Письмо Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины «О предоставлении отпусков и выплате отпускных» от 31.03.2020 г. № 3512-06/21620-07Лист Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Щодо надання відпусток та виплати відпускних» від 31.03.2020 р. № 3512-06/21620-07

МИНИСТЕРСТВО РАЗВИТИЯ ЭКОНОМИКИ, ТОРГОВЛИ И СЕЛЬСКОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ

ПИСЬМО

от 31.03.2020 г. № 3512-06/21620-07

О предоставлении отпусков и выплате отпускных

(Извлечение)

Директоратом норм и стандартов достойного труда Министерства развития экономики, торговли и сельского хозяйства Украины рассмотрено письмо <…> и в пределах компетенции сообщается.

1. В соответствии со статьей 2 Закона Украины «Об отпусках» (далее — Закон) право на отпуска имеют граждане Украины, которые состоят в трудовых отношениях с предприятиями, учреждениями, организациями независимо от форм собственности, вида деятельности и отраслевой принадлежности, а также работают по трудовому договору у физического лица. Право на отпуск обеспечивается гарантированным предоставлением отпуска определенной продолжительности с сохранением на его период места работы (должности), заработной платы.

Статьей 10 Закона определен порядок предоставления ежегодных отпусков работникам.

Согласно вышеуказанной статье очередность предоставления ежегодных отпусков определяется графиками, которые утверждаются собственником или уполномоченным им органом по согласованию с выборным органом первичной профcоюзной организации (профсоюзным представителем) или другим уполномоченным на представительство трудовым коллективом органом, и доводится до сведения всех работников. При составлении графиков учитываются интересы производства, личные интересы работников и возможности для их отдыха.

Конкретный период предоставления ежегодных отпусков в пределах, установленных графиком, согласовывается между работником и собственником или уполномоченным им органом, который обязан письменно уведомить работника о дате начала отпуска не позднее чем за две недели до установленного графиком срока.

Законодательством не предусмотрено написание заявления о предоставлении ежегодного отпуска, если такой отпуск предоставляется в сроки, определенные графиком отпусков.

В случае, когда работник изъявил желание использовать ежегодный отпуск в другой период, чем предусмотрен графиком отпусков, этот вопрос должен решаться по согласованию сторон трудового договора (между работником и работодателем).

Как правило, в таком случае заявитель должен написать заявление, на которое работодатель налагает резолюцию, соглашаясь предоставить ежегодный отпуск в указанные в нем сроки, или в силу обстоятельств предлагает перенести его на другой период. Далее на основании этого заявления издается приказ (распоряжение) о предоставлении отпуска.

Следует отметить, что заявлением является обращение граждан с просьбой о содействии реализации закрепленных Конституцией и действующим законодательством их прав и интересов (статья 3 Закона Украины «Об обращениях граждан»).

В соответствии со статьей 5 Закона Украины «Об обращениях граждан» обращения адресуются, в частности, органам государственной власти и местного самоуправления, предприятиям, учреждениям, организациям независимо от форм собственности, объединениям граждан или должностным лицам, в полномочия которых входит решение поставленных в обращении вопросов.

Письменное обращение направляется по почте или передается гражданином в соответствующий орган, учреждение лично или через уполномоченное им лицо, полномочия которого оформлены в соответствии с законодательством.

Таким образом, направленное по почте заявление работника может быть основанием для издания работодателем приказа (распоряжения) о предоставлении такому работнику отпуска.

В то же время, в случае отсутствия согласования с работодателем сроков предоставления отпуска, при получении указанного заявления работодатель не обязан издавать приказ (распоряжение) о предоставлении отпуска. Работодатель может как удовлетворить просьбу работника, так и отказать ему.

<…>

3. В соответствии со статьей 12 Закона ежегодный отпуск по просьбе работника может быть разделен на части любой продолжительности (например, на 1, 2, 3, 4, 5 календарных дней) при условии, что основная непрерывная его часть будет составлять не менее 14 календарных дней.

В то же время указанной нормой статьи предусмотрена возможность деления ежегодного отпуска на части, а не обязанность работодателя делить его на части, как того желает работник.

Поскольку окончательное решение о предоставлении работнику отпуска принимает работодатель, с целью недопущения потерь рабочего времени, учитывая производственные обстоятельства, он может согласиться, а может и не согласиться разделить отпуск так, как того желает работник. Также может предложить свои условия деления ежегодного отпуска или не делить его вообще.

В случае деления ежегодного отпуска на части, неиспользованная часть ежегодного отпуска должна быть предоставлена работнику, как правило, до конца рабочего года, но не позднее 12 месяцев после окончания рабочего года, за который предоставляется отпуск.

4. Согласно статье 115 Кодекса законов о труде Украины и части первой статьи 21 Закона заработная плата работникам за время отпуска выплачивается не позднее чем за три дня до его начала.

Исчисление трехдневного срока для выплаты заработной платы за время отпуска осуществляется в календарных днях.

Частью пятой статьи 241-1 КЗоТ определено, что когда сроки определяются днями, то их исчисляют со дня, следующего после того дня, с которого начинается срок. Если последний день срока приходится на праздничный, выходной или нерабочий день, то днем окончания срока считается ближайший рабочий день.

Учитывая изложенное, между днем выплаты заработной платы за время отпуска и днем начала отпуска должно быть не менее трех календарных дней.

Одновременно сообщаем, что письма Министерства не являются нормативно-правовыми актами, они имеют информационно-рекомендательный характер.

Генеральный директор Директората

норм и стандартов достойного труда                                                 Ю. Кузовой

_____________________________________________________________________________

КОММЕНТАРИЙ РЕДАКЦИИ: Кроме предоставления ежегодного отпуска согласно графику отпусков, бывают случаи, когда работник по семейным или другим обстоятельствам просит предоставить такой отпуск срочно (например, с завтрашнего дня). Когда в таком случае необходимо выплатить ему отпускные?

Напомним, что согласно статье 8-1 КЗоТ если международным договором или международным соглашением, в которых принимает участие Украина, установлены другие правила, чем те, которые содержатся в законодательстве Украины о труде, то применяются правила международного договора или международного соглашения.

Из норм параграфов 1 и 2 статьи 7 Конвенции Международной организации труда об оплачиваемых отпусках № 132, ратифицированной Законом Украины от 29.05.2001 г. № 2481-III, следует, что заработная плата за все время отпуска может быть выплачена в другие сроки, чем определено национальным законодательством (в частности частью четвертой статьи 115 КЗоТ и частью первой статьи 21 Закона об отпусках), при наличии отдельного соглашения между работником и работодателем.

Соглашением сторон считается, как правило, написание работником заявления о предоставлении отпуска и наложение резолюции работодателем («согласовываю» или «не согласовываю»).

Следовательно, при необходимости предоставления ежегодного отпуска (его части) в сжатые сроки работник в заявлении может указать, что в случае предоставления ему такого отпуска в желаемые для него сроки он соглашается получить отпускные в период пребывания в отпуске, если работодатель объективно не успевает выплатить работнику отпускные до начала отпуска.¹

Если работодатель дает согласие на предоставление работнику ежегодного отпуска (его части) в сжатые сроки, выплата отпускных осуществляется в сроки, согласованные сторонами, и это не является нарушением части четвертой статьи 115 КЗоТ и части первой статьи 21 Закона об отпусках.²

МІНІСТЕРСТВО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ, ТОРГІВЛІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ЛИСТ

від 31.03.2020 р. № 3512-06/21620-07

Щодо надання відпусток та виплати відпускних

(Витяг)

Директоратом норм та стандартів гідної праці Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України розглянуто лист <…> і в межах компетенції повідомляється.

1. Відповідно до статті 2 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи. Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати.

Статтею 10 Закону визначений порядок надання щорічних відпусток працівникам.

Відповідно до вищезазначеної статті черговість надання щорічних відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профcпілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Законодавством не передбачено написання заяви про надання щорічної відпустки, якщо така відпустка надається у строки, визначені графіком відпусток.

У разі, коли працівник виявив бажання використати щорічну відпустку в інший період, ніж передбачений графіком відпусток, це питання має вирішуватись за погодженням сторін трудового договору (між працівником і роботодавцем).

Як правило, у такому випадку заявник має написати заяву, на яку роботодавець накладає резолюцію, погоджуючись надати щорічну відпустку у вказані в ній терміни, або через певні обставини пропонує перенести її на інший період. Далі на підставі цієї заяви видається наказ (розпорядження) про надання відпустки.

Слід зазначити, що заявою є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів (стаття 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються, зокрема, органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Таким чином, направлена поштою заява працівника може бути підставою для видання роботодавцем наказу (розпорядження) про надання такому працівнику відпустки.

Водночас, у разі відсутності погодження із роботодавцем строків надання відпустки, при отриманні зазначеної заяви роботодавець не зобов’язаний видавати наказ (розпорядження) про надання відпустки. Роботодавець може як задовольнити прохання працівника, так і відмовити йому.

<…>

3. Відповідно до статті 12 Закону щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості (наприклад, на 1, 2, 3, 4, 5 календарних днів) за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

Водночас зазначеною нормою статті передбачена можливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов’язок роботодавця поділити її на частини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може погодитися, а може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник. Також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки або не ділити її взагалі.

У разі поділу щорічної відпустки на частини, невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

4. Згідно зі статтею 115 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 21 Закону заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Обчислення триденного строку для виплати заробітної плати за час відпустки здійснюється в календарних днях.

Частиною п’ятою статті 241-1 КЗпП визначено, що коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

З огляду на викладене, між днем виплати заробітної плати за час відпустки і днем початку відпустки має бути не менше трьох календарних днів.

Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, вони мають інформаційно-рекомендаційний характер.

Генеральний директор Директорату

норм та стандартів гідної праці                                                                    Ю. Кузовой

____________________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Крім надання щорічної відпустки за графіком відпусток, бувають випадки, коли працівник через сімейні або інші обставини просить надати таку відпустку терміново (наприклад, із завтрашнього дня). Коли в такому випадку потрібно виплатити йому відпускні?

Нагадаємо, що згідно зі статтею 8-1 КЗпП якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

З норм параграфів 1 і 2 статті 7 Конвенції Міжнародної організації праці про оплачувані відпустки № 132, ратифікованої Законом України від 29.05.2001 р. № 2481-III, випливає, що заробітна плата за весь час відпустки може бути виплачена в інші терміни, ніж визначено національним законодавством (зокрема частиною четвертою статті 115 КЗпП і частиною першою статті 21 Закону про відпустки), за наявності окремої угоди між працівником і роботодавцем.

Угодою сторін вважається, як правило, написання працівником заяви про надання відпустки і накладення резолюції роботодавцем («погоджую» чи «не погоджую»).

Отже, за потреби надання щорічної відпустки (її частини) у стислі терміни працівник у заяві може зазначити, що в разі надання йому такої відпустки у бажані для нього строки він погоджується отримати відпускні в період перебування у відпустці, якщо роботодавець об’єктивно не встигає виплатити працівнику відпускні до початку відпустки.

Якщо роботодавець дає згоду на надання працівнику щорічної відпустки (її частини) у стислі терміни, виплата відпускних здійснюється у строки, погоджені сторонами, і це не вважається порушенням частини четвертої статті 115 КЗпП і частини першої статті 21 Закону про відпустки.