Новый Закон о социальном страховании: последствия для работодателей и работниковНовий Закон про соціальне страхування: наслідки для роботодавців та працівників

25 октября 2022 года официально опубликован Закон Украины «О внесении изменений в Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» и Закон Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 21.09.2022 № 2620-IX (далее — Закон № 2620). Этим Законом, который вступит в силу 1 января 2023 года, в новой редакции будет изложен Закон Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» от 23.09.99 № 1105-XIV (далее — Закон № 1105) и внесены изменения в Закон Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» от 09.07.2003 № 1058-IV (далее — Закон № 1058).

По мнению разработчиков Закона № 2620, основная его цель — укрепление финансовой устойчивости и улучшение предоставления страховых выплат в системе государственного социального страхования за счет:

– улучшения администрирования в системе общеобязательного социального страхования работающих граждан вследствие уменьшения административных структур управления;

– введения единой системы управления и единой информационной системы;

– усиления государственного контроля за использованием денежных средств социального страхования.

Утверждение новой редакции Закона № 1105 обусловлено необходимостью улучшения эффективности системы общеобязательного государственного социального страхования, поскольку на сегодня она страдает от дефицита денежных средств на обеспечение социальных гарантий гражданам, предусмотренных статьей 46 Конституции Украины и законами Украины о социальном страховании. Одним из путей улучшения ситуации является изменение управления в системе администрирования фондами социального страхования, направленное на уменьшение высоких административных расходов фондов пенсионного и социального страхования. Опыт стран восточной Европы свидетельствует о меньшем количестве структур в управлении социальным страхованием, максимальной минимизации административных расходов и о применении унифицированных подходов к выплатам по всем видам социального страхования. Снижение ставки единого социального взноса (далее — ЕСВ) в 2016 году, кризисные явления, наблюдающиеся в настоящее время в экономике нашей страны, нуждаются в более эффективных моделях управления в национальной системе государственного социального страхования. Экономия страховых денежных средств за счет сокращения административных расходов будет ориентировочно составлять 2–3 млрд. гривен в год за счет объединения родственных функций, усиления контроля над эффективностью использования денежных средств, информатизации системы страхования и продажи избыточного имущества.

Главным новшеством Закона № 2620 является объединение с 1 января 2023 года административных структур Пенсионного фонда Украины (далее — ПФУ) и Фонда социального страхования Украины (далее — ФССУ, Фонд) для сокращения административных расходов и повышения эффективности выполнения ключевых функций, связанных с осуществлением страховых выплат. Приведение в соответствие операционных процессов фондов в консолидированную систему администрирования осуществляется на базе ПФУ как наиболее развитой сети территориальных органов управления в системе социального страхования. При этом предусмотрено утверждение по каждому виду социального страхования собственной доли ЕСВ и составление отдельных бюджетов, что улучшит обоснованность использования денежных средств и создаст стимулы к введению мер, уменьшающих социальные риски по каждому виду социального страхования.

Пунктами 2–4 Заключительных и переходных положений Закона № 2620 предусмотрено следующее:

– прекратить ФССУ и управление исполнительной дирекции ФССУ, реорганизовав их путем присоединения к ПФУ с 1 января 2023 года. ПФУ и его территориальные органы являются правопреемниками ФССУ, его исполнительной дирекции, управлений исполнительной дирекции ФССУ и их отделений;

– до завершения мероприятий, связанных с присоединением ФССУ и его рабочих органов к ПФУ, выполнение функций и задач, предусмотренных Законом № 2620, обеспечивают в пределах компетенции исполнительная дирекция и рабочие органы ФССУ;

– нормативно-правовые и распорядительные акты ФССУ действуют до утверждения соответствующих решений ПФУ.

Остановимся подробно на нормах новой редакции Закона № 1105, которые важны для страхователей (работодателей) и застрахованных лиц, а также на новых нормах Закона № 1058.

Новшества Закона Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании»

С 1 января 2023 года новая редакция Закона № 1105 (далее — новый Закон № 1105) будет иметь 46 статей в отличие от действующего Закона № 1105, имеющего 54 статьи.

Кто будет страховщиком

В статье 4 нового Закона № 1105 указано, что уполномоченным органом управления в системе общеобязательного государственного социального страхования в связи с временной утратой трудоспособности и от несчастного случая является Пенсионный фонд Украины. Также, как и раньше, ПФУ является держателем и администратором электронного реестра листков нетрудоспособности (далее — ЭРЛН) как составной части реестра застрахованных лиц Государственного реестра общеобязательного государственного социального страхования (далее — Госреестр страхования).

Кроме того, в статье 1 нового Закона № 1105 указано, что страховщик — Пенсионный фонд Украины (сейчас — Фонд социального страхования Украины).

Таким образом, все полномочия ФССУ с 1 января 2023 года переходят к ПФУ, но до завершения всех организационных мероприятий, связанных с присоединением ФССУ к ПФУ, выполнение функций и задач, предусмотренных Законом № 1105, обеспечивают органы ФССУ. Также до утверждения ПФУ соответствующих нормативно-правовых актов будут действовать нормативно-правовые акты ФССУ.

Новые термины

В статье 1 нового Закона № 1105, содержащей термины, установлено, что общеобязательное государственное социальное страхование — система прав, обязанностей и гарантий, предусматривающая страховые выплаты и предоставление социальных услуг застрахованным лицам за счет денежных средств общеобязательного государственного социального страхования в связи с временной утратой трудоспособности, от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности (далее — денежные средства социального страхования), денежных средств государственного бюджета и других источников, не запрещенных законодательством (сейчас — за счет денежных средств Фонда социального страхования Украины).

Теперь на уровне закона, а именно в пунктах 15 и 16 статьи 1 нового Закона № 1105, определены следующие термины:

медицинское заключение о временной нетрудоспособности — электронный документ, который формируется на основании медицинских записей в электронной системе здравоохранения и содержит заключение врача по результатам медицинской экспертизы по временной утрате трудоспособности, которое удостоверяет временную нетрудоспособность и является основанием для создания листка нетрудоспособности;

листок нетрудоспособности (далее — ЛН) — сформированный программными средствами электронного реестра листков нетрудоспособности на основании медицинского заключения о временной нетрудоспособности или документа, удостоверяющего факт усыновления ребенка, и зарегистрированный по единому регистрационному номеру этого реестра электронный документ, который является основанием для освобождения от работы, назначения страховых выплат в соответствии с законодательством о социальном страховании.

В тексте нового Закона № 1105 (кроме заключительных и переходных положений) отсутствует термин «материальное обеспечение», а вместо него используется термин «страховые выплаты». Также вместо термина «денежные средства Фонда» используется термин «страховые денежные средства».

Права, обязанности и ответственность ПФУ, страхователей и застрахованных лиц

Права, обязанности и ответственность ПФУ содержит статья 6 нового Закона № 1105. Они такие же, как сейчас у ФССУ. Единственный нюанс — ПФУ также будет иметь право проверять обоснованность выдачи, продления ЛН и документов, которые являются основанием для их формирования, на базе информации из электронных систем и реестров (п. 2 ч. 1 ст. 6 нового Закона № 1105). Это будет сделать ПФУ проще, поскольку он, как отмечено выше, является администратором ЭРЛН. Но ПФУ, в отличие от ФССУ, не будет иметь обязанность заключать соглашения с лечебно-профилактическими учреждениями и отдельными врачами на обслуживание пострадавших на производстве, а также соглашения с санаторно-курортными учреждениями для обслуживания застрахованных лиц, направляющихся непосредственно из стационара лечебного учреждения в реабилитационные отделения (п. 11 ч. 2 ст. 10 действующего Закона № 1105).

Права, обязанности и ответственность работодателя как страхователя определены в статье 8 нового Закона № 1105, при этом некоторые изменения претерпели только обязанности работодателя. Так, в пункте 6 части 2 статьи 8 нового Закона № 1105 уточнили, что работодатель обязан допускать должностных лиц ПФУ для проверок правильности использования страховых денежных средств, контроля за ведением и достоверностью учета и отчетности по их поступлению и использованию при наличии направления и/или приказа о проверке и удостоверения лиц. Кроме того, работодатель теперь обязан информировать работников предприятия, учреждения, организации о принципах социального страхования, основаниях и порядке осуществления страховых выплат, а также о государственных финансовых гарантиях медицинского обслуживания населения и реабилитационной помощи (п. 7 ч. 2 ст. 8 нового Закона № 1105). Также уточнили, что работодатель обязан подавать отчетность в ПФУ в сроки, порядке и по форме, установленные Кабинетом Министров Украины (п. 8 ч. 2 ст. 8 нового Закона № 1105). Следовательно, Кабмин должен утвердить срок, порядок подачи и форму отчетности, которую должны подавать работодатели (страхователи) в ПФУ.

Отменена обязанность работодателя сообщать работникам предприятия об адресах и номерах телефонов лечебно-профилактических учреждений и врачей, которые по соглашениям с ФССУ обслуживают предприятие (п. 7 ч. 2 ст. 15 действующего Закона № 1105).

Права, обязанности и ответственность застрахованных лиц определены в статье 9 нового Закона № 1105. Что касается прав застрахованных лиц, то, как и сейчас, застрахованное лицо будет иметь право на услуги профессиональной реабилитации, включая сохранение рабочего места, обучение или переквалификацию, но будет отменено ограничение, в соответствии с которым общая продолжительность профессиональной реабилитации не может превышать двух лет.

Из перечня расходов, которые должны быть возмещены застрахованному лицу во время прохождения реабилитации в сфере здравоохранения и профессиональной реабилитации, исключены расходы на жилье и питание, транспортировка багажа застрахованного лица, но остаются расходы такого лица на проезд к месту проведения реабилитации или обучения и в обратном направлении, а также расходы на проезд лица, сопровождающего застрахованное лицо (ч. 1 ст. 9 нового Закона № 1105).

Также уточнено, что застрахованное лицо имеет право на обеспечение вспомогательными средствами реабилитации, которые предоставляются в соответствии с требованиями законов Украины «О реабилитации в сфере здравоохранения» и «О реабилитации лиц с инвалидностью в Украине» (п. 7 ч. 1 ст. 9 нового Закона № 1105).

Что касается обязанностей, то застрахованное лицо в случае наступления несчастного случая или возникновения профессионального заболевания при предоставлении медицинской и реабилитационной помощи также будет обязано:

– предоставлять специалистам по реабилитации объективную информацию, необходимую для оказания реабилитационной помощи в сфере здравоохранения;

– соблюдать законные методические установки, инструкции, рекомендации специалистов по реабилитации;

– согласовывать индивидуальный реабилитационный план и внесенные в него изменения.

В то же время отменяется норма, согласно которой застрахованное лицо в случае наступления несчастного случая или профессионального заболевания обязано лечиться в лечебно-профилактических учреждениях или у медицинских работников, с которыми ФССУ заключил соглашения на медицинское обслуживание (п. 4 ч. 2 ст. 16 действующего Закона № 1105).

Виды страховых выплат

Виды страховых выплат по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности определены в статье 13 нового Закона № 1105.

В пункте 1 части 1 статьи 13 нового Закона № 1105 уточнено, что по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности предоставляется пособие по временной нетрудоспособности, включая уход за больным ребенком, уход за ребенком до 14 лет или ребенком с инвалидностью в возрасте до 18 лет на весь период предоставления реабилитационной помощи при наличии медицинского заключения о необходимости стороннего ухода за ребенком.

В то же время статья 13 нового Закона № 1105 не содержит такого вида социальных услуг как оплата лечения и/или реабилитационной помощи в отделениях санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм.

Следовательно, отменяется оплата за счет денежных средств социального страхования лечения застрахованных лиц в отделениях санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм, которая предусмотрена пунктом 4 части 1 статьи 20 действующего Закона № 1105.

Страховые случаи и условия предоставления пособия по временной нетрудоспособности

Перечень страховых случаев, при наступлении которых застрахованному лицу предоставляется пособие по временной нетрудоспособности в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода), приведен в статье 15 нового Закона № 1105. Этот перечень немного откорректировали по сравнению с приведенным в статье 22 действующего Закона № 1105.

В частности, отменяется такой страховой случай как пребывание в реабилитационных отделениях санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм (п. 8 ч. 1 ст. 22 действующего Закона № 1105). Соответственно, отменяется предоставление пособия по временной нетрудоспособности застрахованному лицу, которое направляется на лечение и/или для предоставления реабилитационной помощи в отделения санаторно-курортного учреждения после перенесенных заболеваний и травм непосредственно из стационара учреждения здравоохранения или реабилитационного учреждения, отделения, подразделения, за все время пребывания в санаторно-курортном учреждении, с учетом времени на проезд в санаторно-курортное учреждение и обратно, а также отменяется предоставление пособия по временной нетрудоспособности застрахованному лицу, воспитывающему ребенка с инвалидностью в возрасте до 18 лет, за весь период санаторно-курортного лечения ребенка с инвалидностью (с учетом времени на проезд в санаторно-курортное учреждение и обратно) при наличии медицинского заключения о необходимости стороннего ухода за ним (ч. 10 ст. 22 действующего Закона № 1105). Новый Закон № 1105 уже не содержит статью, которая является аналогом статьи 29 «Лечение и предоставление реабилитационной помощи в отделениях санаторно-курортных учреждений» действующего Закона № 1105.

Одновременно добавляются (уточняются) следующие страховые случаи:

– уход за ребенком в возрасте до 14 лет или за ребенком с инвалидностью в возрасте до 18 лет на весь период предоставления реабилитационной помощи, при наличии медицинского заключения о необходимости стороннего ухода за ребенком (п. 5 ч. 1 ст. 15 нового Закона № 1105). Пособие по временной нетрудоспособности застрахованному лицу, ухаживающему за ребенком в возрасте до 14 лет или за ребенком с инвалидностью в возрасте до 18 лет, предоставляется за весь период предоставления реабилитационной помощи, при наличии медицинского заключения о необходимости стороннего ухода за ребенком, с учетом времени на проезд в реабилитационное учреждение и обратно (ч. 10 ст. 15 нового Закона № 1105);

– предоставление реабилитационной помощи по протезированию и ортезированию в стационарных условиях в реабилитационных учреждениях, реабилитационных отделениях, подразделениях здравоохранения (п. 9 ч. 1 ст. 15 нового Закона № 1105). Сейчас похожим страховым случаем является протезирование с помещением в стационар протезно-ортопедического предприятия (п. 8 ч. 1 ст. 22 действующего Закона № 1105). Пособие по временной нетрудоспособности в случае предоставления реабилитационной помощи по протезированию и ортезированию в стационарных условиях в реабилитационных учреждениях, реабилитационных отделениях, подразделениях учреждений здравоохранения предоставляется застрахованному лицу с первого дня за весь период пребывания в таком стационаре с учетом времени на проезд в реабилитационное учреждение, отделение, подразделение и обратно (ч. 9 ст. 15 нового Закона № 1105).

Поскольку страховщиком с 1 января 2023 года будет ПФУ, то именно он в случаях, указанных в пунктах 1 (временная нетрудоспособность вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, а также временная нетрудоспособность на период реабилитации вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве) и 7 (нахождение в учреждении здравоохранения, на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), а также локализацию и ликвидацию ее вспышек и эпидемий) части 1 статьи 15 нового Закона № 1105, будет выплачивать пособие по временной нетрудоспособности застрахованным лицам с шестого дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности или до установления медико-социальной экспертной комиссией (далее — МСЭК) инвалидности (установления другой группы, подтверждения ранее установленной группы инвалидности), независимо от увольнения, прекращения предпринимательской или другой деятельности застрахованного лица в период утраты трудоспособности. Как и раньше, оплата первых пяти дней временной нетрудоспособности в случаях, указанных в пунктах 1 и 7 части 1 статьи 15 нового Закона № 1105, осуществляется за счет денежных средств работодателя (ч. 2 ст. 15 нового Закона № 1105).

Статья 15 нового Закона № 1105 не содержит следующие нормы, которые содержат части 2 и 3 статьи 22 действующего Закона № 1105:

– пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, выплачивается Фондом застрахованным лицам с инвалидностью, работающим на предприятиях и организациях обществ УТОГ и УТОС, начиная с первого дня нетрудоспособности за весь период до восстановления трудоспособности независимо от увольнения, прекращения предпринимательской или другой деятельности застрахованного лица в период утраты трудоспособности в порядке и размерах, установленных законодательством;

– застрахованным лицам, работающим на сезонных и временных работах, пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, предоставляется не более чем за 75 календарных дней в течение календарного года;

– застрахованным лицам, работающим на сезонных и временных работах, в случае осуществления ухода за больным ребенком в возрасте до 14 лет пособие по временной нетрудоспособности назначается и выплачивается в порядке и размерах, предусмотренных абзацем четвертым части 2 статьи 22 и статьей 24 Закона № 1105 (т. е. не более чем за 75 календарных дней в течение календарного года и в зависимости от страхового стажа).

Таким образом, по страховым случаям, которые наступят с 1 января 2023 года, пособие по временной нетрудоспособности будет выплачиваться застрахованным лицам с инвалидностью, работающим на предприятиях и в организациях обществ УТОГ и УТОС, за счет денежных средств ПФУ не с первого, а с шестого дня нетрудоспособности (т. е. в общем порядке). Застрахованным лицам, работающим на сезонных и временных работах, пособие по временной нетрудоспособности вследствие заболевания или травмы, не связанной с несчастным случаем на производстве, и в случае осуществления ухода за больным ребенком в возрасте до 14 лет будет предоставляться без ограничения 75 календарными днями за календарный год.

В статье 16 нового Закона № 1105, содержащей основания для отказа в предоставлении пособия по временной нетрудоспособности, добавлено еще одно основание. Теперь пособие по временной нетрудоспособности не будет предоставляться за период временной нетрудоспособности, указанный в ЛН, признанном необоснованным (об ответственности виновных лиц в данной ситуации рассказано ниже).

В части 2 статьи 16 нового Закона № 1105 уточняется, что застрахованные лица, которые в период получения пособия по временной нетрудоспособности нарушают режим, установленный врачом, не выполняют инструкций, рекомендаций специалистов по реабилитации, необходимых для предоставления реабилитационной помощи в соответствии с индивидуальным реабилитационным планом, согласованным этим лицом, или не появляются без уважительных причин в назначенный срок на медицинский осмотр, в том числе врачебно-консультативной комиссией (далее — ВКК) или МСЭК, утрачивают право на такое пособие со дня допущения нарушения на срок, устанавливаемый решением органа, назначающего пособие по временной нетрудоспособности.

Часть 2 статьи 17 нового Закона № 1105, определяющая размер пособия по временной нетрудоспособности, содержит уточнение, согласно которому не только медицинским работникам, но и специалистам по реабилитации, находящимся в учреждениях здравоохранения, а также на самоизоляции под медицинским контролем в связи с проведением мероприятий, направленных на предотвращение возникновения и распространения коронавирусной болезни (COVID-19), а также локализацию и ликвидацию вспышек и эпидемий, пособие по временной нетрудоспособности выплачивается в размере 100% средней заработной платы (дохода) независимо от страхового стажа.

Условия выплаты пособия по беременности и родам

Часть 1 статьи 18 нового Закона № 1105, определяющая условия предоставления и продолжительность выплаты пособия по беременности и родам, содержит уточненную норму, согласно которой размер пособия по беременности и родам исчисляется суммарно за все дни отпуска по беременности и родам и предоставляется в полном объеме застрахованному лицу независимо от количества использованных дней отпуска по беременности и родам до родов.

Таким образом, привязка пособия по беременности и родам идет не к календарным дням временной нетрудоспособности, указанным в ЛН, а к календарным дням отпуска по беременности и родам (далее — «декретный» отпуск), поскольку работница, которой выдан (по которой сформирован) ЛН по беременности и родам, может продолжать работать. Соответственно, за дни работы пособие по беременности и родам работнице не выплачивается, поскольку согласно части 1 статьи 18 нового Закона № 1105 пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в форме страховых выплат, которые полностью или частично компенсируют потерю заработной платы (дохода) за период отпуска по беременности и родам.

Продолжительность выплаты пособия по беременности и родам не изменилась — за весь период «декретного» отпуска, а именно 70 календарных дней до родов и 56 (в случае осложненных родов или рождения двоих или более детей — 70) календарных дней после родов, а женщинам–«чернобыльцам» — 90 календарных дней до родов и 90 календарных дней после родов (ч. 1 ст. 18 нового Закона № 1105). Как и ранее, пособие по беременности и родам предоставляется застрахованному лицу в размере 100% средней заработной платы (дохода), т. е. независимо от страхового стажа (ч. 1 ст. 19 нового Закона № 1105).

Новшеством является то, что с 1 января 2023 года пособие по беременности и родам будет выплачиваться также застрахованному лицу, установившему опеку над ребенком. Так, согласно части 2 статьи 18 нового Закона № 1105 пособие по беременности и родам выплачивается застрахованному лицу, которое усыновило ребенка или установило опеку над ребенком в течение двух месяцев со дня его рождения, указанного в свидетельстве о рождении, за период со дня усыновления или установления опеки до окончания 56 календарных дней (при одновременном усыновлении двоих и более детей или установлении опеки над двумя и более детьми — 70 календарных дней; для застрахованных лиц, отнесенных к 1 – 3 категориям лиц, пострадавших вследствие Чернобыльской катастрофы, — 90 календарных дней).

В части 3 статьи 18 нового Закона № 1105 устранена неточность и установлено, что за период отпуска по беременности и родам, совпадающего с отпуском по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста, пособие по беременности и родам выплачивается независимо от помощи при рождении ребенка (сейчас — от пособия по уходу за ребенком до достижения им трехлетнего возраста).

Условия предоставления и размер помощи на погребение

В статье 20 нового Закона № 1105, определяющей право на получение помощи на погребение, в части 2 относительно предоставления помощи на погребение членам семьи, находившимся на содержании умершего застрахованного лица, уточнено, что к членам семьи, которые считаются находящимися на содержании умершего, относятся лица, если они: были на полном его содержании; получали от умершего помощь, являвшуюся для них постоянным и основным источником денежных средств к существованию. Не считаются находящимися на содержании застрахованного лица члены семьи, имевшие самостоятельные источники денежных средств к существованию (получавшие заработную плату, пенсию и т. п.).

В статье 21 нового Закона № 1105 установлено, что помощь на погребение застрахованного лица или лица, находящегося на его содержании, предоставляется в размере, устанавливаемом правлением ПФУ, но не менее размера прожиточного минимума для лиц, утративших трудоспособность, установленного законом.

Напомним, что в настоящее время размер помощи на погребение утвержден постановлением ФССУ от 08.02.2017 № 17 и составляет 4100 грн., но ПФУ может утвердить и другой размер указанной помощи.

Еще одним новшеством является расширение перечня документов, которые подаются для назначения помощи на погребение. Так, согласно части 3 статьи 23 нового Закона № 1105 помощь на погребение застрахованного лица назначается члену семьи умершего или лицу, совершившему погребение, на основании заявления лица, совершившего погребение, документа, удостоверяющего личность, и выписки из Государственного реестра актов гражданского состояния граждан о смерти для получения помощи на погребение или справки о смерти (сейчас — на основании свидетельства о смерти — ч. 3 ст. 31 действующего Закона № 1105).

Согласно части 4 статьи 23 нового Закона № 1105 помощь на погребение члена семьи застрахованного лица назначается застрахованному лицу на основании заявления застрахованного лица и выписки из Государственного реестра актов гражданского состояния граждан о смерти для получения помощи на погребение или справки о смерти и других актов гражданского состояния (рождение члена семьи и его происхождение, брак, расторжение брака, изменение имени), необходимых для подтверждения семейных отношений, документов о пребывании членов семьи (кроме детей) на содержании застрахованного лица (сейчас — на основании свидетельства о смерти и справки с места жительства о пребывании умершего члена семьи на содержании застрахованного лица — ч. 4 ст. 31 действующего Закона № 1105).

Назначение страховых выплат

Новый Закон № 1105 не содержит упоминания о комиссии (уполномоченном) по социальному страхованию предприятия, учреждения, организации.

Так, в части 3 статьи 22 нового Закона № 1105, являющейся аналогом части 3 статьи 30 действующего Закона № 1105, указано следующее:

  «3. Решение о назначении страховой выплаты принимается страхователем или уполномоченными им лицами. Страхователь или уполномоченные им лица осуществляют контроль за правильностью начисления и своевременностью проведения страховых выплат, принимают решение об отказе в назначении или прекращении страховых выплат (полностью или частично), рассматривают основание и правильность выдачи документов, являющихся основанием для предоставления страховых выплат».

Следовательно, теперь предприятия, учреждения, организации, имеющие более 15 работников, не обязаны создавать комиссию по социальному страхованию, которая сейчас осуществляет контроль за правильным начислением и своевременной выплатой материального обеспечения, принимает решение об отказе в его назначении, о прекращении выплаты материального обеспечения (полностью или частично), рассматривает основание и правильность выдачи ЛН и других документов, являющихся основанием для предоставления материального обеспечения и социальных услуг.

Учитывая вышеизложенное, с 1 января 2023 года работодатели (страхователи) самостоятельно принимают решение, кто у них будет рассматривать основание и правильность выдачи документов, являющихся основанием для предоставления страховых выплат, принимать решение о назначении, отказе в назначении или прекращении страховых выплат. Работодатель должен соответствующим приказом назначить лицо, уполномоченное на осуществление указанных функций, или может оставить выполнять свои предыдущие обязанности комиссию по социальному страхованию предприятия (независимо от количества застрахованных лиц на предприятии). В последнем случае следует учитывать, что с 1 января 2023 года фактически не будет действовать Положение о комиссии (уполномоченном) по страхованию в связи с временной утратой трудоспособности, утвержденное постановлением правления ФССУ от 19.07.2018 № 13 (далее — Положение № 13), поэтому работодатель приказом должен утвердить локальный документ, в котором будет определен порядок работы уполномоченного лица или комиссии по социальному страхованию предприятия (аналог Положения № 13).

С 1 января 2023 года статьей 23 нового Закона № 1105, которая является аналогом статьи 30 действующего Закона № 1105, будет установлено, в частности, следующее:

«1. Основанием для назначения пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам является сформированный на основе медицинского заключения о временной нетрудоспособности или документа, удостоверяющего факт усыновления ребенка, установления опеки над ребенком, листок нетрудоспособности (сейчас — выданный в установленном порядке листок нетрудоспособности; — Авт.). В случае работы по совместительству, по трудовому договору (контракту) одновременно с осуществлением предпринимательской или другой деятельности основанием для назначения пособия является копия листка нетрудоспособности, удостоверенная подписью руководителя и печатью (при наличии) по основному месту работы».

Обращаем внимание, что несколько устаревшим является второе предложение части 1 статьи 23 нового Закона № 1105, которое дословно повторяет второе предложение части 1 статьи 23 действующего Закона № 1105. Напомним, что согласно пункту 2 раздела II Порядка выдачи (формирования) листков нетрудоспособности в Электронном реестре листков нетрудоспособности, утвержденного приказом Министерства здравоохранения Украины от 17.06.2021 № 1234, сформированный ЛН (далее — э-ЛН) направляется страхователям, с которыми застрахованное лицо состоит в трудовых отношениях (по основному месту работы и по совместительству) через кабинет страхователя на вебпортале электронных услуг ПФУ.

ФССУ в письмах от 27.07.2021 № 03/С-619з-798 и от 12.10.2021 № 03/О-878з-1047 (см. ВТЗ № 8/2021, стр. 117 и 120) отметил, что э-ЛН должен быть отражен в электронных кабинетах всех страхователей, с которыми застрахованное лицо состояло в трудовых отношениях на момент наступления страхового случая, то есть и в электронном кабинете работодателя по совместительству. Следовательно, в случае формирования для работника э-ЛН предоставлять по месту работы по совместительству копию ЛН, удостоверенную подписью руководителя и печатью (при наличии) по основному месту работы, не нужно. В случае не отражения в электронных кабинетах страхователей э-ЛН работник имеет возможность подтвердить факт своей временной нетрудоспособности выпиской из ЭРЛН, выданной территориальными органами ПФУ в бумажной форме для каждого работодателя отдельно.

ФССУ в разъяснении от 28.05.2022 (см. ВТЗ № 3/2022, стр. 125) сообщил, что выписка из ЭРЛН формируется в кабинете на вебпортале ПФУ и не нуждается в визите в сервисные центры. Однако если нужна бумажная версия, сервисные центры ПФУ ее предоставят. Также выписки э-ЛН своих работников могут сделать работодатели. Застрахованному лицу выписку можно загрузить в формате PDF и передать работодателю для обработки и начисления пособия — ФССУ профинансирует выплаты после получения от работодателя заявления-расчета.

ФССУ в разъяснении от 10.02.2022 (см. ВТЗ № 1/2022, стр. 120) отметил, что особенностью э-ЛН совместителей является то, что в электронном кабинете работодателя по совместительству отражается не э-ЛН непосредственно, а его цифровая копия. Она отличается от оригинала э-ЛН порядковым номером копии, который добавляется к уникальному номеру э-ЛН после знака точки: ХХХХХХ-ХХХХХХХХХХ-Х.1. Если у работника несколько работодателей по совместительству, цифра после точки будет расти по порядку (.2 и далее).

Таким образом, норма вышеприведенного второго предложения части 1 статьи 23 нового Закона № 1105 актуальна только в том случае, когда временная нетрудоспособность работника удостоверяется не э-ЛН, а бумажным ЛН, который работник предоставляет работодателю по основному месту работы.

Определение размера пособия по временной нетрудоспособности

По настоящему революционной является норма части 2 статьи 23 нового Закона № 1105:

«2. Определение размера пособия по временной нетрудоспособности, в том числе на льготных условиях, осуществляется путем автоматизированного обмена имеющимися данными между информационно-коммуникационными системами органов государственной власти, предприятий, учреждений и организаций или на основании копии соответствующих удостоверений или других документов, подтверждающих право на льготу».

Следовательно, независимо от того, какой размер пособия по временной нетрудоспособности (далее — «больничные») застрахованному лицу начислит и отразит в заявлении-расчете работодатель, определение размера «больничных» будет осуществляться ПФУ автоматически исходя из данных, содержащихся в реестре застрахованных лиц и реестре страхователей Госреестра страхования и других базах данных. Соответственно, повышаются требования к информации, которую представляют работодатели в ПФУ о трудовой деятельности работников и начисленных им доходах.

Напомним, что кроме подачи Налогового расчета сумм дохода, начисленного (выплаченного) в пользу плательщиков налогов – физических лиц, и сумм удержанного из них налога, а также сумм начисленного единого взноса (далее — Налоговый расчет), где в приложениях Д1 и Д5 отражается информация о начисленной застрахованным лицам заработной плате (доходе), с которой уплачен ЕСВ, и сведения о трудовых отношениях, работодатели подают сведения о трудовой деятельности работников через электронный кабинет страхователя на вебпортале электронных услуг ПФУ в соответствии с нормами Порядка подачи сведений о трудовой деятельности работника, физического лица – предпринимателя, физического лица, обеспечивающего себя работой самостоятельно, в электронной форме, утвержденного постановлением правления ПФУ от 12.03.2021 № 11-1.

Кроме того, с 18.10.2022 были внесены изменения в часть 2 статьи 20 Закона Украины «О сборе и учете единого взноса на общеобязательное государственное социальное страхование» от 08.07.2010 № 2464-VI (далее — Закон № 2464), которой теперь установлено, что с целью учета в электронной форме сведений о трудовой деятельности работника страхователь подает сведения о работнике относительно перевода на другую работу (должность), увольнения, восстановления на работе, приостановления/возобновления действия трудового договора, а также о присвоении, изменении или лишении ранга, разряда, класса, звания, категории, принятии присяги, принадлежности или непринадлежности лиц, которые работают, в том числе предпринимателей, или обеспечивают себя работой самостоятельно, к профессиональным союзам и/или к лицам, подлежащим обязательным медицинским осмотрам.

Таким образом, если какие-либо из вышеупомянутых сведений (например, о периоде приостановления действия трудового договора) не отражаются работодателем в приложениях Д1 и Д5 Налогового расчета, то единственной возможностью их попадания в реестр застрахованных лиц Госреестра страхования является подача таких сведений в ПФУ страхователем через его электронный кабинет на вебпортале электронных услуг ПФУ в виде сканированных копий приказов, распоряжений и т. д. (например, в виде сканированной копии приказа о приостановлении действия трудового договора с работником с указанием периода).

Это согласуется с нормой части 2 статьи 14 нового Закона № 1105, повторяющего норму части 2 статьи 21 действующего Закона № 1105, согласно которой страховой стаж исчисляется по данным реестра застрахованных лиц Госреестра страхования, в том числе по данным о трудовой деятельности работников, внесенным в соответствии с Законом № 2464.

Напомним, что согласно части 1 статьи 20 Закона № 2464 реестр застрахованных лиц состоит из электронных учетных карточек застрахованных лиц, в которые включаются сведения о застрахованных лицах, информация о приобретении прав на получение страховых выплат по всем видам общеобязательного государственного социального страхования и информация о выплатах по всем видам общеобязательного государственного социального страхования, социальным и другим выплатам, предусмотренным законодательством, и электронного реестра листков нетрудоспособности (ЭРЛН), порядок организации ведения и предоставления информации из которого установлен постановлением Кабинета Министров Украины от 17.04.2019 № 328.

На каждое застрахованное лицо заводится персональная электронная учетная карточка, в которую включаются сведения, полный перечень которых приведен в части 4 статьи 20 Закона № 2464.

Учитывая вышеизложенное, на основании полученных сведений от страхователя (застрахованного лица) реестр застрахованных лиц должен содержать информацию, достаточную для определения размера страховых выплат работникам (в том числе для исчисления суммарной заработной платы и количества календарных дней в расчетном периоде, страхового стажа, среднедневной заработной платы). Частично правильному определению страхового стажа застрахованного лица и размера страховой выплаты будет способствовать подача страхователями с 1 января 2023 года Налогового расчета за отчетный период — месяц (а не квартал, как сейчас).

Всегда ли правильно в автоматическом режиме будет определяться размер страховых выплат, сейчас сказать трудно, но, скорее всего, будут и ошибки, поскольку бывают сложные (нестандартные) ситуации, которые не урегулированы законодательством и которые не всегда можно прописать в компьютерной программе. К тому же из норм нового Закона № 1105 непонятно, что делать страхователю, если правильно рассчитанный им размер страховой выплаты не соответствует размеру страховой выплаты, исчисленному автоматически. Надеемся, что порядок действий страхователя в таком случае ПФУ разъяснит или пропишет в нормативно-правовом акте, который придет на смену Порядку финансирования страхователей для предоставления материального обеспечения застрахованным лицам в связи с временной утратой трудоспособности и отдельных выплат пострадавшим на производстве за счет денежных средств Фонда социального страхования Украины, утвержденному постановлением правления ФССУ от 19.07.2018 № 12 (далее — Порядок № 12).

Если все будет работать как задумано, то работники, начиная с 2023 года, будут оперативнее получать страховые выплаты, поскольку процесс обработки и проверки информации (медицинских заключений, э-ЛН, заявлений-расчетов и т. п.) в реестрах, администратором которых является ПФУ, осуществляется более автоматизированно (специалисты ФССУ не ко всем реестрам ПФУ имели оперативный доступ, часто были вынуждены «вручную» проверять начисленные страхователями суммы пособий, что задерживало процесс принятия решений на финансирование страховых выплат).

Сроки рассмотрения документов и проведения страховых выплат

Согласно части 1 статьи 24 нового Закона № 1105 документы для назначения пособия по временной нетрудоспособности рассматриваются не позднее 10 рабочих дней со дня их поступления, а для назначения пособия по беременности и родам — не позднее 3 рабочих дней со дня их поступления.

Следовательно, уменьшается с 10 до 3 рабочих дней срок рассмотрения страхователем документов для назначения пособия по беременности и родам со дня их поступления.

Что касается сроков выплаты пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам, то они не изменились: работникам — в ближайший после дня назначения пособия срок, установленный для выплаты заработной платы; всем остальным лицам — в течение 10 рабочих дней после назначения пособия (ч. 2 ст. 24 нового Закона № 1105).

Как и раньше, помощь на погребение назначается не позднее дня, следующего за днем обращения, и выплачивается не позднее следующего рабочего дня после получения страхователем страховых денежных средств от ПФУ (ч. 3 ст. 24 нового Закона № 1105).

Сокращен вдвое срок обращения за назначением страховой выплаты. Так, согласно части 5 статьи 24 нового Закона № 1105 страховые выплаты, предусмотренные этим Законом, осуществляются в случае, если обращение за их назначением поступило не позднее 6 календарных месяцев (сейчас — 12 календарных месяцев) со дня восстановления трудоспособности, окончания «декретного» отпуска, со дня смерти застрахованного лица или члена его семьи.

В отличие от статьи 32 действующего Закона № 1105, аналогичная статья 24 нового Закона № 1105 не содержит нормы, согласно которой суммы материального обеспечения, не полученные по вине органа, назначающего материальное обеспечение, выплачиваются застрахованному лицу за прошедшее время с соблюдением требований законодательства об индексации денежных доходов населения. То есть за время задержки выплаты пособия по временной нетрудоспособности, по беременности и родам по вине ПФУ индексация таких выплат осуществляться не будет, что логично, поскольку индексация выплачивается не при задержке выплаты дохода, а в случае превышения величиной прироста индекса потребительских цен (индекса инфляции) порога индексации, составляющего 103% (п. 1-1 Порядка проведения индексации денежных доходов населения, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 17.07.2003 № 1078).¹ В то же время за задержку выплаты пособия по временной нетрудоспособности (включая уход за больным ребенком), пособия по беременности и родам предусмотрена выплата компенсации утраты части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты (п. 3 Порядка проведения компенсации гражданам утраты части денежных доходов в связи с нарушением сроков их выплаты, утвержденного постановлением Кабинета Министров Украины от 21.02.2001 № 159).²

Порядок финансирования страхователей Пенсионным фондом

Статья 26 нового Закона № 1105, являющаяся аналогом статьи 34 действующего Закона № 1105, определяет порядок финансирования страхователей уполномоченным органом управления (т. е. ПФУ). В части 1 статьи 26 нового Закона № 1105 указано, что финансирование страхователей для предоставления страховых выплат по страхованию в связи с временной утратой нетрудоспособности застрахованным лицам осуществляется территориальными органами уполномоченного органа управления (т. е. ПФУ) в порядке, установленном правлением ПФУ.

Следовательно, ПФУ должен утвердить порядок финансирования страхователей, который аналогичен Порядку № 12, утвержденному ФССУ.

Основанием для финансирования страхователей территориальными органами ПФУ является, как и раньше, оформленное по установленному образцу заявление-расчет, содержащее информацию о начисленных застрахованным лицам суммах страховых выплат по их видам.

Напомним, что согласно пункту 2 Порядка № 12 на основании решения комиссии (уполномоченного) по социальному страхованию предприятия о назначении материального обеспечения страхователь начисляет суммы материального обеспечения и оформляет заявление-расчет, которое должно быть передано в рабочие органы исполнительной дирекции ФССУ не позднее 5 рабочих дней с даты принятия комиссией такого решения.

Какой ПФУ установит срок между датой принятия решения страхователем (уполномоченным им лицом) о назначении страховой выплаты и датой подачи им заявления-расчета в ПФУ, а также какой будет новая форма заявления-расчета (с учетом того, что размер страховой выплаты должен определяться автоматически), на сегодня неизвестно. Но то, что будет изменена форма заявления-расчета, сомнений не вызывает, поскольку действующая форма, приведенная в приложении 1 к Порядку № 12, не соответствует нормам нового Закона № 1105.

В части 1 статьи 26 нового Закона № 1105 установлено, что территориальные органы ПФУ осуществляют финансирование страхователей в течение 3 рабочих дней после поступления заявления-расчета, в том числе в электронной форме.

Напомним, что сейчас рабочие органы ФССУ осуществляют финансирование страхователей в течение 10 рабочих дней после поступления заявления-расчета (ч. 1 ст. 34 действующего Закона № 1105).

Таким образом, с 1 января 2023 года уменьшится с 10 до 3 рабочих дней срок финансирования страхователей. Надеемся, что ПФУ будет соблюдать этот срок, в отличие от практики последних лет, когда финансирование страхователей ФССУ задерживается на месяцы.

Сейчас согласно пункту 10 Порядка № 12 в течение месяца со дня проведения страховой выплаты за счет денежных средств Фонда страхователь направляет Фонду уведомление о проведении выплат по форме, приведенной в приложении 2 к Порядку № 12 (далее — Уведомление), в котором отражаются, в частности, сумма и дата осуществления страховой выплаты застрахованному лицу за счет денежных средств Фонда. Уведомление может быть направлено в электронном виде или письмом с уведомлением о вручении или предоставлено непосредственно в рабочий орган Фонда.

Останется ли аналогичный порядок подачи Уведомления в ПФУ с 1 января 2023 года, пока неизвестно, поэтому будем ожидать принятия ПФУ соответствующего нормативно-правового акта (аналога Порядка № 12).

Обращаем внимание, что будут ситуации, когда страховой случай (временная нетрудоспособность) будет переходить с 2022 года на 2023 год. Однако ни Законом № 2620, ни новым Законом № 1105 не определено, кто будет финансировать «переходные» страховые выплаты — ФССУ или ПФУ. Скорее всего, если страхователь по «переходному» страховому случаю (по пособию по беременности и родам) будет подавать заявление-расчет в конце 2022 года в ФССУ, то последний и будет финансировать страховую выплату, даже если денежные средства будут перечислены на отдельный счет страхователя в 2023 году. Если страхователь по «переходному» страховому случаю будет подавать заявление-расчет в 2023 году в ПФУ, то последний и будет финансировать страховую выплату, в том числе за дни временной нетрудоспособности, приходящиеся на 2022 год. Для того чтобы не путаться с получением финансирования страховых выплат в первых месяцах 2023 года, страхователю можно в бухгалтерском учете ввести для субсчета 378 «Расчеты с государственными целевыми фондами» два разных субсчета: 378/1 — при осуществлении финансирования за счет ФССУ (Дт 378/1  Кт 663) и 378/2 — при осуществлении финансирования за счет ПФУ (Дт 378/2  Кт 663).

Проверки и ответственность за создание необоснованного медицинского заключения

Новый Закон № 1105 содержит принципиально новые статьи 27 «Лица, уполномоченные на проведение проверок обоснованности выдачи и продления листков нетрудоспособности» и 28 «Ответственность за создание необоснованного медицинского заключения о временной нетрудоспособности».

В статье 27 нового Закона № 1105 указано, что проверка ЛН проводится лицами, уполномоченными правлением ПФУ на проведение проверок обоснованности выдачи и продления ЛН. Порядок осуществления лицами, уполномоченными на проведение проверок обоснованности выдачи и продления ЛН, утверждается Кабинетом Министров Украины.

Согласно статье 28 нового Закона № 1105 за создание необоснованного медицинского заключения о временной нетрудоспособности, на основании которого сформирован ЛН, ответственными являются врачи, работающие в учреждениях здравоохранения, физические лица – предприниматели, осуществляющие хозяйственную деятельность по медицинской практике, и врачи, осуществляющие хозяйственную деятельность по медицинской практике как физические лица – предприниматели (далее — врачи), которые несут ответственность согласно законодательству.

В случае установления необоснованности создания медицинского заключения о временной нетрудоспособности (далее — медицинское заключение) руководитель территориального органа ПФУ обращается в электронной форме через электронные кабинеты на веб-портале электронных услуг ПФУ в порядке, определенном ПФУ по согласованию с Министерством социальной политики Украины, или в форме бумажного документа в учреждение здравоохранения или к физическому лицу – предпринимателю, имеющим лицензию на осуществление хозяйственной деятельности по медицинской практике, врач которого допустил необоснованное создание медицинского заключения, с уведомлением о выявленных нарушениях. Уведомление о выявленных нарушениях является основанием для их устранения, остановления финансирования страховых выплат, компенсации соответствующей суммы страховых выплат.

В случае назначения и осуществления страховой выплаты по ЛН, сформированным на основании необоснованного медицинского заключения, руководитель территориального органа ПФУ в течение 5 календарных дней со дня установления необоснованности медицинского заключения обращается в электронной форме через электронные кабинеты на веб-портале электронных услуг ПФУ или в форме бумажного документа в учреждение здравоохранения или к физическому лицу – предпринимателю, имеющим лицензию на осуществление хозяйственной деятельности по медицинской практике, врач которого допустил необоснованное создание медицинского заключения, с требованием о компенсации соответствующей суммы страховой выплаты.

Учреждения здравоохранения или физические лица – предприниматели, имеющие лицензию на осуществление хозяйственной деятельности по медицинской практике, врачи которых допустили необоснованное создание медицинских заключений, обязаны компенсировать суммы страховой выплаты в течение 10 календарных дней со дня поступления требования о компенсации сумм страховой выплаты.

Суммы компенсации страховой выплаты по ЛН, сформированным на основании необоснованного медицинского заключения, не возвращенные в вышеуказанный срок, подлежат взысканию на основании требования об их уплате, вынесенного на основании решения руководителя территориального органа ПФУ, с начислением пени в размере 0,1% суммы денежных средств, подлежащей компенсации, рассчитанной за каждый день просрочки платежа, начиная со дня, приходящегося на окончание срока уплаты компенсации, до дня уплаты включительно.

Учреждения здравоохранения или физические лица – предприниматели, имеющие лицензию на осуществление хозяйственной деятельности по медицинской практике, имеют право обратного требования (регресса) к врачу, создавшему необоснованное медицинское заключение, в размере уплаченной суммы компенсации страховой выплаты по ЛН и начисленной пени. Споры о необоснованности медицинского заключения и/или компенсации сумм страховой выплаты разрешаются в судебном порядке.

Таким образом, в случае создания необоснованного медицинского заключения, на основании которого сформирован ЛН и осуществлена страховая выплата застрахованному лицу, финансовую ответственность несут лица, создавшие такое медицинское заключение, при этом застрахованное лицо не обязано возвращать полученную сумму страховой выплаты. Если же создание необоснованного медицинского заключения выявлено до осуществления страховой выплаты застрахованному лицу, то такую страховую выплату ПФУ не финансирует до устранения нарушения.

Страхование от несчастного случая и профессионального заболевания

Негативным новшеством для работодателей является увеличение количества дней временной нетрудоспособности пострадавшего вследствие несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших за собой утрату трудоспособности (далее — несчастный случай), за которые выплачивается пособие за счет работодателя.

Так, согласно части 3 статьи 36 нового Закона № 1105 пособие по временной нетрудоспособности выплачивается в размере 100% средней заработной платы (налогооблагаемого дохода), при этом первые 17 дней временной нетрудоспособности оплачиваются работодателем за счет денежных средств предприятия, учреждения, организации (сейчас — первые 5 дней временной нетрудоспособности оплачиваются работодателем за счет денежных средств предприятия, учреждения, организации — ч. 3 ст. 42 действующего Закона № 1105).

Пособие по временной нетрудоспособности, страховая выплата в случае перевода пострадавшего на более легкую, нижеоплачиваемую работу, возмещение стоимости погребения пострадавшего и связанных с этим ритуальных услуг предоставляются в порядке, установленном ПФУ (сейчас — ФССУ).

Статья 29 нового Закона № 1105, в отличие от аналогичной статьи 35 действующего Закона № 1105, не содержит среди категорий лиц, подлежащих государственному социальному страхованию от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания (далее — страхование от несчастного случая), такой категории как лица, которые содержатся в исправительных учреждениях и привлекаются к трудовой деятельности на производстве этих учреждений или других предприятиях по специальным договорам.

Статья 30 нового Закона № 1105, в отличие от аналогичной статьи 36 действующего Закона № 1105, не содержит нормы, согласно которой в отдельных случаях при наличии оснований Фонд может признать страховым случаем несчастный случай, произошедший при обстоятельствах, не определенных соответствующим перечнем. В то же время ПФУ, как и сейчас ФССУ, в отдельных случаях, при наличии оснований, может признать страховым случаем заболевание, не внесенное в перечень профессиональных заболеваний, если на момент принятия решения медицинская наука имеет новые сведения, которые дают основания считать это заболевание профессиональным. Порядок принятия решения о признании страховым случаем заболевания, не внесенного в список профессиональных заболеваний, устанавливается постановлением ПФУ по согласованию с Министерством здравоохранения.

Также в статье 30 нового Закона № 1105 уменьшено количество направлений расходов в пользу пострадавших от несчастного случая. Так, согласно части 3 статьи 30 нового Закона № 1105, основанием для оплаты пострадавшему расходов на проведение профессиональной реабилитации, оплаты социальных услуг, а также для осуществления страховых выплат является акт расследования несчастного случая или акт расследования профессионального заболевания (отравления) по установленным формам.

В соответствии с частью 3 статьи 36 действующего Закона № 1105 основанием для оплаты пострадавшему расходов на медицинскую помощь, проведение реабилитации в сфере здравоохранения, профессиональной и социальной реабилитации, а также страховых выплат является акт расследования несчастного случая или акт расследования профессионального заболевания (отравление)) по установленным формам.

Кроме того, в пунктах 4 и 5 части 7 статьи 30 нового Закона № 1105 к страховым выплатам в пределах страхования от несчастного случая отнесены также:

– страховые расходы на профессиональную реабилитацию и социальную помощь (сейчас — страховые расходы на медицинскую и социальную помощь — п. 4 ч. 7 ст. 36 действующего Закона № 1105);

– пособие по временной нетрудоспособности вследствие несчастного случая на производстве или профессионального заболевания.

Учитывая вышеизложенное, в части 1 статьи 31 нового Закона № 1105 предусмотрен перерасчет размера только сумм ежемесячных страховых выплат (сейчас — сумм ежемесячных страховых выплат и расходов на медицинскую и социальную помощь — ч. 1 ст. 37 действующего Закона № 1105) в случае изменения степени утраты профессиональной трудоспособности или изменения состава семьи умершего.

В то же время в части 2 статьи 31 нового Закона № 1105 четко установлено, что ежемесячные страховые выплаты подлежат перерасчету ежегодно, с 1 марта (сейчас — дата перерасчета определяется в пределах бюджета Фонда по решению Кабинета Министров Украины — ч. 2 ст. 37 действующего Закона № 1105) на коэффициент, учитывающий показатели роста потребительских цен и средней заработной платы (дохода) в Украине. При этом механизм определения коэффициента перерасчета ежемесячных страховых выплат не изменится.

Что касается определения степени утраты трудоспособности пострадавшим, то в статье 32 нового Закона № 1105 по сравнению с аналогичной статьей 38 действующего Закона № 1105 уточнено, что медико-социальная экспертиза устойчивых ограничений жизнедеятельности пострадавших осуществляется МСЭК в соответствии с Основами законодательства Украины о здравоохранении. Степень утраты трудоспособности пострадавшим устанавливается МСЭК и определяется в процентах профессиональной трудоспособности, которую имел пострадавший до повреждения здоровья, с учетом (при наличии) результатов заключительного реабилитационного обследования после предоставления реабилитационной помощи мультидисциплинарной командой реабилитационного учреждения, отделения, подразделения, внесенного в индивидуальный реабилитационный план. Осмотр пострадавшего, составление, внесение изменений в индивидуальную программу реабилитации проводится МСЭК в соответствии с законодательством. Внеочередная экспертиза проводится МСЭК по заявлению пострадавшего, страховщика или других заинтересованных лиц, а в случаях, предусмотренных законом, — по ходатайству органов досудебного расследования или по решению суда (судьи).

Особенности осуществления отдельных страховых выплат пострадавшим

В части 1 статьи 33 нового Закона № 1105 уточнено, что за пострадавшим, временно переведенным на более легкую, нижеоплачиваемую работу, сохраняется его среднемесячная заработная плата на срок, определенный ВКК, или до установления устойчивого ограничения жизнедеятельности (сейчас — устойчивой утраты профессиональной трудоспособности — ч. 1 ст. 39 действующего Закона № 1105). Необходимость перевода пострадавшего на другую работу, ее характер и продолжительность перевода устанавливаются ВКК или МСЭК (ч. 2 ст. 33 нового Закона № 1105).

Согласно части 1 статьи 34 нового Закона № 1105 пострадавшему, проходящему профессиональное обучение или переквалификацию (если со времени установления степени утраты профессиональной трудоспособности прошло не более одного года), ПФУ осуществляет ежемесячные страховые выплаты в размере среднемесячной заработной платы в течение срока, определенного для профессионального обучения или переквалификации (сейчас — в течение срока, определенного индивидуальной программой реабилитации на время профессионального обучения или переквалификации — ч. 1 ст. 40 действующего Закона № 1105). При этом пострадавший обеспечивается вспомогательными средствами реабилитации, необходимыми во время профессионального обучения или переквалификации, в соответствии с законами Украины «О реабилитации в сфере здравоохранения» и «О реабилитации лиц с инвалидностью в Украине» (сейчас — Фонд оплачивает стоимость приобретенных пострадавшим инструментов, протезов и других приспособлений, возмещает пострадавшему другие необходимые расходы, связанные с его профессиональной подготовкой — ч. 2 ст. 40 действующего Закона № 1105).

В пунктах 1 и 2 части 2 статьи 35 нового Закона № 1105 установлено, что нетрудоспособными лицами, которые на день смерти пострадавшего имели право на получение от него содержания, а после его смерти имеют право на получение ежемесячных страховых выплат, являются:

1) дети, не достигшие 18 лет;

2) совершеннолетние дети, которые являются получателями образования по дневной форме обучения (в том числе в период между завершением обучения в одном заведении образования и поступлением в другое заведение образования или в период между завершением обучения по одному образовательно-квалификационному уровню и продолжением обучения по другому образовательно-квалификационному уровню, при условии, что такой период не превышает 4 месяцев), — до окончания ими обучения, но не больше чем до достижения 23 лет, или которые признаны лицами с инвалидностью с детства.

Вместо вышеуказанных лиц в пункте 1 части 2 статьи 41 действующего Закона № 1105 указаны следующие нетрудоспособные лица, которые на день смерти пострадавшего имели право на получение от него содержания, а после его смерти имеют право на получение ежемесячных страховых выплат:

– дети, не достигшие 16 лет;

– дети от 16 до 18 лет, которые не работают или старше этого возраста, но из-за пороков физического или умственного развития сами не способны зарабатывать;

– дети, являющиеся учениками, студентами (курсантами, слушателями, стажерами) дневной формы обучения, — до окончания обучения, но не более чем до достижения ими 23 лет.

Кроме того, часть 2 статьи 35 нового Закона № 1105, в отличие от аналогичной части 2 статьи 41 действующего Закона № 1105, не содержит нетрудоспособных лиц, которые не состояли на содержании умершего, но имеют на это право (соответственно, такие лица не будут иметь права на получение ежемесячных страховых выплат), а также не содержит нетрудоспособных лиц – несовершеннолетних детей, на содержание которых умерший выплачивал или был обязан выплачивать алименты, но такие несовершеннолетние дети с 1 января 2023 года будут подпадать под категорию детей, не достигших 18 лет, указанных в пункте 1 части 2 статьи 35 нового Закона № 1105 (соответственно, они будут иметь право на получение ежемесячных страховых выплат).

Также изменяются максимальный и минимальный размеры ежемесячной страховой выплаты и размеры одноразовой страховой выплаты, которые теперь привязываются не к прожиточному минимуму, установленному для трудоспособных лиц (далее — ПМТЛ), а к минимальной заработной плате.

Так, согласно части 1 статьи 36 нового Закона № 1105 максимальный размер ежемесячной страховой выплаты, в том числе после проведенного перерасчета в соответствии с частью 2 статьи 31 этого Закона, не может превышать 4 минимальных заработных плат (сейчас — не может превышать 10 размеров ПМТЛ — ч. 1 ст. 42 действующего Закона № 1105). Минимальный размер назначенной ежемесячной страховой выплаты пострадавшему в перерасчете на 100% утраты профессиональной трудоспособности не может быть меньше минимальной заработной платы (сейчас — не может быть меньше ПМТЛ — ч. 1 ст. 42 действующего Закона № 1105).

Частью 2 статьи 36 нового Закона № 1105 установлено, что в случае устойчивой утраты профессиональной трудоспособности, установленной МСЭК, ПФУ осуществляет пострадавшему одноразовую страховую выплату, размер которой определяется в соответствии со степенью утраты профессиональной трудоспособности, исходя из расчета 7 минимальных заработных плат (сейчас — 17 размеров ПМТЛ — ч. 2 ст. 42 действующего Закона № 1105), установленных законом на день наступления права пострадавшего на страховую выплату.

В случае если во время дальнейших обследований МСЭК установит пострадавшему более высокую степень утраты устойчивой профессиональной трудоспособности с учетом другой профессиональной болезни или другого увечья, связанного с выполнением трудовых обязанностей, такому пострадавшему осуществляется одноразовая страховая выплата, размер которой определяется в соответствии с процентом, на который увеличена степень утраты трудоспособности по сравнению с предыдущим обследованием МСЭК, исходя из расчета 7 минимальных заработных плат (сейчас — из расчета 17 размеров ПМТЛ — ч. 2 ст. 42 действующего Закона № 1105), установленных законом на день наступления права пострадавшего на страховую выплату.

Также частью 2 статьи 36 нового Закона № 1105 предусмотрено, что пострадавшим, имеющим право на одновременное получение одноразовой страховой выплаты согласно этому Закону и одноразовой страховой выплаты согласно другим законам Украины, осуществляется одна страховая выплата по их выбору.

Уменьшен перечень услуг, на которые имеют право пострадавшие от несчастного случая. Так, согласно части 3 статьи 36 нового Закона № 1105 пострадавшие имеют право на лечение и реабилитацию в сфере здравоохранения в учреждениях здравоохранения, проводимые в соответствии с требованиями законов Украины «О государственных финансовых гарантиях медицинского обслуживания населения» и «О реабилитации в сфере здравоохранения». Мероприятия по реабилитации в сфере здравоохранения предусматривают медикаментозное лечение в рамках компетенций врача физической и реабилитационной медицины, физическую терапию, эрготерапию, терапию речи и вещания, обеспечение протезированием, ортезированием, другими вспомогательными средствами реабилитации, предоставляемыми в соответствии с общей целью и задачами реабилитации, указанными в индивидуальном реабилитационном плане. Другие виды реабилитационных мероприятий осуществляются в случае, если потребность в них определена заключением МСЭК и индивидуальной программой реабилитации лица с инвалидностью (при его составлении) в соответствии с требованиями Закона Украины «О реабилитации лиц с инвалидностью в Украине». Финансирование таких мероприятий осуществляется по программам государственного бюджета в соответствии с законодательством. Пострадавшие имеют право на обеспечение протезированием, ортезированием, вспомогательными средствами реабилитации, медицинскими изделиями, которые предоставляются в соответствии с требованиями законов Украины «О реабилитации в сфере здравоохранения» и «О реабилитации лиц с инвалидностью в Украине». Финансирование таких мероприятий осуществляется по программам государственного бюджета в соответствии с законодательством. Закупка социальных услуг, в том числе на необходимый уход за пострадавшим, осуществляется и рассчитывается согласно оценке потребностей пострадавшего в соответствии с Законом Украины «О социальных услугах». Расходы на социальные услуги для пострадавшего возмещаются за счет денежных средств социального страхования независимо от того, кем они осуществляются.

Для сравнения сейчас согласно части 3 статьи 42 действующего Закона № 1105 Фонд финансирует расходы на медицинскую и социальную помощь, в том числе на дополнительное питание, приобретение лекарств, специальный медицинский, постоянный сторонний уход, бытовое обслуживание, протезирование, реабилитацию в сфере здравоохранения, санаторно-курортное лечение, приобретение специальных средств передвижения и т. п., если потребность в них определена закдючениями МСЭК и индивидуальной программой реабилитации лица с инвалидностью (при ее составлении). Фонд организует целенаправленное и эффективное лечение пострадавшего в собственных специализированных лечебно-профилактических учреждениях или на договорной основе в других лечебно-профилактических учреждениях с целью скорейшего восстановления здоровья застрахованного. Если вследствие несчастного случая или профессионального заболевания пострадавший временно утратил трудоспособность, Фонд финансирует все расходы по его лечению. Дополнительное питание назначается на конкретно определенный срок по рациону, который составляет диетолог или лечащий врач и утверждает МСЭК. Невозможность обеспечения пострадавшего дополнительным питанием в лечебно-профилактическом или реабилитационном учреждении подтверждается справкой с подписью главного врача (директора) этого учреждения. В этом случае компенсация расходов на дополнительное питание осуществляется Фондом на основании информации Госстата о средних ценах на продукты питания в торговой сети того месяца, в котором их приобрели. Расходы на лекарства, лечение, протезирование (кроме протезов из драгоценных металлов), приобретение санаторно-курортных путевок, предметов ухода за пострадавшим определяются на основании выданных врачами рецептов, санаторно-курортных карт, справок или счетов об их стоимости. Сумма расходов на необходимый уход за пострадавшим зависит от характера этого ухода, установленного МСЭК, и не может быть меньше (на месяц) чем:

1) размер минимальной заработной платы, установленной на день выплаты, — на специальный медицинский уход (массаж, уколы и т. п.);

2) половина размера минимальной заработной платы, установленной на день выплаты, — на постоянный сторонний уход;

3) четверть размера минимальной заработной платы, установленной на день выплаты, — на бытовое обслуживание (уборка, стирка белья и т. п.).

Сейчас расходы по уходу за пострадавшим возмещаются Фондом независимо от того, кем они осуществляются. Необходимость пострадавших в специальном медицинском, постоянном стороннем уходе и бытовом обслуживании определяет МСЭК. Если МСЭК установлено, что пострадавший нуждается в нескольких видах помощи, оплата осуществляется по каждому ее виду отдельно.

Еще одним новшеством является отмена предоставления пострадавшим, которым назначена инвалидность, бесплатных путевок для санаторно-курортного лечения на основании медицинского заключения. Так, согласно части 4 статьи 36 нового Закона № 1105 пострадавшему, ставшему лицом с инвалидностью, компенсируются расходы на проезд к месту лечения и/или реабилитации и обратно. Лицу, сопровождающему пострадавшего к месту лечения и/или реабилитации (если пострадавшему определена потребность в сопровождении) и обратно, ПФУ при наличии подтверждающих документов (оригиналов) компенсирует расходы на проезд и жилье в размерах, установленных для служебных командировок. Ежемесячные страховые выплаты пострадавшему в течение этого времени осуществляются на общих основаниях.

Для сравнения в соответствии с частью 4 статьи 42 действующего Закона № 1105 пострадавшему, ставшему лицом с инвалидностью, периодически, но не реже одного раза в 3 года, а лицам с инвалидностью I группы ежегодно бесплатно по медицинскому заключению предоставляется путевка для санаторно-курортного лечения; при самостоятельном приобретении путевки ее стоимость компенсирует Фонд в размере, установленном правлением Фонда. Пострадавшему, ставшему лицом с инвалидностью, компенсируются также расходы на проезд к месту лечения и обратно. Лицу, сопровождающему пострадавшего к месту лечения и обратно (кроме санаторно-курортного лечения), Фонд компенсирует при наличии подтверждающих документов (оригиналов) расходы на проезд и жилье по размерам согласно законодательству о служебных командировках. Лицо, сопровождающее на санаторно-курортное лечение лицо с инвалидностью, которому по заключению МСЭК или индивидуальной программой реабилитации лица с инвалидностью определена необходимость в сопровождении, Фонд обеспечивает путевкой без лечения (только проживание и питание) или компенсирует такие расходы в случае самостоятельного приобретения путевки.

Следовательно, лицам с инвалидностью вместо предоставления бесплатно или выплаты компенсации стоимости путевок для санаторно-курортного лечения с компенсацией расходов на проезд к месту лечения и обратно, теперь будут компенсировать только расходы на проезд к месту лечения и/или реабилитации и обратно.

Также новый Закон № 1105 не содержит нормы, аналогичной норме части 5 статьи 42 действующего Закона № 1105, согласно которой при наличии медицинских показаний для получения автомобиля и наличии или отсутствии противопоказаний к управлению им Фонд обеспечивает пострадавшего автомобилем бесплатно или на льготных условиях, организует и оплачивает обучение вождению автомобиля, а также выплачивает компенсацию на бензин (горючее), ремонт и техническое обслуживание автомобилей или на транспортное обслуживание в порядке и на условиях, определяемых Кабинетом Министров Украины. В случае самостоятельного приобретения пострадавшим автомобиля его стоимость компенсирует Фонд в порядке и размерах, установленных Кабинетом Министров Украины.

Согласно части 5 статьи 36 нового Закона № 1105 в случае смерти пострадавшего вследствие несчастного случая на производстве выплачиваются:

1) одноразовая помощь его семье в сумме, равной 40 размерам минимальной заработной платы (сейчас — в сумме, равной 100 размерам ПМТЛ — ч. 6 ст. 36 действующего Закона № 1105), установленной законом на день наступления права на страховую выплату;

2) одноразовая страховая выплата каждому лицу, имеющему право на получение содержания от пострадавшего, а также его ребенку, родившемуся в течение не более 10-месячного срока после смерти пострадавшего, в сумме, равной 8 размерам минимальной заработной платы (сейчас — в сумме, равной 20 размерам ПМТЛ — ч. 6 статьи 36 действующего Закона № 1105), установленной законом на день наступления права на страховую выплату.

В соответствии с частью 7 статьи 36 нового Закона № 1105 максимальный размер ежемесячной страховой выплаты лицам, утратившим кормильца, не может превышать 7 размеров минимальной заработной платы (сейчас — 10 размеров ПМТЛ — ч. 8 ст. 42 действующего Закона № 1105), установленной законом на день наступления права на страховую выплату.

Частью 14 статьи 36 нового Закона № 1105 установлено, что перерасчет сумм страховых выплат осуществляется в соответствии с частью 2 статьи 31 этого Закона (см. выше). В то же время, статьей 36 нового Закона № 1105, в отличие от части 15 статьи 42 действующего Закона № 1105, не предусмотрено проведение индексации суммы страховой выплаты (о причине — см. выше).

Также статья 36 нового Закона № 1105 не содержит нормы, аналогичной норме части 16 статьи 42 действующего Закона № 1105, согласно которой в случае если степень утраты трудоспособности небольшая, по желанию пострадавшего на производстве ежемесячная страховая выплата может быть заменена рабочим органом Фонда выплатой одноразовой помощи на условиях и в порядке, определенными правлением Фонда.

Документы для назначения страховых выплат пострадавшим

Обновлены перечень и способ подачи (получения) документов, на основании которых назначаются страховые выплаты пострадавшим или лицам, имеющим право на такие выплаты в случае смерти пострадавшего.

Так, согласно части 1 статьи 37 нового Закона № 1105 для назначения страховых выплат пострадавший или лица, имеющие право на такие выплаты в случае смерти пострадавшего, подают в ПФУ в электронной форме через Единый государственный вебпортал электронных услуг или веб-портал электронных услуг ПФУ заявление о назначении выплаты (лично или через уполномоченного представителя) по форме, утвержденной правлением ПФУ. За малолетних или несовершеннолетних заявление подает один из родителей или другой законный представитель. Заявление может быть подано в ПФУ в форме бумажного документа.

В соответствии с частью 2 статьи 37 нового Закона № 1105 территориальные органы ПФУ принимают решение о назначении страховых выплат на основании заявления и полученных путем автоматизированного обмена имеющимися данными между информационно-коммуникационными системами органов государственной власти, предприятий, учреждений, организаций:

1) акта расследования несчастного случая или акта расследования профессионального заболевания по установленным формам;

2) данных об установлении инвалидности и степени утраты профессиональной трудоспособности;

3) данных Государственного реестра актов гражданского состояния граждан о рождении лица, имеющего право на выплаты, и его происхождении, браке, расторжении брака, изменении имени, смерти пострадавшего и других актов гражданского состояния, необходимых для назначения страховых выплат;

4) данных реестра застрахованных лиц и реестра страхователей Госреестра страхования о трудоустройстве, начисленной заработной плате (доходе) и уплате страховых взносов и других данных, необходимых для назначения выплат;

5) имеющихся данных Единого государственного демографического реестра о регистрации места жительства;

6) данных органов регистрации о регистрации места жительства;

7) данных Единой государственной электронной базы по вопросам образования об обучении;

8) данных Государственного реестра должников о выплате алиментов;

9) данных Единой информационной базы данных о внутренне перемещенных лицах относительно статуса внутренне перемещенного лица;

10) данных Единого государственного реестра юридических лиц, физических лиц – предпринимателей и общественных формирований о юридических лицах и физических лицах – предпринимателях.

Пострадавший или лица, имеющие право на страховые выплаты, в случае отсутствия необходимой информации в государственных реестрах и базах данных, имеют право предоставить дополнительные документы, необходимые для назначения страховых выплат (ч. 3 ст. 37 нового Закона № 1105).

Таким образом, значительно уменьшается перечень документов, которые должны подать в ПФУ пострадавшие или лица, имеющие право на страховые выплаты в случае смерти пострадавшего. Фактически от них требуется подать только заявление о назначении страховой выплаты, а всю остальную информацию ПФУ получит из имеющихся государственных реестров и баз данных, и только в случае отсутствия в них необходимой информации пострадавшие или лица, имеющие право на страховые выплаты в случае смерти пострадавшего, могут подать в ПФУ дополнительные документы.

Территориальные органы ПФУ рассматривают дело о страховых выплатах на основании заявления пострадавшего или заинтересованного лица и принимают соответствующие решения в течение 10 календарных дней, не учитывая день поступления указанных документов. Территориальные органы ПФУ могут задержать страховые выплаты до выяснения оснований выплат, если документы о несчастном случае оформлены с нарушением установленных требований (ч. 1, 3 ст. 38 нового Закона № 1105).

Что касается осуществления страховых выплат пострадавшим в период действия военного положения, то пунктом 2 Заключительных и переходных положений Закона № 2620 установлено, что:

1) в случае пропуска пострадавшим в период действия военного положения срока повторного осмотра МСЭК выплата ежемесячных страховых выплат не останавливается в период действия военного положения и одного месяца после его прекращения с последующим проведением перерасчета размера страховых выплат на основании заявления и результатов переосмотра пострадавшего;

2) во время действия военного положения и в течение одного месяца после его прекращения лицам в возрасте от 18 до 23 лет, получающим по дневной форме обучения профессиональное (профессионально-техническое), специальное предвысшее, высшее образование, ежемесячные страховые выплаты в случае смерти пострадавшего в соответствии с Законом № 1105 назначаются, а выплата ранее назначенных продолжается без предоставления справки заведения образования, на основании данных о получении образования по дневной форме обучения в 2022 году, полученных из Единой государственной электронной базы по вопросам образования;

3) во время действия военного положения в Украине и в течение одного месяца после его прекращения назначение страховых выплат пострадавшим на производстве, членам семьи в случае смерти пострадавшего из числа внутренне перемещенных лиц, не имеющих необходимых документов, в том числе о месте жительства, периодах страхового стажа, трудовой деятельности, обучении, заработной плате (доходе), осуществляется путем автоматизированного обмена между информационно-коммуникационными системами органов государственной власти, предприятий, учреждений, организаций имеющимися данными, указанными в пунктах 1–10 части 2 статьи 37 нового Закона № 1105 (см. выше) и налоговой отчетности за последний отчетный период или за IV квартал 2021 года или годовой отчетности за 2021 год.

Прекращение страховых выплат пострадавшим

В статье 40 нового Закона № 1105, являющейся аналогом статьи 46 действующего Закона № 1105, уточнены и расширены случаи прекращения осуществления страховых выплат. Так, с 1 января 2023 года осуществление страховых выплат и предоставление социальных услуг прекращаются, в частности:

– если пострадавшим является лицо, которому оформлены документы для выезда за границу на постоянное проживание/оставление на постоянное проживание за границей, если иное не предусмотрено международным договором Украины, согласие на обязательность которого предоставлено Верховной Радой Украины (сейчас — осуществление страховых выплат прекращается на все время проживания пострадавшего за границей, если иное не предусмотрено международным договором Украины, согласие на обязательность которого предоставлено Верховной Радой Украины);

– в случае смерти получателя страховых выплат;

– в случае добровольного отказа от страховой выплаты пострадавшим или лицами, имеющими право на страховые выплаты при смерти пострадавшего.

Хранение дел о страховых выплатах пострадавшим

Статьей 43 нового Закона № 1105 предусмотрено создание электронного дела о страховых выплатах — это совокупность информации, которая зафиксирована в форме электронных данных и используется для назначения, перерасчета и осуществления страховых выплат. Дело о страховых выплатах формируется и ведется в соответствии с требованиями законов Украины «Об электронных документах и электронном документообороте», «Об электронных доверительных услугах» и «О защите персональных данных». Электронные дела о страховых выплатах пострадавших на производстве и заинтересованных лиц хранятся в течение 75 лет после снятия застрахованного лица с учета. По истечении срока хранения дела о страховых выплатах подлежат уничтожению в установленном законодательством порядке. Бумажные дела о страховых выплатах подлежат обязательной оцифровке.

Переходные положения

Как отмечалось выше, четкие нормы о финансировании страховых выплат по страховым случаям, переходящим с 2022 года на 2023 год, ни Законом № 2620, ни Законом № 1105 не определены.

Единственный нюанс: согласно пункту 8 Заключительных и переходных положений нового Закона № 1105 действие абзаца третьего части 1 статьи 22 этого Закона об осуществлении страховой выплаты территориальными органами ПФУ распространяется на застрахованных лиц по фактам неосуществления им страхователем страховой выплаты по страховым случаям, наступившим до вступления в силу этого Закона (т. е. до 1 января 2023 года).

Абзацем третьим части 1 статьи 22 нового Закона № 1105 определено, что в случае ликвидации (реорганизации) предприятия, учреждения, организации страховые выплаты по страховым случаям, наступившим до ликвидации (реорганизации), осуществляются застрахованным лицам правопреемником, а в случае отсутствия правопреемника — территориальным органом ПФУ по месту осуществления учета ликвидируемого предприятия, учреждения, организации как страхователя.

Таким образом, в случае ликвидации предприятия без правопреемника по страховым случаям, наступившим у работников такого предприятия до его ликвидации, но по которым предприятием страховые выплаты не осуществлены до 1 января 2023 года, страховые выплаты осуществляются после 1 января 2023 года территориальным органом ПФУ.

Пунктом 5 Заключительных и переходных положений нового Закона № 1105 поручено ФССУ обеспечить передачу в ПФУ личных дел пострадавших (членов их семей), баз данных, носителей информации и программного обеспечения по ведению учета и осуществлению страховых выплат в порядке, определенном Кабинетом Министров Украины.

В соответствии с пунктом 6 Заключительных и переходных положений нового Закона № 1105 со дня вступления в силу этого Закона (т. е. с 1 января 2023 года) плательщики страховых взносов на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными погребением, общеобязательное государственное социальное страхование от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности, плательщики ЕСВ и получатели выплат (материального обеспечения) считаются такими, которые зарегистрированы (взяты на учет) ПФУ. Их перерегистрация не осуществляется.

Согласно пункту 7 Заключительных и переходных положений нового Закона № 1105 взыскание и погашение задолженности по страховым взносам на общеобязательное государственное социальное страхование в связи с временной утратой трудоспособности и расходами, обусловленными погребением, от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, повлекших утрату трудоспособности, пенсионное страхование, ЕСВ, в том числе в судебном порядке, по делам о банкротстве, по исполнительным документам, производство по которым открыто до дня вступления в силу этого Закона (т. е. до 1 января 2023 года), осуществляют территориальные органы ПФУ.

Пунктом 12 Заключительных и переходных положений нового Закона № 1105 поручено Кабинету Министров Украины:

1) обеспечить передачу денежных средств ФССУ в ПФУ;

2) привести свои нормативно-правовые акты в соответствие с этим Законом;

3) обеспечить приведение министерствами, другими центральными органами исполнительной власти их нормативно-правовых актов в соответствие с этим Законом;

4) обеспечить принятие нормативно-правовых актов, необходимых для реализации этого Закона;

5) обеспечить вступление в силу нормативно-правовых актов, указанных в подпунктах 2 – 4 этого пункта, одновременно со вступлением в силу этого Закона (т. е. с 1 января 2023 года);

6) подготовить и подать на рассмотрение Верховной Рады Украины законопроекты о: увеличении срока получения пособия по беременности и родам; привлечении работодателей к реабилитации, созданию адаптированных рабочих мест для пострадавших вследствие трудового увечья или профессионального заболевания; возможности работодателей, возвращающих на работу работников после реабилитации, получать денежные средства от международных доноров;

7) расширить программы реимбурсации лекарственных средств и медицинских изделий с учетом наиболее востребованных препаратов в случае травмы на производстве и профессиональных заболеваний;

8) проработать вопрос предоставления работодателем оплачиваемых дней дополнительного отпуска в случае временной нетрудоспособности работника вместо выплаты пособия по временной нетрудоспособности;

9) в течение 6 месяцев со дня вступления в силу этого Закона подготовить и подать на рассмотрение Верховной Рады Украины предложения по приведению законов Украины в соответствие с этим Законом.

Новшества Закона Украины
«Об общеобязательном государственном пенсионном страховании»

Изменения, вносимые с 1 января 2023 года в Закон № 1058, имеют организационный характер и касаются в основном новых полномочий и обязанностей ПФУ, Правления, Исполнительной дирекции и Наблюдательного совета ПФУ.

Так, части 1 и 3 статьи 58 Закона № 1058 изложены в такой новой редакции:

«1. Пенсионный фонд является органом, который осуществляет руководство и управление солидарной системой, общеобязательным государственным социальным страхованием от несчастного случая, в связи с временной утратой трудоспособности и медицинским страхованием, обеспечивает сбор, аккумуляцию и учет страховых взносов, назначает пенсии и готовит документы для ее выплаты, обеспечивает своевременное и в полном объеме финансирование выплаты пенсий, помощи на погребение, выплат по видам общеобязательного государственного социального страхования, осуществляет контроль за целевым использованием денежных средств Пенсионного фонда, решает вопросы, связанные с ведением учета пенсионных активов застрахованных лиц на накопительных пенсионных счетах, осуществляет административное управление Накопительным фондом, социальные и другие выплаты, предусмотренные законодательством Украины, и другие функции, предусмотренные этим Законом, Законом Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании» и уставом Пенсионного фонда»;

«3. Пенсионный фонд не может осуществлять любую другую деятельность, кроме указанной в части первой этой статьи, и использовать денежные средства общеобязательного государственного пенсионного страхования и общеобязательного государственного социального страхования на цели, не связанные с данной деятельностью».

Также в новой редакции изложена часть 1 статьи 61 Закона № 1058, устанавливающая полномочия Правления ПФУ. В частности, новыми полномочиями Правления ПФУ являются:

– утверждение положения о службе страховых экспертов по охране труда, профилактике несчастных случаев на производстве и профессиональных заболеваний;

– утверждение перечня врачей, уполномоченных на проведение проверки обоснованности выдачи и продления ЛН;

– определение порядка осуществления мониторинга ЭРЛН;

– определение порядка назначения, перерасчета и осуществления страховых выплат;

– установление размера помощи на погребение застрахованного лица или лица, находящегося на его содержании, и определение порядка ее предоставления;

– определение порядка ведения информационно-коммуникационной системы общеобязательного государственного социального страхования.

В части 2 статьи 64 Закона № 1058 к обязанностям Исполнительной дирекции ПФУ добавили осуществление анализа и прогнозирования поступления денежных средств от уплаты ЕСВ и одновременно лишили ее обязанности вести ЭРЛН.

В части 1 статьи 65 Закона № 1058 уточнили, что Наблюдательный совет ПФУ создается с целью осуществления контроля за соблюдением ПФУ законодательства об общеобязательном государственном пенсионном и социальном страховании, выполнения уставных задач и целевого использования денежных средств ПФУ. Также Наблюдательный совет создает рабочие группы для осуществления контроля за деятельностью ПФУ, соблюдением законодательства об общеобязательном государственном пенсионном и социальном страховании и целевым использованием денежных средств ПФУ (ч. 1 ст. 68 Закона № 1058).

В пунктах 1, 1-1 и 2 части 1 статьи 73 Закона № 1058 уточнили, что денежные средства ПФУ используются на:

1) выплату пенсий, предусмотренных этим Законом;

1-1) осуществление страховых выплат и финансирование мероприятий по профилактике страховых случаев, предусмотренных Законом Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании»;

2) предоставление социальных услуг, предусмотренных этим Законом и Законом Украины «Об общеобязательном государственном социальном страховании».

Прогноз последствий принятия Закона № 2620

По мнению законодателей, принятие Закона № 2620 позволит создать современную и эффективную систему администрирования в системе государственного социального страхования работающих граждан, осуществить мероприятия правового и организационно-технического характера по оптимизации расходов и по обеспечению сбалансированности бюджетов фондов социального страхования для обеспечения финансовой устойчивости отдельных видов обязательного социального страхования.

Такая модель управления позволит:

– осуществлять надлежащий контроль за целевым направлением денежных средств таких фондов;

– выстроить единую современную информационную систему социального страхования;

– существенно снизить административные расходы системы социального страхования, а сэкономленные денежные средства направить на преодоление дефицита фондов социального страхования;

– модернизировать разрозненные фонды социального страхования и создать на базе ПФУ современный орган управления социальным страхованием за счет улучшения их операционных процессов и инфраструктуры информационных технологий, а также за счет реструктуризации административной и операционной способности этих фондов.

25 жовтня 2022 року офіційно опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX (далі — Закон № 2620). Цим Законом, який набере чинності 1 січня 2023 року, в новій редакції буде викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) та внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058).

На думку розробників Закону № 2620, основна його мета — зміцнення фінансової стійкості та покращення надання страхових виплат в системі державного соціального страхування за рахунок:

– покращення адміністрування в системі загальнообов’язкового соціального страхування працюючих громадян внаслідок зменшення адміністративних структур управління;

– запровадження єдиної системи управління коштами та єдиної інформаційної системи;

– посилення державного контролю за використанням коштів соціального страхування.

Затвердження Закону № 1105 в новій редакції обумовлено необхідністю покращення ефективності системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, оскільки на сьогодні вона потерпає від дефіциту коштів на забезпечення соціальних гарантій громадянам, передбачених статтею 46 Конституції України та законами України про соціальне страхування. Одним з шляхів покращення ситуації є зміна управління в системі адміністрування фондами соціального страхування, спрямована на зменшення адміністративних видатків фондів пенсійного та соціального страхування, які залишаються високими. Досвід країн східної Європи свідчить про меншу кількість структур в управлінні соціальним страхуванням, максимальну мінімізацію адміністративних витрат та про застосування уніфікованих підходів до виплат за усіма видами соціального страхування. Зниження ставки єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) у 2016 році, кризові явища, які спостерігаються в даний час в економіці нашої країни, потребують більш ефективних моделей управління в національній системі державного соціального страхування. Економія страхових коштів за рахунок скорочення адміністративних видатків орієнтовно становитиме 2–3 млрд. гривень на рік за рахунок об’єднання споріднених функцій, посилення контролю над ефективністю використання коштів, інформатизації системи страхування та продажу надлишкового майна.

Головним нововведенням Закону № 2620 є об’єднання з 1 січня 2023 року адміністративних структур Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) та Фонду соціального страхування України (далі — ФССУ, Фонд) для скорочення адміністративних видатків та підвищення ефективності виконання ключових функцій, пов’язаних із здійсненням страхових виплат. Приведення у відповідність операційних процесів фондів до консолідованої системи адміністрування здійснюється на базі ПФУ як найбільш розвинутої мережі територіальних органів управління в системі соціального страхування. При цьому передбачено затвердження за кожним видом соціального страхування власної частки ЄСВ та складання окремих бюджетів, що покращить обґрунтованість використання коштів та створить стимули до запровадження заходів, які зменшують соціальні ризики за кожним видом соціального страхування.

Пунктами 2–4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2620 передбачено наступне:

– припинити ФССУ та управління виконавчої дирекції ФССУ, реорганізувавши їх шляхом приєднання до ПФУ з 1 січня 2023 року. ПФУ та його територіальні органи є правонаступниками ФССУ, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції ФССУ та їх відділень;

– до завершення заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ та його робочих органів до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 2620, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи ФССУ;

– нормативно-правові та розпорядчі акти ФССУ діють до затвердження відповідних рішень ПФУ.

Зупинимося детально на нормах нової редакції Закону № 1105, які важливі для страхувальників (роботодавців) та застрахованих осіб, та на нових нормах Закону № 1058.

Нововведення Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

З 1 січня 2023 року нова редакція Закону № 1105 (далі — новий Закон № 1105) матиме 46 статей на відміну від чинного Закону № 1105, який має 54 статті.

Хто буде страховиком

У статті 4 нового Закону № 1105 зазначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Також, як і раніше, ПФУ є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності (далі — ЕРЛН) як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр страхування).

Крім того, у статті 1 нового Закону № 1105 зазначено, що страховик — Пенсійний фонд України (наразі — Фонд соціального страхування України).

Таким чином, всі повноваження ФССУ з 1 січня 2023 року переходять до ПФУ, але до завершення всіх організаційних заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 1105, забезпечують органи ФССУ. Також до затвердження ПФУ відповідних нормативно-правових актів діятимуть нормативно-правові акти ФССУ.

Нові терміни

У статті 1 нового Закону № 1105, яка містить терміни, встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (наразі — за рахунок коштів Фонду соціального страхування України).

Тепер на рівні закону, а саме у пунктах 15 і 16 статті 1 нового Закону № 1105, визначено такі терміни:

медичний висновок про тимчасову непрацездатність — електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров’я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності;

листок непрацездатності — сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.

У тексті нового Закону № 1105 (крім прикінцевих та перехідних положень) немає терміну «матеріальне забезпечення», а замість нього вживається термін «страхові виплати». Також замість терміну «кошти Фонду» вживається термін «страхові кошти».

Права, обов’язки та відповідальність ПФУ, страхувальників і застрахованих осіб

Права, обов’язки та відповідальність ПФУ містить стаття 6 нового Закону № 1105. Вони такі самі як зараз у ФССУ. Єдиний нюанс — ПФУ також буде мати право перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (п. 2 ч. 1 ст. 6 нового Закону № 1105). Це буде зробити ПФУ простіше, оскільки він, як зазначено вище, є адміністратором ЕРЛН. Але ПФУ, на відміну від ФССУ, не матиме обов’язку укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві, а також угоди із санаторно-курортними закладами для обслуговування застрахованих осіб, що направляються безпосередньо із стаціонару лікувального закладу до реабілітаційних відділень (п. 11 ч. 2 ст. 10 чинного Закону № 1105).

Права, обов’язки та відповідальність роботодавця як страхувальника визначені у статті 8 нового Закону № 1105, при цьому деяких змін зазнали лише обов’язки роботодавця. Так, в пункті 6 частини 2 статті 8 нового Закону № 1105 уточнили, що роботодавець зобов’язаний допускати посадових осіб ПФУ для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів, контролю за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб. Крім того, роботодавець тепер зобов’язаний інформувати працівників підприємства, установи, організації про засади соціального страхування, підстави та порядок здійснення страхових виплат, а також про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та реабілітаційну допомогу (п. 7 ч. 2 ст. 8 нового Закону № 1105). Також уточнили, що роботодавець зобов’язаний подавати звітність до ПФУ у строки, в порядку та за формою, що встановлені Кабінетом Міністрів України (п. 8 ч. 2 ст. 8 нового Закону № 1105). Отже, Уряд має затвердити строк, порядок подання та форму звітності, яку мають подавати роботодавці (страхувальники) до ПФУ.

Скасовано обов’язок роботодавця повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з ФССУ обслуговують підприємство (п. 7 ч. 2 ст. 15 чинного Закону № 1105).

Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб визначені у статті 9 нового Закону № 1105. Що стосується прав застрахованих осіб, то, як і зараз, застрахована особа матиме право на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, але буде скасовано обмеження, згідно з яким загальна тривалість професійної реабілітації не може перевищувати двох років.

З переліку витрат, які мають бути відшкодовані застрахованій особі під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров’я і професійної реабілітації, виключено витрати на житло та харчування, транспортування багажу застрахованої особи, але залишаються витрати такої особи на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, а також витрати на проїзд особи, яка супроводжує застраховану особу (ч. 1 ст. 9 нового Закону № 1105).

Також уточнено, що застрахована особа має право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (п. 7 ч. 1 ст. 9 нового Закону № 1105).

Що стосується обов’язків, то застрахована особа у разі настання нещасного випадку або виникнення професійного захворювання при наданні медичної та реабілітаційної допомоги також буде зобов’язана:

– надавати фахівцям з реабілітації об’єктивну інформацію, необхідну для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;

– дотримуватися законних методичних настанов, інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації;

– погоджувати індивідуальний реабілітаційний план та внесені до нього зміни.

Водночас скасовується норма, згідно з якою застрахована особа у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання зобов’язана лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими ФССУ уклав угоди на медичне обслуговування (п. 4 ч. 2 ст. 16 чинного Закону № 1105).

Види страхових виплат

Види страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначено у статті 13 нового Закону № 1105.

У пункті 1 частини 1 статті 13 нового Закону № 1105 уточнено, що за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Водночас стаття 13 нового Закону № 1105 не містить такого виду соціальних послуг як оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Отже, скасовується оплата за рахунок коштів соціального страхування лікування застрахованих осіб у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм, яка передбачена пунктом 4 частини 1 статті 20 чинного Закону № 1105.

Страхові випадки та умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

Перелік страхових випадків, у разі настання яких застрахованій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), наведено у статті 15 нового Закону № 1105. Цей перелік трохи відкориговано порівняно з переліком, наведеним у статті 22 чинного Закону № 1105.

Зокрема, скасовується такий страховий випадок як перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм (п. 8 ч. 1 ст. 22 чинного Закону № 1105). Відповідно, скасовується надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка направляється на лікування та/або для надання реабілітаційної допомоги до відділень санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару закладу охорони здоров’я або реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, за весь час перебування у санаторно-курортному закладі, з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку, а також скасовується надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, за весь період санаторно-курортного лікування дитини з інвалідністю (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею (ч. 10 ст. 22 чинного Закону № 1105). Новий Закон № 1105 вже не містить статті, яка є аналогом статті 29 «Лікування та надання реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортних закладів» чинного Закону № 1105.

Водночас додаються (уточнюються) такі страхові випадки:

– догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (п. 5 ч. 1 ст. 15 нового Закону № 1105). Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка доглядає за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною, з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку (ч. 10 ст. 15 нового Закону № 1105);

– надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я (п. 9 ч. 1 ст. 15 нового Закону № 1105). Наразі схожим страховим випадком є протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства (п. 8 ч. 1 ст. 22 чинного Закону № 1105). Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку (ч. 9 ст. 15 нового Закону № 1105).

Оскільки страховиком з 1 січня 2023 року буде ПФУ, то саме він у випадках, зазначених у пунктах 1 (тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві) і 7 (перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій) частини 1 статті 15 нового Закону № 1105, буде виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності. Як і раніше, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 нового Закону № 1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця (ч. 2 ст. 15 нового Закону № 1105).

Стаття 15 нового Закону № 1105 не містить наступних норм, які містять частини 2 і 3 статті 22 чинного Закону № 1105:

– допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством;

– застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року;

– застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом четвертим частини 2 статті 22 та статтею 24 Закону № 1105 (тобто не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року та залежно від страхового стажу).

Таким чином, по страхових випадках, які настануть з 1 січня 2023 року, допомога по тимчасовій непрацездатності буде виплачуватися застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, за рахунок коштів ПФУ не з першого, а з шостого дня непрацездатності (тобто в загальному порядку). Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, та у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років буде надаватися без обмеження 75 календарними днями за календарний рік.

У статті 16 нового Закону № 1105, яка містить підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, додано ще одну підставу. Тепер допомога по тимчасовій непрацездатності не буде надаватися за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим (про відповідальність винних осіб в цій ситуації розказано нижче).

В частині 2 статті 16 нового Закону № 1105 уточнюється, що застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, не виконують інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації, необхідних для надання реабілітаційної допомоги відповідно до індивідуального реабілітаційного плану, погодженому цією особою, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі лікарсько-консультативною комісією (далі — ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Частина 2 статті 17 нового Закону № 1105, що визначає розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, містить уточнення, згідно з яким не тільки медичним працівникам, а й фахівцям з реабілітації, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Умови виплати допомоги по вагітності та пологах

Частина 1 статті 18 нового Закону № 1105, яка визначає умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах, містить уточнену норму, згідно з якою розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до пологів.

Таким чином, прив’язка допомоги по вагітності та пологах йде не до календарних днів тимчасової непрацездатності, зазначених у листку непрацездатності, а до календарних днів відпустки по вагітності та пологах (далі — «декретна» відпустка), оскільки працівниця, якій видано (по якій сформовано) листок непрацездатності по вагітності та пологах, може продовжувати працювати. Відповідно, за дні роботи допомога по вагітності та пологах працівниці не виплачується, оскільки згідно з частиною 1 статті 18 нового Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах не змінилась — за весь період «декретної» відпустки, а саме 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, а жінкам–«чорнобильцям» — 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів (ч. 1 ст. 18 нового Закону № 1105). Як і раніше, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), тобто незалежно від страхового стажу (ч. 1 ст. 19 нового Закону № 1105).

Нововведенням є те, що з 1 січня 2023 року допомога по вагітності та пологах буде виплачуватися застрахованій особі, яка встановила опіку над дитиною. Так, відповідно до частини 2 статті 18 нового Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину або встановила опіку над дитиною протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення або встановлення опіки до закінчення 56 календарних днів (у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей або встановлення опіки над двома і більше дітьми — 70 календарних днів; для застрахованих осіб, віднесених до 1 – 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, — 90 календарних днів).

В частині 3 статті 18 нового Закону № 1105 усунено неточність та встановлено, що за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги при народженні дитини (наразі — від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Умови надання та розмір допомоги на поховання

У статті 20 нового Закону № 1105, яка визначає право на отримання допомоги на поховання, в частині 2 стосовно надання допомоги на поховання членам сім’ї, які перебували на утриманні застрахованої особи, яка померла, уточнено, що до членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони: були на повному його утриманні; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

У статті 21 нового Закону № 1105 встановлено, що допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням ПФУ, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Нагадаємо, що наразі розмір допомоги на поховання затверджено постановою ФССУ від 08.02.2017 № 17 та становить 4100 грн., але ПФУ може затвердити й інший розмір зазначеної допомоги.

Ще однім нововведенням є розширення переліку документів, які подаються для призначення допомоги на поховання. Так, згідно з частиною 3 статті 23 нового Закону № 1105 допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі заяви особи, яка здійснила поховання, документа, що посвідчує особу, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть (наразі — на підставі свідоцтва про смерть — ч. 3 ст. 31 чинного Закону № 1105).

Відповідно до частини 4 статті 23 нового Закону № 1105 допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі заяви застрахованої особи та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть та інших актів цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідних для підтвердження сімейних відносин, документів про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи (наразі — на підставі свідоцтва про смерть та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи — ч. 4 ст. 31 чинного Закону № 1105).

Призначення страхових виплат

Новий Закон № 1105 не містить згадки про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації.

Так, в частині 3 статті 22 нового Закону № 1105, яка є аналогом частини 3 статті 30 чинного Закону № 1105, зазначено наступне:

«3. Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат».

Отже, тепер підприємства, установи, організації, в яких працює більше 15 працівників, не зобов’язані створювати комісію із соціального страхування, яка наразі здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, з 1 січня 2023 року роботодавці (страхувальники) самостійно приймають рішення, хто в них буде розглядати підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат, приймати рішення про призначення, відмову в призначенні або припинення страхових виплат. Роботодавець має відповідним наказом призначити особу, уповноважену на здійснення зазначених функцій, або може залишити виконувати свої попередні обов’язки комісію із соціального страхування підприємства (незалежно від кількості застрахованих осіб на підприємстві). В останньому випадку слід враховувати, що з 1 січня 2023 року фактично не буде діяти Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджене постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 13 (далі — Положення № 13), тому роботодавець наказом має затвердити локальний документ, в якому буде визначено порядок роботи уповноваженої особи або комісії із соціального страхування підприємства (аналог Положення № 13).

З 1 січня 2023 року статтею 23 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 30 чинного Закону № 1105, буде встановлено, зокрема, таке:

«1. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності (наразі — виданий у встановленому порядку листок непрацездатності; — Авт.). У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи».

Звертаємо увагу, що трохи застарілим є друге речення частини 1 статті 23 нового Закону № 1105, яке точно повторює друге речення частини 1 статті 23 чинного Закону № 1105. Нагадаємо, що згідно з пунктом 2 розділу II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.06.2021 № 1234, сформований ЛН (далі — е-ЛН) надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ.

ФССУ в листах від 27.07.2021 № 03/С-619з-798 та від 12.10.2021 № 03/О-878з-1047 (див. ВПЗ № 8/2021, стор. 117 та 120) зазначив, що е-ЛН повинен бути відображений в електронних кабінетах усіх страхувальників, з якими застрахована особа перебувала у трудових відносинах на момент настання страхового випадку, тобто і в електронному кабінеті роботодавця за сумісництвом. Отже, у випадку формування для працівника е-ЛН надавати за місцем роботи за сумісництвом копію ЛН, засвідчену підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи, не потрібно. У випадку не відображення в електронних кабінетах страхувальників е-ЛН працівник має можливість підтвердити факт своєї тимчасової непрацездатності витягом з ЕРЛН, виданим територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій формі для кожного роботодавця окремо.

ФССУ в роз’ясненні від 28.05.2022 (див. ВПЗ № 3/2022, стор. 125) повідомив, що витяг з ЕРЛН формується у кабінеті на вебпорталі ПФУ та не потребує візиту до сервісних центрів. Однак, якщо потрібна паперова версія — сервісні центри ПФУ її нададуть. Також витяги е-ЛН своїх працівників можуть зробити роботодавці. Застрахованій особі витяг можна завантажити у форматі PDF та передати роботодавцю для опрацювання і нарахування допомоги — ФССУ профінансує виплати після отримання від роботодавця заяви-розрахунку.

Крім того, ФССУ в роз’ясненні від 10.02.2022 (див. ВПЗ № 1/2022, стор. 120) зазначив, що особливістю е-ЛН сумісників є те, що в електронному кабінеті роботодавця за сумісництвом відображається не е-ЛН безпосередньо, а його цифрова копія. Вона відрізняється від оригіналу е-ЛН порядковим номером копії, який додається до унікального номеру е-ЛН після знаку крапки: ХХХХХХ-ХХХХХХХХХХ-Х.1. Якщо у працівника декілька роботодавців за сумісництвом, цифра після крапки буде зростати за порядком (.2 і далі).

Таким чином, норма вищенаведеного другого речення частини 1 статті 23 нового Закону № 1105 актуальна лише у разі, якщо тимчасова непрацездатність працівника засвідчується не е-ЛН, а паперовим ЛН, який працівник надає роботодавцю за основним місцем роботи.

Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності

По справжньому революційною є норма частини 2 статті 23 нового Закону № 1105:

«2. Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу».

Отже, незалежно від того, який розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності (далі — «лікарняні») застрахованій особі нарахує та відобразить у заяві-розрахунку роботодавець, визначення розміру «лікарняних» буде здійснюватися ПФУ автоматично, виходячи з даних, які є в реєстрі застрахованих осіб і реєстрі страхувальників Держреєстру страхування та інших базах даних. Відповідно, підвищуються вимоги до інформації, яку подають роботодавці до ПФУ про трудову діяльність працівників та нараховані їм доходи.

Нагадаємо, що, крім подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), де в додатках Д1 і Д5 відображається інформація про нараховану застрахованим особам заробітну плату (дохід), з якої сплачено ЄСВ, та відомості про трудові відносини, роботодавці подають відомості про трудову діяльність працівників через електронний кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ відповідно до норм Порядку подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі, затвердженого постановою правління ПФУ від 12.03.2021 № 11-1.

Крім того, з 18.10.2022 були внесені зміни до частини 2 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), якою тепер встановлено, що з метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов’язковим медичним оглядам.

Таким чином, якщо будь-які з вищезазначених відомостей (наприклад, про період призупинення дії трудового договору) не відображаються роботодавцем в додатках Д1 і Д5 Податкового розрахунку, то єдина можливість їх потрапляння до реєстру застрахованих осіб Держреєстру страхування є подання таких відомостей до ПФУ страхувальником через його електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ у вигляді сканованих копій наказів, розпоряджень тощо (наприклад, у вигляді сканованої копії наказу про призупинення дії трудового договору з працівником із зазначенням періоду).

Це узгоджується з нормою частини 2 статті 14 нового Закону № 1105, що повторює норму частини 2 статті 21 чинного Закону № 1105, згідно з якою страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Держреєстру страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону № 2464.

Нагадаємо, що згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 2464 реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності (ЕРЛН), порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 328.

На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються відомості, повний перелік яких наведено у частині 4 статті 20 Закону № 2464.

Враховуючи вищевикладене, на підставі отриманих відомостей від страхувальника (застрахованої особи) реєстр застрахованих осіб має містити інформацію, достатню для визначення розміру страхових виплат працівникам (в тому числі для обчислення сумарної заробітної плати та кількості календарних днів в розрахунковому періоді, страхового стажу, середньоденної заробітної плати). Частково правильному визначенню страхового стажу застрахованої особи і розміру страхової виплати сприятиме подання страхувальниками з 1 січня 2023 року Податкового розрахунку за звітний період — місяць (а не квартал, як зараз).

Чи завжди правильно в автоматичному режимі буде визначатися розмір страхових виплат, наразі сказати важко, але, скоріш за все, будуть і помилки, оскільки бувають складні (нестандартні) ситуації, які не врегульовані законодавством та які не завжди можна прописати в комп’ютерній програмі. До того ж з норм нового Закону № 1105 незрозуміло, що робити страхувальнику, якщо правильно розрахований ним розмір страхової виплати не відповідає розміру страхової виплати, обчисленому автоматично. Сподіваємося, що порядок дій страхувальника в такому випадку ПФУ роз’яснить або пропише в нормативно-правовому акті, який прийде на заміну Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженому постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 12 (далі — Порядок № 12).

Якщо все буде працювати як задумано, то працівники, починаючи з 2023 року, будуть оперативніше отримувати страхові виплати, оскільки процес обробки та перевірки інформації (медичних висновків, е-ЛН, заяв-розрахунків тощо) в реєстрах, адміністратором яких є ПФУ, здійснюється більш автоматизовано (спеціалісти ФССУ не до всіх реєстрів ПФУ мали оперативний доступ, часто були вимушені «вручну» перевіряти нараховані страхувальниками суми допомог, що затримувало процес прийняття рішень на фінансування страхових виплат).

Строки розгляду документів та здійснення страхових виплат

Згідно з частиною 1 статті 24 нового Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше 10 робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах — не пізніше 3 робочих днів з дня їх надходження.

Отже, зменшується з 10 до 3 робочих днів строк розгляду страхувальником документів для призначення допомоги по вагітності та пологах з дня їх надходження.

Що стосується строків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, то вони не змінилися: працівникам — у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати; іншим особам — протягом 10 робочих днів після призначення допомоги (ч. 2 ст. 24 нового Закону № 1105).

Як і раніше, допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від ПФУ (ч. 3 ст. 24 нового Закону № 1105).

Скорочено вдвічі строк звернення за призначенням страхової виплати. Так, відповідно до частини 5 статті 24 нового Закону № 1105 страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше 6 календарних місяців (наразі — 12 календарних місяців) з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.

На відміну від статті 32 чинного Закону № 1105, аналогічна стаття 24 нового Закону № 1105 не містить норми, згідно з якою суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення. Тобто за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах з вини ПФУ індексація таких виплат здійснюватися не буде, що логічно, оскільки індексація виплачується не при затримці виплати доходу, а в разі перевищення величиною приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) порогу індексації, що становить 103% (п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).¹ Водночас за затримку виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах передбачена виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати (п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159).²

Порядок фінансування страхувальників Пенсійним фондом

Стаття 26 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 34 чинного Закону № 1105, визначає порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління (тобто ПФУ). В частині 1 статті 26 нового Закону № 1105 зазначено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління (тобто ПФУ) в порядку, встановленому правлінням ПФУ.

Отже, ПФУ має затвердити порядок фінансування страхувальників, аналогічний Порядку № 12, затвердженому ФССУ.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є, як і раніше, оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Нагадаємо, що наразі згідно з пунктом 2 Порядку № 12 на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції ФССУ не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Який ПФУ встановить строк між датою прийняття рішення страхувальником (уповноваженою ним особою) про призначення страхової виплати і датою подання ним заяви-розрахунку до ПФУ, а також якою буде нова форма заяви-розрахунку (з урахуванням того, що розмір страхової виплати має визначатися автоматично), наразі невідомо. Але те, що буде змінена форма заяви-розрахунку, сумнівів не викликає, оскільки діюча форма заяви-розрахунку, наведена у додатку 1 до Порядку № 12, не відповідає нормам нового Закону № 1105.

В частині 1 статті 26 нового Закону № 1105 встановлено, що територіальні органи ПФУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

Нагадаємо, що наразі робочі органи ФССУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку (ч. 1 ст. 34 чинного Закону № 1105).

Таким чином, з 1 січня 2023 року зменшиться з 10 до 3 робочих днів строк фінансування страхувальників. Сподіваємося, що ПФУ буде дотримуватися цього строку, на відміну від практики останніх років, коли фінансування страхувальників ФССУ затримується на місяці.

Наразі згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення страхової виплати за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає Фонду повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12 (далі — Повідомлення), в якому відображаються, зокрема, сума і дата здійснення страхової виплати застрахованій особі за рахунок коштів Фонду. Повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді або листом з повідомленням про вручення або надано безпосередньо до робочого органу Фонду.

Чи залишиться аналогічний порядок подання Повідомлення до ПФУ з 1 січня 2023 року, наразі невідомо, тому будемо чекати прийняття ПФУ відповідного нормативно-правового акта (аналога Порядку № 12).

Звертаємо увагу, що будуть ситуації, коли страховий випадок (тимчасова непрацездатність) переходитиме з 2022 року на 2023 рік. Але ні Законом № 2620, ні новим Законом № 1105 не визначено, хто буде фінансувати «перехідні» страхові виплати — ФССУ чи ПФУ. Скоріш за все, якщо страхувальник по «перехідному» страховому випадку (по допомозі по вагітності та пологах) подаватиме заяву-розрахунок наприкінці 2022 року до ФССУ, то останній і буде фінансувати страхову виплату, навіть якщо кошти будуть перераховані на рахунок страхувальника у 2023 році. Якщо страхувальник по «перехідному» страховому випадку подаватиме заяву-розрахунок у 2023 році до ПФУ, то останній і буде фінансувати страхову виплату, в тому числі за дні тимчасової непрацездатності, що припадають на 2022 рік. Для того щоб не плутатися з отриманням фінансування страхових виплат у перших місяцях 2023 року, страхувальнику можна в бухгалтерському обліку запровадити для субрахунку 378 «Розрахунки з державними цільовими фондами» два різних субрахунки: 378/1 — при здійсненні фінансування ФССУ (Дт 378/1  Кт 663) і 378/2 — при здійсненні фінансування ПФУ (Дт 378/2  Кт 663).

Перевірки та відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку

Новий Закон № 1105 містить принципово нові статті 27 «Особи, уповноважені на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності» та 28 «Відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність».

У статті 27 нового Закону № 1105 зазначено, що перевірка листків непрацездатності проводиться особами, уповноваженими правлінням ПФУ на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності. Порядок здійснення особами, уповноваженими на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 28 нового Закону № 1105 за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, на підставі якого сформовано листок непрацездатності (далі — ЛН), відповідальними є лікарі, які працюють у закладах охорони здоров’я, фізичні особи – підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики, та лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи – підприємці (далі — лікарі), які несуть відповідальність згідно із законодавством.

У разі встановлення необґрунтованості створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність (далі — медичний висновок) керівник територіального органу ПФУ звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг ПФУ у порядку, визначеному ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики, або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи – підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку, з повідомленням про виявлені порушення. Повідомлення про виявлені порушення є підставою для їх усунення, зупинення фінансування страхових виплат, компенсації відповідної суми страхових виплат.

У разі призначення та здійснення страхової виплати за ЛН, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку, керівник територіального органу ПФУ протягом 5 календарних днів з дня встановлення необґрунтованості медичного висновку звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг ПФУ або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи – підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку, з вимогою про компенсацію відповідної суми страхової виплати.

Заклади охорони здоров’я або фізичні особи – підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікарі яких допустили необґрунтоване створення медичних висновків, зобов’язані компенсувати суми страхової виплати протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про компенсацію сум страхової виплати.

Суми компенсації страхової виплати за ЛН, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку, не повернені у вищезазначений строк, підлягають стягненню на підставі вимоги про їх сплату, винесеної на підставі рішення керівника територіального органу ПФУ, з нарахуванням пені в розмірі 0,1% суми коштів, що підлягає компенсації, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з дня, що припадає на закінчення строку сплати компенсації, до дня сплати включно.

Заклади охорони здоров’я або фізичні особи – підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, мають право зворотної вимоги (регресу) до лікаря, який створив необґрунтований медичний висновок, у розмірі сплаченої суми компенсації страхової виплати за ЛН та нарахованої пені. Спори щодо необґрунтованості медичного висновку та/або компенсації сум страхової виплати вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, у разі створення необґрунтованого медичного висновку, на підставі якого сформовано ЛН і здійснено страхову виплату застрахованій особі, фінансову відповідальність несуть особи, які створили такий медичний висновок, при цьому застрахована особа не зобов’язана повертати отриману суму страхової виплати. Якщо ж створення необґрунтованого медичного висновку виявлено до здійснення страхової виплати застрахованій особі, то таку страхову виплату ПФУ не фінансує до усунення порушення.

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання

Негативним нововведенням для роботодавців є збільшення кількості днів тимчасової непрацездатності потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (далі — нещасний випадок), за які виплачується допомога за рахунок роботодавця.

Так, згідно з частиною 3 статті 36 нового Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу), при цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації (наразі — перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації — ч. 3 ст. 42 чинного Закону № 1105).

Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому ПФУ (наразі — ФССУ).

Стаття 29 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної статті 35 чинного Закону № 1105, не містить серед категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі — страхування від нещасного випадку), такої категорії як особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Стаття 30 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної статті 36 чинного Закону № 1105, не містить норми, згідно з якою в окремих випадках, за наявності підстав, Фонд може визнати страховим випадком нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених відповідним переліком. Водночас ПФУ, як зараз і ФССУ, в окремих випадках, за наявності підстав, може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою ПФУ за погодженням з Міністерством охорони здоров’я.

Також у статті 30 нового Закону № 1105 зменшено кількість напрямків витрат на користь потерпілих від нещасного випадку. Так, згідно з частиною 3 статті 30 нового Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Наразі відповідно до частини 3 статті 36 чинного Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров’я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Крім того, у пунктах 4 і 5 частини 7 статті 30 нового Закону № 1105 до страхових виплат в межах страхування від нещасного випадку віднесено також:

– страхові витрати на професійну реабілітацію та соціальну допомогу (наразі — страхові витрати на медичну та соціальну допомогу — п. 4 ч. 7 ст. 36 чинного Закону № 1105);

– допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи вищевикладене, у частині 1 статті 31 нового Закону № 1105 передбачено перерахування розміру лише сум щомісячних страхових виплат (наразі — сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу — ч. 1 ст. 37 чинного Закону № 1105) у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності або зміни складу сім’ї померлого.

Водночас у частині 2 статті 31 нового Закону № 1105 чітко встановлено, що щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня (наразі — дата перерахунку визначається у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України — ч. 2 ст. 37 чинного Закону № 1105), на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. При цьому механізм визначення коефіцієнту перерахунку щомісячних страхових виплат не зміниться.

Що стосується визначення ступеня втрати працездатності потерпілим, то у статті 32 нового Закону № 1105 в порівнянні зі статтею 38 чинного Закону № 1105 уточнено, що медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, — за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді).

Особливості здійснення окремих страхових виплат потерпілим

У частині 1 статті 33 нового Закону № 1105 уточнено, що за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності (наразі — стійкої втрати професійної працездатності — ч. 1 ст. 39 чинного Закону № 1105). Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її характер та тривалість переведення встановлюються ЛКК або МСЕК (ч. 2 ст. 33 нового Закону № 1105).

Відповідно до частини 1 статті 34 нового Закону № 1105 потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ПФУ здійснює щомісячні страхові виплати в розмірі середньомісячної заробітної плати протягом строку, визначеного для професійного навчання чи перекваліфікації (наразі — протягом строку, визначеного індивідуальною програмою реабілітації на час професійного навчання або перекваліфікації — ч. 1 ст. 40 чинного Закону № 1105). При цьому потерпілий забезпечується допоміжними засобами реабілітації, необхідними під час професійного навчання чи перекваліфікації, відповідно до законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (наразі — Фонд оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою — ч. 2 ст. 40 чинного Закону № 1105).

В пунктах 1 і 2 частини 2 статті 35 нового Закону № 1105 встановлено, что непрацездатними особами, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а після його смерті мають право на одержання щомісячних страхових виплат, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), — до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства.

Замість вищезазначених осіб наразі в пункті 1 частини 2 статті 41 чинного Закону № 1105 зазначено таких непрацездатних осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а після його смерті мають право на одержання щомісячних страхових виплат:

– діти, які не досягли 16 років;

– діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

– діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Крім того, частина 2 статті 35 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної частини 2 статті 41 чинного Закону № 1105, не містить непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (відповідно, такі особи не матимуть права на одержання щомісячних страхових виплат), а також не містить непрацездатних осіб – неповнолітніх дітей, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти, але такі неповнолітні діти з 1 січня 2023 року підпадатимуть під категорію дітей, які не досягли 18 років, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 35 нового Закону № 1105 (відповідно, вони матимуть право на одержання щомісячних страхових виплат).

Також змінюються максимальний і мінімальний розміри щомісячної страхової виплати та розміри одноразової страхової виплати, які тепер прив’язуються не до прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (далі — ПМПО), а до мінімальної заробітної плати.

Так, згідно з частиною 1 статті 36 нового Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати, в тому числі після проведеного перерахування відповідно до частини 2 статті 31 цього Закону, не може перевищувати 4 мінімальні заробітні плати (наразі — не може перевищувати 10 розмірів ПМПО, — ч. 1 ст. 42 чинного Закону № 1105). Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату (наразі — не може бути меншим за ПМПО, — ч. 1 ст. 42 чинного Закону № 1105).

Частиною 2 статті 36 нового Закону № 1105 встановлено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, ПФУ здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат (наразі —виходячи з 17 розмірів ПМПО — ч. 2 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

У разі якщо під час подальших обстежень МСЕК встановить потерпілому вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім обстеженням МСЕК, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат (наразі — з розрахунку 17 розмірів ПМПО — ч. 2 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Також частиною 2 статті 36 нового Закону № 1105 передбачено, що потерпілим, які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати згідно з цим Законом та одноразової страхової виплати згідно з іншими законами України, здійснюється одна страхова виплата за їхнім вибором.

Зменшено перелік послуг, на які мають право потерпілі від нещасного випадку. Так, згідно з частиною 3 статті 36 нового Закону № 1105 потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров’я в закладах охорони здоров’я, що проводяться відповідно до вимог законів України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров’я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно до Закону України «Про соціальні послуги». Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Для порівняння наразі відповідно до частини 3 статті 42 чинного Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування. Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. У цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації Держстату про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість. Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на постійний сторонній догляд;

3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Наразі витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються. Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК. Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Ще одним нововведенням є скасування надання потерпілим, яким призначено інвалідність, безоплатних путівок для санаторно-курортного лікування на підставі медичного висновку. Так, згідно з частиною 4 статті 36 нового Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі) і у зворотному напрямку, ПФУ за наявності підтвердних документів (оригіналів) компенсує витрати на проїзд і житло у розмірах, встановлених для службових відряджень. Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу здійснюються на загальних підставах.

Для порівняння наразі відповідно до частини 4 статті 42 чинного Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше одного разу на 3 роки, а особам з інвалідністю І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду. Потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування особи з інвалідністю, якій за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Отже, особам з інвалідністю замість надання безоплатно або виплати компенсації вартості путівок для санаторно-курортного лікування з компенсацією витрат на проїзд до місця лікування і назад, тепер будуть компенсувати лише витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку.

Також новий Закон № 1105 не містить норми, аналогічної нормі частини 5 статті 42 чинного Закону № 1105, згідно з якою за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі самостійного придбання потерпілим автомобіля його вартість компенсує Фонд у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 36 нового Закону № 1105 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачуються:

1) одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати (наразі — у сумі, що дорівнює 100 розмірам ПМПО — ч. 6 ст. 36 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як 10-місячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 8 розмірам мінімальної заробітної плати (наразі — у сумі, що дорівнює 20 розмірам ПМПО — ч. 6 ст. 36 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини 7 статті 36 нового Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника, не може перевищувати 7 розмірів мінімальної заробітної плати (наразі — 10 розмірів ПМПО — ч. 8 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Частиною 14 статті 36 нового Закону № 1105 встановлено, що перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини 2 статті 31 цього Закону (див. вище). Водночас статтею 36 нового Закону № 1105, на відміну від частини 15 статті 42 чинного Закону № 1105, не передбачено проведення індексації суми страхової виплати (про причину — див. вище).

Також стаття 36 нового Закону № 1105 не містить норми, аналогічної нормі частини 16 статті 42 чинного Закону № 1105, згідно з якою у разі якщо ступінь втрати працездатності є невеликим, за бажанням потерпілого на виробництві щомісячна страхова виплата може бути замінена робочим органом Фонду виплатою одноразової допомоги на умовах і в порядку, визначеними правлінням Фонду.

Документи для призначення страхових виплат потерпілим

Оновлено перелік та спосіб подання (отримання) документів, на підставі яких призначаються страхові виплати потерпілим або особам, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого.

Так, згідно з частиною 1 статті 37 нового Закону № 1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до ПФУ в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг ПФУ заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням ПФУ. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до ПФУ у формі паперового документа.

Відповідно до частини 2 статті 37 нового Закону № 1105 територіальні органи ПФУ приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Держреєстру страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (ч. 3 ст. 37 нового Закону № 1105).

Таким чином, значно зменшується перелік документів, які мають подати до ПФУ потерпілі або особи, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Фактично від них потрібна лише заява про призначення страхової виплати, а всю іншу інформацію ПФУ отримає з наявних державних реєстрів і баз даних, і лише у разі відсутності в них необхідної інформації потерпілі або особи, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, можуть подати додаткові документи.

Територіальні органи ПФУ розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Територіальні органи ПФУ можуть затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог (ч. 1, 3 ст. 38 нового Закону № 1105).

Що стосується здійснення страхових виплат потерпілим у період дії воєнного стану, то пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2620 встановлено, що:

1) у разі пропуску потерпілим у період дії воєнного стану строку повторного огляду МСЕК виплата щомісячних страхових виплат не зупиняється у період дії воєнного стану та одного місяця після його припинення з подальшим проведенням перерахунку розміру страхових виплат на підставі заяви та результатів переогляду потерпілого;

2) під час дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення особам віком від 18 до 23 років, які здобувають за денною формою навчання професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту, щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого відповідно до Закону № 1105 призначаються, а виплата раніше призначених продовжується без надання довідки закладу освіти, на підставі даних про здобуття освіти за денною формою навчання у 2022 році, отриманих з Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

3) під час дії воєнного стану в Україні та протягом одного місяця після його припинення призначення страхових виплат потерпілим на виробництві, членам сім’ї у разі смерті потерпілого з числа внутрішньо переміщених осіб, які не мають необхідних документів, у тому числі про місце проживання, періоди страхового стажу, трудової діяльності, навчання, заробітну плату (дохід), здійснюється шляхом автоматизованого обміну між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій наявними даними, зазначеними в пунктах 1–10 частини 2 статті 37 нового Закону № 1105 (див. вище), та податкової звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річної звітності за 2021 рік.

Припинення страхових виплат потерпілим

У статті 40 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 46 чинного Закону № 1105, уточнено та розширено випадки припинення здійснення страхових виплат. Так, з 1 січня 2023 року здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються, зокрема:

– якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (наразі — на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України);

– у разі смерті отримувача страхових виплат;

– у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Зберігання справ про страхові виплати потерпілим

Статтею 43 нового Закону № 1105 передбачено створення електронної справи про страхові виплати — це сукупність інформації, яка зафіксована у формі електронних даних та використовується для призначення, перерахунку і здійснення страхових виплат. Справа про страхові виплати формується та ведеться відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронні справи про страхові виплати потерпілих на виробництві та заінтересованих осіб зберігаються протягом 75 років після зняття застрахованої особи з обліку. Після закінчення строку зберігання справи про страхові виплати підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку. Паперові справи про страхові виплати підлягають обов’язковому оцифруванню.

Перехідні положення

Як зазначалося вище, чітких норм стосовно фінансування страхових виплат по страхових випадках, які переходять з 2022 року на 2023 рік, ані Законом № 2620, ані Законом № 1105 не визначено.

Єдиний нюанс: згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 дія абзацу третього частини 1 статті 22 цього Закону щодо здійснення страхової виплати територіальними органами ПФУ поширюється на застрахованих осіб за фактами нездійснення їм страхувальником страхової виплати за страховими випадками, які настали до набрання чинності цим Законом (тобто до 1 січня 2023 року).

Абзацом третім частини 1 статті 22 нового Закону № 1105 визначено, що у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації страхові виплати за страховими випадками, які настали до ліквідації (реорганізації), здійснюються застрахованим особам правонаступником, а в разі відсутності правонаступника — територіальним органом ПФУ за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Таким чином, у разі ліквідації підприємства без правонаступника за страховими випадками, які настали у працівників такого підприємства до його ліквідації, але по яких підприємством страхові виплати не здійснено до 1 січня 2023 року, страхові виплати здійснюються після 1 січня 2023 року територіальним органом ПФУ.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 доручено ФССУ забезпечити передачу до ПФУ особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 1 січня 2023 року) платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники ЄСВ та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) ПФУ. Їх перереєстрація не здійснюється.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, ЄСВ, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом (тобто до 1 січня 2023 року), здійснюють територіальні органи ПФУ.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 доручено Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити передачу коштів ФССУ до ПФУ;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

5) забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2 – 4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом (тобто з 1 січня 2023 року);

6) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо: збільшення строку отримання допомоги по вагітності та пологах; залучення роботодавців до реабілітації, створення адаптованих робочих місць для потерпілих внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; можливості роботодавців, які повертають на роботу працівників після реабілітації, отримувати кошти від міжнародних донорів;

7) розширити програми реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів з урахуванням найбільш затребуваних препаратів у разі травми на виробництві та професійних захворювань;

8) опрацювати питання надання роботодавцем оплачуваних днів додаткової відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника замість виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності;

9) протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.

Нововведення Закону України
«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Зміни, що вносяться з 1 січня 2023 року до Закону № 1058, мають організаційний характер і стосуються здебільшого нових повноважень і обов’язків ПФУ, Правління, Виконавчої дирекції та Наглядової ради ПФУ.

Зокрема, частини 1 і 3 статті 58 Закону № 1058 викладено в такій новій редакції:

«1. Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду»;

«3. Пенсійний фонд не може здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у частині першій цієї статті, і використовувати кошти загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування на цілі, не пов’язані із зазначеною діяльністю».

Також в новій редакції викладено частину 1 статті 61 Закону № 1058, яка встановлює повноваження Правління ПФУ. Зокрема, новими повноваженнями Правління ПФУ є:

– затвердження положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

– затвердження переліку лікарів, уповноважених на проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності;

– визначення порядку здійснення моніторингу електронного реєстру листків непрацездатності;

– визначення порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат;

– встановлення розміру допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, та визначення порядку її надання;

– визначення порядку ведення інформаційно-комунікаційної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У частині 2 статті 64 Закону № 1058 до обов’язків Виконавчої дирекції ПФУ додали здійснення аналізу та прогнозування надходження коштів від сплати ЄСВ та одночасно позбавили її обов’язку вести ЕРЛН.

У частині 1 статті 65 Закону № 1058 уточнили, що Наглядова рада ПФУ створюється з метою здійснення контролю за додержанням ПФУ законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, виконання статутних завдань та цільового використання коштів ПФУ. Також Наглядова рада утворює робочі групи для здійснення контролю за діяльністю ПФУ, дотриманням законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування та цільовим використанням коштів ПФУ (ч. 1 ст. 68 Закону № 1058).

У пунктах 1, 1-1 і 2 частини 1 статті 73 Закону № 1058 уточнили, що кошти ПФУ використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Прогноз наслідків прийняття Закону № 2620

На думку законодавців, прийняття Закону № 2620 дозволить створити сучасну та ефективну систему адміністрування в системі державного соціального страхування працюючих громадян, здійснити заходи правового та організаційно-технічного характеру щодо оптимізації витрат і щодо забезпечення збалансованості бюджетів фондів соціального страхування для забезпечення фінансової стійкості окремих видів обов’язкового соціального страхування.

Така модель управління дасть змогу:

– здійснювати належний контроль за цільовим спрямуванням коштів таких фондів;

– побудувати єдину сучасну інформаційну систему соціального страхування;

– суттєво зменшити адміністративні витрати системи соціального страхування, а зекономлені кошти спрямувати на подолання дефіциту фондів соціального страхування;

– модернізувати розрізнені фонди соціального страхування і створити на базі ПФУ сучасний орган управління соціальним страхуванням за рахунок покращення їхніх операційних процесів та інфраструктури інформаційних технологій, а також за рахунок реструктуризації адміністративної та операційної спроможності цих фондів.