Кожний працівник має право на щорічну основну відпустку, а окремі працівники за роботу в певних умовах — на щорічну додаткову відпустку. Проте якщо робочий рік відпрацьований не повністю, не завжди працівник має право на щорічну відпустку повної тривалості. Які періоди включаються до стажу, що дає право на надання щорічних основної та додаткових відпусток? Як правильно розрахувати тривалість щорічної відпустки, на яку працівник має право за робочий рік?
Визначення відпускного стажу та тривалості щорічних відпусток
Відповідно до статті 45 Конституції України право на відпочинок забезпечується наданням, зокрема, оплачуваної щорічної відпустки. Мінімальна тривалість оплачуваної щорічної відпустки визначається законом.
Порядок надання щорічних відпусток регулюється статтями 74 – 76, 78 – 83, 180 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки). Крім того, низкою інших нормативних документів для окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних працівників, медичних працівників, інвалідів тощо) встановлені особливості надання щорічних відпусток.1
У період дії воєнного стану щорічні відпустки надаються з урахуванням норм Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).
Щорічні відпустки надаються громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі разом — підприємства) із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати (ст. 74 КЗпП, ст. 2 Закону про відпустки).
Забороняється заміна відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 83 КЗпП і статтею 24 Закону про відпустки (ст. 2 Закону про відпустки).
Види щорічних відпусток
Законодавством, а саме статтею 4 Закону про відпустки встановлено чотири види щорічних відпусток:
– основна відпустка;
– додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;
– додаткова відпустка за особливий характер праці;
– інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Тривалість щорічних відпусток
Згідно зі статтею 5 Закону про відпустки тривалість відпусток, в т. ч. щорічних, незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. Святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП, при визначенні тривалості щорічних відпусток не враховуються (на них щорічна відпустка продовжується).
Проте з 24 березня 2022 року і до скасування воєнного стану дію статей 73, 78-1 КЗпП та частини другої статті 5 Закону про відпустки призупинено частиною 6 статті 6 Закону № 2136, тому в зазначеному періоді немає святкових і неробочих днів, а тривалість щорічних відпусток не продовжується на святкові та неробочі дні, перелік яких встановлено статтею 73 КЗпП.
Вихідні дні включаються до тривалості щорічної відпустки (на кількість вихідних днів щорічна відпустка не продовжується).
Якщо законодавством тривалість відпустки визначена в робочих днях (наприклад, для суддів), то вона переводиться з робочих у календарні дні за такою формулою:
,
де:
Nк. д. — тривалість відпустки в календарних днях;
Nр. д. — тривалість відпустки в робочих днях;
7 — тривалість тижня в календарних днях;
6 — тривалість тижня в робочих днях, за якою обчислювалася тривалість відпустки до прийняття Закону про відпустки.2
2 Див. також лист Мінсоцполітики від 16.07.2012 № 3480/1/1-12, листи Мінпраці від 12.02.97 № 10/2-493 та від 14.06.2006 № 206/13/116-06.
Тривалість щорічної основної відпустки
Статтею 6 Закону про відпустки визначено мінімальну тривалість щорічної основної відпустки для всіх працівників — 24 календарних дні, а також тривалість щорічної основної відпустки для працівників окремих категорій.
Для деяких категорій працівників (педагогічні працівники, помічники вихователів дошкільних навчальних закладів, державні службовці, посадові особи органів місцевого самоврядування, народні депутати, дипломати, судді, прокурори та інші) тривалість щорічної основної відпустки встановлена нормативно-правовими актами, що регулюють сферу їхньої діяльності.3
3 Конкретну тривалість щорічної основної відпустки для різних категорій працівників наведено у статті «Щорічні відпустки: види, порядок надання, тривалість, оформлення» журналу «Все про працю і зарплату» № 4/2024, стор. 6.
Якщо працівник має право на основну щорічну відпустку за двома та більше підставами з різною її тривалістю (наприклад, як інвалід ІІІ групи та помічник вихователя дошкільного навчального закладу), то відпустка надається за однією підставою, яку працівник вибирає самостійно.
Робота на умовах неповного робочого часу (ст. 56 КЗпП), в т. ч. за сумісництвом, або зі скороченим робочим часом (ст. 51 КЗпП) не тягне за собою обмеження обсягу трудових прав працівників, тому працівники з зазначеними режимами роботи мають право на щорічну основну відпустку повної тривалості.
У період дії воєнного стану необхідно враховувати норми статті 12 Закону № 2136, якою встановлено особливості надання щорічних відпусток.
Так, згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини (тобто понад 24 к. д. щорічної основної відпустки), за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.
Вищенаведені положення других речень абзацу другого та абзацу третього частини 1 статті 12 Закону № 2136 (про те, що за рішенням роботодавця невикористані дні відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати) не застосовуються до керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників.
У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. У разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону про відпустки, тобто за всі не використані ним дні щорічної відпустки.
Таким чином, у період дії воєнного стану роботодавець не зобов’язаний4, але може обмежити тривалість щорічної основної відпустки 24 календарними днями за поточний робочий рік. Якщо таке обмеження запроваджено роботодавцем, а тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів (наприклад, становить 31 к. д.), то невикористані дні такої відпустки (7 к. д. = 31 к. д. – 24 к. д.) переносяться на період після припинення (скасування) воєнного стану. Якщо в цьому випадку працівник у період дії воєнного стану наполягає на наданні йому всіх невикористаних днів щорічної основної відпустки понад 24 календарні дні, про що зазначено в його заяві про надання відпустки, то роботодавець може надати працівнику такі невикористані дні щорічної основної відпустки без збереження заробітної плати (тобто без виплати відпускних).
Те ж саме стосується і надання у період воєнного стану працівнику щорічної додаткової відпустки: роботодавець не зобов’язаний5, але може перенести її на період після припинення (скасування) воєнного стану, а якщо працівник у період дії воєнного стану наполягає на її наданні, про що зазначено в його заяві про надання щорічної додаткової відпустки, то роботодавець може надати працівнику таку відпустку без збереження заробітної плати (без виплати відпускних).
У вищезазначених випадках, на думку Мінекономіки5, роботодавець має обґрунтувати необхідність надання відпустки без збереження заробітної плати та документально підтвердити настання обставин, що спричинили таку необхідність. Але ця думка Мінекономіки, на жаль, не підтверджена нормами законодавства (ані в статті 12 Закону № 2136, ані в інших нормативно-правових актах не йдеться про необхідність обґрунтування роботодавцем надання щорічної відпустки без збереження заробітної плати та документального підтвердження настання обставин, що спричинили таку необхідність). Тому наразі маємо ситуацію, за якою у разі подання працівником заяви про надання невикористаної частини щорічної основної відпустки або заяви про надання щорічної додаткової відпустки роботодавець може надати їх працівнику без виплати відпускних без обґрунтування свого рішення. Враховуючи цей факт, щоб не втрачати відпускні, працівникам краще подавати заяву про надання не щорічної відпустки, а відпустки без збереження заробітної плати за згодою сторін, передбаченої статтею 26 Закону про відпустки, або відпустки без збереження заробітної плати протягом періоду дії воєнного стану, передбаченої частиною 3 статті 12 Закону № 2136.6
6 Докладно про надання відпусток без збереження заробітної плати йдеться у статті «Відпустки без збереження заробітної плати: порядок надання і трудові гарантії» журналу «Все про працю і зарплату» № 2/2024, стор. 76.
Також слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні щорічної відпустки, якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання чи замовлення (ч. 2 ст. 12 Закону № 2136).
Отже, якщо працівники залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), то роботодавець може відмовити таким працівникам в наданні щорічної (основної та додаткової) відпустки у строк, встановлений графіком відпусток, або у строк, про який просять працівники, та перенести їх на більш пізній термін, а надання щорічної додаткової відпустки взагалі може бути відтерміновано на період після припинення (скасування) воєнного стану).
Крім того, згідно з абзацом п’ятим частини 1 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми:
– частини сьомої статті 79 КЗпП та частини другої статті 12 Закону про відпустки, якими встановлено, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка;
– частини п’ятої статті 80 КЗпП та частини п’ятої статті 11 Закону про відпустки, якими встановлено, що забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Тривалість щорічних додаткових відпусток
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також загальна тривалість цієї відпустки визначені статтею 7 Закону про відпустки. Зазначена щорічна додаткова відпустка надається тривалістю до 35 календарних днів працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, наведеним у додатку 1 (далі — Список № 1) до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (далі — Постанова № 1290).
Конкретна тривалість такої відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками та критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я і Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.97 № 383/55.
Категорії працівників, яким надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці, та тривалість такої відпустки визначені статтею 8 Закону про відпустки.
Зазначена щорічна додаткова відпустка надається:
1) окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, —тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, наведеним у додатку 2 (далі — Список № 2) до Постанови № 1290;
2) працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.
Порядки застосування Списків № 1 та № 2 затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 № 16 (далі — Наказ № 16). Ними, зокрема, встановлено, що у випадках, коли працівники працювали в різних виробництвах, цехах, за професіями та на посадах, за роботу в яких надається додаткова відпустка різної тривалості, підрахунок часу роботи провадиться окремо по кожному виду робіт, професій та посад. Облік часу, відпрацьованого по кожному виду робіт, здійснюється роботодавцем.
Тривалість щорічних інших додаткових відпусток, а також категорії осіб, яким надаються такі відпустки, встановлюються законами та підзаконними актами.7
7 Конкретну тривалість щорічних додаткових відпусток для різних категорій працівників наведено у статті «Щорічні відпустки: види, порядок надання, тривалість, оформлення» журналу «Все про працю і зарплату» № 4/2024, стор. 6.
Умови та порядок надання щорічних відпусток
Відповідно до статті 75 КЗпП та статті 6 Закону про відпустки щорічна основна відпустка надається за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Наприклад, якщо працівник був прийнятий на роботу 20.05.2024, то першим відпрацьованим робочим роком у нього є період з 20.05.2024 по 19.05.2025, другим робочим роком — період з 20.05.2025 по 19.05.2026.
Згідно зі статтею 79 КЗпП і статтею 10 Закону про відпустки право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком окремих випадків.
Щорічні відпустки повної тривалості до закінчення 6 місяців безперервної роботи в перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
– жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами (далі — «декретна» відпустка) або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю;
– особам з інвалідністю;
– особам віком до 18 років;
– чоловікам, дружини яких перебувають у «декретній» відпустці;
– особам, звільненим після проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання;
– сумісникам — одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
– працівникам, які успішно навчаються в навчальних закладах та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
– працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
– батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
– в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Наприклад, якщо у працівника перший відпрацьований робочий рік на підприємстві закінчився 09.06.2025, і працівник вже використав щорічну основну відпустку за цей рік, то вже з 10.06.2025 йому може бути надано зазначену відпустку повної тривалості за другий робочий рік — з 10.06.2025 по 09.06.2026.
Черговість надання щорічних відпусток визначається графіком відпусток, що затверджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіка відпусток ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком відпусток, узгоджується між працівником і роботодавцем.8
8 Про складання графіку відпусток докладно йдеться у статті «Графік і резерв відпусток: порядок складання та коригування» журналу «Все про працю і зарплату» № 12/2024, стор. 59, а про ознайомлення працівника з графіком відпусток — у роз’ясненні Федерації професійних спілок України від 03.03.2025.
Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Форму такого повідомлення законодавством не встановлено, тому його оформлення має довільний характер. Повідомлення про дату початку відпустки не є наказом про надання відпустки, тобто це різні документи. В повідомленні відділом кадрів зазначається дата початку відпустки, його підписує начальник відділу кадрів. З повідомленням під підпис ознайомлюють працівника, якому буде надано відпустку.9
Роботодавець може відмовити працівнику в наданні щорічної відпустки поза строками, визначеними графіком відпусток. Під час воєнного стану роботодавець не може відмовити працівникам, які не залучені до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення), у наданні щорічних відпусток у встановлені графіком відпусток строки (крім випадків, зазначених у статті 80 КЗпП і статті 11 Закону про відпустки, коли можливе перенесення відпустки на інший період за певних обставин).10
10 Див. роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці від 15.04.2024, роз’яснення Центрального міжрегіонального управління Держпраці від 22.02.2024 та роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 25.07.2023 в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 4/2024, стор. 125 та 126, № 7/2023, стор. 119.
Частиною тринадцятою статті 10 Закону про відпустки визначено категорії працівників, яким щорічні відпустки повинні надаватися у зручний для них час.
Крім вищевикладених умов, для отримання щорічної (основної чи додаткової) відпустки працівник повинен мати стаж роботи, що дає право на таку відпустку.
Стаж роботи, що дає право на щорічну відпустку
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, визначені статтею 82 КЗпП і статтею 9 Закону про відпустки (див. таблицю).
Таблиця
Періоди, які включаються до стажу роботи, що дає право на щорічні відпустки
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ОСНОВНУ відпустку |
Періоди, які включаються до стажу, що дає право на ДОДАТКОВУ відпустку |
Час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного і скороченого робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка |
Час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади |
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу, час простою, оплаченого в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), час оплачуваних відпусток, відрядження, виконання державних і громадських обов’язків тощо), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню (в т. ч. період тимчасової непрацездатності, період перебування у «декретній» відпустці), за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку |
|
Час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у зв’язку з перебуванням у відпустках без збереження заробітної плати, визначених статтями 25 і 26 Закону про відпустки, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку |
Час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці |
Час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти |
Час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів |
Час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників |
|
Час, коли працівник, стосовно якого згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата |
|
Інші періоди роботи, передбачені законодавством |
Крім статті 82 КЗпП і статті 9 Закону про відпустки, спеціальні норми щодо невключення періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, мають стаття 26 Закону про відпустки та стаття 12 Закону № 2136. При цьому є колізія двох норм Закону про відпустки.
Так, в пункті 4 частини першої статті 9 Закону про відпустки зазначено, що до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону. Водночас у частині четвертій статті 26 Закону про відпустки, якою цей Закон був доповнений з 24.12.202311, зазначено, що час перебування у відпустках, зазначених у цій статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Отже, наразі дві статті Закону про відпустки містять протилежні норми в питанні включення до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, періоду відпусток без збереження заробітної плати, що надаються відповідно до статті 26 Закону про відпустки. Але спеціальною є норма частини четвертої статті 26 Закону про відпустки, тому починаючи з 24.12.2023 календарні дні перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої за згодою сторін відповідно до статті 26 Закону про відпустки, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.12 Календарні дні перебування у цій відпустці по 23.12.2023 зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
12 Див. також роз’яснення Східного міжрегіонального управління Держпраці від 04.01.2024 та роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 18.03.2024 в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 2/2024, стор. 118, та № 3/2024, стор. 119.
Також починаючи з 24.12.2023 календарні дні перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої протягом періоду дії воєнного стану роботодавцем на прохання працівника відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 2136, яку з 24.12.2023 викладено у новій редакції, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку. Календарні дні перебування у цій відпустці по 23.12.2023 зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Період перебування у відпустці без збереження заробітної плати, наданої відповідно до частини 4 статті 12 Закону № 2136 у період дії воєнного стану роботодавцем за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Виходячи з норм статей 82, 181 КЗпП та статті 9 Закону про відпустки до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (далі — «відпускний» стаж), не включаються:
– час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 3 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки);
– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 4 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 4 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки);
– час відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку, в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, — до досягнення дитиною 16-річного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги — до досягнення дитиною 18-річного віку (п. 4 ч. першої ст. 82 КЗпП, п. 4 ч. першої ст. 9 Закону про відпустки);
– час проходження військової служби в особливий період працівниками-військовослужбовцями, зазначеними у частині третій статті 119 КЗпП, коли за ними зберігалися місце роботи та посада, але не зберігався середній заробіток на підприємстві (тобто починаючи з 19.07.2022, крім випадків, коли з цієї дати середній заробіток нараховувався працівнику за рішенням роботодавця);13
13 Див. лист Мінекономіки від 03.04.2023 № 4706-05/14490-07, роз’яснення Північно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 08.05.2023 та роз’яснення Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці від 23.07.2024 в журналі «Все про працю і зарплату» відповідно № 4/2023, стор. 116 та 118, № 11/2024, стор. 125.
– час (календарні дні) відсутності працівника на роботі з його вини (прогул, відсторонення від роботи у випадках, передбачених статтею 46 КЗпП, невихід на роботу під час воєнного стану за самостійним рішенням або з нез’ясованих причин тощо);
– період призупинення дії трудового договору під час воєнного стану.
Звертаємо увагу, що час оплаченого простою в розмірі не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу) включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, але не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку, оскільки під час простою працівник не виконує роботу (свої трудові або посадові обов’язки).14
Також слід враховувати, що якщо працівника в межах одного підприємства переводять на іншу посаду (без звільнення з роботи і прийняття на роботу), то трудові відносини з ним не припиняються, відповідно, і робочий рік не змінюється. Тобто відлік робочого року («відпускного» стажу) для надання щорічної відпустки при переведенні залишається незмінним (робочий рік відлічується з дня укладення трудового договору — ч. перша ст. 6 Закону про відпустки, ч. перша ст. 75 КЗпП), не зважаючи на переведення.15
Що стосується механізму визначення кількості днів щорічної відпустки виходячи з наявного «відпускного» стажу, то загального нормативно-правового акта, який визначає порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки, наразі немає. Проте, на думку Мінекономіки та Мінсоцполітики,16 враховуючи те, що відповідно до частини першої статті 5 Закону про відпустки тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях, при підрахунку днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу доцільно скористатися механізмом нарахування оплати за дні відпустки, закладеним у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100), тобто прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник.
16 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листі Мінекономіки від 26.02.2024 № 4707-05/14494-09, листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» відповідно № 10/2023, стор. 99, № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Отже, прив’язку розрахунку днів відпустки необхідно здійснювати до календарних днів робочого року, в якому працював працівник, а при розрахунку невикористаних днів відпустки за декілька років — до календарних днів останнього відпрацьованого робочого року (за його відсутності — поточного робочого року). При цьому оскільки згідно зі статтею 78-1 КЗпП та пунктом 7 Порядку № 100 святкові та неробочі дні (стаття 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості щорічної відпустки, то зазначені дні не враховуються і при розрахунку календарних днів «відпускного» стажу.
Тривалість щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу розраховується наступним чином: визначаємо кількість днів щорічної відпустки, які припадають на один календарний день без урахування святкових і неробочих днів в цілому за робочий рік. Потім одержаний результат множимо на кількість календарних днів без урахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді.17
17 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листі Мінекономіки від 26.02.2024 № 4707-05/14494-09, листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» відповідно № 10/2023, стор. 99, № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
Якщо вищенаведене звести до загальної формули, то вона матиме такий вигляд:
КДВ = (ТВ/(ККР – КСР)) х (КВП – КСП),
де КДВ — кількість календарних днів невикористаної щорічної відпустки;
ТВ — тривалість щорічної відпустки працівника за повністю відпрацьований робочий рік (встановлюється трудовим або колективним договором, але не менше 24 к. д.);
ККР — кількість календарних днів у робочому році (365 к. д. або 366 к. д.);
КСР — кількість святкових і неробочих днів у робочому році;
КВП — кількість відпрацьованих календарних днів у відповідному періоді («відпускний» стаж);
КСП — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.
Зауважимо, що відповідно до частини 6 статті 6 Закону № 2136, який набрав чинності 24 березня 2022 року, у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП, тобто відсутні святкові та неробочі дні. Отже, «відпускний» стаж не зменшується на святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, які припадають на період, починаючи з 24 березня 2022 року і закінчуючи останнім днем воєнного стану. (у вищенаведеній формулі з 24 березня 2022 року показники КСР та КСП дорівнюють нулю).
Обчислимо «відпускний» стаж та тривалість щорічної відпустки працівника у конкретних ситуаціях (див. приклади 1–5).
ПРИКЛАД 1
Визначення тривалості щорічної основної відпустки за останній робочий рік
Працівниця не використала щорічну основну відпустку за останній робочий рік, який у неї триває з 21.05.2024 по 20.05.2025. Щорічну основну відпустку за цей робочий рік згідно з графіком відпусток їй буде надано з 26.05.2025. Тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором — 24 календарних дні (далі — к. д.).
В останньому робочому році (з 21.05.2024 по 20.05.2025), за який надається щорічна основна відпустка, у працівниці відбулися наступні події:
– з 21.05.2024 по 30.09.2024 (133 к. д.) — робота у звичайному режимі;
– з 01.10.2024 по 30.11.2024 (61 к. д.) — простій не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу;
– з 01.12.2024 по 31.01.2025 (62 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);
– з 01.02.2025 по 31.03.2025 (59 к. д.) — призупинення дії трудового договору;
– з 01.04.2025 по 20.05.2025 (50 к. д.) — робота у звичайному режимі.
З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:
– з 01.12.2024 по 31.01.2025 (62 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану, оскільки з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діє з 24.12.2023);
– з 01.02.2025 по 31.03.2025 (59 к. д.) — період призупинення дії трудового договору.
До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:
– з 21.05.2024 по 30.09.2024 (133 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 календарні дні — 23 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 15 липня (День Української Державності), 24 серпня (День незалежності України), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану;
– з 01.10.2024 по 30.11.2024 (61 к. д.) — час простою не з вини працівниці з нарахуванням оплати простою в розмірі 2/3 окладу, у т. ч. 1 календарний день — 1 жовтня (День захисників і захисниць України), який не є святковим днем у період воєнного стану;
– з 01.04.2025 по 20.05.2025 (50 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 3 календарні дні — 20 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 8 травня (День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану.
«Відпускний» стаж працівниці в робочому році з 21.05.2024 по 20.05.2025:
133 к. д. + 61 к. д. + 50 к. д. = 244 к. д.
або
365 к. д. – 62 к. д. – 59 к. д. = 244 к. д.
Тепер визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці в робочому році з 21.05.2024 по 20.05.2025 залежно від «відпускного» стажу, враховуючи, що в цьому робочому році немає святкових і неробочих днів (далі — святк. д.):
24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (244 к. д. – 0 святк. д.) = 16 к. д.,
де: 24 к. д. — тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором;
365 к. д. — кількість календарних днів у робочому році (з 21.05.2024 по 20.05.2025);
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у робочому році;
244 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.
Таким чином, за останній робочий рік з 21.05.2024 по 20.05.2025 працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 16 календарних днів.
ПРИКЛАД 2
Визначення тривалості щорічної основної відпустки, якщо працівниці не надавалася ця відпустка протягом декількох років
Працівницю прийнято на роботу 18.05.2020, але за весь період роботи на підприємстві їй жодного разу щорічна основна відпустка не надавалась. Вперше щорічну основну відпустку згідно з графіком відпусток буде надано працівниці з 23.06.2025. Тривалість щорічної основної відпустки працівниці згідно з трудовим (колективним) договором — 24 к. д.
За весь період роботи на підприємстві з 18.05.2020 по 22.06.2025 (включає 5 повних робочих років) у працівниці відбулися наступні події:
– з 18.05.2020 по 02.12.2020 (199 к. д.) — робота у звичайному режимі;
– з 03.12.2020 по 07.04.2021 (126 к. д.) — відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;
– з 08.04.2021 по 03.02.2024 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
– з 04.02.2024 по 03.02.2025 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною 6-річного віку (п. 3 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки);
– з 04.02.2025 по 05.03.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки);
– з 06.03.2025 по 22.06.2025 (109 к. д.) — робота у звичайному режимі.
З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:
– з 08.04.2021 по 03.02.2024 — відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку);
– з 04.02.2024 по 03.02.2025 — відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку згідно з медичним висновком;
– з 04.02.2025 по 05.03.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ст. 26 Закону про відпустки).
До стажу, що дає право працівниці на щорічну основну відпустку, включаються періоди:
– з 18.05.2020 по 02.12.2020 (199 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 7 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України);
– з 03.12.2020 по 07.04.2021 (126 к. д.) — час перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у т. ч. 4 святкових і неробочих дні — 25 грудня (Різдво Христове), 1 січня (Новий рік), 7 січня (Різдво Христове), 8 березня (Міжнародний жіночий день);
– з 06.03.2025 по 22.06.2025 (109 к. д.) — час фактичної роботи, у т. ч. 5 календарних днів 8 березня (Міжнародний жіночий день), 20 квітня (Пасха), 1 травня (День праці), 8 травня (День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 – 1945 років), 8 червня (Трійця), які не є святковими і неробочими днями у період воєнного стану.
«Відпускний» стаж працівниці, включаючи святкові та неробочі дні, що припадають на період до 24 березня 2022 року:
199 к. д. + 126 к. д. + 109 к. д. = 434 к. д.
На «відпускний» стаж припадає 4 святкових і неробочих дні у відпрацьованому періоді (з 18.05.2020 по 02.12.2020). При цьому 4 святкових і неробочих дні, які припадають на «декретну» відпустку (з 03.12.2020 по 07.04.2021), є календарними днями цієї відпустки.
Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівниці станом на 22.06.2025 включно (з «відпускного» стажу виключаються святкові та неробочі дні, що припадають на відпрацьований період до 24 березня 2022 року):
24 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (434 к. д. – 4 святк. д.) = 28 к. д.,18
18 Алгоритм визначення тривалості щорічної відпустки роз’яснено в листі Мінекономіки від 26.02.2024 № 4707-05/14494-09, листах Мінсоцполітики від 28.10.2016 № 616/13/116-16, від 27.03.2013 № 321/13/84-13 та листі Мінпраці від 24.06.2011 № 208/13/116-11 — див. журнал «Все про працю і зарплату» відповідно № 10/2023, стор. 99, № 5/2017, стор. 117, № 6/2013, стор. 121, та № 1/2011, стор. 120.
де: 24 к. д. — кількість календарних днів відпустки за посадою працівниці;
365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 18.05.2024 по 17.05.2025);
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього відпрацьованого робочого року працівниці (з 18.05.2024 по 17.05.2025);
434 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;
4 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу (тобто які припадають на відпрацьований період з 18.05.2020 по 02.12.2020, а саме 7 червня (Трійця), 28 червня (День Конституції України), 24 серпня (День незалежності України), 14 жовтня (День захисника України) 2020 року).
Таким чином, станом на 22.06.2025 (включно) працівниця має право на щорічну основну відпустку тривалістю 28 календарних днів.
ПРИКЛАД 3
Визначення тривалості щорічної основної відпустки, якщо працівник
останні три роки перебував у відпустках без збереження заробітної плати
Працівника – особу з інвалідністю ІІІ групи прийнято на роботу 07.02.2022. Щорічну основну відпустку згідно з графіком відпусток буде вперше йому надано з 26.05.2025. Тривалість щорічної основної відпустки працівника — 26 календарних днів (далі — к. д.).
За весь період роботи на підприємстві з 07.02.2022 по 25.05.2025 (включає 3 повних робочих роки) у працівника відбулися наступні події:
– з 07.02.2022 по 27.02.2022 (21 к. д.) — робота у звичайному режимі;
– з 28.02.2022 по 29.03.2022 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника як особі з інвалідністю III групи (п. 6 ч. першої ст. 25 Закону Закону про відпустки);
– з 30.03.2022 по 31.12.2024 — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136);
– з 01.01.2025 по 31.03.2025 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);
– з 01.04.2025 по 30.04.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки);
– з 01.05.2025 по 25.05.2025 (25 к. д.) — робота у звичайному режимі.
З вищевказаних періодів до стажу, що дає право працівнику на щорічну основну відпустку, не включаються періоди:
– з 24.12.2023 по 31.12.2024 — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану, оскільки з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діє з 24.12.2023);
– з 01.01.2025 по 31.03.2025 (90 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану за заявою працівника, який виїхав за межі території України, оскільки період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136);
– з 01.04.2025 по 30.04.2025 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін (ч. перша ст. 26 Закону про відпустки), оскільки з 24.12.2023 період перебування у такій відпустці не зараховується до «відпускного» стажу (ч. четверта ст. 26 Закону про відпустки).
До стажу, що дає право працівнику на щорічну основну відпустку, включаються періоди:
– з 07.02.2022 по 27.02.2022 (21 к. д.) — час фактичної роботи;
– з 28.02.2022 по 29.03.2022 (30 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника як особі з інвалідністю III групи (п. 6 ч. першої ст. 25 Закону про відпустки), у т. ч. календарний день 8 березня (Міжнародний жіночий день), який є календарним днем цієї відпустки;
– з 30.03.2022 по 23.12.2023 (634 к. д.) — відпустка без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 у редакції, що діяла по 23.12.2023);
– з 01.05.2025 по 25.05.2025 (25 к. д.) — час фактичної роботи.
«Відпускний» стаж працівника (в ньому немає святкових і неробочих днів, які потрібно виключати з розрахунку):
21 к. д. + 30 к. д. + 634 к. д. + 25 к. д. = 710 к. д.
Визначимо тривалість щорічної основної відпустки працівника станом на 25.05.2025 включно (в останньому робочому році працівника немає святкових і неробочих днів):
26 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (710 к. д. – 0 святк. д.) = 51 к. д.,
де: 26 к. д. — кількість календарних днів щорічної основної відпустки працівника;
365 к. д. — кількість календарних днів протягом останнього робочого року працівника (з 07.02.2024 по 06.02.2025);
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів протягом останнього робочого року працівника;
710 к. д. — кількість календарних днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу;
0 святк. д. — кількість святкових і неробочих днів у періоді, який відповідає «відпускному» стажу.
Таким чином, станом на 25.05.2025 (включно) працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 51 календарний день.
ПРИКЛАД 4
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
з ненормованим робочим днем (за особливий характер праці)
Працівника прийнято на роботу 17.06.2024, а з 01.08.2024 йому було встановлено ненормований робочий день. Щорічна додаткова відпустка за роботу з таким режимом (за особливий характер праці) вперше надається з 23.06.2025.
Колективним договором підприємства передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (ненормований робочий день) тривалістю 7 календарних днів за відпрацьований робочий рік із зазначеними умовами праці. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється залежно від часу зайнятості працівника (пропорційно відпрацьованому ним часу) в цих умовах.
У відпрацьованому робочому році з 17.06.2024 по 16.06.2025 працівник з ненормованим робочим днем працював тільки в період з 01.08.2024 по 16.06.2025, що включає 320 календарних днів, тому загальний стаж роботи, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, становить 320 календарних днів. У цьому загальному стажі (з 01.08.2024 по 16.06.2025) немає святкових і неробочих днів, оскільки з 24 березня 2022 року до припинення воєнного стану зупинено дію статті 73 КЗпП.
На робочий рік працівника (з 17.06.2024 по 16.06.2025) припадає 365 календарних днів, при цьому в робочому році немає святкових і неробочих днів (зупинено дію статті 73 КЗпП).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 17.06.2024 по 16.06.2025), враховуючи час зайнятості працівника в цих умовах:
7 к. д. : (365 к. д. – 0 святк. д.) х (320 к. д. – 0 святк. д.) = 6 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу з ненормованим робочим днем тривалістю 6 календарних днів.
ПРИКЛАД 5
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці
Працівнику, який працює із шкідливими і важкими умовами праці, за відпрацьований робочий рік з 06.06.2024 по 05.06.2025 надається щорічна додаткова відпустка за роботу із зазначеними умовами праці з 09.06.2025.
Відповідно до колективного договору та Списку № 1 (виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку) за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці становить 14 календарних днів.
Оскільки відповідно до пункту 10 Порядку застосування Списку № 1, затвердженого Наказом № 16, до стажу, що дає право працівнику на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 1), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.
Працівник в останньому робочому році з 06.06.2024 по 05.06.2025, що включає 261 робочий день за графіком роботи, відпрацював із шкідливими і важкими умовами праці 212 робочих днів (у ці дні час роботи із шкідливими і важкими умовами праці становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік у період з 20.01.2025 по 12.02.2025, на яку припадає 18 робочих днів (час щорічної основної відпустки включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 06.06.2024 по 05.06.2025):
14 к. д. : 261 р. д. х (212 відпрац. р. д. + 18 р. д.) = 12 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівнику необхідно надати щорічну додаткову відпустку за роботу із шкідливими та важкими умовами праці тривалістю 12 календарних днів.
ПРИКЛАД 6
Визначення тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу
з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням
Працівнику, який працює протягом усього робочого дня на комп’ютері — з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, за відпрацьований робочий рік з 12.06.2024 по 11.06.2025 надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці з 16.06.2025.
Відповідно до колективного договору та Списку № 2 (виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці) за професією працівника максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці становить 4 календарних дні.
Оскільки згідно з пунктом 7 Порядку застосування Списку № 2, затвердженого Наказом № 16, до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку, зараховуються дні, коли працівник фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня, то для визначення коефіцієнта, на який необхідно множити планову (максимальну) тривалість зазначеної відпустки, встановлену в колективному договорі (Списку № 2), доцільно використовувати кількість не календарних, а робочих днів.
Працівник в останньому робочому році з 12.06.2024 по 11.06.2025, що включає 261 робочий день за графіком роботи, відпрацював на комп’ютері 205 робочих днів (у ці дні час роботи на комп’ютері становив не менше половини тривалості робочого дня), а також перебував у щорічній додатковій відпустці за особливий характер праці за попередній робочий рік з 17.06.2024 по 19.06.2024, на який припадає 3 робочих дні, та у щорічній основній відпустці за поточний робочий рік з 05.05.2025 по 28.05.2025, на який припадає 18 робочих днів (час щорічних основної та додаткової відпусток включається до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку).
Визначимо тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (роботу на комп’ютері), на яку працівник має право у відпрацьованому робочому році (з 12.06.2024 по 11.06.2025):
4 к. д. : 261 р. д. х (205 відпрац. р. д. + 3 р. д. + 18 р. д.) = 3,5 к. д. ≈ 4 к. д.
Таким чином, за відпрацьований робочий рік працівник має право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю 4 календарних дні.
_____________________________________________________________________________