Чергування працівників у позаробочий час: організація та компенсація

Чергування працівників у позаробочий час досить часто і активно застосовується на вітчизняних підприємствах, в організаціях та установах (далі — підприємства), хоча трудове законодавство України, в тому числі головний «трудовий» документ — Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП), не тільки не дає визначення такому виду додаткових обов’язків працівника, але й не містить будь-яких норм, що регламентують чергування (у КЗпП немає навіть згадки про чергування).

Водночас на підставі положень постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.91 № 1545-XII в даний час в Україні продовжує діяти в частині, що не суперечить законодавству України, постанова Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок «Про чергування на підприємствах і в установах» від 02.04.54 № 233 (далі — Постанова про чергування). Саме нормами цієї Постанови необхідно керуватися в питаннях організації чергувань працівників на підприємстві¹, хоча і цей документ не дає відповідей на багато «чергових» запитань.

Постановою про чергування встановлено наступне:

«1. Чергування робочих і службовців на підприємствах і в установах після закінчення робочого дня, у вихідні та святкові дні можуть вводитися у виняткових випадках і тільки за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом (відповідно до законодавства України — за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації підприємства або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом; — Авт.). Не допускати залучення працівників до чергувань частіше одного разу на місяць.

2. У разі залучення до чергування після закінчення робочого дня явка на роботу для працівника як з нормованим, так і з ненормованим робочим днем переноситься в день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Чергування у вихідні та святкові дні компенсуються наданням протягом найближчих 10 днів відгулів тієї ж тривалості, що і чергування.».

Крім вище процитованих, будь-яких інших норм, що регламентують чергування, Постанова про чергування не містить (в тому числі вона не дає визначення терміну «чергування»), тому в питаннях, що стосуються організації чергувань і не врегульованих Постановою про чергування, необхідно керуватися загальними нормами трудового права і положеннями самостійно розробленого підприємством локального документа, що регулює чергування працівників, який може бути додатком до колективного договору (за його наявності на підприємстві).

Тим не менш, навіть з вищенаведених норм Постанови про чергування, можна зробити висновок, що чергування — це перебування працівника на підприємстві за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) до початку або після закінчення робочого дня, у вихідні або святкові (неробочі) дні для оперативного розв’язання невідкладних питань, які не входять до кола обов’язків працівника за трудовим договором.²

Види чергувань та їх особливості

Найчастіше чергування встановлюється на підприємстві для керівників різних рівнів на той період часу, коли адміністрація підприємства не працює у зв’язку із закінченням загального (основного) робочого часу, встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку, але окремі категорії працівників продовжують виконувати свої трудові обов’язки у встановлений для них робочий час (сторожа, охоронці, диспетчери, працівники окремих змін та інші). Для контролю за виконанням такими працівниками трудових обов’язків, а також за загальною ситуацією на підприємстві й запроваджується зазначений вид чергування, який може здійснюватися керівниками у вечірній, нічний час, вихідні, святкові та неробочі дні.

Обов’язково практикується чергування адміністративних працівників на підприємствах з особливими (режимними) об’єктами, що мають важливе (промислове, економічне, стратегічне та інше) значення для країни або окремого регіону (міста), для контролю за їхньою нормальною роботою, а також для своєчасного реагування у разі настання форс-мажорних обставин (виробничих аварій, в тому числі внаслідок ворожих обстрілів, стихійних лих тощо) і негайного усунення їхніх наслідків.

Як правило, під час вищевказаних чергувань відповідальні працівники перебувають або на своєму робочому місці (в робочому кабінеті), або в спеціально визначеному роботодавцем для чергування місці на території підприємства.

Іноді чергування вводиться тільки до початку робочої зміни та після її закінчення, коли до обов’язків чергового входить раніше прийти на роботу, щоб забезпечити доступ працівників до виробничих та інших приміщень, підготувати виробництво (забезпечити подачу електроенергії, запустити обладнання, якщо воно має бути запущеним станом на початок основного робочого часу, перевірити наявність сировини, матеріалів, напівфабрикатів тощо, які робітники будуть використовувати у виробництві на самому початку робочого дня або зміни) і проконтролювати готовність працівників до роботи. Після закінчення робочого дня (зміни) черговий має забезпечити призупинення виробництва до початку наступного робочого дня або зміни (зупинити роботу обладнання, якщо в цьому є потреба, виключити подачу електроенергії тощо), перевірити наявність (місцезнаходження) залишків сировини (матеріалів), проконтролювати відсутність сторонніх осіб у виробничих та інших приміщеннях підприємства.

Крім перерахованих вище видів чергувань, під час яких чергові повинні знаходитися безпосередньо на підприємстві, можливе введення для будь-яких категорій працівників так званого «чергування вдома». За такого виду чергування працівник перебуває вдома (поза територією підприємства), але повинен бути готовий в будь-який момент прибути на підприємство в разі потреби та/або на вимогу керівника підприємства чи керівника структурного підрозділу (наприклад, для виконання термінової роботи, заміни захворілого працівника або ліквідації наслідків виробничої аварії). Метою чергування даного виду є оперативне реагування на ситуацію, що виникає на підприємстві.

Узагальнюючи викладене, а також враховуючи вищенаведені норми Постанови про чергування, можна зробити висновок, що чергування не є виконанням працівником своїх безпосередніх трудових (посадових) обов’язків, передбачених трудовим договором (посадовою або робочою інструкцією), а є обов’язковим перебуванням працівника на робочому або іншому визначеному роботодавцем місці протягом встановленого графіком чергування часу для оперативного вирішення невідкладних завдань, що стоять перед підприємством або його структурним підрозділом.

Звертаємо увагу, що вище розглядалися види класичного чергування, при якому працівники виконують обов’язки, не передбачені трудовим договором (посадовою інструкцією) в неробочий час підприємства. У той же час на практиці іноді неправомірно використовується термін «чергування», коли йдеться про виконання своїх безпосередніх трудових обов’язків відповідно до графіку роботи (змінності) деякими категоріями працівників (наприклад, сторожами, охоронцями, диспетчерами та іншими), які працюють позмінно і яким зазвичай встановлюється підсумований облік робочого часу.³

Крім того, деякі нормативно-правові акти також містять норми про чергування працівників, але таке чергування є виконанням працівниками професійних (трудових) обов’язків. Зокрема, пунктом 5.1 «Чергування вдома» і пунктом 5.2 «Чергування у стаціонарі» Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров’я України від 05.10.2005 № 308/519, встановлено особливості чергувань лікарями та фахівцями з базовою та неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров’я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у т. ч. екстреної.⁴

Чергування керівників державних органів у святкові дні

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 254 (далі — Постанова № 254) затверджено Типовий порядок організації чергування керівників і заступників керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади на робочих місцях у святкові дні для вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій (далі — Типовий порядок № 254).

Цей Типовий порядок визначає засади та механізм організації чергування керівників і заступників керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади на робочих місцях у святкові дні для оперативного та ефективного вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій (далі — чергування), які можуть виникнути у такі дні.

Згідно з Типовим порядком № 254 чергування організовується з метою:

– оперативного прийняття рішень та організації робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

– організації взаємодії і координації дій центральних та місцевих органів виконавчої влади (далі — органи виконавчої влади) щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Чергування організовується органами виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні сили і засоби єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру.

Графік чергування затверджується керівником органу виконавчої влади не менш як за 10 днів до святкових днів, доводиться до відома заступників такого керівника, які здійснюють чергування, та надсилається Кабінетові Міністрів України не менш як за 5 днів до святкових днів.

Органи виконавчої влади для організації чергування розробляють інструкції, в яких визначаються:

– обов’язки та відповідальність керівників і заступників керівників органів виконавчої влади, які здійснюють чергування;

– порядок дій та організації взаємодії органів виконавчої влади щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

– тривалість часу чергування та відпочинку після нього.

Для забезпечення чергування на належному рівні керівник і заступники керівника органу виконавчої влади повинні мати довідники телефонів керівників і заступників керівників органів виконавчої влади, які здійснюють чергування, рятувальних підрозділів, комунальних служб, правоохоронних органів та медичних установ, копію плану реагування органу виконавчої влади на надзвичайні ситуації, класифікатор надзвичайних ситуацій, витяги з нормативно-правових документів, що регламентують порядок реагування на такі ситуації, та інші документи з питань реагування на надзвичайні ситуації.

Порядок підготовки та подання звітності про чергування встановлюється керівником органу виконавчої влади.

Керівники і заступники керівників органів виконавчої влади, які здійснюють чергування, повинні постійно перебувати на своєму робочому місці, підтримувати зв’язок з відповідальною посадовою особою Кабінету Міністрів України та організовувати проведення моніторингу стану виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, у межах повноважень відповідного органу виконавчої влади.

У разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації керівники і заступники керівників органів виконавчої влади, які здійснюють чергування:

– організовують інформування територіальних органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі — ДСНС);

– забезпечують збір оперативного штабу (групи) реагування на надзвичайні ситуації органів виконавчої влади;

– організовують збирання та обробку інформації про характер надзвичайної ситуації, її масштаби, можливість розвитку та наслідки, наявність жертв і потерпілих;

– забезпечують обмін інформацією та оповіщення населення, взаємодію органів виконавчої влади щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, зокрема з ДСНС;

– чергують до збору в повному складі оперативного штабу (групи) реагування на надзвичайні ситуації органів виконавчої влади та забезпечують виконання Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.03.2018 № 223 (далі — План реагування на НС).

План реагування на НС розроблено для впорядкування та координації дій органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів управління та сил цивільного захисту, суб’єктів господарювання, спрямованих на ліквідацію наслідків та надання допомоги постраждалим, у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації.

План реагування на НС призначений для:

– оперативного реагування органів управління та сил цивільного захисту, запобігання загибелі людей, зменшення матеріальних втрат та організації першочергового життєзабезпечення постраждалих;

– організації управління, взаємодії та інформування органів управління та сил цивільного захисту, які залучаються до ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

– визначення послідовності та обсягів організаційних і практичних заходів із реагування на надзвичайну ситуацію та ліквідацію її наслідків, строків виконання, відповідальних виконавців та необхідних для цього ресурсів.

План реагування на НС реалізується шляхом, зокрема:

– інформування та оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації;

– переведення органів управління та сил цивільного захисту в режим підвищеної готовності та режим надзвичайної ситуації;

– дії органів управління та сил цивільного захисту в режимі підвищеної готовності та режимі надзвичайної ситуації;

– управління під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

– залучення сил цивільного захисту і проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

– взаємодії органів управління та сил цивільного захисту;

– організації основних видів забезпечення під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

План реагування на НС вводиться в дію у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайної ситуації згідно з Порядком класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 № 368.

Зауважимо, що Постанова № 254, якою затверджено Типовий порядок № 254, не підміняє Постанову про чергування і не встановлює спосіб компенсації посадовим особам таких чергувань.⁵ Водночас пунктом 2 Постанови № 254 доручено центральним та місцевим органам виконавчої влади відповідно до Типового порядку № 254 розробити і затвердити порядок організації чергування керівників і заступників керівників таких органів на робочих місцях у святкові дні для вирішення питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Таким чином, Постановою № 254 доручено органам виконавчої влади затвердити порядок організації «надзвичайних чергувань» на місцях. У ньому можно прописати і спосіб компенсації посадовим особам таких чергувань.⁵

Регламентація чергування локальним документом підприємства

Різні аспекти залучення працівників до класичних систематичних і планових чергувань (не пов’язаних з виконанням ними своїх безпосередніх трудових обов’язків), в т. ч. у вихідні та святкові дні, підприємства можуть відобразити в колективному договорі, оскільки згідно зі статтею 13 КЗпП і статтею 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII (далі — Закон про колдоговори) в колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових відносин, зокрема, режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, нормування і оплати праці.

Якщо колективний договір на підприємстві не укладено, то питання, пов’язані з чергуванням, підприємства можуть відобразити в локальному документі, погодженому з виборним органом первинної профспілкової організації (іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом) і затвердженому наказом керівника підприємства (далі — Положення про чергування на підприємстві).

З вище процитованого пункту 2 Постанови про чергування випливає, що час чергування включається в робочий час. Але це можливо тільки у випадку, якщо працівник під час чергування перебуває на своєму робочому місці (в робочому кабінеті) або в спеціально визначеному для чергування місці на території підприємства (тобто не в себе вдома). В цьому випадку при складанні графіка чергувань, в якому повинні бути відображені не тільки дати чергування, а й тривалість чергування в годинах, необхідно врахувати положення абзацу першого пункту 2 Постанови про чергування, згідно з яким тривалість чергування або роботи разом з чергуванням не може перевищувати нормальної тривалості робочого дня.

Наприклад, якщо на підприємстві основний робочий час встановлено з 9.00 до 18.00 (обід з 13.00 до 14.00) з тривалістю робочого дня — 8 робочих годин, і працівник адміністрації після закінчення робочого дня чергуватиме згідно з графіком чергувань в період з 18.00 до 24.00, то в цей день він може, крім 6 годин чергування, відпрацювати не більше 2 робочих годин (найкраще в період з 16.00 до 18.00), щоб загальна тривалість відпрацьованого ним часу в цей день не перевищила нормальну тривалість робочого дня — 8 годин (2 відпрац. г. + 6 р. г. чергування).

Якщо на цьому ж підприємстві працівник адміністрації в робочий день був залучений до чергування з 0.00 до 8.00, то після чергування в цей день він вже не повинен працювати, оскільки тривалість його чергування в цей день дорівнює тривалості робочого дня — 8 робочим годинам. Тобто в цьому випадку вважається, що працівник відпрацював повний робочий день.

Крім дотримання нормальної тривалості робочого дня при залученні до чергування, час чергування повинен враховуватися і при визначенні нормальної тривалості робочого тижня (в мирний час не повинна перевищувати 40 годин — ст. 50 КЗпП), а також при визначенні тривалості щотижневого безперервного відпочинку (в мирний час повинна бути не менше 42 годин — ст. 70 КЗпП).

Графік чергування затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом, а залучення працівників до чергування здійснюється на підставі письмового наказу (розпорядження) роботодавця.

Залучення працівників до чергування після закінчення робочого дня та у вихідні (святкові) дні можливе лише у виняткових випадках за згодою профспілкового органу підприємства (перелік таких виняткових випадків підприємство може навести в Положенні про чергування на підприємстві).

У наказі (розпорядженні) роботодавця про залучення працівників до чергування повинні передбачатися дні відпочинку за чергування. Якщо працівник залучається до чергування у вихідний або святковий день, то, як зазначено в абзаці другому пункту 2 Постанови про чергування, йому повинен бути наданий відгул протягом найближчих 10 днів. Дату надання відгулу доцільно визначати в наказі (розпорядженні) про залучення працівника до чергування (працівник не має права на свій розсуд встановлювати дату відгулу). Тривалість відгулу повинна дорівнювати тривалості чергування.⁶

Наприклад, якщо згідно з графіком чергувань працівник у вихідний день — суботу чергував з 9.00 до 21.00 (всього 12 годин), то йому протягом 10 днів після дня чергування повинен бути наданий відгул загальною тривалістю 12 робочих годин. Якщо тривалість робочого дня на підприємстві становить 8 годин, то працівникові необхідно в один з робочих днів надати відгул на весь день (8 годин), а в інший робочий день — 4 години відпочинку в робочий час.

У табелі обліку використання робочого часу години чергування не зазначаються. Але для збереження балансу робочого часу за період (тиждень, місяць, квартал) працівнику в день надання відгулу необхідно проставити в табелі як відпрацьовані ним (за кодом «Р» або «01») всі робочі години, передбачені графіком його роботи в цей день.⁷

Якщо календарна дата чергування працівника збігається з робочим днем (наприклад, чергування було з 0.00 до 8.00, а основний робочий час на підприємстві — з 8.00 до 17.00 з обідом з 12.00 до 13.00), то за цей день працівник табелюється як такий, що відпрацював повний робочий день (йому в табелі ставиться 8 годин з кодом «Р» або «01»).

Заробітна плата при чергуванні

Порядок оплати чергувань ані Постановою про чергування, ані іншими нормативними актами не врегульовано, тому це питання має бути врегульовано Положенням про чергування на підприємстві. Рекомендуємо в ньому зазначити наступне.

Якщо працівник під час чергування перебуває вдома, то години такого чергування йому не оплачуються, і додаткові години відпочинку в робочий час не надаються.

Якщо працівник під час чергування перебуває на своєму робочому місці (в робочому кабінеті) або в спеціально визначеному для чергування місці на території підприємства, тобто коли час чергування включається до робочого часу, то чергування оплачується. При цьому якщо час чергування припадає на робочий день і загальна тривалість чергування і відпрацьованого працівником часу в такий робочий день (або тривалість чергування в цей день) дорівнює тривалості робочого дня на підприємстві, то працівнику за такий робочий день нараховується звичайний денний заробіток.

Якщо час чергування припадає на вихідний (святковий, неробочий) день і за чергування в такий день працівнику надається, як це передбачено Постановою про чергування, відгул в робочий день, то час чергування у вихідний (святковий, неробочий) день не оплачується⁴, але за день відгулу, який табелюється як відпрацьований день, працівнику нараховується денний заробіток, якщо тривалість чергування в зазначений день дорівнювала тривалості робочого дня.

Якщо ж працівник чергував у вихідний (святковий, неробочий) день всього декілька годин, наприклад 5 годин при робочому дні на підприємстві — 8 годин, і йому за таке чергування надається в один з робочих днів у робочий час 5 годин відпочинку, а решту — 3 робочі години цього робочого дня — працівник повинен був відпрацювати, але не відпрацював зі своєї вини, то за такий робочий день йому повинна бути нарахована заробітна плата не в розмірі денного заробітку (не за 8 робочих годин), а лише за 5 робочих годин (час відгулу, рівний часу чергування) виходячи з годинної ставки цього місяця.

Госпрозрахункові підприємства на підставі норм статей 13 і 97 КЗпП, статті 7 Закону про колдоговори можуть передбачити у колективному договорі підвищені гарантії в оплаті праці для працівників, які чергують у святкові (неробочі) дні з перебуванням на території підприємства, встановивши для них, крім надання оплачуваного відгулу, обов’язкову оплату за кожну годину чергування в зазначені дні, наприклад, в розмірі годинної ставки.