Письмо Департамента по вопросам труда Государственной службы Украины по вопросам труда «О введении и особенностях применения суммированного учета рабочего времени» от 03.05.2019 г. № 3644/4.1/4.1-дп-19Щодо запровадження та особливостей застосування підсумованого обліку робочого часу
ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА
ДЕПАРТАМЕНТ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА
ПИСЬМО
от 03.05.2019 г. № 3644/4.1/4.1-дп-19
О введении и особенностях применения суммированного учета рабочего времени
(Извлечение)
Департамент по труду Государственной службы Украины по вопросам труда рассмотрел письмо <…> относительно предоставления разъяснений и сообщает.
Согласно статье 61 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) на непрерывно действующих предприятиях, в учреждениях, организациях, а также в отдельных производствах, цехах, участках, отделениях и на некоторых видах работ, где по условиям производства (работы) не может быть соблюдена установленная для данной категории работников ежедневная или еженедельная продолжительность рабочего времени, допускается по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) предприятия, учреждения, организации введение суммированного учета рабочего времени с тем, чтобы продолжительность рабочего времени за учетный период не превышала нормального числа рабочих часов (статьи 50 и 51).
В соответствии со статьей 50 КЗоТ нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю.
Приказом Министерства социальной политики Украины от 19.04.2006 г. № 138 утверждены Методические рекомендации по применению суммированного учета рабочего времени (далее — Методические рекомендации).
Согласно пунктам 2 – 12 Методических рекомендаций суммированный учет рабочего времени вводится на предприятии работодателем по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации, а в случае его отсутствия этот вопрос в соответствии со статьей 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» может быть урегулирован коллективным договором.
Учитывая производственные нужды, работодатель по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации или в коллективном договоре может устанавливать с учетом характера и условий труда продолжительность работы в течение дня с суммированным учетом рабочего времени до 12 часов рабочего времени на смену. Не рекомендуется устанавливать продленную продолжительность рабочего дня на работах с вредными и тяжелыми условиями труда.
При составлении посменных графиков работы и определении продолжительности рабочей смены работодатель и выборный орган первичной профсоюзной организации предприятия должны учитывать характер и условия труда, когда переутомление работника может представлять угрозу жизни и здоровью как самого работника, так и его окружения.
Учетный период устанавливается в коллективном договоре предприятия. Он охватывает рабочее время и часы работы в выходные и праздничные дни, часы отдыха. Ежедневная или еженедельная продолжительность рабочего времени, установленная графиком, может колебаться в течение учетного периода, но общая сумма часов работы за учетный период должна равняться норме рабочего времени в учетном периоде.
Учетным периодом при суммированном учете рабочего времени, как правило, является месяц. В отдельных случаях применяются другие учетные периоды — декада (10 календарных дней месяца), квартал, полугодие, год и т. д. В сельском хозяйстве (в полеводстве) может применяться расчетный годовой период (от начала весенне-полевых до окончания осенне-полевых работ). Для отдельных категорий работников морского, речного и железнодорожного транспорта учетным периодом может быть тур (время с момента явки на работу для поездки до момента явки на работу для следующей поездки).
При суммированном учете рабочего времени графики работы (сменности) должны разрабатываться таким образом, чтобы продолжительность перерыва в работе между сменами была не меньше двойной продолжительности времени работы в предыдущей смене (включая перерыв на обед) (часть первая статьи 59 КЗоТ), продолжительность еженедельного непрерывного отдыха должна быть не менее сорока двух часов (статья 70 КЗоТ). Назначение работника на работу в течение двух смен подряд запрещается (часть вторая статьи 59 КЗоТ).
В отдельных случаях продолжительность ежедневного (междусменного) отдыха может быть сокращена, но должна составлять не менее 12 часов в сутки. На условиях, определенных коллективным договором, неиспользованные часы ежедневного (междусменного) отдыха суммируются и могут быть предоставлены как дополнительные свободные от работы дни в течение учетного периода.
Время, отработанное свыше нормальной продолжительности рабочего времени, определяется как разность между фактически отработанным временем работы согласно табелю учета рабочего времени и нормой продолжительности рабочего времени за учетный период. Количество дополнительных свободных от работы дней определяется путем деления времени, отработанного свыше нормы продолжительности рабочего времени на нормальную продолжительность рабочего дня.
Графиками работы на учетный период должны быть предусмотрены дни еженедельного отдыха. В месячном и других учетных периодах, превышающих месяц, количество выходных дней по графику работы (сменности) не должно быть меньше количества полных недель этого учетного периода. Работа в определенные выходные дни компенсируется в порядке, предусмотренном законодательством (статья 72 КЗоТ).
При суммированном учете рабочего времени время, отработанное свыше нормы продолжительности рабочего времени за учетный период, считается сверхурочным и оплачивается согласно статье 106 КЗоТ.
Оплата за все часы сверхурочной работы осуществляется в конце учетного периода.
Работа свыше нормы рабочего времени, предусмотренного графиком в отдельные дни, недели, месяцы учетного периода, при сохранении нормы рабочего времени за учетный период, не является сверхурочной работой. Переработка нормы рабочего времени, которая возникает в отдельные дни при суммированном учете, может компенсироваться дополнительными днями отдыха или соответствующим уменьшением продолжительности работы в другие дни учетного периода.
В случае суммированного учета рабочего времени работа в праздничные и нерабочие дни (статья 73 КЗоТ) по графику включается в норму рабочего времени за учетный период, установленную на предприятии. Часы работы, превышающие эту норму, считаются сверхурочными и оплачиваются в двойном размере. Поэтому при подсчете сверхурочных часов в случае суммированного учета рабочего времени работа в праздничные и нерабочие дни, проведенная свыше установленной на предприятии нормы рабочего времени, за учетный период не учитывается, поскольку она уже оплачена в двойном размере.
Согласно частям третьей и четвертой статьи 32 КЗоТ в связи с изменениями в организации производства и труда допускается изменение существенных условий труда при продолжении работы по той же специальности, квалификации или должности. Об изменении существенных условий труда — систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установлении или отмене неполного рабочего времени, совмещении профессий, изменении разрядов и наименования должностей и других — работник должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца.
Если прежние существенные условия труда не могут быть сохранены, а работник не согласен на продолжение работы в новых условиях, то трудовой договор прекращается по пункту 6 статьи 36 этого Кодекса.
Вместе с тем сообщаем, что письма министерств, других центральных органов исполнительной власти не являются нормативно-правовыми актами, имеют только информационный характер и не устанавливают правовых норм.
Заместитель директора Е. Коновалова
ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ДЕПАРТАМЕНТ З ПИТАНЬ ПРАЦІ
ЛИСТ
від 03.05.2019 р. № 3644/4.1/4.1-дп-19
Щодо запровадження та особливостей застосування підсумованого обліку робочого часу
(Витяг)
Департамент з питань праці Державної служби України з питань праці розглянув лист <…> щодо надання роз’яснень та повідомляє.
Згідно із статтею 61 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для цієї категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (статті 50 і 51).
Відповідно до статті 50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 19.04.2006 р. № 138 затверджено Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу (далі — Методичні рекомендації).
Згідно з пунктами 2 – 12 Методичних рекомендацій підсумований облік робочого часу запроваджується на підприємстві роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, а у разі його відсутності це питання відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» може бути врегульовано колективним договором.
Зважаючи на виробничі потреби, роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації або в колективному договорі може встановлювати з урахуванням характеру і умов праці тривалість роботи протягом дня за підсумованим обліком робочого часу до 12 годин робочого часу на зміну. Не рекомендується встановлювати продовжену тривалість робочого дня на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Під час складання змінних графіків роботи та визначення тривалості робочої зміни роботодавець та виборний орган первинної профспілкової організації підприємства повинні враховувати характер і умови праці, коли перевтома працівника може становити загрозу життю та здоров’ю як самого працівника, так і його оточення.
Обліковий період установлюється в колективному договорі підприємства. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
Обліковим періодом при підсумованому обліку робочого часу, як правило, є місяць. В окремих випадках застосовуються інші облікові періоди — декада (10 календарних днів місяця), квартал, півріччя, рік тощо. У сільському господарстві (у рільництві) може застосовуватися розрахунковий річний період (від початку весняно-польових до закінчення осінньо-польових робіт). Для окремих категорій працівників морського, річкового та залізничного транспорту обліковим періодом може бути тур (час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки).
При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися в такий спосіб, щоб тривалість перерви в роботі між змінами була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи перерву на обід) (частина перша статті 59 КЗпП), тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години (стаття 70 КЗпП). Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється (частина друга статті 59 КЗпП).
В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але має становити не менше як 12 годин на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.
Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно з табелем обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Кількість додаткових вільних від роботи днів визначається шляхом ділення часу, відпрацьованого понад норму тривалості робочого часу, на нормальну тривалість робочого дня.
Графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Робота у визначені вихідні дні компенсується у порядку, передбаченому законодавством (стаття 72 КЗпП).
При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, вважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.
Оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.
Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.
У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин у випадку підсумованого обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 32 КЗпП у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Разом із тим повідомляємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.
Заступник директора О. Коновалова