Роз’яснення ДПСУ (підкатегорія 201.04 ЗІР) «Щодо нарахування єдиного внеску на суму індексації заробітної плати, нарахованої звільненому працівнику за минулі періоди» від 03.03.2024

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

РОЗ’ЯСНЕННЯ

від 03.03.2024

(підкатегорія 201.04 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу)

Щодо нарахування єдиного внеску на суму індексації заробітної плати,
нарахованої звільненому працівнику за минулі періоди

Питання:

Яким чином визначається база нарахування єдиного внеску на суму доходу у вигляді індексації заробітної плати, нарахованого звільненому працівнику за минулі періоди?

Відповідь:

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі — Порядок).

Об’єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша ст. 2 Закону № 1282, п. 2 Порядку).

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 2464) базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) для роботодавців, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» із змінами та доповненнями.

Визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі — Інструкція № 5).

Суми виплат, пов’язаних з індексацією заробітної плати, входять до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати (пп. 2.2.7 п. 2.2 розд. 2 Iнструкції № 5) та є об’єктом для нарахування єдиного внеску.

Водночас, частиною другою ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що для осіб, які, зокрема, отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування єдиного внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів, згідно з якими провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону № 2464 нараховується єдиний внесок (частина третя ст. 9 Закону № 2464).

Згідно з п. 3 розд. IV Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема, у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, суми нарахованої заробітної плати включаються до заробітної плати того місяця, у якому були здійснені такі нарахування.

Враховуючи викладене, база нарахування єдиного внеску на суму доходу у вигляді індексації заробітної плати, нарахованого звільненому працівнику за минулі періоди, визначається шляхом ділення такого доходу на кількість місяців, за які він нарахований, та включення до заробітної плати місяця, в якому були здійснені такі нарахування. Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

_____________________________________________________________________________

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: Якщо роботодавець не здійснив з працівником остаточний розрахунок в день звільнення, а нараховує і виплачує належну працівнику заробітну плату (дохід), в тому числі суми індексації, вже після його звільнення, то для визначення бази нарахування єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) потрібно керуватися механізмом, визначеним частиною 2 статті 7 Закону № 2464. Згідно з цим механізмом якщо працівнику після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час, а строк виконання роботи перевищує календарний місяць, то ЄСВ нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Отримана (усереднена) сума додається до заробітної плати кожного місяця, за який після звільнення працівника нарахована заробітна плата (дохід). Все це стосується і суми індексації.

Висновки, зроблені в останньому абзаці вищенаведеного листа, розглянемо на конкретному прикладі.

ПРИКЛАД

Визначення бази нарахування ЄСВ у разі нарахування звільненому працівнику сум індексації за минулі періоди

Працівника з основного місця роботи було звільнено 29 березня 2024 року. В день звільнення роботодавець через скрутний фінансовий стан не здійснив с працівником остаточний розрахунок, а саме не нарахував і не виплатив працівнику суми індексації заробітної плати за жовтень 2022 року в сумі 416 грн (2600 грн х 16%), за листопад 2022 року в сумі 525,20 грн (2600 грн х 20,2%), за грудень 2022 року в сумі 542,17 грн (2684 грн х 20,2%).

Працівник у жовтні, листопаді та грудні 2022 року відпрацював всі робочі дні, тому за кожний з цих місяців йому була нарахована і виплачена заробітна плата в розмірі окладу — 6000 грн. Роботодавець окремо за жовтень, листопад і грудень 2022 року сплатив ЄСВ з фактично нарахованої працівнику заробітної плати, а саме в сумі 1320 грн (6000 грн х 22%), при цьому мінімальна заробітна плата у жовтні – грудні 2022 року становила 6700 грн.

У травні 2024 року роботодавець, виправляючи порушення, нарахував і виплатив звільненому працівнику індексацію заробітної плати за жовтень, листопад і грудень 2022 року в загальній сумі 1483,37 грн (416 + 525,20 + 542,17). Оскільки індексація є виплатою за відпрацьований час, нарахованою в нашому випадку за декілька місяців після звільнення працівника, то на підставі частини 2 статті 7 Закону № 2464 для визначення бази нарахування ЄСВ загальну суму нарахованої індексації потрібно розділити на кількість місяців, за які вона нарахована, після чого отриману суму включити до заробітної плати кожного місяця, за які нараховано індексацію.

В нашому випадку загальна сума індексації, нарахована працівнику за 3 місяці (жовтень, листопад і грудень 2022 року), склала 1483,37 грн, а сума індексації, що припадає на один місяць, становить:

1483,37 грн : 3 міс. = 494,46 грн

Цю суму потрібно додати до заробітної плати жовтня, листопада і грудня 2022 року. Після такого додавання база нарахування ЄСВ в кожному з цих місяців становить:

6000 + 494,46 = 6494,46 грн

Ця сума (база нарахування ЄСВ) менше мінімальної заробітної плати, встановленої у жовтні, листопаді та грудні 2022 року (6494,46 грн < 6700 грн), тому за кожний з цих місяців роботодавець має сплатити ЄСВ за працівника з мінімальної заробітної плати, а саме в сумі 1474 грн (6700 грн х 22%).

Враховуючи, що раніше роботодавець окремо за жовтень, листопад і грудень 2022 року сплатив ЄСВ з фактично нарахованої працівнику заробітної плати в сумі 1320 грн (6000 грн х 22%), то тепер йому потрібно доплатити ЄСВ окремо за жовтень, листопад і грудень 2022 року в сумі 154 грн (1474 – 1320).

В додатку Д1 за травень Податкового розрахунку за ІІ квартал 2024 року звільнений працівник відображається в шести рядках:

– в перших трьох рядках відображається сума індексації, що припадає відповідно на жовтень, листопад і грудень 2022 року — 494,46 грн, з кодом типу нарахувань 1;

– в наступних трьох рядках відображається сума різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованим місячним доходом відповідно у жовтні, листопаді та грудні 2022 року — 205,54 грн (6700 – 6494,46), з кодом типу нарахувань 13.

_____________________________________________________________________________