Оплата труда и ответственность работников при производстве бракованной продукцииОплата праці та відповідальність працівників при виробництві бракованої продукції

Действующее трудовое законодательство, в том числе главный «трудовой» документ — Кодекс законов о труде Украины (далее — КЗоТ), не разъясняет, что такое производственный брак, хотя вопросы оплаты труда при изготовлении бракованной продукции урегулированы статьей 112 КЗоТ. Поэтому для правильного понимания термина «брак в производстве» обратимся к «бухгалтерским» и другим нормативным документам.

Определение и классификация брака в производстве приведены в описании счета 24 «Брак в производстве» Инструкции о применении Плана счетов бухгалтерского учета активов, капитала, обязательств и хозяйственных операций предприятий и организаций, утвержденной приказом Министерства финансов Украины от 30.11.99 г. № 291 (далее — Инструкция № 291).

Согласно Инструкции № 291 браком в производстве считаются продукция, полуфабрикаты, детали, узлы и работы (далее — продукция), которые не соответствуют по своему качеству установленным стандартам или техническим условиям и не могут быть использованы по своему прямому назначению или могут быть использованы только после дополнительных расходов на исправление.

Кроме того, в соответствии с Государственным классификатором Украины «Классификатор отходов ГК 005-96», утвержденным приказом Госстандарта Украины от 29.02.96 г. № 89, бракованная продукция — продукция, передача которой потребителю не допускается из-за наличия дефектов.

Исходя из норм Инструкции № 291 и разъяснения¹ Министерства промышленной политики Украины брак продукции в зависимости от места его выявления подразделяется на:

• внешний — выявляется потребителем, например, в процессе сборки, монтажа или в ходе эксплуатации приобретенного изделия (продукции), с предъявлением или возвратом продавцу этого изделия для устранения брака или возмещения понесенных расходов на его приобретение (такая бракованная продукция подлежит документальному оформлению при ее предъявлении (возврате) потребителем, например, собственными сервисными центрами или другими субъектами хозяйственной деятельности в соответствии с соглашениями о сервисном обслуживании и т. д.);
• внутренний — выявляется в процессе производства до продажи готовой продукции потребителю (такой брак документируется на предприятии работниками отдела технического контроля или другого уполномоченного на предприятии органа  (далее — ОТК), начальником цеха (отдела), бригадиром, мастером, другими уполномоченными лицами).

В свою очередь, внутренний брак продукции бывает:

• технически неизбежным — когда он допущен в пределах норм, установленных технической или технологической документацией по производству продукции;
• непрогнозируемым — когда брак превышает установленные технические или технологические нормы вследствие вины работника, изготовляющего продукцию (из-за его невнимательности, небрежности, несоблюдения технологии и т. д.), или вины сразу нескольких работников, вины поставщиков некачественных материалов, неточной работы оборудования (например, гарантийный срок эксплуатации которого истек, и нормы брака в отношении него не пересмотрены), вследствие форс-мажорных обстоятельств и т. д.

В зависимости от характера отклонений от установленных нормативов брак продукции может быть:

• окончательным (полным) — когда продукция не может использоваться по прямому назначению, а ее исправление невозможно по техническим причинам и экономически нецелесообразно;
• исправимым — когда продукция после устранения недостатков может использоваться по прямому назначению, ее исправление технически возможно и экономически целесообразно.

Убытки (ущерб), которые несет предприятие вследствие изготовления бракованной продукции, возмещаются за счет:

• виновного лица;
• предприятия.

Не считаются браком продукты, изделия, полуфабрикаты, изготовленные по особым повышенным техническим требованиям, в том случае, если они не соответствуют этим требованиям, но соответствуют стандартам или техническим условиям на аналогичные продукты или изделия широкого потребления.

Не относятся к браку потери от сортности, то есть от перевода продукции в низший сорт по качеству.

Документальное оформление производственного брака

Специальные документы и регистры, предназначенные для учета операций, связанных с производственным браком, нормативными актами не утверждены. Поэтому предприятие имеет право самостоятельно разработать формы и порядок документооборота для отражения хозяйственных операций, связанных с производственным браком.

Для учета потерь от брака и систематизации сведений о браке на предприятии устанавливается перечень причин брака и его виновников, определяются нормы потерь от брака, ведутся ведомости учета и распределения расходов по браку, разрабатываются классификаторы изделий с перечнем операций, по которым предусматриваются технологические потери и плановый брак. Указанные в классификаторах шифры потерь от брака проставляются в первичных документах, в сопроводительных письмах, маршрутных листах, актах о браке и т. п.

Данные о технически неизбежном браке отражают в технологических картах, сметах технологического процесса, другой документации, которые составляются (ведутся) специалистами, контролирующими технологический процесс, и лицами, уполномоченными руководством.

На выявленный при производстве продукции окончательный (полный) или исправимый брак ОТК составляет акт о браке (уведомление о браке)², форму которого предприятие разрабатывает самостоятельно.

В акте о браке указываются, в частности, место и время выявления брака, характеристика дефектов, причины их возникновения, количество бракованных изделий и их наименование, виновные в возникновении брака лица (при их установлении) и т. д.

Сразу несколько фактов возникновения брака можно регистрировать в общем внутреннем документе предприятия (ведомости, журнале, книге), ведение которого возлагается на определенное должностное лицо предприятия. Акт о браке может быть простым или более подробным в зависимости от структуры предприятия, технологии производства, характеристик продукции, признанной бракованной, и т. д.

Если установлено, что брак произошел не по вине работника, а по вине поставщика (из-за поставки некачественных сырья, материалов, полуфабрикатов), то, кроме акта о браке, оформляется специальный документ для предъявления претензий к поставщику. Порядок оформления брака по вине поставщиков и предъявления к ним претензий (рекламаций) устанавливается с учетом конкретных условий согласно договорам на поставку сырья, материалов, полуфабрикатов и т. д.

Если при выявлении брака сразу невозможно или трудно установить причины брака и виновное лицо (виновных лиц), которые должны быть указаны в акте о браке, то вместо акта рекомендуем составить уведомление о браке (в нем отражаются только факт и место обнаружения брака) и дополнительно провести служебное расследование. На основании результатов такого служебного расследования составляется акт о браке, в котором отражается вся необходимая информация.

На основании акта (актов) о браке составляется отчет о себестоимости брака в отчетном месяце. В такой отчет включается сумма потерь от бракованной продукции в расчете на месяц с указанием вида продукции и виновников в браке.

С целью оперативного анализа в отдельных производственных подразделениях могут составляться рапорты (докладные записки) о бракованной продукции за более короткие периоды работы (неделя, декада, полмесяца), в которых указываются суммы причиненного ущерба и работники, виновные в браке.

Акт о браке, утвержденный соответствующим руководителем, является основанием для уменьшения оплаты труда работника, допустившего брак, а в определенных случаях — для проведения отчислений из его заработной платы.

Оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком

Порядок оплаты труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком, установлен специальной статьей, а именно статьей 112 КЗоТ, которой определено следующее:

• оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, проводится по сниженным расценкам. Месячная заработная плата работника в этом случае не может быть ниже 2/3 тарифной ставки установленного ему разряда (оклада);
• брак изделий, возникший из-за скрытого дефекта в обрабатываемом материале, а также брак не по вине работника, выявленный после приемки изделия ОТК, оплачивается этому работнику наравне с пригодными изделиями;
• полный брак, возникший по вине работника, оплате не подлежит;
• частичный брак по вине работника оплачивается по сниженным расценкам в зависимости от степени пригодности продукции.

Обращаем внимание, что оплата труда по сниженным расценкам при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, с соблюдением условия, что месячная заработная плата работника не может быть ниже 2/3 тарифной ставки установленного ему разряда (оклада), является минимальной государственной гарантией (ст. 12 Закона Украины «Об оплате труда» от 24.03.95 г. № 108/95-ВР; далее — Закон об оплате труда).

В то же время хозрасчетные предприятия расценки (в том числе сниженные расценки при изготовлении продукции, оказавшейся браком) и другие «зарплатные» нормы устанавливают самостоятельно в коллективном договоре с соблюдением норм и гарантий, предусмотренных законодательством, генеральным, отраслевыми (межотраслевыми) и территориальными соглашениями. В случае, когда коллективный договор на предприятии не заключен, работодатель обязан согласовать эти вопросы с выборным органом первичной профсоюзной организации (профсоюзным представителем), представляющим интересы большинства работников, а в случае его отсутствия — с другим уполномоченным на представительство органом. Конкретные размеры сдельных расценок (в том числе при изготовлении продукции, оказавшейся браком) устанавливаются с учетом вышеизложенных требований (ст. 97 КЗоТ, ст. 15 Закона об оплате труда).

Таким образом, хозрасчетные предприятия в коллективном договоре (Положении об оплате труда, утвержденном приказом руководителя предприятия) могут установить, что оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника (а по вине работодателя, поставщиков сырья или материалов, из-за форс-мажорных обстоятельств и т. д.), проводится не по сниженным, а по обычным расценкам (наравне с пригодными изделиями), т. е. в этом случае предприятие все расходы по браку берет на себя, а не перекладывает их часть на работника. Такой подход является социально справедливым, поскольку работник, выполнивший качественно свои трудовые обязанности, не лишается части оплаты труда в связи с тем, что изготовленные им изделия оказались бракованными не по его вине. Иначе сниженная оплата за брак в производстве (в первую очередь, исправимый) может снизить мотивацию и повлечь уменьшение производительности труда работника.

Например, если работник знает о неточной (некачественной) работе устаревшего оборудования, то он вряд ли будет работать с большей производительностью, учитывая, что все равно часть продукции будет забракована и оплачена по сниженным расценкам.

В большинстве случаев брак не по вине работника возникает из-за того, что предприятие, получая от поставщиков материалы, которые используются для изготовления готовой продукции, не имеет времени, желания или возможности проверить качество таких материалов, поскольку для этого обычно требуется проведение сложных и длительных тестов или исследований с использованием специального оборудования (иногда дорогостоящего), которого у предприятия нет (его приобретение экономически нецелесообразно), а в обязанности работников, которые для изготовления продукции используют полученные на складе материалы, не входит проверка их качества. В результате то, что полученный от поставщиков материал оказался некачественным, часто выявляется только на этапе приемки ОТК готовых изделий у работника.

В связи с вышеизложенным при выявлении брака не по вине работника (не связанного со скрытым дефектом в обрабатываемом материале) может быть предусмотрена солидарная ответственность работодателя и работника, а коллективным договором (Положением об оплате труда) установлено, что оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, осуществляется  по сниженным расценкам, но не из расчета 2/3, а в размере 3/4 или 4/5 или 5/6 и т. д. сдельной расценки.

Во избежание споров с работниками по вопросу оплаты труда по сниженным расценкам при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, рекомендуем предприятиям во внутреннем документе (коллективном договоре или Положении об оплате труда) установить случаи и механизм (шкалу) снижения расценок в зависимости от вида и причин брака, количества изготовленных бракованных изделий (процентного соотношения допущенного брака), т. е. порядок, который учитывает технологические особенности производства и дифференцирует заработную плату в зависимости от причин возникновения брака не по вине работника. При этом сниженные расценки при оплате частичного брака по вине работника должны быть меньше, чем сниженные расценки при оплате изготовленной продукции, оказавшейся браком не по вине работника.

Предприятия и организации, находящиеся на хозрасчете, но получающие дотацию из бюджета, в том числе на оплату труда работников, могут устанавливать более высокий размер оплаты труда при изготовлении брака, произошедшего не по вине работника (выше минимального размера, установленного статьей 112 КЗоТ), но в пределах определенных для них в установленном порядке сумм дотаций и собственных доходов (ст. 16 Закона об оплате труда).

Также необходимо помнить, что нельзя уменьшать оплату труда (снижать расценки), когда работником допускается технически неизбежный брак (предусмотренный в пределах норм, установленных технической или технологической документацией по производству продукции), а также когда продукция изготавливалась работником по особым повышенным техническим требованиям и не соответствует этим требованиям, но соответствует стандартам или техническим условиям на аналогичную продукцию (т. е. когда такая продукция не является браком).

ПРИМЕР 1

Оплата труда при изготовлении продукции,
оказавшейся полным и частичным браком по вине работника

Работница-швея в сентябре изготовила 65 трикотажных изделий (далее в расчетах — изд.). Во время приемки этих изделий ОТК признал 4 изделия полным браком, а 6 изделий — частичным браком по вине работницы. Сдельная расценка за изготовление одного качественного изделия — 150 грн. Коллективным договором предприятия установлено, что оплата труда работников за изготовление продукции, оказавшейся частичным браком по вине работника, осуществляется пропорционально степени пригодности изготовленной продукции. ОТК установил, что изделия, изготовленные работницей с частичным браком по ее вине, пригодны на 80%, поэтому оплачиваются из расчета 80% (фактически 4/5) сдельной расценки. Полный брак, возникший по вине работника, не оплачивается.

Количество изготовленных работницей изделий, которые отвечают установленным требованиям (изготовлены без брака):

65 – 4 – 6 = 55 изд.

Заработная плата работницы в сентябре:

55 изд. х 150 грн. + 6 изд. х 150 грн. х 80% = 8250 + 720 = 8970 грн.

ПРИМЕР 2

Оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника

Работник-токарь в сентябре изготовил 300 деталей (далее в расчетах — дет.). Во время их приемки ОТК признал 20 деталей браком, но не по вине работника (как выяснилось, закупленный у поставщиков металл, из которого были изготовлены бракованные детали, не соответствовал установленным требованиям). Сдельная расценка на изготовление одной детали, отвечающей техническим требованиям, — 25 грн. Согласно Положению об оплате труда, утвержденному приказом руководителя предприятия, оплата труда работников-токарей по изготовлению продукции, оказавшейся браком не по вине работника, осуществляется по сниженным расценкам — в размере 3/4 установленной сдельной расценки.

Количество изготовленных работником деталей, отвечающих техническим требованиям:

300 – 20 = 280 дет.

Заработная плата работника в сентябре:

280 дет. х 25 грн. + 20 дет. х 25 грн. х 3/4 = 7000 + 375 = 7375 грн.

ПРИМЕР 3

Оплата труда при изготовлении несколькими работниками продукции, оказавшейся браком

На предприятии процесс изготовления готового изделия проходит 2 этапа:

1. Изготовление заготовки для изделия одним работником с ее приемкой ОТК (сдельная расценка — 60 грн. за изготовление одной качественной заготовки);

2. Изготовление из заготовки готового изделия другим работником с его приемкой ОТК (сдельная расценка — 65 грн. за изготовление из заготовки качественного готового изделия).

В сентябре работник Антонов А. А. изготовил 150 заготовок, при этом все они были приняты ОТК как соответствующие установленным техническим требованиям. Эти заготовки были переданы работнику Борисову Б. Б. для изготовления готовых изделий.

После изготовления работником Борисовым Б. Б. 150 готовых изделий ОТК установил, что 5 из них являются частичным браком по вине этого работника.

В такой ситуации работнику Антонову А. А. оплата труда осуществляется за все изготовленные им 150 заготовок в полном объеме (по установленной сдельной расценке), поскольку ОТК признал их качественными. Заработная плата в сентябре работника Антонова А. А. составляет:

150 заготовок х 60 грн. = 9000 грн.

Работнику Борисову Б. Б. за 145 готовых изделий осуществляется оплата в полном объеме (по установленной сдельной расценке), а за 5 изделий — сниженная оплата в размере 4/5 сдельной расценки согласно нормам коллективного договора (Положения об оплате труда). Заработная плата в сентябре работника Борисова Б. Б. составляет:

145 изд. х 65 грн. + 5 изд. х 65 грн. х 4/5 = 9425 + 260 = 9685 грн.

Обращаем внимание, если бы ОТК, принимая готовые изделия у Борисова Б. Б., установил по 5 изделиям брак не по вине этого работника (например, брак возник из-за некачественного материала, из которого были изготовлены сначала заготовки, а потом и готовые изделия), то оплата труда Антонова А. А. все равно осуществлялась бы в полном объеме (поскольку ОТК не выявил брак в его заготовках), а оплата труда Борисова Б. Б. — по сниженным расценкам, установленным локальным документом предприятия (поскольку ОТК выявил брак, принимая именно у него готовые изделия), но месячная заработная плата Борисова Б. Б. в этом случае не может быть ниже 2/3 тарифной ставки установленного ему разряда (оклада). В то же время коллективным договором может быть предусмотрена и полная оплата (без снижения расценки) за все изготовленные изделия, которые оказались бракованными не по вине работника. В такой ситуации заработная плата Борисова Б. Б. в сентябре составила бы 9750 грн. (150 дет. х 65 грн.).

__________________________________________________________________________

Согласно статье 21 Закона об оплате труда размер заработной платы работника может быть ниже установленного трудовым договором и минимального размера заработной платы в случае невыполнения норм выработки, изготовления продукции, оказавшейся браком, и по другим предусмотренным действующим законодательством причинам, которые имели место по вине работника.

Следовательно, если по вине работника допущен не оплачиваемый полный брак, или оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком по вине или не по вине работника, осуществляется по сниженным расценкам, в том числе в размере 2/3 тарифной ставки или оклада, то заработная плата в расчете на месяц у такого работника может быть меньше минимальной заработной платы в месячном размере, установленной законодательством (она составляет 5000 грн. с 1 сентября 2020 года).

ПРИМЕР 4

Оплата труда в размере меньше минимальной заработной платы
при изготовлении продукции, оказавшейся браком по вине работника

Месячная норма труда работника в сентябре — 130 изделий. Расценка за качественно изготовленное изделие — 40 грн. В сентябре, отработав все рабочие дни, работник изготовил 130 изделий, но 10 из них ОТК признал полным браком по вине работника.

Количество качественно изготовленных работником изделий в сентябре:

130 – 10 = 120 изд.

Поскольку согласно статье 112 КЗоТ полный брак, возникший по вине работника, оплате не подлежит, заработная плата работника в сентябре составляет:

120 изд. х 40 грн. = 4800 грн.

Как видно, заработная плата работника в сентябре за выполненную работу оказалась меньше установленной законодательством на этот месяц минимальной заработной платы в месячном размере (4800 грн. < 5000 грн.), но предприятие не обязано доплачивать работнику до размера минимальной заработной платы.

ПРИМЕР 5

Оплата труда в размере меньше минимальной заработной платы
при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника

Месячная норма труда работника в сентябре — 250 изделий. Расценка за качественное изделие — 20 грн. В сентябре, отработав все рабочие дни, работник изготовил 250 изделий, но 30 из них ОТК признал частичным браком не по вине работника. Согласно нормам коллективного договора частичный брак не по вине работника подлежит оплате в размере 2/3 установленной сдельной расценки.

Количество качественно изготовленных работником изделий в сентябре:

250 – 30 = 220 изд.

Поскольку согласно статье 112 КЗоТ при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, месячная заработная плата работника не может быть ниже 2/3 тарифной ставки установленного ему разряда (оклада), определим минимальную заработную плату работника в сентябре с учетом указанной нормы статьи 112 КЗоТ:

250 изд. х 20 грн. х 2/3 = 3333,33 грн.

Теперь определим заработную плату работника в сентябре, исходя из количества изготовленных им изделий и установленных на предприятии расценок:

220 изд. х 20 грн. + 30 изд. х 20 грн. х 2/3 = 4400 + 400 = 4800 грн.

Как видно, заработная плата работника за выполненную работу в сентябре оказалась меньше установленной законодательством на этот месяц минимальной заработной платы в месячном размере, но больше минимальной заработной платы, рассчитанной с учетом норм статьи 112 КЗоТ (3333,33 грн. < 4800 грн. < 5000 грн.). В этом случае предприятие не обязано доплачивать работнику до размера минимальной заработной платы, установленной законодательством, поскольку работником изготовлена продукция, оказавшаяся браком (несмотря на то, что вины работника в этом нет).

Предположим, что при вышерассмотренных условиях ОТК признал частичным браком не по вине работника все 250 изготовленных им изделий в сентябре (например, из-за ошибок в проекте чертежа, по которому изготавливались изделия).

Заработная плата работника в сентябре исходя из количества изготовленных им изделий и установленных на предприятии расценок:

250 изд. х 20 грн. х 2/3 = 3333,33 грн.

Таким образом, даже если ОТК признает все изготовленные работником изделия частичным браком не по вине работника, сумма месячной заработной платы работника не будет меньше минимальной заработной платы, рассчитанной с учетом норм статьи 112 КЗоТ (3333,33 грн. = 3333,33 грн.).

Вышеприведенные расчеты касались ситуаций, когда работником выполнена норма по изготовлению изделий, установленная на месяц. Если же работником не будет выполнена по его вине установленная на месяц норма выработки, то месячная минимальная заработная плата, рассчитываемая с учетом норм статьи 112 КЗоТ и части пятой статьи 3-1 Закона об оплате труда, определяется пропорционально выполненной работе.

Предположим, что при тех же расценках работник вместо 250 изделий по своей вине изготовил за месяц только 235 изделий, при этом все указанные изделия ОТК признал частичным браком не по вине работника.

В этом случае месячная минимальная заработная плата работника, рассчитанная с учетом норм статьи 112 КЗоТ и части пятой статьи 3-1 Закона об оплате труда, составляет:

235 изд. х 20 грн. х 2/3 = 3133,33 грн.

Фактическая заработная плата работника в сентябре исходя из количества изготовленных им изделий и установленных на предприятии расценок:

235 изд. х 20 грн. х 2/3 = 3133,33 грн.

__________________________________________________________________________

Обращаем внимание, что для уменьшения оплаты труда работника в случаях, установленных статьей 112 КЗоТ, наличие брака должно быть надлежащим образом оформлено документально, т. е. у предприятия должны быть все необходимые сопутствующие документы: акт о браке, отчеты о себестоимости брака, объяснительные работника, по вине которого допущен брак, приказ об уменьшении оплаты труда работника и т. п. Это позволит избежать возможных споров с контролирующими органами (например, при проведении проверок Гоструда) и с работниками, не согласными с примененными мерами (уменьшением оплаты труда).

Также, отметим, что обычно заработная плата начисляется работнику только за изготовленные и принятые ОТК изделия. Но по разным причинам случается, что ОТК проверяет изготовленные работником изделия в месяце, следующем за отчетным, и выявляет в них брак, в результате чего акт о браке составляется в месяце выявления брака, то есть уже после того, как работнику начислена заработная плата в полном объеме за месяц, в котором он изготовил бракованные изделия. В этом случае уменьшение заработной платы работника в следующем месяце (месяце выявления брака и составления акта о браке) законодательством не предусмотрено (соответственно невозможно), однако возможно проведение отчисления из нее, если это будет оформлено как возмещение ущерба, причиненного работником предприятию.

Напомним, что согласно пункту 3 части второй статьи 127 КЗоТ отчисления из заработной платы работников для погашения их задолженности предприятию могут осуществляться по приказу (распоряжению) собственника или уполномоченного им органа (далее — работодатель) при возмещении ущерба, причиненного по вине работника предприятию (ст. 136 КЗоТ).

Ограниченная материальная ответственность работника за причиненный предприятию ущерб

При производстве любой продукции используются сырье, материалы, полуфабрикаты и т. п. (далее — материалы), которые предприятие приобретает за денежные средства у поставщиков. При изготовлении продукции, оказавшейся полным браком, фактически уничтожаются материалы, которые использовались для изготовления бракованной продукции, т. е. предприятие несет убытки в размере денежных средств, израсходованных на приобретение материалов.

Если уничтожение или порча материалов в процессе изготовления бракованной продукции стало следствием халатности (небрежности) работника, то на основании пункта 1 статьи 133 КЗоТ он несет ограниченную материальную ответственность, а при умышленных уничтожении или порче материалов работник привлекается к полной материальной ответственности, что предусмотрено пунктом 5 статьи 134 КЗоТ.

В соответствии со статьей 130 КЗоТ работники несут материальную ответственность за ущерб, причиненный предприятию вследствие нарушения возложенных на них трудовых обязанностей (в т. ч. при изготовлении продукции, оказавшейся браком). При возложении материальной ответственности права и законные интересы работников гарантируются путем установления ответственности только за прямой действительный ущерб, только в пределах и порядке, предусмотренных законодательством, и при условии, когда такой ущерб причинен предприятию противоправными действиями (бездеятельностью) работника. Эта ответственность, как правило, ограничивается определенной частью заработка работника и не должна превышать полного размера причиненного ущерба, за исключением случаев, предусмотренных законодательством.

При наличии указанных оснований и условий материальная ответственность может быть возложена независимо от привлечения работника к дисциплинарной, административной или уголовной ответственности.

На работников не может быть возложена ответственность за ущерб, который относится к категории нормального производственно-хозяйственного риска, а также за ущерб, причиненный работником, находившимся в состоянии крайней необходимости.³ Ответственность за не полученную предприятием прибыль может быть возложена только на работников, являющихся должностными лицами (ч. четвертая ст. 130 КЗоТ).

Для возложения на работника материальной ответственности за ущерб работодатель должен доказать наличие условий, предусмотренных статьей 130 КЗоТ (ст. 138 КЗоТ).

За ущерб, причиненный предприятию при выполнении трудовых обязанностей, работники (кроме работников, являющихся должностными лицами), по вине которых причинен ущерб, несут материальную ответственность в размере прямого действительного ущерба, но не больше своего среднего месячного заработка. Материальная ответственность свыше среднего месячного заработка допускается лишь в случаях, установленных законодательством, в частности, при полной материальной ответственности (ст. 132 КЗоТ).

Пленум Верховного Суда Украины в пункте 4 постановления «О судебной практике в делах о возмещении ущерба, причиненного предприятиям, учреждениям, организациям их работниками» от 29.12.92 г. № 14 разъяснил, что под прямым действительным ущербом следует понимать, в частности:

• утрату, ухудшение или снижение ценности имущества;
• необходимость для предприятия осуществить расходы на восстановление, приобретение имущества или других ценностей.

Согласно пункту 1 статьи 133 КЗоТ работники несут ограниченную материальную ответственность за порчу или уничтожение по халатности материалов, полуфабрикатов, изделий (продукции), в том числе при их изготовлении, в размере причиненного по их вине ущерба, но не больше своего среднего месячного заработка. В таком же размере работники несут материальную ответственность за порчу или уничтожение по халатности инструментов, измерительных приборов, специальной одежды и других предметов, выданных предприятием работнику в пользование.

Таким образом, кроме уменьшения оплаты труда, работники могут быть привлечены к ограниченной материальной ответственности, если по их халатности (небрежности) при изготовлении изделий (продукции) был нанесен ущерб предприятию (например, допущен полный брак), но размер такого ущерба, подлежащего взысканию с работника, не должен превышать его среднего месячного заработка.

Определение среднего месячного заработка

Средний месячный заработок работника в случае наступления ограниченной материальной ответственности определяется согласно нормам Порядка исчисления средней заработной платы, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 08.02.95 г. № 100 (далее — Порядок № 100). В этом случае средний месячный заработок исчисляется исходя из выплат за последние 2 календарных месяца работы, предшествующих событию, с которым связана выплата (месяц причинения ущерба или месяц издания приказа работодателем о возмещении ущерба или месяц вынесения решения судом о возмещении ущерба). Если работник отработал менее 2 месяцев, то средний месячный заработок исчисляется исходя из выплат за фактически отработанное время (абз. третий п. 2 Порядка № 100).

Если в течение последних 2 календарных месяцев работник не работал, средняя заработная плата исчисляется исходя из выплат за предыдущие 2 месяца работы. Если и в течение этих месяцев работник не отработал ни одного рабочего дня, средняя заработная плата исчисляется исходя из установленных ему в трудовом договоре тарифной ставки, должностного (месячного) оклада (абз. четвертый п. 2, абз. третий п. 4 Порядка № 100).

Перечень выплат, которые учитываются при исчислении средней заработной платы во всех случаях ее сохранения, приведен в пункте 3 Порядка № 100, а тех, которые не учитываются при таком исчислении — в пункте 4 Порядка № 100.

Для целей определения размера ущерба средняя месячная заработная плата работника исчисляется путем умножения среднедневной заработной платы на среднемесячное количество рабочих дней в расчетном периоде (абз. второй п. 8 Порядка № 100).

Среднедневная заработная плата определяется делением заработной платы за фактически отработанные в течение 2 месяцев рабочие дни на количество отработанных рабочих дней в этом периоде (абз. первый п. 8 Порядка № 100).

Среднемесячное количество рабочих дней рассчитывается делением на 2 суммарного количества рабочих дней за последние 2 календарных месяца согласно графику работы предприятия (работника), установленному с соблюдением требований законодательства (абз. третий п. 8 Порядка № 100).

ПРИМЕР 6

Определение размера ущерба, причиненного предприятию работником,
при изготовлении продукции, оказавшейся браком

На предприятии 5-дневная рабочая неделя с выходными днями в субботу и воскресенье и 8-часовым рабочим днем. В обязанности одного из работников входит изготовление готового изделия из предоставленного ему материала. Месячная норма — 80 готовых изделий (далее — изд.). Стоимость (оплата) изготовления готового изделия — 100 грн. В сентябре работник выполнил месячную норму труда, изготовив 80 готовых изделий, но ОТК признал 6 готовых изделий полным браком по вине работника. Стоимость материала, используемого для изготовления одного готового изделия, — 500 грн.

В расчетном периоде (июль – август) суммарная заработная плата работника составляет 15 800 грн. По графику работы в расчетном периоде — 43 рабочих дня (далее — р. д.). Работник в расчетном периоде отработал все 43 рабочих дня (далее — отраб. д.).

Поскольку работник в сентябре изготовил только 74 (80 – 6) качественных изделия, то оплата его труда в этом месяце составляет:

74 изд. х 100 грн. = 7400 грн.

Учитывая, что работник при изготовлении 6 изделий, признанных ОТК полным браком, испортил по собственной халатности материал, общая стоимость которого составляет 3000 грн. (500 грн. х 6 изд.), указанная сумма является прямым действительным ущербом, причиненным предприятию работником вследствие уничтожения последним материалов при изготовлении продукции (ограниченная материальная ответственность).

Для определения среднего месячного заработка работника сначала определим его среднедневную заработную плату в расчетном периоде:

15 800 грн. : 43 отраб. д. = 367,44 грн.

Среднемесячное количество рабочих дней в расчетном периоде исходя из графика работы предприятия (работника):

(23 р. д. (июль) + 20 р. д. (август)) : 2 = 21,5 р. д.

Средний месячный заработок работника:

367,44 грн. х 21,5 р. д. = 7899,96 грн.

Поскольку сумма прямого действительного ущерба, причиненного работником предприятию (3000 грн.), не превышает среднего месячного заработка работника (7899,96 грн.), то отчислению подлежит сумма прямого действительного ущерба — 3000 грн. Отчисление этой суммы проводится из заработной платы за сентябрь и за октябрь, поскольку при каждой выплате заработной платы общий размер всех отчислений не может превышать 20% заработной платы, причитающейся к выплате работнику «на руки» (ст. 128 КЗоТ).⁴

_________________________________________________________________________

Полная материальная ответственность работника за причиненный предприятию ущерб

Работник, который умышленно допустил брак в производстве, может быть привлечен к полной материальной ответственности.

Так, согласно пункту 5 статьи 134 КЗоТ работники несут материальную ответственность в полном размере ущерба, причиненного по их вине предприятию, в случае, когда ущерб причинен недостачей, умышленным уничтожением или умышленной порчей материалов, полуфабрикатов, изделий (продукции), в том числе при их изготовлении, а также инструментов, измерительных приборов, специальной одежды и других предметов, выданных предприятием работнику в пользование.

Таким образом, если будет установлено, что работник, изготовляя продукцию, умышленно уничтожил или испортил материалы, полуфабрикаты, изделия (продукцию), то он может быть привлечен к полной материальной ответственности. Умышленность уничтожения или порчи материалов работником может быть установлена при проведении служебного расследования специально созданной на предприятии приказом руководителя комиссией (уполномоченным лицом), а в необходимых случаях — судом. Это согласуется со статьей 138 КЗоТ, согласно которой для возложения на работника материальной ответственности за ущерб работодатель должен доказать наличие условий, предусмотренных статьей 130 КЗоТ (в том числе умышленность причинения ущерба).

Определение размера ущерба

В соответствии со статьей 135-3 КЗоТ размер причиненного предприятию ущерба определяется по фактическим потерям, на основании данных бухгалтерского учета, исходя из балансовой стоимости (себестоимости) материальных ценностей за вычетом износа по установленным нормам.

В случае умышленных уничтожения или порчи материальных ценностей размер ущерба определяется по ценам, действующим в данной местности на день возмещения ущерба.

Законодательством может быть установлен отдельный порядок определения размера ущерба, подлежащего возмещению, в том числе в кратном исчислении, причиненного предприятию умышленной порчей отдельных видов имущества и других ценностей, а также в тех случаях, когда фактический размер ущерба превышает его номинальный размер.

Так, размер причиненного предприятию ущерба в виде уничтожения (порчи) материалов определяется в соответствии с нормами Порядка определения размера убытков от хищения, недостачи, уничтожения (порчи) материальных ценностей, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 22.01.96 г. № 116.⁵

Согласно пункту 2 указанного Порядка размер убытков от хищения, недостачи, уничтожения (порчи) материальных ценностей определяется путем проведения независимой оценки в соответствии с национальными стандартами оценки. При определении размера убытков, которые привели к нанесению имущественного ущерба государству, территориальной общине или субъекту хозяйствования с государственной (коммунальной) долей в уставном (составном) капитале, размер убытков определяется согласно Методике оценки имущества, утвержденной постановлением Кабинета Министров Украины от 10.12.2003 г. № 1891 (в редакции постановления Кабинета Министров Украины от 20.02.2019 г. № 224). Эту же Методику для определения размера убытков от уничтожения (порчи) материалов могут использовать и субъекты хозяйствования, которые не имеют государственной (коммунальной) доли в уставном капитале. Порядок определения размера убытков, которые привели к причинению имущественного ущерба, разъяснен в пунктах 81–88 указанной Методики.

Размер возмещаемого ущерба, причиненного по вине нескольких работников, определяется для каждого из них с учетом степени вины, вида и предела материальной ответственности (ст. 135-3 КЗоТ).

Суд при определении размера ущерба, подлежащего возмещению (кроме прямого действительного ущерба), учитывает степень вины работника и ту конкретную обстановку, при которой ущерб был причинен. Если ущерб явился следствием не только виновного поведения работника, но и отсутствия условий, обеспечивающих сохранность материальных ценностей, размер покрытия (возмещения) должен быть соответственно уменьшен. Суд может уменьшить размер возмещения ущерба, причиненного работником, в зависимости от его имущественного положения, за исключением случаев, когда ущерб причинен преступными действиями работника, совершенными с корыстной целью (ст. 137 КЗоТ).

В то же время с целью определения фактического размера ущерба, причиненного работником предприятию, последнее в иске, подаваемом в суд, может указать также расходы, понесенные им на приобретение сырья и материалов, использованных для устранения брака, расходы на оплату труда работников, выполнявших работы по исправлению брака, а также начисленный на такую оплату единый социальный взнос.

Порядок возмещения работником ущерба

В соответствии со статьей 136 КЗоТ покрытие ущерба работниками в размере, не превышающем среднего месячного заработка, осуществляется по распоряжению (приказу) работодателя путем отчисления из заработной платы работника.

Распоряжение (приказ) работодателя должно быть издано не позднее 2 недель со дня выявления причиненного работником ущерба и обращено к исполнению не ранее 7 дней со дня уведомления об этом работника.

Если работник не согласен с отчислением или его размером, трудовой спор по его заявлению рассматривается в порядке, предусмотренном законодательством (т. е. сначала комиссией по трудовым спорам, а если это не дало результата, то в суде — ст. 221, 231 КЗоТ). В остальных случаях возмещение ущерба осуществляется путем предъявления работодателем иска в районный, районный в городе, городской или горрайонный суд. Такой иск подается в суд в течение одного года со дня выявления факта причинения работником ущерба предприятию (ч. третья ст. 233 КЗоТ).

Работник, причинивший ущерб, может добровольно возместить его полностью или частично. С согласия работодателя работник может передать для возмещения причиненного ущерба равноценное имущество или исправить поврежденное (ч. пятая ст. 130 КЗоТ).

Таким образом, причиненный предприятию ущерб в виде изготовления продукции, оказавшейся браком, должен быть возмещен работником путем отчисления из его заработной платы на основании приказа (распоряжения) работодателя (решения суда) или внесения работником денежных средств, соответствующих размеру ущерба, в кассу предприятия (перечисления на текущий счет предприятия) или предоставления предприятию пригодных (исправных) материалов, полуфабрикатов, изделий (продукции) вместо испорченных (уничтоженных) или же, если исправление брака не требует дополнительных материальных расходов, работник может бесплатно исправить бракованное изделие.⁶

Налогообложение оплаты за изготовленную бракованную продукцию

Оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся частичным браком по вине работника, а также оплата труда при изготовлении продукции, оказавшейся браком не по вине работника, включается в фонд основной заработной платы фонда оплаты труда как вознаграждение за выполненную работу в соответствии с установленными тарифными ставками (окладами), сдельными расценками рабочих на основании подпунктов соответственно 2.1.1 и 2.1.4 Инструкции по статистике заработной платы, утвержденной приказом Государственного комитета статистики Украины от 13.01.2004 г. № 5.

Следовательно, оплата, начисленная за изготовленную продукцию, оказавшуюся браком не по вине работника, а также за изготовленную продукцию, оказавшуюся частичным браком по вине работника, как заработная плата (ФОТ) облагается в общем порядке налогом на доходы физических лиц, военным сбором и единым социальным взносом.

Чинне трудове законодавство, в тому числі головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), не пояснює, що таке виробничий брак, хоча питання оплати праці при виготовленні бракованої продукції врегульовані статтею 112 КЗпП. Тому для правильного розуміння терміну «брак у виробництві» звернемося до «бухгалтерських» та інших нормативних документів.

Визначення і класифікація браку у виробництві наведені в описі рахунку 24 «Брак у виробництві» Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (далі — Інструкція № 291).

Згідно з Інструкцією № 291 браком у виробництві вважаються продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи (далі — продукція), які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

Крім того, відповідно до Державного класифікатора України «Класифікатор відходів ДК 005-96», затвердженим наказом Держстандарту України від 29.02.96 р. № 89, бракована продукція — продукція, передавання якої споживачеві не допускається через наявність дефектів.

Виходячи з норм Інструкції № 291 та роз’яснення¹ Міністерства промислової політики України брак продукції в залежності від місця його виявлення підрозділяється на:

• зовнішній — виявляється споживачем, наприклад, в процесі складання, монтажу або під час експлуатації придбаного виробу (продукції), з пред’явленням або поверненням продавцеві цього виробу для усунення браку або відшкодування понесених витрат на його придбання (така бракована продукція підлягає документальному оформленню при її пред’явленні (поверненні) споживачем, наприклад, власними сервісними центрами або іншими суб’єктами господарської діяльності відповідно до угод про сервісне обслуговування тощо);
• внутрішній — виявляється в процесі виробництва до продажу готової продукції споживачеві (такий брак документується на підприємстві працівниками відділу технічного контролю або іншого уповноваженого на підприємстві органу (далі — ВТК), начальником цеху (відділу), бригадиром, майстром, іншими уповноваженими особами).

У свою чергу, внутрішній брак продукції буває:

• технічно неминучим — коли він допущений в межах норм, встановлених технічною або технологічною документацією по виробництву продукції;
• непрогнозованим — коли брак перевищує встановлені технічні або технологічні норми внаслідок вини працівника, який виготовляє продукцію (через його неуважність, недбалість, недотримання технології тощо), або вини відразу декількох працівників, вини постачальників неякісних сировини, матеріалів та напівфабрикатів, неточної роботи обладнання (наприклад, гарантійний термін експлуатації якого закінчився, і норми браку щодо нього не переглянуті), внаслідок форс-мажорних обставин тощо.

Залежно від характеру відхилень від встановлених нормативів брак продукції може бути:

• остаточним (повним) — коли продукція не може використовуватися за прямим призначенням, а її виправлення неможливе з технічних причин і економічно недоцільне;
• виправним — коли продукція після усунення недоліків може використовуватися за прямим призначенням, її виправлення технічно можливе і економічно доцільне.

Збитки (збиток), які несе підприємство внаслідок виготовлення бракованої продукції, відшкодовуються за рахунок:

• винної особи;
• підприємства.

Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, в тому випадку, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам або технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.

Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції в нижчий сорт за якістю.

Документальне оформлення виробничого браку

Спеціальні документи і регістри, призначені для обліку операцій, пов’язаних з виробничим браком, нормативними актами не затверджені. Тому підприємство має право самостійно розробити форми і порядок документообігу для відображення господарських операцій, пов’язаних з виробничим браком.

Для обліку втрат від браку і систематизації відомостей про брак на підприємстві встановлюється перелік причин браку та його винуватців, визначаються норми втрат від браку, ведуться відомості обліку та розподілу витрат по браку, розробляються класифікатори виробів з переліком операцій, за якими передбачаються технологічні втрати і плановий брак. Зазначені в класифікаторах шифри втрат від браку проставляються в первинних документах, в супровідних листах, маршрутних листах, актах про брак тощо.

Дані про технічно неминучий брак відображають в технологічних картах, кошторисах технологічного процесу, іншій документації, що складаються (ведуться) фахівцями, які контролюють технологічний процес, і особами, уповноваженими керівництвом.

На виявлений при виробництві продукції остаточний (повний) або виправний брак ВТК складає акт про брак (повідомлення про брак)², форму якого підприємство розробляє самостійно.

В акті про брак зазначаються, зокрема, місце і час виявлення браку, характеристика дефектів, причини їх виникнення, кількість бракованих виробів та їх найменування, винні у виникненні браку особи (при їх встановленні) тощо.

Відразу кілька фактів виникнення браку можна реєструвати в загальному внутрішньому документі підприємства (відомості, журналі, книзі), ведення якого покладається на певну посадову особу підприємства. Акт про брак може бути простим або більш докладним залежно від структури підприємства, технології виробництва, характеристик продукції, визнаної бракованою, тощо.

Якщо встановлено, що брак відбувся не з вини працівника, а з вини постачальника (через поставку неякісних сировини, матеріалів, напівфабрикатів), то, крім акта про брак, оформляється спеціальний документ для пред’явлення претензій до постачальника. Порядок оформлення браку з вини постачальників і пред’явлення до них претензій (рекламацій) встановлюється з урахуванням конкретних умов згідно з договорами на поставку сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо.

Якщо при виявленні браку відразу неможливо або важко встановити причини браку і винну особу (винних осіб), які повинні бути вказані в акті про брак, то замість акта рекомендуємо скласти повідомлення про брак (у ньому відображаються тільки факт і місце виявлення браку) і додатково провести службове розслідування. На підставі результатів такого службового розслідування складається акт про брак, в якому відображається вся необхідна інформація.

На підставі акта (актів) про брак складається звіт про собівартість браку в звітному місяці. До такого звіту включається сума втрат від бракованої продукції в розрахунку на місяць із зазначенням виду продукції та винуватців у браку.

З метою оперативного аналізу в окремих виробничих підрозділах можуть складатися рапорти (доповідні записки) про браковану продукцію за більш короткі періоди роботи (тиждень, декада, півмісяця), в яких зазначаються суми заподіяного збитку і працівники, винні у браку.

Акт про брак, затверджений відповідним керівником, є підставою для зменшення оплати праці працівника, який допустив брак, а в певних випадках — для проведення відрахувань із його заробітної плати.

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком

Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком, встановлений спеціальною статтею, а саме статтею 112 КЗпП, якою визначено наступне:

• оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, провадиться за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника в цьому випадку не може бути нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу);
• брак виробів, що стався внаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також брак не з вини працівника, виявлений після приймання виробу ВТК, оплачується цьому працівникові нарівні з придатними виробами;
• повний брак, що виник з вини працівника, оплаті не підлягає;
• частковий брак з вини працівника оплачується за зниженими розцінками залежно від ступеня придатності продукції.

Звертаємо увагу, що оплата праці за зниженими розцінками при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, з дотриманням умови, що місячна заробітна плата працівника не може бути нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), є мінімальною державною гарантією (ст. 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.95 р. № 108/95-ВР; далі — Закон про оплату праці).

Водночас госпрозрахункові підприємства розцінки (у тому числі знижені розцінки при виготовленні продукції, що виявилася браком) та інші «зарплатні» норми встановлюють самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності — з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри відрядних розцінок (у тому числі при виготовленні продукції, що виявилася браком) встановлюються з урахуванням вищевикладених вимог (ст. 97 КЗпП, ст. 15 Закону про оплату праці).

Таким чином, госпрозрахункові підприємства в колективному договорі (Положенні про оплату праці, затвердженому наказом керівника підприємства) можуть встановити, що оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника (а з вини роботодавця, постачальників сировини або матеріалів, через форс-мажорні обставини тощо), провадиться не за зниженими, а за звичайними розцінками (нарівні з придатними виробами), тобто в цьому випадку підприємство всі витрати по браку бере на себе, а не перекладає їх частину на працівника. Такий підхід є соціально справедливим, оскільки працівник, який виконав якісно свої трудові обов’язки, не позбавляється частини оплати праці через те, що виготовлені ним вироби виявилися бракованими не з його вини. Інакше знижена оплата за брак у виробництві (в першу чергу, виправний) може знизити мотивацію і спричинити зменшення продуктивності праці працівника.

Наприклад, якщо працівник знає про неточну (неякісну) роботу застарілого обладнання, на якому він працює, то такий працівник навряд чи буде працювати з більшою продуктивністю, враховуючи, що все одно частина виготовленої ним продукції буде забракована і оплачена за зниженими розцінками.

У більшості випадків брак не з вини працівника виникає через те, що підприємство, отримуючи від постачальників матеріали, які використовуються для виготовлення готової продукції, не має часу, бажання або можливості перевірити якість таких матеріалів, оскільки для цього зазвичай потрібне проведення складних і тривалих тестів або досліджень з використанням спеціального обладнання (іноді дорогого), якого суб’єкт господарювання не має (його придбання економічно недоцільне), а до обов’язків працівників, які для виготовлення продукції використовують отримані на складі матеріали, не входить перевірка їхньої якості. В результаті те, що отриманий від постачальників матеріал був неякісним, часто виявляється лише на етапі приймання ВТК готових виробів у працівника.

У зв’язку з вищевикладеним при виявленні браку не з вини працівника (не пов’язаного з прихованим дефектом в оброблюваному матеріалі) може бути передбачена солідарна відповідальність роботодавця і працівника, а колективним договором (Положенням про оплату праці) встановлено, що оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, провадиться за зниженими розцінками, але не з розрахунку 2/3, а в розмірі 3/4 або 4/5 або 5/6 тощо відрядної розцінки.

Щоб уникнути суперечок з працівниками з питання оплати праці за зниженими розцінками при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, рекомендуємо підприємствам у внутрішньому документі (колективному договорі або Положенні про оплату праці) встановити випадки і механізм (шкалу) зниження розцінок залежно від виду і причин браку, кількості виготовлених бракованих виробів (відсоткового співвідношення допущеного браку), тобто встановити порядок, який враховує технологічні особливості виробництва і диференціює заробітну плату залежно від причин виникнення браку не з вини працівника. При цьому знижені розцінки при оплаті часткового браку з вини працівника повинні бути менше, ніж знижені розцінки при оплаті виготовленої продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

Підприємства та організації, які знаходяться на госпрозрахунку, але отримують дотації з бюджету, в тому числі на оплату праці працівників, можуть встановлювати більш високий розмір оплати праці при виготовленні браку, що трапився не з вини працівника (вище мінімального розміру, встановленого статтею 112 КЗпП), але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів (ст. 16 Закону про оплату праці).

Також необхідно пам’ятати, що не можна зменшувати оплату праці (знижувати розцінки), коли працівником допускається технічно неминучий брак (передбачений в межах норм, встановлених технічною або технологічною документацією з виробництва продукції), а також коли продукція виготовлялася працівником з особливими підвищеними технічними вимогами і не відповідає цим вимогам, але відповідає стандартам або технічним умовам на аналогічну продукцію (тобто коли така продукція не є браком).

ПРИКЛАД 1

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася повним і частковим браком з вини працівника

Працівниця-швачка у вересні виготовила 65 трикотажних виробів (далі в розрахунках — вир.). Під час приймання цих виробів ВТК визнав 4 вироби повним браком, а 6 виробів — частковим браком з вини працівниці. Відрядна розцінка за виготовлення одного якісного виробу — 150 грн. Колективним договором підприємства встановлено, що оплата праці працівників за виготовлення продукції, що виявилася частковим браком з вини працівника, здійснюється пропорційно ступеню придатності виготовленої продукції. ВТК встановив, що вироби, виготовлені працівницею з частковим браком з її вини, придатні на 80%, тому оплачуються з розрахунку 80% (фактично 4/5) відрядної розцінки. Повний брак, що виник з вини працівниці, не оплачується.

Кількість виготовлених працівницею виробів, які відповідають встановленим вимогам (виготовлені без браку):

65 – 4 – 6 = 55 вир.

Заробітна плата працівниці у вересні:

55 вир. х 150 грн. + 6 вир. х 150 грн. х 80% = 8250 + 720 = 8970 грн.

ПРИКЛАД 2

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника

Працівник-токар у вересні виготовив 300 деталей (далі в розрахунках — дет.). Під час їх приймання ВТК визнав 20 деталей браком, але не з вини працівника (як з’ясувалося, придбаний у постачальників метал, з якого були виготовлені браковані деталі, не відповідав встановленим вимогам). Відрядна розцінка на виготовлення однієї деталі, що відповідає технічним вимогам, — 25 грн. Згідно з Положенням про оплату праці, затвердженим наказом керівника підприємства, оплата праці працівників-токарів за виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника, провадиться за зниженими розцінками — в розмірі 3/4 встановленої відрядної розцінки.

Кількість виготовлених працівником деталей, що відповідають технічним вимогам:

300 – 20 = 280 дет.

Заробітна плата працівника у вересні:

280 дет. х 25 грн. + 20 дет. х 25 грн. х 3/4 = 7000 + 375 = 7375 грн.

ПРИКЛАД 3

Оплата праці при виготовленні декількома працівниками продукції, що виявилася браком

На підприємстві процес виготовлення готового виробу проходить 2 етапи:

1. Виготовлення заготовки для виробу одним працівником з її прийманням ВТК (відрядна розцінка — 60 грн. за виготовлення однієї якісної заготовки);

2. Виготовлення із заготовки готового виробу іншим працівником з його прийманням ВТК (відрядна розцінка — 65 грн. за виготовлення із заготовки якісного готового виробу).

У вересні працівник Антонов А. А. виготовив 150 заготовок, при цьому всі вони були прийняті ВТК як такі, що відповідають встановленим технічним вимогам. Ці заготовки були передані працівнику Борисову Б. Б. для виготовлення готових виробів.

Після виготовлення працівником Борисовим Б. Б. 150 готових виробів ВТК встановив, що 5 з них є частковим браком з вини цього працівника.

У такій ситуації працівникові Антонову А. А. оплата праці провадиться за всі виготовлені ним 150 заготовок у повному обсязі (за встановленою відрядною розцінкою), оскільки ВТК визнав їх якісними.

Заробітна плата у вересні працівника Антонова А. А. становить:

150 заготовок х 60 грн. = 9000 грн.

Працівникові Борисову Б. Б. за 145 готових виробів здійснюється оплата в повному обсязі (за встановленою відрядною розцінкою), а за 5 виробів — знижена оплата в розмірі 4/5 відрядної розцінки згідно з нормами колективного договору (Положення про оплату праці).

Заробітна плата у вересні працівника Борисова Б. Б. становить:

145 вир. х 65 грн. + 5 вир. х 65 грн. х 4/5 = 9425 + 260 = 9685 грн.

Звертаємо увагу, якби ВТК, приймаючи готові вироби у Борисова Б. Б., встановив по 5 виробах брак не з вини цього працівника (наприклад, брак виник через неякісний матеріал, з якого були виготовлені спочатку заготовки, а потім і готові вироби ), то оплата праці Антонова А. А. все одно провадилася б в повному обсязі (оскільки ВТК не виявив браку в його заготовках), а оплата праці Борисова Б. Б. — за зниженими розцінками, встановленими локальним документом підприємства (оскільки ВТК виявив брак, приймаючи саме у нього готові вироби), але місячна заробітна плата Борисова Б. Б. у цьому випадку не може бути нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). У той же час колективним договором може бути передбачена і повна оплата (без зниження розцінки) за всі виготовлені вироби, які виявилися бракованими не з вини працівника. У такій ситуації заробітна плата Борисова Б. Б. у вересні становитиме 9750 грн. (150 дет. х 65 грн.).

__________________________________________________________________________

Згідно зі статтею 21 Закону про оплату праці розмір заробітної плати працівника може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Отже, якщо з вини працівника допущений неоплачуваний повний брак, або оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком з вини і не з вини працівника, провадиться за зниженими розцінками, в тому числі в розмірі 2/3 тарифної ставки або окладу, то заробітна плата в розрахунку на місяць у такого працівника може бути менше мінімальної заробітної плати в місячному розмірі, встановленої законодавством (з 1 вересня 2020 року вона становить 5000 грн.).

ПРИКЛАД 4

Оплата праці в розмірі менше мінімальної заробітної плати
при виготовленні продукції, що виявилася браком з вини працівника

Місячна норма праці працівника у вересні — 130 виробів. Розцінка за якісно виготовлений виріб — 40 грн. У вересні, відпрацювавши всі робочі дні, працівник виготовив 130 виробів, але 10 з них ВТК визнав повним браком з вини працівника.

Кількість якісно виготовлених працівником виробів у вересні:

130 – 10 = 120 вир.

Оскільки згідно зі статтею 112 КЗпП повний брак, що виник з вини працівника, оплаті не підлягає, заробітна плата працівника у вересні становить:

120 вир. х 40 грн. = 4800 грн.

Як видно, заробітна плата працівника у вересні за виконану роботу виявилася менше встановленої законодавством на цей місяць мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (4800 грн. < 5000 грн.), але підприємство не зобов’язане доплачувати працівникові до розміру мінімальної заробітної плати, оскільки працівником з його вини виготовлена продукція, яка виявилася браком.

ПРИКЛАД 5

Оплата праці в розмірі менше мінімальної заробітної плати
при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника

Місячна норма праці працівника у вересні — 250 виробів. Розцінка за якісний виріб — 20 грн. У вересні, відпрацювавши всі робочі дні, працівник виготовив 250 виробів, але 30 з них ВТК визнав частковим браком не з вини працівника. Згідно з нормами колективного договору частковий брак не з вини працівника підлягає оплаті в розмірі 2/3 встановленої відрядної розцінки.

Кількість якісно виготовлених працівником виробів у вересні:

250 – 30 = 220 вир.

Оскільки згідно зі статтею 112 КЗпП при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, місячна заробітна плата працівника не може бути нижче 2/3 тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу), визначимо мінімальну заробітну плату працівника у вересні з урахуванням зазначеної норми статті 112 КЗпП:

250 вир. х 20 грн. х 2/3 = 3333,33 грн.

Тепер визначимо заробітну плату працівника у вересні, виходячи з кількості виготовлених ним виробів і встановлених на підприємстві розцінок:

220 вир. х 20 грн. + 30 вир. х 20 грн. х 2/3 = 4400 + 400 = 4800 грн.

Як видно, заробітна плата працівника за виконану роботу у вересні виявилася менше встановленої законодавством на цей місяць мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, але більше мінімальної заробітної плати, розрахованої з урахуванням норм статті 112 КЗпП (3333,33 грн. < 4800 грн. < 5000 грн.). У цьому випадку підприємство не зобов’язане доплачувати працівникові до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, оскільки працівником виготовлена продукція, яка виявилася браком (незважаючи на те, що вини працівника в цьому немає).

Припустимо, що при вищерозглянутих умовах ВТК визнав частковим браком не з вини працівника всі 250 виготовлених ним виробів у вересні (наприклад, через помилки в проекті креслення, за яким виготовлялися вироби).

Заробітна плата працівника у вересні виходячи з кількості виготовлених ним виробів і встановлених на підприємстві розцінок:

250 вир. х 20 грн. х 2/3 = 3333,33 грн.

Таким чином, навіть якщо ВТК визнає всі виготовлені працівником вироби частковим браком не з вини працівника, сума місячної заробітної плати працівника не буде менше мінімальної заробітної плати, розрахованої з урахуванням норм статті 112 КЗпП (3333,33 грн. = 3333,33 грн.).

Вищенаведені розрахунки стосувалися ситуацій, коли працівником виконана норма по виготовленню виробів, встановлена на місяць. Якщо ж працівником не буде виконана з його вини встановлена на місяць норма виробітку, то місячна мінімальна заробітна плата, що розраховується з урахуванням норм статті 112 КЗпП і частини п’ятої статті 3-1 Закону про оплату праці, визначається пропорційно до виконаної роботи.

Припустимо, що при тих же розцінках працівник замість 250 виробів зі своєї вини виготовив за місяць тільки 235 виробів, при цьому всі зазначені вироби ВТК визнав частковим браком не з вини працівника.

В цьому випадку місячна мінімальна заробітна плата працівника, розрахована з урахуванням норм статті 112 КЗпП і частини п’ятої статті 3-1 Закону про оплату праці, становить:

235 вир. х 20 грн. х 2/3 = 3133,33 грн.

Фактична заробітна плата працівника у вересні виходячи з кількості виготовлених ним виробів і встановлених на підприємстві розцінок:

235 вир. х 20 грн. х 2/3 = 3133,33 грн.

__________________________________________________________________________

Звертаємо увагу, що для зменшення оплати праці працівника у випадках, встановлених статтею 112 КЗпП, наявність браку має бути належним чином оформлена документально, тобто у підприємства повинні бути всі необхідні супутні документи: акт про брак, звіти про собівартість браку, пояснювальні записки працівника, з вини якого допущений брак, наказ про зменшення оплати праці працівника тощо. Це дозволить уникнути можливих суперечок з контролюючими органами (наприклад, при проведенні перевірок органами Державної служби України з питань праці) і з працівниками, які не згодні із застосованими до них заходами (зменшенням оплати праці).

Також, відзначимо, що зазвичай заробітна плата нараховується працівнику тільки за виготовлені і прийняті ВТК вироби. Але з різних причин трапляється, що ВТК перевіряє виготовлені працівником вироби в місяці, наступному за звітним, і виявляє в них брак, внаслідок чого акт про брак складається в місяці виявлення браку, тобто вже після того, як працівнику нарахована і виплачена заробітна плата в повному обсязі за місяць, в якому він виготовив браковані вироби. У цьому випадку зменшення заробітної плати працівника в наступному місяці (місяці виявлення браку і складання акта про брак) законодавством не передбачено (відповідно неможливе), проте можливе проведення відрахування із заробітної плати, якщо це буде оформлено як відшкодування збитку, заподіяного працівником підприємству.

Нагадаємо, що згідно з пунктом 3 частини другої статті 127 КЗпП відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству (стаття 136 КЗпП).

Обмежена матеріальна відповідальність працівника за заподіяну підприємству шкоду

При виробництві будь-якої продукції використовуються сировина, матеріали, напівфабрикати тощо (далі — матеріали), які підприємство придбаває за власні кошти у постачальників. При виготовленні продукції, що виявилася повним браком, фактично знищуються матеріали, які використовувалися для виготовлення бракованої продукції, тобто підприємство зазнає збитків в розмірі коштів, витрачених на придбання матеріалів.

Якщо знищення або зіпсуття матеріалів в процесі виготовлення бракованої продукції стало наслідком недбалості працівника, то на підставі пункту 1 статті 133 КЗпП він несе обмежену матеріальну відповідальність, а в разі умисних знищенні або зіпсуття матеріалів працівник притягується до повної матеріальної відповідальності, що передбачено пунктом 5 статті 134 КЗпП.

Відповідно до статті 130 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків (в тому числі при виготовленні продукції, що виявилася браком). При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності.³ Відповідальність за не одержаний підприємством прибуток може бути покладена лише на працівників, які є посадовими особами (ч. четверта ст. 130 КЗпП).

Для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП (ст. 138 КЗпП).

За шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків, працівники (крім працівників, які є посадовими особами), з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, встановлених законодавством, зокрема, при повній матеріальній відповідальності (ст. 132 КЗпП).

Пленум Верховного Суду України в пункті 4 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.92 р. № 14 роз’яснив, що під прямою дійсною шкодою слід розуміти, зокрема:

• втрату, погіршення або зниження цінності майна;
• необхідність для підприємства провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей.

Згідно з пунктом 1 статті 133 КЗпП працівники несуть обмежену матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.

Таким чином, крім зменшення оплати праці, працівники можуть бути притягнуті до обмеженої матеріальної відповідальності, якщо з їхньої недбалості при виготовленні виробів (продукції) було завдано збитків підприємству (наприклад, допущений повний брак), але розмір такої шкоди, що підлягає стягненню з працівника, не повинен перевищувати його середнього місячного заробітку.

Визначення середнього місячного заробітку

Середній місячний заробіток працівника в разі настання обмеженої матеріальної відповідальності визначається згідно з нормами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100 (далі — Порядок № 100). В цьому випадку середній місячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата (місяць заподіяння шкоди або місяць видання наказу роботодавцем про відшкодування шкоди або місяць винесення рішення судом про відшкодування шкоди). Якщо працівник відпрацював менше 2 місяців, то середній місячний заробіток обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

Якщо протягом останніх 2 календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. четвертий п. 2, абз. третій п. 4 Порядку № 100).

Перелік виплат, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, наведено в пункті 3 Порядку № 100, а перелік виплат, які не враховуються при такому обчисленні, — в пункті 4 Порядку № 100.

Виходячи з норм абзацу другого пункту 8 Порядку № 100 для цілей визначення розміру збитку середня місячна заробітна плата працівника обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячну кількість робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2 місяців робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів за цей період (абз. перший п. 8 Порядку № 100).

Середньомісячна кількість робочих днів розраховується діленням на 2 сумарної кількості робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства (працівника), встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. третій п. 8 Порядку № 100).

ПРИКЛАД 6

Визначення розміру шкоди, заподіяної підприємству працівником,
при виготовленні продукції, що виявилася браком

На підприємстві 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю і 8-годинним робочим днем. В обов’язки одного з працівників входить виготовлення готового виробу з наданого йому матеріалу. Місячна норма виробітку — 80 готових виробів (далі — вир.). Вартість (оплата) виготовлення готового виробу — 100 грн. У вересні працівник виконав місячну норму праці, виготовивши 80 готових виробів, але ВТК визнав 6 готових виробів повним браком з вини працівника. Вартість матеріалу, що використовується для виготовлення одного готового виробу, — 500 грн.

У розрахунковому періоді (липень – серпень) сумарна заробітна плата працівника становить 15 800 грн. За графіком роботи в розрахунковому періоді — 43 робочі дні (далі — р. д.). Працівник в розрахунковому періоді відпрацював всі 43 робочі дні (далі — відпрац. д.).

Оскільки працівник у вересні виготовив тільки 74 (80 – 6) якісні вироби, оплата його праці в цьому місяці становить:

74 вир. х 100 грн. = 7400 грн.

Враховуючи те, що працівник при виготовленні 6 виробів, визнаних ВТК повним браком, зіпсував з власної недбалості матеріал, загальна вартість якого становить 3000 грн. (500 грн. х 6 вир.), зазначена сума є прямою дійсною шкодою, заподіяною підприємству працівником внаслідок знищення останнім матеріалів при виготовленні продукції (обмежена матеріальна відповідальність).

Для визначення середнього місячного заробітку працівника спочатку визначимо його середньоденну заробітну плату в розрахунковому періоді:

15 800 грн. : 43 відпрац. д. = 367,44 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів у розрахунковому періоді виходячи з графіка роботи підприємства (працівника):

(23 р. д. (липень) + 20 р. д. (серпень)) : 2 = 21,5 р. д.

Середній місячний заробіток працівника:

367,44 грн. х 21,5 р. д. = 7899,96 грн.

Оскільки сума прямої дійсної шкоди, заподіяної працівником підприємству (3000 грн.), не перевищує середнього місячного заробітку працівника (7899,96 грн.), то відрахуванню підлягає сума прямої дійсної шкоди — 3000 грн. Відрахування цієї суми проводиться із заробітної плати за вересень і за жовтень, оскільки при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові «на руки» (ст. 128 КЗпП).⁴

_________________________________________________________________________

Повна матеріальна відповідальність працівника за заподіяну підприємству шкоду

Як зазначалося вище, працівник, який умисно допустив брак у виробництві, може бути притягнутий до повної матеріальної відповідальності.

Так, згідно з пунктом 5 статті 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їхньої вини підприємству, в разі, коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користування.

Таким чином, якщо буде встановлено, що працівник, виготовляючи продукцію, умисно знищив або зіпсував матеріали, напівфабрикати, вироби (продукцію), то він може бути притягнутий до повної матеріальної відповідальності. Умисність знищення або зіпсуття матеріалів працівником може бути встановлена при проведенні службового розслідування спеціально створеною на підприємстві наказом керівника комісією (уповноваженою особою), а в необхідних випадках — судом. Це узгоджується зі статтею 138 КЗпП, згідно з якою для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду роботодавець повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП (у т. ч. умисність заподіяння шкоди).

Визначення розміру шкоди

Відповідно до статті 135-3 КЗпП розмір заподіяної підприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

У разі умисного знищення або умисного зіпсуття матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Так, розмір заподіяної підприємству шкоди у вигляді знищення (зіпсуття) матеріалів визначається відповідно до норм Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96 р. № 116.⁵

Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до національних стандартів оцінки. У разі визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб’єкту господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі, розмір збитків визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. № 1891 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. № 224). Цю ж Методику для визначення розміру збитків від знищення (псування) матеріалів можуть використовувати і суб’єкти господарювання, які не мають державної (комунальної) частки у статутному капіталі. Порядок визначення розміру збитків, що призвели до заподіяння майнової шкоди, роз’яснено в пунктах 81–88 зазначеної Методики.

Розмір підлягаючої покриттю шкоди, заподіяної з вини кількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і межі матеріальної відповідальності (ст. 135-3 КЗпП).

Якщо справа про збиток розглядається в суді, то суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю (крім прямої дійсної шкоди), враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття (відшкодування) повинен бути відповідно зменшений. Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою (ст. 137 КЗпП).

У той же час з метою визначення фактичного розміру шкоди, заподіяної працівником підприємству, останнє в позові, який подається до суду, може вказати також витрати, понесені ним на придбання сировини і матеріалів, використаних для усунення браку, витрати на оплату праці працівників, які виконували роботи з виправлення браку, а також нарахований на таку оплату єдиний соціальний внесок.

Порядок відшкодування працівником шкоди

Відповідно до статті 136 КЗпП покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням (наказом) роботодавця шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження (наказ) роботодавця має бути видане не пізніше 2 тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів з дня повідомлення про це працівника.

Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством. Тобто спочатку трудовий спір розглядається комісією по трудових спорах, а якщо це не дало результату, то в суді  (ст. 221, 231 КЗпП). У решті випадків покриття шкоди здійснюється шляхом пред’явлення роботодавцем позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Такий позов подається до суду протягом одного року з дня виявлення факту заподіяння працівником шкоди підприємству (ч. третя ст. 233 КЗпП).⁶

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене (ч. п’ята ст. 130 КЗпП).

Таким чином, заподіяна підприємству шкода у вигляді виготовлення продукції, що виявилася браком, повинна бути відшкодована працівником шляхом відрахування з його заробітної плати на підставі наказу (розпорядження) роботодавця (рішення суду) або внесення працівником коштів, які дорівнюють розміру шкоди, до каси підприємства (перерахування на поточний рахунок підприємства) або надання підприємству придатних (справних) матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції) замість зіпсованих (знищених) або ж, якщо виправлення браку не вимагає додаткових матеріальних витрат, працівник може безкоштовно виправити бракований виріб.

Оподаткування оплати за виготовлену браковану продукцію

Оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася частковим браком з вини працівника, а також оплата праці при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника, включається до фонду основної заробітної плати фонду оплати праці як винагорода за виконану роботу згідно зі встановленими тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників на підставі підпунктів відповідно 2.1.1 і 2.1.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. № 5.

Отже, оплата, нарахована за виготовлену продукцію, яка виявилася браком не з вини працівника, а також за виготовлену продукцію, яка виявилася частковим браком з вини працівника, як заробітна плата (ФОП) обкладається в загальному порядку податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і єдиним соціальним внеском.