Письмо Министерства экономики Украины «О предоставлении дополнительного отпуска работникам, имеющим детей, и отпуска при рождении ребенка» от 27.08.2021 № 4712-06/42842-07Лист Міністерства економіки України «Щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та відпустки при народженні дитини» від 27.08.2021 № 4712-06/42842-07

МИНИСТЕРСТВО ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 27.08.2021 № 4712-06/42842-07

О предоставлении дополнительного отпуска работникам,
имеющим детей, и отпуска при рождении ребенка

(Извлечение)

Министерство экономики Украины рассмотрело обращение <…> о предоставлении социальных отпусков и в пределах компетенции сообщает.

К вопросу 1

Частью первой статьи 19 Закона Украины от 15.11.96 № 504/96-ВР «Об отпусках» (далее — Закон № 504) и частью первой статьи 182-1 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) установлено, что одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет либо ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка, матери (отцу) лица с инвалидностью с детства подгруппы A I группы, одинокой матери, отцу ребенка или лица с инвалидностью с детства подгруппы A I группы, который воспитывает их без матери (в том числе в случае длительного пребывания матери в лечебном учреждении), а также лицу, взявшему под опеку ребенка либо лицо с инвалидностью с детства подгруппы A I группы, или одному из приемных родителей предоставляется ежегодно дополнительный оплачиваемый отпуск продолжительностью 10 календарных дней без учета праздничных и нерабочих дней (статья 73 КЗоТ).

Законодательством не определен конкретный перечень документов, которые следует предъявить одному из родителей для подтверждения того, что другой из них не воспользовался правом на указанный социальный отпуск. Поэтому, по нашему мнению, работодателю может быть предоставлен любой документ, в котором с достаточной достоверностью подтверждается, что другому из родителей детей не предоставлялся этот отпуск.

Решение о предоставлении указанного социального отпуска принимается руководителем с учетом предоставленных документов.

К вопросу 2

Закон № 504, среди прочего, определяет условия, продолжительность и порядок предоставления отпусков работникам, в частности, для воспитания детей.

Частью седьмой статьи 20 Закона № 504 установлено, что дополнительные отпуска работникам, имеющим детей или совершеннолетнего ребенка – лицо с инвалидностью с детства подгруппы А I группы предоставляются свыше ежегодных отпусков, предусмотренных статьями 6, 7 и 8 Закона № 504, а также свыше ежегодных отпусков, установленных другими законами и нормативно-правовыми актами, и переносятся на другой период или продолжаются в порядке, определенном статьей 11 Закона № 504.

При этом перенесение или продление отпуска по такому основанию как пребывание в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста статьей 11 Закона № 504 не предусмотрено.

Касательно предоставления дополнительного социального отпуска матери/отцу в период ее/его пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста отмечаем, что законодательством о труде не предусмотрено предоставление двух социальных отпусков, предоставляемых для воспитания детей, одновременно и за тот же период.

Разъяснение относительно подтверждения того, что другой родитель не воспользовался правом на дополнительный социальный отпуск, предоставлено в ответе на вопрос 1.

К вопросу 3

В соответствии с частью второй статьи 21 КЗоТ работник имеет право реализовать свои способности к производительному и творческому труду путем заключения трудового договора на одном или одновременно на нескольких предприятиях, в учреждениях, организациях, если иное не предусмотрено законодательством, коллективным договором или соглашением сторон.

Эта норма Закона разрешает работникам, кроме основного трудового договора, заключать трудовые договоры о работе по совместительству. Совместительство определяется как выполнение работником, кроме основной, другой регулярной оплачиваемой работы на условиях трудового договора в свободное от основной работы время на том же или другом предприятии, в учреждении, организации.¹

Согласно части третьей статьи 56 КЗоТ работа на условиях неполного рабочего времени не влечет каких-либо ограничений объема трудовых прав работников.²

Также сообщаем, что статьей 2 Закона № 504 определено право на отпуска граждан Украины, состоящих в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работающих по трудовому договору у физического лица.

Учитывая изложенное, работники, работающие у физического лица – предпринимателя, а также заключившие трудовые договоры о работе по совместительству, состоят в трудовых отношениях с предприятием, учреждением, организацией, физическим лицом и поэтому имеют право на отпуска.

К вопросу 4

В соответствии со статьей 19-1 Закона № 504 одноразовый оплачиваемый отпуск при рождении ребенка продолжительностью до 14 календарных дней (без учета праздничных и нерабочих дней) предоставляется не позднее трех месяцев со дня рождения ребенка определенным категориям работников.

Учитывая изложенное, по нашему мнению, в случае, если ребенок родился до 09.05.2021, но на дату вступления в силу Закона № 1401 не прошло трех месяцев со дня рождения ребенка, работник, определенный статьей 19-1 Закона № 504, имеет право на одноразовый оплачиваемый отпуск при рождении ребенка продолжительностью до 14 календарных дней (без учета праздничных и нерабочих дней).

Порядок предоставления отпуска при рождении ребенка устанавливается Кабинетом Министров Украины.

Согласно пункту 4 Порядка предоставления отпуска при рождении ребенка, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 07.07.2021 № 693, отпуск предоставляется одноразово продолжительностью, определяемой работником в письменном заявлении о его предоставлении (но не более 14 календарных дней без учета праздничных и нерабочих) дней), не позднее трех месяцев со дня рождения ребенка. Этот отпуск должен быть использован работником не позднее 104-го дня со дня рождения ребенка.³

То есть по заявлению работника такой отпуск предоставляется в срок, о котором он просит, но в пределах трехмесячного срока. В то же время, если отпуск был предоставлен в последние дни этого срока, он предоставляется продолжительностью, указанной в заявлении, однако срок его окончания не может превысить 104 дня со дня рождения ребенка.

Исходя из содержания статьи 19-1 Закона № 504, начало исчисления трехмесячного срока следует осуществлять со дня рождения ребенка.

Однако при этом следует иметь в виду, что согласно части третьей статьи 115 КЗоТ и части первой статьи 21 Закона № 504 заработная плата работникам за время отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до его начала.

Таким образом, заявление о предоставлении отпуска при рождении ребенка должно быть предоставлено работодателю с учетом того, что работодатель должен своевременно выполнить нормы статьи 115 КЗоТ и статьи 21 Закона № 504.

О предоставлении отпуска при рождении ребенка во время пребывания работника в отпуске без сохранения заработной платы на период карантина сообщаем следующее. Поскольку законодательством о труде не предусмотрено предоставление двух отпусков одновременно, для того чтобы воспользоваться правом на отпуск, предусмотренный статьей 19-1 Закона № 504, работник должен прервать отпуск без сохранения заработной платы. Прекращение отпуска происходит путем издания работодателем приказа (распоряжения) о прекращении соответствующего отпуска на основании заявления работника.

Одновременно сообщаем, что письма министерств не являются нормативно-правовыми актами, они носят информационно-рекомендательный характер.

Заместитель Министра экономики Украины                      Светлана ГЛУЩЕНКО

__________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: В части 1 вышеприведенного письма справедливо указано, что законодательством не определен конкретный перечень документов, которые следует предъявить одному из родителей для подтверждения того, что другой из них не воспользовался правом на социальный дополнительный отпуск на детей продолжительностью 10 календарных дней (далее — отпуск на детей), предусмотренный статьей 182-1 КЗоТ и статьей 19 Закона об отпусках. Более того, ни КЗоТ, ни Закон об отпусках не содержат норм о том, что работник — один из родителей должен предоставить работодателю документ, подтверждающий факт неиспользования другим родителем отпуска на детей по своему месту работы. Также, к сожалению, статьей 19 Закона об отпусках (в отличие от статьи 19-1 этого Закона) не предусмотрено утверждение Кабинетом Министров Украины порядка предоставления отпуска на детей и перечня документов, которые следует предъявить одному из родителей для подтверждения того, что другой из них не воспользовался правом на отпуск на детей.

Учитывая такую ситуацию, Минэкономики считает, что работник — один из родителей должен предоставить работодателю любой документ, в котором с достаточной достоверностью подтверждается, что другому родителю не предоставлялся отпуск на детей. Решение о предоставлении такого отпуска принимается руководителем с учетом предоставленных документов.

Напомним, что аналогичный вывод Минэкономики сделало и в письме от 01.07.2021 № 4712-06/34401-07 (см. ВТЗ № 5/2021, стр. 103). В комментарии к этому письму мы подробно рассказали, какими могут быть действия работника – одного из родителей для получения отпуска на детей и какие документы он может предоставить работодателю.

В части 2 вышеприведенного письма касательно предоставления отпуска на детей матери/отцу в период ее/его пребывания в отпуске по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста указано, что законодательством о труде не предусмотрено предоставление двух социальных отпусков для воспитания детей одновременно и за тот же период. В то же время Минэкономики почему-то не вспомнило, что работник может в любое время на основании поданного заявления прервать неоплачиваемый отпуск по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста и получить оплачиваемый отпуск на детей, а затем снова подать заявление о предоставлении отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста. О таком механизме предоставления отпуска на детей указано в части 4 вышеприведенного письма, но относительно прерывания отпуска без сохранения заработной платы на период карантина (на основании поданного заявления работника издается приказ руководителя о прекращении одного и предоставлении другого отпуска).

Также следует учитывать, что отпуск на детей может быть использован не обязательно в календарном году, за который он предоставляется, то есть работник имеет право использовать этот отпуск за предыдущие годы в следующих годах, в частности, после окончания отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего (шестилетнего) возраста.

Напомним, что в частях первых статьи 182-1 КЗоТ и статьи 19 Закона об отпусках до 09.05.2021 было указано, что отпуск на детей предоставляется «женщине, которая работает и имеет двоих или более детей в возрасте до 15 лет, либо ребенка с инвалидностью, или которая усыновила ребенка…». С 09.05.2021 вместо указанного текста в частях первых статьи 182-1 КЗоТ и статьи 19 Закона об отпусках указано, что отпуск на детей предоставляется «одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, либо ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка…».

Исключение слова «работает» из частей первых статьи 182-1 КЗоТ и статьи 19 Закона об отпусках привело к тому, что отпуск на детей теперь предоставляется одному из родителей, которые имеют двоих или более детей в возрасте до 15 лет, либо ребенка с инвалидностью, или которые усыновили ребенка, за календарный год независимо от того, работали они в таком календарном году или нет. Но Минэкономики почему-то признавать этот факт не желает, прикрываясь фразой «не предусмотрено предоставление двух социальных отпусков, которые предоставляются для воспитания детей, одновременно и за тот же период».

Обращаем внимание: законодательство не содержит норм, устанавливающих, что указанные два социальных отпуска предоставляются именно для воспитания детей (они предоставляются для ухода за детьми и работникам, имеющим детей).

МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 27.08.2021 № 4712-06/42842-07

Щодо надання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та відпустки при народженні дитини

(Витяг)

Міністерство економіки України розглянуло звернення <…> щодо надання соціальних відпусток і в межах компетенції повідомляє.

До питання 1

Частиною першою статті 19 Закону України від 15.11.96 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) та частиною першою статті 182-1 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) встановлено, що одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи A I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 КЗпП).

Законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на зазначену соціальну відпустку. Тому, на нашу думку, роботодавцю може бути надано будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків дітей не надавалася ця відпустка.

Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.

До питання 2

Закон № 504, серед іншого, визначає умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам, зокрема, для виховання дітей.

Частиною сьомою статті 20 Закону № 504 встановлено, що додаткові відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 Закону № 504, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 Закону № 504.

При цьому перенесення або продовження відпустки з такої підстави, як знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, статтею 11 Закону № 504 не передбачене.

Стосовно надання додаткової соціальної відпустки матері/батьку у період її/його перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зазначаємо, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно та за той самий період.

Роз’яснення щодо підтвердження того, що інший з батьків не скористався правом на додаткову соціальну відпустку, надано у відповіді до питання 1.

До питання 3

Відповідно до частини другої статті 21 КЗпП працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Ця норма Закону дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Сумісництво визначається як виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж чи на іншому підприємстві, в установі, організації.¹

Згідно з частиною третьою статті 56 КЗпП робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.²

Також повідомляємо, що статтею 2 Закону № 504 визначено право на відпустки громадян України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

З огляду на викладене, працівники, які працюють у фізичної особи – підприємця, а також які уклали трудові договори на роботу за сумісництвом, перебувають у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому мають право на відпустки.

До питання 4

Згідно зі статтею 19-1 Закону № 504 одноразова оплачувана відпустка при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів) надається не пізніше трьох місяців з дня народження дитини певним категоріям працівників.

З огляду на викладене, на нашу думку, у випадку, якщо дитина народилася до 09.05.2021, але на дату набрання Законом № 1401 чинності не пройшло трьох місяців з дня народження дитини, працівник, визначений статтею 19-1 Закону № 504, має право на одноразову оплачувану відпустку при народженні дитини тривалістю до 14 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів).

Порядок надання відпустки при народженні дитини встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2021 № 693, відпустка надається одноразово тривалістю, що визначається працівником у письмовій заяві про її надання (але не більш як 14 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів), не пізніше ніж протягом трьох місяців з дня народження дитини. Ця відпустка повинна бути використана працівником не пізніше 104-го дня з дня народження дитини.³

Тобто за заявою працівника така відпустка надається у термін, про який він просить, але в межах тримісячного строку. Водночас, якщо відпустку було надано в останні дні цього строку, вона надається тривалістю, зазначеною у заяві, проте термін її закінчення не може перевищити 104 дні з дня народження дитини.

Виходячи зі змісту статті 19-1 Закону № 504, початок обчислення тримісячного строку слід здійснювати з дня народження дитини.

Однак при цьому слід мати на увазі, що згідно з частиною третьою статті 115 КЗпП та частиною першою статті 21 Закону № 504 заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Таким чином, заява про надання відпустки при народженні дитини має бути надана роботодавцю з урахуванням того, що роботодавець повинен вчасно виконати норми статті 115 КЗпП та статті 21 Закону № 504.

Стосовно надання відпустки при народженні дитини під час перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину повідомляємо наступне. Оскільки законодавством про працю не передбачено надання двох відпусток одночасно, для того, щоб скористатись правом на відпустку, передбачену статтею 19-1 Закону № 504, працівник має перервати відпустку без збереження заробітної плати. Припинення відпустки відбувається шляхом видання роботодавцем наказу (розпорядження) про припинення відповідної відпустки на підставі заяви працівника.

Одночасно повідомляємо, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Заступник Міністра економіки України                 Світлана ГЛУЩЕНКО

__________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: У частині 1 вищенаведеного листа справедливо зазначено, що законодавством не визначено конкретного переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на соціальну додаткову відпустку на дітей тривалістю 10 календарних днів (далі — відпустка на дітей), передбачену статтею 182-1 КЗпП та статтею 19 Закону про відпустки. Більш того, ані КЗпП, ані Закон про відпустки не містять норм про те, що працівник – один з батьків має надати роботодавцю документ, який підтверджує факт невикористання іншим з батьків відпустки на дітей за своїм місцем роботи. Також, на жаль, статтею 19 Закону про відпустки (на відміну від статті 19-1 цього Закону) не передбачено затвердження Кабінетом Міністрів України порядку надання відпустки на дітей та переліку документів, які слід пред’явити одному з батьків для підтвердження того, що інший з них не скористався правом на відпустку на дітей.

Зважаючи на таку ситуацію, Мінекономіки вважає, що працівник – один з батьків має надати роботодавцю будь-який документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується, що іншому з батьків не надавалася відпустка на дітей. Рішення про надання такої відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.

Нагадаємо, що аналогічний висновок зроблено Мінекономіки також в листі від 01.07.2021 № 4712-06/34401-07 (див. ВТЗ № 5/2021, стор. 103). В коментарі до цього листа ми докладно розповіли, якими можуть бути дії працівника – одного з батьків для отримання відпустки на дітей та які документи він може надати роботодавцю.

У частині 2 вищенаведеного листа стосовно надання відпустки на дітей матері/батьку у період її/його перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зазначено, що законодавством про працю не передбачено надання двох соціальних відпусток для виховання дітей одночасно та за той самий період. Водночас Мінекономіки чомусь не згадало, що працівник може у будь-який час на підставі поданої заяви перервати неоплачувану відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримати оплачувану відпустку на дітей, а потім знову подати заяву про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Про такий механізм надання відпустки на дітей зазначено у частині 4 вищенаведеного листа, але стосовно переривання відпустки без збереження заробітної плати на період карантину (на підставі поданої заяви працівника видається наказ керівника про припинення однієї та надання іншої відпустки).

Також слід враховувати, що відпустка на дітей може бути використана не обов’язково в календарному році, за який вона надається, тобто працівник має право використати цю відпустку за попередні роки в наступних роках, зокрема, після закінчення відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку.

Нагадаємо, що в частинах перших статті 182-1 КЗпП і статті 19 Закону про відпустки до 09.05.2021 було зазначено, що відпустка на дітей надається «жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину …». З 09.05.2021 замість вказаного тексту в частинах перших статті 182-1 КЗпП і статті 19 Закону про відпустки зазначено, що відпустка на дітей надається «одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину …».

Виключення слова «працює» з частин перших статті 182-1 КЗпП і статті 19 Закону про відпустки призвело до того, що відпустка на дітей тепер надається одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, за календарний рік незалежно від того, чи працювали вони в такому календарному році. Але Мінекономіки чомусь визнавати цей факт не бажає, прикриваючись фразою «не передбачено надання двох соціальних відпусток, що надаються для виховання дітей, одночасно та за той самий період». До того ж законодавство не містить норм, що зазначені дві соціальні відпустки надаються саме для виховання дітей (вони надаються для догляду за дітьми та працівникам, які мають дітей).