Письмо Фонда социального страхования Украины «О выплате пособия по беременности и родам в случае, если работница продолжала работать после выдачи ей листка нетрудоспособности в связи с беременностью и родами» от 22.11.2019 г. № 2379-11-7Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах у випадку, коли працівниця продовжувала працювати після видачі їй листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами

ФОНД СОЦИАЛЬНОГО СТРАХОВАНИЯ УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 22.11.2019 г. № 2379-11-7

О выплате пособия по беременности и родам в случае, если работница продолжала работать
после выдачи ей листка нетрудоспособности в связи с беременностью и родами

(Извлечение)

<…>

В соответствии с пунктом 10 части 1 статьи 1 Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 г. № 1105 (далее — Закон № 1105) страховой случай по социальному страхованию в связи с временной утратой трудоспособности — событие, с наступлением которого возникает право застрахованного лица, членов его семьи или другого лица на получение в соответствии с этим Законом материального обеспечения или социальных услуг.

Согласно части 1 статьи 25 Закона № 1105 пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в форме материального обеспечения, которое компенсирует потерю заработной платы (дохода) за период отпуска в связи с беременностью и родами. Пособие по беременности и родам застрахованному лицу выплачивается за весь период отпуска по беременности и родам, продолжительность которого составляет 70 календарных дней до родов и 56 (в случае осложненных родов или рождения двоих или более детей — 70) календарных дней после родов.

Согласно письму Министерства труда и социальной политики Украины от 23.05.2008 г. № 273/020/99-08 со дня, указанного в листке нетрудоспособности, выданном в связи с беременностью и родами, застрахованное лицо находится в отпуске в связи с беременностью и родами, и именно с этого дня у застрахованного лица возникает право на получение пособия по беременности и родам.

Таким образом, страховой случай у застрахованного лица возникает со дня предоставления отпуска в связи с беременностью и родами по медицинскому заключению, указанному в листке нетрудоспособности, а не со дня, когда застрахованное лицо решило прекратить работать и уйти в указанный отпуск по собственному заявлению. Воспользоваться своим правом на материальное обеспечение, то есть обратиться за назначением пособия, или продолжать работать еще некоторое время после предоставления отпуска в связи с беременностью и родами, застрахованное лицо решает лично. В любом случае в случае обращения такого лица за назначением пособия расчетным периодом, за который исчисляется средняя заработная плата для расчета пособия по беременности и родам, в соответствии с Порядком исчисления средней заработной платы (дохода) для расчета выплат по общеобязательному государственному социальному страхованию (далее — Порядок), утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 26.09.2001 г. № 1266, с изменениями, являются последние 12 календарных месяцев (с первого до первого числа), предшествующих месяцу, в котором наступил страховой случай, то есть месяцу, в котором у застрахованного лица наступило право на отпуск в связи с беременностью и родами по медицинскому заключению.

Учитывая изложенное, поскольку пособие по беременности и родам предоставляется как компенсация утраченного заработка за период отпуска в связи с беременностью и родами, то в случае, если застрахованное лицо решило работать еще некоторое время во время отпуска, пособие предоставляется за период со дня, когда такое лицо решило воспользоваться своим правом на отпуск и прекратило работать, по последний день отпуска, указанный в листке нетрудоспособности. При этом средняя заработная плата для расчета пособия по беременности и родам исчисляется за расчетный период двенадцать календарных месяцев перед наступлением страхового случая (со срока 30 недель по медицинскому заключению) независимо от того, что застрахованное лицо еще некоторое время после наступления у него права на отпуск в связи с беременностью и родами работало.

Пунктом 30 Порядка предусмотрено, что в случае, если на момент наступления страхового случая застрахованное лицо работает по совместительству, исчисление средней заработной платы осуществляется страхователями отдельно по основному месту работы и по совместительству. Расчетный период в таком случае определяется по каждому месту работы отдельно. Следовательно, застрахованное лицо может воспользоваться правом на пособие по беременности и родам по месту работы по совместительству с момента наступления у него страхового случая.

Заместитель директора                                                                          С. Нестеров

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Общие выводы вышеприведенного письма понятны, но некоторые утверждения, мягко говоря, некорректны.

Во-первых, в письме указано, что «страховой случай у застрахованного лица возникает со дня предоставления отпуска по беременности и родам по медицинскому заключению, указанному в листке нетрудоспособности, а не со дня, когда застрахованное лицо решило … уйти в указанный отпуск … ».

На самом деле страховой случай у застрахованного лица наступает с первого дня временной нетрудоспособности, указанного в листке нетрудоспособности (далее — ЛН), то есть именно временная нетрудоспособность (в т. ч. беременность и роды) является событием, с наступлением которого возникает право застрахованного лица на получение материального обеспечения, в частности пособия по беременности и родам (далее — «декретные»). Но воспользоваться таким правом или нет, застрахованное лицо решает самостоятельно. Если работница после выдачи ей ЛН в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» ЛН) продолжает работать, то это означает, что она не воспользовалась своим правом на получение материального обеспечения («декретных»), пока ей не будет предоставлен отпуск в связи с беременностью и родами (далее — «декретный» отпуск). При этом работодатель не имеет права принуждать работницу идти в «декретный» отпуск, поскольку использование последнего является правом, а не обязанностью работницы.

Во-вторых, в комментируемом письме со ссылкой на письмо Минтруда сказано, что «со дня, указанного в листке нетрудоспособности, выданном в связи с беременностью и родами, застрахованное лицо находится в отпуске в связи с беременностью и родами, и именно с этого дня у застрахованного лица возникает право на получение пособия по беременности и родам».

На самом деле работница находится в «декретном» отпуске не со дня, указанного в «декретном» ЛН, а со дня, указанного в приказе руководителя предприятия о предоставлении «декретного» отпуска, изданном на основании заявления работницы о предоставлении такого отпуска, поскольку, как отмечалось выше, работница после выдачи ей «декретного» ЛН может еще работать. Именно с первого дня «декретного» отпуска, указанного в приказе руководителя предприятия (а не со дня, указанного в «декретном» ЛН) работнице начисляются «декретные» по последний день «декретного» отпуска. Расчетным периодом являются последние 12 календарных месяцев, предшествующих месяцу, в котором наступил страховой случай, — первый день временной нетрудоспособности, указанный в «декретном» ЛН.

Например, если работнице выдан «декретный» ЛН с 25 февраля по 30 июня 2020 года (126 календарных дней), а «декретный» отпуск предоставлен с 1 марта 2020 года, то днем наступления у нее страхового случая является 25 февраля 2020 года, поэтому расчетным периодом для начисления «декретных» являются последние 12 календарных месяцев, предшествующих февралю 2020 года, а именно: февраль 2019 года – январь 2020 года. «Декретные» должны быть выплачены за период с 1 марта по 30 июня 2020 года (121 календарный день), то есть за период, когда работница работала и получала заработную плату — 25–29 февраля 2020 года, «декретные» не начисляются.

Все вышеизложенное касается и внешних совместителей, поскольку они также имеют право на «декретные» за время «декретного» отпуска (ч. 1 ст. 30 Закона № 1105). При этом возможна ситуация, когда работница после выдачи ей «декретного» ЛН (например, датированного с 25 февраля по 30 июня 2020 года) желает еще поработать по основному месту работы (уйти в «декретный» отпуск с 1 марта 2020 года), а по месту работы по совместительству уйти в «декретный» отпуск с первого дня временной нетрудоспособности, указанного в «декретном» ЛН (с 25 февраля 2020 года). Такое возможно, поскольку работа по основному месту работы и по месту работы по совместительству выполняется на основании отдельных трудовых договоров, которые между собой никак не связаны. При этом «декретные» отпуска предоставляются на основании изданного приказа и «декретные» начисляются по каждому месту работы отдельно.

Начисление «декретных» по месту работы по совместительству осуществляется на основании копии ЛН, удостоверенной подписью руководителя и печатью по основному месту работы, и справки о средней заработной плате по основному месту работы. Суммарная заработная плата, с которой рассчитываются «декретные», по месяцам расчетного периода по основному месту работы и по месту (местам) работы по совместительству не может превышать размер максимальной величины базы начисления ЕСВ (п. 30 Порядка № 1266).

ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 22.11.2019 р. № 2379-11-7

Щодо виплати допомоги по вагітності та пологах у випадку, коли працівниця продовжувала працювати
після видачі їй листка непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами

(Витяг)

<…>

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 р. № 1105 (далі — Закон № 1105) страховий випадок за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.05.2008 р. № 273/020/99-08 з дня, зазначеного у листку непрацездатності, виданому у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахована особа знаходиться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і саме з цього дня у застрахованої особи виникає право на одержання допомоги по вагітності та пологах.

Таким чином, страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеним у листку непрацездатності, а не з дня, коли застрахована особа вирішила припинити працювати і піти у зазначену відпустку за власною заявою. Скористатися своїм правом на матеріальне забезпечення, тобто звернутися за призначенням допомоги, або продовжувати працювати ще деякий час після надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахована особа вирішує особисто. У будь-якому випадку у разі звернення такої особи за призначенням допомоги розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266, із змінами, є останні 12 календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, тобто місяцю, в якому у застрахованої особи настало право на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами за медичним висновком.

Враховуючи викладене, оскільки допомога по вагітності та пологах надається як компенсація втраченого заробітку за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, то у разі, коли застрахована особа вирішила працювати ще деякий час під час відпустки, допомога надається за період з дня, коли така особа вирішила скористатися своїм правом на відпустку та припинила працювати, по останній день відпустки, зазначений у листку непрацездатності. При цьому середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах обчислюється за розрахунковий період дванадцять календарних місяців перед настанням страхового випадку (з терміну 30 тижнів за медичним висновком) незалежно від того, що застрахована особа ще деякий час після настання у неї права на відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами працювала.

Пунктом 30 Порядку передбачено, що у разі, коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо. Отже, застрахована особа може скористатися правом на допомогу по вагітності та пологах за місцем роботи за сумісництвом з моменту настання у неї страхового випадку.

Заступник директора                                                                                  С. Нестеров

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Загальні висновки вищенаведеного листа зрозумілі, але деякі твердження, м’яко кажучи, некоректні.

По-перше, в листі зазначено, що «страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеним у листку непрацездатності, а не з дня, коли застрахована особа вирішила … піти у зазначену відпустку …».

Насправді страховий випадок у застрахованої особи настає з першого дня тимчасової непрацездатності, зазначеного у листку непрацездатності (далі — ЛН), тобто саме тимчасова непрацездатність (в т. ч. вагітність і пологи) є подією, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення, зокрема допомоги по вагітності та пологах (далі — «декретні»). Але скористатися таким правом чи ні, застрахована особа вирішує особисто. Якщо працівниця після видачі їй ЛН у зв’язку з вагітністю і пологами (далі — «декретний» ЛН) продовжує працювати, то це означає, що вона не скористалася своїм правом на отримання матеріального забезпечення («декретних»), аж поки їй не буде надана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка). При цьому роботодавець не має права примушувати працівницю йти у «декретну» відпустку, оскільки використання останньої є правом, а не обов’язком працівниці.

По-друге, в коментованому листі з посиланням на лист Мінпраці зазначено, що «з дня, зазначеного у листку непрацездатності, виданому у зв’язку з вагітністю та пологами, застрахована особа знаходиться у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і саме з цього дня у застрахованої особи виникає право на одержання допомоги по вагітності та пологах».

Насправді працівниця перебуває у «декретній» відпустці не з дня, зазначеного у «декретному» ЛН, а з дня, зазначеного у наказі керівника підприємства про надання «декретної» відпустки, виданого на підставі заяви працівниці про надання такої відпустки, оскільки, як зазначалося вище, працівниця після видачі їй «декретного» ЛН може ще працювати. Саме з першого дня «декретної» відпустки, зазначеного у наказі керівника підприємства (а не з дня, зазначеного у «декретному» ЛН) працівниці нараховуються «декретні» по останній день «декретної» відпустки. При цьому днем настання страхового випадку є перший день тимчасової непрацездатності, зазначений у «декретному» ЛН, а розрахунковим періодом є останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Наприклад, якщо працівниці видано «декретний» ЛН з 25 лютого по 30 червня 2020 року (126 календарних днів), а «декретну» відпустку надано з 1 березня 2020 року, то днем настання у неї страхового випадку є 25 лютого 2020 року, тому розрахунковим періодом для нарахування «декретних» є останні 12 календарних місяців, що передують лютому 2020 року, а саме: лютий 2019 року – січень 2020 року. «Декретні» мають бути виплачені за період з 1 березня по 30 червня 2020 року (121 календарний день), тобто за період, коли працівниця працювала і отримувала заробітну плату — 25–29 лютого 2020 року, «декретні» не нараховуються.

Все вищевикладене стосується і зовнішніх сумісників, оскільки вони також мають право на «декретні» за час «декретної» відпустки (ч. 1 ст. 30 Закону № 1105). При цьому можлива ситуація, коли працівниця після видачі їй «декретного» ЛН (наприклад, датованого з 25 лютого по 30 червня 2020 року) бажає ще попрацювати за основним місцем роботи (піти у «декретну» відпустку з 1 березня 2020 року), а за місцем роботи за сумісництвом піти у декретну» відпустку з першого дня тимчасової непрацездатності, зазначеного у «декретному» ЛН (з 25 лютого 2020 року). Таке можливе, оскільки робота за основним місцем роботи та за місцем роботи за сумісництвом виконується на підставі окремих трудових договорів, які між собою жодним чином не пов’язані. При цьому «декретні» відпустки надаються на підставі виданого наказу та «декретні» нараховуються за кожним місцем роботи окремо.

Нарахування «декретних» за місцем роботи за сумісництвом здійснюються на підставі копії ЛН, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Сумарна заробітна плата, з якої розраховуються «декретні», за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування ЄСВ (п. 30 Порядку № 1266).