Зміни у Порядку обчислення середньої заробітної плати

12 вересня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 і від 8 серпня 2016 р. № 500» від 08.09.2023 № 957 (далі — Постанова № 957). Цією Постановою внесено зміни до:

– Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 № 100 (далі — Порядок № 100);

– Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2016 № 500 (далі — Порядок № 500).

Постановою № 957 до Порядку № 500 внесено зміни лише до одного абзацу. Так, у пункті 2 Порядку № 500 тепер зазначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби (раніше було — у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви).

Таким чином, матеріальна допомога державним службовцям може виплачуватися як у розмірі середньомісячної заробітної плати, так і у розмірі, який менше середньомісячної заробітної плати. Конкретний розмір матеріальної допомоги визначає керівник державної служби згідно із затвердженим його наказом порядком в межах встановленого фонду оплати праці.

Зміни, внесені Постановою № 957 до Порядку № 100, стосуються обчислення середньої заробітної плати для надання матеріальної (грошової) допомоги (на оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань тощо) та виплати грошової компенсації за невикористані відпустки. При цьому Міністерство економіки України надало роз’яснення від 15.09.2023 щодо застосування нових норм Порядку № 100.

Оскільки Постанова № 957 набрала чинності 12 вересня 2023 року, то всі зміни, внесені до Порядку № 100, застосовуються до матеріальної (грошової) допомоги та грошової компенсації за невикористані відпустки, які надаються (виплачуються) починаючи з 12 вересня 2023 року. Для визначення точної дати застосування оновлених норм Порядку № 100 слід враховувати, що датою надання матеріальної (грошової) допомоги для вирішення соціально-побутових питань слід вважати дату видання наказу про надання такої допомоги (незалежно від фактичної дати її виплати). Якщо законодавством або колективним договором (іншим внутрішнім документом роботодавця) визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується до щорічної відпустки, то подією, з якою пов’язана виплата допомоги, є відпустка, а датою виплати допомоги вважається перший день відпустки (незалежно від дати видання наказу про надання відпустки (допомоги) та фактичної дати виплати допомоги).¹

У разі звільнення працівника датою виплати компенсації за невикористані відпустки слід вважати дату звільнення працівника (незалежно від дати видання наказу про звільнення працівника і фактичної дати виплати компенсації). У разі виплати компенсації за невикористані відпустки без звільнення працівника датою виплати компенсації слід вважати дату видання наказу про виплату компенсації (незалежно від фактичної дати її виплати).

Зміни в розрахунку суми матеріальної (грошової) допомоги

Абзац перший пункту 2 Порядку № 100 викладено в такій новій редакції (доповнення виділено жирним шрифтом):

«2. Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.».

До абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 внесено доповнення, внаслідок чого тепер працівникові, який пропрацював у роботодавця менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається матеріальна (грошова) допомога.

Таким чином, змінився розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для визначення суми матеріальної (грошової) допомоги. Тепер якщо працівник перебуває у трудових відносинах рік і більше, розрахунковий період становить не останні 2 календарні місяці, а останні 12 календарних місяців, що передують місяцю надання матеріальної (грошової) допомоги. Якщо працівник перебуває у трудових відносинах менше року, розрахунковий період включає повністю відпрацьовані календарні місяці (з 1-го числа місяця після оформлення на роботу до 1-го числа місяця, в якому надається матеріальна (грошова) допомога). Тобто тепер розрахунковий період для надання матеріальної (грошової) допомоги визначається так само, як і розрахунковий період для нарахування відпускних.

Також до абзацу другого пункту 4 Порядку № 100 внесено доповнення, внаслідок чого вказаний абзац тепер має наступну редакцію:

«При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов’язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.».

Отже, при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім виплат, зазначених у пунктах «а» – «о» абзацу першого пункту 4 Порядку № 100, також не враховуються «середньозарплатні» виплати та «лікарняні» («декретні»). Тобто з 12 вересня 2023 року перелік виплат, які враховуються і не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, залишився без змін (залишився таким самим, як і був при обчисленні суми матеріальної допомоги виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці).

Водночас змінився механізм обчислення середньомісячної заробітної плати для визначення суми матеріальної (грошової) допомоги.

Так, пункт 7 Порядку № 100 доповнено новими трьома абзацами (третім – п’ятим) такого змісту:

«У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 12 місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу двадцять третього пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації.

Середньомісячне число робочих днів розраховується шляхом ділення на 12 сумарного числа робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.».

Таким чином, обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної (грошової) допомоги здійснюється у тому ж порядку, що і обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування вихідної допомоги, але виходячи з розрахункового періоду — останні 12 календарних місяців.

Наведений у пункті 7 Порядку № 100 механізм визначення суми матеріальної (грошової) допомоги стосується роботодавців, які згідно із законодавством або колективним договором (іншим внутрішнім документом) виплачують працівникам матеріальну (грошову) допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати.²

Якщо згідно з колективним договором (іншим внутрішнім документом) сума матеріальної (грошової) допомоги виплачується працівникам в розмірі середньої (не середньомісячної) заробітної плати, то роботодавець має встановити, на яку величину потрібно множити середньоденну заробітну плату. Це може бути як кількість робочих днів в місяці виплати матеріальної (грошової) допомоги, так й інша величина. Але бажано внести зміни до колективного договору (іншого внутрішнього документа) та встановити, що матеріальна (грошова) допомога виплачується працівникам в розмірі не середньої, а середньомісячної заробітної плати, після чого має застосовуватися механізм визначення суми матеріальної (грошової) допомоги, наведений у пункті 7 Порядку № 100.

Розглянемо на конкретних прикладах розрахунок суми матеріальної (грошової) допомоги.

ПРИКЛАД 1

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо в розрахунковому періоді робота,
відпустка, хвороба і призупинення трудового договору

Колективним договором підприємства передбачено надання працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки в розмірі середньомісячної заробітної плати. Одному з працівників з 18 вересня 2023 року надається щорічна основна відпустка повної тривалості, тому підприємство нараховує йому зазначену матеріальну допомогу і виплачує її напередодні відпустки разом з відпускними 15 вересня 2023 року.

Колективним договором також визначено, що подією, з якою пов’язане надання матеріальної допомоги на оздоровлення, є щорічна відпустка, а розрахунок середньомісячної заробітної плати для визначення суми матеріальної допомоги на оздоровлення здійснюється згідно з Порядком № 100.

Отже, розрахунковим періодом для обчислення середньомісячної заробітної плати є останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання матеріальної допомоги (відпустки), а саме: вересень 2022 року – серпень 2023 року.

Оклад працівника — 9000 грн. Заробітна плата нараховується працівнику лише з окладу (премії, надбавки, доплати тощо працівнику не виплачуються). На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

У розрахунковому періоді (вересень 2022 року – серпень 2023 року) працівник відпрацював усі передбачені графіком роботи робочі дні (далі — р. д.), крім таких періодів:

• з 5 по 28 вересня 2022 року — щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні за попередній робочий рік з нарахуванням відпускних в сумі 7203,15 грн.;
• з 1 березня по 30 квітня 2023 року — призупинення дії трудового договору через знищення ворогом виробничих потужностей підприємства (ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX; далі — Закон № 2136);
• з 7 по 18 серпня 2023 року — хвороба тривалістю 12 календарних днів з нарахуванням «лікарняних» в сумі 3563,51 грн.

Оскільки з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100), то період призупинення дії трудового договору (з 1 березня по 30 квітня 2023 року) виключається з розрахункового періоду.

Середня заробітна плата, яка нараховувалася працівнику за період щорічної основної відпустки, та «лікарняні», які нараховувались працівнику за період хвороби, не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги (абз. другий п. 4 Порядку № 100).

Кількість відпрацьованих днів (далі — відпрац. д.) працівником в розрахунковому періоді:

4 відпрац. д. (вересень) + 21 відпрац. д. (жовтень) + 22 відпрац. д. (листопад) + 22 відпрац. д. (грудень) + 22 відпрац. д. (січень) + 20 відпрац. д. (лютий) + 23 відпрац. д. (травень) + 22 відпрац. д. (червень) + 21 відпрац. д. (липень) + 13 відпрац. д. (серпень) = 190 відпрац. д.

Сума виплат, що враховуються в розрахунковому періоді при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги:

9000 грн. : 23 р. д. х 4 відпрац. д. (зарплата за вересень) + 9000 грн. х 8 місяців (оклад за жовтень, листопад, грудень, січень, лютий, травень, червень, липень) + 9000 грн. : 23 р. д. х 13 відпрац. д. (зарплата за серпень) = 1565,22 + 72 000 + 5086,96 = 78 652,18 грн.

Середньоденна заробітна плата:

78 652,18 грн. : 190 відпрац. д. = 413,96 грн.

Середньомісячне число робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи підприємства:

(23 р. д. (вересень) + 21 р. д. (жовтень) + 22 р. д. (листопад) + 22 р. д. (грудень) + 22 р. д. (січень) + 20 р. д. (лютий) + 23 р. д. (березень) + 20 р. д. (квітень) + 23 р. д. (травень) + 22 р. д. (червень) + 21 р. д. (липень) + 23 р. д. (серпень)) : 12 = 262 р. д. : 12 = 21,83 р. д.

Сума матеріальної допомоги:

413,96 грн. х 21,83 р. д. = 9036,75 грн.

ПРИКЛАД 2

Визначення суми матеріальної допомоги, якщо в розрахунковому періоді
немає відпрацьованих днів і заробітної плати

Працівниці патронатної служби державного органу на підставі поданої заяви за рішенням керівника державного органу 25 вересня 2023 року виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати. Працівниця з 2020 року по 7 вересня 2023 року перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а 8 вересня 2023 року вийшла на роботу. Посадовий оклад працівниці у вересні 2023 року становить 9500 грн.

У розрахунковому періоді — останні 12 календарних місяців (вересень 2022 року – серпень 2023 року) у працівниці немає відпрацьованих днів і заробітної плати, тому обчислення середньомісячної заробітної плати для нарахування матеріальної допомоги проводиться з установленого працівниці посадового окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Під час обчислення середньої заробітної плати за 12 місяців виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу четвертого пункту 4 Порядку № 100, на число робочих днів за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому виплачується матеріальна допомога, згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації (абз. четвертий п. 7 Порядку № 100).

Враховуючи, що посадовий оклад працівниці у вересні 2023 року перевищує розмір мінімальної заробітної плати (9500 грн. > 6700 грн.), обчислення середньої заробітної плати здійснюється з посадового окладу — 9500 грн.

Оскільки в установі встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю, то на останні 12 календарних місяців (розрахунковий період: вересень 2022 року – серпень 2023 року) припадає 261 робочий день згідно з графіком роботи установи.

Умовна заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді:

9500 грн. х 12 місяців = 114 000 грн.

Середньоденна заробітна плата:

114 000 грн. : 261 р. д. = 436,78 грн.

Середньомісячне число робочих днів за останні 12 календарних місяців згідно з графіком роботи установи:

261 р. д. : 12 = 21,75 р. д.

Сума матеріальної допомоги:

436,78 грн. х 21,75 р. д. = 9499,97 грн.³

Звертаємо увагу, якби у працівниці розмір посадового окладу становив, наприклад, 6500 грн., тобто був меншим від розміру мінімальної заробітної плати (6500 грн. < 6700 грн.), то для розрахунку умовної заробітної плати в розрахунковому періоді необхідно було б використовувати розмір мінімальної заробітної плати — 6700 грн.

_____________________________________________________________________________

Зміни в розрахунку суми «відпускної» компенсації

У вищепроцитованому абзаці першому пункту 2 Порядку № 100 зазначено, зокрема, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Якщо працівник пропрацював у роботодавця менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку (абз. третій п. 2 Порядку № 100).

До 12 вересня 2023 року вищенаведений порядок обчислення середньої заробітної плати для виплати відпускних і компенсації за невикористані відпустки був однаковий.⁴

Але з 12 вересня 2023 року порядок обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки змінився.

Так, Постановою № 957 пункт 2 Порядку № 100 доповнено новим абзацом другим такого змісту:

«Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.».

Таким чином, замість норми абзацу першого пункту 2 Порядку № 100, яка встановлює розрахунковий період у 12 календарних місяців, при нарахуванні компенсації за невикористані щорічну відпустку та соціальну додаткову відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (далі разом — відпустки), на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року (включно), потрібно застосовувати спеціальну норму абзацу другого пункту 2 Порядку № 100, тобто розрахунковий період при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації включає лише календарні місяці 2023 року.

Наприклад, якщо працівник, який працює на підприємстві декілька років, звільняється 22 вересня 2023 року і має не використані дні відпусток (в тому числі за попередні робочі чи календарні роки), то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 8 місяців: січень – серпень 2023 року.⁵

Якщо працівник, прийнятий на роботу 20 березня 2023 року, звільняється 13 жовтня 2023 року і має невикористані дні відпусток, то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 6 місяців: квітень – вересень 2023 року.

Вищезазначений новий порядок визначення розрахункового періоду (лише з місяців 2023 року) застосовується для всіх випадків виплати «відпускної» компенсації, передбачених статтею 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки), а саме як у випадку звільнення працівника, так і у випадку, коли працівник продовжує працювати (використав за робочий рік 24 календарних дні щорічної відпустки, а за решту невикористаних календарних днів щорічної відпустки за цей же робочий рік бажає отримати компенсацію).⁶

Крім розрахункового періоду, в іншому порядок обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації не змінився.

Якщо у працівника немає заробітної плати у 2023 році або немає розрахункового періоду, то середня заробітна плата обчислюється з посадового окладу або мінімальної заробітної плати залежно від того, яка величина більше (абзаци третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100), при цьому місяцями розрахункового періоду можуть бути тільки місяці 2023 року.

Премії та інші заохочувальні виплати, які нараховані у 2022 році (наприклад, премія за IV квартал 2022 року, річна винагорода за 2022 рік) і відносяться до розрахункового періоду — місяців 2023 року, враховуються за механізмом, визначеним в абзаці третьому пункту 3 Порядку № 100.⁷

Розглянемо на конкретних прикладах порядок розрахунку суми «відпускної» компенсації.

ПРИКЛАД 3

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
якщо в розрахунковому періоду не відпрацьований один місяць

Працівник, прийнятий на роботу у 2020 році, звільняється 22 вересня 2023 року. В день звільнення йому виплачується компенсація за невикористані 10 календарних днів щорічної основної відпустки.⁸ Оклад працівника — 12 000 грн.

Оскільки працівник звільняється («відпускна» компенсація виплачується) після 12 вересня 2023 року, то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації становить не 12, а 8 календарних місяців (січень – серпень) 2023 року.

В цьому розрахунковому періоді працівник весь травень перебував у простої не зі своєї вини (за рішенням роботодавця), за період якого йому нараховано заробітну плату в розмірі 2/3 окладу. У всіх інших місяцях розрахункового періоду працівник відпрацював всі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в цих місяцях заробітну плату в розмірі окладу (12 000 грн.).

Оскільки з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100), то період простою (з 1 по 31 травня 2023 року), оплаченого в розмірі 2/3 окладу, виключається з розрахункового періоду, а оплата простою не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.

Отже, оскільки через простій весь травень виключається з розрахункового періоду, то останній включає 7 повністю відпрацьованих календарних місяців (січень – квітень, червень – серпень 2023 року).

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

12 000 грн. х 7 місяців = 84 000 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді (з цього періоду не виключаються святкові та неробочі дні, встановлені статтею 73 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), оскільки весь розрахунковий період припадає на період воєнного стану, в якому зупинено дію статті 73 КЗпП):

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) = 212 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

84 000 грн. : 212 к. д. = 396,23 грн.

Сума компенсації за невикористану відпустку:

396,23 грн. х 10 к. д. = 3962,30 грн.

ПРИКЛАД 4

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
якщо в розрахунковому періоді немає відпрацьованих днів і заробітної плати

Працівниця, яка працює на підприємстві з 2018 року, за власним бажанням звільняється 29 вересня 2023 року і в день звільнення їй виплачується компенсація за невикористані 16 календарних днів щорічної основної відпустки та 20 календарних днів соціальної додаткової відпустки на дітей, тобто всього компенсація виплачується за 36 календарних днів невикористаних відпусток. Оклад працівниці — 6500 грн.

Розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає 8 календарних місяців: січень – серпень 2023 року.

В цьому розрахунковому періоді працівниця не працювала, оскільки з 1 травня 2022 року по день звільнення з нею був призупинений трудовий договір (ст. 13 Закону № 2136) або вона перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки).

Враховуючи, що з розрахункового періоду виключається час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100), то період призупинення дії трудового договору або період відпустки без збереження заробітної плати (з 1 січня по 31 серпня 2023 року) виключається з розрахункового періоду.

Через призупинення дії трудового договору або відпустку без збереження заробітної плати у працівниці немає відпрацьованих днів і заробітної плати в розрахунковому періоді, тому обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації проводиться з установленого працівниці посадового окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду (абз. третій – п’ятий п. 4 Порядку № 100).

Оскільки посадовий оклад працівниці у вересні 2023 року є меншим від розміру мінімальної заробітної плати (6500 грн. < 6700 грн.), то обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати — 6700 грн.

Умовна заробітна плата працівниці в розрахунковому періоді (січень – серпень 2023 року):

6700 грн. х 8 місяців = 53 600 грн.

Кількість календарних днів у розрахунковому періоді:

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) = 243 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

53 600 грн. : 243 р. д. = 220,58 грн.

Сума компенсації за невикористані відпустки:

220,58 грн. х 36 к. д. = 7940,88 грн.

ПРИКЛАД 5

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
який відпрацював менше календарного місяця

Працівника було прийнято на роботу 28 серпня 2023 року, а вже 29 вересня 2023 року він звільняється. В день звільнення працівнику виплачується компенсація за не використані 2 календарних дні щорічної основної відпустки. Оклад працівника — 7500 грн.

Оскільки у працівника немає повністю відпрацьованого календарного місяця, то в нього немає розрахункового періоду.

Абзацом восьмим пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього – п’ятого пункту 4 цього Порядку.

Згідно з абзацами третім – п’ятим пункту 4 Порядку № 100 якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі посадового окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.

Враховуючи, що нарахування компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, проводиться виходячи з розрахункового періоду, який включає лише місяці 2023 року (абз. другий п. 2 Порядку № 100), то у працівника умовним розрахунковим періодом для нарахування «відпускної» компенсації є 8 місяців (січень – серпень) 2023 року, тобто всі місяці 2023 року, що передують місяцю звільнення.

Оскільки посадовий оклад працівника перевищує розмір мінімальної заробітної плати (7500 грн. > 6700 грн.), обчислення середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації здійснюється з посадового окладу — 7500 грн.

Умовна заробітна плата працівника в умовному розрахунковому періоді (січень – серпень 2023 року):

7500 грн. х 8 місяців = 60 000 грн.

Кількість календарних днів в умовному розрахунковому періоді:

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 30 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) = 243 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

60 000 грн. : 243 к. д. = 246,91 грн.

Сума компенсації за невикористані дні відпустки:

246,91 грн. х 2 к. д. = 493,82 грн.

ПРИКЛАД 6

Виплата компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівника,
якщо йому нараховувалися річні винагороди

Працівник, який відпрацював на підприємстві декілька років, звільняється 23 вересня 2023 року. В день звільнення йому виплачується компенсація за невикористані 20 календарних днів щорічної основної відпустки. Оклад працівника у 2022–2023 роках становить 10 000 грн., у 2021 році становив 9000 грн. На підприємстві встановлено 5-денний робочий тиждень з вихідними днями в суботу та неділю.

Оскільки працівник звільняється («відпускна» компенсація виплачується) після 12 вересня 2023 року, то розрахунковий період для нарахування «відпускної» компенсації включає лише 8 календарних місяців (січень – серпень) 2023 року.

В цьому розрахунковому періоді працівник весь квітень (з 1 по 30 число) перебував у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, ст. 26 Закону про відпустки), тому квітень виключається з розрахункового періоду (абз. сьомий п. 2 Порядку № 100).

В кожному місяці розрахункового періоду, крім квітня, працівник відпрацював всі робочі дні, передбачені графіком роботи, і отримав в цих місяцях заробітну плату в розмірі окладу (10 000 грн.).

Крім того, працівнику в розрахунковому періоді та за його межами виплачувалися річні винагороди, передбачені колективним договором підприємства:

– в лютому 2023 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2022 рік, в якому він відпрацював 214 з 257 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2022 році не відпрацьовано 43 робочих дні, оскільки працівнику з 24 лютого по 31 березня (36 к. д. або 25 р. д.) надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, а з 4 по 27 липня (24 к. д. або 18 р. д.) надавалася щорічна основна відпустка). Оскільки згідно з колективним договором річна винагорода виплачується в поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, то працівнику за 2022 рік виплачено річну винагороду в сумі 8326,85 грн. (10 000 грн. : 257 р. д. х 214 відпрац. д.);

– в березні 2022 року працівнику нараховано та виплачено річну винагороду за 2021 рік, в якому він відпрацював 187 з 249 робочих днів за графіком роботи підприємства (у 2021 році не відпрацьовано 62 робочих дні, оскільки працівнику з 1 січня по 28 лютого (59 к. д. або 39 р. д.) надавалася відпустка без збереження заробітної плати на період карантину, з 5 по 28 липня (24 к. д. або 18 р. д.) — щорічна основна відпустка, а з 25 по 29 жовтня (5 к. д. або 5 р. д.) працівник хворів). Оскільки згідно з колективним договором річна винагорода виплачується в поточному році за підсумками роботи у попередньому році в розмірі окладу пропорційно відпрацьованому часу у звітному році, то працівнику за 2021 рік виплачено річну винагороду в сумі 6759,04 грн. (9000 грн. : 249 р. д. х 187 відпрац. д.).

Враховуючи, що річну винагороду за 2022 рік, який включає 12 місяців (з січня по грудень), працівнику нараховано і виплачено в лютому 2023 року, то така річна винагорода з метою обчислення середньої заробітної плати включається до заробітку 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — лютого 2023 року, а саме включається до заробітку лютого 2023 року – січня 2024 року (абз. третій п. 3 Порядку № 100).

Оскільки річну винагороду за 2021 рік, який включає 12 місяців (з січня по грудень), працівнику нараховано і виплачено у березні 2022 року, то така річна винагорода включається до заробітку 12 місяців, починаючи з місяця, в якому вона нарахована, — березня 2022 року, а саме включається до заробітку березня 2022 року – лютого 2023 року.

Враховуючи вищевикладене, до заробітку розрахункового періоду (січень – серпень 2023 року) включаються:

– частини річної винагороди за 2022 рік, що відносяться до лютого – серпня 2023 року;

– частини річної винагороди за 2021 рік, що відносяться до січня – лютого 2023 року.

Для визначення частини річної винагороди, яка включається до розрахунку, необхідно спочатку суму такої винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у році, за який вона нарахована, а потім отриманий результат (денну винагороду) помножити на кількість відпрацьованих робочих днів у місяцях, до яких відноситься річна винагорода (які включаються до розрахункового періоду), починаючи з місяця нарахування річної винагороди. При цьому якщо рік, за який нараховано річну винагороду, відпрацьовано неповністю, а загальна розрахункова сума річної винагороди, що відноситься до місяців розрахункового періоду (незалежно від кількості таких місяців), більша за фактично нараховану суму річної винагороди, то враховується не загальна розрахункова, а фактично нарахована сума річної винагороди.

Обчислимо частини річних винагород за 2022 та 2021 роки, які включаються до заробітку розрахункового періоду, а потім визначимо суму компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.

1. Врахування річної винагороди за 2022 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2022 рік, які включаються до заробітку лютого – серпня 2023 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2022 році:

8326,85 грн. : 214 відпрац. д. = 38,91 грн.

Тепер цю суму (денну винагороду) необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо в лютому, березні, травні, червні, липні, серпні 2023 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник відпрацював: у лютому — 20 робочих днів (далі — р. д.), у березні — 23 р. д., у квітні — 0 р. д. (весь місяць — 30 к. д. працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати), у травні — 23 р. д., у червні — 22 р. д., у липні — 21 р. д., у серпні — 23 р. д.

Виходячи з розміру денної винагороди (38,91 грн.) та кількості відпрацьованих днів (далі — відпрац. д.) працівником у лютому – серпні 2023 року, річна винагорода за 2022 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до лютого: 38,91 грн. х 20 відпрац. д. = 778,20 грн.;

– до березня: 38,91 грн. х 23 відпрац. д. = 894,93 грн.;

– до квітня: 38,91 грн. х 0 відпрац. д. = 0 грн.;

– до травня: 38,91 грн. х 23 відпрац. д. = 894,93 грн.;

– до червня: 38,91 грн. х 22 відпрац. д. = 856,02 грн.;

– до липня: 38,91 грн. х 21 відпрац. д. = 817,11 грн.;

– до серпня: 38,91 грн. х 23 відпрац. д. = 894,93 грн.

Загальна розрахункова сума частин річної винагороди за 2022 рік, що відносяться до лютого – серпня 2023 року:

778,20 + 894,93 + 0 + 894,93 + 856,02 + 817,11 + 894,93 = 5136,12 грн.

Працівник відпрацював 2022 рік частково (214 з 257 робочих днів за графіком роботи), але загальна розрахункова сума річної винагороди не перевищує фактично нараховану суму цієї винагороди (5136,12 грн. < 8326,85 грн.), тому при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації у вересні 2023 року враховується не фактично нарахована, а загальна розрахункова сума річної винагороди — 5136,12 грн.

2. Врахування річної винагороди за 2021 рік.

Для визначення частин річної винагороди за 2021 рік, які включаються до заробітку січня – лютого 2023 року, необхідно спочатку суму цієї винагороди розділити на кількість відпрацьованих робочих днів у 2021 році:

6759,04 грн. : 187 відпрац. д. = 36,14 грн.

Тепер цю суму денної винагороди необхідно помножити на кількість відпрацьованих робочих днів окремо в січні та лютому 2023 року, оскільки ці місяці включаються до розрахункового періоду.

Працівник відпрацював: у січні 2023 року — 22 р. д., у лютому — 20 р. д.

Виходячи з розміру денної винагороди (36,14 грн.) та відпрацьованого часу працівником у січні – лютому 2023 року, річна винагорода за 2021 рік відноситься до зазначених місяців наступним чином:

– до січня: 36,14 грн. х 22 відпрац. д. = 795,08 грн.;

– до лютого: 36,14 грн. х 20 відпрац. д. = 722,80 грн.

Загальна розрахункова сума частин річної винагороди за 2021 рік, що відносяться до січня – лютого 2023 року:

795,08 + 722,80 = 1517,88 грн.

Працівник відпрацював 2021 рік частково (187 з 249 робочих днів за графіком роботи), але загальна розрахункова сума річної винагороди не перевищує фактично нараховану суму цієї винагороди (1517,88 грн. < 6759,04 грн.), тому при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації у вересні 2023 року враховується не фактично нарахована, а загальна розрахункова сума річної винагороди — 1517,88 грн.

3. Розрахунок суми «відпускної» компенсації.

Загальна сума доходу розрахункового періоду, яка враховується при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації:

10 000 грн. х 7 місяців (зарплата за місяці 2023 року без винагород) + 5136,12 грн. (частина річної винагороди за 2022 рік) + 1517,88 грн. (частина річної винагороди за 2021 рік) = 76 654 грн.

Кількість календарних днів розрахункового періоду (січень – серпень 2023 року), що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування «відпускної» компенсації:

31 к. д. (січень) + 28 к. д. (лютий) + 31 к. д. (березень) + 0 к. д. (квітень) + 31 к. д. (травень) + 30 к. д. (червень) + 31 к. д. (липень) + 31 к. д. (серпень) = 213 к. д.

Середньоденна заробітна плата:

76 654 грн. : 213 к. д. = 359,88 грн.

Сума компенсації за невикористані дні відпустки:

359,88 грн. х 20 к. д. = 7197,60 грн.

_____________________________________________________________________________

Якщо роботодавець, починаючи з 12 вересня 2023 року, виплатив матеріальну (грошову) допомогу або компенсацію за невикористані відпустки без урахування нових норм Порядку № 100 (тобто допустив помилку при розрахунку суми виплати), то потрібно зробити перерахунок і доплатити працівнику належну суму або відрахувати надміру виплачену суму із заробітної плати працівника на підставі наказу роботодавця. Наказ про відрахування надміру виплаченої суми видається не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми (п. 1 ч. другої ст. 127 КЗпП).

Якщо працівнику в день звільнення була виплачена менша сума «відпускної» компенсації (через неврахування нових норм Порядку № 100), а згодом донараховано і виплачено належну суму компенсації, то за затримку остаточного розрахунку при звільненні працівнику потрібно також нарахувати середній заробіток за всі робочі дні такої затримки, але не більш як за 6 місяців (ст. 117 КЗпП).

Якщо звільнений працівник не бажає повертати роботодавцю надміру отриману суму «відпускної» компенсації (через помилку бухгалтера), то вона, як сума завданої шкоди роботодавцю з вини працівника (бухгалтера), може бути відрахована із заробітної плати бухгалтера на підставі наказу роботодавця, але лише в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку бухгалтера (п. 3 ч. другої ст. 127, ст. 136 КЗпП).

Що стосується обчислення середньої заробітної плати для виплати працівникам «відпускної» компенсації за відпустки, на які працівник набуде право з 1 січня 2024 року, то таке обчислення має проводитися в загальному порядку, тобто розрахунковий період буде визначатися згідно з нормами абзаців першого і третього пункту 2 Порядку № 100 (виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати «відпускної» компенсації, а якщо працівник пропрацював у роботодавця менше року — виходячи з виплат за повністю відпрацьовані календарні місяці перед місяцем виплати «відпускної» компенсації). При цьому нарахування «відпускної» компенсації у 2024 році та наступних роках за дні відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року (включно), здійснюватиметься згідно з нормами абзацу другого пункту 2 Порядку № 100.

ПРИКЛАД 7

Виплата «відпускної» компенсації при звільненні працівника у 2024 році,
якщо в нього є невикористані відпустки за місяці 2023 та 2024 років

Працівник, який відпрацював на підприємстві декілька років, звільняється 2 лютого 2024 року. Тривалість щорічної основної відпустки працівника становить 24 календарних дні. У працівника поточний робочий рік, за який він не використав щорічну основну відпустку, розпочався з 5 березня 2023 року.

На день звільнення стаж роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (далі — «відпускний» стаж), у працівника становить 335 календарних днів (з 5 березня 2023 року по 2 лютого 2024 року), тому працівник має право на 22 календарних дні (24 к. д. : 365 к. д. х 335 к. д.) щорічної основної відпустки⁹, за які при звільнення йому має бути виплачена «відпускна» компенсація.

За період роботи з 5 березня по 31 грудня 2023 року відпускний» стаж працівника становить 302 календарних дні, тому працівник у 2023 році набув права на 20 календарних днів (24 к. д. : 365 к. д. х 302 к. д.) щорічної основної відпустки.

За період роботи з 1 січня по 2 лютого 2024 року відпускний» стаж працівника становить 33 календарних дні, тому працівник у 2024 році набув права на 2 календарних дні (24 к. д. : 365 к. д. х 33 к. д.) щорічної основної відпустки.

Абзацами першим і другим пункту 2 Порядку № 100 встановлено різні механізми визначення розрахункового періоду для виплати «відпускної» компенсації, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року (включно) і з 1 січня 2024 року.

Оскільки з невикористаних 22 календарних днів щорічної основної відпустки за поточний робочий рік працівник набув право на 20 календарних днів відпустки за період роботи з 5 березня по 31 грудня 2023 року і на 2 календарних дні відпустки за період роботи з 1 січня по 2 лютого 2024 року, то «відпускна» компенсація за 20 календарних днів відпустки, зароблених у 2023 році, нараховується згідно з абзацом другим пункту 2 Порядку № 100 виходячи з розрахункового періоду, який включає 12 календарних місяців 2023 року (січень – грудень 2023 року), а «відпускна» компенсація за 2 календарних дні відпустки, зароблених у 2024 році, нараховується в загальному порядку згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 виходячи з розрахункового періоду, який включає останні 12 календарних місяців (лютий 2023 року – січень 2024 року).

Оклад працівника у 2023 році — 12 000 грн., у 2024 році – 14 000 грн. В період з 1 січня 2023 року по 31 січня 2024 року працівник відпрацював всі робочі дні, передбачені графіком роботи, тому в нього немає періодів, які виключаються з розрахункового періоду. Заробітна плата у вказаному періоді нараховувалась працівнику лише у розмірі окладу.

Обчислимо частини компенсації за невикористані дні щорічної відпустки окремо за 2023 та 2024 роки, а потім визначимо загальну суму компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної відпустки.

1. Обчислення «відпускної» компенсації за 20 календарних днів відпустки, зароблених у 2023 році.

Для обчислення «відпускної» компенсації за 20 календарних днів відпустки, зароблених у 2023 році, застосовується спеціальна норма абзацу другого пункту 2 Порядку № 100, тому розрахунковий період включає 12 місяців: січень – грудень 2023 року.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

12 000 грн. х 12 місяців = 144 000 грн.

Розрахунковий період (січень – грудень 2023 року) включає 365 календарних днів.

Середньоденна заробітна плата:

144 000 грн. : 365 к. д. = 394,52 грн.

Сума компенсації за невикористані 20 календарних днів відпустки:

394,52 грн. х 20 к. д. = 7890,40 грн.

2. Обчислення «відпускної» компенсації за 2 календарних дні відпустки, зароблених у 2024 році.

Для обчислення «відпускної» компенсації за 2 календарних дні відпустки, зароблених у 2024 році, застосовуються загальні правила абзацу першого пункту 2 Порядку № 100, тому розрахунковий період включає 12 місяців: лютий 2023 року – січень 2024 року.

Сумарна заробітна плата в розрахунковому періоді:

12 000 грн. х 11 місяців (зарплата за лютий – грудень 2023 року) + 14 000 грн. х 1 місяць (зарплата за січень 2024 року) = 146 000 грн.

Розрахунковий період (лютий 2023 року – січень 2024 року) включає 365 календарних днів.

Середньоденна заробітна плата:

146 000 грн. : 365 к. д. = 400 грн.

Сума компенсації за невикористані 2 календарних дні відпустки:

400 грн. х 2 к. д. = 800 грн.

3. Визначення загальної суми «відпускної» компенсації.

Загальна сума «відпускної» компенсації за невикористані 22 календарних дні відпустки, яка підлягає виплаті працівнику при звільненні, становить:

7890,40 грн. (компенсація за 20 к. д. відпустки, зароблених у 2023 році) + 800 грн. (компенсація за 2 к. д. відпустки, зароблених у 2024 році) = 8690,40 грн.

Таким чином, працівнику при звільненні необхідно виплатити «відпускну» компенсацію в сумі 8690,40 грн.

_____________________________________________________________________________

На завершення, відзначимо, що доповнення новим абзацом другим пункту 2 Порядку № 100 обумовлено тим, що з 1 січня 2024 року Законом про Держбюджет–2024  планується підвищення мінімальної заробітної плати та посадових окладів в бюджетній сфері з одночасним скороченням чисельності працівників державних органів і бюджетних організацій. Для запобігання виплати «відпускної» компенсації працівникам виходячи з підвищених окладів та з метою недопущення додаткового навантаження на бюджет й було запроваджено з 12 вересня 2023 року обчислення середньої заробітної плати для виплати «відпускної» компенсації за відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 року, виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.