Письмо Государственной службы Украины по вопросам труда «О минимальных государственных гарантиях в оплате труда, за невыполнение которых предусмотрена ответственность работодателей и должностных лиц» от 26.09.2016 г. № 9695/1/4.3-ДП-16Щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці, за невиконання яких передбачена відповідальність роботодавців та посадових осіб

ГОСУДАРСТВЕННАЯ СЛУЖБА УКРАИНЫ ПО ВОПРОСАМ ТРУДА

ПИСЬМО

от 26.09.2016 г. № 9695/1/4.3-ДП-16

О минимальных государственных гарантиях в оплате труда, за невыполнение которых предусмотрена ответственность работодателей и должностных лиц

(Извлечение)

Государственная служба Украины по вопросам труда рассмотрела письмо <…> относительно предоставления разъяснений по вопросам ответственности за нарушение трудового законодательства и сообщает.

Статьей 8 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР, с изменениями и дополнениями (далее — Закон № 108/95-ВР), предусмотрено, что государство осуществляет регулирование оплаты труда работников предприятий всех форм собственности путем установления размера минимальной заработной платы и других государственных норм и гарантий, установления условий и размеров оплаты труда руководителей предприятий, основанных на государственной, коммунальной собственности, работников предприятий, учреждений и организаций, которые финансируются или дотируются из бюджета, а также путем налогообложения доходов работников.

Согласно требованиям статьи 12 Закона № 108/95-ВР нормы оплаты труда (за работу в сверхурочное время; в праздничные, нерабочие и выходные дни; в ночное время; за время простоя, который имел место не по вине работника; при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника; работников моложе восемнадцати лет, при сокращенной продолжительности их ежедневной работы и т. д.) и гарантии для работников (оплата ежегодных отпусков; за время выполнения государственных обязанностей; для тех, кто направляется для повышения квалификации, на обследование в медицинское учреждение; для переведенных по состоянию здоровья на более легкую нижеоплачиваемую работу; переведенных временно на другую работу в связи с производственной необходимостью; для беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до трех лет, переведенных на более легкую работу; при различных формах производственного обучения, переквалификации или обучения другим специальностям; для доноров и т. д.), а также гарантии и компенсации работникам в случае переезда на работу в другую местность, служебных командировок, работы в полевых условиях и т. д. устанавливаются Кодексом законов о труде Украины и другими актами законодательства Украины.

Председатель                                                                                             Р. Чернега

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: В вышеприведенном письме Гоструда разъяснила, что следует считать минимальными государственными гарантиями в оплате труда, за несоблюдение которых работодатели несут ответственность в виде штрафа. Минимальными государственными гарантиями в оплате труда являются не только нормы о выплате минимальной заработной платы, но и другие нормы и гарантии в оплате труда.

Так, частью второй статьи 12 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР (далее — Закон № 108) установлено, что нормы и гарантии в оплате труда, предусмотренные частью первой этой статьи и Кодексом законов о труде Украины, являются минимальными государственными гарантиями.

Часть первая статьи 12 Закона № 108 процитирована в комментируемом письме, поэтому все указанные в ней нормы и гарантии в оплате труда являются минимальными государственными гарантиями. При этом наличие текста «и т. д.» (повторяется трижды) в части первой статьи 12 Закона № 108 свидетельствует о том, что перечень норм и гарантий в оплате труда, приведенный в этой части, не является исчерпывающим.

Что касается КЗоТ, то он содержит главу VII «Оплата труда» (включает статьи 94 – 117), поэтому нормы именно этой главы по оплате труда следует считать минимальными государственными гарантиями в оплате труда.

Например, в части пятой статьи 95 главы VII «Оплата труда» КЗоТ указано, что заработная плата подлежит индексации в установленном законодательством порядке.

Следовательно, начисление в установленных случаях индексации, которая является дополнительной заработной платой, является минимальной государственной гарантией в оплате труда.

Выполнение минимальных государственных гарантий в оплате труда является очень важным, поскольку согласно абзацу пятому части второй статьи 265 КЗоТ за несоблюдение минимальных государственных гарантий в оплате труда работодатели несут ответственность в виде штрафа в двукратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение. Такая ответственность применяется к работодателям, если день выявления нарушения (составления акта проверки, инспекционного посещения) приходится на период, начиная с 02.02.2020 г. Если несоблюдение минимальных государственных гарантий в оплате труда выявлено до 02.02.2020 г., то на работодателя налагается штраф в десятикратном размере минимальной заработной платы, установленной законом на момент выявления нарушения, за каждого работника, в отношении которого совершено нарушение.

Кроме того, нарушение установленных сроков выплаты заработной платы, выплата ее не в полном объеме, а также другие нарушения требований законодательства о труде влекут за собой наложение штрафа на виновных должностных лиц предприятий от 30 до 100 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (от 510 до 1700 грн.). (ст. 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях).

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ПРАЦІ

ЛИСТ

від 26.09.2016 р. № 9695/1/4.3-ДП-16

Щодо мінімальних державних гарантій в оплаті праці,
за невиконання яких передбачена відповідальність роботодавців та посадових осіб

Державна служба України з питань праці розглянула лист <…> щодо надання роз’яснень з питань відповідальності за порушення трудового законодавства та повідомляє.

Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 108/95-ВР), передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників.

Згідно з вимогами статті 12 Закону № 108/95-ВР норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов’язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров’я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Голова                                                                                                            Р. Чернега

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: У вищенаведеному листі Держпраці роз’яснила, що слід вважати мінімальними державними гарантіями в оплаті праці, за недотримання яких роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу. Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не тільки норми про виплату мінімальної заробітної плати, але й інші норми і гарантії в оплаті праці.

Так, частиною другою статті 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР (далі — Закон № 108) встановлено, що норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Частину першу статті 12 Закону № 108 процитовано в листі, що коментується, тому всі зазначені в ній норми і гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями. При цьому наявність слова «тощо» (повторюється тричі) в частині першій статті 12 Закону № 108 свідчить про те, що перелік норм і гарантій в оплаті праці, наведений в цій частині, не є вичерпним.

Що стосується КЗпП, то він містить главу VII «Оплата праці» (включає статті 94 – 117), тому норми саме цієї глави щодо оплати праці слід вважати мінімальними державними гарантіями в оплаті праці.

Наприклад, в частині п’ятій статті 95 глави VII «Оплата праці» КЗпП зазначено, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Отже, нарахування в установлених випадках індексації, яка є додатковою заробітною платою, є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Виконання мінімальних державних гарантій в оплаті праці є дуже важливим, оскільки згідно з абзацом п’ятим частини другої статті 265 КЗпП за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці роботодавці несуть відповідальність у вигляді штрафу у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Така відповідальність застосовується до роботодавців, якщо день виявлення порушення (складання акта перевірки, інспекційного відвідування) припадає на період починаючи з 02.02.2020 р. Якщо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці виявлено до 02.02.2020 р., то на роботодавця накладається штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Крім того, порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на винних посадових осіб підприємств від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 510 до 1700 грн.).