Грошова компенсація за невикористану відпустку

Згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки) право на відпустки забезпечується:

• гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом;
• забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Статтею 83 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і статтею 24 Закону про відпустки визначено умови і порядок виплати грошової компенсації за невикористану відпустку.

Зазначеними статтями передбачено виплату грошової компенсації за невикористану відпустку в трьох випадках:

1) працівникам при звільненні;

2) працівникам, які продовжують працювати на підприємстві і використали певну частину відпустки;

3) працівникам, яких призивають на військову службу.

Зупинимося детально на кожному із зазначених випадків виплати грошової компенсації за невикористану відпустку (далі — грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника

Відповідно до статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні:

• щорічної відпустки;
• додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю (далі — інвалід) з дитинства підгрупи А I групи.

У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.

Нагадаємо, що відповідно до статті 4 Закону про відпустки до щорічних відпусток належать:

• основна відпустка — надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 6 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором (залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах) і не повинна перевищувати 35 календарних днів (ст. 7 Закону про відпустки);
• додаткова відпустка за особливий характер праці — конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (ст. 8 Закону про відпустки);
• інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.¹

  ¹ Про види та особливості надання працівникам щорічних відпусток докладно йдеться у статті «Щорічні відпустки: види, порядок надання, тривалість, оформлення» журналу «Все про працю і зарплату» № 4/2024, стор. 6.

Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – інваліда з дитинства підгрупи А I групи (далі — додаткова відпустка на дітей), належить до соціальних відпусток (ст. 4, 19 Закону про відпустки). Ця оплачувана відпустка надається щорічно тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) таким особам:

– одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або які усиновили дитину;

– матері (батьку) інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одинокій матері;

– батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);

– особі, яка взяла під опіку (піклувальння) дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи;

– одному із прийомних батьків;

– одному із батьків-вихователів.

За наявності декількох підстав для надання цієї соціальної відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів (ст. 182-1 КЗпП, ст. 19 Закону про відпустки).²

Додаткова відпустка на дітей надається повної тривалості в будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу на підприємстві та незалежно від дати народження дитини — до чи після цієї дати.³

У разі якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку або додаткову відпустку на дітей за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні таких відпусток, оскільки чинним законодавством не передбачено терміну давності, після закінчення якого втрачається право на зазначені відпустки.⁴

Виплата грошової компенсації здійснюється в останній день роботи працівника (день звільнення), оскільки відповідно до статей 47, 116 КЗпП роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати (в т. ч. грошової компенсації) та виплатити всі суми, що належать йому від підприємства (в т. ч. грошову компенсацію). Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми (в т. ч. грошова компенсація) мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні (в т. ч. про розмір грошової компенсації), роботодавець у будь-якому разі повинен у вищевказаний строк виплатити не оспорювану працівником суму.⁵

Звертаємо увагу, що для нарахування грошової компенсації при звільненні не мають значення особливості роботи (випробувальний строк, сезонні та тимчасові роботи, сумісництво, неповний робочий час тощо), а також причина (підстава) звільнення працівника. Тому навіть якщо працівника звільняють за систематичне невиконання посадових обов’язків (п. 3 ст. 40 КЗпП), тривалий прогул без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП), появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП), вчинення за місцем роботи розкрадання майна роботодавця (п. 8 ст. 40 КЗпП), підприємство зобов’язане нарахувати працівнику грошову компенсацію за невикористані дні вищевказаних відпусток.

У разі звільнення працівника за порушення трудової дисципліни він не має права на отримання невикористаної відпустки з подальшим звільненням (ст. 3 Закону про відпустки). Але це обмеження не може розглядатися як відсутність права на отримання грошової компенсації за невикористану відпустку, тобто при звільненні працівника за порушення трудової дисципліни йому повинна бути виплачена грошова компенсація на загальних підставах.⁶

Також роботодавцям слід враховувати, що невиплата або виплата не в повному обсязі грошової компенсації за всі невикористані дні відпусток працівнику при звільненні є порушенням роботодавцем вимог статей 83 і 116 КЗпП та статті 24 Закону про відпустки, за яке роботодавець може бути притягнений до фінансової відповідальності у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (абз. десятий ч. другої ст. 265 КЗпП) та нарахування працівнику середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за 6 місяців (ст. 117 КЗпП).⁷

У разі якщо працівник був звільнений роботодавцем, і в день звільнення йому була виплачена грошова компенсація, але згодом за рішенням суду він був поновлений на роботі, то працівник не зобов’язаний повертати роботодавцю грошову компенсацію (вона не відраховується із заробітної плати, яка виплачується роботодавцем працівнику за час вимушеного прогулу за рішенням суду), оскільки законодавством (КЗпП, Законом про відпустки) не передбачено повернення працівником грошової компенсації в зазначеному випадку⁸ (в цій ситуації «відпускний» стаж працівника починає обчислюватися з дати поновлення на роботі).

Звертаємо увагу, що з 19.07.2022 законодавством не передбачено перерахування за бажанням працівника грошової компенсації за не використані ним дні щорічних відпусток при звільненні у зв’язку з переведенням на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП) на рахунок такого підприємства.

Виплата грошової компенсації за невикористану
відпустку працівнику, який не звільняється

Відповідно до частини четвертої статті 83 КЗпП і частини четвертої статті 24 Закону про відпустки за бажанням працівника частина щорічної відпустки може бути замінена грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Звертаємо увагу, що у вищенаведеній нормі не конкретизується, про які саме додаткові відпустки йдеться, але текстове розділення «щорічної та додаткових відпусток» дозволяє зробити висновок, що в обов’язкові 24 календарних дні відпустки, які працівник зобов’язаний використати протягом робочого (календарного) року, включаються як щорічні (основна та додаткові) відпустки, так і додаткові відпустки, які не належать до щорічних. Але Мінсоцполітики та Держпраці в деяких своїх роз’ясненнях⁹ повідомили, що в обов’язкові 24 календарних дні відпустки включають лише дні щорічних (основної та додаткових) відпусток. Ми з цим не згодні, оскільки вище процитовані норми статті 83 КЗпП і статті 24 Закону про відпустки говорять про інше, і до додаткових відпусток, про які йдеться в них, можуть бути віднесені, наприклад, додаткова відпустка на дітей (ст. 19 Закону про відпустки), додаткова відпустка окремим категоріям громадян (в т. ч. учасникам бойових дій, інвалідам внаслідок війни, реабілітованим особам) і постраждалим учасникам Революції Гідності (ст. 16-2 Закону про відпустки), інші додаткові відпустки, передбачені законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором (ч. друга ст. 4 Закону про відпустки), зокрема, додаткова відпустка строком 14 робочих днів на рік особам, віднесеним до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, що надається згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 та пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 № 796-XII.¹⁰

Таким чином, основною умовою для отримання грошової компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за відповідний робочий рік є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток за цей робочий (календарний) рік. І тільки після використання такої кількості календарних днів зазначених відпусток працівник може розраховувати на отримання грошової компенсації за інші невикористані дні щорічної відпустки за цей же робочий рік.¹¹

Наприклад, якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 28 календарних днів, при цьому він використав за робочий рік 24 календарних дні такої відпустки, то за 4 (28 – 24) невикористаних календарних дні зазначеної відпустки він може отримати грошову компенсацію.

Якщо у працівника сумарна тривалість щорічної відпустки становить 31 календарний день (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 7 к. д. — щорічна додаткова відпустка за роботу з ненормованим робочим днем), то при використанні працівником за відповідний робочий рік частини щорічної основної відпустки тривалістю 17 календарних днів та щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 7 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (17 + 7) календарних дні щорічної відпустки), за ті, що залишилися, 7 (31 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки він має право отримати грошову компенсацію.¹²

Також слід пам’ятати, що працівнику може бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки тільки у випадку, якщо він використав за робочий рік не менше 14 календарних днів щорічної основної відпустки, оскільки виходячи з норм статті 12 Закону про відпустки основна безперервна частина такої відпустки, яку працівник зобов’язаний використати у разі поділу відпустки на частини, повинна становити не менше ніж 14 календарних днів.

Наприклад, якщо сумарна тривалість щорічної відпустки працівника становить 42 календарних дні (24 к. д. — щорічна основна відпустка і 18 к. д. — щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці — робота в умовах підвищеного ризику для здоров’я), то при використанні працівником за відповідний робочий рік щорічної додаткової відпустки повної тривалості — 18 к. д. і частини щорічної основної відпустки тривалістю 6 календарних днів (всього за робочий рік використано 24 (18 + 6) календарних дні щорічної відпустки) працівнику не можна виплачувати грошову компенсацію за 18 (24 – 6 або 42 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. У даній ситуації працівнику необхідно надати ще не менше 14 календарних днів безперервної невикористаної щорічної основної відпустки і тільки після цього можна виплатити грошову компенсацію за дні щорічної основної відпустки, що залишилися невикористаними, тобто за 4 (24 – 6 – 14 або 42 – 18 – 6 – 14) календарних дні цієї відпустки.

Звертаємо увагу: хоча в обов’язкові для використання 24 календарних дні відпустки, як зазначалося вище, включаються дні як щорічних (основної та додаткових) відпусток, так і додаткових відпусток, грошова компенсація, якщо працівник не звільняється (продовжує працювати), виплачується йому тільки за частину щорічної відпустки. За невикористану додаткову відпустку на дітей грошова компенсація виплачується працівнику тільки при звільненні.¹³

Наприклад, якщо працівниця має право на 30 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей (тобто всього на 40 к. д. відпусток), при цьому вона вже використала 14 календарних днів щорічної основної відпустки і 10 календарних днів додаткової відпустки на дітей, тобто всього за робочий (календарний) рік використала 24 (14 + 10) календарних дні щорічної та додаткової відпусток, то їй можна виплатити грошову компенсацію за 16 (30 – 14 або 40 – 24) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Якщо працівниця має право на 28 календарних днів щорічної основної відпустки і 17 календарних днів додаткової відпустки на дітей, яка надається за двома підставами (тобто всього на 44 к. д. відпусток), при цьому вона використала 24 календарних дні щорічної основної відпустки і не використала за поточний календарний рік додаткову відпустку на дітей, то їй можна виплатити компенсацію лише за 4 (28 – 24) календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки, а компенсацію за 17 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей можна виплатити тільки при звільненні працівниці.

Виплата грошової компенсації здійснюється роботодавцем на підставі заяви працівника, в якій він повинен вказати, за скільки календарних днів невикористаної щорічної відпустки він бажає отримати компенсацію. Заява подається в довільній формі, наприклад, з таким текстом:

«Прошу відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР виплатити мені грошову компенсацію за невикористаних 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік з 15.11.2024 по 14.11.2025. Належні мені за цей робочий рік 24 календарних дні щорічної основної відпустки я використав в період з 28.07.2025 по 20.08.2025».

Така заява є підставою для видання керівником підприємства наказу про нарахування та виплату працівнику грошової компенсації.

Якщо працівник подає заяву на використання 24 календарних днів щорічної основної відпустки і в цій же заяві просить виплатити грошову компенсацію за решту календарних днів щорічної основної відпустки (наприклад, за 6 календарних днів такої відпустки, якщо її загальна тривалість становить 30 календарних днів) за поточний робочий рік, то в наказі про надання 24 календарних днів щорічної основної відпустки може бути зазначено й про виплату грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки.¹⁴

Основна частина зазначеного наказу може мати такий текст:

«НАКАЗУЮ:

1. Надати КОНОНЕНКУ Андрію Сергійовичу, токарю, 24 календарних дні щорічної основної відпустки з 01.12.2025 по 24.12.2025 за робочий рік з 10.12.2024 по 09.12.2025.

2. Виплатити КОНОНЕНКУ Андрію Сергійовичу, токарю, після використання 24 календарних днів щорічної основної відпустки, зазначених в пункті 1 цього наказу, грошову компенсацію за невикористаних 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік з 10.12.2024 по 09.12.2025.

Підстава: заява Кононенка А. С. від 17.11.2025.».

Виплата грошової компенсації працівникам, призваним (прийнятим) на військову службу

З 24.12.2023 до КЗпП і Закону про відпустки були внесені зміни¹⁵, якими введено ще одну підставу для виплати працівнику грошової компенсації без його звільнення.

Відповідно до частини другої статті 83 КЗпП і частини другої статті 24 Закону про відпустки працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їхнім бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

Таким чином, якщо працівник, якого призивають (приймають за контрактом) на військову службу в особливий період (в т. ч. під час воєнного стану), має невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки на дітей і бажає за них отримати грошову компенсацію, то він повинен подати роботодавцю заяву про виплату такої компенсації не пізніше останнього дня місяця увільнення від роботи у зв’язку з призовом (прийняттям) на військову службу. На підставі такої заяви роботодавець видає відповідний наказ і виплачує грошову компенсацію працівнику в місяці увільнення його від роботи у зв’язку з призовом (прийняттям) на військову службу або в наступному місяці, якщо заяву подано в останні дні такого місяця (бухгалтерії потрібен час для розрахунку суми грошової компенсації, суми утримань з неї та нарахувань на неї).

Наприклад, якщо працівника мобілізовано з 17 листопада 2025 року, то заяву про виплату грошової компенсації він має подати роботодавцю не пізніше 30 листопада. У разі подання працівником такої заяви 1 грудня 2025 року роботодавець вже не матиме права виплатити йому грошову компенсацію.

Випадки, коли грошова компенсація за невикористану відпустку не виплачується

Якщо після використання 24 календарних днів щорічної та додаткових відпусток працівник не подав роботодавцю заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію за інші невикористані дні щорічної відпустки, то в мирний час згідно з частиною сьомою статті 79 КЗпП і частиною другою статті 12 Закону про відпустки невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Крім того, в мирний час відповідно до частини п’ятої статті 80 КЗпП і частини п’ятої статті 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.

З вищенаведеної норми випливає, що в мирний час якщо працівник за поточний робочий рік не використав частину щорічної (основної чи додаткової) відпустки, за яку йому була виплачена грошова компенсація, то вже в наступному робочому році щорічна відпустка (як основна, так і додаткова) має бути надана йому повної тривалості, і, відповідно, у працівника в наступному робочому році не повинно бути невикористаних днів щорічної відпустки, за які можна виплатити грошову компенсацію.

Крім того, якщо в поточному робочому році, який триває, наприклад, з 05.09.2025 по 04.09.2026, працівнику буде надано в період з 01.06.2026 по 24.06.2026 невикористану повну щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні за попередній робочий рік (який тривав з 05.09.2024 по 04.09.2025), то працівникові не може бути виплачена грошова компенсація за 24 календарних дні щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. Тобто грошова компенсація виплачується виходячи з кількості невикористаних днів щорічної відпустки за конкретний робочий рік.¹⁶

Водночас вищенаведені гарантії щодо обов’язкового надання невикористаної частини щорічної відпустки до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка, та щодо заборони ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль, не діють під час воєнного стану, оскільки згідно з абзацом п’ятим частини 1 статті 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136) у період дії воєнного стану норми частини сьомої статті 79, частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11, частини другої статті 12 Закону про відпустки не застосовуються.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарних дні за поточний робочий рік. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.

Таким чином, у період дії воєнного стану роботодавець може, але не зобов’язаний обмежити щорічну основну відпустку працівника 24 календарними днями, якщо її тривалість у працівника становить більше 24 календарних днів. У разі застосування такого обмеження роботодавець має право відмовити працівнику у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки до припинення (скасування) воєнного стану або до звільнення працівника.

У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону про відпустки (абз. шостий ч. 1 ст. 12 Закону № 2136).

В мирний час згідно з частиною п’ятою статті 80 КЗпП і частиною п’ятою статті 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Особам до 18 років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається (ч. п’ята ст. 83 КЗпП, ч. п’ята ст. 24 Закону про відпустки).

Таким чином, грошова компенсація (крім випадків звільнення) не виплачується за:

– всі види відпусток працівникам віком до 18 років;

– щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами або з особливим характером праці працівникам, які мають право на такі відпустки (навіть якщо ці працівники використали за робочий рік щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів).

Також грошова компенсація не виплачується за всі інші невикористані відпустки, які не є щорічними відпустками або додатковими відпустками на дітей, а також у разі, коли працівник перед звільненням вирішить використати всі належні йому дні щорічних відпусток.

Нагадаємо, що відповідно до статті 3 Закону про відпустки за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки на дітей, що не була одержана за життя, виплачується членам сім’ї такого працівника, а у разі їх відсутності — входить до складу спадщини (ч. шоста ст. 24 Закону про відпустки).

Визначення стажу, що дає право на щорічну відпустку,
за яку виплачується грошова компенсація

Якщо грошову компенсацію необхідно виплатити при звільненні працівника, то перш ніж приступити до розрахунку її суми, потрібно визначити кількість календарних днів відпустки, на які працівник має право. У свою чергу, кількість днів щорічних основної та додаткових відпусток залежить від стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки.

До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються, зокрема:

• час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу);
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню («лікарняні», «декретні»), за винятком частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
• час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону про відпустки (тобто період перебування у відпустках без збереження заробітної плати);
• час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної освіти;
• час, коли працівник фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата;
• інші періоди роботи, передбачені законодавством.¹⁷

Незважаючи на норму пункту 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки, з якої випливає, що період перебування у відпустках без збереження заробітної плати, передбачених статтею 26 Закону про відпустки, включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, з 24.12.2023 статтю 26 Закону про відпустки доповнено спеціальною нормою — частиною четвертою, відповідно до якої час перебування у відпустках, зазначених у цій статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Також не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, період перебування працівника у відпустках без збереження заробітної плати, що надаються в період дії воєнного стану згідно з частиною 3 (не зараховується з 24.12.2023) та частиною 4 статті 12 Закону № 2136.

Відповідно до норм статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не включаються:

– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — не більш як до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку;

– час проходження військової служби в особливий період (у період воєнного стану) працівниками-військовослужбовцями, зазначеними в частині третій статті 119 КЗпП, коли за ними зберігалися місце роботи та посада, але не зберігався середній заробіток на підприємстві (з 19.07.2022, крім випадків, коли середній заробіток нараховувався працівнику за рішенням роботодавця);¹⁸

– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану;

– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, тощо).

Розрахунок кількості днів невикористаної відпустки

Кількість невикористаних днів щорічної відпустки, за які працівнику необхідно виплатити грошову компенсацію, залежить від тривалості щорічної відпустки працівника, встановленої внутрішнім документом підприємства (колективним та/або трудовим договором), і наявного у працівника стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку.

Загального нормативно-правового акта, який би визначав порядок розрахунку кількості невикористаних днів щорічної відпустки, наразі немає.

На думку Мінекономіки та Мінсоцполітики¹⁹, враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно робити до календарних днів останнього відпрацьованого робочого року (за його відсутності — поточного робочого року).

При цьому за кожним видом відпусток, які підлягають компенсації при звільненні, розрахунок невикористаних днів здійснюється окремо.

В мирний час відповідно до статті 78-1 КЗпП та пункту 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, тому зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж).

З 24.03.2022 і до закінчення воєнного стану частиною 6 статті 6 Закону № 2136 зупинено дію статті 73 КЗпП, тому в зазначеному періоді немає святкових і неробочих днів, а «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП.

Також для правильного нарахування грошової компенсації, про що докладно йдеться нижче, відпустки потрібно розподіляти на ті, на які працівник набув право по 31.12.2023, і на «зароблені» ним після цієї дати.

ПРИКЛАД 1

Визначення кількості днів невикористаної відпустки, якщо відпрацьовано декілька місяців в робочому році

У працівника, прийнятого на роботу 05.05.2025, тривалість щорічної основної відпустки — 24 календарних дні. Поточний робочий рік, за який повинна надаватися щорічна основна відпустка повної тривалості, у працівника триває з 05.05.2025 по 04.05.2026. Однак працівник звільняється 28.11.2025 (останній день роботи), не відпрацювавши повний робочий рік.

Визначимо «відпускний» стаж — кількість відпрацьованих працівником календарних днів (далі — к. д.) в поточному робочому році за період з 05.05.2025 по 28.11.2025 (день звільнення), враховуючи що в період дії воєнного стану немає святкових і неробочих днів, оскільки на цей період зупинено дію статті 73 КЗпП:

27 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) + 28 к. д. (листопад) = 208 к. д.

Для розрахунку тривалості щорічної основної відпустки пропорційно відпрацьованому часу визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що припадають на один календарний день в цілому за рік (поточний робочий рік: з 05.05.2025 по 04.05.2026):

24 к. д. відпустки : 365 к. д. = 0,0658 к. д.

Цю величину для визначення кількості днів щорічної основної відпустки, на які працівник має право, множимо на кількість календарних днів, відпрацьованих працівником в період з 05.05.2025 по 28.11.2025:

0,0658 к. д. х 208 к. д. = 13,7 ≈ 14 к. д.

Таким чином, працівник станом на день звільнення має право на 14 календарних днів щорічної основної відпустки, тому в день звільнення йому необхідно виплатити грошову компенсацію за ці невикористані дні щорічної відпустки.

ПРИКЛАД 2

Визначення кількості днів невикористаних відпусток, якщо працівниця перебувала
у трудових відносинах декілька років, але відпустки не використовувала

Працівницю прийнято на роботу 16.03.2020. На момент прийняття на роботу вона мала одну дитину віком до 5 років, а у 2021 році в неї народилася друга дитина. Працівниця звільняється 05.12.2025 за власним бажанням. За період роботи на підприємстві щорічна основна відпустка і додаткова відпустка на дітей працівниці не надавалися. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці — 24 календарних дні (далі — к. д.).

За весь період роботи на підприємстві з 16.03.2020 по 05.12.2025 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:

– з 16.03.2020 по 02.12.2020 (262 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 03.12.2020 по 07.04.2021 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

– з 08.04.2021 по 03.02.2024 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 04.02.2024 по 03.08.2025 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 04.08.2025 по 02.09.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки);

– з 03.09.2025 по 05.12.2025 (94 к. д.) — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 08.04.2021 по 03.02.2024 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 04.02.2024 по 03.08.2025 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком;

– з 04.08.2025 по 02.09.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 16.03.2020 по 02.12.2020 (262 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 7 святкових і неробочих днів — 19 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 9 травня (День перемоги), 7 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);

– з 03.12.2020 по 07.04.2021 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 03.09.2025 по 05.12.2025 (94 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 1 календарний день 1 жовтня (День захисників і захисниць України), який не є святковим днем у період воєнного стану.

Загальний «відпускний» стаж працівниці (включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24.03.2022 — день набрання чинності Закону № 2136):

262 к. д. + 126 к. д. + 94 к. д. = 482 к. д.

На загальний «відпускний» стаж припадає 7 святкових і неробочих днів у відпрацьованому періоді (всі вони припадають на період з 16.03.2020 по 02.12.2020). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (з 03.12.2020 по 07.04.2021), є календарними днями цієї відпустки, тому не віднімаються при розрахунку тривалості щорічної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 05.12.2025 включно (з «відпускного» стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24.03.2022):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (482 к. д. – 7 святк. д.) = 31,2 ≈ 31 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 16.03.2024 по 15.03.2025);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 16.03.2024 по 15.03.2025);

482 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

7 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу (тобто які припадають на відпрацьований період з 16.03.2020 по 02.12.2020, а саме 19 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 9 травня (День перемоги), 7 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України) 2020 року).

Таким чином, станом на 05.12.2025 (день звільнення) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 31 календарний день.

Тепер визначимо окремо «відпускний» стаж працівниці станом на 31.12.2023, а також за період з 01.01.2024 по 05.12.2025 (це потрібно для правильного визначення суми грошової компенсації).

«Відпускний» стаж працівниці станом на 31.12.2023 (включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24.03.2022):

262 к. д. + 126 к. д. = 388 к. д.

На «відпускний» стаж працівниці станом на 31.12.2023 припадає 7 святкових і неробочих днів у відпрацьованому періоді (всі вони припадають на відпрацьований період з 16.03.2020 по 02.12.2020). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами (з 03.12.2020 по 07.04.2021), є календарними днями цієї відпустки, тому не віднімаються при розрахунку тривалості щорічної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 31.12.2023 включно (із загального стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24.03.2022):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (388 к. д. – 7 святк. д.) = 25,1 ≈ 25 к. д.

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 16.03.2024 по 15.03.2025);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівниці (з 16.03.2024 по 15.03.2025);

388 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

7 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Таким чином, станом на 31.12.2023 (включно) працівниця набула право на щорічну основну відпустку тривалістю 25 календарних днів.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки, на яку працівниця набула право за період роботи з 01.01.2024 по 05.12.2025, враховуючи, що в цьому періоді «відпускний» стаж працівниці включає 94 календарних дні (час фактичної роботи з 03.09.2025 по 05.12.2025), а святкових і неробочих днів в цьому періоді немає:

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (94 к. д. – 0 святк. д.) = 6,2 ≈ 6 к. д.

Таким чином, станом на день звільнення (05.12.2025) працівниця має право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 31 (25 + 6) календарний день, за яку їй потрібно виплатити грошову компенсацію в день звільнення.

Що стосується додаткової відпустки на дітей, то оскільки з 2021 року працівниця має двох дітей віком до 15 років, то вона за 2021–2025 роки має право на додаткову відпустку на дітей тривалістю по 10 календарних днів за кожний календарний рік (підстава — один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років) за умови, що чоловіку працівниці не надавалася додаткова відпустка на дітей за ці календарні роки (з 09.05.2021 зі статті 19 Закону про відпустки виключено норму про те, що жінка має працювати у календарному році для набуття права на додаткову відпустку на дітей за цей календарний рік).²⁰

Отже, станом на 31.12.2023 працівниця за 2021–2023 роки має право на 30 (10 к. д. х 3 роки) календарних днів додаткової відпустки на дітей, а за 2024–2025 роки — на 20 (10 к. д. х 2 роки) календарних днів цієї відпустки. При звільненні їй потрібно виплатити грошову компенсацію за 50 (30 + 20) календарних днів додаткової відпустки на дітей.

ПРИКЛАД 3

Визначення кількості днів невикористаної щорічної відпустки, якщо працівниця
майже весь час не працювала через перебування у відпустках
без збереження заробітної плати та призупинення дії трудового договору

Працівницю прийнято на роботу 10.01.2022, а 18.12.2025 вона звільняється. За весь цей час вона жодного разу не була у щорічній основній відпустці. Тривалість цієї відпустки для посади працівниці становить 30 календарних днів.

За весь період роботи на підприємстві з 10.01.2022 по 18.12.2025 (включає 3 повних робочих роки) у працівниці відбулися наступні події:

– з 10.01.2022 по 23.02.2022 (45 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 24.02.2022 по 10.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки);

– з 11.03.2022 по 31.03.2022 (21 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період карантину (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2022 по 31.08.2022 (153 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.09.2022 по 29.11.2022 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 30.11.2022 по 31.12.2023 (398 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.01.2024 по 29.02.2024 (60 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 01.03.2024 по 31.03.2024 (31 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;

– з 01.04.2024 по 31.10.2025 (579 к. д.) — призупинення дії трудового договору;

– з 01.11.2025 по 12.12.2025 (42 к. д.) — робота у звичайному режимі.

З вищевказаних періодів до стажу роботи, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:

– з 01.09.2022 по 29.11.2022 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати працівнику, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);

– з 24.12.2023 по 31.12.2023 (8 к. д.) — частина відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції з 24.12.2023).

– з 01.04.2024 по 31.10.2025 (579 к. д.) — період призупинення дії трудового договору.

До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 10.01.2022 по 23.02.2022 (45 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 24.02.2022 по 10.03.2022 (15 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки), у т. ч. 1 святковий день — 8 березня (Міжнародний жіночий день);

– з 11.03.2022 по 31.03.2022 (21 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період карантину (ч. третя ст. 26 Закону про відпустки);

– з 01.04.2022 по 31.08.2022 (153 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 30.11.2022 по 23.12.2023 (390 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);

– з 01.01.2024 по 29.02.2024 (60 к. д.) — час фактичної роботи;

– з 01.03.2024 по 31.03.2024 (31 к. д.) — час простою не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу (ст. 113 КЗпП);

– з 01.11.2025 по 18.12.2025 (48 к. д.) — робота у звичайному режимі.

Загальний «відпускний» стаж працівниці станом на 18.12.2025 (день звільнення) включно:

45 к. д. + 15 к. д. + 21 к. д. + 153 к. д. + 390 к. д. + 60 к. д. + 31 к. д. + 48 к. д. = 763 к. д.

На загальний «відпускний» стаж працівниці припадає лише 1 святковий день — 8 березня 2022 року (Міжнародний жіночий день), але він є календарним днем відпустки без збереження заробітної плати, наданої з 24.02.2022 по 10.03.2022, тому не віднімається при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 18.12.2025 (день звільнення) включно:

30 к. д. : 366 к. д. х 763 к. д. = 62,5 ≈ 63 к. д.,

де: 30 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

366 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 10.01.2024 по 09.01.2025);

763 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.

Тепер визначимо окремо «відпускний» стаж працівниці станом на 31.12.2023, а також за період з 01.01.2024 по 18.12.2025 (це потрібно для правильного визначення суми грошової компенсації).

«Відпускний» стаж працівниці станом на 31.12.2023:

45 к. д. + 15 к. д. + 21 к. д. + 153 к. д. + 390 к. д. = 624 к. д.

На «відпускний» стаж станом на 31.12.2023 припадає 1 святковий день (8 березня 2022 року), але він є календарним днем відпустки без збереження заробітної плати, наданої з 24.02.2022 по 10.03.2022, тому не віднімається при розрахунку тривалості щорічної основної відпустки.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 31.12.2023:

30 к. д. : 366 к. д. х 624 к. д. = 51,1 ≈ 51 к. д.

Таким чином, станом на 31.12.2023 (включно) працівниця набула право на щорічну основну відпустку тривалістю 51 календарний день.

«Відпускний» стаж працівниці за період з 01.01.2024 по 18.12.2025:

60 к. д. + 31 к. д. + 48 к. д. = 139 к. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці за період з 01.01.2024 по 18.12.2025:

30 к. д. : 366 к. д. х 139 к. д. = 11,4 ≈ 11 к. д.

Звертаємо увагу, що якщо обчислення днів щорічної основної відпустки здійснювати окремо станом на 31.12.2023 та за період з 01.01.2024 по 18.12.2025, то загальна тривалість цієї відпустки становитиме 62 к. д. (51 к. д. + 11 к. д.), а якщо робити обчислення не окремо, а із загального «відпускного» стажу, то загальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 63 к. д. (див. вище). Ця розбіжність, що становить 1 к. д. (63 к. д. та 62 к. д.), обумовлена правилами заокруглення (62,5 округлювали до 63 к. д., 51,1 округлювали до 51 к. д., а 11,4 округлювали до 11 к. д., хоча 51,1 + 11,4 = 62,5 ≈ 63 к. д.). Щоб уникнути такої розбіжності Мінекономіки в листі від 26.02.2024 № 4707-05/14491-09 (див. ВПЗ № 3/2024, стор. 112) роз’яснило наступне:

«… для збереження загальної кількості днів невикористаної відпустки, які підлягають оплаті, рекомендуємо порівнювати за математичною більшістю/меншістю за першою, другою чи третьою цифрою після коми та коригувати число днів у визначених розрахункових періодах шляхом додавання чи зменшення днів в кожному з них після порівняння цифр.

Тобто, якщо при підрахунку днів невикористаної відпустки в періоді до 31.12.2023 отримуємо, наприклад, число 7,41 календарних дня і в періоді після 31.12.2023 — 2,40 календарних дня, а загальна кількість становить 10 календарних днів, то округлюємо дні в періоді до 31.12.2023 до 8 календарних днів і в періоді після 31.12.2023 — до 2 календарних днів.

Якщо при підрахунку днів невикористаної відпустки до 31.12.2023 отримуємо число 7,50 календарних дня і після 31.12.2023 — 2,51 календарних дня, а загальна кількість становить 10 днів, то округлюємо дні в періоді до 31.12.2023 до 7 календарних днів і в періоді після 31.12.2023 — до 3 календарних днів.».

Враховуючи вищевикладене, в нашому випадку загальна тривалість щорічної основної відпустки становить 63 к. д., тому округлюємо кількість днів цієї відпустки в періоді по 31.12.2023 до 51 календарного дня (до заокруглення було 51,1), а в періоді з 01.01.2024 по 18.12.2025 — до 12 календарних днів (до заокруглення було 11,4), внаслідок чого отримуємо загальну тривалість щорічної основної відпустки 63 к. д. (51 к. д. + 12 к. д.).

Таким чином, станом на день звільнення (18.12.2025) працівниця має право на щорічну основну відпустку загальною тривалістю 63 (51 + 12) календарних дні, за яку їй потрібно виплатити грошову компенсацію в день звільнення.

_____________________________________________________________________________

Розрахунок суми грошової компенсації за невикористану відпустку

Сума грошової компенсації визначається в тому ж порядку, що і сума відпускних, тобто обчислюється із середньої заробітної плати відповідно до Порядку № 100.²¹

Обчислення середньої заробітної плати для виплати грошової компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати грошової компенсації (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Вищенаведена норма наразі стосується лише грошової компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024²², оскільки з 12 вересня 2023 року пункт 2 Порядку № 100 доповнено новим абзацом другим такого змісту:

«Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.».

Враховуючи вищевикладене, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані щорічну відпустку та додаткову відпустку на дітей (далі разом — відпустки), на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року (включно), потрібно застосовувати спеціальну норму абзацу другого пункту 2 Порядку № 100, тобто розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації включає лише календарні місяці 2023 року, а до виплат розрахункового періоду включаються лише виплати, нараховані у 2023 році.²³

Наприклад, якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 05.12.2025 і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року (абз. другий п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024 по 05.12.2025, включає останні 12 календарних місяців: грудень 2024 року – листопад 2025 року (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Таким чином, розрахункові періоди для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, будуть відрізнятися, тому потрібно буде обчислювати дві середньоденні заробітні плати. При цьому сама компенсація також має складатися з двох частин: компенсація за відпустки, права на які набуті по 31.12.2023 та після цієї дати.²⁴

Якщо працівник пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи — з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому виплачується грошова компенсація. Якщо працівника прийнято на роботу не з 1-го числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Наприклад, якщо працівник, якого прийнято на роботу 14.04.2025, звільняється 05.12.2025 і має невикористані дні відпусток, то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за них включає 7 календарних місяців: травень – листопад 2025 року.

Якщо працівник, прийнятий на роботу 10.07.2023, звільняється 28.11.2025 і має невикористані дні відпусток, в тому числі набуті по 31.12.2023, то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, включає 5 календарних місяців: серпень – грудень 2023 року (абз. другий і третій п. 2 Порядку № 100), а розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за дні відпустки, на які працівник набув право з 01.01.2024 по 28.11.2025, включає останні 12 календарних місяців: листопад 2024 року – жовтень 2025 року (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Якщо працівника прийнято на роботу 3 листопада 2025 року (перший робочий день листопада на підприємстві, оскільки 1 і 2 листопада (субота і неділя) — вихідні дні підприємства), а 19 грудня 2025 року він звільняється, то розрахунковим періодом є повністю відпрацьований один місяць — листопад 2025 року, який включає 30 календарних днів, в т. ч. 1 і 2 листопада (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Крім розрахункового періоду за невикористані дні відпусток, набуті по 31.12.2023, в іншому порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації такий же, як і для нарахування відпускних.

При обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 Порядку № 100 (п. 3 Порядку № 100).²⁵

Що стосується премій та інших заохочувальних виплат, то вони враховуються за загальним механізмом, визначеним в абзаці третьому пункту 3 Порядку № 100.²⁶

Якщо у працівника немає заробітної плати або немає розрахункового періоду, то середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати залежно від того, яка величина більше (абзаци третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Якщо у працівника немає у 2023 році заробітної плати або розрахункового періоду (наприклад, весь 2023 рік він перебував у відпустці без збереження заробітної плати (див. приклад 3 вище) або був у простої), а у 2025 році або в наступних роках він звільняється, то обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати, встановлених, на нашу думку, в останньому місяці розрахункового періоду — грудні 2023 року, оскільки спеціальна норма абзацу другого пункту 2 Порядку № 100 дозволяє для розрахунку грошової компенсації використовувати лише виплати, нараховані (встановлені) у 2023 році. Тому ми не погоджуємося з висновком Мінекономіки²⁷, що в цій ситуації потрібно використовувати посадовий оклад, встановлений в місяці звільнення працівника (місяці 2024 року або наступних років). Свій висновок Мінекономіки аргументує нормою абзацу четвертого пункту 4 Порядку № 100, згідно з яким «якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку». Вважаємо, що в цій нормі для цілей нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, «часом розрахунку» слід вважати останній місяць розрахункового періоду — грудень 2023 року, а не місяць фактичного звільнення працівника і нарахування грошової компенсації у 2024 році або наступних роках. Тобто «час розрахунку» і «час нарахування (виплати)» компенсації» — це не тотожні поняття. Крім того, в Порядку № 100 немає норми, згідно з якою для розрахунку суми компенсації у 2024 році або наступних роках за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023, застосовується розмір посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, встановлений в місяці звільнення працівника або в місяці нарахування (виплати) компенсації.

Нагадаємо, що пункт 2 Порядку № 100 постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2023 № 957 був доповнений з 12.09.2023 новим абзацом другим саме для того, щоб сума компенсації за невикористані відпустки, зароблені по 31.12.2023, залежала тільки від умов оплати праці (посадового окладу, заробітної плати), встановлених у 2023 році, і не залежала від збільшеної оплати праці (посадового окладу, заробітної плати) в наступних роках, коли фактично буде здійснюватися виплата такої компенсації. Тобто метою нововведення з 12.09.2023 було зекономити кошти роботодавців (в першу чергу кошти державного і місцевих бюджетів) у 2024 році та наступних роках на виплаті працівникам (в т. ч. бюджетної сфери) компенсації за невикористані відпустки, зароблені по 31.12.2023, оскільки з 01.01.2024 планувалося, а потім і відбулося підвищення мінімальної заробітної плати та мінімального посадового окладу (в тому числі підвищення посадових окладів в бюджетній сфері), про що Кабміну було відомо ще у серпні 2023 року, коли ним розроблявся Закон про Держбюджет-2024.

Підсумовуючи, зазначимо, що роботодавці можуть як погодитись з нашою думкою, так і діяти відповідно до роз’яснень Мінекономіки. Але слід враховувати, що роз’яснення та листи міністерств мають лише інформаційно-рекомендаційний характер. Якщо висновки, зроблені в роз’ясненнях та листах міністерств, суперечать положенням нормативно-правових актів (зокрема, положенням абзацу другого пункту 2 Порядку № 100), то роботодавці повинні керуватися положеннями нормативно-правових актів.

Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. Також з розрахункового періоду виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100). Перша частина цієї норми включає, зокрема, такі періоди: відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3 років і відпустки без збереження заробітної плати згідно зі статтями 25 і 26 Закону про відпустки, частинами 3 і 4 Закону № 2136, час простою, який оплачений частково, період призупинення дії трудового договору.²⁸

Для визначення середньоденної заробітної плати необхідно підсумувати всю заробітну плату працівника в розрахунковому періоді та розділити її на кількість календарних днів у розрахунковому періоді за винятком святкових і неробочих днів (у період воєнного стану святкових і неробочих днів немає). Потім одержаний результат (середньоденну заробітну плату) необхідно помножити на кількість невикористаних днів відпустки, за які виплачується грошова компенсація (п. 7 Порядку № 100).²⁹

Якщо працівник на момент звільнення має невикористані дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і невикористані дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, то грошова компенсація, обчислена  за дні відпустки, зароблені по 31.12.2023, і грошова компенсація, обчислена за дні відпустки, зароблені з 01.01.2024, підсумовуються і працівнику при звільнені виплачується загальна сума грошової компенсації.

ПРИКЛАД 4

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку
при звільненні працівника, яким відпрацьовано декілька місяців

Використовуємо дані прикладу 1 (див. вище): працівник, прийнятий на роботу 05.05.2025, звільняється 28.11.2025. За відпрацьований період з 05.05.2025 по 28.11.2025 працівник має право на 14 календарних днів щорічної основної відпустки, за які в день звільнення йому має бути виплачена грошова компенсація.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 14 календарних днів щорічної основної відпустки включає 5 календарних місяців: червень – жовтень 2025 року.

Оклад працівника — 15 000 грн. Працівник повністю відпрацював всі робочі дні в місяцях розрахункового періоду (червень – жовтень 2025 року), тому в кожному місяці розрахункового періоду отримав заробітну плату в розміру окладу (15 000 грн). У працівника немає календарних днів, які виключаються з розрахункового періоду.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді (червень – жовтень 2025 року):

15 000 грн х 5 міс. = 75 000 грн

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) + 30 к. д. (вересень) + 31 к. д. (жовтень) = 153 к. д.

Середньоденна заробітна плата для нарахування грошової компенсації:

75 000 грн : 153 к. д. = 490,20 грн

Сума грошової компенсації за 14 к. д. невикористаної відпустки:

490,20 грн х 14 к. д. відпустки = 6862,80 грн

ПРИКЛАД 5

Виплата грошової компенсації за невикористані відпустки при звільненні працівниці,
яка весь 2023 рік перебувала у відпустці для догляду за дитиною

Використовуємо дані прикладу 2 (див. вище): працівниця, прийнята на роботу 16.03.2020, звільняється 05.12.2025. Станом на день звільнення вона має право на 25 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, на 30 календарних днів додаткової відпустки на дітей, заробленої по 31.12.2023, на 6 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої за відпрацьований період з 01.01.2024 по 05.12.2025, на 20 календарних днів додаткової відпустки на дітей за 2024–2025 роки. Отже, всього на день звільнення вона має право на 55 (25 + 30) календарних днів відпусток, зароблених по 31.12.2023, і на 26 (6 + 20) календарних днів відпусток, зароблених з 01.01.2024 по 05.12.2025, за які в день звільнення їй має бути виплачена грошова компенсація. Оклад працівниці протягом 2023 року становив 6500 грн, у 2025 році становить 8000 грн.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 55 календарних днів відпусток, зароблених по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 26 календарних днів відпусток, зароблених з 01.01.2024 по 05.12.2025, включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації (місяцем звільнення): грудень 2024 року – листопад 2025 року.

У вищезазначених розрахункових періодах (протягом січня 2023 року – листопада 2025 року) у працівниці відбулися наступні події:

– з 01.01.2023 по 03.02.2024 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;

– з 04.02.2024 по 03.08.2025 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 04.08.2025 по 02.09.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки);

– з 03.09.2025 по 30.11.2025 (89 к. д.) — робота у звичайному режимі.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, і за відпустки, зароблені за період з 01.01.2024 по 05.12.2025, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за 55 календарних днів відпусток, зароблених працівницею по 31.12.2023.

Протягом усього 2023 року (з 01.01.2023 по 31.12.2023) працівниця перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, період якої виключається з розрахункового періоду (січень – грудень 2023 року) на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100, і у працівниці у 2023 році не було заробітку. Оскільки у працівниці немає розрахункового періоду (немає заробітку в розрахунковому періоді), обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації здійснюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку № 100 (абз. восьмий п. 2 Порядку № 100).

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100).

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Для нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, на нашу думку, потрібно використовувати розміри посадового окладу та мінімальної заробітної плати, встановлені у 2023 році, оскільки цього вимагає абзац другий пункту 2 Порядку № 100: «обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році», тобто часом розрахунку є 2023 рік, хоча, як зазначалося вище, на думку Мінекономіки, в цій ситуації потрібно використовувати посадовий оклад, встановлений в місяці звільнення працівника, якщо таке звільнення відбувалося після 2023 року.

Таким чином, оскільки у працівниці у 2023 році не було заробітної плати і в неї немає розрахункового періоду, обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустки, зароблені по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати (залежно від того, яка величина більше), встановлених, на нашу думку, у 2023 році (зокрема, у грудні 2023 року — останньому місяці розрахункового періоду), а не в місяці звільнення в наступних роках.

Оскільки у 2023 році посадовий оклад працівниці був менше мінімальної заробітної плати (6500 грн < 6700 грн), то середня заробітна плата обчислюється з мінімальної заробітної плати на час розрахунку — 6700 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100). При цьому, оскільки працівниця весь 2023 рік перебувала у трудових відносинах з підприємством, кількість місяців розрахункового періоду дорівнює 12 (січень – грудень 2023 року).³⁰

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року):

6700 грн х 12 місяців = 80 400 грн

Середньоденна заробітна плата:

80 400 грн : 365 к. д. = 220,27 грн

Сума грошової компенсації за 55 к. д. відпусток, зароблених по 31.12.2023:

220,27 грн х 55 к. д. відпусток = 12 114,85 грн

2. Грошова компенсація за 26 календарних днів відпусток, зароблених працівницею у 2024–2025 роках.

З розрахункового періоду для нарахування грошової компенсації за 26 календарних днів відпусток, зароблених у 2024–2025 роках, який включає останні 12 календарних місяців перед місяцем звільнення: грудень 2024 року – листопад 2025 року, на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 виключаються наступні періоди:

– з 01.12.2024 по 03.08.2025 (246 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до 6 років (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);

– з 04.08.2025 по 02.09.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (грудень 2024 року – листопад 2025 року), які включаються до розрахунку:

365 к. д. – 246 к. д. – 30 к. д. = 89 к. д.

Отже, до розрахункового періоду включається лише час роботи у звичайному режимі з 03.09.2025 по 30.11.2025 тривалістю 89 к. д., в якому працівнику нараховувалася заробітна плата виходячи з окладу (8000 грн).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

8000 грн : 22 р. д. х 20 відпрац. д. (зарплата за вересень 2025 року) + 8000 грн х 2 міс. (зарплата за жовтень – листопад 2025 року) = 7272,73 грн + 16 000 грн = 23 272,73 грн

Середньоденна заробітна плата:

23 272,73 грн : 89 к. д. = 261,49 грн

Сума грошової компенсації за 26 к. д. відпусток, зароблених у 2024–2025 роках:

261,49 грн х 26 к. д. відпусток = 6798,74 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористані відпустки.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 55 к. д. відпусток, зароблених працівницею по 31.12.2023, становить 12 114,85 грн, а сума грошової компенсації за 26 к. д. відпусток, зароблених у 2024–2025 роках, становить 6798,74 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівниці при звільненні за всі невикористані дні відпусток:

12 114,85 + 6798,74 = 18 913,59 грн

ПРИКЛАД 6

Виплата грошової компенсації за невикористану щорічну
основну відпустку при звільненні працівниці, яка набула право
на таку відпустку станом на 31 грудня 2023 року

Працівницю прийнято на роботу 24.01.2022, а 18.12.2025 вона звільняється під час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (без виходу на роботу). Тривалість щорічної основної відпустки для посади працівниці становить 24 календарних дні. За весь період перебування у трудових відносинах працівниці не надавалася щорічна основна відпустка.

За весь період роботи на підприємстві з 24.01.2022 по 18.12.2025 у працівниці відбулися наступні події:

– з 24.01.2022 по 30.08.2022 (219 к. д.) — робота у звичайному режимі;

– з 31.08.2022 по 03.01.2023 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами з нарахуванням допомоги по вагітності та пологах в сумі 42 210 грн (335 грн х 126 к. д.);

– з 04.01.2023 по 18.12.2025 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.

З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включається період її перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку — з 04.01.2023 по 18.12.2025 (п. 3 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки).

До стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, включаються періоди:

– з 24.01.2022 по 30.08.2022 (219 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 1 святковий день — 8 березня 2022 року (Міжнародний жіночий день);

– з 31.08.2022 по 03.01.2023 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 3 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки).

Загальний «відпускний» стаж працівниці (включаючи святковий день 8 березня 2022 року):

219 к. д. + 126 к. д. = 345 к. д.

Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 31.12.2023 (з «відпускного» стажу виключається святковий день 8 березня 2022 року):

24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (345 к. д. – 1 святк. д.) = 22,6 ≈ 23 к. д.,

де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом поточного робочого року працівниці (з 24.01.2025 по 23.01.2026);

0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом поточного робочого року працівниці (з 24.01.2025 по 23.01.2026);

345 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;

1 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу (8 березня 2022 року).

Протягом 2024–2025 років працівниця не набула права на щорічну основну відпустку, оскільки перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, яка не включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 3 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки).

Таким чином, станом на 18.12.2025 (день звільнення) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 23 календарних дні, при цьому право на цю кількість днів щорічної основної відпустки працівниця набула станом на 31.12.2023.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 23 календарних дні щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року. З цього розрахункового періоду на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100 виключається період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 04.01.2023 по 31.12.2023.³¹

Отже, розрахунковий період включає лише 3 календарних дні з 01.01.2023 по 03.01.2023, коли працівниця перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами.

Нагадаємо, що згідно з абзацом четвертим пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки до фактичного заробітку включається допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, до якої належать допомога по тимчасовій непрацездатності й допомога по вагітності та пологах.³²

Відповідно до абзацу другого пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати суми нарахованої заробітної плати (крім премій та інших заохочувальних виплат) враховуються у тому місяці, за який вони нараховані. Отже, якщо працівниця перебувала у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, за період якої їй нараховано допомогу по вагітності та пологах, то така допомога відноситься до місяців, за які вона нарахована.

За 3 календарних дні відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, які припадають на період з 01.01.2023 по 03.01.2023, працівниці нараховано допомогу по вагітності та пологах в сумі 1005 грн (335 грн х 3 к. д.), тому саме ця сума є доходом розрахункового періоду (січень – грудень 2023 року).

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

1005 грн : 3 к. д. = 335 грн

Сума грошової компенсації за 23 к. д. щорічної основної відпустки, зароблених станом на 31.12.2023, яка виплачується працівниці при звільненні:

335 грн х 23 к. д. відпустки = 7705 грн

ПРИКЛАД 7

Виплата грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку
при звільненні працівника, з яким з квітня 2022 року призупинено трудовий договір

Працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється за власним бажанням 18.12.2025. В період з 01.04.2022 по день звільнення з ним призупинено трудовий договір (ст. 13 Закону № 2136). На момент звільнення працівник має право на 10 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023. Фактично працівник не використав 6 календарних днів щорічної основної відпустки за робочий рік, який він повністю відпрацював, — з 03.02.2021 по 02.02.2022 і не використав 4 календарних дні щорічної основної відпустки за робочий рік з 03.02.2022 по 02.02.2023, в якому він повністю відпрацював лише 2 місяці, — з 03.02.2022 по 31.03.2022). За період з 01.04.2022 по 18.12.2025 працівник не має права на щорічну основну відпустку, оскільки період призупинення трудового договору не включається до стажу роботу, що дає право на вказану відпустку. Оклад за посадою працівника у 2023 році становив 8000 грн.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

Оскільки протягом усього 2023 року з працівником було призупинено трудовий договір, а період призупинення трудового договору виключається з розрахункового періоду на підставі абзацу сьомого пункту 2 Порядку № 100, то у працівника немає розрахункового періоду (немає заробітку в розрахунковому періоді). В цьому випадку обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації здійснюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 Порядку № 100 (абз. восьмий п. 2 Порядку № 100).

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, здійснюється з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, встановлених, на нашу думку, у 2023 році (а не в місяці звільнення, який припадає на грудень 2025 року, — аргументацію див. вище), залежно від того, яка величина більше.

Враховуючи, що у 2023 році посадовий оклад працівника був більше мінімальної заробітної плати (8000 грн > 6700 грн), середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу — 8000 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100). При цьому, оскільки працівник весь 2023 рік перебував у трудових відносинах з підприємством, кількість місяців розрахункового періоду дорівнює 12 (січень – грудень 2023 року).

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року):

8000 грн х 12 місяців = 96 000 грн

Середньоденна заробітна плата:

96 000 грн : 365 к. д. = 263,01 грн

Сума грошової компенсації за 10 к. д. відпустки:

263,01 грн х 10 к. д. відпустки = 2630,10 грн

ПРИКЛАД 8

Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
який відпрацював лише один місяць у 2023 році та працював у 2024–2025 роках

Працівника прийнято на роботу 01.12.2023, а 28.11.2025 він звільняється. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівника за відпрацьований робочий рік становить 24 календарних дні. Оклад працівника в грудні 2023 року — 8000 грн, з 1 січня 2024 року — 10 000 грн, з 1 січня 2025 року — 12 000 грн. У період з 01.12.2023 по 31.10.2025 працівник відпрацював усі робочі дні, встановлені графіком роботи, тому отримав заробітну плату за грудень 2023 року в розмірі окладу — 8000 грн, за кожний місяць 2024 року в розмірі окладу — 10 000 грн, за кожний місяць з січня по жовтень 2025 року в розмірі окладу — 12 000 грн. З 1 листопада 2025 року на підприємстві введено простій з ініціативи роботодавця з оплатою простою в розмірі 2/3 окладу.

Обчислимо окремо суми грошової компенсації за відпустку, зароблену по 31.12.2023, і за відпустку, зароблену за період з 01.01.2024 по 28.11.2025, а потім їх підсумуємо.

1. Грошова компенсація за відпустку, зароблену працівником по 31.12.2023.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 01.12.2023 по 31.12.2023.

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.12.2023 по 31.12.2023, включає 31 календарний день.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

24 к. д. відпустки : 365 к. д. = 0,0658 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.12.2023 по 31.12.2023:

0,0658 к. д. х 31 к. д. = 2 к. д.

Таким чином, станом на 31.12.2023 працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 2 календарних дні.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 2 календарних дні щорічної основної відпустки, заробленої по 31.12.2023, включає 1 календарний місяць — грудень 2023 року, який має 31 календарний день.

Оскільки заробітна плата в розрахунковому періоді включає лише заробітну плату за грудень 2023 року, яка становить 8000 грн (оклад), середньоденна заробітна плата дорівнює:

8000 грн : 31 к. д. = 258,06 грн

Сума грошової компенсації за 2 к. д. відпустки, заробленої по 31.12.2023:

258,06 грн х 2 к. д. відпустки = 516,12 грн

2. Грошова компенсація за відпустку, зароблену працівником у 2024–2025 роках.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.01.2024 по 28.11.2025 (день звільнення).

Період простою (з 1 по 28 листопада 2025 року) включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (п. 2 ч. першої ст. 9 Закону про відпустку).

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 01.01.2024 по 28.11.2025 (день звільнення), становить:

365 к. д. (січень–грудень 2024 року) + 332 к. д. (1 січня – 28 листопада 2025 року) = 697 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 01.01.2024 по 28.11.2025:

0,0658 к. д. х 697 к. д. = 45,9 ≈ 46 к. д.

Таким чином, у 2024–2025 роках працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 46 календарних днів.

Розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за 46 календарних днів щорічної основної відпустки, заробленої з 01.01.2024 по 28.11.2025, включає останні 12 календарних місяців перед місяцем звільнення: листопад 2024 року – жовтень 2025 року. У цьому розрахунковому періоді у працівника немає періодів (календарних днів), які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 календарних днів.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

10 000 грн х 2 міс. (зарплата за листопад–грудень 2024 року) + 12 000 грн х 10 міс. (зарплата за січень–жовтень 2025 року) = 20 000 грн + 120 000 грн = 140 000 грн

Середньоденна заробітна плата:

140 000 грн : 365 к. д. = 383,56 грн

Сума грошової компенсації за 46 к. д. відпустки, заробленої у 2024–2025 роках:

383,56 грн х 46 к. д. відпустки = 17 643,76 грн

3. Загальна сума грошової компенсації за невикористану відпустку.

Враховуючи, що сума грошової компенсації за 2 календарних дні відпустки, заробленої по 31.12.2023, становить 516,12 грн, а сума грошової компенсації за 46 календарних днів відпустки, заробленої у 2024–2025 роках, становить 17 643,76 грн, визначимо загальну суму грошової компенсації, яку потрібно виплатити працівнику при звільненні за всі невикористані дні щорічної основної відпустки:

516,12 + 17 643,76 = 18 159,88 грн

ПРИКЛАД 9

Виплата грошової компенсації при звільненні працівника, якщо ним відпрацьовано менше ніж календарний місяць

Працівника прийнято на роботу 06.10.2025, а вже 28.11.2025 він звільняється. Тривалість відпустки за посадою працівника — 26 календарних днів. Поточний робочий рік працівника триває з 06.10.2025 по 05.10.2026 (включає 365 к. д.). Оклад працівника — 14 000 грн.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника за відпрацьований період з 06.10.2025 по 28.11.2025 (день звільнення).

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку в періоді з 06.10.2025 по 28.11.2025 (день звільнення), становить:

26 к. д. (жовтень) + 28 к. д. (листопад) = 54 к. д.,

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

26 к. д. відпустки : 365 к. д. = 0,071 к. д.

де: 26 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівника;

365 к. д. — кількість календарних днів протягом поточного робочого року працівника (з 06.10.2025 по 05.10.2026).

Тривалість щорічної основної відпустки працівника за період з 06.10.2025 по 28.11.2025:

0,071 к. д. х 54 к. д. = 3,8 ≈ 4 к. д.

Місяць звільнення працівника не є місяцем розрахункового періоду, навіть якщо такий місяць відпрацьований повністю і працівник звільняється в останній календарний день такого місяця. Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця до місяця звільнення, то в нього відсутній розрахунковий період, відповідно, середня заробітна плата обчислюється виходячи з встановленого йому посадового окладу або мінімальної заробітної плати — залежно від того, яка величина більше (абз. восьмий п. 2, абз. третій, четвертий п. 4 Порядку № 100).

Розмір посадового окладу працівника більше розміру мінімальної заробітної плати (14 000 грн > 8000 грн), тому середня заробітна плата обчислюється з установленого розміру посадового окладу — 14 000 грн (абз. четвертий п. 4 Порядку № 100).

Якщо середня заробітна плата обчислюється виходячи з посадового окладу, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу на кількість місяців розрахункового періоду (абз. п’ятий п. 4 Порядку № 100). В даному випадку умовний розрахунковий період включає останні 12 календарних місяців (абз. перший п. 2 Порядку № 100).

Умовна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

14 000 грн х 12 місяців = 168 000 грн

Середньоденна заробітна плата в умовному розрахунковому періоді:

168 000 грн : 365 к. д. = 460,27 грн

Сума грошової компенсації за 4 календарних дні щорічної основної відпустки:

460,27 грн х 4 к. д. = 1841,08 грн

ПРИКЛАД 10

Виплата грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки
та за додаткові відпустки на дітей при звільненні одинокої матері

Працівниця — одинока мати (вдова), яка сама виховує двох дітей віком до 15 років, була прийнята на роботу 20.05.2024, а звільняється 18.12.2025. Тривалість щорічної основної відпустки за посадою працівниці становить 24 календарних дні (далі — к. д.). Тривалість додаткової відпустки на дітей у працівниці становить 17 к. д. за календарний рік, оскільки вона має право на цю відпустку за двома підставами: перша — один з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, друга — одинока мати. За період роботи на підприємстві їй за відпрацьований робочий рік з 20.05.2024 по 19.05.2025 надавалася щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні з 12.05.2025 по 04.06.2025. За поточний робочий рік, який почався у працівниці з 20.05.2025, щорічна основна відпустка їй не надавалася. Також працівниці жодного разу не надавалася додаткова відпустка на дітей.

Спочатку визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці за відпрацьований період з 20.05.2025 (початок поточного робочого року) по 18.12.2025 (день звільнення).

Стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, в періоді з 20.05.2025 по 18.12.2025 (день звільнення) у працівниці становить 213 к. д., при цьому період перебування у щорічній основній відпустці включається до «відпускного» стажу.

Кількість днів щорічної відпустки, що припадають на один календарний день:

24 к. д. відпустки : 365 к. д. = 0,0658 к. д.

Тривалість щорічної основної відпустки працівниці за період з 20.05.2025 по 18.12.2025:

0,0658 к. д. х 213 к. д. = 14 к. д.

Додаткова відпустка на дітей надається одинокій матері, яка сама виховує двох дітей віком до 15 років, тривалістю по 17 к. д. за кожний календарний рік, тому вона має право на таку відпустку за 2024 та 2025 роки загальною тривалістю 34 к. д. (17 к. д. х 2 роки), при цьому у 2024 році працівниця працювала тільки на цьому підприємстві.

Таким чином, при звільненні працівниці повинна бути виплачена грошова компенсація за 48 к. д. (14 к. д. + 34 к. д.) щорічної основної відпустки та додаткової відпустки на дітей.

Оскільки працівниця звільняється в грудні 2025 року, то розрахунковий період включає останні 12 календарних місяців перед місяцем звільнення і виплати грошової компенсації: грудень 2024 року – листопад 2025 року. В цьому розрахунковому періоді у працівниці немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 к. д., а заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (включаючи відпускні, нараховані за відпустку, надану з 12.05.2025 по 04.06.2025) становить 183 392,67 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

183 392,67 грн : 365 к. д. = 502,45 грн

Сума грошової компенсації за 48 к. д. відпусток:

502,45 грн х 48 к. д. відпустки = 24 117,60 грн

ПРИКЛАД 11

Виплата грошової компенсації за невикористану додаткову
відпустку на дітей за 2021–2023 роки при звільненні працівниці

Працівниця, прийнята на роботу 14.03.2021, звільняється 12.12.2025 за власним бажанням. Перед звільненням їй надано всі невикористані дні щорічної відпустки. У працівниці станом на 2021 рік було двоє дітей віком до 15 років (перша дитина народилася у 2007 році, друга — у 2012 році), але жодного разу за час роботи на підприємстві вона не скористалася своїм правом на додаткову відпустку на дітей.

Працівниця як один з батьків, які мають двох дітей віком до 15 років, має право на додаткову відпустку на дітей за 2021–2023 роки тривалістю по 10 календарних днів (далі — к. д.) за кожний календарний рік (чоловік працівниці не користувався правом на додаткову відпустку на дітей за місцем своєї роботи у 2021–2023 роках). У 2023 році старшій дитині працівниці виповнилося 15 років, тому у 2024–2025 роках вона вже не мала права на додаткову відпустку на дітей. Загальна тривалість додаткової відпустки на дітей за 2021–2023 роки становить 30 к. д. (10 к. д. х 3 роки), за які працівниці при звільненні виплачується грошова компенсація.

Оскільки на додаткові відпустки на дітей за 2021–2023 роки тривалістю 30 календарних днів працівниця набула право станом на 31.12.2023, то розрахунковий період для нарахування грошової компенсації за них включає 12 календарних місяців: січень – грудень 2023 року.

У 2023 році у працівниці немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 к. д., а заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (січень – грудень 2023 року) становить 123 584,79 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

123 584,79 грн : 365 к. д. = 338,59 грн

Сума грошової компенсації за 30 к. д. невикористаної додаткової відпустки на дітей:

338,59 грн х 30 к. д. = 10 157,70 грн

ПРИКЛАД 12

Виплата грошової компенсації на підставі заяви працівника, який не використав частину щорічної відпустки

За посадою працівника передбачена щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів (далі — к. д.). За поточний робочий рік (з 05.12.2024 по 04.12.2025) працівник використав 24 к. д. щорічної основної відпустки в період з 7 по 30 липня 2025 року. Працівник 04.12.2025 написав заяву з проханням виплатити йому грошову компенсацію за невикористані 6 к. д. (30 – 24) щорічної основної відпустки, на підставі якої керівником підприємства 05.12.2025 видано наказ про виплату працівнику грошової компенсації.

Оскільки грошова компенсація за 6 к. д. щорічної основної відпустки виплачується в грудні 2025 року, то розрахунковий період включає останні 12 календарних місяців перед місяцем виплати грошової компенсації: грудень 2024 року – листопад 2025 року. В цьому розрахунковому періоді у працівника немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду, тому останній включає 365 к. д., а заробітна плата працівника в розрахунковому періоді (грудень 2024 року – листопад 2025 року) становить 138 475,96 грн.

Середньоденна заробітна плата в розрахунковому періоді:

138 475,96 грн : 365 к. д. = 379,39 грн

Сума грошової компенсації за 6 к. д. щорічної основної відпустки:

379,39 грн х 6 к. д. відпустки = 2276,34 грн

_____________________________________________________________________________

Оподаткування грошової компенсації за невикористану відпустку

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) і деталізована в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Згідно зі статтею 2 Закону про оплату праці до додаткової заробітної плати належать, зокрема, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством.

Чинним законодавством, а саме статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки, передбачена виплата грошової компенсації за невикористану відпустку у вищерозглянутих випадках. Отже, така компенсація є гарантійною виплатою, тому на підставі статті 2 Закону про оплату праці вона належить до додаткової заробітної плати.

У підпункті 2.2.12 Інструкції № 5 також зазначено, що суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством, як оплата за невідпрацьований час належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (далі — ФОП).

Отже, з грошової компенсації за невикористану відпустку як складової заробітної плати (ФОП) в загальному порядку сплачуються єдиний соціальний внесок (далі — ЄСВ), податок на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) і військовий збір (далі — ВЗ) на підставі підпункту 164.2.1 Податкового кодексу України (далі — ПКУ).³³

Грошова компенсація, що виплачується працівнику під час роботи або при звільненні, відображається в місяці її нарахування (виплати) у складі заробітної плати як в додатку Д1, так і в додатку 4ДФ (за ознакою доходу «101») Податкового розрахунку.³⁴ Якщо грошова компенсація нараховується і виплачується працівнику після його звільнення, то вона обкладається ПДФО і ВЗ на підставі підпункту 164.2.20 ПКУ (інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПКУ) з відображенням в додатку 4ДФ за ознакою доходу «127». Для відображення в додатку Д1 Податкового розрахунку грошової компенсації окремого коду застрахованої особи або окремого коду типу нарахувань не передбачено («відпускна» грошова компенсація — це не відпускні).

Звертаємо увагу на такий нюанс: на думку ДПСУ (ДФСУ)³⁵, якщо грошова компенсація нараховується і виплачується працівникові після його звільнення (після його смерті), то ЄСВ на неї не нараховується, оскільки роботодавець вже не є страхувальником (відповідно і платником ЄСВ) по відношенню до колишнього працівника (трудові відносини припинено).

Безумовно роботодавцям сподобається такий висновок податківців, оскільки можна зекономити на сплаті ЄСВ. Але норми законодавства свідчать про інше.

По-перше, грошова компенсація може бути нарахована і виплачена лише роботодавцем працівнику (за наявності трудових відносин між сторонами), тобто лише страхувальником застрахованій особі. Якщо між сторонами немає трудових відносин, то немає й обов’язку нараховувати грошову компенсацію.

По-друге, грошова компенсація, як зазначалося вище, є гарантійною і компенсаційною виплатою, що належить до додаткової заробітної плати (ст. 2 Закону про оплату праці, пп. 2.2.12 Інструкції № 5).

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі — Закон № 2464) визначено, що для роботодавців базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Таким чином, Закон № 2464 чітко визначає, що ЄСВ сплачується зі всіх складових заробітної плати, і не містить норм, які дозволяють не сплачувати ЄСВ з будь-яких складових заробітної плати у випадку, коли їх нараховано і виплачено після звільнення працівника.

Єдиний нюанс — відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2464 якщо після звільнення з роботи особі нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

На нашу думку, частина 2 статті 7 Закону № 2464 лише визначає особливий механізм визначення бази нарахування ЄСВ в місяцях, за які після звільнення працівнику нараховано «зарплатні» виплати за відпрацьований час. До «зарплатних» виплат за відпрацьований час, які розподіляються по місяцях, за які вони нараховані, зазвичай належать виробничі премії, річна винагорода, індексація, оскільки вони виплачуються за конкретні відпрацьовані місяці. «Зарплатні» виплати за невідпрацьований час, до яких згідно з підпунктом 2.2.12 Інструкції № 5 належить і грошова компенсація, з метою визначення бази нарахування ЄСВ не підлягають розподілу по місяцях, а є базою нарахування ЄСВ в місяці нарахування таких «зарплатних» виплат. Тобто частина 2 статті 7 Закону № 2464 не звільняє від сплати ЄСВ «зарплатні» виплати за невідпрацьований час. Але податківці, посилаючись саме на частину 2 статті 7 Закону № 2464, роблять висновок, що якщо після звільнення особі нараховано заробітну плату за невідпрацьований час (зокрема, грошову компенсацію, оплату простою), то ЄСВ не нараховується. Але такий висновок (саме таку норму) не містять ані частина 2 статті 7 Закону № 2464, ані інші підзаконні нормативно-правові акти.

Таким чином, незважаючи на те що грошова компенсація є заробітною платою (при цьому незалежно від того, коли вона нарахована і виплачена), податківці вважають, що з нарахованої після звільнення працівника грошової компенсації ЄСВ не сплачується.

Як наслідок зазначеного висновку податківців, маємо таку ситуацію:

1. Якщо роботодавець в день звільнення працівника нараховує і виплачує всі належні йому суми, в тому числі виплачує грошову компенсацію, тобто роботодавець сумлінно виконує свої обов’язки, передбачені статтею 116 КЗпП, то він має сплатити ЄСВ з грошової компенсації.

2. Якщо роботодавець в день звільнення працівника нараховує, але не виплачує йому грошову компенсацію, то він має сплатити ЄСВ з грошової компенсації не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем її нарахування (місяцем звільнення працівника).

3. Якщо роботодавець в день звільнення працівника не нараховує і не виплачує йому грошову компенсацію, тобто роботодавець порушує законодавство про працю (статтю 116 КЗпП), а нараховує і виплачує грошову компенсацію лише після звільнення працівника, то він звільняється від сплати ЄСВ з грошової компенсації.

На нашу думку, останнього бути не повинно, тобто з будь-якої «зарплатної» виплати роботодавець має сплатити ЄСВ незалежно від того, коли він її нарахував і виплатив. Інакше роботодавці для уникнення сплати ЄСВ можуть при звільненні зовсім не нараховувати і не виплачувати працівникам «зарплатні» виплати за невідпрацьований час (зокрема, грошову компенсацію, оплату простою), а робити це лише після звільнення працівника, коли роботодавець вже не несе щодо нього обов’язку страхувальника, а відповідно і платника ЄСВ.

Врахування грошової компенсації при нарахуванні «середньозарплатних» виплат

Сума грошової компенсації за невикористану відпустку як одноразова виплата не враховується при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження (для нарахування всіх «середньозарплатних» виплат, що обчислюються) згідно з Порядком № 100, в т. ч. при розрахунку відпускних (пп. «б» п. 4 Порядку № 100).

Оскільки грошова компенсація за невикористану відпустку, як зазначалося вище, відповідно до Інструкції № 5 належить до ФОП (заробітної плати) і з її суми сплачується ЄСВ, вона враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування страхових виплат (в т. ч. «лікарняних» і «декретних»), що розраховуються згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266.