Письмо Минэкономики «О продолжительности работы и применении суммированного учета рабочего времени» от 28.12.2020 г. № 3512-06/76446-09Лист Мінекономіки «Щодо тривалості роботи та застосування підсумованого обліку робочого часу» від 28.12.2020 р. № 3512-06/76446-09
МИНИСТЕРСТВО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ, ТОРГОВЛИ И СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ
ПИСЬМО
от 28.12.2020 г. № 3512-06/76446-09
О продолжительности работы и применении суммированного учета рабочего времени
(Извлечение)
Министерством <…> рассмотрено <…> обращение <…> и <…> сообщается.
Установление режима работы — это право предприятия, учреждения, организации, которое реализуется работодателем и трудовым коллективом по согласованию с профсоюзным комитетом.
Согласно ст. 57 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) время начала и окончания ежедневной работы (смены) предусматриваются правилами внутреннего трудового распорядка и графиками сменности в соответствии с законодательством.
В соответствии со ст. 50 КЗоТ нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю.
Статьей 51 КЗоТ определено, что сокращенная продолжительность рабочего времени устанавливается, в частности, для работников, занятых на работах с вредными условиями труда, — не более 36 часов в неделю.
Перечень производств, цехов, профессий и должностей с вредными условиями труда, работа в которых дает право на сокращенную продолжительность рабочего времени, утверждается в порядке, установленном законодательством.
Графики должны быть составлены таким образом, чтобы была соблюдена нормальная продолжительность рабочего времени, предусмотренная ст. 50 КЗоТ, а для работников, занятых на работах с вредными условиями труда, — ст. 51 КЗоТ.
Согласно ст. 61 КЗоТ на непрерывно действующих предприятиях, а также в отдельных производствах, цехах, участках, отделениях и на некоторых видах работ, где по условиям производства (работы) не может быть соблюдена установленная для данной категории работников ежедневная или еженедельная продолжительность рабочего времени, допускается по согласованию с профсоюзным комитетом предприятия, учреждения, организации введение суммированного учета рабочего времени с тем, чтобы продолжительность рабочего времени за учетный период не превышала нормального числа рабочих часов.1
1 Подробно о посменной работе и суммированном учете рабочего времени рассказано в статье «Порядок выполнения и оплаты посменной работы с суммированным учетом рабочего времени» на стр. 6 этого номера. (Ред.)
При сменных работах работники чередуются в сменах равномерно в порядке, установленном правилами внутреннего трудового распорядка. Переход из одной смены в другую, как правило, должен происходить через каждую рабочую неделю в часы, определенные графиками сменности (ст. 58 КЗоТ).
Статьей 59 КЗоТ предусмотрено, что продолжительность перерыва в работе между сменами должна быть не менее двойной продолжительности времени работы в предыдущей смене (включая и время перерыва на обед). Назначение работника на работу в течение двух смен подряд запрещается.1
1 Подробно о посменной работе и суммированном учете рабочего времени рассказано в статье «Порядок выполнения и оплаты посменной работы с суммированным учетом рабочего времени» на стр. 6 этого номера. (Ред.)
Согласно п. 4 Методических рекомендаций по применению суммированного учета рабочего времени (далее — Методические рекомендации), утвержденных приказом Министерства труда и социальной политики Украины от 19.04.2006 г. № 138, исходя из производственных потребностей, работодатель по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации или в коллективном договоре может устанавливать с учетом характера и условий труда продолжительность работы в течение дня при суммированном учете рабочего времени до 12 часов рабочего времени в смену. Не рекомендуется устанавливать увеличенную продолжительность рабочего дня на работах с вредными и тяжелыми условиями труда.
Следует отметить, что продолжительность ежедневной работы, в том числе в различных структурных подразделениях предприятия, учреждения, организации, может определяться правилами внутреннего трудового распорядка. Другой документ, который может применяться для определения продолжительности ежедневной работы, — это график сменности (график выхода на работу). Графики выхода на работу утверждаются всегда, когда продолжительность ежедневной работы или предоставляемые работникам выходные дни не являются стабильными. Графики сменности (графики выхода на работу) утверждает работодатель по согласованию с профсоюзным комитетом предприятия.
Законодательством о труде не запрещено при режиме работы с суммированным учетом рабочего времени устанавливать продолжительность смены 24 или 12 часов.
Учитывая то, что согласно ст. 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» в коллективном договоре устанавливаются взаимные обязательства сторон по регулированию производственных, трудовых, социально-экономических отношений, то режим работы, продолжительность рабочего времени (смены) и времени отдыха могут устанавливаться работодателем в правилах внутреннего трудового распорядка или в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, установленных действующим законодательством и Отраслевым соглашением.
В соответствии с изложенным, режим работы, продолжительность рабочего времени и времени отдыха устанавливаются работодателем самостоятельно в правилах внутреннего трудового распорядка или в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, установленных действующим законодательством.
<…>
МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 28.12.2020 р. № 3512-06/76446-09
Щодо тривалості роботи та застосування підсумованого обліку робочого часу
(Витяг)
Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто Ваше електронне звернення від 10.12.2020 р., що надійшло з Міністерства соціальної політики України, і в межах компетенції повідомляється.
Встановлення режиму роботи — це право підприємства, установи, організації, яке реалізується роботодавцем та трудовим колективом за погодженням з профспілковим комітетом.
Згідно зі ст. 57 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачаються правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Статтею 51 КЗпП визначено, що скорочена тривалість робочого часу встановлюється, зокрема, для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень.
Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Графіки мають бути бути складені таким чином, щоб була дотримана нормальна тривалість робочого часу, передбачена ст. 50 КЗпП, а для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами працј, — ст. 51 КЗпП.
Згідно зi ст. 61 КЗпП на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням із профспілковим комітетом підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.1
1 Докладно про позмінну роботу та підсумований облік робочого часу йдеться у статті «Порядок виконання та оплати позмінної роботи з підсумованим обліком робочого часу» на стор. 6 цього номера. (Ред.)
При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності (ст. 58 КЗпП).
Статтею 59 КЗпП передбачено, що тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.1
Згідно з п. 4 Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі — Методичні рекомендації), затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.04.2006 р. № 138, виходячи з виробничих потреб, роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 годин робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Слід зазначити, що тривалість щоденної роботи, в тому числі в різних структурних підрозділах підприємства, установи, організації, може визначатися правилами внутрішнього трудового розпорядку. Інший документ, котрий може застосовуватись для визначення тривалості щоденної роботи, — це графік змінності (графік виходу на роботу). Графіки виходу на роботу затверджуються завжди, коли тривалість щоденної роботи чи надані працівникам вихідні дні не є стабільними. Графіки змінності (графіки виходу на роботу) затверджує роботодавець за погодженням із профспілковим комітетом підприємства.
Законодавством про працю не заборонено при режимі роботи за підсумованим обліком робочого часу встановлювати тривалість зміни 24 чи 12 годин.
З огляду на те, що згідно зi ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, то режим роботи, тривалість робочого часу (зміни) i часу відпочинку можуть встановлюватися роботодавцем у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм i гарантій, встановлених чинним законодавством та Галузевою угодою.
Відповідно до зазначеного, режим роботи, тривалість робочого часу i часу відпочинку встановлюються роботодавцем самостійно у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі з дотриманням норм i гарантій, встановлених чинним законодавством.
Одночасно повідомляємо, що листи Miнicтерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.