О правомерности установления на период простоя во время карантина оплаты простоя в размере 2/3 минимальной заработной платыЩодо правомірності встановлення на період простою під час карантину оплати простою в розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати
На хозрасчетном предприятии приказом руководителя на период карантина для некоторых подразделений введен простой и всем работникам таких подразделений установлена оплата простоя в размере 2/3 минимальной заработной платы. Правомерно ли устанавливать такую оплату простоя?На госпрозрахунковому підприємстві наказом керівника на період карантину для деяких підрозділів введено простій і всім працівникам таких підрозділів встановлено оплату простою в розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати. Чи правомірно встановлювати таку оплату простою?
Правомерно только для тех работников, у которых оклад меньше минимальной заработной платы.
В соответствии со статьей 34 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ) простой — это приостановление работы, вызванное отсутствием организационных или технических условий, необходимых для выполнения работы, неотвратимой силой или другими обстоятельствами.
Частью первой статьи 113 КЗоТ установлено, что время простоя не по вине работника, в том числе на период объявления карантина, установленного Кабинетом Министров Украины, оплачивается из расчета не ниже двух третей тарифной ставки установленного работнику разряда (оклада).
Вышеприведенная норма о размере оплаты за время простоя, который имел место не по вине работника, является минимальной государственной гарантией в оплате труда (ст. 12 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР).
Следовательно, если оклад работника превышает размер минимальной заработной платы (далее — МЗП) (т. е. превышает в 2020 году в январе – августе — 4723 грн., в сентябре – декабре — 5000 грн.), то время простоя работника не по его вине (на период карантина) в расчете на месяц должно быть оплачено в размере не ниже 2/3 оклада.
Например, если в августе 2020 года оклад работника составляет 6000 грн. (т. е. больше МЗП, которая в этом месяце составляет 4723 грн.), и в течение всего августа для структурного подразделения работника введен простой, то заработная плата работника в виде оплаты простоя за август должна составлять не менее 2/3 оклада, а именно не менее 4000 грн. (6000 грн. х 2/3). Эта сумма является минимальной государственной гарантией в оплате труда. Начисление в этом случае работнику за август заработной платы в виде оплаты простоя в размере 2/3 минимальной заработной платы, а именно в сумме 3148,67 грн. (4723 грн. х 2/3), является нарушением законодательства об оплате труда, поскольку начисленная сумма оплаты простоя меньше суммы, являющейся минимальной государственной гарантией в оплате труда (3148,67 грн. < 4000 грн.).
Если оклад работника меньше МЗП, то время простоя работника не по его вине (на период карантина) в расчете на месяц может быть оплачено в размере 2/3 МЗП, поскольку в этом случае сумма начисленной заработной платы в виде оплаты простоя превышает сумму, являющуюся минимальной государственной гарантией в оплате труда.
Например, если в сентябре 2020 года оклад работника составляет 4500 грн. (т. е. меньше МЗП, которая в этом месяце составляет 5000 грн.), и в течение всего сентября для структурного подразделения работника введен простой, то заработная плата работника в виде оплаты простоя за сентябрь должна составлять не менее 2/3 оклада, а именно не менее 3000 грн. (4500 грн. х 2/3). Если по решению руководителя предприятия (согласно нормам коллективного договора или другого локального документа предприятия) заработная плата в виде оплаты простоя за сентябрь будет начислена в размере 2/3 МЗП, а именно в сумме 3333,33 грн. (5000 грн. х 2/3), то нарушения не будет, поскольку начисленная сумма оплаты простоя превышает сумму, являющуюся минимальной государственной гарантией в оплате труда (3333,33 грн. > 3000 грн.).
Таким образом, на период простоя не по вине работника работодателем должно быть обеспечено сохранение минимальной государственной гарантии в оплате труда за время простоя, предусмотренной частью первой статьи 113 КЗоТ. Трудовым договором, коллективным договором (другим локальным документом) предприятия, соглашениями могут быть установлены более высокие уровни оплаты за время простоя. Это согласуется с нормами статьи 13 КЗоТ и статьи 7 Закона Украины «О коллективных договорах и соглашениях» от 01.07.93 г. № 3356-XII, согласно которым коллективный договор может предусматривать дополнительные по сравнению с действующим законодательством и соглашениями гарантии.
Правомірно лише для працівників, у яких оклад менше мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) простій — це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Частиною першою статті 113 КЗпП встановлено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Вищенаведена норма щодо розміру оплати за час простою, який мав місце не з вини працівника, є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР).
Отже, якщо оклад працівника перевищує розмір мінімальної заробітної плати (перевищує у 2020 році у січні – серпні — 4723 грн., у вересні – грудні — 5000 грн.), то час простою працівника не з його вини (на період карантину) в розрахунку на місяць має бути оплачений в розмірі не нижче 2/3 окладу.
Наприклад, якщо у серпні 2020 року оклад працівника становить 6000 грн. (тобто більше МЗП, яка в цьому місяці становить 4723 грн.), і протягом всього серпня для структурного підрозділу працівника введено простій, то заробітна плата працівника у вигляді оплати простою за серпень має становити не менше 2/3 окладу, а саме не менше 4000 грн. (6000 грн. х 2/3). Ця сума є мінімальною державною гарантією в оплаті праці. Нарахування в цьому випадку працівнику за серпень заробітної плати у вигляді оплати простою в розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати, а саме в сумі 3148,67 грн. (4723 грн. х 2/3), є порушенням законодавства про оплату праці, оскільки нарахована сума оплати простою є нижчою від суми, що є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (3148,67 грн. < 4000 грн.).
Якщо оклад працівника є нижчим за розмір мінімальної заробітної плати, то час простою працівника не з його вини (на період карантину) в розрахунку на місяць може бути оплачений в розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати, оскільки в цьому випадку сума нарахованої заробітної плати у вигляді оплати простою буде перевищувати суму, що є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.
Наприклад, якщо у вересні 2020 року оклад працівника становить 4500 грн. (тобто менше МЗП, яка в цьому місяці становить 5000 грн.), і протягом всього вересня для структурного підрозділу працівника введено простій, то заробітна плата працівника у вигляді оплати простою за вересень має становити не менше 2/3 окладу, а саме не менше 3000 грн. (4500 грн. х 2/3). Якщо за рішенням керівника підприємства (згідно з нормами колективного договору або іншого локального документа підприємства) заробітна плата у вигляді оплати простою за вересень буде нарахована в розмірі 2/3 мінімальної заробітної плати, а саме в сумі 3333,33 грн. (5000 грн. х 2/3), то порушення не буде, оскільки нарахована сума оплати простою перевищує суму, що є мінімальною державною гарантією в оплаті праці (3333,33 грн. > 3000 грн.).
Таким чином, на період простою не з вини працівника роботодавцем має бути забезпечено збереження мінімальної державної гарантії в оплаті праці за час простою, передбаченої частиною першою статті 113 КЗпП. Трудовим договором, колективним договором (іншим локальним документом) підприємства, угодами можуть бути встановлені вищі рівні оплати за час простою. Це узгоджується з нормами статті 13 КЗпП і статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 р. № 3356-XII, згідно з якими колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії.