Щодо можливості звільнення працівника за власним бажанням під час відпустки без збереження заробітної плати без виходу на роботу

Можна, якщо всі документи працівнику будуть видані та розрахунок з ним проведено напередодні або в день звільнення.

Нагадаємо, що відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) роботодавець зобов’язаний у день звільнення:

– видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення і письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні;

– провести з працівником остаточний розрахунок (у строки, визначені статтею 116 КЗпП);

– на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника, або видати трудову книжку, якщо вона зберігалась у роботодавця.¹

Згідно зі статтею 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати, роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.²

Днем звільнення працівника вважається останній день роботи (п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58; далі — Інструкція № 58).

Останнім днем роботи слід вважати не останній день, коли працівник безпосередньо виконував трудові обов’язки (конкретну роботу), а останній день його перебування у трудових відносинах з роботодавцем. Відповідно, днем звільнення (останнім днем перебування у трудових відносинах) працівника може бути останній день відпустки.

Про це свідчить, зокрема, норма частини першої статті 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР, відповідно до якої за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

У випадку, зазначеному в запитанні, фактично йдеться про дострокове припинення відпустки у зв’язку зі звільненням працівника на підставі його заяви, при цьому дата звільнення одночасно стає останнім днем відпустки.

Дата звільнення зазначається в наказі про звільнення працівника (типова форма № П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)» затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489), а також у трудовій книжці працівника (за його вимогою) та в пункті 8 розділу І особової картки працівника (її типова форма № П-2 затверджена наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25.12.2009 № 495/656).

Вважаємо, що у випадку, зазначеному в запитанні, крім наказу про звільнення працівника, видавати наказ про дострокове припинення відпустки без збереження заробітної плати не потрібно, оскільки день звільнення автоматично стає останнім днем зазначеної відпустки. Потреба у виданні наказу про дострокове припинення відпустки є лише в тому випадку, якщо працівник подає дві заяви: одну — про дострокове припинення відпустки, другу — про звільнення, при цьому останній день відпустки передує дню звільнення.

Якщо працівник звільняється не з ініциативи роботодавця (наприклад, за власним бажанням або за угодою сторін), то КЗпП та інші нормативно-правові акти України не забороняють звільняти працівника в період його відпустки³, але встановлюють обов’язки роботодавця при звільненні працівника, невиконання яких є порушенням законодавства про працю. Тому якщо працівника, який перебуває у відпустці, звільняють за власним бажанням на підставі поданої ним заяви, у наказі про звільнення зазначено дату звільнення, яка одночасно є останнім днем відпустки (в запитанні це 10 березня 2026 року — вівторок), то роботодавець повинен здійснити розрахунок з працівником безпосередньо в день звільнення або напередодні дня звільнення (останнє зазвичай практикується також при звільненні працівника у вихідний день).

Якщо працівник в день звільнення (в останній день відпустки) не з’явився на підприємство, то всі документи (копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані йому суми при звільненні, трудову книжку) потрібно видати йому в день прибуття на підприємство, а належні працівнику суми потрібно виплатити не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Якщо трудова книжка працівника зберігається у роботодавця, а працівник відсутній на роботі в день звільнення, то роботодавець в цей день надсилає йому повідомлення поштою із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на адресу працівника допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2 Інструкції № 58).

У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи пересилання наказів роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).