Закон Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» от 15.03.2022 № 2136-IX (с постатейным комментарием Министерства экономики Украины от 23.03.2022)Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (з постатейним коментарем положень цього Закону у вигляді роз’яснення Міністерства економіки України від 23.03.2022)

ЗАКОН УКРАИНЫ

Об организации трудовых отношений в условиях военного положения

от 15 марта 2022 года № 2136-IX

С постатейным комментарием Министерства экономики Украины от 23.03.2022

Статья 1. Действие норм законодательства о труде в условиях военного положения

1. Этот Закон определяет особенности трудовых отношений работников всех предприятий, учреждений, организаций в Украине независимо от формы собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами, в период действия военного положения, введенного в соответствии с Законом Украины «О правовом режиме военного положения».

2. На период действия военного положения вводятся ограничения конституционных прав и свобод человека и гражданина в соответствии со статьями 43, 44 Конституции Украины.

3. В период действия военного положения не применяются нормы законодательства о труде в части отношений, урегулированных этим Законом.

Комментарий:

Нормы Закона Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения» (далее — Закон), регулирующие некоторые аспекты трудовых отношений иначе, чем Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ) и другое законодательство о труде — имеют приоритетное применение на период действия военного положения для работников всех предприятий, учреждений, организаций в Украине независимо от формы собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также лиц, работающих по трудовому договору с физическими лицами.

Нормы законодательства о труде, противоречащие положениям этого Закона, на период действия военного положения не применяются.

В то же время другие нормы законодательства о труде, не противоречащие положениям Закона, также могут или должны применяться в отношениях между работником и работодателем.

Статья 2. Особенности заключения трудового договора в условиях военного положения

1. В период действия военного положения стороны по согласию определяют форму трудового договора.

2. При заключении трудового договора в период действия военного положения условие об испытании работника при принятии на работу может устанавливаться для любой категории работников.

С целью оперативного привлечения к выполнению работы новых работников, а также устранения кадрового дефицита и нехватки рабочей силы, в том числе вследствие фактического отсутствия работников, которые эвакуировались в другую местность, пребывают в отпуске, простое, временно утратили трудоспособность или местонахождение которых временно неизвестно, работодатели могут заключать с новыми работниками срочные трудовые договоры в период действия военного положения или на период замещения временно отсутствующего работника.

Комментарий:

1. По общему правилу трудовой договор заключается, как правило, в письменной форме. Статьей 24 КЗоТ определены обязательные случаи заключения трудового договора в письменной форме.

В то же время, положения этой части позволяют отступить от этих норм и самостоятельно определять на период военного положения форму трудового договора.

2. Согласно положениям этой части нормы части третьей статьи 23 КЗоТ, которыми определен перечень категорий работников, с которыми в трудовом договоре запрещено устанавливать условие об испытании, не применяются.

Норма абзаца второго части второй статьи 2 дает право работодателю принимать новых работников по срочным трудовым договорам на период действия военного положения или на период замещения временно отсутствующего работника независимо от причин его отсутствия.

Статья 3. Особенности перевода и изменения существенных условий труда в условиях военного времени

1. В период действия военного положения работодатель имеет право перевести работника на другую работу, не обусловленную трудовым договором, без его согласия (кроме перевода на работу в другую местность, на территории которой продолжаются активные боевые действия), если такая работа не противопоказана работнику по состоянию здоровья, только для предотвращения или ликвидации последствий боевых действий, а также других обстоятельств, которые представляют или могут представлять угрозу жизни или нормальным жизненным условиям людей, с оплатой труда за выполненную работу не ниже средней заработной платы по предыдущей работе.

2. В период действия военного положения нормы части третьей статьи 32 Кодекса законов о труде Украины и других законов Украины относительно уведомления работника об изменении существенных условий труда не применяются.

Комментарий:

1. Для осуществления такого перевода по инициативе работодателя должны соблюдаться следующие условия:

1) перевод осуществляется исключительно для выполнения работ, направленных на предотвращение или ликвидацию последствий боевых действий, а также других обстоятельств, которые представляют или могут представлять угрозу жизни или нормальным жизненным условиям людей;

2) перевод не осуществляется в другую местность, на территории которой продолжаются активные боевые действия (для перевода в другую местность, на территории которой продолжаются активные боевые действия, необходимо согласие работника);

3) оплата труда за выполненную работу не ниже средней заработной платы по предыдущей работе.

2. В соответствии с частью третьей статьи 32 КЗоТ в связи с изменениями в организации производства и труда допускается изменение существенных условий труда при продолжении работы по той же специальности, квалификации или должности. Об изменении существенных условий труда — систем и размеров оплаты труда, льгот, режима работы, установлении или отмене неполного рабочего времени, совмещения профессий, изменении разрядов и наименования должностей и других — работник должен быть уведомлен не позднее чем за два месяца.

Таким образом, работники могут быть предупреждены об изменении существенных условий труда сразу после принятия работодателем соответствующего решения о таком изменении, но не позднее допуска к работе с изменившимися условиями труда.

В то же время считаем, что работники, которые прямо не отказались от такого изменения существенных условий труда, но не могут в связи с военными действиями переехать в новое местонахождение предприятия, учреждения, организации — не могут быть уволены в соответствии с пунктом 6 части первой статьи 36 КЗоТ.

Такие работники могут быть направлены в простой, отпуск без сохранения заработной платы или с ними приостанавливается действие трудового договора.

Статья 4. Особенности расторжения трудового договора по инициативе работника

1. В связи с ведением боевых действий в районах, в которых расположено предприятие, учреждение, организация, и существованием угрозы для жизни и здоровья работника он может расторгнуть трудовой договор по собственной инициативе в срок, указанный в его заявлении (кроме случаев принудительного привлечения к общественно полезным работам в условиях военного положения, привлечения к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры).

Комментарий:

1. В соответствии со статьей 38 КЗоТ работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. Кроме того, в статье 38 КЗоТ приводятся случаи, когда работник может просить расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник. В то же время такого основания как ведение боевых действий в этом перечне нет.

Положения статьи предоставляют право работнику расторгнуть трудовой договор по собственной инициативе в срок, указанный в его заявлении при наличии следующих условий:

1. ведение боевых действий в районах, в которых расположено предприятие, учреждение, организация, и существование угрозы для жизни и здоровья работника;

2. работа по трудовому договору не обусловлена принудительным привлечением к общественно полезным работам в условиях военного положения или привлечением к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

Статья 5. Особенности расторжения трудового договора по инициативе работодателя

1. В период действия военного положения допускается увольнение работника по инициативе работодателя в период его временной нетрудоспособности, а также в период пребывания работника в отпуске (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста) с указанием даты увольнения, которая является первым рабочим днем, следующим за днем окончания временной нетрудоспособности, указанным в документе о временной нетрудоспособности, или первым рабочим днем после окончания отпуска.

2. В период действия военного положения нормы статьи 43 Кодекса законов о труде Украины не применяются, кроме случаев увольнения работников предприятий, учреждений или организаций, избранных в профсоюзные органы.

Комментарий:

1. Нормой Закона ограничивается действие части четвертой статьи 40 КЗоТ, согласно которой не допускается увольнение работника по инициативе собственника или уполномоченного им органа в период его временной нетрудоспособности (кроме увольнения по пункту 5 этой статьи), а также в период пребывания работника в отпуске.

При этом особое внимание следует обратить на то, что такое увольнение происходит при наличии законных оснований для увольнения работника по инициативе работодателя (статьи 40, 41 КЗоТ), а не по основанию самой временной нетрудоспособности или пребывания работника в отпуске.

2. Статьей 43 КЗоТ установлены случаи, когда работодателю для расторжения трудового договора необходимо получить предварительное согласие выборного органа первичной профсоюзной организации (профсоюзного представителя).

В то же время расторжение трудового договора с работниками, избранными в профсоюзные органы по основаниям, предусмотренным пунктами 1 (кроме случая ликвидации предприятия, учреждения, организации), 2–5, 7 статьи 40 и пунктами 2 и 3 статьи 41, как и ранее требует получения предварительного согласия первичной профсоюзной организации (профсоюзного представителя).

Согласно части третьей статьи 41 Закона Украины «О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности» увольнение членов выборного профсоюзного органа предприятия, учреждения, организации (в том числе структурных подразделений), его руководителей, профсоюзного представителя (там, где не избирается выборный орган профсоюза), кроме соблюдения общего порядка, допускается при наличии предварительного согласия выборного органа, членами которого они являются, а также вышестоящего выборного органа этого профсоюза (объединения профсоюзов).

Статья 6. Особенности установления и учета времени работы и отдыха

1. Нормальная продолжительность рабочего времени работников в период военного положения не может превышать 60 часов в неделю.

2. Для работников, которым в соответствии с законодательством устанавливается сокращенная продолжительность рабочего времени, продолжительность рабочего времени не может превышать 50 часов в неделю.

3. Пятидневная или шестидневная рабочая неделя устанавливается работодателем по решению военного командования вместе с военными администрациями (в случае их создания).

4. Время начала и окончания ежедневной работы (смены) определяется работодателем.

5. Продолжительность еженедельного непрерывного отдыха может быть сокращена до 24 часов.

6. В период действия военного положения не применяются нормы статьи 53 (продолжительность работы накануне праздничных, нерабочих и выходных дней), части первой статьи 65, частей третьей – пятой статьи 67 и статей 71–73 (праздничные и нерабочие дни) Кодекса законов о труде Украины.

Комментарий:

1. Данная норма в период военного положения подлежит применению вместо положений части первой статьи 50 КЗоТ, определяющей, что нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю.

В то же время не противоречит нормам Закона положение части второй статьи 50 КЗоТ, согласно которому предприятия и организации при заключении коллективного договора могут устанавливать меньшую норму продолжительности рабочего времени, чем предусмотрено в части первой этой статьи.

Следует учесть, что увеличение на период военного положения нормальной продолжительности рабочего времени до 60 часов в неделю является правом, а не обязанностью работодателя.

В связи с вышеизложенным считаем, что такое увеличение должно быть обосновано прежде всего необходимостью эффективной деятельности соответствующего предприятия, учреждения, организации в оборонной сфере и сфере обеспечения жизнедеятельности населения.

При этом согласно статье 2 Закона Украины «Об оплате труда» основная заработная плата — это вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы времени, выработки, обслуживания, должностные обязанности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.

Следовательно, тарифная ставка (оклад) оплаты труда устанавливается на основании установленных работодателем норм продолжительности рабочего времени, которые могут достигать 60 часов в неделю.

2. Сокращенная продолжительность рабочего времени означает, что время, в течение которого работник должен выполнять трудовые обязанности, сокращается, однако работник имеет право на оплату труда в размере полной тарифной ставки, полного оклада. Сокращенная продолжительность рабочего в соответствии с положениями статьи 51 КЗоТ устанавливается:

1) для работников в возрасте от 16 до 18 лет, лиц в возрасте от 15 до 16 лет (учеников в возрасте от 14 до 15 лет, работающих в период каникул);

Продолжительность рабочего времени учеников, работающих в течение учебного года в свободное от обучения время, не может превышать половины максимальной продолжительности рабочего времени.

2) для работников, занятых на работах с вредными условиями труда;

Перечень производств, цехов, профессий и должностей с вредными условиями труда, работа в которых дает право на сокращенную продолжительность рабочего времени, утверждается в порядке, установленном законодательством.

Законодательством устанавливается сокращенная продолжительность рабочего времени для отдельных категорий работников (учителей, врачей и других).

Сокращенная продолжительность рабочего времени может устанавливаться за счет собственных денежных средств предприятий, учреждений, организаций для работников, имеющих детей до четырнадцати лет или ребенка с инвалидностью, а также для одиноких матерей и родителей, воспитывающих ребенка без отца (матери), в том числе при длительном пребывании матери в больничном учреждении.

3.,4. Частями третьей, четвертой статьи 6 Закона определен особый порядок установления пятидневной и шестидневной рабочей недели и продолжительности ежедневной работы, чем это предусмотрено статьей 52 КЗоТ.

5. Согласно статье 70 КЗоТ продолжительность еженедельного непрерывного отдыха должна быть не менее сорока двух часов. В то же время сокращение еженедельного непрерывного отдыха до 24 часов это право, а не обязанность работника.

6. На период действия военного положения не действуют нормы КЗоТ о:

– сокращении работы на один час как при пятидневной, так и при шестидневной рабочей неделе накануне праздничных и нерабочих дней;

– продолжительности рабочего дня накануне выходных дней при шестидневной рабочей неделе не более 5 часов;

– ограничении предельных норм сверхурочных работ;

– перенесении выходного дня на следующий после праздничного или нерабочего;

– перенесении выходных и рабочих дней в соответствии с рекомендацией Кабинета Министров Украины;

– запрете привлечения к работам в выходные, праздничные и нерабочие дни;

– компенсации за привлечение к работе в выходные, праздничные и нерабочие дни.

Статья 7. Особенности организации кадрового делопроизводства и архивного хранения кадровых документов у работодателя

1. В период действия военного положения порядок организации кадрового делопроизводства и архивного хранения кадровых документов в районах активных боевых действий определяется работодателем самостоятельно при условии обеспечения ведения достоверного учета выполняемой работником работы и учета расходов на оплату труда.

Комментарий:

1. С целью минимизации расходов кадровых, финансовых и временных ресурсов на ведение всего объема документации, касающейся кадровой работы, законом предлагается работодателю самостоятельно определять порядок работы кадровых служб на предприятии, а также перечень кадровых документов, которые будут вестись на период военного положения.

В то же время для обеспечения соблюдения прав работников обязательным остается требование к работодателю относительно ведения достоверного учета выполненной работником работы и расходов на оплату труда.

Статья 8. Работа в ночное время

1. В период действия военного положения не привлекаются к работе в ночное время без их согласия: беременные женщины и женщины, имеющие ребенка в возрасте до одного года, лица с инвалидностью, которым по медицинским рекомендациям противопоказана такая работа.

2. В период действия военного положения нормы частей первой и второй статьи 54 Кодекса законов о труде Украины не применяются.

Комментарий:

1. Ночным считается время с 10 часов вечера до 6 часов утра.

Нормой статьи на период военного положения снимаются ограничения статьи 55 КЗоТ, согласно которым запрещается привлечение к работе в ночное время беременных женщин и женщин, имеющих детей в возрасте до трех лет (статья 176).

При этом беременные женщины и женщины, имеющие ребенка до одного года, могут быть привлечены к работе в ночное время только после получения их согласия.

Согласие на привлечение к работе в ночное время требуется также и для лиц с инвалидностью, которым по медицинским рекомендациям противопоказана такая работа.

2. Согласно частям первой, второй статьи 54 КЗоТ при работе в ночное время установленная продолжительность работы (смены) сокращается на один час. Это правило не распространяется на работников, для которых предусмотрено сокращение рабочего времени (пункт 2 части первой и часть третья статьи 51).

Продолжительность ночной работы сравнивается с дневной в тех случаях, когда это необходимо по условиям производства, в частности в непрерывных производствах, а также на сменных работах при шестидневной рабочей неделе с одним выходным днем.

Вышеупомянутые ограничения в период военного положения не применяются.

Статья 9. Особенности привлечения к работе некоторых категорий работников

1. В период действия военного положения разрешается применение труда женщин (кроме беременных женщин и женщин, имеющих ребенка в возрасте до одного года) с их согласия на тяжелых работах и работах с вредными или опасными условиями труда, а также на подземных работах.

2. Работники, имеющие детей (кроме случаев, определенных статьей 8 этого Закона), в период действия военного положения могут привлекаться с их согласия к ночным и сверхурочным работам, работам в выходные, праздничные и нерабочие дни, направляться в командировки.

Комментарий:

1. Нормой вносятся исключения в статью 174 КЗоТ, которой, в частности, предусмотрен полный запрет на применение труда женщин на тяжелых работах и на работах с вредными или опасными условиями труда, а также на подземных работах, кроме некоторых подземных работ (нефизических работ или работ по санитарному и бытовому обслуживанию).

На период действия военного положения применение труда женщин на тяжелых работах и работах с вредными или опасными условиями труда, а также на подземных работах разрешается с их согласия.

При этом сохраняется запрет на привлечение к таким работам для беременных женщин и женщин, имеющих ребенка в возрасте до одного года.

2. Несмотря на то, что частью шестой статьи 6 этого Закона снимается запрет на привлечение к работам в выходные, праздничные и нерабочие дни, нормой статьи устанавливаются гарантии по привлечению работников, имеющих детей, к ночным и сверхурочным работам, работам в выходные, праздничные и нерабочие дни, направлению в командировку.

Для привлечения таких работников к ночным и сверхурочным работам, работам в выходные, праздничные и нерабочие дни, для направления в командировку необходимо получить их согласие.

Статья 10. Оплата труда

1. Заработная плата выплачивается работнику на условиях, определенных трудовым договором.

2. Работодатель должен принимать все возможные меры для обеспечения реализации права работников на своевременное получение заработной платы.

3. Работодатель освобождается от ответственности за нарушение обязательства по срокам оплаты труда, если докажет, что это нарушение произошло вследствие ведения боевых действий или действия других обстоятельств непреодолимой силы.

Освобождение работодателя от ответственности за несвоевременную оплату труда не освобождает его от обязанности выплаты заработной платы.

4. В случае невозможности своевременной выплаты заработной платы вследствие ведения боевых действий срок выплаты заработной платы может быть отсрочен до момента возобновления деятельности предприятия.

Комментарий:

1., 2. Работодатель должен соблюдать требования законодательства по оплате труда и принимать все возможные меры для обеспечения реализации права работников на своевременное получение заработной платы.

3, 4. В случае нарушения обязательства по срокам оплаты труда работодатель должен доказать, что это нарушение произошло именно в результате ведения боевых действий или действия других обстоятельств непреодолимой силы.

Если вышеуказанные обстоятельства не доказаны, работодатель несет ответственность согласно законодательству.

Освобождение от ответственности за нарушение обязательства вследствие ведения боевых действий или других обстоятельств непреодолимой силы (форс-мажор) не освобождает от выполнения самого обязательства.

Таким образом, после устранения вышеупомянутых обстоятельств лицо обязано выполнить все свои обязательства перед другой стороной.

Обращаем внимание, что Торгово-промышленная палата Украины (ТПП) сообщила об удостоверении факта наступления форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы) с 24 февраля 2022 года.

Так, согласно письму ТПП от 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промышленная палата Украины (далее — ТПП Украины) на основании статей 14 и 14-1 Закона Украины «О торгово-промышленных палатах в Украине» от 02.12.1997 № 671/97-BP, Устава ТПП Украины, этим удостоверяет форс-мажорные обстоятельства (обстоятельства непреодолимой силы): военную агрессию Российской Федерации против Украины, что стало основанием введения военного положения с 05 часов 30 минут 24 февраля 2022 года на срок 30 суток, в соответствии с Указом Президента Украины от 24 февраля 2022 года № 64/2022 «О введении военного положения в Украине».

Учитывая это, ТПП Украины подтверждает, что указанные обстоятельства с 24 февраля 2022 года до их официального окончания являются чрезвычайными, неотвратимыми и объективными обстоятельствами для субъектов хозяйственной деятельности и/или физических лиц по договору, отдельным налоговым или другим обязательствам/обязанности, выполнение которых/ой наступило согласно условиям договора, контракта, соглашения, законодательных или других нормативных актов и выполнение соответственно которых/ой стало невозможным в установленный срок вследствие наступления таких форс-мажорных обстоятельств (обстоятельств непреодолимой силы).

Статья 11. Приостановление действия отдельных положений коллективного договора

1. На период военного положения действие отдельных положений коллективного договора может быть остановлено по инициативе работодателя.

Комментарий:

1. Вместе с этим считаем, что для обеспечения защиты трудовых прав работников работодателю целесообразно перед принятием такого решения провести соответствующие консультации со стороной работников и проинформировать ее о принятом решении.

Статья 12. Отпуска

1. В период действия военного положения ежегодный основной оплачиваемый отпуск предоставляется работникам продолжительностью 24 календарных дня.

2. В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста), если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

3. В течение периода действия военного положения работодатель по просьбе работника может предоставлять ему отпуск без сохранения заработной платы без ограничения срока, установленного частью первой статьи 26 Закона Украины «Об отпусках».

Комментарий:

1. С даты вступления в силу Закона и до окончания действия военного положения максимальная продолжительность ежегодного основного отпуска составляет 24 календарных дня. При этом работнику могут быть предоставлены ежегодные дополнительные отпуска, социальные и другие отпуска в соответствии с Законом Украины «Об отпусках». Если продолжительность ежегодного основного отпуска работника составляет более 24 календарных дней, разность дней отпуска не утрачивается, а должна быть предоставлена после окончания действия военного положения.

2. В период действия военного положения работодатель может отказать работнику в предоставлении любого вида отпусков (кроме отпуска в связи с беременностью и родами и отпуска по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста), если такой работник привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры.

Если работник не привлечен к выполнению работ на объектах критической инфраструктуры, необходимо учитывать, что согласно статье 10 Закона Украины «Об отпусках» очередность предоставления отпусков определяется графиками, утверждаемыми собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем) или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом и доводится до сведения всех работников.

Конкретный период предоставления ежегодных отпусков в пределах, установленных графиком, согласовывается между работником и собственником или уполномоченным им органом, который обязан в письменном виде уведомить работника о дате начала отпуска не позднее чем за две недели до установленного графиком срока.

Ежегодные отпуска по желанию работника в удобное для него время предоставляются:

1) лицам в возрасте до восемнадцати лет;

2) лицам с инвалидностью;

3) женщинам перед отпуском в связи с беременностью и родами или после него;

4) женщинам, имеющим двоих и более детей в возрасте до 15 лет или ребенка с инвалидностью;

5) одинокой матери (отцу), воспитывающей ребенка без отца (матери); опекунам, попечителям или другим одиноким лицам, фактически воспитывающим одного или более детей в возрасте до 15 лет при отсутствии родителей;

6) женам (мужьям) военнослужащих;

7) ветеранам труда и лицам, имеющим особые трудовые заслуги перед Отчизной;

8) ветеранам войны, лицам, имеющим особые заслуги перед Отчизной, а также лицам, на которых распространяется действие Закона Украины «О статусе ветеранов войны, гарантиях их социальной защиты»;

9) родителям – воспитателям детских домов семейного типа;

10) в других случаях, предусмотренных законодательством, коллективным или трудовым договором.

По согласованию сторон трудового договора может быть осуществлено изменение сроков предоставления отпусков, отраженных в графике.

3. На период действия военного положения отменяются ограничения о 15-дневном сроке предоставления отпуска без сохранения заработной платы по согласованию между работником и работодателем. Как и ранее, отпуск без сохранения заработной платы будет предоставляться исключительно по инициативе работника.

Статья 13. Приостановление действия трудового договора

1. Приостановление действия трудового договора — это временное прекращение работодателем обеспечения работника работой и временное прекращение работником выполнения работы по заключенному трудовому договору.

Действие трудового договора может быть приостановлено в связи с военной агрессией против Украины, что исключает возможность предоставления работы.

Приостановление действия трудового договора не влечет прекращения трудовых отношений.

2. О приостановлении действия трудового договора работодатель и работник по возможности должны уведомить друг друга любым доступным способом.

3. Возмещение заработной платы, гарантийных и компенсационных выплат работникам на время приостановления действия трудового договора в полном объеме возлагается на государство, осуществляющее военную агрессию против Украины.

Комментарий:

1. В связи с приостановлением действия трудового договора работник освобождается от обязанности выполнять работу, определенную трудовым договором, а работодатель освобождается от обязанности обеспечивать условия труда, необходимые для выполнения работы.

Главным условием приостановления действия трудового договора является абсолютная невозможность предоставления работодателем и выполнения работником соответствующей работы.

Приостановление действия трудового договора не влечет прекращения трудовых отношений, а также выполнения других обязанностей, предусмотренных трудовым договором.

2. Инициатором приостановления трудового договора могут являться как работодатель, так и работник.

В то же время с целью устранения правовой неопределенности рекомендуем сторонам уведомлять друг друга о приостановлении трудового договора в письменном виде или в электронной форме с использованием технических средств электронных коммуникаций.

3. Поскольку приостановление действия трудового договора не влечет прекращения трудовых отношений, а также выполнения других обязанностей, предусмотренных трудовым договором, считаем, что при приостановлении трудового договора работодатель должен продолжать ведение учета в части определения и фиксации сумм заработной платы и компенсационных выплат, которые бы принадлежали работнику, если бы такого приостановления не было.

Возмещение заработной платы, гарантийных и компенсационных выплат работникам на время приостановления действия трудового договора в полном объеме будет возложено на государство, осуществляющее военную агрессию против Украины.

Об уплате единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование (далее — ЕСВ)

Поскольку при приостановлении трудового договора выплата заработной платы работодателем не будет осуществляться, то отсутствует база начисления ЕСВ, а соответственно ЕСВ не уплачивается.

При этом считаем, что работодатель также должен фиксировать размер ЕСВ, который подлежал бы уплате с сумм заработной платы и компенсационных выплат, которые выплачивались бы работнику, если бы такого приостановления трудового договора не было.

Возмещение этих платежей на время приостановления действия трудового договора также будет возложено на государство, совершающее военную агрессию против Украины.

Статья 14. Деятельность профсоюзов

1. В рамках своей деятельности профессиональные союзы должны максимально способствовать обеспечению обороноспособности государства и обеспечивать общественный контроль над минимальными трудовыми гарантиями, предусмотренными этим Законом.

2. На период действия военного положения приостанавливается действие статьи 44 Закона Украины «О профессиональных союзах, их правах и гарантиях деятельности» и соответствующие нормы коллективных договоров.

Комментарий:

1. В условиях военного положения, расширения полномочий работодателей и моратория на проведение проверок деятельности субъектов хозяйствования особая роль за соблюдением трудовых прав граждан отводится профессиональным союзам.

Так, например, профессиональные союзы могут выявлять и инициировать перед правоохранительными органами вопросы привлечения к уголовной ответственности лиц, виновных в грубом нарушении законодательства о труде.

2. На период действия военного положения работодатели не обязаны отчислять денежные средства первичным профсоюзным организациям на культурно-массовую, физкультурную и оздоровительную работу в размерах, предусмотренных коллективным договором и соглашениями, но не менее 0,3 процента фонда.

При этом законодательством не запрещено осуществлять такие отчисления в добровольном порядке при наличии у работодателей такой возможности.

ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

1. Этот Закон вступает в силу со дня, следующего за днем его опубликования.¹

2. Главу XIX «Заключительные положения» Кодекса законов о труде Украины (Ведомости Верховной Рады УССР, 1971 г., приложение к № 50, ст. 375) дополнить пунктом 2 следующего содержания:

«2. Во время действия военного положения, введенного в соответствии с Законом Украины «О правовом режиме военного положения», действуют ограничения и особенности организации трудовых отношений, установленные Законом Украины «Об организации трудовых отношений в условиях военного положения».

3. Этот Закон действует во время военного положения, введенного в соответствии с Законом Украины «О правовом режиме военного положения», и утрачивает силу со дня прекращения или отмены военного положения, кроме части третьей статьи 13 этого Закона, которая утрачивает силу с момента завершения выплаты государством, осуществляющим военную агрессию против Украины, возмещения заработной платы, гарантийных и компенсационных выплат работникам.

Комментарий:

Закон действует исключительно на период военного положения.

Несмотря на то что военное положение введено в Украине Указом Президента Украины от 24.02.2022 № 64/2022, положения данного Закона применяются исключительно со дня, следующего за днем его опубликования.¹

После прекращения военного положения остается действующей только норма части третьей статьи 13 этого Закона, которой установлено, что возмещение заработной платы, гарантийных и компенсационных выплат работникам на время приостановления действия трудового договора в полном объеме возлагается на государство, осуществляющее военную агрессию против Украины.²

Президент Украины                                                                           В. ЗЕЛЕНСКИЙ

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану

від 15 березня 2022 року № 2136-IX

З постатейним коментарем Міністерства економіки України від 23.03.2022

 

Стаття 1. Дія норм законодавства про працю в умовах воєнного стану

1. Цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

2. На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

3. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Коментар:

Норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон), які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) та інше законодавство про працю — мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Норми законодавства про працю, які суперечать положенням цього Закону, на період дії воєнного стану не застосовуються.

Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону, також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Стаття 2. Особливості укладення трудового договору в умовах воєнного стану

1. У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору.

2. При укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

З метою оперативного залучення до виконання роботи нових працівників, а також усунення кадрового дефіциту та браку робочої сили, у тому числі внаслідок фактичної відсутності працівників, які евакуювалися в іншу місцевість, перебувають у відпустці, простої, тимчасово втратили працездатність або місцезнаходження яких тимчасово невідоме, роботодавці можуть укладати з новими працівниками строкові трудові договори у період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника.

Коментар:

1. За загальним правилом трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Статтею 24 КЗпП визначено обов’язкові випадки укладення трудового договору в письмовій формі.

Водночас положення цієї частини дозволяють відступити від цих норм та самостійно визначати на період воєнного стану форму трудового договору.

2. Згідно з положеннями цієї частини норми частини третьої статті 23 КЗпП, якими визначено перелік категорій працівників, з якими у трудовому договорі заборонено встановлювати умову про випробування, — не застосовуються.

Норма абзацу другого частини другої статті 2 надає право роботодавцю приймати нових працівників за строковими трудовими договорами на період дії воєнного стану або на період заміщення тимчасово відсутнього працівника незалежно від причин його відсутності.

Стаття 3. Особливості переведення та зміни істотних умов праці в умовах воєнного часу

1. У період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров’я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

2. У період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

Коментар:

1. Для здійснення такого переведення з ініціативи роботодавця мають бути дотримані наступні умови:

1) переведення здійснюється виключно для виконання робіт, спрямованих на відвернення або ліквідацію наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей;

2) переведення не здійснюється в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії (для переведення в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії, необхідна згода працівника);

3) оплата праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

2. Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Таким чином, працівники можуть бути попереджені про зміну істотних умов праці відразу після прийняття роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці.

Водночас вважаємо, що працівники, які прямо не відмовилися від такої зміни істотних умов праці, але не можуть у зв’язку з воєнними діями переїхати у нове місцезнаходження підприємства, установи, організації — не можуть бути звільнені відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП.

Такі працівники можуть бути направлені у простій, відпустку без збереження заробітної плати або призупинити дію трудового договору.

Стаття 4. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника

1. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Коментар:

1. Відповідно до статті 38 КЗпП працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Крім цього, у статті 38 КЗпП наводяться випадки, коли працівник може просити розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Водночас такої підстави як ведення бойових дій в цьому переліку немає.

Положення статті надають право працівникові розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві за наявності таких умов:

1. ведення бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника;

2. робота за трудовим договором не зумовлена примусовим залученням до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану або залученням до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Стаття 5. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця

1. У період дії воєнного стану допускається звільнення працівника з ініціативи роботодавця у період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

2. У період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Коментар:

1. Нормою Закону обмежується дія частини четвертої статті 40 КЗпП, відповідно до якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

При цьому особливу увагу варто звернути на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення працівника з ініціативи роботодавця (статті 40, 41 КЗпП), а не з підстав самої тимчасової непрацездатності або перебування працівника у відпустці.

2. Статтею 43 КЗпП встановлено випадки, коли роботодавцю для розірвання трудового договору необхідно отримати попередню згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Водночас розірвання трудового договору з працівниками, обраними до профспілкових органів з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2–5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41, як і раніше потребує отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно з частиною третьою статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок).

Стаття 6. Особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку

1. Нормальна тривалість робочого часу працівників у період воєнного стану не може перевищувати 60 годин на тиждень.

2. Для працівників, яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу не може перевищувати 50 годин на тиждень.

3. П’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем за рішенням військового командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення).

4. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.

5. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.

6. У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої – п’ятої статті 67 та статей 71–73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Коментар:

1. Дана норма у період воєнного стану підлягає застосуванню замість положень частини першої статті 50 КЗпП, якою визначалося, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Водночас не суперечить нормам Закону положення частини другої статті 50 КЗпП, згідно з яким підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.

Варто врахувати, що збільшення на період воєнного стану нормальної тривалості робочого часу до 60 годин на тиждень є правом, а не обов’язком роботодавця.

У зв’язку з вищевикладеним, вважаємо, що таке збільшення повинно бути обгрунтованим перш за все потребою ефективної діяльності відповідного підприємства, установи, організації в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.

При цьому відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Отже, тарифна ставка (оклад) оплати праці встановлюється виходячи зі встановлених роботодавцем норм тривалості робочого часу, які можуть сягати 60 годин на тиждень.

2. Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується, однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Скорочена тривалість робочого відповідно до положень статті 51 КЗпП встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років, осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул);

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу.

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці;

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

3.,4. Частинами третьою, четвертою статті 6 Закону визначено особливий порядок встановлення п’ятиденного і шестиденного робочого тижня та тривалості щоденної роботи, ніж це передбачено статтею 52 КЗпП.

5. Відповідно до статті 70 КЗпП тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години. Водночас скорочення щотижневого безперервного відпочинку до 24 годин це право, а не обов’язок працівника.

6. На період дії воєнного стану не діють норми КЗпП щодо:

– скорочення роботи на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні напередодні святкових і неробочих днів;

– тривалості робочого дня напередодні вихідних днів при шестиденному робочому тижні не більше 5 годин;

– обмеження граничних норм надурочних робіт;

– перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого;

– перенесення вихідних та робочих днів відповідно до рекомендації Кабінету Міністрів України;

– заборони залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні;

– компенсації за залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні.

Стаття 7. Особливості організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у роботодавця

1. У період дії воєнного стану порядок організації кадрового діловодства та архівного зберігання кадрових документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником роботи та обліку витрат на оплату праці.

Коментар:

1. З метою мінімізації витрат кадрових, фінансових та часових ресурсів на ведення всього обсягу документації, що стосується кадрової роботи, законом пропонується роботодавцю самостійно визначати порядок роботи кадрових служб на підприємстві, а також перелік кадрових документів, які будуть вестися на період воєнного стану.

Водночас для забезпечення дотримання прав працівників обов’язковою залишається вимога до роботодавця стосовно ведення достовірного обліку виконаної працівником роботи та витрат на оплату праці.

Стаття 8. Робота в нічний час

1. У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди: вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

2. У період дії воєнного стану норми частин першої і другої статті 54 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Коментар:

1. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку.

Нормою статті на період воєнного стану знімаються обмеження статті 55 КЗпП, відповідно до яких забороняється залучення до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (стаття 176).

При цьому вагітні жінки і жінки, які мають дитину віком до одного року, можуть бути залучені до роботи в нічний час лише після отримання їх згоди.

Згода на залучення до роботи в нічний час вимагається також і для осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.

2. Відповідно до частин першої, другої статті 54 КЗпП при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої і частина третя статті 51).

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Вищезгадані обмеження на період воєнного стану не застосовуються.

Стаття 9. Особливості залучення до роботи деяких категорій працівників

1. У період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок (крім вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року) за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

2. Працівники, які мають дітей (крім випадків, визначених статтею 8 цього Закону), у період дії воєнного стану можуть залучатися за їхньою згодою до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження.

Коментар:

1. Нормою вносяться виключення до статті 174 КЗпП, якою, зокрема, передбачено повну заборону застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).

На період дії воєнного стану застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах дозволяється за їхньою згодою.

При цьому зберігається заборона на залучення до таких робіт для вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року.

2. Незважаючи на те, що частиною шостою статті 6 цього Закону знімається заборона на залучення до робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, нормою статті встановлюються гарантії щодо залучення працівників, які мають дітей, до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження.

Для залучення таких працівників до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлення у відрядження необхідно отримати їх згоду.

Стаття 10. Оплата праці

1. Заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором.

2. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

3. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати.

4. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Коментар:

1., 2. Роботодавець повинен дотримуватися вимог законодавства щодо оплати праці та вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.

3, 4. У випадку порушення зобов’язання щодо строків оплати праці роботодавець повинен довести, що це порушення сталося саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Якщо вищезгадані обставини не доведено — роботодавець несе відповідальність згідно з законодавством.

Звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (форс-мажор) не звільняє від виконання самого зобов’язання.

Таким чином, після усунення вищезгаданих обставин особа зобов’язана виконати всі свої зобов’язання перед іншою стороною.

Звертаємо увагу, що Торгово-промислова палата України (ТПП) повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року.

Так, згідно з листом ТПП від 28.08.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі — ТПП України) на підставі статтей 14 та 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» вiд 02.12.1997 № 671/97-BP, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об’єктивними обставинами для суб’єктів господарської дiяльностi та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких/го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Стаття 11. Зупинення дії окремих положень колективного договору

1. На період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.

Коментар:

1. Разом з тим вважаємо, що з метою забезпечення захисту трудових прав працівників роботодавцю доцільно перед прийняттям такого рішення провести відповідні консультації зі стороною працівників та поінформувати її про прийняте рішення.

Стаття 12. Відпустки

1. У період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні.

2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

3. Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Коментар:

1. З дати набрання чинності Законом і до закінчення дії воєнного стану максимальна тривалість щорічної основної відпустки становитиме 24 календарних дні. При цьому працівникові можуть бути надані щорічні додаткові відпустки, соціальні та інші відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

2. У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Якщо працівник не залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, необхідно врахувати, що відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються:

1) особам віком до вісімнадцяти років;

2) особам з інвалідністю;

3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;

5) одинокій матері (батьку), які виховують дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці та особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) батькам – вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

За узгодженням сторін трудового договору може бути проведена зміна термінів надання відпусток, відображених у графіку.

3. На період дії воєнного стану скасовуються обмеження щодо 15-денного терміну надання відпустки без збереження заробітної плати за погодженням між працівником та роботодавцем. Як і раніше, відпустка без збереження заробітної плати надаватиметься виключно з ініціативи працівника.

Стаття 13. Призупинення дії трудового договору

1. Призупинення дії трудового договору — це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв’язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

2. Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

3. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Коментар:

1. У зв’язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов’язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов’язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Головною умовою для призупинення дії трудового договору є абсолютна неможливість надання роботодавцем та виконання працівником відповідної роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов’язків, передбачених трудовим договором.

2. Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник.

Водночас з метою усунення правової невизначенності рекомендуємо сторонам повідомляти один одного про призупинення трудового договору письмово або в електронній формі з використанням технічних засобів електронних комунікацій.

3. Оскільки призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин, а також виконання інших обов’язків, передбачених трудовим договором, вважаємо, що при призупиненні трудового договору роботодавець повинен продовжувати ведення обліку в частині визначення та фіксації сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які були б належні працівникові, якщо такого призупинення не було б.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі буде покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Щодо сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — ЄСВ)

Оскільки під час призупинення трудового договору виплата заробітної плати роботодавцем не буде здійснюватися, то відсутня база нарахування ЄСВ, а відповідно ЄСВ не сплачується.

При цьому вважаємо, що роботодавець також повинен фіксувати розмір ЄСВ, який підлягав би сплаті із сум заробітної плати та компенсаційних виплат, які б виплачувалися працівникові, якщо такого призупинення трудового договору не було б.

Відшкодування цих платежів на час призупинення дії трудового договору також буде покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Стаття 14. Діяльність профспілок

1. У межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

2. На період дії воєнного стану призупиняється дія статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

Коментар:

1. В умовах воєнного стану, розширення повноважень роботодавців та мораторію на проведення перевірок діяльності суб’єктів господарювання особлива роль за дотриманням трудових прав громадян відводиться професійним спілкам.

Так, наприклад, професійні спілки можуть виявляти та ініціювати перед правоохоронними органами питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у грубому порушенні законодавства про працю.

2. На період дії воєнного стану роботодавці не зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше ніж 0,3 відсотка фонду.

При цьому законодавством не заборонено проводити такі відрахування у добровільному порядку за наявності у роботодавців такої можливості.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.¹

2. Главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до № 50, ст. 375) доповнити пунктом 2 такого змісту:

«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

3. Цей Закон діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини третьої статті 13 цього Закону, яка втрачає чинність з моменту завершення виплати державою, що здійснює військову агресію проти України, відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам.

Коментар:

Закон діє виключно на період воєнного стану.

Незважаючи на те, що воєнний стан введено в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, положення даного Закону застосовуються виключно з дня, наступного за днем його опублікування.¹

Після припинення воєнного стану залишається чинною тільки норма частини третьої статті 13 цього Закону, якою встановлено, що відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Президент України                                                                    В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ