Щодо оподаткування матеріальної допомоги
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У ТЕРНОПІЛЬСЬКІЙ ОБЛАСТІ
РОЗ’ЯСНЕННЯ
від 13.01.2020 р.
Щодо оподаткування матеріальної допомоги
Відповідно до пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) для цілей розд. IV ПКУ заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв’язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Якщо виплата матеріальної допомоги має систематичний характер і така допомога надається всім або більшості працівників, наприклад, допомога на оздоровлення, при цьому її виплати передбачені положеннями про оплату праці найманих працівників (колективним договором, галузевою угодою тощо), прийнятими згідно з нормами трудового законодавства, то така матеріальна допомога з метою оподаткування прирівнюється до заробітної плати і вся сума такої допомоги включається до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку і оподатковується податком на доходи фізичних осіб (далі — ПДФО) за ставкою 18 відс., встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ, з врахуванням вимог п. 164.6 ст. 164 ПКУ.
Якщо роботодавець надає окремим працівникам нецільову благодійну (матеріальну) допомогу за їхніми заявами у зв’язку з особистими обставинами, яка носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то її оподаткування регулюється п. 170.7 ст. 170 ПКУ, згідно з абзацом третім пп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170 ПКУ якого нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.
Згідно з абзацом першим пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року, тобто у 2018 році — 2470 гривень, у 2019 році — 2690 гривень, у 2020 році — 2940 гривень.
Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ і підлягає оподаткуванню ПДФО у джерела виплати за ставкою, встановленою п. 167.1 ст. 167 ПКУ (18 відсотків).
__________________________________________________________________________
КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ: До вищенаведеного додамо, що порядок обкладення матеріальної допомоги військовим збором такий самий, як і порядок її обкладення ПДФО.
Що стосується ЄСВ, то матеріальна допомога, яка має систематичний характер і надається всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом), належить до інших заохочувальних та компенсаційних виплат фонду оплати праці (пп. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5; далі — Інструкція № 5), тому обкладається ЄСВ.
Матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, не належить до фонду оплати праці (п. 3.31 Інструкції № 5) і зазначена в пункті 14 розділу І Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. № 1170.
Отже, така разова матеріальна допомога не є базою нарахування ЄСВ.