Новий Закон про соціальне страхування: наслідки для роботодавців та працівників

25 жовтня 2022 року офіційно опубліковано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-IX (далі — Закон № 2620). Цим Законом, який набере чинності 1 січня 2023 року, в новій редакції буде викладено Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.99 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) та внесено зміни до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі — Закон № 1058).

На думку розробників Закону № 2620, основна його мета — зміцнення фінансової стійкості та покращення надання страхових виплат в системі державного соціального страхування за рахунок:

– покращення адміністрування в системі загальнообов’язкового соціального страхування працюючих громадян внаслідок зменшення адміністративних структур управління;

– запровадження єдиної системи управління коштами та єдиної інформаційної системи;

– посилення державного контролю за використанням коштів соціального страхування.

Затвердження Закону № 1105 в новій редакції обумовлено необхідністю покращення ефективності системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, оскільки на сьогодні вона потерпає від дефіциту коштів на забезпечення соціальних гарантій громадянам, передбачених статтею 46 Конституції України та законами України про соціальне страхування. Одним з шляхів покращення ситуації є зміна управління в системі адміністрування фондами соціального страхування, спрямована на зменшення адміністративних видатків фондів пенсійного та соціального страхування, які залишаються високими. Досвід країн східної Європи свідчить про меншу кількість структур в управлінні соціальним страхуванням, максимальну мінімізацію адміністративних витрат та про застосування уніфікованих підходів до виплат за усіма видами соціального страхування. Зниження ставки єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) у 2016 році, кризові явища, які спостерігаються в даний час в економіці нашої країни, потребують більш ефективних моделей управління в національній системі державного соціального страхування. Економія страхових коштів за рахунок скорочення адміністративних видатків орієнтовно становитиме 2–3 млрд. гривень на рік за рахунок об’єднання споріднених функцій, посилення контролю над ефективністю використання коштів, інформатизації системи страхування та продажу надлишкового майна.

Головним нововведенням Закону № 2620 є об’єднання з 1 січня 2023 року адміністративних структур Пенсійного фонду України (далі — ПФУ) та Фонду соціального страхування України (далі — ФССУ, Фонд) для скорочення адміністративних видатків та підвищення ефективності виконання ключових функцій, пов’язаних із здійсненням страхових виплат. Приведення у відповідність операційних процесів фондів до консолідованої системи адміністрування здійснюється на базі ПФУ як найбільш розвинутої мережі територіальних органів управління в системі соціального страхування. При цьому передбачено затвердження за кожним видом соціального страхування власної частки ЄСВ та складання окремих бюджетів, що покращить обґрунтованість використання коштів та створить стимули до запровадження заходів, які зменшують соціальні ризики за кожним видом соціального страхування.

Пунктами 2–4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2620 передбачено наступне:

– припинити ФССУ та управління виконавчої дирекції ФССУ, реорганізувавши їх шляхом приєднання до ПФУ з 1 січня 2023 року. ПФУ та його територіальні органи є правонаступниками ФССУ, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції ФССУ та їх відділень;

– до завершення заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ та його робочих органів до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 2620, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи ФССУ;

– нормативно-правові та розпорядчі акти ФССУ діють до затвердження відповідних рішень ПФУ.

Зупинимося детально на нормах нової редакції Закону № 1105, які важливі для страхувальників (роботодавців) та застрахованих осіб, та на нових нормах Закону № 1058.

Нововведення Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»

З 1 січня 2023 року нова редакція Закону № 1105 (далі — новий Закон № 1105) матиме 46 статей на відміну від чинного Закону № 1105, який має 54 статті.

Хто буде страховиком

У статті 4 нового Закону № 1105 зазначено, що уповноваженим органом управління в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України. Також, як і раніше, ПФУ є держателем та адміністратором електронного реєстру листків непрацездатності (далі — ЕРЛН) як складової частини реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — Держреєстр страхування).

Крім того, у статті 1 нового Закону № 1105 зазначено, що страховик — Пенсійний фонд України (наразі — Фонд соціального страхування України).

Таким чином, всі повноваження ФССУ з 1 січня 2023 року переходять до ПФУ, але до завершення всіх організаційних заходів, пов’язаних з приєднанням ФССУ до ПФУ, виконання функцій та завдань, передбачених Законом № 1105, забезпечують органи ФССУ. Також до затвердження ПФУ відповідних нормативно-правових актів діятимуть нормативно-правові акти ФССУ.

Нові терміни

У статті 1 нового Закону № 1105, яка містить терміни, встановлено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі — кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (наразі — за рахунок коштів Фонду соціального страхування України).

Тепер на рівні закону, а саме у пунктах 15 і 16 статті 1 нового Закону № 1105, визначено такі терміни:

медичний висновок про тимчасову непрацездатність — електронний документ, що формується на підставі медичних записів в електронній системі охорони здоров’я та містить висновок лікаря за результатами медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності, що засвідчує тимчасову непрацездатність та є підставою для створення листка непрацездатності;

листок непрацездатності — сформований програмними засобами електронного реєстру листків непрацездатності на підставі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, і зареєстрований за єдиним реєстраційним номером цього реєстру електронний документ, що є підставою для звільнення від роботи, призначення страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування.

У тексті нового Закону № 1105 (крім прикінцевих та перехідних положень) немає терміну «матеріальне забезпечення», а замість нього вживається термін «страхові виплати». Також замість терміну «кошти Фонду» вживається термін «страхові кошти».

Права, обов’язки та відповідальність ПФУ, страхувальників і застрахованих осіб

Права, обов’язки та відповідальність ПФУ містить стаття 6 нового Закону № 1105. Вони такі самі як зараз у ФССУ. Єдиний нюанс — ПФУ також буде мати право перевіряти обґрунтованість видачі, продовження листків непрацездатності і документів, що є підставою для їх формування, на базі інформації з електронних систем та реєстрів (п. 2 ч. 1 ст. 6 нового Закону № 1105). Це буде зробити ПФУ простіше, оскільки він, як зазначено вище, є адміністратором ЕРЛН. Але ПФУ, на відміну від ФССУ, не матиме обов’язку укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві, а також угоди із санаторно-курортними закладами для обслуговування застрахованих осіб, що направляються безпосередньо із стаціонару лікувального закладу до реабілітаційних відділень (п. 11 ч. 2 ст. 10 чинного Закону № 1105).

Права, обов’язки та відповідальність роботодавця як страхувальника визначені у статті 8 нового Закону № 1105, при цьому деяких змін зазнали лише обов’язки роботодавця. Так, в пункті 6 частини 2 статті 8 нового Закону № 1105 уточнили, що роботодавець зобов’язаний допускати посадових осіб ПФУ для здійснення перевірок правильності використання страхових коштів, контролю за веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб. Крім того, роботодавець тепер зобов’язаний інформувати працівників підприємства, установи, організації про засади соціального страхування, підстави та порядок здійснення страхових виплат, а також про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення та реабілітаційну допомогу (п. 7 ч. 2 ст. 8 нового Закону № 1105). Також уточнили, що роботодавець зобов’язаний подавати звітність до ПФУ у строки, в порядку та за формою, що встановлені Кабінетом Міністрів України (п. 8 ч. 2 ст. 8 нового Закону № 1105). Отже, Уряд має затвердити строк, порядок подання та форму звітності, яку мають подавати роботодавці (страхувальники) до ПФУ.

Скасовано обов’язок роботодавця повідомляти працівникам підприємства про адреси та номери телефонів лікувально-профілактичних закладів та лікарів, які за угодами з ФССУ обслуговують підприємство (п. 7 ч. 2 ст. 15 чинного Закону № 1105).

Права, обов’язки та відповідальність застрахованих осіб визначені у статті 9 нового Закону № 1105. Що стосується прав застрахованих осіб, то, як і зараз, застрахована особа матиме право на послуги професійної реабілітації, включаючи збереження робочого місця, навчання або перекваліфікацію, але буде скасовано обмеження, згідно з яким загальна тривалість професійної реабілітації не може перевищувати двох років.

З переліку витрат, які мають бути відшкодовані застрахованій особі під час проходження реабілітації у сфері охорони здоров’я і професійної реабілітації, виключено витрати на житло та харчування, транспортування багажу застрахованої особи, але залишаються витрати такої особи на проїзд до місця проведення реабілітації чи навчання та у зворотному напрямку, а також витрати на проїзд особи, яка супроводжує застраховану особу (ч. 1 ст. 9 нового Закону № 1105).

Також уточнено, що застрахована особа має право на забезпечення допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до вимог законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (п. 7 ч. 1 ст. 9 нового Закону № 1105).

Що стосується обов’язків, то застрахована особа у разі настання нещасного випадку або виникнення професійного захворювання при наданні медичної та реабілітаційної допомоги також буде зобов’язана:

– надавати фахівцям з реабілітації об’єктивну інформацію, необхідну для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров’я;

– дотримуватися законних методичних настанов, інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації;

– погоджувати індивідуальний реабілітаційний план та внесені до нього зміни.

Водночас скасовується норма, згідно з якою застрахована особа у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання зобов’язана лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими ФССУ уклав угоди на медичне обслуговування (п. 4 ч. 2 ст. 16 чинного Закону № 1105).

Види страхових виплат

Види страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності визначено у статті 13 нового Закону № 1105.

У пункті 1 частини 1 статті 13 нового Закону № 1105 уточнено, що за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності надається допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Водночас стаття 13 нового Закону № 1105 не містить такого виду соціальних послуг як оплата лікування та/або реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм.

Отже, скасовується оплата за рахунок коштів соціального страхування лікування застрахованих осіб у відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм, яка передбачена пунктом 4 частини 1 статті 20 чинного Закону № 1105.

Страхові випадки та умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності

Перелік страхових випадків, у разі настання яких застрахованій особі надається допомога по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), наведено у статті 15 нового Закону № 1105. Цей перелік трохи відкориговано порівняно з переліком, наведеним у статті 22 чинного Закону № 1105.

Зокрема, скасовується такий страховий випадок як перебування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм (п. 8 ч. 1 ст. 22 чинного Закону № 1105). Відповідно, скасовується надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка направляється на лікування та/або для надання реабілітаційної допомоги до відділень санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару закладу охорони здоров’я або реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, за весь час перебування у санаторно-курортному закладі, з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку, а також скасовується надання допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років, за весь період санаторно-курортного лікування дитини з інвалідністю (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за нею (ч. 10 ст. 22 чинного Закону № 1105). Новий Закон № 1105 вже не містить статті, яка є аналогом статті 29 «Лікування та надання реабілітаційної допомоги у відділеннях санаторно-курортних закладів» чинного Закону № 1105.

Водночас додаються (уточнюються) такі страхові випадки:

– догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною (п. 5 ч. 1 ст. 15 нового Закону № 1105). Допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, яка доглядає за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, надається за весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною, з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу і у зворотному напрямку (ч. 10 ст. 15 нового Закону № 1105);

– надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я (п. 9 ч. 1 ст. 15 нового Закону № 1105). Наразі схожим страховим випадком є протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства (п. 8 ч. 1 ст. 22 чинного Закону № 1105). Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я надається застрахованій особі з першого дня за весь період перебування у такому стаціонарі з урахуванням часу на проїзд до реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу і у зворотному напрямку (ч. 9 ст. 15 нового Закону № 1105).

Оскільки страховиком з 1 січня 2023 року буде ПФУ, то саме він у випадках, зазначених у пунктах 1 (тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві) і 7 (перебування в закладі охорони здоров’я, на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій) частини 1 статті 15 нового Закону № 1105, буде виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі — МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності. Як і раніше, оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини 1 статті 15 нового Закону № 1105, здійснюється за рахунок коштів роботодавця (ч. 2 ст. 15 нового Закону № 1105).

Стаття 15 нового Закону № 1105 не містить наступних норм, які містять частини 2 і 3 статті 22 чинного Закону № 1105:

– допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується Фондом застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, починаючи з першого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством;

– застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року;

– застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років допомога по тимчасовій непрацездатності призначається і виплачується в порядку та розмірах, передбачених абзацом четвертим частини 2 статті 22 та статтею 24 Закону № 1105 (тобто не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року та залежно від страхового стажу).

Таким чином, по страхових випадках, які настануть з 1 січня 2023 року, допомога по тимчасовій непрацездатності буде виплачуватися застрахованим особам з інвалідністю, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС, за рахунок коштів ПФУ не з першого, а з шостого дня непрацездатності (тобто в загальному порядку). Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, та у разі здійснення догляду за хворою дитиною віком до 14 років буде надаватися без обмеження 75 календарними днями за календарний рік.

У статті 16 нового Закону № 1105, яка містить підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, додано ще одну підставу. Тепер допомога по тимчасовій непрацездатності не буде надаватися за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим (про відповідальність винних осіб в цій ситуації розказано нижче).

В частині 2 статті 16 нового Закону № 1105 уточнюється, що застраховані особи, які в період отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності порушують режим, встановлений лікарем, не виконують інструкцій, рекомендацій фахівців з реабілітації, необхідних для надання реабілітаційної допомоги відповідно до індивідуального реабілітаційного плану, погодженому цією особою, або не з’являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, у тому числі лікарсько-консультативною комісією (далі — ЛКК) чи МСЕК, втрачають право на таку допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу по тимчасовій непрацездатності.

Частина 2 статті 17 нового Закону № 1105, що визначає розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, містить уточнення, згідно з яким не тільки медичним працівникам, а й фахівцям з реабілітації, які перебувають у закладах охорони здоров’я, а також на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій, допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу) незалежно від страхового стажу.

Умови виплати допомоги по вагітності та пологах

Частина 1 статті 18 нового Закону № 1105, яка визначає умови надання і тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах, містить уточнену норму, згідно з якою розмір допомоги по вагітності та пологах обчислюється сумарно за всі дні відпустки по вагітності та пологах та надається в повному обсязі застрахованій особі незалежно від кількості використаних днів відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами до пологів.

Таким чином, прив’язка допомоги по вагітності та пологах йде не до календарних днів тимчасової непрацездатності, зазначених у листку непрацездатності, а до календарних днів відпустки по вагітності та пологах (далі — «декретна» відпустка), оскільки працівниця, якій видано (по якій сформовано) листок непрацездатності по вагітності та пологах, може продовжувати працювати. Відповідно, за дні роботи допомога по вагітності та пологах працівниці не виплачується, оскільки згідно з частиною 1 статті 18 нового Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах не змінилась — за весь період «декретної» відпустки, а саме 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей — 70) календарних днів після пологів, а жінкам–«чорнобильцям» — 90 календарних днів до пологів та 90 календарних днів після пологів (ч. 1 ст. 18 нового Закону № 1105). Як і раніше, допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), тобто незалежно від страхового стажу (ч. 1 ст. 19 нового Закону № 1105).

Нововведенням є те, що з 1 січня 2023 року допомога по вагітності та пологах буде виплачуватися застрахованій особі, яка встановила опіку над дитиною. Так, відповідно до частини 2 статті 18 нового Закону № 1105 допомога по вагітності та пологах виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину або встановила опіку над дитиною протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення або встановлення опіки до закінчення 56 календарних днів (у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей або встановлення опіки над двома і більше дітьми — 70 календарних днів; для застрахованих осіб, віднесених до 1 – 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, — 90 календарних днів).

В частині 3 статті 18 нового Закону № 1105 усунено неточність та встановлено, що за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога по вагітності та пологах виплачується незалежно від допомоги при народженні дитини (наразі — від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Умови надання та розмір допомоги на поховання

У статті 20 нового Закону № 1105, яка визначає право на отримання допомоги на поховання, в частині 2 стосовно надання допомоги на поховання членам сім’ї, які перебували на утриманні застрахованої особи, яка померла, уточнено, що до членів сім’ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого, відносяться особи, якщо вони: були на повному його утриманні; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім’ї, які мали самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

У статті 21 нового Закону № 1105 встановлено, що допомога на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, що встановлюється правлінням ПФУ, але не менше розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом.

Нагадаємо, що наразі розмір допомоги на поховання затверджено постановою ФССУ від 08.02.2017 № 17 та становить 4100 грн., але ПФУ може затвердити й інший розмір зазначеної допомоги.

Ще однім нововведенням є розширення переліку документів, які подаються для призначення допомоги на поховання. Так, згідно з частиною 3 статті 23 нового Закону № 1105 допомога на поховання застрахованої особи призначається члену сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі заяви особи, яка здійснила поховання, документа, що посвідчує особу, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть (наразі — на підставі свідоцтва про смерть — ч. 3 ст. 31 чинного Закону № 1105).

Відповідно до частини 4 статті 23 нового Закону № 1105 допомога на поховання члена сім’ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі заяви застрахованої особи та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідки про смерть та інших актів цивільного стану (народження члена сім’ї та його походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені), необхідних для підтвердження сімейних відносин, документів про перебування членів сім’ї (крім дітей) на утриманні застрахованої особи (наразі — на підставі свідоцтва про смерть та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім’ї на утриманні застрахованої особи — ч. 4 ст. 31 чинного Закону № 1105).

Призначення страхових виплат

Новий Закон № 1105 не містить згадки про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації.

Так, в частині 3 статті 22 нового Закону № 1105, яка є аналогом частини 3 статті 30 чинного Закону № 1105, зазначено наступне:

«3. Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат».

Отже, тепер підприємства, установи, організації, в яких працює більше 15 працівників, не зобов’язані створювати комісію із соціального страхування, яка наразі здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, з 1 січня 2023 року роботодавці (страхувальники) самостійно приймають рішення, хто в них буде розглядати підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат, приймати рішення про призначення, відмову в призначенні або припинення страхових виплат. Роботодавець має відповідним наказом призначити особу, уповноважену на здійснення зазначених функцій, або може залишити виконувати свої попередні обов’язки комісію із соціального страхування підприємства (незалежно від кількості застрахованих осіб на підприємстві). В останньому випадку слід враховувати, що з 1 січня 2023 року фактично не буде діяти Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, затверджене постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 13 (далі — Положення № 13), тому роботодавець наказом має затвердити локальний документ, в якому буде визначено порядок роботи уповноваженої особи або комісії із соціального страхування підприємства (аналог Положення № 13).

З 1 січня 2023 року статтею 23 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 30 чинного Закону № 1105, буде встановлено, зокрема, таке:

«1. Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності (наразі — виданий у встановленому порядку листок непрацездатності; — Авт.). У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи».

Звертаємо увагу, що трохи застарілим є друге речення частини 1 статті 23 нового Закону № 1105, яке точно повторює друге речення частини 1 статті 23 чинного Закону № 1105. Нагадаємо, що згідно з пунктом 2 розділу II Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.06.2021 № 1234, сформований ЛН (далі — е-ЛН) надсилається страхувальникам, з якими застрахована особа перебуває у трудових відносинах (за основним місцем роботи та за сумісництвом) через кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ.

ФССУ в листах від 27.07.2021 № 03/С-619з-798 та від 12.10.2021 № 03/О-878з-1047 (див. ВПЗ № 8/2021, стор. 117 та 120) зазначив, що е-ЛН повинен бути відображений в електронних кабінетах усіх страхувальників, з якими застрахована особа перебувала у трудових відносинах на момент настання страхового випадку, тобто і в електронному кабінеті роботодавця за сумісництвом. Отже, у випадку формування для працівника е-ЛН надавати за місцем роботи за сумісництвом копію ЛН, засвідчену підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи, не потрібно. У випадку не відображення в електронних кабінетах страхувальників е-ЛН працівник має можливість підтвердити факт своєї тимчасової непрацездатності витягом з ЕРЛН, виданим територіальними органами Пенсійного фонду України в паперовій формі для кожного роботодавця окремо.

ФССУ в роз’ясненні від 28.05.2022 (див. ВПЗ № 3/2022, стор. 125) повідомив, що витяг з ЕРЛН формується у кабінеті на вебпорталі ПФУ та не потребує візиту до сервісних центрів. Однак, якщо потрібна паперова версія — сервісні центри ПФУ її нададуть. Також витяги е-ЛН своїх працівників можуть зробити роботодавці. Застрахованій особі витяг можна завантажити у форматі PDF та передати роботодавцю для опрацювання і нарахування допомоги — ФССУ профінансує виплати після отримання від роботодавця заяви-розрахунку.

Крім того, ФССУ в роз’ясненні від 10.02.2022 (див. ВПЗ № 1/2022, стор. 120) зазначив, що особливістю е-ЛН сумісників є те, що в електронному кабінеті роботодавця за сумісництвом відображається не е-ЛН безпосередньо, а його цифрова копія. Вона відрізняється від оригіналу е-ЛН порядковим номером копії, який додається до унікального номеру е-ЛН після знаку крапки: ХХХХХХ-ХХХХХХХХХХ-Х.1. Якщо у працівника декілька роботодавців за сумісництвом, цифра після крапки буде зростати за порядком (.2 і далі).

Таким чином, норма вищенаведеного другого речення частини 1 статті 23 нового Закону № 1105 актуальна лише у разі, якщо тимчасова непрацездатність працівника засвідчується не е-ЛН, а паперовим ЛН, який працівник надає роботодавцю за основним місцем роботи.

Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності

По справжньому революційною є норма частини 2 статті 23 нового Закону № 1105:

«2. Визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, в тому числі на пільгових умовах, здійснюється шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ та організацій або на підставі копії відповідних посвідчень чи інших документів, які підтверджують право на пільгу».

Отже, незалежно від того, який розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності (далі — «лікарняні») застрахованій особі нарахує та відобразить у заяві-розрахунку роботодавець, визначення розміру «лікарняних» буде здійснюватися ПФУ автоматично, виходячи з даних, які є в реєстрі застрахованих осіб і реєстрі страхувальників Держреєстру страхування та інших базах даних. Відповідно, підвищуються вимоги до інформації, яку подають роботодавці до ПФУ про трудову діяльність працівників та нараховані їм доходи.

Нагадаємо, що, крім подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі — Податковий розрахунок), де в додатках Д1 і Д5 відображається інформація про нараховану застрахованим особам заробітну плату (дохід), з якої сплачено ЄСВ, та відомості про трудові відносини, роботодавці подають відомості про трудову діяльність працівників через електронний кабінет страхувальника на вебпорталі електронних послуг ПФУ відповідно до норм Порядку подання відомостей про трудову діяльність працівника, фізичної особи – підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі, затвердженого постановою правління ПФУ від 12.03.2021 № 11-1.

Крім того, з 18.10.2022 були внесені зміни до частини 2 статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі — Закон № 2464), якою тепер встановлено, що з метою обліку в електронній формі відомостей про трудову діяльність працівника страхувальник подає відомості про працівника щодо переведення на іншу роботу (посаду), звільнення, поновлення на роботі, призупинення/поновлення дії трудового договору, а також про присвоєння, зміну або позбавлення рангу, розряду, класу, звання, категорії, складення присяги, належності або неналежності осіб, які працюють, у тому числі підприємців, або забезпечують себе роботою самостійно, до професійних спілок та/або до осіб, які підлягають обов’язковим медичним оглядам.

Таким чином, якщо будь-які з вищезазначених відомостей (наприклад, про період призупинення дії трудового договору) не відображаються роботодавцем в додатках Д1 і Д5 Податкового розрахунку, то єдина можливість їх потрапляння до реєстру застрахованих осіб Держреєстру страхування є подання таких відомостей до ПФУ страхувальником через його електронний кабінет на вебпорталі електронних послуг ПФУ у вигляді сканованих копій наказів, розпоряджень тощо (наприклад, у вигляді сканованої копії наказу про призупинення дії трудового договору з працівником із зазначенням періоду).

Це узгоджується з нормою частини 2 статті 14 нового Закону № 1105, що повторює норму частини 2 статті 21 чинного Закону № 1105, згідно з якою страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Держреєстру страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону № 2464.

Нагадаємо, що згідно з частиною 1 статті 20 Закону № 2464 реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов’язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності (ЕРЛН), порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 328.

На кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються відомості, повний перелік яких наведено у частині 4 статті 20 Закону № 2464.

Враховуючи вищевикладене, на підставі отриманих відомостей від страхувальника (застрахованої особи) реєстр застрахованих осіб має містити інформацію, достатню для визначення розміру страхових виплат працівникам (в тому числі для обчислення сумарної заробітної плати та кількості календарних днів в розрахунковому періоді, страхового стажу, середньоденної заробітної плати). Частково правильному визначенню страхового стажу застрахованої особи і розміру страхової виплати сприятиме подання страхувальниками з 1 січня 2023 року Податкового розрахунку за звітний період — місяць (а не квартал, як зараз).

Чи завжди правильно в автоматичному режимі буде визначатися розмір страхових виплат, наразі сказати важко, але, скоріш за все, будуть і помилки, оскільки бувають складні (нестандартні) ситуації, які не врегульовані законодавством та які не завжди можна прописати в комп’ютерній програмі. До того ж з норм нового Закону № 1105 незрозуміло, що робити страхувальнику, якщо правильно розрахований ним розмір страхової виплати не відповідає розміру страхової виплати, обчисленому автоматично. Сподіваємося, що порядок дій страхувальника в такому випадку ПФУ роз’яснить або пропише в нормативно-правовому акті, який прийде на заміну Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженому постановою правління ФССУ від 19.07.2018 № 12 (далі — Порядок № 12).

Якщо все буде працювати як задумано, то працівники, починаючи з 2023 року, будуть оперативніше отримувати страхові виплати, оскільки процес обробки та перевірки інформації (медичних висновків, е-ЛН, заяв-розрахунків тощо) в реєстрах, адміністратором яких є ПФУ, здійснюється більш автоматизовано (спеціалісти ФССУ не до всіх реєстрів ПФУ мали оперативний доступ, часто були вимушені «вручну» перевіряти нараховані страхувальниками суми допомог, що затримувало процес прийняття рішень на фінансування страхових виплат).

Строки розгляду документів та здійснення страхових виплат

Згідно з частиною 1 статті 24 нового Закону № 1105 документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше 10 робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах — не пізніше 3 робочих днів з дня їх надходження.

Отже, зменшується з 10 до 3 робочих днів строк розгляду страхувальником документів для призначення допомоги по вагітності та пологах з дня їх надходження.

Що стосується строків виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, то вони не змінилися: працівникам — у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати; іншим особам — протягом 10 робочих днів після призначення допомоги (ч. 2 ст. 24 нового Закону № 1105).

Як і раніше, допомога на поховання призначається не пізніше дня, що настає за днем звернення, і виплачується не пізніше наступного робочого дня після отримання страхувальником страхових коштів від ПФУ (ч. 3 ст. 24 нового Закону № 1105).

Скорочено вдвічі строк звернення за призначенням страхової виплати. Так, відповідно до частини 5 статті 24 нового Закону № 1105 страхові виплати, передбачені цим Законом, здійснюються у разі, якщо звернення за їх призначенням надійшло не пізніше 6 календарних місяців (наразі — 12 календарних місяців) з дня відновлення працездатності, закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, з дня смерті застрахованої особи або члена її сім’ї.

На відміну від статті 32 чинного Закону № 1105, аналогічна стаття 24 нового Закону № 1105 не містить норми, згідно з якою суми матеріального забезпечення, не одержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення. Тобто за час затримки виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах з вини ПФУ індексація таких виплат здійснюватися не буде, що логічно, оскільки індексація виплачується не при затримці виплати доходу, а в разі перевищення величиною приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) порогу індексації, що становить 103% (п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).¹ Водночас за затримку виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах передбачена виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати (п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159).²

Порядок фінансування страхувальників Пенсійним фондом

Стаття 26 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 34 чинного Закону № 1105, визначає порядок фінансування страхувальників уповноваженим органом управління (тобто ПФУ). В частині 1 статті 26 нового Закону № 1105 зазначено, що фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління (тобто ПФУ) в порядку, встановленому правлінням ПФУ.

Отже, ПФУ має затвердити порядок фінансування страхувальників, аналогічний Порядку № 12, затвердженому ФССУ.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є, як і раніше, оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Нагадаємо, що наразі згідно з пунктом 2 Порядку № 12 на підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції ФССУ не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Який ПФУ встановить строк між датою прийняття рішення страхувальником (уповноваженою ним особою) про призначення страхової виплати і датою подання ним заяви-розрахунку до ПФУ, а також якою буде нова форма заяви-розрахунку (з урахуванням того, що розмір страхової виплати має визначатися автоматично), наразі невідомо. Але те, що буде змінена форма заяви-розрахунку, сумнівів не викликає, оскільки діюча форма заяви-розрахунку, наведена у додатку 1 до Порядку № 12, не відповідає нормам нового Закону № 1105.

В частині 1 статті 26 нового Закону № 1105 встановлено, що територіальні органи ПФУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

Нагадаємо, що наразі робочі органи ФССУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 10 робочих днів після надходження заяви-розрахунку (ч. 1 ст. 34 чинного Закону № 1105).

Таким чином, з 1 січня 2023 року зменшиться з 10 до 3 робочих днів строк фінансування страхувальників. Сподіваємося, що ПФУ буде дотримуватися цього строку, на відміну від практики останніх років, коли фінансування страхувальників ФССУ затримується на місяці.

Наразі згідно з пунктом 10 Порядку № 12 протягом місяця з дня проведення страхової виплати за рахунок коштів Фонду страхувальник надсилає Фонду повідомлення про проведення виплат за формою, наведеною у додатку 2 до Порядку № 12 (далі — Повідомлення), в якому відображаються, зокрема, сума і дата здійснення страхової виплати застрахованій особі за рахунок коштів Фонду. Повідомлення може бути надіслано в електронному вигляді або листом з повідомленням про вручення або надано безпосередньо до робочого органу Фонду.

Чи залишиться аналогічний порядок подання Повідомлення до ПФУ з 1 січня 2023 року, наразі невідомо, тому будемо чекати прийняття ПФУ відповідного нормативно-правового акта (аналога Порядку № 12).

Звертаємо увагу, що будуть ситуації, коли страховий випадок (тимчасова непрацездатність) переходитиме з 2022 року на 2023 рік. Але ні Законом № 2620, ні новим Законом № 1105 не визначено, хто буде фінансувати «перехідні» страхові виплати — ФССУ чи ПФУ. Скоріш за все, якщо страхувальник по «перехідному» страховому випадку (по допомозі по вагітності та пологах) подаватиме заяву-розрахунок наприкінці 2022 року до ФССУ, то останній і буде фінансувати страхову виплату, навіть якщо кошти будуть перераховані на рахунок страхувальника у 2023 році. Якщо страхувальник по «перехідному» страховому випадку подаватиме заяву-розрахунок у 2023 році до ПФУ, то останній і буде фінансувати страхову виплату, в тому числі за дні тимчасової непрацездатності, що припадають на 2022 рік. Для того щоб не плутатися з отриманням фінансування страхових виплат у перших місяцях 2023 року, страхувальнику можна в бухгалтерському обліку запровадити для субрахунку 378 «Розрахунки з державними цільовими фондами» два різних субрахунки: 378/1 — при здійсненні фінансування ФССУ (Дт 378/1  Кт 663) і 378/2 — при здійсненні фінансування ПФУ (Дт 378/2  Кт 663).

Перевірки та відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку

Новий Закон № 1105 містить принципово нові статті 27 «Особи, уповноважені на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності» та 28 «Відповідальність за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність».

У статті 27 нового Закону № 1105 зазначено, що перевірка листків непрацездатності проводиться особами, уповноваженими правлінням ПФУ на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності. Порядок здійснення особами, уповноваженими на проведення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 28 нового Закону № 1105 за створення необґрунтованого медичного висновку про тимчасову непрацездатність, на підставі якого сформовано листок непрацездатності (далі — ЛН), відповідальними є лікарі, які працюють у закладах охорони здоров’я, фізичні особи – підприємці, які провадять господарську діяльність з медичної практики, та лікарі, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи – підприємці (далі — лікарі), які несуть відповідальність згідно із законодавством.

У разі встановлення необґрунтованості створення медичного висновку про тимчасову непрацездатність (далі — медичний висновок) керівник територіального органу ПФУ звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг ПФУ у порядку, визначеному ПФУ за погодженням з Мінсоцполітики, або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи – підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку, з повідомленням про виявлені порушення. Повідомлення про виявлені порушення є підставою для їх усунення, зупинення фінансування страхових виплат, компенсації відповідної суми страхових виплат.

У разі призначення та здійснення страхової виплати за ЛН, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку, керівник територіального органу ПФУ протягом 5 календарних днів з дня встановлення необґрунтованості медичного висновку звертається в електронній формі через електронні кабінети на веб-порталі електронних послуг ПФУ або у формі паперового документа до закладу охорони здоров’я або до фізичної особи – підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікар якого допустив необґрунтоване створення медичного висновку, з вимогою про компенсацію відповідної суми страхової виплати.

Заклади охорони здоров’я або фізичні особи – підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, лікарі яких допустили необґрунтоване створення медичних висновків, зобов’язані компенсувати суми страхової виплати протягом 10 календарних днів з дня надходження вимоги про компенсацію сум страхової виплати.

Суми компенсації страхової виплати за ЛН, сформованим на підставі необґрунтованого медичного висновку, не повернені у вищезазначений строк, підлягають стягненню на підставі вимоги про їх сплату, винесеної на підставі рішення керівника територіального органу ПФУ, з нарахуванням пені в розмірі 0,1% суми коштів, що підлягає компенсації, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з дня, що припадає на закінчення строку сплати компенсації, до дня сплати включно.

Заклади охорони здоров’я або фізичні особи – підприємці, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, мають право зворотної вимоги (регресу) до лікаря, який створив необґрунтований медичний висновок, у розмірі сплаченої суми компенсації страхової виплати за ЛН та нарахованої пені. Спори щодо необґрунтованості медичного висновку та/або компенсації сум страхової виплати вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, у разі створення необґрунтованого медичного висновку, на підставі якого сформовано ЛН і здійснено страхову виплату застрахованій особі, фінансову відповідальність несуть особи, які створили такий медичний висновок, при цьому застрахована особа не зобов’язана повертати отриману суму страхової виплати. Якщо ж створення необґрунтованого медичного висновку виявлено до здійснення страхової виплати застрахованій особі, то таку страхову виплату ПФУ не фінансує до усунення порушення.

Страхування від нещасного випадку та професійного захворювання

Негативним нововведенням для роботодавців є збільшення кількості днів тимчасової непрацездатності потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (далі — нещасний випадок), за які виплачується допомога за рахунок роботодавця.

Так, згідно з частиною 3 статті 36 нового Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується в розмірі 100% середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу), при цьому перші 17 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації (наразі — перші 5 днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцем за рахунок коштів підприємства, установи, організації — ч. 3 ст. 42 чинного Закону № 1105).

Допомога по тимчасовій непрацездатності, страхова виплата у разі переведення потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу, відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг надаються в порядку, встановленому ПФУ (наразі — ФССУ).

Стаття 29 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної статті 35 чинного Закону № 1105, не містить серед категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі — страхування від нещасного випадку), такої категорії як особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Стаття 30 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної статті 36 чинного Закону № 1105, не містить норми, згідно з якою в окремих випадках, за наявності підстав, Фонд може визнати страховим випадком нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених відповідним переліком. Водночас ПФУ, як зараз і ФССУ, в окремих випадках, за наявності підстав, може визнати страховим випадком захворювання, не внесене до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука має нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання професійним. Порядок прийняття рішення про визнання страховим випадком захворювання, не внесеного до переліку професійних захворювань, встановлюється постановою ПФУ за погодженням з Міністерством охорони здоров’я.

Також у статті 30 нового Закону № 1105 зменшено кількість напрямків витрат на користь потерпілих від нещасного випадку. Так, згідно з частиною 3 статті 30 нового Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Наразі відповідно до частини 3 статті 36 чинного Закону № 1105 підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров’я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Крім того, у пунктах 4 і 5 частини 7 статті 30 нового Закону № 1105 до страхових виплат в межах страхування від нещасного випадку віднесено також:

– страхові витрати на професійну реабілітацію та соціальну допомогу (наразі — страхові витрати на медичну та соціальну допомогу — п. 4 ч. 7 ст. 36 чинного Закону № 1105);

– допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи вищевикладене, у частині 1 статті 31 нового Закону № 1105 передбачено перерахування розміру лише сум щомісячних страхових виплат (наразі — сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу — ч. 1 ст. 37 чинного Закону № 1105) у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності або зміни складу сім’ї померлого.

Водночас у частині 2 статті 31 нового Закону № 1105 чітко встановлено, що щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня (наразі — дата перерахунку визначається у межах бюджету Фонду за рішенням Кабінету Міністрів України — ч. 2 ст. 37 чинного Закону № 1105), на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні. При цьому механізм визначення коефіцієнту перерахунку щомісячних страхових виплат не зміниться.

Що стосується визначення ступеня втрати працездатності потерпілим, то у статті 32 нового Закону № 1105 в порівнянні зі статтею 38 чинного Закону № 1105 уточнено, що медико-соціальна експертиза стійких обмежень життєдіяльності потерпілих здійснюється МСЕК відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров’я. Ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров’я, з урахуванням (за наявності) результатів заключного реабілітаційного обстеження після надання реабілітаційної допомоги мультидисциплінарною командою реабілітаційного закладу, відділення, підрозділу, внесеного до індивідуального реабілітаційного плану. Огляд потерпілого, складання, внесення змін до індивідуальної програми реабілітації проводиться МСЕК відповідно до законодавства. Позачергова експертиза проводиться МСЕК за заявою потерпілого, страховика чи інших заінтересованих осіб, а у випадках, передбачених законом, — за клопотанням органів досудового розслідування або за рішенням суду (судді).

Особливості здійснення окремих страхових виплат потерпілим

У частині 1 статті 33 нового Закону № 1105 уточнено, що за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності (наразі — стійкої втрати професійної працездатності — ч. 1 ст. 39 чинного Закону № 1105). Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її характер та тривалість переведення встановлюються ЛКК або МСЕК (ч. 2 ст. 33 нового Закону № 1105).

Відповідно до частини 1 статті 34 нового Закону № 1105 потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), ПФУ здійснює щомісячні страхові виплати в розмірі середньомісячної заробітної плати протягом строку, визначеного для професійного навчання чи перекваліфікації (наразі — протягом строку, визначеного індивідуальною програмою реабілітації на час професійного навчання або перекваліфікації — ч. 1 ст. 40 чинного Закону № 1105). При цьому потерпілий забезпечується допоміжними засобами реабілітації, необхідними під час професійного навчання чи перекваліфікації, відповідно до законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (наразі — Фонд оплачує вартість придбаних потерпілим інструментів, протезів та інших пристосувань, відшкодовує потерпілому інші необхідні витрати, пов’язані з його професійною підготовкою — ч. 2 ст. 40 чинного Закону № 1105).

В пунктах 1 і 2 частини 2 статті 35 нового Закону № 1105 встановлено, что непрацездатними особами, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а після його смерті мають право на одержання щомісячних страхових виплат, є:

1) діти, які не досягли 18 років;

2) повнолітні діти, які є здобувачами освіти за денною формою навчання (у тому числі у період між завершенням навчання в одному закладі освіти та вступом до іншого закладу освіти або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим освітньо-кваліфікаційним рівнем, за умови що такий період не перевищує чотири місяці), — до закінчення ними навчання, але не довше ніж до досягнення 23 років, або визнані особами з інвалідністю з дитинства.

Замість вищезазначених осіб наразі в пункті 1 частини 2 статті 41 чинного Закону № 1105 зазначено таких непрацездатних осіб, які на день смерті потерпілого мали право на одержання від нього утримання, а після його смерті мають право на одержання щомісячних страхових виплат:

– діти, які не досягли 16 років;

– діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

– діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.

Крім того, частина 2 статті 35 нового Закону № 1105, на відміну від аналогічної частини 2 статті 41 чинного Закону № 1105, не містить непрацездатних осіб, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (відповідно, такі особи не матимуть права на одержання щомісячних страхових виплат), а також не містить непрацездатних осіб – неповнолітніх дітей, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти, але такі неповнолітні діти з 1 січня 2023 року підпадатимуть під категорію дітей, які не досягли 18 років, зазначених у пункті 1 частини 2 статті 35 нового Закону № 1105 (відповідно, вони матимуть право на одержання щомісячних страхових виплат).

Також змінюються максимальний і мінімальний розміри щомісячної страхової виплати та розміри одноразової страхової виплати, які тепер прив’язуються не до прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (далі — ПМПО), а до мінімальної заробітної плати.

Так, згідно з частиною 1 статті 36 нового Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати, в тому числі після проведеного перерахування відповідно до частини 2 статті 31 цього Закону, не може перевищувати 4 мінімальні заробітні плати (наразі — не може перевищувати 10 розмірів ПМПО, — ч. 1 ст. 42 чинного Закону № 1105). Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату (наразі — не може бути меншим за ПМПО, — ч. 1 ст. 42 чинного Закону № 1105).

Частиною 2 статті 36 нового Закону № 1105 встановлено, що у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, ПФУ здійснює потерпілому одноразову страхову виплату, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат (наразі —виходячи з 17 розмірів ПМПО — ч. 2 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

У разі якщо під час подальших обстежень МСЕК встановить потерпілому вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов’язаного з виконанням трудових обов’язків, такому потерпілому здійснюється одноразова страхова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності порівняно з попереднім обстеженням МСЕК, виходячи з розрахунку 7 мінімальних заробітних плат (наразі — з розрахунку 17 розмірів ПМПО — ч. 2 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановлених законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.

Також частиною 2 статті 36 нового Закону № 1105 передбачено, що потерпілим, які мають право на одночасне отримання одноразової страхової виплати згідно з цим Законом та одноразової страхової виплати згідно з іншими законами України, здійснюється одна страхова виплата за їхнім вибором.

Зменшено перелік послуг, на які мають право потерпілі від нещасного випадку. Так, згідно з частиною 3 статті 36 нового Закону № 1105 потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров’я в закладах охорони здоров’я, що проводяться відповідно до вимог законів України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я». Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров’я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані. Інші види реабілітаційних заходів здійснюються у разі, якщо потребу в них визначено висновком МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складання) відповідно до вимог Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» та «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства. Закупівля соціальних послуг, у тому числі на необхідний догляд за потерпілим, здійснюється та розраховується відповідно до оцінки потреб потерпілого відповідно до Закону України «Про соціальні послуги». Витрати на соціальні послуги для потерпілого відшкодовуються за рахунок коштів соціального страхування незалежно від того, ким вони здійснюються.

Для порівняння наразі відповідно до частини 3 статті 42 чинного Закону № 1105 Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, реабілітацію у сфері охорони здоров’я, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров’я застрахованого. Якщо внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання потерпілий тимчасово втратив працездатність, Фонд фінансує всі витрати на його лікування. Додаткове харчування призначається на конкретно визначений строк за раціоном, який складає дієтолог чи лікар, який лікує, та затверджує МСЕК. Неможливість забезпечення потерпілого додатковим харчуванням у лікувально-профілактичному або реабілітаційному закладі підтверджується довідкою за підписом головного лікаря (директора) цього закладу. У цьому разі компенсація витрат на додаткове харчування здійснюється Фондом на підставі інформації Держстату про середні ціни на продукти харчування у торговельній мережі того місяця, в якому їх придбали. Витрати на ліки, лікування, протезування (крім протезів з дорогоцінних металів), придбання санаторно-курортних путівок, предметів догляду за потерпілим визначаються на підставі виданих лікарями рецептів, санаторно-курортних карток, довідок або рахунків про їх вартість. Сума витрат на необхідний догляд за потерпілим залежить від характеру цього догляду, встановленого МСЕК, і не може бути меншою (на місяць) за:

1) розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на спеціальний медичний догляд (масаж, уколи тощо);

2) половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на постійний сторонній догляд;

3) чверть розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, — на побутове обслуговування (прибирання, прання білизни тощо).

Наразі витрати на догляд за потерпілим відшкодовуються Фондом незалежно від того, ким вони здійснюються. Потребу потерпілих у спеціальному медичному, постійному сторонньому догляді та побутовому обслуговуванні визначає МСЕК. Якщо МСЕК встановлено, що потерпілий потребує кількох видів допомоги, оплата проводиться за кожним її видом окремо.

Ще одним нововведенням є скасування надання потерпілим, яким призначено інвалідність, безоплатних путівок для санаторно-курортного лікування на підставі медичного висновку. Так, згідно з частиною 4 статті 36 нового Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі) і у зворотному напрямку, ПФУ за наявності підтвердних документів (оригіналів) компенсує витрати на проїзд і житло у розмірах, встановлених для службових відряджень. Щомісячні страхові виплати потерпілому протягом цього часу здійснюються на загальних підставах.

Для порівняння наразі відповідно до частини 4 статті 42 чинного Закону № 1105 потерпілому, який став особою з інвалідністю, періодично, але не рідше одного разу на 3 роки, а особам з інвалідністю І групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання путівки її вартість компенсує Фонд у розмірі, встановленому правлінням Фонду. Потерпілому, який став особою з інвалідністю, компенсуються також витрати на проїзд до місця лікування і назад. Особі, яка супроводжує потерпілого до місця лікування і назад (крім санаторно-курортного лікування), Фонд компенсує за наявності підтверджуючих документів (оригіналів) витрати на проїзд і житло за розмірами згідно із законодавством про службові відрядження. Особу, яка супроводжує на санаторно-курортне лікування особи з інвалідністю, якій за висновком МСЕК або індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю визначено потребу в супроводі, Фонд забезпечує путівкою без лікування (лише проживання та харчування) або компенсує такі витрати у разі самостійного придбання путівки.

Отже, особам з інвалідністю замість надання безоплатно або виплати компенсації вартості путівок для санаторно-курортного лікування з компенсацією витрат на проїзд до місця лікування і назад, тепер будуть компенсувати лише витрати на проїзд до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку.

Також новий Закон № 1105 не містить норми, аналогічної нормі частини 5 статті 42 чинного Закону № 1105, згідно з якою за наявності медичних показань для одержання автомобіля і наявності або відсутності протипоказань до керування ним Фонд забезпечує потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організовує та оплачує навчання водінню автомобіля, а також виплачує компенсацію на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування в порядку та на умовах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі самостійного придбання потерпілим автомобіля його вартість компенсує Фонд у порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 36 нового Закону № 1105 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачуються:

1) одноразова допомога його сім’ї у сумі, що дорівнює 40 розмірам мінімальної заробітної плати (наразі — у сумі, що дорівнює 100 розмірам ПМПО — ч. 6 ст. 36 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату;

2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як 10-місячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 8 розмірам мінімальної заробітної плати (наразі — у сумі, що дорівнює 20 розмірам ПМПО — ч. 6 ст. 36 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до частини 7 статті 36 нового Закону № 1105 максимальний розмір щомісячної страхової виплати особам, які втратили годувальника, не може перевищувати 7 розмірів мінімальної заробітної плати (наразі — 10 розмірів ПМПО — ч. 8 ст. 42 чинного Закону № 1105), встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Частиною 14 статті 36 нового Закону № 1105 встановлено, що перерахування сум страхових виплат проводиться відповідно до частини 2 статті 31 цього Закону (див. вище). Водночас статтею 36 нового Закону № 1105, на відміну від частини 15 статті 42 чинного Закону № 1105, не передбачено проведення індексації суми страхової виплати (про причину — див. вище).

Також стаття 36 нового Закону № 1105 не містить норми, аналогічної нормі частини 16 статті 42 чинного Закону № 1105, згідно з якою у разі якщо ступінь втрати працездатності є невеликим, за бажанням потерпілого на виробництві щомісячна страхова виплата може бути замінена робочим органом Фонду виплатою одноразової допомоги на умовах і в порядку, визначеними правлінням Фонду.

Документи для призначення страхових виплат потерпілим

Оновлено перелік та спосіб подання (отримання) документів, на підставі яких призначаються страхові виплати потерпілим або особам, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого.

Так, згідно з частиною 1 статті 37 нового Закону № 1105 для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до ПФУ в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг ПФУ заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням ПФУ. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до ПФУ у формі паперового документа.

Відповідно до частини 2 статті 37 нового Закону № 1105 територіальні органи ПФУ приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Держреєстру страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат (ч. 3 ст. 37 нового Закону № 1105).

Таким чином, значно зменшується перелік документів, які мають подати до ПФУ потерпілі або особи, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Фактично від них потрібна лише заява про призначення страхової виплати, а всю іншу інформацію ПФУ отримає з наявних державних реєстрів і баз даних, і лише у разі відсутності в них необхідної інформації потерпілі або особи, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, можуть подати додаткові документи.

Територіальні органи ПФУ розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Територіальні органи ПФУ можуть затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог (ч. 1, 3 ст. 38 нового Закону № 1105).

Що стосується здійснення страхових виплат потерпілим у період дії воєнного стану, то пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2620 встановлено, що:

1) у разі пропуску потерпілим у період дії воєнного стану строку повторного огляду МСЕК виплата щомісячних страхових виплат не зупиняється у період дії воєнного стану та одного місяця після його припинення з подальшим проведенням перерахунку розміру страхових виплат на підставі заяви та результатів переогляду потерпілого;

2) під час дії воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення особам віком від 18 до 23 років, які здобувають за денною формою навчання професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту, щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого відповідно до Закону № 1105 призначаються, а виплата раніше призначених продовжується без надання довідки закладу освіти, на підставі даних про здобуття освіти за денною формою навчання у 2022 році, отриманих з Єдиної державної електронної бази з питань освіти;

3) під час дії воєнного стану в Україні та протягом одного місяця після його припинення призначення страхових виплат потерпілим на виробництві, членам сім’ї у разі смерті потерпілого з числа внутрішньо переміщених осіб, які не мають необхідних документів, у тому числі про місце проживання, періоди страхового стажу, трудової діяльності, навчання, заробітну плату (дохід), здійснюється шляхом автоматизованого обміну між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій наявними даними, зазначеними в пунктах 1–10 частини 2 статті 37 нового Закону № 1105 (див. вище), та податкової звітності за останній звітний період чи за IV квартал 2021 року або річної звітності за 2021 рік.

Припинення страхових виплат потерпілим

У статті 40 нового Закону № 1105, яка є аналогом статті 46 чинного Закону № 1105, уточнено та розширено випадки припинення здійснення страхових виплат. Так, з 1 січня 2023 року здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються, зокрема:

– якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (наразі — на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України);

– у разі смерті отримувача страхових виплат;

– у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.

Зберігання справ про страхові виплати потерпілим

Статтею 43 нового Закону № 1105 передбачено створення електронної справи про страхові виплати — це сукупність інформації, яка зафіксована у формі електронних даних та використовується для призначення, перерахунку і здійснення страхових виплат. Справа про страхові виплати формується та ведеться відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронні справи про страхові виплати потерпілих на виробництві та заінтересованих осіб зберігаються протягом 75 років після зняття застрахованої особи з обліку. Після закінчення строку зберігання справи про страхові виплати підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку. Паперові справи про страхові виплати підлягають обов’язковому оцифруванню.

Перехідні положення

Як зазначалося вище, чітких норм стосовно фінансування страхових виплат по страхових випадках, які переходять з 2022 року на 2023 рік, ані Законом № 2620, ані Законом № 1105 не визначено.

Єдиний нюанс: згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 дія абзацу третього частини 1 статті 22 цього Закону щодо здійснення страхової виплати територіальними органами ПФУ поширюється на застрахованих осіб за фактами нездійснення їм страхувальником страхової виплати за страховими випадками, які настали до набрання чинності цим Законом (тобто до 1 січня 2023 року).

Абзацом третім частини 1 статті 22 нового Закону № 1105 визначено, що у разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації страхові виплати за страховими випадками, які настали до ліквідації (реорганізації), здійснюються застрахованим особам правонаступником, а в разі відсутності правонаступника — територіальним органом ПФУ за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Таким чином, у разі ліквідації підприємства без правонаступника за страховими випадками, які настали у працівників такого підприємства до його ліквідації, але по яких підприємством страхові виплати не здійснено до 1 січня 2023 року, страхові виплати здійснюються після 1 січня 2023 року територіальним органом ПФУ.

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 доручено ФССУ забезпечити передачу до ПФУ особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 1 січня 2023 року) платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники ЄСВ та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) ПФУ. Їх перереєстрація не здійснюється.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, ЄСВ, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом (тобто до 1 січня 2023 року), здійснюють територіальні органи ПФУ.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень нового Закону № 1105 доручено Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити передачу коштів ФССУ до ПФУ;

2) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

3) забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

4) забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

5) забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2 – 4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом (тобто з 1 січня 2023 року);

6) підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо: збільшення строку отримання допомоги по вагітності та пологах; залучення роботодавців до реабілітації, створення адаптованих робочих місць для потерпілих внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання; можливості роботодавців, які повертають на роботу працівників після реабілітації, отримувати кошти від міжнародних донорів;

7) розширити програми реімбурсації лікарських засобів та медичних виробів з урахуванням найбільш затребуваних препаратів у разі травми на виробництві та професійних захворювань;

8) опрацювати питання надання роботодавцем оплачуваних днів додаткової відпустки у разі тимчасової непрацездатності працівника замість виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності;

9) протягом 6 місяців з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.

Нововведення Закону України
«Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

Зміни, що вносяться з 1 січня 2023 року до Закону № 1058, мають організаційний характер і стосуються здебільшого нових повноважень і обов’язків ПФУ, Правління, Виконавчої дирекції та Наглядової ради ПФУ.

Зокрема, частини 1 і 3 статті 58 Закону № 1058 викладено в такій новій редакції:

«1. Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов’язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та статутом Пенсійного фонду»;

«3. Пенсійний фонд не може здійснювати будь-яку іншу діяльність, крім зазначеної у частині першій цієї статті, і використовувати кошти загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та загальнообов’язкового державного соціального страхування на цілі, не пов’язані із зазначеною діяльністю».

Також в новій редакції викладено частину 1 статті 61 Закону № 1058, яка встановлює повноваження Правління ПФУ. Зокрема, новими повноваженнями Правління ПФУ є:

– затвердження положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

– затвердження переліку лікарів, уповноважених на проведення перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності;

– визначення порядку здійснення моніторингу електронного реєстру листків непрацездатності;

– визначення порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат;

– встановлення розміру допомоги на поховання застрахованої особи або особи, яка перебувала на її утриманні, та визначення порядку її надання;

– визначення порядку ведення інформаційно-комунікаційної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У частині 2 статті 64 Закону № 1058 до обов’язків Виконавчої дирекції ПФУ додали здійснення аналізу та прогнозування надходження коштів від сплати ЄСВ та одночасно позбавили її обов’язку вести ЕРЛН.

У частині 1 статті 65 Закону № 1058 уточнили, що Наглядова рада ПФУ створюється з метою здійснення контролю за додержанням ПФУ законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, виконання статутних завдань та цільового використання коштів ПФУ. Також Наглядова рада утворює робочі групи для здійснення контролю за діяльністю ПФУ, дотриманням законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування та цільовим використанням коштів ПФУ (ч. 1 ст. 68 Закону № 1058).

У пунктах 1, 1-1 і 2 частини 1 статті 73 Закону № 1058 уточнили, що кошти ПФУ використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

1-1) здійснення страхових виплат та фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Прогноз наслідків прийняття Закону № 2620

На думку законодавців, прийняття Закону № 2620 дозволить створити сучасну та ефективну систему адміністрування в системі державного соціального страхування працюючих громадян, здійснити заходи правового та організаційно-технічного характеру щодо оптимізації витрат і щодо забезпечення збалансованості бюджетів фондів соціального страхування для забезпечення фінансової стійкості окремих видів обов’язкового соціального страхування.

Така модель управління дасть змогу:

– здійснювати належний контроль за цільовим спрямуванням коштів таких фондів;

– побудувати єдину сучасну інформаційну систему соціального страхування;

– суттєво зменшити адміністративні витрати системи соціального страхування, а зекономлені кошти спрямувати на подолання дефіциту фондів соціального страхування;

– модернізувати розрізнені фонди соціального страхування і створити на базі ПФУ сучасний орган управління соціальним страхуванням за рахунок покращення їхніх операційних процесів та інфраструктури інформаційних технологій, а також за рахунок реструктуризації адміністративної та операційної спроможності цих фондів.