У попередніх номерах журналу були розглянуті та розглядаються в поточному номері різні підстави звільнення працівників, переведення їх на іншу роботу, а також порядок грошового розрахунку з працівниками при звільненні. Однак не завжди роботодавці правомірно звільняють або переводять на нижчеоплачувану роботу працівників. У разі незаконних звільнення або переведення на іншу роботу працівники можуть звернутися до суду для захисту своїх прав. За результатами таких звернень суди часто виносять рішення на користь працівників, внаслідок чого роботодавці вимушені поновлювати їх на попередній роботі. На що звертають увагу суди при розгляді справ про поновлення працівників на роботі? В яких випадках працівники можуть бути поновлені на роботі? Як документально оформляється роботодавцем поновлення працівника на роботі за рішенням суду?
Поновлення працівника на роботі за рішенням суду: правові аспекти
Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до пунктів 2 і 3 частини першої статті 232 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) безпосередньо в місцевих загальних судах розглядаються трудові спори за заявами:
– працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП;
– керівника підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації (далі — підприємство), його заступників, а також службових осіб податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об’єднаннями громадян з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП.
У частині третій статті 221 КЗпП вказані трудові спори про дострокове звільнення від виборної оплачуваної посади членів громадських та інших об’єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, а в статті 222 КЗпП — трудові спори суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини.