальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних» — 213,53 грн. (6500 грн. : 30,44), у січні – листопаді ці показники становили 197,11 грн. (6000 грн. : 30,44);
- максимальна середньоденна заробітна плата для нарахування «декретних», якщо страховий стаж становить менше 6 місяців за останні 12 місяців — 427,07 грн. (6500 грн. х 2 : 30,44), у січні – листопаді вона становила 394,22 грн. (6000 грн. х 2 : 30,44);
- максимальна сума звільнених від оподаткування ПДФО та військовим збором пенсійних внесків, що сплачується роботодавцем-резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податків (працівника) — 16 250 грн. (6500 грн. х 2,5), у січні – листопаді вона становила 15 000 грн. (6000 грн. х 2,5) (пп. «в» пп. 164.2.16 Податкового кодексу України; далі — ПКУ).
У зв’язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2021 року збільшилися і розміри штрафів, що накладаються органами Держпраці на роботодавців за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), оскільки вони прив’язані до розміру мінімальної заробітної плати, що діє на момент виявлення порушення.
Крім збільшення мінімальної заробітної плати та пов’язаних з нею показників, з 1 грудня 2021 року збільшився розмір прожиткового мінімуму, який відповідно до статті 7 Закону про Держбюджет-2021 із зазначеної дати становить:
- для дітей віком до 6 років — 2100 грн. (з 1 липня по 30 листопада становив 2013 грн.);
- для дітей віком від 6 до 18 років — 2618 грн. (з 1 липня по 30 листопада становив 2510 грн.);
- для працездатних осіб — 2481 грн. (з 1 липня по 30 листопада становив 2379 грн.);
- для осіб, які втратили працездатність, — 1934 грн. (з 1 липня по 30 листопада становив 1854 грн.);
- усереднений в розрахунку на місяць на одну особу — 2393 грн. (з 1 липня по 30 листопада становив 2294 грн.).
Для роботодавців важливим є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі — ПМПО), який з 1 грудня 2021 року, як зазначено вище, збільшився до 2481 грн.
У зв’язку з цим з 1 грудня 2021 року збільшилась до 2481 грн. сума заробітної плати, що підлягає індексації. Частина заробітної плати, що перевищує ПМПО, не підлягає індексації.
Якщо роботодавець за виконавчим документом із доходів працівника відраховує аліменти на дитину у мінімальному розмірі (50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку — ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України), то мінімальний розмір таких аліментів з 1 грудня 2021 року становить:
– для дітей віком до 6 років — 1050 грн. (2100 грн. х 50%);
– для дітей віком від 6 до 18 років — 1309 грн. (2618 грн. х 50%).
Розміри решти важливих для роботодавців «зарплатно-податково-страхових» показників, що залежать від мінімальної заробітної плати та ПМПО, з 1 грудня 2021 року не змінилися, оскільки такі показники залежать від розмірів мінімальної заробітної плати та ПМПО, встановлених на 1 січня календарного року. Наприклад, не змінилися розміри мінімального посадового окладу (ч. шоста ст. 96 КЗпП), податкової соціальної пільги та граничного розміру доходу, до якого вона застосовується (ст. 169 ПКУ), не оподатковуваної ПДФО та військовим збором частини окремих доходів (ст. 164, 165, 170 та інші норми ПКУ).
Водночас, якщо в колективному договорі (іншому «зарплатному» документі) підприємства визначено, що мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка робочого І тарифного розряду) встановлюється на рівні поточного розміру ПМПО (тобто без прив’язки до його розміру станом на 1 січня), то на такому підприємстві мінімальний посадовий оклад з 1 грудня 2021 року має становити не менше 2481 грн.
Що стосується збільшення з 1 грудня 2021 року заробітної плати у бюджетній сфері, то згідно з приміткою 1 до додатка 1 «Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі — ЄТС) до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 посадові оклади (тарифні ставки) за розрядами ЄТС визначаються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду на відповідний тарифний коефіцієнт. Посадові оклади (тарифні ставки) розраховуються виходячи з розміру посадового окладу (тарифної ставки) працівника 1 тарифного розряду, який з 1 грудня 2021 року збільшився і становить 2893 грн. (з 1 січня 2021 року становив 2670 грн.).
Оскільки у бюджетній сфері розміри посадових окладів (тарифних ставок) працівників 2 – 25 тарифних розрядів ЄТС розраховуються шляхом множення окладу (ставки) працівника 1 тарифного розряду ЄТС на відповідний тарифний коефіцієнт, то з 1 грудня 2021 року збільшилися розміри всіх посадових окладів (тарифних ставок) ЄТС.
Отже, керівники установ, закладів та організацій бюджетної сфери повинні внести зміни до штатного розпису своїх установ, закладів та організацій, встановивши з 1 грудня 2021 року нові (збільшені) розміри посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників, а також забезпечити диференціацію заробітної плати працівників, які отримують заробітну плату на рівні мінімальної в межах фонду оплати праці, шляхом встановлення доплат, надбавок, премій з урахуванням складності, відповідальності та умов виконуваної роботи, кваліфікації працівника, результатів його роботи.
Докладно — див. статтю на стор. 8.
МОЗ ДОПОВНИЛО ПЕРЕЛІК ОРГАНІЗАЦІЙ, ПРАЦІВНИКИ ЯКИХ
ПІДЛЯГАЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВИМ ПРОФІЛАКТИЧНИМ ЩЕПЛЕННЯМ ВІД COVID-19,
А УРЯД ЗОБОВ’ЯЗАВ КЕРІВНИКІВ ВІДСТОРОНЯТИ ВІД РОБОТИ
НЕВАКЦИНОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗАЗНАЧЕНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Першим документом, який набрав чинності 09.12.2021, Міністерство охорони здоров’я України (далі — МОЗ) внесло зміни до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням, затвердженого наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 (далі — Перелік № 2153), про норми якого ми вже повідомляли (див. ВПЗ № 7/2021, стор. 7). Перелік № 2153 доповнено пунктами 4 – 6, в яких наведено нові категорії працівників, які підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19), на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України COVID-19 (далі — карантин).
Відтепер згідно з Переліком № 2153 обов’язковим профілактичним щепленням проти COVID-19 на період дії карантину підлягають працівники:
1. Центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;
2. Місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;
3. Закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
4. Підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;
5. Установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;
6. Підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об’єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.
Для всіх вищезазначених категорій працівників щеплення проти COVID-19 має проводитися в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, які зазначено у Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595.
Підтвердженням наявності абсолютних протипоказань до проведення щеплень проти COVID-19 є форма первинної облікової документації № 028-1/о «Висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» (далі — довідка ф. № 028). Саме цю довідку, підписану лікарем і завірену печаткою закладу охорони здоров’я, має надати роботодавцю працівник, який підлягає обов’язковій вакцинації, але має абсолютні протипоказання для її проведення. Довідка ф. № 028 може бути як постійною, так і виданою на певний строк (залежно від того, абсолютні протипоказання постійні чи тимчасові).
Нагадаємо, що відповідно до частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III (далі — Закон № 1645) працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших (крім дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу) відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Другим документом, що коментується, з 08.11.2021 внесено доповнення до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 № 1236 (далі — Постанова № 1236), пунктом 1 якої на всій території України встановлено карантин до 31 грудня 2021 року (уряд його продовжить до 31 березня 2022 року). Постанову № 1236 доповнено пунктом 41-6, згідно з яким керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:
1) контроль за проведенням обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов’язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов’язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком № 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов’язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), частини другої статті 12 Закону № 1645 та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров’я;
3) взяття до відома, що:
– на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
– відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов’язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
– строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Враховуючи вищевикладене, якщо працівники, зазначені у Переліку № 2153, не вакцинуються від COVID-19 (хоча б однією дозою дводозної вакцини), то наказом (розпорядженням) роботодавця вони мають бути відсторонені від роботи на період до проходження зазначеної вакцинації або до закінчення карантину, запровадженого Постановою № 1236. Виключення зроблено лише для працівників, які мають абсолютні протипоказання, що має бути підтверджено довідкою ф. № 028.
Звертаємо увагу: оскільки частиною першою статті 94 КЗпП і частиною першою статті 1 Закону № 108 передбачено виплату заробітної плати працівнику лише за виконану ним роботу, а в разі відсторонення від роботи через відмову вакцинуватися працівник трудові обов’язки (жодну роботу) не виконує, то немає підстав для виплати йому заробітної плати (середнього заробітку) за час відсторонення від роботи, якщо, звичайно, внутрішнім документом (наприклад, колективним договором) підприємства не передбачено інші умови (гарантії).
Відсторонення від роботи у разі невакцинації від COVID-19 працівників, зазначених у Переліку № 2153, має бути здійснено незалежно від встановленого для них режиму роботи. Тому якщо зазначені працівники виконують надомну або дистанційну роботу, працюють з гнучким режимом робочого часу, то вони також повинні бути відсторонені від роботи (стаття 46 КЗпП, стаття 12 Закону № 1645, пункт 41-6 Постанови № 1236 та Перелік № 2153 не містять для них винятків).
Докладно — див. статтю на стор. 62 та роз’яснення Держпраці на стор. 103.